Упорне відставання своїх нереальних поглядів. На всі мають свою току зору, що часто різко відрізняється від думки більшості.

Позбавлення «хобі», улюбленої роботи протипоказані. Самітність, нав'язливість, безцеремонність, брутальність навколишніх підсилюють замкнутість. Часті випадки захворювання шизофренією.

Екстравертирований конформний

Висока товариськість, балакучість до балакучості, своєї думки не має, дуже не самостійний, прагне бути як всі, неорганізований, воліє підкорятися. Накази начальства приймає без роздумувань. У суспільстві із друзями й у сім'ї уступає лідерство іншому.

«Людина без царя в голові», схильність чужому впливу, необдуманість учинків, легковір'я, пристрасть до розваг.

Ситуація змушеної самітності, безконтрольність і нерегламентовананість життя протипоказані. Схильність до гіпоманіакальності.

Гіпертимічний. Надмірний піднятий настрій, завжди веселий, говіркий, дуже енергійний, самостійний, прагне до лідерства, ризику, авантюрам, не реагує на зауваження, ігнорує покарання, втрачає грань недозволеного, відсутня самокритичність. Необхідно стримано ставитися до його необґрунтованого оптимізму й переоцінки своїх можливостей. Енергія часом направляється на вживання спиртного, наркотиків.

Дистимічний. Постійно знижений настрій, смуток, замкнутість, небагатослівність, песимістичність, тяготитися шумним суспільством, з товаришами по службі близько не сходиться. У конфлікти вступає рідко, частіше є в них пасивною стороною. Цінує тих, хто дружить із ними й схильний їм підкорятися.

Циклоїдний. Товариськість циклічно міняється (висока в період настрою й низька в період пригніченості).

Демонстративний. Виражено прагнення бути в центрі уваги й домагатися своїх цілей за всяку ціну: сльози, непритомність, скандали, хвороби, хвастощі, убрання, незвичайне захоплення, неправда. Легко забувають про свої погані вчинки. Поводження залежить від людини з яким мають справа, висока пристосовність до людей.

Збудливий. Підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, похмурість, «занудливість», але можливі підлесливість, послужливість (як маскування). Схильність до хамства, нецензурній лайці або експресивній жестикуляції, перехопленням подиху. Активно й часто конфліктують, не уникають сварок з начальством, невживчиві в колективі, у сім'ї деспотичні й жорстокі.

Що застряє. «Застряє» на своїх почуттях, думках, не може забути образ, «зводить рахівницю», службова й побутова незговірливість, схильність до затяжних жмутів, у конфліктах часто бувають активною стороною, чітко визначене коло друзів і ворогів. Проявляє властолюбство, «занудливость нравоучителя».

Педантичний. Виражена занудливість у вигляді «переживання» подробиць, на службі здатні замучити відвідувачів вимогами, розморюють домашніх надмірною акуратністю.

Тривожний. Знижене тло настрою, побоювання за себе, близьких, боязкість, непевність у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях. Рідко вступає в конфлікти, пасивна роль.

Екзальтований. Дуже мінливий настрій, емоції яскраво виражені, підвищена відволікаємість на зовнішні події, балакучість, влюбливість.

Інтровертирований. Мала товариськість, замкнутість, осторонь від усіх, спілкування по необхідності, занурений у себе, про себе нічого не розповідає, свої переживання не розкриває, хоча властиво підвищена ранимість. Стримано холодно ставиться до інших людей, навіть близьким. Поводження, логіка часто незрозумілі для навколишніх. Люблять самітність. У конфлікти вступають рідко - при спробі вторгнутися в їхній внутрішній мир. Переборчивість у виборі чоловіка пошук ідеалу. Емоційна холодність і слабка прихильність до близького.

Екстравертирований й конформний. Висока товариськість, балакучість до балакучості, своєї думки не має, дуже не самостійний, прагне бути як всі, неорганізований, воліє підкорятися. Накази начальства приймає без роздумувань. У суспільстві із друзями й у сім'ї уступає лідерство іншому.

