Психічне здоров’я як необхідна складова всебічного розвитку особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Кафедра практичної психології

КУРСОВА РОБОТА

з практичної психології

на тему: «Психічне здоров'я як необхідна складова всебічного розвитку особистості»

Студентки

Козюра І.В.

м. Кіровоград 2016 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДСТАВИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ОСОБИСТОСТІ

1.1 Психічне здоров'я як психолого-педагогічна проблема

1.2 Підходи вітчизняних вчених до вивчення проблеми психічного здоров'я

1.3 Підходи зарубіжних вчених до дослідження психічного здоров'я

1.4 Психологiчнi фактори психосоматичних розладів людського організму

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ОСОБИСТОСТІ

2.1 Підбір та проведення методик дослідження психічного здоров'я

2.2 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів

2.3 Корекційна програма способів уникнення психічних розладів

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ



ВСТУП

Психічне здоров'я є невід'ємною складовою здоров'я людини в цілому, задоволеність життям, успіхи в навчанні,вихованні, спорті. Взагалі неможливе нормальне функціонування організму без здорового стану.

Психічне здоров'я людини залежить від величезної кількості чинників, ключовим з яких є стан психіки. Психіка ж людини функціонує у взаємозв'язку з фізіологією людини, а також з навколишнім світом. В першому розділі ми спробуємо довести, що психічне здоров'я крім суто психологічної сторони також залежить і від безлічі інших чинників. А тому для того, щоб досягти стану психічного здоров'я людини та суспільства взагалі потрібно докласти зусиль і в інших наукових галузях.

Актуальність теми. На нашу думку, тема психічного здоров'я є актуальною сьогодні, недарма вона привертала увагу багатьох вчених з найрізноманітніших галузей науки і практики: медиків, психологів, педагогів, філософів, соціологів. Без гармонійно функціонуючого психічного здоров'я, особистість не може нормально розвиватися, вчитися, соціалізуватися, жити повним життям.

Сучасний світ через свою складність, динамічність та суперечливість створює різноманітні проблеми для людини і владно вторгається в її особистісний простір. Соціально-технологічний прогрес спричиняє зростання негативного впливу на особистість інформаційних потоків; збільшення повсякденних фізичних та психологічних навантажень; загострення почуття страху, невпевненості, розгубленості та розчарування. Усе це негативно позначається на здоров'ї людини загалом і на психічному здоров'ї зокрема.

Враховуючи те, що людське життя є найвищою суспільною цінністю, перед людством постає ряд важливих завдань, серед яких найважливішим є вирішення проблеми збереження здоров'я людини, причому не тільки фізичного, а й психічного.

В психологічну літературу поняття психічного здоров'я стало входити порівняно недавно. Майже в всіх психологічних словниках термін «психічне здоров'я» відсутній. Тільки в словнику А.В. Петровського і Г. Ярошевського зроблена спроба визначити це поняття з точки зору психології. Психологічне здоров'я розглядається в словнику як стан душевного благополуччя, яке характеризується відсутністю хворобливих психічних явищ і яке забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки і діяльності.

Проблема психологічного здоров'я особистості, що живе в нестабільному, змінюваному світі, складних, екстремальних соціоекологічний умовах, виступає на перший план у кінці прожитого - початку нового, XXI століття - століття наук про людину, серед яких і не тільки, на перший погляд, що консолідує місце належить психології.

Розвиток людини не можна зводити до засвоєння, простого накопичення нею знань, умінь та навичок з різних галузей наук і практичної діяльності. Його не слід розглядати лише з кількісного боку. Розвиток полягає передусім в якісних змінах психічної діяльності, в переходах розвиток, виховання і формування особистості від її нижчих щаблів до вищих, у виникненні нових рис пам'яті, сприймання, уявлення, мислення, волі, характеру тощо, у формуванні нових якостей особистості.

Об'єкт дослідження - психічне здоров'я особистості.

Предмет дослідження психічне здоров'я як умова всебічного розвитку особистості.

Мета дослідження визначення норми та відхилень психічного здоров'я і його вплив на всебічний розвиток особистості.

Відповідно до мети, перед нами ставляться такі завдання:

- ознайомитися з поняттям психічне здоров'я( з психологічної, медичної, соціологічної точок зору);

- проаналізувати теоретичні аспекти проблеми психічного здоров'я у психолого-педагогічній літературі;

- підібрати та описати методики щодо визначення психічного здоров'я особистості;

- провести експериментальне дослідження психічного здоров'я;

- створити корекційну програму;

- розробити рекомендації з приводу збереження психічного здоров'я;

- на основі дослідженої проблеми, зробити висновки щодо збереження психічного здоров'я як необхідної складової здоров'я в цілому.

Гіпотеза: без психічного здоров'я не можливий повноцінний всебічний розвиток особистості.

Практична значимість: результати курсової роботи можуть бути використанні у роботі практичного психолога, вихователя, вчителя. Отриманні дані полегшують процес вибору адекватних стратегій i тактик психологічної підтримки осіб, що страждають від психосоматичних розладів та осіб з проблемами психічного здоров'я.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДСТАВИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ОСОБИСТОСТІ

1.1 Психічне здоров'я як психолого-педагогічна проблема

Психічне здоров'я людини - це наявність у її психіці активних і пасивних залежних патернів, що постійно генерують позитивний психоенергетичний потенціал, який забезпечує усвідомлене позитивне сприйняття навколишнього світу, гармонію з ним і з собою, особистісний оптимізм та задоволення від життя.

Психічне здоров'я -- це збірне поняття, яке складається з декількох складових: психіка і здоров'я - створюючи, таким чином, синтетичний об'єкт для вивчення.

Здоров'я -- це стан повного фізичного, духовного (психічного) та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних ефектів. Так фізичне здоров'я -- природний стан людини, обумовлене нормальним функціонуванням усіх його органів і систем; воно залежить від рухової системи, від правильного харчування, від оптимального поєднання усної та фізичної роботи.

Психічне здоров'я - відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я, це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно та плідно працювати, а також робити внесок в життя своєї спільноти. З даного визначення випливає важлива думка про те, що якщо фізичний стан здоров'я, це здоров'я чого-небудь речового, а психічне здоров'я це нормальне функціонування фактично психічних процесів в людині[15, с. 48].

