Вивчення проблеми материнської ідентичності жінок

Вплив особистісної зрілості вагітних жінок на становлення материнської ідентичності. Особистісні зміни жінок в період вагітності. Формування психологічної готовності жінок до материнства. Емоційні особливості жінки в процесі реалізації материнської ролі.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 09.02.2017
Размер файла 106,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми. В даний час відбувається трансформація традиційних стереотипів шлюбно-сімейних і дитячо-батьківських відносин, репродуктивної і сексуальної поведінки, що відзначається як на індивідуальному, так і на соціальному рівнях. Створення сім'ї відкладається на більш пізній вік, причому все частіше молоді люди віддають перевагу цивільному шлюбу, ніж офіційному, а, отже, відстрочують тим самим народження первістка. Деякі пари свідомо відмовляються від народження дітей. Ситуація ускладнюється ще й тим, що погіршуються показники репродуктивного здоров'я населення, зростає число вроджених аномалій, спостерігається зростання випадків жорстокого поводження з дітьми, девіантного материнства.

Сучасний інститут материнства як історична, соціокультурна, психологічна освіта також схильний до змін. Сьогодні етапи формування материнства проходить два етапи: настановний та поведінковий. Настановний етап може бути позначено як психологічна готовність до материнства, формування та корекція якої виявляється важливою в контексті виховання здорової особистості, а отже, й нації в цілому. Важливими уявляються не тільки поведінкові й когнітивні виміри материнства, але і його особистісність, наповненість смислами, коли материнство стає внутрішньою верхівкою, акме.

Вагітність для будь-якої жінки є періодом трансформації її особистісної, професійної, сексуальної, гендерної, тілесної та інших ідентичностей. Разом із тим це період припливу психофізіологічних сил, що спрямовані на народження здорової дитини та особистісне дорослішання самої жінки - майбутньої матері. Вагітність є природним процесом, що вимагає підвищеної уваги не тільки медиків, але і психологів, оскільки він передбачає розвиток особистісної сфери жінки.

Адаптація жінки до вагітності, психологічна підготовка її до пологів, онтогенетичні та філогенетичні аспекти становлення материнства й інші питання психології вагітності і материнства вивчались такими вітчизняними науковцями, як О. В. Баженова, Л. Л. Баз, О. Бертин, В. В. Бойко, Н. В. Боровикова, В. І. Брутман, А. Я. Варга, О. С. Васильєва, М. Б. Гасюк, С. Н. Єніколопов, Ж. В. Зав'ялова, М. Є. Ланцбург, В. Лосєва, А. Луньков, С. Ю. Мещерякова, М. Г. Панкратова, М. С. Радіонова, О. А. Ряплова, Г. Г. Філіппова та ін. Численні теоретичні та практичні дослідження глибинно-психологічних аспектів вагітності, особливостей її переживання як фактора впливу на розвиток особистості матері й дитини були проведені представниками зарубіжної психології (Е. Бадінтер, Д. Боулбі, Д. В. Віннікотт, С. Гроф, М. Кляйн, М. Д. Марконе, М. Мід, М. Оден, Д. Пайнз, Р. Л. Триверс, З. Фройд та ін.).

У сучасній психології вивчаються окремі аспекти ідентичності жінки - матері і, як відзначає ряд авторів, у більшості даних праць вона досліджується не системно (Е. В. Васильєва, Е. Х. Бєжиного, Г. Г. Філіппова). Зокрема, вивчаються ціннісні орієнтації вагітних, їх смисложиттєві орієнтації та особливості Я-концепції; поведінкові аспекти материнства; самосвідомість майбутніх матерів; аутопсихологічна компетентність вагітних жінок (Ю. Е. Сенькова, Е. І. Захарова, Н. А. Кукушкіна, Е. Н. Рибакова, Т. Л. Шиманська та ін).

Метою даного дослідження є теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити вплив особистісної зрілості вагітних жінок на становлення материнської ідентичності.

Гіпотеза дослідження: становлення материнської ідентичності вагітних жінок в більшій мірі залежать від акцентуації психологічної готовності до пологів обумовленої психоемоційними особливостями особистісної зрілості.

Відповідно до мети і гіпотези ми визначили наступні завдання даної роботи:

Проаналізувати сучасний стан дослідження проблеми впливу особистісної зрілості вагітних жінок на становлення материнської ідентичності.

Визначити зміст та особливості феномену материнської ідентичності.

Проаналізувати чинники, що сприяють розвитку материнської ідентичності.

Визначити особливості прояву материнської ідентичності.

Емпірично дослідити вплив особистісної зрілості вагітних жінок на становлення материнської ідентичності.

Об'єкт дослідження: материнська ідентичність у вагітних жінок.

Предмет дослідження: особистісна зрілість вагітних жінок як маркер становлення материнської ідентичності.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних і емпіричних методів: теоретичні методи: теоретичний аналіз, індукція, абстрагування, узагальнення, систематизація, моделювання, що застосовувались для вивчення концептуальних засад дослідження проблеми становлення материнської ідентичності та визначення провідних чинників її розвитку; емпіричні методи: психодіагностичні методи, які забезпечили реалізацію емпіричної частини, методи математичної обробки даних з подальшою їх якісною інтерпретацією та змістовим узагальненням.

Статистична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалась за допомогою статистичної програми SPSS.

Експериментальна база дослідження: КЗ «Криворізький Пологовий Будинок №1» ДОР (відділення патології вагітних). У вибірку досліджуваних увійшло - 50 жінок. Вік досліджуваних - від 25 до 30 років.

Наукова новизна полягає в тому, що розширено та поглиблено наукові знання про вплив особистісної зрілості вагітних жінок на становлення материнської ідентичності. Показано, що особистісні фактори функціонують як система, і їхній вплив на жінку в період вагітності є системним.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати дослідження полегшують розуміння детермінант становлення материнської ідентичності у вагітних жінок та дозволяють розробити профілактичну та психокорекційну роботу. Отримані дані можуть бути використані при розробці навчально-освітніх програм для працівників соціальних та медичних закладів, що контактують з вагітними жінками та обслуговують їх.

Структура й обсяг роботи. Дана робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи викладено на …. сторінках. Список використаних джерел налічує 35 найменувань.

Розділ 1. Теоретико-психологічні засади вивчення проблеми материнської ідентичності жінок

1.1 Поняття та особливості формування материнської ідентичності

Термін «ідентичність» почав широко використовуватися з 50-х років ХХ століття і символізував собою спроби соціологів встановити, «ким насправді є хтось як такий». Вперше детально поняття ідентичності було представлене у праці Е. Еріксона «Дитинство і суспільство» (1950). На думку Е. Еріксона, ідентичність віддзеркалює насамперед відчуття особистісної тотожності та історичної неперервності. Ледве не всі наступні дослідники даної проблематики так чи інакше світоглядно позиціонували, співвідносили своє бачення з концепцією Еріксона.

