Дослідження особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

галузі знань: 0301 Соціально-політичні науки

напряму підготовки: 6.030103 Психологія

Дослідження особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів

Курсова робота з вікової психології

студентки 3 курсу 34 групи

Сурскової Тетяни Михайлівни

Керівник:

старший викладач Т.М. Майстренко

м. Житомир - 2013 рік



Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи дослідження ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів

1.1 Аналіз поняття ціннісної свідомості

1.2 Формування ціннісної свідомості в юнацькому віці

1.3 Ціннісна свідомість читаючих та нечитаючих

Розділ ІІ. Методи та методика дослідження

2.1 Характеристика методів та методик дослідження ціннісної свідомості

2.2 Методика та організація дослідження ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів

Розділ ІІІ. Особливості ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів

3.1 Вивчення особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів.

3.2 Порівняльний аналіз результатів дослідження особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів.

Підсумок

Список використаної літератури

Додатки

свідомість психологічний студент ціннісний



Вступ

Актуальність дослідження. Особливого значення сьогодні набуває вивчення змін, які відбуваються у свідомості сучасної молоді, яка відіграє особливу роль серед інших соціально-демографічних груп у «динамічному суспільстві». Зокрема важливим є дослідження ціннісної свідомості, яка є своєрідним психологічним центром, що регулює діяльність і розвиток особистості, концентрує в собі вибіркові, особистісно-значимі результати життєвого досвіду як у сфері соціальних стосунків і діяльності, так і у сфері особистісного саморозвитку. Сучасний стрімкий розвиток інформаційно-комунікативних технологій значною мірою детермінує соціокультурні перетворення в суспільстві, зокрема зміни в ціннісній свідомості студентської молоді. Якщо минулі покоління молодих людей активно збагачували свій досвід читанням книг, то сьогодні не всі юнаки продовжують таку традицію. Значна частина з них надають перевагу виключно черпання інформації з мережі інтернет, в якій часто створюються ситуації маніпулювання громадською думкою, поведінкою особистості, цінностями. У зв'язку з цим виняткового значення набувають дослідження ціннісної свідомості сучасної молоді, а особливо вивчення ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів.

Проблематика ціннісної свідомості представлена в зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі. Дослідженням ціннісно-смислової сфери особистості займалися М. Рокич, А. Маслоу, К. Роджерс, О.М. Леонтьєв, К.О. Абульханова-Славська, І.Д. Бех, М.Р. Гінзбург, Д.О. Леонтьєв, А.Г. Здравомислов, В.А. Ядов, В.О. Сластоьонін та ін., психологічні аспекти ціннісних орієнтацій розкрито в роботах К. Абульханова-Славської, Б. Ананьєва, І. Беха, О. Леонтьєва, Б. Ломова, Е. Помиткіна, С. Рубінштейна, Д. Узнадзе, Н. Чепелевої, Т. Яценко, та ін. динаміка ціннісних орієнтацій (І.С.Кон, Ю.Л.Трофімов, М.Н.Корнєв, Ю.М.Швалб), різні аспекти ціннісних орієнтацій в юнацькому віці досліджували М. Анохін, Т.В.Власова, Л.В.Зубова, Н.І.Іванцев, Т.А.Кадикова, І.Кон, Н.П.Максимчук, В. Лукова, О.Д.Научитель, О.Л.Свєтлічний, Н.В.Фролова, М.В.Шевчук, М.С.Яницький. Філософські аспекти дослідження ціннісної свідомості представлені у роботах Ю. І. Мірошнікова, М.С. Розова, психологічні аспекти вивчення ціннісної свідомості у роботах О.Л. Музики.

Проте число досліджень, що пов'язані із вивченням ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів є вкрай обмежене.

Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми курсової роботи «Дослідження особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів.

Об'єкт дослідження - ціннісна свідомість студентів.

Предмет дослідження - ціннісна свідомість читаючих та нечитаючих студентів.

Мета дослідження полягає у дослідженні особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що у читаючих студентів ціннісна свідомість є більш диференційованою, ніж у нечитаючих.

Завдання дослідження:

Здійснити аналіз основних підходів до визначення ціннісної свідомості у сучасній психологічній науці, сформувати основні теоретичні засади дослідження.

Модифікувати методику дослідження.

Дослідити особливості ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів.

Провести порівняльний аналіз отриманих результатів дослідження.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є: психологічні аспекти ціннісних орієнтацій ( К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, І. Бех, О. Леонтьєв, Б. Ломов, Д. Узнадзе ), дослідження ціннісних орієнтацій в юнацькому віці ( С.С. Бубнова, Т.В.Власова, Л.В.Зубова, Н.І.Іванцев, Т.А.Кадикова, І.Кон, Н.П.Максимчук, О.Д.Научитель, Н.В.Фролова, М.В.Шевчук, М.С.Яницький ), дослідження ціннісної свідомості (Б.С. Братусь, О.Л. Музика).

Методи та організація дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки висунутої гіпотези були застосовані теоретичні методи (аналіз, осмислення і узагальнення літератури з проблеми дослідження) та емпіричні методи (методика моделювання ціннісної свідомості). Отримані дані піддавалися статистичному аналізі з подальшою їх якісною інтерпретацією та узагальненням.

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечується використанням валідних та надійних методів, якісним та кількісним аналізом отриманих емпіричних даних з достатньою репрезентативністю вибірки ( 10 осіб).



Розділ І. Теоретичні основи дослідження ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів

1.1 Аналіз поняття ціннісної свідомості

Проблема людських цінностей виступає предметом вивчення низки наук про людину і суспільство - філософії, соціології, психології, педагогіки, антропології і в кожній з них трактується дещо по-різному. В аксіології, спеціальному розділі філософії про цінності, вони визначаються як вказівка на особистісну, соціально-культурну значимість певних об'єктів і явищ. В соціології цінність - це набуте, засвоєне з досвіду узагальнене і стабільне поняття про те, що є бажаним; це - тенденція вибору і критерій постановки цілей і результатів дії. На думку соціолога П.Сорокіна, «цінність є основою і фундаментом будь-якої культури» [31, с. 429].