У психологічній літературі виділенні і досить глибоко проаналізовані чинники, що здійснюють вплив на психічне здоров'я людини і, зокрема, на виникнення невротичних реакцій. Більшість з цих чинників носять соціально-психологічний, соціально-культурний і соціально-економічний характер.

Соціально-культурний характер чинників, що роблять несприятливий вплив на психічне здоров'я, обумовлений прискоренням темпу сучасного життя, дефіцитом часу, недостатніми умовами для зняття емоційної напруги і для розслаблення. Наслідком цього, є надмірна завантаженість, яка також негативно позначається на здоров'ї, невротичні розлади, внутрішні конфлікти. Звісно ж такий стан позначається на тих, хто знаходиться поруч, це рідні, діти, друзі.

У психології та медицині існують різні підходи до проблеми психічного здоров'я, звернені до різних сторін нормального й аномального функціонування. Традиційна медична модель розглядає психічне здоров'я як міру вірогідності розвитку хвороби («негативний» визначення здоров'я як відсутність хвороби). У психоаналізі уявлення про здоров'я як такому взагалі відсутня; кожна людина виступає як носій потенційної хвороби, перехід якої в актуальну хвороба - перешкоджає збалансований режим функціонування механізмів психологічного захисту і компенсації в індивідуальній психодинаміці.

Сучасні теоретичні, експериментальні та прикладні підходи в психології особистості і психотерапії характеризують психічне здоров'я, як зрілість, збереження і активність механізмів особистісної саморегуляції, міру здібності людини трансцендіювати («виводити за межі») свою біологічну, соціальну та смислову детермінованість, виступаючи активним і автономним суб'єктом свого життя в світі, що постійно змінюється.

Ключовим моментом у проблемі здоров'я людини в контексті психології є питання про критерії його оцінювання. Серед особистісних проявів найбільш відомі такі критерії психічного здоров'я:

- оптимізм;

- зосередженість (відсутність метушливості);

- урівноваженість;

- моральність (чесність, совісність й ін.);

- адекватний рівень домагань;

- почуття обов'язку;

- впевненість у собі;

- невразливість (уміння звільнятися від прихованих образ);

- відсутність ліні;

- незалежність.

Серед психічних станів найбільш відомі такі критерії психічного здоров'я

- емоційна стійкість (самовладання);

- зрілість почуттів відповідно до віку;

- вміння опанувати негативні емоції (страх, гнів, жадібність, заздрість та ін.);

- вільний, природний прояв почуттів і емоцій;

- здатність радіти[3, с. 64].

Виділяють ще два критерії здоров'я в особистісному плані: гармонійність організації психіки та її адаптаційні можливості. Що стосується психічної рівноваги, то від міри її виразності залежить урівноваженість людини з об'єктивними умовами, її пристосованість до них.

Термін «психічне здоров'я» був введений Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ). В доповіді Комітету експертів ВООЗ «Психічне здоров'я і психосоціальний розвиток дітей» сказано, що порушення психічного здоров'я зв'язані як з соматичними захворюваннями чи дефектами фізичного розвитку так і з різними несприятливими факторами і стресами, які впливають на психіку і зв'язані з соціальними умовами[16, с. 77].

Експерти ВООЗ на основі аналізу результатів багатьох дослідів в різних країнах переконливо показали, що порушення психічного здоров'я набагато частіше є у людей ,яким бракує спілкування,до яких байдуже ставляться,яких не помічають у суспільстві, а також у дітей, які перебувають умовах сімейного розладу. Ці ж дослідження виявили, що порушення психічного здоров'я мають дві важливі характерні риси:

- по-перше, вони лише кількісні відхилення від нормального процесу психічного розвитку;

- по-друге. Багато їх проявів можна розглядати як реакцію на специфічні ситуації. Так, особистості частенько відчувають серйозні труднощі в одній ситуації, але успішно справляються з іншими ситуаціями.

Важливим чинником, який впливає на психічне здоров'я громадян, є соціальна справедливість чи несправедливість. Несправедливість, як негативне зовнішнє психічне, породжує страждання, відчай, злість, розчарування, а також сприяє розвиткові агресивності, нетерпимості, конфліктності. Вона руйнує особистісний і соціальний оптимізм, спричиняє тривалі негативні почуття й настрій, формує негативні установки, що знижує психічне здоров'я людини.

Коли йдеться про психічне здоров'я людини, то мається на увазі таких людей, у яких нема патології, а психічні відхилення або відсутні, що, фактично, є ідеальним результатом, або мають ненормативний (але не аномальний, не ненормальний) характер. Тому психічне здоров'я людини загалом може бути відмінним, хорошим, задовільним і поганим. Критеріями психічного здоров'я людини є:

* адекватний до віку рівень зрілості пізнавальної, емоційно-почуттєвої та вольової сфер особистості;

* здатність керувати своєю поведінкою;

* здатність вибирати життєві цілі та розумно планувати їхнє досягнення;

* особистісний та соціальний оптимізм;

* розуміння прекрасного, комічного й трагічного;

* відповідність суб'єктивних образів об'єктам, які відображаються, а характеру реакції - зовнішнім подразникам;

* здебільшого стабільний позитивний настрій;

* адаптивність у мікросоціальних відносинах;

* відчуття щастя[17, с. 32].

1.2 Підходи вітчизняних вчених до вивчення проблеми психічного здоров'я

У вітчизняній науці проблемами психічного здоров'я на базі гуманітарної парадигми займалися Б.С. Братусь, Ф.Е. Василюк, В.Я. Дорфман, Е.Р. Калітеєвская, Ю.М. Орлов, Д.А. Леонтьев та багато інших.

Формування здоров'я як вищої психічної функції являє усвідомлений розвиток індивіда у напрямі досягнення все більшого здоров'я як духовного, так і фізичного.

Л.С. Виготський трактував поняття вищих психічних функцій досить широко, відносячи до них усі культурні форми поведінки людини від довільної пам'яті і абстрактного мислення до листа і практичної діяльності (Виготський Л.С., 1984)[6, с.83]. Здоров'я людини (людини історичної епохи), як було показано іншими вченими (Васильєва О.С., Філатов Ф.Р., 2001), також являється різновидом культурних форм поведінки. Таке розуміння припускає, що здоров'я (як і хвороба) є продуктом розвитку.

X. Вернер, Л. С. Виготський та інші психологи описали основні ознаки розвитку. Найбільш важливі серед них: диференціація, розчленовування раніше бувшого єдиним елемента; поява нових сторін, нових елементів в самому розвитку.

