Теоретико-методологічні основи самотворення та самовдосконалення особистості

розваги (приємне, необтяжливе проведення часу, відсутність

обов'язків);

свобода (самостійність, незалежність у судженнях і вчинках);

щасливе сімейне життя;

щастя інших (добробут, розвиток і вдосконалення інших людей, всього народу, людства в цілому);

творчість (можливість творчої діяльності);

впевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів).

Список Б (інструментальні цінності):

акуратність (охайність), вміння тримати в порядку речі, порядок у справах;

вихованість (гарні манери);

високі запити (високі вимоги до життя і високі домагання);

життєрадісність (почуття гумору);

старанність (дисциплінованість);

незалежність (здатність діяти самостійно, рішуче);

непримиренність до недоліків у собі та інших;

освіченість (широта знань, висока загальна культура);

відповідальність (почуття обов'язку, вміння тримати своє слово);

раціоналізм (вміння тверезо і логічно мислити, приймати обдумані, раціональні рішення);

самоконтроль (стриманість, самодисципліна);

сміливість у відстоюванні своєї думки, поглядів;

тверда воля (уміння наполягти на своєму, не відступати перед труднощами);

терпимість (до поглядів і думок інших, вміння прощати іншим їхні помилки та омани);

широта поглядів (вміння зрозуміти чужу точку зору, поважати інші смаки, звичаї, звички);

чесність (правдивість, щирість);

ефективність у справах (працелюбність, продуктивність в роботі);

чуйність (дбайливість).

За результатами тестування робиться висновок про «життєву філософію» людини. Причому проводиться угруповання цінностей за різними ознаками, щоб виявити індивідуальну закономірність життєвих принципів людини. Якщо ж таких закономірностей встановити не вдається, то це може свідчити про несформованість системи життєвих цінностей у людини або про її нещирість.

Для виявлення загальної спрямованості студентів використовувався тест «Смисложиттєвих орієнтацій» (СЖО) Дж. Крамбо та Л. Махоліка в адаптації Д. О. Леонтьєва. Мета даної методики полягає у вивченні смисложиттєвих орієнтацій особистості, що становлять основу образу Я.

Система цінностей людини є усвідомлюваною, інтерналізованою частиною системи її особистісних смислів. Результатом усвідомлення цілей і смислу власного життя є смисложиттєві орієнтації людини. Дж. Крамбо та Л. Махолік, на основі теорії прагнення до смислу і логотерапії В. Франкла розробили тест «Ціль у житті» (PIL - Purpose in Life). Ціль життя автори теста визначають як переживання особистістю її «онтологічної значимості» [81].

Російською мовою тест PIL вперше був адаптований К. Муздибаєвим. На основі версії К. Муздибаєва, Д. О. Леонтьєвим був розроблений і адаптований ще один вітчизняний варіант PIL.

Методика містить 20 симетричних шкал-питань, що складаються з пари цілісних альтернативних пропозицій з однаковим початком.

Показники теста містять загальний показник осмисленості життя (ОЖ), а також п'ять субшкал, що відображають три конкретні смисложиттєві орієнтації і два аспекти локусу контролю:

Цілі в житті. Бали за цією шкалою характеризують наявність або відсутність у житті досліджуваного цілей у майбутньому, які надають життю осмисленість, спрямованість і часову перспективу. Низькі бали за цією шкалою (1-17) навіть при загальному високому рівні ОЖ будуть властиві людині, що живе сьогоднішнім або вчорашнім днем. Разом з тим високі бали за цією шкалою (25-42) можуть характеризувати не тільки цілеспрямовану людину, але й прожектера, плани якого не мають реального підґрунтя в теперішньому і не підкріплюються особистою відповідальністю за їх реалізацію. Ці два випадки нескладно розрізнити, з огляду на показники за іншими шкалами СЖО.

Процес життя або інтерес і емоційна насиченість життя. Зміст цієї шкали збігається з відомою теорією про те, що сенс життя полягає в тому, щоб жити. Цей показник говорить про те, чи сприймає досліджуваний процес свого життя як цікавий, емоційно насичений і наповнений змістом. Високі бали за цією шкалою (25-42) і низькі за іншими будуть характеризувати гедоніста, що живе сьогоднішнім днем. Низькі бали за цією шкалою (1-17) - ознака незадоволеності своїм життям у теперішньому; при цьому, однак, йому можуть надавати повноцінного змісту спогади про минуле або спрямованість у майбутнє.

Результативність життя або задоволеність самореалізацією. Бали за цією шкалою відображають оцінку пройденого відрізка життя, відчуття того, наскільки продуктивна і осмислена була прожита його частина. Високі бали за цією шкалою (20-35) і низькі за іншими будуть характеризувати людину, що доживає своє життя, у якої все в минулому, але минуле здатне додати змісту залишку життя. Низькі бали (1-14) - незадоволеність прожитою частиною життя.

Локус контролю - Я (Я - господар життя). Високі бали (18-28) відповідають уявленню про себе як про сильну особистість, що володіє достатньою свободою вибору, щоб побудувати своє життя у відповідності з своїми цілями і уявленнями про його смисл. Низькі бали (1-11) - невіра у свої сили контролювати події власного життя.

