Особистісно-професійний розвиток фахівців екстремальних видів діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УНІВЕРСИТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

УДК 159.923-057.36 (043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук

ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ФАХІВЦІВ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ

19.00.09 - психологія діяльності в особливих умовах

ЛЕФТЕРОВ ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий консультант: доктор психологічних наук, професор

ТІМЧЕНКО Олександр Володимирович,

Університет цивільного захисту України, науково-дослідна лабораторія екстремальної та кризової психології, начальник.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Національна академія державної прикордонної служби України, кафедра кримінального права, начальник;

доктор психологічних наук, професор

БАРКО Вадим Іванович,

Академія Управління МВС, проректор;

МОСКАЛЕЦЬ Віктор Петрович, Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, кафедра психології та соціальної роботи, професор.

Захист відбудеться «22» січня 2009 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.707.02 в Університеті цивільного захисту України за адресою: вул. Чернишевська, 94, м. Харків, 61023, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету цивільного захисту України за адресою: вул. Чернишевська, 94, м. Харків, 61023.

Автореферат розісланий «21» грудня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук, доцент В.Є. Христенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

тренінг транспсихічний професійний персонал

Актуальність теми. Феноменологія розвитку особистості, незважаючи на широку концептуальну й прикладну розробленість у різних галузях науки, залишається однією з дискусійних та невичерпних проблем сучасних учень про людину. У нинішніх соціально-політичних та економічних умовах розвитку суспільства особливо актуалізуються питання індивідуально-психологічного та професійного розвитку фахівців різних галузей, зокрема екстремальних видів діяльності, вимоги до рівня і якості праці яких постійно підвищуються.

Особистісний і професійний розвиток фахівців ризиконебезпечних професій вивчається в межах психології праці, військової, юридичної психології, психології діяльності в особливих умовах. Питання психологічного забезпечення діяльності та розвитку фахівця має достатньо відпрацьовані теоретичні основи і практичні результати завдяки дослідженням К.О. Абульханової-Славської, Г.О. Балла, Е.Ф. Зеєра, В.В. Знакова, М.В. Костицького, Г.В. Кудрявцева, Г.В. Ложкіна, С.Д. Максименка, В.О. Моляко, В.П. Москальця, К.К. Платонова, Л.А. Перелигіної, В.Д. Потапової, О.Д. Сафіна, В.М. Синьова, В.О. Соболєва, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко, О.В. Тімченка, Ю.М. Швалба і багатьох інших авторів. Проте проблема підвищення ефективності навчання і розвитку працівників екстремального профілю діяльності за рахунок інноваційних психологічних технологій на сьогодні розроблена недостатньо.

Однією з найбільш ефективних і перспективних технологій особистісного і професійного розвитку людини є психологічні тренінги, які, з огляду на методичну універсальність, практичну спрямованість і доступність, стають складовою особистісного і професійного удосконалення людини. На сьогодні тренінгові технології є дієвим, визнаним у світі засобом підготовки персоналу в різних галузях професійної діяльності, інтенсифікації самої діяльності і розвитку організації в цілому. Інтенсивне інтерактивне навчання під час тренінгу дозволяє за короткий термін опанувати великий обсяг інформації та закріпити отримані знання й уміння на практиці.

В умовах демократизації суспільних відносин в Україні, розвитку співробітництва і партнерських взаємин силових структур із населенням особливо гостро стає потреба у формуванні більш розвинених професійних якостей фахівців. У цій площині надзвичайно актуальним є впровадження в роботу з персоналом, що задіяний в екстремальних видах діяльності, сучасних тренінгових технологій. Це сприятиме як підвищенню рівня психологічної та соціальної компетенції працівників, їх професійному й особистісному зростанню, так і поліпшенню діяльності підрозділів екстремального профілю.

Разом із тим на сьогодні в науці та практиці майже відсутні експериментальні дані щодо ефективності особистісно-професійного розвитку фахівців екстремальних видів діяльності засобами психологічних тренінгів, залишаються недостатньо розробленими методологічні та прикладні засади використання сучасних психотренінгових технологій у підготовці та підвищенні кваліфікації працівників Міністерства внутрішніх справ та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Актуальність дослідження зумовлена:

– зростаючими вимогами держави і суспільства до ефективності діяльності МВС, МНС України та інших структур екстремального профілю;

– особливими умовами діяльності працівників ризиконебезпечних професій та значними психофізичними навантаженнями, що обумовлює необхідність здійснення цілеспрямованої розвивальної, психопрофілактичної та психокорекційної роботи з персоналом;

– необхідністю комплексного наукового аналізу психологічних складових і детермінант особистісно-професійного розвитку фахівців екстремальних видів діяльності, всебічного дослідження закономірностей та ефективності застосування психологічних тренінгів для вдосконалення їх професійної майстерності та індивідуально-психологічних якостей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на замовлення Департаменту роботи з персоналом МВС України (лист ДРП МВС України від 21.03.2006 № 6/2/1-1409), а також згідно з планами наукових досліджень, передбачених наказом МВС України від 05.07.2004 № 755 «Про затвердження Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років», наказом МНС України від 11.09.2003 № 338 «Про затвердження Програми розвитку системи освіти й наукової діяльності навчальних закладів і навчально-методичних установ МНС України на 2003-2008 роки». Дослідження пов'язане з реалізацією «Комплексної програми вдосконалення бойової та психологічної підготовки особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України», затвердженої наказом МВС України від 26.05.2005 № 385, «Програми психопрофілактичної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України на 2008-2012 роки», затвердженої наказом МВС України від 07.04.2008 № 161.

Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Донецького юридичного інституту (протокол від 27.02.2007 № 2) та узгоджено в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол від 30.09.2008 № 7).

