Психологічні особливості впливу релігійності на формування зрілої особистості

Основа типологій релігійності - формальні характеристики: в поведінці, ступінь релігійності, прийняття тих і чи інших цінностей, функції, що виконуються релігією для особистості, факти свідомості і поведінки. Автори пропонують різного роду ознаки, але спостерігається схожість між "засобом", зовнішньої, соціальної, формальної видами релігійності, тому що тут релігія має для особистості меншу цінність. У внутрішній, традиційній, духовній релігія сама по собі представляє цінність.

При психологічному аналізі великих соціальних груп розглядається соціально-психологічний тип особистості - домінуючі у членів цієї великої соціальної спільності особливості спрямованості, інтересів, цілей, рольових уявлень, звичок і т.п. В даному випадку пропонується розгляд особистості релігійної людини як соціально-психологічного типу через типології віруючих, запропоновані психологією і соціологією релігії. [45]

Вивчення психологічних особливостей віруючих повинно спиратися на деякі методологічні та методичні засади соціально-психологічного дослідження релігійності і атеїстичності, до них можна віднести: необхідність єдиного логічного підґрунтя для виокремлення всіх груп типології. Реалізація цієї підстави виконується у двох видах ознак, що відносяться:

а) до сфери свідомості індивіда і

б) до сфери його поведінки. Аналізується сукупність суб'єктивних і об'єктивних ознак для віднесення тих чи інших індивідів до певної світоглядної групи. [38]

Дослідники пропонують різні основи типологій, враховуючи факти свідомості і поведінки, пропонуючи один або кілька ознак: формальні характеристики, ступінь релігійності, прийняття тих чи інших цінностей, ступінь релігійної обізнаності, культові дії. Серед соціально-психологічних типів релігійних людей є абстрактні, ідеальні, реальні; виділені на теоретичній і емпіричній підставах.

Абстрактний ідеальний віруючий (узагальнений- еталонний) це ідеальний зразок для наслідування так само як і ідеал абсолютно зрілої особистості. Характеристики конкретного ідеального віруючого встановлюються на підставі знань реальних особливостей групи релігійного населення та умов їх життя. Конкретний реальний віруючий має властиву йому ступінь адаптованості в релігійній системі. Ступінь (рівень) релігійності може визначатися ступенем відповідності еталону (В.Г. Пивоваров). [46]

Е. Шпрангер серед типів особистості (теоретичний, економічний і т.д.) виділяє - релігійну людину, вона переживає вищі цінності, релігія - більш всеосяжна і інтегративна з цінностей, визначає не тільки її особисте життя, але і тотальність світу в цілому. До типу релігійної людини відноситься іманентний містик - всі життєві цінності переживаються як цінні, утвердження життя і активна участь в ньому. Для трансцендентного містика життєві цінності заперечуються, з'єднує себе з вищою реальністю за допомогою відходу від життя, визнає аскетизм, самозаперечення. [36]

Типи віруючих розрізняються за частотою та інтенсивністю емоційних переживань. Емоційний компонент - обов'язковий компонент релігійності.

1. особи, які відчувають глибокі і часті емоційні переживання;

2. особи, для яких релігійні переживання поодинокі, а релігійний досвід здебільшого опосередкований релігійними інституціями.

3. Особи, що не мають релігійного досвіду або мають про нього абстрактно-ментальні уявлення. [47]

Можливо, в третю групу входять ті, що коливаються, хто сумнівався, байдужі за іншою класифікацією.

І.М. Яблоков аналізує місце релігійних орієнтацій в ряду ціннісних орієнтацій і в залежності від цього виводить класифікацію. Особистість віруючого оцінюється за параметрами: пропорції світських і релігійних цінностей в свідомості, вираженість релігійної віри, вказані соціально-психологічні фактори: група, спільна діяльність.

