Особливості уваги дітей молодшого шкільного віку на уроках фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УВАГИ ТА ЇЇ ВЛАСТИВОСТЕЙ

1.1 Властивості та види уваги

1.2 Психологічніособливості уваги в дітей молодшого шкільного віку

1.3 Специфіка уваги молодших школярів на уроках фізичної культури

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УВАГИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2.1 Програма дослідження

2.2 Узагальнення отриманих результатів на основі емпіричного дослідження та розробка рекомендацій

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку суспільства визріла гостра необхідність невпинно долати усталені стереотипи освіти, шукати нові ідеї задля створення школи, де дитина є головним пріоритетом і цінністю, суб'єктом культури і життя. Головне завдання сучасної школи - розвиток особистості школяра, його самостійності та активності, становлення як суб'єкта діяльності, максимальна реалізація його творчого потенціалу задля сприяння всебічному та гармонійному особистісному розвитку, інтелектуальному зростанню, формуванню психічних процесів.

Саме початкове навчання є рушієм і фундаментом становлення всебічно розвиненої особистості. Зміни, що відбуваються у пізнавальній сфері дитини молодшого шкільного віку, мають надзвичайно велике значення для подальшого повноцінного розвитку психіки. Одним із важливих чинників ефективної учбової діяльності та успішного особистісного становлення молодшого школяра є розвиток уваги, що є необхідною умовою пізнання навколишнього світу, самопізнання, усвідомленого та чіткого відображення навчального матеріалу та його міцного засвоєння.

Школа висуває вимоги до довільності дитячої уваги в плані уміння діяти без відволікань, дотримуватись інструкцій і контролювати одержаний результат. Розвивати й удосконалювати увагу так само важливо, як на уроках математики, так і на уроках фізичного виховання. Залежність розвитку уваги від цілеспрямованої провідної діяльності виводить на перший план необхідність такої організації навчально-виховного процесу, яка б забезпечувала розвиток уваги як психічного процесу разом із уважністю як рисою особистості молодшого школяра. Необхідність дослідження уваги учнів початкових класів зумовлюється тим, що у цьому віці уважність уперше формується як риса особистості, виявляючись у розвитку мимовільної, довільної і післядовільної уваги.

Проблема уваги широко досліджується у психології. У працях зарубіжних учених (В. Джеймса, В. Вундта, Е. Тітченера, Т. Рібо, К. Кофки) було сформульовано фундаментальні поняття психології уваги і запропоновано важливі парадигми його експериментального дослідження. У вітчизняній психології проблему уваги вивчали в межах загальнотеоретичних підходів Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, Є. Мілерян, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе. Дослідженням властивостей уваги займались учені під керівництвом М. Добриніна, І. Страхова, Ф. Гоноболіна. Глибоко досліджували розвиток уваги молодших школярів в учбовій діяльності Л. Божович, О. Леонтьєв, М. Добринін, І. Страхов та ін. Зокрема, П. Гальперін, С. Кабильницька обґрунтували формування уваги як розвиток самоконтролю у процесі поетапного формування розумових дій. М. Задесенець, Т. Лисянська, М. Горбач, М. Лила виявили співвідношення та динаміку мимовільної і довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку на різних етапах навчання у початковій школі. А. Осипова, Л. Малашинська досліджували проблему діагностики і корекції уваги у молодших школярів. Л. Бадалян, Л. Журкова, Є. Мастюкова вивчали синдром дефіциту уваги та причини його появи у дітей. Та все ж залишилося ще багато невисвітлених аспектів даної проблеми. Сучасна психологія продовжує науковий пошук нез'ясованих питань методологічного, теоретичного та експериментального плану.

Для сучасного учителя фізичного виховання постає нагальна необхідність організації цілеспрямованої роботи з розвитку уваги в учнів початкових класів, яка сприятиме покращенню спортивної результативності та забезпечуватиме відповідний рівень функціонування пізнавальної сфери дітей. Зважаючи на актуальність означеної проблеми, значущість її ґрунтовного розгляду для вчителя фізичної культури, ми й обрали тему курсової роботи "Особливості властивостей і видів уваги на уроках фізичного виховання".

Об'єктом дослідження є увага.

Предмет: особливості уваги дітей молодшого шкільного віку на уроках фізичної культури.

Мета дослідження: дослідити теоретичний аспект уваги дітей молодшого шкільного віку на уроках фізичної культури та виявити зв'язок між уважністю учнів на уроках фізичного виховання та їх спортивною результативністю.

Завдання дослідження:

1. Дослідити особливості властивостей та видів уваги.

2. З'ясувати особливості уваги молодших школярів на уроках фізичного виховання.

3. Розробити методичні рекомендації для покращення результативності на уроках фізичної культури.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УВАГИ ТА ЇЇ ВЛАСТИВОСТЕЙ

1.1 Властивості та види уваги

Серед усіх психічних процесів і властивостей увага посідає особливе місце. Вона не має свого специфічного предмету вивчення, проте супроводжує всю психічну діяльність людини. Відчуття і сприймання, пам'ять, мислення, уява - кожен з цих процесів має свій специфічний зміст. Увага - важлива сторона усіх пізнавальних процесів, і при цьому та, в якій вони виступають як діяльність, що вона спрямована на певний об'єкт.

Увага - це форма організації психічної діяльності людини, яка полягає у спрямованості та зосередженості свідомості на об'єктах і зображує їх виразне відображення.

У психології розрізняють мимовільну, довільну та після довільну увагу. Усі різновиди уваги тісно пов'язані між собою і за певних умов переходять одні в інші [7, 87].

Мимовільна увага виникає несподівано, незалежно від свідомості, непередбачено, за умов діяльності чи відпочинку, на дозвіллі під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.

Мимовільна увага виникає за умови, коли сила впливу сторонніх подразників перевищує силу впливу усвідомлюваних діючих збуджень, коли субдомінантні збудження, за певних обставин, стають інтенсивнішими порівняно з тими, що домінують у цей момент.

Збудниками мимовільної уваги можуть бути не лише зовнішні предмети, обставини, а й внутрішні потреби, емоційні стани, наші прагнення - усе те, що чомусь хвилює нас.

Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили впливу сторонніх подразників, що впливають на нас, вона може виникати досить часто, заважаючи основній діяльності [16, 94].

Довільна увага - це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Основний компонент довільної уваги - воля. Силою волі людина здатна мобілізувати й зосередити свою свідомість на потрібній діяльності впродовж досить тривалого часу.

Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість, організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисциплінованість розумової діяльності, здатність боротися із сторонніми відволіканнями.

Довільна увага, так само як і мимовільна, тісно зв'язана з інтересами людини. Та коли інтереси при мимовільній увазі є безпосередніми, то при довільній увазі вони в основному мають опосереднений характер. Це - інтереси мети, інтереси результату діяльності. Сама діяльність може безпосередньо не цікавити нас, але оскільки її виконання необхідне для розв'язання поставленого нами завдання, то і вона стає цікавою в зв'язку з цією метою. Тому ми говоримо, що і довільна увага є, звичайно, результат наших життєвих інтересів і ще більше, ніж мимовільна, відбиває життя нашої особистості[16, 17].

Після довільна увага виникає в результаті свідомого зосередження на предметах і явищах у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження. Тому після довільну увагу називають ще й вторинною мимовільною увагою.

У зв'язку з цим виокремлюють зовнішню (сенсорну й рухову) увагу і внутрішню (інтелектуальну) увагу.

Поділ уваги на зовнішню та внутрішню, звичайно, умовний, але ці форми вияву уваги мають свої особливості, на які потрібно зважати, організовуючи й керуючи навчальною, трудовою та спортивною діяльністю людини.

Зовнішня увага відіграє провідну роль у спостереженні предметів і явищ навколишньої дійсності та їхньому відображенні нашою свідомістю. Вона виявляється в активній установці, у спрямуванні органів чуття на об'єкт сприйняття і спостереження, в зосередженні на рухомих органах тіла - руках, ногах, на їхньому напружені [9, 47].

Зовнішня увага (сенсорна, рухова) яскраво виявляється у своєрідних рухах очей, голови, виразах обличчя, у мімічних і пантомімічних виразах і рухах, у своєрідній готовності здійснювати ті чи ті трудові, навчальні, спортивні завдання.

Зосередження на предметах і явищах дійсності сприяє підвищенню чутливості, тобто сенсибілізації органів чуттів - зору, слуху, нюху, смаку, дотику, а також темпераменту, статичних і кінестезичних станів організму та його органів.

Сенсибілізація органів чуттів сприяє більш чіткому вибірковому сприйманню предметів та явищ, їхніх елементів.

Внутрішню (інтелектуальну) увагу спрямовано на аналіз діяльності психічних процесів (сприйняття, пам'яті, уяви, мислення), психічних механізмів і переживань. Вона яскраво виявляється, наприклад, під час розв'язування завдань подумки, у пригадуванні, у розмірковуванні подумки [9, 49].

Увага обслуговує усі психічні процеси і є умовою їх виникнення і функціонування, характеризуючи динаміку їх перебігу. Вона не має власного змісту, а також продукту, але має специфічні властивості:

Стійкість - це властивість, яка полягає у тривалому утриманні уваги на предметі чи якійсь діяльності. Вона визначається тривалістю зосередженої та інтенсивної уваги. Отже, стійка увага - це тривала, висококонцентрована увага. Ця особливість характеризується часом, впродовж якого діяльність людини зберігає свою цілеспрямованість. Особливо важливим є вміння зберігати стійкість уваги за несприятливих умов, коли діють різні подразники. Стійкість уваги залежить від особливостей об'єктів, на які вона спрямована. Так, підвищують стійкість уваги цікаві об'єкти, і навпаки, одноманітні об'єкти не сприяють підтриманню уваги. Стійкість уваги підтримується поступовим ускладненням об'єкта сприймання, мислення або почуттів. Проте складний об'єкт, що не відповідає пізнавальним можливостям учнів, швидко викликає втому і знижує увагу до себе.

Стійкість уваги також залежить від активності особистості. Увага може бути коли суб'єкт надає об'єктові чи діяльності важливого значення, коли ставиться до них з інтересом і виявляє практичну або відповідну пізнавальну активність, веде пошукову роботу в розв'язанні мисленнєвих завдань [18, 93].

Концентрація (зосередження) - означає не тільки відволікання від другорядного, а й гальмування побічних подразників, які не мають відношення до діяльності, що становить предмет уваги суб'єкта. Концентрація уваги - це утримування уваги на одному об'єкті або на одній діяльності при абстрагуванні від усього іншого. Фізіологічною основою зосередженості уваги є сила осередку оптимального збудження і відповідна сила гальмування, що виникла внаслідок індукції та сприяє концентрації збудження в робочих ділянках мозку. Із концентрацією пов'язана інтенсивність або напруження, уваги. Що менший інтерес у людини до діяльності, то більше впливають на неї інші подразники. Загальмувати їхню дію людині важче, а тому увага її буде напруженішою [7, 69].

Переключення - це перехід уваги від одного об'єкту до іншого, з одного виду діяльності на інший. Переключити увагу легше, якщо між попередньою і наступною діяльністю є зв'язок, якщо попереднє завдання виконане, а об'єкт наступної діяльності цікавить людину. Важче переключити зосереджену увагу з одного об'єкта на інший, якщо до наступного не має інтересу.

Не рекомендується часто змінювати зміст і види роботи у процесі навчальної діяльності, якщо це викликає труднощі у школярів. Під час втоми та одноманітної роботи переключення уваги є корисним і необхідними.

Розподіл - характеристика уваги, що пов'язана із здатністю до розподілу уваги на певній кількості об'єктів, паралельно виконуючи кілька видів діяльності. Розподіляти уваги можливо й необхідно, у житті це потрібно повсякчас, а деякі професії вимагають неодмінного поділу уваги (водій, пілот, учитель). Учитель одночасно стежить за класом і дає пояснення. Розподіл уваги необхідний і школяреві під час навальної діяльності. Наприклад, він слухає пояснення вчителя і стежить за тим, що він показує (карта, картина), або слухає і одночасно робить записи [20, 102].

Уміння розподіляти увагу виробляється у практичній діяльності. Дві роботи тільки тоді можна виконати успішно, коли одна з них дуже добре засвоєна, або настільки легка, що не потребує зосередженої уваги, вона перебуває не в центрі, а на периферії. Успішніше відбувається розподіл уваги, коли поєднується розумова і моторна діяльність. Основною умовою успішного розподілу уваги є високий рівень засвоєння принаймні одного виду суміжних діяльностей. Вміння розподіляти увагу можна розвивати, виконуючи відповідні вправи. Здатність людини до розподілу уваги залежить від її віку, рівня розвитку особистості та індивідуальних особливостей.

