Основи психокорекції

Когнітивні перекручення - систематичні помилки у судженнях під впливом емоцій. До них відносяться:

1. Персоналізація - схильність інтерпретувати події в аспекті особистих значень.

2. Дихотомічне мислення - невротизований клієнт схильний мислити крайнощами в ситуаціях, що зачіпають його чуттєві місця, наприклад, самооцінку, при можливій небезпеці.

3. Вибіркове абстрагування - концептуалізація ситуацій на основі деталі, вилученої з контексту, при ігноруванні іншої інформації.

4. Довільний умовисновок - бездоказовий або навіть суперечливий очевидним фактам умовисновок.

5. Зверхгенералізація - невиправдане узагальнення на основі одиничного випадку.

6. Перебільшення (катастрофізація) - перебільшення наслідків певної події.

Етапи когнітивної колекційної роботи:

1. Ідентифікація проблеми: визначення симптоматики.

2. Усвідомлення і вербалізація не адаптивних когніцій. Не адаптивна когніція - будь-яка думка, що викликає неадекватні або хворобливі емоції і утруднює рішення проблеми.

3. Віддалення - процес об'єктивного розгляду думок, при якому клієнт розглядає свої не адаптивні когніції як відособлені від реальності психологічні явища.

4. Зміна правил регуляції правил поведінки.

Мета корекції - виправлення неадекватних когніцій, усвідомлення правил неадекватної обробки інформації і заміна їх правильними.

Завдання психолога:

- навчити клієнта усвідомлювати зв'язки між когнітивними схемами, афектами і поведінкою;

- навчити заміняти дисфункціональні думки більш реалістичними інтерпретаціями;

- ідентифікувати і змінювати переконання, які сприяють викривленню досвіду.

Позиція психолога: процес взаємодії партнерський, двосторонній.

Вимоги від клієнта: прийняття базового положення про залежність емоцій від думок; встановлення стосунків партнерства, висока активність, відповідальність.

Техніки: сократівський діалог, заповнення порожнечі, декатастрофізація, переформулювання, децентралізація, перевірка гіпотези, планування діяльності.

6.3 Реальнісна терапія У. Глассера

Вихідне положення: поведінка клієнта неадекватна, нереалістична і безвідповідальна. Поведінка стає предметом аналізу та корекції.

Центральне поняття - почуття реальності. Якщо це почуття ослаблюється, знижується почуття відповідальності перед собою за результати своїх дій, тому порушується планування своїх дій, формується неправильний образ майбутнього.

Головне - спонукати клієнта брати на себе відповідальність і добиватися поставлених цілей, якщо вони реальні.

Основне положення - особистість сама вибирає свою позицію - жертви або діяча; сама обирає свій бажаний світ і бажану поведінку і здійснює контроль над ними.

Етапи роботи:

1. Встановлення стосунків з клієнтом.

2. Забути про минуле клієнта, основну увагу приділити теперішньому.

3. Заохочувати клієнта до оцінки своєї поведінки.

4. Допомогти клієнту у пошуку альтернативних способів дій и виробці плану.

5. Клієнт бере на себе зобов'язання по виконаю плану, який повинен бути реалістичним.

6. Відмова приймати вибачення.

7. Бути жорстким з клієнтом, але відмовлятися від покарань.

Мета корекції: активізація у клієнта почуття реальності і допомога йому в подоланні розриву між його планами і їх здійсненням в реальному житті; досягнення особистісної незалежності, підвищення рівня самоусвідомлення і розробка плану особистісного самовдосконалення.

Головна задача психолога - допомогти клієнту стати більш розсудливим, емоційно стійким, розвинути здатність оцінювати власні дії і плани в залежності від тих цінностей, які він відстоює.

Позиція психолога - позиція близька до вчительської (емпатійність, вимогливість, послідовність, зразковість).

Вимоги до клієнта - забезпечення прийняття клієнтом відповідальності за свої дії.

Лекція 7. Теоретико-методологічні засади групової психокорекції

7.1 Особливості процесуальної діагностики в груповій психокорекції

Процесуальна психодіагностика означає здатність психолога розпізнавати в процесі групової корекції індивідуально-психологічні відмітні риси особистості. Це - симультанне злиття в практиці психодіагностичного та психокорекційного процесів, їхню багаторівневість і динамічність.

