Єдиною зміною, яка відбулася у контрастній групі є зниження "щільності" емоційного зв'язку членів сімей (вони стали менш схильними звертатися один до одного за допомогою (це проявилося на рівні тенденції). Можна припустити, що поясненням цього є дорослішання дітей, та поступове їх емоційне віддалення від батьків.

Таким чином, можна стверджувати наявність впливу спільної художньої творчості як на гнучкість, так і на окремі аспекти згуртованості.

Батьки з основної групи стали частіше задоволені результатами своїх дій, стало менше випадків, коли б їм не вдавалося реалізувати свої прагнення (р<0, 05).

Таким чином, заняття спільною художньою творчістю спричинили зменшення схильності батьків проявляти надмірну критичність по відношенню до себе, та посприяли зростанню позитивного ставлення до результатів своїх дій.

В якості індикатора зміцнення меж нуклерної сім'ї ми розглядаємо віддалення членів нуклеарної сім'ї від "третіх" осіб (сусідів, друзів, кузенів, інших рідних, з якими дитина не проживає). Ця тенденція була виявлена в результаті контент-аналізу "розстановок" (Тест Герінга) і проявилася більшою мірою в основній групі. Отже, спільна художня творчість членів сім'ї окрім того, що створює умови для зміцнення особистісних меж членів сім'ї та зростання поваги членів сім'ї один до одного, сприяє зміцненню меж сім'ї [22].

2.2 Методичні рекомендації щодо гармонізації сімейних стосунків

На основі отриманих емпіричних даних та узагальнення результатів спостереження виділено типи проблем у сімейних стосунках, які можуть вирішуватись через участь таких сімей у сімейній арт-терапевтичній студії, спрямованій на гармонізацію сімейних стосунків. Така форма роботи створює умови для гармонізації стосунків у сім'ях, які потребують альтернативних можливостей для висловлення почуттів дітьми та батьками, у сім'ях, які переживають кризову ситуацію, у сім'ях, де порушений емоційний контакт батьків та дітей, сім'ях, у яких наявна висока ригідність сімейної системи, а також тих, де батьки проявляють непослідовність у вихованні або ж недостатньо впевнені (проявляють батьківську тривожність), сім'ях, які не вміють із задоволенням проводити час разом (низька педагогічна компетентність батьків у сфері організації сімейного дозвілля), сім'ях, у яких наявні конфлікти [4, с. 7].

Отримані дані свідчать про те, що спільна художня творчість виступила каталізатором процесу зростання рівня діалогічності сімейного спілкування у сім'ях, які брали участь у роботі сімейної арт-терапевтичної студії.

Емпіричне дослідження спільної художньої творчості дітей та батьків дозволило виділити наступні варіанти співвідношення позицій у взаємодії батьків та дітей під час занять спільною художньою творчістю: позиція "на рівних", з урахуванням більшої досвідченості дорослого; прагнення матері/батька керувати процесом спільної творчості; підпорядковування матері/батька забаганкам вже більш-менш дорослої дитини; маніпулювання; приниження дитини шляхом висловлення принизливих коментарів щодо творчих "продуктів"; відчуженість. Взаємодія "на рівних", з урахуванням більшої досвідченості дорослого, найбільшою мірою відповідає гармонійним сімейним стосункам з високим рівнем діалогічності сімейного спілкування. Проаналізовані випадки, в яких можливим є втручання ведучого у процес творчості сім'ї [4, с. 8].

Виділені наступні критерії підбору технік та планування занять у сімейній арт-терапевтичній студії: різноманіття (звернення до різноманітних художніх матеріалів), наявність ігрового елементу, необхідність періодичного або постійного освоєння нових матеріалів та технік, почерговість у впровадженні різних технік із використанням різних матеріалів. Виокремлено основні мотиви відвідування мамами та батьками сімейної арт-терапевтичної студії: виховний; пізнавальний; розвивальний; комунікативний; потреба у спільних із дітьми розвагах; прагнення компенсувати почуття провини; потреба у просторі для спільного проведення часу зі старшою дитиною без присутності молодшої. Урахування батьківської мотивації є важливим при розробці рекомендацій для батьків стосовно додаткових корекційних/психотерапевтичних заходів, а також відповідних "рекламних стратегій" на етапі організації роботи сімейної арт-терапевтичної студії.

