Психокорекційний вплив на зниження інтенсивності амбівалентних стосунків у сім'ї

Необхідно приділяти увагу сімейному вихованню, зокрема, саме сімейному задоволенню потреб людини для становлення оптимізму. Досвід роботи зі студентами свідчить, що молодь не лише розуміє цю проблему, а й прагне до того, щоб конкретно розглядати повсякденні питання сімейного щастя. Наприклад, купити морозива по дорозі і нести своїм домочадцям (незручно, може взагалі розтанути і тлі.) чи купити, з'їсти і сподіватися, що члени сімї так само зробили або взагалі про них не думати?

А може на роботі завести службовий роман? Інтимний партнер буде чекати близькості і не дочекається... і шукай тоді винного при розлученні.

Ми наводимо приклади задля того, щоб ще раз звернути увагу на те, що формування навичок також робить вагомий внесок у навчання життєлюбству, стійкості щодо побутових бар'єрів у стосунках.

Коли я бачила у сина - молодшого школяра - обгортку від "Сні-керса" на столі, то звертала увагу на те, чому мені не залишив. Він ніяковів, а потім, наступного разу, обов'язково приносив додому цукерку, печиво, яке ми їли разом, чи залишав шматочок. Я так само робила. Це не гра, а справжнє життя в мініатюрі. А потім він навчився з радістю робити, купляти те, що йому не потрібне, але для мене, членів сім'ї необхідне, цікаве. Так само він буде себе поводити у власній родині, а його діти повторять те, що я виховувала у маленького сина. Не лінуйтесь через дрібниці творити морально здорові навички, які зумовлюють оптимізм у подальшому житті!

Резюмуючи викладений нами матеріал, зазначимо, що аверсивна терапія, виховання установки на допомогу собі та іншим, формування навичок сімейного задоволення потреб спрямовані на повернення довіри до себе і людей, підсилення оптимізму.

Продовжуємо розглядати проблему навчання оптимізму в складних життєвих ситуаціях. Особливо важливо думати про себе добре, тобто підняти рівень задоволення як собою, так і навколишньою дійсністю. Треба звертати увагу на динаміку непрямих депресивних схем, які протікають як висока амбівалентність. У цих випадках гарні та справжні мотиви перебувають у стані суперечності, стають соціально непривабливими. Так, наприклад, гнівоголік свідомо чи несвідомо використовує гнів як засіб задоволення сексуальних потреб. Він спонтанно, але все частіше і частіше створює сварки, істерики. При слабкому емоційному керуванні гнівоголік доходить до мерзотної поведінки, а все тому, що гнів є засобом підсилення сексуального збудження.

Доцільно проаналізувати також копролалію - це форма залежності, яка виявляється у бажанні говорити лайки на адресу сексуального партнера. Інший її вияв - це перегляд порнографічної продукції. Послідовність: агресія - збудження - секс - задоволення - це єдиний шлях отримання яскравого задоволення в сексі. Але гнівоголіки, копролаліки не визнають своєї проблеми, а звинувачують партнера.

Гнівоголік намагається компенсувати сексуальне приниження партнера, наприклад, подарунками, грошима тощо. Все це діє між скандалами. Партнер-жертва сподівається, що колись буде жити в любові. На жаль, цього ніколи не буде. Ця залежність не зникає від розмов тому, що вимагає перебудови всієї особистості. Є речі, яких людині не треба робити в своєму житті, вони швидко руйнують особистість. Саме це оберігає її від психологічних мікротріщин, а потім від руйнування. Треба не дозволяти собі використовувати гнів, збудження чужим сексом в інтимно-сексуальній сфері, тому що це швидко руйнує природні стосунки жінки та чоловіка.

Чи є можливість позбутися таких маніпулятивних адикцій в Інтимній сфері?

Людська природа оптимістична і дає шанс залежній особистості повернутися до природного життя. Думки адикта про те, що вихід існує, діють оптимістично, стимулюють конструктивну поведінку. Наведемо поради щодо подолання адикції:

> Розвивайте свої вищі потреби, не відкладаючи на невизначене майбутнє.

