Профілактика тривожності у ранньому шкільному віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К. Д. УШИНСЬКОГО»

Кафедра загальної та диференціальної психології

КУРСОВА РОБОТА

з психології

на тему: Профілактика тривожності у ранньому шкільному віці

Студентки 2-го курсу 1 групи

Брандіс Л.А.

Керівник проф. Казанжи М.Й.

Одеса 2015



Зміст

Вступ

Розділ 1. Аналіз теоретико-емпіричної літератури з проблеми тривожності

1.1 Тривожність, тривога і страх

1.2 Причини виникнення тривожності у молодшому шкільному віці

Розділ 2. Емпіричне дослідження шкільної тривожності у дітей молодшого шкільного віку

2.1 Діагностика дітей молодшого шкільного віку

2.2 Дослідження шкільної тривожності. Методика Філіпса

2.3 Психопрофілактична і психокорекційна робота по подоланню шкільної тривожності

Висновки

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

Актуальність дослідження. В житті дітей молодшого шкільного віку трапляється багато різноманітних змін, які на них впливають, тому проблема тривожності є дуже актуальною нині. Цей період є для дитини новим, з яким вона ще не стикалась, знайомиться з процесом навчання, а хто ж не знає, що саме він потребує неймовірних сил, батьки прагнуть, щоб дитина добувала нові досягнення. Маленький школяр знайомиться з незнайомим йому оточенням, намагається розвиватись, в нього з'являються переживання, емоції, різноманітні відчуття, які до цього були не знайомі йому. А саме такий фонтан новизни може підштовхнути дитину на зміну поведінки, змінюється також відношення до однолітків, батьків, дорослих і загалом навколишнього світу.

Є багато психологічної літератури, з якої можна зрозуміти що таке явище тривожності. Такі дослідники, як: А. Леонова, Т. Онісімова, В.Філліпова, Г. Лукіна, І. Кулагіна присвятили багато часу, працюючи над цією проблемою і мають однакову думку, що є необхідність розглядати тривожність не лише як ситуативне явище, але як і характеристику особистості. Також враховуючи перехідний вік дитини і вікові етапи.

В роботах В. Кисловської, Б. Вяткіна, Г. Айзенка, - явище тривожності це реакція у відповідь на впливи соціального середовища, при цьому особа має певні індивідуальні психофізіологічні особливості. Також можна знайти роботи, де тривожність розцінюється як сума по відношенню до інших труднощів: як особа може сформувати нормальну самооцінку і знайти для себе мотивації. Такі дослідники, як: Ч.Д.Спілберг, З.С.Карпенко, Т.М.Титаренко - присвятили багато своїх робіт проблемам, пов'язаними з діагностикою тривожності. Розглядали як зовнішні фактори впливають на появу та формування тривожності та, в загалі, звідки береться тривожність як особистісне явища і як себе проявляє.

Чому ж профілактика і подолання тривожності так важливо? Тому що можна підготувати як дітей так і дорослих до різних важких ситуацій, які трапляються в житті (іспити, змагання, оволодіння новою діяльністю т.ін.).

На думку А.М. Прихожан порівняно більшу кількість робіт присвячено дітям 5-8 років (що багато в чому пов'язано з проблемою готовності до школи), досліджень тривожності у старших дітей і у підлітків явно недостатньо.

Якщо б було більше робіт, присвячених дослідженням тривожності дітей дошкільного віку, то це допомогло б ефективно визначити вплив тривожності на майбутній розвиток особистості дитини та результати її діяльності. Також допомогло б вирішити проблеми, пов'язані з школярами старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. Один із найважчих періодів розвитку особистості - це період кризи 7 років, коли дитина приймає на себе нові соціальні ролі, переходить у школу із дитячого садочка, адаптується, що теж викликає проблеми, спроби батьків зробити все, щоб їх дитина навчалась краще всіх та інші актуальні проблеми, які встають перед віковою і педагогічною психологією.

Об'єкт дослідження: тривога в молодшому шкільному віці.

Предмет дослідження: профілактика тривожності в молодшому шкільному віці.

Мета дослідження: діагностика дітей молодшого шкільного віку та надання рекомендацій з проведення профілактичної і психокорекційної роботи по подоланню шкільної тривожності.

Завдання дослідження:

1) проаналізувати наукову літературу з проблеми тривожності у молодшому шкільному віці;

2) вивчити причини виникнення тривожності в молодшому шкільному віці;

3) провести діагностику тривожності дітей молодшого шкільного віку;

4) дослідити чинники, що впливають на виникнення шкільної тривожності за допомогою тесту Філіпса;

5) дослідити ефективність методів профілактики тривожності в молодшому шкільному віці;

6) дати рекомендації з проведення профілактичної і психокорекційної роботи по подоланню шкільної тривожності.

Методологічні та теоретичні основи дослідження. Методологічною основою дослідження стали вихідні положення теорії психологічної діяльності школярів (А.М. Прихожан, , Кочубей Б. И., Арсеньева А. В.,), принцип системного підходу в психології (Л.А. Головей, О.Ф.Рибалко).

Методи та організація дослідження.

Дослідження для визначення тривожності у дітей проводилося за допомогою тесту, розробленого американськими психологами Р. Тэмлом, М. Дорки і В. Аменом (2002). У роботі було використано тест Філіпса для виявлення рівня шкільної тривожності, розроблений Б.Н.Філіпсом (1970). В дослідженні приймали участь 22 дитини молодшого шкільного віку середньої школи № 20 м.Одеси. Методики проводились в один день, що дозволило уникнути впливу тимчасових ситуаційних чинників.

Надійність і вірогідність отриманих результатів забезпечувались: застосуванням системного підходу до вивчення особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку; методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних даних дослідження, сукупністю стандартизованих валідних методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів.



Розділ 1. Аналіз теоретико-емпіричної літератури з проблеми тривожності

1.1 Тривожність, тривога і страх

За деякими джерелами, з кожним роком кількість робіт збільшується. Можна сміло відмітити, що усе це більше притаманно зарубіжній науці. Нажаль, у вітчизняній літературі не досить багато робіт відносно проблеми тривожності і вони носять досить фрагментарний характер. На це посприяли не лише соціальні причини, але і вплив таких напрямів як: психоаналіз, (завдяки З.Фрейду ми знаємо що уявляє собою явище тривожності, саме він ввів цей термін в ужиток психології), психіатрія та психологія на розвиток громадської і наукової думки.

Та все ж, не дивлячись на значну кількість робіт, вказівки на неопрацьованість і невизначеність проблеми, багатозначність і неясність самого терміну «тривожність» займають значне місце при її обговоренні. Неодноразово ставилося і питання про те, чи дійсно тривожність є чимось єдиним або цим терміном позначається сукупність зовні схожих, але по суті абсолютно різнорідних явищ [13, с. 5].

