Негативні психічні стани та реакції працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах надзвичайної ситуації

Размещено на http://www.allbest.ru/

УНІВЕРСИТЕТ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ

УДК 159.96:551.589.6

негативні психічні стани та реакції працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України

в умовах надзвичайної ситуації

19.00.09 - психологія діяльності в особливих умовах

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

МИРОНЕЦЬ Сергій Миколайович

Харків - 2007



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національній академії оборони України, Міністерство оборони України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Корольчук Микола Степанович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра загальної та інженерної психології, професор.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Сафін Олександр Джамільович, Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, кафедра військової педагогіки та психології, професор.

кандидат психологічних наук, доцент Кислий Віталій Дмитрович, Харківський університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба, кафедра психології та педагогіки, начальник кафедри.

Провідна установа: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, м. Київ.

Захист відбудеться “12” травня 2007 р. о 10-00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.707.02 в Університеті цивільного захисту України за адресою: 61023, м. Харків, вул. Чернишевська, 94.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Університету цивільного захисту України за адресою: 61023, Харків, вул. Чернишевська, 94.

Автореферат розісланий “10” квітня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Є. Христенко



АНОТАЦІЇ

Миронець С.М. Негативні психічні стани та реакції працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах надзвичайної ситуації. - Рукопис. психічний ліквідація аварійний рятувальний

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 - психологія діяльності в особливих умовах. - Університет цивільного захисту України. - Харків, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню динаміки негативних психічних станів та реакцій, що виникають у працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України під час виконання професійних завдань в реальних умовах великомасштабної надзвичайної ситуації.

Шляхом критичного аналізу відповідних літературних джерел, наявної нормативно-правової бази, що визначає діяльність органів та підрозділів МНС України, розкриті сучасні підходи до вивчення та розв'язання проблеми негативних наслідків впливу професійної діяльності на психіку представників професій екстремального профілю, зокрема й рятувальників; виявлені особливості розвитку провідних негативних психічних станів та реакцій, що виникають у рятувальників в умовах як підготовки до виконання аварійно-рятувальних робіт підвищеної складності, так і безпосередньої ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації; розроблені рекомендації керівному складу аварійно-рятувального підрозділу, практичним психологам МНС України щодо запобігання негативним психічним станам та реакціям, що виникають у рятувальників під впливом стрес-факторів надзвичайної ситуації.

Матеріали дисертаційного дослідження лягли в основу розробки ст. 13 Закону України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.2004 року та відомчих нормативних актів МНС України з питань психологічного забезпечення діяльності рятувальників, зокрема: Концепції психологічного забезпечення службової діяльності працівників апаратів та підрозділів МНС України (наказ МНС України від 23.11.2004 №187) та Інструкції з організації психологічного забезпечення службової діяльності аварійно-рятувальних служб (наказ МНС України від 23.02.2004 №89, зареєстрований Міністерством юстиції України за №323/8922 від 15.03.2004).

Ключові слова: рятувальник, негативні психічні стани, надзвичайна ситуація, екстремальна ситуація, аварійно-рятувальний підрозділ МНС України.



Миронец С. Н. Негативные психические состояния и реакции работников аварийно-спасательных подразделений МЧС Украины в условиях чрезвычайной ситуации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук за специальностью 19.00.09 - психология деятельности в особых условиях. - Университет гражданской защиты Украины. -Харьков, 2007.

Диссертация посвящена исследованию динамики негативных психических состояний и реакций, которые возникают у работников аварийно-спасательных подразделений МЧС Украины во время выполнения профессиональных задач в реальных условиях крупномасштабной чрезвычайной ситуации.

На основании проведенного исследования определены значимые психологические показатели, оказывающие влияние на эффективность деятельности, функциональное состояние и трудоспособность спасателей; обобщен психологический профиль и разработана профессиограмма спасателя; уточнена система мероприятий психологического обеспечения деятельности аварийно-спасательных подразделений в условиях ликвидации последствий крупномасштабной чрезвычайной ситуации.

Установлено, что в условиях проведения аварийно-спасательных работ по ликвидации последствий крупномасштабной чрезвычайной ситуации, происходит активация эмоциональных переживаний, деформируется перцептивная сфера спасателей. В целом, длительный период пребывания в стрессовой ситуации, вынужденное интенсивное формирование новых компенсаторно-приспособительных личностных механизмов психологической защиты, латентный характер процессов вытеснения из сознания переживаний тревоги и страха, провоцируют у личного состава аварийно-спасательного подразделения состояние хронической психоэмоциональной напряженности. В период участия в ликвидации последствий крупномасштабной чрезвычайной ситуации видимые изменения происходят преимущественно в психоэмоциональной сфере спасателей и становятся отправными факторами дальнейших психических и психофизиологических изменений.

Разработана общая технологическая схема работы руководящего состава, практических психологов МЧС Украины по предупреждению развития негативных психических состояний и реакций, которые с высокой степенью вероятности могут возникать у спасателей под воздействием стресс-факторов чрезвычайной ситуации.

Данная технологическая схема должна включать в себя следующие элементы: прогнозирование психологического содержания условий предстоящей деятельности, выявление ее требований к психофизиологическому состоянию кандидатов на службу в аварийно-спасательные подразделения МЧС Украины; целевую профессионально-психологическую подготовку, психологическую помощь и психологическую реабилитацию.

Ключевые слова: спасатель, негативные психические состояния, чрезвычайная ситуация, экстремальная ситуация, аварийно-спасательное подразделение МЧС Украины.



Myronets S.M. Negative States and Reactions of Search-and-rescue Subdivisions' Workers of the Ministry of Emergencies of Ukraine during Emergency Situation. -Manuscript.

