Формування в учнів молодшого шкільного віку уявлення про здоров'я як особистісну цінність

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

УДК 159.922.6 ? 053.6(043.3)

формування в учнів молодшого шкільного віку уявлення про здоров'я як особистісну цінність

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ГНАТЮК Ольга Владиславівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології навчання

Науковий керівник дійсний член АПН України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, директор

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор психологічних наук, професор Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості ім. П.Р. Чамати, завідувач

кандидат психологічних наук Рождественський Андрій Юрійович, Національна академія служби безпеки України, доцент

Захист відбудеться 14 травня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розіслано «____» ______________2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.М. Третяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми

У реалізації вимог Закону України «Про освіту», Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»), національної Доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті і Державного стандарту освіти зроблено значний крок у реформуванні шкільної освіти, оновленні змісту навчально-виховного процесу на принципах його демократизації, гуманізації, пріоритетності загальнолюдських цінностей. Так, національна Доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті свідчить, що «пріоритетним завданням системи освіти є навчання людини відповідному ставленню до власного здоров'я і здоров'я оточуючих як до найвищих суспільних та індивідуальних цінностей».

Проте спеціальні дослідження показують, що в Україні лише 15 % дітей народжуються здоровими. Вже, вступаючи до школи, 80 % малюків мають розлади в здоров'ї. Нервово-психічні відхилення зафіксовано у 88 % учнів. До закінчення школи у 42 % школярів є хронічні захворювання, 50 % дітей мають порушення у розвитку будови і функціях різних систем організму.

У зв'язку з цим надзвичайно важливою стає проблема здоров'я дітей. Зростання захворюваності пояснюється не лише впливом різних об'єктивних негативних чинників, а й недостатньою увагою до валеологічних питань в освіті дітей і дорослих, що є однією з причин пасивного ставлення дитини до свого здоров'я.

Доводиться констатувати, що система освіти й виховання, яка склалася в Україні, не формує у школярів необхідної мотивації до збереження і зміцнення свого здоров'я і здоров'я оточуючих. Школа орієнтована переважно на вивчення довколишнього світу й не здійснює систематичної роботи з формування культури здоров'я учнів, не використовує при цьому багатий національний досвід і традиції.

Тому одним із найважливіших завдань сучасної школи є навчання учнів основам здоров'я, формування в них валеологічного світогляду, озброєння знаннями, уміннями й навичками, спрямованими на збереження і зміцнення їхнього здоров'я протягом усього життя.

Останнім часом все більше фахівців різних галузей науки - психологи, педагоги, валеологи, медики приділяють увагу проблемі здоров'я дітей. Так, проблема формування і забезпечення психічного здоров'я у навчально-виховному процесі розглядалася М.Є. Андросом, С.І. Болтівцем, С.Ю. Головіним, С.М. Громбахом, М.І. Кандибовичем, В.В. Клименко, С.Д. Максименко, А.Ю. Рождественським, Л.Г. Терлецькою, С.П. Тищенко, Р.І. Сірко та ін.; психологічним аспектам формування здоров'я дітей присвячені роботи О.В. Завгородньої, Л.О. Курганської, Н.М. Куінджі, О.С. Лісової, Н.Ю. Максимової; питання валеології та валеологічної освіти висвітлювали Т.Є. Бойченко, І.І. Брехман, М.С. Гончаренко, М.В. Гриньова, С.В. Попов, В.І. Шахненко; поняття і сутність «здоров'я» розкривали М.М. Амосов, Г.Л. Апанасенко, І.І. Брехман, Б.І. Бутенко, О.В. Вакуленко, Д.Д. Венедиктов, В.І. Войтенко, Д.А. Ізуткін, Б.М. Ільїн, О.М. Кудрявцева, Ю.П. Лісіцин, В.П. Петленко та багато інших авторів.

Аналіз психологічних, педагогічних і медичних досліджень показує, що на сьогодні недостатньо наукових розробок, дидактичних і методичних матеріалів, які можна було б використати для поліпшення валеологічної освіти в Україні та формування в учнів уявлень про здоров'я, як особистісну цінність. Навіть у ґрунтовних наукових працях з проблем валеології Г.Л. Апанасенка, І.І. Брехмана, В.П. Войтенка, О. М. Кудрявцевої, Ю.П. Лісіцина та ін. зазначена проблема не знайшла достатнього розвитку.

Недостатня теоретична розробленість і значна актуальність порушеної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - «Формування в учнів молодшого шкільного віку уявлення про здоров'я як особистісну цінність».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України: «Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти», номер держреєстрації 196U006943. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 1 від 6 лютого 2003 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології Академії педагогічних наук України (протокол № 9 від 25.11.2003 р.).

Об'єкт дослідження - уявлення учнів молодшого шкільного віку про здоров'я як особистісну цінність.

Предмет дослідження - процес формування в учнів молодших класів уявлень про здоров'я.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити умови формування уявлень про здоров'я як особистісну цінність у молодших школярів.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз підходів до проблеми дослідження уявлень про здоров'я у дітей молодшого шкільного віку.

2. Розробити та апробувати систему діагностики уявлень про здоров'я в учнів молодших класів.

3. Розробити комплекс методичних прийомів і завдань з основ здоров'я для формування в учнів молодшого шкільного віку уявлень про здоров'я.

4. Здійснити порівняльний аналіз ефективності застосування розробленої програми.

Методи дослідження

Для розв'язання поставлених завдань і накопичення наукових фактів використовувалися такі методи: 1) теоретичні: аналіз психолого-педагогічної, медичної, соціальної, філософської літератури та узагальнення отриманої інформації; вивчення нормативних документів про здоров'я і валеологічне навчання й виховання; аналіз шкільних навчальних планів і програм, підручників, методичних і навчальних посібників, зошитів для учнів з друкованою основою; теоретичне моделювання; 2) емпіричні: анкетування, опитування, бесіда, спостереження, тестування, педагогічний експеримент; кількісний і якісний аналізи отриманих результатів.