Об'єм (обсяг) - це така кількість елементів, які увага може охопити і сприйняти в най коротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою. Широта обсягу уваги залежить від спорідненості матеріалу, який сприймають, а також від вікових особливостей людини.

Обсяг уваги залежить від досвіду та практичної діяльності людини. На обсяг уваги впливає зміст поставленого завдання і його цікавість для об'єкта.

Розсіяність - це перестрибування від одного зовнішнього об'єкта до іншого. Увага людини за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнім обставинам [19, 143].

Отже, увага - це процес свідомого та несвідомого відбору однієї інформації та ігнорування іншої. Вона надзвичайно динамічна, рухлива. Навіть тоді, коли ми цілком поринаємо в яку-небудь діяльність, увага весь час «рухається», міняється, переходить від одного об'єкта до іншого, хоч би ( і в межах виконуваної нами діяльності), але варто пам'ятати, що рівень організованості уваги залежить від особистості в цілому.

1.2 Психологічні особливості уваги в дітей молодшого шкільного віку

Період життя дитини віком від 6-7 до 11 років називається молодшим шкільним віком. В цей період увага дитини розвивається у зв'язку з розвитком її життєдіяльності, виникненням нових потреб. Проте оптимальні умови для розвитку уваги дитини створюються у процесі учбової діяльності, коли починає формуватися довільність психічних процесів, у тому числі уваги й уважності як властивості особистості.

Розвиток уваги у молодшому шкільному віці пов'язаний із оволодінням новим видом діяльності - учбовою, яка стає провідною і формує нові інтереси, розширює кругозір, сприяє оволодінню новими видами практичної діяльності. Молодший школяр усе більше звертає увагу на ті сторони реальної дійсності, що раніше залишалися поза увагою [21, 54].

Дитина приходить до школи, маючи всі види мимовільної і довільної уваги. Проте довільна увага перебуває лише на початку другої фази свого розвитку. У процесі шкільного навчання вона далі вдосконалюється, причому тільки наприкінці молодшого шкільного віку її розвиток вступає в свою більш високу фазу.

У цьому віці досить сильною є реакція на все нове і яскраве. Дитина ще не може керувати своєю увагою і часто опиняється під владою зовнішніх вражень. Розвиток мимовільної уваги у молодшому шкільному віці пов'язаний зі збагаченням досвіду, розширенням кола інтересів дитини, у зв'язку з чим її увага приковується до більш широкого кола предметів і явищ дійсності. Дана форма уваги як домінуюча зустрічається в учнів початкових класів на початку навчання.

Одна із загальних особливостей уваги молодшого школяра - це здатність легше зосереджуватися на предметах зовнішнього світу, аніж на власних думках, і відповідно сенситивність у формуванні проявів мимовільної уваги [17, 76].

Особливості мимовільної уваги молодшого школяра залежать від розвитку нервової системи, а саме від зміни процесів збудження та гальмування у корі великих півкуль, які у молодших школярів відбуваються досить швидко. Цим пояснюється те, що діти молодшого шкільного віку дуже чутливі до зовнішніх вражень, легко звертають увагу на кожний подразник. Тому нове джерело збудження, яке виникає в корі мозку, спонукає дитину відволікатися від того, на чому вона була зосередженою. Результатом відволікання є нестійкість уваги, безпосереднє переключення її з одного предмета на інший, тобто її мимовільність. Учбова діяльність сприяє формуванню уваги через систему зовнішньо заданих вимог.

Збагачення досвіду дітей, виникнення і розвиток у них нових інтересів у процесі учбової діяльності створює підґрунтя для подальшого розвитку мимовільної уваги до різноманітних предметів і явищ зовнішнього світу. Включаючись під керівництвом дорослих у різні види діяльності (гра, малювання, виконання нескладних доручень тощо), молодші школярі можуть тривало ними займатися, виявляючи необхідну для цього стійкість їх мимовільної уваги. Із віком дітей ця стійкість помітно зростає.

Увага молодшого школяра тісно пов'язана з мисленням. Діти не можуть зосередити свою увагу на нечіткому, незрозумілому, вони швидко відволікаються і починають займатися сторонніми справами. Тому необхідно складне, незрозуміле зробити для учнів доступним і зрозумілим, розвивати вольові зусилля, а разом з тим і довільну увагу.

Навіть за зосередження уваги діти неспроможні помітити головного, істотного. Це пояснюється особливостями їхнього мислення: наочно-образний характер мисленнєвої діяльності веде до того, що діти всю свою увагу спрямовують на окремі предмети чи їхні ознаки. Образи, уявлення, які виникають у свідомості, викликають емоційне переживання, що має гальмівний вплив на мисленнєву діяльність. І якщо суть предмета не знаходиться на поверхні, якщо вона замаскована, то молодші школярі не розпізнають її. Із розвитком і удосконаленням розумової діяльності діти стають усе більше здатними зосередити свою увагу на головному, основному, істотному.

Дитині недостатньо розуміти, що вона повинна бути уважною, необхідно навчити її цього. Основні механізми довільної уваги закладаються в дошкільному дитинстві і розвиваються у процесі навчання. У цей період розвиток довільної уваги передбачає формування трьох умінь: прийняття інструкцій, які поступово ускладнюються; утримання увагою інструкцій упродовж усього заняття; розвиток навичок самоконтролю [17, 21].

Увага у молодших школярів розвивається у шкільному і позашкільному середовищі. Учбова діяльність ставить нові, щораз складніші вимоги до уваги учнів і разом з тим приводить до створення тих внутрішніх умов, від яких залежить її подальший розвиток. Дітям потрібно усвідомлювати завдання, виконувати їх незалежно від того, привабливі вони чи ні, відповідно планувати і організовувати свою діяльність, контролювати її хід і результати. Разом з тим у ході учбової діяльності діти збагачуються новими знаннями, вміннями і навичками, у них з'являються нові інтереси, перспективні цілі, розвиваються вольові якості, які дають їм змогу поступово переходити до досконалішої внутрішньої організації і регуляції діяльності.