> Навчіться переживати психалгію чи душевний біль, не звинувачуючи ні себе, ні інших, але з надією.

> Узгоджуйте власні бажання з можливостями, щоб без підтримки зовні досягати мети.

> Зменшуйте, а згодом звільняйтесь від опіки, тому що реально це не дає можливості навчитися приймати рішення.

> Не грайте ту роль, яка нав'язується іншими людьми, впевнено виходьте з маніпуляції.

> Взаємодійте з сучасністю, приймайте зміни конструктивно, адаптуйтесь до них, не створюйте внутрішньої віртуальності.

> Спирайтесь на власні ресурси, кваліфіковану допомогу, а не на диво, одужуючи від інфантильних залежностей!

Отже, ми довели важливість обґрунтування оптимізму як особистісної детермінанти, що впливає на збалансованість амбівалентності особистості та зумовлює її гармонійний розвиток. Оптимізм - це свідома установка на позитивне і конструктивне самотворення з переживанням надії на себе та інших людей. Разом з тим, не можливо мати гармонійної амбівалентності особистості без впливу особистісної (психологічної) суверенності як реальної свободи, що спрямовує людину на інтеграцію суперечностей.

С.К. Нартова-Бочавер розуміє особистісну суверенність як здатність людини контролювати, захищати і розвивати власний психічний простір, побудований на узагальненому досвіді успішної автономної поведінки [106, с. 11].

Психологічний простір є стійкою характеристикою особистості. У стабільні періоди життя психологічний простір прагне до рівноваги, в критичні періоди межі втрачають свою міцність, а особистість іде по регресивному шляху з ознаками високої амбівалентності. Коли особистість долає кризу, межі змінюються та стають міцними.

Психологічний простір переживається як збереження чи порушення меж, що виявляється у впевненості чи тривожності. Простір з цілісними межами є суверенним, коли особа може підтримувати власну автономію, з порушеними межами -депривований, коли стає неможливо впливати на взаємини зі світом.

Інакше кажучи, особистісна суверенність - це автономія психологічного простору. Цінність для нашого дослідження цього підходу в його ненасильницькому, прагматичному розумінні самодетермінацІЇ особистості. Суверенність репрезентується в психологічному просторі в єдності своєї тілесності, територі-альності, власних речей, звичок, часовому режимі, соціальних контактів, цінностей, установок, смаків.

Власне тіло - це перший вимір психологічного простору особистості, який виникає в онтогенезі. Людина відкриває його раніше від будь-якої реальності і вчиться ним користуватися завдяки розвитку сенсорики, моторики. Це основа особистісної ідентифікації. Тілесність в ЇЇ різноманітних виявах (харчова поведінка, секс, комфортність пози, зручність одягу) може сприйматися з високою амбівалентністю як те, що знаходиться в постійній боротьбі чи взагалі за межами психічного простору. Дитина, яка не відкрила і не прийняла власного тіла, не здатна до самоприйняття. Вона не спроможна до встановлення тривалої, надійної прихильності, безумовної любові. Ось чому розвивається нечутливість до тілесності, а в дорослому житті - десексу-алізація чи інфантильні залежності в інтимній сфері життя.

Наступна складова психологічного простору особистості -суверенність території, Проксеміка - частина соціальної психології, де вивчається проблема розташування людей один відносно одного в просторі.

Якщо тіло відкриває людині саму себе, то територія визнає факт існування інших людей. Територіальність - це певна площа в домашньому середовищі, яку людина вважає особистою і безпечною для себе (кімната, квартира, дім). В широкому розумінні - це ідентифікація особистості з місцем як базою життя. Дім як особистісна територія в світовій культурі, зокрема психоаналізі, вивчається як спосіб самовираження особистості та захисту від травмувальних впливів.