Теоретико-методологічною основою дослідження є положення про суспільну та особистісну цінність здоров'я (Г.Л. Апанасенко, В.П. Войтенко, Г.К. Зайцев, О.М. Кудрявцева, Н.М. Куінджі, Ю.П. Лісіцин, Н.Ю. Максимова, Л.О. Попов); психолого-педагогічні, філософські, медико-біологічні положення про взаємозалежність фізичного, психічного, соціального й духовного здоров'я (В.О. Ананьєв, Т.В. Кудрявцева, С.Д. Максименко, Н.Ю. Максимова, Г.С. Нікіфоров); психологічні положення щодо формування уявлень, як психічних процесів у людини (Б.Г. Ананьєв, Л.К. Балацька, Л.С. Виготський, О.І. Галкіна, Є.І. Ігнатьєв, Ю.М. Карандашев, А.Н. Леонтьєв, Г.О. Люблінська, С.Д. Максименко, Б.М. Теплов); психофізіологічні дослідження вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку (М.Й. Боришевський, Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.В. Запорожець, Г.С. Костюк, Г.О. Люблінська); концептуальні основи психолого-педагогічної науки про сутність, значення та принципи валеологічного навчання і виховання в Україні (Т.Є. Бойченко, М.С. Гончаренко, М.В. Гриньова, В.В. Клименко, Н.Ю. Максимова, В.І. Шахненко).

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження

В дисертаційному дослідженні представлені дані щодо умов становлення й розвитку в учнів молодшого шкільного віку уявлень про здоров'я як особистісну цінність; розглянуто психологічний механізм формування уявлень про здоров'я як про особистісну цінність; уточнено зміст поняття «здоров'я» та основних його складових; розглянуто категорію «здоров'я» з урахуванням системи цінностей; визначено критерії і показники сформованості у молодших школярів уявлень про здоров'я; розроблено комплексну методику діагностики уявлень про здоров'я в учнів молодших класів; обґрунтовано зміст, засоби і методи формування уявлень про здоров'я як особистісної цінності в навчально-виховному процесі, у позакласній та самостійній роботі. цінність здоров'я учень уявлення

У роботі було використано комплексний підхід, оскільки робота виконувалась на точці перетину психології, педагогіки, валеології та медицини при домінуванні психологічної парадигми.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці, апробації та впровадженні у навчальний процес корекційно-розвивальної програми та методики формування у молодших школярів уявлень про здоров'я як особистісної цінності, що можуть бути використані практичними психологами, вчителями, викладачами вищих навчальних закладів у викладанні курсу вікової та педагогічної психології.

Отримані в результаті дослідження дані та сформульовані висновки можуть бути використані в навчальному процесі для формування уявлень у молодших школярів про психофізичне здоров'я та допоможуть здійснити вплив на удосконалення методики навчання у школі, будуть сприяти більш ефективному формуванню уявлень в учнів.

Основні положення і рекомендації можуть бути використані вчителями початкових класів у викладанні курсів «Основи здоров'я», «Фізична культура», «Я і Україна», «Природознавство», «Основи безпеки життєдіяльності», а також викладачами вищих педагогічних закладів у підготовці фахівців для початкової ланки освіти.

Розроблені автором у руслі концепції дисертації підручники, зошити для учнів початкової школи, а також навчальні посібники для вчителів можуть бути плідно використані вчителями початкових класів.

Достовірність і надійність результатів дослідження та основних висновків забезпечуються методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; використанням комплексу методів дослідження, які відповідають його меті та завданням; багаторічним експериментальним дослідженням; кількісним і якісним аналізом фактичних матеріалів і результатів констатувального та формувального етапів експерименту; аналізом співставлення результатів дослідження з масовою педагогічною практикою; математичною обробкою кількісних показників експерименту.

Апробація результатів дослідження

Головні тези і висновки дослідження відображені у виступах автора на Українсько-польській конференції «Психологічні проблеми суспільства епохи трансформації» (м. Львів, вересень 2003 р.), VІІ Всеукраїнській конференції молодих науковців «Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (м. Київ, жовтень 2004 р.), Міжрегіональній науково-практичній конференції «Громадянська освіта: стан, проблеми, шляхи вирішення» (м. Житомир, січень 2005 р.), Першому Всеукраїнському конгресі психологів (ІV з'їзд товариства психологів України) (м. Київ, жовтень 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні проблеми збереження репродуктивного здоров'я» (м. Київ, грудень 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність» (м. Київ, травень 2006 р.), науково-практичній конференції «Теоретико-методологічні проблеми психологічного супроводу навчання українською мовою учнів загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів» (м. Київ, листопад 2007 р.).

Основні положення, результати і висновки експериментальної роботи доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Основні теоретичні положення і результати дослідження відображені в 12 публікаціях автора, в тому числі: 7 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 статті у збірниках доповідей на наукових конференціях і 1 - на конгресі психологів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 280 найменувань і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок, з них 164 сторінки основного тексту. Робота містить 8 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання роботи, визначено основні методи дослідження, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне та практичне значення, вказано на зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами, подано теоретико-методологічну основу, відомості про апробацію результатів дослідження, наведені дані про структуру дисертації.

У першому розділі «Формування у молодших школярів уявлення про здоров'я як психолого-педагогічна проблема» розглянуто теоретичні основи дослідження категорії «здоров'я» у психолого-педагогічній, філософській, медичній, соціологічній літературі. Визначено різноманітні підходи науковців до розуміння та класифікації цінностей, розкрито сутність понять «цінність», «уявлення» та особливості формування їх у школярів. Проаналізовано шкільну програму та літературу з точки зору її валеологічного змісту.