Перечень питань, дуже важливих як з наукової, так і з практичної точок зору і думок дослідників, які значно розходяться дуже великий.

Найбільш істотними з них на наш погляд є наступні проблеми:

1) співвідношення тривожності і страху;

2) тривожність як переживання, не пов'язане з яким-небудь конкретним об'єктом (загальна, «вільноплавуюча», «розлита» тривога) і тісно спаяне з якою-небудь сферою життя (приватна, локальна парціальна тривожність);

3) суті тривожності як стійкого утворення, його причини і форми.

В той же час, не можна не відмітити, що на практичному рівні: коли мова йде про вплив тривожності на поведінку і розвиток особистості, про саморегуляцію стану тривоги, про тривожний тип особистості, про «роботу з тривогою» способах подолання стійкої тривожності і т. п.- порівняно легко досягається взаєморозуміння, при чому навіть між фахівцями, що дотримуються діаметрально протилежних теоретичних поглядів. Це свідчить про те, що в уявленні о феноменології і функції цього явища існує достатня згода, а розбіжності торкаються перш за все розуміння його психологічної природи [13, с. 11]. емоційний страх тривожність шкільний

Тривожність розглядається як переживання емоційного дискомфорту пов'язане з очікуванням неблагополуччя, передчуттям погрожуючої небезпеки. Те, що тривога, разом із страхом і надією, - особлива, передбачаюча емоція, забезпечує її особливе положення серед інших емоційних явищ [13, с. 12].

Образно це описав засновник гештальт-терапии Ф. Перлз: «…формула тривоги дуже проста: тривога - це пролом між зараз і тоді» [11, с. 145].

За визначенням Р. С. Немова, "тривожність - постійна або ситуативна властивість людини, що проявляється і приходить в стан підвищеного занепокоєння, відчуття страху і тривоги в специфічних соціальних ситуаціях" [9, с. 681].

А.В.Петровський писав: "Тривожність - схильність індивіда до переживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги; один з основних параметрів індивідуальних відмінностей. Тривожність зазвичай підвищена при нервово-психічних і важких соматичних захворюваннях, а також у здорових людей, що переживають наслідки психотравми, у багатьох груп осіб з суб'єктивним проявом неблагополуччя особи" [15, с. 407].

Розрізняють тривожність як емоційний стан (ситуативна тривога) і як стійку рису, індивідуальну психологічну особливість, що проявляється в схильності до частих і інтенсивних переживань тривоги (Ю. Л. Ханин, 1980; Р. Кэттел і И. Шеир, 1961; И. Г. Сарасон, 1972; Ч. Спилбергер, 1966). Також в психології виділяють дві основні форми тривожності: відкрита - яка свідомо відчувається і проявляється в поведінці і діяльності у вигляді стану тривоги;

прихована - різною мірою неусвідомлювана, така, що проявляється або в надмірному спокої, нечутливості до реального неблагополуччя і навіть в запереченні його, або непрямим шляхом - через специфічні способи поведінки [3, с. 46].

Форми прихованої тривожності зустрічаються приблизно в рівній мірі в усіх віках. Прихована тривожність зустрічається істотно рідше, ніж відкрита. Одна з її форм умовно названа "неадекватний спокій". У цих випадках дитина, приховуючи тривогу, як від оточення, так і від самого себе, виробляє жорсткі, сильні способи захисту від неї, що перешкоджають усвідомленню, як певних загроз у навколишньому світі, так і власних переживань.

Звертає на себе увагу те, що у деяких дітей відкрита тривожність і неадекватний спокій чергуються. Створюється враження, що "неадекватний спокій" в цьому випадку виступає як деякий тимчасовий "відпочинок" від тривоги в тих випадках, коли її дія набуває реально загрозливий психічному здоров'ю індивіда характер [7, с. 15].

Стан тривоги вивчається як процес, т. е. аналізуються етапи його виникнення, збудження відповідних проявів вегетативної нервової системи, розвитку, закономірної зміни станів у міру наростання тривоги і її розрядки. При цьому істотне значення надається сприйняттю і інтерпретації індивідом якості фізіологічного збудження, що було уперше сформульовано ще 3. Фрейдом (Ф. Б. Березин, 1988; Ф. Б. Березин та ін., 1994; Р. Лазарус і Джоуль. Аверилл,1972; А. Кастанеда та ін., 1956; та ін.). На психологічному рівні тривожність відчувається як напруга, заклопотаність, занепокоєння, нервозність і переживається у вигляді почуттів невизначеності, безпорадності, безсилля, незахищеності, самотності, погрожуючої невдачі, неможливості прийняти рішення та ін. На фізіологічному рівні реакції тривожності проявляються в посиленні серцебиття, почастішанні дихання, збільшенні хвилинного об'єму циркуляції крові, підвищенні артеріального тиску, зростанні загальної збудливості, зниженні порогів чутливості, коли раніше нейтральні стимули набувають негативного емоційного забарвлення [13, с.12].

Велика увага в літературі приділяється також конкретним, видам тривожності у дітей: 1) шкільній тривожності (А. К. Дусавицкий, 1982; Т. А. Нежнова, Е. В. Філіпова, 1971; Е. В. Новікова, 1985; С. Б. Сарасон та ін., 1960; Б. Філіпс та ін., 1972,1978); 2) тривожність очікувань в соціальному спілкуванні (В. Р. Кисловская, 1972; Н. М. Гордецова, 1978; та ін.). Згодом до цього приєдналися дослідження так званої «комп'ютерної» тривожності (О. В. Дороніна, 1992; Х. Симонсон, М. Маурер, 1987; та ін.). Важливу групу досліджень складає вивчення функції тривоги і тривожності. Експериментальне вивчення впливу тривоги на ефективність діяльності дає досить погоджені результати. Дані за невеликим винятком, свідчать про те, що тривога сприяє успішності діяльності у відносно простих для індивіда ситуаціях, перешкоджає та навіть веде до повної дезорганізації діяльності у складних. Це описується в термінах теорії навчення (Джоуль. Тейлор, К. Спенс) як окремий випадок дії закону Йеркса-Додсона, як наявність індивідуальної «зони збудження», яка є оптимальною для діяльності (А. А. Голушко, Г. Ш. Габдреева, Ю. Л. Ханин, Х. Хекхаузен та ін.) [13, с.13].

Тривожність як сигнал про небезпеку привертає увагу до можливих труднощів, перешкод для досягнення мети, що міститься в ситуації дозволяє мобілізувати сили і тим самим досягти найкращого результату.

Тому нормальний (оптимальний) рівень тривожності розглядається як необхідний для ефективного пристосування до дійсності (адаптивна тривога). Надмірно високий рівень розглядається як дезадаптивна реакція, що проявляється в загальній дезорганізації поведінки і діяльності. У руслі вивчення проблем тривожності розглядається і повна відсутність тривоги як явище, що перешкоджає нормальній адаптації і так само як і стійка тривожність, що заважає нормальному розвитку і продуктивної діяльності.

