Дитячі страхи як психолого-педагогічне явище

Слід зауважити, що частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками: їм мало читають, не граються з ними, їх рідко голублять, а натомість часто вдаються до повчань та погроз, надто раціонально підходять до емоційного життя дитини [11, 14].Найменше страхів помічено в дітей, які ростуть у родинах, де батьки самі менше бувають стурбовані, тривожні, не оточують малюка надмірною опікою. В таких родинах панує оптимістичний бадьорий настрій.

Для вихователів:

1. Уже на початку навчального року встановіть тісний контакт з батьками своїх вихованців, запишіть їхні побажання. Зафіксуйте і власні уявлення щодо проблем кожного конкретного малюка.

2. Коли в групу приходять новачки, дайте можливість іншим вихованцям самостійно пояснити новоприбулим правила поведінки в дошкільному закладі. (Профілактика страху бути неприйнятим у колектив). Доручіть комусь із активних дітей розпитати новачка, ближче познайомитися з ним, а потім вже познайомте з ним усіх інших дітей.

3. Ознайомлюючи дітей з правилами поведінки в групі, проведіть гру-заняття, де можна використати ці правила. В такий спосіб кожна дитина зможе чітко уявити, що від неї вимагається (профілактика страху зробити щось не так бути покараним).4. Стежте, щоб встановлені правила не призводили до емоційного чи фізичного приниження когось із дітей його однолітками. (Профілактика страху бути неприйнятим у колектив).5. Придумайте для окремих дітей умовний «секретний сигнал», який нагадував би їм про те, що еони зробили щось не так і треба негайно підкоритися правилу. (Профілактика та корекція страху неуспіху, страху бути висміяним).6. Використовуйте умовні знаки з кольорового паперу, щоб сигналізувати не словом, а знаком про необхідність зміни поведінки дітей у групі на певний період, наприклад: «говорити не можна -- червоний прямокутник; говорити дозволяється -- синій прямокутник; можна вільно гратися будь-якими іграшками -- зелений прямокутник тощо. (Профілактика страху словесного покарання).7. На заняттях використовуйте прийом гуманної особистістно орієнтованої педагогіки співробітництва -- «відповідь на вушко». (Профілактика страху неуспіху, неправильної відповіді).8. Заохочуйте прагнення дітей використовувати вже набуті знання для самостійного розв'язання незнайомих завдань, даючи умовний сигнал: «час ризикувати -- кружок, поділений навпіл: одна половина червоного кольору, а друга -- чорного. (Профілактика страху неуспіху, неправильної відповіді).9. Обговорюйте разом з дітьми різноманітні способи виходу із ситуацій, які сталися чи могли б статися у житті групи. Допоможіть дітям оцінити, якою мірою конструктивний вибір кожного з них.

10. Надайте дітям можливість визначити їхні страхи. Обговоріть з ними різноманітні випадки, які продемонстрували б те, чого вони бояться, насправді зовсім не страшне.

11. Створюйте умови, що сприяють встановленню та розвитку дружніх, приязних стосунків між дітьми. (Профілактика страху самотності, страху конфлікту). Проведіть гру «Ланцюжок компліментів» педагог говорить комплімент одному з учасників гри, той дякує і говорить комплімент наступному гравцю. В такий спосіб кожна дитина зможе потренуватися в умінні знаходити в людях, які її оточують, гарні риси і щиро їм про це говорити.

12. Придумайте разом з дітьми різноманітні способи похвали чи вираження прихильності (оплески, підняття кулачків, великого пальчика вгору, скандування тощо).

13. Проводьте один раз на тиждень «день гарного настрою», «день усмішки» тощо.

14. Визначте відразу дітей, які схильні усамітнюватися, і стежте, щоб інші малята не забували запрошувати їх до свого товариства.Пам'ятаймо: виховний вплив гри сильніший за будь-які нотації. Для дошкільнят навіть найдетальніші словесні повчання мало що значать, адже в них ще не досить зріла й фізіологічне розвинена друга сигнальна система. Використання ж гри як дидактичного прийому дає змогу набагато швидше досягти психопрофілактичного та лікувального ефекту, адже гра побудована насамперед на особистому інтересі кожного з її учасників і викликає в дітей лише позитивні емоції [11, 15].

