Психологічні особливості розвитку готовності до ризику у підлітковому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет Імені Г.С. Сковороди

УДК 159.922

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психологічні особливості розвитку готовності до ризику у підлітковому віці

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Абсалямова Лариса Миколаївна

Харків 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Значні зміни у житті сучасного суспільства, з одного боку, характеризуються науково-технічним прогресом, демократизацією, підвищенням цінності особистості окремої людини, зростанням рівня свободи громадянина, з іншого боку, девальвацією багатьох усталених в минулому культурних та моральних цінностей. В таких умовах все частіше виникають ситуації економічної, правової, моральної невизначеності, вирішення яких неминуче пов'язано із ризиком. Звідси все гостріше постає проблема розвитку здатності людини управляти своєю поведінкою, контролювати її в незвичних ситуаціях, обирати найбільш оптимальну, обґрунтовану альтернативу з усіх можливих варіантів рішень, тобто бути готовою діяти в умовах ризику.

Проблема ризику давно й плідно вивчається багатьма науками. Існують різні підходи до дослідження ризику в філософії, соціології, психології (В.А. Абчук, А.П. Альгін, В.П. Буянов, Ю.А. Зубок; Т.В. Корнілова, Н.Л. Смакотіна, О.О. Чернікова). Щодо психологічних досліджень, переважна більшість їх здійснюється в межах загальної, соціальної психології, психології спорту та психології управління (Ю.А. Зубок, Д. Каннеман, Ю. Козелецький, Т.В. Корнілова, А. Тверски, О.К. Тихомиров, О. А. Чернікова).

У дослідження цих та інших авторів зміст поняття «ризик» поступово розширюється та уточнюється. Важливими атрибутами його визнаються:

- в межах індивіда: суб'єктивна невизначеність, потенційна небезпека, вибір з альтернатив способу та напрямку дії; суб'єктивний прогноз розвитку ситуації містить варіативні шляхи її розгортання, в тому числі, потенційно небезпечні; оцінка ситуації як ризикованої або неризикованої обумовлена особливостями її сприйняття та ставленням суб'єкта до оточення, справи та себе; обставини прийняття рішень відзначаються інформаційною неповнотою, малоструктурованістю;

- в соціальних та соціально-психологічних межах: інтенсифікація соціальної та комунікативно-інформаційної активності в суспільстві, що створює умови для підвищення ризикогенності соціального середовища і з необхідністю спонукає до пошуку шляхів підвищення адаптивності людини до існування в умовах невизначеності.

У дослідженнях з вікової та педагогічної психології зазначається, що готовність до ризику знижується з віком та майстерністю, детермінується особистісними ознаками суб'єкта, конкретними умовами діяльності та навчально-професійної підготовки (О.В. Вдовіченко, М.А. Котик). Відносно незначна кількість досліджень присвячена готовності до ризику підлітків. В роботах О.Л. Григоренко, Ю.А. Зубок, Т.В. Корнілової, К.С. Лебединської, М.М. Райської, В.І. Чупрова підкреслюється, що інтеграція підлітків у суспільство ризику відображає характер ідентифікації з різними соціальними групами, констатується, що саме в підлітковому віці виникає необхідність формувати готовність до ризику як властивість особистості.

Підлітковий вік визначається інтенсивністю особистісного розвитку, кризовими проявами, що підвищує вірогідність виникнення ситуацій ризику в життєдіяльності підлітка. Схильність багатьох підлітків до необґрунтованого ризику, до необачних ризикованих дій створює загрозу розвитку девіантного варіанту особистісного становлення. Разом з тим психологічні особливості розвитку готовності підлітків до ризику залишаються недостатньо дослідженими, що обмежує можливості розробки ефективних програм її формування. Саме це зумовлює актуальність досліджень, спрямованих на встановлення діагностичних критеріїв, визначення структури готовності до ризику та можливих шляхів цілеспрямованого формування у підлітків готовності до поміркованого і контрольованого ризику.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в рамках комплексної науково-дослідної теми кафедр психології, практичної психології та педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Вивчення психологічних характеристик пізнавальної активності школярів і студентів» (номер державної реєстрації 01.87.0.7122д), що координується Міністерством освіти і науки України. Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол №5 від 25 грудня 2006 р.) та узгоджена на бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №7 від 25 вересня 2007 р.). Тема дисертації розвиває положення Державної національної програми «Освіта» (України ХХІ століття).

Мета дослідження: визначити психологічні характеристики особистості підлітків з різним рівнем готовності до ризику та шляхи її (готовності до ризику) розвитку.

Завдання дослідження:

1. Систематизувати наукові підходи та напрямки дослідження проблеми ризику, розвитку та формування готовності до ризику у підлітковому віці.

2. Виявити психодіагностичні ознаки та описати рівні готовності підлітків до ризику.

3. Розробити комплекс методів дослідження особистості підлітків з різним рівнем готовності до ризику.

4. Визначити психологічні характеристики особистості підлітків з різними особливостями готовності до ризику з урахуванням статевих відмінностей.

5. Здійснити структурний аналіз готовності підлітків до ризику.

6. Визначити систему засобів формування у підлітків готовності до поміркованого та контрольованого ризику й експериментально підтвердити її ефективність.

Об'єкт дослідження: розвиток особистості в підлітковому віці.

Предмет дослідження: особливості розвитку готовності до ризику в підлітковому віці.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали положення про активність суб'єкта (Б.Г .Ананьєв, Л.І. Анциферова, О.Г Асмолов, Г.О. Балл, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, Л.С. Рубінштейн, О.К. Тихомиров), філософські та соціологічні концепції суспільства ризику У. Бека та Е. Гідденса, положення теорії діяльності як сфери активності, в межах якої реалізується ризик (В.В. Давидов, О.М. Леонтьєв, Г.В. Суходольський, В.Д. Шадріков, положення психології прийняття рішення (В.Ф. Рубахін, Ю.М. Швалб) та психології діяльності в умовах невизначеності (О.М. Занковський, Л.М. Карамушка, А.В. Карпов), дослідження психологічних аспектів ризику та готовності до нього (О.В. Вдовіченко, Т.В. Корнілова, В.А. Петровський), положення про вікові особливості розвитку особистості підлітка (Л. С. Виготський, О.К. Дусавицький, Г.С. Костюк, Д.І. Фельдштейн, Д.Б. Ельконін).

