Аналіз можливостей арт-терапії та арт-терапевтичної техніки

Мистецтво творчих рішень, нестандартних виходів тощо, яке вкрай необхідно в абсолютно будь-якій сфері людської діяльності, вимагає умінь і навичок. Якщо творчі здібності є у всіх людей, то вміння ними користуватися - далеко не у всіх. Так, наявність музичного слуху - ще не їсти вміння грати на інструменті або співати. До того ж, креативність дозволяє знаходити ефективні і ефектні рішення буквально «на рівному місці», «з нічого», даром, тим самим сприяючи особистої професійної самореалізації та зростання. Можна навести приклади зі сфери бізнесу, досить далекого від усякої психотерапії та психології, що свідчать про те, скільки коштує креативність: «Уолл Стріт джорнал» повідомив, що дворічний навчальний курс з розвитку творчого потенціалу в Дженерал Електрик збільшив на 60 % кількість патентоздатних ідей. Учасники Пітсбургського програми навчання творчому потенціалу показали 300 % зростання кількості життєздатних ідей в порівнянні з тими співробітниками, які не проходили дане навчання.

Творчість - вихід за межі вже наявних знань , подолання та перекидання кордонів. Творчий процес - створення принципово нового продукту (в будь-якому сенсі). Креативність - здатність відмовитися від стереотипних способів мислення і дії.

Навіщо потрібна креативність :

- Вона визначає успішність у професійній діяльності, так чи інакше пов'язаної з людьми;

- Формальна логіка (причинно - наслідкові зв'язки ) найчастіше не має прямого відношення до реального життя;

- Креативність допомагає знаходити оригінальні рішення будь-яких складних проблем;

- Це потужний фактор розвитку особистості;

- І найголовніше - це необхідно для виживання в постійно мінливому світі.

Знайти творче ( креативне ) рішення - це значить зробити те, що (як найчастіше здається ) ніхто до тебе не робив. Тобто, креативність практично тотожна адаптивності. У нашому випадку, будь-яка кризова ситуація ( незалежно від того, зовнішній чи внутрішній це криза ) є порушення нормальної адаптивності. Крім того, будь-яке мистецтво терапевтично за своєю суттю, воно говорить тільки про почуття та переживання і ні про що більше. Отже, арт-терапія апелює до внутрішнім силам людини, що походить з його творчих можливостей.

3 . Творчість і задоволення. Наступний момент полягає в тому, що творчість як процес нерозривно пов'язане з поняттям задоволення. Воно приємно, в той час як поняття «творчість» і « біль» - геть не поєднані . Основою для творчості може бути переживання, але не біль. Слово «переживання» у своєму етимологічному значенні говорить про скороминущої природі будь-якого почуття, про те, що будь-який біль можна пережити, перехворіти, пропустити через себе і відпустити. Арт-терапія є найбільш безболісним способом вирішення проблем. Хворобливих переживань і так цілком достатньо в житті , так що множити їх без особливої потреби є принципово невірним ходом. Адресуючись до творчого в людині, ми свідомо даємо йому можливість не піти від болю, але пережити її .

4 . Мистецтво і учіння . Головне - і велике - властивість мистецтва в тому й полягає, що це унікальний спосіб передачі людського досвіду. Навряд чи якийсь інший варіант передачі інформації здатен настільки ефективно і елегантно розминутися з проблемою батьків і дітей. Мистецтво пропонує людині можливість ознайомитися, а не дізнатися - наприклад, прочитати книгу, почути пісню або казку, побачити п'єсу або балет. Це - засіб фіксації досвіду, яке не володіє якістю обов'язковості, моралізаторства , нав'язливості. Мистецтво не впевнене у власній правоті, його це питання взагалі не займає. Мистецтво не претендує ні на об'єктивність, ні на істинність, ні на повчальність. У тому й полягає відмінність мистецтва від іншої людської діяльності, що воно не ставить перед собою прикладних, прагматичних цілей. У тій же мірі, в якій воно їх перед собою ставить, воно і мистецтвом - то бути перестає . Художник просто робить те, що йому цікаво, що його захоплює, що йому приносить задоволення .

У підсумку , на відміну від науки , яка фіксує досвід у жорстко певній формі, мистецтво зберігає його у формі цілком невизначеній, яка дає глядачеві ( слухачеві, учаснику) можливість самому робити висновки, визначати своє ставлення до пропонованого , приймати чи не приймати будь-який зміст, будь сенс, будь-який урок з безлічі містяться в кожному творі мистецтва.