Найбільша вираженість релігійної орієнтації (визначальної життєвої орієнтації) характеризується: вірою в бога, визнанням істинності догматів, культовими діями по релігійним мотивам; активною роллю в релігійній групі, поширенням релігійних поглядів. Їх релігійна свідомість впливає на мотивацію соціальної діяльності. [36]

Отже, під релігійністю розуміється соціально-психологічна властивість особистості, суб'єктивне відображення і інтерпретація, ступінь прийняття елементів релігії, які проявляються в свідомості і поведінці. Це багатопланова властивість, вона, відповідно до аналітичного підходу, має структуру, що включає п'ять компонентів. Когнітивний компонент, як найбільш значимий, (знання, вірування, переконання); емоційний (почуття і емоції, пов'язані з вірою); поведінковий (культова і позакультова поведінка: обряди, ритуали); ідентифікаційний (усвідомлення людиною своєї приналежності до певної конфесії та віри) і нормативно-ціннісний. Релігійність є цілісною, а її компоненти тісно пов'язані між собою і взаємообумовлені.

2.2 Ознаки(складові) релігійності, які впливають на особистісну зрілість

Давайте відсікати. Людина не може бути зрілою, якщо у неї немає свого шляху. Володимир Тарасов пише: «Людина великої мети знає свій шлях. Людина, яка не має великої мети, не знає свого шляху. Це недолуга людина… Шляхи не перетинаються. Люди, що мають шлях, не можуть перешкодити один одному. Місця вистачить для всіх. Тому що шлях не споруда і не плід фантазії. Він існує, поки існує людина. Його можна побачити і дізнатися. Його можна злякатися, можна зніяковіти або зрадіти. Але для кожного він один. Не вступити на нього - значить блукати без дороги. Спочатку ми вибираємо шлях, потім шлях вибирає нас. І кроку не можемо ступити в сторону».

Зрілість немислима, якщо людина не взяла повну особисту відповідальність за все, що відбувається в її житті. Незріла особистість звалює провину за свої невдачі, прорахунки і нещастя на підступи «доброзичливців», на лиху долю, спадковість, пристріт, порчу, невезіння, словом, «самоскидує» на будь-яку зручну для свого виправдувального механізму обставину. Вона буде «рвати на собі тільняшку», доводити всім свою правоту, обурюватися, конфліктувати і сперечатися, аби підтвердити свою значимість.

Зріла особистість самодостатня, тобто має стійкий світогляд, апробовані життям принципи. Вона здатна утвердитися в собі, стати людиною твердого розуму, мінімально залежати від зовнішньої волі, не надавати надмірної значущості оцінкам себе самого і об'єктів зовнішнього світу, комфортно себе почувати наодинці з самим собою.

Вища стадія зрілості - духовна зрілість. На цій стадії зріла людина перемагає страх перед смертю. Після цього рядка більшість з нас засумує, бо на цій вимозі до зрілості особистості відсіється більшість претендентів. Якщо людина не перемогла в собі страх перед смертю, вона не може досягти останньої стадії - духовної зрілості. Отже, не може претендувати на зрілість взагалі. Психолог Р.А. Нарушевич розповідає: «Я бачив людей, був присутній при їх смерті, ці люди за життя дуже багато говорили про безсмертя, проповідували іншим, але коли вони йшли, я бачив жах в очах. Я не бачив цієї посмішки: «До зустрічі, хлопці, скоро побачимося в наступному житті». Ні. Або був жах, або було сильне занепокоєння, тому що людина думає: «А раптом ... а раптом все, що я знав і говорив іншим, воно не так, а раптом я все-таки не вічний?» [1]

Єдність і гармонія всіх сторін людської особи вважаються ознакою здорової особистості, - станом, який був даний людині в її первозданній чистоті та був потім утрачений унаслідок нехтування законами духовного життя й тепер є ідеальним станом людини: «Щоб ваші дух, душа і тіло були досконалі в усій повноті і без жодної вади» (1 Сол. 5:22). Це свідчить про те, що особистісна зрілість не є тільки «психічною» чи «духовною», лише виражає процес уподібнення до Христа. Тобто співвідношення між психічною та духовною зрілістю корелятивне: по-перше, вони не тотожні по суті, а по-друге, вони можуть позитивно чи негативно впливати одна на одну. Але вплив психічної незрілості на духовне життя є менш шкідливим, ніж навпаки [48].

В класичній науковій психології не розглядається духовний розвиток особистості як повноцінний процес. Проте якщо і розглядається, то не в розумінні духовності як віри в Бога, а як естетичний, пізнавальний розвиток особистості.

