Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Психологічні особливості розвитку національної самосвідомості студентської молоді засобами української літератури

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Соколова Вікторія Федорівна

Івано-Франківськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, завідувач лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Москалець Віктор Петрович, Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, професор кафедри психології та соціальної роботи;

кандидат психологічних наук, доцент Савелюк Наталія Михайлівна, Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут імені Тараса Шевченка, декан біологічного факультету.

Захист відбудеться 17 вересня 2009 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

Автореферат розісланий 14 серпня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Г. Паркулаб

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сьогодні для України піднесення духовності є особливо актуальним. Система цінностей може слугувати успішному вихованню особистості громадянина за умови, коли виховний процес здійснюватиметься в національному руслі. Це передбачає передусім формування у молодого покоління духовності в контексті національної свідомості й самосвідомості.

Національна самосвідомість є усвідомленням, оцінкою людини (нації) себе як носія національних цінностей, що склались у процесі історичного розвитку спільноти, її самореалізації як суб'єкта соціальної діяльності, що прагне ствердити себе, посісти належне місце серед інших національних спільнот і зробити гідний внесок у цивілізаційний поступ людства.

Впродовж тривалого часу державна політика у сфері виховання молоді була спрямована на те, щоб зруйнувати національну самосвідомість, увесь національно-культурний устрій життя українців, спрямувати у забуття історичну пам'ять, знищити українські народні традиції, мораль, мову, побутові звичаї. Нині все це потребує переосмислення національної суті й характеру виховання, відновлення його відповідно до сучасних вимог як цілісної системи, завдяки якій молоде покоління оволодіває досягненнями попередніх поколінь, пізнає соцієтальний спадок рідного народу, його національний характер, своєрідність способу світосприймання, національний спосіб мислення.

Проблема ціннісної орієнтації сучасної освіти, її гуманістичної спрямованості, відкритості світовій та національній культурі розробляється в наукових дослідженнях багатьох відомих філософів, психологів і педагогів: В.П. Андрущенка, Г.О. Балла, І.Д. Беха, М.Й. Боришевського, В.С. Возняка, А.Ф. Захарчука, З.С. Карпенко, С.Д. Максименка, В.П. Москальця, А.В. Фурмана, Н.В. Чепелєвої, В.М. Чернобровкіна та ін.

Питання гуманізації освіти, національного виховання, формування й розвитку національної свідомості і самосвідомості у молодого покоління, в усіх громадян України - одне з найактуальніших в період становлення незалежної України. Його досліджують багато сучасних науковців: філософські і теоретико-методологічні засади гуманістичного виховання й освіти (В.П. Андрущенко, Г.О. Балл, І.Д. Бех, С.Ф. Клепко, С.Д. Максименко, Ю.М. Швалб, А.О. Ярошенко); психолого-культурологічний підхід до виховання і навчання (Т.В. Андрійчук); соціально-психологічні й історико-психологічні детермінанти становлення української державності (Л. Є. Вовк, О.А. Донченко, І. Мірчук, Ю.І. Римаренко, Б.Г. Чижевський); новітні напрацювання в галузі етнопсихології та української психологічної термінології (В.В. Андрієвська, Л.М. Веклинець, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.І. Пірен, В.Г. Храмова, Є.В. Чорний, Л. Є. Шкляр, Г.Г. Шпет); теоретико-методологічне осмислення психологічних механізмів становлення українського національного характеру, громадянськості, національної свідомості і самосвідомості, розвитку національної ідентичності та духовності (А.М. Березін, М.Й. Боришевський, В.О. Васютинський, П.І. Гнатенко, І. Гончаренко, В.П. Москалець, О.М. Олексюк, М.В. Савчин, І.В. Тисячник, Д. Чижевський). Означена проблема для молодої української держави є хоч і нагальною, та, на жаль, недостатньо розробленою у прикладному відношенні, що гальмує розробку й запровадження у навчально-виховний процес нових педагогічних технологій.

Актуальність проблеми, перспективи її розвитку, потреби практичного використання зумовили вибір теми: " Психологічні особливості розвитку національної самосвідомості студентської молоді засобами української літератури”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ця дисертація є складовою наукового дослідження лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України "Психологічні закономірності виховання громадянської спрямованості особистості”, що розроблялося у 2001-2005 рр. (номер держреєстрації 0101U000107), а також "Психологічні закономірності становлення та розвитку духовності особистості”, 2006-2010 рр. (номер держреєстрації 0106U000470). Тема дисертації затверджена вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 8 від 02.07.2001) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 9 від 27.11.2001).

Об'єкт дослідження - процес розвитку національної самосвідомості особистості.

Предмет дослідження - вплив вивчення української літератури у вищих навчальних закладах на розвиток національної самосвідомості студентської молоді.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально виявити психологічні складники розвитку національної самосвідомості студентів засобами українських літературних творів.

Відповідно до об'єкта й предмета дослідження сформульовані гіпотези дослідження:

національна самосвідомість має складну, багатовимірну структуру і пов'язана з відповідними рівнями сформованості громадянських якостей та духовних цінностей і уявлень;

розвиток у навчально-виховному процесі національної самосвідомості є процесом формування в молодої особистості здатності до усвідомлення себе часткою нації - громадянином і носієм етнічних особливостей;

ефективним засобом розвитку зазначеної здатності є вивчення творів української літератури та дисциплін українознавчого циклу.