Фасилітація спільної художньої творчості та спільної взаємодії сімей у процесі їх спільної творчості є основним напрямком "активності" ведучого сімейної арт-терапевтичної студії і здійснюється за рахунок дотримання основних соціально-психологічних принципів організації сімейної арт-терапевтичної студії. У якості "засобів" фасилітації спільної художньої творчості та спільної взаємодії сімей у процесі їх спільної творчості виступають заохочувальні звернення ведучого, підкреслення унікальності кожної роботи та ідей учасників. На заняттях у сімейній арт-терапевтичній студії сім'ям - учасникам студії "надається свобода" стосовно ступеня спільності у взаємодії та творчому процесі. Досвід організації сімейної арт-терапевтичної студії дає змогу наголошувати на важливості дотримання балансу між "дозволами", які даються дітям та "підтримкою", яка надається батькам у здійсненні ними функції контролю та "обмеження дітей" [4, с. 9].

Основними цілями занять психотерапевтичного циклу є: дослідження та краще усвідомлення матерями власного психологічного простору та власних психологічних потреб; встановлення здорових особистісних меж; децентрація; розширення кута зору на дитячо-батьківські стосунки завдяки зверненню до власного досвіду; переосмислення матерями своїх цілей у вихованні дитини та переформулювання стратегій досягнення цих цілей; удосконалення навичок співробітництва матерів; мотивування матерів на переорієнтацію їх власних неконструктивних виховних стратегій; перенаправлення контролю матерів з психологічного простору дитини на їх власний психологічний простір; розвиток здатності матерів до зниження контролю [4, с. 10].

2.3 Використання арт-технологій в сімейній психотерапії

Учасникам арт-терапевтичних студій пропонувалося за різними критеріями поділитися на групи з 3-5 осіб. В межах групи вони грали різні сімейні ролі, потім члени кожної родини взаємодіяли на аркуші за допомогою фарб.

На терапію звернулася родина з п'ятьох членів: батьки (батько 38 років, мати - 32 років, одружені 12 років) й троє дітей - синам 10 та 5 років, донці 3 роки. Ініціатором терапії був батько, який турбувався через те, що мати перебуває у деструктивній секті. Подружжя не спілкувалося між собою. Дружина скаржилася на те, що чоловік ігнорує її та дітей, відмовляється від сексуальних стосунків, не дає грошей. На 3-тю зустріч терапевти попередньо запланували "Сімейний малюнок"(щоб дозволити родині поспілкуватися на невербальному рівні, за допомогою зображень на спільному малюнку). Попередня бесіда призвела до емоційної взаємодії шлюбних партнерів, в якому жінка іноді відверталася, уникала контакту - їй було дуже боляче. Бесіда стосувалася таких тем: діти, сексуальні стосунки, релігійна спрямованість жінки (ті, що викликали напруження, протистояння, конфлікти).

Пропозиція терапевтів звернутися до спільного малюнка фарбами (гуаш) викликала у дружини супротив. Терапевти запропонували на вибір малюнок удвох з чоловіком або разом з дітьми. В ході малювання донька сиділа на руках у матері, молодший син - у батька, старший - напроти батьків. Першим кольором, який використали всі члени родини, був червоний: чоловік намалював квітку троянди (унизу ліворуч, ближче до середини), старший син - дзьоб лелеки (лівий верхній кут), мати - теж намалювала червону квітку, яку донька відразу ж розмазала на більшу площу аркуша [4, с. 11].