Б. Д. Карвасарский стверджував, що психічне здоров'я «визначається як здатність до постійного розвитку і збагачення особистості за рахунок підвищення її самостійності і відповідальності в міжособистісних відносинах, більш зрілого і адекватного сприйняття дійсності, вміння оптимально співвіднести власні інтереси з інтересами групи (колективу)».

Згідно концепції Братусь Б. С. під психічним здоров'ям розуміється - багаторівнева структура, в основі якої знаходиться рівень психофізіологічного здоров'я, що визначається особливостями внутрішньої мозкової, нейрофізіологічної діяльності. Наступний рівень індивідуально-психологічного здоров'я, оцінка якого залежить від здібностей людини побудувати адекватні способи реалізації смислових спрямувань. Вищим є особово-смисловий рівень особового здоров'я, що характеризується якістю смислових стосунків людини. Особове здоров'я - результат пошуку свого призначення, сенсу життя, а також робота по їх реалізації.

Б.С.Братусь виділяє 3 рівня психічного здоров'я: вищий або індивідуально-виконавчий, тобто рівень реалізації діяльності; особистісно-смисловий; психофізіологічний рівень (особливо нервових процесів). Включеність людини в «ансамбль суспільних відносин в співпідпорядкованості і ієрархії його складових» і рух людини до здійснення в цій включеності - критерій норми (по Б.С. Братусеві). У цьому підході домінує соціально-психологічний спектр параметрів норми.

У свою чергу, російський дослідник Л.В. Куліков, підтримуючи загалом визначення психічного здоров'я ВООЗ, акцентує увагу на тому, що його (психічне здоров'я) "неможливо визначити без урахування суспільних і групових норм і цінностей, багатьох інших явищ духовного життя людини (певного суспільства, конкретного історичного періоду)"[16, с. 43].

На думку С.Д. Максименка, психічне здоров'я потрібно розуміти як аспект здоров'я загалом, який наголошує на етапі душевного комфорту, відсутності патологічних психічних виявів і здатності до ефективної діяльності й саморегуляції відповідно до власних ( рефлексованих ) цілей та інтересів людини[2, с.28].

Проводячи тривалі спостереження за людьми, що страждають різними психічними захворюваннями, психологам вдалося виділити деякі критерії, які допомагають розрізнити нормальний і аномальний стан. Спираючись на них, звичайно, не можна поставити діагноз і зробити висновок про наявність певного психічного захворювання (психолог цього і не повинен робити, підміняючи собою лікаря), однак можна ставити питання про відхилення від норми.

Поведінці, що відхиляється від норми, властиві такі характерні ознаки: неадекватність, простежується відсутність самокритики, як правило, непродуктивність. Слід зазначити ще один важливий критерій - поведінка людини, схильної до патологій, як правило, завдає шкоди оточуючим його людям.

Не можна забувати про те, що під впливом тиску певного роду, акцентуація характеру може перейти у відповідну патологію. Тому необхідно пам'ятати про це. А також, для запобігання подібного «перетікання», дуже важливо своєчасне відстеження акцентуації.

Чіткого визначення психічної норми не існує. І тому, визначення «нормальності» є долею лікаря і повинно бути індивідуальним.

1.3 Підходи зарубіжних вчених до дослідження психічного здоров'я

Проблема психічного здоров'я особистості стала предметом ґрунтовного дослідження тільки в другій половині минулого століття, головним чином у рамках гуманістичної і трансперсональної психології. Зусилля видатних зарубіжних учених (Г. Олпорт, А. Маслоу, К. Роджерс, С.Гроф та ін.) були консолідовані для вивчення основ повноцінного функціонування психіки, що стало початком систематизованої розробки психологічних концепцій здоров'я.

З. Фрейд вважав, що психологічно здорова людина ? це та, яка здатна узгодити принцип задоволення із принципом реальності. За К. Юнгом, здоровою може бути людина, котра асимілювала зміст свого несвідомого і вільна від захоплення будь-яким архетипом.

Узагальнюючи найбільш поширені в наші дні наукові погляди на проблему здоров'я, можна виділити декілька підходів до дослідження цього феномену:

1. Нормоцентричний підхід: здоров'я розглядається як сукупність середньостатистичних норм сприйняття, мислення, емоційного реагування і поведінки, у поєднанні з нормальними показниками соматичного стану індивіда. Це деякий оптимальний рівень функціонування організму і психіки.

2. Феноменологічний підхід: проблема здоров'я і хвороби трактуються, як фундаментальні аспекти або варіації індивідуального, неповторного "Способу буття в світі", вони включені в суб'єктивну картину світу і можуть бути осягнуті лише в її контексті (К. Ясперс, Л. Бінсвангер, Р. Ленг). На зміну формалізованим процедурам дослідження в даному випадку приходить феноменологічний опис, ґрунтований на глибинному розумінні і емпатії.

3. Холестичний підхід: здоров'я розуміється, якщо набуває індивідом в процесі його становлення цілісність, що припускає особову зрілість (Г. Олпорт), інтеграцію життєвого досвіду (К. Роджерс) і примирення, синтез фундаментальних протиріч людського існування або інтрапсихічних полярностей (К. Юнг). Природничо-наукові принципи аналізу доповнюються гуманітарними, що забезпечує цілісне бачення проблеми.

4. Кросс-культурний підхід: здоров'я - це соціокультурна змінна; його характеристики відносні і детерміновані специфічними соціальними умовами, культурним контекстом, своєрідністю національного способу життя і образу світу.

5. Дискурсивний підхід: будь-яке уявлення про здоров'я може бути досліджене, як продукт певного дискурсу, що має власну внутрішню логіку конструювання або концептуалізації соціальної і психічної реальності.

6. Аксіологічний підхід: здоров'я виступає як універсальна людська цінність, співвідноситься з основними ціннісними орієнтаціями особи і займає певне положення в ціннісній ієрархії (В. Франкл, А. Маслоу). Домінування тих або інших цінностей, так само як і їх переоцінка, криза розглядаються в якості чинників, що визначають здоров'я індивіда або негативно впливають на нього.

7. Інтеграційний підхід: будь-які пояснювальні принципи, моделі і концептуальні схеми визнаються адекватними способами вивчення здоров'я на різних рівнях людського буття. Робиться спроба інтегрувати ці моделі і схеми з урахуванням їх обмеження на єдиній концептуальній основі згідно з базовими принципами теорії систем.

