Творчість та емоції людини

Для посилення творчих розумових можливостей використовують і «екзотичні» прийоми: введення людини в особливе суггестивное стан психіки (активація несвідомого), навіювання в стані гіпнозу втілення в іншу особистість, у відомого вченого, наприклад, Леонардо да Вінчі, що різко підвищує творчість у звичайної людини .

Для активації мислення можна застосовувати спеціальні форми організації розумового процесу, наприклад, «мозковий штурм», або брейнштурм - метод запропонований А. Осборном (США), призначений для продукування ідей і рішень при роботі в групі. Основні правила проведення «мозкового штурму»:

Група складається з 7-10 чоловік, бажано різної професійної спрямованості (для зменшення стереотипізації підходів), у групі є лише кілька людей, обізнаних у розглянутої проблеми.

«Заборона критики» - чужу ідею не можна переривати, критикувати, можна лише похвалити, розвинути чужу ідею або запропонувати свою.

Учасники повинні бути в стані релаксації, тобто стані психічної і м'язової розслабленості, комфорту. Крісла повинні бути розташовані по колу.

Всі висловлені ідеї фіксуються (на магнітофоні, в стенографічних записах) без зазначення авторства.

Зібрані в результаті брейнстормінгу ідеї передаються групі експертів - фахівців, які займаються даною проблемою, для відбору найбільш цінних ідей. Як правило, таких ідей виявляється приблизно 10 відсотків. Учасників до складу «журі-експертів» не включають.

Ефективність «мозкових штурмів» високий. Так, в одній з американських фірм на 300 засіданнях «мозкового штурму» запропонували 15 тисяч ідей, з яких 1,5 тис. ідей були негайно реалізовані. «Мозковий штурм», які веде група, поступово накопичується досвід вирішення різних завдань, покладений в основу так званої синектики, запропонованої американським вченим У. Гордоном. При «сінектіческом штурмі» передбачено обов'язкове виконання чотирьох спеціальних прийомів, заснованих на аналогії: прямий (подумайте, як вирішуються завдання, схожі на дану); особистою, або емпатії (спробуйте увійти в образ даного в задачі об'єкта і міркувати з цієї точки зору); символічної (дайте в двох словах образне визначення суті завдання); фантастичною (уявіть, як би цю задачу вирішували казкові чарівники).

Ще один спосіб активації пошуку - метод фокальних об'єктів. Він полягає в тому, що ознаки кількох випадково вибраних об'єктів переносять на аналізований (фокальний, що знаходиться у фокусі уваги) об'єкт, в результаті чого виходять незвичайні сполучення, дозволяють долати психологічну інерцію і відсталість. Так, якщо випадковим об'єктом взято «тигр», а фокальним - «олівець», то виходять поєднання типу «смугастий олівець», «ікластий олівець» і т.д. Розглядаючи ці поєднання і розвиваючи їх, іноді вдається прийти до оригінальних ідей.

Метод морфологічного аналізу полягає в тому, що на початку виділяють головні характеристики об'єкта - осі, а потім по кожній з них записують всілякі варіанти-елементи.

Так, розглядаючи проблему запуску автомобільного двигуна в зимових умовах, можна взяти як осі джерела енергії для підігріву, способи передачі енергії від джерела до двигуна, способи управління цією передачею і т.д. Елементами ж для осі «джерела енергії» можуть бути акумулятор, хімічний генератор тепла, бензогорелка, працюючий двигун іншої машини, гаряча вода, пара і т.д. Маючи запис по всіх осях і комбінуючи поєднання різних елементів, можна отримати велику кількість різноманітних варіантів. У полі зору при цьому можуть потрапити і несподівані поєднання, які навряд чи прийшли б у голову.

Сприяє інтенсифікації пошуку та метод контрольних питань, який передбачає застосування для цієї мети списку навідних запитань, наприклад, «А якщо зробити навпаки? А якщо змінити форму об'єкта? А якщо взяти інший матеріал? А якщо зменшити або збільшити об'єкт? »І т.д.

Усі розглянуті методи активізації творчих розумових можливостей передбачають цілеспрямовану стимуляцію асоціативних образів (уяви).