В психології цінності, як і будь-яке інше багатозначне міждисциплінарне наукове поняття, по-різному інтерпретується різними авторами. Поняття цінностей у психологічному трактуванні еквівалентне деякому комплексу психологічних явищ, які, хоча і термінологічно, позначаються різними поняттями, але семантично схожі. Так, А. Маслоу практично не розділяє поняття «цінності», «потреби» і «мотиви», В. Франкл «цінності» і «особистісні смисли». Н.Ф. Добринін називає їх "значущістю"; А.І. Божович "життєвою позицією"; А.Н. Леонтьєв "значенням" і "особистісним смислом"; В.Н. Мясіщев "психологічними відносинами".

В свою чергу Олпорт пише: «цінність, в моєму розумінні, - це певний особистісний смисл. Дитина усвідомлює цінність кожного разу, коли сенс має для неї принципову важливість» [23, с.133]. Самого факту усвідомлення цінностей, проте, не цілком достатньо для їх внутрішнього прийняття особистістю. Осмисленість цінностей, за словами В. Франкла, надає їм об'єктивний, універсальний характер: «як тільки я осягаю якусь цінність, я автоматично усвідомлюю, що ця цінність існує сама по собі, незалежно від того, приймаю я її чи ні »[35, с.170]. Франкл розумів під цінностями особистості смисли, які властиві більшості членів суспільства, всьому людству протягом його історичного розвитку [35, с.288].

Розвиваючи думку про соціальність цінностей, М.Рокич розглядає цінність як стійку віру в те, що певний спосіб поведінки, або кінцеві цілі існування особистісно чи соціально важливіші за інші. Систему цінностей він визначає як “стійку організацію вірувань щодо кращих способів поведінки, або існування впродовж континууму відносної важливості” [2, с. 345]. При цьому М.Рокич зауважив, що “стійкі” цінності - це такі, які є близькими й зрозумілими особистості, тому що, коли вони є абсолютно стійкими, то індивідуальні й соціальні зміни неможливі. Якщо ж цінності абсолютно нестійкі, то неперервність змін особистості людини й суспільства стає також неможливою [2, с. 345]. Отже, М.Рокіч проясняє, що цінності - це не якась власність окремих людей. Вони спрацьовують на широкому соціальному й культурному рівні, виступаючи когнітивними репрезентаціями не тільки індивідуальних потреб, але й установлених соціальних вимог. Вони також є об'єднаними наслідками як соціальних, так і психологічних сил, що діють на людину - соціальних, тому що суспільство і його інституції соціалізують людину для суспільної користі, засвоєння прийнятих у суспільстві концепцій бажаного. Психологічних, тому що індивідуальні спонуки вимагають пізнавального вираження, виправдання й втілення в соціально бажаних термінах [2, с. 257].

В психологічних дослідженнях цінностей поширенішим є поняття ціннісних орієнтацій. В. П. Тугарінов використовує поняття «ціннісні орієнтації» визначає як спрямованість особистості на ті чи інші цінності [33]. Продовжуючи цю думку, Л. І. Анциферова підкреслює, що спрямованість особистості на певні цінності - ціннісні орієнтації - формує суспільство. Саме суспільство висуває певну систему цінностей, які людина «чуйно вловлює» в процесі постійного «обстеження меж і змісту норм» і формування їхніх власних, індивідуально-особистісних еквівалентів [5]. В свою чергу В.Г. Алексєєва формулює загальноприйняте визначення ціннісних орієнтацій, як форму включення суспільних цінностей в механізм діяльності та поведінки особистості, як ступінь переходу цінностей суспільства в діяльність суб'єкта [3, с.64].

На думку О.Г. Здравомислова, ціннісні орієнтації це найважливіший елемент внутрішньої структури особистості, закріплений життєвим досвідом індивіда. Вони відмежовують суттєве і важливе для даного індивіда, від несуттєвого, виступають важливою сполучною ланкою між суспільством, соціальним середовищем та особистістю, її внутрішнім світом [14]. В.А.Ядов [14] розглядає ціннісні орієнтації як центральну ланку особистості, що визначає її ставлення до суспільства, соціальної групи самій собі. Його похід передбачає формування структури ціннісних орієнтацій у людини протягом багатьох років. На думку В.А. Ядова, система цінностей дозволяє прогнозувати загальну спрямованість поведінки. “Під ціннісними орієнтаціями ми розуміємо установку свідомості на ті чи інші цінності матеріальної і духовної культури суспільства. Ціннісні орієнтації, - вважає Здравомислов О.Г., - є важливим компонентом структури особистості, в них ніби резюмується весь життєвий досвід, накопичений особистістю в її індивідуальному розвитку. Це той компонент структури особистості, який є ніби певною віссю свідомості, навколо якої обертаються думки і почуття людини і з погляду якої вирішується багато життєвих питань” [14].

Загалом, можна сказати, що ціннісні орієнтації - це утворення, які задають способи орієнтування людини в оточуючому світі. Музика О.Л. [20] зазначає, що ціннісні орієнтації в такому розумінні - це завжди лише певна частина життєвих цінностей, а саме ті, які актуалізуються для регуляції поведінки людини у кожній конкретній ситуації. В іншій ситуації вони можуть не бути включені в мотиваційні процеси. Таким чином, ціннісні орієнтації є поняттям, яке дає змогу достатньо продуктивно аналізувати соціологічні і соціально-психологічні аспекти ціннісної регуляції поведінки соціальних груп. Цей термін відображає деякі загальні закономірності «присвоєння» соціального досвіду в залежності від віку, освіти, виду діяльності, в який включена група людей. Аналізуючи особистість, ми насамперед хочемо дослідити не те, що є спільного у людини і соціальної групи, до якої вона належить, а те особливе, що вирізняє людину з-поміж інших.

Для аналізу ціннісної сфери особистості О.Л. Музика вводить поняття «суб'єктні цінності». Суб'єктивні цінності - це особливі поєднання високозначимих моральнісних і діяльнісних цінностей, що тісно корелюють між собою і завдяки цьому утворюють внутрішню самодостатню, самодетерміновану основу для регуляції діяльності і саморозвитку особистості, оскільки містять в собі і ціннісно-смислові, і інструментально-діяльнісні характеристики, які дозволяють задовольняти основні особистісні потреби (у визнанні й поцінуванні, у підтриманні самоідентичності, у розвитку, у суб'єктності), через вироблення ціннісної основи й мотивів діяльності у певній життєвій ситуації [18].