Мета дослідження: на основі теоретико-методологічного обґрунтування та експериментальної перевірки ефективності використання психологічних тренінгів для особистісного і професійного розвитку фахівців екстремального профілю діяльності розробити концептуальні положення застосування психотренінгових технологій у системі особистісно-професійного розвитку працівників органів внутрішніх справ України.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що всебічний, якісний та інтенсивний особистісний і професійний розвиток фахівців екстремальних професій можливий за рахунок використання сучасних психотехнологій і, перш за все, психологічних тренінгів, що є одними з найефективніших форм і методів навчання й розвитку людини.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези було визначено такі завдання дослідження:

Шляхом критичного аналізу наукової літератури розкрити сучасні підходи до особистісно-професійного розвитку фахівців екстремальних видів діяльності.

Проаналізувати теоретико-методологічні підвалини психологічного тренінгу, його можливості у навчанні та розвитку людини.

Обґрунтувати механізм прогресивної транспсихічної маніпуляції під час проведення психологічного тренінгу, що зумовлює всебічний психосоціальний і професійний розвиток фахівця.

Розробити цільові психотренінгові програми для особистісно-професійного розвитку персоналу, задіяного в екстремальних видах діяльності, та провести їх апробацію.

Здійснити експериментальну перевірку впливу психологічних тренінгів на особистісний і професійний розвиток працівників МВС та МНС України.

Виявити й охарактеризувати універсальні психотренінгові ефекти, що якісно впливають на особистісно-професійний розвиток учасників тренінгу.

Визначити концептуальні положення використання психотренінгових програм у підготовці кадрів для органів внутрішніх справ.

Розробити комплексну цільову програму впровадження психотренінгових технологій у діяльність органів внутрішніх справ України.

Об'єкт дослідження - особистісно-професійний розвиток фахівців.

Предмет дослідження - особистісно-професійний розвиток фахівців екстремальних видів діяльності засобами психологічного тренінгу.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використовувався комплекс взаємопов'язаних методів:

– теоретичного характеру (аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація отриманої інформації, інтерпретація даних) - дозволили проаналізувати наукову літературу та нормативні документи щодо розвитку особистості, професійної діяльності та підготовки фахівців екстремального профілю;

– емпіричного характеру (анкетування, бесіда, спостереження, метод експертних оцінок, психодіагностичні методи) - уможливили комплексне вивчення різноманітних особистісних і професійних якостей досліджуваних;

– експериментального характеру - дали можливість через застосування широкого спектра психотренінгових методів і процедур розкрити закономірності, механізми, тенденції психічного розвитку фахівців, формувати і розвивати у них необхідні особистісні та професійні якості;

– методи математичної статистики - дозволили виявити достовірні розбіжності порівнюваних показників та підвищити обґрунтованість висновків у дослідженнях особистісної та професійної динаміки учасників тренінгу.

Методологічною основою дослідження стали:

– положення, пов'язані з теорією єдності психіки та діяльності, розробленою у вітчизняній психології (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов та ін.);

– принципи загальної та генетичної психології, що розкривають закономірності розвитку особистості як суб'єкта власної життєдіяльності (С.Л. Рубінштейн, С.Д. Максименко та ін.);

– теоретичні підходи щодо творчої активності особистості, розвитку особистісного і професійного потенціалу (Д.Б. Богоявленська, Е.Ф. Зеєр, Є.О. Клімов, Г. Крайг, І.П. Маноха, В.В. Рибалка, О.П. Саннікова, Л.В. Сохань, О.К. Тихомиров, D. Super та ін.);

– положення, пов'язані з обґрунтуванням психологічних детермінант діяльності та професійної підготовки фахівців екстремального профілю (О.М. Бандурка, В.І. Барко, С.П. Бочарова, В.С. Медвєдєв, Є.М. Потапчук, О.Д. Сафін, О.М. Столяренко, В.М. Смирнов, О.В. Тімченко та ін.);

– теоретичні та методико-практичні положення практичної психології та психологічного тренінгу (О.Ф. Бондаренко, Р. Баклі, І.В. Вачков, П.П. Горностай, Ю.М. Ємельянов, Л.М. Карамушка, В.П. Москалець, С.І. Макшанов, Л.О. Петровська, В.В. Третьяченко, Н.В. Чепелєва, Ю.М. Швалб, С.І. Яковенко, Т.С. Яценко, D.L. Kirkpatrick, B. Tuckman та ін.).

Емпіричну базу дослідження становлять результати узагальнення досвіду проведення здобувачем 117 тренінгів для різних категорій персоналу, задіяного в екстремальних видах діяльності, а також тестування й анкетування 1995 осіб, у тому числі: 598 працівників МВС та МНС України, які взяли участь в експериментальному дослідженні впливу психологічних тренінгів на особистісну і професійну динаміку; 142 безпосередніх керівники учасників тренінгу, з якими проводилось експертне дослідження-опитування; 673 працівники ОВС, які брали участь у дослідженні соціально-психологічного клімату й експертній оцінці ділових і особистісних якостей керівників, що пройшли управлінський тренінг; 547 курсантів Донецького юридичного інституту, які були учасниками дослідження впливу психотренінгів на рівень успішності навчально-службової діяльності та розвиток професійно значущих якостей майбутніх правоохоронців; 35 практикуючих тренерів, проанкетованих щодо професійної діяльності у галузі психологічного тренінгу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській психології:

– ґрунтовно розглянуто проблему особистісного й професійного розвитку фахівців екстремальних видів діяльності та застосування психологічного тренінгу як засобу особистісно-професійного розвитку працівників МВС і МНС України;

– встановлено психологічні особливості особистісного та професійного розвитку фахівців екстремального профілю діяльності;

– досліджено феномен прогресивної транспсихічної маніпуляції, що лежить в основі особистісних змін учасників психологічного тренінгу, їх тренінгової взаємодії та зумовлює особистісний і професійний розвиток людини в результаті участі у тренінгу;

– на підставі комплексного експериментального дослідження доведено позитивний вплив психологічних тренінгів на особистісну та професійну динаміку фахівців екстремальних видів діяльності;

– виявлено та охарактеризовано універсальні тренінгові ефекти, що сприяють різноплановому особистісно-професійному розвитку фахівців - учасників тренінгу;

– розроблено теоретичну модель особистісно-професійного розвитку фахівців екстремальних видів діяльності засобами психологічного тренінгу, сутність якої полягає у застосуванні феноменів психотренінгу для розвитку особистісних і професійних якостей фахівців;

– обґрунтовано концептуальні засади і напрями використання психологічного тренінгу в системі особистісно-професійного розвитку працівників органів внутрішніх справ України.

