Методи діагностики подружніх взаємин та загальні правила гармонійного шлюбу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Характеристика та співвідношення понять «шлюб» і «сім'я»

2. Критерії успішності шлюбу. Основні групи чинників, що впливають на успішність шлюбу

3. Фактори стабільності шлюбу і сім'ї

3.1 Задоволення особистих потреб у шлюбі. Аналіз чинників, які впливають на характер подружніх стосунків

3.2 Подружня сумісність як гарантія успішного шлюбу

3.3 Особливості подружнього спілкування і їх вплив на стабільність сім'ї

4. Чинники та фактори, що впливають на задоволеність шлюбом. Моделі взаємодії подружжя та їх задоволеність шлюбом

5. Методи діагностики подружніх взаємин та загальні правила гармонійного шлюбу

6. Рольові очікування як фактор успішності та задоволеності шлюбом

7. Емпіричне дослідження впливу сімейних ролей на успішність та задоволеність шлюбом

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Проблема якості і успішності шлюбно-подружніх відносин, досягнення їх благополуччя, задоволеності, стійкості й стабільності, на сьогодні виступає центральною в сімейній психології. Її значення з'ясовується перш за все тим, що в реаліях нашого складного, кризового часу людині особливо необхідно знайти стійке, гармонійне, щасливе єднання з іншою людиною, намагаючись надовго зберегти його. Основною складовою соціально-психологічного клімату сім'ї є задоволеність подружжя взаємовідносинами і шлюбом в цілому.

Відомий теоретик Н.Н.Обозов зауважує, що шлюб - це, перш за все, психологічний союз двох духовно близьких людей, з однаковими ідеалами, орієнтаціями, людей з достатнім рівнем сексуальної сумісності та спільними поглядами на спільне подружнє життя.

Дослідження показують, що для гармонійного і успішного функціонування сім'ї недостатньо матеріального благополуччя і відповідного рівня освіти. В якості одного з найважливіших чинників стійкості подружніх відносин виступає взаєморозуміння між подружжям, що є підсумком безлічі різних впливів.

Проте в дослідженні проблеми благополуччя шлюбу існує багато "білих плям". Говорячи про якість шлюбу, психологи звертаються до понять "успішність", "стабільність", "гармонійність", "благополуччя", "зрілість", "психологічне здоров'я", "задоволеність шлюбом" та інші. При цьому маються на увазі тотожні характеристики. Чіткі критерії диференціації відсутні.

Особливо підкреслюється дослідниками той факт, що для задоволеності шлюбом важлива успішна адаптація подружжя в суб'єктних відносинах, відзначається необхідність наявності між подружжям саморозкриття, глибокого взаєморозуміння і прийняття поглядів і поведінки партнера, загальних символів в процесі спілкування.

Міжособистісне спілкування подружжя тим успішніше, чим більше взаємної емпатії вони проявляють у ньому: без співпереживання, співчуття, співучасті неможливо успішне міжособистісне спілкування між подружжям.

Чим більш точна комунікація між подружжям, тим успішніше міжособистісні відносини. Вивченню проблеми, пов'язаної з необхідністю узгодженості міжособистісної поведінки подружжя для успішного функціонування шлюбу і підвищення задоволеності шлюбом, присвячені багато психологічних досліджень, однак ряд важливих питань залишаються нерозкритими. До їх числа належить і проблема взаємозв'язку використання подружжям різних моделей взаємодії з їх задоволеністю шлюбом. Таким чином, труднощі, які переживає сучасна сім'я, з одного боку, і недостатність наукового знання про фактори задоволеності та успішності шлюбом, механізми її регулювання як бази для надання різноманітних (психологічної, педагогічної та інших) видів допомоги сім'ї - з іншого, зумовили вибір теми дослідження.

Закордонні вчені використовують визначення успішності шлюбу У. Берра: успіх подружжя оцінюється ступенем того, наскільки в ньому досягається встановлені індивідами мети шлюбу.

М.С. Мацковський, говорячи про успішність шлюбу, виділяє наступні її компоненти: характер і ступінь виконання соціальних та індивідуальних функцій; ступінь задоволеності подружжя відносинами; ступінь стабільності шлюбу (суб'єктивна оцінка ймовірності розлучення); ступінь й характер впливу родини на розвиток особистості кожного її члена.

Під благополуччям шлюбно-подружніх відносин розуміється досягнення подружньої інтеграції при повному розвитку особистості обох з подружжя й забезпеченні їх суб'єктивного благополуччя.

Подружня інтеграція - це єдність двох особистостей, що розвивають та реалізують себе підчас подружньої взаємодії. Вона припускає наявність, по-перше, узгодженості усіх процесів спільної життєдіяльності подружжя та, по-друге, подружньої сумісності.

Подружня сумісність - це ефект спілкування, який характеризується максимально можливою задоволеністю відносинами, відчуттям єдності, цілісності пари.

Задоволеність стосунками, або відчуття суб'єктивного благополуччя у шлюбі, виникає тоді, коли якість взаємодії влаштовує кожного з подружжя.

Прикладом систематизації чинників якості шлюбу є модель, створена американськими вченими Р.Л. Левісом та Дж. Б. Спенієром, яка складається з трьох груп чинників: 1.) "дошлюбні чинники"; 2.) "соціально-економічні чинники". 3.) "особистісні та внутрішньоподружні чинники".