Методи дослідження. Для розв'язання дослідницької проблеми був застосований комплекс методів, вибір та поєднання яких зумовлено предметом, метою та завданнями дослідження. До комплексу увійшли такі методи: теоретичний аналіз, систематизація й узагальнення психологічних даних за темою дослідження, теоретичне моделювання (розробка структурних компонентів готовності до ризику та їх діагностичних параметрів), констатуючий експеримент (визначення груп досліджуваних з певним співвідношенням показників готовності та схильності до ризику та психологічних характеристик, які визначають зміст компонентів готовності до ризику), формуючий експеримент (реалізація розробленої розвивальної програми та визначення її ефективності), методи математичної статистики (кореляційний, дисперсійний і факторний аналіз, критерий Пірсона ч2, t-критерій Стьюдента, U-критерій Манна -- Уітні). Діагностування особливостей готовності підлітків до ризику відбувалося за методиками: «Особистісні фактори прийняття рішень» Т.В. Корнілової, «Діагностика прагнення до ризику та мотивація досягнень» й «Діагностика мотивації уникнення невдач» Т. Елерса, «Діагностика парціальної інтернальності» Є.Ф. Бажина, О.О. Голинкіної, О.М. Еткінда, «Діагностика схильності до ризику» Г. Шуберта, ОФДВІ В.М. Русалова, «Тест впевненості в собі» В.Г. Ромека, «Визначення потреби в гострих відчуттях» М. Цукермана, «Шкала толерантності до невизначеності» К. Стоїчевої, «Тест рефлективності» А.В. Карпова, «Тест життєстійкості» Д. О. Леонтьєва-C. Мадді, «Стиль саморегуляції поведінки (ССП 98)» В.І. Моросанової, «Вивчення тривожності» Є.П. Ільїна, об'єктивні тести на виявлення соціального інтелекту Д. Гілфорда і К. Саллівена, «Вкладені фігури» Х. Уіткіна. Обробка емпіричних даних проводилася за допомогою статистичної комп'ютерної програми SPSS 15.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в роботі:

1. Вперше описані рівні готовності підлітків до ризику, які розрізняються за такими діагностичними ознаками як раціональність, локус контролю, мотивація досягнення, рівень схильності до ризику.

2. Вперше здійснено структурний аналіз готовності підлітків до ризику, в результаті якого були виділені мотиваційний, когнітивний, емоційний та регулятивний компоненти та виявлено внесок кожного з цих компонентів до загальної готовності підлітків до ризику.

3. Поглиблено уявлення про готовність до ризику шляхом наповнення його позитивним змістом, який включає характеристики, що забезпечують позитивну динаміку розвитку саморегуляції поведінки в підлітковому віці завдяки повноті зворотного зв'язку та впевненості в собі.

4. Розширено уявлення про можливості цілеспрямованого формування у підлітків готовності до поміркованого і контрольованого ризику на основі моделювання концептуальних позицій, які відображають структуру феномену ризику в життєдіяльності підлітка.

5. Дістала подальшого розвитку характеристика готовності підлітків до ризику шляхом виявлення статевих відмінностей як на загальному рівні, так і на рівні окремих компонентів (мотиваційного, емоційного, когнітивного, регулятивного).

6. Вдосконалено засоби психодіагностики готовності підлітків до ризику шляхом створення комплексу методів, які дозволяють діагностувати мотиваційний, емоційний, когнітивний та регулятивний компоненти.

7. Дістала подальшого розвитку технологія створення розвивальних програм у сфері формування компонентів готовності до ризику в умовах групового тренінгу.

Теоретичне значення роботи полягає в систематизації понятійного апарату з теорії психології ризику, у визначенні компонентів психологічної готовності підлітків до ризику, у виявленні особливостей особистості підлітків з різним рівнем готовності до ризику, у визначенні шляхів та системи засобів розвитку готовності підлітків до раціонального ризику. Результати роботи доповнюють уявлення про психологічні особливості підліткового віку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці діагностичного комплексу для виявлення рівня готовності підлітків до ризику та створенні розвивальної програми, спрямованої на формування готовності підлітків до ризику, які можуть бути впроваджені в практику роботи шкільного психолога, застосовуватися для визначення стану сформованості готовності підлітків до ризику. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсів «Вікова психологія» та спецкурсу «Ризикологія» для студентів, що навчаються за спеціальністю «Психологія». Результати дослідження були впроваджені в практику роботи вчителів і шкільних психологів Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 170 (довідка про впровадження від 23.06.2009 року за № 161) та Харківської спеціалізованої школи-інтернату «Ліцей міліції» (довідка про впровадження від 09.06.2009 року за № 173).

Надійність та достовірність отриманих результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень, використанням комплексу методів дослідження, адекватних його меті, предмету та завданням, репрезентативністю вибірки досліджуваних, статистичною значущістю експериментальних даних.

Особистий внесок здобувача у одній спільній науковій публікації полягає в зборі емпіричного матеріалу, його статистичній обробці й інтерпретації отриманих даних.

Апробація результатів дисертації здійснювалась у доповідях та повідомленнях на Першій міжвузівський науково-практичній конференції, присвяченій 10 річниці заснування факультету психології та соціології Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди «Сучасні напрямки розвитку харківської наукової школи психології» (7 квітня 2005 року, м. Харків); Першому Всеукраїнському конгресі психологів (24-26 жовтня 2005 року, м. Київ); ІV Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави» (14-15 грудня 2005 року, м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні проблеми технічної творчості» (10-12 жовтня 2006 року, м. Артемівськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційний потенціал прикладної психології» (4-5 жовтня 2006 року, м. Харків); Міжнародній науково-практичній конференції «Ґенеза буття особистості», присвяченій ювілею наукової та педагогічної діяльності академіка Сергія Дмитровича Максименка (18-19 грудня 2006 року, м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми психосоматики в сучасній науці та практиці», що була приурочена до 75-річчя кафедри психології ХНПУ імені Г. С. Сковороди (27-28 вересня 2007 року, м. Харків); Третій міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (18-20 березня 2008 року, м. Київ).