Людина відчуває себе іншою, коли змінює місце життя, зокрема подорожує. Психотерапевтичний вплив подорожування завжди визнавався ефективним засобом самопідтримки, самозмін, коли людина долає вікові чи/і особистісні кризи. Отже, територіальність фіксує соціальну ідентичність, можливість працювати, контролювати інтенсивність соціальних контактів, інформації та здійснювати психологічну реабілітацію.

Суверенність власних речей (артефактів) демонструє потреби особи. Речі мають різний ступінь інтимності по відношенню до володаря. Наприклад, великий дім, яхта - ознаки високого статусу, одяг - емоційної захищеності. Уніформа (армія, в'язниця) пов'язана з насильницькою деіндивідуалізацією.

Гроші, машини, комп'ютери, мобільні телефони - предмети самоствердження. Подарунки відображають те, яким бачить вас той, хто дарує. Шопінг-терапія підсилює самоповагу у певної групи людей, які переживають кризу розлучення, втрати чогось цінного. Отже, власні речі є засобами діяльності, самопрезентації, самоствердження, стихійної психотерапії, маркером власної території.

Звички як стереотипи суверенності часового режиму. Вони є частиною психологічного поля. Депривація звичок виражається у зміні темпу, у перериванні чи в порушенні порядку дії. Повага до звичок людини виражається в наданні їй можливостей завершити розпочату справу, не перериваючи її. Порядок дій часто є позначенням соціального статусу (хто пройде першим, займе першим місце, набере ложкою салат і т.п.).

Особливо важливо для зрілого віку дотримання звичок. Діти, люди похилого віку легше переносять те, що режим їхнього життя визначають не вони. Люди зрілого віку переживають як особливо принизливе, наприклад, коли діти заважають батькам реалізувати власні плани, не лягаючи вчасно у ліжко. Отже, звички є складовою передбаченості, відокремлюють територіальний вплив за часом, визначають соціальний статус через першість підпорядкування.

Суверенність соціальних зв'язків - необхідна умова формування вибірковості, психологічної інтимності І основа толерантності. Порушення суверенності у встановленні соціальних зв'язків призводить до відчуження або до симбіотичної залежності. Людина, яка не збудувала соціальних зв'язків, у якої порушені Їхні межі, сприймає інших як чужих, що, своєю чергою, породжує різні варіанти ксенофобій.

У племені екуана південноамериканських індіанців дитину глибоко поважають І вважають її гарною у всіх відношеннях. Немає таких понять, як "гарна" чи "погана" дитина. Все, що вона робить, вважається діями правильної істоти, тобто суверенної. Дорослі не відмовляють у допомозі дитині, але не нав'язують ЇЇ.

Важливість цього відкриття в тому, що суверенність соціальних зв'язків дітей - дорослих веде до гармонії та щастя.

Разом з тим, у розвинутих суспільствах б'ють у сім'ї дитину, яка, ставши дорослою, теж б'є власних дітей. Порушені межі суверенності соціальних зв'язків, насамперед системи "батьки-діти", руйнують особистісну суверенність.

Важливо бути автором власних особистісних стосунків. Соціальна нерозбірливість, хибне сприйняття норм може призвести до страждально-жертовного самовідчуття людини у спілкуванні. Отже, суверенність соціальних зв'язків сприяє встановленню психологічної, сексуальної інтимності, вибору референтної групи, прийняттю особистої відповідальності за стосунки з іншими людьми.

Суверенність уподобань та цінностей (аксіологічна) відображає світоглядний аспект буття. Вони спрямовані не на умови виживання, а на розвиток індивідуалізації. Уподобання це емоційне відношення до чогось не життєвоважливого, але необхідного особистості для підтримки власної ідентичності. Наведемо приклад розуміння кохання, який не всі можуть вважати для себе правильним. Звісно, читачі цієї книжки мають різні уподобання, та знайдуться ті, хто повністю розділить ці погляди на кохання.

