Особливості прояву професійного стресу в ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності рятувальників Державної служби надзвичайних ситуацій України та його психологічні наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна служба України з надзвичайних ситуацій

Черкаський інститут пожежної безпеки

Імені Героїв Чорнобиля

Національного університету цивільного захисту України

Факультет цивільного захисту та управління

Кафедра психології та педагогіки

Курсова робота

з дисципліни «Психологія діяльності в особливих умовах»

на тему: «Особливості прояву професійного стресу в ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності рятувальників ДСНС України та його психологічні наслідки»

Курсанта 4 курсу 48 взводу

напряму підготовки 6.170203 «Пожежна безпека»

Керівник: доцент кафедри психології та педагогіки,

к. психол. н., доцент, підполковник с. ц. з. Снісаренко А.Г.

Члени комісії: Снісаренко А.Г. Фомич М.В.

Черкаси - 2014 рік

Державна служба україни з надзвичайних ситуацій Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України, факультет цивільного захисту та управління. Кафедра психології та педагогіки.

Завдання на курсову роботу з дисципліни «Психологія діяльності в особливих умовах»

1. Тема курсової роботи: «Особливості прояву професійного стресу в ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності рятувальників ДСНС України та його психологічні наслідки».

2. Номер індивідуального творчого завдання - 23.

3. Дата отримання завдання - 12.09.2014.

4. Термін подання курсової роботи на рецензування - 15.12.2014.

5. Номер залікової книжки: 08631.

Завдання для виконання отримав: курсант 4-го курсу 41 взводу І.І. Іванов

Завдання затвердив: доцент кафедри психології та педагогіки, к. психол. н., доцент, підполковник служби цивільного захисту А.Г. Снісаренко

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження професійного стресу
• 1.1 Визначення професійного стресу в сучасній психологічній науці
• 1.2 Класифікація ризиконебезпечних ситуацій, що виникають у діяльності рятувальників ДСНС України та їх психологічний аналіз
• Висновки за розділом
• Розділ 2. Діагностика та профілактика професійного стресу в рятувальників ДСНС України
• 2.1 Основні психічні стани та реакції, що виникають у рятувальників ДСНС України у ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності
• 2.2 Рекомендації керівному складу пожежно-рятувальних підрозділів щодо зниження впливу професійного стресу на рятувальників
• Висновки за розділом
• Висновки
• Список використаних джерел
• Індивідуальне творче завдання

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі існування та розвитку держави виникає загострення суперечностей між природою і суспільством, що призводить до великих катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, які потребують негайного реагування. Для своєчасної та умілої ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій повинні залучатись добре підготовлені фахівці [23-29], які вимушені працювати в екстремальних умовах, де діє велика кількість стресогенних чинників.

До таких професій належить професія рятувальника. Праця цих людей здійснюється в ризиконебезпечних умовах: дія високої температури, задимленість, небезпека уламків будівель, загроза поранитись або загинути [6].

У працівників цієї служби також досить велике робоче навантаження. Так, протягом 2013 року пожежно-рятувальними підрозділами ДСНС України було ліквідовано 46476 пожежі, врятовано 4028 осіб, у тому числі 386 дітей, матеріальних цінностей на суму понад 1,6 млрд. грн. [20].

Виконання завдань у таких умовах з психологічної точки зору характеризуються негативним впливом на психіку людини широкого спектру несприятливих, дискомфортних і загрозливих факторів [4; 6]. Рятувальники під час виконання професійних обов'язків підлягають не тільки значному ризику виникнення нервово-психічних розладів, психічних дезадаптацій і стресових станів але й фізичній загрозі особистому здоров'ю (життю). Такі негативні впливи нерідко стають причиною зривів у професійній діяльності, зниження працездатності, міжособистісних конфліктів, порушень дисципліни, зловживання алкоголем, інших негативних явищ.

Тривала дія комплексу шкідливих чинників призводить до погіршення функціонального стану й працездатності. Разом з тим, під впливом умов життєдіяльності, особливостей та характеру професійної діяльності, у рятувальників проходять багатогранні зміни з боку функцій організму, знижується ефективність виконання професійних обов'язків у результаті розвитку вираженого стомлення та перевтомлення [4; 11].

Тривале здійснення своїх службових обов'язків у настільки напруженій обстановці веде до дезадаптації, зниження стійкості організму, нервово-психічних перенапруг, результатом чого є розвиток стійких негативних психічних станів.

У вітчизняній і зарубіжній літературі одержали досить широке висвітлення питання впливу професійної діяльності на фахівців пожежно-рятувальних підрозділів (В.П. Бут, В.В. Вареник, Г.С. Грибенюк, М.А. Кришталь, С.М. Миронець, В.П. Садковий). Проте, дослідженню проявам професійного стресу в ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності рятувальників приділялася вкрай недостатня увага.

Для успішного вирішення цієї проблеми необхідним є аналіз факторів і причин, що обумовлюють рівень професійного стресу фахівців пожежно-рятувальних підрозділів, всебічне дослідження психологічних закономірностей та умов зниження рівня психічних втрат та психічної недієздатності серед рятувальників. Вивчення та аналіз психологічних причин, що призводять до професійного стресу серед рятувальників, дозволить прогнозувати і попереджувати нещасні випадки, а також здійснювати цілеспрямовану психологічну роботу з працівниками, що, у кінцевому рахунку, дозволить підвищити ефективність діяльності пожежно-рятувальних підрозділів у цілому.

Об'єкт дослідження - особистість рятувальників.

Предмет дослідження - професійний стрес у ризиконебезпечних ситуація службової діяльності рятувальників.

Мета дослідження - виявити особливості прояву професійного стресу в ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності рятувальників та обґрунтувати шляхи подолання його негативного впливу.

Завдання дослідження:

Ш здійснити теоретичний аналіз професійного стресу як наукової категорії;

Ш визначити основні стрес-фактори, що обумовлюють динаміку розвитку професійного стресу в ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності рятувальників;

Ш виділити основні психічні стани та реакції, що виникають у рятувальників у ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності;

Ш розробити рекомендації керівному складу пожежно-рятувальних підрозділів щодо зниження впливу професійного стресу на рятувальників.