Особливості процесуальної психодіагностики залежать від ступеня ригідності захисних тенденцій індивіда, від його психологічної готовності до навчання й мотиваційної сили та орієнтації на само зміни, на оновлення свого способу життя, бачення довколишнього світу.

Такий підхід передбачає розвиток психодіагностичних здібностей клієнта й навичок самопізнання.

Здійснення процесуальної психодіагностики не спирається з самого початку на конкретні припущення та кліше (класифікації рис характеру, типу особистості, що зумовлювали б спрощеність пізнання й підготовку індивіда під якусь наперед задану рамку, штамп).

Учасники АСПН виробляють уважність до будь-яких проявів психіки, особливо до матеріалізованих дій, до розуміння того, що немає "другосортної" поведінкової продукції. Залучення учасників АСПН до самопізнання відбувається неявно, "неспеціально", а навчальний ефект відбувається на латентному рівні. Важливим є прийняття групових принципів роботи усіма учасниками, а не дотримання їх лише керівником.

Вибудова психодіагностичних гіпотез відбувається поступово на фоні постійної їх перевірки й уточнення. Інколи припущення в групі дають і психокорекційний ефект, підвищують сенситивність у напрямі прогресивних само змін.

Процесуальна діагностика в АСПН будується на максимальному наближенні до внутрішньої феноменології суб'єкта, до його бачення себе й оточуючих, до його розуміння проблем і несвідомих переживань труднощів спілкування.

Висновки завжди відносні, і ми не прагнемо дати завершену картину особистості на даний момент.

7.2 Поняття про групову динаміку як фактор психокорекції

У груповій динаміці присутній груповий ефект, який забезпечується розвитком стосунків у групі в напрямі інтеграції. Групова динаміка каталізує психокорекційний процес тим, що допомагає реалізувати принцип багаторівневості в психокорекційній роботі, а це забезпечує оптимальність дозування психокорекційних впливів, поступальний розвиток зумовлюється відповідним характером психокорекції і навпаки.

Психокорекція полегшується тим, що виникає атмосфера психологічної підтримки, захищеності, психологічної безпеки. Групова інтеграція дає змогу вийти на глибші рівні позитивної дезінтеграції особистісної структури суб'єкта. Груповий ефект проявляється у феномені наслідування, коли саморозкриття одних членів групи ініціює саморозкриття інших. Виникає можливість навчатися не лише на власному досвіді, а й на досвіді інших осіб через розвиток уміння аналізувати груповий матеріал. Тобто починають діяти механізми не лише наслідування, а й ідентифікації, катарсису.

Інтеграція групи сприяє зниженню в учасників навчання тривожності, напруженості, почуття психологічної загрози від присутніх. Інтеграційні процеси в групі знижують прояви ситуативних захистів і відкривають можливість дослідження базових форм захисної поведінки.

Але варто пам'ятати, що процес інтеграції групи відіграє лише допоміжну роль щодо цілей психокорекції, а позитивна дезінтеграція має безпосереднє відношення до особистісних змін учасників навчання. Інтеграція групи трохи випереджає особистісну дезінтеграцію. Це має враховувати керівник групи.

Група проходить процес позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку.

Процеси дезінтеграції й інтеграції досягають у групі найбільшої інтенсивності через 5-6 днів (при роботі 10-12 год. на добу), і тоді є підстави вважати, що група перебуває у найпродуктивнішому періоді.

Показниками дезінтеграції є емоційні стану подиву, тривоги, сорому, смутку; інтеграції - розширення самосвідомості, здатність до самоаналізу, до рефлексії, сенситивності, розуміння ролі дитинства у визначенні глобальних життєвих настановлень.

7.3 Результативність групового психокорекційного процесу

Вся робота АСПН спрямована на поглиблення і розширення соціальної компетентності учасників навчання, дослідження детермінованості їхніх особистісних проблем попереднім життєвим досвідом.

До загальних змін належать:

- розвиток здатності до ауто психотерапії і сенситивних здібностей сприймання інформації, важливої для розуміння себе та інших;

- засвоєння оптимальних умінь спілкування (вміння приймати людину такою, якою вона є, розуміти когнітивні передумови виникнення різни емоційних станів, корелювати їх з базовими формами захистів, бачити стереотипно-деструктивні форми поведінки);

- набуття лабільності нервових процесів та гнучкості поведінки;

- вміння адекватно поціновувати ситуацію спілкування, прогнозувати тенденції її розвитку та управляти нею;

- розвиток психологічної відповідальності за свою поведінку;

- розвиток уміння перетворювати себе на об'єкт дослідження;

- вміння об'єктивувати запрограмованість власної поведінки;

- розуміння власного життєвого плану.