Але ще важливіше інше: наука фіксує досвід дії, а мистецтво - досвід переживання з приводу чогось. Досвід переживання може бути тільки ознайомчим . Саме мистецтво , орієнтоване на унікальність будь-якої події особистої історії будь-якої людини , здатне поставити перед собою завдання зафіксувати досвід переживань з якогось приводу. Наука намагається шукати істину, мистецтво ж швидше зайнято вивченням самого процесу пошуку істини. Перед наукою не варто ні питання об'єктивного наявності правди, ні питання її безумовної необхідності. Істина, звичайно ж, є, і шукати її необхідно.

Для мистецтва неважливо, чи є істина або її зовсім немає. Важливо, що на цю тему думали інші люди. Як вони її шукали? І навіщо вони це робили? А навіщо я це роблю? І взагалі - вона мені потрібна чи ні? Припустимо , я її впізнав - і що ж ? Буду я знати точно , що вона є - що зміниться ? Чи стане легше? А як було у інших? Кому стало легше , а кому - ні?...

Психологи та психотерапевти частіше почали використовувати - арт-терапію - метод лікування за допомогою художньої творчості у своїх практиках. Цей метод, за словами фахівців, практично немає протипоказань і може застосуватися у роботі з усіма віковими групами. У деяких випадках, за допомогою художньої творчості пацієнтам легше висловитися, ніж пояснити словами.

- Техніки арт-терапії застосовуються для вирішення багатьох проблем, - коментує психолог Реабілітаційного комплексу для людей з особливими потребами Олександра Посмітюха з Умані Черкаська область. - Це можуть бути психологічні травми, втрати, кризові стани, внутрішньо- і міжособистісні конфлікти, вікові кризи. Через творчість терапія дозволяє виявити особистісні проблеми. Рятує від самотності та депресій.

Методику можна використовувати як у роботі з дітьми, так із дорослими. Для людей похилого віку методика швидше виняток, ніж правило.

- Арт-терапія сприяє підвищенню самооцінки в людей різного віку, проте люди похилого віку не завжди її сприймають, - розповідає психолог. - Саме арт-терапія вчить розслаблятися і позбуватися від негативних емоцій і думок. Покращується пам'ять, розвивається увага, мислення.

Для цих занять не потрібно особливої підготовки. Є різні види арт-терапії, один із найпоширеніших - малювання. Малювати може кожен. Під час роботи людина відходить від пережитого і починає переосмислювати його. Не варто переживати за те, що ви не володієте якимись певними талантами, арт-терапія не націлена на створення досконалого. Тут важливий не результат, а процес. Ви просто творите своє світовідчуття - малюєте щастя, розфарбовуєте сімейні негаразди, замальовуєте проблеми з коханими. Завдяки заняттям арт-терапією, люди починають відчувати гармонію з собою та з навколишнім світом, усвідомлюють свій життєвий шлях, починають дивитися на події, що відбулися, з іншого боку. Основна ідея арт-терапії - за допомогою створення власних картин відволіктися від переживань.

Ще є гарний спосіб, який допомагає як людям середнього так і старшого віку - малювати свої страхи чи проблеми, а потім малюнок спалювати. Є випадки, коли це допомагає позбутися боязні за кілька сеансів, а трапляється що потрібно 5 - 6. Іноді люди приходять - сім'я на межі розриву. Купа проблем, то жінка лається з чоловіком безперестанку, то з дітьми. Бесіди ні до чого не приводять. Коли ж вона починає малювати, то по малюнку стає ясно, що проблема захована в дитинстві.

85-річна Василіса Захарчук з міста Умань на Черкащині малює картини на картонках з коробок, які відшукує на смітниках. Малювати почала у 82 роки. Пенсії на захоплення не вистачає, тому Василіса Володимирівна шукає не зіпсовані картонні коробки. Вирізає прямокутники і малює на них квіти. За п'ять років намалювала більше тисячі картин.

Василіса Захарчук живе в одній з дев'ятиповерхівок в центрі міста в однокімнатній квартирі. Двері відкриває тільки знайомим. Має двох синів, троє онуків, троє правнуків та одну правнучку. Старший син Володимир живе в Росії, молодший Сергій із сім'єю в Умані. Василіса Володимирівна народилася в Росії. В Умань переїхала з чоловіком із повоєнного Сталінграда. Кімната, в якій мешкає жінка, велика. Коробки з картинами складені в кутках. Картонні картини складені по кілька десятків і зв'язані, щоб не розсипалися.