В християнській психології розвиток духовності як віри в Бога - це головна умова формування зрілої особистості. Для теми формування духовності та релігійності в процесі становлення особистості особливе значення має підхід Е. Еріксона, в рамках якого релігійність розглядається як динамічна характеристика особистості, яка піддатна постійному розвитку впродовж життя. Релігійність людини змінюється залежно від віку. В своїй праці «Дитинство й суспільство» (1963) Е. Еріксон припустив, що поруч із фрейдівськими фазами психосексуального розвитку (оральною, анальною, фалічною, латентною та генітальною), існують аналогічні стадії розвитку «Я», в ході яких встановлюються основні орієнтири щодо себе та свого соціального середовища. За теорією Е. Еріксона, становлення особистості не закінчується в підлітковому віці, а триває впродовж усього життя, і кожній стадії розвитку притаманні власні параметри, що є позитивними чи негативними. Таких стадій Еріксон виокремлює вісім . Ідеї Еріксона виявились настільки продуктивними, що їх почали використовувати інші дослідники.

На основі його концепції психолог Джеймс Фаулер виділив сім стадій розвитку віри. Зокрема, п'ята стадія - індивідуально­рефлективна віра, коли молодь, яка вийшла з підліткового віку, піддає сумніву, запереченню традиційні переконання, намагаючись повністю виробити власні [49].

Американський психолог Г. Стенлі Холл вважає, що релігійний розвиток індивіда повторює релігійний розвиток його біологічного виду. Він уявляє релігійний розвиток за принципом ембріонального: онтогенез як короткий повтор філогенезу. На його думку, перед'юнацький вік - це вік екстраверсії та поклоніння кумирам, домінування емоцій - страху, гніву, ревнощів, ненависті, заздрості та мстивості. Звідси широкий вибір героїчних персонажів і драматичних подій Старого Завіту, переконаність у особливому значенні закону та правосуддя, що стимулює переживання благоговійного страху та поваги й найбільш відповідає віку. Однак справжній, глибокий релігійний досвід можливий тільки з настанням юнацького віку. Юність є фактично найвищою точкою розвитку релігійності. Попередні роки є підготовчими, наступні - більш сконцентровані на доктрині як на деякому заміннику віри, та на історичній спадщині. Статистичні дані та факти Г.С. Холла з юнацької віри демонструють, що бурхливі роки сексуального дозрівання є й роками духовного росту. Г.С. Холл зауважив, що більшість випадків релігійного навернення має місце в період сексуального дозрівання. Існує зв'язок за принципом «подібності та відмінності» між релігійністю та сексуальною любов'ю. Це проявляється в схожій тенденції коливання між самоствердженням і самозапереченням, фанатичною зосередженістю на предметі свого поклоніння.

У період юності відбувається поворот - від егоцентризму до альтруїзму. Завдання релігії (частково - і християнської психології) - підняти на якомога вищий рівень природні пориви юності, й допомогти дорослішати й безпечно розвиватися особистості серед оточуючих небезпек. Тільки релігія (частково - християнська психологія) має можливість максимально розвинути та піднести почуття любові. Тому юність, за Г.С. Холлом, є вирішальним віком, коли даний текст має особливе значення і повинен бути вивчений. Для дослідника внутрішнє життя завжди залишалося основною реальністю, а релігійність - її природною складовою, і релігія були засобом найбільш повного розвитку внутрішнього життя людини [49]

Було виявлено, що в ході становлення особистості підвищується готовність жити духовним життям, духовними цінностями і принципами життя, значно посилюється духовна активність. В ході становлення зрілої особистості, з віком, об'єкт духовного пошуку якісно змінює характеристики: від об'єктивних (предметних, зовнішніх) до суб'єктивних (психічних, внутрішніх); від раціональних (оцінка і розуміння законів зовнішнього, матеріального, предметного світу) до ірраціональних (оцінка і розуміння законів внутрішнього, духовного, трансцендентного світу); від світських уявлень до релігійних; від егоїстичних цілей до альтруїстичних.

Отже, для формування зрілої особистості важливим є релігійне формування. Це допоможе людині стати зрілою особистістю й не підпасти під вплив оточуючого світу, що могло б призвести до трагічних наслідків. Тому в подальших дослідженнях важливим буде пошук психологічних засобів релігійності як формування духовної, релігійної особистості молодої людини.