Любов починається з того, що ми прагнемо її знайти. Кожна людина може впізнати свою половинку, але не кожна може ЇЇ зустріти... Зустріч андрогінних половинок дає титанічний викид енергії... Двоє у любові практично не помічають повсякденного буття і для них відкривається Особистість партнера. Вони об'єднуються у свободі, а не в необхідності.

З цієї миті любов заповнює безмежну порожнечу (страху, безвір'я, злоби) радісним теплом... Вони простягають один одному Руки, не відпускаючи їх. Вони ціле... навіть якщо смерть розриває ці руки... відтепер кожний з них несе в собі Ціле двох.

Цінності - це об'єкти, явища, ідеї, які втілюють суспільні ідеали і є завдяки цьому зразком того, що повинно бути. Світогляд як система переконань починає формуватися з вміння захищати свої уподобання: відносно речей, режимних звичок, а пізніше -цінностей. Отже, суверенність уподобань і цінностей забезпечує свободу, креативне ставлення до власного життя, цінності буття. Шановний читачу, Вам цей погляд на любов подобається?

Людина часто намагається уникнути складних життєвих ситуацій, переміщуючись у просторі, подорожуючи. Особистість, що біжить до інших ландшафтів природи та культури, бажає очищення не в собі, наприклад, через отримання суверенності цінностей, а в суверенності території.

Ось чому задоволення буде ілюзорним від такого подорожування.

Ми навели цей приклад задля того, щоб звернути увагу на взаємозв'язки різних видів суверенності та, разом з тим, їхню автономність. Важливість цього розуміння сприяє вирішенню проблем саме там, де особистість має перешкоди, невпевненість чи навіть страхи до самореалізації суверенності.

Отже, різноманітність вимірів психологічного простору дає змогу описати функціонування суверенності. Людина існує як цілісна тілесно і територіально екзистенційна одиниця, яка презентує себе через різнобічні вияви свого буття.

Особистісна суверенність - це якість, що виявляється в захисті і збереженні свого психологічного простору. Якщо автономія є незалежністю від "когось", то суверенність - управління "чимось" по відношенню до "когось". Суверенність можна вивчити лише через різні вияви психологічного простору.

С.К. Нартова-Бочавер виділяє такі рівні суверенності: надсуверенний, поміркований, депривований, травмувальний. Над-суверенний - компенсаторна реакція на депривований зовнішній вплив з підсиленням різних видів агресії. Поміркований рівень суверенності виявляється в переживанні автентичності власного буття, доцільності в просторово-часових і ціннісних ситуаціях власного життя, впевненості в тому, що чинить згідно зі своїми бажаннями й переконаннями. Депривований рівень виявляється як підкорення собі інших людей, відчуття себе на чужій території і не в своєму часі. Травмувальний рівень суверенності означає повне нехтування потребами цієї особистості, незадоволення будь-яких її потреб.

На жаль, на останніх двох рівнях особистісної суверенності люди не протестують проти поганого ставлення до себе. Вони його приймають, втрачаючи самоставлення як творця власного життя. Це і є ознаки високоамбівалентної неконструктивної особистості.

Можна стверджувати, що особистісна суверенність дає людині переживання власної доцільності й самоефективності; людина має ознаки збалансованої амбівалентності з конструктивним виміром лише на поміркованому рівні особистісної суверенності. Обґрунтуємо вищезазначене психологічними дослідженнями ролі матері подружнього життя.

Ю.Б. Скоромна досліджувала суб'єктивну готовність до материнства шляхом вивчення розвитку психологічної суверенності у жінок. Вона доводить, що народження дитини створює умови виникнення нового конструктивного ставлення матері до навколишнього світу, людей і до самої себе. Деструктивність психологічної суверенності авторка пояснює "шкідливим поглядом на материнство як на жертву" [142, с. 273] і тому необхідно спрямовувати психологічний супровід материнства в русло особистісного зростання.