- Діти виросли, чоловік помер, а я залишилася одна, - розповідає російською Василіса Володимирівна. - Почала плакати, не знала, що робити, щоб зупинити сльози і почала малювати. Мені було 82 роки, по телевізору побачила, що хлопчик маленький в Америці робить фігурки з пляшок, які на смітнику збирав. Пенсія маленька, тому купувати матеріали дорого було. Я спочатку почала робити аплікації. На смітниках збирала коробки, вирізала великі прямокутники і обтягувала їх тканиною. Лоскути тканини мені давала сусідка, яка працювала на швейній фабриці. Я вирізала квіти з тканини, робила з них букети. Як має бути, може сказати художник-професіонал. Я роблю так, як мені подобається. Все зробила, а тоді дивлюся: ще можна таку квітку і таку. Доклеїла.

Перші картини намальовані на склеєних аркушах А4.

- Моя подруга працювала в педуніверситеті прибиральницею. Зараз вона вже виїхала з Умані. А тоді ще працювала і коли почула, що я малюю почала приносити листки паперу. Це мої перші роботи. Я дивлюся телевізор чи у вікно. Щось там бачу і малюю. Зразу могла малювати цілий день. Вночі, коли безсоння було то телевізор дивилася або ж малювала.

Майстриня і зараз продовжує робити аплікації.

- Зараз малюю тільки вдень, вночі вже не бачу, - каже Василіса Володимирівна. - Ось це циганське озеро, біля якого ми жили в Сталіграді. А на картонках малюю великі картини. Спочатку вирізаю, тоді ґрунтую. Вже потім роблю основу, а тоді виходить те, що в голову прийде. В основному квіти малюю в горшках. Рідні мені кажуть, що в мене це найкраще виходить. Спочатку пробувала овочі і фрукти малювати. Зараз за ці роботи мені соромно.

На фарби і олівці художниці не вистачає пенсії. Коли закінчуються і немає можливості купити - просить. Свої роботи Василіса Захарчук дарує безкоштовно. Найкращі картини хоче залишити онукам.

- Якось на день міського самоврядування намалювала нашій мерії картину - рука велика гарна, тримає букет квітів. Не знаю для чого я її намалювала, але як намалювала, то вже треба занести. Принесла, а не знала кому віддати. Але таки віддала, то не знаю, чи сподобалася їм картина, відгуків не було.

Картини Василіса Володимирівна нумерує після того, як їх взяли на виставку на одне з підприємств і кілька картин не повернули.

7. Десятирічний досвід становлення арт-терапії в Україні

Архаїчні форми мистецтва - як прообраз сучасної арт-терапії - збереглися в народному українському творчості, яке характеризується наївністю, безпосередньо - дієвим характером, опорою на символічну мову несвідомого. Народна творчість є джерелом душевного здоров'я людей і не просто широко поширене в Україні, зберігаючи свої давні традиції. Українські писанки та вишиванки відомі всьому світу, і ще сто років тому для кожної української жінки і багатьох чоловіків народна творчість було невід'ємною частиною їхнього життя. До кінця ХІХ століття більшість людей жили у селах, де традиційна культура була обов'язковою частиною життя - все змалечку співали, танцювали, малювали. Потужний цілющий ресурс мали українська музика і пісні, які супроводжували кожен крок наших предків. Сьогодні сформувалася міська культура все більше перетворює людей у споживачів мистецтва. Але потреба в самовираженні залишається, що і сприяє розвитку арт-терапії. Використання в сьогоднішній українській арт-терапії форм народної творчості можна розглядати як одну з особливостей розвитку арт-терапії.

28 лютого - 1-2 березня 2013 року у Київському міському Будинку Вчителя відбулася Х ювілейна міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція «Простір арт-терапії : досвід становлення» Вже десятий раз організаторами конференції виступили Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Всеукраїнська громадська організація «Арт-терапевтична асоціація». У тому році до організації конференції приєдналися Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України, Медико-психологічний факультет Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, ВГО «Асоціація лікарів-психологів», Кафедра сучасної хореографії факультету режисури та хореографії Київського національного університету культури і мистецтв, Дельфінарій «Немо». Інформаційним партнером стала газета «Психолог» видавництва «Шкільний світ».

І тогорічна конференція, яка відбулася, в рік дитячої творчості в Україні, стала особливою, тому що Арт-терапевтична асоціація святкувала десятиріччя існування. Вже 10 років арт-терапія впевнено рухається на просторах України: від помилок до вивіреності кожного кроку, від аматорства до професіоналізму, від перших спроб до побудови методології, від окремих спеціалістів, роз'єднаних великими відстанями, до Всеукраїнського об'єднання арт-терапевтів. Арт-терапевтів вже багато - тих, хто живе та розвивається в психологічній професії разом з мистецтвом, по-творчому ставиться до життя та психологічної практики, допомагає іншим знайти себе через творче самовираження!