зрілість психологічний релігійність

Висновки

Метою нашого дослідження було вивчення психологічних особливостей релігійності на формування зрілої особистості.

У ході виконання роботи нами були досягнуті завдання, поставлені на початку дослідження. Ми проаналізували теоретичні інформацію з даної проблематики, як вітчизняних так і зарубіжних авторів.

Ми розглянули поняття зрілої особистості, шляхи її досягнення, становлення людини на шляху до цього етапу. Також вияснили, що попри широке розповсюдження даного поняття, розгляд його різними авторами, воно проте являється лише абстрактним ідеалом, бо кожна людина володіє притаманними лише їй характеристиками, що може визначити її як майбутню індивідуальність.

Ми проаналізували поняття релігійності в контексті різних напрямів та наукових шкіл. Визначили різні типології релігійності. Цінність релігійної віри має для людини термінальний характер: вона не відчуває себе тією, яка досягла належного стану віри, але прагне до неї як до дуже важливої, якщо не найважливішої мети в своєму житті. Така тяга до віри, на наш погляд, - це та константа релігійності і одночасно той мінімум воцерковленості, які характеризують респондента як, хто вже належить релігії. Критеріями соціологічного аналізу, таким чином, можуть стати наступні фактори: рівень релігійної самоідентифікації, рівень конфесійної самоідентифікації, ступінь і характер релігійної самоідентифікації, воцерковлення.

Ми виявили, що в ході становлення особистості підвищується готовність жити духовним життям, духовними цінностями і принципами життя, значно посилюється духовна активність. В ході становлення зрілої особистості, з віком, об'єкт духовного пошуку якісно змінює характеристики: від об'єктивних (предметних, зовнішніх) до суб'єктивних (психічних, внутрішніх); від раціональних (оцінка і розуміння законів зовнішнього, матеріального, предметного світу) до ірраціональних (оцінка і розуміння законів внутрішнього, духовного, трансцендентного світу); від світських уявлень до релігійних; від егоїстичних цілей до альтруїстичних.

Зміна уявлень про духовність тягне за собою зміну сенсів життя, відносин, вчинків, поведінки. Цей вплив взаємообернений. Отже, уявлення про духовність можуть розглядатися як критерії становлення зрілої особистості, її рухом до «акме».

Список використаних джерел

1. Ковалев П.Д. Зрелость - 2013.

2. Личность / Большой психологический словарь

3. Чвалева Л. Психологическая зрелость

4. Паттурина Н.П. Проблема зрелости в современной психологии [Текст] / Паттурина Наталья Павловна // Известия Российского государственного педагогического университета имени А.И. Герцена [Текст]. - 2006. - N 7(17): Психолого-педагогические науки (педагогика, психология, теория и методика обучения). - С.113-126.

5. Хьелл Л. Теории личности (Основные положения, исследование и применение) / Л. Хьелл, Д. Зиглер. - СПб., 1997.

6. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия / К. Роджерс. - М.; Киев, 1997.

7. Коновалов А. Признаки психологически зрелой личности

8. Недозрелов А. Зрелость личности. Психологическая зрелость - 2013.

9. Понятие зрелости

10. Библия онлайн

11. Литвак М.Е. Психологический вампиризм / М.Е. Литвак. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2011 - 411 с. - Психологические этюды

12. Литвак М.Е. Принцип сперматозоида / М.Е. Литвак. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2004 - 512 с. - Психологические этюды

13. Зрелость

14. Маленова А.Ю. Зрелость личности и ее критерии как предикторы изучения ситуации сепарации / А.Ю. Маленова, Ю.В. Потапова // Весник Омского университета. Серия «Психология». - 2014 - №2. - с. 21-29

15. Журавлев А.Л. Социально-психологическая зрелость попытка обосновать понятие // Феномен и категория зрелости в психологии / отв. ред. А.Л. Журавлев, Е.А. Сергиенко. - М.: Изд-во Института психологии РАН, 2007. - с. 198-222.

16. Овчарова Р.В. Психология родительства. - М.: Академия, 2005. - 362 с.

17. Штепа Е.С. Социокультурные особенности развития человека на пути к личностной зрелости // Психология XXI века: материалы Междунар. науч.-практ. конф. студентов, аспирантов и молодых специалистов. - СПб., 2004. - 391 с.