PhD thesis on competition for PhD degree in psychology, specialty 19.00.09 - psychology of activities under specific conditions. - University of Civil Defense of Ukraine. - Kharkov, 2007.

The dissertation deals with research of dynamics of negative mental conditions and reactions which workers of rescue divisions of Ukrainian Ministry of Emergency Measures meet with while completing professional tasks in conditions of real large-scale extreme situation.

By the critical analysis of acceptable references, a present legal base which regulates the bodies' and divisions' of the Ukrainian Emergencies Ministry activities the modern approaches to investigation and solution of a problem of person's mental sphere violations that happen with employees during their employment activity in the field of extreme activities, including rescuers were described; features of development of leading negative mental states and reactions which arise at rescuers either in conditions of preparation for the performing of rescue activities of increased complexity or immediate liquidation of consequences of a large-scale extreme situation are revealed; recommendations for the administrative board of rescue division as good as for practical psychologists of the Ministry of Emergency Measures of Ukraine concerning prevention of negative mental states and reactions which arise at rescuers under influence of stress-factors of an extreme situation were developed.

On the basis of dissertational research materials the item 13 of the `Legal Bases of Civil Defense Act' and ministerial legal acts of Ukrainian Ministry of Emergency Measures that regulate the psychological maintenance of rescuers' activities such as: `The Concepts of psychological maintenance of service activities of boards and divisions of the Ministry of Emergency Measures of Ukraine staff' (the Order of the Ministry of Emergency Measures of Ukraine from 11/23/2004 №187) and `The Instruction on the organization of psychological maintenance of service activity of search-and-rescue services' (the Order of the Ministry of Emergency Measures of Ukraine from 2/23/2004 №89) were developed.

Key words: rescuer, negative psychological state, emergency situation, extreme situation, search-and-rescue subdivisions of the Ministry of Emergencies of Ukraine.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виконання завдань в умовах надзвичайних ситуацій (НС) з психологічної точки зору характеризується негативним впливом на психіку людини широкого спектру несприятливих, дискомфортних і загрозливих факторів. Спеціалісти, які направляються в зони НС для виконання рятувальних та інших невідкладних робіт, підлягають не тільки значному ризику виникнення нервово-психічних розладів, психічних дезадаптацій і стресових станів, а й фізичній загрозі особистому здоров'ю (життю). Такі негативні впливи нерідко стають причиною зривів у професійній діяльності, зниження працездатності, міжособистісних конфліктів, порушень дисципліни, зловживання алкоголем, інших негативних явищ (О.В. Тімченко, С.І. Яковенко, В.М. Крайнюк та ін.).

Тривала дія комплексу шкідливих чинників призводить до погіршення функціонального стану й працездатності та розвитку преморбідного стану й патології (Г.Л. Апанасенко, М.С. Корольчук, А.В. Самойлик, В.В. Стасюк, І.А. Сапов, О.С. Солодков та ін.).

Разом з тим, під впливом умов життєдіяльності, особливостей та характеру професійної діяльності, у рятувальників відбуваються багатогран ні зміни з боку функцій ор ганізму, знижується ефективність вико нання професійних обов'язків (І.А. Медвєдєв, А.М. Столяренко, Ю.М. Забродін, К.К. Платонов, В.І. Осьодло, П.П. Криворучко, Р.А. Шпак та ін.). Тривале виконання службових обов'язків у напруженій обстановці призводить до дезадаптації, до зниження опірності організму, до нервово-психічних перенапруг, результатом чого є розвиток стійких негативних психічних станів.

Як свідчить аналіз літератури, природа негативних психічних станів, які виникають у професіоналів різних категорій, досліджувалася неодноразово (Є.М. Алексеєв, І.В. Бринза, Ф.Є. Василюк, Є.П. Ільїн, К.Е. Ізард, А.М. Карпухіна, А.Б. Леонов, В.І. Медведєв, В.Л. Марищук, В.М. Мясищев, А.О. Прохоров, А.Ц. Пуні, О.Д. Сафін, Н.В. Тарабрина та ін.), проте проблема впливу негативних психічних станів на психіку рятувальників під час виконання ними завдань у реальних умовах надзвичайної ситуації не досліджувалася взагалі.

Успішність функціонування системи заходів з психологічного забезпечення професійної діяльності рятувальників залежатиме від комплексного наукового аналізу факторів і причин, що зумовлюють виникнення негативних психічних станів та реакцій працівників МНС України, всебічного дослідження психологічних закономірностей та умов зниження рівня психічних втрат і психічної недієздатності серед рятувальників.

Актуальність зазначеної проблеми й недостатнє її теоретичне й практичне обґрунтування й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, визначення об'єкта і предмета, формулювання гіпотези, постановку мети і завдань наукового пошуку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Університету цивільного захисту України й пов'язане з реалізацією Концепції реформування системи підготовки кадрів МНС України на 2003-2008рр., схваленої рішенням колегії МНС України від 22.05.2003р. № 6, а також Програми розвитку системи освіти й наукової діяльності навчальних закладів й навчально-методичних установ МНС України на 2003-2008рр., затвердженої наказом МНС України від 11.09.2003р. № 338.

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національної академії оборони України (протокол № 15 від 09.11.2004р.) та рішенням Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 30.05.2006р.).

Об'єкт дослідження - психічні стани та реакції рятувальників в умовах надзвичайних ситуацій.

