Теорії психоаналізу та індивідуальна психологія

У погано пристосованих людей, навпаки, соціальний інтерес виражений недостатньо. Як ми побачимо далі, вони егоцентричні, борються за особисту перевагу і верховенство над іншими, у них немає соціальних цілей. Кожен з них живе життям, що має лише особисте значення - вони поглинені своїми інтересами і самозахистом.

8. Порядок народження

Виходячи з важливої ролі соціального контексту в розвитку особистості, Адлер звернув увагу на порядок народження, як основну детермінанту установок, супутніх стилю життя. А саме: якщо у дітей одні й ті ж батьки, і вони ростуть приблизно в одних і тих же сімейних умовах, у них все ж немає ідентичного соціального оточення. Досвід старшого чи молодшого дитини в сім'ї по відношенню до інших дітей, особливості впливу батьківських установок і цінностей - все це змінюється в результаті появи в родині наступних дітей! сильно впливає на формування стилю життя.

За Адлером, порядок народження (позиція) дитини в родині має вирішальне значення. Особливо важливе сприйняття ситуації, що, швидше за все, супроводжує певної позиції. Тобто від того, якого значення надає дитина що склала їй ситуації, залежить, як вплине порядок його народження на стиль життя. Більш того, оскільки це сприйняття суб'єктивно, у дітей, що знаходяться в будь-якій позиції, можуть вироблятися будь-які стилі життя. Проте в цілому визначенні психологічні особливості виявилися характерними саме для конкретної позиції дитини в сім'ї.

Первісток (старша дитина). Згідно Адлеру, положення первістка можна вважати завидним, поки він - єдина дитина в сім'ї.Батьки зазвичай сильно переживають з приводу появи першої дитини і тому цілком віддають себе йому, прагнучи, щоб все було "як належить". Первісток отримує безмежну любов і турботу від батьків. Він, як правило, насолоджується своїм безпечним безтурботним існуванням. Але це продовжується до тих пір, поки наступний дитина не позбавить його своєю появою привілейованого становища. Ця подія драматичним чином змінює положення дитини і його погляд на світ.

Адлер часто описував становище первістка при народженні другої дитини як положення "монарха, позбавленого трону", і зазначав, що цей досвід може бути дуже травматичним. Коли старша дитина спостерігає, як його молодший 6м чи сестра перемагає в змаганні за батьківську увагу і ніжність, він природно, буде схильний відвойовувати своє верховенство в сім'ї. Однак цей бій за повернення колишньої центральної позиції в сімейній системі самого початку приречене на невдачу - колишнього не повернути, як би первісток не старався. З часом дитина усвідомлює, що батьки надто зайняті, надто засмикані або занадто байдужі, щоб терпіти його інфантильні вимоги. Крім того, у батьків набагато більше влади, ніж у дитини, і вони відповідають на його важке поведінка (вимога до себе уваги) покаранням. У результаті подібної сімейної боротьби первісток "привчає себе до ізоляції" і освоює стратегію виживання в поодинці, не потребуючи будь-чиєї прихильності і схвалення. Адлер також вважав, що найстарша дитина у сім'ї швидше вся консервативний, прагне до влади і схильний до лідерства. Тому я часто стає зберігачем сімейних установок і моральних стандартів.

Єдина дитина. Адлер вважав, що позиція єдину дитину унікальна, тому що у нього немає інших братів чи сестер, з якими йому доводилося б конкурувати. Ця обставина, поряд з особливою чутливістю до материнської турботи, часто призводить єдину дитину до сильному суперництва з батьком. Він надто довго і багато знаходиться під контролем матері і чекає такий же захисту і турботи від інших. Головною особливістю цього стилю життя стає залежність і егоцентризм.

Така дитина протягом усього дитинства продовжує бути осередком життя сім'ї. Однак пізніше він як би раптово прокидається і відкриває для себе, що більше не знаходиться в центрі уваги. Єдина дитина ніколи ні з ким не ділив свого центрального положення, не боровся за цю позицію з братами або сестрами. В результаті у нього часто бувають труднощі у взаєминах з однолітками.

Другий (середній) дитина. Другій дитині з самого початку задає темп його старший брат або старша сестра: ситуаціястимулює його побивати рекорди старшого сиблингов. Завдяки цьому нерідко темп його розвитку виявляється більш високим, ніж у старшої дитини. Наприклад, друга дитина може раніше, ньому перший, почати розмовляти або ходити. "Він веде себе так, як ніби змагається з бігу, і якщо хто-небудь вирветься на пару кроків вперед, він поспіють його випередити. Він весь час мчить на всіх парах".

У результаті друга дитина виростає суперничають і честолюбним. Його стиль життя визначає постійне прагнення довести, що він кращий за свого старшого брата або сестри. Отже, для середнього дитини характерна орієнтація на досягнення. Щоб домогтися переваги, він використовує як прямі, так і обхідні методи. Адлер також вважав, що середня дитина може ставити перед собою непомірно високі цілі, що фактично підвищує ймовірність можливих невдач. Цікаво відзначити, що Адлер сам був середнім дитиною в сім'ї.

Остання дитина (наймолодший). Положення останнього дитини унікально у багатьох відношеннях. По-перше, він ніколи не відчуває шоку "позбавлення трону" іншим сиблингам і, будучи "малюком" або "улюбленцем" сім'ї, може бути оточений турботою та увагою з боку не лише батьків, але, як це буває у великих сім'ях, старших братів і сестер. По-друге, якщо батьки обмежені в коштах, у нього практично немає нічого свого, і йому доводиться користуватися речами інших членів сім'ї. По-третє, положення старших дітей дозволяє їм задавати тон; у них більше привілеїв, ніж у нього, і якому він відчуває сильне почуття неповноцінності, поряд з відсутністю почуття незалежності.

Незважаючи на це, молодша дитина має однією перевагою: у нього висока мотивація перевершити старших сиблингов. У результаті він часто стає найшвидшим плавцем, кращим музикантом, найбільш честолюбним студентом. Адлер іноді говорив про "бореться молодшому дитину", як про можливий майбутній революціонера.

Кожен з наведених вище прикладів є стереотипне опис "типового" старшого, єдиного, середнього і наймолодшого дитини.Як зазначалося раніше, не у кожної дитини стиль життя повністю збігається із загальними описами, даними Адлером. Він стверджував лише те, що no зиція кожної дитини в сім'ї передбачає наявність певних проблем (наприклад, необхідність поступатися центральне становище в сім'ї після того, як об'єктом загальної уваги, конкурувати з тими, у кого більше досвіду і знань тощо). Інтерес Адлера до взаємин в контексті порядку народження був, таким чином, нічим іншим, аніж спробою дослідити типи проблем, з якими стикаються діти, а також рішення, які вони можуть приймати, щоб впоратися з цими проблемами.

Размещено на Allbest.ru