7.4 Методичні вимоги, спільні для учасників і керівника психокорекційної групи

Керівник повинен своєю поведінкою в групі представляти ідеальну модель члена групи, тобто він має підкорятися певним спільним з членами групи вимогам.

Зворотний зв'язок. Бажано говорити іншому члену групи про те, як емоційно сприймається контакт із ним, які почуття викликає його поведінка.

Необхідно привчати учасників групи бути активними учасниками групового процесу, а не його спостерігачами. Активно слухати - означає бути уважним до інших людей у процесі спілкування, що передбачає врахування жестів, міміки, змін інтонацій голосу, виразу обличчя.

Позитивний потенціал особистості. Важливо допомогти учасникам групи відкрити в собі позитивні сторони, що стимулюватиме їх саморозкриття.

Конфронтація. Необхідно навчати вмінню йти на зіткнення, але зі збереженням взаємоповаги. Конфронтація доцільна в тому випадку, коли поведінка суб'єкта порушує принципи функціонування групи або є демонстративною. Керівник має враховувати, що мотивом конфронтації в групі не завжди є бажання надати допомогу. Приводом може стати нудьга, прагнення домінувати, помститися тощо.

Метою конфронтації є розвиток суб'єкта, а не об'єктивування його недоліків.

Уміння ставити запитання. Слід упередити без осібний спосіб звертання, що є непродуктивною формою поведінки. Питання повинні стимулювати до роздумів.

Уміння надавати підтримку. Підтримка повинна бути доречною. Загальна помилка у поспішності наданні підтримки. Це може призвести до закріплення демонстративно-ігрової поведінки.

Встановлення взаємного зв'язку.

Співпереживання. Вміння відчувати і розуміти світ іншого, сприяє процесу групового навчання.

Пізнавальна обробка досвіду. Важливо, щоб члени групи усвідомлювали необхідність інтегрування функцій мислення й почуттів у процесі групового пізнання. Останнє відрізняється своїм емоційним аспектом. Але при цьому в тіні не повинні залишатися в тіні пізнавальні аспекти. Для цього треба оволодіти новими пізнавальними поняттями, які допоможуть проникнути в глибинні аспекти психіки.

Вміння підводити підсумок. Важливо, щоб клієнти після кожного заняття аналізували результати своєї роботи, своїх змін, зміни в динаміці групи в цілому. Керівник групи повинен вказувати на те, що необхідно зробити на наступному занятті або в перспективі роботи.

Брати на себе відповідальність. Члени групи повинні навчитися брати на себе відповідальність за самостійне вирішення своїх ускладнень, проблем.

Вміння сприймати людину такою, якою вона є. Керівник зобов'язаний встановлювати безумовне позитивне ставлення до особистості учасника групи, навіть за умови конфронтації з окремими проявами його поведінки.

7.5 Методичні положення, обов'язкові для керівника психокорекційної групи

1. Заохочення групи до обговорення певної теми.

2. Узагальнення матеріалу групового навчання шляхом виділення зв'язків.

3. Техніка інтерпретації матеріалу навчання:

а) підкреслення суттєвого моменту у висловлюванні члена групи;

б) висвітлення керівником істотних аспектів поведінки членів групи на підставі встановлення зв'язків між окремими аспектами поведінки.

4. Розкриття логіки несвідомого та співвіднесення її з логікою свідомого.

5. Постановка певних завдань в групі АСПН.

6. Координація дискусії (спрямування дискусії у бажане русло).

7. Забезпечення багаторівневості в дослідженні особистісних проблем окремих членів групи.

8. Чіткість і послідовність у керівництві, яка не допускає свавілля й водночас забезпечує спонтанність поведінки членів групи АСПН.

9. Розкриття учасниками навчання внутрішніх причин, які породжують труднощі в спілкуванні та внутрішні суперечності.

10. Уміння працювати із "захисною поведінкою".