Розвиток довільної уваги в молодшому шкільному віці проходить ряд послідовних етапів. Зокрема, у 6 років виникає елементарна форма довільної уваги під впливом самоінструкції. Довільна увага найбільше розвивається в активній діяльності, в іграх, маніпуляції предметами, під час виконання різних дій. У 7-річному віці увага розвивається й удосконалюється, відбуваються наступні зміни: розширюється обсяг уваги; зростає її стійкість; формується післядовільна увага. Обсяг уваги у даному віці залежить від минулого досвіду і розвитку дитини.

Увага молодшого школяра тісно пов'язана з мовленням, і в цьому віці довільна увага формується в зв'язку з загальним зростанням його ролі в регуляції поведінки дитини. Що краще розвинуте мовлення у дитини цього віку, то вищим є рівень розвитку сприймання і раніше формується довільна увага.

Довільна увага розвивається упродовж усього шкільного дитинства. Спочатку дорослі, утому числі вчителі і батьки, організовують увагу дитини за допомогою словесних вказівок. Згодом дитина починає сама позначати словами предмети і явища, на які необхідно звернути увагу для досягнення результату. Із розвитком планувальних функцій мови молодший школяр стає здатним заздалегідь організовувати свою увагу у майбутній діяльності, формулювати словесні інструкції для виконання навчальних дій. Процес подальшого розвитку уваги школяра нерозривно пов'язаний з набуттям нового досвіду.

Довільна увага шести-семирічної дитини безпосередньо пов'язана з грою, тому вона легко відвертається і часто переходить у мимовільну. Кожне нове досить сильне враження здатне відвернути увагу дитини і примусити її перейти до іншої гри або до іншого виду діяльності.

Довільна увага в цей період цілком підпорядковується чуттєвому сприйманню об'єктів і явищ зовнішнього світу і ним організовується. Ця увага поки що не посідає провідного місця, бо переважає мимовільна умовно-рефлекторна увага.

Через це семирічна дитина ще не може довільно керувати своєю увагою. Вона може організувати свою діяльність лише за готовим зразком, відповідно до конкретно даних нескладних цілей. Так, вона може за вказівкою вчителя сидіти тихо чи виконувати певні рухи, проте для успішного виконання цих дій необхідний конкретний показ, тобто взірець.

Уже в перші дні шкільного навчання діти під керівництвом учителя ставлять перед собою різні цілі і докладають зусиль, щоб їх виконати, причому вони здатні упродовж досить тривалого часу зосередити увагу па предметах, що викликають у них безпосередній інтерес.

У першому класі наочність повинна пронизувати весь навчально-виховний процес. Разом з тим використання різних засобів конкретизації і наочності навчального матеріалу не повинно переходити певних меж, тому що надмірна наочність, активізуючи першу сигнальну систему, відтягує учнів від користування словом. Надмірна наочність сковує їхню довільну увагу образами сприймань і відчуттів. Це заважає розвитку абстрактного мислення і вдосконаленню довільної уваги. Використовувати засоби наочності в першому класі слід, оскільки вони сприяють розвитку мовлення і абстрактного мислення дитини. Школа ставить перед учнем першого класу нові завдання і цілі навчального характеру, а досягнення цих цілей вимагає довільної уваги. Тут уже діяльність набирає характеру праці, необхідною умовою якої є доцільна воля, що виражається в увазі.

Упродовж молодшого шкільного віку використання мовлення для організації власної уваги різко зростає. Це виявляється в тому, що виконуючи завдання за інструкцією вчителя, школярі проговорюють вголос інструкцію в 10-12 разів частіше, ніж дошкільники. Таким чином, довільна увага формується в молодшому шкільному віці у зв'язку з віковим розвитком мовлення і його ролі в регуляції поведінки [19, 7].

Основні досягнення в розвитку уваги молодших школярів виявляються у формуванні в них вищих, довільних і післядовільних її проявів, виробленні вмінь свідомо спрямовувати увагу на певні об'єкти, концентруватися на них, переборювати відвертання, переключати увагу на нові завдання, розподіляти її, зосереджувати на об'єктах, даних їм мислено. Цей процес пов'язаний із подальшим загальним психічним розвитком дітей, що відбувається під впливом навчання і виховання.

Необхідні умови для виникнення і розвитку довільної уваги створюються в процесі спілкування дитини з дорослими, у ході якого вона усвідомлює необхідність виконувати певні навчальні завдання, доручення батьків і вчителя, підпорядковуватись правилам і володіти своєю поведінкою у школі та в позаурочний період. Це пов'язано зі зростанням ролі другої сигнальної системи в регуляції ставлень дитини до оточуючого середовища.

Спочатку довільна увага молодшого школяра дуже нестійка і потребує постійної підтримки з боку педагога. У подальшому з'являється вміння самостійно, з власної ініціативи, ставити перед собою нескладні завдання і спрямовувати свою увагу на їх виконання. У зв'язку з розвитком розумової діяльності, виникненням мислиннєвих дій зароджується внутрішня увага, що виявляється в актах пригадування минулих подій, лічбі про себе тощо. Досягнення в розвитку мимовільної і довільної уваги у дітей є складовим моментом їх готовності до шкільного навчання.

Джерела довільної уваги знаходяться поза особистістю дитини. Це означає, що сам по собі розвиток мимовільної уваги не гарантує виникнення довільної. Остання формується завдяки тому, що дитина включається в нові види діяльності і за допомогою певних засобів спрямовує і організовує свою увагу. Керуючи увагою дитини, учитель тим самим дає їй засоби, за допомогою яких вона згодом починає і сама керувати своєю увагою.

Дослідження психологів показують, що розвиток довільної уваги за грамотного керування цим процесом упродовж першого року навчання може відбуватися досить інтенсивно. Велике значення має розвиток у дітей уміння працювати цілеспрямовано. Спочатку ціль перед дитиною ставить учитель, допомагаючи в її досягненні. За цього розвиток довільної уваги в дітей іде в напрямку від виконання цілей, поставлених педагогом, до цілей, що дитина ставить сама, організовуючи контроль за їх досягненням.

На початкових етапах навчання мимовільна увага переважає. Дітям важко зосереджуватися на одноманітній і непривабливій діяльності, у той час як у процесі гри чи вирішення емоційно забарвленої продуктивної задачі вони можуть досить довго залишатися залученими до цієї діяльності і, відповідно, бути уважними. Ця особливість є однією з умов, за яких навчальна робота може будуватися на заняттях, що вимагають постійного напруження довільної уваги. Використовувані на заняттях елементи гри, продуктивні види діяльності, часта зміна форм навчальної роботи дозволяють підтримувати увагу дітей на досить високому рівні.