Локус контролю - життя або керованість життям. При високих балах (25-42) - переконання в тому, що людині дано контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх у життя. Низькі бали (1-17) - фаталізм, переконаність у тому, що життя людини непідвласне свідомому контролю, що свобода вибору ілюзорна і безглуздо що-небудь загадувати на майбутнє.

Перші три фактори утворюють смисложиттєві орієнтації: цілі в житті (майбутнє), насиченість життя (теперішнє) і задоволеність самореалізацією (минуле). Два інші фактори характеризують внутрішній локус контролю як загальне світоглядне переконання про те, що контроль можливий, та особисту здатність здійснювати такий контроль. Таким чином, тест СЖО дозволяє виявити специфіку орієнтації в часових вимірах особистості, а також виявити рівень розвитку у неї здатності до самоуправління та самоконтролю.

У тесті СЖО життя вважається осмисленим за наявності цілей, задоволенні при їх досягненні і впевненості у власній можливості ставити перед собою цілі, завдання та досягати результатів. Важливим є співвіднесеність елементів з часом. Це передбачає чітке співвіднесення цілей - з майбутнім, емоційної насиченості - з теперішнім, задоволення - з досягнутим результатом, з минулим.

Тест СЖО дозволяє оцінити «джерело» сенсу життя, що може бути знайдений людиною або в майбутньому (цілі), або в теперішньому (процес), або в минулому (результат), або у всіх трьох складових життя. Незаперечною перевагою цієї методики є також універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження та обробки результатів.

Для дослідження емоційного рівня самосвідомості нами був використаний тест-опитувальник самоставлення особистості В. В. Століна, С. Р. Пантилєєва4. Ця методика найточніше розкриває самоставлення як структурно-складне утворення, яке включає в себе: самоповагу, аутосимпатію, самокерування, самовпевненість, самоприйняття, самоінтерес та ін. Побудована методика на основі розробленої В. В. Століним ієрархічної моделі структури самоставлення. Вона дає змогу виявити три рівні самоставлення, які відрізняються ступенем узагальненості: глобальне самоставлення; самоставлення, диференційоване на самоповагу, аутосимпатію, самоінтерес та очікування щодо себе; рівень конкретних дій (готовності до них) у ставленні до свого «Я».

Виділяючи рівні самосвідомості, В. В. Столін у якості вихідного матеріалу виходить із розбіжностей у змісті «Я-образу» (знання чи уявлення про себе, в тому числі у формі оцінки вираженості тих чи інших рис) і самоставлення. У ході життєдіяльності людина пізнає себе і накопичує знання про себе, ці знання становлять змістовну складову його уявлень про свій «образ Я». Однак ці знання, звичайно, їй не байдужі: те, що в них розкривається, стає об'єктом її емоцій, оцінок, предметом більш чи менш стійкого самоставлення.

Самоставлення особистості за В. В. Століним має складну ієрархічну будову. На своєму найбільш конкретному рівні самоставлення виступає як специфічна активність суб'єкта на адресу свого «Я», що полягає в певних внутрішніх діях (в установках на ці дії), характерних як емоційною специфікою, так і предметним змістом самої дії. Більш загальний аспект або рівень самоставлення, його макроструктуру становлять емоційні компоненти або «виміри» - «самоповага», «аутосимпатія», «самоінтерес», що утворюють емоційний простір самоставлення. Ще більш загальним аспектом або рівнем будови самоставлення є недиференційоване вже не тільки за предметним змістом, але й за емоційною специфікою загальне почуття «за» або «проти» свого «Я», що є сумацією позитивних чи негативних моментів самоставлення затрьома емоційними осями. Це глобальне почуття «за» або «проти» має своє феноменальне подвоєння у вигляді передбачуваного ставлення інших, що є ще одним виміром у структурі самоставлення [131].

Опитувальник містить 57 висловлювань, які стосуються глобального самоставлення та його складових і включає наступні шкали:

Шкала S - вимірює інтегральне почуття «за» або «проти» власного «Я» досліджуваного. Глобальне самоставлення - внутрішньо недиференційоване почуття «за» і «проти» самого себе.

Шкала I - самоповага. Самоповага - шкала із 15 пунктів, що об'єднала твердження, що стосуються «внутрішньої послідовності», «саморозуміння», «самовпевненості». Мова йде про той аспект самоставлення, що емоційно і змістовно поєднує віру у свої здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей, можливість контролювати власне життя та бути самопослідовним.

Шкала II - аутосимпатія. Аутосимпатія - шкала із 16 пунктів, що поєднує пункти, в яких відображається дружність-ворожість до власного «Я». До шкали ввійшли пункти, що стосуються «самоприйняття», «самозвинувачення». У змістовному плані шкала на позитивному полюсі поєднує схвалення себе в цілому та в істотних деталях, довіру до себе і позитивну самооцінку, на негативному полюсі, - бачення в собі недоліків, низьку самооцінку, готовність до самозвинувачення. Пункти свідчать про такі емоційні реакції на себе, як роздратування, презирство, глузування, самозвинувачування.

Шкала III - очікуване ставлення інших. Очікуване ставлення інших - шкала із 13 пунктів, що відображають очікування позитивного чи негативного ставлення до себе оточуючих.