Рубрика "особистісні та внутрішньоподружні чинники" складається з наступних підгруп: "позитивне ставлення до партнера" (легкість спілкування, сексуальна, фізична та інтелектуальна привабливість партнера, збіг ціннісних орієнтацій партнерів); "емоційне задоволеність стосунками з партнером" (виявлення кохання з його боку, повага, взаємна допомога подружжя особистісному зростанню кожного, відповідність образа подружжя образу ідеального чоловіка (дружини), відчуття подружжям себе єдиним цілим - подружньою парою); "параметри ефективності спілкування в подружній парі" (глибина саморозкриття партнерів, точність невербальної комунікації, наявність у подружжя спільних символів, спільність очікувань, частота успішного спілкування в парі, схожість сприйняття подружніх ролей, взаєморозуміння та емпатія у спілкуванні).

J.R. Rosen-Grandon, J.E. Myers, J.A. Hattie виділили три варіанта подружніх стосунків, сприятливих задоволеності шлюбом - стосунки кохання, лояльні стосунки, стосунки з розділенням цінностей. Стосунки, в яких домінує кохання, характеризуються відкритою комунікацією та узгодженим проявом прихильності. Істотними якостями подружжя в таких стосунках є повага, пробачення, підтримка та чуттєвість. Досягнення задоволеності в таких стосунках можливе лише при наявності лояльності до партнера (відданість).

Курсова робота складається зі: вступу; двох частин, перша, з яких -- теоретична, друга -- практична, яка містить емпіричний психологічний експеримент, обґрунтування результатів дослідження та розробки психологічних рекомендацій; висновку; списку використаної літератури, який налічує 47 найменувань.

1. Характеристика та співвідношення понять «шлюб» і «сім'я»

гармонійний шлюб сім'я успішність

Шлюб і сім'я - взаємозалежні соціальні інститути, що регулюють відносини між чоловіками й жінками та їх ставлення до потомства. Шлюб - суспільно визнаний союз, як правило, між особами різної статі, що реалізує потребу людей у продовженні роду; сім'я - суспільна комірка, заснована на такому союзі й обслуговує його економічно.

Сім'ю визначають як найважливішу форму організації особистого побуту, засновану на подружньому союзі (шлюбі) та родинних зв'язках, тобто стосунках між чоловіком та дружиною, батьком і дітьми, братами і сестрами та іншими родичами, які живуть разом і ведуть спільне господарство.

Арістотель писав, що необхідність спонукає з'єднуватись попарно тих, хто не може існувати один без одного, - жінку і чоловіка, з метою продовження роду; це з'єднання зумовлюється не свідомим рішенням, а залежить від природного прагнення залишити після себе іншу подібну собі істоту, притаманного й іншим живим істотам. [8, с. 22]

Потреба в сім'ї - сутнісна людська потреба. Така людська спільнота як сім'я, побудована на кровнородинному зв'язку, виникає раніше, ніж нації чи держави. Отже, за визначенням соціологів, шлюб - це форма стосунків між чоловіком і дружиною, що історично змінюється і через яку суспільство упорядковує і санкціонує їх статеве життя, а також вбачає їх подружні та батьківські права і обов'язки.

Сім'я задає нормативи існування людей у суспільстві і впливає на всі процеси суспільного життя. Що ж стосується потреб власне людини, то саме в сім'ї і шлюбі вона може реалізувати себе - в природно-тілесному, психологічному і духовному вимірах.

В сім'ї дитина отримує виховання - формується як культурна істота, вчиться перших правил співжиття з іншими людьми, нормуванню своїх потреб. Вважається, що хороший шлюб характеризується толерантністю, повагою один до одного, відвертістю, бажанням бути разом, подібністю інтересів та ціннісних орієнтацій. Стабільності сім'ї сприяє також уміння членів сім'ї вести переговори. Повнота та благополуччя сімейного життя залежить від того, наскільки партнери можуть забезпечити виконання всіх сімейних функцій.

Основою сімейно-шлюбних відносин вважається романтична любов - симпатія і сексуальна пристрасть до особи протилежної статті. При цьому почуття повинно поєднуватися з розумом. Сліпе, бездумне почуття, яке призводить до легковажного шлюбу, людська мораль засуджує. Психологи вважають, що переробити, перевиховати свого партнера по шлюбу неможливо; потрібно обирати ту людину, яка подобається ще до одруження. Отже, необхідно більш свідомо підходити до вибору партнера, і, коли вибір буде зроблено, прикласти зусилля до виховання один одного. Шлюб міцний лише тоді, коли кожен день люди працюють над його зміцненням.

Після укладання шлюбу молоді сім'ї стикаються з рядом проблем, які стосуються житла, засобів існування (грошей), сексуальних стосунків, часу народження та кількості дітей, розподілу влади та грошей у сім'ї, взаємовідносин із сім'ями батьків, поєднання освіти та турботи про сім'ю, характеру сімейного дозвілля та кола друзів, розподілу домашніх обов'язків, позашлюбних сексуальних контактів тощо. [22, с. 42]

При цьому психологи виділяють три аспекти сумісності подружжя:

1) Соціальний - соціокультурні властивості партнерів, зокрема, цінності, потреби, інтереси, соціальний статус тощо.