Відомий психолог Заходу А. Маслоу розглядає психічне здоров'я, як наслідок повної задоволеності. Згідно з його поглядами, здорова людина - це щаслива людина, яка живе в гармонії сама зі собою, не відчуває внутрішнього розладу. Психічно здоровим людям, згідно з А. Маслоу, властиві, зокрема: здатність любити і бути любимими, відсутність підозрілості; відмова від усіх засобів внутрішнього захисту, безмежна довіра в любовних стосунках, взаємна турбота і відповідальність, внутрішня гармонія, життєрадісність.

Німецький дослідник К. Гехт розкриває її ширше: "Під психогігієною ми розуміємо профілактичну охорону психічного здоров'я людини через створення оптимальних умов функціонування мозку і певного розвитку психічних властивостей особистості, покращення умов праці та життя, встановлення багатосторонніх міжособистісних стосунків, а також через підвищення опору психіки людини шкідливим впливам навколишнього середовища"[16, с. 68].

Способи збереження психічного здоров'я та покращення душевного стану за К. Роджерсом, три положення, якими має керуватися людина:

- вона має бути справжньою: думати, говорити і вести себе природно;

- вона має співпереживати людям в радості і горі;

- вона повинна бути відкритою: приймати людину, світ, таким, який він є.

К. Ясперс виділив чотири ознаки психічного здоров'я:

1. Здатність концентрувати увагу на предметі.

2. Утримувати інформацію в пам'яті.

3. Логічне опрацювання інформації.

4. Адекватна орієнтація у просторі та часі.

В свою чергу Р. Беккер - Шмідт визначає три основні компоненти
душевного здоров'я:

* душевне і фізичне хороше самопочуття (повнота почуттів, альтруїзм, відсутність скарг);

* самоактуалізація (розвиток, автономія);

* повага до себе та інших (відчуття власної цінності, здатність любити).

Психічні розлади, на думку Юнга і Фромма можуть виступати як наслідок внутрішнього протиріччя між внутрішніми («найбільш людськими») посилами і зовнішніми етичними нормами і засадами. У цьому ключі спроба визначення еталону психічного здоров'я немислима. Наше несвідоме, як примітивне, архаїчне мислення, що являє собою початкову стадію світосприйняття людини, знаходиться в непримиренній суперечності і у ворожнечі з тими культурними обмеженнями особистості, які роблять її соціальною одиницею, учасником в культурному будівництві людини. Дійсність показує, що мислення душевнохворих і невротиків, більшою чи меншою мірою відрізняється якраз такими рисами, які зближують їх з людьми «архаїчними», тобто фактично з людьми, які не змогли на якомусь етапі свого розвитку вирішити ці внутрішні протиріччя.

Торкнувшись питань еталона психічного здоров'я, цікавим буде порівняння кордонів між особливостями людського характеру (акцентуаціями) та патологіями. Так акцентуація характеру поняття, введене К. Леонгардом і що означає надмірну вираженість окремих рис характеру та їх поєднань, представляє крайні варіанти норми, які межують з психопатіями. Саме на описах цих акцентуацій будуються сучасні класифікації характерів. Акцентуації як тимчасові стану психіки найчастіше спостерігаються в підлітковому і ранньому юнацькому віці.

1.4 Психологiчнi фактори психосоматичних розладів людського організму

Психічне здоров'я людини залежить від величезної кількості чинників, ключовим з яких є стан психіки. Психіка ж людини функціонує у взаємозв'язку з фізіологією людини, а також з навколишнім світом.

Існує цілий спектр хвороб, у розвитку яких провідну роль відіграють психологічні фактори. Це психосоматичні хвороби. Психосоматичні захворювання - це хвороби, у розвитку яких провідну роль відіграють психологічні фактори, у тому числі і психологічний стрес.

Психосоматичні розлади-група хворобливих станів, що проявляються загостренням соматичної патології, формуванням спільних, які виникають при взаємодії соматичних і психічних факторів симптомокомплексів, соматизованих психічних порушень, психічних розладів, що відображають реакцію на соматичні захворювання.

Класичний набір психосоматичних захворювань включає в себе бронхіальну астму, гіпертонічну хворобу, тиреотоксикоз, виразкову хворобу 12-палої кишки, неспецифічний виразковий коліт, нейродерміт, ревматоїдний артрит і ряд інших хвороб. Психологічні чинники грають важливу роль і при інших захворюваннях: мігрені, ендокринних розладах, злоякісних новоутвореннях[21].

Ці «класичні» психосоматичні захворювання згідно з новими класифікаційними критеріями насамперед діагностуються як органічні хвороби. Психологічним процесам надається істотне значення у виникненні і підтримці цих хвороб.

Причини виникнення психосоматичних захворювань . Психосоматичний розлад використовується для позначення будь-якого розлади з соматичними (тілесними) проявами, які мають від частини когнітивну і емоційну етіологію, тобто в деякій мірі психологічні.

Відповідно до одного широко поширеній підходу, виділяється 3 категорії розладів:

- пов'язані із загальною структурою особистості індивіда (наприклад, дуже тривожні люди демонструють більш високу схильність до дихальних розладів) ;

- тісно пов'язані зі способом життя людини (у людей, діяльність яких пов'язана з великими напруженнями і стресами, частіше зустрічається гіпертензія і шлункові розлади);

- виявляються насамперед у вигляді надмірного реагування на якісь речовини та стану (алергії).

Однак слід розрізняти справжні психосоматози, виникнення яких визначається психічними факторами, перш за все, на їх усунення та корекцію (психотерапія і психофармакологія), і інші захворювання, включаючи інфекційні, на динаміку яких психічні та поведінкові чинники справляють істотний вплив, змінюючи неспецифічну резистентність організму, які при цьому не є першопричиною їх виникнення[23].

Незадовiльнi емоцiйнi стосунки в цьому психологічному союзі, недостатня підтримка й прийняття дитини можуть суттєво завадити становленню її психологічної автономності, визначенню власних психологiчних кордонів, порушують процес формування его-ідентичності.

Небезпека серйозного психічного зриву, психотичного розладу відвертається виникненням психосоматичних симптомів, «примітивних психічних сигналів тривоги тiлу» (Д. Мак-Дауголл, 1982). З цієї точки зору психосоматичний симптом, на відміну від невротичного, не несе жодного символічного навантаження, не пов'язаний з репресованим конфліктогенним психологічним матеріалом. Він є примітивною, довербальною спробою психічного відновити порушену цiлiснiсть Я, компенсувати брак почуття его-ідентичності (Г. Аммон, 1979)[5, с.75].