Предмет дослідження: особливості прояву негативних психічних станів та реакцій, що виникають у рятувальників в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні негативних впливів стрес-факторів надзвичайної ситуації на індивідуально-психологічні властивості рятувальників, розробці теоретико-методологічних та організаційно-методичних засад щодо подолання їх негативного впливу, зниження рівня психічних втрат та підвищення психічної дієздатності серед працівників МНС України.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні про те, що динаміка працездатності рятувальників при виконанні аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації залежить від психічного стану фахівця. Вчасна діагностика негативних психічних станів та реакцій, що найбільш вірогідно виникають у особового складу в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та комплекс заходів багатоступеневої системи роботи керівного складу в поєднанні з методами психологічного забезпечення діяльності в екстремальних умовах, позитивно вплине на зниження рівня психічних втрат та підвищення психічної дієздатності працівників МНС України.

Основні завдання дослідження:

ь шляхом критичного аналізу відповідних літературних джерел, наявної нормативно-правової бази, що визначає діяльність органів та підрозділів МНС України, розкрити сучасні підходи до вивчення та розв'язання проблеми негативних наслідків впливу професійної діяльності на психіку представників професій екстремального профілю, зокрема й рятувальників;

ь виявити особливості розвитку провідних негативних психічних станів та реакцій, що виникають у рятувальників в умовах як підготовки до виконання аварійно-рятувальних робіт підвищеної складності, так і безпосередньої ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації;

ь розробити рекомендації керівному складу аварійно-рятувального підрозділу, практичним психологам МНС України щодо запобігання негативним психічним станам та реакціям, що виникають у рятувальників під впливом стрес-факторів надзвичайної ситуації, та подолання їх.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження:

- теоретичних: аналіз законодавства України та наукової літератури з питань вивчення психологічних й інформаційних аспектів діяльності людини в особливих та екстремальних умовах; аналіз сучасної наукової літератури з проблем психодіагностики і корекції функціональних станів; аналіз та узагальнення експериментальних даних із зазначеної проблеми;

- емпіричних: спостереження, бесіда, метод експертних оцінок, психодіагностичні методики (СМДО - для опису багатобічного портрета рятувальника, що включає, крім кількісних і якісних характеристик стійких, професійно важливих якостей, багатий спектр таких структурних компонентів особистості, як: мотиваційна спрямованість, тип реагування на стрес, захисні механізми, фон настрою, ступінь адаптованості індивіда, можливий тип дезадаптації тощо. Ця методика застосовувалася також для оцінки актуального психічного стану обстежуваного. Метод колірних виборів, що являє собою адаптований варіант колірного тесту М. Люшера, використовувався для виявлення стійких індивідуально-особистісних властивостей і ситуативно зумовлених реакцій, що визначають певну вибірковість, тропізм (неусвідомлений потяг) відносно вибору сфери інтересів, способу самореалізації в професійній діяльності, особливостей міжособистісної поведінки, а також захисні й компенсаторні механізми, що з'являються при емоційній напруженості. Коректурні проби “Таблиці Шульте” - для дослідження стійкості й переключення уваги рятувальників; проби Штанге й Генча - для визначення рівня резервних можливостей організму рятувальника в стресових умовах);

- математичних методів обробки результатів дослідження: метод Стьюдента - при перевірці гіпотез для незалежних і залежних вибірок про вірогідність різниці середніх при аналізі кількісних даних у популяціях з нормальним розподілом і однаковою варіансою; у випадку зіставлення розподілів результатів двох вибірок за частотою появи розглянутих ознак використовувався ц-критерій Фішера; нормальність розподілу результативної ознаки перевірялася шляхом розрахунку показників асиметрії, ексцесу й зіставлення їх із критичними значеннями показника; з метою ідентифікації явно не спостережуваних ознак, виділення їх з безлічі перемінних, що тісно корелюють між собою, застосовувався факторний аналіз; для визначення сили зв'язку ознак використовувався лінійний коефіцієнт кореляції.

Методологічну основу дослідження становлять концептуальні положення щодо: особистості та її розвитку в процесі діяльності (Б.Г. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн); індивідуально-психологічних відмінностей (П.К. Анохін, В.Д. Небиліцин, Б.М. Теплов); наукових уявлень про особистість як суб'єкт професійної діяльності (І.А. Зязюн, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко); психологічних закономірностей праці (В.П. Зінченко, Б.Ф. Ломов, К.К. Платонов, М.І. Томчук та ін.); діагностики якостей особистості в зіставленні з вимогами професійної діяльності (Л.М. Собчик, О.П. Саннікова та ін.); діяльності в особливих умовах (Є.М. Потапчук, В.П. Садковий, В.В. Стасюк та ін.); психічної, соціально-психологічної адаптації до умов діяльності (О.М. Кокун, О.О. Назаров, О.Д. Сафін та ін.)

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

Вперше:

ь розглянуто динаміку працездатності та особливості проявів негативних психічних станів у рятувальників під час виконання складних аварійно-рятувальних робіт в умовах великомасштабної надзвичайної ситуації; визначено значущі психологічні показники, що впливають на ефективність діяльності, функціональний стан та працездатність рятувальників;

ь узагальнено психологічний профіль та розроблено професіографічний опис рятувальника, суть яких полягає у використанні багатовимірної концепції психологічної структури особистості, що містить параметри генетичного, соціально-психолого-індивідуального та діяльнісного компонентів.

Уточнено:

ь систему заходів психологічного забезпечення дій аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації.

Отримали подальший розвиток:

ь теоретичні засади та прикладні методи психологічної роботи з особовим складом при здійсненні моніторингу персоналу, його особистісного розвитку, запобіганні негативним проявам стрес-чинників надзвичайної ситуації.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що запропонована автором багатоступенева система роботи керівного складу аварійно-рятувального підрозділу, практичних психологів МНС України щодо запобігання негативним психічним станам та реакціям, що із високою ймовірністю виникають у рятувальників під впливом стрес-факторів надзвичайних ситуацій, та подолання їх, дає змогу приступити до розробки в цілому Концепції розвитку служби цивільного захисту системи МНС України.