Для практичних психологів:

1. Проведіть з дітьми бесіду про те, якою б вони хотіли бачити свою групову кімнату. Запитайте в малят, які стосунки вони прагнуть мати з однолітками в групі. (Профілактика страху перед дитячим садком, страху конфліктів у колективі).

2. Батьки дітей, у яких наявні страхи, обов'язково мають чути від вас про успіхи їхніх сина чи доньки, про позитивні риси їхнього характеру, тобто про те. чим тата й мами можуть пишатися, а вже потім повідомте факти, що тривожать вас.

3. Допоможіть кожній дитині пізнати свою індивідуальність, унікальність: визначте разом з малятами тембри їхніх голосів, форму пальців, вух, тип волосся тощо. Запевняйте дитину, що вона неповторна і вже за одне це гідна поваги та любові.

4. Роздайте дітям великі аркуші паперу, поділені лінією навпіл. Нехай на одній половині аркуша кожний намалює себе. Готові портрети повісьте на стіні й запропонуйте дітям дібрати слова та фрази, що описують характер кожного з вихованців, і впишіть їх у вільні колонки біля їхніх портретів. Потім кожна дитина зможе забрати свій портрет додому.

5. Проведіть з дітьми гру «Телесеріал». Кожний вихованець робить на довгій смужці паперу серію малюнків, що ілюструють основні події його життя. Потім, протягуючи смужки крізь «телевізор» (коробку з віконцем). малюки переглядають створений серіал. Кожний з них сам демонструє й коментує свій фільм.

6. Допоможіть дітям навчитися визначати та виражати свої почуття, переживання, враження, настрій. Для цього розширюйте їхній лексичний запас. Пограйте з ними в гру «Я презентую слово». Діти мають пояснити (з допомогою педагога) значення слів, що виражають переживання людини, та показати, як їх використовувати в мові.

7. Послухайте з малюками записи музичних творів, що виражають ті чи інші почуття. Обговоріть різні невербальні засоби вираження почуттів.

8. Забезпечте дітям можливість використовувати на заняттях персонажів лялькового театру: обіграйте з ними різні життєві ситуації або обговорюйте питання, що хвилюють малих. У такий спосіб це зробити значно легше, ніж під час звичайної бесіди [11, 15].Ігри та різноманітні розваги слід проводити систематично, адже фізичні вправи у поєднанні з сенсомоторними, з малюванням, читанням художньої літератури, переглядом та обговоренням фільмів не тільки сприяють послабленню страхів, а й допомагають цілковито їх позбутися.