В.Д. Москаленко [100] вивчала любовну залежність та її профілактику шляхом внутрішніх особистісних меж чоловіка та жінки. Інструментом встановлення здорових меж є вміння користуватися словом "ні". Авторка припускає, що етапи розвитку подружніх стосунків ідентичні стадіям становлення взаємин "мати - дитина" чи материнства.

Дж. Боулбі, М. Ейнсворт виявили у малюків три стилі взаємин з матір'ю: спокійний, уникання, тривожний. Потім висунули гіпотезу про те, що саме ці стилі виявляються потім в інтимній сфері все життя, як психологічна суверенність.

М.Селігман виділяє наступні три стилі любові у дорослих людей:

1. Спокійний - особа легко вступає в близькі стосунки, не має залежності від іншої людини, їй приємно турбуватися про когось. Вона не боїться, що її покинуть та не остерігається прив'язатися до когось занадто сильно.

2. Уникання - людина, зближуючись з іншими, почуває себе ніяково. їй важко довіряти кому-небудь повністю, переживати себе залежною від інших. Вона починає нервувати, коли хто-небудь намагається увійти з нею в занадто близькі стосунки,

3. Тривожний - людина відчуває, що інші не бажають настільки близьких стосунків, як вона, і починає турбуватися, що її не люблять чи бажають кинути. їй хочеться повного злиття з коханою людиною і це відштовхує від неї інших [137, с. 249].

Переваги спокійної прив'язаності в любові очевидні. Ці особи гармонійні з людиною такого ж типу. Але, за даними М. Селігмана, в більшості пар до цього типу належить хтось один. І тому особистість, яка уникає, чи тривожна відчуває себе зі спокійним партнером щасливою. В трьох аспектах спокійний тип прив'язаності в коханні має переваги: турбота, секс і подолання перешкод.

Спокійний партнер краще знає, коли треба надати допомогу. Якщо тривожний виявляє турботу імпульсивно, неусвідомлено; той, хто уникає, взагалі не здатний відчути її необхідність для партнера, то спокійний - надійна опора для подружжя.

Ставлення до сексу у них також різне. Спокійні уникають випадкових зв'язків і не схвалюють секс без любові. Ті, хто уникає, більш легковажні, але віддають перевагу сексу без любові. Тривожні схильні до еротичних сцен та мазохізму, секс взагалі їх мало цікавить.

Можна передбачити майбутнє сімей на засаді таких ознак: раптовість сварки; критика партнера, а не ситуації; демонстрування презирства; готовність дати відсіч ("глухий захист"); небажання вислуховувати партнера; негативна мова жестів.

Разом з тим, можна передбачати, згідно з М. Селігманом, яке подружжя з роками стане міцнішим. Таке подружжя кожен тиждень приділяє один одному хоча 6 п'ять годин уваги. Вранці вони обговорюють плани на день (5 днів по 20 хвилин = 1 година 40 хвилин). Виявляють знаки любові - дотик, обійми і поцілунки (7 днів по 5 хвилин = 35 хвилин). Організують один раз на тиждень романтичне побачення, освіжаючи свої почуття (2 години раз на тиждень). Взаємне захоплення та схвалення один раз на день (7 днів по 5 хвилин = 35 хвилин).

Важливо обрати ті прийоми, які подобаються подружжю, щоб підсилити полум'я кохання. Наприклад, описати переваги партнера у сучасному, минулому і майбутньому часі. Це прийом називається "Підтримай мою ілюзію".

Справді, відповідати високим ідеалам дуже приємно. Ми намагаємося досягти більшого, щоб не розчарувати близьку людину. Що тісніше пов'язані взаємоілюзії, то щасливіші і міцніші стосунки партнерів. Щасливі подружжя виділяють у своїх партнерів такі переваги, про які не знають близькі люди та друзі. У нещасливих парах, навпаки, подружжя цінують один одного менше, ніж Друзі. Позитивні ілюзії захищають від дрібних неприємностей, образ, які наносимо один одному від втоми. Ілюзії того, хто вас кохає, перетворюють у достоїнства навіть недоліки. Вони говорять: "Так, але..."

