Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника

УДК: 37.015.3

Психологічні умови формування професійної компетентності учнів професійно-технічних навчальних закладів сфери обслуговування

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

психологічних наук

Матійків Ірина Миколаївна

Івано-Франківськ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському науково-практичному центрі професійно-технічної освіти АПН України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Руденко Лариса Анатоліївна, Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти АПН України, старший науковий співробітник відділу гуманітарної освіти.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Побірченко Н. А., Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, завідувач відділу профорієнтації і психології професійного розвитку;

кандидат психологічних наук Литвин-Кіндратюк С. Д., Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, доцент кафедри педагогічної та вікової психології.

Захист відбудеться 18 березня 2008 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

Автореферат розіслано 18 лютого 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М. Д. Белей

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Підвищення якості професійної підготовки фахівців зумовлено, з одного боку, інтеграцією системи освіти України у світовий освітній простір на засадах, визначених Болонською та Копенгагенською деклараціями, з іншого, потребами сучасного ринку праці у фахівцях, особистісні якості яких відповідають загальнолюдським і національно-культурним цінностям у поєднанні з високим рівнем професійної компетентності.

Зростання частки галузі послуг у структурі виробництва пов'язане з підвищенням рівня економічного розвитку країни, становленням ринкових відносин, а відтак виникненням нових форм організації праці, що актуалізує проблему професійної підготовки фахівців сфери обслуговування, яка є однією з важливих складових суспільної діяльності. Соціуму, передусім працедавцям, виробничим колективам потрібні працівники, здатні швидко й ефективно вирішувати непрості професійні та інші завдання.

Підвищення якості обслуговування споживачів вимагає від фахівців цієї сфери не лише високої кваліфікації, а й самостійності, соціальної та професійної відповідальності, конкурентноздатності, здатності (готовності) в мінімальний термін адаптуватися й ефективно здійснювати професійні дії в складних умовах. Важливу роль при виконанні функціональних обов'язків відіграють показники комунікабельності та високої психологічної культури, творчого підходу до діяльності, готовності до постійного професійного зростання, здатності до співпраці тощо. Таким чином, формування професійної компетентності майбутніх фахівців, з одного боку, є однією з умов їхньої успішної навчальної та подальшої професійної діяльності, а з іншого - запорукою ефективного соціально-економічного розвитку країни.

Дослідження, які проводяться у галузі підготовки фахівців сфери обслуговування, зокрема у професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ), дають змогу визначити низку суперечностей, зокрема між: вимогами суспільства до професійної компетентності виробничого персоналу та рівнем знань, умінь і навичок випускників навчальних закладів; зростанням техніко-економічних, технологічних, етико-естетичних та інших параметрів сфери обслуговування й недосконалістю змісту освіти, науково-методичного та психологічного забезпечення процесу професійної підготовки; потребою сучасного ринку у фахівцях, що володіють соціально-психологічними якостями, необхідними для ефективної професійної діяльності та недостатнім рівнем їх сформованості у випускників ПТНЗ; необхідністю досягнення міжнародних стандартів якості освіти та неможливістю суттєвого покращення професійної підготовки фахівців сфери обслуговування без ефективного психологічного супроводу навчального процесу.

Подолання цих суперечностей можливе за умови оновлення змісту, методики та психологічного супроводу професійної підготовки в Україні, що є стратегічними завданнями, продекларованими у Національній доктрині розвитку освіти та програмі Кабінету Міністрів України щодо її реалізації, Указі Президента України “Про додаткові заходи щодо вдосконалення професійно-технічної освіти в Україні” від 18 вересня 2004 р., “Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні”. Основні положення щодо розвитку особистості викладені в Законі України “Про освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (Україна XXI століття) та Стратегії розвитку психологічної служби системи освіти Україні на період до 2008 р.

Державні стандарти професійно-технічної освіти, що зараз розробляються та впроваджуються в Україні, засновані переважно на кваліфікаційній моделі фахівця, яка достатньо жорстко прив'язана до об'єкту та предмету праці. Водночас, сучасна європейська освіта характеризується посиленням практико-орієнтованого змісту професійного навчання, переходом від кваліфікаційної моделі до компетентнісної. Саме компетентнісний підхід, як показує світова практика, у змозі забезпечити підготовку висококваліфікованих конкурентоспроможних робітничих кадрів, здатних до ефективної самореалізації у професійній діяльності, зокрема у сфері обслуговування.

Формування професійної компетентності - це комплексна проблема, яка вимагає міждисциплінарного підходу. Вирішальну роль у її вирішенні відіграє успішне психологічне забезпечення навчально-виховного процесу, від якого, на наш погляд, великою мірою залежить ефективність підготовки молодих фахівців. У психолого-педагогічній літературі висвітлені певні аспекти проблеми формування професійної компетентності, а саме: педагога (Ю. Варданян, В. Воронцова, І. Зімняя, І. Ісаєв, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, А. Міщенко, Е. Павлютенков, О. Попова, В. Сластенін, Т. Шадріна, Т. Шамова, А. Щербаков, Е. Шиянова), керівника навчального закладу (О. Атласова, Л. Бєрєстова, В. Бондар), психолога (Ю. Варданян) тощо. Предметом уваги дослідників був досить широкий спектр різних складових компетентності особистості: соціальна (Л. Лепіхова, В. Ромек, Г. Сивкова), комунікативна (Ю. Жуков, Ю. Ємельянов, Є. Кузьмін, Л. Петровська, Є. Сидоренко, Т. Ніколаєва), методична (В. Земцова), аутопсихологічна (Т. Єгорова), правова (Н. Саприкіна), інформаційна (Н. Насирова, С. Сисоєва), соціально-психологічна (А. Кох), інтелектуальна (О. Приходченко), психологічна (А. Деркач, В. Зазикін, Л. Мітіна), життєва компетентність (С. Литвин-Кіндратюк).