Відповідно до поставленої мети для перевірки гіпотез ми розв'язували такі дослідницькі завдання:

1. Обґрунтувати теоретико-психологічні засади і концептуальну модель національної самосвідомості в контексті психології вищої освіти.

2. Проаналізувати психологічні умови розвитку національної самосвідомості студентів у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

3. Експериментально встановити особливості розвитку національної самосвідомості у студентів різних профілів навчання.

4. З'ясувати ефективність впливу творів української літератури та дисциплін українознавчого циклу на розвиток національної самосвідомості студентської молоді.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали відомі психологічні принципи й положення: теоретико-методологічні засади філософії вищої освіти (В.П. Андрущенко, В.М. Вишняков, В.С. Возняк, М.І. Михальченко, А.О. Ярошенко); тези вітчизняної психології про єдність свідомості і діяльності, про природу й закономірності формування особистості, що викладені в працях Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна; основи генетичної психології (С.Д. Максименко); положення гуманістичної психології про актуалізацію особистісного потенціалу (А. Маслоу, К. Роджерс); психологічні концепції, що розкривають зміст та структуру самосвідомості, становлення ідентичності особистості (Р. Бернс, М.Й. Боришевський, Е. Еріксон, І.С. Кон, Г.С. Костюк, В.В. Столін, П.Р. Чамата, І.І. Чеснокова); соціально-психологічні концепції та положення про сутність етнічної ідентичності, національної свідомості та самосвідомості (М.І. Алексєєва, М.Й. Боришевський, В.П. Левкович, В.П. Москалець, Н.Г. Панкова, Е. Сміт, Г.У. Солдатова, Т.Г. Стефаненко, В.Ю. Хотинець, М.А. Чепа та ін.); положення про творчу діяльність людини, про діалектичну єдність національного і загальнолюдського в процесах виховання духовності, громадянськості, відповідальності особистості (Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, С.Д. Максименко, В.П. Москалець, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.І. Пірен, М.В. Савчин та ін.); етнопсихологічні доробки (Ю.В. Арутюнян, М. Бердяєв, В. Вундт, П.І. Гнатенко, А.Ф. Дашдаміров, О. Кульчицький, Г. Лебон, І. Мірчук, В.М. Павленко, М.І. Пірен, С.О. Таглін, Д. Чижевський, A. Enloe, F. Sysyn, L. Snyder, J. C. Turner та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано такі методи: а) теоретичні (аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел з теми дослідження); б) емпіричні (спостереження, опитування, контент-аналіз творів, анкетування, тестування, констатувальний та формувальний експеримент з використанням етнопсихологічних методик); в) статистичні (аналіз емпіричного матеріалу, одержаного в процесі дослідження, здійснювався на основі результатів математично-статистичної та порівняльно-статистичної обробки даних); також структурний і генетичний методи інтерпретації.

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось у три етапи протягом 2002-2006 років на базі Херсонського державного університету. Дослідженням було охоплено 360 студентів І - IV курсів віком від 16 до 26 років; серед них 90 чоловіків і 270 жінок. Ми обрали для дослідження саме студентську молодь, оскільки Херсонський державний університет є одним із базових вищих навчальних закладів в Україні, і в ньому навчаються представники населення усіх регіонів країни.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження:

вперше теоретично обґрунтовано й розкрито психологічні особливості впливу літературних творів на національну самосвідомість і на цій основі визначено психолого-педагогічні умови ефективного впливу творів української літератури та дисциплін українознавчого циклу на розвиток складових національної самосвідомості студентів: національні цінності, національні ідеали, національні почуття та ін.;

поглиблено та розширено уявлення про процес розвитку національної самосвідомості студентської молоді за умов спеціальної психологічно обґрунтованої організації навчально-виховного процесу;

доведено, що зростання обсягу і глибини спеціально організованого вивчення української літератури, мови та інших дисциплін українознавчого циклу, посилення національної орієнтації курсів педагогіки, психології, культурології, навчальних спецкурсів та виховної роботи ефективно сприяють розвитку національної самосвідомості і громадянськості у студентів.

Практичне значення результатів дослідження пов'язане з тим, що встановлені факти й сформульовані на їх основі психологічні висновки щодо шляхів і засобів оптимізації процесу національного та громадянського самовизначення молоді можуть бути покладені в основу рекомендацій, спрямованих на забезпечення умов, які сприяють гармонійному розвиткові у студентів національної самосвідомості та підвищенню ефективності процесу їх усвідомлення себе як громадян України.

Теоретичні і методичні положення дисертації були практично застосовані в навчально-виховному процесі Херсонського державного університету у формі системної педагогічної технології викладання психологічних дисциплін "Психологічна антропологія”, "Етнопсихологія”; практичних рекомендацій щодо розвитку національної самосвідомості студентів у навчально-виховній та науково-дослідницькій діяльності.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних позицій, застосуванням взаємодоповнювальних методів та методик, що відповідають меті й завданням дослідження, поєднанням аналізу змісту висловлювань респондентів та кількісного аналізу отриманих даних, а також методами математично-статистичної обробки результатів дослідження.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження були представлені й обговорювались на засіданнях кафедри практичної психології Херсонського державного університету (2004-2008 рр.), доповідались на Міжнародних науково-практичних конференціях: "Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці" (Кам'янець-Подільський, 2002); "Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку: VI Костюківські читання (Київ, 2003); "Україна наукова - 2003” (Дніпропетровськ, 2003); "Християнство і література: проблема взаємодії у загальнокультурному контексті" (Херсон, 2004); "Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми” (Київ, 2006), а також на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми практичної психології в системі освіти” (Херсон, 2003); "Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2006, 2007); "Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості" (Київ - Херсон, 2006; Київ - Кам'янець-Подільський, 2007; Київ - Кременець, 2008).