До основних ознак суб'єктних цінностей відносяться такі: 1) вони є внутрішніми регуляторами поведінки і визначають вчинки людини; 2) вони є результатом життєвого досвіду і формуються впродовж життєвого шляху людини; 3) стійкість суб'єктних цінностей визначається їх змістовим наповненням; 4) адаптивність, релевантність різним життєвим ситуаціям забезпечується структурною перебудовою суб'єктних цінностей; 5) недекларативність, дієвість суб'єктних цінностей забезпечується взаємною підтримкою моральнісних і діяльнісних цінностей [20].

Ціннісну свідомість О.Л. Музика [18] визначає як сукупність уявлень, в яких відображено особистісні цінності людини, що можуть мати різні рівні вираженості, актуалізованості, стійкості і регуляційного потенціалу. Як психологічний центр регуляції діяльності і розвитку особистості ціннісна свідомість концентрує в собі вибіркові, особистісно-значимі результати життєвого досвіду як у сфері соціальних стосунків і діяльності, так і у сфері особистісного саморозвитку. Поняття «ціннісна свідомість» у такому розумінні є суб'єктивною (у плані локалізації та інтерпретації ціннісного досвіду) і суб'єктною (у плані джерел і детермінації активності) характеристикою індивідуальної свідомості.

Суб'єктні цінності як складова поняття ціннісної свідомості визначається О.Л. Музикою як сформовані в процесі вирішення життєвих завдань і закріплені в ціннісному досвіді людини уявлення про індивідуальні способи і соціальні умови задоволення базових особистісних потреб. Особистісна цінність як певний когнітивний конструкт є не лише структурною, але й дослідницькою одиницею ціннісної свідомості, яка може бути відтворена психологічними засобами [18].

Підсумок

Проблема людських цінностей виступає предметом вивчення низки наук про людину і суспільство - філософії, соціології, психології, педагогіки, антропології і в кожній з них трактується по-різному. Категорія «цінність» охоплює багато характеристик особистості, є узагальнюючою і відображає цілісність особистості. Цінності як основа життєвих орієнтацій розглядаються як вищий диспозиційний рівень (В.О.Ядов); розглядається у контексті спрямованості особистості (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлинський), у контексті настановлень та переконань (Д.М.Узнадзе, М.Рокич); розглядається як атрибут психічних процесів чи властивостей особистості (Б.І.Додонов, А.Г.Здравомислов).

У своїй роботі ми користуємося поняттям ціннісної свідомості як сукупності уявлень, в яких відображено суб'єктні цінності людини, що можуть мати різні рівні вираженості, актуалізованості, стійкості і регуляційного потенціалу (О.Л. Музика). Такий підхід дозволяє дослідити те особливе, що вирізняє людину з-поміж інших, а не те, що є спільного у людини і соціальної групи, до якої вона належить. Суб'єктні цінності з розвитком свідомості поступово набувають онтологічного статусу, стають відносно незалежними від соціального середовища та форм діяльності; вони є показниками індивідуальності та цілісності людини, утворюючи суб'єктно-ціннісне ядро свідомості.

1.2 Формування ціннісної свідомості в юнацькому віці

Молодь як особлива соціальна група постійно знаходиться у фокусі уваги досліджень психологів, соціологів, оскільки саме вона є чутливим індикатором змін, що відбуваються у світі та в цілому є потенціалом розвитку суспільства. Від того, який ціннісний фундамент буде сформований у молодого покоління, багато в чому залежить майбутній стан суспільства. Багато дослідників відмічають, що генерація нинішніх студентів відрізняються специфічними цінностями, характерними для епохи постмодерна.

У віковій психології юнацький вік характеризують як період, в якому формується стійка система цінностей, відбувається становлення самосвідомості та формується соціальний статус особи. Юнацький вік характеризується взаємопроникненням мислення й мови. Юнаки та дівчата прагнуть мислити логічно, займатися теоретичними міркуваннями та самоаналізом, відносно вільно розмірковують на моральні, релігійні, політичні та інші теми. Бурхливий розвиток і становлення абстрактно-логічного мислення призводить до того, що в юнацькому віці починає домінувати потреба оперувати абстрактними категоріями, які в цьому віці легко засвоюються. Одночасно спостерігається інтелектуалізація всіх інших пізнавальних процесів

І.Кон [16] підкреслює, що в ході самовизначення, спроб розібратися в навколишньому світі і в самому собі, особами юнацького віку здійснюється пошук сенсу життя взагалі і свого життя зокрема. В результаті у них формуються не тільки переконання і погляди, але й світогляд - погляд на світ в цілому, система переконань, що виражають відношення людини до світу і його головні ціннісні орієнтації. У юнацькому віці дозрівають когнітивні і особистісні передумови світогляду. І від того як цей процес буде відбуватися, залежить те, наскільки світогляд буде правильно і глибоко відображати об'єктивний світ, буде істинним або хибним, науковим чи релігійним, матеріалістичним чи ідеалістичним, прогресивним або реакційним, оптимістичним чи песимістичним, наскільки особистість зможе визначити свою соціальну орієнтацію. Таким чином, свідомість студентів характеризується особливою чутливістю, здатністю переробляти і засвоювати величезний потік інформації.

М.С. Яницький [36] зазначає, що новоутворення юнацького віку тісно пов'язані з протікаючи ми у цей період соціальними перетвореннями, які визначають всю динаміку процесу соціалізації. За думкою ряду зарубіжних та вітчизняних дослідників [8, 15, 35, 36], ситуація соціальних перетворень потребує одночасного прояву двох протилежних за своєю функцією індивідуально-психологічних особливостей - соціальної лабільності, гнучкості, що забезпечує постійну адаптацію людини до змін у соціальному світі, і розвинутої соціальної ідентичності, яка створює той внутрішній «стрижень», який служить відправною точкою процесу самовизначення, як особистісного, так і соціального. Динамічність процесу соціального конструювання реальності потребує від людини постійного вибору соціальної позиції, способу дії, засобу досягнення своїх цілей, самих цілей серед багатьох існуючих [4].