Сучасні уявлення про вплив тривожності на розвиток особи базуються в основному на даних клінічних досліджень, у тому числі і отриманих на матеріалі пограничних розладів. Крім того, таким чином інтерпретуються встановлені в емпіричних дослідженнях зв'язки між тривожністю і іншими особовими утвореннями: наприклад, тривожністю і рівнем домагань (Дж. Аткинсон, 1965; Я. Рейковський, 1979), тривожністю і типами акцентуації (Л. Н. Захарова і ін., 1994). Також поширена і прямо протилежна інтерпретація отримуваних зв'язків, коли тривожність розглядається як похідна від цих утворень. Немало досліджень присвячені ролі тривожності у виникненні неврозів і психосоматичних розладів, у тому числі і у дітей (Ю. А. Александровский, 1993; В. А. Ананьев, 1988; Н. Д. Былкина, 1995; Ж. Ф. Мампория, 1976; Л. С. Панин, В. П. Соколов, 1981; В. Д. Тополянский, М. В. Струковская, 1986; та ін.) [13, с.14].

Значні проблеми пов'язані із співвідношенням понять тривожність (тривога) і страх. Розмежування явищ тривоги і страху, закріплене у відповідних поняттях (angst- нем., anxiety - англ., angiosse -- фр. -- несвідомий страх-туга, на відміну від) furcht-- нем., fear - англ. І ін. -- конкретний, емпіричний страх-боязнь) сталося лише на початку Х|Х ст і пов'язано з ім'ям С. К'єркегора, що послідовно розводив конкретний страх (furcht) і невизначений, несвідомий страх-тугу (fear). Донині все, що сьогодні ми відносимо до явищ тривожності і страху, описувалося і обговорювалося під загальним поняттям «страх». Сьогодні найбільш поширена точка зору, що розглядає страх як реакцію на конкретну, визначену, реальну небезпеку, а тривожність -- як переживання невизначеною, смутною, без об'єктної загрози переважно уявного характеру. Згідно іншої позиції, страх випробовується при загрозі «вітальній», коли щось загрожує цілісності або існуванню людини як живої істоти, людському організму, а тривожність -- при загрозі соціальній, особовій. Небезпека в цьому випадку загрожує цінностям людини, потребам Я, його уявленню про себе, стосункам з іншими людьми, положенню в суспільстві. Подібний підхід лежить і в основі визначення тривожності, даного чи не в першій роботі по психологічному вивченню тривожності в СРСР -- дослідженні, проведеному грузинським психологом Н.В. Імедадзе в 1966. Тривожність розуміється автором як «емоційний стан, що виник перед можливістю фрустрації соціальних потреб» [2, с. 50].

Своєрідним вираженням цієї точки зору є положення Ф. Перлза: «Я схильний вважати, що всяка тривога є боязнь перед публікою. Якщо це не боязнь перед публікою (тобто пов'язана з виконання), тоді дане явище є страх. Або тривога є спробою здолати страх ніщо, що часто представляється у формі «ніщо = смерть»)» [10, с. 145].

В той же час, у іншому місці Ф. Перлз розглядає тривожність і страх з точки зору відношення до зовнішньої і внутрішньої загрози і розглядає тривожність як початково чисто фізіологічну реакцію: «Страх викликається деяким небезпечним об'єктом в середовищі, з яким потрібне що-небудь зробити або уникати його. Тривожність же -- внутрішньоорганічне переживання, що не має прямого відношення до зовнішніх об'єктів». І декілька вище: «Тривожність -- це переживання трудності дихання під час заблокованого збудження… Само англійське слово anxiety (занепокоєння; тривога) походить від латинського augusto -- вузькість, звуження. Тривожність виникає разом з мимовільним стискуванням грудей…» [10, с. 145].

У деяких дослідженнях страх розглядається як фундаментальна емоція, а тривожність -- як що формується на його основі, часто в комбінації з іншими базовими емоціями, складніша емоційна освіта (До. Ізард, 1980; До. Д. Льовітов, 1969; і ін.). Так, згідно теорії диференціальних емоцій (До. Ізард, С. Томкинс), страх -- фундаментальна емоція, а тривожність -- стійкий комплекс, що утворюється в результаті поєднання страху з іншими фундаментальними емоціями: «…тривожність… складається з домінуючої емоції страху і взаємодій страху з однією або декількома іншими фундаментальними емоціями, особливо -- із стражданням, гнівом, провиною, соромом і інтересом» (До. Ізард, 1980, с. 331). Ця позиція носить локальний характер і за межами вказаної теорії знаходить порівняно мало послідовників, особливо в тих випадках, коли йдеться про вивчення стійких форм тривожності. І. Сарасон і ін. проводять відмінність між тривожністю і страхом, виходячи із спрямованості уваги: при страху увага індивіда направлена зовні, при тривожності -- всередину, людина фіксується на своєму внутрішньому стані (1972) [13, с. 17].

Складність вживання вказаних точок зору до аналізу страху і тривоги у дітей, як підкреслювалося неодноразово, зв'язана, принаймні, з двома обставинами. По-перше, з тим, що розмежування зовнішньою і внутрішньою, визначеної і невизначеної загрози виникає в онтогенезі досить пізно. По-друге, розмежування «вітальної» і «соціальної» загрози часто достатньо штучно, в усякому разі, для дітей. Певна скрута обумовлена ще і тим, що відповідні терміни, прийняті в зарубіжній психологічній літературі (наприклад, англ. -- anxiety), на російську мову переводиться і як «тревожность», і як «страх» і потрібне спеціальне звернення до першоджерела, щоб зрозуміти, як даний термін використовував автор [13, с. 17].

1.2 Причини виникнення тривожності в молодшому шкільному віці

Ще Г. Селье, основоположник теорії стресу, писав про те, що інтенсивне і надмірно тривале переживання страху здатне привести організм до виснаження і, згодом, - загибель. Тривалий стресовий стан «в усіх випадках, без виключення, приводить до виникнення певних хвороб». В наші дні загальновідомим стає той факт, що переважна більшість психосоматичних недуг змикаються у своїй першопричині з тривожністю. І, на жаль, особливо уразливі в цьому плані - діти. Тривога небезпечна не лише для їх соматичного здоров'я - але і для психологічного: вона провокує розвиток нейротичності і депресивних станів. Із-за підвищеного прагнення до безпеки, дитина втрачає рішучість, ініціативність, пригнічує власну креативність і здатність ризикувати [1].

