Соціально-психологічні основи особистісного розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів у професійній діяльності

Встановлено ґендерні відмінності в стратегіях поведінки, зокрема, виявлено, що жінки-управлінці більше орієнтовані на уникнення (зазвичай, у взаємодії з вищим керівництвом) або агресивність (як правило, у взаємодії з підлеглими), ніж управлінці чоловічої статі (21,4 % і 8,5 % відповідно).

Щодо типу закладу освіти результати дослідження дозволяють зробити висновок, що керівники ЗНЗ нового типу дещо більш схильні до переважно асертивних стратегій поведінки, ніж керівники традиційних ЗНЗ (25,7 % і 16,4 % відповідно), тоді як останні більше орієнтовані на обережність, соціальний контакт і підтримку (33,8 % і 44,8 % відповідно).

Дослідження особливостей «емоційного вигорання» керівників ЗНЗ як прояву професійної деформації особистості в емоційній сфері за методикою К. Маслач, С. Джексон виявило його високий рівень у 27,8 % досліджуваних управлінців. При цьому встановлено, що менший рівень «емоційного вигорання» властивий керівникам з переважно асертивними стратегіями поведінки у складних ситуаціях.

Крім того, виявлено ґендерні відмінності «емоційного вигорання» керівників ЗНЗ, зокрема, встановлено, що чоловіки-управлінці загалом мають вищий рівень емоційного вигорання, ніж жінки-керівники, особливо зі стажем роботи 20 років і більше. Також встановлено, що жінки-управлінці мають вищий рівень емоційного виснаження, натомість, у чоловіків більше виражені деперсоналізація і редукція професійних досягнень. Крім цього, визначено специфіку прояву «емоційного вигорання» залежно від типу навчального закладу: у загальноосвітніх навчальних закладах традиційного типу рівень «емоційного вигорання» керівників нижчий, ніж у ліцеях і гімназіях.

Констатовано, що рівень «емоційного вигорання» пов'язаний з тим, як керівники ЗНЗ уявляють свою життєву ситуацію. Ті з управлінців, які розуміють, що їх успіх як керівника ЗНЗ можливий через самореалізацію в усіх сферах життя, характеризуються високим рівнем особистісної саморегуляції, «вигорають» значно менше.

Виявлено, що значні утруднення в особистісному розвитку фахівців-професіоналів, реалізації їх творчого потенціалу мають ґендерну природу. Так, зокрема, встановлено статистично значущі відмінності на рівні p < 0,001 у вираженості самоповаги й гнучкості керівників ЗНЗ залежно від типу їх ґендерної ідентичності. Також виявлено залежність когнітивної складності у сфері міжособистісних стосунків від типу ґендерної ідентичності: когнітивно складнішими у сфері міжособистісних стосунків виявилися керівники андрогінного і фемінінного типів, на відміну від керівників маскулінного і недиференційованого типів ґендерної ідентичності (p < 0,05). За показниками автономності (незалежності) на рівні тенденції встановлено переважання керівників андрогінного й маскулінного типів. Водночас, найбільші показники самозвинувачення виявлено саме у маскулінних чоловіків-керівників ЗНЗ, а найбільш задоволеними життям виявилися керівники з фемінінним типом ґендерної ідентичності.

Отримано дані щодо наявності ґендерних стереотипів у керівників ЗНЗ, при цьому високий рівень ґендерних стереотипів було виявлено у 49,8 % чоловіків проти 21,1 % жінок-управлінців (р < 0,001). Встановлено, що рівень прояву ґендерних стереотипів у керівників ЗНЗ збільшується залежно від віку і стажу професійної діяльності (р < 0,001).

Проведений аналіз взаємозв'язку професійної кар'єри і особистісного розвитку керівників ЗНЗ дозволив виокремити об'єктивні (слабка диференціація посад і кваліфікаційних рангів, складність об'єктивної оцінки результатів діяльності управлінця-освітянина, незадовільне матеріальне стимулювання професійної кар'єри тощо) і суб'єктивні перешкоди професійної кар'єри освітян (недостатній розвиток мотивації особистісного і професійного вдосконалення; усвідомлення великої відповідальності за результати праці у поєднанні з підвищеним рівнем тривожності значної кількості освітян; схильність до «емоційного вигорання» та професійної деформації особистості тощо).