Публікації. Основний зміст роботи викладений в 6 статтях, серед яких 5 одноосібні, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку з 302 використаних літературних джерел, додатку. Повний обсяг дисертації - 205 сторінок. Обсяг 30 таблиць, 13 рисунків складає 22 сторінки. Обсяг 1 додатку складає 5 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження; розкрито теоретико-методологічну базу дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість отриманих результатів; наведено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі «Теоретичний аналіз досліджень готовності до ризику та її значення в розвитку особистості підлітків» проаналізовано дослідження наукового змісту поняття «готовність підлітка до ризику», що визначається в трьох площинах: по-перше, особливістю феномену готовності, як психологічної властивості та стану особистості; по-друге, специфічною сферою прояву цієї властивості - умовами ризику; по-третє, віковими межами розвитку самого суб'єкта даної властивості - підлітка, які обумовлюють особливості її формування й функціонування.

Зважаючи на позицію О.В. Вдовіченко про загально-філософський та специфічний підходи до визначення ризику, зазначається, що феномен ризику пов'язаний із соціально-історичним розвитком суспільства і є показником його інтенсивності й складності. Конструкт ризику є комплексним і полінауковим, загальнотеоретичні засади якого розвивались в соціології, економіці, прикладній математиці, психології прийняття рішення, когнітивній психології, девіантології. Однак, практично відсутні дослідження в області вікової психології, які присвячені ґенезу готовності до діяльності в умовах ризику.

Окреслення готовності до ризику як науково-психологічного конструкту з необхідністю передбачає його зв'язок з поняттями установки, наміру, схильності, прагнення, спрямованості, власне готовність. Загальний контекст ставлення до ризику в сучасній психологічній науці розглядається через феномени спрямованості (В.В. Богословський, Л.І. Божович, Б.І. Додонов, Є.П. Ільїн, В.А. Крутецький, В.С. Мерлін, Р.С. Немов, А.В. Петровський, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Ю.Л. Трофімов, М.Г. Ярошевський та інші), схильності (Є.П. Ільїн, Р. Кеттелл, О.Г. Ковальов, Н.С. Лейтес, В.М. М'ясищев, А.В. Петровський, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов), прагнення (Є.П. Ільїн, Ю.Л. Трофімов).

Готовність як мотиваційне утворення характеризується через поняття установки (С.Д. Максименко, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, М.Г. Ярошевський). Особливим аспектом готовності є психологічна готовність, що визначається у функціональному (Ф.Ю. Генов, Є.П. Ільїн, Н.Д. Левітов, В.С. Нерсесян, А.Ц. Пуні, В.М. Пушкін, О.О. Ухтомський) та особистісному (К.М. Дурай-Новакова, М.І. Дьяченко, Л.О. Кандибович, В.О. Моляко, А. О. Смирнов) підходах. При особистісному підході до вивчення психологічної готовності наголошують на її тимчасовості або сталості, яка в свою чергу є результатом підготовки й містить мотиваційний, когнітивний, операційний компоненти у відповідності до вимог, змісту та умов діяльності.

Готовність до ризику є предметом вивчення у прикладній психології, здебільшого у девіантному контексті. Позитивний контекст готовності до ризику розглядається в галузях професійної психології, психології управління та бізнесу. Однак об'єднано позитивний і негативний контексти готовності до ризику в науковій психології практично не розглядаються. Спільним для них є невизначеність і потенційні негативні й позитивні наслідки.

В дослідженнях готовності до ризику О.В. Вдовіченко і М.А. Котика зазначається її зниження з віком та майстерністю, вплив гендерних розрізнень, характеру діяльності та соціальних чинників на її рівень.

Відмічається, що у відповідності з можливістю виділити позитивний та негативний контексти готовності до ризику, існують неоднозначні характеристики її рівнів. В негативному контексті відзначають її надмірність, що проявляється в онтогенезі як чинник, який дестабілізує розвиток особистості особливо в кризові вікові періоди. Разом з цим існують позитивні концепції ризику, наприклад, модель сходження до ризику В.А. Петровського. Однак нормативного психологічного апарату щодо визначення міри готовності до ризику ще практично не розроблено.

Дослідженню готовності до ризику підлітків присвячено небагато робіт. Ряд авторів (О.Л. Григоренко, Ю.А. Зубок, Т.В. Корнілова, К.С. Лебединська, М.М. Райська, В.І. Чупров) підкреслюють, що інтеграція підлітків у суспільство ризику відображає характер ідентифікації з різними соціальними групами. Труднощі кризового переходу сучасного підлітка посилюються високою інтенсивністю і колізіями розвитку самого сучасного суспільства. Констатується, що саме в підлітковому віці виникає необхідність формувати готовність до ризику як властивість, що є необхідною вже в цьому віці. Визначено, що ідентифікація особистості, яка відбувається в підлітковому віці, визначається процесами самопізнання і випробовування себе шляхом подолання невизначеності власного «я». Зміна ідентифікацій, розвиток рефлексивних властивостей, становлення ієрархій в мотиваційній сфері особистості, прагнення до дорослості створюють передумови для формування певної особистісної диспозиції, установок, здатностей тощо у відношенні до ризиків.

У другому розділі «Емпіричне дослідження розвитку готовності до ризику в підлітковому віці» розкриваються теоретичні основи дослідження та зміст дослідницько-експериментальної роботи, яка була спрямована на визначення психологічних особливостей готовності підлітків до ризику.

Положення, що знайшли своє відображення у роботах К.О. Абульханової-Славської, О.П. Белинської, І.Л. Зіновієвої, А.В. Карпова, Т.В. Корнілової, Д.О. Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна, О.О. Серебрякової, В.Г. Ромека, П.В. Сімонова та інших, виступили в якості підґрунтя для виділення таких критеріїв оцінки готовності підлітків до ризику як надситуативна мотивація, що обумовлює прийняття рішення про ризик, готовність до ризику як здатність до прийняття виважених адекватних рішень та дій з опорою на власний потенціал в умовах невизначеності та ймовірних небезпек, відповідальність за їх результати та наслідки.

