Творчі здібності та розвиток їх у дітей молодшого шкільного віку

Деяких з них паралізує думка про те, що «все одно нічого не вийде». До прийомів надання допомоги належать: нагадування, конкретизація, постановка навідних запитань.

Прийом нагадування застосовується, якщо необхідні знання або способи дії не утримуються в пам'яті учнів до моменту їх використання, і допущена на самому початку помилка може вплинути на подальший хід роботи.

Конкретизація забезпечує правильне усвідомлення учнями завдання. Вона дозволяє використовувати приклади, уявлення про які вже сформувалося у школярів.

Суть прийому навідних питань полягає в тому, що в скрутних для учнів випадках ставлять запитання, спрямовані на розвиток здібностей при проблемній ситуації. Пряме запитання виконує роль «посередника» між відомим і невідомим для учнів. Використання цього прийому розвиває технічне мислення школярів, творчі здібності, прийняття, правильного рішення.

З метою активізації у формуванні здібностей учнів використовуються прийоми, що впливають на емоційно-вольову сферу: переконання, схвалення, заохочення. Переконання застосовується тоді, коли учень не впевнений у своїх силах, слабо концентрує у своїй діяльності вольові зусилля. Найбільше вплив надає прийом схвалення на нерішучих учнів, які сумніваються в правильності виконання завдання. При цьому учні заражаються емоційно-вольовими зусиллями.

Створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високим творчим потенціалом, хоча деякі західні психологи і зараз вважають, що творчість спочатку властиво дитині і, що треба тільки не заважати йому вільно самовиражатися. Але практика показує, що такого невтручання мало: не всі діти можуть відкрити дорогу до творення, і надовго зберегти творчу активність. Дослідження нашого сучасника Шаховальнікова, які проводилися в лабораторії інституту нейрофізіології імені Сєченова, показали наявність у дітей так званих зон очікування в корі головного мозку. Мозок дитини здатний вбирати велику кількість інформації, і якщо залишаються незавантажені ділянки мозку, то період, найбільш сприятливий для розвитку втрачається. Учені також довели, що при правильній медичної та педагогічної корекційної роботи слабкий розум можна розвинути до середнього, середній до високого, а високому допомогти підтягнутися до талановитого, треба просто вибрати час і методи з розвитку прихованих здібностей.

Говорячи про проблеми творчих здібностей дітей, нам би хотілося підкреслити, що їх ефективний розвиток можливий лише при спільних зусиллях як з боку педагогів, так і з боку родини. На жаль, педагоги скаржаться на відсутність належної підтримки з боку батьків, тим більше, якщо це стосується педагогіки творчості. Тому доцільно проводити спеціальні бесіди та лекції для батьків, на яких би розповідалося про те, чому так важливо розвивати творчі здібності з дитинства, які умови необхідно створювати в сім'ї для їх успішного розвитку, які прийоми та ігри можна використовувати для розвитку творчих здібностей в сім'ї, а також батькам рекомендувалася б спеціальна література з цієї проблеми.

Отже, ми вважаємо, що запропоновані вище заходи сприятимуть більш ефективному розвитку творчих здібностей у молодшому шкільному віці.

Усвідомлюючи, що головною педагогічною метою навчання є залучення обдарованої дитини до неперервного процесу самовдосконалення - самовиховання, саморозвитку, самонавчання адміністрація школи домагається :

- використання вчителями діяльнісного підходу до проведення уроків через введення нових технологій навчання, використання ефективних методів роботи з обдарованими дітьми : пояснювально-ілюстративний, пошуковий, дослідницький, проблемний виклад матеріалу ;

- забезпечує організацію педагогічного процесу так, щоб максимально розвинути здібності обдарованих дітей ;

- підтримання педагогічних кадрів, які здатні сприяти творчій праці учня, виявляти ініціативу та професійну компетентність у цій галузі педагогічної діяльності.

Дане питання знаходиться під постійним контролем адміністрації школи.

Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні здібності, індивідуальні особливості кожної дитини. Прикладом у роботі з обдарованими дітьми є педагог з великим досвідом роботи, а саме Тетяна Вікторівна Коваленко. Вона розглядала обдарованість інтелектуальної і творчої дитини, їх здібності, проблеми на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики.

Згідно її теорії обдарованість - складне, багатогранне явище. Кожна обдарована дитина -- індивідуальність, що потребує особливого підходу. Саме тому навчання і виховання обдарованих учнів необхідно здійснювати з опорою на наступні дидактичні принципи:

- індивідуалізації і диференціації навчання;

- довіри і підтримки;

- залучення обдарованих учнів до участі у житті школи.