Матеріали дисертаційного дослідження лягли в основу розробки ст. 13 Закону України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.2004 року та відомчих нормативних актів МНС України з питань психологічного забезпечення діяльності рятувальників, зокрема:

ь Концепції психологічного забезпечення службової діяльності працівників апаратів та підрозділів МНС України (наказ МНС України від 23.11.2004 №187);

ь Інструкції з організації психологічного забезпечення службової діяльності аварійно-рятувальних служб (наказ МНС України від 23.02.2004 №89, зареєстрований Міністерством юстиції України за №323/8922 від 15.03.2004).

Результати дослідження використано та впроваджено:

ь в процес професійно-психологічної підготовки фахівців аварійно-рятувальних підрозділів (АРП) МНС України та рятувальників мобільного рятувального центру МНС України, що підтверджується відповідними актами впровадження;

ь при розробці галузевого Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників МНС України, затвердженого наказом МНС України від 07.10.2004 №100;

ь при підготовці звіту НДР "Психологічне забезпечення аварійно-рятувальних підрозділів МНС України" - державний реєстраційний № 03070001273, державний обліковий №0106U006348;

ь при підготовці звіту НДР "Методичні рекомендації з надання психологічної допомоги населенню, постраждалому внаслідок надзвичайних ситуацій" - державний реєстраційний №01070000625.

Запропонований автором комплекс заходів щодо психологічного забезпечення діяльності рятувальників безпосередньо під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій використовується в Університеті цивільного захисту України при підготовці практичних психологів МНС України.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідались і обговорювались на щорічних Всеукраїнських науково-практичних конференціях рятувальників, на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми психофізіологічного забезпечення діяльності”, Всеукраїнській науково-пошуковій конференції “Перспективні педагогічні технології в системі неперервної освіти”, міжвузівській науково-практичній конференції “Психологія діяльності в особливих умовах”, засіданні кафедри психології військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України, засіданнях Вчених рад Київського факультету підготовки керівного складу, Університету цивільного захисту України та Інституту державного управління у сфері цивільного захисту Університету цивільного захисту України.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 10 наукових публікаціях, серед них 6 статей - у фахових наукових виданнях з психологічних наук.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (244 найменування, з них 12 - іноземними мовами) та чотирьох додатків (на 59 сторінках). Основний зміст містить 164 сторінки комп'ютерного тексту. Ілюстративний матеріал поданий у 24 таблицях та 33 рисунках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ містить обґрунтування актуальності проблеми дослідження та обраного напрямку дисертаційної роботи, розкриває її об'єкт та предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, методологічні й методичні підходи. Викладено наукову новизну, теоретичне значення та практичну значущість роботи. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію та впровадження результатів дослідження в практику діяльності МНС України.

Перший розділ "Основні поняття, що використовуються в межах дослідження: їх юридично-психологічний, семантичний та феноменологічний аналіз" містить стислий огляд історії вивчення психічних станів, їх особливостей, феноменології, класифікацій, проявів та значущості; психологічний аналіз понять, що використовуються в законодавстві України для відображення та опису ризиконебезпечних ситуацій у діяльності представників екстремального профілю, зокрема й персоналу МНС України.

Відзначено, що поняття "психічний стан" з моменту своєї появи зазнало значних змін, які пов'язані як із розширенням сфери його застосування, так і великою мірою з фундаментальним вивченням різноманітних аспектів цієї категорії - причинності, регуляції, детермінації, прояву. Психічні стани - це особлива психологічна категорія, яка об'єднує велику групу життєвих явищ, цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що показує своєрідність перебігу психічних процесів залежно від відображення речей і явищ дійсності та психічних властивостей особистості (М.Д. Левітов, І.А. Сапов, А.С. Солодков, Є.М. Алексеєв, Л.Г. Дикая, А.Ц. Пуні, В.І. Медведєв, Ю.Є. Сосновикова, Т.А. Немчин, Л.А. Китаєв-Смик, В.А. Бодров та ін.).

Психічний стан розглядається в дослідженні як частина (компонент) функціонального стану організму фахівця аварійно-рятувального підрозділу МНС України, що може зазнавати істотних змін у зв'язку із впливом на організм професійної діяльності в умовах впливу стрес-факторів екстремальної ситуації (пожежа, землетрус, аварія, загибель людей тощо).

Під екстремальною ситуацією (у межах даного дисертаційного дослідження) припускається будь-яке поєднання компонентів зовнішнього середовища, що характеризуються наявністю безпосередньої загрози фізичного або морального збитку персоналу МНС; опосередкованих соціальних загроз (соціально-правові санкції, матеріальний збиток, можливі наслідки фахових не успіхів і т.п.); опосередкованої або неопосередкованої загрози особистої смерті.

Доведено, що мірою екстремальності може виступати ступінь незакінченості адаптаційного процесу з розвитком явищ часткової або повної дезадаптації, коли стан динамічної неузгодженості переходить у критичний.

Проведений аналіз законодавства України, підзаконних актів з проблем діяльності фахівців екстремального профілю дав підставу зробити висновок про суттєві неузгодженості у використанні термінів і понять сфери цивільного захисту. Відзначено, що на сьогодні і деякі вітчизняні вчені буває, довільно трактують визначення та поняття, ігноруючи термінологію, яка вживається відповідно до чинного законодавства та державних стандартів, або керуються застарілою термінологією, яка на сьогоднішній день через відміну того чи іншого законодавчого або нормативного акту втратила свою актуальність. Неоднозначність понять “екстремальна ситуація”, “надзвичайна ситуація”, “аварійно-рятувальні роботи” і т.ін. призводить до розходжень у поглядах на суть тих або інших психічних явищ, розбіжності в трактуваннях досліджуваних феноменів, суперечливості отриманих даних, відсутності суворих критеріїв при їхній інтерпретації, використання неадекватних методичних прийомів дослідження і т.ін. Логіка вивчення проблеми мінімізації негативних психічних станів і реакцій, що виникають у персоналу аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, зумовлюють необхідність подальшого розвитку понятійного апарату в цій галузі, диференціації і чіткої ієрархії основних понять.