Шкала IV - самоінтерес. Самоінтерес - шкала із 8 пунктів, відображає міру близькості до самого себе, зокрема інтерес до власних думок і почуттів, готовність спілкуватися із собою «на рівних», впевненість у своїй цікавості для інших.

Опитувальник містить також сім шкал спрямованих на вимір виразності установки на ті чи інші внутрішні дії на адресу «Я» досліджуваного:

Шкала 1 - самовпевненість;

Шкала 2 - ставлення інших; Шкала 3 - самоприйняття;

Шкала 4 - самокерівництво, самопослідовність; Шкала 5 - самозвинувачення;

Шкала 6 - самоінтерес; Шкала 7 - саморозуміння.

Інтерпретація результатів здійснюється окремо по кожній з вказаних складових самоставлення. Якщо значення показника менше 50 балів, то ознака не виражена; 50-74 - ознака виражена; більше 74 - ознака яскраво виражена.

Для дослідження всебічного розвитку творчого потенціалу особистості, для опису її еталонної моделі, психологія все частіше звертається до теорій, що розвивалися в руслі екзистенціально-гуманістичного напряму в психології (К. Роджерс, Ф. Перлз, В. Франкл та ін.). Найбільш придатною для цих цілей дослідження є самоактуалізаційний тест (САТ) Е. Шострома в адаптації Ю. Є. Альошиної, Л. Я. Гозмана, М. В. Загіки і М. В. Кроза.

Однією із найбільш широко відомих теорій у рамках даного підходу є концепція самоактуалізуючої особистості за А. Маслоу. Популярність цієї теорії пов'язана, з одного боку, з евристичністю поняття самоактуалізація, можливістю його операціоналізації і використання в емпіричних дослідженнях. З іншого боку, ця модель особистості, підкреслюючи позитивні прояви людської природи такі, як творчість, альтруїзм, любов, дружба тощо, служать еталоном в процесі виховання, формування підростаючої особистості, побудови системи взаємин педагога і учня.

Поняття самоактуалізації синтетичне, воно включає всебічний та безперервний розвиток творчого і духовного потенціалу людини, максимальну реалізацію всіх її можливостей, адекватне сприйняття оточення, світу і свого місця в ньому, багатство емоційної сфери і духовного життя, високий рівень психічного здоров'я і моральності. А. Маслоу визначає самоактуалізацію як «...прагнення до самореалізації, точніше, тенденцію актуалізувати те, що міститься в якості потенціалу. Цю тенденцію можна назвати прагненням людини стати максимально тим, ким вона здатна стати» [27].

Можливість одновимірного опису феномену самоактуалізації, віднесення її до одного показника викликає у дослідників серйозні сумніви, пов'язані передусім із багатозначністю і суперечністю цього інструменту. У зв'язку з цим за кордоном набув широкої популярності опитувальник особистісних орієнтацій Е. Шострома (Personal Orientation Inventory - POI), що вимірює самоактуалізацію як багатовимірну величину. POI розроблявся на основі теорії самоактуалізації А. Маслоу, концепцій психологічного сприйняття часу і тимчасової орієнтації суб'єкта Ф. Перлза і Р. Мея, ідей К. Роджерса та інших теоретиків екзистенціально-гуманістичного напряму в психології. Конкретні питання POI були відібрані з великого набору критичних, у першу чергу, поведінкових і ціннісних індикаторів, що відрізняють здорову людину, що самоактуалізується, від невротика.

Самоактуалізаційний тест побудований за тим же принципом, що і POI, і складається з 126 пунктів, кожен з яких включає два судження ціннісного або поведінкового характеру. Судження не обов'язково є строго альтернативними. Досліджуваному пропонується вибрати те із них, яке більшою мірою відповідає його уявленням або звичному способу поведінки.

СAT вимірює самоактуалізацію за двома базовими і рядом додаткових шкал. Така структура опитувальника була запропонована Е. Шостромом для POI і збережена в цьому тесті. Базовими є шкали «Компетентності в часі» і «Підтримки». Вони незалежні одна від одної і, на відміну від додаткових, не мають загальних пунктів. Наступні 12 додаткових шкал складають 6 блоків - по дві шкали в кожному блоці. Кожен пункт теста входить до однієї або більше додаткових шкал і, як правило, до однієї базової. Таким чином, додаткові шкали фактично включені в основні, вони змістовно складаються з тих же пунктів. Подібна структура теста дозволяє діагностувати велику кількість показників, не збільшуючи при цьому значною мірою обсягу теста.

Даний принцип полягає в тому, що в основу теста була покладена не емпірично виявлена структура самоактуалізуючої особистості, а теоретичний конструкт, що базується на постулатах екзистеціально-гуманістичної психології, а також досвід практичної психотерапевтичної роботи (враховуючи, що пункти методики були визначені за результатами опитування практикуючих психологів і психотерапевтів). Таким чином, структура теста відповідає даній теорії і тим основним показникам, сферам особистості, на корекцію яких повинна бути спрямована психотерапія. Факторний аналіз же виявив реальну емпіричну структуру взаємозв'язків простору теста, його пунктів.

У цілому результати психометричної перевірки CAT свідчать про його придатність до використання як у наукових дослідженнях, так і при проведенні практичної психодіагностики.

Даний тест призначений для обстеження дорослих (старших 15-17 років), психічно здорових людей (мається на увазі відсутність вираженої психопатології).