Важливою практичною проблемою є виявлення потенційних можливостей розвитку учня. Система роботи з виявлення обдарованих дітей включає в себе:

- попередню діагностику сформованості інтелектуальних умінь;

- спостереження за роботою учнів на уроках математики; під час позакласних заходів;

- аналіз результатів виконання самостійних, творчих робіт;

- аналіз результатів участі учнів в олімпіадах, інтелектуальних змаганнях тощо.

Як відомо, обдаровані діти виділяються рядом характерних особливостей:

- обдаровані діти мають добру пам'ять, особистий світогляд;

- в обдарованих дітей добре розвинута свідомість;

- обдаровані діти, як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті;

- обдаровані діти настирливі в досягненні результату у сфері, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук;

- вони хочуть вчитися і досягають у навчанні успіхів. Навчання дає їм задоволення;

- вони вміють критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути у суть речей і явищ, вміють фантазувати;

- вони з задоволенням виконують складні і довгострокові завдання;

- вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і сутністю, індуктивно і дедуктивно думати, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати і узагальнювати їх.

Розвиток обдарувань та нахилів учнів намагається здійснювати такими шляхами:

1. Включення у структуру уроку проблемних, евристичних методів роботи, різних форм організації навчальної діяльності.

2. Забезпечення участі школярів у позакласних заходах з предметів, у заняттях гуртків.

3. Створення умов для самостійної діяльності.

4. Створення умов для участі учнів у олімпіадах, турнірах, конкурсах

Однією з найважливіших умов розвитку обдарованості учнів є формування пізнавального інтересу, який є підґрунтям для розвитку пізнавальної активності учнів.

Під впливом пізнавального інтересу з'являються такі важливі компоненти активного навчання як активний пошук, здогад, дослідницький підхід, готовність до розв'язування різних завдань.

Нестандартні, дослідницькі завдання , які вчитель включає у структуру роботи, обдаровані діти сприймають як виклик власному інтелекту. Інтелектуальний і естетичний заряд шкільного курсу значно підвищується, коли на уроці, а також під час інших форм спілкування з школярами застосовувати ігрові елементи, яскраві історичні повідомлення.

Обов'язковою передумовою розвитку обдарувань школярів як на уроці, так і в позаурочний час повинна виступати проблемність викладання.

Творчість учнів, новизна і оригінальність їх навчальної діяльності проявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять шляхи її розв'язання. При цьому слід добиватись постійного зростання рівня творчості обдарованих дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності, щоб одержати найкращі результати.

Вчителю треба звернути увагу на те, що ставлячи проблему, варто залишати "нерозв'язані питання", відповідь на які учні повинні одержати самостійно з різних джерел.

При роботі з обдарованими дітьми можуть бути використані наступні форми навчання: індивідуальні, фронтальні, групові. Фронтальні заняття-дискусії, семінари, дебати, організаційно-діяльні ігри (ОДІ), рольові ігри.

Групові заняття - парні, постійні групи з переміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням, із загальним звітом кожної групи перед всім класом. Кожна форма може також відрізнятися: "мозковий штурм", вільний час для самокорекції засвоєння, залік та ін.

Особливою популярністю серед обдарованих дітей користуються дискусійні форми (симпозіуми, дебати, бесіди за круглим столом, невеликі сесії, ділові бесіди типу інтерв'ю, шкільні лекції, семінарські заняття).

Розвитку обдарованості сприяє самостійна робота учнів.

Можна виділити така класифікація типів самостійної роботи:

1) алгоритмічний;

2) із вказанням способу виконання;

3) розпізнання;

4) обґрунтування;

5) творчість.

Для самостійних робіт останнього (п'ятого) типу характерні так звані творчі завдання, в процесі розв'язування яких учні відкривають для себе нові сторони матеріалу, що вивчається. Завдання даного типу можуть бути на знаходження нових способів розв'язування завдань, на самостійне створення їх.

Всебічний розвиток обдарувань школярів здійснюється не тільки в ході навчальної діяльності, а й під час проведення позакласних заходів. Це різноманітні конкурси, вікторини, семінари, предметні дебати, в ході яких учні не тільки поглиблюють знання, а й мають можливість розвивати інтелект, ерудицію, вміння спілкуватись. У процесі гурткової роботи учнів вчаться розв'язувати проблеми, працювати з літературою, готуються до участі в олімпіадах.

Отже, робота з творчими дітьми є досить складною і вимагає досвіду , глибоких знань, пошуку нових методів, принципів, створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлюється тим, що обдаровані діти краще почуваються. З такими дітьми слід уважніше регламентувати час, щоб не ізолювати їх від своїх ровесників, адже це може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.

2.4 Розвиток творчого потенціалу вчителя в роботі з творчими і здібними учнями

Першою, необхідною умовою реалізації усіх програм, що працюють над проблемою творчості, є спеціальна підготовка, підвищення компетентності кадрів-педагогів, наставників, які працюють з надзвичайно складними, до кінця не вивченими особистостями, наділеними здібностями, талантами, обдаруваннями.