Під час розв'язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

а) теоретичні: аналіз наукової літератури та результатів практичних досліджень з даної проблеми, керівних документів, що стосуються організації діяльності ДСНС України, узагальнення отриманої інформації;

б) емпіричні: спостереження, бесіда, експертна оцінка.

Наукова новизна дослідження:

Ш поглиблено наукові знання про професійний стрес.

Практичне значення роботи: одержані результати та висновки доцільно використовувати при розробці рекомендацій щодо мінімізації негативних психологічних наслідків діяльності працівників ДСНС України в умовах службової діяльності.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження професійного стресу

1.1 Визначення професійного стресу в сучасній психологічній науці

За даними американських вчених у 1983 році 55% людей щотижня зштовхувалися зі стресом. У 1992 році вже кожний третій відчував стрес щодня або декілька разів на тиждень, що на 20% більше, ніж десять років тому. Пізніше, у 1996 році вже 75% людей щодня випробували стрес, причому 78% із них скаржаться на стрес, що виникає внаслідок роботи [10].

За оцінками численних експертів [11; 13; 15] на сьогодні значна частина населення страждає психічними розладами, викликаними гострим або хронічним стресом. Не випадково Всесвітня Організація Охорони Здоров'я назвала професійний стрес, що зустрічається в будь-якій професії, «хворобою ХХI століття» [11]. Він набуває масштабів епідемії і являє собою основну соціальну проблему сучасного суспільства.

У сучасній науковій літературі термін «стрес» використовується, принаймні, у трьох значеннях [17]:

по-перше, поняття стрес може визначатися як будь-які зовнішні стимули або події, що викликають у людини напругу або збудження. На сьогодні у цьому значенні частіше вживаються терміни «стресор», «стрес-чинник»;

по-друге, стрес може відноситися до суб'єктивної реакції й у цьому значенні він відбиває внутрішній психічний стан напруги і збудження. Цей стан інтерпретується як емоції, оборонні реакції і процеси подолання (coping processes), що відбуваються в самій людині. Такі процеси можуть сприяти розвитку й удосконалюванню функціональних систем, а також викликати психічну напругу;

по-третє, стрес може бути фізичною реакцією організму на запропоновану вимогу або шкідливий вплив. Функцією цих фізичних (фізіологічних) реакцій, мабуть, є підтримка поведінкових дій і психічних процесів.

Розглядаючи різноманітні варіанти визначення стресу, науковці [22] відзначають, що:

іноді це поняття відносять до стану занепокоєння в організмі, яке він прагне усунути або зменшити. У цьому значенні поняття стресу не на багато відрізняється від неприємних станів, таких як тривожність або аверсивних мотивацій, слабкого болю і дисонансу;

стрес також розглядається як психологічні і поведінкові реакції, що відбивають стан внутрішнього занепокоєння або його придушення. Такі захисні від стресу реакції або індикатори спостерігалися в різноманітних функціональних проявах, включаючи емоційні, когнітивні, поведінкові;

стрес визначається як подія або умова у фізичному або соціальному оточенні, що веде до вживання заходів по уникненню, агресії, ухваленню рішення про усунення й ослаблення загрозливих умов. Таке поняття як «стресори» подібно поняттю небезпека, погроза, тиск, конфлікт, фрустрація й екстремальна ситуація.

Таким чином, на сьогодні у науці відсутнє точне визначення стресу, а різні спроби дослідників у цьому питанні все ще є фрагментарними і невизначеними.

При характеристиці стресогенних ситуацій указуються такі ознаки, як «складні», «важкі», «особливі», «ризиконебезпечні», «емоціогенні», «критичні», «аварійні», «надзвичайні», «екстремальні», «гіперстресові» і т.п. Вже сам по собі цей перелік свідчить про те, що не існує єдиної термінології для опису аналізованих ситуацій. Не випадково Ю.М. Забродін і В.Г. Зазикін запропонували різницю між цими поняттями визначати ступенем періодичності або частоти дії екстремальних чинників, що створюють умови діяльності [17]. На думку авторів, про «особливі умови діяльності» справедливо говорити в тих ситуаціях, коли діяльність сполучена з епізодичною (непостійною) дією екстремальних чинників (або з певною можливістю їхнього виникнення), а «екстремальні» - у випадках їхньої постійної дії.

Термінологічна плутанина в науці призводить до неадекватного трактування ряду законодавчих і нормативних документів, що регламентують діяльність людини в умовах підвищеного ризику.

Упорядковуючи великий матеріал сучасних підходів щодо вивчення професійного стресу, ми в першу чергу прагнули виявити своєрідність базових установок або дослідницьких парадигм, властивих кожному з підходів [3]. Це робилося з метою зрозуміти, які лінії аналізу найбільш перспективні для створення загальної і психологічно більш осмисленої методології вивчення професійного стресу серед працівників органів і підрозділів ДСНС України. Основні підходи щодо аналізу професійного стресу зазначені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Основні підходи щодо аналізу професійного стресу [10]

Підводячи підсумок розгляду сучасного стану досліджень професійного стресу, зробимо декілька основних висновків:

1. Дослідження стану стресу у фаховій діяльності свідчать про те, що феноменологічно й у плані особливостей механізмів регуляції професійний стрес являє собою специфічний вид стресу, що, природно, відбиває фізіологічні і психологічні особливості його розвитку.

Професійний стрес можна визначити як багатомірний феномен, що виражається у фізіологічних і психологічних реакціях індивіда на складну трудову ситуацію.

2. Алгоритм вивчення професійного стресу повинен грунтуватися на таких позиціях [15]:

аналіз факторів і умов, що призводять до стресу;

урахування інтенсивності впливів, що призводять до стресу;

аналіз поведінки особистості у стані стресу;

оцінка відповідних реакцій при стресі;

аналіз ролі емоційного фактора у стані напруженості.