Так, за методикою незавершених речень можна констатувати низький мотиваційний потенціал професійної кар'єри в освіті для значної кількості керівників шкіл: лише третина досліджуваних управлінців виявляють позитивне ставлення до професійної кар'єри. При цьому на рівні тенденції встановлено, що негативне ставлення до кар'єри виявляють 14,2 % керівників-жінок проти 3,7 % досліджуваних управлінців чоловічої статі.

За результатами кластерного аналізу виокремлено основні групи керівників ЗНЗ за їх кар'єрними орієнтаціями: «Стабільний тип», «Підприємці», «Професійно компетентні», «Інтеграція стилів життя», «Служіння». При цьому встановлено статистично значущі відмінності між показниками індексу життєвої задоволеності залежно від типу кар'єрної орієнтації (р < 0,001). Так, керівники, що увійшли до групи «Служіння», мають найбільший індекс життєвої задоволеності, тоді як керівники, переважно орієнтовані на підприємництво чи інтеграцію стилів життя, виявляють найнижчі показники життєвої задоволеності. Водночас, визначено, що керівники ЗНЗ, орієнтовані на служіння, «вигорають» найменше; найбільше схильні до «емоційного вигорання» керівники, орієнтовані на «підприємництво» і «інтеграцію стилів життя» (р < 0,001).

Слід також указати, що у ставленні керівників до професійної кар'єри і визнанні її необхідності були виявлені ґендерні відмінності (на рівні тенденції), які відображають, на наш погляд, ґендерну нерівність щодо можливостей кар'єри в освіті на користь чоловіків: чоловіки більш сприятливо сприймають можливості кар'єрного росту, ніж жінки-управлінці, при цьому більшість жінок схиляється до широкого тлумачення поняття «професійна кар'єра», тоді як для чоловіків значущим є обіймання певної посади.

Привертає до себе увагу той факт, що 32,5 % управлінців (34,4 % опитаних жінок і 30,6 % чоловіків) указують тільки на зовнішні чинники, що могли б їх спонукати до професійної кар'єри, і практично не надають значущості власним зусиллям щодо свідомого планування і розвитку кар'єри.

Отже, результати констатувальної частини дослідження дозволяють твердити про значні утруднення в особистісному розвитку керівників ЗНЗ як важливому чинникові успішності їх професійної діяльності. У зв'язку з цим актуальним є сприяння особистісному розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів, попередження проявів професійних деформацій їх особистості тощо.

Результати перевірки можливостей сприяння особистісному розвитку керівників ЗНЗ шляхом створення спеціального соціального середовища в умовах післядипломної педагогічної освіти викладено в розділі 5 «Соціально-психологічні умови сприяння особистісному розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти».

Проведений аналіз післядипломної педагогічної освіти як фактора особистісного розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів уможливив виявлення таких її специфічних особливостей (О.І. Бондарчук, В.А. Семиченко): особливостей контингенту осіб, які навчаються (дорослі люди, фахівці, які спираються на власний досвід, мають професійні знання, самі, фактично, управляють освітніми системами; відрізняються інерційністю системи смислів, цінностей, оцінних критеріїв та ін.); специфіки організації післядипломної освіти (асиміляція нових знань у структуру смислів, досвіду керівників, зміна професійних установок); специфіки діяльності викладачів у системі післядипломної освіти (підвищені вимоги до рівня професіоналізму й ерудованості викладачів, орієнтації на власний професійний і особистісний розвиток).