Психосоматичні розлади знаходяться у центрі уваги медичної психології вже не одне десятиріччя. Останнім часом особливо нагальною стала необхiднiсть комплексного, мультифакторного підходу до вивчення хронічних захворювань органів дихання, серцево-судинної системи та системи травлення організму.

В якості психологічних характеристик, які визначають ймовiрнiсть виникнення психосоматичних розладів досліджувалися особливості реагування на стресові «життєві події» (Г. Сельє, Т. Холмс), глибинні інтрапсихiчнi конфлікти, специфiчнi особистiснi профiлi (Ф. Александер, Ф. Данбар.

Розвиток психосоматики в якості наукового підходу має зв'язок з цілим рядом психодинамічних концепцій: конверсійних механiзмiв (З. Фрейд), місць найменшого опору (А. Адлер), профiлiв особистості (Ф. Данбар), специфічних конфлiктiв (Ф. Александер), переживань втрати об'єкту (М. Енгел), алекситимії (Н. Сiфнеоз). Психофізіологічні залежності аналізуються у роботах I. Павлова (вплив емоцій на фiзiологiчнi процеси), В. Кеннона (реакції організму в екстремальних ситуаціях), Г. Сельє (загальний адаптаційний синдром), Б. Локке ( психонейроіммунологія ).

Психосоматичний симптом розуміють як захисну психiчну реакцію, спрямовану на підтримку iнтеграцiї Я, запобігання його розпаду або фрагменталізації. Брак его-ідентичності розглядається як структурний дефект Я, витоки якого слід шукати на ранніх стадіях онтогенезу, пов'язаних з психологічним симбіозом «мати-дитина»[5, с. 56].

Згідно з однією з них, психосоматичні захворювання є наслідком стресу, обумовленого довго діючими і нездоланними психотравмами.

Існує гіпотеза яка пов'язує виникнення психосоматичних симптомів з внутрішнім конфліктом між однаковими за інтенсивністю, але різноспрямованими мотивами індивіда. Це проявляється у вигляді явної чи маскованої депресії. На тлі виникає зниження резистентності організму до несприятливих факторів середовища порушується робота якогось органу за принципом «слабкої ланки», що обумовлено генетичними факторами чи хворобами (травмами) в процесі онтогенезу. Це може спричинити стресові ситуації, психічні розлади, занепокоєння.

Тому стрес є одним з провідних факторів у розвитку психосоматичних захворювань, причому його вирішальна роль у даному процесі доведена не тільки клінічними спостереженнями, але і в експериментах на різних видах тварин. Особливо показовими були досліди, проведені на мавпах, які в якості експериментальної моделі вважаються найбільш близькими людині.

У людей емоційний стрес може призводити до ще більш серйозних наслідків, включаючи розвиток онкологічних захворювань. Так дослідниками з медичної школи Х'юстона (США) отримані переконливі докази того, що стрес може викликати порушення генетичного апарату, підвищуючи ймовірність виникнення онкологічних захворювань. Як зазначають вітчизняні автори, «знаючи про фармакологічні ефекти стероїдів, про можливість їх прямої дії на геном людини, можна припускати, що їх вільна циркуляція тривалий час або висока концентрація в організмі стають прямою причиною багатьох психосоматичних захворювань».

До теперішнього часу більшість дослідників сходяться на думці, що надмірний стрес, що виникає в конфліктних або безвихідних ситуаціях, і що супроводжується депресією, почуттям безнадійності чи розпачу, збільшує ймовірність виникнення багатьох злоякісних новоутворень.

Як видно з даних прикладів, вплив через психіку на фізіологію людини не становить великої праці. Одночасно з цим ми можемо говорити і про зворотні процесу, коли навколишнє середовище або внутрішнє фізичний стан людини впливає на психіку, психічне здоров'я та його поведінку.

Для дослідження психічного здоров'я важливим є вивчення середовища проживання людини, яка є складним переплетінням соціальних і природних факторів. Сьогодні, як ніколи раніше людина живе в складному світі, в якому як це не парадоксально все створено, щоб полегшити його побутове життя (можливо, це один із парадоксів сучасного цивілізованого суспільства). На практиці це благополуччя надає людині «ведмежу» послугу, впливаючи несприятливо на його психіку. В даний час значна частина хвороб людини пов'язані з погіршенням екологічної обстановки в нашому середовищі проживання: забрудненнями атмосфери, води і ґрунту, недоброякісними продуктами харчування, зростанням шуму. На табл.1 зображено лише невеликий список факторів, що впливають на психіку людини і на її психічне здоров'я.

Таблиця 1 Фактори впливу на психіку людини і на її психічне здоров'я.

Фактори, що впливають на здоров'я	Приблизний питома вага у %	Групи факторів ризику
1. Спосіб життя	49 - 53%	Куріння, алкоголь, неправильне харчування, шкідливі умови праці, переживання, стреси, звички, гіподинамія, матеріально - побутові умови, наркотики, зловживання ліками, неміцність сімей, самотність, низький освітній та культурний рівень, високий рівень урбанізації (населення)
2. Генетика, біологія	18 - 22%	Схильність до спадкових захворювань
3. Зовнішнє середовище	17 - 20%	Забруднення повітря, води, ґрунту, різка зміна природно-атмосферного тиску, магніти та інші випромінювання
4. Охорона здоров'я	8 - 10%	Неефективні профілактичні заходи, низька якість медичної допомоги і вчасність її надання

1.5 Всебічний та гармонійний розвиток особистості, як невід'ємна складова психічного здоров'я

Ідея всебічного розвитку особистості тісно переплітається з вченням педагогіки. Поняття всебічний розвиток означає розвиток людської особистості з усіх боків, всесторонньо; поняття гармонійний - гармонію усіх сторін, їх пропорційність, погоджену єдність.

Педагоги-гуманісти епохи Відродження Ф. Рабле, М. Монтень до змісту всебічного розвитку вносили культ тілесної краси, насолоду мистецтвом, музикою, літературою. Вони не могли піднятися до розуміння необхідності поєднання розумової праці з продуктивною, бо в самому суспільстві для цього не було об'єктивних причин. Більше того, низький рівень суспільного виробництва не тільки не вимагав всебічного розвитку особистості, а й зумовлював його однобічність.