Переважна більшість досліджень присвячені формуванню педагогічної, управлінської компетентності та окремим складовим компетентності особистості. Водночас важливі питання професійної компетентності фахівців сфери “людина - людина”, зокрема сфери обслуговування, залишаються, на жаль, поза увагою дослідників. Вивчення наукових праць із проблем становлення особистості в період оволодіння професією свідчить про недостатнє їх опрацювання з позицій педагогічної та вікової психології, психології особистості, психології праці. Психологічних досліджень, присвячених професійній підготовці робітників сфери обслуговування у ПТНЗ на основі компетентнісного підходу, на сьогодні ще не проводилося.

Таким чином, актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробленість, невідповідність психологічного забезпечення підготовки фахівців сфери обслуговування вимогам суспільства, ринку праці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Психологічні умови формування професійної компетентності учнів професійно-технічних навчальних закладів сфери обслуговування”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти АПН України “Теоретичні засади методики професійно спрямованого викладання загальноосвітніх предметів у ПТНЗ” (РК № 0104U000610). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (з 2007 р. - Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих АПН України) (протокол № 5 від 27.05.2004 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 26.04.2005 р.).

Об'єкт дослідження: професійна компетентність учнів професійно-технічних навчальних закладів сфери обслуговування.

Предмет дослідження: психологічні умови формування професійної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування у ПТНЗ.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні психологічних умов формування професійної компетентності фахівців сфери обслуговування; розробленні, реалізації та експериментальній перевірці ефективності методики формування соціально-психологічних компетенцій учнів у процесі професійної підготовки.

Концептуальна ідея дослідження полягає в тому, що психологічна підготовка (розвиток соціально-психологічних компетенцій) відіграє важливу роль у якісній професійній підготовці фахівців сфери обслуговування; внутрішніми чинниками професійної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування є певні індивідуально-психологічні якості та компетенції.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що якість підготовки учнів професійно-технічних навчальних закладів сфери обслуговування підвищиться за умови впровадження в навчально-виховний процес науково обґрунтованої методики формування соціально-психологічних компетенцій, яка передбачає розуміння професійної компетентності як важливої складової професійного становлення особистості майбутнього фахівця; врахування вікових особливостей учнів ПТНЗ і специфіки професій типу “людина - людина”; визначення психологічних критеріїв і показників рівня сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців; урахування у системі професійно-технічної освіти прогресивних психолого-педагогічних концепцій особистісного і професійного розвитку індивіда.

Для реалізації поставленої мети і перевірки висунутої гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Дослідити і виявити специфічні особливості психологічного змісту феномену компетентності як детермінанти професійного становлення особистості майбутнього фахівця.

2. Визначити внутрішні та зовнішні чинники професійної компетентності фахівців сфери обслуговування, а також її психологічні критерії, показники та рівні сформованості в учнів і фахівців з досвідом практичної роботи.

3. Обґрунтувати психолого-педагогічні умови формування професійної компетентності учнів ПТНЗ сфери обслуговування.

4. Розробити й апробувати методику проведення в системі професійно-технічної освіти тренінгів, спрямованих на розвиток соціально-психологічних компетенцій учнів ПТНЗ сфери обслуговування та з'ясувати її ефективність.

Загальна методологія дослідження базується на положеннях діалектики про трансформацію кількісних змін у якісні новоутворення особистості, співвідношення явища і причини, конкретного і абстрактного, змісту і форми, сутнісного та належного, емпіричного й теоретичного, загального, особливого й одиничного, необхідного й випадкового як детермінант виникнення, формування і розвитку процесів і явищ, що досліджуються. В дослідженні використано системний, діяльнісний, гуманістичний, аксіологічний і компетентнісний підходи.

Теоретичну основу дослідження становлять положення і висновки, розроблені і впроваджені: в галузі педагогічної та вікової психології (Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, В. Рибалка, С. Рубінштейн та ін.); неперервної професійної освіти (С. Батишев, А. Бєляєва, Т. Десятов, Н. Ничкало, О. Новіков, С. Сисоєва та ін.); дидактики професійної освіти (Ю. Бабанський, С. Гончаренко, В. Краєвський, І. Я. Лернер, В. Радкевич, В. Скакун, І.. Стариков, Ю. Якуба та ін.); професійно-практичної підготовки фахівців у ПТНЗ (І. Васильєв, В. Панкратова, Л. Тархан, О. Щербак та ін.); в контексті теорії особистісно-орієнтованої професійної освіти (І. Бех, Е. Бондаревська, Г. Васянович, І. Зязюн, О. Ігнатович, О. Пєхота, Н. Побірченко, С. Подмазін, В. Сєриков, І. Якиманська та ін.); принципу детермінізму та єдності свідомості й діяльності, системного підходу в аналізі психічних явищ (Б. Ананьєв, І. Блауберг, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, Б. Ломов, С. Максименко, С. Рубінштейн); положень, що розкривають сутність особистості як суб'єкта спілкування й діяльності (Г. Андреєва, Л Анциферова, Г. Балл, В. Бодров, О. Бодальов, О.Брушлінський, Є. Клімов, Н. Самоукіна); положень гуманістичної психології про сутність особистості, актуалізацію особистісного потенціалу (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл); теорії та практики тренінгу (В. Большаков, І. Вачков, Ю. Ємельянов, Н. Хрящева, К. Фопель, Т. Яценко). компетентність професійний психологічний підготовка