Показано, що важливими умовами оптимізації процесу ППО керівників ЗНЗ як чинника їх особистісного розвитку є: загальні, стратегічні (підвищення іміджу ППО, реформування галузі післядипломної педагогічної освіти, підвищення впливу інститутів післядипломної освіти на процеси, які відбуваються в регіонах і в державі загалом; впровадження інноваційних технологій, зокрема, дистанційного навчання); організаційні (переорієнтація процесу післядипломної освіти на професійне й особистісне зростання менеджерів освіти; створення психологічної служби; забезпечення психологічного супроводу процесу підвищення кваліфікації і післядипломної педагогічної освіти в цілому; встановлення тісного зв'язку закладів ППО з закладами вищої освіти, що здійснюють професійну підготовку майбутніх фахівців); соціально-психологічні (створення соціального середовища, що «запускає» відповідні соціально-психологічні механізми як засоби інтеріоризації спеціально організованих соціальних впливів; поєднання завдань особистісного розвитку керівників ЗНЗ з удосконаленням у професійній діяльності; використання інтерактивних форм і методів навчання, що мають різноманітні ресурси (засоби) сприяння особистісному розвитку; забезпечення можливості виміру індивідуально-психологічних характеристик у процесі постійного моніторингу особистісного й професійного розвитку; спеціальна підготовка суб'єктів соціального впливу (викладачів ППО). Висвітлено соціально-психологічні механізми особистісного розвитку керівників, що виявляються в когнітивно-афективній сфері (соціальне порівняння, ідентифікація, емпатія, наслідування, самопрезентація), конативно-регулятивній сфері (самомоніторинг, самоверифікація, самоатрибуція, самоаналіз) та цінннісно-мотиваційній сфері (сутнісне самопокладання, самопроектування, самовизначення та самореалізація) тощо. Враховуючи специфіку контингенту післядипломної педагогічної освіти, в контексті загальної теорії соціалізації особистості обґрунтовано можливість сприяння особистісному розвитку керівників ЗНЗ під час підвищення їх кваліфікації через соціально-психологічні механізми в процесі інтеріоризації зовнішніх соціальних впливів, у ролі яких може виступити, по-перше, власний приклад високорозвинених особистостей - керівників ЗНЗ, референтних для певного управлінця осіб, які демонструють прагнення до особистісного розвитку і рефлексивно-гуманістичний тип відносин співтворчості, коли інші шляхом наслідування або свідомо, на основі індивідуального порівняння впливів з внутрішніми цінностями, засвоюють зразки їх поведінки; по-друге, пряме навчання за рахунок розширення системи уявлень управлінців завдяки доповненню новими елементами знань; по-третє, так зване, «психологічне щеплення», іншими словами, надання індивіду інформації, що попередньо готує його до можливих негативних наслідків або труднощів на шляху виконання певних завдань самовдосконалення тощо; по-четверте, пряме перенавчання, коли, як детально показує це у своїх працях О.Ю. Панасюк, відбувається трансформація актуальних соціальних установок на ідеальні; по-п'яте, непряме перенавчання шляхом інтерпретації результатів діяльності управлінця таким чином, щоб сформувати у нього рефлексію, необхідну для актуалізації особистісного розвитку. Відповідно до визначених соціально-психологічних умов створено модель сприяння особистісному розвитку керівників ЗНЗ у процесі післядипломної педагогічної освіти (рис. 1).

На основі такої моделі розроблено експериментальну програму сприяння особистісному розвитку керівників ЗНЗ, яку впроваджено в процес підвищення їх кваліфікації в умовах очно-дистанційної форми післядипломної педагогічної освіти.

Рис. 1. Модель сприяння особистісному розвитку в процесі післядипломної педагогічної освіти

Програмою передбачалося створення спеціального соціального середовища в процесі навчання керівників ЗНЗ з наступними характеристиками: а) організація спільної діяльності управлінців, у ході якої вони реалізують себе як творчі індивідуальності; задовольняють вищі людські потреби; при цьому через організацію спільної, взаємозалежної діяльності виникає ефект групового почуття корисності для іншого, водночас з підвищенням власної самоцінності; б) спільне формування групових норм і принципів взаємодії гуманістичної спрямованості, зокрема, встановлення рівноправності партнерів у спілкуванні, емоційній відкритості й довірі один до одного, прийнятті іншої людини як цінності; толерантність, оптимізм, ставлення до групи як колективу творців тощо; в) орієнтація на розвиток духовної культури спільноти через соціальне, духовне і предметне збагачення спільної діяльності, спільне переживання почуття причетності до особливостей професійної культури, обговорення питань професійного самовизначення, місії керівника-освітянина тощо; г) інтенсифікація розумових, емоційних і поведінкових компонентів спільної діяльності через колективні дії з публічною демонстрацією результатів, як, наприклад, проектна діяльність; д) встановлення в процесі спільної діяльності зворотного зв'язку між її учасниками (опитування, бесіди, групові форми спілкування тощо) з метою забезпечення процесу усвідомлення себе через іншого; є) виконання системи спеціальних завдань, що зумовлюють прийняття і програвання соціальної ролі (керівника ЗНЗ) з певними характеристиками, які відповідають людині, орієнтованій на особистісний розвиток тощо.