Лекція 8. Метод активного соціально-психологічного навчання як форма групової психокорекційної роботи

8.1 Взаємозв'язок психодинамічної теорії АСПН з іншими теоріями

У психоаналітичних групах акцент робиться на переживаннях дитинства, травмуюча функція якого пов'язана з характером розв'язання проблем психосексуальних стадій розвитку. Метою групового процесу є переведення несвідомих конфліктів суб'єкта в свідомі й створення умов для повторного переживання травмую чого досвіду дитинства з метою аналізу та глибшого розуміння його ролі в долі людини.

Керівник групи при цьому привертає увагу до проявів "перенесення" та їх актуалізації на груповій моделі, до "оживлення" минулого конфлікту на сучасній ситуації "тут-і-тепер". У полі зору опиняються захисти, що об'єктивують витіснені фіксації.

У групах гуманістично-екзистенційної моделі стан людини розглядається з точки зору мети, вибору свободи та відповідальності. Люди потенційно мають здатність розширювати свою самосвідомість, а це веде їх до більшої свободи і відповідальності через переборення екзистенцій них тривог і страхів.

Роль керівника такої групи в стимулюванні її членів до рефлексії та розуміння суб'єктивного, неповторного світу іншої людини, до встановлення автентичних (справжніх) контактів. Керівник групи акцентує увагу на актуальному. Психотерапія ґрунтується на зміні ставлення до травмуючи факторів, на визначенні мети життя.

8.2 Гештальт-модель психокорекційної групи

Ця модель групи має на меті надання допомоги людям в актуалізації незавершених справ дитинства. Акцент робиться на визнанні особистої відповідальності суб'єкта за все те, що він робить і думає. Приговорювання душевних травм дитинства в такій групі підміняється моделюванням і психодрамою, щоб суб'єкт пережив їх заново, занурився в них, вивчив причини таких травмуючи переживань і розв'язав свої проблеми.

Метою такої групової роботи є забезпечення внутрішньої цілісності Я суб'єкта шляхом прийняття в собі деяких, до того відчужуваних, частин психіки. Завдання керівника полягає в тому, щоб допомогти членам групи визначити емоційні моменти свого досвіду, пов'язані з певними незавершеними справами, які негативно впливають на актуальну поведінку. Велика увага при цьому звертається на трактування власної поведінки самими учасниками психокорекції. Всі гештальт-вправи зорієнтовані на посилення рівня усвідомлення власної поведінки, її причин, що зумовлює надалі конструктивні зміни поведінки.

8.3 Модель групи, центрованої на клієнті

Ця модель ґрунтується на припущенні, що люди мають уроджені прагнення до повної реалізації свого потенціалу. В групі створюються максимально сприятливі умови для само дослідження в собі таких аспектів, в які раніше не сягала свідомість. атмосфера такої групи характеризується відкритістю, чесністю, можливістю вираження будь-яких почуттів, незалежно від їхньої валентності, взаємною увагою, підтримкою, щирістю, що іменується безумовним позитивним ставленням.

Роль керівника такої групи полягає у виробленні психологічної захищеності й підтримці членів групи, у створенні умов для ефективного спілкування на площині спонтанності, щирості та взаємо прийняття одним одного без осуду та оцінок. Підґрунтям таких стосунків є емпатія. Активність керівника проявляється в уважному, емпатійному слуханні, без оцінок у чорно-білих категоріях, відображаючи поведінку членів групи аби вони могли робити для себе висновки, допомагаючи їм у цьому професійними інтерпретаціями та роз'ясненнями.

8.4 Характерні особливості психокорекційного процесу в групі АСПН

Психокорекція в групі АСПН орієнтована на з'ясування глибинно-психологічних передумов труднощів спілкування, породжуваних особистісною проблемою, яка суб'єктом не усвідомлюється.

АСПН - це навчання глибинно-психологічному аналізу одержуваного в групі поведінкового матеріалу. це може бути вербальна продукція, невербальна, малюнкова чи типологічні моделі. Тому АСПН - це в першу чергу навчання, а не тренування, бо в основу одержуваних результатів покладено точність психодіагностики та вміння цілісного аналізу поведінкової продукції. психокорекція напрямок організація проведення

Психокорекційний процес АСПН завжди вбирає в себе дослідницький аспект, що ґрунтується на спільній активності клієнта й психолога, який веде групу. Учасники оволодівають навичками аналізу моделі спілкування, котре складається в групі спонтанно й невимушено.

Психокорекція в групі не передбачає навчання на абстрактних моделях, без співвіднесення їх із досвідом її членів. Воно будується на матеріалі кожного з учасників, породжуваному в ситуації тут-і-тепер.