Протягом роботи родини (15 хв.) донька змішувала в цій плямі різні відтінки - із сильною перевагою червоного (праворуч унизу). Пляма у жінки згодом асоціювалося із раною. Асоціації терапевтів - з вулканом (який, мабуть, ще й не викидає, але вже "кипить" - такий висновок випливав із розмови перед малюванням). Сімейну проблематику в арт-терапевтичному процесі найбільш сміливо, без захистів і компенсацій актуалізує дівчинка. Над цією тривожною плямою мати розмістила високу траву із квітами (невдала спроба прикрити своє горе або сором). Батько намалював дві квітки, дерево й зайчика (у середині, ближче до низу) - та потім знецінив свої твори, стверджуючи, що вони невдалі (звичайний спосіб ставлення до себе); малюнки були маленькими (низька самооцінка). Молодший син намалював сонце й багато безпредметних зображень (ліворуч внизу). Характерна повторюваність зображення літери "В" (перша літера імен батька та старшого брата) може свідчити про злиття із старшим братом або батьком (перше більш вірогідно).

Невербальна взаємодія дружина - чоловік відбулася під кінець роботи. Жінка продовжила намальовану траву до малюнків чоловіка. У зайця, що "приховався" тепер у заростях, вона посадила три квітки (діти?). Лише у старшого сина всі зображення були орієнтовані вверх ногами стосовно домінуючої орієнтації малюнка. Вони висіли в повітрі, й у своєму змісті стосувалися польоту: лелека, літак, парашутист. Таким чином, було з'ясовано, що він не втручається в конфлікти батьків, живе своїм життям. (В інших випадках це може свідчити про порушення сімейної ієрархії, утворення коаліцій, якщо пари членів родини сприймають різні боки аркушу як "низ", або вказувати на "жертву" або "козла відпущення"). Ретельне промальовування деталей та "графічне" застосування гуаші свідчать про захист, відсторонення від емоцій, чутливість до конфліктів родини та водночас небажання їх чути та на них реагувати. Окремо можливо розглядати зміст символіки малюнків. Один з кутів (правий верхній) лишився незаповненим. Жінка сказала, що на цьому порожньому місці повинні бути ненароджені діти - "місця для аборту й двох викиднів". Таким чином, спільна творчість та чутливість дітей до прихованих конфліктів та таємниць батьків надало їм можливість говорити про своє почуття провини, болю із приводу зробленого аборту. У терапії відбувся перелом. Аборт виявився важливим фактором, що привів матір до залежності від релігійної секти (вона потрапила туди одразу ж після аборту). Надалі робота велася на інтерналізацію досвіду аборту, "здобування уроків" через роботу з малюнком, пластиліном та ритуальними діями. Подружній парі були запропоновані вправи "прощання з ненародженою дитиною" як домашнє завдання й "маска минулого й маска майбутнього" для можливості переходу на новий рівень розвитку сімейної системи. Результатом спільної творчості стало зменшення негативного емоційного фону в родині, налагодження стосунків поза спілкуванням з терапевтами, співтворчість в житті [4, с. 12].

Другий приклад застосування "Сімейного малюнка" наведемо такий.

На терапію звернулася молода подружня пара (обом 24 роки, в громадському шлюбі - 2 роки). Привід звертання: фізичне насильство в родині щодо дружини (саме вона - ініціатор терапії). На момент першої зустрічі з терапевтами вони жили окремо 3 тижні (причина - страх жінки бути покаліченою). Серед особливостей комунікації членів родини слід відмітити: проблеми вислуховування, монологічність мови (кожен говорить про своє), відсутність взаємного вербального контакту. Характерна риса емоційних процесів в родині - заборона на вербальне вираження почуттів (гіпотеза: можливо дозвіл на вираження почуттів на тілесному рівні, у тому числі й через насильство). Жінка говорила про свій страх, суїцидальні думки, чоловік - про почуття провини. Зрозуміло, що метою терапії було налагодження комунікації між подружжям, вироблення нових вербальних моделей вираження почуттів для розвитку відносин у родині після насильства.