Саме люди з поміркованою особистісною суверенністю підтримують позитивні ілюзії, вважаючи все погане випадковим і мінливим, а все гарне - закономірним та постійним. Важливо позитивно пояснювати сімейне життя і сім'я стає значно кращою. Разом з тим, щасливе подружнє життя дає підстави для поміркованого вияву суверенності.

Партнери будуть відповідати взаємністю, якщо ми для них -єдині і незамінні завдяки своїм достоїнствам! І перш за все - здатністю кохати і бути коханими. Ці люди випромінюють любов, збагачуючи нею все навкруги. Деяким людям треба наполегливо трудитися, щоб навчитися любити. Вони навіть дратуються, коли бачать людей, що вміють любити.

Спокійне дружнє ставлення в родині між чоловіком та дружиною не приведе їх до залежності в ролі батька чи матері. А проблеми, що виникають, будуть вирішуватися так, щоб не розтоптати світлі почуття один до одного. Взаємна ілюзія для спокійних людей - договір про любов і ненапад. Підкреслюючи роль матері, батька в попередньому розділі, авторка цієї книжки свідомо мала на увазі саме таке ставлення між чоловіком та жінкою у родині.

Як в житті окремої особистості, так і в сім'ї можна умовно виділити два процеси - виживання і процвітання. Важливо вміти не лише спокійно переживати "червоне-чорне", але й вчасно інтерпретувати їх в одне переживання - поліфонію життя - гармонійну амбівалентність особистості.

Отож, важливість обгрунтування психологічної суверенності як особистісної детермінанти, що впливає на збалансованість амбівалентності особистості та зумовлює її гармонійний розвиток, нами доведена. Саме це робить нас здатними навчатися самостійно приймати рішення і відповідати за них, коли реальність постає з певними вимогами. Особливо важливо, щоб людина була на спокійному рівні особистісної суверенності, сприймаючи адекватно виклики дійсності.

Ще однією особистісною детермінантою гармонійного ставлення амбівалентності особистості є конструктивне подолання стресових ситуацій. Поняття "копінг" чи "подолання стресу" - це психологічне подолання, яке розглядається як діяльність особистості щодо підтримування чи зберігання балансу між вимогами середовища і ресурсами, що задовольняють ці вимоги (Р. Лаза-рус, 1980).

Копінг - це обмежена в просторі і часі модифікація життєвого стилю. Стрес - переживання труднощів буття як плата за інтенсивне життя. Компульсивна активність як залежна поведінки від стресу, стає майже "нормою", коли люди стверджують, що їм краще працюється "під тиском стресу". Це так званий тип А особистості, що розраховується за високий рівень стресогенності руйнуванням здоров'я, передчасним старінням. Активною копінг-поведінкою називають реальні зусилля особистості щодо усунення чи зменшення сили впливу на неї стресу.

Вибір того чи іншого виду поведінки регулюється шляхом використання копінг-стратегій, які визначаються особистісними і середовищними копінг-ресурсами. Копінг-поведінка - це результат взаємодії копінг-ресурсів і копінг-стратегій. Копінг-стратегії - актуальний засіб керування стресом. Репертуар копінг-стратегій, чи технік життя, за даними С.К. Нартової-Бочавер, у суверенних людей, які досягнули більшої особистісної автономії, буде ширшим відносно депривованих.

Активні види копінг-стратегії (вирішення проблеми, пошук соціальної підтримки) і високорозвинені особистісні та середовищні копінг-ресурси є факторами, що спрямовані на адаптацію та соціальну інтеграцію індивіда.

С. Фолькман, Р. Лазарус виділяють вісім форм копінг-поведінки: конфронтативність, дистанціювання, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, втеча-уникнення, планування вирішення проблем, позитивна переоцінка.

На думку Р. Лазаруса, незважаючи на індивідуальне розмаїття поведінки у стресі, існує два глобальні стилі копінгу-реагування (проблемно-орієнтований, суб'єктивно-орієнтований).