У процесі дослідження застосовувалися такі методи: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, моделювання та систематизація наукових даних) для обґрунтування теоретичних засад формування професійної компетентності при підготовці майбутніх фахівців; емпіричні (анкетування, опитування, бесіда, спостереження, метод експертних оцінок, самоаналіз, самооцінювання, методи психодіагностики (опитувальники Д. Голланда, Р. Кеттела 16 PF, А. Мехрабіана, визначення рівнів суб'єктивності контролю РСК Є. Бажина та ТІП - тест інтелектуального розвитку особистості)) для вироблення критеріїв і показників професійної компетентності фахівців сфери обслуговування, діагностики рівня сформованості психологічних критеріїв їх професійної компетентності; формувальний експеримент для перевірки ефективності методики формування соціально-психологічних компетенцій; статистичні (порівняльний, кореляційний, факторний аналіз, використання параметричного критерію Ст'юдента та непараметричних критеріїв Манна Уітні для незалежних і Вілкоксона для залежних вибірок), які дозволили проаналізувати одержані дані і з'ясувати існуючі залежності між явищами та процесами, що досліджувались.

Дослідження проводилося у 2002-2007 рр. та охоплювало кілька етапів науково-психологічного пошуку.

На першому етапі (2002-2004 рр.) обґрунтовувалася мета дослідження, здійснювався теоретичний аналіз загальнонаукової, психологічної, педагогічної, методичної літератури з теми дослідження, навчально-програмної документації закладів освіти. Конкретизувалися вихідні положення, визначалися об'єкт, предмет і завдання дослідження, розроблялася гіпотеза, програма та методика роботи. На цьому етапі виявлялися зміст і структура професійної компетентності фахівця типу “людина-людина”, основні напрями експериментального пошуку.

На другому етапі (2004-2006 рр.) з'ясовувався реальний стан досліджуваної проблеми на практиці, здійснювався аналіз освітньо-кваліфікаційних характеристик учнів ПТНЗ сфери обслуговування і виявлялася специфіка їх професійної підготовки, уточнювалися завдання i методи дослідження. На цьому етапі проводився пошуковий експеримент і розроблялися критерії професійної компетентності фахівців, які працюють у сфері обслуговування, а також показники для її оцінювання; визначалися психологічні чинники впливу на формування професійної компетентності майбутніх фахівців, психологічні критерії, показники та рівні її сформованості; розроблялася методика формування соціально-психологічних компетенцій учнів ПТНЗ.

На третьому етапі (2006-2007 рр.) здійснювалася експериментальна перевірка ефективності запропонованої методики формування соціально-психологічних компетенцій у професійній підготовці учнів ПТНЗ, оброблялися та систематизувалися отримані результати, формувались загальні висновки і рекомендації, визначалися перспективи подальшого дослідження проблеми. На цьому етапі здійснювалося теоретичне осмислення результатів дослідження та їх оформлення.

Експериментальна база. Дослідження проводилося на базі Львівського професійного ліцею торгівлі та сфери послуг; Львівського професійного ліцею побутового обслуговування; Львівського вищого професійного училища ресторанного сервісу і туризму. Окремі висновки дисертаційного дослідження експериментально перевірялися на базі Уманського кооперативного економіко-правового коледжу. До експерименту були залучені фахівці сфери обслуговування, які працюють в перукарнях і салонах краси м. Львова. В експерименті брали участь 276 учнів і студентів, 58 викладачів, 55 майстрів виробничого навчання, 4 практичні психологи, 98 працюючих перукарів та 53 висококваліфіковані фахівці сфери послуг у якості експертів.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дисертації полягають у тому, що:

- вперше з урахуванням вимог сучасної парадигми освіти обґрунтовано психологічні умови, що забезпечують ефективність формування професійної компетентності учнів ПТНЗ сфери обслуговування;

- вперше розроблено і практично апробовано методику формування соціально-психологічних компетенцій учнів упродовж психологічного супроводу в ПТНЗ;

- уточнено із врахуванням специфіки професійно-технічних навчальних закладів сутність феномену “професійна компетентність”, структуру професійної компетентності фахівців сфери обслуговування;

- дістали подальший розвиток психологічні чинники впливу на формування професійної компетентності фахівців сфери обслуговування та критерії визначення рівнів сформованості їхньої професійної компетентності.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що запропонована методика формування соціально-психологічних компетенцій реалізована у практиці підготовки фахівців сфери обслуговування в умовах ПТНЗ; результати дослідження покладені в основу науково-методичних рекомендацій для практичних психологів, соціальних педагогів і педагогічних працівників ПТНЗ сфери обслуговування.

Результати дослідження можуть бути використані при профвідборі, професійній орієнтації, організації психологічного супроводу професійного становлення учнів ПТНЗ, проведенні науково-педагогічних досліджень, а також для розроблення навчальних планів і програм професійно-технічних навчальних закладів, програм семінарів для психологів та соціальних педагогів, а також для їх психолого-педагогічної самопідготовки.