Ідеї всебічного розвитку особистості предметніше висвітлюються у працях соціалістів-утопістів Т. Мора (1478--1535), Т. Кампанелли (1568--1639), Р. Оуена (1771--1858), К.-А. Сен-Сімона (1760--1825), Ф. М. Ш. Фур'є (1772-- 1837). Вони уявляли всебічний розвиток як процес поєднання навчання з працею, в якому беруть участь усі члени суспільства. Адже кожна людина проживає своє життя з прагненням розвитку та вдосконалення[7, с. 79].

Розвиток особистості залежить від спадковості, середовища та виховання. Його джерелом і внутрішнім змістом є такі внутрішні і зовнішні суперечності процеси збудження і гальмування; в емоційній сфері -- задоволення і незадоволення, радість і горе; між спадковими даними і потребами виховання (дитина-інвалід завдяки вихованню досягає певного рівня розвитку); між рівнем розвитку особистості й ідеалом: оскільки ідеал завжди досконаліший за конкретного вихованця, він спонукає до самовдосконалення особистості; між потребами особистості та моральним обов'язком: щоб потреба не вийшла за межі суспільних норм, вона «стримується» моральним обов'язком людини, сприяючи формуванню здорових матеріальних і духовних потреб особистості; між прагненням особистості та її можливостями: коли особистість прагне досягти певних результатів у навчанні, а рівень її пізнавальних можливостей ще не достатній, для вирішення суперечності їй потрібно посилено працювати над собою[9, с.34].

Всебічний розвиток особистості не можливий без нормального стану психічного здоров'я та здоров'я в цілому. Так дійсно, є безліч факторів які впливають на всебічний розвиток, пропоную виокремити головні, по-перше: це соціум, наше з вами оточення, адже важливо які люди знаходяться поруч, з яким рівнем знань та цілей; по-друге:фізичне здоров'я, можливість займатися спортом, або ж улюбленим видом спорту, дає нам дисциплінованість, вміння впевнено та наполегливо іти до мети,навіть маленькими кроками;
по-третє:не можна не згадати і про душевний спокій людини, який також є важливим в гармонійному розвитку особистості.

Всебічний розвиток відбувається при повному фізичному та психічному здоров'ї. Звісно ми не можемо сказати, що бувають цілком здорові людини, тому що, в кожного є певні фізичні проблеми, психічні, психосоматичні розлади, неконтрольована агресія чи якась спадкова хвороба. Але багато людей все ж намагаються з цим боротися, та жити повноцінним життям.

Лише стійка та здорова психіка може нам забезпечити повноцінний всебічний розвиток, який в майбутньому нам дуже допоможе досягнути бажаного.

Дуже важливо в стресових ситуаціях тримати себе в руках, мається на увазі свій психічний стан, свою психіку, адже є люди які народилися здоровими, але не змогли зберегти своє психічне здоров'я, можливо через свій характер, емоційний темперамент, чи то внутрішні суперечки, це дуже негативно позначилося на їх здоров'ї. Тому варто завжди спокійно реагувати на все, що відбувається поруч, адже здоров'я перш за все

Поява соціально-економічних передумов для всебічного формування особистості пов'язана зі становленням заснованого на машинному виробництві суспільства, яке довело диференціацію виробничої діяльності до крайнощів: різко розмежувало працівників розумової і фізичної праці, звузило спеціалізацію до рівня виконання робітником однієї технологічної операції - повторення тих самих фізичних рухів упродовж місяців і років. Природно, що у такому випадку в людини розвиваються лише деякі органи й системи, інші фізичні й духовні властивості згасають[26].

Всебічний та гармонійний розвиток особистості передбачає дотримання єдності та взаємодії п'яти частин виховання. Традиційними складовими частинами виховання називають розумове, фізичне, трудове, моральне й естетичне. Без яких не можливий нормальний всебічний розвиток особистості, ще з дитинства важливо дотримуватися певних вимог щодо виховання, для того щоб виховати дійсно добре розвинену особистість.



РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ОСОБИСТОСТІ

2.1 Підбір та проведення методик дослідження психічного здоров'я

Дослідження психічного здоров'я потребує особливої уваги та відповідальності, тому варто не нехтувати правилами його збереження. Для того, щоб дослідити рівень психічного здоров'я, ми використали досить відому та ефективну методику тест Роршаха, що дозволяє об'єктивно оцінити досліджуваного, дати йому певну характеристику на основі якої він зможе зробити висновки та скорегувати свою поведінку.

Методика чорнильні плями Г. Роршаха використовується для діагностики властивостей і якостей особистості. Ця методика служить одним з кращих індикаторів тих властивостей особистості, які проявляються в синтетичній діяльності в умовах не спрямованого асоціювання. Тестування ґрунтоване на аналізі продуктів творчості, в яких відбиваються (проектуються) деякі індивідуальні особливості людини. Ця проектна методика дослідження особистості була створена Германом Роршахом в 1921 р. [27]. психічний здоров'я почуття емоція

Базою для проведення емпіричного дослідження було обрано школу 1-3 ступенів № 34 - Економіко-правовий ліцей «СУЧАСНИК». Вибірка становить 10 осіб, учні 8-В класу.

Додатковий матеріал до тесту складається з 10 стандартних таблиць з чорно-білими і кольоровими симетричними зображеннями мало схожими на щось конкретне. Досліджуваному пропонується відповісти на питання про те, на що, на його думку, схоже кожне зображення.

Переглянувши кожний малюнок досліджуваний має сказати, що саме він побачив на ньому, час при цьому не обмежений. Закінчивши з одним малюнком, можна переходити до іншого записавши результати.

На нашу думку тест Роршаха дійсно вартий уваги та повинен широко використовуватися, адже він не потребує точних відповідей, тест дозволяє проявити фантазію, домисливши щось своє, цей тест допоможе розкрити особистість, можливо виправити щось.

Ключі до тесту

Ц (ціле) - велика кількість цілісних образів - показник здатності і прагнення до інтеграції, що оглядає, що охоплює тип сприйняття, синтетичний спосіб мислення, вміння абстрагуватися.