У другому розділі "Організація роботи та методи емпіричного дослідження" наводиться схема побудови дослідження, загальна характеристика груп досліджуваних та методів дослідження.

Дослідження проводилося на вибірці рятувальників віком 29,0 ± 4,3 роки (n=274), які брали участь у ліквідації великомасштабної надзвичайної ситуації, що трапилася 6 травня 2004 року у Мелітопольському районі Запорізької області на артилерійських складах біля с. Новобогданівка. Середній стаж служби досліджуваних в МНС України 8,9±7,9 років, у тому числі тих, що прослужили від одного року до трьох років - близько 15%, від трьох до десяти років - близько 73%, більше 10 років - близько 12%. 100% обстежених мали середню освіту. Близько 69% працівників уперше брали участь в аварійно-рятувальних роботах підвищеної складності, близько 19% - один раз за період служби вже брали участь у ліквідації великомасштабної надзвичайної ситуації, кожний десятий рятувальник (близько 12%) - брав участь у ліквідації великомасштабної надзвичайної ситуації більше двох разів.

Організаційно дослідження здійснювалось трьома етапами: перший етап полягав у постановці завдань, виборі методів дослідження й аналізі літературних джерел; на другому етапі проводилося емпіричне дослідження працівників зведених загонів під час підготовки та участі їх у ліквідації великомасштабної надзвичайної ситуації; третій етап включав кількісну та якісну обробку отриманих даних, написання тексту дисертації, формулювання висновків і рекомендацій.

Отримані в ході дослідження результати дали змогу: 1) встановити актуальні психічні стани досліджуваних рятувальників (МКВ Люшера); 2) визначити рівень уваги у працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України (сенсомоторні реакції, таблиці Шульте); 3) визначити ступінь резервних можливостей організму в стресових умовах (навантажувальні проби Штанге й Генча); 4) описати особистісні особливості рятувальників (СМДО); 5) описати відмінності й залежності між виявленими психологічними структурами (критерій Стьюдента, критерій Фішера).

У третьому розділі “Динаміка психічних станів та реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України під впливом екстремальних факторів службової діяльності” наведено результати дослідження психічних станів, які впливали на працездатність фахівців на етапах підготовки їх до відрядження та під час безпосереднього виконання аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації.

Перший етап психологічного обстеження був присвячений виявленню актуальних психічних станів працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України при підготовці до відрядження в зону надзвичайної ситуації.

Оцінка результатів діагностики методом колірних виборів (МКВ Люшера) дала змогу виділити із загального контингенту обстежених дві типологічні групи:

ь перша група: працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України з високою зовнішньою реактивністю при низькій інтрапсихічній активності (n=139) - група “А”;

ь друга група: працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України з низькою зовнішньою реактивністю при високій інтрапсихічній активності (n=135) - група “Б”.

Аналіз результатів психологічної діагностики виявив статистично значимі групові розходження (р < 0,05) за такими показниками: психологічна витривалість - стійкість уваги (таблиці Шульте); рівень резервних можливостей організму людини в стресових умовах (навантажувальні проби Штанге й Генча); показники окремих усереднених шкал СМДО, у тому числі “F” - шкала вірогідності, що виявляє рівень емоційної напруженості; 2-а шкала “песимістичність”, що розкриває рівень усвідомлення проблем; 5-а шкала - “мужність-жіночність”, що характеризує рівень гуманістичної спрямованості інтересів; значення сумарного відхилення від аутогенної норми й вегетативного коефіцієнта (МКВ Люшера).

Доведено, що більшість рятувальників групи “А” прагнули до активних дій, але наявність інтрапсихічних суперечностей, спрямованих на витіснення почуття тривоги, викликало розвиток гальмових процесів, що, у свою чергу, впливало на зниження швидкості сенсомоторних реакцій. Фіолетовий колір на перших позиціях колірного ряду вказував на прояв проблем в адаптації до нових умов, ослаблення контролю свідомості над емоційною сферою. При цьому цей процес, близький до перших ступенів дезадаптивного стану, міг бути викликаний розхитуванням адаптаційного бар'єру через тривалу, хоча й не різко виражену емоційну напругу.

Працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи “Б”, на відміну від рятувальників групи “А”, були більш обережні в оцінці подій, що відбуваються, а їхні реакції більшою мірою вказували на знижений рівень емоційних проявів і психічної активності.

Знижений рівень впрацьовуваності й стійкості уваги розглядався як показник підвищеного рівня стомлюваності рятувальників, пов'язаного в групі “А” з рівнем залученості фахівців у загальний процес подій, а в групі “Б” - з нестійкістю психофізіологічних характеристик.

Очікування тривалого впливу таких специфічних факторів, як незадоволення біологічних і соціальних потреб, відірваність від звичних умов життя, рідних й близьких, відсутність діючих умов психологічного розвантаження, стимулювало психоемоційну напругу, некомфортний стан обстежених. Самі працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в тому або іншому ступені відзначали дані зміни як у себе, так і в колег у вигляді тривожності, чуйності до майбутньої небезпеки, недовіри до зовнішнього спокою.