3. Модель професійного стресу працівника ДСНС України може мати вигляд, як це наведено на рис. 1.2.

4. Організаційний підхід до вирішення проблеми професійного стресу працівників ДСНС України повинен складатися з трьох основних етапів:

перший етап, що передбачає вивчення організації службової діяльності підрозділу ДСНС України із метою виявлення так званих «стрес-центрів»;

другий етап, що містить основні блоки розв'язання проблеми. Такими, стосовно до діяльності підрозділів ДСНС України, можуть бути:

зміна організаційної структури, системи звітності або підпорядкованості в рамках підрозділу (наприклад, недосконала система підпорядкованості, як правило, призводить до виникнення стану безпорадності);

визначення поняття «добра робота»;

виявлення рівня напруги, що відчуває рядовий виконавець;

проведення дослідження ефективності роботи з особовим складом: наскільки раціонально здійснюються відбір, розстановка і навчання кадрів;

визначення ефективності системи стимулювання службової діяльності.



Рис. 1.2. Модель професійного стресу працівника ДСНС України [9]

третій етап, що припускає:

зміни в устаткуванні і плануванні службових приміщень;

удосконалювання системи звітності і підпорядкованості між підрозділами (природно, що специфіка ДСНС України припускає тільки обмежені зміни подібного виду);

внесення змін у функціональні обов'язки працівників ДСНС України;

уточнення і роз'яснення задач та обов'язків персоналу ДСНС України;

посилення допомоги з боку керівництва і колег;

реорганізацію системи відбору, розстановки і навчання кадрів, удосконалювання стимулювання їхньої службової діяльності [13].

1.2 Класифікація ризиконебезпечних ситуацій, що виникають у діяльності рятувальників ДСНС України та їх психологічний аналіз

Ризиконебезпечні ситуації, що виникають у діяльності працівників ДСНС України, які складають основу сил цивільного захисту, як це визначено у Законі України ”Про правові засади цивільного захисту”, мають свій конкретний зміст, виявляються у відповідних формах і можуть бути подані для вивчення й аналізу психологічною класифікацією, у котрій можна виділити наступні типи таких ситуацій [9]:

Швидкоплинна. У даній ситуації діяльність протікає при жорсткому дефіциті часу з максимальним психічним навантаженням, у готовності до негайних дій у винятково швидкому темпі. Цьому типу ситуації властиві несподіванка, новизна окремих її елементів, швидкість виникнення, нестача і суперечливість інформації, інтенсивне функціонування мислення, швидкоплинність психічних процесів. Основний фактор даної ситуації - раптовість, тому тут велике значення має наявність у працівників пожежно-рятувальних загонів ДСНС України відповідного досвіду і навичок.

Тривала. Для ефективної діяльності в тривалій ситуації необхідні стійкі мотиви діяльності, психічна витривалість, висока змобілізованість, відповідальність, самостійність та інші якості працівників пожежно-рятувальних загонів ДСНС України.

Ситуація з елементом невизначеності. У цій ситуації перед особовим складом постає проблема вибору єдино правильного рішення з декількох можливих і однаково значущих. Ситуації з елементом невизначеності властиві відсутність або суперечливість інформації. У вирішенні різноманітних задач у рамках цієї ситуації визначальне значення набувають адекватна мотивація, емоційна усталеність, висока професійна підготовка й інтелектуальна працездатність.

Ситуація, що потребує готовності до екстрених дій. Діяльність працівників пожежно-рятувальних загонів ДСНС України у зазначеній ситуації потребує високого рівня пильності, швидкості переключення психічних процесів, емоційної усталеності.

Ситуація, яка сполучає несподіванку і дефіцит часу. Характеризується необхідністю негайного прийняття правильного рішення, високим ступенем персональної відповідальності за прийняті рішення і дії, негайним проявом результатів.

Ситуація з надходженням помилкової інформації. Виникає, як правило, при відмовах або несправностях приладів, устаткування або при одержанні дезінформації. Характеризується залежністю кількості помилкових рішень і дій від наявності часу і наявного досвіду.

Ситуація «домінантного стану». Обумовлена можливістю повного поглинання уваги яким-небудь одним видом діяльності. Виражається в тому, що працівник пожежно-рятувального загону ДСНС України, знаходячись у такому «домінантному стані», слабо реагує на інші впливи, сигнали і команди, що може призвести до негативних наслідків. Необхідним є використання дуже сильних подразників або попереджуючих сигналів, що можуть вивести даного працівника з цього стану «поглинання».

Критична ситуація. Пред'являє альтернативний вибір можливих результатів діяльності: перемога або повна психологічна поразка. У критичній ситуації розкриваються індивідуальні особливості особистості, виявляються основні соціально-психологічні якості, адаптаційні можливості.

Ризиконебезпечна ситуація являє собою певне сполучення, сукупність різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів, де число таких сполучень може бути нескінченним. Тому для ефективної, спрямованої регуляції негативних психічних станів недостатньо визначити ризиконебезпечну ситуацію, але й потрібно визначити стрес-фактори, що викликають тензійні стани [4; 22; 29].

У залежності від особливостей конкретних задач і умов, у яких вони вирішуються, працівник пожежно-рятувального загону ДСНС України підпадає під вплив різноманітних стрес-факторів, які, на наш погляд, можна умовно об'єднати в дві великі групи:

Група А - фактори, які мають безпосередній емоційний вплив: А1 - небезпека, А2 - невизначеність, А3 - раптовість, А4 - негативні емоційні реакції.

Група Б - фактори, що мають опосередкований емоційний вплив, який залежить від професійних можливостей особового складу: Б1 - дефіцит часу, Б2 - збільшення темпу дій, Б3 - сумісництво декількох видів діяльності, Б4 - надмір інформації, Б5 - крайня інтелектуальна складність, Б6 - ступінь злагодженості.