18. Сухобская Г.С. Понятие «Зрелость социально-психологического развития человека» в контексте андрагогики // Новые знания. - 2002. - № 4. - С. 17-20.

19. Братченко С.Л., Миронова М.Р. Личностный рост и его критерии // Психологические проблемы самореализации личности: сб. / под ред. А.А. Крылова, Л.А. Коростелевой. - СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1997. - С. 3-14.

20. Реан А.Л. Психология человека от рождения до смерти / под ред. А.Л. Реана. - СПб.: Питер, 2002. - 656 с.

21. Братусь Б.С. Психологические аспекты нравственного развития личности. - М.: Знание, 1977. - 64 с.

22. Кон И.С. Социология личности // Кон И.С. Социологическая психология. - М.; Воронеж, 1999. - С. 177-193.

23. Витакер К. Полночные размышления семейного психотерапевта / пер. с англ. М.И. Завалова. - М.: Класс, 1998. - 208 с.

24. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990. - 398 с.

25. Уайнхолд Б., Уайнхолд Дж. Противозависимость: бегство от близости / пер. с англ. Е. Бабенко, Г. Смолина. - Каменец-Подольский: Аксиома, 2009. - 328 с.

26. Greenberger E., Steinberg L. When teenagers work. The psychological and social costs of adolescent employment. - New York: Basic Books, 1986. - 275 p.

27. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. Пер. с англ. - М.: Флинта, 2006. (Серия: Библиотека зарубежной психологии). - 342 с.

28. Религия и общество. Хрестоматия по социологии религии в 2-х частях. Сост. Гараджа В.И., Руткевич Е.Д.

29. Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. М., 1996.с. 34

30. В.И. Приленский Опыт исследования мировоззрения ранних русских либералов. М. 1994. С. 255

31. История развития и возникновения психологии религии

32. Классики мирового религиоведения. М., 1996. с.138

33. Яблоков И.Н. Социология религии. - М.: «Мысль», 1979.- с . 123-12

34. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. - М., 1985.

35. Демьянов А.И. Религиозность: тенденции и особенности. - Воронеж. 1984.

36. Василюк Ф.Е. Переживание и молитва (опыт общепсихологического исследования). - М .: Смысл, 2005.

37. Угринович Д.М. Психология религии. - М .: Политиздат. 1986.

38. Крисько В.Г. Социальная психология: словарь-справочник. Мн .: Харвест, 2004. - с. 394-296 ..

39. Веселова Е. К. Психологическая деонтология: мировозрение и моральность личности. - СПб .: Издательство С.-Петерб. Ун-та, 2002 ..

40. Оллпорт Г. Личность в психологии. - М .: «Ювента», СПб. (С участием психологического центра «Ленат», СПб.), 1998.

41. Кобзева Н.А. Религиозность студенческой молодежи в трансформирующейся России: социологический анализ: Автореф. дис. канд. социол. наук. - М., 2006.

42. Толерантность в обществе различий: коллективная монография / Под ред. В.Е. Кемерова, Т.Х. Керимова, А.Ю. Зенковой. Вып. 15. Екатеринбург: Полиграфист, 2005.

43. Баранников В.П., Матронина Л.Ф. Динамика религиозности в информационном обществе // СоцИс, - 2004. - № 9. - С. 102-107.

44. Будич Н.Ю. Религиозность как условие личностного самоопределения. // Вестник Кемеровского государственного университета. - 2010. - №3. - С. 44-48.

45. Шергенг Н.А., Баширов Т.А. К вопросу о религиозности российского правосознания. // Современные наукоёмкие технологии. - 2005. - №1. - С. 42.

46. Пивоваров В.Г. Религиозность: опыт и проблемы изучения. Йошкар-Ола: Марийское книжное издательство, 1976.

47. Смирнова (Дубова) Е.Т. Введение в религиозную психологию: Учеб. Пособие. - Самара: Издательский Дом «Бахрах-М», 2003

48. Кісіль Р. Духовна та психічна зрілість. / Роман Кісіль, брат. - 2 березня 2011 р.

49. Ардашкин И.Б. Психология религий: учебное пособие / И.Б. Ардашкин. - Томск: Изд­во Томского политехнического университета, 2009. - 276 с.

Размещено на Allbest.ru