Американський дослідник розглядав ідентичність насамперед як процес організації життєвого досвіду в індивідуальне «Я», що природно передбачало його динаміку протягом усього життя людини. Основною функцією даної особистісної структури є адаптація в самому широкому сенсі цього слова: згідно з Еріксоном, процес становлення і розвитку ідентичності оберігає цілісність та індивідуальність досвіду людини, дає їй можливість передбачити як внутрішні, так і зовнішні небезпеки, співставляти свої здібності з соціальними можливостями, наданими суспільством. Більш того, ідентичність має певну організуючу функцію в розвитку особистості.

Відповідно для Еріксона, поняття ідентичності співвідноситься насамперед з поняттям перманентного, безперервного розвитку «Я». Найбільше значення даний процес має для періоду отроцтва (найбільш детально аналіз ідентичності представлений Еріксоном саме на прикладі цього вікового періоду), проте завдання побудови ідентичності ніколи не може бути вирішене остаточно. Е. Еріксон зробив висновок, що розвиток ідентичності неможливий поза синтезом ідентифікацій, що мали місце в процесі соціалізації. В цілому розглянуті теоретичні підходи не суперечать, а скоріше взаємодоповнюють один одного, визначаючи як об'єкт дослідження різні компоненти й етапи функціонування феномена ідентичності [11].

А. Ватерман припускає, що формування ідентичності не одиничний акт, а серія взаємопов'язаних виборів, за допомогою яких людина приймає свої особисті цілі, цінності, переконання і мотиви [4]. Інші дослідники визначають ідентичність як структуру Его, внутрішню самостворювану, динамічну організацію потреб, здібностей, переконань та індивідуальної історії [2].

Ю. Хабермас у структурі ідентичності виділяє особистісну і соціальну ідентичність як два виміри, в яких реалізується балансуюча Я-ідентичність. На його думку, вертикальне вимірювання - особистісна ідентичність забезпечує зв'язність історії життя людини. Індивідуальний рівень ідентичності визначається як результат усвідомлення людиною власної часової протяжності. Горизонтальне вимірювання - соціальна ідентичність - забезпечує можливість виконувати різні вимоги всіх рольових, соціальних систем, до яких належить людина. На соціальному рівні ідентичність розуміється як внутрішні характеристики особистості, що відповідають стереотипам, стандартам, ідеалам, панівним на даному історичному етапі в конкретному суспільстві [33].

Таким чином, в основі як особистісної, так і соціальної ідентичності лежать єдині процеси категоризації: соціальна ідентифікація (усвідомлення приналежності) і диференціація (усвідомлення відмінностей) [24].

Взаємозалежні цілі та мотиви, які породжуються системою ціннісних орієнтацій та ціннісно-операціональна структура складають основу Я-концепції, своєрідне ядро особистості вагітної жінки. Н.П. Коваленко [16] виділяє:

Я-екзистенційне - регулятивно-організуючий принцип індивідуального буття (вольовий аспект особистості, прийняття рішень); психічні процеси: саморегуляція, самоконтроль.

Я-реальне (переживається), почуття самоті; психічні процеси: самовідчуття, почуття.

Я-категоріальне - рефлексивне, феноменальне, когнітивний; психічні процеси: самопізнання, самооцінка (думки).

Такий поділ умовно, оскільки всі ці психічні процеси неможливо розірвати. Однак воно примі німо для розгляду та аналізу процесу рольової материнської ідентичності.

Н.В. Боровикова [6], аналізуючи Я-концепцію вагітної жінки, сфокусувала свою увагу на протиріччях, які виникають у цій системі (воля, почуття, думки) і дозволяють віднести їх до розряду «синдром вагітності». Внутрішній світ вагітної жінки, її Я-концепція є в першу чергу індивідуально-своєрідна система цінностей і відповідних їм цілей. Загальним і конкретним, віддаленими і близькими цілями, у свою чергу, відповідають певні і найчастіше стійкі для неї способи дії і бажаний стиль діяльності.

Материнська ідентичність за А. В. Приданникова, Ю. О. Чорних, Е. О. Шахрай - це особлива усвідомлена позиція по відношенню до себе і до своєї дитини.

У своїх дослідженнях учені визначають материнську ідентичність як переживання жінкою компетентності в материнській ролі та її знання й розуміння своєї дитини. Вітчизняний науковець Г. С. Шевчук пропонує розуміти материнську ідентичність як психологічний конструкт, який виражає цілісне прийняття, усвідомлення і переживання жінкою себе як матері та своєї особистісної самореалізації в материнстві. Вчена звертає увагу на те, що материнська ідентичність є центральним утворенням материнської потребнісно-мотиваційної сфери, соціально-психологічним результатом когнітивно-емоційних та ціннісних процесів ідентифікації жінки з роллю матері [34]. На думку О. Н. Калініної, материнська ідентичність жінки складається з трьох компонентів: когнітивного, афективного та поведінкового. Когнітивний компонент уключає всю інформацію про дітей у цілому і про свою дитину зокрема, яку мати черпає з найрізноманітніших джерел. Афективний компонент є емоційною частиною особистості кожної матері. Це все те, що пов'язано зі сприйняттям дитини на рівні емоцій та підсвідомості: інтуїтивні уявлення про дітей, а також мрії, фантазії про те, яким її (дитину) хотілося б бачити тепер та в майбутньому. Поведінковий компонент визначається поведінкою матері у взаємодії з дитиною. Між трьома компонентами відбувається постійна мікроциркуляція інформації. Зміна будь-якого з них спричиняє зміну материнської ідентичності в цілому [31].

Отже, одним із вагомих аспектів материнства як психоціального феномену є материнська ідентичність. Зріла материнська ідентичність - це особлива позиція матері щодо себе та своєї дитини, яка має когнітивний, емоційно-смисловий та поведінковий компоненти. Відтак цілісність та інтегрованість, конструктивність внутрішнього досвіду жінки як матері сприяє збереженню й підтриманню особистісної ідентичності, а, отже, психологічного здоров'я та благополуччя особистості [17].

Материнська ідентичність - це психологічний конструкт, який виражає цілісне прийняття, усвідомлення і переживання жінкою себе як матері та своєї особистісної самореалізації в материнстві. Материнська ідентичність є центральним утворенням материнської потребнісно-мотиваційної сфери, соціально-психологічним результатом когнітивно-емоційних та ціннісних процесів ідентифікації жінки з роллю матері [34].

Материнство як перформативний феномен, не «досягається», але реалізується в процесі взаємодії з дитиною і навколишнім світом, воно соціо- та культурно детерміноване. Оскільки в основі нашого дослідження лежить наративний і дискурсивний підходи до ідентичності, нас цікавить, насамперед, не структурний визначення материнської ідентичності, а її функціональний аспект [1].

Особливу роль у формуванні материнської ідентичності відіграють:

* факультативні курси і тренінги по підготовці до майбутнього материнства, передбачають активну участь;

* лекція;

* бесіда;

* диспут;

* консультація психолога;

* рольові ігри;

* заняття-аналіз.

Крім традиційних, загальноприйнятих у сучасній освіті все частіше використовуються інноваційні форми і методи. До таких методів можна віднести проблемний виклад та частково-пошукові методи [32].

