Психологічні чинники виникнення конфліктів у системі "вчитель – учні" початкової школи

Актуальність дослідження. В умовах трансформації українського суспільства відбувається зростання рівня конфліктності у суспільстві, що ускладнює життєдіяльність особистості, порушує гармонійність та комфортність її існування. Ця тенденція стосується й сучасного освітнього простору. У контексті пріоритетних проблем його функціонування чільне місце займає проблема міжособистісних конфліктів. Вона набуває окремого науково-практичного статусу, зокрема тоді, коли йдеться про виникнення конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи. Початок систематичного навчання у загальноосвітній школі традиційно кваліфікується як період підвищеної напруги та серйозних дезадаптаційних переживань у дитини (В.В. Давидов, І.В. Дубровіна, О.К. Дусавицький, Д.Б. Ельконін, С.Д. Максименко та ін.). Ця проблема досить активно вивчалася у вітчизняній віковій та педагогічній психології, насамперед у таких її напрямках, як: проблеми формування навчальної діяльності (В.В. Давидов, Г.С. Костюк, А.К. Маркова, В.В. Репкін та ін.); змістовні й динамічні особливості розгортання вікової кризи 7-ми років (Г.О. Балл, Л.С. Виготський, І.В. Дубровіна, Ю.М. Швалб та ін.); психологічні аспекти педагогічної взаємодії у молодшому шкільному віці (Ш.А. Амонашвілі, О.М. Леонтьєв, Д.Ф. Ніколенко та ін.).

Психологічні особливості навчання й виховання учнів мають важливе значення у контексті конфліктології. Серйозні набутки з дослідження міжособистісних конфліктів можуть посприяти більш глибокому розумінню природи психологічних процесів і явищ, притаманних дитині молодшого шкільного віку, покращенню психологічного клімату у навчально-педагогічних колективах.

У психології конфлікти вивчаються досить ґрунтовно і різноаспектно. Це стосується, зокрема, загальнопсихологічних параметрів міжособистісних конфліктів (Н.В. Грішина, В.Т. Кудрявцев, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.М. Обозов, Б.Д. Паригін, М.І. Пірен та ін.). Багато досліджень присвячено вивченню психологічних детермінант конфліктної поведінки, способів її психологічної корекції та відповідних рис особистості, типології конфліктів, закономірностей їх виникнення (А.Я. Анцупов, А. Бандура, М.Й. Боришевський, І.В. Ващенко, Н.В. Грішина, О.А. Донченко, В.Л. Зливков, Г.В. Ложкін, В.С. Медведєв, Л.А. Петровська, Н.І. Пов'якель, В.А. Семиченко та ін.).

Значний інтерес виявляється до проблематики педагогічних конфліктів. Свого часу на цей різновид конфліктів звертав увагу В.О. Сухомлинський, зазначаючи, що вміння уникати конфлікту з дитиною - одна із складових педагогічної мудрості вчителя. У науковій літературі підкреслюється, що об'єктивно конфліктогенною є сама педагогічна ситуація, оскільки містить «віковий бар'єр» взаємодії. Розглядаються також питання об'єкту педагогічного конфлікту, його динаміки, досліджується різниця між деструктивними і конструктивними конфліктами (Н.В. Басова, Л.М. Карамушка, В.В. Клименко, Н.Ю. Максимова, М.В. Папуча, М.М. Рибакова, Н.В. Самоукіна та ін.), аналізується підготовка вчителя до поведінки у конфліктній ситуації і формування у нього необхідних психологічних знань та умінь (С.Д. Максименко, Н.В. Чепелєва, Т.Д. Щербан, Т.С. Яценко та ін.).

У ряді досліджень розглянуто психологічні аспекти конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи, зокрема у контексті проблем вікової кризи (Л.І. Божович, Л.С. Виготський), шкільної дезадаптації (І.В. Дубровіна, В.Є. Каган, О.В. Савицька) та стереотипів поведінки дитини, сформованих у процесі сімейного виховання (А.Л. Венгер, Н.Л. Коломинський, Ю.І. Машбиць, Р.В. Овчарова та ін.).

Таким чином, обрана для дослідження проблема є науково актуальною і практично значущою. Слід зазначити, що при вивченні педагогічних конфліктів недостатньо відстежується аспект їх зв'язку із системою провідної діяльності дитини, соціальною ситуацією розвитку та процесами виникнення основних психічних новоутворень.

Спираючись на методологічні засади культурно-історичної теорії, необхідно зважити на те, що окреслені вузлові проблеми психічного розвитку, безумовно, органічно поєднані зі всіма аспектами життя дитини, зокрема з педагогічним спілкуванням у молодшому шкільному віці (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко), поступовим перетворенням молодшого школяра на суб'єкта учіння (П.Я. Гальперін, В.В. Давидов, Н.Ф. Тализіна, Г.А. Цукерман та ін.). При пізнанні сутності молодшого школяра як суб'єкта навчальної діяльності особливо важливе значення має не лише характер діяльності, а й специфіка обставин, у яких вона реалізується. Самореалізація учня як суб'єкта учіння стосується не лише його когнітивної діяльності. Вона пов'язана з новими орієнтирами поведінки, а відтак - зі встановленням нового типу відносин з педагогом та товаришами, новими емоційними переживаннями. У такому контексті актуальним виявляється дослідження комплексу психологічних детермінант конфліктів у системі
«вчитель - учні» початкової школи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри практичної психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка і є складовою дослідницької теми «Соціально-перцептивні основи професійної діяльності практичних психологів і соціальних педагогів» (номер держреєстрації 0198U000062). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою Радою факультету психології та соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 01.12.2004), уточнено Вченою Радою факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 14 від 10.06.2008 року) та узгоджено з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень
з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 17.06.2008 року).