Розуміння готовності до ризику як різнорівневої особистісної властивості (Т.В.Корнілова) дає можливість охарактеризувати найвищій рівень розвитку готовності до ризику прагненням до високих результатів, раціональністю, здатністю діяти в неповній визначеності, відповідальністю, а низький рівень - ситуативною мотивацією, пов'язаною з потребами в гострих відчуттях, імпульсивністю, ірраціональністю, безвідповідальністю.

Дослідження готовності до ризику як системного утворення дає можливість виділити в його структурі такі компоненти: мотиваційно-особистісний, когнітивний, емоційний та регулятивний. Шляхом теоретичного моделювання для кожного з компонентів готовності до ризику було визначено певні діагностичні параметри. Для мотиваційно-особистісного компоненту були виділені такі параметри: впевненість в собі, прийняття ризику, потреба у гострих відчуттях; для когнітивного компоненту - рефлексивність, структурно-комунікативне розпізнання, поленезалежність; для емоційного компоненту - загальна емоційність, толерантність до невизначеності, загальна тривожність; для регулятивного компонента - загальної адаптивність, загальна саморегуляція, контроль.

Констатуюче дослідження проводилось у три етапи і було спрямоване на виявлення психологічних особливостей розвитку готовності підлітків до ризику. У дослідженні взяли участь учні 9-х класів загальноосвітніх шкіл міста Харкова кількістю 308 осіб (182 хлопці, 126 дівчат) віком 14-15 років.

Завданням першого етапу констатуючого дослідження було визначення показників готовності до ризику за такими параметрами як надситуативна мотивація, раціональність, готовність до ризику, інтернальність, а також рівня схильності до ризику по групі підлітків в цілому, а також по групах дівчат та хлопців підліткового віку. Крім того планувалося визначити групи досліджуваних з певним співвідношенням показників готовності та схильності до ризику.

Завдання першого етапу вирішувалося із застосуванням комплексу методик, до якого увійшли: методика «Особистісні фактори прийняття рішень» Т.В. Корнілової, методики «Діагностика прагнення до ризику та мотивація досягнень» й «Діагностика мотивації уникнення невдач» Т. Елерса, методика «Діагностика парціальної інтернальності» Є.Ф. Бажина, О.О. Голинкіної, О.М. Еткінда, методика «Діагностика схильності до ризику» Г. Шуберта.

Завданням другого етапу констатуючого дослідження було вивчення психологічних характеристик, які визначають зміст мотиваційно-особистісного, когнітивного, емоційного і регулятивного компонентів готовності до ризику в групах підлітків з певним співвідношенням показників готовності та схильності до ризику.

Завдання другого етапу вирішувалося із застосуванням комплексу методик, до якого увійшли: методика ОФДВІ В.М. Русалова (шкали «індекс загальної емоційності» та «індекс загальної адаптивності»), тест впевненості в собі В.Г. Ромека (шкала «впевненість в собі»), методика визначення потреби в гострих відчуттях М. Цукермана, шкала толерантності до невизначеності К. Стоїчевої, тест рефлективності А.В. Карпова (шкала «рефлексивність»), тест «життєстійкості» Д. О. Леонтьєва-C. Мадді (шкали «прийняття ризику», «контроль»), методика «Стиль саморегуляції поведінки (ССП 98)» В.І. Моросанової ( шкала «загальна саморегуляція»), методика вивчення тривожності Є.П. Ільїна (шкала «загальна тривожність»), об'єктивні тести на виявлення соціального інтелекту Д. Гілфорда і К. Саллівена (шкала «структурно-комунікативне розпізнання»), методика Х. Уіткіна «Вкладені фігури» (шкала «поленезалежність»).

На третьому етапі констатуючого дослідження було проведено ряд статистичних процедур із застосуванням статистичного пакету SPSS 15 для визначення латентних феноменів, що не можуть бути встановлені при прямому психологічному діагностуванні. При цьому кореляційний і факторний аналізи дозволили встановити суттєві взаємозв'язки властивостей і латентні індивідуально-психологічні фактори готовності підлітків до ризику, дисперсійний аналіз - визначити значущі відмінності індивідуально-психологічних властивостей підгруп підлітків з різними особливостями готовності до ризику.

Першим кроком аналізу готовності підлітків до ризику був розподіл досліджуваних за двома параметрами «раціональності» і «готовності», що дозволило диференціювати досліджуваних на групи з різним проявом цих властивостей: «готові-раціональні», «готові-нераціональні», «неготові-раціональні», «неготові-ірраціональні». Технологічною точкою розподілу по біполярних підгрупах став рівень, що нижчий за середній показник на одне статистичне відхилення - «з середнім і вище рівнем» і «з низьким рівнем». Значущого статистичного зв'язку між «раціональністю» і «готовністю» визначено не було.

Другим кроком було вивчення «відповідальності», яку ми констатували за показником «загальної інтернальності». Третім кроком - стало визначення «надситуативної мотивації» на підставі з'ясування переваги мотивації досягнення над мотивацією уникнення невдач. Четвертим кроком - вивчення «схильності» до ризику як «непродуктивної готовності до ризику» за методикою Г. Шуберта.

Дольовий розподіл досліджуваних за рівнями схильності й готовності до ризику виявився таким: 37,7% досліджуваних мають середні та високі показники за обома параметрами, 34,4% - низькі за обома параметрами, у 14,9% переважає готовність над схильністю, а у 13,0% - схильність над готовністю. Значущого статистичного зв'язку між показниками рівня схильності і готовності не визначено.

Розподіл досліджуваних за показниками готовності та схильності до ризику відображений у табл.1.

Групи досліджуваних, виділені в залежності від особливостей співвідношення показників готовності та схильності до ризику отримали такі назви: повністю готові, несхильні; частково готові, несхильні; частково готові, схильні; повністю неготові, схильні; повністю неготові, несхильні.

Досліджувані, що увійшли до групи «повністю готові, несхильні», склали 7,8% вибірки. Вони відзначаються такими характеристиками: високий рівень готовності і раціональності, перевага мотивації успіху над мотивацією уникнення невдачі, розвинута інтернальність, несхильність до ризику.