Слободчіков [30], посилаючись на роботи різних вітчизняних дослідників, відмічає, що юнацький вік сенситивний, сприятливий для формування ціннісних орієнтацій як стійкої властивості особистості, що сприяє становленню світогляду. Відмінною особливістю віку стає різке посилення саморефлексії, тобто прагненню до самопізнання власної особистості, до оцінки її можливостей і здібностей, вибору свого шляху в житті.

На думку В. Франкла, питання про сенс життя найчастіші та особливо важливі в юності. Вміння визначити цілі, знайти своє місце - важливий показник особистісної зрілості в юнацькому віці. Відсутність осмисленої цілі в житті творець логотерапії вважає однією з причин так званого ноогенного неврозу, що проявляється перш за все в нудзі та апатії, у внутрішній порожнечі. В. Франкл відмічає, що феномен екзистенційного вакууму, відсутність змісту в житті в останній час одночасно посилюється і розповсюджується. Проблема пошуку сенсу свого існування, визначення життєвих цілей важлива для збереження психічного і психологічного здоров'я будь-якої людини і в будь-якому віці. Але є період життя кожного, коли вона стає дійсно ключовою, визначальною, - це період юності [34].

С.Л. Рубінштейн стверджував, що в юності виробляються ціннісні орієнтації, в яких виявляється сама сутність людини, складається світогляд як система узагальнених уявлень про світ в цілому, навколишню дійсність, інших людей, самого себе і готовність керуватися ним в діяльності; формується усвідомлене, узагальнене, підсумкове ставлення до життя, яке дозволяє вийти на проблему сенсу життя людини [28].

У роботах Ш.А. Амонашвілі, Д.І. Фельдштейна вказується на необхідність цілеспрямованого формування ціннісних орієнтацій у юнацькому віці, створення умов для розвитку культурних і моральних цінностей у молодіжному середовищі.

Підсумок

Юнацький вік є періодом інтенсивного формування системи особистих цінностей, яка впливає на становлення характеру і особистості в цілому. Це пов'язано з виникненням на даному віковому етапі необхідних для формування ціннісних орієнтацій передумов: оволодінням понятійним мисленням, накопиченням достатнього морального досвіду, заняттям певного соціального положення. Процес формування системи ціннісних орієнтацій стимулюється значним розширенням спілкування, засвоєнням і перетворенням досвіду минулих поколінь, зіткненням з різноманіттям форм поведінки, поглядів, ідеалів. Проте сучасний стрімкий розвиток інформаційно-комунікативних технологій ставить юнаків в умови абсолютно самостійного вибору системи цінностей та їх розуміння. Тому процес інтеріоризації цінностей може характеризуватися схильністю до випадкових впливів, стихійністю, непередбачуваністю.

1.3 Ціннісна свідомість читаючих та нечитаючих

Аналіз літератури показав, що вивчення читаючих та нечитаючих проводиться в основному у соціологічних досліджень. Ціннісна свідомість читаючих та нечитаючих як предмет психологічного дослідження виступає вперше саме в нашій роботі.

До прикладу в 2006-2007 роках Російська державна дитяча бібліотека провела комплексне дослідження «Читаючі та нечитаючі. Фактори, що впливають на читання молодших підлітків». Метою дослідження було виявлення факторів, що пливають на читання сучасних шестикласників (роль в цьому таких соціальних інститутів як бібліотека, сім'я, школа); проведення порівняльного аналізу особистісних та читацьких особливостей активно читаючих та мало читаючих підлітків. Дослідження проводилося в шести регіонах РФ (не рахуючи Москви), а також в Республіці Казахстан. У кожному регіоні, що брав участь в експерименті, експертами попередньо відбиралися дві школи: сильна, де діти активно читають, і звичайна, де, за відгуками вчителів, більшість дітей не читала.

В період з 27 лютого до 11 березня 2013 року компанією Research & Branding Group [1] було проведено дослідження громадської думки жителів України щодо їх читацьких уподобань. Збір інформації проводився методом особистого інтерв'ю в 24-х областях України, АР Крим, містах Київ і Севастополь. Респонденти відбиралися за квотною вибіркою, що репрезентує доросле населення країни за місцем проживання (область), статтю і віком. Обсяг вибіркової сукупності склав 2178 чоловік. Результати показали, що на сьогоднішній день читає книги трохи менше половини жителів країни (49%), тоді як не читають книг трохи більше половини українців (51%). Найбільш читаючої віковою групою є молодь до 30 років (58%) і люди у віці 50-54 роки (54%).

Підсумок

Як показав аналіз літератури, дослідження ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих представлений у ряді соціологічних досліджень. В основному вони представлені досліджуванням факторів, що впливають на читання та виявлення вікових та гендерних груп, для яких читання є цінністю. В той ж час психологічних досліджень особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих виявлено не було.

Таким чином, ціннісна свідомість читаючих та не читаючих як предмет психологічного дослідження виступає вперше у нашій роботі.



Розділ ІІ. Методи та методика дослідження

2.1 Характеристика методів та методик дослідження ціннісної свідомості

Доробки дослідників усього світу дають багато можливостей та альтернатив у плані вибору методів та методик дослідження певного явища. Л.Ф. Бурлачук та С.М. Морозов в своєму довідникові представили широкий спектр, зокрема діагностичних методик, розроблених вітчизняними та зарубіжними дослідниками [10]. Кожен дослідник залежно від суб'єктивного бачення, завдань та предмету дослідження обирає методи дослідження. Є багато підручників та посібників з психодіагностики, в яких представлено не лише методики, а й рекомендації по їх використанню та інтерпретації [6, 9, 10, 22]. Це дає змогу обирати максимально валідні методи, а значить провести дослідження, результати якого, будуть відображати реальні взаємозв'язки між явищами.

Вчені поділяють дослідницькі методи на експериментальні та неекспериментальні, а Л.Ф. Бурлачук окремо виділяє ще й психодіагностичний метод [10]. В основу свого бачення він покладає думку про те, що психодіагностичний метод має вимірювальну, оціночну спрямованість, дозволяє вивчати специфічні мотиви, стратегії поведінки, особливості ситуації і саме це надає йому статус «особливого», такого, що цілком адекватно виділяти в окрему групу. Таким чином, Л.Ф. Бурлачук розкриває особливість даного методу, який дозволяє вивчати певні явища, характеристики, має високу валідність та може бути складовою частиною експериментального методу дослідження, що дає вагомі підстави виділяти психодіагностичний метод, як окрему групу методів.