Удосконалено:

– понятійний апарат для характеристики процесів особистісно-професійного розвитку людини та застосування психотренінгових технологій;

– психологічні методи особистісного та професійного розвитку фахівців;

– шляхи і засоби моніторингу ефективності психологічного тренінгу;

– методичні і практичні засади психологічного забезпечення діяльності працівників МВС та МНС України.

Дістали подальшого розвитку:

– теоретико-методологічні уявлення щодо детермінованості особистісного та професійного розвитку людини індивідуальними властивостями та соціально-психологічними умовами життєдіяльності;

– психологічні закономірності навчання та розвитку дорослих;

– теоретичні основи та прикладні методи професійно-психологічної підготовки працівників МВС та МНС України;

– методологічні та прикладні положення психологічного тренінгу;

– психолого-педагогічні та методичні засади підготовки тренерів психологічного тренінгу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що з позицій особистісно-професійного розвитку людини розглянуто методико-практичні основи і принципи психологічного тренінгу, особливості його використання в роботі з персоналом, задіяним в екстремальних видах діяльності. Це дало можливість:

– впровадити у першому в силових відомствах України науково-дослідному центрі психотренінгових технологій (Донецький юридичний інститут) розвивальні та профілактичні психотренінгові програми для фахівців екстремальних видів діяльності;

– включити авторські психологічні тренінги «Комунікація - Стрес - Безпека» (КСБ), «Психологія ефективного керівника» (ПЕК), «Тренінг із професійно-психологічної підготовки працівників ОВС» до програм підготовки та підвищення кваліфікації різних категорій працівників правоохоронних органів як в Україні, так і в Росії, Білорусі, Німеччині (лист МВС України від 01.03.2007 № 6/2/1-1149; акти впровадження Донецького юридичного інституту ЛДУВС від 04.09.2007, ГУМВС України в Донецькій області від 21.07.2008, Ростовського юридичного інституту МВС Російської Федерації від 02.07.2008, Академії МВС Республіки Білорусь від 07.07.2008, Баварського науково-дослідного інституту поліції (Німеччина) від 21.08.2008);

– впровадити психологічні тренінги в навчальний процес вищих навчальних закладів МВС, МНС, СБУ та інших міністерств і відомств України, діяльність яких характеризується високим рівнем екстремальності (акти впровадження Національної академії державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 22.11.2007, Національної академії оборони України від 27.12.2007, Інституту оперативної діяльності та державної безпеки Служби безпеки України від 22.05.2008, Одеського державного університету внутрішніх справ від 06.06.2008, Університету цивільного захисту України від 10.07.2008, Донецького юридичного інституту ЛДУВС від 18.07.2008, Львівського державного університету внутрішніх справ від 18.07.2008, Харківського національного університету внутрішніх справ від 22.09.2008);

– реалізувати у практиці психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України основні положення щодо організації діяльності тренінгових центрів, методико-практичні рекомендації з проведення тренінгів та підготовки кваліфікованих тренерів-психологів для ОВС (акт впровадження Департаменту кадрового забезпечення МВС України від 27.06.2008);

– розробити та подати для затвердження до МВС України «Комплексну цільову програму впровадження психотренінгових технологій у діяльність органів внутрішніх справ України» (рецензії В.І. Барка та Л.М. Балабанової).