Спостереження, здійснені в процесі підготовки зведеного аварійно-рятувального загону до відрядження, проведені співбесіди з рятувальниками у період їхнього обстеження й результати психологічної діагностики вказували на те, що несвідомі процеси, пов'язані з недостатньою підготовленістю працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України до відрядження в зону надзвичайної ситуації, впливали на зниження їхньої професійної активності, а в окремих випадках служили й пусковим механізмом психоемоційної напруги, здатним стати відправною точкою початку розвитку травматичного синдрому.

Рисунок невротичної тріади (1-а, 2-а, 3-а шкали методики СМДО) у групі “А” указував на схильність до витіснення тривоги, а в групі “Б” - на схильність до депресивних реакцій.

Завершальним ступенем першого етапу обстеження було виявлення взаємозв'язку наявних психологічних і соціально-біографічних показників, що доповнюють загальну картину виникнення різних психічних реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України. Структура виявлення взаємозв'язків будувалася з урахуванням того, що психічні реакції багато в чому пов'язані із соціальним досвідом обстежених. Для їхнього виявлення було використано кореляційний аналіз (r_s), за допомогою якого були виявлені принципово різні (р<0,05) соціально-психологічні зв'язки в представлених групах рятувальників: група А: єдина дитина в родині - 2-а шкала “песимістичність” (СМДО) - (+0,61); вік працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України - рівень резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) - (-0,37); вік працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України - частота випадків зниженої 2-ї шкали “песимістичність” (СМДО) - (-0,71); родинний стан - рівень резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) - (-0,47); група Б: наявність в анамнезі розлучення - виразність шкали “К” (“корекція поведінки”) (СМДО) - (+0,61); наявність в анамнезі розлучення - частота випадків зниженої шкали “мужність - жіночність” (СМДО) - (-0,67); вік працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України - частота випадків зниженої 2-ї шкали “песимістичність” (СМДО) - (+0,62); наявність в анамнезі смерті одного з батьків - рівень резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) - (-0,53); кількість випадків участі в ліквідації наслідків великомасштабних надзвичайних ситуацій - стійкість уваги (таблиці Шульте) - (-0,76).

Виявлені взаємозв'язки психологічних і соціально-біографічних факторів логічно доповнили загальну картину природи психічних реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в період підготовки їх до роботи в умовах надзвичайної ситуації.

Другий етап психологічного обстеження, присвячений визначенню рівня психологічної адаптації рятувальників й виявленню причин, що негативно впливають на їхню психіку в умовах проведення аварійно-рятувальних робіт, був проведений після першого тижня перебування зведеного загону в зоні надзвичайної ситуації. Збір соціально-психологічної інформації містив у собі комплексний аналіз взаємодії соціально-психологічних детермінант, що в різному ступені характеризують життєдіяльність загону, з факторами змін психічних реакцій працівників у період їхньої адаптації до умов, пов'язаних з ризиком для життя й здоров'я.

Спостереження й результати співбесід з рятувальниками показали, що їхні життєві сприйняття в умовах, пов'язаних з гострим переживанням загрози життю, можливої загибелі людей, мають специфічні особливості. Так, рівень небезпеки оцінювався кожним рятувальником індивідуально й залежав від особистого досвіду й сприйняття подій, що відбуваються.

Встановлено, що працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в період обстеження піддавалися впливу комплексу екстраординарних психотравмуючих факторів, більшість рятувальників у різному ступені відчували внутрішнє занепокоєння й очікування негативних подій. У цілому, проведення аварійно-рятувальних робіт в зоні надзвичайної ситуації характеризувалося високим ступенем небезпеки для життя й здоров'я, усвідомленням працівниками МНС високої відповідальності за результати виконання службових завдань. Основні особливості побуту (дефіцит інформації, відсутність контактів з родиною й близькими людьми, безперервний контроль з боку керівництва), на який накладала додатковий і істотний відбиток обстановка постійної небезпеки, з погляду її впливу на людський організм і психіку, являли собою сукупність негативних подразників. Сприйняття нових умов життєдіяльності вплинуло на психологічні установки працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, їхню свідомість у цілому.

Очікування негативних подій впливало на активізацію психічних процесів: наприклад, в обох групах збільшився (р<0,001) показник вегетативного коефіцієнту. Зміна даної перемінної продемонструвала зростання енергетичного потенціалу в більшості працівників, мобілізацію фізичних і психічних ресурсів, внутрішню налаштованість на активні дії. Подібні зміни багато в чому визначалися індивідуальними особливостями рятувальників.

На етапі адаптації особлива увага приділялася аналізові розвитку стану тривожності у працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України. Результат спостережень і співбесід з обстеженими рятувальниками вказував на те, що стан тривожності відігравав у життєдіяльності особового складу охоронну й мотиваційну роль, однак в окремих випадках тривога, за інтенсивністю й тривалістю неадекватності ситуації, перешкоджала формуванню ефективної адаптаційної моделі поведінки, провокувала порушення поведінкової інтеграції й загальної дезорганізації психіки рятувальників. Тому цей феномен розглядався як основа змін психічного стану й поведінки працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, зумовлених негативним професійним стресом.

Загальною в обох групах залишалася наявність фіолетового кольору на першій позиції, що вказувало на проблеми в адаптації до нових умов життєдіяльності. Переважно цей показник залишався високим у групі “А” (25%).

Отримані дані за допомогою методу колірних виборів дали змогу визначити групу обстежуваних з вираженими ознаками соціальної й (або) психічної дезадаптації. Подібний стан був визначений у 21% рятувальників групи “А” і 31% - групи “Б”. Цей показник мав достовірні міжгрупові розходження (р< 0,05).