А. Захаров виокремлює низку факторів розвитку материнського інстинкту [22, с. 351]:

· праобраз материнства;

· бажання мати дітей, установка на них;

· позитивний відгук на вагітність;

· ніжність до ненародженої дитини;

· почуття жалю та співпереживання до дитини;

· почуття близькості до дитини;

· емоційний відгук матері.

Оскільки материнська ідентичність складається в умовах вже існуючої системи соціальних ідентичностей, то необхідним стає подолання суперечностей з іншими ідентичностями, осмислення переживань, пов'язаних зі змінами. Тісний взаємозв'язок з тілесною ідентичністю і виникнення нового суб'єкта відносин - дитини, вимагають встановлення нових меж володіння/володіння (приладдя/авторства) і меж дій, які нормували відносини з дитиною.

Виникнення нових кордонів ідентичності та відновлення почуття контролю відбувається за рахунок вибудовування нової нормативної рамки. Різні види ідентичності пропонують свою нормативну рамку і уявлення про «належному і не належному», «хороше» і «погане». Материнська ідентичність повинна вписатися в існуючу систему, так чи інакше, поєднавши ці норми.

Відповідно, виникнення материнської ідентичності буде пов'язано з нормативним кризою. Подолання цієї кризи полягає у встановленні нової нормативної рамки, її обґрунтування, вироблення особистого ставлення до нормам.

Формування відносини між соціальними уявленнями та особистими уявленнями може включати невідповідність норм, що накладаються оточуючими, індивідуальному самовизначенню матері, що стосується соціальних норм. Це може призводити до переживання примусу і тиску, табуювання негативних переживань. Для легітимації, прийняття, або навпаки - відкидання певних норм, для вибудовування індивідуального уявлення про материнство і формування материнської ідентичності використовуються певні дискурсивні стратегії.

Ще одним важливим аспектом формування материнської ідентичності є відновлення почуття контролю (керованості, контрольованості і передбачуваності) над власним життям. Дослідження показують, що до народження дитини формування материнської ідентичності спирається на використанні експертного знання і формування очікувань і процесі «підготовки» до народження дитини, причому сформовані очікування, як правило, розходяться з реальним досвідом материнства, одержуваних після народження дитини [3]. Невідповідність очікувань і дійсності, розбіжність уявлень про материнство і безпосередніх практик може супроводжуватися негативними емоціями і почуттям втрати контролю і наростання невизначеності [18, с.107-108].

Вирішальну роль у формуванні материнської ідентичності відіграють когнітивний та емоційний компоненти ідентифікації. Чим більш чітко та емоційно позитивно забарвлено представлена у свідомості та самосвідомості людини система відповідних знань, пов'язаних із функціями матері, її поведінкою та іншими психологічними характеристиками, тим інтенсивніше і гармонійніше проходить процес самоідентифікації жінки як матері, тим більш визначенішою є структура материнської ідентичності, а також її збалансоване входження до загальної структури Я-концепції особистості.

Когнітивний компонент материнської ідентичності включає систему усвідомлених та неусвідомлюваних знань жінки про неї як матір: основні характерологічні та інші якості, відомості про функції матері, її поведінку та установки, пов'язані з доглядом і вихованням дитини тощо. Ця система знань динамічна і розвивається протягом всього життя жінки, вона може бути чітко ієрархізованою, гармонійною і гнучкою або ж мало структурованою і суперечливою. Тому можна говорити про цілісність та гармонійність чи дифузність і суперечливість структури материнської ідентичності.

Емоційний компонент материнської ідентичності включає емоційне ставлення жінки до системи знань, пов'язаних з материнством, переживання нею себе як матері: своїх позитивних і негативних якостей, дій, вчинків, пов'язаних з материнством, переживання самоцінності материнства. Підкреслимо, що тут материнство слід розуміти ширше, ніж систему дитячо-материнських взаємин, адже, наприклад, питання прийняття жінкою рішення про народження або не народження другої/третьої дитини чи оцінка своєї спроможності поєднувати материнство з професійною кар'єрою та інші проблеми теж належать до сфери материнства, але виходять за рамки інтересів виключно дитини у діаді “матір-дитя”, передбачаючи осмислення жінкою в першу чергу себе як особистості та своєї самореалізації.

Ціннісно-смисловий аспект материнської ідентичності представлений системою ціннісних орієнтацій, які формуються при засвоєнні соціального досвіду, пов'язаного з материнством, і виявляються у цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах у сфері материнства. Ціннісно-смисловий аспект, поряд із когнітивним, є важливим чинником соціальної регуляції материнської поведінки.

Його змістове наповнення пов'язане із національно-культурним та загальноісторичним розвитком цінностей материнства.

Конативний (поведінковий) компонент материнської ідентичності включає дієвий вияв змісту материнської ідентичності: поведінку жінки, спрямовану на реалізацію себе як матері та вдосконалення особистісних якостей, знань, умінь і навичок, пов'язаних з материнством. Зміст даного компонента тісно пов'язаний зі змістом операційного блоку материнської потребнісно-мотиваційної сфери в інтерпретації Г. Г. Філіппової [31].

Всі компоненти материнської ідентичності тісно пов'язані між собою, зміни змісту будь-якого з них впливають на всі інші та динаміку змісту материнської ідентичності загалом.

Підсумовуючи вище сказане, можемо зробити такі висновки: материнська ідентичність - це психологічний конструкт, який виражає цілісне прийняття, усвідомлення та переживання жінкою себе як матері та своєї особистісної самореалізації в материнстві. Материнська ідентичність включає когнітивний, емоційний, ціннісно-смисловий та поведінковий компоненти. Всі компоненти взаємопов'язані між собою і взаємообумовлюють один одного. Залежно від особливостей соціальної ситуації, материнська ідентичність може перебувати в центрі ідентифікаційної матриці Я- концепції особистості жінки.

1.2 Чинники становлення материнської ідентичності

Розглядаючи досягнення материнської ідентичності у контексті самоздійснення особистості, можемо виокремити групи чинників, які можуть мати визначальний вплив на становлення материнської ідентичності жінки. З поміж інших: психологічні, соціальні, біологічні.

Зміна образу Я, набуття нової ролі (навіть коли жінка раніше не працювала), а для працюючих - дезактуалізація професійних ролей, а також відповідальність, яка лягає на жінку за життя та здоров'я дитини, викликає значне емоційне навантаження. Разом із зростанням фізичного навантаження (догляд за дитиною набуває характеру виснажливої праці) створюється передумова для емоційних проблем, що впливають на розвиток особистісних дисгармоній.

Сензитивним періодом для становлення материнської ідентичності стає період очікування дитини. для будь-якої жінки вагітність є періодом трансформації її тілесної, гендерної, сексуальної, професійної, і, нарешті, особистісної ідентичності. Вагітність, пологи і материнство - це певні щаблі формування зрілої материнської ідентичності, пов'язані між собою таким чином, що від того, наскільки повно і позитивно жінка проживає попередній етап, залежить можливість проходження наступного [26]. Вагітність, особливо перша, стає кризовою точкою в пошуку своєї жіночої ідентичності. Вона передбачає кінець існування жінки як незалежної окремої істоти і початок неодмінних, і безповоротних щодо мати-дитя [12, с.1235].