Тільки на перший погляд здається, що творчий розвиток можливий без сторонньої допомоги, без мудрого наставника. Оскільки розвиток творчих здібностей відбувається у два етапи (наслідування вчителя і самостійне розв'язання сформульованих проблем), то присутність учителя обов 'язкова.

Можливо, хтось і досягає творчих вершин без мудрого наставника. Але уявімо, як стрімко і гарно зійшла б ця особа на творчий Олімп при мудрій допомозі вірного наставника.

Стівен М. Нордбі в своїй праці "Обдарованість і освіта ...'' пише, що педагоги повинні ідентифікувати деякі особливості вроджених здібностей, які учень повинен використовувати і розуміти. Вони підтримують творчий потенціал, забезпечують багате і стимулююче середовище, щоб спонукати певну поведінку, потім заохочують бажану поведінку і попереджують не бажану в певній ситуації. Саме викладач покликаний поставити мету, направляти і керувати оточенням, робити висновки.

Роль учителя в навчанні творчих дітей унікальна, делікатна і відповідальна.

Сучасні педагоги вже далекі від думки, що творчо - обдаровані діти - це тихі, спокійні, дисципліновані, врівноважені, які гарно вчаться. Більше навпаки, сучасна світова педагогіка все рідше пов'язує творчість безпосередньо з інтелектом.

Проаналізувавши систему виховання дітей в школі зрозуміло, що діти творчі - надзвичайно складні діти. Дитина може бути в чомусь обдарованою, але, разом з тим, неграмотно писати, може бути лінивою і неуважною, може загратись і зірвати урок, може бути не сумісною і складною для пояснення, часом пропускати уроки. Ці діти надзвичайно вразливі, вони критично дивляться на світ, боляче реагують на несправедливість. Разом з тим - це неординарні діти, які можуть демонструвати широке коло інтересів і глибокі знання в певних галузях, іноді бувають на межі одержимості, з потужною концентрацією уваги, величезним бажанням діяти і досягати мети.

Ось чому відповідна підготовка вчителя має виняткове значення для розвитку творчо-інтелектуальних здібностей обдарованих дітей, для трансформування шкільної обдарованості в дорослу. Учні творчі в навчанні найбільш вірогідно виявляються у тих класах, де працюють творчі вчителі. Тільки оригінальність породжує оригінальність.

Тому сучасній українській школі в роботі з творчими школярами потрібен учитель з новим, якісним баченням проблем освіти, учитель-творець, професіонал, невтомний дослідник-новатор, здатний швидко перебудувати напрям і зміст діяльності відповідно до зміни технологій та вимог суспільства, учитель, який допоможе учневі сформувати генетичну потребу у творчій самостійності, реалізації себе як всебічно розвиненої особистості.

Будь-який педагог повинен бути ентузіастом в галузі викладання: компетентним у використанні методів педагогіки, вільним від заздрощів і егоїзму, демократично відкритим, бажаючим співпрацювати, симпатичним і розуміючим кожну людину; спокійним, неупередженим і справедливим, обов'язково мати особистісну властивість впливати на інших, перебуваючи у стані натхнення, яку називають харизмою - надзвичайно надихаючої обдарованості, яка викликає у кожного учня "почуття повної довіри", готовність дотримуватись того, чого вчить вчитель.

Творчу особистість формує творчий педагог, наділений педагогічними здібностями. Фізіологічною основою цих здібностей є задатки, що проявляються в особливостях уваги, пам'яті, її спрямованості на проблеми навчання і виховання, а також мислення, креативність, критичність мислення.

Специфіка компонентів педагогічної діяльності з творчими дітьми вимагає від учителя створення чіткої системи цілей в роботі з ними, системного і водночас творчого підходу до вирішення завдань, вироблення в учнів позитивної мотивації до праці.

При підготовці педагогічних кадрів до роботи з творчими особистостями їх слід готувати до здійснення:

- діагностичних досліджень з метою виявлення дітей із суттєвими ознаками обдарованості й подальшої диференціації обдарованих дітей за їхніми індивідуальними ознаками;

- психологічної підтримки обдарованих дітей засобами виявлення джерела інтересу обдарованих до розширення кола їхніх інтересів;

- просвіти всіх учасників педагогічного процесу - учнів, батьків, учителів - із проблем творчості;

- прогнозування, діагностики, попередження та корекції труднощів, що виникають в обдарованої дитини;

- психологічного вивчення індивідуальних особливостей творчої особистості:

- аналізу та узагальненню результатів систематичного пошуку та підтримки, їх методичного змісту шляхів удосконалення роботи;

- створення банку даних або картотеки обдарованих дітей.

Анкетування педагогічних працівників показало, що близько 60% їх не готові до роботи з обдарованими дітьми.