Велике значення для розвитку цілеспрямованої уваги в молодшому шкільному віці має навчальна гра, оскільки вона завжди має задачу, правила, дії і вимагає зосередженості. Щоб вчасно розвивати в дітей певні якості уваги (цілеспрямованість, стійкість, зосередженість) і здатність керувати ними, необхідні спеціально організовані ігри і вправи. В одних іграх треба враховувати різні вимоги задачі, в інших - уміти виділяти і пам'ятати ціль дії, у третіх - вчасно переключати увагу, у четвертих - потрібна зосередженість і стійкість уваги, оскільки необхідно помітити й усвідомити актуальні зміни.

Під впливом різних видів діяльності увага молодшого школяра досягає досить високого ступеня розвитку, що забезпечує дитині можливість навчатися.

Розвиток уваги молодшого школяра характеризується різними змінами організації його життя, він освоює нові види діяльності (ігрову - дидактичну гру, трудову, продуктивну - учбову). У 6-8 років дитина спрямовує свої дії під впливом дорослого. Учитель усе частіше говорить школяру: “Будь уважним”, “Слухай уважно", “Дивися уважно”. Виконуючи вимоги учителя, дитина вчиться керувати своєю увагою.

Однією зі специфічних особливостей поведінки учнів початкової ланки є переважання у них мимовільної уваги, що виникає при дії досить інтенсивних нових подразників. Цим пояснюється той факт, що учні краще концентрують увагу і засвоюють матеріал при голосному його викладі.

Розвиток довільної уваги у молодшому шкільному віці пов'язаний із засвоєнням способів керування нею. Спочатку це зовнішні способи, вказівний жест, слово вчителя. У молодшому шкільному віці таким засобом стає мовлення самої дитини, що виконує планувальну функцію. Розвиток довільної уваги тісно пов'язаний не тільки з розвитком мовлення, але й із розумінням значення майбутньої діяльності, усвідомленням її мети. Розвиток цього виду уваги також пов'язаний з освоєнням норм і правил поведінки на уроці чи в позаурочний час, а також зі становленням вольової дії особистості.

Розвиток післядовільної уваги у молодшому шкільному віці відбувається через становлення довільної, він також зв'язаний зі звичкою докладати вольові зусилля для досягнення мети. Таким чином, особливостями розвитку уваги в молодшому шкільному віці є те, що складаються елементи довільності в керуванні увагою на основі розвитку мовлення, пізнавальних інтересів; увага стає опосередкованою; з'являються елементи післядовільної уваги.

Особливістю сприйняття дітей цього віку є те, що вони плутають схожі предмети, надають їм одного й того ж значення. Наприклад, у першому, і навіть у другому класах діти іноді сприймають цифру "6" за "9", зображення зайця за кролика тощо. Тому дітям необхідно допомогти помітити те, що вислизає від їхньої уваги при першому знайомстві з деякими речами, і потренувати зайвий раз у правильному сприйманні цих предметів.

На початку навчання в школі великі вимоги ставляться до довільної уваги дитини, тобто до такої, що викликається з певною метою. Процес розвитку цього виду уваги дуже тривалий і складний, тому що вимагає від дитини значних вольових зусиль протягом усіх років навчання в початковій школі. Тому й не дивно, що діти бувають неуважні і забутливі. Однак причин для серйозних хвилювань немає, оскільки невміння дитини зосередити увагу протягом тривалого часу на певних предметах і явищах у цей період закономірне. Діти 7-10 років не можуть сприймати кілька об'єктів одночасно, їм дуже важко зосередити свою увагу одночасно на 3-4 завданнях, навіть пов'язаних між собою й не дуже складних на думку дорослих.

Отже, увага тісно пов'язана з пам'яттю, яка також має свої вікові ознаки. Молодші школярі запам'ятовують з усіма подробицями те, що їм сподобалось, що їх вразило й схвилювало: яскравий предмет, річ, яку вони бажають мати або бачать уперше, вірші про улюблені, "зрозумілі" предмети й речі. Все це залишається в їхній пам'яті зовсім мимовільно. Але з перших днів навчання виникає дедалі більша потреба й необхідність у довільній пам'яті, яку не можна розвивати без осмислювання того, про що йдеться, без необхідного запасу слів, щоб висловити думку своїми словами.

1.3 Специфіка уваги молодших школярів на уроках фізичної культури

На уроках фізичного виховання учитель повинен використовувати на уроці як мимовільну, так і довільну увагу. Якщо він буде використовувати тільки довільну увагу учнів, тоді процес навчання буде проходити з постійною великою напругою, стане для учнів важкою, нецікавою працею. Але якщо педагог поставить собі за мету зробити заняття тільки розважальними, на першому плані буде тільки цікавість, тобто буде намагатись активізувати мимовільну увагу, тоді учні не навчаться наполегливості, будуть нездатні утримувати тривалий час довільну увагу.

Зовнішня та внутрішня увага актуалізується при виконанні фізичних вправ залежно від задач, які виникають і, як правило, чергуються одна з одною. Коли вправа тільки починає засвоюватись, коли учні одержують необхідну інформацію від учителя, створюючи "орієнтувальну основу діяльності", або коли вони дивляться в дзеркало, як вони виконують вправу, у них переважає зовнішня увага. Коли ж учні самі планують виконання вправи, подумки її повторюють або контролюють її виконання за пропріоцептивними відчуттями, тоді переважає внутрішня увага [1].

У молодшому шкільному віці переважає мимовільна увага, тому що учні молодших класів легко відволікаються сторонніми подразниками. Так, хлопці першого, другого класу не можуть проявляти довільну увагу більше 10 - 15 хвилин. Виходячи з цього, не слід давати в молодших класах серії вправ, на виконання яких потрібен більший час, або число повторень перевищує 5 - 6 разів. Крім того, молодші школярі погано зосереджуються на власних думках, тому непотрібно давати їм завдання на аналіз техніки, пошук помилок.

Увага нерозривно пов'язана з іншими психічними процесами, що протікають у дітей на уроках фізкультури. Причому увага найбільш сильно пов'язана зі спостереженням. Спостереження - цілеспрямований процес осмисленого сприйняття предметів і явищ. Головними предметами такого сприйняття для дітей є вони самі і їхні партнери. В процес спостереження неодмінно включена увага. Вона характеризується високою стійкістю і залежно від особливостей предмету спостереження іншими властивостями: зосередженістю, розподілом, переключенням [4; 3].