Сукупність перерахованих факторів створює психологічне навантаження, що впливає на працівників пожежно-рятувальних загонів ДСНС України в бойовій обстановці [2; 9; 13]. Його розмір у конкретній ситуації діяльності залежить від сумарного впливу факторів, але з обов'язковим домінуванням у загальному навантаженні окремих із них. Розмір і структура психологічного навантаження в різноманітних ситуаціях визначаються особливостями конкретної службово-бойової діяльності.

Таким чином, в усьому різноманітті ризиконебезпечних ситуацій службово-бойової діяльності на психіку і поведінку рятувальників впливатимуть певні стрес-фактори, причини розвитку яких можливо умовно розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні [4; 9].

Зовнішні:

психологічний вплив надзвичайної ситуації;

рішучість і темп проведення службово-бойових дій;

інтенсивність і новизна застосування спеціальної техніки;

загибель або поранення рятувальників і цивільного населення;

характер дій особового складу та підрозділів ДСНС України;

укомплектованість і якісний склад підрозділу, його злагодженість, ступінь управління і стиль діяльності офіційних і неофіційних лідерів;

безперервність, тривалість і динаміка виконання службово-бойової задачі;

руйнація цивільних об'єктів;

природно - географічні і кліматичні особливості місцевості;

час року і доби.

Внутрішні:

раптовість, несподіванка (нетривала за часом зміна обстановки, виникнення якої рятувальники);

небезпека (усвідомлення реальної можливості негативного впливу конкретних елементів службово-бойової діяльності на життя і здоров'я рятувальників);

новизна, незвичайність (визначення особовим складом невідомих компонентів службово-бойової діяльності);

дефіцит часу (на аналіз, оцінку обстановки, ухвалення рішення і проведення конкретних дій);

відповідальність (за виконання наказу, прийняття рішення і самостійні дії при виконанні задач);

тривале перенесення позбавлень, труднощів і дискомфорту (відсутність звичних умов для життя і діяльності протягом великого проміжку часу).

низькі можливості адаптації, що обумовлені станом здоров'я, витривалості, рівнем фізичного розвитку;

несприятливий функціональний стан організму, викликаний психічною травмою, захворюванням або тривалою незадоволеністю фізіологічних потреб.

Кожний із цих чинників окремо може викликати розвиток різноманітних тензійних станів. Однак, у процесі ризиконебезпечної діяльності на психіку рятувальників, як правило, не один, а одночасно декілька стрес-факторів.

Висновки за розділом

1. Психологічний стрес як особливий психічний стан є своєрідною формою відбитка суб'єктом складної, екстремальної ситуації, у якій він знаходиться. Специфіка психічного відбитка обумовлюється процесами діяльності, особливості котрих значною мірою визначаються обраними або прийнятими цілями, досягнення яких спонукається смислом мотивів діяльності.

2. Професійний стрес можна визначити як багатомірний феномен, що виражається у фізіологічних і психологічних реакціях індивіда на складну трудову ситуацію.

3. Інформація щодо структури пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України та обсягів робіт, що ними виконуються, підтверджують наявність в них великого нервово-психічного напруження, що провокує виникнення негативних змін у психіці працівників. На поведінку рятувальників впливають певні стрес-фактори, причини розвитку яких можливо умовно розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні. Такий розподіл дозволяє виділити та охарактеризувати морально-психологічні та професійно-психологічні групи факторів, що мають сильний психологічний вплив на рятувальника та призводять до розвитку у нього професійного стресу.

5. Таким чином, основна проблема, що виникає на сьогодні при вивченні й обговоренні професійного стресу серед рятувальників, пов'язана, на наш погляд, із відсутністю загальної теорії про природу професійного стресу і його шкідливого впливу на працівників пожежно-рятувальних підрозділів.

Розділ 2. Діагностика та профілактика професійного стресу в рятувальників ДСНС України

2.1 Основні психічні стани та реакції, що виникають у рятувальників ДСНС України у ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності

професійний стрес пожежний рятувальний

У ризиконебезпечних ситуаціях службово-бойової діяльності фахівців пожежно-рятувальних підрозділів усе, на чому засновується здоровий глузд, фактично втрачає своє значення [9]. Шум і гуркіт, завивання і вереск, випадковість смерті і постійна її присутність, покалічені тіла - усе це підриває віру в самий сенс життя. Особовий склад залишається один на один із тими переконаннями, що йому прищепили начальники, але навіть їх вони починають брати під сумнів, тому що реальність завжди набагато жахливіша.

У ході проведення складних службово-бойових дій в умовах підвищеного ризику для життя кожний працівник пожежно-рятувального підрозділу знаходиться в постійному суцільному кошмарі між власне психофізіологією, що живить його почуття самозбереження і сприяє йому, і вірою в прищеплені переконання, які уже серйозно розмиті тим, що він бачить і почуває [5]. Він хоче вчинити так, як повинний вчинити професіонал, проте страх штовхає його в протилежний бік.

Так, за даними наших досліджень, при виконанні завдань в надзвичайних ситуаціях службово-бойової діяльності, в емоційній сфері рятувальників домінує страх смерті (63%). Далі за значущістю йдуть:

Ш страх за загибель (поранення) людей, що обумовлений можливістю заподіяння шкоди через суб'єктивну помилку рятувальника - 61,5%;

Ш страх дістати через професійну діяльність (травма, поранення) інвалідності і відповідного соціально-правового статусу - 56,1%.

Ш страх невідомості (44,6%), тобто відсутність достовірної інформації, що породжує тривожне чекання початку виконання задач, заважає логічно прогнозувати алгоритм їх проведення і кінцевий результат.

Вивчення різноманітних симптомів показало, що психічний і фізичний стан рятувальників у ході проведення складних службово-бойових дій в умовах підвищеного ризику для життя може бути надзвичайно пригніченим. До цих станів відносяться такі [25].

1. Випадки бойової втоми. Працівники пожежно-рятувальних підрозділів, які страждають від простої втоми, вкрай виснажені фізично і психічно, їхні біологічні системи відмовляють після певного періоду гіперактивності, коли фізичні можливості знаходяться в такому стані, що дозволяє справитися з небезпекою. Фізичне виснаження організму призводить до порушення розумової діяльності. Людина не усвідомлює, що її голова працює усе гірше [9].