Розроблена методика може бути використана в закладах професійної освіти, як така, що сприяє розвитку професійної компетентності випускників освітньої установи і в цілому - підвищенню ефективності навчально-виховного процесу.

Впровадження результатів дослідження. Наукові положення, навчально-методичні матеріали впроваджено у Львівському професійному ліцеї торгівлі та сфери послуг (довідка № 70 від 13.02.2007 р.); Львівському професійному ліцеї побутового обслуговування (довідка № 35 від 23.04.2007 р.); Львівському вищому професійному училищі ресторанного сервісу і туризму (довідка № 85 від 23.04.2007 р); Уманському кооперативному економіко-правовому коледжі (довідка № 69 від 14.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту психологічної складової професійної компетентності як детермінанти професійного становлення особистості майбутніх фахівців сфери обслуговування; визначенні психологічних критеріїв, показників, рівнів сформованості професійної компетентності в учнів і фахівців з досвідом практичної роботи; у створенні методики формування соціально-психологічних компетенцій майбутніх фахівців.

Надійність та вірогідність одержаних результатів, а також обґрунтованість висновків і рекомендацій забезпечено всебічним теоретичним аналізом проблеми, застосуванням системи методів наукового дослідження, адекватних його об'єкту, предмету і завданням, використанням стандартизованих методик, валідність і надійність яких доведена, поєднанням якісного та кількісного аналізу результатів дослідження, перевіркою одержаних результатів із використанням методів математичної статистики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися, обговорювалися і отримали позитивну оцінку вчених, педагогів-практиків на міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях, методологічних і науково-практичних семінарах, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Потенціал людини: духовний, психічний і творчий виміри” (Львів, 2005); Звітній науковій конференції Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за 2004 рік “Педагогіка і психологія формування виробничого персоналу в ринкових умовах” (Київ, 2005); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич, 2006); VІІІ Міжнародній конференції молодих науковців “Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2006); Звітній науковій конференції Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти АПН України за 2005 рік “Педагогіка і психологія професійно-технічної освіти: досвід, проблеми, перспективи” (Львів, 2006); ІІІ науково-практичній конференції для студентів і молодих вчених “Психологічні проблеми сучасності” (Львів, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції “Генеза буття особистості” (Київ, 2006); Звітній науковій конференції Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти АПН України за 2006 рік “Педагогіка і психологія професійно-технічної освіти: науковий пошук, проблеми, перспективи” (Львів, 2007); засіданнях секції практичних психологів і соціальних педагогів професійно-технічних навчальних закладів м. Львова та Львівської обл.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у 13 публікаціях, з них 6 статей видруковано у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 - у збірнику наукових праць, 4 - у збірниках матеріалів наукових конференцій, 2 - у методичному посібнику і брошурі з методичними рекомендаціями. Загальний обсяг особистого внеску складає понад 17 авторських аркушів.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (202 назви), з них 16 - іноземними мовами, а також 23 додатки, які розміщені на 46 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 240 сторінок, з яких 176-основний текст. Робота містить 19 таблиць на 17 сторінках і 17 рисунків на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, викладено гіпотезу, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі - “Психолого-педагогічні засади професійного становлення майбутніх фахівців у професійно-технічних навчальних закладах” - розглянуто можливість впровадження компетентнісного підходу в професійну освіту, проаналізовано і узагальнено провідні напрями вивчення феномену професійної компетентності, компетенцій та ключових компетенцій в контексті сучасних завдань професійної школи, розкрито специфіку формування та запропоновано структуру професійної компетентності фахівців сфери обслуговування.

Одним із стратегічних напрямів реформування вітчизняної освіти є впровадження компетентнісного підходу, який підсилює практичну зорієнтованість освіти, її предметно-професійний аспект, підкреслює роль досвіду, умінь практично реалізувати знання, вирішувати завдання. Згідно з концепцією цього підходу кожен вид професійної діяльності вимагає наявності певних компетенцій, що забезпечують ефективну реалізацію саме цієї професійної діяльності суб'єктом праці. Тому в системі освіти відбувається поступовий перехід до професійних стандартів, що описуються в термінах професійних компетенцій. Реалізація компетентнісного підходу дає змогу привести професійну освіту у відповідність до потреб ринку праці, нових умов і перспектив, трансформувати цілі та зміст освіти у суб'єктивні надбання учнів.

Упровадженню компетентнісного підходу в освіту присвячені праці Л. Боголюбова, В. Болотова, В. Сєрікова, І. Зімньої, О. Лєбєдева, А. Маркової, О. Овчарук, О. Пометун, С. Сисоєвої, А. Хуторського та багатьох інших дослідників.