Систематичне спостереження за партнером по команді, за самим собою і обстановкою, в спортивному залі або на спортивному майданчику, призводить до того, що спостереження і увага стають властивостями дитини - спостережливістю та уважністю. Спостережливістю називається уміння помічати малопомітні ознаки або особливості предметів і явищ. Уважність, як виборча спрямованість свідомості на предмет спостереження, невід'ємна сторона спостережливості.

Уважність та спостереження на уроках фізичної культури слугують основними каналами пізнання учнем самого себе, його партнерів з метою розгадування їхніх тактичних задумів і реалізації власних тактичних дій. Наприклад, в спеціальному дослідженні проведеному на борцях Дж. Корсом, встановлена важливість створення на основі спостереження образу суперника. В структуру образу входять знання про техніку, тактику, стилі ведення поєдинку, досвідченості борця, відомості про його фізичні якості (силу, швидкість, витривалість, спритність), про емоційно-вольові особливості (змаганні на будові, сміливості, рішучості, наполегливості, завзятості) та ін. В оцінці перерахованих характеристик найбільше труднощів викликають емоційно-вольові особливості. Вчений помітив, що чим більше таких труднощів, тим нижче спортивна кваліфікація оцінюючого борця. Складений наоснові спостережень образ супротивника зіставляється з уявленням спортсмена просебе самого. Це дозволяє намітити тактичний план дії в майбутній сутичці з даним супротивником. Спостереження ведеться в ході поєдинку змагання з метою розгадати окремі наміри супротивника і з'ясувати його тактичний план в цілому [2, 24].

Орієнтирами при цьому служать статичні ознаки (поза, дистанція, характер захоплень та ін.) динамічні (сила, швидкість, темп і ритм дій, маневрування по килиму та ін.), функціональні (характер дихання, своєчасність реакцій, міміка та ін.) і результативні (активність, число вдалих і невдалих дій, попереджень та ін.). На підставі такої поточної інформації в тактичні дії вносяться корекції уже в процесі самого бою. В іншому дослідженні вивчалися різні ознаки обманних і істинних дій у боксерів. За допомогою спостереження боксери навчаються розрізняти їх в підготовчі моменти і у момент виконання дії. В першому випадку вони орієнтуються на дистанцію (вона при підготовці обманних дій є більшою, ніж при підготовці істинних дій), на характер стійки боксера (відкрита-закрита) і на вираз обличчя (наприклад, один з боксерів перед істинним ударом мимовільно зводить брови).

Для успішного розвитку організованості на уроках фізичної культури в молодших класах необхідно використовувати різноманітні засоби та методичні прийоми. У відповідності до методичних рекомендацій вправи для розвитку організованості необхідно виконувати як на місці так і в русі [10].

Виконання фізичних вправ пов'язане з безперервними змінами у взаємодії організму з навколишнім середовищем. Така взаємодія неможлива без функціонування вищої нервової діяльності людини, найважливішими показниками якої вважаються швидкість утворення умовного рефлексу, його величина і міцність, інтенсивність зовнішнього і внутрішнього гальмування, швидкість іррадіації і концентрації процесів збудження і гальмування, податливість до зовнішніх впливів. На основі цих показників нервові процеси можна оцінювати за їх силою, врівноваженістю і рухливістю.

Особливу увагу у фізичному вихованні молодших школярів слід приділяти розвитку швидкості руху, яка залежить від швидкості простої чи складної рухових реакцій, швидкості окремих рухів і частоти рухів. Швидкість реакції дитини значною мірою залежить від типу її нервової системи і є спадковою якістю, хоча її можна розвивати. Швидкість простої і складної рухових реакцій з віком не дуже змінюється і вже у дітей 9-11 років прихований (латентний) період рухової реакції наближається до показників дорослих. Дослідження вікових змін складної реакції (зорово-моторної реакції на об'єкт, що рухається) показало, що істотне поліпшення реакції на рухомий об'єкт при дії рукою, ногою і спиною спостерігалося у 8-10 річному віці. Найточнішою була реакція дії рукою. В молодшому шкільному віці інтенсивно розвивається швидкість окремого руху, досягаючи в 13-14 років показників дорослих. Це пов'язане із постійним збільшенням у дітей цього віку швидкості проведення сигналу в нервовій системі та швидкості протікання процесу збудження у нервово-м'язовому синапси.

Інтенсивний розвиток у молодшому шкільному віці демонструють і показники частоти руху, на що впливає наростаюча рухливість нервових процесів, яка забезпечує в м'язах-антагоністах більш швидкий перехід від стану збудження в стан гальмування і назад. В період від 7 до 9 років середній щорічний приріст максимальної частоти повторних рухів складає 0,3-0,6 рухів за секунду. В 9-10 років темп приросту знижується до 0,1-0,2 рухи за секунду, а опісля знову збільшується до 0,3-0,4 рухів за секунду. Така ж тенденція розвитку швидкості спостерігається і в результатах інших досліджень, які показали, що з 8-9 років інтенсивно наростає швидкість бігу і плавання, а до 10-11 років максимальних значень досягає частота бігових кроків [9, 13]. фізична культура увага дитина

В молодшому шкільному віці належну увагу слід звертати і на розвиток витривалості. Загальна витривалість характеризується змінами у вегетативних функціях, в біохімічних і морфологічних процесах, які виникають під час виконання тривалої малоінтенсивної роботи. До впливу фізичних вправ динамічного характеру дослідники відмічають чутливість у дітей 8-11 років, зазначаючи, що в цьому віці сприйнятливіші навантаження аеробної спрямованості. Через порівняно низький рівень врівноваженості і сили нервових процесів швидкісна і силова витривалість у дітей молодшого шкільного віку ще дуже невелика. Проте, як зазначає, розвиток витривалості до швидкісно-силових зусиль значно зростає у дівчаток з 9 до 10 років, а у хлопчиків - з 8 до 10 років. Витривалість до статичних зусиль у молодшому шкільному віці зростає в м'язах передпліччя, тулуба і, особливо, кисті та мало змінюється у м'язах ніг.