На 2-й зустрічі парі була запропонована спільна невербальна взаємодія протягом 10 хвилин на аркуші А 3 за допомогою фарб. Жінка й чоловік сіли напроти один одного та залишили місце для терапевтів (працювали 2 терапевти) зліва від себе (автор знаходилася зліва від жінки, котерапевт-чоловік - ліворуч від чоловіка), тобто вони розташувалися ніби по діагоналі (що потім знайшло відображення у малюнку: жінка малювала, починаючи від правого нижнього кута, а чоловік - від лівого верхнього в напрямку до середини. Дружина перша активно включилася у процес малювання. Почала малювати синім, жовтим, червоним кольорами; увесь час посміхалася. Її малюнки були орієнтовані до неї, тобто відносно чоловіка - перевернуті. Це тривало 3-4 хвилини. Потім чоловік узяв пензлик, але крутив його у руці, не приступаючи до малювання. Жінка займала своїми малюнками все більше й більше місця: спочатку були сині гори, потім на піках гір "виросли" жовті кульки, наступним кроком було зображення "смайліка" (посмішки, але повернутого до жінки), згодом з'явилося жовте сонце (терапевти сприйняли цей образ як границі, межі жінки, її потребу відгородитися, зважаючи на гострі сонячні промені, спрямовані на чоловіка). Чоловік не ворушився, а лише спостерігав, тоді жінка зобразила краплі-сльози (знов таки перевернуті під кутом зору чоловіка). Коли приблизно 2/3 аркушу були заповнені її художніми образами, чоловік кинув пензлик на стіл (в наступній бесіді він зміг ідентифікувати цей рух як прояв роздратування, гніву, чим підтвердив гіпотезу про дозвіл на фізичний прояв почуттів разом з забороною вербального). Жінка за допомогою міміки виразила образу ("надула губки") та малювала на аркуші ближче до чоловіка кактус, гілки якого були спрямовані на чоловіка [4, с. 13].

Коли оголосили, що залишилося 3 хвилини, чоловік узяв пензлик знов і почав малювати коричневим кольором двері (дім), малюнок розмістив перпендикулярно напрямку, в якому сидів. Жінка поряд з кактусом намалювала велике серце. Подружжя продовжило малювали по черзі, пробуючи діалог. Малювання продовжувалося лише на "стороні" чоловіка. Після малювання їм було запропоновано описати свої почуття, емоції, переживання під час процесу взаємодії. Перша розповідала жінка (як звичайний приклад взаємодії родини: жінка - ініціатор). Завдяки малюванню вона краще зрозуміла чоловіка: для нього важливе матеріальне, а вона цього не помічала раніше. Вона відчула образу, коли чоловік "заліз" на її малюнки. В діалозі з терапевтом вона визнала, що залишила обмаль простору для свого партнера. Потім вона намалювала квіти для окраси входу до дому. Чоловік розповів, що не розумів, чого хоче жінка, а коли вона намалювала кактус, він образився, тому що він - не кактус. Тоді він намалював відчинені двері, а не дім, намагаючись показати, що він відкритий до взаємодії, готовий відкритися. Коли дружина намалювала квіти, він сприйняв це як краплі крові, та намалював шлях, намагаючись показати, що можливо знайти іншій шлях, не лише через кров. Таким чином, під час обговорення процесу та результату спільної творчості пара реалізувала свої звичні паттерни поведінки, усвідомила помилки в комунікації.

На наступній зустрічі терапевти запропонували продовжити арт-роботу, проте чоловік відмовився. Було запропоновано ще раз подивитися на малюнок. Спочатку сіли, як на попередній зустрічі, потім подружжя помінялися місцями. Після зміни позиції, жінка побачила, що чоловік намалював не дім, а двері, а її образи-малюнки з місця чоловіка незрозумілі. Чоловік побачив сльози, що намалювала жінка, які сприймалися ним як повітряні кульки.