Методика може бути використана як для індивідуального, так і для групового обстеження, вона застосовується у брошурі або в комп'ютеризованому варіантах. У разі потреби респондент може працювати з тестом і за відсутності експериментатора. Пункти теста, залишені без відповіді, або ті, в яких відмічені обидва варіанти, при обробці не враховуються. У разі, якщо кількість таких пунктів перевищить 10% від загальної кількості (13 і більше), результати дослідження вважаються недійсними.

За даною методикою можна визначити такі діагностичні показники:

Базові шкали

Шкала Компетентності в часі (Тс) включає 17 пунктів. Високий бал за цією шкалою свідчить, по-перше, про здатність суб'єкта жити теперішнім, тобто переживати справжній момент свого життя у всій його повноті, а не просто як фатальний наслідок минулого або підготовку до майбутнього «справжнього життя»; по-друге, відчувати нерозривність минулого, теперішнього і майбутнього, тобто бачити своє життя цілісним. Саме таке світовідчування, психологічне сприйняття часу суб'єктом свідчить про високий рівень самоактуалізації особистості.

Низький бал за шкалою означає орієнтацію людини лише на один із відрізків часової шкали (минуле, теперішнє чи майбутнє) і (або) дискретне сприйняття свого життєвого шляху. Теоретичним підґрунтям для включення цієї шкали в тест є роботи Ф. Перлза і Р. Мея. Ряд емпіричних досліджень також свідчить про безпосередній зв'язок орієнтації в часі з рівнем особистісного розвитку.

Шкала підтримки (I) - найбільша шкала теста (91 пункт) - вимірює ступінь незалежності цінностей і поведінки суб'єкта від впливу ззовні («внутрішня-зовнішня підтримка»). Концептуальною основою даної шкали є, в першу чергу, ідеї А. Рейсмана про «внутрішньо» і «зовнішньо» спрямованої особистості. Людина, яка має високий бал за даною шкалою, відносно незалежна у своїх вчинках, прагне керуватися в житті власними цілями, переконаннями, установками і принципами, що, однак, не означає ворожості до навколишніх і конфронтації із груповими нормами. Вона вільна у виборі, не залежить від зовнішнього впливу («внутрішньо спрямована» особистість).

Низький бал свідчить про високий ступінь залежності, конформності, несамостійності суб'єкта («зовнішньо спрямована» особистість), зовнішній локус контролю. Зміст даної шкали найбільш близький саме до останнього поняття. Як теоретичні роботи, так і психологічна практика свідчать про правомірність включення зазначеної шкали до методики як базової.

Додаткові шкали

На відміну від базових, що вимірюють глобальні характеристики самоактуалізації, додаткові шкали орієнтовані на реєстрацію окремих її аспектів.

Шкала ціннісних орієнтацій (SAV) (20 пунктів) вимірює, якою мірою людина поділяє цінності, характерні для самоактуалізуючої особистості (тут і далі високий бал за шкалою характеризує високий ступінь самоактуалізації).

Шкала гнучкості поведінки (Ех) (24 пункти) діагностує ступінь гнучкості суб'єкта в реалізації своїх цінностей у поведінці, взаємодії з оточуючими людьми, здатність швидко та адекватно реагувати на ситуацію, що змінюється.

Шкали ціннісних орієнтацій і Гнучкості поведінки, доповнюючи одна одну, утворюють блок цінностей. Перша шкала характеризує самі цінності, друга - особливості їхньої реалізації в поведінці.

Шкала сензитивності до себе (Fr) (13 пунктів) визначає в якій мірі людина усвідомлює свої потреби і почуття, наскільки добре відчуває і рефлексує їх.

Шкала спонтанності (S) (14 пунктів) вимірює здатність людини спонтанно і безпосередньо виражати свої почуття. Високий бал за цією шкалою не означає відсутності здатності до продуманих, цілеспрямованих дій, він лише свідчить про можливість не розрахованого заздалегідь способу поведінки, про те, що суб'єкт не боїться поводитися природно і демонструвати оточуючим свої емоції.

Шкали 3 і 4 становлять блок почуттів. Перша визначає те, наскільки людина усвідомлює власні почуття, друга - у якій мірі вони проявляються в поведінці.

Шкала самоповаги (Sr) (15 пунктів) діагностує здатність суб'єкта цінувати свою гідність, позитивні якості характеру, поважати себе за них.

Шкала самоприйняття (Sa) (21 пункт) реєструє ступінь прийняття людиною себе такою, якою вона є, поза залежністю від оцінки своїх достоїнств і недоліків, можливо, всупереч останнім.

Шкали 5 і 6 становлять блок самосприйняття.

Шкала уявлень про природу людини (Nc) складається із 10 пунктів. Високий бал за шкалою свідчить про схильність суб'єкта сприймати природу людини в цілому як позитивну і не вважати дихотомії мужності - жіночності, раціональності - емоційності та інші антагоністичними й нездоланними.

Шкала синергії (Sy) (7 пунктів) визначає здатність людини до цілісного сприйняття світу і людей, до розуміння єдності протилежностей, таких, як гра і робота, тілесне і духовне тощо.

Шкали 7 і 8 дуже близькі за змістом, їх краще аналізувати спільно. Вони становлять блок концепції людини.