Покращання в молодшому шкільному віці координації, точності виконання рухів, орієнтування в часі і просторі, збереження рівноваги в статичному положенні і в русі, про що було сказано вище, створює передумови для успішного розвитку у дітей цього віку спритності. Поряд з тим, в молодшому шкільному віці ще зберігаються передумови для розвитку гнучкості. Цьому сприяє, по-перше, ще неповне окостеніння скелету дітей даного віку, і по-друге, те що, м'язи у дітей містять більше води і менше твердих ресурсів, а отже, вони дуже еластичні і рухливі в суглобах. М'язи дітей більше скорочуються при скороченні і більше розтягуються при розтягуванні. Результати досліджень показали, що у віці 7-11 років проходить інтенсивний приріст рухливості в усіх суглобах.

Під час занять фізичними вправами процес формування нових рухів поліпшується і водночас збагачується запас різноманітних рухових навичок дитини. За таких умов нові спортивні, побутові та інші рухи формуються значно легше. В окремих випадках досить кілька разів повторити новий рух для того, щоб він став досконалим за координацією і автоматизувався.
При правильному чергуванні м'язової праці й відпочинку, поповнення затрачених речовин здійснюється з деяким перевищенням, тобто підвищуються робочі можливості м'яза. Завдяки м'язовій роботі кістковий апарат дитини набуває більшої механічної міцності: збільшується маса кісткової речовини, змінюється її структура. Кістки стають також еластичнішими. Збільшується товщина й зміцнюється будова зв'язок, сухожилля суглобних сумок і фасцій, які стають міцнішими та еластичнішими.

Таким чином, на основі всього вище зазначеного стає зрозумілим, що під впливом систематичних і правильно організованих занять фізичними вправами, відбувається процес тренування організму дитини: вдосконалюється й розвивається будова тіла, підвищується працездатність, зменшується витрата енергетичних речовин на виконання однієї й тієї ж роботи, а також в стані спокою для підтримки нормальної життєвої діяльності.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УВАГИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2.1 Програма дослідження

З 29 по 31 квітня 2014 року в Ленінській ЗОШ І-ІІІ ступенів, з учнями 4 класу (Додаток А), на уроці фізичної культури нами було проведене дослідження, з метою виявлення зв'язоку між уважністю учнів на уроках фізичного виховання та їх спортивною результативністю. У дослідженні нам допомагали вчитель фізкультури Сухоженко М.П., класовод Воробйова Н.М. та практичний психолог Лисенко Т.В. Для реалізації поставлених завдань та підтвердження гіпотези, ми використали метод спостереження, метод гри та метод змагання.

При аналізі класного журналу, ми дізнались, що в 4 класі навчається 10 дітей: 8 хлопчиків та 2 дівчинки. Більшість учнів мають високі бали з фізичної культури, і зі слів вчителя, активно приймають участь у всіх спортивних змаганнях, що проводяться в школі.

Відповідно до плану спостереження (Додаток Б), ми провели ряд методик (Додаток В), за допомогою яких фіксували:

- концентрацію (повну захопленість діяльністю, помірну зосередженість (швидкий контроль дій без їх достатнього усвідомлення), слабку зосередженість з нестійкою спрямованістю уваги);

- переключення (здатність швидко переключитися з одного завдання на інше);

- розподіл уваги (здатність учнів одночасно виконувати кілька дій. Наприклад, вести м'яч і спостерігати за ситуацією на полі);

- стійкість (протягом тривалого часу виконувати певну дію, наприклад, кидати м'яч);

- обсяг (здатність після озвучення мети та завдань виконувати дію);

- розсіяність (постійне відволікання від виконання поставлених завдань).

Увагу ми оцінювали по 3 системі, чим більше виражений прояв тим більша оцінка.

Після узагальнення отриманих даних, ми вирішили провести ряд ігор та змагань, які мають на меті розвиток уваги (додаток Г).

2.2 Узагальнення отриманих даних та розробка рекомендацій

Під час проведення первинної діагностики уваги учнів 4 класу (Додаток А), та фіксування проявів їх уваги ми прийшли до висновку, що діти досить неуважні. При опрацюванні результатів дослідження, ми отримали такі результати

- Концентрація уваги - 1 учень 10% (Болобон С.) - повна 3б, 6 учнів 60% (Савченко В., Сомок А., Філімончук А., Єрошик К., Ілляшенко Д., Якушев А.) - помірна 2б, 3 учні 30% (Герега Я., Міцай Р., Сенько О.) - низька 1б;

- Стійкість уваги - 1 учень 10% (Савченко В.) - повна 3б, 5 учнів 50% (Болобон С., Сомок А., Філімончук А., Єрошик К., Ілляшенко Д.) - помірна 2б, 4 учні 40% (Якушев А., Герега Я., Міцай Р., Сенько О.) - низька 1б;

- Обсяг уваги - 7 учнів 70% (Болобон С., Савченко В., Сомок А., Філімончук А., Єрошик К., Міцай Р., Ілляшенко Д.) - помірний 2б, 3 учні 30% (Сенько О., Герега Я., Якушев А.) - низький 1б;

- Розподіл уваги - 2 учні 20% (Ілляшенко Д., Сомок А.) - повний 3б, 7 учнів 70% (Філімончук А., Міцай Р., Болобон С., Савченко В., Єрошик К., Герега Я., Сенько О.) - помірний 2б, 1 учень 10% (Якушев А.) - низький 1б;

- Переключення уваги - 5 учнів 50% (Герега Я., Болобон С., Савченко В., Сомок А., Єрошик К.) - помірне 2б, 5 учнів 50% ( Філімончук А., Сенько О., Ілляшенко Д., Міцай Р., Якушев А.) - низьке 1б;

- Розсіяність - 4 учні 40% (Якушев А., Герега Я., Сенько О., Міцай Р.) - висока 3б, 6 учнів 60% (Болобон С., Ілляшенко Д., Савченко В., Сомок А., Філімончук А., Єрошик К.) - помірна 2б.

Рис. 1. Графік узагальнення первинних даних проявів уваги в учнів 4 класу

Під час заняття учні постійно відволікались від виконання завдань, перешіптувались, смикали один-одного, не звертали увагу на зауваження вчителя.

На основі даного спостереження, ми вирішили провести з учнями ряд ігор, які б розвивали увагу, спритність (додаток Б), а потім порівняти результати із результатами повторного проведення психодіагностичних методик (Додаток А).