В цілому, психодіагностичний метод конкретизується в трьох діагностичних підходах: «об'єктивний», «суб'єктивний» та «проективний». Об'єктивний підхід здійснюється через оцінку успішності чи способу чи особливостей виконання певної діяльності. Даний підхід утворює об'єднання двох типів методик: методики для діагностики особистісних особливостей та тести інтелекту

Суб'єктивний підхід дозволяє здійснювати діагностику на основі відомостей, що повідомляє про себе досліджуваний, самооцінки особливостей особистості, поведінки в різних ситуаціях. Даний підхід представлений чисельними опитувальниками, які поділяються на особистісні, опитувальники стану і настрою, опитувальники-анкети.

Проективний підхід реалізується на основі аналізу особливостей взаємодії з безособистісним, зовнішньо нейтральним матеріалом. В даному випадку досліджуваний повідомляє які відчуття, почуття, бажання викликали у нього запропоновані завдання.

Отже, вчені запропонували даний поділ на три підходи, проте їх не можна цілком розмежовувати, оскільки в рамках різних підходів є дуже схожі методики, а значить і межі між підходами є проникними - одне й те ж саме явище можна вивчати з допомогою різних методик.

Звертаючись до виділених Олпортом [21] підходів до вивчення особистості на номотетичний та ідеографічний, ми керуємося в нашому дослідженні останнім, в основі якого - унікальність кожної людини. В ідеографічному підході має місце спроба надати кожному досліджуваному можливість говорити на його власній мові, зберегти смисли, які підтримують життя конкретних людей в цьому світі. До ідеографічних методів відносять вивчення продуктів творчості окремої особи, біографічне інтерв'ю, деякі проективні техніки. Такі методи мають мінімум обмежень, привнесених дослідником і будуються на основі особливостей особистості, що вивчається.

Передісторія емпіричного вивчення цінностей починається з польових робіт представників культурної антропології. Вони розглядали індивіда як носія певної культури і, відповідно, як інформанта, що розповідає начебто тільки про свої цінності, але тим самим як і того, який повно інформує й про групові чи надіндивідуальні цінності.

Надалі для збору емпіричних даних про ціннісні системи соціальних спільнот і ціннісні орієнтації індивідів в соціально-психологічних роботах використовувалися такі методи виміру:

Опитувальники з готовим списком цінностей;

Опитувальники, що припускають повноту представлення всіх аспектів якої-небудь групи або блоку цінностей;

Опитувальники для докладного аналізу однієї базової цінності;

Психометричні методи, проективні техніки, а також опитувальники, націлені на виявлення логічного зв'язку цінностей та інших конструктів досліджуваних (опитувальники такого класу вироблялися в рамках когнітивного напрямку психології)

Перший інструмент вивчення особистісних цінностей,отримав досить широке поширення, був розроблений в рамках психометричної парадигми в 1931 р. і перероблений в 1951 р. Дж.Олпортом. У першій частині методики Олпорта досліджуваному потрібно було вибрати з двох запропонованих альтернативних тверджень те, яке особисто йому видається більш прийнятним. Допускалося два варіанти відповіді: варіанти явної і не дуже явної переваги. Всього пропонувалося 30 альтернатив. Друга частина методики містила 15 питань, на кожне було розроблено по чотири готових варіанти відповіді. Досліджуваному пропонувалося проранжувати їх за ступенем переваги.

Твердження опитувальника Олпорта були складені в відповідності з відомими поглядами Е. Шпрангер про шість «ідеальних» типах особистості (економічному, естетичному, теоретичному, соціальному, релігійному та політичному). Для кожного типу особистості була виділена одна провідна цінність: корисність - для економічного типу; форма або гармонія - для естетичного; відкриття істини - для теоретичного типу; любов людей - для соціального; містичне єднання з тотальністю світу - для релігійного; влада - для політичного типу. Перевагою методики Олпорта є те, що вона дозволяє отримати профіль конкретного людини по шести обраним цінностям. При цьому досліджуваних не запитують про ці цінності безпосередньо, що підвищує достовірність результатів. Тест має високу надійність і конструктивну валідність.

Разом з тим, тест Олпорта має певну специфіку, яка помітно обмежує область його застосування. До основних недоліків методики Дж.Олпорта можуть бути віднесені наступні фактори:

1) більшість питань і тверджень, використаних в тесті Олпорта, чітко орієнтоване на західну культуру;

2) як відзначають самі автори тесту, методика передбачає досить високий рівень освіти досліджуваних (навіть у західних країнах тест найкраще проходив серед випробуваних з вищою освітою і серед студентів);

3) головним недоліком, що не дозволяє широко використовувати тест для дослідження систем цінностей, є той факт, що тест заснований на жорстко заданій типології особистості.

Специфіка тесту Олпорта полягає в тому, що про ціннісних орієнтаціях індивіда можна судити тільки по відхиленню його показників від групових норм.

Крім тесту Оллпорта, досить широко відомі два психометричних інструмента, які використовувалися для дослідження цінностей індивідів. Першим з них є тест вивчення особистісних переваг А.Л.Едвардса, який був розроблений для вимірювання п'ятнадцяти базових мотивів чи потреб (needs), обраних зі списку, запропонованого в роботах Г.А.Мюррея. Друга методика (методика Л.В.Гордона) основана на вивченні шести шляхів (спрямованостей) взаємодії індивіда з середовищем (Gordon Survey of Personal Values). Зусилля цих та інших дослідників показувала, що спроби соціологів і психологів вивчити базові для людини мотиви часто призводять до необхідності аналізу цінностей особистості, принаймні, як норми допустимого в даному суспільстві вираження базових потреб або потреб людини.

Крім перерахованих методик, досить широко застосовувалися методики дослідження ціннісних орієнтацій, розроблені М.Рокичем, Ш.Шварцем, Г.Тріандісом, Х.Кантрілом та іншими дослідниками.