Аналіз наукових джерел свідчить про відсутність єдиного підходу щодо трактування поняття “професійна компетентність”. Її розуміють як: певний психічний стан, що дозволяє діяти самостійно і відповідально (А. Маркова); рівень освіченості фахівця (Б. Гершунський, А. Щекатунова); наявність освіти за спеціальністю, широка загальна і професійна ерудиція, постійне підвищення науково-професійної підготовки (В. Зазикин і А. Чернишова); підготовленість фахівця до виконання професійних функцій, пов'язаних із спеціалізацією (О. Попова, В. Пугачев, П. Симонов); здатність суб'єкта праці до виконання завдань і обов'язків повсякденної діяльності (К. Абульханова І. Агапон, С. Шишов); володіння системою знань, умінь і навичок, достатньою для успішного розв'язання трудових завдань (Г. Балл); сукупність здібностей, якостей і властивостей особистості, необхідних для успішної професійної діяльності в певній сфері (В. Сластенін, І. Ісаєв, А. Міщенко і Е. Шиянов, Н. Кузьміна); актуалізація та використання накопичених знань та вмінь у процесі реалізації професійних функцій (С. Батишев, В. Безрукова). Деякі дослідники розглядають професійну компетентність як складову професіоналізму (А. Деркач, В. Зазикін), особистісного (трудового) потенціалу (В. Безрукова), культури професійної праці (Г. Балл), підструктуру професійно зумовленої структури особистості (Е. Зеєр). У контексті компетентнісного підходу поняття “професійна компетентність фахівця” набуває нового значення і розглядається як здатність (готовність) до реалізації компетенцій, необхідних для ефективного здійснення професійної діяльності у певній сфері. У свою чергу, компетенції - це здатність фахівців самостійно, відповідально вирішувати різноманітні професійні та соціальні завдання в конкретній ситуації на основі органічної єдності сформованих знань, умінь, навичок, цінностей та набутого досвіду.

На основі теоретичного аналізу уточнено зміст поняття “професійна компетентність”, виявлено характеристики професійної компетентності фахівця сфери “людина-людина” та встановлено її структурні особливості для фахівців сфери обслуговування, що зумовлюється специфікою їхньої діяльності, головний зміст якої полягає в умінні фахівців сфери послуг активно спілкуватися та взаємодіяти з клієнтами в різних ситуаціях (усталених, проблемних).

Змістовий аспект поняття “професійна компетентність” включає такі характеристики: когнітивну (володіння знаннями); поведінково-діяльнісну (сформованість адекватних способів діяльності та професійної поведінки); мотиваційно-ціннісну (ціннісне ставлення до своєї професії й особистісного зростання), рефлексивну (комплекс навичок самоаналізу, самоконтролю, прогнозування результатів своєї діяльності). При цьому специфіка структури професійної компетентності фахівців сфери обслуговування зумовлена наявністю спеціально-професійних і ключових компетенцій. Спеціально-професійні компетенції відображають специфіку конкретного виду професійної діяльності, підготовленість до самостійного виконання конкретних видів діяльності (володіння прийомами, методами, технологіями здійснення професійної діяльності), уміння вирішувати типові професійні завдання і оцінювати результати своєї праці, здатність самостійно набувати нові знання й уміння за фахом.

Особливе значення для становлення фахівців сфери обслуговування у контексті компетентнісного підходу має формування ключових компетенцій, до яких відносимо компетенції соціальної взаємодії, спілкування; компетенції самопізнання, саморозвитку, саморегуляції. Компетенції соціальної взаємодії та спілкування виявляються в готовності співпрацювати і досягати згоди з іншими, конструктивно вирішувати конфлікти, здійснювати комунікацію тощо. Компетенції самопізнання, саморозвитку, саморегуляції розглядаються як готовність і здатність людини до психічної активності, спрямованої на прогресивний особистісно-професійний розвиток і підвищення кваліфікації протягом всього життя та професійної діяльності.

Згідно з припущенням, розвиток ключових компетенцій відіграє важливу роль у якісній професійній і особистісній підготовці учнівської молоді. Оволодіння цими компетенціями дозволяє вирішувати різноманітні завдання у професійному та соціальному житті. Якщо вони сформовані, людина володіє особливим ресурсом для досягнення високого рівня компетентності в будь-якому виді діяльності.

Узагальненим результатом процесу формування професійної компетентності є загальна готовність до діяльності, зокрема, готовність до дій у конкретних ситуаціях. Зміст компетентності змінюється відповідно до умов життя і вимог до професійної діяльності. Розвиток спеціально-професійних і ключових компетенцій фактично визначає зміст підготовки фахівців, результатом якого має стати якісне виконання виробничих функцій (якість наданих послуг).

У другому розділі - “Обґрунтування психологічних умов формування професійної компетентності учнів ПТНЗ сфери обслуговування” на підставі теоретичних та експериментальних досліджень і узагальнень уточнено зміст компетенцій, що складають структуру професійної компетентності фахівців сфери обслуговування; розроблено методику оцінювання (самооцінювання) їхньої професійної компетентності; представлено дані факторного аналізу результатів пошукового експерименту, виявлено внутрішні та зовнішні чинники, які найбільшою мірою впливають на ефективність діяльності (якість послуг); визначено психологічні критерії сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування, розроблено методику проведення соціально-психологічних тренінгів як психологічного засобу цілеспрямованого формування ключових компетенцій.

Обґрунтування психолого-педагогічних умов формування професійної компетентності учнів ПТНЗ сфери обслуговування потребувало виявлення й окремого аналізу внутрішніх (індивідуально-психологічні якості та ключові компетенції) і зовнішніх детермінант, що впливають на формування і розвиток компетенцій, які мають зв'язок із успішністю діяльності, а значить - і з професійною компетентністю. Виявити внутрішні психологічні чинники впливу на розвиток професійної компетентності в умовах навчання у ПТНЗ практично неможливо, оскільки на етапі оволодіння професією вона лише формується. Тому для проведення пошукового експерименту були залучені працівники сфери обслуговування різного рівня професійної компетентності.