Здійснений аналіз наукових джерел показав, що існує чимало визначень поняття «здоров'я». Зокрема, поняття «здоров'я» розкривали Г.Л. Апанасенко, І.І. Брехман, Б.І. Бутенко, О.В. Вакуленко, Д.Д. Венедиктов, Д.А. Ізуткін, Б.М. Ільїн, О.М. Кудрявцева, Ю.П. Лісіцин, В.П. Петленко та багато інших авторів.

До визначення поняття «здоров'я» дослідники підходили з різних позицій: про динамічну рівновагу організму з навколишнім і соціальним середовищем (Ю.П. Лісіцин, О.М. Чернух, Д.Д. Венедиктов, В.І. Кричагін); з позиції наявності повноцінного, гармонійного розвитку фізичного, психічного та морального стану людини (Б.В. Петровський); на рівні популяції (В.П. Казначеєв); з погляду наукового і ціннісного змісту (А.Я. Іванюшкін). Найбільш поширеним в наш час є визначення здоров'я Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): «Здоров'я - це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби чи фізичних вад». Тобто, це природний стан організму, який характеризується його врівноваженістю з середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін, де врівноваженість організму із зовнішнім середовищем - це ступінь його пристосованості, адаптованості до умов біологічного та соціального середовища, дієздатності. Такий підхід до характеристики здоров'я особливо важливий стосовно дітей, оскільки врівноваженість із зовнішнім середовищем забезпечує своєчасність зростання і розвитку організму, можливість відвідувати дошкільні та навчальні заклади, оволодівати знаннями та навичками, відповідними до їх віку, без ознак дезадаптації.

Психічне здоров'я індивіда було предметом уваги ряду авторів. Так, С.Ю. Головін, М.І. Кандибович та ін. визначили його як стан душевного благополуччя, який характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і такий, що забезпечує адекватну до умов дійсності регуляцію поведінки і діяльності людини. С.Д. Максименко психічне здоров'я розглядає не лише як відсутність психічних захворювань, а набагато ширше: поняття «психічне здоров'я» охоплює шляхи гармонізації людини, її бажання, амбіції, здібності, ідеали, почуття і свідомість. Інші науковці (С.Є. Кулачківська, С.О. Ладивір, Т.О. Піроженко) розглядають психічне здоров'я як «здатність успішно регулювати свою поведінку і діяльність у відповідності до норм і правил». Поняття «фізичне здоров'я» Г.Л. Апанасенко, М.С. Гончаренко, О.Д. Дубогай, А.В. Сватьєв та ін. пов'язують з умінням володіти своїм тілом, рухами, фізичною витривалістю, відсутністю хронічних захворювань і високим рівнем працездатності. Соціальне здоров'я дослідники М.С. Гончаренко, Г.К. Зайцев, В.В. Колбанов, Ю.П. Лісіцин, С.О. Свириденко та ін. пов'язують з економічними чинниками, функціонуванням особистості як повноправного члена суспільства, котрий усвідомлює свою стать та безконфліктно взаємодіє у колективі однолітків, у сім'ї та суспільстві. Духовне здоров'я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров`я індивіда.

Узагальнюючи теоретичні матеріали нашого дослідження, ми розглядаємо здоров'я людини як цілісне, системне явище, що виявляє себе в рівновазі її взаємовідносин з навколишнім світом. Суб'єктивно здоров'я характеризується людиною через відчуття загального благополуччя, радості життя, працездатності, здатності до адаптації та подолання негативних впливів, перешкод.

Встановлено, що категорія «цінності» у наш час є предметом багатьох досліджень у філософських, соціологічних, психологічних і педагогічних галузях науки. Складність природи цінностей, на нашу думку, й визначила різноманітні підходи науковців до їх розуміння і класифікації. Деякі дослідники (С.Ф. Анісімов, В.О. Василенко та ін.) розуміють цінності як сукупність матеріальних і духовних об'єктів, що мають властивість задовольняти потреби, інтереси, бажання особистості, класу чи суспільства. Інші вчені (Л.Н. Архангельський, М.С. Каган, І.Т. Фролов) вбачають у цінностях характер ставлення суб'єкта до об'єкта його діяльності або спілкування, в якому виявляється практичний бік взаємодії.

Цінності як психологічна проблема розглядалися В.Г. Алексєєвою, С.Ф. Анісімовим, Л.М. Архангельським, М.Й. Боришевським, Л.І. Ломако, О. Норовим, О.В. Сухомлинською. В їхніх працях розроблено сучасні підходи до класифікації цінностей, їх ієрархії, процесу формування (мотиви, стимули, потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, поведінка), розглядаються психологічні умови їх формування. Формування цінностей у школярів досліджували В. Андріяшин, Т.В. Бутківська, Т. Ващенко, Н.І. Ганнусенко, В.Є. Гурін, В. Зворський, Ж.О. Омельченко, Е.О. Помиткін, О.В. Турянська.

Найважливішою людською цінністю є здоров'я, яке розглядається як умова свободи життя. Його досліджували В.І. Берзінь, Л.С. Гармаш, В.І. Ільїніч, Н.І. Коцур, С.В. Лапаєнко, Н.П. Панкратьєва, М. Попов, І.В. Поташнюк, Ю.В. Шиленко. Спільним у їхніх працях є розгляд ставлення до здоров'я як до цінності, що обумовлює формування ціннісної установки на зміцнення й удосконалення особистого та суспільного здоров'я.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми свідчить, що до цього часу головним чином вивчалися різні аспекти формування загальнолюдських, гуманістичних цінностей особистості, проте категорія «здоров'я» як особистісна цінність серед них не розглядалася. У наукових працях останніх років досліджувалися окремі питання психічного, фізичного, духовного здоров'я; формування, збереження і зміцнення здоров'я школярів з урахуванням системи цінностей, і відповідно, психологічний механізм формування уявлень про здоров'я як про особистісну цінність залишився поза увагою дослідників.