До теперішнього часу ще не вироблено певної точки зору на причини виникнення тривожності. Але більшість учених вважають, що в дошкільному і молодшому шкільному віці одна з головних причин криється в порушенні дитяче-батьківських стосунків. Психологи, і лікарі нерідко дотримуються думки, що тривожність передається дитині від напруженої, тривожної матері і/або виникає внаслідок невпевненості дитини у батьківській любові і підтримці [Захаров, 2000; Раттер, 1987; Салливан, 1999; Вуд, Мак-Леод 2003; Вуд, Пицентини, 2006; Купер, 2006].

Існує досить мало відомостей про ті чинники дитяче-батьківських стосунків, сімейного виховання, які є специфічними з точки зору виникнення у дітей стійкої тривожності. Можна назвати, мабуть, лише виділений Б.Н.Філіпсом чинник невідповідності дітей престижним спрямуванням батьків, виділений в якості значимого для тривожності молодших школярів. Саме це, згідно з даними автора, робить дітей особливо чутливими до двох основних джерел стресу, що містяться в самій системі шкільного навчання : перший - це особливості соціальної взаємодії, а другий - орієнтація на суперництво і змагання [Phillips, 1978] [14].

Неадекватні очікування з боку батьків є типовою причиною, що породжує у дитини внутрішньоособовий конфлікт, який, у свою чергу, призводить до формування і закріплення тривожності взагалі. У плані шкільної тривожності - це, передусім, очікування, що стосуються шкільної успішності. Чим більше батьки орієнтовані на досягнення дитиною високих учбових результатів, тим більше виражена у дитини тривожність. Цікаво, що учбові успіхи дитини для батьків в переважній більшості випадків виражаються в отримуваних ними оцінках і вимірюються ними. Відомо, що зараз об'єктивність оцінювання знань учнів ставиться під сумнів навіть самою педагогікою. Оцінка багато в чому є результатом відношення учителя до дитини, знання якої в даний момент оцінюються. Тому у разі, коли учень в реальності домагається яких-небудь учбових результатів, але учитель стереотипно продовжує ставити йому "двійки" (чи "трійки", або "четвірки"), не підвищуючи оцінки, батьки частенько не надають йому емоційної підтримки, оскільки просто не мають уявлення його про реальні успіхи. Тим самим мотивація дитини, пов'язана з досягненнями в учбовій діяльності, не підкріплюється, і може з часом зникнути [5].

На жаль, у вітчизняній педагогічній і психолого-педагогічній літературі існує украй мало робіт, присвячених специфіці дитячої тривожності в процесі навчання, феномену шкільної тривожності. А дітей, схильних до переживання тривожності, соматичноослаблених, - стає все більше…

Шкільна тривожність - дуже широке поняття, що включає різні види емоційного неблагополуччя дитини, пов'язаної з його перебуванням в школі. Це специфічний вид тривожності, що проявляється у взаємодії дитини з різними компонентами освітнього середовища. Взаємовідносини з викладачем, однокласниками, процес навчання, різноманітні аспекти шкільної діяльності - усі ці чинники можуть служити передумовами для її виникнення і (чи) її розвитку. Феномен шкільної тривожності представляє собою особливий інтерес не лише для медиків і шкільних психологів, але і для викладачів, оскільки вимагає особливої уваги до процесу побудови уроку, до методів оцінювання діяльності учня і дисциплінарних дій, обираного стилю педагогічної діяльності, до особливостей виховної роботи. Ефективність навчання дитини часом безпосередньо пов'язана з умінням педагога перешкодити посиленню тривожності і (чи) сприяти її зниженню [1].

Тривожність може породжуватися стилем взаємодії з учнями, якої дотримується учитель. Навіть не беручи в розрахунок такі очевидні випадки, як застосування учителем фізичного насильства, зневага дітей, можна виділити особливості стилю педагогічної взаємодії, сприяючої формуванню шкільної тривожності. Так, за результатами дослідження О. А. Слепичевої, найбільш високий рівень шкільної тривожності демонструють діти з класів учителів, що сповідують що так званий, "міркувально-методичний" стиль педагогічної діяльності. Цей стиль характеризується однаково високою вимогливістю учителя до "сильних" і "слабких" учнів, нетерпимістю до порушень дисципліни, схильністю переходити від обговорення конкретних помилок до оцінок особи учня при високій методичній грамотності. У таких умовах учні не прагнуть виходити до дошки, бояться помилитися при усній відповіді і т. і. (Слепичева О. А., 2002) [16].

Автори книги «Емоційна стійкість школяра» Б. И. Кочубей і Е.В.Новікова вважають, що тривожність розвивається внаслідок наявності у дитини внутрішнього конфлікту, який може бути викликаний :

1) Суперечливими вимогами, що пред'являються батьками, або батьками і школою (дитячим садом). Наприклад, батьки не пускають дитину в школу із-за поганого самопочуття, а учитель ставить «двійку» в журнал і відчитує його за пропуск уроку у присутності інших дітей.

2) Неадекватними вимогами (найчастіше завищеними). Наприклад, батьки неодноразово повторюють дитині, що він неодмінно має бути відмінником, не можуть і не хочуть змиритися з тим, що син або дочка отримує в школі не лише «п'ятірки» і не є кращим учнем класу.

3) Негативними вимогами, які принижують дитину, ставлять її в залежне положення. Наприклад, вихователь або учитель говорять дитині: «Якщо ти розповіси, хто погано поводився в мою відсутність, я не повідомлю маму, що ти побився» [8, с. 223].

Фахівці вважають, що в дошкільному і молодшому шкільному віці тривожніші хлопчики, а після 12 років - дівчата. При цьому дівчатка більше хвилюються з приводу взаємовідносин з іншими людьми, а хлопчиків більшою мірою турбують насильство і покарання. Вчинивши який-небудь «непристойний» вчинок, дівчатка переживають, що мама або педагог погано про них подумають, а подружки відмовляться грати з ними. У цій же ситуації хлопчики, швидше за все, боятимуться, що їх покарають дорослі або поб'ють однолітки. Як відмічають автори книги, через 6 тижнів після початку навчального року у школярів зазвичай підвищується рівень тривожності, і вони потребують 7-10-денного відпочинку [17, с. 18].

Тривожність дитини багато в чому залежить від рівня тривожності навколишніх його дорослих. Висока тривожність педагога або батька передається дитині. У сім'ях з доброзичливими стосунками діти менш тривожні, чим в сім'ях, де часто виникають конфлікти.

Як хлопчики, так і дівчатка у віці 6-7 років найчастіше реагують появою страхів на конфлікт батьків. Емоційна чутливість дітей до конфлікту батьків має тенденцію збільшуватися з віком. У 7 років у хлопчиків і дівчаток число страхів значно вище в неповних сім'ях, що підкреслює особливу чутливість цього віку до розриву стосунків між батьками [6, с.29].

Цікавий той факт, що після розлучення батьків, коли, здавалося б, в сім'ї закінчилися скандали, рівень тривожності дитини не знижується, а, як правило, різко зростає [17, с.20].