Вони мають переважно низький рівень психологічних знань про природу та механізми її розвитку, не вміють ідентифікувати творчих дітей, недостатньо володіють методами організації навчальної діяльності творчих дітей, специфікою конструювання завдань відповідного рівня складності, їм бракує умінь щодо організації контролю за розвитком пізнавальної діяльності учнів, з врахуванням їх індивідуальних і вікових особливостей.

Звідси головне завдання в підготовці кадрів до роботи з обдарованими - підвищення їх компетенції в контексті системи пошуку, підтримки та розвитку особистості.

Компетентність передбачає оволодіння мобільними знаннями, тобто новою інформацією і готовність вирішувати завдання із знанням справи.

Компетентний педагог має не лише знати сутність проблеми обдарованості на теоретичному рівні, а й уміти розв'язувати її практично - створювати умови для розвитку обдарованих дітей.

На думку М. Гошанова, компетентного педагога вирізняють із загальної маси таки істотні ознаки: мобільність знань, гнучкість методів та критичність мислення.

Творчі педагоги повинні вміти залучати до процесу розвитку творрчості батьків, надавати їм допомогу в усвідомленні власних устремлінь і потреб. Відмінною якістю кваліфікованих педагогів є їхня здатність навчити батьків умінню спостерігати за власними дітьми, слідкувати за їхнім розвитком, а також сприяти такому розвитку. Цілком природно, що батьки обдарованих дітей можуть відчути потребу в спеціальному тренінгу навичок спілкування з дітьми. Тому від педагогів також вимагається уміння переконати батьків у необхідності уважного ставлення до своїх неординарних дітей, з тією метою, щоб останні могли завжди отримати потрібну допомогу.

Важливим напрямом роботи педагога є підвищення психолога-педагогічно культури батьків, як важливого чинника вирішення завдань розвитку, виховання і навчання юного покоління.

Уже сама належність учня до навчального закладу для обдарованих говорить про деяку його відмінність від загальної маси школярів, про притаманність йому певних неординарних якостей, здібностей, нахилів.

Батьки далеко не завжди враховують специфічні риси творчої дитини, вважаючи, що здібності стосуються лише навчальної діяльності і не впливають при цьому на загальний психофізичний стан дитини.

Тому в передових гімназіях, ліцеях, колегіумах розробляються спеціальні методики та підбирається методична література, мета яких - надання вчителям і вихователям певної допомоги з питань організації педагогічного спілкування з батьками здібних і обдарованих учнів. Вчителям пропонуються різноманітні тести, міні-анкети, за допомогою яких вони можуть побачити "картину" сім'ї, виявити її сильні і слабкі сторони, визначити місце в ній здібної, обдарованої дитини. Усі ці підручні матеріали допомагають педагогу правильно побудувати спілкування з батьками, допомогти їм виявити причини непорозумінь, а в деяких випадках -- вирішити конфлікти, що іноді виникають між дітьми і батьками.

Від педагога, який працює з творчими дітьми, вимагається наявність певних психічних якостей.

Наприкінці 20-х років XX ст. Ф. Д. Забугіним були сформульовані психогігієнічні показання для педагогічної професії, які не втратили своєї актуальної і нині. Найголовнішими серед них є:

Фізичні якості: гарне, міцне здоров'я, особлива витривалість нервово-психічної сфери; достатньо гучний голос.

Психофізичні якості: точність і рівномірність рухів, здатність до мовлення, яке може пристосовуватись до особливостей сприймального апарату учнів, уміння точно виражати свої почуття і уявлення через жести, міміку.

У галузі почуттів: вміння вгамовувати мимовільні рухи, уміння розрізняти барви, диференціювати шуми.

У галузі інтелектуально-вольовій педагог повинен володіти активною увагою, з великим умінням зосереджуватись.

Сприймання повинно відрізнятись швидкістю й багатоманітністю.

Відтворення повинно бути точним і швидким. Повинна бути чітко виражена здатність до абстракції. Фантазія - жвава, зі схильністю до творчості.

Враховуючи особливості психіки творчо обдарованих школярів, педагог не повинен мати жодної з форм збудливості нервово-психічної сфери і не повинен виявляти негативних емоцій (має вміти вгамовувати гнів, бути чутливим до болю і нестатків, не мати схильності до швидкої зміни настрою, до збентеження у незвичайних або урочистих випадках і втрати душевної рівноваги).

Якими якостями і в якій мірі повинен володіти ними вчитель, питання дискусійне і ще довго буде предметом психолого-педагогічних досліджень.

Можна зробити висновок, що носієм педагогічної спрямованості є особистість, а сам потенціал як система складається із сукупності вроджених та набутих властивостей

Розвинутий творчий потенціал притаманний ідеальному фахівцю. Через призму професійного потенціалу ідеальний педагог сучасної української школи уявляється таким, як показано на схемі .