Психодіагностика в АСПН має процесуальний характер і не передбачає використання наслідків формалізовано-тестового обстеження учасників до початку занять. Робота зорієнтована на забезпечення індивідуально-неповторного психокорекційного результату для кожного з учасників навчання.

Психокорекція в АСПН є багаторівневою й базується на механізмах позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку.

8.5 Закономірності динаміки індивідуально-особистісних і групових змін у процесі АСПН

АСПН є лабільною системою психологічного впливу, зорієнтованою на індивідуально-неповторну допомогу кожному учаснику навчання. Завданням АСПН є прояснення психологічного смислу особистісної проблеми. Разом з тим є певні загальні закономірності в особливостях особистісних проблем учасників навчання та в розвитку самого групового процесу.

Між дезінтеграцією та інтеграцією є зворотна залежність, тобто чим вищий рівень групової інтеграції, тим більше можливостей відкривається для індивідуально-особистісної позитивної дезінтеграції, яка і приводить із часом до вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку.

Коригуючи, ми практично нічого нового не вносимо: ми працюємо із тим, що вже є в суб'єкта, змінюючи напрям, динаміку структурних компонентів психіки з метою нівелювання особистісних деструкцій. В психокорекційному процесі відбувається переорієнтація психічної енергії з деструктивних каналів у конструктивному напрямі, який би допоміг клієнтові привести у відповідність засобі взаємодії з довколишнім світом із його намірами, бажаннями, очікуваннями.

Ми допомагаємо клієнту встановити зв'язки між свідомими і несвідомими аспектами психіки, виявити невідповідність між цілями, бажаннями й тими засобами, які він застосовує для їх досягнення. Фактично процес психокорекції полягає у з'ясуванні причин труднощів спілкування, породжених несвідомими аспектами психіки суб'єкта.

8.6 Результативність психокорекційного процесу у групі АСПН

Вся робота АСПН спрямована на поглиблення і розширення соціальної компетентності учасників навчання, дослідження детермінованості їхніх особистісних проблем попереднім життєвим досвідом.

До загальних змін належать:

- розвиток здатності до ауто психотерапії і сенситивних здібностей сприймання інформації, важливої для розуміння себе та інших;

- засвоєння оптимальних умінь спілкування (вміння приймати людину такою, якою вона є, розуміти когнітивні передумови виникнення різни емоційних станів, корелювати їх з базовими формами захистів, бачити стереотипно-деструктивні форми поведінки);

- набуття лабільності нервових процесів та гнучкості поведінки;

- вміння адекватно поціновувати ситуацію спілкування, прогнозувати тенденції її розвитку та управляти нею;

- розвиток психологічної відповідальності за свою поведінку;

- розвиток уміння перетворювати себе на об'єкт дослідження;

- вміння об'єктивувати запрограмованість власної поведінки;

- розуміння власного життєвого плану.

Лекція 9. Методи практичної психокорекції (для студентів 3 курсу)

9.1 Ігротерапія як метод практичної корекції

Ігротерапія - метод терапевтичного впливу на дітей і дорослих з використанням гри. гра сприяє встановленню емоційно близьких стосунків, знімає напругу, страх перед оточуючими, позаяк актуалізує дитячий аспект поведінки, думки.

Унікальність ігротерапії полягає в тому, що ми можемо досягти того рівня психологічної регресії, коли людина здатна долати свої проблеми у тому віці, в якому їх набула.

Клієнт виконує певні дії, але вони носять умовний характер, несерйозний.

Структура гри:

1. Роль.

2. Ігрові дії, де роль презентується.

3. Ігрове використання предметів як заміщення реальних предметів.

4. Реальні стосунки між гравцями.

Гра ніби моделює дійсність, репетирує її, дозволяє переробити себе в ситуації, яка відбулася давно чи ще не сталася. у грі людина може самопрезентуватися символічно, тобто із задіянням несвідомих аспектів психіки.

Гра може використовуватись у груповій терапії, у соціально-психологічному тренінгу.

Гра спрямована на подолання соціального інфантилізму, замкненості, фобії, конформності, шкідливих звичок, неадекватної статевою ідентифікації.

У грі діти навчаються партнерству, екстраполюють навички на реальний ґрунт, відбувається навчання правилам.

Принципи ігротерапії:

1. Безумовне прийняття (дитина пропонує все).