Широку популярність і більшу популярність серед дослідників цінностей придбав опитувальник, розроблений М.Рокичем і зазвичай згадується як RVS (Rokeach Value Survay). В основі методики М.Рокича лежить розуміння цінностей як стандартів, критеріїв бажаного, регулюючих дії, судження, вибір, оцінювання, аргументи, раціоналізацію, каузальную атрибуцію (раціональне пояснення причин вчинків) Опитувальник М.Рокича, насамперед, націлений на виявлення ієрархії індивідуально поділюваних цінностей. У своїй методиці М.Рокич чітко розрізняє цінності та соціальні норми. Норми для М.Рокича представляються договірним явищем, розуміється як зовнішні для людини вимоги належного специфічної поведінки у специфічній ситуації, тоді як цінності мають глибоко особистісну природу і не закріплені за специфічною ситуацією.

При розробці своєї методики, М.Рокич підтримав поділ цінностей на інструментальні (у його визначенні - концепції бажаного модусу поведінки) і термінальні (кінцеве, очікуваний стан існування). Методика М.Рокича заснована на припущенні, що система ціннісних орієнтацій індивіда визначаються культурою, суспільством, його інститутами і складається в ході індивідуального досвіду переживань.

Сильною стороною методики Рокича є поділ цінностей на термінальні та інструментальні. Слабкою стороною є неможливість дослідження індивідуальних цінностей, оскільки респонденти змушені рангувати цінності, які позначені словами, що навіть не входять до їх лексикону. Не у всіх випадках респонденти знають, що означають ті цінності, які вони ранжують, але навіть тоді, коли знають, це ще не означає, що йдеться про цінності. Знати - не означає цінувати. Крім того, методика М. Рокича, як і більшість інших методик дослідження ціннісної сфери особистості, має ще один недолік, пов'язаний з валідністю. Дані, що отримуються, є артефактами, досить віддаленими від психологічної реальності. Це або соціально бажані клішовані вислови, які навіяні ЗМІ, або ж вислови, які задаються дослідником. І в першому, і в другому випадку - це зовнішні по відношенню до людини конструкти. Отже, досліджується не власне ціннісна сфера людини, а її здатність орієнтуватися у готових ціннісних моделях, які пропонуються дослідником.

О.Л. Музика, аналізуючи типові проблеми з історії дослідження ціннісної сфери зазначає таку як фактичну відсутність наукових шкіл у радянській психології. Як тільки вчені відкривали нове явище, йому відразу ж намагалися знайти місце у старій системі на змістовому рівні і термінологічно. І дуже часто стара система ставала прокрустовим ложем для нових підходів. Замість того, щоб формувати нову психологічну школу, яка б під своїм кутом зору досліджувала свій пласт психічної реальності з допомогою власного категоріально-термінологічного апарату, як це зазвичай робиться за рубежем, в рамках радянської психології дослідники були змушені вибудовувати „єдино правильну” науку з єдиним категоріально-термінологічним апаратом [18]. Тому можна говорити про неузгодженість термінів, яка стоїть на заваді конструюванню ефективних методик і науковому аналізу взагалі, оскільки коли значення термінів і навіть категорій не мають чітко окреслених меж, коли вони взаємопроникають, коли змінюють своє змістове наповнення в залежності від синонімічних рядів, в які вони включені, провести якісний науковий аналіз вкрай складно. Таким чином, брак термінологічної визначеності та й нестача самих термінів для аналізу є однією із ключових проблем дослідження ціннісної сфери особистості.

Отже, О.Л. Музика [18] підкреслює, що для аналізу ціннісної сфери особистості необхідне нове поняття, яке б враховувало унікальність окремої людини та унікальність мотивів її поведінки. Для цього він пропонує поняття «суб'єктивні цінності» та описує принципи суб'єктно-ціннісного аналізу, які покладені в основу методики вивчення ціннісної свідомості особистості (ММЦС).

Підсумок

Різноманіття методик, що використовуються для вивчення процесів та явищ, дозволяє сучасному досліднику обирати таку, що максимально відповідає завданням, які перед ним стоять.

Коли перед дослідником постає питання вибору методики, він повинен враховувати вимоги до побудови дослідження, вимоги, які висуваються завданнями дослідження, а також вимоги до валідності самого інструментарію. Саме від цих та ряду інших характеристик залежить достовірність, отриманих в результаті дослідження, даних, а отже і сам сенс проведення дослідження.

Емпіричне вивчення цінностей починається з польових робіт представників культурної антропології. Вони розглядали індивіда як носія певної культури і, відповідно, як інформанта, що розповідає начебто тільки про свої цінності, але тим самим як і того, який повно інформує й про групові чи надіндивідуальні цінності.

Попри те, що зараз усіляко декларується цілісний та системний підходи до дослідження психічних явищ, залишилася стара звичка зводити ці явища до окремих їх частин (елементів), які й вивчаються і через які пояснюються дії та вчинки цілісної особистості існує неузгодженість термінів, яка стоїть на заваді конструюванню ефективних методик і науковому аналізу взагалі, оскільки коли значення термінів і навіть категорій не мають чітко окреслених меж, коли вони взаємопроникають, коли змінюють своє змістове наповнення в залежності від синонімічних рядів, в які вони включені, провести якісний науковий аналіз вкрай складно. Таким чином, брак термінологічної визначеності та й нестача самих термінів для аналізу є однією із ключових проблем дослідження ціннісної сфери особистості.



2.2 Методика та організація дослідження ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів

У нашому дослідженні ми використали методику моделювання ціннісної свідомості - ММЦС [18, 19, 24].

Мета: створення факторно-семантичної моделі ціннісної свідомості особистості і отримання ряду проміжних даних (показників самооцінки, оцінок референтних осіб за значимими конструктами, даних про значимість ціннісних конструктів, про їх інтеркореляції і зв'язки з провідними факторами, про їх семантичне наповнення та ін.) для реконструкції суб'єктно-ціннісних регуляційних процесів особистості.

Дослідження за ММЦС складається з кількох етапів: біографічно-рефлексивного, ціннісно-генеруючого, рефлексивно-оцінного, етапу факторно-семантичного моделювання та інтерпретаційного етапу.

Біографічно-рефлексивний етап - у свідомості досліджуваних актуалізуються важливі життєві події і причетні до них референтні особи, а відтак, і ціннісний досвід особистості. Завданням цього етапу є актуалізація у свідомості людини її основні життєві цінності.