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові матеріали та дані є самостійним внеском автора у вирішення проблеми, яка досліджується. У монографії «Психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ» (у співавторстві з О.В. Тімченком) автору належить аналіз сучасного стану проблеми травматизації працівників ОВС та узагальнення результатів дослідження причин і обставин надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю та пораненнями працівників міліції; у монографії «Екстремальна робота та температура тіла» (російською мовою, у співавторстві з А.С. Павловим і В.М. Монастирським) автору належить глава «Екстремальність і стрес у роботі міліції»; у навчально-методичному посібнику «Психотренінгові технології профілактики корупційної поведінки серед працівників органів і підрозділів внутрішніх справ» (у співавторстві з С.В. Кушнарьовим і О.В. Шаповаловим) автором досліджено світовий та вітчизняний досвід використання психотренінгів у правоохоронній діяльності; у навчально-методичному посібнику «Тренінгові методи підготовки керівників органів внутрішніх справ» (російською мовою, у співавторстві з В.М. Бесчастним і Г.О. Литвиновою) автором розроблено теоретико-прикладні положення використання психотренінгів для розвитку управлінської компетенції керівників ОВС та методичний алгоритм тренінгу «Психологія ефективного керівника»; у навчально-методичному посібнику «Тренінг із формування психологічної готовності працівників ОВС до застосування вогнепально-силового впливу» та у статті «Професійно-психологічний тренінг із формування готовності курсантів ВНЗ МВС України до застосування зброї» (у співавторстві з І.Ю. Гореловим) автору належать теоретичний аналіз розвитку професійно важливих якостей майбутніх правоохоронців та розроблення тематичного змісту зазначених тренінгів; у статті «Психолого-«силові» аспекти захищеності працівників ОВС від службового травматизму» (російською мовою, у співавторстві з А.С. Павловим і В.О. Гавриліним) та у статті «Травматизм у службовій діяльності української міліції: передумови та профілактика» (німецькою мовою, у співавторстві з О.В. Тімченком і Г.О. Литвиновою) автором розглянуто чинники та шляхи запобігання службовому травматизму в ОВС України; у статтях «Тренінговий метод «Комунікація - Стрес - Безпека» у службовій діяльності міліції України» (німецькою мовою, у співавторстві з В.М. Бесчастним і Г.О. Литвиновою) та «Тренінги соціальної компетенції для української міліції: результати впровадження та ефективність застосування» (німецькою мовою, у співавторстві з Г.О. Литвиновою і Н.І. Ковальчишиною) автору належить узагальнення результатів експериментальних досліджень із впровадження психотренінгових технологій у діяльність ОВС України.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи та її окремі фрагменти апробовано на 27 конференціях, конгресах, з'їздах і семінарах: міжнародних науково-практичних конференціях: «Професіоналізм у діяльності ОВС: проблеми становлення та розвитку» (м. Харків, 26 листопада 2004 р.); «Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку» (м. Донецьк, 27-28 травня 2005 р., 26-27 травня 2006 р., 24-25 травня 2007 р.); «Спорт, духовність і гуманізм у сучасному світі» (м. Донецьк, 28-29 вересня 2006 р.); «Психологічні аспекти національної безпеки» (м. Львів, 22-23 березня 2007 р.); «Психолого-педагогічні аспекти формування та розвитку майбутнього фахівця» (м. Миколаїв, 15-16 лютого 2008 р.); «Особистісні та ситуативні детермінанти поведінки і діяльності людини» (м. Донецьк, 17-19 квітня 2008 р.); «Психологічні технології в екстремальних видах діяльності» (м. Донецьк, 22-24 травня 2008 р.); «Управлінські, правові та психологічні аспекти запобігання масовим порушенням громадського порядку та проявам тероризму» (м. Київ, 26-28 червня 2008 р.); І Всеукраїнському конгресі психологів (м. Київ, 24-26 жовтня 2005 р.); IV Всеросійському з'їзді російського психологічного товариства (м. Ростов-на-Дону, 18-21 вересня 2007 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Оперативно-розшукова діяльність як основа підвищення ефективності боротьби з організованою злочинністю і корупцією та забезпечення безпеки професійної діяльності працівників ОВС у сучасних умовах» (м. Львів, 23-24 листопада 2001 р.); «Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України» (м. Харків, 26-27 квітня 2002 р.); «Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології» (м. Київ, 22 листопада 2003 р.); «Проблеми забезпечення безпеки професійної діяльності працівників ОВС, що безпосередньо виконують функції з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю в сучасних умовах» (м. Донецьк, 31 березня 2006 р.); «Актуальні проблеми юридичної психології» (м. Київ, 29-30 вересня 2006 р.); «Сучасний стан розвитку екстремальної та кризової психології» (м. Харків, 23 листопада 2007 р.); «Організація управління в надзвичайних ситуаціях» (м. Київ, 1-2 жовтня 2008 р.); «Впровадження тренінгових технологій у підготовку персоналу ОВС» (м. Київ, 31 жовтня 2008 р.); науково-практичних семінарах: «Створення системи забезпечення психологічної надійності персоналу» (м. Київ, 10-12 жовтня 2002 р., 10-11 жовтня 2003 р.); «Завдання щодо психологічного захисту населення та надання психологічної допомоги співробітникам МНС в умовах ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій» (м. Донецьк, 31 жовтня 2006 р.) та ін.

Публікації. Результати дисертації викладено у: 3 монографіях (одна з яких одноосібна у 2 томах); 4 навчально-методичних посібниках; 31 статті в наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України (з них 26 статей - у фахових виданнях із психологічних наук, 3 статті - у фахових виданнях з юридичних наук, 1 стаття - у фаховому виданні із соціально-філософських наук, 1 стаття - у фаховому виданні з педагогічних і біологічних наук); 14 статтях, навчально-методичних розробках, тезах матеріалів конференцій (серед них 3 статті - у німецьких наукових журналах).

Структура роботи. Робота складається зі вступу, 6 розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, що налічує 521 найменування (у тому числі 74 - іноземних авторів). Основний зміст викладено на 428 сторінках машинопису. Ілюстративний матеріал подано у 44 таблицях та 31 рисунку. 13 додатків (на 141 сторінках) оформлено окремо.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його об'єкт, предмет і мета, формулюється гіпотеза і завдання роботи, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Наводяться відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Проблема особистісного та професійного розвитку персоналу, задіяного в екстремальних видах діяльності» подано стислий огляд історії науково-психологічного вивчення проблеми розвитку особистості та її професійного удосконалення, теоретичний аналіз шляхів і засобів особистісно-професійного розвитку фахівців екстремального профілю діяльності.

Розглянуто концептуальні підходи, що існують у психології, до особистісного та професійного розвитку. Зазначено, що ідея розвитку особистості є однією із центральних в історії становлення психології як науки. Теоретичні й експериментальні дані про особистість широко представлені в різних галузях психології, у тому числі: загальної (К.О. Абульханова-Славська, О.М. Леонтьєв, К.К. Платонов та ін.); вікової (Л.І. Божович, І.С. Кон, В.А. Крутецький, Д.Б. Ельконін та ін.); педагогічної (Я.Л. Коломинський, А.В. Петровський та ін.); соціальної (Г.М. Андреєва, О.Г. Асмолов, О.О. Бодальов, Б.Д. Паригін та ін.).

Різні автори вкладають у дефініцію «розвиток» свій зміст, визначаючи основними чинниками розвитку особистості різні феномени, серед яких: культурно-історичні закономірності її буття (Л.С. Виготський, О.Р. Лурія); навколишнє середовище та характер діяльності (О.М. Леонтьєв); база установок і усвідомлена здатність до об'єктивації (Д.М. Узнадзе); система взаємовідносин (В.М. Мясищев); життєтворчість як духовно-практична діяльність особистості (В.О. Моляко, Л.В. Сохань, В.М. Ямницький); «нужда» у саморозвитку та реалізації власного генезису (С.Д. Максименко); потреби в самоактуалізації (А. Маслоу); особистий досвід і життєві кризи (Г. Крайг, М. Мельникова); вроджені сексуальні та агресивні потяги (З. Фрейд); несвідомі інстинкти та комплекси (А. Адлер, К. Юнг); знаходження его-ідентичності (Е. Еріксон); сукупність різноманітних стимулів і здатність до навчання (А. Бандура, І.П. Павлов, Б.Ф. Скіннер,); сукупність екологічних систем (У. Бронфенбреннер); рольова диференціація (Г. Блумер, Дж. Мід) тощо.