Об'єкт дослідження - педагогічний конфлікт як різновид міжособистісного конфлікту.

Предмет дослідження - психологічні детермінанти конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи.

Мета дослідження - виявлення основних психологічних чинників конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи та з'ясування умов їх перетворення у конструктивну інтерсуб'єктну взаємодію.

Гіпотези дослідження:

1. Системоутворювальними чинниками конфліктності у педагогічній взаємодії вчителів з учнями початкової школи є ті, що пов'язані з провідними розвивальними тенденціями даного віку, а саме:

а) причини конфліктів учня з учителем полягають у суперечності між емоційним ставленням учителя до учня та прагненням учня стати повноцінним суб'єктом власної навчальної діяльності;

б) конфліктогенні чинники пов'язані з типологічними та індивідуальними властивостями дітей; частина цих факторів зумовлена несприятливим сімейним вихованням, яке може призводити до появи невротичності та тривожності.

2. Важливою причиною виникнення педагогічних конфліктів у інтерсуб'єктній взаємодії у системі «вчитель - учні» є внутріособистісна конфліктність вчителя.

Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз сучасних тенденцій вивчення психологічних чинників конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи.

2. Дослідити зв'язок розвитку особистості учня з особливостями конфліктної взаємодії.

3. Виявити психологічні чинники конфліктогенної поведінки вчителів.

4. Розробити й апробувати тренінгову програму, спрямовану на попередження та конструктивне вирішення конфліктів у початковій школі.

Методологічну та теоретичну основу дослідження склали: принцип єдності свідомості і діяльності (Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн та ін.); базові положення сучасної конфліктології (Дж. Мутон, Л.Е. Орбан-Лембрик, К. Томас, М. Дойч, Р. Дарендорф та ін.); уявлення щодо сутності педагогічних конфліктів та необхідності їх конструктивного розв'язання (А.Т. Ішмуратов, М.М. Рибакова, Н.В. Самоукіна, В.П. Шейнов); основні положення теорії соціальної ситуації розвитку і концепції навчальної діяльності як провідної у молодшому шкільному віці, концепції розвивального навчання (Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, С.Д. Максименко, В.А. Семиченко та ін.); положення щодо здійснення групової психокорекції (А.Ф. Бондаренко, К. Рудестам, А.С. Співаковська, Т.С. Яценко та ін.).

Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи: теоретичні - аналіз, систематизація та узагальнення наукових даних з проблеми конфліктів; емпіричні - спостереження, бесіда, метод незалежних характеристик, психодіагностичні методики (методика діагностики стилю поведінки у конфліктній ситуації (К. Томас), опитувальник САМОАЛ, методика комунікативних настановлень (В.В. Бойко), метод діагностики міжособистісних відносин (Л.Н. Собчик), опитувальник для визначення психічного вигорання (А.А. Рукавишніков), тест тривожності (Філіпс), активне соціально-психологічне навчання. На основі отриманих у ході дослідження даних проводився кількісний аналіз з подальшим якісним обґрунтуванням та узагальненням. Статистичний аналіз здійснювався на базі пакету статистичних програм SPSS.

Надійність та вірогідність отриманих даних забезпечувалась теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки емпіричних даних з їх якісним психологічним аналізом, достатньою репрезентативністю вибірки.

Емпіричне дослідження проводилося серед учнів початкових класів на базі СЗШ № 1 та СЗШ № 3 м. Дрогобича Львівської області. Загальна кількість учнів - 163 особи. До вибірки дослідження також увійшли 32 вчителі початкових класів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у ньому вперше:

виявлено залежність процесу виникнення і перебігу конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи від емоційно-особистісних, ситуативних та вікових чинників;

розкрито зв'язок конструктивної конфліктності з провідними тенденціями розвитку школяра, зокрема з його становленням як суб'єкта навчальної діяльності;

уточнено положення щодо можливості зниження рівня конфліктності учнів та вчителів початкової школи в результаті набуття ними нового позитивного досвіду інтерсуб'єктної взаємодії;

набули подальшого розвитку положення про вплив на конфлікти особливостей сімейного виховання та особистісних якостей вчителів.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані у дослідженні результати можуть бути використані як методичний інструментарій оптимізації взаємостосунків учнів з учителями, зокрема в аспекті попередження та конструктивного вирішення конфліктів. Також запропоновано програму інструментальних засобів формування неконфліктної взаємодії учнів та вчителів початкових класів.

Вузлові ідеї дисертаційного дослідження використовуються при розробці циклу навчальних занять зі студентами соціально-гуманітарного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка № 339 від 07.04.08 р.). На основі матеріалів дисертації розроблено спецкурс для студентів, які навчаються за спеціальністю «практична психологія, соціальна педагогіка». Матеріали дослідження щодо зниження рівня конфліктності учнів та вчителів впроваджено у загальноосвітніх школах № 1 (довідка № 109 від 20.05.08 р.) та № 3 (довідка № 111 від 29.05.08 р.) м. Дрогобича Львівської області.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Перспективи та проблеми розвитку наук в умовах глобалізації» (м. Тернопіль, 2006), «Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність» (м. Київ, 2006), «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» (м. Київ, 2007), «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (м. Київ, 2008), на засіданнях кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та кафедри практичної психології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Публікації. Головні положення дисертації висвітлено у 7 авторських публікаціях, з них - 4 статті у фахових виданнях ВАК України, 3 - у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 2 додатків (на 9 сторінках). Повний обсяг дисертації містить 212 сторінок. Робота включає 15 таблиць (на 10 сторінках), 4 рисунки (на 2 сторінках), список використаних джерел (264 найменування на 22 сторінках, у тому числі 10 іноземною мовою).

