Історія психологічної думки

Іван Панасович Соколянський (1889-1960) - український психолог і дефектолог. Брав активну участь у створенні Науково-дослідного інституту педагогіки У PCP, до якого входив відділ психології (1926) та Науково-дослідного інституту дефектології (1930). В 1923 p. у Харкові створив відділ сліпоглухонімих при педагогічній лабораторії. І.П. Соколянський досліджував теоретичні питання навчання і виховання сліпоглухонімих дітей, розробив ланцюгову методику їхнього навчання. Крім проблем дефектології, розробляв основні проблеми вчення про поведінку (1931). Попереджав про те, що коли панує рефлексологія, педагогіці загрожує небезпека вульгаризації. Був одним із перших вихователів сліпоглухонімої О.І. Скороходової, котра досягла високого рівня розвитку, досконало оволоділа російською та українською мовами, дістала науковий ступінь кандидата наук.

Олександр Миколайович Раєвський (1891-1971) - український психолог, у 1925-1926 pp. працював у галузі експериментальної педагогіки й педагогічної психології. Йому належать праці з питань впливу оцінки на показник обдарованості дітей (1930), про психологічні основи засвоєння навчального матеріалу школярами (1943), про роздільне навчання хлопчиків і дівчаток у школі (1945), про розум та його виховання (1947), про пам'ять і шляхи її поліпшення (1950), про психологічне та ідеологічне в індивідуальній свідомості (1955), про місце мислення в загальній структурі життя особистості (1956), про мовлення тощо.

Австралійський і американський психолог Шарлотта Бюлер (1993-1974) розробила схему періодизації життєвого шляху особистості, започаткувала психобіографічний напрям у психології.

Російський психолог Анатолій Олександрович Смірнов (1894-1980) виявив взаємозв'язок між довільним і мимовільним запам'ятовуванням; показав залежність продуктивності запам'ятовування від структури діяльності; розкрив взаємодію між пам'яттю та іншими психічними процесами.

Деякі українські психологи з різних причин працювали і поза межами України. До них належать Олександр Юліанович Кульчицький (1895-1980) - український філософ і психолог, автор праці "Нарис структурної психології". Він відстоював ідею шарової будови буття, виділяючи чотири шари дійсності: матеріальний, психологічний, органічний і духовний. Предметом його дослідження були психічні явища людини, зокрема психічні цілі, які розглядав як єдність свідомого і несвідомого; свідомість, психічні діяння тощо.

Павло Романович Чамата (1898-1968) - український психолог, свого часу директор Київського педагогічного інституту, заступник директора інституту психології У PCP. Автор праць "Спроби виховання сполучного рефлексу на основі писемного мовного подразника" (1928), "До питання про структуру сполучних рефлексів" (1930), "Розвиток уявлень і понять у дітей молодшого шкільного віку в процесі навчання" (1940) та ін. У повоєнні роки наукові інтереси П. Чамати зосереджувалися на проблемі розвитку самосвідомості підростаючої особистості.

Лев Семенович Виготський (1896-1934) - російський і український психолог, розпочав свою наукову діяльність в Україні. Так,

1929 р. у Харкові написав працю з проблем військової психології. Психологічні ідеї Л. Виготського справили великий вплив на радянську психологічну і педагогічну думку. Л. С. Виготський розробив учення про розвиток психічних функцій у процесі опосередкованого спілкування й освоєння індивідуумом цінностей культури. Культурні знаки, насамперед знаки мови, слугують своєрідним засобом, завдяки якому суб'єкт, впливаючи на іншого, формує власний зовнішній світ. Основними його одиницями є значення, тобто узагальнення, когнітивні складові свідомості та мотиваційні компоненти. Психічні функції, які даються природою, перетворюються у функції вищого рівня розвитку. Л.Виготському належить ідея "зони найближчого розвитку".

Російський психолог Борис Михайлович Теплов (1896-1965) розробив психологічну концепцію здібностей і продемонстрував способи їхнього емпіричного аналізу у конкретних видах людської діяльності; створив дослідницьку програму вивчення фізіологічних особливостей індивідуально-психологічних відмінностей людини. Його дослідження сприяли створенню нової галузі - диференціальної психофізіології.

Український психолог Римма Іванівна Тамуріді (1897-1969) працювала над психологічними питаннями моторного розвитку дітей, психологічними питаннями виховання дітей перед дошкільного і дошкільного віку.