Особистісний розвиток відбувається у діалектичній єдності з біологічними і соціальними складовими й визначається як індивідуально і соціально обумовлений, активний та інтегративний, саморегулюючий процес психосоціальних змін людини, спрямований на самоствердження суб'єктом життєдіяльності, що може тривати протягом усього життя. Психосоціальні зміни в контексті розвитку особистості передбачають усвідомлене досягнення людиною певного рівня розвитку психічних процесів і властивостей, навичок регуляції психічних станів, становлення повноцінним учасником різнопланових міжособистісних відносин, формування Я-концепції та сукупності соціальних умінь і моделей поведінки.

Особистісний розвиток людини перебуває в тісному взаємозв'язку з її професійним розвитком - процесом, що відбувається в онтогенезі людини, пов'язаним із її соціалізацією та засвоєнням різних аспектів трудової діяльності. Професійне становлення та мотивація, формування професійних ролей, знань і навичок, а також інші проблеми професійного розвитку особистості розглядались у працях Б.Г. Ананьєва, В.О. Бодрова, Л.І. Божовича Е.Ф. Зеєра, Є.О. Клімова, Г.В. Кудрявцева, Г.В. Ложкіна, А.К. Маркова, Ю.П. Поваренкова, М.С. Пряжнікова, В.В. Рибалки, D.M. Brodzinsky, D. Super та ін.

Розглядаючи розвиток людини як професійної особистості, К. Чарнецкі дослідив сукупність суб'єктивних, об'єктивних, педагогічних і психологічних чинників професійного розвитку особистості в їх єдності. D. Super, M.Y. Bahn та інші ототожнюють професійний розвиток із кар'єрою, визначаючи її як певну послідовність посад, що обіймає людина. M.Б. Артур, Д.Т. Хол, Б.С. Лоуренс кар'єру зіставляють із «послідовністю трудових досвідів людини», «індивідуальним трудовим шляхом», «способом досягнення цілей і результатів у професійній діяльності».

Досліджено сучасні шляхи і методи особистісно-професійного розвитку фахівців, серед яких: педагогічні, соціальні, психологічні, економічні, моральні, фізичні, духовні, культурні тощо. З метою ефективної професіоналізації здійснюється цілеспрямоване професійне навчання фахівців, яке в дорослому віці більшою мірою веде за собою розвиток. У різних організаціях для розвитку фахівців використовують: навчання без відриву від виробництва; ротацію персоналу; ділові ігри; дистанційне навчання тощо. Провідними методами психологічного впливу на особистісний і професійний розвиток людини в сучасних умовах вважаються психотренінг, психокорекція, психотерапія.

Розглянуто особливі умови діяльності фахівців ризиконебезпечних професій та науково-прикладні питання щодо їх особистісно-професійного розвитку. Проаналізовано останні наукові дослідження різноманітних психологічних аспектів діяльності працівників правоохоронних органів, інших військових спеціалізованих формувань екстремального профілю. Зокрема, дослідження професійно-психологічної деформації (В.С. Медведєв, 1996) та професійного стресу працівників органів внутрішніх справ (О.В. Тімченко, 2003), психологічних засад управління персоналом ОВС (В.І. Барко, 2004), соціально-психологічних основ збереження психічного здоров'я військовослужбовців (Є.М. Потапчук, 2004), психологічних закономірностей адаптації особистості до особливих умов діяльності (О.Р. Охременко, 2005) професійного психологічного впливу військового керівника на підлеглих в особливих умовах діяльності (О.А. Матеюк, 2006). Серед дослідників психологічних детермінант професійної діяльності працівників Міністерства внутрішніх справ та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи також слід відзначити В.Г. Андросюка, Ю.В. Александрова, І.Ю. Воробйову, І.Ю. Горелова, Г.Є. Запорожцеву, Ю.Б. Ірхіна, І.М. Конопльову, А.С. Куфлієвського, С.Ю. Лєбєдєву, Г.О. Литвинову, М.Г. Логачова, О.О. Назарова, Н.В. Оніщенко, В.П. Садкового, В.М. Смирнова, В.Є. Христенка, О.В. Шаповалова, Г.О. Юхновця та ін.

Визначено екстремальні чинники діяльності працівників МВС та МНС України, серед яких: загроза життю та здоров'ю, затримання злочинців, застосування зброї та спецзасобів, забезпечення правопорядку в період масових заходів, ліквідація наслідків стихійних лих і надзвичайних ситуацій тощо. Діяльність у цих ризиконебезпечних, складних умовах вимагає від фахівців максимального психічного та фізичного напруження, ставить високі вимоги до рівня професійної підготовленості та потребує цілеспрямованого розвитку їх особистісних і професійних якостей.

Особистісно-професійний розвиток фахівців екстремальних видів діяльності відбувається за загальними закономірностями розвитку людини та під впливом специфіки екстремальної професії. Особистісний та професійний розвиток працівника МВС та МНС України визначається як цілісний, соціально і психологічно детермінований, багаторівневий процес, під час якого здійснюється становлення професійної особистості, формується її професійна свідомість, пізнавальна, мотиваційна і моральна активність, досвід тощо. Професійне зростання працівників МВС і МНС визначається суб'єктивними й об'єктивними чинниками індивідуального розвитку і соціопрофесійного середовища, а також безпосередньо пов'язане з навчанням у спеціалізованих закладах освіти та в системі професійної підготовки.