Звичайно, в природі ідеальний педагог не існує. Але модель ідеалу повинна використовуватись як базис для програм, підтримки та уніфікованого підходу до процесу підготовки творчих педагогів. У той же час повинні схвалюватись різноманітні варіанти співвідношень якостей ідеального педагога, його гнучкість, адаптивність до місцевих умов, конкретних ситуацій.

Окресленим переліком сукупність якостей учителя не вичерпується. Особлива вимога до учителя, що працює з обдарованими дітьми - це знання психологічних особливостей кожного учня, вміння налагодити позитивний стиль взаємин з ними. А це може забезпечити високий рівень інтелектуального розвитку вчителя, знання закономірностей психології навчання й виховання; обізнаність з ефективними методами навчання, творча, гнучка і демократична життєва установка.

Отже, сприйняття особистості вчителя залежить від індивідуального стилю взаємин вчителя і учнів. Лише активно-позитивний стиль взаємин між ними веде до сприйняття вчителя всіма учнями як бажаного, улюбленого та є необхідною умовою сприяння розвитку здібностей та обдарованості учнів.

В першу чергу слід ознайомити усіх педагогів із проблемою обдарованості, так, як згідно сучасних концепцій, обдарованість має місце в кожній дитині в певних галузях, у певний час, при певних обставинах.

Доцільно ознайомити педагогів із сучасними вітчизняними та закордонними концепціями обдарованості, що формують уявлення про обдарованість, як дуже складне психічне утворення, де нерозривно пов'язані пізнавальна, емоційна, вольова, мотиваційна, психофізіологічна та інші сфери психіки людини.

Розвиток професійних умінь для роботи з обдарованими доцільно вести, користуючись "п'ятипелюстковим" індикатором професійних умінь, що включає уміння: працювати за експериментальним планом; стимулювати розвиток здібностей учнів; будувати навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження; модифікувати програми; консультувати батьків. З цією метою, доцільно формувати специфічні уміння і навички самоосвітньої діяльності педагогів, які працюють з обдарованими дітьми.

Для педагогів, які безпосередньо працюють з обдарованими дітьми в спеціальних закладах доцільно запровадити спецкурс "Педагогіка обдарованих" за орієнтовними темами, що розкривають:

- взаємозв'язок поняття "задатки", "здібності" та обдарованість;

- загальну і спеціальну обдарованість;

- методи діагностики обдарованості;

- психолого-педагогічнІ та соціально-економічні чинники стратифікації індивідуумів;

- концептуальні засади навчання обдарованих дітей;

- особливості компонування навчальних програм для обдарованих школярів;

- проблеми виховної роботи серед обдарованих;

- особистісні та професійні якості педагогічних кадрів, які працюють з обдарованими дітьми;

- засоби підвищення психолога-педагогічної обізнаності батьків обдарованих дітей тощо.

Директор школи повинен демонструвати здорове ставлення до новаторства вчителів, до їх інновацій.

Тому, мабуть, доречно звернути особливу увагу на можливість оперативного вирішення цієї проблеми в умовах закладів післядипломної педагогічної освіти з відповідним кадровим, матеріальним, науковим забезпеченням.

Отож, для роботи з обдарованими дітьми від педагога вимагається:

- загальна професійна педагогічна підготовка, предметні,

- психолого-педагогічні і методичні знання, уміння, навички (важливо не стільки реалізувати традиційні форми навчання, скільки вміти активізувати й розвивати дитячу обдарованість);

- високий рівень компетенції в контексті системи пошуку, підтримки та розвитку особистості;

- наявність в педагога професійно важливих особистісних якостей (високого рівня розвитку пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватної самооцінки, внутрішнього чуття контролю, прихильності до дітей, теплоти, почуття гумору, ентузіазму, неупередженості, впевненості у своїх силах, енергійності та високого інтелекту);

- вміння оволодівати здібністю, розпізнавати ознаки обдарованості в інтелектуальній діяльності, творчих проявах, художній майстерності, спілкуванні, руховій сфері та заохочувати цілеспрямованість своїх учнів;

- доброзичливості в оцінці діяльності учнів; вміння залучати до реалізації ознак обдарованості батьків, ровесників, друзів, створюючи з їх допомогою те сприятливе середовище, яке забезпечує найкращі умови для розквіту творчих обдарувань;

- почуття великої відповідальності за результати реалізації обдарованості, враховуючи значущість ЇЇ як для долі особистості, так і рівня суспільного розвитку держави.

Доцільними будуть рекомендації педагогам-вихователям, які працюють з обдарованими дітьми, запропоновані у книзі Керол Текекс "Щасливі батьки обдарованих дітей":

- Не варто постійно виділяти обдаровану дитину за чудові індивідуальні успіхи, корисно заохочувати спільні заняття із іншими дітьми.