2. Експериментальне дослідження акцентуації характеру в підлітковому віці

2.1 Програма та умови дослідження

Дослідження проводилось на базі загальноосвітньої спеціалізованої школи I-III ступенів художньо-музичного профілю м. Ямполя. У експерименті брали участь учні 7-го класу віком від 12 до 13 років. Наша вибірка склала 20 чоловік.

Для дослідження акцентуації характеру у підлітків були використані такі методики, як: модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків, методика визначення акцентуацій характеру К. Леонгарда, опитувальник Шмішека. Акцентуації характеру.

Досліджуваним були роздані бланки опитувальників, які вони заповнювали, відповідаючи на питання тестів.

Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків.

Опитувальник включає 143 твердження, що становлять 10 діагностичних і одну контрольну шкалу (шкалу неправди). У кожній шкалі по 13 тверджень. Твердження в тексті опитувальника пред'являються у випадковому порядку.

Інструкція для обстежуваних по МПДО.

Хлопці, кожний з вас прагне знати особливості свого характеру, принаймні, його найбільш яскраві, опуклі риси. Знання свого характеру дозволяє управляти собою, краще взаємодіяти з людьми, орієнтуватися на певне коло професій. Адже характер - це основа особистості.Даний тест допоможе вам виявити тип вашого характеру, його особливості.

Вам запропоновані аркуші питань і відповідей. Прочитавши в аркуші відповідей кожне питання - твердження, розв'яжете: типово, характерно це для вас чи ні. Якщо так, тоді підкресліть номер цього питання на аркуші відповідей, якщо ні, просто пропустити цей номер.

Чим точніші й щирі будуть ваші вибори, тим краще ви дізнаєтесь свій характер.

Після того як аркуш відповідей буде заповнений, підрахуйте суму набраних вами балів по кожному рядкові (один підкреслений номер - це один бал). Проставте ці суми наприкінці кожної строки.

Обробка результатів. На підставі зібраного матеріалу, окремо по кожному типу акцентуацій, виразно мінімальне діагностичне число (МДЧмеч,мяч,ПДЧ), що представляє собою нижню границю довірчого інтервалу, яка розраховується по формулі:

МДЧ = М - Rn Ч W,

Де М - середній по вибірці бал даного типу акцентуацій; Rn - табличний коефіцієнт; W - рахмах даних і за правилами ідентифікації типів робимо висновки. [30;120].

Методика визначень акцентуацій характеру К. Леонгарда.

Для проведення даної методики випробовуваним пропонувалася наступна інструкція: "Вам будуть запропоновані твердження, що стосуються Вашого характеру. Якщо Ви згодні із твердженням, поруч із його номером поставте знак "+" ("так"), якщо немає - знак "-" (немає). Над питаннями довго не думайте, правильних і неправильних відповідей ні ".

Обробка результатів: підрахуйте кількість відповідей "Так" (+) на одні зазначені питання й кількість відповідей "Ні" (-) на інші, потім суму помножте на відповідне даній шкалі число.

Обробка починається із шкали брехні, оскільки вона використовується для визначення щирості випробуваного. Якщо за шкалою брехні випробуваний вибирає 6-9 балів, то його протокол вважається недійсним.

Таблиця 2.1. Ключ

Властивості характеру	Коеффіцієнт	«Так» № питання	«Ні» № питання
Гипертими	3	1, 11, 23, 33, 45, 55, 67, 77	Нет
Застрягаючі, ригідні	2	2, 15, 24, 34, 37, 56, 68, 78, 81,	12, 46, 59
Емотивні, лабільні	3	3, 13, 35, 47, 57, 69, 79	25
Педантичні	-	4, 14, 17, 26, 39, 48, 58, 61, 70,80, 83	36
Тривожні	3	16, 27, 38, 49, 60, 71, 82	5
Циклотимні	3	6, 18, 40, 50, 62, 72, 84	Нет
Демонстративні	2	7, 19, 22, 29, 41, 44, 63, 66, 73, 85, 88	51
Неурівноважені, збуджені	3	8, 20, 30, 42, 52, 64, 74, 86	Нет
Дистимічні	3	9, 21, 43, 75, 87	31, 53, 65,
Екзальтировані	6	10, 32, 54, 76	Нет

Опитувальник Шмішека. Акцентуації характеру.