У психоаналітичній традиції материнська ідентичність розглядається в прямій кореляції з відносинами власною матір'ю, яка створює базис для формування у дитини «Образу матері». Образ матері стає тим зразком, з яким жінка буде ідентифікувати себе в період підготовки до майбутнього материнства. Ідентифікація тут розуміється як «...уподібнення я чужому я, внаслідок чого перше яв певних відносинах веде себе як іншого, наслідує йому, приймає його певною мірою на себе» [27].

Д. Пайнз пише про виняткову важливість відносин жінки з власною матір'ю, оскільки, починаючи з періоду вагітності, жінка повинна грати роль матері для власної дитини, залишаючись дитиною для своєї матері. Важливу роль відносин з матір'ю в період формування у дівчинки образу себе як майбутньої матері говорить і Т. В. Леус. Внутрішній образ матері, на думку автора, і є той зразок, з яким жінка буде ідентифікувати себе в період підготовки до майбутнього материнства. Говорячи про вагітність, як кризової ситуації, підкреслюється важливість дозволу амбівалентного ставлення жінки до власної матері, що сприяє впевненості в собі, високої самооцінки, відсутності внутрішніх конфліктів, пов'язаних з материнством, і, як наслідок, формування адекватної внутрішньої позиції матері [19].

Н.В. Даниленко до психологічних чинників відносить рівень особистісної тривожності та рівень особистісної зрілості [9]. О.Я. Кляпець зазначає про те, що недостатній розвиток вольових якостей детермінує низьку цілеспрямованість, ухиляння від постановки життєвих завдань, схильність відступати, коли трапляються якісь труднощі. Особистісна незрілість партнерів може бути чинником дисгармонійних взаємин у шлюбі і негативно позначатися на взаєминах з дітьми. Незріла мати не може бачити в народженні дитини додаткову можливість для самоздійснення, дитина сприймається як істота, що заважає нормально спати, віддаватися улюбленим справам тощо [35].

Вище перелічені характеристики належать до особливостей емоційної сфери особистості жінки, тому вважатимемо за необхідне розглянути можливі емоційні чинники формування материнської ідентичності жінки у перші місяці життя дитини.

Виокремлення соціальних чинників материнської ідентичності жінки необхідне, зважаючи на те, що з настанням вагітності та народженням дитини відбувається різке обмеження соціальних зв'язків жінки, певний ступінь соціальної ізоляції, зміщення характеру діяльності в бік побутової сфери. Дж. Мід наголошував на соціальній обумовленості ідентичності: вона виникає лише за умови включеності індивіда у соціальну групу, у спілкуванні з членами цієї групи [9]. Такими групами для жінки матері можуть бути її батьківська сім'я, її власна сім'я, професійне середовище тощо. Н.В. Даниленко до соціальних чинників відносить також економічно-культурний стан сім'ї, в якій виховувалася жінка, особливості шлюбних взаємин у батьківській та власній сім'ї, а також матеріальне становище та культурний рівень вагітної.

Е.І. Ісеніна та Т.І. Барановська виявляли вплив соціоекономічних показників на розвиток «базових якостей матері». У результаті їм вдалося представити соціоекономічний портрет «хорошої матері». Це молода жінка, що почала самостійне життя поза материнським домом, у неї є чоловік, який проживає з нею, ні вона, ні чоловік не зловживають алкоголем, у них впорядкована квартира, де достатньо місця, щоб розміститися всім, дохід у сім'ї такої жінки не є високим [14]. Під базовими якостями матері вони розуміють основні якості, які мають визначальне значення для розвитку дитини: прийняття та чуйність.

Отож, материнська ідентичність розглядається у прямій кореляції з відносинами зі своєю матір'ю, яка створює базис для формування у дівчинки «образу матері». Образ матері стає тим взірцем, з яким жінка ідентифікуватиме себе у період підготовки до майбутнього материнства. Д. Пайнз пише про особливу важливість відносин жінки з власною матір'ю, оскільки, починаючи з періоду вагітності, жінка повинна відігравати роль матері для власної дитини, залишаючись дитиною для своєї матері. Важливу роль відносин з мамою у період формування у дівчинки образу себе як майбутньої матері говорить і Т.В. Леус [20]. Внутрішній образ матері, на думку авторки, і є той зразок, з яким жінка буде ідентифікувати себе у період підготовки до майбутнього материнства. Говорячи про вагітність, як кризову ситуацію, підкреслюється важливість вирішення амбівалентного ставлення жінки до своєї матері, що сприяє впевненості у собі, високій самооцінці, відсутності внутрішніх конфліктів, пов'язаних з материнством, і, як наслідок, формуванню правильної внутрішньої позиції матері. А отже, на нашу думку, і материнської ідентичності.

Ще одним з чинників є особливості взаємин жінки з чоловіком (батьком дитини). Вагомим у цьому контексті постає питання узгодженості життєвих завдань партнерів, зокрема, пов'язаних з народженням та вихованням дітей. Наприклад, для жінки актуальним життєвим завданням, неодмінною умовою її самоздійснення є потреба реалізуватися у ролі матері. Якщо поява дитини сприймається на цьому етапі життя як життєве завдання і її чоловіком, то сімейні взаємини стають перспективними, а партнерів об'єднує спільна мета.

Зважати слід і на наявність як індивідуальних життєвих криз, що супроводжують особистісний розвиток кожної людини, так і сімейних криз, які час від часу переживає кожна сім'я. Прикладом сімейної кризи може бути період народження першої дитини [35].

Дослідження І.В. Добрякова [10] показали, що у процесі становлення раннього діалогу матері з дитиною велике значення має те, на якій стадії розвитку сімейних відносин відбулося зачаття, протікала вагітність, відбулися пологи. Якщо вагітність наступила під час дошлюбних відносин, стадії конфронтації, стадії експериментування з незалежністю, можуть спостерігатися труднощі у формуванні раннього діалогу матері та немовляти. Невирішені конфлікти з чоловіком, його компенсаторна поведінка, характерна для цих стадій, роблять жінку тривожною, емоційно нестійкою, що відображається і на відносинах у діаді «мати-немовля». Часто це виражається у невротичних необґрунтованих переживаннях за стан здоров'я дитини, може також розвиватися фобія втрати дитини. Труднощі діалогу з дитиною значно ускладнюються у випадку, якщо дитина не виправдовує очікувань, покладених на неї. Виховання такого немовляти, як правило, здійснюється по типу гіперпротекції, характеризується несвідомим чи свідомим неприйняттям матір'ю дитини.

В.С. Мухіна стверджує, що повноцінне материнство передбачає збереження любові та прив'язаності до батька дитини. Важливо також вказати на важливість прийняття батьком дитини вагітності дружини, прийняття змін її тіла, що може свідчити про його готовність стати батьком, турбуватися про жінку та дітей [25].