- Не слід також надмірно хвалити учня перед однолітками, адже його успіхи будуть певним чином оцінені, а недоречна надмірна похвала може викликати відчуження й заздрість однолітків.

- Недопустиме публічне приниження унікальних здібностей дитини.

- Педагогу необхідно пам'ятати, що у більшості випадків обдаровані діти негативно сприймають строго регламентовані завдання, які щоразу повторюються. Слід урізноманітнювати програму діяльності із урахуванням потреб обдарованої дитини.

Звичайно, кожен учитель намагається підібрати свій "ключик" до розкриття і розвитку творчих учнів. Тому, вивчивши і узагальнивши досвід деяких педагогів закладів нового типу, можна виділити низку порад учителю щодо розвитку творчих здібностей та обдарованості дитини:

* підтримуйте думки учнів, наголошуйте на їх оригінальності, важливості, значимості;

* підсилюйте інтерес дітей до нього;

* навчайте дітей систематичної оцінки кожної думки;

* не вимагайте запам'ятовування схем, таблиць одностороннього рішення, де є багатоваріантні способи;

* створюйте проблемні ситуації, що потребують альтернатив, прогнозування, уяви, міркування та ін.

Таким, чином, взаємодія вчителя, вихователя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів [ 10, ст. 363]:

- формування взаємин на основі творчої співпраці;

- організація навчально-виховного процесу на основі особистісного зацікавлення учня, Його індивідуальних інтересів І здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі її внутрішніх уподобань);

- превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість);

- вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання);

- розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння "згортати" і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);

- гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);

- створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).

Отже, втілення основних педагогічних вимог та психолого-педагогічних принципів педагогами у життя сприятиме їх творчому підходу до організації навчально-виховного процесу, в результаті чого обдарована дитина виховується як особистість із соціальною активністю, життєвою позицією та моральними якостями.

2.5 Методичні рекомендації щодо створення сприятливих умов для розвитку творчих здібностей

Зусилля педагогів у вихованні обдарованих учнів мають спрямовуватися на те, щоб їхнє людське прагнення порівняти себе з іншими, бути кращими за інших реалізовувалось у неспотвореній формі. Щоб домогтися цього, потрібно методично правильно підійти до організації змагання в дитячому колективі. На наш погляд, наголошувати на успіхах творчих учнів, порівнюючи їх з академічними результатами звичайних учнів, не гуманно й нераціонально. Зовсім інша картина, коли відібрати творчих дітей, сформувати з них одну групу й залучити їх до змагання між собою. Безперечно, що змагання, прагнення бути першим спонукає до активності, мобілізує сили учня, але при цьому в душі вихованця формується непривабливе прагнення бути кращим за інших будь-якою ціною. Який же вихід?

Вихід І. Волощук бачить в тому, що обдарований учень має змагатися сам із собою: сьогодні він порівнює свої результати з тими, які були у нього вчора, а завтрашні порівнює з сьогоднішніми. Такі методи стимулювання активності обдарованості дитини фактично не містять зародків дитячого егоїзму, зарозумілості, обману, хитрощів, підлабузництва тощо, а, навпаки, націлюють її на самоаналіз та самовдосконалення. Змагання з самим собою корисне й надзвичайно ефективно впливає на розвиток здібностей, гартує волю та формує інші цінні якості майбутнього вченого, інженера, художника, композитора тощо. А для тієї частини творчих дітей, які не поспішають у навчанні, змагання, зовнішні стимули є просто незамінними засобами їхнього становлення.

Лише після того розробляються й реалізовуються основні підходи до навчання, розвитку, виховання дітей. Для прикладу наведемо пам'ятку вчителю щодо реалізації особистісно орієнтованого підходу у навчально-виховному процесі:

- Особистісно орієнтований підхід у навчанні і вихованні ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів його життя. Учень має право на особистий шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її цілей.

- Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, надає йому змогу саморозвиватися та самореалізуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між ними має відбуватись на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.

- Завдання вчителя полягає, передусім, у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратися з різноманітними навчально-виховними, а в подальшому - виробничими проблемами. Їх слід навчити на оптимальному рівні проявляти свій інтелектуально-вольовий і моральний потенціал.

- Особистість педагога - лише передумова формування вихованця. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв'язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних переживань.

- Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

- Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у взаєминах з ним, навчитись відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра - згубна для справи.

- Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уроку до уроку, сьогодні нічого робити у класі.

- Якщо учень не сприймає дій вчителя (способів впливу) щодо його, то це означає лише одне: ці дії не відповідають особистим особливостям учня.

- Якщо необхідно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Несхвалення поведінкової ситуації учня втратить негативний ефект.

- Якщо виник конфлікт з учнем, не треба шукати способів будь-що утвердити свою правоту. Слід віднаходити взаємоприйнятні шляхи його розв'язання.