Випробуваним необхідно відповісти на запитання довго не замислюючись над питанням.

Обробка результатів.

Кількість співпадаючих із ключем відповідей множиться на значення коефіцієнта відповідного типу акцентуації; якщо отримана величина перевищує 18, те це свідчить про виразність даного типу акцентуації.

Таблиця 2.2. Ключ

Властивості характеру	Коеффіцієнт	«Так» № питання	«Ні» № питання
Гіертимність	3	1, 12,25, 36, 50, 61, 75, 85	-
Дистимічність	3	10, 23, 48, 83, 96	34, 58, 73
Циклотимність	3	6, 20, 31, 44, 55, 70, 80, 93	-
Емоциональність	3	3, 14, 52, 64, 77, 87	28, 39
Демонстративність	2	7, 21, 24, 32, 45, 49, 71, 74, 81, 94, 97	56
Застрягаючий	2	2, 16, 26, 38, 41, 62, 76, 86, 90	13, 51
Педантичність	2	4, 15, 19, 29, 43, 53, 65, 69, 78, 89, 92	40
Тривожність	3	17, 30, 42, 54, 79, 91	5, 67
Збудженість	3	8, 22, 33, 46, 57, 72, 82, 95	-
Екзальтированість	6	11, 35, 60, 84	-
Брехня	1	9, 47, 59, 68, 83	18, 27, 37, 63

2.2 Аналіз результатів

Таблиця 2.3. Результати дослідження за методикою МПДО

№	Типи акцентуації	Яскраво виражена
	Г	Ц	Л	А	С	Т	І	З	Д	Н
1	20	6	9	10	12	6	0	11	5	9	Г
2	6	0	11	15	3	7	9	20	11	15	З
3	6	9	20	2	8	10	12	15	14	7	Л
4	4	8	0	11	16	12	6	3	20	1	Д
5	20	9	3	7	6	11	17	14	0	4	Г
6	5	0	12	16	14	7	3	2	20	9	Д
7	4	9	20	7	15	17	13	17	0	4	Л
8	4	9	20	2	6	9	16	14	11	6	Л
9	5	0	12	4	7	9	2	16	20	3	Д
10	20	5	8	10	13	16	12	6	9	3	Г
11	20	5	8	11	16	3	18	12	15	7	Г
12	7	0	2	15	15	13	8	20	3	7	З
13	8	7	16	10	3	6	11	20	15	4	З
14	6	9	10	3	7	15	15	4	20	6	Д
15	4	4	8	11	4	0	11	5	20	7	Д
16	6	0	20	15	16	11	7	10	4	8	Л
17	6	9	20	10	4	8	2	16	3	8	Л
18	6	9	20	8	10	3	7	16	11	2	Л
19	20	7	12	15	13	16	11	6	8	0	Г
20	2	13	20	7	10	9	5	3	1	15	Л

Після проведення тестування, по даній методиці, за наслідками таблиці ми, проаналізувавши всі дані, виявили, що переважають такі типи акцентуації, як: лабільний - 35%, гіпертимний - 25% , демонстративний - 25% і застрягаючий - 15%.