Психолог Е. Ю. Брель виявила і таку закономірність: тривожність дітей зростає у тому випадку, якщо батьки не задоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем. Можливо, саме тому у наш час число тривожних дітей стає більше [17, с.20].

Існує думка, що навчальна тривожність починає формуватися вже в дошкільному віці. Цьому можуть сприяти як стиль роботи вихователя, так і завищені вимоги до дитини, постійні порівняння його з іншими дітьми. У деяких сім'ях протягом усього року в присутності дитини ведуться розмови про вибір «гідної» школи, «перспективного» вчителя. Заклопотаність батьків передається і дітям. Крім того, батьки наймають дитині численних вчителів, годинами виконують з ним завдання. Незміцнілий і ще не готовий до такого інтенсивного навчання організм дитини іноді не витримує, малюк починає хворіти, бажання вчитися пропадає, а тривожність з приводу прийдешнього навчання стрімко зростає [20, с. 61].

Тривожність може бути пов'язана з неврозом або з іншими психічними розладами. У цих випадках необхідна допомога медичних фахівців.

Висновки до першого розділу

Проаналізувавши наукову літературу з проблеми тривожності у молодшому шкільному віці, можна зробити висновок, що тривожність зачіпає усі сфери життєдіяльності дитини. Починаючи зі здоров'я, погіршуючи його, і ускладнює стосунки з оточуючими: однолітками, батьками, учителями. Сам термін «тривожність» розглядають, як переживання емоційного дискомфорту, яке пов'язане з очікуванням якоїсь погрожуючої небезпеки. Також існує дуже багато питань, відносно цього терміну і думки дослідників з цієї проблеми розходяться, але все ж можна виділити наступні: співвідношення тривожності і страху, тривожність як переживання, не пов'язане з яким-небудь конкретним об'єктом та суті тривожності як стійкого утворення, його причини і форми. Розрізняють тривожність як емоційний стан (ситуативна тривога) і як стійку рису, індивідуальну психологічну особливість. Треба не забути сказати, що в психології виділяють дві основні форми тривожності: відкриту та приховану. Саме остання зустрічається рідше, але батькам та учителям треба пильно спостерігати за дітьми, щоб як можна раніше уникнути певних загроз, як і оточуючих, так і самих дітей. Є ряд властивостей, характерних тривожній дитині: напруга, заклопотаність, занепокоєння, нервозність і переживається у вигляді почуттів невизначеності, безпорадності, безсилля, незахищеності, самотності, погрожуючої невдачі, неможливості прийняти рішення та ін. Але все ж тривожність можна розглядати і з іншого боку, як сигнал про небезпеку. Він привертає увагу до можливих труднощів, перешкод для досягнення мети, що міститься в ситуації та дозволяє мобілізувати сили і тим самим досягти найкращого результату.

Існують значні проблеми пов'язані із співвідношенням понять тривожність (тривога) і страх. Сьогодні найбільш поширена точка зору, що розглядає страх як реакцію на конкретну, визначену, реальну небезпеку, а тривожність -- як переживання невизначеної, без об'єктної загрози переважно уявного характеру. Згідно іншої позиції, страх виникає, коли щось загрожує саме людині, а тривожність -- при загрозі соціальній.

Нажаль, є дуже мало наукової літератури, з якої можна було б прийти до певної точки зору, чому саме виникає тривожність, але все ж головною залишаються відносини між дитиною і батьками. Вважається, що хлопчики в дошкільному та молодшому шкільному віці більш тривожні ніж дівчатка, але після 12 років - дівчата. Дорослим треба пам'ятати, що тривожність передається дітям і сім'ї, в яких царить спокійна атмосфера, діти більш спокійні. Саме в цей період, коли в житті молодшого школяра повинні відбутися важливі зміни: початок навчання, нові умови для особистісного розвитку, батьки навантажують дитину завданнями, забуваючи про незміцнілий й і ще не готовий до такого інтенсивного навчання організм, що дуже часто призводить до хвороби і лише зростанням тривожності відносно майбутнього навчання.



Розділ 2. Емпіричне дослідження шкільної тривожності у дітей молодшого шкільного віку

2.1 Діагностика тривожності у молодшому шкільному віці

Апробація цього дослідження проходила в м.Одесі серед молодших школярів. У дослідженні взяли участь група дітей у кількості 12 хлопчиків і 10 дівчаток. Методика проводилась в один день, що дозволило уникнути впливу тимчасових ситуаційних чинників. Ці організаційні заходи, дозволили підвищити достовірність отриманих результатів.

Використовувався тест, розроблений американськими психологами Р.Тэмлом, М. Дорки і В. Аменом, призначений для визначення тривожності у дітей.

Експериментальний матеріал складається з 14 малюнків (див. Додаток А). Кожен із них складається з основного і додаткового, такого, що знаходиться під основним. Розмір основного - 8,5*11 см, додаткового - 2,3х8,5 см. Також являє собою деяку типову для життя молодшого школяра ситуацію. Кожен малюнок виконаний в двох варіантах: для дівчинки (на малюнку зображена дівчинка) і для хлопчика (на малюнку зображений хлопчик). Обличчя дитини на малюнку не промальовувано, лише контур голови. Кожен малюнок забезпечений двома додатковими малюнками дитячої голови, по розмірах точно відповідають контуру обличчя на малюнку. На одному з додаткових малюнків зображено усміхнене обличчя дитини, на іншому - сумне.

Малюнки показують дитині в строго перерахованому порядку один за іншим. Бесіда проходить в окремій кімнаті [18, с.1].

Пред'явивши дитині малюнок, учитель дає інструкцію:

1) Гра з молодшими дітьми. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у дитини: веселе або сумне? Він (вона) грає з малюками".

2) Дитина і мати з немовлям. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) гуляє зі своєю мамою і малюком".

3) Об'єкт агресії. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне"?

4) Одягання. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини? Він (вона) одягається".

5) Гра із старшими дітьми. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) грає із старшими дітьми".

6) Укладення спати наодинці. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) йде спати".

7) Умивання. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) у ванні".

8) Догана. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне"?

9) Ігнорування. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: сумне або веселе"?

10) Агресивний напад. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне"?

11) Збирання іграшок. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) прибирає іграшки".

12) Ізоляція. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: сумне або веселе"?

13) Дитина з батьками. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) зі своїми мамою і татом".

14) Їжа на самоті. "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) їсть" [18, с. 4].

Слід звернути увагу на те, що при пред'явленні мал. 3 (об'єкт агресії), 8 (вимова), 9 (ігнорування), 10 (агресивний напад) і 12 (ізоляція) експериментатор не дає ніяких пояснень до змісту ситуацій. Під час експерименту дитині не ставлять ніяких додаткових питань. Усі висловлювання дитини, його інтерпретацію ситуацій на малюнках заносять в спеціальний протокол, куди записують також вибір, зроблений дитиною.