2. Стан помутніння свідомості. Рятувальники, які страждають від психічного і фізичного виснаження, можуть швидко переходити до такого стану, коли порушується нормальне функціонування мозку (це звичайно виявляється у вигляді відволікання від реальності, втрати орієнтації у часі і просторі). Часто такі стани супроводжуються втратою пам'яті, що може викликати шизофренічний стан дисоціації (тобто своєрідний відхід у себе), розвиток маніакально-депресивних психозів, при яких можливі різні зміни настрою і фізичної активності. Нерідко відзначається розвиток синдрому Ганзера (істеричне сутінкове потьмарення свідомості, що супроводжується відповідями на запитання невлад).

3. Конверсійна істерія. Це психічне захворювання - одне з найважчих і сильних проявів наслідків ризиконебезпечної ситуації. Працівник, який знаходиться як би між ковадлом професійного обов'язку і молотом страху (реакція організму на напругу ризиконебезпечної ситуації), розряджається від надмірної напруги шляхом конвертування (перетворення) своїх страхів у фізичні розлади організму, які достатньо серйозні, щоб цілком вивести людину зі строю й у такий спосіб звільнити від страху за рахунок такого «законного» способу, як втрата здоров'я. У кінцевому рахунку, важко змусити людину продовжувати виконання задачі, якщо вона осліпла або паралізована.

4. Стан тривоги. Загальне почуття тривоги, що відчуває рятувальник в ризиконебезпечній ситуації, характеризується втомою і почуттям напруги всього організму. Такий стан не зникає навіть після сну або відпочинку і призводить до того, що людина не може ні на чому зосередитися. Працівник, якому вдалося заснути, часто прокидається від страху, від жахів нічних кошмарів, пов'язаних із тим, що він випробував у ризиконебезпечній ситуації. Нерідко правоохоронці зосереджені на думці про смерть, і переводять події, що відбувалися в складних умовах професійної діяльності, на себе. Їх починають переслідувати думки про смерть, страх, що вони не впораються з завданням, що їхні товариші віднайдуть їхній страх. Якщо таке почуття зберігається достатньо довго, розвивається стан фобії, тобто почуття стійкого страху, який із чим-небудь асоціюється. Загальне почуття тривоги може перейти в істерію.

5. Нав'язливі ідеї і компульсивний стан. Такий стан при психічних розладах схожий на ті, що виявляються при конверсійній істерії, за винятком того, що при конверсійній істерії люди часто не віддають собі звіту в тому ненормальному стані, в якому знаходяться, не розуміють, що їхній стан викликаний їхніми власними страхами.

6. Асоціальна поведінка. Стреси мають такий глибокий вплив, що змінюється сама натура людини (тобто майже вся сукупність людських якостей). З такого стану працівника дуже складно вивести. Цей стан припускає стійкі нав'язливі ідеї, коли людина фіксує свою увагу на якихось конкретних діях або об'єктах [6]. Все це супроводжується дратівливістю, запальністю, почуттям пригніченості, занепокоєння і сприймається як загроза особистої безпеці. Шизоїдні прояви призводять до надчутливості і почуття самітності. Епілептична дія супроводжується спалахами розлюченості. Нерідко надмірно розвивається релігійність. І, нарешті, як результат - розвиток психопатичної особистості. Піддаються зміні основні людські якості працівника пожежно-рятувального загону. І хоча частина цих змін може бути усунута медикаментозним способом, велика частина залишається з людиною до кінця її життя.

Крім того, існують і типові психічні реакції в поведінці персоналу ДСНС України залежно від фази проведення аварійно-рятувальних робіт.

Так, при очікуванні початку проведення аварійно-рятувальних робіт («стан тривожного очікування») найбільш типовими психічними реакціями в поведінці рятувальників є: зайва балакучість, підвищений тембр голосу, глибока стурбованість, часте паління, прагнення швидше розпочати проведення аварійно-рятувальної операції, відчувається напруженість, очікування чогось тяжкого, небезпечного, увага послаблена і важко зосереджується на чомусь, думки плутані, ідуть нескінченним потоком, настрій динамічний і може, як правило, переходити з неприємно-томливого у весело-піднесений, зниження самокритичності, метушливість, конфліктність, упертість. Серед психофізіологічних показників відмічається підвищена частота дихання (до 30 вдихів і видихів при нормі 18), пульсу (до 125 ударів на хвилину) і температура тіла (до 39°С), почуття спраги, кидання в піт, тремтіння рук і ніг, на щоках - плямистий рум'янець, можливі розлади функції кишечнику [22].

У ході безпосереднього проведення аварійно-рятувальних робіт витривалість рятувальників багато в чому визначається характером службової дії. Вирішення «наступальних» завдань асоціюється з силою, волею і перевагою сторони, що їх вживає, викликає бойове збудження, душевний підйом, азарт, придушує страх, вагання, мобілізує волю [29].

Найбільш складним, кульмінаційним моментом є вхід в зону надзвичайної ситуації, що проходить в особливому нервовому стані, який якоюсь мірою можна назвати «шоком». Під цим ми розуміємо не повну виключеність, втрату чутливості, а деяке почуття, схоже на сп'яніння, яке повністю поглинає всі почуття людини. Це почуття є швидкоплинним, його не можна ані продовжити, ані відтворити по частинах. У цьому стані працівник діє без чіткого контролю свідомості, незважаючи на те, що момент входу в зону надзвичайної ситуації і вступу у контакт з небезпекою багаторазово продумується у свідомості, що зумовлює його істотне звуження і зосередження на одному-двох об'єктах службової обстановки.