Для перевірки ефективності цієї програми було створено експериментальну і контрольну групи керівників ЗНЗ, які проходили підвищення кваліфікації в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України. Члени обох груп мали приблизно однакові соціально-професійні характеристики (проміжні змінні): а) очолювали загальноосвітні навчальні заклади; б) мали приблизно однаковий стаж педагогічної діяльності (10-25 років) та стаж управлінської діяльності (5-15 років); в) серед керівників була приблизно однакова кількість чоловіків і жінок (приблизно порівну); г) керівники мали приблизно однаковий вік (від 35 до 55 років) та інші.

В експериментальній групі підготовка мала системний, цілісний характер відповідно до розробленої автором програми сприяння особистісному розвитку в процесі підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в умовах очно-дистанційної форми післядипломної педагогічної освіти. Остання передбачала проведення двох очних сесій (настановної і контрольно-залікової) тривалістю 6 днів кожна та міжсесійного періоду (дистанційний етап для самостійної роботи протягом півроку). На дистанційному етапі слухачі виконували спеціальні індивідуальні домашні завдання з навчального практикуму, що забезпечувало використання здобутих упродовж сесій психологічних знань, умінь і навичок для особистісного й професійного розвитку. Крім того, під час настановної і контрольно-залікової сесій проводилися лекційні, практичні заняття, тематичні дискусії, а також спецкурси з елементами активного соціально-психологічного навчання.

У контрольній групі психологічна підготовка керівників ЗНЗ носила традиційний характер відповідно до модуля «Психологія освітнього менеджменту». Завдання для навчального практикуму керівників на дистанційному етапі навчання були пов'язані з виконанням їх безпосередніх обов'язків і не містили спеціальних вправ, спрямованих на сприяння особистісному розвитку управлінців.

При визначенні основних критеріїв ефективності проведеної роботи ми виходили з необхідності визначення того, наскільки психологічна підготовка керівників в умовах експерименту сприяла їх особистісному розвитку, а також, наскільки особистісний розвиток є, в цілому, значущим для керівників. Відповідно було виокремлено дві групи критеріїв.

По-перше, критерії, спрямовані на оцінку значущості особистісного розвитку для керівників ЗНЗ загалом і в умовах післядипломної педагогічної освіти, зокрема, що передбачали: а) оцінку значущості для керівників особистісного розвитку; б) оцінку використання керівниками отриманих знань, умінь, навичок щодо можливостей особистiсного розвитку у повсякденній професійній діяльності. Для вимірювання критеріїв цієї групи використовувався метод опитування, за результатами якого аналізувалась наявність або відсутність динаміки в показниках значущості особистісного розвитку керівників ЗНЗ в експериментальній та контрольній групах.

По-друге, критерії, пов'язані безпосередньо з особистісним розвитком керівників ЗНЗ в умовах післядипломної педагогічної освіти, що передбачали виявлення динаміки особистісного розвитку управлінців - учасників експериментальної і контрольної групи за певними його параметрами. Насамперед, нас цікавила динаміка рівнів розвитку мотивів особистісного розвитку; автентичності самопрезентації; самоефективності, що визначалася за тими самими методиками, що і в констатувальній частині дослідження.

Аналіз результатів упровадження програми сприяння особистісному розвитку керівників ЗНЗ в умовах очно-дистанційної форми навчання довів її ефективність. Це проявилось, зокрема, в тому, що в експериментальній групі слухачів, які проходили підвищення кваліфікації в ЦІППО, зафіксовано зростання питомої ваги мотивів особистісного розвитку, розвиток автентичності самопрезентації, набуття навичок особистісної саморегуляції тощо. У контрольній групі в динаміці зазначених критеріїв статистично значущих відмінностей виявлено не було.

Так, в експериментальній групі в результаті формувального впливу зафіксовано статистично значущі відмінності (р < 0,01) між результатами першого та другого зрізів, які відображають значущість для керівників мотивів особистісного розвитку (рис. 2).

Як видно із рис. 2, якщо до початку експерименту в експериментальній групі лише 15,2 % досліджуваних керівників виявили високий рівень значущості мотивів особистісного розвитку, то після експерименту таких керівників стало вже 52,2 %, тоді як кількість керівників з низьким рівнем значущості мотивів особистісного розвитку зменшилася з 47,8 % до 4,6 %.