Відкрили конференцію «Простір арт-терапії: досвід становлення» видатний вчений, завжди готовий до творчості Чуприков Анатолій Павлович,заслужений діяч науки і техніки України, професор МАУП, КМАПО, академік МКА, д. мед. наук, проф. Щодо перспектив розвитку арт-терапії в Україні, наукової рефлексії в арт-терапевтичних дослідженнях у своєму вітальному слові говорив Слюсаревський Микола Миколайович, директор Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, член-кор. НАПН України.

Протягом 3-х днів конференції понад 200 учасників з усіх куточків України та інших країн обмінювалися досвідом застосування різних методик різних творчих моделей, що дало змогу оцінити можливостями арт-терапії. Професіонали, студенти та зацікавлені фахівці з Чернігова, Білої Церкви, Черкас, Луганська та Луганської області, Івано-Франківська, Рівна, Луцька, Хмельницького, Каменець-Подільського, Одеси та Одеської області, Мелітополя, Житомиру, Чернівців, а також інших країн - Німеччини, Грузії, Білорусі (Мінськ, Гомель), Литви, працювали в різних напрямах арт-терапії і мали можливість ознайомитися з найновішими знахідками знаних практиків в сфері арт-терапії. Серед учасників конференції були присутні психологи, соціальні працівники, психотерапевти, психіатри, педагоги, науковці та практики арт-терапії, шкільні психологи, спеціалісти HR, психіатри та медичні психологи, викладачі і студенти, представники громадських організацій.

На пленарному засіданні прозвучали цікаві доповіді провідних вчених і практиків, які працюють в різних напрямках арт-терапії. Відкрила засідання доповідь Вознесенська Олена Леонідівна, президент ВГО «Арт-терапевтична асоціація», к. психол. наук, ІСПП НАПНУ, доповіддю «Арт-терапевтичний простір постмодерністського часу», в який авторка проаналізувала сучасний стан розвитку арт-терапії в Україні, зміни, що відбуваються в суспільстві під впливом медіа, можливості використання постмодерністської естетики в арт-терапії. Прозвучали також доповіді стосовно перспектив розвитку різних напрямів арт-терапії: Мови Людмили Вікторівни, к. психол. н., доц. каф. сучасної хореографії Київського національного університету культури і мистецтв, керівник Центру психології руху та творчого самовираження «Maluma&Takete» щодо розвитку танцювально-рухової арт-терапії, та Бреусенко-Кузнєцов Олександра Анатолійовича, к. психол. н., доц. Національного технічного університету України «КПІ» щодо використання фантастичного в казкотерапії.

Європейська арт-терапія була представлення доповіддю Нійоле Бражене, доктор соц. н., доц. Едукологічного ф-ту Шяуляйського університету, член Литовської асоціації арт-терапії (Литва) щодо можливостей розвитку креативності дітей дошкільного віку за допомогою арт-терапії.

В доповідях була широко представлена антропософська терапія мистецтвом: були розглянуті творів мистецтва як інструмент арт-терапії з точки зору історико-культурного підходу(Єщенко Наталія Олександрівна, архітектор, художник, викл. навчального центру «Метаформ»); можливості живопису у розвитку почуттів дитини (Костинська Наталія Євгеніївна, доктор мед. н., проф.,ректор Інституту гомеопатії «Протос»,голова Українського товариства антропософських лікарів); терапія мистецтвом у лікувальній педагогіці (Чекмарьова Лідія Володимирівна, лікувальний педагог, директор ЦЛП «Сонячне подвір'я», доцент Всеукраїнського семінару з лікувальної педагогіки та соціальної терапії під патронатом державного швейцарського семінару з лікувальної педагогіки Дорнах).

Окремим мистецьким акордом прозвучав евритмічний перформанс під керівництвом Лаша Малашхія (Грузія), керівника евритмічної освіти в Києві. Учасники мали змогу бачити заспокійливу, гармонізуючу та концентруючу дію евритмії в реальності.

Досвід застосування арт-педагогіки повідомили Волкова Людмила Миколаївна,ст. викл. каф. образотворчого мистецтва і дизайну Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка, Деркач Оксана Олексіївна, к. пед. н., доц., докторант Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського та Андрейчин Світлана Ростиславівна, зав. центру практичної психології і соціальної роботи Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти.