Етап реконструкції ціннісного простору особистості - актуалізує ціннісні конструкти у свідомості досліджуваних. Завдання цього етапу є актуалізація у свідомості досліджуваного значимих людей, тих, які справили вплив (і не обов'язково позитивний) на їх життя, і цінностей, що з цими людьми, а через них - і з самим суб'єктом, пов'язані.

Рефлексивно-оцінний етап - покликаний виявити відмінності у ступені ціннісності окремих ціннісних конструктів. Мета: актуалізувати рефлексивні процеси, спрямовані на усвідомлення відмінностей у рівні ціннісності окремих конструктів.

Етап факторно-семантичного моделювання - Мета: на основі отриманої на попередньому етапі матриці створити факторно-семантичну модель ціннісної свідомості.

Для дослідження ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів ми ввели наступні модифікації:

Запропонували досліджуваним заповнити анкету (див. додаток А), спрямовану на виявлення цінності читання в їхньому житті та виявлення критеріїв для розмежування досліджуваних на читаючих та нечитаючих (частота читання, кількість прочитаних книжок за останній рік);

На біографічно-рефлексивному етапі у досліджуваних додатково актуалізували важливі життєві події пов'язані з читанням та значимих людей, які вплинули на значимість книжок у житті.

На етапі реконструкції ціннісного простору особистості актуалізували у свідомості досліджуваних значимих людей, які люблять читати і які не люблять читати та цінності, які з ними пов'язані.

Підсумок

Для вивчення ціннісної свідомості ми користуємося поняттям суб'єктивних цінностей, запропоноване О.Л. Музикою та принципи суб'єктно-ціннісного аналізу, які покладені в основу методики вивчення ціннісної свідомості особистості (ММЦС), яку ми використовуємо у нашому дослідженні.

Для дослідження ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів ми ввели модифікації до ММЦС, що полягали у актуалізації у свідомості досліджуваних важливих життєвих подій, пов'язаних з читанням та значимих людей, які вплинули на значимість книжок у житті та цінностей, які з ними пов'язані.



Розділ ІІІ. Особливості ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів

3.1 Вивчення особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів

Основна мета нашого дослідження полягає у теоретичному та емпіричному вивченні особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів. У відповідності до мети та завдань дослідження ми використали методику моделювання ціннісної свідомості (О.Л. Музика).

Вибірку становили 10 студентів віком від 18 до 21 року.

Дослідження проводилося в декілька етапів:

Підготовчий етап - анкета та біографічна бесіда. Мета такої роботи полягала у актуалізації життєвого досвіду людини. Досліджувані заповнювали анкету (див. додаток 1), спрямовану на виявлення цінності читання в їхньому житті та виявлення критеріїв для розмежування досліджуваних на читаючих та нечитаючих (частота читання, кількість прочитаних книжок за останній рік). У ході біографічної бесіди досліджуваним пропонувалося подумати про роль читання у їхньому житті та важливі життєві події, що вплинуло на їх становлення як особистості. За результатами проведення біографічної бесіди заповнювався бланк для біографічного аналізу подієво-референтних груп (див. додаток 2)

Заповнення репертуарної решітки (див. додаток 3), шляхом порівняння значимих людей між собою та досліджуваним, з метою актуалізації у свідомості досліджуваних значимих людей, які мають вплив на становлення їх особистості та цінностей, що з цими людьми пов'язані.

Заповнення оцінної сітки (див. додаток 4), шляхом оцінки за 10-бальною досліджуваними вираженості у себе та референтних осіб того чи іншого конструкта.

Використання факторного аналізу з метою узагальнення та систематизації отриманих даних.

Інтерпретація та порівняльний аналіз отриманих даних.

3.2 Порівняльний аналіз результатів дослідження особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів

В результаті вивчення ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів ми отримали матриці для створення факторно-семантичної моделі ціннісної свідомості досліджуваних. За допомогою програми STATISTICA 6.0 ми здійснили факторизацію даних, обрахувавши інтеркореляції між конструктами та визначивши фактори та факторні навантаження. Результати факторного аналізу читаючих та нечитаючих студентів (оцінна сітка, матриця інтеркореляцій, факторні навантаження та власне факторно-семантична модель ціннісної свідомості) представлені в додатку 5.

Аналіз факторних навантажень показує, що виділилося 3 фактора у всіх досліджуваних, що входять у групу читаючих студентів, і у 4 з 5 нечитаючих, у одного не читаючого виділилося 2 фактори. Основу ціннісної свідомості у всіх досліджуваних складає один двополюсний фактор, який у середньому охоплює 42,5% . Разом фактори описують в середньому 72% дисперсії у читаючих та 78% у нечитаючих, що свідчить про те, що факторизація неповна, і що існують ще й інші фактори, менш значимі, але теж достатньо важливі.

Аналіз факторно-семантичних моделей моделі ціннісної свідомості досліджуваних показав, що суб'єктні цінності (з точки зору математичної інтерпретації - ціннісні конструкти, які корелюють на рівні 0,25 і більше з фактором моральнісних і з фактором діяльнісних цінностей) виділені не були як у читаючих, так у нечитаючих студентів..

Проаналізувавши факторно-семантичні моделі ціннісної свідомості, можна сказати, що у досліджуваних спостерігається конфліктність ціннісної свідомості, оскільки більшості досліджуваних притаманна біполярність як першого, так і другого факторів. Це означає, що до системи значимих цінностей входять конструкти з оберненою кореляцією.

Також аналіз факторно-семантичних моделей ціннісної свідомості досліджуваних показує наявність кризових явищ, які можна віднести до діяльнісної кризи. Її ознаками є низький рівень оцінки конструктів, які представляють сферу діяльнісних цінностей. У цьому випадку для самореалізації людині бракує інструментальних засобів.

Звертаючись до змістової характеристики цінностей, наведемо приклади ціннісних конструктів, що демонструють моральнісні та діяльнісні цінності, виділені досліджуваними.