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об'єкт, предмет, мету, сформульовано завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено дані про апробацію роботи та впровадження в практику отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні аспекти вивчення педагогічних конфліктів» здійснено аналіз загальнотеоретичних аспектів феноменів «конфлікт» та «педагогічний конфлікт», розкрито їх структурно-функціональний зміст, місце в системі психологічного знання. Висвітлено функції конфліктів у становленні спільної педагогічної діяльності в цілому, а також на початковому етапі навчання зокрема. З'ясовано зв'язок педагогічних конфліктів з особливостями сімейного виховання, особистісними властивостями учнів та вчителів, а також їх роль у становленні учнів як суб'єктів навчальної діяльності, яка є провідною у молодшому шкільному віці. Виявлено залежність конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи від ряду чинників: емоційно-особистісних, ситуативних та вікових.

У роботі поняття «конфлікт» та «педагогічний конфлікт» розкриваються в контексті проблем становлення особистості. Показано, що дані феномени привертають до себе значну увагу як у теоретичному, так і прикладному аспектах.

Розглядаючи міжособистісний конфлікт як зіткнення інтересів і позицій учасників взаємодії, дослідники висвітлюють окремі грані цієї проблеми, зокрема: структурні складові конфлікту і конфліктних ситуацій (А.Я. Анцупов, Н.В. Грішина, А.Т. Ішмуратов); співвідношення об'єктивних параметрів конфлікту та його усвідомлення (Н.В. Грішина, Л.А. Петровська). У дослідженнях аналізуються функції конфліктів (Л.А. Петровська, О.В. Цуканова), стадії розгортання конфліктів (А.І. Донцов, М.В. Цюрупа), види конфліктів (І.В. Ващенко, Н.І. Пов'якель та ін.). Основні функції конфліктів психологи об'єднують у блоки конструктивних та деструктивних функцій (В.А. Друзь, О.А. Донченко, Т.М. Титаренко).

Аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що характер перебігу конфлікту визначають суперечності між суб'єктами взаємодії, які виражають інтенсивність наростання конфлікту. Будь-який конфлікт проявляється (імпліцитно чи експліцитно) на трьох рівнях: когнітивному, регулятивному та комунікативному.

Конфлікту, як соціально-психологічному та психолого-педагогічному феномену притаманні такі ознаки: наявність суперечностей між інтересами, цінностями, цілями, поглядами, мотивами опонентів; протидія суб'єктів конфлікту тощо. Структуру конфлікту формують: конфліктна ситуація як об'єктивна основа конфлікту, що фіксує виникнення реальної дихотомії в інтересах та потребах учасників конфлікту, об'єкт конфлікту (реальний або ідеальний), умови перебігу (соціально-психологічне середовище), образи конфліктних ситуацій тощо.

Існують різні типології, які відображають різноманітність форм конфлікту. За ознакою суб'єкта взаємодії конфлікти поділяють на внутріособистісні, міжособистісні і міжгрупові. Традиційним є поділ конфліктів за ознакою конструктивності й деструктивності.

У психологічній літературі педагогічні конфлікти розглядаються як складні педагогічні ситуації, що виникають у навчально-виховному процесі між дітьми та вчителями, батьками та іншими дорослими (М.І. Леонов, М.М. Рибакова, Н.В. Самоукіна). Педагогічний конфлікт має всі основні типологічні ознаки як у площині структурній, так і динамічній. При аналізі даного виду конфліктів варто враховувати віковий фактор та статусно-рольові відмінності педагога. Тому імпліцитно педагогічна ситуація є потенційно конфліктною. Проте це зовсім не означає, що конфліктність обов'язково повинна бути деструктивною.

Серед потенційно конфліктних та актуально конфліктних педагогічних ситуацій можна виділити наступні: конфлікти діяльності, які виникають з приводу виконання учнем навчальних завдань, його успішності; конфлікти поведінки (вчинків), що виникають з приводу порушення учнем правил поведінки в школі, як на уроках так і поза школою; конфлікти відносин, що виникають у сфері емоційно-особистісних відносин учнів і вчителів, у сфері їх спілкування в процесі педагогічної діяльності.

Щодо причин конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи, які характеризуються у фаховій літературі, то їх можна поділити на дві групи: причини, що полягають в особистості чи діяльності вчителя і причини, які залежать від вчинків чи особливостей учнів (В.Є. Каган, М.М. Рибакова, Л.С. Славіна).

Причини конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи можуть залежати як від особистості вчителя, так і від особистості учня. При цьому відповідальність за виникнення конфліктної ситуації переважно несе вчитель, а наслідки, як правило, позначаються на особистості учня, хоча вплив конфліктної ситуації може поширюватися й на інших членів педагогічної взаємодії, які залучені до цієї ситуації.

Конфлікти у системі «вчитель - учні» початкової школи є поширеним явищем. Шкільне навчання може як сприяти саморозвитку особистості дитини, так і бути причиною деструктивних конфліктів, психотравм, дисгармонії розвитку. Основними детермінантами конфліктів виступають: особливості діяльності, професійні якості вчителя; особливості сімейного виховання учня (неадекватні стереотипи поведінки, засвоєні в сім'ї; ставлення сім'ї до шкільного навчання); індивідуальні особливості школяра.