Щодо контрольної групи, то за результатами 1-го та 2-го зрізів зафіксовані лише незначні зміни, які в цілому істотно не змінюють ситуацію щодо значущості для досліджуваних керівників ЗНЗ мотивів особистісного розвитку. Високий рівень значущості мотивів особистісного розвитку до і після формувального експерименту виявили 15,5 % і 17,7 % досліджуваних, низький - 53,3 % і 46,6 % досліджуваних керівників шкіл відповідно.

Результати формувального впливу за таким критерієм, як оцінка прагнення керівників до самовдосконалення і саморозвитку у повсякденній професійній діяльності, також засвідчили ефективність розробленої програми: якщо до проведення формувального експерименту лише 21,7 % керівників експериментальної групи вказали, що вони прагнуть розвивати себе як особистість, то після формувального експерименту таких керівників стало 84,8 %. Що стосується контрольної групи, то тут такої динаміки не спостерігається: кількість керівників, які прагнуть розвивати себе як особистість, зросла незначуще - з 17,7 % до 20,0 %.

Таким чином, отримані результати підтвердили можливість сприяння особистісному розвитку керівників ЗНЗ в умовах післядипломної педагогічної освіти, довели ефективність використання розробленої соціально-психологічної програми.

ВИСНОВКИ

особистісний керівник навчальний професійний

Аналіз і узагальнення теоретико-методологічних засад та експериментальних результатів дослідження зазначеної проблеми дають підстави для наступних висновків:

1. Особистісний розвиток керівника ЗНЗ у професійній діяльності можна розглядати в контексті закономірних змін, кількісних, якісних і структурних перетворень його особистості як суб'єкта професійної діяльності, що ґрунтуються на прагненні до професійного вдосконалення, особистісного і духовного зростання, готовності до самозмін і самоствердження у професійній сфері тощо.

2. Соціально-психологічні механізми особистісного розвитку керівників ЗНЗ виявляються у когнітивно-афективній сфері (соціальне порівняння, ідентифікація, емпатія, наслідування, самопрезентація), конативно-регулятивній сфері (самомоніторинг, самоверифікація, самоатрибуція, самоаналіз) та ціннісно-мотиваційній сфері (сутнісне самопокладання, самопроектування, самовизначення та самореалізація).

3. За результатами теоретичного аналізу літератури запропоновано концептуальну модель особистісного розвитку керівників ЗНЗ у професійній діяльності, яка містить такі складові: ціннісне ставлення управлінців до професійного й особистісного розвитку; автентичність самопрезентації особистісних характеристик керівників шкіл; когнітивне забезпечення суб'єктної взаємодії керівника з довкіллям, здатність до особистісної саморегуляції тощо.

4. За результатами емпіричного дослідження встановлено певну невідповідність й, іноді, суперечливість структури ціннісних орієнтацій керівників ЗНЗ цілям і місії їх професійної діяльності, завданням освіти загалом. При цьому показано, що мотиви особистісного розвитку, саморегуляції, самоактуалізації в професійній діяльності значать для керівників значно менше, ніж широкі соціальні і власне управлінські.

За показником автентичності самопрезентації особистісних характеристик лише третина керівників ЗНЗ виявила високий рівень і широту (різнобічність) самопрезентації, адекватність самооцінки, середній рівень рефлексивності, відсутність жорсткої системи захистів, глобальне позитивне самоставлення тощо. Для значної частини досліджуваних встановлено дещо завищені показники самоставлення, низький рівень самокритичності, деструктивну дію механізмів «психологічного захисту», що спричинюють низький рівень адекватності уявлень про себе в значної частини керівників ЗНЗ, небажання отримувати реальну інформацію про себе як зворотний зв'язок від інших тощо.

Щодо когнітивного забезпечення взаємодії керівників ЗНЗ з довкіллям як основи їх особистісного розвитку, виявлено досить значну кількість когнітивно-простих керівників, яким властиві догматичність суджень, нетерпимість до когнітивного дисонансу, нездатність до інтеграції суперечливої інформації, недостатнє усвідомлення подій свого життєвого шляху, неадекватна оцінка їх значущості тощо.

Встановлено, що саморегуляція особистісної активності керівників ЗНЗ істотно позначається на процесі і результаті їх особистісного розвитку, тісно пов'язана з самооцінкою здатності до мобілізації ресурсів на шляху подолання перешкод, локалізацією контролю, здатністю до самоконтролю в процесі соціальної взаємодії тощо. При цьому виявлено значні утруднення в процесі саморегуляції для значної кількості керівників ЗНЗ, пов'язані з екстернальним локусом контролю, недостатнім рівнем самостійності прийняття рішень, які значно посилюються з віком і стажем професійної діяльності управлінців.