Публікації за темою дисертації. Основні результати дослідження висвітлено у 8 одноосібних публікаціях, з яких 6 статей надруковано у виданнях, що визнані ВАК України фаховими в галузі психології.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків, що містять описи використаних методик та результати статистичного аналізу даних. Текст дисертації викладено на 196 сторінках, він містить 22 таблиці та 2 рисунки обсягом 11 сторінок. Список використаних літературних джерел складається з 238 найменувань, у тому числі 11 іноземними мовами.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету, основні гіпотези та завдання. Розкрито методологічну основу та методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Наведено відомості про структуру дисертації, апробацію результатів дослідження, публікації за темою дисертації.

У першому розділі роботи - "Розвиток національної самосвідомості як проблема та завдання вищої школи" - аналізується місце і роль національної самосвідомості у структурі Я-концепції особистості та національного характеру. Висвітлюються основні теоретичні підходи до вивчення феноменів нації, національної свідомості та самосвідомості, етнічної ідентифікації, національного характеру, які існують у філософській, соціологічній та етнопсихологічній літературі. Докладно розглядається взаємозв'язок національних цінностей та ідеалів, національних почуттів, настанов, етнонаціональних стереотипів, менталітету, що становить підґрунтя для формування й розвитку національної свідомості і самосвідомості, а також етнічної ідентичності та національного характеру. Розкрито етапи етнізації особистості у процесі онтогенезу; психологічний зміст національної свідомості та самосвідомості, а також особливості ідейно-емоційного впливу творів українського фольклору та літератури на духовне життя української нації.

За останні роки дослідження проблеми етнічної свідомості зазнали кардинальних змін. Вони характеризуються передусім застосуванням системологічних підходів, удосконаленням і поглибленням поняттєвої структури досліджуваного явища - пошуком істотних складових національної самосвідомості.

Своєрідність сучасного розвитку системи національного виховання і освіти в Україні зумовлюється відродженням споконвічних коренів нашої національної минувшини, що значною мірою стимулює поглиблене вивчення семантичної структури та виявів національної самосвідомості в сучасному житті людини, пошук дієвих механізмів і чинників розвитку національної самосвідомості, зокрема, мови, мовлення, національної літератури.

Характеризуючи соціально-психологічне середовище зародження й розвитку етнонаціональної самосвідомості у контексті передумов її формування, слід передусім виокремити низку чинників, котрі найбільш суттєво впливають на процес її становлення - сутність і рівень самосвідомості, смисло-життєві орієнтації як інтегральний вияв ментальності, етнопсихогенез та історичну пам'ять, усвідомлення людьми себе як носіїв національного характеру, систему національних традицій і звичаїв, національну мову і культуру тощо.

У національній самосвідомості відображаються провідні засади буття й розвитку етнічної спільноти: способи інтерпретації соціальних подій, ціннісні орієнтації індивіда щодо суспільно-політичних, соціальних явищ і процесів, сукупність уявлень, знань, що засвоюються і виявляються у процесі етнізації, усвідомлення своєї належності до етносу, а також бачення місця і ролі своєї нації серед інших націй.

Отже, національна самосвідомість - це усвідомлення особистістю себе часткою певної національної (етнічної) спільноти та оцінка себе як носія національних (етнічних) цінностей, що склалися у процесі тривалого історичного розвитку національної спільноти, її самореалізації як суб'єкта соціальної діяльності. Провідними складовими компонентами національної самосвідомості є такі етнічно-особистісні утворення, як самооцінка, рівень домагань, соціально-психологічні очікування, "образ-Я”, національна ідентичність, знання та усвідомлення типових рис свого етносу, системи його цінностей, національна відповідальність (М.Й. Боришевський, В.П. Москалець та ін.).

Керуючись у своєму дослідженні генетичним принципом, ми розглядаємо національну самосвідомість як утворення, розвиток якого відбувається протягом усього життя людини. Питання формування особистісних детермінант національної самосвідомості є найскладнішим у проблематиці національного, оскільки саме особистість виступає одиницею існування нації і суб'єктом націєтворення. В онтогенезі закладаються основи майбутньої національної самосвідомості. Оволодіння системою практичних навичок і моделей світовідчуття є підґрунтям майбутньої етнізації особистості як психологічного процесу становлення етнічних рис людини, її входження в етнічно означене суспільство, засвоєння і відтворення попереднього досвіду етносу, внаслідок чого відбувається становлення й усвідомлення її власної національної належності.

Національні ознаки особистості маніфестуються через прикметні дії та вчинки й існують у вигляді особливого емоційно-психологічного феномену, котрий виступає своєрідним механізмом прояву гідного шанування національних звичаїв, обрядів, традицій народу, що передбачає прагнення активно відтворювати його культурні багатства і засвоювати нові елементи національної культури. У такому світлі володіння рідною мовою виступає релевантним показником рівня національної культури студентів та репрезентації мотивів їх духовного життя.