Отже, узагальнено можна виокремити три основні групи чинників конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи: емоційно-особистісні - фактори, пов'язані з типологічними та індивідуальними властивостями дітей та вчителів (частина цих факторів зумовлена сімейним вихованням і може призводити до появи невротичності); ситуативні - фактори, зумовлені особливостями педагогічної взаємодії, кваліфікацією вчителя, шкільними умовами і т.д.; вікові - фактори, пов'язані з основними напрямками розвитку в навчальній діяльності як провідної.

У другому розділі «Емпіричне дослідження психологічних чинників конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи» представлений методичний апарат дослідження та основні процедури, наводяться й аналізуються емпіричні дані, описуються підходи до організації формувальної тренінгової процедури, визначається її результативність.

Основні завдання емпіричного дослідження полягали у такому:

1) виявити поведінкові прояви, структуру та особливості перебігу конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи;

2) з'ясувати чинники педагогічних конфліктів з учнями;

3) проаналізувати чинники педагогічних конфліктів, пов'язані з учителями.

Емпіричне дослідження охоплювало чотири етапи.

На першому етапі було розроблено: методику структурованого спостереження за виникненням та перебігом конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи, процедури експертної оцінки рівня конфліктності школярів та самооцінки поведінки у конфліктах для вчителів початкових класів. Ці процедури було перевірено у пілотажному дослідженні. На другому етапі проведено дослідження чинників педагогічних конфліктів з учнями. На третьому етапі вивчено внутріособистісні чинники конфліктності вчителів початкових класів. На четвертому етапі розроблено та апробовано корекційну програму для дітей з високим рівнем конфліктності і тренінгову програму для вчителів з метою оптимізації їх навичок поведінки у конфлікті.

Вибірку першого етапу склали 163 учні СЗШ № 1 та СЗШ № 3 м. Дрогобича Львівської області, які навчалися в 1-4-х класах, та 14 учителів даних шкіл (8 класних керівників початкових класів, 4 - вихователі груп подовженого дня, 1 вчитель співів та 1 вчитель фізичного виховання). На другому етапі були поглиблено обстежені учні 1-го і 2-го класів СЗШ № 1 м. Дрогобича загальною кількістю - 56 осіб. Вибірку третього етапу склали 32 вчителі початкових класів. Об'єктами корекційної програми були 23 висококонфліктні учні другого класу, тренінг пройшли 16 учителів.

Під час проведення спостереження протягом чотирьох місяців зафіксовано 465 конфліктних ситуацій. За результатами їх аналізу виділено 5 основних типів конфліктів, кількісні характеристики яких представлено у таблиці 1.

Таблиця 1 Розподіл типів конфліктів залежно від вікових особливостей учнів початкової школи

При спостереженні за перебігом конфлікту було проведено аналіз трансакцій, загальна кількість яких на кожному етапі була прийнята за 100 % та розподілена між учасниками конфлікту.

Таблиця 2 Результати спостереження за перебігом конфлікту (у %)

За критерієм ч² було підтверджено достовірність розбіжностей розподілу на рівні 0,01. Діти більшою мірою створювали конфліктну ситуацію, тоді як вчителі несуть відповідальність за ескалацію конфлікту, його вихід за межі конструктивного педагогічного впливу.

На першому етапі дослідження вдалося визначити конфліктних вчителів (які зумовлювали ескалацію конфліктів) та конфліктних учнів (які регулярно спричиняли конфліктні ситуації). З урахуванням того, що стиль поведінки у конфліктах з вчителями починає закладатись від перших днів перебування дитини у школі, для подальшого дослідження було обрано два перші класи. В них навчалося 56 учнів, з-поміж яких високий рівень конфліктності був діагностований в 19 досліджуваних, а інші діти були ситуативними учасниками навчальних та поведінкових конфліктів.

На другому етапі було проведено дослідження особистісних чинників конфліктності учнів.

До емоційно-особистісних чинників конфліктності школярів на початковому етапі навчання слід віднести «неприйняття» учнем вчителя як партнера у педагогічній взаємодії. «Неприйняття» пов'язане із рольовою внутріособистісною невизначеністю школяра, а також з прагненням його до самостійної (суб'єктної) позиції у процесі навчання та одночасно неможливістю досягти її без допомоги вчителя. Даний чинник діє у єдності з неадекватно високою самооцінкою, яка залишилась з дошкільного дитинства. Зазначене провокує негативну реакцію вчителя, яка в свою чергу підвищує конфліктність.

Методичною процедурою для дослідження емоційної значущості вчителя було обрано «Кольоровий тест відносин», оскільки він є діагностичним методом, призначеним для вивчення ставлення дитини до значущих для неї інших, у тому числі і до себе, і відображає як усвідомлений, так і частково неусвідомлений рівень цих стосунків. Діагностична робота проводилась індивідуально з кожною дитиною. Загальна кількість дітей, що взяли участь у експерименті, була прийнята за 100 %. З отриманих даних видно, що на початку навчального року у першому класі, тобто на початковій фазі молодшого шкільного віку, емоційна значущість вчителя для учнів перевищує 60 %. Практично ті самі результати і наприкінці навчання у першому класі. Суттєве зменшення значущості на початку навчального року у другому класі можна інтерпретувати як зміну у системі переваг після літніх канікул. Далі значущість особистості вчителя знову підвищується (більш ніж на 20 %), тобто повертається до початкового рівня. Це «повернення» є дещо примусовим - воно входить у суперечність з даними про те, що в цей час прагнення учня стати суб'єктом навчання є більшим, ніж «зберегти себе» у системі взаємодії з вчителем. Це виступає суттєвим психологічним чинником конфліктності у 2-му класі школи.

Наступне дослідницьке завдання пов'язане з тим, що ступінь тривожності, переживання соціального стресу та стійкість до стресу є важливими ознаками конфліктності відносин. Загальна тривожність у школі - загальний емоційний стан дитини, який пов'язаний з різними формами її залучення у житті школи. Оскільки у молодшому шкільному віці провідною діяльністю є навчальна діяльність, тому саме зі школою пов'язаний емоційний стан дитини, соціальні контакти молодшого школяра, емоційні переживання конфліктних ситуацій, які виникають у процесі навчання.

За допомогою тесту тривожності (Філіпс) визначено, що серед конфліктних дітей першої групи загальна тривожність за результатами тесту складає 23 %, тобто кількість тривожних в 4 рази менша від кількості дітей з низькою тривожністю.

Серед низькоконфліктних дітей другої групи за результатами тесту кількість тривожних дітей у 12 раз менша і складає 8 % від загальної кількості.

Загальна тривожність у школі по двох групах складає: у першій - 31 %, у другій - 17 %; переживання соціального стресу: у першій групі - 31 %, у другій - 8 %; показник низької стійкості до стресу: у першій групі - 23 %, у другій - 7 %.

Крім того, до підвищення рівня конфліктності учнів початкової школи призводить негативне сприйняття дитиною сімейного середовища. Конфлікти у цей віковий період часто пов'язані з неадекватними стереотипами поведінки, засвоєними дитиною у сім'ї.

Для з'ясування ставлення дітей до сім'ї було використано тест «Кінетичний малюнок сім'ї». За результатами дослідження у першій групі (з високим рівнем конфліктності) конфліктність у сім'ї висока у 40 % дітей, середня - у 45 % дітей та відсутня - у 15 % дітей. За результатами дослідження другої групи (з відносно нижчим рівнем проявів конфліктності) конфліктності у сім'ї, то вона висока у 36 %, середня - у 22 % та відсутня - у 42 % дітей.

Для підтвердження того, що конфліктність у сім'ї впливає на самооцінку дитини, було здійснено статистичну обробку даних за допомогою критерію Юла. Q_емп = АД-ВС/АД+ВС; Q_емп = 0,92; коефіцієнт контингенції дорівнює 0,53.

Наступне завдання полягало в дослідженні динаміки становлення молодших школярів як суб'єктів навчання у контексті особливостей конфліктної взаємодії. Як уже зазначалося, психологічна природа конфлікту суб'єктна, по-перше, конфліктна ситуація має усвідомлюватися учасниками взаємодії як така; по-друге, вона має бути особистісно значущою для її учасників (чи учасника), переживатися як проблема, що вимагає свого вирішення; по-третє, викликати активність особистості. Тобто конфліктна ситуація своєрідно каталізує суб'єктність людини - усвідомленість, ініціативність, цілеспрямованість, креативність, свободу, самодетермінованість, цілісність. Суб'єктність є своєрідним особистісним ресурсом побудови конструктивної інтерсуб'єктної взаємодії і передбачає вибудову самою особистістю системи взаємовідносин, що має безпосереднє відношення до конфліктності. Основний шлях дослідження суб'єктності навчання полягає у вивченні тих трансформацій суб'єкта, які створюються саморухом його діяльності. Для підтвердження було використано модифікований варіант методики, реалізованої у дослідженні Н.В. Ханецької. Діагностичні дані поєднувалися з оцінюванням рівня суб'єктності учнів експертом - вчителем. Параметрами суб'єктності обрані: самостійність, ініціативність, здатність до самоусвідомлення.

Отримані дані дають можливість охарактеризувати три рівні становлення суб'єктності учнів (високий рівень, середній та низький рівень). Отримано: високий рівень розвитку суб'єктності навчання становить 28 %; середній рівень розвитку - 40 %; низький - 16 %; до 16 % належать учні, що мають нерівномірний розвиток суб'єктності.

Для встановлення статистичної достовірності між показниками, на основі яких були виділені рівні суб'єктності учіння школярів, була перевірена значущість різниці середніх показників за критерієм Стьюдента. В цілому між рівнями розвиненості суб'єктності і рівнем успішності зв'язок (r = 0,57 на рівні значущості р = 0,05).

Було проведено кореляційний аналіз між загальними проявами суб'єктності та конфліктності в учнів початкової школи. Результати наведено у таблиці 3.

Таблиця 3 Динаміка кореляції між суб'єктністю та конфліктністю учнів початкової школи

Емпіричне дослідження дозволило виявити більш складну систему впливів внутріособистісних чинників на рівень конфліктності учнів початкової школи.

На третьому етапі було вивчено внутріособистісні чинники конфліктності вчителів початкової школи. Методичним інструментарієм виступили: методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Т. Елерс); методика діагностики стилю поведінки у конфліктній ситуації (К. Томас); методика діагностики комунікативнних настановлень (В.В. Бойко); САМОАЛ (А. Маслоу); методика «Автопортрет» (Р. Бернс).

Результати дослідження стилю конфліктної поведінки показують, що учителі віддають перевагу співробітництву та униканню конфліктної ситуації (відповідно 10 і 8 осіб, що становить 31 % і 26 % опитуваних). Схильність до співробітництва може бути пояснена їх великим досвідом взаємодії зі школярами, умінням розв'язувати проблемні ситуації (у тому числі конфліктні). Стратегію уникання (26 % досліджуваних) використовують ті вчителі, які мотивовані не на конструктивну взаємодію, а на авторитарний стиль взаємодії (з боку вчителя), орієнтацію на авторитет. Найменше вчителі схильні до стратегії суперництва (14 %) і компромісу (14 %). Результати дослідження комунікативних настановлень учителів, представлені у таблиці, свідчать про наявність виражених негативних комунікативних настановлень, які, ймовірно, несприятливо впливають на самопочуття партнерів, відбиваються на взаємодії вчителя з учнями, а іноді - навіть провокують конфлікт.

Таблиця 4 Негативні комунікативні настановлення

У процесі дослідження з'ясовано специфіку та характер зв'язків між рівнем та особливостями конфліктності, креативності, мотивацією досягнення та розвиненістю суб'єктних якостей людини.

При дослідженні рівня самоактуалізації особистості за методикою САМОАЛ були отримані такі показники: низький рівень - 10 %; низький рівень, наближений до середнього - 5 %; середній рівень - 29 %; середній рівень, наближений до високого - 35 %; високий рівень - 18 %. Отже, більшість респондентів даної вибірки за ступенем прагнення до самоактуалізації мають середній та середній рівень, наближений до високого. Виявивши кореляції між показниками самоактуалізації та типами конфліктних ситуацій, можна помітити, що розвиток самоактуалізації вчителів зменшує ризик виникнення конфліктів. Найбільшою мірою зменшує конфліктність гнучкість вчителів у спілкуванні та високий рівень саморозуміння. Тоді як орієнтація на цінності частково підвищує ризик виникнення конфліктних ситуацій.

Для дослідження внутрішньої конфліктності вчителів використано: а) методику вивчення фрустраційних реакцій (С. Розенцвейг); б) метод діагностики міжособистісних відносин (Л.Н. Собчик); в) опитувальник для визначення психічного вигорання (А.А. Рукавишніков); г) мальований аперцептивний тест (МАТ). В цілому, за сумарними показниками проведених досліджень значна кількість вчителів початкових класів (32 %) може кваліфікуватися як така, що має підвищену внутріособистісну конфліктність. Це може розглядатися як чинник виникнення конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи.

Таким чином, при проведенні емпіричного дослідження було з'ясовано чинники, що зумовлюють підвищення конфліктності учнів: конфліктність їх сімейного середовища; неадекватний рівень тривожності; негативне ставлення до особистості вчителя; необґрунтована самостійність учнів. Виявлено, що конфлікти у системі «вчитель - учні» початкової школи тісно пов'язані зі становленням в учнів суб'єктної позиції у процесі навчальної діяльності. Дослідження внутріособистісних чинників конфліктності вчителів початкових класів дозволило виявити, що суперництво, низька вербальна креативність, недостатня комунікативна компетенція у поєднанні з екстрапунітивним типом реакцій спричиняють підвищення конфліктності.

У третьому розділі «Психологічні засоби оптимізації взаємодії вчителів і учнів початкової школи», виходячи із теоретичних поглядів на психологічну природу педагогічних конфліктів та встановлених емпірично особливостей конфліктів учителів з учнями початкової школи, розроблено спеціальну програму, яка реалізувалася на двох етапах.

На першому етапі (підготовчому), пов'язаному з проведенням діагностичних процедур, де вчителі виступали як експерти в оцінюванні особистісних якостей молодших школярів та виконували інструментальну функцію при проведенні діагностичних методик з досліджуваними учнями, вирішувалися завдання: а) формування мотивації вчителів до рефлексії власного педагогічного досвіду та оптимізації ефективної взаємодії з учнями; б) набуття учнями умінь працювати над навчальними задачами; в) інформування про особливості розвитку суб'єктності учнів 1-2 класів та уміння адекватно оцінювати показники суб'єктності школярів. Другий етап - корекційний - у процедурно-організаційному аспекті був побудований на використанні тренінгу як методу активного психологічного впливу. Завершення корекційної роботи передбачало проведення діагностичних процедур з метою встановлення ефективності психологічного впливу.

Основними корекційними аспектами даної тренінгової програми з подолання конфліктів у молодшому шкільному віці є формування навичок конструктивної взаємодії у ситуації конфлікту, розвиток емоцій, розвиток самосвідомості та рефлексії.

Слід зазначити, що у початковій школі відбувається формування нової провідної навчальної діяльності. Проте гра, за даними дослідників, залишається важливим джерелом розвитку дитини. Тому тренінг для молодших школярів містив в собі значну частину ігрових вправ поряд із рефлексивними. Крім цього, ефективність тренінгу з молодшими школярами багато у чому залежить від професійних якостей тренера, зокрема комунікативних вмінь та навичок, творчого потенціалу, толерантності тощо.

Мета тренінгової програми для учнів - розвиток навичок конструктивної поведінки у конфлікті. Розроблена програма включала блоки: знайомство, розвиток пошукової активності; подолання шкільної тривожності; розвиток самостійності; тренування навичок конструктивного спілкування; розвиток ініціативності; формування позитивного ставлення до вчителів та навчання; навички поведінки у конфлікті; завершення програми. Надалі вправи було розподілено на 10 занять, кожне з яких мало мету, завдання, детальний опис вправ та можливі питання для обговорення. Кількість учасників тренінгу - 23 учні, вони навчалися у других класах. У групу було відібрано тих учнів, що визначалися високим та вище середнього рівнем конфліктності.

За результатами повторних методичних процедур зафіксовано зменшення кількості дітей, що не приймають вчителя (18 % проти 35 % за першими даними), та зниження показників переживання соціального стресу (низький рівень стресу - у 87 % дітей, проти 48 % у попередньому дослідженні).