5. Проблеми особистісного розвитку керівників ЗНЗ, пов'язані з виявленими негативними тенденціями і зумовлені специфікою їх професійної діяльності, виявляються, насамперед, в «емоційному вигоранні» особистості, унеможливленні вибору асертивних стратегій поведінки в складних ситуаціях професійної взаємодії, утрудненнях ґендерної природи в особистісному розвитку фахівців-професіоналів, у забезпеченні їх успішної професійної кар'єри тощо.

6. Обґрунтовано можливості післядипломної педагогічної освіти впливати на особистісний розвиток керівників загальноосвітніх навчальних закладів та встановлено такі її специфічні особливості: а) особливості контингенту осіб, які навчаються; б) специфіку організації післядипломної освіти; в) специфіку діяльності викладачів у системі післядипломної освіти. Виокремлено ряд важливих стратегічних, організаційних та соціально-психологічних умов оптимізації процесу ППО керівників ЗНЗ як чинника їх особистісного розвитку. До останніх віднесено: створення соціального середовища, що «запускає» відповідні соціально-психологічні механізми як засоби інтеріоризації спеціально організованих соціальних впливів; поєднання завдань особистісного розвитку керівників ЗНЗ з удосконаленням у професійній діяльності; використання інтерактивних форм і методів навчання, що мають різноманітні ресурси (засоби) сприяння особистісному розвитку; забезпечення можливості виміру індивідуально-психологічних характеристик у процесі постійного моніторингу особистісного й професійного розвитку; спеціальна підготовка суб'єктів соціального впливу (викладачів) ППО.

Організаційно-методичними умовами сприяння особистісному розвитку керівників ЗНЗ у процесі ППО є: а) забезпечення конструктивної взаємодії педагогів і слухачів на основі ціннісно-гуманістичного підходу; б) організація спільної діяльності слухачів, у ході якої вони реалізують себе як творчі індивідуальності, задовольняють вищі людські потреби; в) встановлення рівноправності партнерів у спілкуванні, емоційній відкритості й довірі один до одного, прийнятті іншої людини як цінності; г) забезпечення в процесі навчання зворотного зв'язку (опитування, бесіди, групові форми спілкування тощо) з метою корекції змісту занять відповідно до вищих потреб слухачів; д) складання індивідуальних програм розвитку на основі постійного моніторингу особистісного й професійного розвитку слухачів тощо.

Щодо перспективи, то, безумовно, подальше дослідження в обраному напрямку дозволить поглибити існуючі уявлення про психологічні механізми, які визначають динаміку і спрямованість особистісного розвитку фахівця у професійній діяльності. Важливим уявляється детально дослідити вплив кризових явищ у професійній діяльності керівних кадрів освіти всіх рівнів як чинника їх особистісного розвитку.

Потребують подальшого вивчення психологічні чинники сприяння особистісному розвитку фахівців, у тому числі, і в умовах безперервної післядипломної педагогічної освіти, особливо в контексті відповідної готовності викладачів ППО. Становить інтерес, на наш погляд, здійснення крос-культурного аналізу специфіки й закономірностей особистісного розвитку професіонала не лише в Україні, але й за її межами.

ЛІТЕРАТУРА

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора:

1.Монографія: Бондарчук О.І. Соціально-психологічні основи особистісного розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів у професійній діяльності / О.І. Бондарчук. - К.: Науковий світ, 2008. - 318 с. (Рекомендовано до друку вченою радою Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України / Рецензенти: І.В. Ващенко, Л.М. Карамушка, В.А. Семиченко).

2.Навчальні та навчально-методичні посібники і розділи в посібниках:

2.1. Бондарчук О.І. Методика діагностування ґендерної компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу / О.І. Бондарчук // Ґендерний підхід в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами: навч. посібник / [В.В. Олійник, Л.І. Даниленко, Л.М. Карамушка та ін.]; заг. ред. В.В. Олійника, Л.І. Даниленко. - К.: Логос, 2004. - Розд. ІІІ. - С. 82-97.