Швейцарський психолог Жан Піаже (1898-1980) розробив концепцію стадіального розвитку психіки, проаналізував якісну специфіку дитячого мислення, розробив положення про те, що головною характеристикою пізнавальної діяльності дитини є егоцентризм, внаслідок чого дитина змішує суб'єктивне з об'єктивним.

Григорій Силович Костюк (1899-1982) - український психолог. До 1936 року працював над проблемами спадковості, тобто чинників розвитку психіки людини. Йому належали роботи з проблеми розвитку людини як активного діяча в навколишньому середовищі; праці, що стосувались внутрішніх механізмів поведінки людини тощо. На основі цих робіт за редакцією Г.С. Костюка вийшло два видання підручника з "Педології". Після відомої постанови ЦК ВКПб про викривлення в системі народної освіти, Г.С. Костюк продовжував наукову роботу з проблеми генезису числа у дітей. У наступні роки Г.С. Костюк працював над теоретичними проблемами психології. Зокрема, кількісні і якісні зміни людської істоти; утворення психічних властивостей особистості; перехід від нижчих до вищих структур психічного життя; розвитку єдності природного і суспільного в онтогенезі людини; роль спадковості в індивідуальному розвитку людини; роль спадковості в індивідуальному розвитку; навчання і дозрівання організму; взаємозв'язок навчання й розвитку; взаємозв'язок зовнішніх і внутрішніх умов психічного розвитку.

Дмитро Федорович Ніколенко (1899-1993) - український психолог, багато років працював завідувачем кафедри психології, автор праць з різних питань психології: "Посібник для дитячих садків" (1927), "Матеріали до питання про сприймання числових фігур" (1928), "Дитяча пам'ять" (1935), "Організація професійної консультації" (1929), "Вікові особливості дітей" (1935), "Сприймання дітьми комічних ситуацій в їх художньому зображенні" (1948), "Про психологію засвоєння дітьми молодшого віку граматичних категорій" (1949), "Розвиток мислення і мовлення у дітей дошкільного віку" (1951), "Процес формування навичок у світлі вчення І.П. Павлова..." (1952), "Питання психології радянського вчителя" (1957) та ін.

Німецький і американський психолог Ерік Фромм (1900-1980) описав п'ять потреб, притаманних виключно людині: потреба у визначенні зв'язків, у "подоланні", потреба у "корінні", в ідентичності, потреба у системі поглядів і відданості. Е. Фромм вважав, що основні орієнтації характеру є наслідком способів задоволення потреб. В основі мети розвитку людства, на думку Е. Фромма, лежать розум, любов і праця.

Американський психолог Карл Рейсом Роджерс (1902-1987) вважав, що всі людські мотиви об'єднуються в один мотив досягнення майстерності, пов'язаний із намаганням людини актуалізуватись, зберегти та інтенсифікувати себе. Цей мотив, на думку К. Роджерса, спонукає всіх людей рухатись у напрямку більшої складності, автономії і розкриття потенціалу. К. Роджерс стверджує, що єдиною реальністю, з погляду сприймання людини, є особистий світ, який переживає людина. Центральне місце в цьому суб'єктивному світі, на його думку, належить Я-концепціі. К. Роджерс вважав, що люди поводяться згідно з їхньою Я-концепцією.

Олександр Романович Лурія (1902-1977) - російський і український психолог, у Харкові проводив дослідження у галузі генетичної психології, вивчав роль генетичних і соціальних чинників у розвитку психіки. Йому належать роботи з проблем історії розвитку пізнавальних процесів, мозкової локалізації вищих психічних функцій, методів нейропсихологічної діагностики, нейропсихології пам'яті, нейролінгвістики тощо.

Петро Іванович Зінченко (1903-1969) - український психолог, працював у Харківському університеті, завідував кафедрою психології. Автор праць із психології пам'яті ("Про забування і відтворення учнями знань", "Дослідження запам'ятовування" та ін.). У цих дослідженнях він показав зв'язок запам'ятовування з мотивами і метою та способами діяльності, розкрив деякі важливі механізми зв'язку довільної і мимовільної пам'яті. П.І. Зінченко та його співробітники дійшли висновку, що в дошкільному віці починається формування власне мнемічних дій, які значною мірою зумовлюють результативність діяльності, успішність спілкування з дорослими. За даними П.І. Зінченка, здатність заучувати й відтворювати значно підвищується у молодшому шкільному віці. Особливо зростають продуктивність запам'ятовування навчального матеріалу, точність впізнавання об'єктів, що спостерігалися. Пам'ять підлітка розвивається у тісному зв'язку з розвитком мовлення і мислення.