Висновки

Провівши теоретичний аналіз досліджуваної теми, нами було виконано висунуті завдання на основі чого можна зробити наступні висновки. Емоційний розвиток дитини - це багатство її почуттів, їх різноманітність. Діти радіють, плачуть, відчувають страх, печаль, тривогу. Однак у різних дітей різна глибина і інтенсивність емоцій. Ці характеристики залежать від фізіологічних, психологічних і соціальних факторів. У кожному віці спостерігаються так звані нормативні страхи, які з'являються як результат розвитку інтелектуальної сфери та уяви. При сприятливих обставинах життя дитини такі страхи зникають: діти з них «виростають». Але бувають випадки, коли страхи накопичуються, наростаючи як сніговий ком, заважають особистісному розвитку дитини і створюють для нього адаптаційні, невротичні та інші проблеми. Не випадково говорять: людина народжується двічі - перший раз фізично і другий - духовно. Людині необхідно розширювати свої можливості. Для дитини головною перешкодою розвитку можливостей і відповідно джерелом тривоги стає несхвалення його поведінки дорослим. У результаті виростає психопатичний асоціальний людина, погано інтегрується в суспільство, ворожий йому. Нестабільність нашого життя, численні соціальні проблеми, витрати виховання дітей у сім'ї та дитячому садку і цілий ряд інших факторів - ось причини появи у сучасних дошкільнят страхів. Попередити їх формування можна, використовуючи комплекс продуманих соціальних, психолого-педагогічних і медичних заходів, що мають психопрофилактичну спрямованість і розширюють діапазон впливу вихователя на емоційний розвиток дитини. Але, перш за все, необхідно своєчасно діагностувати відхилення в поведінці дитини, її схильність до неспокою і страхів, відсутність адекватної психологічного захисту, несприятливо позначаються на самопочутті дитини, створюють певні труднощі в його житті. На практиці буває нелегко чітко, однозначно зрозуміти: страждає дитина невротичними відхиленнями або ж поведінкові проблеми пояснюються недоліками виховання і особливостями характеру. У тих дитячих садках, де є психолог, проводиться певна психолого-діагностична та психотерапевтична робота, що допомагає батькам і вихователям не «наламати дров», не посилювати стану дитини, котра потребує допомоги. У ході написання курсової роботи, була досягнута мета - виявити вплив дитячих страхів на поведінку дитини і визначити способи їх корекції в дошкільному віці. Таким чином, можна зробити наступні висновки:1. Страх відіграє важливу роль у житті дитини, з одного боку, він може вберегти від необдуманих і ризикованих вчинків. З іншого - позитивні і стійкі страхи перешкоджають розвитку особистості дитини, сковують творчу енергію, сприяють формуванню невпевненості і підвищеної тривожності.2. Страхи неминуче супроводжують розвиток дитини і поява різних емоційних порушень, психологічних проблем пов'язано з рядом несприятливих подій, що відбулися в дитинстві. 3. Профілактика страхів полягає, перш за все, у вихованні таких якостей, як оптимізм, впевненість у собі, самостійність. Дитина повинна знати те, що йому належить знати за віком, про реальні небезпеки і загрози, і ставитися до цього адекватно. Існуючі способи зниження і контролю страху грунтуються, перш за все, на теорії навчання. 4. Корекція страхів здійснюється за допомогою ігротерапії, казкотерапії, арттерапії, лялькотерапії.5. Малювання використовують у корекційних цілях. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям і переживань, бажань і мрій, перебудовує свої відносини в різних ситуаціях і безболісно стикається з деякими страшними,неприємними і травмуючими образами. 6. Важливість активної корекційної роботи з дитячими страхами обумовлена ??тим, що сам по собі страх здатний надавати патогенний вплив на розвиток різних сфер особистості дитини.

Список використаних джерел

1. Барташева Н. Не треба боятися Бармалея! / / Дошкільне виховання.\Н.Барташева- 1994.с.66-68.

2. Беляускайте Р.Ф. Рисункові проби як засіб діагностики розвитку особистості дитини / Під ред. І.В. Дубровиной .\Р.Беляускайте- М.: АПН СРСР, 1987.

3. Божович Л.І. Ізбр. психол. праці. Проблеми формування особистості / За ред. Д.І. Фельдштейна .-\Л.Божович М.: АСТ, 1995.

4. Большой толковый психологический словарь. / Перевод с англ. Ребер Артур. \А.Ребер- М.: АСТ, Вече, 2001. - с.71.

5. Бреслав Г.М. Емоційні особливості формування особистості в дитинстві .\Г.Бреслав- М.: Педагогіка, 1995 .- 181с.

6.Варга А.Я. Системна сімейна психотерапія. Короткий лекційний курс .- СПб.: Питер, 2001 .\А.Варга- 278с.

7. Вайзман Н. Реабилитационная педагогика \Н.Вайзман- М., 1996. - c. 457.

8. Венгер А.Л. Психологічне консультування та діагностика .\А.Венгер- М.: Генеза, 2001 .- 128с.

9. Волков Б.С., Волкова Н.В. Психологія розвитку людини .\Б.Волков.,\Н.Волкова- М.: Академ. Проспект, 2004 .- 224с.