2) Психологічний - риси психіки людини, такі як інтелект, темперамент, вольові якості.

3) Антропологічний - фізіологічні властивості людей.

У результаті, для успішного шлюбу цілком достатньо взаємного кохання і схожості соціальних характеристик партнерів. Американські та німецькі соціологи прийшли до подібних висновків, визначивши наступні чинники міцності сім'ї:

- Відсутність суттєвої різниці у рівні освіти, професійному статусі, матеріальних статках, віці, моральних цінностях тощо. Чим більше в подружжя спільного, тим легше їм знайти взаєморозуміння.

- Релігійність подружжя.

- Здоровий спосіб життя.

- Вірність подружніх взаємин.

- Власне житло.

- Наявність дітей, але краще, не через дошлюбну вагітність.

- Підтримка та взаємодопомога, особливо в перші роки спільного життя.

- Позитивна манера спілкування: повага один до одного, похвала і критика перебувають у співвідношенні 5:1.

- Уміння знизити психічні навантаження.

- Виховання у повній сім'ї, де були добрі стосунки між батьками.

- Спадкові психічні фактори позитивного характеру: толерантність, врівноваженість.

- Одруження у зрілому віці (після 21 року).

Сімейні відносини характеризуються певними подружніми ролями. Історично для жінок домінуючими були дім (домашня робота) та діти (догляд за їх здоров'ям та вихованням), а для чоловіків - робота, тобто роль „годувальника”. Це суттєво впливає на поведінку чоловіків і жінок у життєвих ситуаціях. [8, с. 25]

Шлюб - це історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма відносин, між чоловіком та жінкою, що встановлює їхні права й обов'язки стосовно одного до іншого і про дітей, своєму нащадку. Цивільний шлюб - так званий пробний шлюб. У цьому шлюбною гарантією серйозності відносин є не печатка у паспорті, а бажання бути разом. Здебільшого ініціаторами громадянського шлюбу є чоловіки. Спонукальним мотивом до цього є соціальні стереотипи нашого суспільства та бажання забезпечити своїй дитині стабільну сім'ю.

Сім'я є сферою життєдіяльності і задоволення певних потреб людини. Причому потреби, які задовольняються у ній, можна реалізувати і "поза сім'ї, але благополучна сім'я, створення якої, зазвичай, вимагає значних зусиль, може всі ці потреби об'єднати і задовольнити комплексно.

2. Критерії успішності шлюбу. Основні групи чинників, що впливають на успішність шлюбу

Найважливішою соціальною проблемою є взаєморозуміння в сім'ї, її згуртованість, уміння долати труднощі. Соціальні проблеми сім'ї в сучасних умовах загострюються у зв'язку з падінням народжуваності, старінням населення, нестабільністю шлюбу, зростанням кількості вільних союзів, позашлюбних народжень і т.п.

Разом з тим, для сучасної сім'ї характерні і позитивні зміни: розширення свободи вибору для чоловіка і жінки, затвердження рівності ролей і статусів, широкі можливості контактів між поколіннями, в цілому велика орієнтація на сім'ю. Численні опитування свідчать про те, що все більше людей розглядають сім'ю як найвищу цінність.

Пристосовування до сімейної ролі - складний і важкий процес. За даними соціологів, із загальної кількості розлучень майже 40% займають шлюби, які проіснували менше чотирьох років. Якщо пристосовування проходить успішно, шлюб стає гармонійно єдиним, в протилежному випадку виникає стан напруги, який переходить потім в конфлікти, що можуть закінчитися розлученням.

Внутрішня гармонія, згуртованість визначаються впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

До внутрішніх належать: взаємна любов, відчуття обов'язку по відношенню до шлюбу, дітям, взаємне прагнення до щастя, турбота одного про іншого, використання шлюбу для реалізації устремлінь особистості.

Серед зовнішніх чинників потрібно виділити: тиск нормативних систем, які вимагають збереження сім'ї, турбота про дітей, вплив суспільної думки, економічних умов. [22, с. 263]

Ян Щепанський критерієм успішного шлюбу називає: 1.) міцність шлюбу; 2.) суб'єктивне відчуття щастя у подружжя; 3.) здійснення очікувань більш широких груп; 4.) повний розвиток особистості кожного з подружжя, їхньої активності, здібностей, виховання здібних і активних дітей; 5.) досягнення внутрішньої інтеграції, відсутність конфліктів.

В сім'ї неминучі суперечності та конфлікти, оскільки подружжя може відрізнятися за характером, духовними запитами, рівнем емоційності, характером і рівнем культури. Напруженість в сім'ї може виникати на основі ведення домашнього господарства, виховання дітей, матеріальної забезпеченості сім'ї та з інших причин.