Д (деталь) - а) велика кількість деталей - показник "роздрібненості" уваги, його вузькості, розрізненості і нелогічності мислення; б) сприйняття білих проміжків і будує за ними образів - показник негативізму або оборонної позиції випробуваного

Ф (форма) - велика кількість відповідей з переважанням вказівки на форми: а) показник панування думки над почуттям; б) показник компенсаторних явищ, коли шляхом роздуми, міркування намагаються загасити афект або емоцію. В цьому випадку можна діагностувати приховувані страх, тривогу, страх "розпустити" емоції.

Р (рух) - відповіді з розсудом руху - показник інтроверсійної тенденції суб'єкта, показник багатства і гнучкості асоціативного процесу. Ознака самостійної асоціативної роботи, часто без зовнішніх імпульсів.

К (колір) - відповіді з високим відсотком кольорів є показниками охоплення людини афектом і емоціями. Свідоцтво переважання афективних процесів над іншими психічними процесами. Ознака "звуженої свідомості", імпульсивності і відсутності контролю.

Ще однією емпіричною методикою, що була використана в дослідженні є Тест на визначення психологічного здоров'я

Тест допомагає визначити рівень психологічного здоров'я людини, адже кожна людина індивідуальна, кожна має свої переваги та свої недоліки, для того щоб їх позбутися необхідно знати з якими саме проблемами працювати, який краще підхід підібрати. Щодо проходження тесту, то дітям сподобалося, вони захотіли потім дізнатися результати. Тест проходив у режимі не кваплення, чіткого осмислення питань, продуманих відповідей на них. Учні поставилися до цього з відповідальністю; загалом не було проблем у проходженні цього тесту. Учні були присутні у своєму повному складі, проявили допомогу в його проходженні.

На нашу думку це простий для проходження та цікавий для інтерпретації тест. Кожна людина повинна знати над чим їй працювати, що поліпшувати та як корегувати свій стан, адже є безліч моментів, що залежать від людей.

Базою для проведення дослідження була школа 1-3 ступенів № 34 - Економіко-правовий ліцей «СУЧАСНИК». Вибірка становить 20 осіб.

В досліджені приймали учні 9-А класу, яких було розподілено на 3 групи для підведення підсумків.

1 група - 7 учнів набрали від 1 до 10 відповідей «так» на тест.

2 група - 5 учнів набрали від 10 до 15 відповідей «так» на тест.

3 група - 8 учнів набрали 15 і більше відповідей «так» на тест.

Підводимо підсумки по отриманих даних.

Для надійності та достовірності даних було проведено третє емпіричне дослідження, опитувальник «Стабільність психічного здоров'я», його часто використовують для перевірки стану психічного здоров'я, він дозволяє визначити своє теперішнє становище, які проблеми на разі присутні( пригніченість,хвилювання, соціальне благополуччя). Вибірка становить 10 осіб, учні 9-В класу. База проведення загальноосвітня школа школи № 34 ліцей «Сучасник».

Опитувальник «Стабільність психічного здоров'я» дає нам можливість з'ясувати чи є проблеми психічного здоров'я; яким чином це проявляється; на зворотній сторінці бланку є поради, щодо окремих випадків, як нормалізувати своє психічне здоров'я, допомогти близьким позбутися певних комплексів, проблем.

Щодо участі в опитувальнику, був присутній весь клас, одному учневі було складно відповідати на деякі питання, тому довелося пояснювати саме питання, загалом інші відповіли на всі питання без проблем, не перепитуючи значення питання.

Учні взаємодіють, спілкуються між собою, в них спільні погляди на безліч речей, особливістю було те, що деякі відповіді повторювалися, не зважаючи на те, що кожен індивідуальний, можна спостерігати певну схожість відповідей.

Ми були вдячні за участь в опитувальнику та пообіцяли принести його результати.

2.2 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів

Щодо тесту Роршаха, в дослідженні брали участь учні навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 34 - Економіко-правовий ліцей «СУЧАСНИК» - Дитячо-юнацький центр.

Учні в повному складі проходили тест, кожен відповідав на поставлене запитання так, як сам бачить, на його думку не було здійснено впливу. В тесті не має «правильних» чи «неправильних» відповідей, учні самостійно обирали те, що бачили.

Учні 7- Б класу, кількість 10 осіб.

1 учень побачив - Форму, Колір.

2 учнів побачили - Рух, Форму.

2 учнів побачили - Деталь, Форму.

2 учнів побачили - Ціле, Деталь.

3 учнів побачили - Ціле, Форму, Рух.

Результати тесту Роршаха

1 учень побачив - Форма, Колір

У такої людини спостерігається панування думки над почуттям, компенсаторні явища, коли шляхом роздумів, міркування намагаються загасити афект або емоцію. В такому випадку можна діагностувати приховувані страх, тривогу, страх "розпустити" емоції, охоплення людини афектом і емоціями. Свідоцтво переважання афективних процесів над іншими психічними процесами. Ознака "звуженої свідомості", імпульсивності і відсутності контролю.

2 учнів побачили - Рух, Форма.

У таких людей спостерігається інтроверсійна тенденція суб'єкта, показник багатства і гнучкості асоціативного процесу, самостійна асоціативна робота, часто без зовнішніх імпульсів, панування думки над почуттям, компенсаторні явища, коли шляхом роздумів, міркування намагаються загасити афект або емоцію. В такому випадку можна діагностувати приховувані страх, тривогу, страх "розпустити" емоції.

2 учнів побачили - Деталь, Форма

У таких людей спостерігається "роздрібненість" уваги, його вузькості, розрізненості і нелогічності мислення; б) сприйняття білих проміжків і будує за ними образів - показник негативізму або оборонної позиції випробуваного.

2 учнів побачили - Ціле, Деталь

У таких людей спостерігається здатність і прагнення до інтеграції, що охоплює тип сприйняття, синтетичний спосіб мислення, вміння абстрагуватися, "роздрібненість" уваги, його вузькості, розрізненості і нелогічності мислення; сприйняття білих проміжків і будує за ними образів - показник негативізму або оборонної позиції випробуваного.

3 учнів побачили - Ціле, Форма, Рух

У таких людей спостерігається здатність і прагнення до інтеграції, що охоплює тип сприйняття, синтетичний спосіб мислення, вміння абстрагуватися, панування думки над почуттям, компенсаторні явища, коли шляхом роздумів, міркування намагаються загасити афект або емоцію. В такому випадку можна діагностувати приховувані страх, тривогу, страх дати волю емоціям, інтроверсій на тенденція суб'єкта, показник багатства і гнучкості асоціативного процесу, самостійна асоціативна робота, часто без зовнішніх імпульсів. На рисунку 1 ми чітко бачимо результати тесту Роршаха.