Для проведення емпіричного дослідження використовувалися методики Д. Голланда, Р. Кеттела 16 PF, А. Мехрабіана, визначення рівнів суб'єктивності контролю РСК Є. Бажина та інтелектуального розвитку особистості (ТІП - тест), а також анкета самооцінювання професійної компетентності фахівців сфери обслуговування. Проведений кореляційний, порівняльний і факторний аналіз дозволив зробити деякі висновки. Зокрема на формування професійної компетентності найбільший вплив мають три фактори: “відповідальність”, який включає показники методики РСК (загальна інтернальність (Іі), інтернальність у сфері досягнень (Ід), у сфері виробничих стосунків (Ів), у сфері міжособистісних стосунків (Ім)), а також показник мотивації досягнень за методикою Мехрабіана. Цей фактор має найбільше навантаження за шкалою загальної інтернальності Іі (0,937), а також дещо нижчі факторні ваги за інтернальністю у галузі досягнень (0,752), міжособистісними (0,766) та виробничими стосунками (0,719). Також важливу роль тут відіграє показник мотивації досягнень (0,711). Другий фактор - “самооцінка” - має максимальне навантаження за показниками методики Р. Кеттела: адекватність самооцінки (MD) (0,793), підвладність почуттям - висока нормативність поведінки (G) (0,792). Третій фактор “здатність до навчання та самовдосконалення” об'єднує невербальний інтелект (0,596), визначений за ТІП тестом й рівень інтелекту (B) (0,885) за тестом Р. Кеттела. Визначені фактори описують 67 % дисперсії (перший фактор пояснює 41 % дисперсії, другий - 14 %, третій - приблизно 12 %), тобто, значно більше половини масиву даних. Дослідження показало, що фактор “відповідальність” має найбільше навантаження за всіма виділеними параметрами професійної компетентності. Домінуючою тенденцією формування професійної компетентності є, з одного боку, прагнення досягнень, а з іншого - відповідальність за професійне становлення.

Зважаючи на змістовні особливості встановлених факторів, їх слід вважати внутрішніми детермінантами розвитку професійної компетентності. Концептуальна ідея, згідно з якою внутрішніми чинниками професійної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування є певні індивідуально-психологічні якості та компетенції, знайшла підтвердження у результатах пошукового експерименту. Останні покладені в основу подальшого розроблення психологічних критеріїв і показників розвитку професійної компетентності учнів ПТНЗ. Це, в свою чергу, дало змогу виокремити три рівні сформованості цього утворення: низький, середній і високий.

Опитування й анкетування викладачів, майстрів та учнів дозволили встановити і зовнішні чинники формування професійної компетентності. До них, зокрема, відносяться сприятлива психологічна атмосфера у навчальному закладі, взаєморозуміння між учнями і педагогічним колективом; надання змісту, методикам та технологіям професійної підготовки розвивального характеру, використання активних та інтерактивних форм навчання, індивідуальний підхід; науково обґрунтоване навчально-методичне і психологічне забезпечення навчального процесу; професійна компетентність викладачів, майстрів виробничого навчання ПТНЗ.

На основі теоретичного аналізу та результатів емпірико-експериментального дослідження обгрунтовані психолого-педагогічні умови формування професійної компетентності: 1) орієнтація учнів на розвиток спеціально-професійних і ключових компетенцій відповідно до логіки реалізації компетентністного підходу в професійній підготовці; 2) психологічний супровід усіх етапів професійного становлення майбутніх фахівців; 3) наскрізна психологізація навчально-виховного процесу.

Реалізація першої умови передбачає: розроблення переліку спеціально-професійних і ключових компетенцій фахівців сфери обслуговування на основі вивчення потреб працедавців та критеріїв оцінювання рівня сформованості цих компетенцій в учнів з урахуванням відсутності досвіду практичної роботи (зниженням вимог); добір змісту навчання відповідно до переліку компетенцій; розроблення та впровадження навчальних програм, заснованих на компетенціях; забезпечення формування спеціально-професійних компетенцій у циклах загальнопрофесійних і професійно орієнтованих дисциплін, а також ключових компетенцій у процесі вивчення соціально-гуманітарних і природничо-математичних дисциплін; створення можливостей для продуктивної виробничої практики в навчальному процесі (у ПТНЗ і на підприємствах).

Друга психологічна умова включає: попередній професійний відбір учнів на навчання з урахуванням індивідуальних психологічних особливостей і напрямів професійної діяльності; забезпечення становлення професійної компетентності на основі природних здібностей, вікового психологічного визрівання особистості, набування життєвого та професійного досвіду, розвитку необхідних соціально-психологічних властивостей на основі особистісного усвідомлення їх значущості для професійного успіху; створення дієвої системи розвитку психологічних складових професійної компетентності майбутніх фахівців; науково обґрунтоване психологічне забезпечення професійного становлення; підвищення компетентності психологів, соціальних працівників.

Третя психологічна умова потребує: створення сприятливої психологічної атмосфери у навчальному закладі, досягнення взаєморозуміння між учнями і педагогічним колективом; надання змісту, методикам та технологіям професійної підготовки розвивального характеру, широке використання активних та інтерактивних форм навчання, індивідуального підходу; науково обґрунтованого навчально-методичного і психологічного забезпечення навчального процесу; підвищення професійної компетентності викладачів, майстрів виробничого навчання ПТНЗ.