Відсутність у вітчизняній і зарубіжній літературі розробок з проблеми формування в учнів молодшого шкільного віку уявлень про здоров'я як особистісну цінність вказала на необхідність проведення наукових досліджень з даної проблеми. Наше дослідження спрямоване на розробку і апробацію такого експериментального навчання з основ здоров'я, яке сприяло б ефективному формуванню уявлень про здоров'я в учнів початкової школи.

У другому розділі - «Організація, проведення та аналіз результатів констатувального експерименту» подано програму і методику дослідження на етапі констатувального експерименту, розкрито психологічні особливості уявлення про здоров'я у молодших школярів.

Програмою констатувального етапу експерименту передбачалося провести психолого-діагностичний моніторинг здоров'я дітей молодшого шкільного віку; визначити уявлення учнів, їх батьків і вчителів про здоров'я; з'ясувати, яке місце займає здоров'я серед соціальних й особистісних цінностей у школярів молодших класів.

Для визначення критеріїв фізичного здоров'я ми використовували програму «Школяр». У результаті визначення фізичного здоров'я за антропометричними та медико-біологічними показниками учнів молодших класів в кількості 120 чоловік були одержані такі дані: 6,8 % осіб мають рівень фізичного здоров'я високий та вищий середнього, 52,1 % обстежуваних школярів мають середній рівень фізичного здоров'я, 41,1 % учнів мають рівень фізичного здоров'я нижчий середнього та низький.

Стан психічного здоров'я молодших школярів оцінювався за результатами анкетування, тестування, спостережень, опитувань, бесід з учителями й батьками.

В результаті встановлено, що високий рівень тривожності мають 28,5 % учнів, середній - 62,3 %, низький - 9,2 %. Дослідження самооцінки виявили 64,8 % школярів з адекватною самооцінкою, із заниженою - 16,2 %, із завищеною - 19 %. Спостереження показали, що діти з адекватною самооцінкою активні, бадьорі, комунікабельні, із заниженою - невпевнені в собі, ранимі, підвищено тривожні, із завищеною - самовпевнені, критичні до інших.

Згідно з результатами дослідження виявилося, що для учнів молодших класів найбільшими стресорами є: розлади у сім'ї (33,4 %); втрата батьків (28,1 %); зміни умов життя (18,5 %); народження молодших дітей (10,3 %); поява у сім'ї нерідних батьків (9,7 %).

Рівень духовного розвитку учнів визначався за методикою Е.О. Помиткіна «Визначення рівня духовного розвитку школярів». Ми встановили, що високий рівень духовного розвитку мають 21,6 % досліджуваних учнів, у 45,4 % - рівень духовності перебуває у стадії розвитку, у 33 % школярів рівень духовності низький.

Отже, проведені нами дослідження виявили в основному факти середнього та низького стану різних компонентів здоров'я учнів молодших класів.

Дані, отримані у процесі діагностики здоров'я учнів, були занесені у «Психолого-педагогічну карту учня», які допомогли нам спланувати навчально-виховний процес з урахуванням рівня розвитку кожного школяра. Зміни, що відбувалися у стані здоров'я дітей, систематично фіксувалися, що сприяло успіху в навчанні, оздоровчій роботі, корекції психічного стану дітей, попередженню конфліктних ситуацій, формуванню міжособистісних відносин.

Для з'ясування психологічних особливостей уявлень про здоров'я у молодших школярів нами було проведено анкетування, тестування, індивідуальні бесіди, опитування, спостереження. У процесі дослідження ми з'ясовували ставлення молодших школярів до власного здоров'я, їхню мотивацію до його зміцнення, рівень знань з основ здоров'я і ступінь його сформованості, а також вивчали практичні уміння й навички щодо збереження і зміцнення здоров'я.

Результати констатувального етапу експерименту показали, що переважна більшість учнів не розуміє сутності здоров'я і має про нього уявлення на побутовому рівні, а також не володіє необхідними валеологічними уміннями й навичками. Так, на початку експерименту не було виявлено учнів з високим рівнем знань про збереження і зміцнення здоров'я. Середній рівень знань мали 55 % школярів і 45 % учнів - низький. Для досліджуваних учнів характерне розмаїття однобічних поглядів, відсутнє чітке уявлення про тенденції свого здоров'я і бажання краще турбуватися про свій організм.

В процесі дослідження ми з'ясовували, як молодші школярі розуміють зміст категорії загальнолюдські та особистісні цінності та яке місце займає здоров'я серед соціальних цінностей.

Так, школярі серед загальнолюдських цінностей назвали: дружбу (72 %), чесність (67 %), знання (62 %), працю (58 %), добрі стосунки (50 %), життя (43 %), здоров'я (38 %), сім'ю (36 %), щастя (28 %), а серед особистісних - батьків (63 %), учіння (60 %), матеріальний достаток (51 %), щастя (42 %), здоров'я (24 %), чесність (23 %), самостійність (20 %). Як бачимо, 38 % школярів приймають здоров'я як загальнолюдську цінність і тільки 24 % - як особистісну. Це свідчить про те, що 76 % учнів не приділяють достатньої уваги своєму здоров'ю та не усвідомлюють його значущості.

Для поглибленого вивчення цінностей, які на сучасному етапі є пріоритетними для учнів, було застосовано опитувальник «Життєві цінності» та методику «Ціннісних орієнтацій» М. Рокича. Нами були підраховані середні показники значень вибору кожної цінності. Серед найважливіших життєвих цінностей було обрано учіння (63 %), щастя (44 %), здоров'я батьків (35 %). Наступні місця посіли такі цінності, як матеріальний достаток (28 %) та особисте здоров'я (23 %). Останні місця набули - визнання з боку інших (5 %), мистецтво (4,5 %), самовдосконалення (4 %).