Встановлено особливості особистісно-професійного розвитку фахівців екстремального профілю діяльності, зокрема працівників МВС та МНС України. Серед таких особливостей - необхідність підготовки і розвитку частіше вже дорослої сформованої людини; обумовленість розвитку працівників певним ступенем закритості систем МВС та МНС; нормативна регламентованість організації особистісного та професійного розвитку працівників; взаємозв'язок між професійним зростанням працівників, стартовими умовами розвитку особистості та характером їх службової діяльності; необхідність розвитку низки професійно важливих якостей: морально-вольових, інтелектуальних, соціально-комунікативної компетенції, професійної мотивації та системи цінностей; здійснення цілеспрямованої екстремальної психологічної підготовки для надійного функціонування психіки особового складу в ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності. Підготовка до дій в екстремальних умовах забезпечується використанням спеціальних форм і методів, у тому числі: проведенням тривог і перевірок готовності; запровадженням у процес навчання елементів несподіваності; забезпеченням високого темпу навчальних дій та багаторазовим тренуванням; моделюванням складної неясної обстановки тощо.

Проте на сьогодні є недостатньою наукова і прикладна розробленість проблем особистісного та професійного розвитку персоналу силових структур, неповною мірою реалізується розвивальний і профілактичний потенціал психологічної служби. Саме це зумовлює потребу впровадження у систему підготовки фахівців екстремальних видів діяльності та їх професійного зростання ефективних інноваційних технологій навчання і розвитку. Однією з найефективніших таких технологій є психологічні тренінги, які забезпечують розвиток людини у будь-якій галузі.

Другий розділ «Психологічний тренінг як засіб особистісно-професійного розвитку людини» присвячено дослідженню теоретико-методологічних засад психологічного тренінгу, його можливостей у навчанні та розвитку фахівців екстремальних видів діяльності.

Проведеним історико-теоретичним аналізом групових форм і методів роботи та основних концепцій тренінгу встановлено, що психологічний тренінг походить від суспільної природи людського буття, історичних закономірностей тяжіння людей до групової інтеграції, а також філософських уявлень про постійну мінливість світу і людини, прагнення еволюційного розвитку, удосконалювання і прогресу. Виникнення та науково-практичне розроблення психологічного тренінгу пов'язані з іменами С.Г. Геллерштейна, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля, К. Левіна, Ф. Месмера, Дж. Моренно, Ф. Перлза, К. Роджерса, С.Х. Фоулкса, П. Шильдера, І.Н. Шпільрейна, К.К. Платонова та ін.

У різних психологічних наукових школах і підходах, серед яких психоаналіз, біхевіоризм, гуманістична психологія та інші, тренінгові методи отримали теоретичну і практичну розробленість. Сьогодні тренінг активно використовується для розвитку комунікативних здібностей, підвищення ефективності процесу оволодіння професійними знаннями, уміннями й навичками, вдосконалення інтелектуальних здібностей, розвитку емоційно-вольових характеристик, усвідомлення, виявлення та подолання особистісних, професійних і організаційних проблем тощо.

Серед видатних учених і практиків сучасної вітчизняної психотренінгової школи слід назвати Л.М. Балабанову, В.І. Барка, О.Ф. Бондаренка, В.П. Казмиренка, Г.В. Попову, О.В. Тімченка, Ю.М. Швалба, С.І. Яковенка, Т.С. Яценко. Заслуговує на увагу одне з останніх досліджень у галузі психотренінгу, яке виконано Л.І. Мороз. Обґрунтовуючи методологічні та прикладні засади професійно-психологічного тренінгу працівників ОВС, Л.І. Мороз проаналізувала сучасний стан і досвід використання тренінгів у системі вищої освіти МВС України та розробила модель професійно-психологічного тренінгу.

Методологічні основи, принципи і групові феномени психологічного тренінгу досліджувалися І.В. Вачковим, Ю.М. Ємельяновим, Т.В. Зайцевою, К.П. Кемпбелл, С.І. Макшановим, Г.І. Марасановим, В.В. Никандровим, Л.О. Петровською, О.В. Сидоренко, К. Рудестамом та іншими. Численні визначення психологічного тренінгу, його змісту, цілей, функцій, закономірностей, механізмів, стадій та принципів проведення в основному сфокусовано на змінах і розвитку людини як особистості й професіонала, а також групи й організації. Особистісні зміни під час тренінгу активізують творчий потенціал, позитивну трансформацію особистості, розширюють її самосвідомість та відбуваються за психофізіологічним механізмом формування нових динамічних стереотипів. Розвиток як поступове, індивідуальне зростання або еволюція знань, умінь, взаємин і поведінки стає можливим завдяки прояву групових феноменів, зокрема згуртованості та групової синергії.

Визначено основні групи методів, які використовуються у тренінгах: ігрові, дискусійні, презентаційні, експериментальні, психотехнічні та методи зворотного зв'язку і психодіагностики. Психотренінгові методи містять широкий спектр психологічних прийомів і технік, загальною рисою яких є використання ресурсних потенціалів розширених станів свідомості. Для них характерні такі властивості: висока інтенсивність і швидкість впливу; високий ступінь незалежності; застосування внутрішніх ресурсів психіки; здатність забезпечити потреби в трансценденції; спроможність запустити груподинамічні феномени тощо. Використання того або іншого методу під час тренінгу визначається низкою чинників, серед яких: 1) різновид тренінгу, його цілі та завдання; 2) категорія і особливості учасників; 3) призначення і місце методу в структурі тренінгового процесу; 4) переваги і недоліки методу; 5) передбачувані результати.

Обґрунтовано взаємозв'язок понять тренінгу та особистості, які доцільно розглядати поряд із поняттями «трансляція», «трансформація», «прогрес», «маніпуляція» і «транс». Під час тренінгу інформаційні та прикладні тренінгові надбання і конструкти (нові уявлення, знання, вміння, навички, інсайти, евристичні осяяння тощо), шляхом різноманітних прийомів і засобів транслюються у свідомість-підсвідомість людини і спонукають її до наступного акту - психологічної трансформації. Психологічна трансформація - це перетворення наявних та побудова нових динамічних стереотипів, що провокує особистісні зміни. Численні прийоми і засоби трансляції тренінгових конструктів певною мірою слід вважати психологічними маніпуляціями.