В доповідях прозвучали й більш вузькі питання використання арт-терапії: особливості застосування методики «Малювання дихання» (Подкоритова Лариса Олександрівна, к. психол. н., доц. каф. практ. психології і педагогіки Хмельницького національного університету); особливості плейбек-театру як засобу арт-терапії (Савінов Володимир Вікторович, співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, керівник Київського плейбек-театру «Dйjа vu plus» та Української школи підготовки спеціалістів плейбек-театру, керівник секції гештальт-терапії Київського осередку УСП); застосування арт-терапії у професійному самовизначенні майбутніх фахівців (Єгорушкіна Катерина Владиславівна, асп. каф. психології та педагогіки Національного університету «Києво-Могилянська академія»); аналіз методів арт-терапії, спрямованих на гармонізацію душевного стану майбутньої мами і розвиток навичок спілкування з малюком (Папета Оксана Василівна, психолог, викл. Національного університету театру кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого); теоретичні аспекти фототерапії(Борейчук Ірина Олегівна, викл. каф. психології Рівненського інституту Університету «Україна»); вплив музики молодіжних субкультур на молодь (асп. Інституту мистецтв Національного педагогічного універститету ім. М.П. Драгоманова); аспекти теоретико-методологічної взаємодії психології мистецтва і арт-терапії (Литвин-Кіндратюк Світлана Данилівна, к. психол. н., доц. Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника).

Дуже цікавим виявився досвід застосування арт-терапії в роботі психолога з агресивною енергією підлітків, що мають онкопатологію (Заболотна Наталія Леонідівна, керівник психологічної служби Благодійного фонду «Запорука» дит. відділення Інституту раку, дит. відділення Інституту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова, тренер Київського Гештальт Університету).

Подарунком учасникам конференція стала презентація книги «Зростаємо разом: практикум сімейного дозвілля» Немежанської Олени Аркадіївни, методиста вищої категорії Будинку дитячої творчості Подільського району м. Києва, заслуженого працівника освіти, почесного члена ВГО «Арт-терапевтична асоціація».

Перший день конференції став поєднанням арт-терапії, мистецтва, науки, медицини і закінчився в Київському дельфінарії «Немо» унікальним майстер-класом та доповіддю Чуприкова Анатолія Павловича, заслуженого діяча науки і техніки України, проф. МАУП, НМАПО, академіка МКА, доктора мед. н., проф., почесного президента ВГО «Арт-терапевтична асоціація»; Моргуна Ярослава Ігоровича, психолога-дельфінотерапевта, ст. викл. каф. психології та педагогіки ЧФ РІС КСУ та Поповського Богдана Петровича, керівника відділу дельфінотерапії Київського дельфінарію «Немо» «Арт-терапія в структурі психокорекційних занять з дельфінами».

В ході роботи конференції були проведені 28 майстер-класи та 4 лабораторії. Учасники мали можливість отримати знання щодо методології та власний досвід використання власної творчості з метою зцілення особистості, спробувати гармонізувати свій внутрішній світ і знайти джерело свого натхнення. Майстер-класи дозволили учасникам конференції ознайомитися з практикою арт-терапії за допомогою образотворчого мистецтва, музикотерапії, танцювальної-рухової, тілесно-орієнтованої, казкотерапії, драматерапії, мистецтва театру плейбек.

На майстер-класах були презентовані напрями арт-терапії:

- образотворча терапія (Гринчук Ірина Анатоліївна, доктор філософії, керівник Навчально-просвітницького центру трансперсональної психології «Світ Софії», Заболотна Наталія Леонідівна, керівник психологічної служби Благодійного фонду «Запорука» (дит. відділення Інституту раку, дит. відділення Інституту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова), Грибенко Ірина Віталіївна, н. с. Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, Подкоритова Лариса Олександрівна, к. психол. н., доц. каф. практичної психології і педагогіки Хмельницького національного університету, Єгорушкіна Катерина Владиславівна, асп. каф. психології та педагогіки Національного університету «Києво-Могилянська академія», Скнар Оксана Миколаївна, к. психол. н., с. н. с. Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, Науменко Олена Миколаївна, практичний психолог ДНЗ № 111, керівник арт-терапевтичної майстерні «Чарівне рукоділля», Волкова Людмила Миколаївна, ст. викл. каф. образотворчого мистецтва і дизайну Київського університету імені Бориса Грінченка, член відділення антропософської терапії мистецтвом ВГО «Арт-терапевтична асоціація», Єщенко Наталія Олександрівна, архітектор, художник, викл. навчального центру «Метаформ», Назаревич Вікторія В'ячеславівна, к. психол. н., проф. каф. психології Рівненського інституту Університету «Україна», Сахарова Тетяна Володимирівна, фелт-мейкер, Титаренко Олена Іллівна, практичний психолог вищої категорії, керівник Центру профконсультації та практичної психології при Центрі трудової підготовки та професійної орієнтації молоді, Галіцина Людмила Вікторівна, гол. ред. газети «Управління освітою» видавництва «Шкільний світ», Гундертайло Юлія Данилівна, м. н. с. Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, Деркач Оксана Олексіївна, к. пед. н., доц., докторант Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, Косенко Даніїл Юрійович, доц. ф-ту дизайну Київського національного університету технологій та дизайну, керівник навчального центру «Метаформ»));