Проведене інше дослідження (за методикою М. Рокича) дозволяє також визначити які цінності є головними для більшості учнів молодшого віку. До високого рангу ввійшли такі цінності: наявність добрих і вірних друзів (53 %), матеріально забезпечене життя (44 %). Третє і четверте рангові місця належать щасливому сімейному життю (39 %) та здоров'ю (29 %). Наступне місце займає суспільне визнання (23 %). Останні рангові місця - це краса природи й мистецтва (15 %) та життєва мудрість (13 %).

Отже, порівнюючи результати, отримані різними методами дослідження, бачимо, що учні недостатньо усвідомлюють значущість здоров'я для своєї життєдіяльності, суспільна цінність здоров'я ними «не привласнена», не набула особистісної цінності.

Результати аналізу анкетних відповідей, індивідуальних бесід, спостереження порівнювалися із сучасними типами ставлення особистості до свого здоров'я. Згідно з наявним розподілом особистостей на чотири типи ставлення до власного здоров'я у нашому дослідженні виявлені такі особливості. У 65,4 % учнів відсутні значні потреби у зміцненні здоров'я, вони переконані, що здоров'ям керувати неможливо (байдужий тип ставлення до здоров'я). 26,5 % дітей сприймають здоров'я як необхідність, але не усвідомлюють його соціальної значущості. Їх дії у цьому напрямку безсистемні, і вони легко можуть відмовитися від оздоровчої діяльності у певних умовах (спонтанно-діяльнісний тип ставлення до здоров'я). 8,1 % обстежуваних школярів оцінюють здоров'я як соціально значуще явище, у них сформована потреба в зміцненні здоров'я, але оздоровча діяльність не має системного характеру (пасивний тип ставлення до здоров'я). Жоден з учнів активно не займається профілактично-оздоровчою діяльністю для збереження і зміцнення власного здоров'я (активно-діяльний тип ставлення до здоров'я).

Підсумки наших досліджень дають змогу зробити висновок, що у дітей молодшого шкільного віку переважає безпосередньо-відчуттєве ставлення до свого здоров'я. У цьому віці ставлення до здоров'я ще не аналізується, тобто воно (ставлення) не включається в смислову структуру. Переважання емоційних суджень про здоров'я обумовлено конкретно-ситуативним характером розумових операцій у дітей цього віку. Так, добре здоров'я діти пов'язують з гарним харчуванням, дотриманням режиму дня, з підкоренням вимогам дорослих тощо. Поглиблений аналіз навколишньої дійсності і пізнання її сутності формується у дитини в кінці молодшого шкільного віку. З формуванням логічного мислення підвищується усвідомлення дитиною своїх фізичних і психічних можливостей. В цей період у дитини з'являється підвищена цікавість до свого тіла. Усвідомлене піклування дитини про своє здоров'я проявляється вже у виробленні нею певної стратегії поведінки зі збереження і зміцнення свого здоров'я. Це систематичне дотримання гігієнічних норм і правил, не надмірне і вибіркове харчування, знайомство зі спеціальною літературою тощо.

Аналіз результатів вивчення уявлень батьків про здоров'я та як вони ставляться до проблеми формування й забезпечення здоров'я дітей показав, що 32,4 % батьків беруть активну участь у формуванні здоров'я своїх дітей, 48,5 % - мало цікавляться проблемою збереження й зміцнення здоров'я, 13,1 % - ця проблема не турбує (6 % опитуваних взагалі не дали відповіді на запитання). Жоден з батьків не оцінив здоров'я своєї дитини як «добре», 72 % вважають його «задовільним», а 28 % - «поганим». Батьки відмічають, що найбільш діти хворіють на гострі респіраторні захворювання, алергію, захворювання шлунково-кишкового тракту, інфекційні хвороби. На психічні розлади й втому дитини вказали батьки, які мають напружені стосунки або певні непорозуміння у відносинах з дитиною, це - 22 %. Батьки зауважують, що їм самим не вистачає знань про збереження здоров'я (61 %). Інформацію вони дістають в основному із засобів масової інформації (52 %) та зі спеціальної літератури (43 %). І тільки 5 % опитуваних батьків звертаються до консультацій фахівців.

Оскільки більшість батьків не звертається по кваліфіковану допомогу у вирішенні проблеми збереження й зміцнення здоров'я дітей, а використовує загальні поверхові рекомендації, які пропонуються в основному засобами масової інформації, то вони мають низький рівень знань і не володіють методами формування здоров'я у дітей. Досвід і отримані експериментальні дані показують, що самим батькам без всебічної допомоги школи проблему збереження й зміцнення здоров'я дітей не вирішити, це підтверджено в ході експериментального дослідження.

Отже, сучасна сім'я має стати однією з головних ланок у забезпеченні й формуванні здоров'я дитини, створенні достатніх умов для фізичного, морального й духовного розвитку. Разом з тим сучасна сім'я і сама потребує психологічної, педагогічної та культурологічної допомоги. Цю допомогу певною мірою і мають забезпечити навчальні заклади.

У результаті спостережень під час уроків, бесід та анкетування вчителів з'ясувалось, що вони мають вкрай низький рівень знань з питань збереження і зміцнення здоров'я і майже не дбають про власне здоров'я та здоров'я своїх вихованців. Серед причин такого стану - низький рівень валеолого-педагогічної підготовки вчителів з питань сутності здоров'я та їхня недооцінка психологічної і валеологічної освіти в процесі навчально-виховної роботи.

Аналіз стану досліджуваної проблеми в експериментальних школах показав, що у початковій школі посилилась увага до процесу формування у молодших школярів уявлень про здоров'я, але при цьому відсутня цілеспрямована, комплексна робота з прищеплення валеологічних умінь і навичок, застосовуються одноманітні форми й методи роботи з формування культури здоров'я, відчувається недостатня увага до діяльнісних форм роботи з молодшими школярами, спостерігаються організаційно-методичні труднощі, не завжди враховуються психологічні особливості дітей, не застосовуються корекційно-розвивальні форми роботи з учнями.