Таблиця 2.4. Результати дослідження за методикою К.Леонгарда

№	Типи акцентуації	Яскраво виражена
	Г	З	Л	П	Т	Ц	Д	Н	Д	Е
1	2	12	24	3	5	9	10	12	8	9	Л
2	10	11	7	19	3	7	23	3	9	13	Д
3	13	12	5	9	10	14	15	12	7	23	Е
4	6	8	13	16	12	21	13	8	9	2	Ц
5	8	10	11	6	9	22	2	0	13	7	Ц
6	12	4	24	10	0	13	15	8	5	10	Л
7	10	3	23	3	7	6	9	4	9	6	Л
8	14	12	21	9	11	10	7	9	4	8	Л
9	6	5	9	3	11	17	21	2	5	8	Д
10	5	11	5	8	4	3	8	9	10	24	Е
11	4	11	23	10	9	5	7	3	0	7	Л
12	2	7	9	10	2	5	8	12	15	23	Е
13	9	0	4	7	11	16	18	2	6	22	Е
14	8	12	15	9	4	0	3	7	8	24	Е
15	7	4	7	9	10	11	8	0	4	23	Е
16	11	6	8	2	9	6	10	11	8	23	Е
17	2	9	11	7	10	23	16	8	3	6	Ц
18	9	10	3	6	5	21	7	9	10	11	Ц
19	8	12	24	6	7	11	15	16	9	6	Л
20	5	11	4	8	9	4	24	2	7	0	Д

Після проведення тестування, по даній методиці, за наслідками таблиці ми, проаналізувавши всі дані, виявили, що переважають такі типи акцентуації, як: демонстративний - 15%, лабільний - 30%, екзальтированний - 35% і циклотимічний - 20%.

Таблиця 2.5. Результати діагностики за методикою Шмішека

№	Типи акцентуації	Яскраво виражена
	Г	Д	Ц	Е	Д	З	П	Т	В	Е
1	7	12	23	3	5	9	10	12	8	9	Ц
2	10	11	7	19	23	7	9	3	9	13	Д
3	13	12	5	9	10	14	15	12	7	23	Е
4	6	8	13	16	12	18	13	8	9	24	Е
5	4	10	21	6	9	3	2	0	13	7	Ц
6	12	4	9	10	23	13	15	8	5	10	Д
7	10	3	8	3	24	6	9	4	9	6	Д
8	14	12	7	9	11	10	7	9	4	23	Е
9	2	5	9	3	11	21	19	0	5	8	З
10	6	11	5	8	4	23	8	9	10	11	З
11	7	11	21	10	9	5	7	3	0	7	Ц
12	2	7	9	10	22	5	8	12	15	9	Д
13	9	0	4	7	11	16	18	2	6	22	Е
14	8	12	15	9	4	0	3	7	8	23	Е
15	9	4	24	9	10	11	8	0	4	6	Ц
16	11	6	8	2	9	6	10	11	8	23	Е
17	2	9	11	7	10	12	16	8	3	22	Е
18	9	10	3	6	23	6	7	9	10	11	Д
19	8	12	11	6	24	11	15	16	9	6	Д
20	10	11	4	8	9	4	9	13	7	24	Е

Після проведення тестування, по даній методиці, за наслідками таблиці ми, проаналізувавши всі дані, виявили, що переважають такі типи акцентуації, як: демонстративний - 30%, екзальтированний - 40%, циклотимічний - 20% і застрягаючий - 10%.

Після аналізу даних можна зробити такий висновок, що серед підлітків переважають такі типи акцентуації, як: демонстративний - 23%, екзальтирований - 38%, лабільний - 33%, циклотимічний - 20%, застрягаючий - 12% і гіпертимний - 25%.

Висновки

Кожна людина відрізняється від будь-якої іншої своєю індивідуальною психологічною своєрідністю. У цьому змісті звичайно й говорять про риси, характерних для даної людини - про характер.

Структура особистості - концепція особистості, що узагальнює процесуально-ієрархічні підструктури особистості із субординацією нижчих підструктур вищим, що включає накладені на них підструктури здатностей і характеру.

Характер - якість особистості, що узагальнює найбільш виражені, тісно взаємозалежні й тому що чітко проявляються в різних видах діяльності властивості особистості. Характер - “каркас” і підструктура особистості, накладена на її основні підструктури.