Зразок протоколу

Прізвище та ім'я дитини: ______________________________________

Вік: ___________ Клас: _________ Дата:___________

№ рисунка	Рисунок	Висловлювання дитини	Вибір
			Веселе обличчя	Сумне обличчя
1	Гра з молодшими дітьми			+
2	Дитина та мати з немовлям		+
3	Об'єкт агресії	Хоче вдарити його стільцем. В нього сумне обличчя		+
4	Одягання		+
5	Гра зі старшими дітьми	Тому що в нього діти	+
6	Вкладання спати на самоті	Я завжди беру із собою іграшку		+
7	Умивання	Тому що він умивається	+
8	Докір	Гуляє з мамою, люблю гуляти з мамою	+
9	Ігнорування	Тому що малюк тут	+
10	Агресивний напад	Тому що хтось відбирає іграшки		+
11	Прибирання іграшок	Тому що мама змушує його, а він не хоче, чи не так?		+
12	Ізоляція	Мама хоче піти від нього	+
13	Дитина з батьками	Тато з мамою гуляють з ним	+
14	Їжа на самоті	П'є молоко і я люблю	+

На підставі даних протоколу обчислюється індекс тривожності дитини (ІТ), що дорівнює процентному відношенню числа емоційно-негативних виборів (сумне обличчя) до загального числа малюнків (14):



ІТ = (число емоційних негативних виборів / 14) * 100%

Залежно від рівня індексу тривожності діти підрозділяються на 3 групи:

* високий рівень тривожності (ІТ вище 50%);

* середній рівень тривожності (ІТ від 20 до 50%);

* низький рівень тривожності (ІТ від 0 до 20%).[9, c.12].

Якісний аналіз

Кожна відповідь дитини аналізується окремо. Робляться висновки щодо можливого характеру емоційного досвіду дитини в даній (і подібної їй) ситуації. Особливо високе проективне значення мають малюнки: № 4 («Одягання»), № 6 («Укладання спати на самоті»), № 14 («Їжа на самоті») [18, с. 12].

Діти, які роблять в цих ситуаціях негативний емоційний вибір, найімовірніше будуть володіти найвищим індексом тривожності ІТ; діти, що роблять негативні емоційні вибори в ситуаціях, зображених на малюнках: № 2 («Дитина і мати з немовлям»), № 7 («Умивання»), № 9 («Ігнорування») і № 11 («Збирання іграшок»), з більшою ймовірністю будуть мати високий або середнім індексом тривожності ІТ. ») [18, с. 12].

Як правило, найбільший рівень тривожності проявляється в ситуаціях, що моделюють стосунки дитина-дитина («Гра з молодшими дітьми», «Об'єкт агресії», «Гра зі старшими дітьми», «Агресивна напад», «Ізоляція»). Значно нижчий рівень тривожності в малюнках, що моделюють стосунки дитина-дорослий («Дитина і мати з немовлям», «Догана», «Ігнорування», «Дитина з батьками»), і в ситуаціях, що моделюють повсякденні дії («Одягання», «Укладання спати на самоті »,« Умивання », « Збирання іграшок »,« Їжа на самоті ») [18, с.13].

Для уточнення джерела тривожності ситуації, що моделюються на малюнках, можна розділити за типом міжособистісних стосунків. Так, ситуації на мал. 1, 3, 5, 10 і 12 моделюють взаємовідносини між дітьми (дитина-дитина); ситуації на мал. 2, 6, 8, 9, 11 і 13 - взаємовідносини між дитиною і дорослими (дитина - дорослий); ситуації на мал. 4, 6, 7 і 14 моделюють повсякденну діяльність дитини, яку він здійснює один; ситуація на мал. 6 з однаковою основою може бути віднесена як до ситуацій типу "дитина - дорослий", так і до ситуацій "дитина - дитина".

При інтерпретації даних тривожність, що відчувається дитиною в тій або іншій ситуації, розглядається як прояв його негативного емоційного досвіду в цій або аналогічної ситуації.

Високий рівень тривожності свідчить про недостатню емоційну пристосованість дитини до тих або інших життєвих ситуацій. Емоційно-позитивний або емоційно-негативний досвід побічно дозволяють судити про особливості взаємовідносин дитини з однолітками, дорослими в сім'ї, в школі.

Модифікація методики. При пред'явленні малюнків увесь час дають одну і ту ж інструкцію: "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини"? Після відповіді, яку заносять в протокол, ставлять питання "Чому"? Данні зміни в процедуру обстеження були внесені з метою розширення проектних можливостей методики.

При використанні авторського варіанту діти у більшості випадків повторювали розкритий експериментатором зміст картинки.

У модифікованому варіанті зростає ступінь свободи для відповідей дітей, а, отже, розширюється перелік джерел тривоги, що відчувається.

Після обробки та інтерпретації результатів тесту тривожності для дітей молодшого шкільного віку, які були отримані, вдалося визначити рівень тривожності кожної дитини, що бере участь в дослідженні. Результати описані в таблиці № 2.1.



Результати тесту тривожності (Р.Теммл, М.Дорки, В.Амен)

	ПІБ		1	2	3	4	5	6	7	Негативні вибори	ІТ	Рівень тривожності
1	Кухарчик Єгор	х	-	-	-	-	+	+	+	7	50	С
2	Стрижевич Володимир	х	+	-	-	+	+	+	+	6	43	С
3	Сорока Іван	х	-	+	-	-	-	-	-	12	86	В
4	Стешко Влада	д	+	-	-	+	+	-	+	6	43	С
5	Залатаревич Сергій	х	-	-	-	-	-	-	-	14	100	В
6	Радусько Костя	х	+	-	-	+	+	-	+	9	64	В
7	Юденко Паша	х	+	-	+	+	+	-	+	6	43	С
8	Зеленський Тимур	х	+	+	-	+	+	+	+	5	36	С
9	Дубіков Артем	х	+	+	+	+	+	+	+	1	7	Н
10	Новікова Аріана	д	+	+	-	-	+	+	-	5	36	С
11	Почин Ігнат	х	+	+	-	+	+	-	+	6	43	С
12	Денисов Дмитро	х	-	+	-	-	-	-	+	9	64	В
13	Юбко Ілона	д	+	+	-	+	+	-	+	7	50	С
14	Зубкова Ганна	д	+	+	-	+	+	+	+	6	43	С
15	Скорін Руслан	х	+	+	+	+	+	-	-	7	50	С
16	Король Марія	д	+	+	-	+	+	-	-	9	64	В
17	Соколов Марк	х	+	+	-	+	+	+	+	2	14	Н
18	Горіхов Іван	х	+	-	-	-	-	-	-	13	93	В
19	Уткас Дар'я	д	+	+	-	+	+	+	+	3	21	С
20	Баранов Микола	х	+	+	-	+	+	-	+	5	36	С
21	Кімаченко Анастасія	д	-	-	-	+	+	-	+	9	64	В
22	Платонова Олександра	д	+	-	-	+	+	-	+	8	57	В