Онтогенетичний і філогенетичний аналіз розвитку людини і соціуму дає підстави розрізняти маніпуляції прогресивні (конструктивні) та регресивні (деструктивні). Прогресивні маніпуляції, наприклад, використовуються для лікування людей, їх виховання та соціалізації, об'єднання малих і великих соціальних груп тощо. Ознаками, що відрізняють прогресивні маніпуляції від регресивних, є: 1) уникнення заподіяння будь-якої шкоди людині - принцип «не нашкодь»; 2) добровільність, тобто відносно свідома участь людини в різних заходах, що можуть містити маніпулятивні дії; 3) спонукання до особистісного розвитку та прогресу в будь-якій сфері. Цілеспрямоване використання під час тренінгу психотехнічних, ігрових та інших прийомів і методів, які є маніпулятивними, як і більшість методів психологічного втручання, сприяє позитивній трансформації, передусім, психічних складових особистості. Цей складний процес інтенсивного розвитку і навчання за допомогою тренінгу визначено як прогресивна транспсихічна маніпуляція під час тренінгу (ПТМТ). У результаті ПТМТ активізуються резервні здібності й потенційні можливості людини, відбувається розширення її свідомості, а іноді навіть глибока трансформація ідентичності, стилю ставлення до професійної діяльності та світу.

Концепція ПТМТ співвідноситься із базовими методологічними принципами психології: активності, розвитку, єдності свідомості та діяльності. Крім цього, поняття «транспсихічна» у контексті теорії ПТМТ також розуміється як створення умов для розширення свідомості людей за пороги звичного «Я» та навіть за межі часу або простору. Зміст і характер транспсихічних процесів під час тренінгу пов'язані з тими аспектами психології (трансперсональної, трансцендентальної), що стосуються вивчення граничних людських здібностей та потенційних можливостей.

Схематично психологічне буття особистості у тренінгу і механізм ПТМТ зображено на рис. 1, з якого видно, що тренінг постає своєрідним інформаційно-предметним середовищем для цілеспрямованого психологічного тренування людини, заповненим тренінговими подіями, різноманітними психотехнічними процедурами, іграми тощо. Людина, яка занурюється у це тренінгове середовище як учасник тренінгу, одночасно стає його частиною і об'єктом або суб'єктом (відповідно до суб'єктного підходу І.В. Вачкова) тренінгового впливу шляхом прогресивних маніпуляцій. У результаті людина отримує широкий спектр емоційних переживань, набуває певного чуттєво-практичного досвіду у визначеній сфері (особисте життя, професія, соціальна взаємодія, саморегуляція). З нею відбувається психологічна трансформація, що спричиняє розвиток, який може продовжуватися вже за межами тренінгового середовища і переноситись на життя і практичну діяльність людини.

У третьому розділі «Психотренінгова програма для фахівців екстремальних видів діяльності: особливості розробки, використання та моніторингу» узагальнено та сформульовано основні положення щодо структури і принципів побудови психотренінгових програм та основні засади моніторингу (оцінки) їх ефективності, представлено авторські психологічні тренінги для персоналу, задіяного в екстремальних видах діяльності.

Зазначено, що психотренінгові програми являють собою формалізовані і деталізовані настанови для проведення тренінгів, структуру яких повинні складати: вступна частина; інструктаж учасників; етап безпосередніх активних дій; надання паузи для психологічного налаштування; обговорення, аналіз, інтерпретація; підбиття підсумків і завершення тренінгу; моніторинг результатів тренінгу. Основними характеристиками та принципами побудови тренінгових програм є: наявність методологічної основи, визначеність предмета і методів тренінгу; цільова віднесеність; логічність і технологічність конструювання тренінгових процедур; інформаційно-методичне забезпечення; чітко визначені теми і сюжет; упорядкована схема позиціювання учасників; наявність варіантів інтерпретації результатів; оптимальне застосування технічних, наочних та інших засобів; наявність каналів і засобів зворотного зв'язку.

Ефективність тренінгу пов'язана із втіленням його методологічних принципів і може бути виміряна за допомогою об'єктивних і суб'єктивних критеріїв, що містять психологічні, предметні й економічні аспекти. Моніторинг ефективності тренінгу - це процес відстеження й аналізу його результатів і вивчення їх відповідності потребам особистості та її практичної діяльності за допомогою різноманітних дослідних методів і суб'єктивних суджень. Особливого значення набуває посттренінговий моніторинг ефективності тренінгу, що полягає у вивченні відстрочених особистісних та професійних змін учасників, а також їх внеску в загальні результати праці.

На підставі розглянутих у розділі 1 особливостей особистісно-професійного розвитку фахівців екстремального профілю діяльності було визначено базові сфери цього розвитку, якими є: 1) соціально-комунікативна, що передбачає розвиток необхідних комунікативних навичок і вмінь професійної взаємодії; 2) емоційно-вольова, що передбачає розвиток необхідного рівня стресостійкості, організаційних та саморегулятивних навичок; 3) мотиваційно-ціннісна, що передбачає розвиток необхідного рівня професійної мотивації та засвоєння професійних норм і цінностей; 4) когнітивна, що передбачає розвиток оперативного мислення, креативності та інших пізнавальних якостей; 5) специфічна професійна компетентність, що передбачає розвиток умінь і навичок, безпосередньо зумовлених специфікою професійної діяльності. Саме ці базові сфери особистісно-професійного розвитку склали основу розроблених та впроваджених тренінгів для фахівців екстремальних видів діяльності.

Наведено характеристику найбільш поширених авторських психологічних тренінгів. Тренінг «Комунікація - Стрес - Безпека» (КСБ) є універсальною системою навчання і розвитку персоналу відомств і організацій, діяльність яких має екстремальний, ризиконебезпечний характер. Метою тренінгу КСБ є розвиток у фахівців особистісної й професійної комунікації, формування у них психологічної стійкості, навичок безпечної поведінки, а також сприяння вирішенню багатьох професійних і психологічних проблем. Тренінг включає розгляд таких тем: сприйняття навколишньої дійсності, комунікація та взаємодія, прийоми і методи подолання стресів, психологія і тактики особистої безпеки, шляхи вирішення конфліктів, формування команди та ін.