Шкала прийняття агресії (А) складається із 16 пунктів. Високий бал за шкалою свідчить про здатність людини приймати свою дратівливість, гнів і агресивність як звичайний прояв людської природи. Звичайно ж, мова не йде про виправдання своєї антисоціальної поведінки.

Шкала контактності (С) (20 пунктів) характеризує здатність людини до швидкого встановлення глибоких і тісних емоційно насичених контактів з людьми або, використовуючи звичну для вітчизняної соціальної психології термінологію, до суб'єкт-суб'єктного спілкування.

Шкали Прийняття агресії і Контактності становлять блок міжособистісної чутливості.

Шкала пізнавальних потреб (Cog) (11 пунктів) визначає ступінь виразності у суб'єкта прагнення до набуття знань про навколишній світ.

Шкала Креативності (Сr) (14 пунктів) характеризує виразність творчої спрямованості особистості.

Шкали пізнавальних потреб і креативності становлять блок ставлення до пізнання. Вони не мають аналогів в POI і були включені в CAT за результатами експертного опитування при створенні методики, а також у зв'язку з деякими загальнотеоретичними міркуваннями. Мова в цьому випадку йде, в першу чергу, про те, що в тест було необхідно ввести блок показників, що діагностують рівень творчої спрямованості особистості як одного з концептуально важливих елементів феномена самоактуалізації.

Для виявлення механізмів психологічного захисту, як засобу соціально- психологічної адаптації, використовувався опитувальник Келлермана- Плутчика.

Методику Life Style Index (LSI), створену на основі психоеволюційної теорії Р. Плутчика і структурної теорії особистості Г. Келлермана, варто визнати найбільш вдалим діагностичним засобом, що дозволяють діагностувати всю систему МПЗ (механізмів психологічного захисту), виявити як провідні, основні механізми, так і оцінити ступінь напруженості кожного.

На думку Р. Плутчика, психологічний захист - це послідовна зміна когнітивної та емоційної складових образу реальної ситуації з метою зменшення емоційного напруження, яке загрожує людині у випадку повного та адекватного відображення реальності. Метою психологічного захисту, на його думку, є: звільнення людини від неузгоджених стимулів до дії та від амбівалентних почуттів; запобігання усвідомленню небажаних сенсів; зняття тривоги та напруження або пом'якшення незадоволення.

Запропонувавши оригінальну теоретичну модель психологічного захисту Р. Плутчик зазначав, що вона концептуально базується на загальній психоеволюційній теорії емоцій, розробленій ним же, та психоаналітичній теорії. На цій основі Р. Плутчик виокремив вісім шкал основних захисних механізмів, які розглядаються як базис всіх захисних стратегій особистості, які й діагностує методика. Кожному із захисних механізмів відповідають від 10 до 14 тверджень, що описують особистісні реакції людини, які виникають у різних ситуаціях. На основі відповідей будується профіль захисної структури досліджуваного.

Шкали опитувальника:

Заперечення реальності - не усвідомлення певних подій, елементів життєвого досвіду або почуттів, травмуючих у випадку їх усвідомлення;

Регресія - повернення в стресовий стан ранніх або більш незрілих

патернів поведінки та задоволень потреб;

Проекція - неусвідомлене відображення власних емоційно неприйнятних думок, якостей або бажань та приписування їх іншим людям;

Заміщення - відреагування скритих емоцій, як правило, гніву, на

предметах, людях або тваринах, які сприймаються як менш загрозливі, ніж ті, які дійсно викликали негативні емоції.

Реактивні утворення - попередження відреагування неприйнятих бажань, особливо сексуальних або агресивних, шляхом розвитку та підкреслення протилежного ставлення та поведінки;

Компенсація - інтенсивна спроба виправити або знайти адекватну заміну реальній або неіснуючій фізичній чи психологічний неспроможності;

Витіснення - виключення із свідомості сенсу та пов'язаних з ним емоцій, або досвіду та пов'язаних з ним емоцій;

Раціоналізація - підсвідомий контроль над емоціями та спонуками, шляхом надмірного покладання на раціональне пояснення подій.

Опитувальник містить 92 висловлювання, які досліджуваному необхідно оцінити з точки зору його згоди з ними.

За твердженням деяких вчених, найбільш конструктивними психологічними захистами є компенсація і раціоналізація, а найбільш

деструктивними - проекція і витіснення. Використання конструктивних захистів знижує ризик виникнення конфлікту або його загострення.

Для емпіричного дослідження вікових та індивідуальних особливостей самовдосконалення в підлітковому та юнацькому віці доцільно використовувати методи опитування, спостереження, аналізу продуктів діяльності тощо. Доцільним для вивчення вікових та індивідуальних особливостей самовдосконалення є використання зокрема такого методичного інструментарію: методика визначення життєвих цінностей особистості (MUST-TESTП.М. Іванова, Е.Ф. Колобової), модифікація теста Т. Лірі, тест УСК Роттера, ДХСО (С.Б.Кузікова) та ін.

Використання модифікованого варіанта теста міжособистісних стосунків Т.Лірі для діагностики особливостей самовдосконалення дозволяє визначити індивідуальні особливості досліджуваних, а також зміст «Я-реального», «Я- ідеального» та на основі їх порівняння визначити напрямки самовдосконалення особистості.