Стресовий стан досягає вершини у той момент, коли приймається рішення про виконання аварійно-рятувальних робіт безпосередньо в зоні надзвичайної ситуації [41]. У цей період персонал ДСНС України потребує додаткових стимулів. І тут важливе значення мають не тільки емоційно і морально забарвлений заклик, бойовий клич, приклад товаришів по службі, але й уміння рятувальника виконувати прийоми екстреної вольової мобілізації, психічного саморегулювання. У цей період особливе значення мають авторитет, особистий приклад і психічна підтримка безпосереднього керівника, досвідчених психічно стійких працівників.

Особливу увагу керівному складу слід приділити тому, щоб у випадку успішності проведення аварійно-рятувальних робіт у рятувальників не виник стан ейфорії, зниження пильності і бойової настороженості. Важлива психологічна закономірність проведення аварійно-рятувальних робіт полягає в тому, що «порив не терпить перерви» [15].

Значних труднощів зазнає психіка рятувальників у ході проведення аварійно-рятувальних робіт вночі. Через недостатню освітленість відбувається зміщення в зоровому сприйнятті об'єктів і фону, форми, кольорової характеристики місцевості, зникнення з поля зору багатьох об'єктів. Брак інформації призводить до зростання напруженості, збільшення або навпаки зниження небезпеки, до невірного прийняття рішення. Загалом картина службового завдання уявляється працівнику більш жахливою [9].

Аналіз вітчизняних та закордонних робіт [1; 3; 25] стосовно сучасних поглядів на концепцію стресу дозволив нам виділити групу психогенних факторів, які мають сильний психологічний вплив, що багаторазово збільшує внутрішні труднощі і позначається на якості дій рятувальників при виконанні задач в ризиконебезпечних ситуаціях професйної діяльності (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Основні групи факторів, що психологічно впливають на рятувальників у ризиконебезпечних ситуації службової діяльності

Морально-психологічні	Професійно-психологічні
Людські втрати, нестатки, розруха (загибель людей, страждання і горе людей, їхня нужда, нестерпні тяготи, матеріальний збиток, заклики про допомогу і т.п.).	Новизна ситуації, незвичайність, що вимагає діяти не шаблонно, а гнучко, винахідливо, із розумом, з напруженням своїх можливостей.
Загальна дезорганізація життя на території, у місті, на дорозі й т.інш., незвична поведінка громадян (паніка, натовпи біженців, істерія, агресивність і т.п.).	Раптовість ситуації
Різка активізація кримінального елементу в зоні надзвичайної ситуації - мародерство, крадіжки, грабежі, розбої, бандитизм і т.п.	Стрімкість, дефіцит часу.
Велика значущість подій, що відбуваються, розуміння особистої причетності до них.	Високі навантаження (розумові, емоційні, вольові, фізичні).
Усвідомлення відповідальності за свої рішення, вчинки, дії і досягнення необхідного професіонального результату.	Тривалі навантаження, що вимагають від професіонала високого самовладання, стриманості, уміння мобілізувати себе на продовження діяльності в екстремальних умовах.
Небезпека для здоров'я і життя громадян, які знаходяться в зоні екстремальних подій, що відбуваються, а також для здоров'я і життя своїх колег і себе особисто.	Непевність ситуації (неясність, нестача інформації і т.п.)
Колективізм, солідарність, що виражаються в розумінні необхідності діяти спільно, узгоджено зі своїми товаришами по службі і взаємодіючими підрозділами.	Ризик (ризик зриву вирішення службової задачі; ризик порушення термінів; ризик одержання стягнення; ризик звільнення з посади; ризик одержання фізичного ушкодження; ризик для свого життя; ризик для громадян; ризик для свого авторитету і морального престижу і т.п.)

Слід зазначити, що психогенні фактори можуть мати як позитивний, так і негативний вплив як на психіку працівника, так і на результати вирішення ним конкретних професійних задач.

На нашу думку, найбільш характерними психічними реакціями, що позитивно позначаються на діяльності рятувальників у ризиконебезпечних ситуаціях службово-бойової діяльності, є:

активізація почуття обов'язку й відповідальності - тобто реакція добре морально підготовленого працівника, якій усвідомлює свій службовий та громадянський обов'язок і відповідальність;

активізація ділових мотивів, прояв усіх можливостей особистості (і колективу) для усунення виниклих значних труднощів, концентрація всіх сил для успішного вирішення задачі;

захопленість, азарт - тобто переживання емоційного підйому, гострого інтересу до виниклих труднощів, палкого бажання випробувати себе та вийти з них із честю.

До негативних психічних реакцій, що знижують ефективність рішення професійних задач, можна віднести [26]:

занепокоєння, невпевненість, тривожність;

острах невдачі, страх перед відповідальністю, домінування мотиву відходу від невдачі над мотивом досягнення максимально можливого успіху;

розгубленість, нерішучість, загальмованість, сповільненість реакцій до подій, що відбуваються.

Отже, психічні реакції, які викликані різними факторами професійної діяльності, можуть носити оптимізуючий чи дезорганізуючий характер, тобто можуть або поліпшувати психологічну діяльність та мобілізувати резерви рятувальників, або руйнувати та ускладнювати прояв сформованих якостей, навичок і умінь.

2.2 Рекомендації керівному складу пожежно-рятувальних підрозділів щодо зниження впливу професійного стресу на рятувальників

Внаслідок обумовленості стресу багатьма різноманітними організаційними і особистісними чинниками, його повне усунення з професійного середовища здається нам малоймовірним. Проте, професійний стрес може і повинний бути керованим.

На сьогодні розроблена досить велика кількість різноманітних методів для боротьби зі стресом, які, в основному, розділяються на дві категорії: персональні стратегії, що можуть бути застосовані рятувальниками щодо їхньої власної поведінки, й організаційні стратегії, методичне забезпечення яких спрямовано на мінімізацію напруги професійного середовища [26; 28; 29].

Розглянемо, насамперед, персональні стратегії подолання професійного стресу, тому що, на наш погляд, подібні методи і прийоми спроможні допомогти практично кожному правоохоронцю.

На наш погляд, уникнути такого поширеного явища, як невроз, невротична реакція можна, якщо сформувати у рятувальника установки й уміння виходити зі стресових ситуацій із мінімальними втратами. З цією метою ми пропонуємо використовувати наступні психологічні техніки боротьбі з професійним стресом.