Було запропоновано домалювати, додати, що хочеться, знаходячись на місці партнера впродовж 5 хвилин. Чоловік не брав пензлик, таким чином відстояв своє право не малювати, побудував свої "границі". Жінка, використовуючи різні кольори, перетворила свої сльози на повітряні кульки (можливо, її сльози є демонстрацією та не наповнені сильними почуттями, й легко можуть перетворитися на що-небудь, що не має глибокого болісного змісту, хоча за допомогою сліз вона маніпулює чоловіком, викликає у нього почуття провини).

Таким чином, на цих прикладах ми бачимо терапевтичні можливості арт-техніки "Сімейний малюнок".

Можливості арт-терапії дають багато діагностичного матеріалу для подальшої роботи, а також роблять метод "Сімейний малюнок" ефективним методом як вирішення внутрішньо-особистісних конфліктів членів сім'ї, так і психотерапевтичної роботи із сімейними проблемами.

Таким чином, метод "Спільний малюнок сім'ї" дозволяє діагностувати різні паттерни та моделі взаємодії членів родини. Аналізові піддається: результат спільної творчості членів сім'ї (кольори, форми, що використали члени родини, наявність границь аркушу як границь сім'ї та меж між малюнками членів родини, обсяг простору, що займає на аркуші кожен член родини і т. ін.); процес спільної творчості; невербальна взаємодія членів сім'ї в процесі спільної творчості. Але необхідно наголосити, що в арт-терапевтичній роботі діагностика відбувається одночасно з терапією, ці процеси неможливо відокремити один від одного [4, с. 15].

Висновки

Результати дослідження засвідчують гармонічний вплив спільної художньої творчості на сімейні стосунки. Зокрема, участь сімей у спільній художній творчості, організованій у формі сімейної арт-терапевтичної студії, призвела до наступних змін: зменшився рівень емоційного напруження членів сімей, зросла уважність батьків до потреб та невербальних проявів дітей, покращилась здатність членів сім'ї співпрацювати на рівних, посилилась "позитивна забарвленість" загального фону спілкування у більшості сімей, зросла активність батьків та дітей у висловлюванні та впровадженні власних ідей, зросла активність членів сімей у взаємодії один з одним та з іншими учасниками. Під впливом спільної художньої творчості відбулося зростання згуртованості (емоційної близькості членів сім'ї), що проявилось у зростанні задоволеності від спільного часу, проведеного із членами сім'ї та зростанні спільних із іншими членами сім'ї інтересів (у дорослих), зростанні відчуття емоційної близькості із членами нуклеарної сім'ї (у дітей); зросла гнучкість, тобто, здатність сімей адаптуватися до змін; відбулася нормалізація ієрархії - зросла батьківська впевненість, знизилася нечіткість вимог, збільшилася послідовність, зросла схильність батьків надавати дітям більше дозволів, зросло відчуття власної значущості у дітей та значущості інших членів нуклеарних сімей (в оцінці дітей); відбулося зміцнення меж нуклеарних сімей.

Робота сімейної арт-терапевтичної студії, організація якої створює низку можливостей для залучення сімей до спільної художньої творчості, має бути побудована на методологічних принципах арт-терапії, системного підходу та типології Л.І. Уманського. Критеріями підбору технік та планування занять у сімейній арт-терапевтичній студії є: різноманіття (при виборі художніх матеріалів), наявність ігрового елементу, необхідність періодичного або постійного освоєння нових матеріалів та технік, почерговість у впровадженні різних технік із використанням різних матеріалів. Основними мотивами матерів та батьків до відвідування сімейної арт-терапевтичної студії є: виховний; пізнавальний; розвивальний; комунікативний; потреба у спільних із дітьми розвагах; прагнення компенсувати почуття провини; потреба у просторі для спільного проведення часу зі старшою дитиною без присутності молодшої. Фасилітація спільної художньої творчості та взаємодії сімей у процесі їх спільної творчості є основним напрямом активності ведучого сімейної арт-терапевтичної студії.