- евритмія (Баймлер Ліна, лікувальний евритміст, викл. евритмічного мистецтва у Києві - освіти, що визнана Вільною школою «Гьотеанум» (Україна-Швейцарія), лік. евритміст сімейної клініки «Мітера»; Малашхія Лаша, керівник та викладач евритмічного мистецтва у Києві - освіти, що визнана Вільною школою «Гьотеанум» (Україна-Швейцарія)),

- драматерапія (Вознесенська Олена Леонідівна, к. психол. н., с. н. с. Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, президент ВГО «Арт-терапевтична асоціація», Назаренко Тетяна Вікторівна, психолог, арт-терапевт, головний редактор напрямку «Психологія» вид-ва «Золоті Ворота»);

- казкотерапія (Плетка Ольга Тарасівна,м. н. с. Інституту соціальної та політичної психології НАПН України; Ткач Разіда Мугаллімовна, науковий керівник Школи терапевтичної метафори «Доктор Казка»);

- танцювально-рухова терапія (Буценко Наталія Дмитрівна, медичний психолог, майстер школи«Сакральна архітектура тіла»; Скибицька Юлія Миколаївна, практ. Психолог; Іл'юкевич Ігор Петрович, викл. тілесноорієнтованої і танцювальної терапії Білоруської академії післядипломної освіти, н. с. відділу психічних та поведінкових розладів РНПЦ психічного здоров'я м. Мінськ, член Білоруської асоціації психотерапевтів, член міжнародної асоціації ранніх психозів IEPA м. Сідней (Австралія), голова правління Британського психологічного клубу м. Лондон (Велика Британія) (Мінськ); Мова Людмила Вікторівна, к. психол. н., доц. каф. сучасної хореографії Київського національного університету культури і мистецтв, керівник Центру психології руху та творчого самовираження «Maluma&Takete»),

- музична терапія (Самишкіна Олеся Володимирівна, практ. психолог, арт-терапевт, ініціаційний терапевт, засновник Центру творчого розвитку особистості «ШЛЯХ», Грініна Людмила Михайлівна, музичний терапевт, Папета Оксана Василівна, психолог);

- мультиплікаційна арт-терапія (Голубєва Олена Євгенівна, керівник ГО «Центр екології сім'ї», керівник дитячої студії мультиплікації «Червоний собака», викл. каф. кінорежисури та кінодраматургії Національного університету театру кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого,м. н. с. Інституту соціальної та політичної психології НАПН України);

- плейбек-театр (В.В. Савінов, психолог, гештальт-терапевт, співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, керівник Київського Playback-театру «Dйjа vu plus»).

Учасники конференції вивчали особливості використання арт-терапії в антропософській традиції (О.М. Науменко, практичний психолог ДНЗ № 111, керівник арт-терапевтичної майстерні «Чарівне рукоділля», член ГО «Арт-терапевтична асоціація», Н.О. Єщенко, архітектор, художник, викл. навчального центру «Метаформ», член правління ГО «Арт-терапевтична асоціація», Д.Ю. Косенко, викл. ф-ту дизайну КНУТД, керівник навчального центру «Метаформ»).

Майстер-класи викликали багато інтересу та захопили учасників. Особливу увагу привернули лабораторії, що передбачали дослідження певної тематики та результат, виражений у мистецькій формі.