Соціологи також класифікують сучасні сім'ї за фактом роботи дружини, за відношенням до цієї роботи, за участю чоловіка в домашніх справах. Американський вчений Дж. Бернард виділяє в цьому зв'язку такі типи сім'ї:

ь працюючий чоловік і дружина-домогосподарка; чоловік і жінка задоволені цією обставиною;

ь і чоловік, і дружина працюють з потреби, жінка з радістю сиділа б удома; поступово зростає відчуття напруженості, у чоловіка -- навіть більше;

ь обидва працюють, дружина виконує всі домашні обов'язки, але обидва раді цій роботі;

ь обидва працюють і обидва ділять домашні обов'язки.

Конфлікти долаються під впливом спільних прагнень досягнення гармонії, симпатії, любові членів сім'ї у ставленні одного до іншого, під впливом установки на взаєморозуміння, терпимість. Якщо конфлікти, напруженість не припиняються, це призводить до розпаду сім'ї.

Виділяють три основні групи чинників, що впливають на успішність шлюбу: 1.) дошлюбні чинники; 2.) соціальні і економічні чинники; 3.) особові і внутрішньоподружні чинники.

Отже, однією з підгруп чинників є «параметри ефективності спілкування в подружній парі», а саме: глибина саморозкриття партнерів, точність невербальної комунікації, наявність у подружжя загальних символів, спільність очікувань, частота успішного спілкування в парі, схожість сприйняття подружніх ролей, взаєморозуміння і емпатія в спілкуванні. Крім того, взаємодія в сім'ї не може бути визнана продуктивною у разі наявності між подружжям «парадоксальних комунікацій». [31, с. 201]

3. Фактори стабільності шлюбу і сім'ї

3.1 Задоволення особистих потреб у шлюбі. Аналіз чинників, які впливають на характер подружніх стосунків

Мотивом шлюбу, зазвичай, є задоволення потреб в емоційній прихильності, індивідуальній статевій любові, потреби у продовженні роду, організації побуту і дозвілля, моральній та емоційній підтримці. Шлюб організує, стабілізує, соціально санкціонує задоволення цих потреб.

На момент шлюбу кожен у подружжі має вже сформовані потреби, які можуть бути ідентичними в обох шлюбних партнерів. Нерідко ці потреби виявляються суперечливими.

У шлюбному житті задовольняються сексуальні, духовні, матеріальні потреби подружжя.

Емоційно-психологічні потреби містять у собі потребу любити дітей, потребу у почутті власної гідності, усвідомленні цінності й значимості своєї постаті, потребу в інтимно-довірчому спілкуванні, потребу у психічній підтримці й розумінні. Перелічені потреби виконують найважливіші функції, щоб забезпечити стійкість психічного життя індивіда, дають необхідні умови для гармонійної рівноваги всього психічного (душевного) життя, різко підвищують загальну психічну стійкість решті життєвим труднощам.

Аналіз людських стосунків показує, що у структурі особистості найболючішим і уразливим є почуття самоповаги, відчуття власної гідності. Можна припустити, що сталість шлюбу й задоволеність сімейним життям залежить від того, як чоловік і жінка ставляться один до одного, як підтримується і зберігається відчуття власної гідності. Людина має відчувати позитивні відчуття та емоції стосовно себе. Бути коханою, безцінною та шанованою близькими людьми - є дуже сильна гарантія від небезпеки самотності, відчуження, ізоляції. [30, с. 28]

Отже, потреба щоб «її любили» висловлює психологічну потребу людини бути об'єктом уваги, турботи, зацікавленості, бути бажаною, корисною і потрібною її близьким та рідним людям. В тих сім'ях, де чоловіки та жінки ставляться один до одного зневажливо, презирливо, принижуючи почуття іншого, з'являються ворожнеча, ненависть та відчуження.

Людині необхідно інтимне, емоційно-позитивне, довірче спілкування. У сімейному спілкуванні людина може відкинути соціальні маски, відійти від тих соціальних ролей, що вона виконує у громадській, політичній, або професійній сферах. Особистість вільно може відчути свою самобутність і неповторну індивідуальність. [44, с. 228]

Вдоволення подружніми взаємовідносинами великою мірою залежить від того, яким чином кожна особа у подружжі відчуває почуття радості, задоволення від спільного життя. Якщо ж ті чи інші потреби особистості не задовільняються чи задовільняються в мінімальний ступінь, можуть відбуватися різні порушення у системі життєдіяльності особистості. Соціально-економічні, психологічні і фізіологічні наслідки хронічного невдоволення потреб може бути найрізноманітнішим.

Наприклад, тоді як в шлюбі не задовільняється сексуальна потреба хоча б одного з членів подружжя, можливі негативні наслідки: зрада, статева холодність, поява думок про розірвання даного шлюбу й інше.

В. П. Левкович і О. Е. Зуськова, вивчаючи негативний характер подружніх відносин, виділили п'ять груп, найвагоміших для спільного життя подружжя потреб, які впливають на задоволеність шлюбом:

1. Потреба подружжя у виконанні певних ролей у шлюбі.

2. Потреба подружжя у спілкуванні один з одним, та з давніми друзями.

3. Пізнавальні потреби подружжя.

4. Матеріальні потреби подружжя.

5. Потреба захисту власної «Я-концепції» особистості.

Результати проведеного ними дослідження привели їх до висновку, що стабільність шлюбу значною мірою зумовлена зокрема високою культурою спілкування шлюбних партнерів. Систематичне порушення подружжям сімейної етики зі спілкуванням один з одним негативно впливає на їхні стосунки, приводячи до виникнення стійких, хронічних конфліктів у сім'ї. У цьому високий рівень конфліктності цього блоку пояснюється низькою культурою спілкування шлюбних партнерів.