Олександр Миколайович Леонтьєв (1903-1979) - російський і український психолог, який одночасно працював у Харкові й Москві. У Харкові під його керівництвом і за активної участі О.В. Запорожця, П.І. Зінченка, П.Я. Гальперіна та інших психологів провадилися дослідження психічного розвитку дітей. Усі ці дослідження були об'єднані загальнотеоретичною позицією, згідно з якою психічні процеси нерозривно пов'язані з практичною діяльністю людини. О.М. Леонтьєву належать теоретичні положення про структуру діяльності.

Давид Генріхович Елькін (1904-1984) - український психолог, завідував кафедрою психології в Одеському державному університеті. Автор праць про психологію студентів (1927), сприймання простору і міри (1934), сприймання часу і діяльності (1941), сприймання часу й увагу (1947). У капітальній праці з проблеми сприймання часу Д. Елькін писав, що для сприймання часу людина не має спеціальних аналізаторів. Воно здійснюється шляхом взаємодії різних аналізаторів. Серед них велике місце посідають кінестетичні аналізатори. При пошкодженнях рухової сфери кінестетичне сприймання часу втрачає свою точність і зазнає низки істотних змін. Спроби загальмувати рухи призводять до значного збільшення помилок при відтворенні ритмічної послідовності сприйнятих подразників. Позитивне значення у сприйманні ритмічної послідовності подразників мають уявлення, які певною мірою замінюють рухомий компонент. Експериментальні дані Д. Елькіна показали, що слухове сприймання тривалості, швидкості й послідовності характеризується найбільшою точністю. Що ближче сприймання часу до змісту діяльності, в яку вони включаються, що більше життєве значення воно має для людини, то воно точніше. Д. Елькін установив зв'язок між музичною обдарованістю і сприйманням невеликих проміжків часу.

Данило Борисович Ельконін (1904-1984) - російський і український психолог, народився в Полтаві, працював в Україні, а потім переїхав до Москви. Творчо переосмислив положення Гегеля про розвиток психіки в індивіда і здійснив періодизацію психічного розвитку дітей, що базується на понятті "провідна діяльність". Спираючись на культурно-історичну концепцію, визначив роль гри в розвитку дитини, запропонував методику навчання дітей читання тощо.

Наталія Олександрівна Менчинська (1905-1984) - російський психолог, вивчала закономірності засвоєння знань, обґрунтувала ефективні прийоми роботи над навчальним матеріалом, розробляла проблеми запобігання і подолання неуспішності у школі.

Олександр Володимирович Запорожець (1905-1981) - український і російський психолог, розпочав свою наукову діяльність у Харкові. Розробляв загально психологічну теорію діяльності в генетичному аспекті, розкрив роль практичних дій у генезі сприймання, мислення та інших пізнавальних процесів. Йому належать праці з теорії емоцій як особливої ланки регуляції діяльності. Наукові інтереси О. Запорожця стосувалися психічного розвитку дитини, її виховання і навчання. Його ідеї лягли в основу дошкільної психології й педагогіки.

Російський психолог Борис Герасимович Ананьєв (1907-1972) - один з провідних психологів минулого Радянського Союзу. Його оригінальні теоретичні положення базувались на працях К.Д. Ушинського і В.М. Бехтєрєва. Б.Г. Ананьєв створив концепцію людинознавства як комплексної дисципліни, яка синтезує досягнення широкого кола наук про людину. У своїй роботі "Людина як предмет пізнання" Б.Г. Ананьєв розглядав людину як біологічний вид; онтогенез і життєвий шлях людини як індивіда; вивчення людини як індивіда і особистості; проблеми людинознавства. Науковець встановив нерівномірності співпідлеглості рівнів організації індивіда, особистості, індивідуальності. Б.ГАнаньєву належать роботи з проблем сенсорних і перцептивних процесів, а також праці з проблеми психології педагогічної оцінки.