Виходячи з результатів повторного дослідження, ми отримали такі дані:

- Концентрація уваги - 2 учні 20% (Болобон С., Савченко В.) - повна 3б, 7 учнів 70% (Сомок А., Філімончук А., Єрошик К., Міцай Р., Сенько О., Ілляшенко Д., Якушев А.) - часткова 2б, 1 учень 10% (Герега Я.) - низька 1б;

- Стійкість уваги - 1 учень 10% (Болобон С.) - повна 3б, 6 учнів 60% (Савченко В., Ілляшенко Д., Сомок А., Філімончук А., Єрошик К., Сенько О.) - помірна 2б, 3 учні 30% (Міцай Р., Герега Я., Якушев А.) - низька 1б;

- Обсяг уваги - 8 учнів 80% (Сенько О., Герега Я., Філімончкук А., Сомок А., Болобон С., Міцай Р., Савченко В., Якушев А.) - помірний 2б, 2 учні 20% (Ілляшенко Д., Єрошик К.) - низький 1б;

- Розподіл уваги - 2 учні 20% (Міцай Р., Якушев А.) - повний 3б, 8 учнів 80% (Ілляшенко Д., Герега Я., Сомок А., Філімончук А., Савченко В., Єрошик К., Болобон С.) - помірний 2б;

- Переключення уваги - 5 учнів 50% (Філімончук А., Болобон С., Савченко В., Сомок А., Єрошик К.) - помірне 2б, 5 учнів 50% (Герега Я., Ілляшенко Д., Міцай Р., Сенько О., Якушев А.) - низьке 1б;

- Розсіяність - 3 учні 30% (Якушев А., Герега Я., Сенько О.) - низька 3б, 7 учнів 70% (Болобон С., Ілляшенко Д., Савченко В., Сомок А., Міцай Р., Єрошик К., Філімончук А.) - помірна 2б.

Порівнюючи результати первинного спостереження та вторинного спостереження ми отримали такі результати (рис 2):

- Концентрація уваги - 3 + 10%, 2 + 10%, 1+0%;

- Стійкість уваги - 3+0%, 2+10% 3+0%;

- Обсяг уваги - 3+0%, 2+10%, 1+0%;

- Розподіл уваги - 3+0%, 2+10%, 1+)%;

- Переключення уваги - 3+0%, 2+0%, 1+0%;

- Розсіяність - 3+0%, 2+0%, 1+0%.



Рис 2 Графік узагальнення даних первинного і вторинного спостереження проявів уваги в учнів 4 класу

Відповідно до отриманих результатів, ми бачимо, що, якщо на уроках фізичного виховання розвивати уважність учнів, то покращиться їх спортивна результативність.

Отже в ході дослідження ми з'ясували, що для підтримки стійкої довільної уваги молодших школярів на уроках фізичної культури необхідні наступні умови:

- чітке розуміння конкретної задачі виконуваної діяльності;

- звичні умови роботи (якщо дитина виконує роботу у постійному місці, у певний час, якщо її предмети і робоче приладдя утримуються в порядку, а сам процес роботи чітко структурований, це створює умови для розвитку і концентрації довільної уваги);

- виникнення непрямих інтересів (сама учбова діяльність може не викликати в дитини зацікавленості, але в неї існує стійкий інтерес до результату діяльності);

- створення сприятливих умов для учбової діяльності, тобто усунення сторонніх негативних подразників (шум, голосна музика, різкі звуки, запахи і т. ін). Проте легка, приємна і неголосна музика, слабкі звуки не тільки не порушують уваги, але навіть і підсилюють її;

- тренування довільної уваги (шляхом повторень і вправ) з метою виховання спостережливості у дітей.

Для успішного розвитку уваги дітей молодшого шкільного віку необхідне застосування відповідних методичних прийомів:

- формування сильного інтересу до справи, що вимагає напруженої організованості. Під час проведення уроків фізичної культури вчитель повинен створити такі умови, щоб учні зацікавились тими завданнями, іграми та вправами котрі він їм пропонує;

- захоплювати цікавою, важкою, але посильною грою. Для розвитку організованості у початкових класах необхідно використовувати різноманітні рухливі ігри (в спортивному залі, на спортивному майданчику, на місцевості), проте при підборі ігор необхідно враховувати вік дітей і підбирати ті ігри, які будуть для них посильні, але водночас вимагатимуть від них прояву як фізичних, так і психічних зусиль;

- усвідомлення значущості (справи, праці), відчуття відповідальності за себе перед колективом. Для підвищення відповідальності необхідно змінювати капітанів команд під час проведення естафет, рухливих ігор, міні змагань;

-призначати заступників капітанів, відповідальних за інвентар, тощо;

- розуміння зв'язку уваги з вимогами дисципліни;
- чергування сильної концентрації організованості з менш напруженою. Під час проведення уроків фізичної культури з дітьми молодших класах, протягом яких розвивається увага, необхідно підбирати вправи таким чином, щоб вони чергувалися за своєю складністю. Це сприятиме підтриманню інтересу до діяльності і не втомлюватиме дитину. Швидке переключення організованості з об'єкту на об'єкт. Використання вправ та рухливих ігор, в яких умовою є утримання в полі зору декількох об'єктів, предметів, суперників та партнерів.

- проведення занять в різних умовах. Проведення уроків фізичної культури у спортивному залі, на спортивному майданчику, в парку, тощо;

- нічого не дозволяти виконувати (робити) недбало. При виконанні вправ або проведенні ігор наголошувати на дотриманні правил та умов виконання того чи іншого виду діяльності.

ВИСНОВКИ

Увага - це складна, багатогранна психологічна функція, яка характеризує стан психічних процесів і є однією із сторін психічної діяльності.

На уроках фізичного виховання, як і в будь-якій діяльності, увага є обов'язковим компонентом, без якого діяльність не може бути продуктивною.

Кожен урок фізичної культури має свою специфіку та використовується з певною метою. Досить важливе місце у структурі уроку займає підготовча частина уроку, вона визначає ефективність наступного етапу уроку. Під час навчального процесу педагог повинен багато часу приділяти організації уважності дитини, інакше вона буде постійно відволікатися на інші подразники. Розвиток довільної уваги є дуже важливим у житті дитини, адже воно тісно пов'язано з формуванням вольових якостей.

У молодшому шкільному віці виникає ряд умов для ефективного розвитку уваги. До таких можна віднести: провідний вид діяльності - навчання з елементами гри, який значно змінює мотиви поведінки, відкриває нові можливості розвитку пізнання, а також необхідність у нових емоціях, які є основою розвитку психіки молодшого школяра.

...