Культ рідної мови в родині, народної казки, національної поезії, мистецтва, а також історичної території - "духовного пасовища народу” - є найважливішими чинниками національного виховання (І. Ільїн).

Упродовж віків українська нація виробила власну філософію, в центрі досліджень якої завжди стояла людина. Національна своєрідність української філософії зумовила зародження в її лоні "філософії серця”, з якою пов'язані імена Г. Сковороди, П. Юркевича, В. Соловйова. Українська філософія завжди була антропологічно спрямованою, а зміст філософських міркувань українських мислителів пов'язаний із духовним світом людини.

В останні роки пробудженню національної гідності та вихованню патріотичних почуттів сприяє повернення на уроки української літератури святого й величного образу України в творах Т. Шевченка, М. Хвильового, В. Симоненка, В. Стуса, сучасної видатної поетеси Л. Костенко і багатьох видатних українських майстрів слова. Найгуманніший предмет - українська література - сьогодні повертає знехтувані цінності: творчі здобутки митців трактуються з позицій загальнолюдських та національних ідеалів, християнської моралі, відроджується рідне українське слово, яке є дієвою силою розвитку національної самосвідомості (І. Кант, В.П. Москалець, Г. Ріккерт та ін.).

У другому розділі - "Експериментально-методичне забезпечення дослідження національної самосвідомості особистості" - обґрунтовуються теоретико-методологічні позиції та методичне забезпечення емпіричного дослідження національної самосвідомості студентів, описується його схема, процедура дослідження, характеризується вибірка. Висвітлюється органічний взаємозв'язок національної самосвідомості з усіма сферами життєдіяльності особистості-громадянина, які безпосередньо чи опосередковано стосуються різних проявів духовності людини. З'ясовано, що духовність особистості, її громадянськість та національна самосвідомість тісно пов'язані і мають ідентичні феноменологічні засади (М.Й. Боришевський, В.Ф. Володько, Ю.І. Римаренко, В.І. Шинкарук).

Ми розглядали духовність як складну, багатомірну систему, в яку входять утворення свідомості й самосвідомості людини, віддзеркалюються її найбільш актуальні життєві потреби, інтереси, погляди, ставлення до навколишньої дійсності і до себе самої як до соціального індивіда. Духовність є втіленням у світоглядних орієнтаціях людини сподівань, прагнень, ідеалів - духу народу, нації, що визначає спрямованість її особистісних потреб, переживань, стратегій життєдіяльності, зумовлює життєвий вибір.

Про рівень розвитку громадянськості свідчить ступінь оволодіння людиною системою суспільно значущих цінностей, те, якою мірою вони насправді увійшли у потребово-мотиваційну сферу особистості та визначають її громадянську сутність.

Розробляючи програму і методи дослідження національної самосвідомості, ми намагалися врахувати, що вона полягає не тільки в здатності етногрупи самовідображатися, виділяти себе серед інших етнонаціональних утворень, але і в здатності людини усвідомлювати себе саму в етнопсихологічному просторі, відчувати себе етнічним суб'єктом, усвідомлювати свої власні етнічні особливості.

Наше експериментальне дослідження проводилося в три етапи: на першому етапі ми добирали психодіагностичні методики і досліджували етнонаціональні уявлення та національну самосвідомість студентів; на другому етапі з'ясовували особливості їх духовних цінностей, уявлень і громадянських якостей; на третьому етапі проводили формувальний експеримент, здійснювали аналіз отриманих даних, порівняння результатів і визначали їхню статистичну значущість та вірогідність.

Відповідно до зазначених напрямів дослідження було застосовано 3 групи методик:

1) методики, спрямовані на розкриття особливостей етнонаціональних уявлень особистості: комплексна анкета, розроблена в лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України на основі узагальнення етнографічних та етносоціологічних досліджень (за нашим проханням виконання завдань анкети треба було доповнювати власними коментарями для пояснення мотиву вибору відповіді); а також особливостей розвитку національної самосвідомості особистості: методика "Вимірювання рівня розвитку складових національної самосвідомості особистості" (В. Борисова та Д. Тхоржевського);

2) методика, що дозволяє виявити особливості духовних цінностей та уявлень особистості, запропонована І.Л. Селівановою;

3) методика, що дає змогу виявити рівні сформованості громадянських якостей (модифікована нами за зразком "особистісного диференціалу” Осгуда шкали п'ятибальної біполярної семантичної оцінки громадянських рис).

Оскільки молодь є творцем майбутнього будь-якої країни, нації, а студенти - її найбільш авангардна (освічена, розвинена інтелектуально та духовно) частина, ми обрали для дослідження саме їх. Враховуючи те, що одним із провідних вищих навчальних закладів в Україні є Херсонський державний університет, в якому навчаються представники міського і сільського населення з різних регіонів України, студенти саме цього закладу стали основним контингентом досліджуваних. Дослідженням було охоплено 360 студентів Херсонського державного університету (ХДУ) віком від 16 до 26 років; серед них 90 чоловіків і 270 жінок. Зі всієї вибірки 120 осіб навчаються в Інституті української філології і журналістики ХДУ, де українська література і мова викладаються за фахом у великому обсязі навчальних годин, решта студентів навчається на інших факультетах ХДУ, де викладання української літератури обмежено кількістю годин: факультет культури і мистецтв - 60 осіб; Інститут іноземної філології ХДУ - 50 осіб, або зовсім не викладаються: економіко-юридичний факультет - 60 осіб; Інститут природознавства ХДУ - 60 осіб. Таким чином, усіх досліджуваних ми розподілили на три групи відповідно до того, чи викладаються у них українська література та дисципліни українознавчого циклу і в якому обсязі.