- У батьках своїх учнів учитель вбачає однодумців і спільників. Добитись професійного успіху він може лише узгоджуючи свої дії з їхніми.

Зрозуміло, що розглянуті в особливості обдарованої дитини та специфічні завдання навчання й виховання таких учнів не вичерпують усього змісту особливостей навчально-виховної роботи з цією категорією дітей, проте їх врахування сприяє розв'язанню безлічі проблем, з якими стикаються педагоги в роботі з творчими особистостями.

Обдаровані діти потребують спеціально розроблених для них навчальних програм. Саме тому вчитель має готуватись до роботи з обдарованими дітьми - змінювати зміст навчання, його процес, результати, саму психологічну атмосферу. При організації учбово-виховної діяльності обдарованих учнів вчителю можна порадити враховувати такі моменти:

- При намаганні створити в класі психологічну атмосферу загального інтересу до предмета, що вивчається, вчитель може, як правило, стикатись з труднощами, зумовленими тим, щ обдарована дитина часто виявляється лідером. Це викликає негативне морально-етичне переживання у однокласників, зокрема відчуження, недоброзичливе ставлення до свого товариша. Отже, якщо в класі є обдаровані діти, слід зменшувати ігрове навантеження уроку з яскраво вираженими елементами конкурентності. За цих умов вчитель має пояснити дітям, що заздрощі, пиха, ревнощі - це негативні риси, і треба засуджувати в собі такі риси і долати почуття, що ними викликані.

- Вчитель може організувати спільні заняття обдарованих дітей з іншими дітьми, але при цьому він не повинен аж надто виокремлювати обдаровану дитину, не хвалити її надмірно за високі індивідуальні успіхи чи сумлінну роботу, оскільки захвалювання може призвести до конфліктного становлення особистості дитини.

- Вчитель має уникати двох крайнощів - у визнанні або оцінці успіхів обдарованих дітей. По-перше, демонстрація винятковості досягнень дитини, що веде до виникнення зверхнього ставлення її до оточення, навіть до “зіркової хвороби”, по-друге, пригнічення обдарованої дитини, публічного применшення унікальності її здібностей і навіть злої іронії на адресу обдарованої дитини. Вчителі, не підготовлені до роботи з обдарованими дітьми, як правило, байдужі до їх проблем, бо не можуть їх зрозуміти. Часом вороже ставлення непідготовлених вчителів до обдарованих дітей зумовлюється тим, що вони створюють певну загрозу вчительському авторитету.

- В роботі з інтелектуально обдарованими учнями учителю не слід використовувати тактику кількісного збільшення завдань, а не якісної їх зміни. Необхідно цілеспрямовано використовувати методи, які стимулюють самостійну роботу учнів, складні пізнавальні процеси, приміром, узагальнення, поглиблений аналіз проблем, оцінку інформації, тощо.

- Необхідно більш орієнтувати учнів на творчість, підтримувати у прийнятті ризику.

- Техніка викладання у вчителів в роботі з обдарованими дітьми має враховувати ролзподіл часу на види активності: менше говорити, менше давати інформації, менше організовувати демонстрування способів діяльності і якомога рідше розв'язувати завдання замість учнів, більше запитувати і менше пояснювати.

- Необхідно частіше ставити відкриті запитання на зразок “що могло статися, якби? Що ти маєш на увазі? Якщо твій опонент правий, то як це вплине на…?”, які допомагають обговоренню проблеми. Постаратись вияснити, як учні дійшли до висновку, розв'язання, оцінки.

- Уникати реагування на кожне висловлювання, уважно і з інтересом вислуховувати кожну відповідь, але не давати їй оцінку, а знаходити способи продемонструвати, що ви її приймають. Така тактика вчителя призводить до того, що учні починають більше взажємодіяти один з одним і самостійно коментувати ідеї, думки однокласників. Створювати психологічну ситуацію, коли учні стають менш залежними від учителя.

- В міжособистісний сфері необхідно особливо дотримуватись більш урівноважених відносин з учнями, демонструвати повагу до них, вільно обмінюватись думками..

- Поведінка вчителя повинна відповідати таким характеристикам:

- вчитель має розробляти гнучкі індивідуалізовані програми;

- створювати сприятливу атмосферу в класі;

- забезпечувати зворотній зв'язок з учнями;

- використовувати різні стратегії навчання, поважати особистість учня, сприяти формуванню у учня позитивної самооцінки;

- стимулювати творчість і уяву, розвиток розумових процесів вищого рівня;

- виявляти повагу до індивідуальності учня, його цінностей.