Досліджувані групи «повністю неготові, схильні» характеризуються протилежними якостями: низьким рівнем раціональності й готовності, який супроводжується схильністю до ризику. Кількість досліджуваних даної групи по відношенню до загальної кількості досліджуваних склала 9,1%.

Третю групу склали досліджувані, які мають низькі показники як за методикою Т.В. Корнілової, так і за методикою Г. Шуберта. Ця група отримала назву «повністю неготові й несхильні», бо вона об'єднує досліджуваних, які характеризуються пасивною позицією щодо ризику. Вони не йдуть ні на виважений, ні на необачний ризик. Кількість досліджуваних цієї групи складає 14,3% від загальної кількості досліджуваних.

Четверта і п'ята групи виділені нами як такі, що мають «часткову готовність» до ризику (основним критерієм були шкали методики Т.В. Корнілової), що визначається або сформованою готовністю і несформованою раціональністю, або навпаки. Диференціює четверту й п'яту групи критерій схильності до ризику: четверта група - «частково готові, несхильні» (27,3% від загальної кількості досліджуваних), п'ята - «частково готові, схильні» (41,6 % від загальної кількості).

Таблиця 1. Розподіл досліджуваних за показниками готовності та схильності до ризику (у %)

Примітка: % встановлювався від загальної кількості досліджуваних

психологічний готовність ризик підліток

Порівняння розподілу хлопців та дівчат по групах, які виділені у залежності від співвідношення показників готовності та схильності до ризику, показало, що по групі хлопців переважають випробовувані «частково готові, схильні» (54,9%), а по групі дівчат - «частково готові, несхильні» (47,6%). По групі хлопців категорія «повністю неготові й схильні» складає 14,3%, по групі дівчат, відповідно, 1,6%.

В цілому по вибірці відсоток схильних та несхильних до ризику підлітків приблизно однаковий (див. табл. 2). Однак спостерігається статистично значуще розходження у кількості дівчат та хлопців, які схильні до ризику. Так по групі хлопців переважають особи схильні до ризику (69,2%), а по групі дівчат - несхильні до ризику (76,2%). Ймовірно, це пов'язано з тим, що модель поведінки чоловіка, яку опановують хлопці відрізняється від моделі поведінки жінки саме здатністю до рішучих дій, певною сміливістю тощо.

Таблиця 2. Кількісне співвідношення хлопців і дівчат за показником схильності до ризику

Примітка: 2емп= 59,655, 2крит= 6,635 (р = 0,001). 2емп >2крит - розходження між розподілами статистично достовірне

У межах другого етапу констатуючого дослідження вивчалися психологічні характеристики, що визначають зміст мотиваційно-особистісного, когнітивного, емоційного і регулятивного компонентів готовності до ризику в групах підлітків з певним співвідношенням показників готовності та схильності до ризику (групи виділені на першому етапі дослідження).

Психологічні особливості мотиваційного блоку визначались за параметрами «впевненості в собі» (за В.Г. Ромеком), «прийняття ризику» (за Д.О. Леонтьєвим-С. Маді); «потреби у гострих відчуттях» (за М. Цукерманом) шляхом порівняння середніх оцінок по групах досліджуваних із нормуванням відповідних шкальних показників.

Характерним показником в аналізі є визначення «контрастних підгруп», що відрізняються між собою за певними показниками на статистично значущому рівні (р<0,05). Так, за шкалою «прийняття ризику» по групах як хлопців, так і дівчат такими виявились «повністю готові, несхильні» (14,1±2,3 для хлопців, 11,0±3,0 для дівчат, 12,6±3,8 в цілому по вибірці) і «повністю неготові, несхильні» (10,0±2,1 для хлопців, 8,9±3,4 для дівчат, 9,9±3,6 в цілому по вибірці); за шкалою «потреби у гострих відчуттях» по групах хлопців, дівчат і по вибірці в цілому - «повністю неготові, схильні» (11,6±3,2 для хлопців, 10,8±2,9 для дівчат 11,2±4,8 в цілому по вибірці) і «повністю неготові, несхильні» (6,2±2,8 для хлопців, 5,1±3,1 для дівчат, 6,1±4,6 в цілому по вибірці); за шкалою «впевненості в собі» по групі хлопців і по вибірці в цілому - «повністю готові, несхильні» (23,6±2,8 для хлопців, 22,5±3,9 в цілому по вибірці) і «повністю неготові, схильні» (14,2±3,8 для хлопців, 14,0±3,1 в цілому по вибірці), по групі дівчат - «повністю готові, несхильні» (21,4±3,4) і «повністю неготові, несхильні» (13,5±3,9).

Отже, аналіз властивостей мотиваційного блоку показав, що більш високі показники по шкалах «прийняття ризику» і «впевненість в собі» реєструються по групах підлітків з достатньо високим рівнем готовності до поміркованого ризику, а більш високі показники по шкалі «потреба у гострих відчуттях» зафіксовані в групах досліджуваних, у яких на попередньому етапі дослідження було визначено схильність до непоміркованого ризику.

Психологічні особливості когнітивного блоку визначались нами за параметрами: «рефлексивність» (за А.В. Карповим), «структурно-комунікативне розпізнання» (за Д. Гілфордом і К. Саллівеном); «поленезалежність» (за Уіткіним).

Контрастними підгрупами за шкалою «рефлексивність» стали «повністю готові, несхильні» (127,0±13,0 для хлопців, 128,0±11,5 для дівчат, 127,5±14,3 в цілому по вибірці) і «повністю неготові, схильні» (83,0±14,2 для хлопців, 79,0±12,1 для дівчат, 81,1±16,1 в цілому по вибірці) по групах хлопців, дівчат і по вибірці в цілому; за шкалою «комунікативне розпізнання» - «повністю готові, несхильні» (4,2±0,52 для хлопців, 4,3±0,42 для дівчат, 4,3±0,74 в цілому по вибірці) і «повністю неготові, схильні» (2,1±1,15 для хлопців, 2,3±0,96 для дівчат, 2,2±1,31 в цілому по вибірці) по групах хлопців, дівчат і по вибірці в цілому; за шкалою «поленезалежність» стали «повністю готові, несхильні» (2,7±1,91 для хлопців, 2,8±1,32 для дівчат, 2,8±2,25 в цілому по вибірці) і «повністю неготові, схильні» (1,7±1,08 для хлопців, 1,9±1,05 для дівчат, 1,8±1,28 в цілому по вибірці) по групах хлопців, дівчат і по вибірці в цілому.