Першу групу склали студенти економіко-юридичного факультету та Інституту природознавства. До другої групи увійшли студенти факультету культури і мистецтв та Інституту іноземної філології. Третю групу склали студенти Інституту української філології і журналістики.

Третій розділ - "Експериментально-психологічне дослідження національної самосвідомості студентської молоді” - містить обґрунтування й опис формувального експерименту, виклад емпіричних даних, а також порівняльний та статистичний аналіз всіх отриманих результатів.

За результатами виконання анкети виявлено, що респонденти ототожнюють себе з представниками тієї національності, типові якості котрої оцінюють як найближчі до їхніх власних характеристик. Типово українськими рисами всі респонденти вважають темпераментність, упертість, гордість, дотепність, дипломатичність, активність, винахідливість, товариськість, наполегливість. Цікаво, що найвищий ступінь прояву товариськості у типового українця відзначили студенти третьої групи. Ми вважаємо, що це зумовлено тим, що товариськість завжди відзначали як одну з провідних рис українського козацтва, про що свідчать не тільки історичні факти, але й деякі джерела української літератури, приміром, українські народні "Думи”, адже респонденти третьої групи в своїх коментарях неодноразово згадували ці твори і українське героїчне козацтво.

самосвідомість студент українська література

Зазначимо, що студенти третьої групи у своїх висловлюваннях частіше використовують слова "ми, українці”, "мій народ”, "наші українські національні традиції”, "наш український менталітет”, "духовність українців" та ін. Вважаємо, що це свідчить про їх більш свідому самоідентифікацію з українцями, сприйняття себе часткою українського народу, орієнтованість на збереження і розвиток української культури та захист національних інтересів, прагнення підтримувати звичаї, традиції та спосіб життя українського народу і керуватися ними у власному житті, тобто більш розвинену національну свідомість і самосвідомість. У своїх коментарях вони зазначали, що, як справжні патріоти, "мешкають в Україні, знають історію свого українського народу, цінують українську культуру, дотримуються українських традицій і звичаїв, розмовляють своєю українською мовою не тільки на рівні суспільної взаємодії, але і в міжособистісному і повсякденно-побутовому спілкуванні, ставляться до свої країни з любов'ю і шаною”.

Майже всі досліджувані студенти досить добре усвідомлюють і розуміють зміст поняття "національний". Але показово, що у студентів третьої групи (навчаються в Інституті української філології та журналістики) національна мова посідає 1 рангову позицію, тоді як у попередніх двох групах, де українська мова та література не є профільними предметами, вона поступається таким "зовнішнім" ознакам національності, як рідна земля та спільність походження і посідає лише 3 рангову позицію. Також цікаво, що мова як ознака відмінності однієї національності від іншої є для більшості респондентів значно важливішою і більш значущою, ніж мова як ознака спорідненості з представниками своєї національності.

Водночас від першої до третьої групи зменшується кількість невизначених відповідей, що ми розглядали як свідчення більш відповідального ставлення до виконання завдання, бажання чітко висловити власні думки; це також свідчить на користь більш розвинутої національної самосвідомості у респондентів третьої групи.

Таким чином, від першої до третьої групи зростає кількість осіб, які ідентифікують себе з представниками українського народу і пишаються своєю національною належністю, вболівають за українську націю, орієнтовані на збереження та розвиток української культури, захист національних інтересів, усвідомлюють цінність і значущість рідної мови як вагому причину віднесення себе до представників своєї національності; вони в будь-яких ситуаціях переживають почуття єдності з людьми своєї національності.

Згідно з інструкцією методики "Вимірювання рівня розвитку складових національної самосвідомості особистості" В. Борисова та Д. Тхоржевського респондентам пропонували висловити своє ставлення до поданих тверджень, які були розміщені у порядку зростання складності. Отримані результати подаються в таблиці 1.

Таблиця 1

Зведені результати дослідження національної самосвідомості студентів

Групи респондентів	Рівні розвитку національної самосвідомості (у %)
	високий	середній	низький
І група	30	47	23
ІІ група	45	48	7
ІІІ група	51	43	6

Змістовий аналіз відповідей респондентів свідчить, що в усіх студентів з низькими показниками не сформовані уявлення про самобутність етнокультурних світів (приклади висловлювань студентів:". національні меншини на Україні мають наслідувати її культуру і традиції. ”;". на Україні має пріоритетні права існування тільки українська культура. ” й т. ін.), в міжнаціональних відносинах вони схильні до стратегії дискримінації або ізоляції, не усвідомлюють себе суб'єктами української нації (особливо в другій групі, де 4% респондентів є представниками інших національностей), також виявлена недостатня готовність до міжнаціональних контактів та наявність стереотипів в окремих осіб (приклади висловлювань:". не хочу мати справи з представниками інших національностей,,,”;". мені вистачає спілкування з українцями." й т. ін.).

Зрозуміло, що цей факт може зумовлюватися різними причинами, але ми вважаємо, що одна з них пов'язана з недостатнім життєвим досвідом респондентів та культурним, інформаційним тиском інших націй (російської, англійської, німецької, французької та інших), які набувають певної важливості для студентів відповідних напрямів підготовки фахівців.