Тренінг «Психологія ефективного керівника» (ПЕК) спрямовано на практичне опанування керівниками середньої та вищої управлінської ланки підрозділів екстремальних видів діяльності основ психології управління, формування соціально-психологічної компетенції, навичок кризового управління, умінь позитивної мотивації персоналу, його моніторингу і розвитку, оволодіння психологічними прийомами прийняття управлінських рішень і організації командної роботи, а також на розвиток лідерських рис і навичок інноваційного менеджменту. Типові програми тренінгів ПЕК і КСБ розраховані на пять-шість днів безперервного проведення.

«Тренінг із професійно-психологічної підготовки працівників ОВС» розрахований як на курсантів і слухачів вищих навчальних закладів, училищ професійної підготовки працівників ОВС, так і на практичних працівників міліції, які навчаються на курсах підвищення кваліфікації. Структурно тренінг складається з чотирьох взаємопов'язаних модулів (блоків тренінгу): модуль 1 - «Навички пізнання і самоаналізу як основа самопізнання та соціальної взаємодії»; модуль 2 - «Комунікативна діяльність працівників ОВС»; модуль 3 - «Технології вирішення конфліктів під час службової діяльності працівників ОВС»; модуль 4 - «Психологія роботи з населенням».

У четвертому розділі «Загальна характеристика етапів, методів і методик експериментального дослідження та груп досліджуваних» наводиться методологічна схема побудови дослідження, обґрунтовується вибір груп досліджуваних, а також методів і методик дослідження.

Експериментальне дослідження проводилося на базі науково-дослідного центру психотренінгових технологій Донецького юридичного інституту ЛДУВС (ДЮІ). Дослідження тривало протягом 2004-2008 років і проводилося в кілька етапів: підбір психодіагностичних методик; розроблення тренінгів і спеціальних анкет; проведення вхідного тестування учасників тренінгу; проведення вихідного тестування учасників тренінгу; проведення відстроченого тестування учасників тренінгу; проведення експертного дослідження особистості та професійної діяльності учасників тренінгу; обробка, аналіз та інтерпретація отриманих результатів; підбиття підсумків дослідження, розроблення концептуальних положень і практичних рекомендацій.

Для проведення дослідження було створено три експериментальні групи досліджуваних. Першу експериментальну групу склали 335 працівників МВС та МНС України, фахівців інших екстремальних видів діяльності, які проходили тренінг КСБ. До другої експериментальної групи увійшли 86 керівників ОВС, які проходили тренінг ПЕК. Третю експериментальну групу склали працівники міліції, що проходили курси підвищення кваліфікації та перепідготовки на базі ДЮІ. Серед досліджуваних - слідчі, експерти-криміналісти, працівники карного розшуку, патрульно-постової служби, Державтоінспекції й інших служб і підрозділів органів внутрішніх справ. Загальна кількість цієї групи - 177 осіб. З ними проводилися одноденні або дводенні заняття за програмою «Тренінг із професійно-психологічної підготовки працівників ОВС». Отже, обсяг вибірки експериментального дослідження склав 598 осіб.

Для виявлення динаміки службової діяльності й особистості фахівців після їх участі у тренінгу КСБ проводилося експертне опитування, в якому взяли участь безпосередні керівники досліджуваних (142 особи). Для одержання інформації про результати службової діяльності керівників, які брали участь у тренінгу ПЕК, у колективах їх підрозділів проводилося вивчення соціально-психологічного клімату й експертної оцінки ділових і особистісних якостей керівників (673 особи). У межах дисертаційного дослідження проводилося вивчення впливу тренінгів на особистість та рівень успішності навчально-службової діяльності 547 курсантів ДЮІ, у тому числі 46 курсантів були учасниками психодіагностичного дослідження впливу психологічного тренінгу на розвиток професійно значущих якостей майбутніх правоохоронців. У проведеному опитуванні практикуючих тренерів щодо професійної діяльності в галузі психологічного тренінгу брали участь 35 осіб. Таким чином, загальна вибірка дисертаційного дослідження становить 1995 осіб.

Для проведення дослідження використовувалося більше 20 різноманітних процедур і методик. Підставою вибору методик дослідження були насамперед дані про їх валідність, надійність і диференційованість щодо вивчення впливу психологічних тренінгів на особистісну та професійну динаміку фахівців. Експериментальний вплив на досліджуваних здійснювався за допомогою широкого спектра психотренінгових методів і прийомів, що увійшли до програм вищеописаних авторських тренінгів. Для вивчення різноманітних особистісних та професійних якостей досліджуваних до і після їх участі у тренінгах були застосовані психодіагностичні методики, серед яких: 1) діагностика міжособистісних відносин Т. Лірі; 2) тест смисложиттєвих орієнтацій Д.О. Леонтьєва; 3) модифікований восьмикольоровий тест М. Люшера; 4) методика діагностики самооцінки психічних станів Г. Айзенка; 5) методика вивчення вольових якостей особистості; 6) методика визначення рівня самоактуалізації особистості (опитувальник Джонса і Крендалла); 7) діагностика самоактуалізації особистості (О.В. Лазукін в адаптації М.Ф. Каліна); 8) методика самооцінки раціональної та конструктивної поведінки в конфлікті; 9) проективна методика дослідження особистості «Hand test»; 10) анкета «Прогноз»; 11) методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності й настрою; 12) методика діагностики комунікативних і організаторських здібностей (КОЗ-2); 13) методика діагностики рівня соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Раймонда. Крім цього, було здійснено серію анкетувань і опитувань для вивчення соціобіографічних і професійних даних учасників тренінгів, очікувань від тренінгів і результатів їх проведення. Математико-статистична обробка даних проводилася з використанням пакета прикладних програм SPSS 14.0, що забезпечило розрахунок варіаційних статистичних показників, t-критерію Стьюдента, F-критерію Фішера, ч2 - критерію Пірсона та G-критерію знаків (критерію Мак-Немара).