	ПІБ		8	9	10	11	12	13	14	Негативні вибори	ІТ	Рівень тривожності
1	Кухарчик Єгор	х	-	+	-	+	-	+	+	7	50	С
2	Стрижевич Володимир	х	-	+	-	-	+	+	-	6	43	С
3	Сорока Іван	х	-	-	-	-	-	+	-	12	86	В
4	Стешко Влада	д	-	+	-	+	+	-	+	6	43	С
5	Залатаревич Сергій	х	-	-	-	-	-	-	-	14	100	В
6	Радусько Костя	х	-	+	-	-	-	-	-	9	64	В
7	Юденко Паша	х	-	+	-	-	-	+	+	6	43	С
8	Зеленський Тимур	х	-	-	-	+	-	+	+	5	36	С
9	Дубіков Артем	х	-	+	+	+	+	+	+	1	7	Н
10	Новікова Аріана	д	-	+	-	+	+	+	+	5	36	С
11	Почин Ігнат	х	-	-	-	+	-	+	+	6	43	С
12	Денисов Дмитро	х	-	-	+	+	-	+	-	9	64	В
13	Юбко Ілона	д	-	+	-	-	-	+	-	7	50	С
14	Зубкова Ганна	д	-	-	-	-	-	+	+	6	43	С
15	Скорін Руслан	х	+	-	-	-	-	+	-	7	50	С
16	Король Марія	д	-	+	-	-	-	-	-	9	64	В
17	Соколов Марк	х	+	+	-	+	+	+	+	2	14	Н
18	Горіхов Іван	х	-	-	-	-	-	-	-	13	93	В
19	Уткас Дар'я	д	-	+	-	+	+	+	+	3	21	С
20	Баранов Микола	х	-	+	-	-	+	+	+	5	36	С
21	Кімаченко Анастасія	д	-	+	-	-	-	-	+	9	64	В
22	Платонова Олександра	д	-	+	-	-	-	+	-	8	57	В

Загальний результат показаний в таблиці № 2.2.

Кількість дітей	Низький ІТ	Середній ІТ	Високий ІТ
22	2	12	8

Як видно з таблиць, із 22 дітей низький індекс тривожності тільки у двох, більше половини дітей (55%) мають середній рівень тривожності, з них 5 дівчат і 7 хлопчиків. І близько 36% мають високий індекс тривожності, при цьому з них 5 хлопчиків і 3 дівчинки. Діти з високим рівнем тривожності під час тестування проявляли занепокоєння, нервозність, хвилювання. У деяких спостерігалася підвищена рухова активність: вони гризли нігті, гойдали ногою, намотували волосся на палець, покусували нижню губу. У окремих дітей можна було помітити фізіологічні ознаки підвищеної тривожності, наприклад у них частішало дихання, потіли долоні. В ході діагностики високотривожні діти нерідко вибирали малюнок, на якому було зображено сумну особу. Відповідаючи на питання "Чому"?, вони найчастіше говорили: "Тому що його лають", "Тому що її покарали", "Тому що на нього не звертають уваги", "Не хочуть з нею грати".

Помічено, що інтенсивність переживання тривоги, рівень тривожності у хлопчиків і дівчат різні. У молодшому шкільному віці хлопчики тривожніші, ніж дівчатка. Це пов'язано з тим, з якими ситуаціями вони зв'язують свою тривогу, як її пояснюють, чого побоюються. І чим старше діти, тим помітніше ця різниця. Дівчатка частіше зв'язують свою тривогу з іншими людьми. До людей, з якими дівчатка можуть зв'язувати свою тривогу, відносяться не лише друзі, рідні, учителі. Дівчатка бояться так званих "небезпечних людей" - п'яниць, хуліганів і т.і. Хлопчики ж бояться фізичних травм, нещасних випадків, а також покарань, які можна чекати від батьків або поза сім'єю : учителів, директора школи і так далі [19, с. 94].

2.2 Дослідження шкільної тривожності. Методика Філіпса

Для виявлення чинників тривожності, що впливають на емоційний стан дитини, його навчання і діяльність, взаємовідносини з оточенням, був проведений тест Філіпса на виявлення рівня шкільної тривожності.

Опитувальник шкільної тривожності Філіпса відноситься до стандартизованих психодіагностичних методик і дозволяє оцінити не лише загальний рівень шкільної тривожності, але і якісну своєрідність переживання тривожності, пов'язаної з різними сферами шкільного життя . Опитувальник призначений для роботи з дітьми молодшого і середнього шкільного віку (див. Додаток В) [12, с.352].

Мета методики (опитувальника) полягає у вивченні рівня і характеру тривожності, пов'язаної з школою у дітей молодшого і середнього шкільного віку. Тест складається з 58 питань, які можуть зачитуватися школярам, а можуть і пропонуватися письмово. На кожне питання вимагається однозначно відповісти "Так або ні".

Інструкція: "Діти, зараз Вам буде запропонований опитувальник, який складається з питань про те, як Ви себе почуваєте в школі.

Намагайтеся відповідати щиро і правдиво, тут немає вірних або невірних, добрих або поганих відповідей. Над питаннями довго не замислюйтеся [12, c.352].

Відповідаючи на питання, записуйте його номер і відповідь "+", якщо Ви згодні з ним, або "-", якщо не згодні" [12, c.352].

Результати дослідження серед дітей молодшого шкільного віку у кількості 12 хлопчиків і 10 дівчат вказані в таблиці 2.3. і мал.2.1.

Результати шкільної тривожності за методикою Філіпса

Чинники	Нормальний рівень	Підвищений рівень	Високий рівень
Загальна Тривожність у школі	5	8	9
Переживання соціального стресу	10	7	5
Фрустрація потреби в досягненні успіху	4	11	7
Страх самовираження	3	6	13
Страх ситуації перевірки знань	2	7	13
Страх не відповідати очікуванням оточуючих	3	5	13
Низька фізіологічна опірність стресу

Подобные документы

• Дитяча тривожність та страхи

  Аналіз поняття тривожності та страхів. Причини виникнення тривожності. Психологічні особливості страхів в молодшому шкільному віці. Огляд поведінки тривожних дітей. Методики виявлення дитячих страхів. Рекомендації щодо профілактики цих негативних явищ.
  