Отже, можна робити висновок про позитивні результати запропонованих тренінгових процедур для учнів у контексті корекції конфліктних тенденцій.

Напрямами корекційної роботи з вчителями виступили особливості особистості вчителя як суб'єкта професійної самосвідомості, суб'єкта педагогічного спілкування та суб'єкта самоусвідомлення. Вони були виділені на основі отриманих результатів проведеного емпіричного дослідження та аналізу теоретичних джерел.

Основними задачами тренінгу ефективної взаємодії вчителів виступили: формування і підтримання мотивації учасників тренінгу; усвідомлення своєї позиції у спілкуванні з учнями, колегами, настановлень під час сприймання різних людей, надання зворотного зв'язку; оволодіння конструктивними способами виходу із конфліктних ситуацій.

У програмі тренінгу використані відомі вправи із збірників тренінгової роботи (Ф. Бурнард, Ю.М. Ємельянов, Н.В. Клюєва, А.М. Прихожан, К. Рудестам, Н.В. Самоукіна, К. Фопель, Н.Ю. Хрящева, Ю.В. Пахомов, М.В. Цзен, Т.С. Яценко та ін.) та авторська модифікація окремих вправ. Заняття включали: психогімнастичні вправи, релаксаційні техніки, етюди, аналіз педагогічних ситуацій, рольові ігри, інформування, самодіагностику, складання програми індивідуального розвитку, ведення щоденника рефлексій.

Розроблена програма включала блоки: знайомство; розвиток самоактуалізації; розвиток вербальної креативності; вироблення конструктивної поведінки у конфлікті з дітьми; розвиток мотивації досягнення та емоційної стабільності; завершення програми. Для 16 вчителів з високим та вище за середній рівнями конфліктності було розроблено тренінгову програму з метою підвищення їх професійної компетенції, яка розрахована на чотири заняття по три години. У тренінгу використовувалися прийоми арт-терапії, психодрами, поведінкового тренінгу. На початку і після закінчення тренінгу було проведено тестування за допомогою методики самооцінки (Дембо - Рубінштейн) різних видів професійної компетентності.

Проведення повторних психодіагностичних обстежень після тренінгу мало на меті відстежити певні тенденції, що мали засвідчити наявність позитивних змін. Так, повторне проведення дослідження стилів поведінки у конфліктах дозволило встановити збільшення опитуваних, які схиляються до таких стилів, як «співробітництво» (10 осіб порівняно з 8 до проведення тренінгу) та «компроміс» (5 осіб порівняно з 4 до тренінгу). З іншого боку, під час заповнення відповідей опитувальника простежувалося більше «розсіювання», тобто зникала певна однозначність щодо таких стилів, як «уникання» і «суперництво».

Повторне дослідження негативних комунікативних настановлень засвідчило деяке пом'якшення негативних очікувань у взаємодії. За шкалою «завуальована жорстокість» - 27 % (40 % - до проведення тренінгу) і «відкрита жорстокість» - 21,3 % (26,7 % - до проведення тренінгу), «негативний досвід спілкування» - 23 % (35 % - до проведення тренінгу). Варто звернути увагу на останню шкалу. Зміна результатів засвідчує про факт набуття учасниками тренінгу нового досвіду, який ними рефлектується як позитивний і починає внутрішньо конкурувати з негативними тенденціями. Було виявлено досить помітне зменшення рівня конфліктності, зокрема негативних комунікативних настановлень, підвищення мотивації досягнення, рівня самоактуалізації насамперед завдяки саморозумінню, а також креативності.

Загалом отримані результати дають підстави стверджувати про успішність проведених тренінгових занять і свідчать про реальну можливість розв'язання проблем педагогічної конфліктності. Застосування запропонованих програм сприяє навичкам позитивного вирішення конфліктів учителів з учнями початкової школи.

Висновки

Теоретичний аналіз та емпіричне дослідження психологічних чинників конфліктів між вчителем та учнями початкової школи дозволяють сформулювати такі висновки:

1. Вивчення наукової літератури засвідчує, що конфліктною взаємодією є така комунікативна діяльність опонентів, під час якої вони переслідують різні цілі, інтереси, наміри. Такий характер взаємодії у педагогічному процесі кваліфікується як «педагогічний конфлікт».

2. Педагогічні конфлікти як окремий вид конфліктних ситуацій мають свою специфіку. Вона, зокрема, полягає у тому, що відповідальними за педагогічно успішне вирішення конфліктної ситуації є дорослі, оскільки саме від них діти засвоюють моделі поведінки, соціальні норми відносин між людьми. Крім того, учасники конфліктів (учень - вчитель) мають різний віковий і соціальний статус, що й визначає їх різну поведінку у конфлікті. Зовнішня картина поведінки дитини у навчальній ситуації виглядає як складна система дослідницьких дій, які мають різну основу. Позитивне вирішення конфлікту залежить від конфліктної компетентності педагога - уміння розрізняти і виокремлювати основу дитячого конфлікту, на подолання якого повинні бути спрямовані зусилля дитини.

3. Педагогічні конфлікти мають певні особливості в аспекті структури, динаміки, детермінованості. Така своєрідність пов'язана зі специфікою педагогічної взаємодії - учителя і учня. На кожному етапі шкільного життя складається цілісна й унікальна педагогічна ситуація, яка визначає і своєрідність педагогічних конфліктів.

4. Емпіричні дані дозволяють стверджувати, що педагогічні конфлікти в початковій школі детермінуються сукупністю певних психологічних чинників.