Мотиви самовдосконалення особистості доцільно визначити за допомогою методики визначення життєвих цінностей особистості (MUST- TEST) (П.М. Іванова, Е.Ф. Колобової), яка є одним з різновидів вербальних проективних тестів. Досліджуваному пропонується набір Must-тем, який дозволяє визначити життєві цілі-цінності опитаних.

Бланк відповідей містить задані початки речень, які досліджуваний має продовжити, висловлюючи думки, які здаються важливими як на даний момент часу, так і в цілому в житті.

Для обробки даних, отриманих за допомогою цього тесту не існує стандартизованої процедури. Тому для кожної вибірки і для кожного респондента, як правило, виокремлюється індивідуально-унікальний набір «повинностей» (від англ. «Must» - повинен). Однак розробники теста як один з варіантів обробки отриманих даних пропонують список цінностей-цілей таприклади тверджень досліджуваних, що відносяться до кожної цінності. Цей список взятий з методики «Життєві цілі» (Е. Дісі, Р. Райан в модифікації Н.В. Клюєвої і В.І. Чиркова). Наведемо ці життєві цілі:

Свобода, відкритість і демократія у суспільстві. Висловлювання, в яких міститься ставлення до духовного стану суспільства («Я не можу терпіти бездарність і бездуховність влади»), вказується на необхідність соціальної справедливості («Я не можу терпіти свавілля, що існує»), виражаються вимоги до влади усіх рівнів «Я не можу терпіти… бездуховних начальників».

Безпека і захищеність. Ствердження,що віддзеркалюють занепокоєність непередбачуваними подіями в суспільстві та страхи за своє життя й життя своїх близьких («Жахливо, якщо почнеться війна», «Жахливо, якщо зло переможе»).

Служіння людям. Висловлювання, які стосуються таких життєвих і навчально-професійних цілей, як допомога і сприяння іншим людям: «Я неодмінно повинна успішно закінчити школу», «Я неодмінно повинен зробити все, щоб близькі мені люди були щасливими».

Влада та вплив. Утвердження цієї групи пов'язані з прагненням особи проявляти владу над іншими, здійснювати на них вплив: «Жахливо, якщо мене зовсім не поважають, не цінують», «Я неодмінно повинен бути авторитетом для інших людей».

Відомість. До цієї групи входять висловлювання, пов'язані з прагненням звернути на себе увагу, бути відомим для багатьох людей («Жахливо, якщо про мене всі забудуть, коли я помру»; «Я неодмінно повинен залишити свій слід у житті».

Автономність. Ствердження, пов'язані з потребою робити те, що сама людина вважає важливим, не залежати від думок навколишніх, самому визначати хід свого життя: «Жахливо, якщо від тебе нічого не залежить», «Я не можу терпіти, коли мені вказують, що я маю робити», «Я неодмінно повинен виконати те, що задумав».

Матеріальний успіх. Висловлювання, що віддзеркалюють прагнення до матеріального благополуччя, бажання мати гарантований заробіток, хороші умови для проживання: «Жахливо, якщо я все життя проживу в гуртожитку», «Я не можу терпіти, коли не вистачає грошей на те, що мені потрібно», «Я неодмінно повинна знайти високооплачувану роботу».

Багатство духовної культури. Це твердження, які стосуються прагнення до духовного вдосконалення, бажання долучитися до досягнень культури, мистецтва тощо: «Я неодмінно повинна знаходити час для читання»;

«Я не можу терпіти убогих духом».

Особистісне зростання. Висловлювання, що виражають вимогу до себе, прагнення до розвитку себе як особистості й професіонала: «Я не можу терпіти, коли люди не прагнуть до високих цілей»; «Я неодмінно повинен не зупинятися на досягнутому рівні».

Здоров'я. Твердження цієї групи виражають прагнення мати добре здоров'я, якомога менше хворіти, вести здоровий спосіб життя, займатися спортом: «Жахливо, якщо я важко захворію»; «Я не можу терпіти людей, які не думають про своє здоров'я»; «Я неодмінно повинен зайнятися спортом».

Прив'язаність і любов. Висловлювання цієї групи свідчать про потребу мати близьких людей, виражають занепокоєння з приводу відносин зі значущими людьми: «Жахливо, якщо я буду зовсім одна»; «Жахливо, якщо тебе ніхто не любить».

Привабливість. Висловлені думки, які стосуються прагнення мати привабливу зовнішність, слідувати моді, бути задоволеним своїм зовнішнім виглядом: «Жахливо, якщо людина не слідкує за собою», «Я неодмінно повинна добре виглядати», «Не можу терпіти неохайних чоловіків».

Почуття задоволення. Висловлювання щодо фізичного комфорту, отримання задоволення від таких сторін життя, як хороша їжа, вино, секс тощо:

«Я неодмінно повинен спробувати в цьому житті все»; «Не можу терпіти «синіх панчох».

Міжособистісні контакти та спілкування. Твердження, що віддзеркалюють потребу відчувати себе частиною якоїсь групи, мати своє коло спілкування, а також страхи, пов'язані з самотністю і нерозумінням: «Жахливо, якщо мене перестануть розуміти навколишні»; «Жахливо, якщо зовсім немає друзів».