Динамічність установок. Рятувальник з великим набором гнучких установок і достатньо великим числом різних цілей, який володіє спроможністю їх заміняти у випадку невдач, захищений краще від можливості виникнення стресової реакції, ніж людина, яка однозначно орієнтована на досягнення цього і тільки цього результату. Необхідно вміти знизити цінність втрати до терпимої [22].

Об'єктивація стресів. Суть цього методу полягає в умінні відрізняти невдачу від катастрофи, окремий промах від краху всіх життєвих планів і т.п. Інакше кажучи, це спроможність об'єктивно оцінювати те, що в першому своєму вираженні частіше усього уявляється катастрофічним або трагічним [6].

Дискретне спілкування. Існує міра часу спілкування, вихід за межі якої може призвести не тільки до втрати конструктивного змісту, але й до конфліктів, і - як наслідок - до стресових ситуацій [29].

У якості основних моментів навчання (особистісного удосконалювання) на досвіді можна запропонувати наступне:

Подолання внутрішніх конфліктів: між високою самооцінкою і низькою оцінкою навколишніх; між потребами і неможливістю їх задоволення через почуття обов'язку, моралі; між високим рівнем домагань або вимог навколишніх і недостатньо розвинутими інтелектуально-психологічними можливостями [11].

Повернення «до себе». Pятувальник, як і кожна людина, змушений грати різноманітні психологічні ролі, нерідко усупереч своїй індивідуально-типологічній природі. Природно, із збільшенням частоти подібних рольових переключень зростає внутрішнє протиріччя між темпераментними резервами особистості і вимогами її діяльності. Згладити гостроту цього протиріччя можна лише одним шляхом - знаходити час для повернення себе до свого природного стану. Такими способами можуть бути: типологічні паузи (коли робота дозволяє побути поза напругою) та домашня обстановка, де є умови для того, щоб людині не приходилося грати ролі, які суперечать її темпераментній структурі або психологічному типу.

Установка на прийняття невдачі, як необхідний навчальний момент діяльності по досягненню мети. Ця установка реалізується через перетворення усього, що впливає негативно на людину, в об'єкт вивчення та через вироблення системи засобів поведінки, що запобігають подібному негативному впливу.

Позитивна акцентуація досвіду, що складається з фіксації оптимістичних граней і результатів діяльності на фоні виправлень недоліків і промахів у роботі. Практично це означає не ігнорування хиб і невдач, а ствердження оптимістичного підходу щодо можливостей їх виправлення на основі зафіксованих удач щодо подолання трудностей [21].

Послідовне проведення в життя принципу взаємної каузальності. Його зміст у тому, що у всіх складностях взаємовідносин партнерів майже не буває випадку, коли б винним у невдачах з яких-небудь спільних справ був лише один із партнерів. Урахування саме цієї обставини і дає можливість заздалегідь будувати відносини по типу: мінімум особистого негативного внеску у взаємовідносини з людьми.

Установка на вибіркове забування емоційно-хворобливих моментів минулих стресових ситуацій після їх раціоналізації, подолання і фіксування способів недопущення.

Методична установка на стандартизовану схему осмислення стресових ситуацій. Ця схема неодмінно повинна включати: аналіз суті ситуації, її причини, міру особистої відповідальності «жертви» професійного стресу, «витяжку» позитивних навчальних моментів, способи прогнозування виникнення подібних ситуацій.

Уміння відрізняти службові відносини від особистих. Дану тезу варто розуміти не як абсолютну заборону (вона нереальна), а скоріше як заклик до вмикання гальмівних механізмів, коли змішування цих відносин загрожує виникненням стресових ситуацій.

Зберігання самовладання в складній емоційній обстановці може сприяти освоєнню навички відстроченого реагування на сильні негативні впливи так само, як практична реалізація принципу абсолютної утилізації (усе корисне або шкідливе для справи, із чим зіштовхується правоохоронець, перетвориться так, щоб у кінцевому рахунку баланс залишався позитивним) підвищує шанси працівника ОВС виходити зі стресових ситуацій із малими втратами [16].

Ще одна ефективна поведінкова стратегія при сутичці з професійним стресом - відпустка, хобі або які-небудь приємні заняття. У той час, як подібні заходи можуть показатися спрощеними, цілий ряд свідчень переконує, що вони дуже корисні. Результати досліджень указують на те, що приємне проведення часу може підвищити спроможність справитися навіть з інтенсивним професійним стресом.

На наш погляд, основне правило подолання професійного стресу полягає в умінні рятувальника переборювати прикрості, не ставитися до них пасивно, одночасно не впадати в озлобленість, обвинувачення інших і не накопичувати приклади кривди долі.

Також ми рекомендуємо рятувальникам користуватися такими порадами:

обідати за межами органу (підрозділу), де він працює;

під час обіду не вести розмови, що відносяться до професійної діяльності;

постаратися в обідню перерву цілком відключитися від службових справ, не відповідати на телефонні дзвінки, провести невеличку фізичну розминку і т.п.;

активно відпочивати у вільний час (використовувати активні форми відпочинку - заняття спортом, прогулянки в парку і т.п.);

не зневажати на роботі гумором, тому що він знімає зайву психічну напругу;

брати участь у громадському житті організації, у спортивних заходах, у заняттях художньою самодіяльністю і т.п.

Виходячи з вищевикладеного, загальна технологічна схема роботи керівного складу пожежно-рятувального підрозділу щодо попередження та подолання негативних психічних станів та реакцій, які із високою ймовірністю виникають у рятувальників під впливом стрес-факторів надзвичайної ситуації, є за формою організованим процесом цілеспрямованої соціальної, психологічної й педагогічної дії на особу (групу) на користь розвитку емоційних, вольових, мотиваційних, пізнавальних, операціональних сторін, процесів, властивостей, утворень, станів і установок психіки рятувальників, необхідних для ефективної їх професійної діяльності.