У ціннісній свідомості читаючих студентів були виділені наступні протиставлення цінностей: «інтерес» - «незацікавленість»; «любов - байдужість», «довіра» - «здоровий глузд»; «щедрість - відстороненість»; «азартність» - «невпевненість», «не ідеальність» - «чесність», «щирість», «бездоганність». В одному полюсі знаходяться такі ціннісні конструкти як: «цілеспрямованість», «нахабність», «запальність»; «філософське мислення», «музичність»; «інтерес» та «самостійність»; «відкритість» та «довіра»; «заботливость», «любов к окружающим», «трудолюбие».

Ціннісна свідомість нечитаючих студентів характеризується наступними протиставленнями: «заздрість» - «душевна чистота»; «впертість - дружба», «розрахунок - доброта», «хитрість» - «дружелюбність»; «корисність» - «щастя», «доброта» - «зло». В одному полюсі представлені наступні конструкти: «страх нового», «залежність» та «недовіра»; «інтерес» та «прагнення»; «взаєморозуміння», «почуття» та «радість»; «різкий характер» та «впевненість»; «схожість поглядів на життя» та «доброзичливість»; «рішучість» та «сміливість».

Як ми бачимо у ціннісній свідомості як читаючих, так і нечитаних студентів представлено більше моральнісних, ніж діяльнісних цінностей.

До особливостей читаючих студентів можна віднести те, що читання має важливе значення у їх становленні як особистостей, що було виявлено на біографічно-рефлексивному етапі дослідження. Також підтвердження цього є віднесення героїв казок до референтних осіб, що вплинули на становлення особистості в дитинстві (досліджуваний 1) та формування ціннісних конструктів у свідомості, пов'язаних з ними. Також цікавим та пов'язаним з читанням є виділення досліджуваним 2 такого ціннісного конструкта як філософське мислення.

Загалом, можна зробити висновок, що наша гіпотеза не підтвердилась, оскільки ціннісна свідомість читаючих та нечитаючих студентів характеризується несформованістю суб'єктних цінностей, конфліктністю ціннісної свідомості та перевага моральнісних цінностей над діяльнісними.



Підсумок

Проблема людських цінностей виступає предметом вивчення низки наук про людину і суспільство - філософії, соціології, психології, педагогіки, антропології і в кожній з них трактується по-різному. Категорія «цінність» охоплює багато характеристик особистості, є узагальнюючою і відображає цілісність особистості.

У своїй роботі ми користуємося поняттям ціннісної свідомості як сукупності уявлень, в яких відображено суб'єктні цінності людини, що можуть мати різні рівні вираженості, актуалізованості, стійкості і регуляційного потенціалу. Такий підхід дозволяє дослідити те особливе, що вирізняє людину з-поміж інших, а не те, що є спільного у людини і соціальної групи, до якої вона належить. Суб'єктні цінності з розвитком свідомості поступово набувають онтологічного статусу, стають відносно незалежними від соціального середовища та форм діяльності; вони є показниками індивідуальності та цілісності людини, утворюючи суб'єктно-ціннісне ядро свідомості.

Юнацький вік є періодом інтенсивного формування системи особистих цінностей, яка впливає на становлення характеру і особистості в цілому. Процес формування системи ціннісних орієнтацій стимулюється значним розширенням спілкування, засвоєнням і перетворенням досвіду минулих поколінь, зіткненням з різноманіттям форм поведінки, поглядів, ідеалів. Проте сучасний стрімкий розвиток інформаційно-комунікативних технологій ставить юнаків в умови абсолютно самостійного вибору системи цінностей та їх розуміння. Тому процес інтеріоризації цінностей може характеризуватися схильністю до випадкових впливів, стихійністю, непередбачуваністю.

Як показав аналіз літератури, дослідження ціннісної свідомості читачих та нечитаючих представлений у ряді соціологічних досліджень. В основному вони представлені досліджуванням факторів, що впливають на читання та виявлення вікових та гендерних груп, для яких читання є цінністю. В той ж час психологічних досліджень особливостей ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих виявлено не було.

Для вивчення ціннісної свідомості ми користуємося поняттям суб'єктивних цінностей, запропоноване О.Л. Музикою та принципи суб'єктно-ціннісного аналізу, які покладені в основу методики вивчення ціннісної свідомості особистості (ММЦС), яку ми використовуємо у нашому дослідженні. Для дослідження ціннісної свідомості читаючих та нечитаючих студентів ми ввели модифікації до ММЦС, що полягали у актуалізації у свідомості досліджуваних важливих життєвих подій, пов'язаних з читанням та значимих людей, які вплинули на значимість книжок у житті та цінностей, які з ними пов'язані.

Отже, можна зробити висновок, що наша гіпотеза не підтвердилась, оскільки ціннісна свідомість читаючих та нечитаючих студентів характеризується не сформованістю суб'єктних цінностей, конфліктністю ціннісної свідомості та перевага моральних цінностей над діяльнісними.



Список використаної літератури

1. Research & Branding Group. Книги в Украине: что, сколько и как читают украинцы: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://rb.com.ua/rus/projects/omnibus/8767/

2. Rokeach M. The nature of human values and value systems, in E.P.Hollander and R.G. Hant (eds) Current Perspectives in Sosial Psychology, 4th edn. - New York: Oxford University Press, 1976.

3. Алексеева В. Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности // Психол. журн. -- 1984. -- Т. 5. -- № 5. -- С. 63-70.

4. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Аспект Пресс, 2009. 363с.

5. Анцыферова Л. И. Психология формирования и развития личности // Человек в системе наук. -- М., 1989. -- С. 426-433.

6. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. - СПб.: Изд-во «Речь», 2004. - 440с.

7. Братусь Б.С. Аномалии личности. - М.: Мысль, 1988. - 301 с.

8. Бубнова С.С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система /С.С. Бубнова // Психологический журнал. - 1999. - Т.20. - №5. - С.38-44.

9. Будинайте Г.Л., Корнилова Т.В. Личностные ценности и личностные предпочтения субъекта / Г.Л. Будинайте, Т.В. Корнилова // Вопросы психологии. - 1993. - №5. - С.99-105.

10. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика: учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2006. - 351с.

11. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. - 2-е изд., дополненое. - СПб.: Питер, 2006. - 528 с.

12. Волочков А.А. Ценностная направленность личности как выражение смыслообразующей активности / А.А. Волочков, Е.Г. Ермоленко // Психологический журнал. - 2004. - №2. - С. 17-26.

...