2. Недирективність (не прискорюємо процес гри, терапії).

3. Встановлення фокусу корекційного впливу на почуттях і переживаннях дитини.

Діти часто у грі компенсують свої психологічні труднощі.

Види та форми ігротерапії:

Теоретичний підхід:

· в психоаналізі;

· центрована на клієнтові;

· ігротерапія реагування;

· побудова стосунків;

· у вітчизняній практиці;

За функціями:

· директивна і недирективна.

За формою:

· індивідуальна і групова.

За структурою:

· структурована і неструктурована.

У психокорекції часто використовується рольова гра. Її сюжет соціально спрямований. Проте вона розгортається в дії, без належних попередніх сюжетних відпрацювань. Мінімізація того, що треба робити, дає змогу учасникам гри набувати творчої самодіяльності, управління якою відбувається внутрішніми програмами їхньої психіки.

Гра проходить спонтанно. Інколи розігрування рольових ситуацій відбувається в умовах штучного створення труднощів.

Метод розігрування рольових ситуацій дає можливість побачити членів групи не лише в між особистісних взаєминах, а й у процесі виконання певної соціальної ролі. матеріал про поведінку суб'єкта в рольовій ситуації є надійною основою перевірки гіпотез стосовно його особистісної проблеми. Поведінка в рольовій грі дає можливість уточнити психодіагностичні передбачення і з'ясувати, як особистісна проблема деструктує службові стосунки, робить їх неефективними.

9.2 Арттерапія як метод практичної корекції

Арттерапія - терапія мистецтвом, передовсім художньою і творчою діяльністю.

Мета арттерапії - гармонізація розвитку особистості через розвиток здатності самовиражатися і самого себе розуміти.

У психоаналізі цьому процесу відповідає механізм сублімації.

В аналітичній психології - процес індивідуалізації та саморозвитку особистості (баланс між свідомим і несвідомим Я). Для цього використовується техніка активної уяви, мета якої зіштовхнути і примирити свідоме і несвідоме за допомогою афективної взаємодії.

Гуманістична психологія - самовираження, утвердження і пізнання свого Я. Полегшує процес комунікації, об'єктивуючи афективне ставлення до світу.

Процес творчості як дослідження реальності, пізнання нових сторін і створення нового продукту.

Механізми психокорекційного впливу:

1) символічна реконструкція травматичної ситуації і знаходження її вирішення через переструктурування цієї ситуації;

2) естетична реакція, перехід від муки до насолоди.

Мета арттерапії:

· дати соціально прийнятний вихід агресивності;

· полегшити процес лікування;

· отримати матеріал для інтерпретації і діагностики;

· відпрацювати думки і почуття, які раніше витіснялися;

· налагодження стосунків між клієнтом і терапевтом;

· розвиток почуття внутрішнього контролю;

· концентрація уваги на відчуттях і почуттях;

· розвиток художніх здібностей і підвищення самооцінки.

Арттерапію застосовують у психіатричних лікарнях, у груповій роботі.

Форми арттерапії: пасивна і активна (на створення).

Заняття структуровані і неструктуровані.

9.3 Психодрама як метод групової психокорекції

При орієнтації групової психокорекції на глибинне самопізнання найціннішим є матеріал, що виникає спонтанно в ситуації "тут-і-тепер". Ця спонтанність каналізується, задається і змістово детермінується тенденціями несвідомого, що забезпечує активінсть і неповторність поведінки учасників психодрами.

Психодрама - метод групової роботи, що являє рольову гру, в ході якої відбувається драматична імпровізація як спосіб вивчення внутрішнього світу і створюються умови для спонтанного вираження почуттів, пов'язаних з особистісною проблемою.

Людині пропонується роль героя у грі, зміст якої стосується його проблеми. Це допомагає вільно виражати почуття. Інші учасники виконують ролі реальних персонажів з життя.

Мета психодрами - діагностика і корекція неадекватних станів та емоційних реакцій, їх усунення, поглиблення самопізнання. Розкриває глибинні (приховані) емоції в яскравій дієвій формі.

Це сюжетно-рольова гра на вибрану тему. Ролі задаються і виконуються так, щоб сприяти глибинному розумінню і рішенню проблеми.

У психодрамі цінується спонтанність, безпосередність і мимовільність дій учасників. Визначення сюжету зводиться до мінімуму.

Размещено на Allbest.ru

...