Розгляд специфіки дезадаптивних проявів у групах показав, що у більшості працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи “А” (15% з 21%) фактор дезадаптованості мав виражений соціальний характер (фіолетовий колір на першій позиції). Кореляційні зв'язки цього фактора було виявлено у відношенні 7-ї шкали СМДО (r= +0,55 р< 0,05), вегетативного коефіцієнта (r= -0,33 р< 0,05), сумарного відхилення від аутогенної норми (r= +0,33 р< 0,05) і кількості раніше виконаних робіт з ліквідації наслідків великомасштабних надзвичайних ситуацій (r=+0,44 р< 0,01).

У групі “Б” фактор дезадаптації не мав загальних виражених особливостей і достовірних кореляційних зв'язків з іншими розглянутими факторами.

Розгляд узгоджених зв'язків рівня резервних можливостей організму працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи “А” з іншими розглянутими ознаками виявив зворотню залежність (р<0,05) з віком працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, ступенем активності їхньої життєвої позиції й характерної потреби гармонічних відносин з оточенням, прагненням до ефективного виконання службових обов'язків.

У групі “Б” показник резервних можливостей організму не мав, на відміну від групи “А”, великої кількості жорстких зв'язків з розглянутими змінними. Ця обставина могла вказувати на те, що в обстежених групи “А” реакції відреагування на професійний стрес мали здебільшого характер зниження резервних можливостей організму, а в групі “Б” - погіршення психічного стану.

На період обстеження отримані результати були проінтерпретовані нами в такий спосіб:

ь серед працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи “А” процес мобілізації функцій організму проходив більш інтенсивно, ніж у групі “Б”;

ь інтенсивна мобілізація функцій організму активізувала процес виснаження його резервів;

ь виявлені зміни у працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи “А” істотно вплинули на потенціал працездатності;

ь інтенсивний процес мобілізації функцій організму в групі “А” характеризувався адаптивною формою реагування на вплив середовища, що несло загрозу життю й здоров'ю;

ь у цілому зниження показника рівня резервних можливостей організму працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи “А” було пов'язане з інтенсивною мобілізацією функцій організму, викликаною психологічним і фізіологічним стресом (Г. Сельє називав саме цей комплекс реакцій “загальним адаптаційним синдромом”).

Оцінка рівня уваги з використанням методики Шульте, на відміну від результатів, отриманих перед відрядженням, була вірогідно різною (р<0,05) у відношенні всіх розглянутих параметрів. Найбільш успішно тест Шульте виконували працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України з високою зовнішньою реактивністю при низькій інтрапсихічній активності.

На період обстеження отримані результати були проінтерпретовані нами таким чином:

ь загальна ефективність уваги в групі “А” була взаємозалежна з рядом шкал СМДО, що характеризують підвищений психологічний самоконтроль працівників, зокрема зі шкалою “К” (r=-0,32 p=0,04) і 1-ю шкалою (“понадконтроль”) (r=-0,33 p=0,04). Тобто, зниження загальної ефективності уваги було складовою частиною комплексу психічних реакцій, що вказують на зростання самоконтролю працівників аварійно-рятувальних підрозділів;

ь у групі “Б” погіршення ефективності уваги відбувалося на фоні підйому 6-ї шкали СМДО (“ригідність”) (r=+0,51 p=0,002), 8-ї шкали (“індивідуалістичність”) (r=+0,40 p=0,016) і зниження значень 0-ї шкали (“інтроверсія”) (r=-0,41 p=0,014). На практиці подібна комбінація значень шкал найчастіше вказує на виникнення проблем у соціальній взаємодії обстежуваних і зниження рівня конформності;

ь поліпшення загальної ефективності уваги в групі “А” супроводжувалося підйомом 9-ї шкали СМДО (“оптимістичність”) (r=-0,42 p=0,03);

ь поліпшення показника загальної ефективності уваги в групі “Б” супроводжувалося підйомом 9-ї шкали СМДО (“оптимістичність”) (n=-0,43 p=0,010) і зниженням 2-ї шкали СМДО (“песимістичність”) (r= +0,54 p=0,001);

ь працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи “Б”, які мали достатній показник стійкості уваги, відрізнялися низьким рівнем прояву конфліктності в колективі (r=+0,48 p=0,004) (професійна оцінка діяльності).

Дані, отримані за допомогою СМДО, виявили зміни показників більшості шкал та вказували на відносне зростання емоційної напруги у рятувальників (група “А” - 2-а шкала “песимістичність”; група “Б” - 2-а шкала “песимістичність”, 7-а шкала “тривожність”).

Діагностичні обстеження й консультаційні бесіди дали підстави зробити висновок: підвищенню даних шкал сприяли переживання рятувальниками очікування безпосереднього виконання аварійно-рятувальних робіт. Порушення гармонії психічних процесів проходило на фоні ситуацій, пов'язаних із прямою (можливою) загрозою власному здоров'ю.

Незалежно від досвіду в ліквідації наслідків великомасштабних надзвичайних ситуацій, у когнітивній сфері працівників МНС України була стійка впевненість у наявності гострої загрози життю й здоров'ю. Підйом у групах 2-ї шкали, що супроводжувався відносним підйомом 7-ї шкали, вказував на тенденції емоційного стану рятувальників, що негативно розвиваються. Рівень самоконтролю в групі “А” зростав конгруентно зростанню несвідомих психологічних проблем, що витісняються, а в групі “Б”, навпаки, самоконтроль розвивався на фоні підвищення внутрішньої самовпевненості.