При проведенні емпіричного дослідження було задіяно оригінальні методики діагностики особливостей перебігу конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи та виявлено чинники, що зумовлюють підвищення конфліктності учнів: конфліктність їх батьківських родин; неадекватний рівень тривожності; негативне ставлення до особистості вчителя; необґрунтована самостійність учнів.

5. Виявлено, що конфлікти у системі «вчитель - учні» початкової школи тісно пов'язані із становленням в учнів суб'єктної позиції у процесі навчальної діяльності. Отримані дані дозволяють стверджувати, що високий рівень суб'єктності учнів не знижує конфліктність, а надає їй конструктивного характеру, що є позитивним чинником подальшого розвитку.

6. Дослідження внутріособистісних чинників конфліктності вчителів початкових класів дозволило виявити, що суперництво, низька вербальна креативність, негативні когнітивні настановлення, недостатня комунікативна компетентність у поєднанні з екстрапунітивним типом реакцій спричиняють підвищення конфліктності.

7. Результати дослідження підтвердили висунуту гіпотезу і дали можливість зробити висновок, що вузловими чинниками конфліктності у педагогічній взаємодії вчителів з учнями початкової школи є ті, що пов'язані з провідними розвивальними тенденціями даного віку. Важливою причиною виникнення педагогічних конфліктів у інтерсуб'єктній взаємодії у системі «вчитель - учні» є внутріособистісна конфліктність вчителя.

8. Інструментальним засобом методично ефективного і цілеспрямованого впливу на педагогічну конфліктність учнів і вчителів початкової школи може виступати тренінг як активний метод соціально-психологічного навчання. Новий досвід інтерсуб'єктної взаємодії, набутий у процесі тренінгових занять, здатний внутрішньо конкурувати з негативними тенденціями. Розвиток суб'єктності учня (підвищення рівня самостійності, ініціативності та загальної активності) має двоїсту природу: у певних умовах він виступає як конфліктогенний фактор, проте у контексті тренінгових занять (внутрішньогрупова атмосфера емпатичної підтримки, довіри та співробітництва) стає фактором встановлення ефективної групової взаємодії та розкриття творчого потенціалу особистості дитини. Застосування запропонованих програм сприяє навичкам позитивного вирішення конфліктів учителів з учнями початкової школи.

Проведене дослідження не вичерпує всіх питань щодо детермінації конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи. Перспективи подальшого дослідження проблеми пов'язані з такими аспектами, як гендерна належність учасників педагогічних конфліктів, рівень їх домагань, взаємостосунки між школярами, психологічний клімат в учнівському колективі тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Садова І. І. Чинники розвитку конфліктності у дитинстві / І. І. Садова // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2006. - Т. VІІІ, вип. 4. - С. 131-138.

2. Садова І. І. Соціально-психологічні чинники виникнення педагогічних конфліктів у молодшому шкільному віці / І. І. Садова // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2006. - Т. VІІІ, ч. 8. - С. 245-249.

3. Садова І. І. Теоретико-експериментальний аналіз індивідуальних особливостей внутрішньої конфліктності вчителів початкових класів / І. І. Садова // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2007. - Т. IX, ч. 1. - С. 364-370.

4. Садова І. І. Концептуальний аналіз конфліктів у молодшому шкільному віці / І. І. Садова // Проблеми гуманітарних наук : наукові записки Дрогобицького державного університету імені Івана Франка / ред. кол. Т. Біленко (гол. ред.). - Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2007. - Вип. 19 «Психологія». - С. 106-115.

5. Садова І. І. Особливості становлення суб'єктності молодших школярів у контексті конфліктної взаємодії / І. І. Садова // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2008. - Т. X, ч. 2. - С. 404-409.

Зміст дисертації апробовано на Всеукраїнських науково-практичних конференціях:

6. Садова І. І. Роль вчителя у вирішенні педагогічних конфліктів з учнями в процесі навчальної взаємодії // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [«Професійна підготовка вчителів початкових класів в умовах входження України в європейський освітній простір»], (Дрогобич, 23 жовт. 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. - Дрогобич : Посвіт, 2007. - С. 84-88.

7. Садова І. І. Особливості розв'язання педагогічних конфліктів в умовах глобалізації суспільства // Матеріали ІІ-ї Всеукр. наук. конф. [«Проблеми та перспективи розвитку наук в умовах глобалізації»], (Тернопіль, 7 лист. 2006 р.) / М-во освіти і науки України, Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка. - Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2006. - С. 90-98.

Анотації

Садова І.І. Психологічні чинники виникнення конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім.. Г.С. Костюка АПН України. - Київ, 2009.

У дисертації досліджено психологічні чинники виникнення конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи. Здійснено різнобічний аналіз проблеми конфліктів, зокрема визначено основні концептуальні підходи до загальнотеоретичних аспектів феноменів «конфлікт» та «педагогічний конфлікт», розкрито їх структурно-функціональний зміст, місце в системі психологічного знання. Висвітлено функції педагогічних конфліктів на початковому етапі навчання та в процесі становлення спільної педагогічної діяльності. З'ясовано зв'язок конфліктів у системі «вчитель - учні» початкової школи з особливостями сімейного виховання, особистісними властивостями учнів та вчителів, визначено роль цих конфліктів у становленні учнів як суб'єктів навчальної діяльності, яка є провідною в молодшому шкільному віці. Виявлено системний характер впливу конфліктів у початковій школі, що проявляється як сукупність емоційно-особистісних, ситуативних та вікових факторів.