За результатами констатувального етапу експериментального дослідження ми визначили критерії (когнітивний, мотиваційний, діяльнісний) та відповідні їм показники сформованості у молодших школярів уявлень про здоров'я. На основі критеріїв та їхніх показників виділено три рівні сформованості у молодших школярів уявлень про здоров'я: високий, середній, низький.

Виходячи з результатів констатувального експерименту, визначено завдання формувального етапу експерименту - розробити експериментальну програму та комплекс методичних прийомів і завдань з основ здоров'я для формування в учнів молодшого шкільного віку уявлень про здоров'я; здійснити порівняльний аналіз ефективності застосування розробленої програми.

У третьому розділі - «Особливості формування у молодших школярів уявлення про здоров'я у навчально-виховному процесі» розкрито зміст формувального етапу експерименту, подано теоретичні засади експериментального навчання й виховання, визначено методику формування уявлень про здоров'я у молодших школярів, викладено аналіз результатів експериментальної роботи.

На основі результатів констатувального етапу дослідження нами була розроблена експериментальна корекційно-розвивальна програма та навчально-методичне забезпечення для учнів та рекомендації для вчителів і батьків. Програма передбачала експериментальну перевірку змісту навчання основам здоров'я, різних форм і методів роботи з формування уявлень про здоров'я у молодших школярів у навчально-виховному процесі. Вона включала удосконалення навчально-виховного процесу шляхом валеологізації, поліпшення гігієнічних умов життєдіяльності учнів у навчально-виховному процесі, організацію позанавчальної діяльності з формування валеологічних умінь і навичок, проведення систематичного медико-психологічного моніторингу здоров'я учнів, залучення батьків до спільної валеологічної роботи.

Наша експериментальна програма охоплювала такі напрямки психолого-педагогічної системи роботи - діагностичний, освітній, виховний, організаційний, оздоровчо-профілактичний, корекційний.

Діагностичний - включав психолого-діагностичний моніторинг (вивчення стану здоров'я дітей; проведення спостережень, опитувань, тестування, анкетування, бесід з метою з'ясування існуючих в учнів уявлень про здоров'я); психолого-педагогічну діагностику сімей (вивчення психологічного клімату, фактори впливу сімейного середовища на здоров'я дітей, рівень підготовки батьків до формування уявлень про здоров'я у дітей тощо); програму вивчення рівня знань з основ здоров'я та ступінь його сформованості у молодших школярів.

Освітній напрямок передбачав навчання основам здоров'я - набуття елементарних знань, умінь і навичок дотримання режиму дня, особистої гігієни, загартування організму, гігієнічне навчання (правильне харчування, догляд за зубами тощо), отримання основ знань про фізичну культуру, навчання життєвим навичкам (керування емоціями, розв'язання конфліктів тощо), профілактика травматизму, дотримання правил безпеки. Цей напрямок реалізується шляхом проведення уроків з «Основ здоров'я» і «Фізичної культури»; введення валеологічного матеріалу в предмети шкільного курсу; проведення додаткових занять з основ здоров'я.

Виховний напрямок, тобто виховання й формування культури здоров'я - виховання в учнів особистісних, морально-вольових і психологічних якостей, які сприяють збереженню і зміцненню здоров'я, формування уявлень про здоров'я як цінність, розвиток позитивної мотивації на здоров'я, підвищення відповідальності за власне здоров'я, здоров'я сім'ї, суспільства. Здійснюється через навчальну і позанавчальну діяльність (проведення позакласних і позашкільних валеологічних заходів - свят, «Днів здоров'я», фестивалів, конкурсів, змагань тощо).

Організаційний напрямок передбачав створення таких безпечних умов перебування, навчання й роботи у школі, які вирішують завдання раціональної організації навчально-виховного процесу (з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей, гігієнічних вимог, відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям дитини).

Оздоровчо-профілактичний напрямок роботи спрямований на розв'язання завдань зміцнення здоров'я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров'я: фізична підготовка, загартовування, гімнастика, фізкультхвилинки, рухливі і спортивні ігри, змагання, дні здоров'я, спортивні свята, турпоходи, прогулянки на свіжому повітрі тощо.

Корекційний. Цей напрямок включав різні форми корекційно-розвивальної роботи з учнями - навчально-ігрові заняття, психологічні ігри, тренінгові заняття; методи групової роботи - психогімнастика, групова дискусія, рольова гра тощо.

Ці напрямки роботи включали три етапи:

- перший етап (оціночно-орієнтувальний). На цьому етапі роботи вивчалися та аналізувалися гігієнічні умови життєдіяльності учнів у навчально-виховному процесі; виявлялися інтереси та цінності учнів, їх ставлення до свого здоров'я; проводилася діагностика здоров'я учнів молодших класів; з'ясовувалися уявлення учнів, їх батьків і вчителів про здоров'я та місце здоров'я серед соціальних і особистісних цінностей;

- другий етап (програмно-цільовий) передбачав розробку експериментальної програми, навчально-методичного забезпечення для учнів і вчителів, використання практичних умінь і навичок в її реалізації, виховання самодисципліни, самостійності, включення дітей і дорослих у спільну оздоровчу діяльність. На цьому етапі здійснювалося розширення системи знань про основи здоров'я, формування уявлень про здоров'я у молодших школярів;

- третій етап - індивідуалізації та вдосконалення - відображав зрілість реалізації довготермінової життєвої програми з використанням знань про здоров'я, передачу набутого досвіду своєму найближчому оточенню. На цьому етапі здійснювалося впровадження корекційно-розвивальної програми в практику роботи початкової школи.