Виступаючи як прижиттєве утворення людини, характер визначається й формується протягом всього людини життя. Зміст характеру становить життєву спрямованість особистості, тобто її матеріальні й духовні потреби, інтереси, переконання, ідеали, відношення до людей і т.д. Спрямованість особистості визначає мети, життєвий план людини, ступінь його життєвої активності. Характер людини припускає наявність чогось значимого для нього у світі, у житті, щось, від чого залежать мотиви його вчинків, мети його дій, які він собі ставить. Необхідно також підкреслити, що характер є одним з основних проявів особистості. Тому риси особистості цілком можуть розглядатися і як риси характеру. До числа таких рис у першу чергу необхідно віднести ті властивості особистості, які визначають вибір цілей діяльності.

Вирішальною для розуміння характеру є співвідношення між суспільно й особистістно значимим для людини. У кожному суспільстві є свого найважливішого й істотні, завдання. Саме на них формується й перевіряється характер людей. Характер - це не просто кожне, проявлення твердості, завзятості й т.п. (формальна завзятість може бути просто впертістю), а спрямованість на суспільно значиму діяльність. Саме спрямованість особистості лежить в основі єдності, цілісності, сили характеру. Володіння цілями життя - головна умова утворення характеру.

Із всієї сукупності відносин особистості до навколишньої реальності варто виділити характероутворюючі форми відносин є вирішальне, першорядне й загальне життєве значення тих об'єктів, до яких ставиться людина. Ці відносини одночасно виступають підставою класифікації найважливіших рис характеру. Характер людини проявляється в системі відносин: у відношенні до інших людей, у відношенні до справи, у відношенні до себе, у відношенні до власності.

Дослідження акцентуацій характеру є найскладнішої соціально - психологічною й медичною проблемою. Багато підлітків мають аномальні прояви характеру, що, безумовно, позначається на їхній поведінці в суспільстві, взаємодія з навколишніми, успішності в навчальній діяльності.

Актуальність даного питання полягає в тому, що в період становлення характеру, його типологічні особливості, не будучи ще згладжені й затушовані життєвим досвідом у підлітковому віці, виявляються дуже яскраво. Згодом риси акцентуацій звичайно згладжуються. Це дозволяє говорити про "минущі підліткові акцентуації характеру". Акцентуація є основним аспектом у становленні підростаючої особистості, обумовлює суспільно значиму поведінку й діяльність.

Спроби побудови типології характерів неодноразово вживали протягом усієї історії психології. Однієї з найбільш відомих і ранніх з них з'явилася та, яка ще на початку нашого століття була запропонована німецьким психіатром і психологом Є.Кречмером. Трохи пізніше аналогічну спробу почав американський колега У. Шелдон, а в наші дні - Є. Фромм, К.Леонгард, А. Е. Личко й ряд інших учених.

Акцентуації характеру - це крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, внаслідок чого виявляється виборча уразливість відносно певного роду психогенних впливів при гарній і навіть підвищеній стійкості до інших.

В залежності від ступеня виразності було виділено два ступені акцентуації характеру: явна й схована.

Акцентуїрованість характеру - явище досить розповсюджене серед підлітків. Підліткам взагалі властива певна дисгармонічність, акцентуїрованість характеру, у цьому одна з найважливіших особливостей даного віку. Зрозуміло, ступінь такої дисгармонічності в різних підлітків може бути різної, а головне - акцентуїрованість характеру може мати різні якісні особливості - по-різному відповідати прийнятим у суспільстві етичним нормам.

У побудові типологій використаються два основних підходи: умовно їх можна назвати клінічним (психіатричним) і психологічним. Перший із цих підходів представлений типологією, розробленої А.Е.Личко, другий реалізований у типології К.Леонгарда. По суті, обидві ці типології виділяють у реальній дійсності (у людському соціумі) ті самі об'єкти, однак трактують їх трохи по-різному.

Гіпертимічний. Надмірний піднятий настрій, завжди веселий, говіркий, дуже енергійний, самостійний, прагне до лідерства, ризику, авантюрам, не реагує на зауваження, ігнорує покарання, втрачає грань недозволеного, відсутня самокритичність. Необхідно стримано ставитися до його необґрунтованого оптимізму й переоцінки своїх можливостей. Енергія часом направляється на вживання спиртного, наркотиків.