Американський психолог Абрахам Харольд Маслоу (1908-1970) - описав мотивацію людини як ієрархію потреб. Згідно з теорією А. Маслоу ієрархія потреб у порядку їхнього домінування така:

1) фізіологічні; 2) безпеки і захисту; 3) приналежності і любові; 4) самоповаги; 5) самоактуалізації. А. Маслоу розглядав дві категорії людських мотивів: 1) дефіцитарні мотиви, спрямовані на зниження напруги; 2) мотиви росту, спрямовані на підвищення напруження через пошук нових переживань. До мотивів росту (метапотреб) він відносив істину, красу і справедливість. За теорією А. Маслоу, ці потреби закладені у людині біологічно.

Лідія Іллівна Божович (1908-1981) - український і російський психолог, автор праць із педагогічної та дитячої психології. Л. Божович вивчала пізнавальні інтереси школярів, здійснювала диференційний підхід до виявлення мотивів навчальної діяльності та їх зв'язку з соціальними мотивами. В її працях описані новоутворення у розвитку особистості.

У XX ст. психологія стала багатопредметною наукою. Окрім загальної, вікової та педагогічної психології до неї входить політична психологія, прикладна психологія, психологія мистецтва, екологічна психологія тощо. Не дивлячись на свій відносно молодий вік у порівнянні з іншими науками, психологія нагромадила велику кількість наукової інформації, яку можна використати у різних видах діяльності. У XX ст. на розвиток психологічної науки мала вилив науково-технічна революція, пов'язана з передачею електронним пристроям деяких функцій мозку людини, функцій нагромадження і передачі інформації, керування і контролю. Це дало змогу широко використати у психології кібернетичні і теоретико-інформаційні процеси та моделі.

В роки незалежності України була створена Академія педагогічних наук України. В ній проблеми психології досліджують такі провідні психологи, академіки, члени-кореспонденти і почесні члени АПН України: Георгій Олексійович Балл (1936 р.н.), Мирослав Йосипович Боришевський (1934 р.н.), Іван Дмитрович Бех (1940 р.н.), Леонід Фокович Бурлачук (1947 р.н.), Петро Іванович Гнатенко (1937 р.н,) Василь Купріянович Демиденко (1929 р.н.), Аза Михайлівна Карпухіна (1935 р.н.), Олександр Васильович Киричук (1929 р.н.), Ярослав Юрійович Кондратьєв (1948 р.н.), Михайло Васильович Костецький (1948 р.н.), Сергій Дмитрович Максименко (1941 р.н.), Валентин Олексійович Моляко (1937 р.н.), Елеонора Львівна Носенко (1935 р.н.)" Борис Миколайович Олексієнко (1941 р.н.), Віктор Миколайович Синьов (1940 р.н.), Олександр Васильович Скрипченко (1921 р.н.), Євгенія Вікторівна Соботкович (1935 н.р.), Микола Миколайович Слюсаревський (1949 р.н.).

Контрольні запитання та завдання

думка психологічний апперцепція афект

1. Що Ви знаєте про перші систематизовані виклади психології в античні часи?

2. Назвіть два-три факти, пов'язані з розвитком психологічної думки до XVII ст.

3. У ХУІІ-ХІХ століттях виділялися учення про асоціації, афекти, апперцепцію, про залежність особистості від її інтересів і впливів соціального середовища. Поясніть суть двох-трьох з цих учень.

4. Назвіть прізвища вітчизняних мислителів, які працювали в кінці ХІХ-ХХ ст. над психологічними проблемами. Розкрийте суть цих проблем.

5. Назвіть прізвища трьох-чотирьох іноземних мислителів, які працювали над психологічними проблемами в кінці ХІХ-ХХ ст. Розкрийте суть цих проблем.

Література

1. Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002 / Академія педагогічних наук України - Ч. 1. - X.: ОВС, 2002.

2. Роменець В. А. Історія психології. - К.: Вища шк., 1978.

3. Роменець В.А. Історія психології епохи Просвітництва. - К.: Вища шк., 1993.

4. Скрипченко О.В., Лисянська Т.М., Скрипченко Л.О. Довідник з педагогіки і психології. Навч. посібн. для викладачів, аспірантів та студентів. - К.: Вид-во НПУ ім. М. Драгоманова, 2000.

Размещено на Allbest.ru