Біологічні чинники материнської ідентичності жінки. Вагітність, пологи, годування дитини є складними та бурхливими фізіологічними процесами, що сприймаються жінкою як швидкі метаморфози власного тіла, що на думку С.О. Смольнікової є важливими фізичними чинниками материнської ідентичності [28]. Н.В. Даниленко називає їх біологічними, відносячи сюди також особливості стану процесів у центральній нервовій системі, рівень нервово психічної стійкості [9].

Одним із напрямків вивчення материнства як частини особистісної сфери жінки є вивчення особливостей матерів, що не мали можливості адекватно взаємодіяти з дітьми на перших етапах становлення материнсько-дитячої взаємодії. Передчасна сепарація була спричинена порушенням процесу пологів, неонатальною патологією або передчасними пологами.

У випадку нормального перебігу вагітності й пологів, жінка та сім'я мають достатньо багато часу і ресурсів для підготовки, як фізичної так і психологічної, до майбутніх змін. Проте у випадку виникнення нестандартної ситуації, наприклад, передчасних пологів, ситуація ускладнюється. Для батьків, а особливо матері, передчасне народження дитини може бути емоційно травмуючою ситуацією, до якої вона не є підготовлена. Саме тому набуває актуальності проблема вивчення особливостей материнської ідентичності жінок за цих обставин. Виявлення цих особливостей дасть змогу полегшити процес адаптації до нової ролі матері, процес прийняття своєї дитини та бути для неї джерелом позитивних ресурсів.

Слід також зауважити, що результати досліджень переживань матерів недоношених дітей є суперечливими. Часто спрацьовує ефект стереотипу «недоношеного» немовляти, який полягає у сукупності когнітивних, афективних та поведінкових партернів ставлення батьків та інших оточуючих до дитини, що народилася передчасно. Перш за все це виявляється в оцінці батьками загального стану здоров'я дитини. Так, недоношену дитину вважають більш хворобливою. Є дані про пролонгованість дії стереотипу «недоношеного»: батьки схильні до 6-7-річного віку вважати таку дитину більш делікатною та вразливою, порівняно з іншими дітьми. Є дані про розповсюдження цього феномену також і на інших дорослих, братів-сестер, бабусь-дідусів, медичного персоналу, педагогів [21].

На нашу думку, вплив цього стереотипу може стосуватися не лише передчасно народженої дитини, але і її матері та сім'ї. Це може вплинути на емоційний стан жінки та особливості прийняття жінкою свого материнства, формування зрілої материнської ідентичності.

Отже, неоднозначність представлених у літературі даних є свідченням того, що материнська ідентичність жінок, які народили доношених і недоношених дітей, відрізнятиметься. Однак, припускаємо, що тип материнської ідентичності жінки залежатиме не лише від терміну гестації.

1.3 Особистісні зміни жінок в період вагітності

Основні особливості поведінки жінки в період вагітності пов'язані з тим, що на психологічному рівні вона відтворює поведінку і стан власної матері під час її вагітності. Всі минулі конфлікти і тривоги оживають в цей період і позначаються на формуванні образу майбутньої дитини. Сюди домішуються не тільки переживання самої матері, але і переживання інших представниць її роду, бабусь, тіточок і прабабусь. Не дивно, що актуалізація цих прихованих пластів психіки жінки може привести в шок її чоловіка або друзів.

Однак період вагітності сприятливий для двох різноспрямованих речей. З одного боку, жінка актуалізує всі старі страхи і емоції свого роду, це може накласти відбиток на характер майбутньої дитини. З іншого боку, цей період сприятливий для зміни самої жінки в ту сторону, в яку вона захоче. Зміни в жінці під час вагітності обумовлені тим, що її дитина - це все-таки автономна і незалежна особистість, яка ще до народження може проявляти характер, що відрізняється від характеру матері.

Наприклад, у спокійної матері в животі може рости і розвиватися дуже активна і рухлива дитина. Це провокує жінку на вивчення і більш пильний інтерес до рідні батька майбутньої дитини.

За великим рахунком, обидва ці різноспрямовані процеси - відкат до старих емоціям і набуття зовсім нових форм реагування - роблять жінку під час вагітності особливо чутливою до налагодження контакту з родичами батька малюка. Так що якщо ваша сім'я утворилася занадто скоро, або переживає певний спад почуттів, то вагітність дружини може всерйоз вплинути на поліпшення відносин. Мабуть, не дарма деякі жінки використовують вагітність як спосіб зміцнити шлюб. Чоловік, якщо він прихильно налаштований по відношенню до майбутньої матері, навряд чи буде неприємно вражений її бажанням зблизитися, трохи краще дізнатися його самого, його друзів і родичів. Головне, що потрібно знати парі, яка чекає на малюка, це то, що загострення старих фобій, комплексів або негативних переживань під час вагітності - це не назавжди. Крім того, це лише показник серйозних змін у психіці матері, які при доброзичливому ставленні з боку чоловіка можуть вивести її на більш досконалі, більш прийнятні для обох способи реагування на ті чи інші ситуації [13].

Протягом усієї вагітності відбувається становлення почуття материнства. Воно спрямоване на виношування потомства, турботу про дітей (в той час як почуття батьківства -- менш стійке, більш сексуально детерміноване та зорієнтоване, головним чином, на захист матері та дітей).

Деякі дослідники виокремлюють провідні фактори, які сприяють формуванню та проявам почуття материнства (турботи й любові до дітей). Це, по-перше, прообраз материнства, тобто вираженість почуття материнства та батьківства у прабатьків і батьків. По-друге, таким фактором є бажання мати дітей, установка на них. По-третє, це позитивне налаштування на вагітність. Його передумовою є наперед запланований день зачаття дитини. По-четверте, почуття близькості з дитиною та емоційний відгук матері. Крім того, необхідною умовою становлення материнського інстинкту є ніжність до життя, що зароджується, а також почуття жалю та співчуття до дитини, бажання допомогти беззахисній істоті -- новонародженому. Наявність усіх згаданих факторів є умовою для адекватного формування як почуття материнства, так і емоційного контакту з дитиною, любові до неї.

Жінка, відчувши себе вагітною, зіштовхується з новим для себе комплексом переживань. Ці переживання походять із двох джерел: з одного боку, дитина, яка розвивається в її лоні, вже з перших днів вагітності виявляє вплив на емоційний світ матері, а з іншого -- мати часто перебуває у владі емоцій, зумовлених її власними уявленнями про вагітність і пологи, а також впливом на неї близьких та рідних. У процесі розвитку вагітності в жінок може виникати цілий ряд негативних змін у емоційній сфері. На фізіологічному рівні ця тенденція пов'язана з появою певних природних ендокринно-соматичних і психофізіологічних змін в організмі вагітної жінки.

Деякі жінки почувають себе зрілими та привабливими, красивими, інші -- незграбними і грубими. Одна жінка може бути оточена любов'ю і турботою чоловіка, інша -- бути самотньою чи мати складні взаємини з чоловіком. Деякі чоловіки можуть побоюватися за здоров'я дружини або відвертатися від її зміненої зовнішності, в той час як іншим цей стан подобається.