Дистимічний. Постійно знижений настрій, смуток, замкнутість, небагатослівність, песимістичність, тяготитися шумним суспільством, з товаришами по службі близько не сходиться. У конфлікти вступає рідко, частіше є в них пасивною стороною. Цінує тих, хто дружить із ними й схильний їм підкорятися.

Циклоїдний. Товариськість циклічно міняється (висока в період настрою й низька в період пригніченості).

Демонстративний. Виражено прагнення бути в центрі уваги й домагатися своїх цілей за всяку ціну: сльози, непритомність, скандали, хвороби, хвастощі, убрання, незвичайне захоплення, неправда. Легко забувають про свої погані вчинки. Поводження залежить від людини з яким мають справа, висока пристосовність до людей.

Збудливий. Підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, похмурість, «занудливість», але можливі підлесливість, послужливість (як маскування). Схильність до хамства, нецензурній лайці або експресивній жестикуляції, перехопленням подиху. Активно й часто конфліктують, не уникають сварок з начальством, невживчиві в колективі, у сім'ї деспотичні й жорстокі.

Що застряє. «Застряє» на своїх почуттях, думках, не може забути образ, «зводить рахівницю», службова й побутова незговірливість, схильність до затяжних жмутів, у конфліктах часто бувають активною стороною, чітко визначене коло друзів і ворогів. Проявляє властолюбство, «занудливость нравоучителя».

Педантичний. Виражена занудливість у вигляді «переживання» подробиць, на службі здатні замучити відвідувачів вимогами, розморюють домашніх надмірною акуратністю.

Тривожний. Знижене тло настрою, побоювання за себе, близьких, боязкість, непевність у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях. Рідко вступає в конфлікти, пасивна роль.

Екзальтований. Дуже мінливий настрій, емоції яскраво виражені, підвищена відволікаємість на зовнішні події, балакучість, влюбливість.

Інтровертирований. Мала товариськість, замкнутість, осторонь від усіх, спілкування по необхідності, занурений у себе, про себе нічого не розповідає, свої переживання не розкриває, хоча властиво підвищена ранимість. Стримано холодно ставиться до інших людей, навіть близьким. Поводження, логіка часто незрозумілі для навколишніх. Люблять самітність. У конфлікти вступають рідко - при спробі вторгнутися в їхній внутрішній мир. Переборчивість у виборі чоловіка пошук ідеалу. Емоційна холодність і слабка прихильність до близького.

Екстравертирований й конформний. Висока товариськість, балакучість до балакучості, своєї думки не має, дуже не самостійний, прагне бути як всі, неорганізований, воліє підкорятися. Накази начальства приймає без роздумувань. У суспільстві із друзями й у сім'ї уступає лідерство іншому.

Дослідження було присвячене виявленню акцентуації характеру у підлітків. Для цього були використані слідуючи методики: модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків, методика визначення акцентуацій характеру К. Леонгарда, опитувальник Шмішека. Акцентуації характеру.

Після аналізу даних можна зробити такий висновок, що серед підлітків переважають такі типи акцентуації, як: демонстративний - 23%, екзальтирований - 38%, лабільний - 33%, циклотимічний - 20%, застрягаючий - 12% і гіпертимний - 25%.

Список літератури

Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике. 3-е изд.- СПб.: Питер, 2008.- 688 с.

Бурно М.Е. О характерах людей. - М.: Просвещение, 1996.- 456 с.

Ганнушкін П. Б. Вибрані труди.- М., 1964.- 306 с.

Ганнушкін П.Б. Клініка психопатій: їхня статика, динаміка, систематика, деякі загальні міркування й дані. Психологія індивідуальних розходжень. Тексти / Під ред. Ю.Б. Гіппенрейтер, В.Я. Романова. М.: Із МГУ, 1982. С. 262-269.