Багате духовно-релігійне життя. Вислови стосовно віри в Бога, прагнення жити відповідно до релігійних переконань: «Жахливо, якщо я втрачу віру в Бога»; «Я неодмінно повинна сходити до церкви».

Методика діагностики міжособистісних стосунків Т.Лірі дає можливість вивчити уявлення суб'єкта про самого себе та його ідеальне Я, а також домінуючий тип його соціальних орієнтацій. В плані дослідження самовдосконалення методика цікава тим, що дозволяє виявити провідні індивідуально-психологічні особливості опитуваних, які відображаються у соціальних орієнтаціях і міжособистісних стосунках та порівняти вираженість цих рис і тенденцій у Я-реальному та Я-ідеальному суб'єкта. Якісний аналіз проводиться шляхом порівняння дискограм, які демонструють відмінності у названих модальностях Я; при цьому міра і локалізація розбіжності між Я- реальним і Я-ідеальним, що й виступає поштовхом до самовдосконалення особистості, дозволяє говорити про напрямок бажаних змін, їх глибину та певною мірою прогнозувати успішність процесу самовдосконалення.

Для дослідження особливостей самовдосконалення особистості використовувалася методика С.Б. Кузікової «Диспозиційна характеристика саморозвитку особистості (ДХСО)», метою якої є визначення рівня актуалізації психологічних ресурсів саморозвитку особистості як прогресивного, усвідомленого і керованого процесу особистісних змін, особистісного зростання. Анкета наведена в додатку Е. Ця методика дозволяє визначити рівень потреби у саморозвитку, параметри умов саморозвитку, механізми (функціональні засоби) саморозвитку.

Міні-анкета складається з п'яти запитань, які передбачають три відповіді закритого типу і одну - відкритого. Запропоновані варіанти відповіді розміщені за ступенем актуалізованості потреби в саморозвитку. Четвертий варіант, який відображає вищий ступінь, передбачає розгорнуту відповідь щодо суті питання.

При обробці анкети проводиться контент-аналіз отриманих даних і їх категоризація за ознаками ступеня актуалізації, усвідомленості і керованості процесу саморозвитку. Перше запитання міні-анкети ставить за мету виявлення усвідомлених цілей життя, спрямованості саморозвитку. Друге - визначення життєвих цінностей, концепції саморозвитку. Третє запитання спрямоване на з'ясування наявності настанови саморозвитку, особистісного ставлення до нього. Четверте - досліджує змістове наповнення процесу саморозвитку, його розуміння і засоби. П'яте запитання вивчає адаптивні життєві стратегії, виходячи з того, що особистісні зміни відбуваються саме в кризових життєвих ситуаціях або ситуаціях невизначеності. Варіанти відповідей на п'яте запитання припускають такі стратегії поведінки в ситуаціях фрустрації: а) - ескапізм, механізм психологічного захисту - заперечення; б) - механізм психологічного захисту - раціоналізація; в) - афективне реагування; г) - оволодіння ситуацією, саморозвиток.

Сутнісні характеристики шкал методики.

Потреба у саморозвитку. Зміст шкали становить потреба у самовдосконаленні, особистісному зростанні, усвідомленому самотворенні, відкритість, інтерес до навколишнього, внутрішнього світу свого та інших людей, повнота і насиченість життя, потреба в експансії - розширенні світу, оволодінні ним.

Умови саморозвитку. Зміст шкали становить автономність, позитивне самосприйняття, сила, зрілість Я, визначеність у цілях, активні життєві стратегії (пошукова активність, самовдосконалення), сприйнятливість (толерантність) до нового.

Механізми (функціональні засоби) саморозвитку. Зміст шкали стали становить самопізнання (прагнення до автентичності), самоаналіз (рефлексія), усвідомлення розбіжності між реальним і бажаним Я, чутливість до зворотного зв'язку, здатність до саморегуляції й самотворення.

Для реалізацій цілей саме нашого дослідження була розроблена анкета (Т.М. Яблонська), спрямована на з'ясування розуміння досліджуваними сутності самовдосконалення, оцінки його результативності, визначення індивідуальних особливостей процесу самовдосконалення, в якій враховувались індивідуально-психологічні параметри особистості (особливості Я-образу, самоставлення, саморегуляції, ціннісних орієнтацій, характерологічні особливості та рівень домагань). Застосування цієї анкети дає можливість визначити особливості мотивації самовдосконалення особистості, його стильові особливості, зробити прогноз щодо успішності цього процесу.

Анкета наведена в додатку Д. Обробка результатів анкетування передбачає контент-аналіз відповідей, в результаті чого визначається ступінь повноти і адекватності уявлень опитуваних про феномен самовдосконалення, міра його актуалізованості, конкретизуються ті сфери, у яких опитуваний прагне себе вдосконалити та розуміння важливості цього процесу для подальших життєвих планів досліджуваного. Останнє запитання спрямоване на виявлення розуміння опитуваними важливості різних складових успішного самовдосконалення.

Визначений перелік методик дозволяє комплексно та всебічно розкрити сутність, чинники та особливості феноменів самовдосконалення та само творення особистості і, на цій основі, визначити психолого-педагогічні основи становлення та розвитку відповідних процесів.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Абульханова, К. А. Время личности и время жизни / К. А. Абульханова, Т. Н. Березина. - СПб. : Алетейя, 2001. - 299 с.