Під час вагітності в жінок настає період підвищеної чутливості до криз -- період, коли важливі проблеми виростають до ступеню чи не найважливіших. До зовнішніх змін добавляються зміни внутрішні, як ендокринні та нейроендокринні, так і емоційні. Перед жінкою розкривається нова роль, особливо, якщо вона очікує першу дитину. Крім того, з'являється глибинне усвідомлення, що вона ніколи не буде маленькою дівчинкою: вона перейшла певну межу і належить тепер до дорослого покоління, вона -- мати. Це відчуття скороминущості життя та невідворотності часу стають інколи надзвичайно гнітючими. У розумінні терапевтичного психоаналізу особистісний компонент «Дитя» переповнюється настільки, що зміщує зі свого шляху всі кордони й повністю знищує компонент «Дорослий». Мати не в стані справитися зі своїми проблемами й абсолютно нездатна доглядати за дитиною.

На основі тих чи інших взаємин вагітної з сім'єю, а також особливостей фізіологічного перебігу вагітності формуються ті чи інші психологічні типи реагування на вагітність. Класифікація цих типів створена М. Мельник шляхом модифікації класифікації психологічних типів реагування на хворобу, розробленої А. Личко, Н. Івановим [15]. Кожен із типів включає особливості ставлення до фізіологічних проявів вагітності та певну модель взаємин із соціальним оточенням. Налічується 13 типів реагування на вагітність:

1. Гармонійний -- цьому типові властива твереза оцінка свого стану без схильності перебільшувати його важкість, але й без недооцінки того, що вагітна жінка потребує більшого, ніж звичайна; велике бажання досягти успіху (народити здорову дитину), небажання обтяжувати сім'ю зайвими турботами.

2. Тривожний -- характерний неспокій і надуманість щодо несприятливого перебігу вагітності, можливих ускладнень, «екскурсії» від одного лікаря до іншого, безперервний пошук «авторитетів». У даному випадку вагітну більше цікавлять об'єктивні дані про перебіг вагітності (результати аналізів, висновки спеціалістів тощо), ніж власні відчуття.

3. Іпохондричний тип реагування на вагітність виражає зосередженість вагітної на суб'єктивних болісних, неприємних відчуттях, намагання постійно розповідати про них оточенню.

4. Меланхолійний -- виражається через обтяженість вагітністю, невір'я у сприятливий фінал, а також у ефективність медичної допомоги.

5. Апатичний тип психологічного реагування характеризується повною байдужістю стосовно себе та майбутньої дитини.

6. Неврастенічний тип - виявляє поведінку на кшталт «дратівливої слабкості».

7. Обсесивно-фобійний -- виявляється тривожна надуманість, яка стосується передусім побоювань не лише реальних, але й малоймовірних ускладнень вагітності, невдач у житті, роботі, сімейній ситуації у зв'язку з вагітністю. Уявні небезпеки хвилюють вагітну більше, ніж реальні.

8. Сензитивний тип -- вагітна виявляє надмірну стурбованість можливим несприятливим враженням, яке може викликати в оточення відомість про вагітність жінки та її перебіг.

9. Егоцентричний тип реагування на вагітність характерний «відходом у хворобу», виставленням напоказ своїх страждань з метою повністю заволодіти увагою оточення.

10. Ейфорійний тип -- для нього властивий підвищений настрій, нерідко награний; нехтування або необдумано несерйозне ставлення до вагітності.

11. Анозогностичний тип реагування -- для нього характерне відкидання думок про незручності та неприємні відчуття під час вагітності, а також про можливі ускладнення. Незручності не визнаються, можлива відмова від обстеження та лікування патології вагітності, бажання «обійтися власними засобами».

12. Ергопатичний тип реагування на вагітність -- це «відхід у роботу». Навіть тоді, коли важко й вагітна страждає, вона за будь-яку ціну намагається продовжити роботу аж до пізніх термінів вагітності.

13. Параноїдальний тип реагування -- жінка впевнена в тому, що її вагітності загрожує злий умисел; виражає крайню підозру до ліків і процедур, а також до медпрацівників і членів сім'ї [23].

Завдяки домінанті материнства, що формується в корі великих півкуль головного мозку виникає особливий психологічний стан зосередженості на своєму внутрішньому світі і на майбутній дитині. Такий стан біологічно обумовлений, так як сприяє максимальній зосередженості жінки на виношуванні і народженні здорового потомства. Домінанта материнства обумовлює здатність жінки після народження дитини тонко відчувати її потреби і адекватно їх задовольняти. Цей незримий чуттєвий зв'язок називається бондинг. Завдяки цьому почуттю мати може розуміти свою дитину, відчувати її як себе. Фактично цей зв'язок встановлюється з самого початку вагітності.

Багато жінок, особливо в другій половині вагітності, відзначають, що у них встановлюється уявний контакт з «пузожителем»: малюк може відгукнутися на мамине прохання поштовхом («Гей, ти там як?», А у відповідь - легкий стусан п'яточкою мамі в бочок). Деякі жінки вказують на те, що вони спілкуються з дитиною, вона відповідає на їхні запитання і навіть говорить про те, коли він народиться, хлопчик він чи дівчинка і т.д. [7].

З наближенням пологів навіть у найбільш психологічно стабільних вагітних може виникати тривога і загострюватися страхи. У цьому випадку відмінним і вже перевіреним засобом виступає терплячий розуміючий чоловік, планове обстеження і консультація у спеціаліста, який підтвердить, що з малюком все нормально або у разі необхідності призначить відповідне лікування. Щоб вселити в вагітну як можна більше впевненості в тому, що причин для хвилювань немає, чоловікові або найближчим родичам було б незайвим як можна частіше супроводжувати вагітну під час візитів до лікаря, не залишати її наодинці з ситуаціями, які вимагають швидкого прийняття рішень. Ситуація, коли вагітна жінка працює фактично до самих пологів зараз не рідкість, але з психологічної точки зору правильним було б взяти місяць-два на те, щоб вагітної розслабитися, налаштуватися на нову програму, спокійно вирішити до пологів всі необхідні справи і комфортно увійти в новий ритм життя з малюком.

Наскільки б вагітність і пологи не були природними процесами, до них необхідно готуватися, і різкий перехід від життя активно працюючої жінки з широким колом спілкування до ролі домогосподарки і мами крихітного дитини, яка на перших порах майже весь час проводить вдома, загрожує емоційними та психологічними проблемами, наприклад, післяпологовий депресією [8].

Отже, всі зміни, що відбуваються в організмі вагітної жінки, виникають в результаті поєднаної дії різних гормонів. Ні в який інший період життя жінки її організм не виробляє так багато гормонів, як під час вагітності. Вони стимулюють утворення м'яких тканин матки, що збільшується, контролюють складні хімічні процеси доставки поживних речовин до плоду. Вони відповідальні за збільшення маси тіла матері, стимулюють зростання молочних залоз і початок лактогенезу. Зміни відбуваються в щитовидній, паращитовидній залозах, надниркових, що в цілому сприяє створенню оптимальних умов для розвитку плода і підготовки організму до пологів.