  курсовая работа [49,3 K], добавлен 18.10.2013
  

• Особливості шкільної тривожності молодших школярів

  Суть поняття тривожності молодших школярів та теоретико-методологічний аналіз проблеми. Причини тривожності. Експериментальне визначення особистісної шкільної тривожності у дітей молодших класів. Психолого-педагогічні умови, шляхи і засоби її подолання.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 15.06.2010
  

• Прояв тривожності в професійній діяльності працівників МНС

  Аналіз психологічної літератури по проблемі тривожності. Виявлення рівня тривожності працівників МНС. Проведення психокорекційних заходів з працівниками, які мають підвищенний рівень тривожності. Тренінгові вправи, спрямовні на корекцію тривожності.
  
  магистерская работа [282,9 K], добавлен 11.02.2011
  

• Дослідження тривожності п’ятикласників

  Теоретичні аспекти проявів та поняття шкільної тривожності, причини, які її породжують. Зміна форм організації навчальної діяльності. Експериментальне дослідження рівня ситуативної, особистісної, шкільної, самооціночної, міжособистісної тривожності.
  
  курсовая работа [41,2 K], добавлен 29.10.2010
  

• Особистісна тривожність молодших школярів

  Методологічні і теоретичні проблеми дослідження тривожності особистості. Поняття про тривогу й тривожність. Причини и основні фактори шкільної тривожності. Психолого-педагогічні умови, шляхи і засоби подолання шкільної тривожності молодших школярів.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 10.06.2010
  

• Вплив тривожності на прояви обману у дошкільному віці

  Психологічні особливості дітей; рівень тривожності як чинник, що сприяє появі дитячого обману. Емпіричне дослідження залежності обману від рівня тривожності в дошкільному віці, методичні інструменти. Практичні рекомендації щодо корекції дитячого обману.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 05.01.2014
  

• Вплив тривожності на прояви обману у дошкільному віці

  Психологічні особливості дошкільного віку. Чинники, що сприяють появі обману і брехні у дітей дошкільного віку. Особливості дитячого обману. Аналіз наукових підходів до вивчення проблеми тривожності. Дослідження рівня тривожності та обману у дошкільників.
  
  дипломная работа [3,3 M], добавлен 11.06.2013
  

• Обґрунтування проблеми агресивності молодших школярів

  Проблема подолання внутрішніх конфліктів та агресивної поведінки у молодшому шкільному віці. Психологічні особливості учнів. Проведення корекційної роботи, спрямованої на подолання агресії. Вивчення рівня тривожності та його впливу на поведінку школярів.
  
  курсовая работа [441,9 K], добавлен 26.12.2014
  

• Корекція тривожності у молодших школярів

  Дослідження особливостей прояву тривожності в дітей молодшого шкільного віку й установлення причини підвищеної тривожності. Вплив спеціально організованих корекційно-розвиваючих занять, спрямованих на зниження тривожності в дітей, їх ефективність.
  
  дипломная работа [160,0 K], добавлен 14.07.2009
  

• Емпіричне дослідження соціальної тривожності підлітків

  Аналіз наукової літератури з проблеми соціально-психологічного змісту підліткової тривожності. Дослідження психологічних особливостей соціальної тривожності підлітків та стратегій її подолання. Оцінка та інтерпретація результатів проведеної роботи.
  
  курсовая работа [80,0 K], добавлен 27.07.2015
  

• Соціально–психологічні особливості тривожності в юнацькому віці

  Основні підходи до дослідження тривожності в психології. Тривожність як сигнал про небезпеку. Психологічна характеристика юнацького віку. Особливості прояви тривожності у юнаків–студентів. Нормальна і невротична тривожність. Поведінка тривожних людей.
  
  курсовая работа [49,8 K], добавлен 04.04.2016
  

• Тривожність

  Теоретичні основи дослідження поняття "тривожності" в психологічній, соціально-педагогічній літературі. Різниця між тривогою і страхом. Реалістична та моральна тривога. Шкала ситуативної, особистісної тривожності Спілбергера. Зміст теорії Адлера.
  
  курсовая работа [50,3 K], добавлен 23.09.2014
  

• Соціальні страхи в юнацькому віці

  Страх як форма переживання емоцій та почуттів, його визначення та особливості. Види соціальних страхів в юнацькому віці. Історичний огляд психологічних досліджень страхів. Вплив рівня особистісної тривожності на соціальні страхи в юнацькому віці.
  
  курсовая работа [216,1 K], добавлен 26.03.2015
  

• Шкільна тривожність молодших школярів

  Виникнення підвищеного рівня шкільної тривожності у молодших школярів і способи її подолання. Динаміка розвитку психічних станів особистості у молодшому віці, їх вплив на самооцінку, поведінку, статусне положення в класі, успішність навчання, спілкування.
  
  курсовая работа [49,7 K], добавлен 08.10.2014
  

• Вікові особливості розвитку і поведінки дітей

  Особливості розвитку немовляти і догляду за ним. Розвиток і поведінка дитини в ранньому та дошкільному віці. Становлення особистості в молодшому шкільному віці. Поведінкові реакції в підлітковому віці, їх урахування в ході педагогічної реабілітації.
  
  контрольная работа [44,1 K], добавлен 09.04.2010
  

• Психологічні чинники виникнення та подолання страхів у молодших школярів

  Діагностика страхів і особистісної тривожності дітей молодшого шкільного віку. Розроблення і проведення програми корекційно-розвиваючих занять з учнями. Психолого-педагогічний аналіз проблеми страхів у дітей. Корекційна робота та практичні рекомендації.
  
  курсовая работа [64,4 K], добавлен 11.06.2015
  

• Вплив рівня тривожності на формування самооцінки у молодших школярів

  Тривожність як прояв емоційної сфери. Причини виникнення тривожності і особливості її прояву у дітей молодшого шкільного віку. Особливості розвитку самооцінки у молодших школярів. Анкета діагностики тривожності А. Прихожан, проективна методика Л. Карпова.
  
  курсовая работа [49,7 K], добавлен 31.01.2014
  

• Особливості прояву агресивності в молодшому шкільному віці

  Поняття агресії та агресивності. Психологічна характеристика дітей; чинники, що впливають на розвиток агресивності в молодшому шкільному віці. Емпіричне дослідження прояву агресії у школярів за методикою "Неіснуюча тварина", "Тест емоцій" Баса-Даркі.
  
  курсовая работа [225,2 K], добавлен 28.05.2012
  

• Проблеми тривожності підлітків

  Загальна характеристика психологічних особливостей підліткового віку, особливості афективної та мотиваційної сфери підлітка. Дослідження тривожності дітей підліткового віку, як психічного явища. Методи корекцій рівня тривожності, застосування тренінгу.
  
  курсовая работа [96,6 K], добавлен 22.04.2010
  

• Вплив тривожності підлітка на його статусне положення в групі

  Особливості емоційної сфери та психофізіології підлітків. Тривожність підлітка як емоційне явище. Поняття соціального становища підлітка в шкільному колективі. Діагностика рівня тривожності та виявлення статусного розподілу серед учнів 8-го класу.
  
  курсовая работа [62,6 K], добавлен 07.12.2007
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам