Медитативні казки як ресурс особистісного розвитку дитини з психофізичними порушеннями

3. Медитативні казки, спрямовані на підтримку потенціалу особистості, розкриття філософії взаємин і самореалізації. Цей вид казок адресований ідеальному «Я» людини з метою його підтримки і посилення. Ці казки також відображають світлу сторону подій, допомагаючи їх прийняти. Створення такої казки є фантазією про те, як жила б людина, якби частіше прислухалася до свого внутрішнього ритму; як будувалися б її взаємини з навколишнім світом; які гармонійні почуття вона могла б відчувати.

Казки-медитативи - це розповіді описового характеру без сюжетів, без зав'язок, без конфліктних ситуацій і, як наслідок, без наявності розв'язок і стресової складової. Медитативи використовуються у психоконсультативній роботі психолога при виражених психосоматичних проблемах та психофізичних порушеннях. Серед умов ефективності казкотерапії наступні: казка має відповідати соціальному досвіду дитини, супроводжуватись ілюстраціями, музичним супроводом. Психотерапевтичний ефект досягається за рахунок програвання (обігравання) переживань і конфліктів за допомогою персонажів і через побудову сюжету. Найважливіше місце в організації спільної діяльності дитини і дорослого у казці належить комунікативній діалогічній складовій. У діалозі з дорослим дитина повинна відчувати себе в рівноправній партнерській позиції - не декларованій, а психологічно реальній. Метафоричність казки підсилює її психотерапевтичний ефект, дозволяє дитині розпізнати і позначити власні переживання і психічні процеси, зрозуміти їх зміст і важливість. Одним із способів застосування метафори є прийом завершення метафоричної казки, розпочатої терапевтом. Такий підхід особливо ефективний в дитячій психотерапії, оскільки діти зазвичай надзвичайно чутливі до різних історій, легко сприймають реальність їх персонажів і генерують креативні ідеї. Дозволяючи дитині бути розумною, спритною, сміливою, впевненою і красивою в образі казкового персонажа, психолог дає можливість звільнитися від деяких обмежень. Найважливіші можливості, які відкриваються, - це дозвіл любити, змінюватися, успішно справлятися зі своїми завданнями. Програючи ситуації в казці і реалізуючи дозволи в уяві, дитина вчиться використовувати нові для себе способи поведінки, реагування. Завдяки новому «іміджу» дитина символічно отримує нове минуле, сьогодення і майбутнє. Проживаючи життя казкового персонажу, дитина набуває додаткової сили. У казковому образі вона може компенсувати те, чого їй не вистачає в житті. Перебуваючи в образі, дитина може, з одного боку, відобразити пригнічені емоції і бажання, з іншого боку, програти і посилити необхідні їй моделі поведінки.

При слуханні медитативної казки для дітей важливим є вміння розслабитись, відкритися інтуїтивним знанням, тобто відчути, сприйняти та усвідомити. Розслаблення дозволяє усунути занепокоєння, збудження, скутість, відновлює сили і здоров'я, збільшує запас енергії, пробуджує творчий потенціал. Розслаблення - це турбота про самого себе, це самодопомога, створення умов для нормальної роботи власного організму. В процесі розслаблення організм найкращим чином перерозподіляє енергію і намагається привести тіло до рівноваги і гармонії. Варто приділяти час навчанню дітей розслаблятися, вмінню відчувати власне тіло.

При навчанні розслабленню за контрастом з напругою звертаємо увагу дітей до певних груп м' язів (рук, ніг, тулуба, шиї, обличчя). Контрастними парами можуть бути слова: твердий - м' який, сильний - слабкий, холод - тепло, бурулька - водичка, рух - сон, страх - довіра, злий - добрий. Майже всі динамічні вправи у процесі занять казкотерапією рекомендується закінчувати розслабленням з фіксацією уваги на диханні. Розслаблення в поєднанні з диханням можна виконувати сидячи або стоячи, але найчастіше це відбувається в положенні «лежачи». Психолог супроводжує дітей своїм голосом: вди-и-и-х ви-и-дих м' якше легшее. Тіло не рухається ручки лежать спокійно розслаблено. Дихаємо животиком м'якше легше. Обличчя розслабляється стає спокійним. Діти легко сприймають все нове, незвичайне і швидше навчаються непростому вмінню розслаблятися. Збуджені, неспокійні діти поступово стають більш врівноваженими, уважними і терплячими. Діти загальмовані, скуті, мляві, боязкі набувають впевненості, бадьорості, свободи у вираженні своїх почуттів і думок. Звертаючи погляд всередину тіла, дитина розширює свідомість. І коли в її житті виникне ситуація, схожа на ту, яку вона «прожила» у казці, дитина мимоволі зверне увагу на те, в якому стані знаходяться м'язи її тіла, в напруженому або розслабленому. А це є основною здатністю володіння власним тілом.

«Казкові» заняття проводяться з використання рухів і вправ. Щоб полегшити процес тілесного усвідомлення, зробити його більш приємним, дітям пропонуються фізичні вправи, ігри, танці. У процесі активних фізичних дій тіло мимовільно скидає надлишок напруги. Емоційна розрядка, відпускання зажимів, «відігравання» глибоко захованих в підсвідомості страху, занепокоєння, агресії, почуття провини, дозволяє дитині стати добрішою, впевненішою в собі, чутливішою до людей і навколишнього світу. У неї формується позитивний образ свого тіла, прийняття себе. У приміщенні для занять має бути тепло, оскільки холод зумовлює мимовільне напруження м'язів. Рекомендується м'яке освітлення та спеціально підібраний музичний супровід. Ритуал «входу» і «виходу» з медитації передбачає неквапливість і поступовість. Заняття медитативною казкою, зазвичай, проводяться один раз на тиждень. Тривалість їх може бути різною: від 25 хвилин і більше. Слід враховувати вік дітей і їх психічні можливості. Заняття з казками можна проводити в будь-який послідовності. В процесі розслаблення (сидячи, лежачи, стоячи) дітям не рекомендується рухатися, розмовляти, задавати питання. Тому що процес «слухання себе» дуже тонкий, і будь-які розмови, стуки, рухи відволікають увагу дітей і легко руйнують створену атмосферу. Слово «слухати», постійно використовується на заняттях, й означає, звичайно, не тільки фізичний слух, а й здатність відчувати «внутрішні звуки». Внутрішні звуки - це відчуття, які можуть бути дуже різними: від легкості, приємного тепла, «мурашок» до поколювання, відчуття тяжкості, неприємних відчуттів. В процесі заняття дітям періодично дається можливість говорити про свої відчуття, але іноді пропонується просто мовчки «послухати себе». Текст казки є сполучною ланкою між вправами і створює певну атмосферу. При складанні занять тексти казок скорочуються, часто із змінами в сюжеті. Казки можна повторювати через певні проміжки часу. Діти люблять повторення, і, крім того, знайомі вправи сприймаються легше, а часом і з великим інтересом. адже у знайомій вправі не доводиться витрачати енергію і сили на впізнавання, запам' ятовування, засвоєння, а можна просто отримувати насолоду від самого процесу, повністю занурившись в нього.

Основні функції і завдання, які реалізовуються в процесі медитативної казкотерапії: 1) координація дихання, мовлення і рухів тіла; 2) розвиток мовного апарату, інтонаційної виразності; 3) зняття емоційно- психічної і тілесної напруги, підвищення еластичності м'язів, розвиток кординації рухів; 4) стабілізація психічних процесів, вміння відновлювати внутрішню рівновагу; 5) розвиток слухової пам'яті, абстрактних і творчих мисленнєвих здібностей; 6) розширення уявлення дітей про емоції та способи їх вираження; 7) розвиток вміння відчувати іншого і піклуватися про нього; 8) активізація кращих рис дитини, прояв любові і довіри; 9) розвиток уяви і фантазії.

Важливим компонентом у роботі з медитативною казкою є активне використання палітри кольорів. Колір допомагає розширити межі спілкування зі світом, звільнитись від заборон і жорстких правил, прйняти усі сторони особистості. Так, під час занять гіперактивні діти часто використовують синій колір. Загальмовані, невпевнені у собі віддають перевагу червоному кольору. Вибираючи предмети певного кольору, діти мимоволі входять у медитативний, розслаблений стан. Вони із захопленням перебирають намистинки, ґудзики, камінці, клаптики тканини. Після завершення відбору можна почати складання казки. Перебираючи в руках предмети улюбленого кольору, дитина відчуває комфорт, спокій і внутрішнє задоволення. Прикладом використання кольору на заняттях з дітьми є казка «Квітка-семибарвиця»: «Подивіться на чарівну квітку. Якого кольору пелюстки у цієї квітки? Чи знаєте ви, з якої казки ця квітка і чому вона вважається чарівною? Загадайте бажання і відірвіть пелюстку від чарівної квітки. Допоможіть вітру забрати вашу пелюстку, подмухати на неї довго і плавно. Вдих робимо носом, а видих - ротом. Видихаючи, втягуємо в себе животик». Вправа на дихання виконується кілька разів. У казці «Пригоди в Чарівній країні» уява дітей стимулюється використанням різних кольорів і перетворенням звичайних речей у казкові персонажі:

«У Чарівній країні сталася суперечка: хто ж найкорисніший і найцікавіший серед її мешканців». - Ми! - вигукнули кольорові олівці, - нас багато, ми різнокольорові і залишаємо веселкові сліди на усьому, до чого торкаємось. - Ні, ми! - заперечили фломастери, - у нас безліч відтінків. - А ми, а ми - плескали у долоньки Крейдочки, - подивіться! - І вони швиденько затанцювали на дошці. - Яка чудова картина! Ми вміємо танцювати, ми найкращі. - Яка безглузда суперечка! - сказав сердито Пластилін. - Найцікавіше для дітей - перетворення. Раз, два, три - і величезний білосніжний лайнер вирушив у подорож! А через хвилину він уже перетворився на фантастичного птаха, а тоді - у кумедного зайця. Пластилін був мудрим старим чоловіком і він навчив Олівці, Фломастери та Крейдочки не сваритися, а наполегливо працювати разом і допомагати один одному у створенні чудових картин».