Отже, аналіз властивостей підлітків за когнітивним блоком дає можливість спостерігати відповідність між рівнем виразності комунікативно-рефлексивних характеристик і рівнем готовності до поміркованого ризику.

Психологічні особливості емоційного когнітивного блоку визначались нами за параметрами: «загальна емоційність» за методикою ОФДВІ В.М. Русалова, «толерантність до невизначеності» за опитувальником К. Стоїчевої, «загальна тривожність» за методикою вивчення тривожності Є.П. Ільїна.

Контрастними підгрупами за шкалою «загальна емоційність» стали «повністю неготові, схильні» (6,5±21,4 для хлопців, 118,0±9,9 для дівчат, 117,1±8,8 в цілому по вибірці) і «повністю готові, несхильні» (88,0±11,5 для хлопців, 90,0±15,3 для дівчат, 89,0±18,2 в цілому по вибірці); за шкалою «толерантність до невизначеності» стали «повністю готові, несхильні» і «повністю неготові, несхильні» - по групі хлопців (6,5±21,4 і -21,1±12,3) і в цілому по вибірці (5,5±23,1 і -21,3±14,2), «частково готові, несхильні» і «повністю неготові» - по групі дівчат (5,3±16,5 і -18,0); за шкалою «загальна тривожність» стали «повністю неготові, несхильні» і «повністю готові, несхильні» - по групі хлопців (97,0±12,3 і 81,0±5,5), «повністю неготові, схильні» і «повністю готові, несхильні» - по групі дівчат (102,0 і 85,0±7,3) і в цілому по вибірці (99,3±19,8 і 83,0±8,2).

Отже, властивості емоційного блоку стенічного модусу («толерантність до невизначеності») позитивно пов'язані із готовністю до ризику, а властивості астенічного модусу («тривожність», «загальна емоційність») негативно пов'язані із готовністю до ризику.

Психологічні особливості регулятивного когнітивного блоку визначались нами за параметрами: «індекс загальної адаптивності» (за В.М. Русаловим), «загальна саморегуляція» (за В.І. Моросановою), «контроль» (за Д.О. Леонтьєвим-С. Маді).

Контрастними групами за шкалою «загальна адаптивність» стали «повністю готові, несхильні» і «повністю неготові, несхильні» - по групі хлопців (181,0±45 і 138,0±34), «повністю готові, несхильні» і «повністю неготові, схильні» - по групі дівчат (179,0±49 і 136,0) і в цілому по вибірці (180,0±51 і 137,8±57); за шкалою «контроль» стали «повністю готові, несхильні» і «повністю неготові, схильні» - в цілому по вибірці (28,9±4,2 і 19,0±5,8), по групі хлопців (28,5±2,5 і 18,9±3,6), по групі дівчат (29,3±3,1 і 19,0); за шкалою «загальна саморегуляція» стали «повністю готові, несхильні» і «повністю неготові, схильні» в цілому по вибірці (32,7±7,3 і 24,7±3,9), по групі хлопців (32,5±4,5 і 24,4±3,2), по групі дівчат (32,8±6,1 і 25,0).

Отже, властивості регулятивного блоку - від формально-динамічних («загальна адаптивність») до особистісно-свідомих («загальна саморегуляція» і «контроль») мають тенденції до зростання по мірі зростання готовності до поміркованого ризику.

Для визначення системи взаємозв'язків досліджуваних властивостей ми провели кореляційних аналіз показників готовності до ризику і особистісних властивостей, що увійшли до відповідних блоків. Було застосовано коефіцієнт кореляції rxy Пірсона.

В дослідженні виявлено значимі кореляції на рівні р<0,05: «готовності до ризику» позитивно з показником мотиваційного блоку «прийняття ризику» (r=0,163), позитивно з показником когнітивного блоку «поленезалежністі» (r=0,169), позитивно з показником емоційного блоку «толерантність то невизначеності» (r=0,196) і негативно із «загальною емоційністю (r=-0,183) та тривожністю (r=-0,169), позитивно з показником регулятивного блоку «загальна адаптація» (r=0,176).

«Схильність до ризику» значимо позитивно корелює (р<0,05) із показниками мотиваційного і емоційного блоків: з «потребою у гострих відчуттях» (r=0,168), «загальною емоційністю» (r=0,173) і толерантністю до невизначеності (r=0,178).

«Раціональність» значимо позитивно корелює (р=0,05) із показниками мотиваційного блоку: «прийняття ризику» (r=0,212), «впевненість в собі» (r=0,176): когнітивного блоку: рефлексивність (r=0,183), соціальний інтелект (r=0,195), поленезалежність (r=0,175); регулятивного блоку: «контроль» (r=0,203), «загальна саморегуляція» (r=0,192), негативно корелює з показником емоційного блоку «тривожність» (r=-0,188).

«Мотивація успіху» значимо позитивно корелює із «прийняттям ризику» (r=0,205, мотиваційний блок), «соціальним інтелектом» (r=0,175, когнітивний блок), толерантністю до невизначеності (r=0,178, емоційний блок), «загальною саморегуляцією (r=0,169, регулятивний блок), негативно корелює із тривожністю (r=-0,178, емоційний блок).

«Мотивація уникнення невдач» значимо позитивно корелює із «поленезалежністю» (r=0,183, когнітивний блок), «толерантністю до невизначеності» (r=0,193, емоційний блок), негативно корелює із «потребою у гострих відчуттях» (r=-0,183, мотиваційний блок) і «загальною саморегуляцією» (r=-0,188, регулятивний блок).

«Інтернальність» значимо позитивно корелює із показниками мотиваційного блоку - «прийняття ризику» (r=0,191), «впевненість в собі» (r=0,166), когнітивного блоку - «рефлективність» (r=0,173), регулятивного блоку - «контроль» (r=0,207), «загальна саморегуляція» (r=0,173).