2.2. Бондарчук О.І. Психолого-педагогічні особливості реалізації ґендерного підходу в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами / О.І. Бондарчук // Ґендерний підхід в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами: навч. посібник / [В.В. Олійник, Л.І. Даниленко, Л.М. Карамушка та ін.]; заг. ред. В.В. Олійника, Л.І. Даниленко. - К.: Логос, 2004. - Розд. ІІ. - С. 60-74.

2.3. Бондарчук О.І. Ґендерні характеристики особистості та аналіз основних підходів до їх вивчення // Синдром «професійного вигорання» та професійна кар'єра працівників освітніх організацій: ґендерні аспекти: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. та слухачів і-тів післядипл. освіти] / наук. ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової. - К.: Міленіум, 2004. - С. 66-79.

2.4. Бондарчук О.І. Психологія праці: навч. посіб. / Н.П. Лукашевич, І.В. Сингаївська, О.І. Бондарчук. - 2 вид., доп. і перероб. - К.: МАУП, 2004. - Розд. 2. - С. 25-51. - Розд. 4. - С. 82-93.

2.5. Бондарчук О.І Експериментальна психологія: курс лекцій / О.І. Бондарчук. - К.: МАУП, 2003. - 168 с.

2.6 Бондарчук О.І. Соціально-психологічні чинники мотивації професійного вдосконалення особистості керівних кадрів освіти: наук.-метод. посібник / [М.Й. Боришевський, В.А. Семиченко, О.І. Бондарчук та ін.]. - К.: Логос, 2005. - Розд. 2. - С. 38-87.

2.7. Бондарчук О.І. Психологія управління в освіті: курс лекцій та завдання навчального практикуму для слухачів очно-дистанційної форми навчання в системі післядипломної педагогічної освіти / [О.І. Бондарчук, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський та ін.]. - К.: Валевіна, 2006. - Розд. 7, 8. - С. 120-159.

2.8. Бондарчук О.І. Психологічні умови забезпечення особистісного розвитку персоналу освітніх організацій в умовах змін / [Л.М. Карамушка, Н.І. Клокар, О.А. Філь та ін.] // Технологія підготовки персоналу освітніх організацій до роботи в умовах соціально-економічних змін: навч.-метод. посіб. / наук. ред. Л.М. Карамушки. - Біла Церква: КОІПОПК, 2008. - Розд. 2.11. - Тренінгова сесія 11. - С. 84-87.

3. Навчальні програми:

3.1. Бондарчук О.І. Навчально-методичний комплекс з підготовки тренерів програми «Підготовка резерву керівників ЗНЗ з урахуванням ґендерного підходу в управлінні» / [В.В. Олійник, Л.І. Даниленко, Л.М. Карамушка та ін.] // Ґендерний підхід в управлінні загальноосвітніми навчальними закладами: навч. посібник / [В.В. Олійник, Л.І. Даниленко, Л.М. Карамушка та ін.]; заг. ред. В.В. Олійника, Л.І. Даниленко. - К.: Логос, 2004. - Розд. ІІІ. - С. 153-190.

3.2. Бондарчук О.І. Психологія професійної кар'єри працівників освітніх організацій: навч. прогр. / О.І. Бондарчук // Синдром «професійного вигорання» та професійна кар'єра працівників освітніх організацій: ґендерні аспекти: навч. посіб. [для студ вищ. навч. зал. та слухачів ін-тів післядипломн. освіти] / [С.Д. Максименко, Л.М. Карамушка, Т.В. Зайчикова та ін.]; наук. ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової. - 2-е вид., перероб. та доповн. - К.: Міленіум, 2006. - С. 277-294.

4.Статті у наукових фахових виданнях:

4.1. Бондарчук О.І. Зміст, форми і методи підвищення психологічної компетентності керівників шкіл / О.І. Бондарчук, Я.І. Шкурко // Педагогічний пошук: наук.-метод. вісник. - Вип. 2 (14). - Луцьк, 1997. - С. 26-28.

4.2. Бондарчук О.І. Психологічні умови становлення мотивації керівників загальноосвітніх шкіл до професійного вдосконалення / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушка. - К.: Міленіум, 2001. - Т. 1. - Випуск 1. - С. 111-114.

4.3. Бондарчук О.І. Професійна кар'єра керівників шкіл: психологічний аспект / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушка. - К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2002. - Т. 1. - Ч. 16. - С. 86-89.

4.4. Бондарчук О.І. Психологічні особливості мотивації професійного вдосконалення керівних кадрів освіти / О.І. Бондарчук, Л.М. Карамушка, В.М. Сич // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушка. - К.: Міленіум, 2002. - Т. 1. - Ч. 3. - С. 191-194.