Абульханова-Славская, К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова- Славская - М. : Мысль, 1991. - 299 с.

Аверьянова, Г.М. Особливості соціалізації молоді в умовах трансформації суспільства / Г.М. Аверьянова, Н.М. Дембицька, В.В. Москаленко. - К. : ППП, 2005. - 307 с.

Адлер, А. Практика и теория индивидуальной психологии / А. Адлер. - М. : Фонд за экономичную грамотность, 1995. - 199 с.

Александренков, Э. Г. «Этническое самосознание» или «этническая идентичность» // Этнографическое обозрение. - 1996. - № 3. - С. 13--22.

Ананьев, Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г. Ананьев - Л.: ЛГУ, 1968. - 338 с.

Ананьев, Б.Г. Психология педагогической оценки / Б.Г.Ананьев // Труды института мозга им. В.М.Бехтерева - Л., 1935. - Т.4.

Андреева, Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева - М. : Аспект Пресс, 1996. - 384 с.

Андреева, Г.М. Психология социального познания / Г. М. Андреева. - М. : Аспект Пресс, 2000. - 288 с.

.Анохин, П.К. Химический континуум мозга как механизм отражения действительности / П.К.Анохин // Вопросы философии, №6, 1970 - С. 107-118.

.Анцыферова, Л.И. К психологии личности как развивающейся системы /

Л.И.Анцыферова // Психология формирования и развития личности. - М., 1981. - С.3-19.

.Асеев, В.Г. О диалектике детерминации психического развития/ В.Г.Асеев// Принцип развития в психологии. - М., 1978. - С.21-38.

.Баклушинский, С. А., Орлова Н. Г. Особенности формирования этнической идентичности в мегаполисе // Этнос. Идентичность. Образование / Под ред. В. С. Собкина. - М.: Центр социологии образования РАО, 1998. - Т. IV. - Вип. VI. - С. 248-267.

.Балл, Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму (в суспільній, освітній, психологічній сферах) /Г.О.Балл. - Житомир: ПП «Рута», Вид-во «Волинь», 2008. - 332 с.

.Батліна, Л. В. Проблеми і зміст духовного самовдосконалення людини / Л. В. Батліна // Духовність особистості: методологія, теорія і практика : зб. наук. праць. Луганськ, 2004. - С. 37-44.

.Батлін, Л.В. Основи людинознавства: Людина в цілому: Навчальний посібник / Л.В.Батліна. - К.: КНТ, 2008. - 329 с.

.Бахта, В. М. Проблема аккультурации в современной этнографической литературе США // Современная американская этнография. - М.: Изд-во Академии Наук СССР. - 1963. - С. 184-222.

Белинская, Е. П., Стефаненко Т. Г. Этническая идентичность: понятие, формирование, модели измерений // Этническая психология. Хрестоматия. - СПб.: Речь, 2003. - С. 175-181.

.Белинская, Е. П. Идентичность личности в условиях социальных изменений : aвтореф. дис. … д-ра психол. наук : спец. 19.00.01 / Е. П. Белинская. - М. , 2006. - 50 c.

.Бернс, Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р. Бернс. - М.: Прогресс, 1986.

.Бернштейн, Н.А. Очерки по физиологии активности / Н.А.Бернштейн - М., 1966.

.Бодалев, А.А Психология о личности / А.А. Бодалев - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. - 188с.

.Божович, Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л.И.

Божович. - М.: Просвещение, 1968. - 464с.

.Бондаренко, Л. В. Я - МИР (механизмы и этапы формирования мировоззрения личности)/ Л. В. Бондаренко. - К., 1991. - 234 с.

.Боришевський, М. Дорога до себе : Від основ суб'єктності до вершин духовності: монографія /М. Боришевський. - К.: Академвидав, 2010. - 416с.

.Боришевський, М. Концептуальні засади проблеми самотворення особистості /М. Боришевський // Психологія особистості. - 2013. - №1. - С. 39-47.

.Боришевський, М. Й. Самотворення особистості і соціально-психологічна сутність детермінанти становлення та розвитку / М.Й. Боришевський // Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України

«Проблеми загальної та педагогічної психології» / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2012. - Т. XIV, ч. 1. - С. 28-35.

.Боришевський, М.Й. Особистість у вимірах самосвідомості: [монографія] / М.Й. Боришевський. - Суми: Видавничий будинок «Еллада», 2012. - 608 с.

.Бороздина, Л.В. Что такое самооценка? / Л.В. Бороздина // Психологический журнал. 1992. Т.13. № 4. С. 99-100.

.Братусь, Б. С. К изучению смысловой сферы личности /Б.С. Братусь // Вестник московского университета. Сер. 4. Психология. - №2. - С. 46-56.

.Бромлей, Ю. В. К вопросу об этнических аспектах психики // Бромлей Ю. В. Этнос и этнография. - М.: Наука, 1973. - С. 78-113.

.Брушлинский, А. В. Проблема субъекта в психологической науке / А. В. Брушлинский // Психол. журн. - 1991. - Т. 12. - № 6. - С. 3-10.

.Бычков, В.В. Эстетическое / В.В.Бычков // Новая Философская Энциклопедия, т.4. - Москва, 2001.

Размещено на Allbest.ru

...