Запроваджений задля виявлення підгруп із різною мірою готовності до ризику однофакторний дисперсійний аналіз із використанням F-критерію Фішера дозволив диференціювати 5 підгруп досліджуваних: «повністю готові, несхильні», «частково готові, несхильні», «частково готові, схильні», «повністю неготові, несхильні», «повністю неготові, схильні». Він показав, що за чотирма показниками існують статистично значимі відмінності (р<0,05): за загальною адаптивністю (формально-динамічна характеристик), регулятивною гнучкістю (стильова характеристика), мотивацією досягнення (мотиваційно-особистісна характеристика), раціональністю (когнітивна характеристика).

Для вивчення внутрішньої структури психологічних характеристик, що обумовлюють готовність підлітків до ризику, було здійснено факторний аналіз. Факторний аналіз був виконаний методом головних компонентів із використанням нормалізованого для різних тестів (зі шкалами різної розмірності) варимакс-обертання і дозволив виявити чотири фактори. При цьому кожний фактор навантажили тільки такі показники, які корелюють із фактором тісно позитивно (0,5 і більш) або тісно негативно (-0,5 і менше).

Фактор 1. Вклад фактора у загальну дисперсію склав 23,9%. Цей фактор утворений за участю наступних змінних: «потреба в гострих відчуттях» (r=-0,583) і «впевненість в собі (r=0,685). Фактор відображає мотиваційні процеси.

Фактор 2. Вклад в загальну дисперсію складає 17, 9%. Цей фактор утворений за участю наступних змінних: «рефлексивність» (r=0,517) і «поленезалежність» (0,572). Фактор відображає когнітивну обумовленість готовності до ризику.

Фактор 3. Вклад фактора у загальну дисперсію складає 13%. Фактор утворили наступні змінні: «загальна адаптивність» (r=0,522), «саморегуляція, оцінка результатів» (r=0,527), «саморегуляція, гнучкість (0,553), «загальна саморегуляція» (r=0,684). Семантика фактору пов'язана із регулятивними процесами.

Фактор 4. Загальний вклад у дисперсію 9,9%. Фактор утворили змінні: «комунікативна ергічність» (r=-0,683), «загальна тривожність» (r=-0,597), «толерантність до невизначеності» (r=0,584). Зазначений фактор визначає емоційні складові готовності до ризику.

Зазначимо, що якісна характеристика виділених факторів відповідає чотирьом дослідницьким блокам: мотиваційно-особистісному, когнітивному, регулятивному та емоційному і емпірично підтверджує відповідність групування психологічних властивостей, які були відібрані шляхом теоретичного моделювання, цим блокам.

У третьому розділі «Розвивальна програма формування готовності підлітків до ризику» визначена ефективність розробленої авторської програми розвитку готовності підлітків до ризику.

Розвивальна програма формування готовності підлітків до раціонального ризику була побудована за принципами формуючого експерименту. Програма була розрахована на підлітків з різним рівнем готовності до ризику. Передбачалося, що результатом реалізації програми може стати гармонізація ставлення підлітків до ризику наступним чином: «пасивних» підлітків активізувати, принаймні, підвищити їхні спроби щодо більш значних життєвих амбіцій, більшої впевненості в собі тощо; схильних до ризику підлітків не залякати страшними наслідками, як це робиться у значній кількості програм з орієнтуванням на безпеку особистості, а спрямувати їхню активність у раціональне, рефлексивне та відповідальне русло.

Розробка психотехнологічних засобів формування готовності до ризику передбачала моделювання концептуальних позицій (змістовної основи), щодо психологічної структури ризикологічних феноменів, які так чи інакше стосуються розвитку в підлітків готовності до ризику. Дані концептуальні позиції знайшли своє втілення в таких моделях: «невизначеності», «функції ризику для суб'єкта», «передризик - ризик - пост ризик», «ситуація вибору», «класифікація суб'єктивних ризиків», «мотивація суб'єктивного ризику», «центрація суб'єкта в акті ризику».

Розвивальна програма мала у своїй структурі три блоки роботи з підлітками:

1. Рефлексивна ризикологія. Формування рефлексивних механізмів усвідомлення ризику й власної позиції щодо ризику;

2. Креативна ризикологія. Формування дивергентних когнітивних процесів, що обумовлюють ефективність прийняття рішень у ситуації ризику.

3. Саморегулятивна ризикологія. Формування емоційно-регулятивних процесів, що обумовлюють саморегулятивну основу готовності підлітка що раціонального ризику.

У формуючому експерименті брали участь 160 учнів 9-х класів загальноосвітніх шкіл міста Харкова з числа тих, що були залучені на констатуючому етапі дослідження. Це дало можливість простежити зміни, що відбулися під впливом розвивальної програми. До контрольної і до експериментальної групи увійшли по 80 підлітків (по 40 хлопців і по 40 дівчат). До участі у формуючому експерименті були залучені ті підлітки, які виявилися на результатами констатуючого етапу найбільш типовими представниками груп «повністю готові, несхильні», «частково готові, несхильні», «частково неготові, схильні» та «повністю неготові, несхильні». При аналізі результатів формуючого експерименту групи отримали такі скорочені назви: «готові», «частково готові», «схильні» і «пасивні».

У ході проведення контрольних зрізів всі виміри відбувались на підставі розробленого нами комплексу методик, що застосовувався у ході констатуючого дослідження.

Дані щодо значущих відмінностей між показниками готовності до ризику, які були визначені у представників експериментальної групи за результатами констатуючого і контрольного зрізів, наведені у табл.3. Статистична значущість відмінностей визначалася із використанням t-критерію Стьюдента для залежних вибірок.

Таблиця 3. Відмінності між показниками готовності до ризику досліджуваних експериментальної групи до та після реалізації розвивальної програми

Примітка: tкритичне = 2,7 для р=0,01

В експериментальній групі визначено наступні показники, що значимо відрізняються при порівнянні результатів констатуючого і контрольного зрізів: збільшення по показниках готовності до ризику, раціональності, впевненості в собі, соціальної сміливості, загальної інтернальності, мотивації досягнення та загального рівня саморегуляції (як у хлопців, так і у дівчат); загальної емоційності (у дівчат); зменшення по показниках: схильність до ризику, тривожність, мотивація уникнення (як у хлопців, так і у дівчат).