Другим за значимістю джерелом конфліктів у сім'ї стала недостатня задоволеність потреби у захисту «Я - концепції». Відсутність із боку чоловіка та жінки уваги, турботи, згоди, психічної підтримки, призводить до незадоволеності потреби у любові, повазі, у відчутті значимості, у збереженні відчуття власної гідності, необхідної підтримки «Я - концепції».

3.2 Подружня сумісність як гарантія успішного шлюбу

Будь-яка сім'я є інтимною соціальною групою, життя в якій має свою специфіку; люди, які її створюють - індивідуальні і неповторні. Головне, що відрізняє сім'ї, - це характер атмосфери, яка панує в родинних стосунках.

Характерний для тієї чи іншої сім'ї більш чи менш стійкий емоційний настрій прийнято називати психологічним кліматом (синонім - психологічна атмосфера). Він є наслідком сімейної комунікації, тобто виникає в результаті сукупності настроїв членів сім'ї, їх душевних переживань і хвилювань, ставлення одне до одного, до інших людей, до роботи, до оточуючих, до суспільних подій. [5, с. 143].

Психологічний клімат - це комплекс психологічних умов, що сприяють чи перешкоджають згуртуванню сім'ї, це сукупність психологічних станів, настроїв, стосунків її членів. Вміння і бажання розуміти одне одного, задовольняти потребу партнера в рівноправ'ї, підтримувати уявлення членів родини про сімейні ролі - ось складові психологічного клімату [5, с. 146].

Зазвичай вчені виділяють два типи психологічного клімату в сім'ї: сприятливий та несприятливий. Представниками такої теорії розподілу є М. Алексеєва, В. Сердюк, С. Кулаков І. Шилов, І. Гребенников.

Ознаками сприятливого психологічного клімату є: згуртованість, подружня сумісність, можливість всебічного розвитку особистості кожного члена родини, висока доброзичлива вимогливість одне до одного і до себе самого, почуття захищеності та емоційної задоволеності, висока внутрішня дисциплінованість, принциповість, відповідальність, бажання й уміння зрозуміти іншого, можливість вільно висловлювати свою думку з будь-якого питання в прийнятній для іншого формі, прагнення проводити вільний час разом (хай то буде домашній вечір у колі сім'ї чи подорож), уміння адекватно розподілити обов'язки, щоб усі були завантажені в залежності від своїх можливостей. Ознакою сприятливого психологічного клімату є також відкритість сім'ї, а саме - доброзичливі стосунки з родичами, сусідами, друзями, знайомими.

Найяскравіше психологічний клімат проявляється в сумісності людей. Зовнішнім і об'єктивним показником сумісності є сам факт збереження сім'ї. Внутрішнім і суб'єктивним показником цього є відчуття у членів родини психологічного комфорту, надійності, захищеності, задоволення від спілкування одного з одним.

З багаторівневої структури сімейно-шлюбних відносин, можна говорити лише про сумісність подружжя кожного з рівнів: про сумісність психофізіологічну (темперамент, емоційність, реактивність організму); психологічну (характер і інші властивості особистості, інтелект, і інше); соціально-психологічну (ціннісні орієнтації, спільність цілей і позицій, міжособистісний статус і та інше); соціокультурну (соціально-економічний статус, професія, освіта). [12, с. 54]

Дослідження з вивчення психологічного рівня сумісності виявили:

1) у молодят існує зв'язок між психологічною задоволеністю шлюбом і подібністю характерів. При створенні сім'ї партнери є більш задоволені, якщо вони мають подібність характерів;

2) з накопиченням стажу подружнього життя підвищується знання партнерів один про одного, чим глибше чоловік пізнає свою дружину, тим більше в дружини виникає потреба пізнати чоловіка, і навпаки. У конфліктних сім'ях ця тенденція сягає свого вкрай негативного фактору - відбувається накопичення спостережень за негативними рисами характеру партнера, що зумовлює використанню їх як прискіпливості один до одного.

Під час вивчення соціально-психологічного рівня сумісності -- внутрішньосімейних цінностей, виявлено що:

1) в конфліктних сім'ях спостерігається недооцінка сексуального спілкування у шлюбі, відбувається падіння значимості цінності «зовнішня соціальна активність»;

2) у партнерів, які почали шлюб, така цінність, як «зовнішня соціальна активність» має найбільше значення, а у партнерів, які давно перебувають у благополучному шлюбі займає проміжне становище.

Отже, ієрархії сімейних цінностей чоловіків і жінок відрізняються. Жінки перше місце за важливістю ставлять цінність «організація дозвілля», як сферу самореалізації та розвитку особистості, але другою -- «народження та виховання». Чоловіки, навпаки, перше місце поставили цінності «народження та виховання», але в друге -- «організація дозвілля».

Ознакою подружньої сумісності також є схожість темпоритмічної активності, індивідуальна психомоторика. Висока психомоторна сумісність допомагає досягти оптимальної спрацьованості пари. Проте така висока сумісність скоріше виняток, ніж правило. Нижча спрацьованість у тієї пари, де індивідуальні показники контрастні: в одного партнера - високі, в іншого - низькі. Їхні спроби практичної взаємодії будуть переважно асинхронними і не співпадатимуть. Прикладом цього може бути спільна діяльність холерика і меланхоліка. Перший постійно поспішатиме, а другий - відставатиме. Сприйняття одним одного теж буде неадекватним, оскільки меланхолік весь час дорікатиме: “Куди ти поспішаєш?”, а холерик роздратовано підганятиме меланхоліка. [28, с. 64]

Духовна сумісність визначається співвідношенням інтелектуально-культурних запитів партнерів, а на практиці здійснюється співвідношенням освітніх індексів, колом культурних інтересів, дозвіллям (спільні відвідування театрів, кіно, музеїв, читання, перегляд телепрограм), а також врахуванням взаємних претензій у цьому плані. Вираженість цього чинника досить мінлива протягом життя.

До духовної сумісності можна включити і соціальну: сумісність світоглядів, ідеалів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, спільність суспільно-політичних і трудових спрямувань людей. Слід зазначити, що справжнє кохання, а, отже, духовна єдність, а відтак і щасливий шлюб неможливі між людьми, які по-різному дивляться на світ, мають неоднакові життєві цілі і плани, життєву спрямованість. [25, с. 50].

Іншим випадком прояву соціальної сумісності (чи несумісності) є різний ступінь збігу поглядів на способи досягнення тих чи інших цілей, які способи вважати прийнятними, гідними, які - ні. Причинами виникнення соціальної несумісності часто є різниця в освіті, віці, загальному культурному рівні подружжя.

Наступний рівень сумісності - інтелектуальний. Він передбачає єдність пізнавальних інтересів, близький рівень освіти, стиль мислення. І тут важливі не стільки рівень ерудованості кожного з партнерів, скільки вміння правильно зрозуміти один одного. Процес взаєморозуміння передбачає подолання змістових бар'єрів, оскільки трапляються такі ситуації, коли одну подію люди сприймають по-різному. Постійне взаємонепорозуміння, нездатність та небажання збагнути духовну сутність одне одного призводять до повного інтелектуального і комунікативного відчуження, що в подальшому породжує конфліктні ситуації. Духовно та інтелектуально розвинена людина прагне насамперед до розумової близькості, вона скоріше пробачить партнерові недбалість у господарстві, ніж повне інтелектуальне відчуження та духовну обмеженість. [25, с. 53]

Говорячи про сексуальну сумісність, треба згадати і про фізичну, бо саме вони найтісніше пов'язані між собою. Тобто, сексуальна сумісність - це відповідність потреб в інтимному спілкуванні одного шлюбного партнера можливостям і потребам іншого. В останній час набула популярності теорія “пробного шлюбу”. Зазвичай її прихильниками є молоді люди, які вважають, що до того, як брати шлюб, обов'язково треба перевірити сексуальну сумісність. Але слабким місцем такої теорії є те, що під час закоханості, тобто на перших етапах інтимних взаємин, фізіологічна несумісність майже не проявляється. Вона стає проблемою після кількох років спільного проживання, коли минула перша емоційна закоханість, відбулося звикання партнерів одне до одного.

Нормальні сексуальні взаємини є найважливішим фактором, який визначає успішність сімейного життя.

Сексуальна гармонія в шлюбі корелює з такими позитивними показниками взаємин як: задоволеність шлюбом, співпадання поглядів і установок, щирістю і довір'ям у взаєминах, стійким почуттям любові і симпатії до партнера. [20, с. 52]

Психологічна сумісність шлюбних партнерів ґрунтується на взаємному позитивному психологічному сприйнятті якостей характеру, темпераменту, розуму, звичок та потреб. Вона теж істотно залежить від взаємної поваги, симпатії, дружби, кохання, від єдності поглядів і уявлень; обов'язково психологічна сумісність включає в себе здатність до психологічної адаптації.

Отже, можна зазначити, що в шлюбі кожен з подружжя може виступати як психотравмуючий фактор. Особливо яскраво це проявляється, якщо один з подружжя стає на заваді у задоволенні потреб, інтересів та намірів іншого. Виходить, що наміри і бажання одного блокуються незгодою та протидією іншого. У такій ситуації подружжя стає вже не союзниками і партнерами, а суперниками, і такий стиль суперництва вкрай негативно впливає на психологічний клімат.

Велике значення у збереженні позитивного психологічного клімату відіграє психологічна установка. Песимісти і оптимісти по-різному сприймають періоди, за яких превалюють позитивні і негативні емоції.

Наступним, дуже впливовим на почуття людей чинником, а відтак і на психологічний клімат в родині, є сезонні цикли. Навесні і влітку переважають світлі і теплі романтичні почуття і настрої і, відповідно, набагато легше створювати в родині доброзичливий настрій. Але взимку і восени зазвичай недоліки стають рельєфнішими і помітнішими. У цей час набагато складніше стримувати свої негативні, песимістичні настрої.

Отже, лише у сім'ях де є співпадання темпераментів, характерів, інтелекту, функціонально-рольових очікувань, ціннісно-орієнтаційної єдності, особистісна і соціальна зрілість подружжя, можна говорити про подружню сумісність та стабільні шлюбно-сімейні відносини.