· Для успішної роботи з обдарованими учнями вчителі мають виявляти такі якості особистості:

- емоційну стабільність, особистісну зрілість і соціальну відповідальність;

- впевненість в собі, життєрадісність;

- здатність виявляти теплоту і інтерес у спілкуванні з дітьми;

- адекватно сприймати навколишню дійсність;

- прагнути до максимальної гнучкості;

- бути здатними до емпатії, сензитивними до потеб учнів;

- уміти надати викладанню особистісного забарвлення;

- уміти створювати позитивні підкріплення до самосприйняття учнів;

- володіти стилем неформального спілкування. Надавати перевагу усним, а не письмовим контактам;

- імпровізувати, уміти враховувати найменші зміни в психолого-педагогічній ситуації і відповідно змінювати свою поведінку;

- підтримувати в класі психологічну атмосферу теплоти, невимушеності, взаємної довіри

Висновок

Ми проаналізували особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку, звертаючи основну увагу на проблему формування творчих здібностей у навчально-виховному процесі. Творчість для молодшого школяра у навчальному процесі передбачає наявність у нього здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих властивостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлюваних компонентів розумової активності, а також потреби особистості в самоактуалізації, в розкритті і розширенні своїх творчих можливостей.

Психодіагностика творчих здібностей молодших школярів дуже важливий процес для шкільного психолога та педагогів. Орієнтуючись саме на результати діагностування рівня творчих здібностей учнів молодших класів, існує можливість розробити групові та індивідуальні системи розвивальних занять для підвищення рівня креативності та сформованості творчих здібностей дітей. Адже в сучасній освіті саме освітні технології для розвитку творчих здібностей виступають важливим фактором у процесі постійного духовно-творчого удосконалення особистості, формування інтелектуального і культурного потенціалу кожної людини.

Відповідно до поставлених нами завдань ми можемо зробити такі висновки:

Теоретично обґрунтовано зміст поняття «творчість» та «творчі здібності» шляхом аналізу теоретично-довідкової літератури й дано визначення цього поняття з урахування різнопланових аспектів та поглядів педагогів, психологів, соціологів. Творчі здібності-це індивідуально-психологічні особливості людини, що дають змогу за сприятливих умов успішно розкривати творчий потенціал, розвивати його, знаходити розв'язання нестандартних ситуацій та прагнути до відкриття нового.

Ми проаналізували особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку, звертаючи основну увагу на проблему форму-вання творчих здібностей у навчально-виховному процесі. Творчість для молодшого школяра у навчальному процесі передбачає наявність у нього здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих властивостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлюваних компонентів розумової активності, а також потреби особистості в самоактуалізації, в розкритті і розширенні своїх творчих можливостей.

Успішний розвиток творчих здібностей можливий лише за створення певних умов, сприяючих їх формуванню. Такими умовами є:

1. Ранній фізичний та інтелектуальний розвиток дітей.

2. Створення ситуацій випереджуючого розвитку дитини.

3. Самостійне рішення дитиною завдань, які потребують максимальної напруги сил, коли дитина дістається " стелі " своїх можливостей.

4. Надання дитині свободи у виборі діяльності, чергуванні справ, тривалості занять однією справою і т.д.

5. Розумна, доброзичлива допомога (а не підказка) дорослих.

6. Комфортна психологічна обстановка, заохочення дорослими прагнення дитини до творчості.

4) Психодіагностика творчих здібностей молодших школярів дуже важливий процес для шкільного психолога та педагогів. Орієнтуючись саме на результати діагностування рівня творчих здібностей учнів молодших класів, існує можливість розробити групові та індивідуальні системи розви-вальних занять для підвищення рівня креативності та сформованості творчих здібностей дітей. Адже в сучасній освіті саме освітні технології для розвитку творчих здібностей виступають важливим фактором у процесі постійного духовно-творчого удосконалення особистості, формування інтелектуального і культурного потенціалу кожної людини.

5) Кожна дитина має певні здібності, тому завдання педагогів і батьків - визначити, відшукати і допомогти їх розвинути. Успішне вирішення завдань навчання і виховання молодших школярів перебуває у прямій залежності від характеру взаємодії між учителем і учнем. Переорієнтація навчально-виховного процесу на формування творчої особистості реалізується за умов діалогізації, співробітництва, що мають особистісну спрямованість і стимулюють до творчого розвитку і самовдосконалення особистості. Особистість педагога й особистість вихованця навчального закладу виступають як рівноправні співучасники педагогічного процесу з однаковою відповідальністю за кінцевий результат їхньої співпраці та співтворчості.

З огляду на це, особливо актуальним стає теоретичне опанування та практичне впровадження освітніх технологій для розвитку творчих здібностей учнів, до яких, насамперед, слід віднести: технологію розвиваючого навчання; технологію формування творчої особистості; проектно-моделюючі та нові інформаційні технології; технологію колективної творчої діяльності; технологію "створення ситуації успіху"; інтеграцію різних видів мистецтва та інші.

Размещено на Allbest.ru

...