Виявлено основні типи психологічних проблем у сімейних стосунках, які можуть вирішуватись через участь таких сімей у сімейній арт-терапевтичній студії: порушення емоційного контакту між батьками та дітьми, висока ригідність сімейної системи, батьківська невпевненість, конфлікти між сиблінгами та ін. Позиція "на рівних", з урахуванням більшої досвідченості дорослого", визнана оптимальним варіантом співвідношення позицій батьків та дітей у процесі спільної художньої творчості, що найбільшою мірою відповідає гармонійним сімейним стосункам.

Список використаних джерел

Абрамова Г.С. Графика в психологическом консультировании. - М.: ПЕР СЭ, 2001. - 142 с.

Бандурка О.М. Основи психології і педагогіки: Підручник. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 334, с.

Выготский Л.С. Психология. - М.: Апрель Пресс; М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. - 1006, с.

Вознесенська О. Простір арт-терапії: Зб. на-ук. ст. / ЦІППО АПН України, ГО "Арт-терапевтична асоціація"; Редкол.: Семиченко В.А., Чуприков А.П. та ін. - К.: Міленіум, 2007. - Вип. 1. - С. 5-19: Електронний доступ: http://art-therapy.org.ua/index.php?page=articles.

Джемс, Уильям. Психология. - М.: Педагогика, 1991. - 367 с.

Ємельяненко Л.М., Петюх В.М., Торгова Л.В., Гриненко А.М. Конфліктологія. - К., 2003. - 315 с.

Загальна психологія: Навч. посібник /Авт. кол.: О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін.. - К.: А.П. Н., 2002. - 461 с.

Карамушка Л.М. Варіативність моделей психологічної служби при наданні психологічної допомоги в різних соціальних сферах // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. - К., 2002. - С. 56?57.

Копытин А.И. Руководство по групповой арт-терапии. - СПб: Речь, 2003. - 320 с.

Кравець В.П. Психологія сімейного життя. В 2т. - Тернопіль, 1995. - Т.2. - 396 с.

Макарова Л.Л. Загальна психологія: - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 198 с.

Максименко С.Д. Загальна психологія: Навч. посібник для студ. вуз.; Міжрегіональна академія управління персоналом. - 2-е вид., стереотип.. - К., 2001. - 455 с.

М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посібник для студ. вуз. - К.: Вища школа, 1998 2000. - 479 с.

Немов Р.С. Психология: в 3 кн.: Учебник для студентов пед. вузов. - М.: ВЛАДОС, 2006 - Кн. 2: Психология образования. - 2006. - 606 с.

Пірен М.І. Основи конфліктології. - К., 1997. - 378 с.

Психологія: Підручник для студ. вуз. /За ред. Ю.Л. Трофімова. - К.: Либідь, 2000. - 558 с.

Психологія сімейних відносин з основами сімейного консультування: Учеб. посібник для студ. Вища. навч. закладів / Є.І. Артамонова, Е.В. Екжанова, Є.В. Зирянова і др.; Під ред. Є.Г. Сіляевой. - М.: Видавничий центр "Академія", 2002. - с. 192

Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного спілкування. - К., 1998-214 с.

Цимбалюк І.М. Психологія: Навчальний посібник. - Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 214 с.

Шадських Ю.Г. Психологія і педагогіка: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. - Львів: Магнолія. - 2007. - 319 с.

Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов. - СПб.: Речь, 2005. - 336 с.

Сидоркіна М.Ю. Спільна художня творчість як чинник гармонізації сімейних стосунків. Електронний доступ: www.irbis-nbuv.gov.ua/.../ cgiirbis_64.exe.

Размещено на Allbest.ru