Згідно з експериментальною програмою навчально-виховна робота проводилась на уроках з «Основ здоров'я», «Фізичної культури» та інших уроках шляхом включення відповідних тем у шкільні предмети, психотренінгів, валеологічних пауз. Так, на уроках «Я і Україна», математики, української мови, літератури, навколишнього світу, трудового навчання, образотворчого мистецтва передбачалося поглиблення знань і формування валеологічних навичок з таких питань, як виконання правил особистої гігієни учнів, організації режиму дня, приготування домашніх завдань, раціонального харчування, загартування та ін.

Експериментальні уроки з «Основ здоров'я» проводились один раз на тиждень протягом року і були інтегративними за своїм змістом. Їх провідна мета - формування в учнів уявлень про здоров'я як особистісної цінності та свідомого ставлення до свого здоров'я, а також оволодіння навичками безпечної поведінки. Зазначена мета курсу з «Основ здоров'я» передбачала вирішення таких завдань:

- формування уявлення про здоров'я як єдиного цілого;

- розкриття значення здоров'я для життя людини;

- виховання бережливого ставлення до свого здоров'я як найвищої соціальної і особистісної цінності;

- розширення знань дітей з валеології;

- формування позитивної мотивації щодо збереження і зміцнення свого здоров'я та безпечної поведінки.

У процесі апробації розробленої формувальної програми ми використали модифіковану нами структуру уроку, яка виявилася оптимальною саме для уроків з основ здоров'я. Важливим моментом уроків було використання різних методів навчання (практичних, ігрових, пізнавальних, ситуаційних, змагальних; тренінгів, психогімнастики тощо). З метою удосконалення знань, умінь і навичок обов'язковим було створення ігрових ситуацій, які навчають дітей фізичній і психічній саморегуляції. Особливістю валеологічного навчання було виконання практичних завдань психолого-валеологічного спрямування: психологічні методики, психотренінги та валеохвилинки.

Окрім зазначених уроків, проводились додаткові заняття один раз на місяць протягом року і мали назву: «Рости здоровим» (1 кл.), «Твоє здоров'я» (2 кл.), «Школа здоров'я» (3 кл.), «Уроки здоров'я» (4 кл.). Їх провідна мета - забезпечити теоретичну основу формування уявлень про здоров'я в учнів, сформувати позитивну мотивацію, створити систему поглядів, переконань і планів на близьку та віддалену перспективу щодо збереження та зміцнення свого здоров'я. На цих заняттях предметом уваги досліджуваних ставали теоретичні й практичні питання з основ здоров'я. На заняттях учні знайомились і на практиці засвоювали комплекси вправ оздоровчої фізкультури, дихальної гімнастики, вправ для очей, вчились правильно організовувати своє робоче місце в класі й вдома, оволодівати уміннями проводити самохронометраж та оцінювати свій режим дня та проводити на основі цього його корекцію. Школярі вправлялись у здатності оцінювати й проводити корекцію свого психоемоційного стану, засвоювати основи безконфліктного спілкування. Учні вчились здійснювати тестування своєї працездатності, оцінювати отримані дані, визначати особливості її змін в різні періоди навчально-виховного процесу.

Регулярно проводилася позакласна та позашкільна робота з навчання дітей культурі здоров'я, фізичної культури, гігієнічного виховання, формування культурно-гігієнічних навичок і профілактики шкідливих звичок (обгризання нігтів, смоктання пальців, витирання носа рукою, втягування носом нежиті, плювання на землю тощо). У будь-яку пору року проводились рухливі ігри, спортивні свята й змагання, «Дні здоров'я», екскурсії, походи, виховні заходи оздоровчого спрямування на свіжому повітрі.

Окрім цього здійснювалася спільна робота педагогічного колективу з батьками дітей. Постійно працювала «Школа для батьків», де проводилися тренінги, лекції і бесіди на різноманітні теми, запрошувалися медики, психологи, вчені. Батькам були запропоновані такі форми співпраці зі школою, як участь у диспутах, конференціях з досвіду роботи, вечорах запитань і відповідей, практичних семінарах, виступи з лекціями перед іншими батьками, організація спортивних змагань, свят, олімпіад і конкурсів, керівництво секціями та гуртками (разом із фахівцями), проведення екскурсій та походів вихідного дня тощо. Усе це допомагало батькам визначити своє ставлення до здоров'я членів своєї сім'ї і свого особистого, сформувати позитивну орієнтацію на зміцнення та збереження здоров'я, створювати у сім'ї такий позитивний мікроклімат, який цьому сприятиме, допомогти дітям навчитися дбати про своє здоров'я.

Для підвищення психолого-педагогічного й валеологічного рівнів учителів, для них проводились тренінги, семінари, науково-практичні конференції. Питання валеологічного змісту висвітлювалися на методичних об'єднаннях, педагогічних радах, зборах.

Проведена експериментальна робота виявила позитивні тенденції з формування у молодших школярів уявлень про здоров'я як особистісної цінності.

Рівень сформованості уявлень про здоров'я як особистісної цінності визначався за даними психолого-педагогічної карти учнів, за рівнем знань про здоров'я, за результатами бесід, тестів, відповідей на запитання анкет, за результатами спостережень життєдіяльності учнів. При визначенні рівня сформованості уявлень про здоров'я використовувалися також спостереження за поведінкою школярів в різних умовах навчально-виховного процесу, при проведенні валеологічних заходів, які потребували від них прийняття рішень про певні дії або вчинки. Ці дії і вчинки давали уявлення про рівень сформованості мотиваційно-смислової сфери, суб'єктивних моделей розуміння сутності основ здоров'я, сукупності валеологічних умінь і навичок.

Аналіз отриманих результатів сформованості у молодших школярів уявлень про здоров'я на підставі визначених критеріїв (розділ ІІ) дає можливість вести порівняння його показників в контрольних та експериментальних класах до експерименту (табл. 1) і після його завершення (табл. 2).