Материнська ідентичність - це психологічний конструкт, який виражає цілісне прийняття, усвідомлення та переживання жінкою себе як матері та своєї особистісної самореалізації в материнстві. Материнська ідентичність включає когнітивний, емоційний, ціннісно-смисловий та поведінковий компоненти. Всі компоненти взаємопов'язані між собою і взаємообумовлюють один одного. Залежно від особливостей соціальної ситуації, материнська ідентичність може перебувати в центрі ідентифікаційної матриці Я- концепції особистості жінки.

У психоаналітичній традиції материнська ідентичність розглядається в прямій кореляції з відносинами власною матір'ю, яка створює базис для формування у дитини «Образу матері». Образ матері стає тим зразком, з яким жінка буде ідентифікувати себе в період підготовки до майбутнього материнства. Ідентифікація тут розуміється як «уподібненняя чужому я, внаслідок чого перше яв певних відносинах веде себе як іншого, наслідує йому, приймає його певною мірою на себе».

Вагомим є вплив соціальних чинників на становлення материнської ідентичності жінки у перші місяці життя дитини. З поміж них виокремлюємо соціально-демографічні та подружньо-сімейні.

Всі зміни, що відбуваються в організмі вагітної жінки, виникають в результаті поєднаної дії різних гормонів. Ні в який інший період життя жінки її організм не виробляє так багато гормонів, як під час вагітності. Вони стимулюють утворення м'яких тканин матки, що збільшується, контролюють складні хімічні процеси доставки поживних речовин до плоду. Вони відповідальні за збільшення маси тіла матері, стимулюють зростання молочних залоз і початок лактогенезу. Зміни відбуваються в щитовидній, паращитовидній залозах, надниркових, що в цілому сприяє створенню оптимальних умов для розвитку плода і підготовки організму до пологів.

Розділ 2. Емпіричне дослідження материнської ідентичності жінок

2.1 Методики та організація емпіричного дослідження

На мою думку можливість дослідити вплив особистісної зрілості вагітних жінок на становлення материнської ідентичності являється досить цікавою та актуальною.

Гіпотеза мого дослідження полягає в тому, що становлення материнської ідентичності вагітних жінок в більшій мірі залежать від акцентуації психологічної готовності до пологів обумовленої психоемоційними особливостями особистісної зрілості.

Відповідно до гіпотези залежною змінною можемо визначити психологічні детермінанти готовності до пологів у досліджуваних майбутніх мам, які є опосередкованими показниками розуміння психічних станів особистості в період підвищеної емоційної чутливості.

Незалежною змінною в даному випадку виступають психоемоційні особливості та вікові характеристики.

В ході даної роботи я розробили план та послідовність експериментального дослідження впливу особистісної зрілості вагітних жінок на становлення материнської ідентичності.

Процедура дослідження передбачала наступні стадії:

- збір необхідної інформації з проблеми дослідження;

- розробка програми дослідження;

- визначення експериментальних об'єктів дослідження (вибірки);

- підбір методик;

- емпіричне дослідження;

- статистична обробка результатів;

- інтерпретація та обґрунтування емпіричних даних.

На першому етапі дослідження аналізувалася наукова література з проблеми впливу особистісної зрілості вагітних жінок на становлення материнської ідентичності.

На другому етапі проводився пілотажний етап дослідження, констатуючий експеримент основного етапу, метою якого було вивчення особливостей впливу особистісної зрілості вагітних жінок на становлення материнської ідентичності.

На третьому етапі для діагностики впливу особистісної зрілості вагітних жінок на становлення материнської ідентичності нами були використанні наступні методики:

1. Методика 20 визначень М. Куна і Т. Макпартленда [29].

Тест використовується для вивчення змістовних характеристик ідентичності особистості. Питання «Хто Я?» безпосередньо пов'язаний з характеристиками власного сприйняття людиною самого себе, тобто з його образом «Я» або Я-концепцією.

Інструкція до тесту. «Протягом 12 хвилин вам необхідно дати якомога більше відповідей на одне питання, що відноситься до вас самих: «Хто Я?». Постарайтеся дати якомога більше відповідей. Кожен новий відповідь починайте з нового рядка (залишаючи деяке місце від лівого краю аркуша). Ви можете відповідати так, як вам хочеться, фіксувати всі відповіді, які приходять вам у голову, оскільки в цьому завданні немає правильних або неправильних відповідей. Також важливо помічати, які емоційні реакції виникають у вас під час виконання даного завдання, наскільки важко чи легко вам було відповідати на це питання».

Коли клієнт закінчує відповідати, його просять виконати перший етап обробки результатів - кількісний: «Пронумеруйте всі зроблені вами окремі відповіді-характеристики. Зліва від кожного відповіді поставте його порядковий номер. Тепер кожну свою окрему характеристику оцініть за чотиризначною системі:

* «+» - знак «плюс» ставиться, якщо в цілому вам особисто дана характеристика подобається;

* «-»- знак «мінус»- якщо в цілому вам особисто дана характеристика не подобається;

* «±» - знак «плюс-мінус» - якщо дана характеристика вам подобається і не подобається одночасно;

* «?» - знак «питання» - якщо ви не знаєте на даний момент часу, як ви ставитеся до характеристиці, у вас немає поки певної оцінки розглянутого відповіді.

Знак своєї оцінки необхідно ставити зліва від номера характеристики. У вас можуть бути оцінки як усіх видів знаків, так і лише одного знака або двох-трьох.

Після того, як вами будуть оцінені всі характеристики, підведіть підсумок:

* скільки всього вийшло відповідей,

* скільки відповідей кожного знака».

Зразок бланку відповідей наведено в Додатку А.

Інтерпритація результатів

Для обробки використовується контент-аналіз:

1. Соціальна ідентичність: сімейні і міжособистісні ролі (по типу: я -мати, дружина, син, чоловік, подруга і т.д.); професійні ролі (я - майбутній психолог, студент, підприємець, дослідник); інші соціальні ролі, які стосуються сфери дозвілля (я - колекціонер, спортсмен, читач, глядач).

2. Особистісна ідентичність: фемінні характеристики (я - турботлива, чуттєва, залежна, лагідна, мрійлива); маскулінні характеристики (я - сильний, сміливий, цілеспрямований, самостійний, незалежний, агресивний); нейтральні характеристики (я - веселий, красивий, добрий, відданий, охайний, працьовитий, лінивий).

Звертається увага на те, чи була наявною у самоописі характеристика, що визначає стать (я - “чоловік/жінка, юнак/дівчина), та визначається порядок її згадування (перші три місця свідчать про значущість цієї характеристики у структурі Я-концепції особистості - за перше місце нараховується 3 бали, друге - 2, третє і далі - по 1. Підрахувати кількість характеристик в кожній з виділених категорій та занести до таблиці.

Велика кількість гендерно виокремлених самовизначень вказує на те, що гендерна ідентичність займає провідне місце у структурі Я-концепції особистості. Якщо в числі перших трьох відповідей є самоопис, який позначає стать, а сімейні ролі та фемінні характеристики у жінок домінують над професійними й маскулінними (у чоловіків навпаки), можемо говорити про статевотипізовапу Я-концепцію (самовизначення та поведінка співпадають з тими, які вважаються в суспільстві гендерно-відповідними).