Загальна психологія /Склад. Е.И. Рогів - М. ВЛАДОС, 1995 р.- 586 с.

Загальна психологія: Підручник для вузів. - Спб.: Питер, 2005.- 583 с.

Загальна психологія. Підручник для студентів пед. ин-тов. Під ред. Проф. А.В.Петровского. Изд. 2-і, доп. і перераб. М., «Освіта», 1977.- 479 с.

Іванов Н.Я., Личко А.Е. “Патохарактерологічений діагностичний опитувальник для підлітків”.- М., С.-Петербург “ФОЛІУМ”, 1994.- 254с.

Ковалев А.Г. Психология личности, гл. XII. Изд-во 3-е. -М.: Просвещение, 1970.- 546 с.

Короткий словник системи психологічних понять /К.К.Платонов - М.: Вища школа 1984 р.- 302 с.

Левітів Н.Д. Психологія характеру. - М.: Владос, 1997.- 344 с.

Левитов Н.Д. Психология характера. -Мзд-во 3-е. - М.: Просвещение, 1969.-368 с.

Леонгард К. Акцентуїровані особистості. Пер. с ньому. (ГДР, Народ і здоров'я, 1976 р.).- Київ: Вища школа, 1981.- 392 с.

Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков.- М.: Медицина, 1983.- 286 с.

Личко А. Е. Підліткова психіатрія: (керівництво для лікарів).-Л.: Медицина, 1979.- с. 26-49.

Личко А.Е. Психопатії й акцентуації характеру в підлітків.- Л.: 1983.-386 с.

Личко А.Е. Психопатії й акцентуації характеру у підлітків.- Ленінград: «Медицина», 1983 р.- 375 с.

Мерлин В.С. Структура личности - характер, способности, самосознание.- Пермь, 1990.- 369 с.

Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.- 4-е изд.- М.: Гуманти. изд. центр ВЛАДОС, 2003.- Кн.. 2: Психология образования.- 608 с.

Общая психология. Ученик для студентов пед. ин-тов. под. ред.. проф.. А.В.Петровского. Узд-во 2-е, доп. и перераб.- М., «Просвещение», 1977.- 479 с.

Основы психологи: Практикум/ Ред.-сост. Л.Д.Столяренко.- Изд-е 7-е.- Ростов н/Д: Феникс, 2006.- 704 с.

Патохарактерологічні дослідження в підлітків/Під ред. Личко А.Е. і Іванова Н.Я., Л., 1981. 289 с.

Подмазін С.І., Сібіль О.І. Як допомогти підлітку з «важким характером». -К.: НПЦ Перспектива, 1996. - 160 с. Рос.мовою.

Практична психодіагностика. Методики й тести. Навчальний посібник. - Самара: Видавничий Будинок «БАХРАХ-М», 2007. - 672 с.

Психологія індивідуальних розходжень. Тексти / Під ред. Ю.Б. Гіппенрейтер, В.Я. Романова. М.: Із МГУ, 1982.- 356 с.

Психология и психоанализ характера. Хрестоматия по психологии и типологии характеров.- Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2007.- 640 с.

Собчик Л.Н. Диагностика индивидуально-типологических свойств и межличностных отношений. -СПб. Речь, 2002.- 465 с.

Собчик Л.Н. Введение в психологию индивидуальности. Теория и практика психодиагностики.- М.: ИПИ, 1996, 2001.- 486 с.

Хрестоматія по загальній психології. Суб'єкт діяльності/ Під ред. В. В. Пєтухова.-М.:2000.- 586 с.

Щербакова Н.М. Ливинцева М.Я. Психологічні методики для визначення характеру.- Іркутськ, ИГПУ, 1996 р/- 160 c.

Юстицький В. В. Застосування математичних методів у дослідженні процесу навчання. // Співвідношення структури й основних типів акцентуацій особистості в системах Личко й Леонгарда. - Вільнюс, 1977р.- С. 14-21.

Размещено на Allbest.ru

...