Заключне засідання учасників конференції, як й завжди, стало яскравим та наявним підсумком роботи конференції. Вже традиційним став виступ Київського PLAY BACK театру «Dйjа vu plus» під керівництвом Савінова Володимира Вікторовича. В рамках обговорення заходів конференції були представлені здобутки роботи лабораторій: танцювальні імпровізацію «Очікування. Відчуття. Стосунки», підготовану під керівництвом Мови Людмили Вікторівни та живі скульптури різнобарвних стосунків, створені на лабораторії «Чоловік і жінка: колір стосунків» під керівництвом Вознесенської Олени Леонідівни та Савінова Володимира Вікторовича. Учасники конференції мали змогу подивитися мультиплікаційний фільм, що був створений учасниками лабораторії «Вийти за межі», ведуча - Голубєва Олена Євгенівна, та творчі роботи учасників лабораторії «Мотиви становлення особистості в історико-культурному розгляді творів скульптури», ведучі - Волкова Людмила Миколаївна та Єщенко Наталія Олександрівна.

Для українського арт-терапевтичного простору ця конференція дала змогу презентувати та поширити різноманіття арт-терапевтичних методів та методик, представити роботу майстрів цієї справи, що сприяло поглибленню комунікації в професійній спільноті арт-терапевтів. Практичні доробки дали поштовх до наукової рефлексії щодо оптимізації діяльності професійної спільноти арт-терапевтів та подальшої розробки теоретичних засад арт-терапії..

Досвід становлення арт-терапевтичної спільноти, яка взяла участь у конференції, довів, що арт-терапія в Україні досягла того рівня розвитку, коли вона не може залишатися в межах професійної творчості окремих ентузіастів, а вже вийшла на рівень фахівців зі сформованою професійною ідентичністю. Тим самим підтверджена необхідність створення єдиного Всеукраїнського об'єднання арт-терапевтів, яке зможе координувати різні аспекти розвитку арт-терапії як окремої професії.

Учасники відмічали необхідність удосконаленні навчальних програм, які розширюють поле діяльності арт-терапевта в умовах інформаційного суспільства, включаючи медіатворчі заходи. Потребують подальшої розробки єдині стандарти професійної підготовки арт-терапевтів України, які б регулювали зміст та тривалість навчання, відповідно європейським стандартам підготовки арт-терапевтів, включаючи особисту терапію та супервізійний супровід діяльності.

Перспективи розвитку арт-терапії пов'язані з: глибшим науковим пізнанням психотерапевтичного потенціалу та обмежень впливу різних видів творчості та мистецтва в освітянському, медичному та соціальному просторах; опредметненням арт-терапевтичного знання у науковому просторі, розумінням до яких змін, особистісних новоутворень призводить арт-терапія; наскільки відбулося прирощення суб'єктивності людини.

Х міждисциплінарна науково-практична конференція з міжнародною участю «Простір арт-терапії: досвід становлення», дозволила усвідомити глибину психотерапевтичного впливу арт-терапії та широту наукового пошуку українських арт-терапевтів. Вона стала справжнім святом творчості та здоров'я!

Нові думки породили нові форми арт-терапії,такі як ландшафтна арт-терапія, ініціаційна та ін..

Ландшафтна арт-терапія - теж досить нова форма арт-терапії. За висловом А.І. Копитіна - це ампліфікація природних архетипових символів в природних умовах. Робота на природі додає можливості використання нових матеріалів і засобів художньої творчості, зокрема, природних матеріалів і різних готових об'єктів. Ініціаційна арт-терапія представляється нам досягненням українських арт-терапевтів (О.Л. Вознесенська, А.В. Старовойтов, Н.Б. Ткаченко). Власне арт-терапія - найбільш адекватний метод включення ініціації в процес терапії у відповідь на несвідомий запит клієнта в ініціюванні та його потребу в екзистенційному досвіді. Ініціаційні дійства традиційних товариств дали початок ряду арт-терапевтичних технік - нанесення малюнків на тіло, створення масок і т. д. Часто арт-терапевтичні заняття супроводжуються спеціально підібраною музикою, включають вираження своїх почуттів за допомогою спонтанного руху і танцю (Л.В. Мова, В.Г. Шевченка). Використання мультимодального підходу в арт-терапії розширює можливості і репертуар ритуалів ініціації.

Окремо хотілося б сказати про нових підходах до використання казки, які розробляються українськими арт-терапевтами - легендотерапії, використанні героїчного епосу, фентезі (О.А. Бреусенко-Кузнєцов), міфодрамтерапії (Батіг О.Т.). Також окремо, але як форма арт-терапії, розглядається нами створення мультфільму за допомогою сучасних технологій анімації з терапевтичними цілями (Є.Є. Голубева, С.Ю. Мельниченко).

Тут ми підходимо до виділення наступного особливості української арт-терапії - тяжінню фахівців до розширення своїх професійних можливостей через використання принципово нових форм арт-терапії, нових підходів в мистецтві взагалі.