Отже, у третій групі досліджуваних виявлено найменшу кількість студентів з низьким рівнем розвитку національної самосвідомості і водночас найбільшу кількість студентів з високим рівнем розвитку національної самосвідомості. Груповий профіль питомої ваги високого рівня прояву національної самосвідомості представлений на рис.1.

Рис.1. Питома вага високого рівня розвитку національної самосвідомості респондентів (у %)

1 - перша група, 2 - друга група, 3 - третя група.

Отже, результати дослідження особливостей етнонаціональних уявлень та вимірювання рівня розвитку складових національної самосвідомості у студентів різного фаху навчання свідчать, що респонденти, безпосередньо пов'язані з вивченням української літератури, мови, української народної творчості, історії, які допомагають глибше зрозуміти душу нації, мають вищий рівень розвитку національної самосвідомості, проявляють більш відповідальне і свідоме ставлення до себе як до представників української нації. Це і зрозуміло, адже національне самоусвідомлення закладається в дитинстві батьками, потім школою через залучення до рідного слова, мови, що живуть у народних казках, міфах, народних піснях, у творах національної літератури.

Найважливішими духовними цінностями для всіх респондентів було гуманне ставлення до слабких й беззахисних; святість материнства, дитинства, турботливе ставлення до стареньких батьків; відповідальність за себе, за інших і навколишній світ; життя за законами добра й краси. Показово, що близькість респондентів другої та третьої груп до національно-культурної спадщини, глибина знання творів світового й українського мистецтва та літератури зумовили зростання рангу такої духовної цінності, як "повага до рідної і державної мови" з 9 позиції в першій групі студентів до 6 позиції в другій групі, а студенти третьої групи визнали її як значущу, помістивши на 3 позицію.

До проявів розвинутої свідомості й самосвідомості особистості (в тому числі і національної самосвідомості) належить усвідомлення людиною власної відповідальності не тільки за саму себе, але і за природне й соціальне середовище, до яких людина причетна й серед яких живе. Водночас відзначаємо підвищення рангу пункту "відповідальність за самого себе і світ навколо" з 6 позиції в першій групі досліджуваних студентів до 3 позиції в другій групі і до 1 позиції в третій групі студентів. Це, на нашу думку, свідчить про те, що зміст духовних цінностей і уявлень у респондентів третьої групи має більш дієвий вияв, ніж у респондентів двох попередніх груп. Важливою сферою проявів національної самосвідомості й духовного буття особистості є громадянськість. Рівень розвитку громадянської свідомості та самосвідомості характеризується сформованістю відповідних рис. Отримані результати поміщено в таблицю 2.

Таблиця 2

Зведені результати дослідження сформованості громадянських рис у студентів

Групи респондентів	Рівні сформованості громадянських рис (у %)
	високий	середній	низький
І група	25	55	20
ІІ група	36	53	11
ІІІ група	49	47	4

Як бачимо, від першої до третьої групи поступово зростає питома вага високого рівня і водночас зменшується кількість тих, у кого було встановлено низький рівень сформованості громадянських рис. Ми пояснюємо це вищим рівнем усвідомлення змісту громадянськості та суспільної відповідальності у тих студентів, чия фахова підготовка містить велику кількість дисциплін, які суттєво сприяють розвитку саме громадянських якостей. Приміром, крім історії України, вивчаються українська мова, українська література, українська художня культура й ін.

Отримані коефіцієнти кореляції r-Пірсона підтвердили, що національна самосвідомість високо позитивно корелює з громадянськими якостями особистості (р < 0,01). Отже, припущення, що певний рівень національної самосвідомості особистості пов'язаний з відповідним рівнем сформованості у неї громадянських якостей, можна вважати вірогідним і статистично доведеним.

У результаті дисперсійного аналізу показників розвитку національної самосвідомості отримали F емпір. = 7,2234; в ході аналізу результатів розвитку громадянськості F емпір. = 7,5589. При цьому F критичне = 4,607, що засвідчує статистичну вірогідність відмінностей між середніми значеннями змінних для трьох груп на рівні 0,01. Таким чином, виявлені між групами респондентів відмінності в показниках розвитку національної самосвідомості і громадянськості є високо статистично значущими (на 1% рівні).

Для з'ясування аргументованості припущення, що переважання високого рівня національної самосвідомості в третій групі досліджуваних викликане саме впливом вивчення української літератури та дисциплін українознавчого циклу, ми провели формувальний експеримент.

З цією метою ми розробили спецкурс "Україна і українці в літературі та мистецтві”, який передбачав розв'язання таких завдань:

1) сприяти активному засвоєнню студентами елементів духовної культури свого народу;

2) забезпечити умови для вивчення психологічних особливостей типових представників нації;

3) поглибити знання молоді з історії свого народу, стимулювати інтерес до історичного минулого й ініціювати вболівання за майбутнє своєї національної спільноти. Спецкурс поєднував навчальні заняття і проведення виховних заходів (на годинах академнаставників).