Відповідно до психологічних умов розроблено методику формування соціально-психологічних компетенцій учнів ПТНЗ сфери обслуговування, спрямована на розвиток індивідуально-психологічних якостей, які забезпечують високі стандарти професійної діяльності фахівців. Вона передбачає використання тренінгового курсу з чотирьох логічно пов'язаних соціально-психологічних тренінгів: “Формування мотивації досягнення та відповідальності за професійне становлення”, “Пізнай свої можливості”, “Формування психологічної культури спілкування й ефективної міжособистісної взаємодії”, “Якісне обслуговування клієнта”.

У третьому розділі - “Перевірка ефективності впровадження психологічних умов формування професійної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування” викладено результати апробації та експериментальної перевірки методики формування соціально-психологічних компетенцій учнів ПТНЗ сфери обслуговування, висвітлено процес організації, методичні засоби та математичний апарат експериментально-діагностичного дослідження, наведено результати формувального експерименту.

Основним завданням розділу було емпіричне підтвердження теоретичного припущення, згідно з яким якість підготовки учнів професійно-технічних навчальних закладів сфери обслуговування підвищиться при впровадженні в навчально-виховний процес науково обґрунтованої методики формування соціально-психологічних компетенцій. Формувальний експеримент здійснювався за планом для двох груп з тестуванням до і після впливу незалежної змінної. Визначення ефективності проводилося шляхом порівняння змін в експериментальній і контрольній групах за діагностичними показниками методик Р. Кеттела 16 PF, А. Мехрабіана, виявлення рівнів суб'єктивності контролю РСК (Є. Ф. Бажина та ін.) та рівня інтелектуального розвитку особистості (ТІП-тест), а також анкети самооцінювання професійної компетентності, розробленої відповідно до мети дослідження. Статистичне опрацювання отриманих емпіричних даних проводилося за допомогою програми “Statistica 6.0” та пакета “Аналіз даних” MS Excel.

На основі проведених зрізів на констатувальному етапі формувального експерименту виявлено зростання успішності навчання за рік в експериментальній групі (р0,049), а також позитивну динаміку деяких психодіагностичних показників.

Так, статистично значущі відмінності (за критерієм Вілкоксона для залежних вибірок) зареєстровані між значеннями показників: “підвладність почуттям - висока нормативність поведінки (G)” (р0,02) за методикою Р. Кеттела; загальна інтернальність Іі (р0,011); інтернальність у сфері досягнень Ід (р0,024), у сфері виробничих стосунків Ів (р0,021), у сфері міжособистісних стосунків Ім. (р0,04) за методикою РСК; мотивація досягнень (р0,046) за методикою Мехрабіана.

Таблиця 1

Основні показники розвитку професійної компетентності до і після застосування тренінгового курсу

Особливо важливими в контексті підтвердження основної гіпотези дослідження є зростання показників загальної інтернальності, інтернальності у сферах досягнень, виробничих і міжособистісних стосунків, а також мотивації досягнень учнів ліцею. До початку тренінгу показник загальної інтернальності (Іі) виявлено лише у лише 7,8 % учнів, 39 % учнів були орієнтовані на досягнення успіху і 61 % орієнтувались на уникнення невдачі. Після проведення тренінгу показник інтернальності становив 23,2 %, а показники мотивації досягнень склали відповідно 52 % і 48 %.

Також виявлені статистично значущі відмінності показників самооцінки: соціально-психологічних компетенцій (р0,001) до і після тренінгового курсу загалом; рівня самопізнання (р0,002), прагнення до саморозвитку (р0,01) після тренінгу “Пізнай свої можливості”; рівня саморегуляції (р0,01) після тренінгу “Формування психологічної культури спілкування і ефективної міжособистісної взаємодії”; рівня відповідальності за професійне становлення (р0,005) після тренінгу “Формування мотивації досягнення і відповідальності за професійне становлення”; рівня психологічної культури спілкування (р0,02) після тренінгу “Якісне обслуговування клієнта”. Відмінності в показниках самооцінки компетенцій засвідчують появу відчуття внутрішньої компетентності, упевненості в собі, своїх силах.

Порівняння отриманих результатів у експериментальній групі до і після проведення тренінгового курсу з використанням критерію Вілкоксона (для залежних вибірок) виявило більш суттєві зміни в самосвідомості, самооцінці власних компетенцій і менші - в показниках психодіагностичних методик. У контрольній групі статистично значущих відмінностей у цих показниках зареєстровано не було.

Розподіл учнів за рівнями сформованості психологічних критеріїв професійної компетентності в експериментальній групі (на відміну від показників на початку формувального експерименту) став суттєво відрізнятися за рахунок зменшення кількості учнів із низьким рівнем зазначеної якості (з 15,4 % до 6,7 % - тобто майже в два рази) та збільшення кількості учнів із високим рівнем сформованості зазначеної якості (з 23,1 % до 33,3 %) (рис.1). У контрольній групі відбулися менш суттєві зміни.