4.5. Бондарчук О.І. Психологічний аспект ґендерної просвіти керівників освітніх організацій / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушка. - К.: Міленіум, 2003. - Т. 1. - Ч. 11. - С. 33-37.

4.6. Бондарчук О.І. Психологічні проблеми підготовки менеджерів у системі післядипломної освіти до управління конфліктом в освітніх організаціях / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушка. - К.: Міленіум, 2003. - Т. 1. - Ч. 10. - С. 8-11.

4.7. Бондарчук О.І. Особливості вияву синдрому «професійного вигорання» у вчителів / Л.М. Карамушка, Т.В. Зайчикова, О.І. Бондарчук // Освіта і управління. - 2007. - № 11. - С. 57-66.

4.8. Бондарчук О.І Синдром «професійного вигорання» у вчителів: ґендерні аспекти / [Л.М. Карамушка, О.І. Бондарчук, О.В. Винославська та ін.] // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. - К.: Міленіум, 2004. - Т. 1. - Ч. 15. - С. 172-178.

4.9. Бондарчук О.І. Особливості психологічної підготовки керівників освітніх організацій до планування професійної кар'єри / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушка. - К.: Міленіум, 2005. - Т. 1. - Ч. 15. - С. 13-16.

4.10. Бондарчук О.І Професійне становлення і особистісний розвиток керівників загальноосвітніх навчальних закладів / О.І. Бондарчук // Наук. записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименка. - К.: Міленіум, 2006. - Вип. 28. - С. 234-244.

4.11. Бондарчук О.І. Соціально-психологічні проблеми особистісного розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів у процесі професійної діяльності / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. - К.: Міленіум, 2006. - Т. 1. - Ч. 17. - С. 38-41.

4.12. Бондарчук О.І. Проблеми забезпечення ґендерної рівності в управлінні вищою школою: соціально-психологічний аспект / О.І. Бондарчук, В.І. Горчинська // Теоретичні і прикладні проблеми психології: зб. наук. праць. - № 5(16). - 2006. - Луганськ: Видавництво СНУ ім. В. Даля. - С. 21-26.

4.13. Бондарчук О.І. Особистісний розвиток керівників загальноосвітніх навчальних закладів як підґрунтя їх духовного зростання / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименка. - Т. ІХ. - Ч. 6. - К., 2007. - С. 67-73.

4.14. Бондарчук О.І. Психологічні проблеми автентичної самопрезентації особистості керівників загальноосвітніх навчальних закладів / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименка, М.-Л. А. Чепи. - К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2007. - Том ІХ. - Ч. 2. - С. 263-270.

4.15. Бондарчук О.І Самоменеджмент як умова особистісного розвитку керівників освітніх організацій / О.І. Бондарчук // Вісник Нац. техн. університету України «Київський політехнічний інститут»: зб. наук. праць. - К.: ІВЦ «Політехніка», 2007. - № 3 (21). - Ч. 1. - С. 128-133. - (Філософія. Психологія. Педагогіка).

4.16. Бондарчук О.І Соціально-психологічні та організаційні проблеми діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів у контексті їх ресоціалізації // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименка. - Т. ІХ. - Ч. 1. - К., 2007. - С. 50-58.

4.17. Бондарчук О.І. Особливості ціннісного ставлення керівників загальноосвітніх навчальних закладів до професійного та особистісного розвитку / О.І. Бондарчук // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць / ред. кол. В.В. Олійник (голов. ред.) [та ін.]. - Вип. 7. - К.: Геопринт, 2008. - С. 161-169.

4.18. Бондарчук О.І. Професійна деформація особистості керівників загальноосвітніх навчальних закладів у процесі їх соціалізації / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименка. - Т. Х. - Ч. 1. - К., 2008. - С. 27-33.

4.19. Бондарчук О.І Соціально-психологічні механізми особистісного розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць / ред. кол. В.В. Олійник (голов. ред.) [та ін.]. - К.: Міленіум, 2008. - Вип. 8. - С. 220-229.

4.20. Бондарчук О.І. Соціально-психологічні умови особистісного розвитку керівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. - К.: Міленіум, 2008. - Т. 1. - Ч. 20. - С. 78-82.

Размещено на Allbest.ru