Пропоновані літературні твори та інший стимульний матеріал респонденти опрацьовували в різних активних формах роботи: самостійний пошук та добір творів за певною тематикою; групове читання з коментарями і наступним обговоренням; складання словників рис українського національного характеру за їх описом у літературних творах; художній аналіз особливостей авторського мовлення у різних творах; психолого-характерологічний аналіз героїв; інсценування окремих епізодів; декламування українських віршів та прозових уривків; виготовлення національних костюмів, приготування страв; відтворення елементів українських обрядів; написання творів-роздумів та ін. Ми намагалися максимально залучити студентів до участі в різних формах роботи з літературним матеріалом та під час проведення годин академнаставників, стимулювати їх самостійність у творенні нових життєвих смислів.

Для перевірки ефективності програми формувального експерименту було сформовано дві експериментальні групи (А і Б) з однаковими висхідними показниками національної самосвідомості. Вивчення спецкурсу в групі А тривало 50 годин, у групі Б - 30 годин; програма спецкурсу була однаковою для обох груп. Для проведення частини занять і годин академнаставників обидві групи з'єднували.

Повторне застосування методики В. Борисова і Д. Тхоржевського показало, що впровадження розробленої системи занять і виховних заходів зумовило позитивні зрушення у національній самосвідомості студентів:

1) кількість осіб з високим рівнем розвитку національної самосвідомості в групах А і Б склала відповідно 12% та 9%, до формувального експерименту в обох групах не було жодного високого показника.

2) кількість осіб з низькими показниками національної самосвідомості в групах А і Б зменшилася відповідно на 6% та 3%. Зазначимо, що навіть у студентів інших національностей спостерігалася позитивна динаміка показників розвитку національної самосвідомості.

Зазначені зрушення є статистично значущими і вірогідними за t - критерієм Стьюдента на рівні р ? 0,01 (в групі А), р ? 0,05 (в групі Б) та р ? 0,05 (між групами А і Б). Також виявлено статистично значущий кореляційний (за коефіцієнтом r-Пірсона) взаємозв'язок між вихідними та кінцевими показниками національної самосвідомості студентів обох експериментальних груп (р < 0,001).

Таким чином, можна зробити висновок про ефективність впливу на національні почуття, думки, цінності, ідеали, національну самосвідомість та ідентичність, а також на громадянські якості студентів таких засобів української літератури, як художньо-естетичний, ідейно-емоційний зміст її прозових та ліричних творів, їх етнічно своєрідна метафоричність, художня виразність української мови, які студенти інтеріоризували в ході спеціально організованої позитивно-емоційної, інтерактивної, проблемно-пошукової, пізнавально-реконструктивної та ін. діяльності.

Висновки

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано розв'язання важливої психолого-педагогічної проблеми актуалізації духовного потенціалу української літератури та дисциплін українознавчого циклу з метою розвитку національної самосвідомості студентської молоді.

На основі теоретичного аналізу та узагальнення отриманого емпіричного матеріалу можна зробити такі висновки, які загалом підтверджують гіпотези дослідження:

1. Піднесення духовності окремої особистості і всієї української нації сьогодні є першочерговим завданням не лише психології та педагогіки, але й усіх гуманітарних наук, зокрема дисциплін українознавчого циклу, а також релігієзнавства та мистецтва. Успішне розв'язання цього завдання потребує гуманістичної переорієнтації всіх рівнів і ланок освіти, адже гуманізм завжди був серцевиною українського світогляду і світосприйняття.

Взаємодіючи зі своєю етнічною спільнотою, людина усвідомлює себе суб'єктом моральної поведінки і водночас часткою суспільства, нації, носієм і активним відтворювачем національних рис і цінностей, духовності загалом. Результатом такого усвідомлення є формування в особистості національної свідомості та самосвідомості.

2. Національна свідомість є складною системою духовних феноменів націогенезу, відображає головні засади і характерологічні відмінності буття та розвою будь-якої нації і виявляється через національний характер, національну ідею, національну ідентичність та національну самосвідомість. Виділяють раціональний та емоційний компоненти національної самосвідомості. Раціональний виявляється через усвідомлення своєї належності до нації; емоційний включає переживання своєї єдності з іншими членами соціально-етнічної спільноти.

До основних складових національної самосвідомості особистості належать самооцінка, домагання, емоційно-диспозиційні почуття етнічної ідентичності, мова; знання типових особливостей і рис власної національної спільноти; свідоме ставлення до історичного минулого, сучасного та майбутнього своєї нації; уявлення про її територіальну спільність; свідоме, дієве ставлення до національних духовних та матеріальних цінностей.

3. У процесі формування національної свідомості і самосвідомості важливу роль відіграє література як форма культивації національної мови, традиційних норм поведінки, національної етики, зразків національного характеру, світосприймання, національних ідеалів.

У дослідженні теоретично обґрунтовано й експериментально вивчено особливості етнонаціональних і духовних уявлень, рівні національної самосвідомості і громадянськості студентів залежно від інтенсивності художньо-естетичного та ідейно-емоційного впливу на них різних засобів української літератури і навчальних дисциплін українознавчого циклу.

4. Результати констатувального етапу дослідження дали підстави для висновку про те, що студентам, які активно засвоюють, інтеріоризують українську літературу, мову, українську народну творчість, історію розвитку титульної нації, притаманні вищі рівні розвитку національної самосвідомості і громадянськості; їм властивий більш дієвий характер духовних цінностей, відповідальне і свідоме ставлення до себе як до носіїв ментальних особливостей та характерологічних рис українського народу.