Таблиця 1

Результати сформованості у молодших школярів уявлень про здоров'я на підставі визначених критеріїв і рівнів до експерименту

Рівні	Критерії (у %)
	Когнітивний	Мотиваційний	Діяльнісний
	Контр. класи	Експер. класи	Контр. класи	Експер. класи	Контр. класи	Експер. класи
Високий	17	15	16,1	18	24,5	25
Середній	34	33	28,9	29,9	42,5	45,9
Низький	49	52	55	52,1	33	29,1

Таблиця 2

Результати сформованості у молодших школярів уявлень про здоров'я на підставі визначених критеріїв і рівнів після експерименту

Рівні	Критерії (у %)
	Когнітивний	Мотиваційний	Діяльнісний
	Контр. класи	Експер. класи	Контр. класи	Експер. класи	Контр. класи	Експер. класи
Високий	17	55,3	15,4	51	23, 5	58,1
Середній	33,9	39	32,3	39,9	41,5	34,4
Низький	49,1	5,7	52,3	9,1	35	7,5

Загальні дані про сформованість у молодших школярів уявлень про здоров'я до експериментальної роботи та після її завершення в експериментальних класах, порівняно з контрольними класами, подано в таблиці 3.

Таблиця 3

Узагальнені результати розподілу молодших школярів контрольних та експериментальних класів за усіма критеріями сформованості уявлень про здоров'я

Класи	Рівні, %
	Високий	Середній	Низький
	Почат- ковий зріз	Підсум- ковий зріз	Почат- ковий зріз	Підсум- ковий зріз	Почат-ковий зріз	Підсум- ковий зріз
Експериментальні	15	58,2	30	32,7	55	9,1
Контрольні	14,9	18	28,9	35,5	56,2	46,5

Порівняльний аналіз експериментальних даних (табл. 3), які одержані в результаті початкового й підсумкового зрізів, виявив кількісні зміни у рівнях сформованості у молодших школярів уявлень про здоров'я експериментальних і контрольних класів.

Зіставлення узагальнених підсумкових даних в експериментальних і контрольних класах указує на позитивну динаміку сформованості у молодших школярів експериментальних класів уявлень про здоров'я. Так, значно підвищився показник високого рівня сформованості у молодших школярів експериментальних класів уявлень про здоров'я з 15 % на початковому до 58,2 % на підсумковому етапі, відсоток учнів із середнім рівнем сформованості залишився майже без змін і становив 32,7 % порівняно з 30 % на початку експерименту. Низький рівень уявлень про здоров'я у молодших школярів експериментальних класів на підсумковому етапі значно зменшився і становив лише 9,1 %. При цьому в контрольних класах відбувалися незначні зміни в показниках. Так, низький рівень сформованості уявлень про здоров'я мають 46,5 % молодших школярів контрольних класів, середній - 35,5 %, високий - 18 %. Порівняння отриманих результатів перед початком експерименту показало, що значної різниці між рівнями сформованості у молодших школярів уявлень про здоров'я експериментальних і контрольних класів не спостерігалося.

У висновках підведено підсумки проведеного дослідження; окреслено перспективи подальшого дослідження проблеми.

На основі теоретичного аналізу проблеми та результатів експериментальної роботи зроблено такі висновки.

1. Проблема формування у молодших школярів уявлення про здоров'я як особистісної цінності є актуальною для сучасної науки та освіти в цілому, оскільки школа потребує ефективних форм і методів навчання, які можуть сприяти розвитку й удосконаленню дитини, збереженню психічного і зміцненню фізичного здоров'я.

2. Теоретичний аналіз наукової літератури свідчить, що на сучасному етапі науковцями приділено недостатньо уваги розробці теоретико-практичної моделі формування уявлень в учнів, зокрема психологічним аспектам формування уявлень про здоров'я у дітей молодшого шкільного віку.

3. Здійснений у процесі дослідження теоретичний аналіз проблеми уявлень про здоров'я дозволив уточнити зміст поняття «здоров'я» та його складових, визначити фактори, що їх зумовлюють, розкрити категорію «здоров'я» людини як цілісне, системне явище.

Визначено, що суб'єктивно здоров'я характеризується людиною через відчуття загального благополуччя, радості життя, працездатності, здатності до адаптації та подолання негативних впливів, перешкод.

4. За результатами констатувального етапу експериментального дослідження ми визначили критерії (когнітивний, мотиваційний, діяльнісний) та відповідні їм показники сформованості у молодших школярів уявлень про здоров'я. На основі критеріїв та їхніх показників виділено три рівні сформованості у молодших школярів уявлень про здоров'я: високий, середній, низький.

Встановлено, що сформованість у молодших школярів уявлень про здоров'я - це особливе ставлення особистості до свого здоров'я, яке виражається в усвідомленні його цінності та в активно-позитивному прагненні до його вдосконалення, а також - це ступінь усвідомлення сутності здоров'я та його вияв у різних оцінювально-поведінкових діях. Під критеріями сформованості уявлень про здоров'я розуміються ті ознаки свідомості й поведінки, які формуються в результаті засвоєння знань, формування потребнісно-мотиваційної основи збереження і зміцнення здоров'я і знаходять своє відображення у смисловій характеристиці особистості у взаємозв'язку із сферою діяльності.

5. Встановлено, що уявлення про здоров'я як особистісної цінності у молодших школярів можливо сформувати у процесі комплексної діяльності, як навчальної, так і позанавчальної, зокрема, на уроках з основ здоров'я, проведених за модифікованою нами структурою уроку, на інших уроках шляхом удосконалення змісту, орієнтованого на формування ціннісного ставлення до свого здоров'я, використання форм і методів корекційно-розвивальної роботи відповідно до стану здоров'я дітей та психофункціональних можливостей їхнього організму.

...