10. Вологодіна Н.Г. Дитячі страхи вдень і вночі .\Н.Вологодіна- М.: «Фенікс», 2006 .- 106с.

11. Виготський Л.С. Дитяча психологія / / Собр. Соч. - М., 1982. - Т.4 - 336 с.

12. Гозман Л.Я., Альошина Ю.Є., Соціально-психологічні дослідження сім'ї: проблеми та перспективи / /Психологічний журнал. - 1991. - № 4 - с.84-92.

13. Громова Т.В. Країна емоцій: Методика як інструмент діагностичної та корекційної роботи з емоційно-вольовою сферою дитини.\Т.Громова - М.: УЦ «Перспектива», 2002. - 48 с.: Іл.

14. Гульянц Е.К., Гриднєва С.В., Тащеева А.І. Психологічна корекція страху медичних процедур у дітей дошкільного віку (від 3 до 5 років) за допомогою лялькотерапії / / Сучасна сім'я: проблеми та перспективи - 1994. - 114 с.

15. Даніліна Т.А., Зедгенідзе В.Я., Стьопіна Н.М. У світі дитячих емоцій: посібник для практичних працівників ДОП .- М.: Айрис-пресс, 2004. - 160 с.

16. Діагностика та корекція психічного розвитку дошкільника / Под ред. Я.Л. Коломинского, Е.А. Панько .- Мінськ.: Університет, 1997. - 237с.

17. Жігарькова О. Час тривожних дітей / / Психологічна газета .- 2001 .- № 11 .- с.6-7.

18. Захаров А.І. Денні та нічні страхи у дітей. А.Захаров\- СПб.: Мова, 2005. - 320с.

19. Звєрєва О.Л., Ганичева О.М. Сімейна педагогіка та домашнє виховання .\О.Звєрєва.,\О.Ганичева.,\- М.: Проспект, 1999 .- 308с.

20. Зінкевич-Євстигнєєва Т. Д., Михайлов А. М. Чарівний джерело. СПб.: Пітер, 1996. - 116с.

21. Капранова С. Подорож з чарівною пензликом. Ростов-на-Дону, 1997. - 66с.

22. Котова Є. Про профілактику дитячої тривожності / / Дитина в дитячому саду .- 2003 .- № 5 .- с.34.

23. Коренєва Є.М. Дитячі капризи .- Ярославль: Академія розвитку, 2001 .- 75С.

24. Крутецкий В.А. Психология. Учебник для учащихся пед. училищ.В.Крутецький\- М.: Просвещение, 1980. - c.165.

25. Лебедєва Л. Силует людини / / Шкільний психолог .- 2002 .- № 47 .- с.8-9.

26. Леві В.Л. Приручення страху.В.Леві\- М.: Метафора, 2006 .- 192с.

27. Лешли Дж. Працювати з маленькими дітьми, заохочувати їх розвиток і вирішувати проблеми. Пер. з англ.Книга для вихователя дитячого садка .- М.: Просвещение, 1991 .- 223с.

28. Лешкова Т. Коробка зі страхами / / Дошкільне виховання .Т.Лешкова- 2004 .- № 10.-с.30-32.

29. Ле Шан Е. Коли ваша дитина зводить вас з розуму. Пер. з англ. .- М.: Педагогіка, 1990 .- 272с.

30. Лосєва В.К. Малюємо сім'ю: діагностика сімейних відносин .В.Лосєва\- М.: АПО, 1995.

31. Лютова,Є.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для дорослих. Психокорекційна робота з гіперактивними, агресивними, тривожними і аутичними дітьми Є.Лютова.,\Г.Монина.,\- М.: Генеза, 2000 .- 202с.

32. Лендрет Г. Л. Ігрова терапія: мистецтво відносин. М., 1994.

33. Нікіфорова Л.О. Смак і запах радості: цикл занять з розвитку емоційної сфери .Л.Нікіфорова\- М.: Книголюб, 2005 .- 48с.

Размещено на Allbest.ru