5. Проведений формувальний експеримент та наступна математично-статистична обробка отриманих результатів переконливо довели, що переважання високого рівня розвитку національної самосвідомості в групі студентів - українських філологів, а також зростання цього рівня в експериментальних групах досліджуваних викликані саме впливом інтерактивного, проблемно-пошукового, вчуваного пізнавально-реконструктивного і духовно-катарсичного характеру вивчення української літератури та дисциплін українознавчого циклу.

Зростання обсягу і глибини вивчення української літератури, мови та інших дисциплін українознавчого циклу, посилення національної орієнтації курсів педагогіки, психології, культурології, навчальних спецкурсів та виховної роботи впливають на емоційно-почуттєву, а через них на розумову і морально-ціннісну сфери особистості, чим ефективно сприяють розвитку національної самосвідомості і громадянськості у студентів, навіть у тих осіб, які є представниками інших етнічних спільнот.

Виконане дослідження, природно, не вичерпує всієї глибини поставленої проблеми, адже національна самосвідомість є складним і багатовимірним за структурою утворенням, кожен з компонентів якого різною мірою чутливий до впливу не менш складних духовних феноменів націогенезу - національного характеру, національного менталітету, громадянської свідомості і самосвідомості.

До того ж з'ясувалося, що мова як ознака відмінності однієї етнічної спільноти від іншої має для студентів більшу важливість і значущість, ніж мова як ознака спорідненості з представниками своєї власної етнічної спільноти. Цей факт вимагає спеціального теоретичного осмислення й емпіричної перевірки.

Основний зміст роботи викладено у наступних публікаціях

1. Соколова В.Ф. Розвиток національної самосвідомості як завдання української національної школи / В.Ф. Соколова // Актуальні проблеми психології - Т. І.: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія.: [зб. наук. праць Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушка]. - К., 2001. - Ч.2. - С.121-127.

2. Соколова В.Ф. Духовність і громадянськість в структурі українського національного характеру / В.Ф. Соколова // Проблеми загальної та педагогічної психології: [зб. наук. праць Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко]. - К.: ГНОЗІС, 2002. - Т. IV. - Ч.5. - С.227-233.

3. Соколова В.Ф. Особливості розвитку національної самосвідомості у студентської молоді / В.Ф. Соколова // Проблеми загальної та педагогічної психології: [зб. наук. праць Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко]. - К.: ГНОЗІС, 2006. - Т. VIII. - Вип.6. - С.271-276.

4. Соколова В.Ф. Національний характер як духовний феномен націогенезу / В.Ф. Соколова // Проблеми загальної та педагогічної психології: [зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко]. - Т. VIII. - Вип.5. - К.: ГНОЗІС, 2006. - С.342-349.

5. Соколова В.Ф. Особливості етнонаціональних уявлень студентської молоді / В.Ф. Соколова // Проблеми загальної та педагогічної психології: [зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко]. - Т. IХ. - Част.6. - К.: ГНОЗІС, 2007. - С.387-394.

6. Соколова В.Ф. Взаємозв'язок національної самосвідомості, громадянськості та духовності в структурі особистості / Соколова В.Ф. // Проблеми загальної та педагогічної психології: [зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко]. - Т.Х. - Част.4. - К.: ГНОЗІС, 2008. - С.570-578.

7. Соколова В.Ф. Дослідження рівня розвитку громадянських якостей у студентської молоді / В.Ф. Соколова // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку: VI Костюківські читання, 28 - 29 січня 2003 р., Київ. Т.2/ред. С.Д. Максименко. - К.: Міленіум, 2003. - С.169-172.

8. Соколова В.Ф. Відображення духовного ідеалу українського народу в національній культурі та мистецтві / В.Ф. Соколова // Україна наукова, 2003: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, (16-20 червня 2003 р.) - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Т.6: Психологія. - С.63-64.

Анотація

Соколова В.Ф. Психологічні особливості розвитку національної самосвідомості студентської молоді засобами української літератури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню особливостей національної самосвідомості студентів та ролі в її розвитку дисциплін українознавчого циклу, зокрема, української літератури.

В роботі теоретично обґрунтовано й емпірично досліджено особливості етнонаціональних і духовних уявлень, рівні розвитку національної самосвідомості та громадянськості студентів залежно від інтенсивності і глибини впливу на них вивчення української літератури й дисциплін українознавчого циклу. Показано, що ознаки високо розвинутих національної самосвідомості та громадянськості, національної ідентифікації особистості виразніші у студентів, які безпосередньо пов'язані з вивченням української літератури, мови, української народної творчості, історії, що сприяє глибшому розумінню душі свого народу, нації.

Виявлені у дисертаційному дослідженні відмінності в розвитку національної самосвідомості у студентів різних профілів фахової підготовки свідчать про те, що навчально-виховний процес у вищій школі має великий потенціал форм і засобів для здійснення спрямованого розвитку здатності усвідомлення особистістю себе як частки своєї національної спільноти і як громадянина своєї держави.

Доведено, що зростання обсягу і глибини вивчення української літератури, мови та інших дисциплін українознавчого циклу, посилення національної орієнтації курсів педагогіки, психології, культурології, навчальних спецкурсів та виховної роботи впливають на емоційно-чуттєву, а через них на розумову і морально-ціннісну сфери особистості, чим ефективно сприяють розвитку національної самосвідомості і громадянськості у студентів.

...