Висновки

У роботі наведено теоретичне обґрунтування та експериментально підтверджено наявність у структурі готовності до ризику мотиваційного, когнітивного, емоційного і регулятивного компонентів, визначено внесок кожного з цих компонентів до загальної готовності до ризику, що дозволило уточнити сутність змісту готовності до ризику, а також психологічні умови цілеспрямованого впливу на її розвиток. На підставі отриманих результатів можна зробити такі висновки.

1. В сучасній науці накопичено чималий науковий досвід у вивченні психологічних характеристик, пов'язаних із готовністю до ризику. Найбільша кількість досліджень за проблематикою ризику здійснюється у межах діяльнісного, особистісного, когнітивного, структурного та системного підходів. Можна виділити такі основні напрямки дослідження готовності до ризику: дослідження властивостей, що обумовлюють прийняття рішень у ситуаціях невизначеності, дослідження властивостей та станів, що визначають надситуативну мотивацію, властивостей, що описують готовність до різних видів діяльності в умовах ризику тощо. Під готовністю до ризику розуміють психологічну властивість, що обумовлює стан очікування значущого зовнішнього стимулу, викликаний зовнішньою змістовною мотивацією. Цей стан визначає розгортання певної програми, якій відповідає сформоване вміння приймати рішення та успішно діяти в умовах невизначеності та потенційної загрози. Проблема визначення структури та шляхів розвитку готовності підлітків до ризику ще не була сформульована як самостійна наукова задача.

2. Аналіз робіт за проблематикою ризику дозволяє виділити позитивний (готовність до ризику) і негативний (девіантологія ризику) контексти, що сформувались як окремі дослідницькі напрямки. Підхід, запроваджений нами, ґрунтується на положенні про необхідність визначення готовності до ризику на континуумі між полюсами «прийнятна, помірна, раціональна готовність» - «неприйнятна, ірраціональна схильність». Складовими, що з необхідністю входять до соціально-нормативного ставлення до ризику, є соціальна відповідальність, здатність до довільних продуктивних дій, надситуативна мотивація. Саме ці характеристики стали основою для визначення нами інструментарію діагностування рівня готовності підлітків до ризику та шляхів її цілеспрямованого формування.

3. Готовність до ризику може бути оцінена за такими критеріями: надситуативна, зовнішня щодо самого акту ризику мотивація, яка обумовлює прийняття рішення про ризик, готовність до ризику як здатність до прийняття виважених адекватних рішень та дій з опорою на власний потенціал в умовах невизначеності та ймовірних небезпек, відповідальність за їх результати та наслідки. Готовність до ризику диференціюється із схильністю до ризику. Остання супроводжується ситуативною внутрішньою мотивацією і відзначається незваженістю та імпульсивністю рішень, відсутністю відповідальності за дії та наслідки ризику.

4. Визначення рівня та особливостей готовності підлітків до ризику в ході констатуючого дослідження дозволило виділити п'ять груп досліджуваних: «повністю готові, несхильні», «частково готові, несхильні», «частково готові, схильні», «повністю неготові, схильні», «повністю неготові, несхильні». Було визначено, що серед хлопців переважають випробовувані «частково готові, схильні» (54,9%), а серед дівчат - «частково готові, несхильні» (47,6%). По групі хлопців категорія «повністю неготові й схильні» складає 14,3%, по групі дівчат, відповідно, 1,6%. Отримані дані свідчать, що хлопці визначаються більш високим рівнем схильності до непоміркованого ризику, а дівчата частковою готовністю і несхильністю до ризику. Загальна риса підлітків - переважаюча неготовність до поміркованого ризику.

5. У структуру готовності до ризику входять мотиваційний, когнітивний, емоційний і регулятивний компоненти, кожен з яких відображає окремі сторони готовності до ризику. Відповідно до цього продуктивним стало дослідження в межах однойменних блоків.

6. Емпіричне дослідження індивідуально-психологічних властивостей, які обумовлюють готовність підлітків до ризику, виявило ряд тенденцій. На рівні мотиваційного блоку виявляються наступні тенденції: «прийняття ризику» і «впевненість в собі» більш притаманні підліткам, які відрізняються готовністю до поміркованого ризику, а «потреба у гострих відчуттях» - підліткам із схильністю до непоміркованого ризику. На рівні когнітивного блоку виявляється тенденція зростання комунікативно-рефлексивних властивостей разом із рівнем готовності до поміркованого ризику. На рівні емоційного блоку виявляється наступні тенденції: властивості емоційного блоку стенічного модусу (толерантність до невизначеності) більш притаманні підліткам, які відрізняються готовністю до поміркованого ризику, ніж властивості астенічного модусу (тривожність, загальна емоційність). На рівні регулятивного блоку спостерігається така тенденція: властивості регулятивного блоку від формально-динамічних (загальна адаптивність) до особистісно-свідомих (загальна саморегуляція і контроль) зростають із зростанням готовності до поміркованого ризику.

7. Шляхом побудови кореляційних плеяд було виявлено, що найбільший внесок у готовність до ризику складає емоційний компонент, який включає низький рівень загальної емоційності і тривожності та високий рівень толерантності до невизначеності. Крім того, готовність до ризику забезпечується участю мотиваційного (прийняття ризику), когнітивного (поленезалежність) та регулятивного (загальна адаптованість) блоків. Схильність до ризику виявилася пов'язаною з мотиваційним (потреба в гострих відчуттях) та емоційним (загальна емоційність та толерантність до невизначеності) компонентами. Когнітивний та регулятивний компоненти не проявляються. Раціональність виявилася прямо пов'язаною з когнітивними (рефлективність, соціальний інтелект, поленезалежність), мотиваційними (прийняття ризику, впевненість в собі), регулятивними (інтернальний локус контролю, загальна саморегуляція) компонентами. Також виявлено зворотній зв'язок раціональності та тривожності.