За змістом запропонована схема включає: психологічне обґрунтування кваліфікаційних вимог, професійно-психологічний відбір, професійно-психологічну підготовку, психологічну підтримку, психологічне забезпечення відновлювального періоду після виконання складних завдань в умовах проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації та контроль за ефективністю даної системи.

На основі вищевикладеного, узагальнена модель запропонованої багаторівневої системи роботи керівного складу пожежно-рятувального підрозділу щодо попередження та подолання негативних психічних станів та реакцій, які з високою ймовірністю виникають у рятувальників під впливом стрес-факторів надзвичайної ситуації, буде мати такий вигляд, як це відображено на рис. 2.1.

Ми вважаємо, що впровадження у практику психологічного забезпечення професійної діяльності рятувальників запропонованої нами системи роботи керівного складу пожежно-рятувального підрозділу щодо попередження та подолання негативних психічних станів та реакцій дозволить значно знизити ризик фізичних та психічних втрат серед рятувальників.

Висновки за розділом

1. Ризиконебезпечні ситуації, що виникають у діяльності рятувальників, призводять до виникнення у них різних психічних станів і реакцій. Останні можуть носити оптимізуючий чи дезорганізуючий характер. Негативні психічні стани знижують ефективність рішення професійних задач та призводять до виникнення гострого внутрішнього конфлікту між вимогами, які пред'являє професійна діяльність, і можливостями працівника пожежно-рятувального підрозділу.

2. Загальна технологічна схема роботи керівного складу пожежно-рятувальних підрозділів щодо запобігання негативним психічним станам та реакціям, що із високою ймовірністю можуть виникнути у рятувальників під впливом стрес-факторів надзвичайної ситуації, та подолання їх повинні включати такі елементи: прогнозування психологічного змісту умов майбутньої діяльності, виявлення її вимог до психофізіологічних, психологічних і соціально-психологічних якостей рятувальника; психологічний відбір кандидатів на службу; цільова професійно-психологічна підготовка; психологічна допомога та психологічна реабілітація.



Рис. 2.1. Узагальнена система роботи керівного складу пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України щодо попередження та подолання професійного стресу

Висновки

У курсовій роботі здійснене обґрунтування негативного впливу на психіку умов праці рятувальників. Виявлений обсяг професійного навантаження, специфіка праці та її стресогенні чинники, які викликають виникнення професійного стресу в рятувальників. Установлені особливості прояву цих розладів та рекомендуються методи їх профілактики і психокорекції. Одержані фактичні дані дозволяють зробити наступні висновки.

1. Професійний стрес - багатомірний феномен, що виражається у фізіологічних і психологічних реакціях індивіда на складну трудову ситуацію.

2. У залежності від особливостей конкретних службових задач і умов, у яких вони вирішуються, рятувальник підпадає під вплив різноманітних стрес-факторів професійної діяльності. Їх можна умовно об'єднати в дві великі групи:

фактори, які мають безпосередній емоційний вплив;

фактори, що мають опосередкований емоційний вплив, який залежить від професійних можливостей рятувальника.

Сукупність перерахованих факторів створює психологічне навантаження, що впливає на рятувальника в службовій обстановці та призводить до виникнення професійного стресу. Розмір і структура психологічного (професійного) стресу в різноманітних ситуаціях визначатимуться особливостями конкретної ризиконебезпечної службової діяльності.

3. Ризиконебезпечні ситуації, що виникають у діяльності рятувальників, призводять до виникнення у них різних психічних станів і реакцій. Останні можуть носити оптимізуючий чи дезорганізуючий характер. Негативні психічні стани знижують ефективність рішення професійних задач та призводять до виникнення гострого внутрішнього конфлікту між вимогами, які пред'являє професійна діяльність, і можливостями працівника пожежно-рятувального підрозділу.

4. Запропонована в дослідженні схема роботи керівного складу пожежно-рятувального-підрозділу щодо запобігання негативним психічним станам та реакціям, що із високою ймовірністю виникають у рятувальників під впливом стрес-факторів надзвичайної ситуації, та подолання їх є за формою організованим процесом цілеспрямованої соціальної, психологічної й педагогічної дії на особу (групу) на користь розвитку емоційних, вольових, мотиваційних, пізнавальних, операційних сторін, процесів, властивостей, утворень, станів і установок психіки рятувальників, необхідних для їхньої ефективної професійної діяльності.

За змістом запропонована схема включає: психологічне обґрунтування кваліфікаційних вимог, професійно-психологічний відбір, професійно-психологічну підготовку, психологічну підтримку, психологічне забезпечення відновлювального періоду після виконання складних завдань в умовах проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації та контроль за ефективністю даної системи.

Список використаних джерел

1. Грибенюк Г. С. Психологічна підготовка / Грибенюк Г. С. - Черкаси : Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля МНС України, 2005. - 232 с.

2. Грибенюк Г.С. Основи практичної психології рятівника : [посібник для курсантів (слухачів), студентів вищих навчальних закладів МНС України] / Г.С. Грибенюк. - Черкаси : Черкаський інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України, 2005. - 290 с.

3. Грибенюк Г.С. Психологічні основи становлення саморегуляції у навчально-професійній діяльності майбутніх рятівників : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Г.С. Грибенюк. - К., 2007. - 34 с.

4. Екстремальна психологія: [підручник] / [О. П. Євсюков, А. С. Куфлієвський, Д. В. Лєбєдєв та ін.] ; за ред. О.В.Тімченка. - К. : ТОВ «Август трейд», 2007. - 502 с.

5. Кодекс цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 року № 5403- VI [Електронный ресурс]. - Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5403-17.

6. Корольчук М. С. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах / М. С. Корольчук, В. М. Крайнюк. - Київ : Ніка-Центр, 2006. - 580 с.

7. Кремень В. Г. Психологія професійної діяльності офіцера : [підручник] / В. Г. Кремень, М. В. Костицкий, С. Д. Максименко, О. Д. Сафін. - Хмельницький : вид-во АПВУ, 1999. - 464 с.

...