Рис. 1 Розподіл учнів експериментальних груп за рівнем сформованості психологічних критеріїв професійної компетентності

Примітка: 1 - низький; 2 - середній; 3 - високий рівні сформованості

Важливим компонентом дослідження було також анкетування учнів, які зазначили, що тренінговий курс сприяв зростанню мотивації до навчання і майбутньої діяльності (32 %), розвитку компетенцій спілкування і взаємодії (78 %), конкретних умінь і готовності до роботи за фахом у майбутньому (51 %), навичок саморозвитку (9 %) та саморегуляції (25 %). Після проведення тренінгу також відбулись позитивні зміни у ставленні учасників до професії та клієнтів (42 %). Важливим доказом ефективності тренінгового курсу є експертні оцінки викладачів і майстрів виробничого навчання, які працювали з учнями експериментальної групи. Так, 90 % майстрів виробничого навчання відзначили, що учні експериментальної групи показали значно вищий рівень обслуговування клієнтів під час виробничого навчання. Окрім того, показники успішності й інтерв'ю з викладачами також засвідчують про позитивну динаміку навчання тих учнів, що брали участь в експерименті.

Таким чином, аналіз емпіричних даних продемонстрував суттєві позитивні зрушення у динаміці розвитку психологічних критеріїв професійної компетентності в експериментальній групі. Отримані результати є статистично значущими і вказують ефективність розвитку соціально-психологічних компетенцій фахівців сфери обслуговування, а також підтверджують, що психологічні критерії професійної компетентності піддаються формуючому впливу.

ВИСНОВКИ

1. Сучасні психолого-педагогічні дослідження професійної підготовки спрямовані на реалізацію особистісно-орієнтованого та діяльнісного підходів у освіті й актуалізують потребу переходу від кваліфікаційної до компетентнісної моделі підготовки майбутніх фахівців. Водночас, мають місце різні погляди щодо визначення сутності та змісту феномена професійної компетентності.

Професійна компетентність, на нашу думку, має цілісний характер і є продуктом професійної підготовки в цілому, охоплюючи при цьому як мінімум три сфери розвитку: сферу діяльності, соціальну сферу, сферу особистості та її самосвідомості. Формування професійної компетентності фахівців сфери обслуговування передбачає їхню підготовку до самостійного виконання спеціально-професійної діяльності, що забезпечує прив'язку до конкретного об'єкту і предмету праці, а також соціально-психологічну підготовку (вміння спілкуватися та досягати взаєморозуміння у процесі виконання професійних функцій). Важливу роль у структурі професійної компетентності таких фахівців відіграють спеціально-професійні та ключові компетенції, до яких належать: компетенції соціальної взаємодії та спілкування; компетенції самопізнання, саморозвитку, саморегуляції.

Підготовка фахівців сфери обслуговування в сучасних умовах вимагає особливого зосередження на ключових компетенціях, які є фундаментом їх подальшої нормальної життєдіяльності в соціумі й у майбутньому допоможе випускникам знайти своє місце на ринку праці. Визначальну роль у формуванні цих компетенцій відіграє практичний психолог навчального закладу, який здійснює психологічний супровід професійної освіти.

2. Формування професійної компетентності фахівців сфери обслуговування відбувається під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Внутрішніми чинниками є особистісні (суб'єктивні) індивідуально-психологічні якості, а саме: відповідальність за професійне становлення та результати навчання у поєднанні з позитивним відношенням до професії та прагненням до постійного самовдосконалення, спрямованість на досягнення успіхів у обраній професії; об'єктивна самооцінка з високим рівнем нормативності поведінки та культури спілкування; здатність до навчання, інтелектуальні вміння. Ці чинники покладено в основу визначення психологічних критеріїв та їх показників. Констатувальне експериментальне дослідження дало змогу виявити три рівні сформованості психологічних критеріїв професійної компетентності майбутніх фахівців: низький, середній і високий.

До зовнішніх детермінант формування професійної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування відносяться: вдосконалення змісту та організації навчального процесу, забезпечення можливості для продуктивної практичної діяльності, сприятливий соціально-психологічний клімат, інновації в діяльності педагогічного колективу, сучасне навчально-методичне та науково-психологічне забезпечення професійної підготовки.

3. Результати теоретичного аналізу та проведеного експериментального дослідження дали змогу визначити комплекс психолого-педагогічних умов формування професійної компетентності майбутніх фахівців сфери обслуговування: орієнтація учнів на розвиток спеціально-професійних і ключових компетенцій відповідно до логіки реалізації компетентністного підходу в професійній підготовці; психологічний супровід усіх етапів професійного становлення майбутніх фахівців; наскрізна психологізація навчально-виховного процесу.

Запропоновані психологічні умови формування професійної компетентності діють в єдності та взаємозв'язку, що сприяє розвитку професійно важливих та особистісних якостей майбутніх фахівців, зокрема, самостійності, соціальної та професійної відповідальності, комунікабельності та високої психологічної культури, здатності до співпраці, творчого підходу до діяльності, мобільності у виконанні функціональних обов'язків, готовності до постійного професійного зростання тощо.

4. З метою впровадження компетентнісного підходу в професійну підготовку фахівців сфери обслуговування та експериментальної перевірки психологічних умов формування професійної компетентності було розроблено й апробовано методику формування соціально-психологічних компетенцій учнів ПТНЗ сфери обслуговування, складовими якої є чотири логічно пов'язаних соціально-психологічних тренінги. Для визначення ефективності цієї методики проведено порівняльний аналіз змін в експериментальній і контрольній групах за діагностичними показниками декількох психологічних методик. Результати впровадження тренінгового курсу свідчать про позитивні якісні та кількісні зміни в експериментальних групах. Зростання рівня професійної компетентності учасників експериментальної групи переконує в тому, що розроблена й апробована на практиці методика формування соціально-психологічних компетенцій є ефективною у психологічному супроводі учнів ПТНЗ, здійснюваному практичним психологом.