3.3 Особливості подружнього спілкування і їх вплив на стабільність сім'ї

Спілкування в сім'ї - важлива умова її життєдіяльності. Особливість сімейного спілкування - спільне проживання. Одним з найважливіших чинників, сприяючих успішності браку, є продуктивна подружня комунікація.

Сімейне спілкування виконує свої особливі функції, які відрізняються від інших напрямів людського спілкування. До сімейного спілкування за своїми функціями, якостями і властивостями є наближеним лише дружнє спілкування. У благополучному шлюбі сімейне спілкування частково і є дружнім.

Комунікація - це спосіб спілкування, що дозволяє передавати і приймати різну інформацію. Серед стилів спілкування вчені виділяють податливий, агресивний, відчужений. Стилі управління спілкуванням бувають наступними: авторитарний, демократичний, ліберальний. [42, с. 106]

Подружня комунікація є смисловим аспектом подружньої взаємодії. Пізнання складних механізмів взаємодії подружжя, їх міжособових стосунків вимагає системного підходу. Доцільним буде виділити з цією метою чотири компоненти спілкування : особовий, інформаційний, емоційний і поведінковий.

Формування внутрішньосімейної комунікації припускає рішення наступних завдань: встановлення правил взаємодії між подружжям; визначення меж сім'ї, тобто відділення сім'ї від того, що в сім'ю не входить. Чималу роль грає усвідомленість процесу, наявність комунікаційної уваги, уміння виразити свої почуття в адекватній формі.

До формування порушень комунікації можуть приводити наступні обставини: некомпетентність в питаннях загальної і сексуальної комунікації; неадекватні емоційні реакції у одного або обох членів подружжя; вибір неадекватного способу поведінки; нездатність подружжя розмовляти про їх стосунки; невміння ясно передати інформацію (суперечність, невизначеність інформації); невміння слухати; відсутність невербальної комунікації; наявність у одного або обох членів подружжя дисгармонійних рис особи і характеру.

Основною причиною порушення комунікації в сім'ї є перевантаженість спілкування вторинними функціями (посилена перевірка відповідності уявленням кожного з партнерів про себе, один про одного і їхні стосунки). При цьому надмірно центроване на партнері ставлення до нього, сумнів у його вірності, підозра у зраді формують особливий психічний стан - ревнощі.

Отже, психологічними бар'єрами спілкування можна вважати: перше враження, оскільки на формування образу впливає і зорова, і слухова пам'ять; бар'єр упередженості і безпричинної негативної установки; бар'єр негативної установки, введеної в досвід людини ким-небудь стороннім; бар'єр страху контакту; бар'єр очікування нерозуміння; бар'єр віку, який особливо небезпечний в сімейних стосунках, наприклад в так званих «нерівних» браках, коли різниця між подружжям досить вагома [2, с. 60].

Таким чином, спілкування в сім'ї важлива умова її існування. Від успішності спілкування значно залежить благополуччя сім'ї та задоволеність шлюбом партнерів. Основним елементом спілкування в успішній сім'ї є продуктивна комунікація.

Отже комунікація - спосіб спілкування, що дозволяє передавати і приймати різну інформацію. Подружня комунікація є смисловим аспектом подружньої взаємодії. Оскільки комунікація являється складним процесом, то часто можуть відбуватись порушення. Причини порушень можуть бути складні і різноманітні. Отже одними з найпоширеніших порушень є бар'єри спілкування.

4. Чинники та фактори, що впливають на задоволеність шлюбом. Моделі взаємодії подружжя та їх задоволеність шлюбом

Міцність та стабільність сімейних стосунків, а, значить, і факт задоволеності подружжя стосунками в сім'ї, фактично повністю залежить від соціально-економічних умов в суспільстві.

Досліджуючи різні підходи до інтерпретації поняття «задоволеність шлюбом», було виявлено, що в психологічній науці існують певні фактори, що впливають на задоволеність подружжя шлюбом. Вступаючи в шлюб, людина прагне збагатити, наповнити своє життя новим змістом. Люди сподіваються на те, що після того, як вони одружаться, їхнє життя стане кращим й цікавішим. Ці сподівання лежать в основі майбутньої сім'ї. Коли сподівання починають танути, з'являється реальна загроза шлюбу.

Задоволеність шлюбом великою мірою залежить від сумісності - ця подібність характерів, єдність інтересів, установок та матеріальних цінностей, значення, найбільш важливо у початку шлюбу.

Стабільність шлюбу й задоволеність шлюбом є досить пов'язаними характеристиками, що відображають різні рівні відносин подружжя.

Першим, найзагальнішим, є рівень стійкості шлюбу, тобто юридична збереженість шлюбу (відсутність розлучення). Другий рівень є рівень «пристосування в шлюбі», «адаптованості подружжя». Третій рівень є найбільш глибоким. Це рівень «успіху» або «успішності» шлюбу, що характеризується збігом ціннісних орієнтацій подружжя [37, с. 123].