Перший тиждень перебування зведеного загону в екстремальних умовах характеризувався перевантаженням інформацією загрозливого характеру. Відносне збільшення 8-ї шкали СМДО, що відбувалося на фоні емоційної напруги, дало підстави зробити висновок про те, що працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України не справлялися з переробкою одержуваної інформації. Великий обсяг негативної інформації й малий період часу на її усвідомлення призводив до того, що інформація про події, які відбувалися, переходила зі свідомого рівня в несвідомий, не отримавши достатньої обробки для її осмислення. Тому цей процес в остаточному підсумку стимулював у рятувальників зростання неусвідомлених негативних емоційних переживань.

Екстремальність ситуації загострила почуття рятувальників, викликала необхідність прийняття негайних рішень, граничної чіткості й злагодженості дій, активізувала прояв природних властивостей особистості, які в умовах безпеки згладжені або не вимагають крайніх своїх проявів.

Загальним для всіх обстежених було переживання негативного стресового стану. Подібний висновок дала підставу зробити однотипність природи виникнення показника тривожності в обох групах досліджуваних.

Значення шкали “тривожність” (СМДО) і тенденції дезадаптованості (МКВ Люшера) збільшувалися в схожих пропорціях. Результати обстеження й співбесіди з рятувальниками показали, що включення працівників у реальні умови великомасштабної надзвичайної ситуації провокувало в них переосмислення життєвих цінностей.

Симптоми зростаючого збудження, які у працівників АРП МНС України спостерігалися в значно меншому ступені до від'їзду в зону надзвичайної ситуації, виявлені в обох групах досліджуваних. Утруднення в стійкості уваги (Шульте), стан постійного очікування загрози (з результатів співбесід з рятувальниками) та підвищення шкали “песимістичність” (р<0,05) (СМДО) збігалися з описом критеріїв посттравматичного стресового розладу. Ці висновки припускали формування в рятувальників обох груп симптомів травматичного стресового розладу вже в перший тиждень перебування їх в умовах великомасштабної надзвичайної ситуації.

Третій етап психологічного обстеження, метою якого було визначення психоемоційного стану рятувальників, рівня їхньої психологічної адаптованості, був проведений після трьох тижнів перебування працівників МНС в умовах великомасштабної надзвичайної ситуації.

Спостереження показали, що психоемоційна атмосфера в підрозділі весь час залишалася напруженою. Професійна адаптація підрозділу багато в чому залежала від усвідомлення рятувальниками подій, які відбуваються, мотиваційної спрямованості, стійкості індивідуальних і групових установок, розуміння мети ризикування життям. У цілому рівень адаптації підрозділу залежав від здатності кожного окремого рятувальника прийняти умови життєдіяльності при проведенні аварійно-рятувальних робот підвищеної складності. Істотними були розходження в мотивації до діяльності, особистісних змістах і індивідуальній значимості того, заради чого працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України ризикували життям. Посилення тривоги призводило до підвищення інтенсивності дії адаптаційного інтрапсихічного механізму й забезпечувало редукцію тривоги.

Розгляд рівня змінюваності сумарного відхилення від аутогенної норми як оцінки нервово-психічного стану обстежених показав, що виконання завдань в умовах великомасштабної надзвичайної ситуації в групі “А” частіше провокувало погіршення нервово-психічного стану й відносне поліпшення в групі “Б” (р< 0,05). У групі “А” розглянутий показник мав достовірний взаємозв'язок (р<0,05) з наявністю піків по 4-й (“імпульсивність”), 8-й (“індивідуалістичність”) і 9-й (“оптимістичність”) шкалах СМДО. Погіршення нервово-психічного стану на фоні підвищення 4-ї, 8-ї і 9-ї шкал СМДО виявляло тенденцію розвитку деструктивної поведінки рятувальників на фоні зниженого контролю імпульсів.

Стресовий стан у більшості рятувальників був виражений помірковано, а явні психоемоційні порушення були виявлені у 4,5% працівників МНС України. Поведінка в гострому періоді життєнебезпечної ситуації багато в чому визначалася психоемоційною напругою, що до певних меж розглядалося фізіологічно нормально, сприятливо екстреній мобілізації фізичних і психічних ресурсів, необхідних для самозбереження.

Поетапна оцінка резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) дала змогу певною мірою визначити систему змін фізіологічних реакцій у період активного формування у рятувальників моделі поведінки в екстремальних умовах. Через три тижні перебування зведеного аварійно-рятувального підрозділу в умовах надзвичайної ситуації рівень резервних можливостей організму в групах зрівнявся й перестав мати істотні розходження.

У працівників з високою зовнішньою реактивністю при низькій інтрапсихічній активності в умовах виконання аварійно-рятувальних робіт швидше наступала третя стадія “загального адаптаційного синдрому”, що характеризується виснаженням адаптивних можливостей. У той же час рятувальники з низькою зовнішньою реактивністю при високій інтрапсихічній активності протягом періоду обстеження переживали лише першу стадію “загального адаптаційного синдрому”, що характеризується станом тривожності й мобілізацією організму.

Підвищення загальної ефективності уваги (методика Шульте) на фоні зростання загальної напруги функціональних систем організму стало складовою частиною комплексу реакцій, викликаних необхідністю посилення самоконтролю працівників МНС України.

Міжгрупові відмінності (р<0,05) на третьому етапі обстеження в профілях СМДО були виявлені відносно шкали “F” і 5 (“мужність-жіночність”). При цьому, якщо різниця в значеннях шкали “мужність-жіночність” була типологічною, то відмінності в значеннях шкали “F” були пов'язані з розвитком в групі “Б” внутрішніх суперечностей у поглядах на соціальну модель поведінки й скритності, обмежень соціальних контактів. Подібний психологічний процес у період другого обстеження був характерний для групи “А” і виражався у підвищенні шкал “L”, “К” і 0 (“інтроверсія”). Це свідчило, що процес відреагування на стрес у групах мав схожу модель, але в групі “А” він проходив швидше.

...