Аналіз сучасної наукової літератури за тематикою використання арт-терапії приводить нас до усвідомлення ще однієї особливості арт - терапії в Україні - її мультимодальності - використання декількох видів мистецтв, послідовної роботи декількох творчих модальностях. Часто неможливо віднести ту або іншу технологію до певного виду або форми арт-терапії. Коли група створює карту, на якій відображені місця подій щойно написаної казки, після чого відбувається її драматизація - до якого виду віднести це заняття: до драмтерапії, власне арт-терапії або все ж казкотерапії, адже в основу всього лягла складена казка? Малюнок рухів або танець намальованого персонажа - це арт - або танцювально-рухова терапія? Поєднання різних форм терапії творчістю дозволяє максимально мобілізувати творчий потенціал клієнтів і знайти ті способи творчого самовираження, які найбільшою мірою відповідають їх можливостям і потребам, і надати кожному додаткові можливості вираження своїх почуттів і думок.

У Західній Європі, як відомо, існує досить жорстке розділення власне арт-терапії, музичної, танцювально-рухової і т. д. Терапевти, що відносять себе до кожного з цих напрямків, створюють власні професійні співтовариства, мають професійний кодекс, систему навчання, підвищення кваліфікації, соціальну ієрархію. Нечисленність і, можливо, невгамовне цікавість і жага знань сучасних українських психотерапевтів призвели не до змішання, але до з'єднання в психологічної практиці різних форм і методів арт-терапії, використання різних мистецтв у терапевтичних цілях у рамках однієї терапевтичної групи або навіть сесії. А адже процес створення художніх образів нерозривно пов'язаний з тілесними рухами, просторовим сприйняттям, часто - вербалізацією і розвитком історії зображуваних персонажів. Мультимодальність арт-терапії закладена в якості арт-терапевтичного процесу!

Мультимодальність української арт-терапії висуває підвищені вимоги як до студентів, так і викладачів. У західноєвропейській традиції навчання арт-терапії, як, втім, і в Росії, студент повинен мати базові знання і певний рівень розвитку однієї з творчих модальностей. Однак, як показує досвід викладання арт-терапії в Україні, для сучасного арт-терапевта важливо розуміння протікання творчого процесу і його власна здатність до імпровізації взагалі, власний творчий потенціал. Інструментом роботи в арт-терапії є особистість арт-терапевта і його тіло. Важливо не вміння арт-терапевта малювати або співати (хоча загальні знання, що стосуються художніх матеріалів або анатомії руху та композиції танцю, зрозуміло, важливі), а загальний рівень творчого розвитку, володіння і своїми почуттями, і своїм тілом. Арт-терапія сприяє високому ступеню творчої розкутості і самостійності. Тому рівень арт-терапевта у широкому розумінні цього слова можна оцінити за свободу його рухів і широті можливостей вираження себе і своїх почуттів, усвідомлення власних тілесних відчуттів, здатності відчувати стан клієнта, використовуючи для цього своє тіло як інструмент, вміння володіти своїм голосом і тілом.

Висновок

В даний час арт-терапія набуває все більшої популярності. Творячи і щоб їх будувати, людина у використовуваних для творчості матеріалах висловлює свої побоювання, страхи, проблеми. Тут не потрібно підбирати слова і з оглядкою на фахівця думати: «А раптом мене не зрозуміють або засудять?». Методи арт-терапії відносяться до проективні методиками і являють собою винос у зовнішній світ того, що нас найбільше турбує. У процесі терапевтичної роботи відбувається м'яка опрацювання та корекція тривожать подій.

Великий інтерес представляють спроби деяких арт-терапевтів розширити межі своїх досліджень за рахунок використання нейропсихологічних даних, уявлень психосоматичної медицини, даних про психологію сприйняття візуальних образів і фізіології емоцій, деяких положень теорії прихильності, Безсумнівно, навіть у вік розвиненою медицини не можна впорається з проблемою тільки традиційним лікуванням: виписати для тіла процедури та мікстури, а для душі - антидепресанти. Підходити до вирішення проблем необхідно інтегрально, адже тіло невіддільне від душі, а душа від тіла. Арт-терапія - це, перш за все, інтегральне ліки, без обмежень у віці та побічних ефектів. На мій погляд, терапія творчістю дуже прогресивний напрямок. Використовуючи знання суміжних наук як доповнення нанесене на канву творчості арт-терапія поступово займе гідне місце серед інших терапевтичних методів.

Мистецтво формує інтелектуальні якості, стимулює творчі можливості, сприяє успішній соціалізації. Мистецтво лікує.

Размещено на Allbest.ru