Наукова творчість і особливо творчість у мистецтві спирається на уяву, яке, у свою чергу, нерозривно пов'язане з емоціями та почуттями людини.

Уява - психічний процес, що полягає у створенні нових образів (подань) шляхом переробки матеріалу сприйнять і уявлень, отриманих у попередньому досвіді.

Уява як своєрідна форма відображення дійсності здійснює розумовий відхід за межі безпосередньо сприйманого, сприяє передбаченню майбутнього, «оживляє» те, що було раніше.

Уява може, бути пасивним (сновидіння, марення) і активним, яке, у свою чергу, поділяють на що відтворює (створення образу предмета за його описом) і творче (створення нових образів, що вимагають відбору матеріалів відповідно до задуму).

Мрія - вид творчої уяви, пов'язаного з усвідомленням бажаного майбутнього.

Етапи творчої уяви

виникнення творчої ідеї;

«Виношування» задуму;

реалізація задуму.

Синтез, що реалізовується в процесах уяви, здійснюється у різних формах:

аглютинація - «склеювання» різних, у повсякденному житті непоєднуваних, якостей, частин;

гіперболізація - збільшення чи зменшення предмета, а також зміна окремих частин;

схематизація - окремі подання зливаються, відмінності згладжуються, а риси схожості виступають чітко;

типізація - виділення суттєвого, повторюваного в однорідних образах;

загострення - підкреслення будь-яких окремих ознак.

У людей «середнього розуму» інтелект та творчі здібності звичайно тісно пов'язані один з одним. У людини з нормальним інтелектомзазвичай є й нормальні творчі здібності. Лише починаючи з певного рівня, шляхи інтелекту і творчості розходяться. Цей рівень лежить в області IQ (коефіцієнта інтелекту), рівного 120. Коефіцієнт інтелекту можна виміряти тестами.

В даний час для оцінки інтелекту найчастіше використовують тест Стенфорд-Біне і шкали Векслера. При IQ вище 120 кореляція між творчою та інтелектуальної діяльністю зникає, оскільки творче мислення має свої відмінності і не тотожне інтелекту.

Творче мислення:

пластично, тобто творчі люди пропонують безліч рішень у тих випадках, коли звичайна людина може знайти лише одне або два;

рухомо, тобто для творчого мислення не складає труднощів перейти від одного аспекту проблеми до іншого, не обмежуючись однією-єдиною точкою зору;

оригінально, воно породжує несподівані, небанальні, незвичні рішення.

Креативність як показник творчих можливостей людини розуміється багатогранно: «креативність - це продукування чогось нового (ідеї, об'єкта, нової форми старих елементів тощо)», це «трансляція, переведення знань та ідей в нову форму», «перетин двох ідей одночасно »,« креативність - це самовираження особистості, здатність думати в недосліджених областях без впливу звичаїв, властивих для минулої практики ».

Відомий психолог Гілфорд відзначає, що найбільш важливими сторонами креативності є фактори відкриття (здатність розвивати інформацію понад того, що дає стимуляція) та фактори дивергентного мислення (здатність виходити у різні напрямки над простором розв'язуваної проблеми, відійти від системи звичних методів рішення). Чи у всіх є креативність? Одні вчені вважають, що креативність проявляється тільки в особливих людей в рідкісні моменти часу, інші вважають, що креативні процеси піддаються тренуванню і розширення, але більшість упевнена, що креативний процес тренувати не можна, так як він виникає тільки в результаті поєднання проблем, індивідуальностей, навичок та спеціального оточення.

Творцем так само, як і інтелектуалом, не народжуються. Все залежить від того, які можливості надасть оточення для реалізації того потенціалу, який в різній мірі властивий кожному з нас. Як зазначає Фергюсон, «творчі здібності не створюються, а вивільняються». Тому ігрові та проблемні методи навчання сприяють «вивільненню» творчих можливостей учнів, підвищенню інтелектуального рівня і професійних умінь.