Рисунок 2.1 Діаграма результатів тесту Роршаха.

На Рисунку 2.1, ви можете спостерігати результати проходження тесту Роршаха, яка кількість учнів побачили колір, ціле, деталь,форму, рух. В кожного з учнів було різне сприйняття та враження від малюнку. Зважаючи на своє психічне здоров'я кожен бачив різну форму, фігури, контури, певних тварин. Деякі діти мали певні труднощі з відповіддю, що саме вони бачили на малюнку. Тест дав змогу індивідуально оцінити учнів, що є дуже важливим в педагогічній сфері.

Зробивши висновок після проходження тесту Роршаха, можна сказати, що кожна людина унікальна, не схожа на іншу, кожна має певні хвилювання, свої внутрішні проблеми та страхи, які іноді заважають жити повноцінним життям, з якими варто навчитися справлятися.

Результати тесту «Визначення рівня психологічного здоров'я людини»

Учні які набрали від 1 до 10: стан вашого психологічного здоров'я може вас не турбувати. Ви самі справляєтеся з життєвими проблемами.

Учні які набрали від 10-15: Ви дещо стурбована людина, але намагаєтеся самостійно розібратися в проблемах, які вас оточують. Усе ж досвідчений психотерапевт допоможе знайти шляхи вирішення труднощів.

Учні які набрали від 15 і більше: життєві проблеми спадають на вас лавиною, з якою неможливо справитися самостійно. Зверніться до досвідченого психотерапевта.

Вибірка досліджуваних в «Тесті на визначення психологічного здоров'я» становить 20 осіб. Учнів за результатами тесту було розподілено на 3 групи:

1 група - 7 учнів набрали від 1 до 10 відповідей «так» на тест;

2 група - 5 учнів набрали від 10 до 15 відповідей «так» на тест;

3 група - 8 учнів набрали 15 і більше відповідей «так» на тест.

Учні які увійшли до 3 групи мають труднощі в стані психологічного здоров'я з якими їм складно впоратися самим(необхідна допомога психолога, соціального педагога, підтримка батьків).

Учні які увійшли до 2 групи мають незначні труднощі в психічному здоров'ї, але здатні самі з ними впоратися,при необхідності можуть звертатися до психолога.

Учні які увійшли до 1 групи здатні самотужки впоратися з проблемами, майже не мають труднощів в психічному здоров'ї.

Опитувальник «Стабільність психічного здоров'я»

Інструкція. Будь ласка, дайте відповіді на запитання щодо Вашого самопочуття протягом останнього місяця (двох тижнів), згідно таблиці (додаток 3). Визначте частоту переживання наведених нижче станів.

Послідовність підрахунку балів. Підсумуйте бали в діапазоні від 0 до 70 (якщо необхідно, застосуйте 10-бальну шкалу).

Категоріальна діагностика. Процвітання діагностується, якщо індивід відчуває принаймні один із трьох симптомів гедонічного благополуччя (питання 1 - 3) «Кожен день» або «Майже кожен день» і переживає принаймні 6 з 11 симптомів позитивного функціонування (питання 4 - 14) «Кожен день» або «Майже кожен день» протягом останнього місяця (двох тижнів).

Пригнічення діагностується, якщо індивід зазначає, що «Ніколи» або «1 - 2 рази» протягом останнього місяця (двох тижнів) не переживав жодного з трьох симптомів гедонічного благополуччя (питання 1- 3), 6 з 11 симптомів позитивного функціонування (питання 4 - 14, серед яких 4 - 8 твердження є показниками соціального благополуччя, а 9 - 14 - показниками психологічного благополуччя).

В індивідів, які не увійшли до жодної з названих категорій, діагностується «помірний» (задовільний) рівень психічного здоров'я[28].

Результати опитувальника.

1 учень - 18 балів

2 учень - 20 балів

3 учень - 28 балів

4 учень - 37 балів

5 учень - 49 балів

6 учень - 52 балів

7 учень - 55 балів

8 учень - 47 балів

9 учень - 54 балів

10 учень - 58 балів

Учні 6, 7, 8, 9, 10 по результатам тесту входять в категорію «процвітання», яка діагностується, якщо індивід відчуває принаймні один із трьох симптомів гедонічного благополуччя (питання 1 - 3) «Кожен день» або «Майже кожен день» і переживає принаймні 6 з 11 симптомів позитивного функціонування (питання 4 - 14) «Кожен день» або «Майже кожен день» протягом останнього місяця (двох тижнів).

Учні 1, 2, 3 по результатам тесту входять в категорію «пригнічення», яка діагностується, якщо індивід зазначає, що «Ніколи» або «1 - 2 рази» протягом останнього місяця (двох тижнів) не переживав жодного з трьох симптомів гедонічного благополуччя (питання 1- 3), 6 з 11 симптомів позитивного функціонування (питання 4 - 14, серед яких 4 - 8 твердження є показниками соціального благополуччя, а 9 - 14 - показниками психологічного благополуччя).

У учнів 4, 5, які по результатам тесту не увійшли до жодної з названих категорій, діагностується «помірний» (задовільний) рівень психічного здоров'я.

На основі проведеного дослідження можемо зробити такий висновок:

Вибірка становить 10 учнів, з них:

- у 5-ти спостерігається благополучний стан психічного здоров'я та позитивне функціонування психічних процесів;

- у 2-х спостерігається задовільний рівень психічного здоров'я,рівень їхнього психічного здоров'я дещо нижчих,ніж у попередніх;

- в останніх 3-х спостерігається незадовільний рівень психічного здоров'я,низький показник позитивного функціонування психіки.

2.3 Корекційна програма способів уникнення психічних розладів

Психічні розлади - це патологічні стани, що характеризуються порушеннями психічної, інтелектуальної діяльності різного ступеня вираженості і емоційними розладами.

Жінки страждають психічними розладами в 1,5-2 рази частіше за чоловіків. Ця тенденція найбільш помітна при депресіях, тривожних, диссоціативних, конверсійних та інших невротичних розладах, меншою мірою - при органічних мозкових ураженнях, деменції похилого віку, розумової відсталості, психосоматичної патології та шизофренії. Чоловіки, в свою чергу, частіше, ніж жінки, страждають алкоголізмом та іншими формами залежності від психоактивних речовин, розладами особистості, епілепсією.

...