Проблемно-орієнтований стиль спрямований на раціональний аналіз проблем, пов'язаних зі створенням і виконанням плану подолання важкої ситуації, і виявляється в таких формах поведінки, як самостійний аналіз, звертання по допомогу до інших, пошук додаткової інформації.

Суб'єктивно-орієнтований стиль є наслідком емоційного реагування На ситуацію, що не супроводжується конкретними діями, в ці переживання залучаються інші люди, прагнення забутися уві сні, в адикціях (їжі, одягу, сексі і т.п.). Ці форми поведінки характеризуються інфантильною оцінкою того, що відбувається.

Для нас важливо те, що Лазарус узагальнив копінг-механізм в такі три групи: конструктивні (планування рішення, самоконтроль, пошук соціальної підтримки), відносно конструктивні (прийняття відповідальності, позитивна переоцінка) і неконструктивні (конфронтація, дистанціювання, втеча-уникнення). На основі цього ми припустили, що три групи копінг-механізмів взаємопов'язані з рівнями особистісної амбівалентності (гармонійним, негармонійним та дисгармонійним).

Прикладом конструктивного копінг-механізму е надання соціально гарантованої підтримки в племені екуана південноамериканських індіанців самотньому дорослому. Існує звичай приймати в сім'ю самотнього дорослого для проживання, де він отримує гарантовану підтримку у разі необхідності. Навіть якщо йому ніколи не знадобиться звернутися по цю допомогу, сама собою гарантія підтримки допомагає зберегти емоційну рівновагу. Екуанці визнають, що це дії в інтересах всього суспільства. Людині гарантують допомогу, щоб під впливом важких обставин вона не стала замкненою або навіть небезпечною для інших.

Копінг-механізми беруть участь в інтеграції суперечностей амбівалентної особистості. Саме гармонійний рівень особистісної амбівалентності з низьким рівнем напруги утворюється завдяки здатності людини в поведінці узгоджувати думки, емоції шляхом планування рішення, реалізації самоконтролю та пошуку соціальної підтримки.

Негармонійний рівень особистісної амбівалентності з середнім рівнем напруги, який часто знижується завдяки відносно конструктивним копінг-механізмам: прийняття відповідальності, позитивна переоцінка, які відіграють роль самоманіпуляції чи захисних механізмів.

Дисгармонійний рівень особистісної амбівалентності з високим рівнем напруги, який не знижується тому, що копінг-механізми є неконструктивними (конфронтація, дистанціюван-ня, втеча-уникнення), відіграють роль фіксації взаємовиключних суперечностей та здійснення їх шляхом чергування. Фіксація позитивного континіуму веде до вияву необмеженої любові, радощі, прихильності, фанатизму тощо, після чого змінюється на фіксацію негативного континіуму та вияву необмеженої ненависті, апатії, переслідування тощо.

Резюмуючи обгрунтування копінг-механізмів як особистісної детермінанти, що впливає на збалансованість амбівалентності особистості шляхом подолання стресових ситуацій, що зумовлює її гармонійний розвиток, зазначимо, що ми довели це.

Отже, підсилення особистісних детермінант - оптимізму, особистісної суверенності, подолання стресових ситуацій шляхом копінг-механізмів - сприяє становленню гармонійної збалансованої амбівалентності особистості. Оптимізм - особистісна детермінанта, яка забезпечує збалансованість суперечностей, як здатність життєрадісно сприймати себе, навколишній світ. Особистісна суверенність забезпечує толерантну, вільну реалізацію потреби в діяльності зі створення і розвитку особистості. Конструктивні копінг-механізми як особистісні детермінанти дають можливість підтримувати сталість гармонійної амбівалентності особистості, здатність передбачати її вплив на особистісне зростання. Оптимізм, особистісна суверенність, копінг-механізми як особистісні детермінанти забезпечують вміння творчо будувати гармонійний формовияв особистісної амбівалентності та переживати особистісне зростання.

Размещено на Allbest.ru