Думка про необхідність розробки ефективних методів розв'язання творчих завдань висловлювалася давно, принаймні, з часу давньогрецького математика Паппа, в творах якого вперше зустрічається слово «евристика». Проте лише в середині XX століття стало очевидним, що створення таких методів не тільки бажано, але й необхідно. Поява методів активізації перебору варіантів - знаменна віха в історії людства. Вперше була доведена на практиці можливість - нехай в обмежених межах - керувати творчим процесом. Осборн, Цвіккі, Гордон показали, що здатність вирішувати творчі завдання можна і потрібно розвивати за допомогою навчання. Був підірваний міф про «осяяння», що не піддається керуванню і відтворенню.

Але всі відомі на Заході методи активізації мислення зберегли стару технологію вирішення творчих завдань, пов'язану з перебором варіантів рішення тієї чи іншої проблеми. Сьогодні ж неприпустимо витрачати час, кошти і сили на «порожні» варіанти. Це можна порівняти з шахістом, який, не знаючи найпростіших правил і прийомів, роками думає над ходом е2 - є4. Адже метод проб і помилок пов'язаний не тільки з величезними втратами часу і сил при вирішенні завдань. Мабуть, найбільшої шкоди він завдає, не даючи можливості своєчасно побачити нові завдання.

Тому важливо підкреслити пріоритет нашого співвітчизника Г.С. Ал'тшуллера, який розробив найбільш ефективні і обгрунтовані методи якісно нової технології вирішення винахідницьких завдань. Саме він є автором сучасної «теорії розв'язання винахідницьких завдань» (ТРВЗ).

В основі ТРВЗ - уявлення про закономірний розвиток технічних систем. Матеріалом для виявлення конкретних закономірностей є патентний фонд, що містить описи мільйонів винаходів. У жодному іншому виді людської діяльності немає такого величезного і систематизованого зводу записів «завдання - відповідь».

Аналіз патентних матеріалів дозволив Альтшуллер виявити ряд найважливіших законів розвитку технічних систем.

Особливу увагу в цьому методі зосереджена на центральних етапах творчого процесу - аналізі завдання і формуванні нової ідеї, спочатку здається неймовірною.

Г.С. Альтшуллер пише, що «суть ТРВЗ в тому, що вона принципово змінює технологію виробництва нових технічних ідей. Замість перебору варіантів ТРВЗ пропонує розумові дії, які спираються на знання законів розвитку технічних систем. Світ творчості стає необмежено керованим і тому може бути необмежено розширене »6.

Г.С. Альтшуллер також запропонував новий алгоритм розв'язання винахідницьких завдань (АРИЗ).

Основою АРИЗ є програма послідовних операцій з аналізу невизначеною (а часто і взагалі невірно поставленої) винахідницьких задач та перетворення її в чітку схему (модель) конфлікту, не вирішуваних звичайними (раніше відомими) способами. Аналіз моделі завдання призводить до виявлення фізичного протиріччя. Паралельно йде дослідження наявних матеріально-польових ресурсів. Використовуючи ці (або додатково введені) ресурси, дозволяють фізичне протиріччя і усувають конфлікт, через який виникла завдання. Далі програма передбачає розвиток знайденої ідеї, витяг з цієї ідеї максимальної користі.

Оскільки програму реалізує людина, АРИЗ передбачає операції з управління психологічними факторами. Ці операції дозволяють гасити психологічну інерцію і стимулювати роботу уяви. Значне психологічний вплив надає саме існування і застосування АРИЗ: програма надає впевненість, дозволяє сміливіше виходити за межі вузької спеціальності і, головне, весь час орієнтує роботу думки в найбільш перспективному напрямі. АРИЗ має і конкретні психологічні оператори, які форсують уяву.

Список літератури

1. Азерніков В.З. Невипадкові випадковості. Розповіді про великі відкриття і видатних вчених. М., 2006.

2. Бернал Дж. Наука в історії суспільства. М., 2007.

3. Абрамов С.Г. Лекції з природничих наук. М., 2006.

4. Александров Г.Ф. Концепції сучасного природознавства. М., 2007.

5. Кудрявцев П.С. Сучасне природознавство. Курс лекцій. М., 2007.

6. Вернадський В.І. Біосфера. М., 1967.

7. Волков Ю.Г. Гуманістичне майбутнє Росії. М., 2005.

Размещено на Allbest.ru