Нестатевотипізована Я-концепція: стать не згадується взагалі або згадується в кінці списку, “інші соціальні ролі” та “нейтральні характеристики” мають більше згадувань, ніж інші категорії.

Самооцінка, згідно методики М. Куна та Т. Макпартленда “Хто я?”, вважається адекватною, коли співвідношення позитивних та негативних якостей складає приблизно сімдесят відсотків до тридцяти. Завищеною вважається самооцінка, коли кількість позитивних якостей по відношенню до негативних складає приблизно дев'яносто відсотків, людина відмічає, що в неї немає недоліків або число їх складає приблизно п'ятнадцять відсотків. Самооцінка є нестійкою, якщо кількість позитивних якостей по відношенню до негативних складає приблизно п'ятдесят відсотків.

...

Подобные документы

  • Життєдіяльність жінок на сучасному етапі розвитку суспільства. Причини психічної кризи жінки-матері. Період переходу дитини-дівчинки у підлітковий вік, суть та джерела підліткової кризи. Особливості старіючої людини, її фізичні та психологічні проблеми.

    контрольная работа [25,7 K], добавлен 23.02.2011

  • Вивчення материнства в історичному аспекті. Поняття післяродової депресії та фактори формування. Діагностика і психокорекція готовності до материнства. Психодіагностичне дослідження психологічної готовності жінки до материнства, висновки та рекомендації.

    дипломная работа [303,3 K], добавлен 17.10.2010

  • Дослідження основних проблем соціального статусу самотніх жінок в сучасному українському суспільстві. Вивчення історії розвитку уявлень про самотність. Аналіз ціннісних характеристик життєвого простору жінок, що знаходяться в стані безшлюбної самотності.

    дипломная работа [93,3 K], добавлен 27.02.2015

  • Психологічні умови гендерної поведінки. Фактори гендерної соціалізації. Характер гендерних ролей у шлюбі чоловіків й жінок. Аналіз особливостей орієнтації на традиційні чи егалітарні стосунки у жінок та чоловіків у сім’ї, формування взаєморозуміння.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 25.02.2014

  • Теоретико-емпіричне дослідження психологічних особливостей вагітних у пізньому репродуктивному віці та специфіки сприйняття ними майбутнього материнства. Впровадження комплексних медико-психологічних програм супроводу жінок в післяродовий період.

    статья [26,5 K], добавлен 06.09.2017

  • Особливості сексуального насильства у межах посттравматичного стресового розладу. Загальні поняття про посттравматичні стресові розлади. Психологічні наслідки зґвалтувань для жінки. Рекомендації щодо реабілітації жінок, які зазнали сексуального насилля.

    дипломная работа [180,7 K], добавлен 16.02.2011

  • Поняття і функції материнства. Психофізіологічні аспекти і етапи формування готовності до материнства. Зміст та форми роботи психолога по підготовці жінки до материнства. Аналіз за допомогою анкетування психологічної готовності студенток до ролі матері.

    курсовая работа [681,8 K], добавлен 11.05.2014

  • Дослідження рівня змісту життя у жінок з надмірною вагою та ожирінням та у жінок хворих на цукровий діабет. Дослідження емоційного переїдання як прояву низького рівня усвідомлення свого напрямку у житті. Самоприйняття та акцептація свого життя у жінок.

    статья [357,1 K], добавлен 31.08.2017

  • Зміст феномену сексуальності, теоретичний аналіз проблеми формування зрілої сексуальності. Характеристика типів жіночої сексуальності і особливостей їх функціонування. Дослідження зв'язку особливостей тілесної ідентичності і сексуальності у жінок.

    диссертация [2,4 M], добавлен 04.06.2014

  • Психосемантична структура задоволеності власним тілом у жінок, її зв'язок із самооцінкою та успішністю самореалізації. Вікова динаміка емоційно-оцінного аспекту статеворольової тілесної ідентичності та його зв’язок із особливостями сімейної соціалізації.

    автореферат [37,4 K], добавлен 21.09.2014

  • З’ясування наслідків зґвалтувань на особистість жінки. Посттравматичні стресові розлади. Порівняння психологічних особливостей жінок, що зазнали і що не зазнали сексуального насилля. Розробка рекомендацій щодо реабілітації жертв сексуального насилля.

    дипломная работа [164,6 K], добавлен 25.03.2011

  • Знайомство з концепцією, що описує емоційну сферу особистості. Характеристика факторів, що впливають на характер емоційної сфери вагітної жінки. В. Вундт як основоположник наукової психології. Особливості створення універсальної класифікації емоцій.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 14.06.2014

  • Особливості психологічної сфери, ціннісних настанов жінок-матерів, що опинилися в складних життєвих обставинах, локус контролю, специфіка копінгових стратегій. Провадження індивідуально спрямованої діагностики і корекції соціально-психологічних настанов.

    статья [26,0 K], добавлен 27.08.2017

  • Визначення поняття психічних порушень жінки в період вагітності. Дослідження особливостей психічного стану породіллі. З’ясування причин порушення психічного стану жінки в період лактації. Вплив психічних порушень на організм жінки в період вагітності.

    реферат [25,8 K], добавлен 21.06.2019

  • Характеристика схожості та відмінності чоловіків та жінок. Історичні передумови "війни статей". Рекомендації щодо налагодження узгоджених і благополучних стосунків між протилежними статями. Аналіз відношення різних релігій світу до чоловіків та жінок.

    реферат [23,7 K], добавлен 21.06.2010

  • Основні теоретичні та емпіричні підходи до вивчення системи відношень особистості. Загальна характеристика груп досліджуваних: дівчат-курсантів та жінок-слідчих. Особливості системи відношень та характеру мотивації професійної діяльності працівників ОВС.

    дипломная работа [140,6 K], добавлен 28.12.2012

  • Поняття ґендеру у вимірі соціально-психологічних досліджень. Психологія ґендерної поведінки, фактори ґендерної соціалізації. Характер ґендерних ролей у шлюбі чоловіків та жінок. Методичні засади дослідження ґендерно-рольової поведінки особистості.

    дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.10.2013

  • Обґрунтування наукових підходів до вивчення ціннісно-смислової сфери особистості. Становлення особистісної зрілості в юнацькому віці в залежності від системи ціннісних орієнтацій. Розробка методики оцінки рівня самоактуалізації студентів-першокурсників.

    дипломная работа [157,5 K], добавлен 19.09.2012

  • Аналіз психологічних чинників задоволеності шлюбом. Психологічні особливості сучасної сім’ї. Чинники її стабільності. Дослідження психологічного складу чоловіків та жінок. Аналіз ставлення до себе чоловіків та жінок з різним рівнем задоволеності шлюбом.

    курсовая работа [51,6 K], добавлен 24.02.2015

  • Психологічні та вікові особливості людей похилого віку. Сутність та значення здорового способу життя, фактори впливу на його формування як основи профілактики здоров’я у жінок похилого віку; дослідження їх відношення до свого здоров’я та способу життя.

    курсовая работа [789,9 K], добавлен 14.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.