Подружня задоволеність шлюбом є не що інше, як суб'єктивне сприйняття людьми крізь призму соціокультурних норм ефективності функціонування сім'ї в плані задоволення їхніх індивідуальних потреб. Так, в одному з досліджень були виділені три блоки факторів, що на якість сімейних відносин: перший блок факторів пов'язаний з особистістю подружжя, їхнім походженням і сімейним вихованням, другий блок - пов'язаний з передісторією шлюбу й умовами його виникнення, третій блок - фактори, що проявляються в процесі спільного життя подружжя (характер внутрішньосімейних стосунків, організація побуту).

За результатами дослідження, серед факторів першого блоку несприятливо впливають на успішність шлюбу виховання в неповній родині, ранній вік вступу до шлюбу, а так само заперечення батьків подружжя проти виникнення даного шлюбу. До числа факторів другого блоку, що негативно впливають на стабільність шлюбу, було віднесено короткочасність дошлюбного знайомства, а так само значну різницю у віці між одруженими. Найбільш великою виявилася третя група факторів, що відображають специфіку стосунків у сім'ї подружжя, що розлучаються. Ці сім'ї характеризувалися несправедливим розподілом домашніх обов'язків, часто зустрічалася сексуальна дисгармонія, надмірне вживання алкоголю одним з членів подружжя. [15, с. 74]

До числа факторів, що впливають на задоволеність шлюбом відносять наступні:

- позитивне ставлення до партнера, що виражається в легкості спілкування, сексуальної, фізичної й інтелектуальної привабливості партнера, збіг ціннісних орієнтацій партнерів;

- емоційна задоволеність відносинами з партнером: вираження любові з його боку, повага, взаємна допомога подружжя особистісному зростанню кожного, задоволеність тим, наскільки добре партнер виконує запропоновану соціально-емоційну роль, наскільки рівноправними є його відносини з партнером, наявність сексуальної задоволеності, любов до партнера, відповідність образу дружини образу ідеального чоловіка, відчуття подружжя себе єдиним цілим - подружньою парою;

- параметри ефективності спілкування в подружній парі: глибина саморозкриття партнерів, точність невербальної комунікації, наявність у подружжя загальних символів, спільність очікувань, частота успішного спілкування в парі, подібність сприйняття подружніх ролей, взаєморозуміння й емпатія;

- взаємодія, що поєднує такі фактори успішності шлюбу, як дружба подружжя, спільність їхньої діяльності, ефективність взаємодії, фізична близькість при взаємодії.

Крім явища «задоволеності шлюбом» вчені виділяють таке поняття як «незадоволеність шлюбом». Подружня незадоволеність є наслідком незадоволеності потреб, серед яких:

- незадоволеність сексуальних потреб одного або обох членів подружжя;

- незадоволеність потреби в цінності й значимості свого «я» (порушення почуття власної гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення, образи, критика);

- незадоволеність потреби одного або обох членів подружжя в позитивних емоціях (відчуження подружжя, емоційна холодність);

- фінансові розбіжності подружжя (питання спільного бюджету, внеску кожного партнера в матеріальне забезпечення сім'ї);

- незадоволеність потреби у взаємодопомозі, потребі в співробітництві, пов'язаної з розподілом обов'язків у родині;

- різні потреби в проведенні відпочинку й дозвілля.

У соціологічній науці існує наступна інтерпретація поняття задоволеності шлюбом, як характеристики «суб'єктивної оцінки кожним з подружжя характеру їхніх взаємин». Часто вживаними синонімами терміну «задоволеність шлюбом» є «успішність шлюбу», «згуртованість сім'ї», «сумісність подружжя» тощо. Встановлено, що з психологічною задоволеністю подружжя у шлюбі позитивно корелює висока подібність характерів партнерів.

Задоволеність сімейним життям складається з оцінок різних його сторін залежно від рівня вимог, що пред'являються до особистості партнера по шлюбу і до обставин сімейного життя. Задоволеність членів сім'ї взаєминами в ній є основною складовою соціально-психологічного клімату сім'ї. Задоволеність шлюбом на кожному етапі існування сім'ї досягається за рахунок різних адаптаційних механізмів. Встановлено, що на задоволеність шлюбом істотний вплив робить поява в сім'ї першої дитини, а також досягнення останньою дитиною віку самостійності. [18, с. 96]

5. Методи діагностики подружніх взаємин та загальні правила гармонійного шлюбу

Необхідну інформацію, що дозволяє дати кваліфіковану оцінку взаємин подружжя, психолог одержує за допомогою діагностичних опитувальників, що виявляють особливості спілкування й взаємин, якості особистості членів подружжя, способи проведення сімейного дозвілля, спільність інтересів і цінностей, а також дозволяють зрозуміти морально-психологічні основи подружніх взаємин.

Методи вивчення особливостей спілкування й взаємин у подружній парі визначають, що спілкування між людьми є основою сімейного благополуччя й включає дуже важливу функцію - допомога людині забезпечити особистий комфорт собі й своїм близьким.

Спілкування та взаємини подружжя в благополучних сім'ях характеризуються відкритістю, інтимністю, довірою один до одного, високим рівнем взаємної симпатії, конструктивністю, рефлексивністю, гнучким, демократичним характером розподілу ролей в родині, моральною й емоційною підтримкою. Особливості розподілу сімейних ролей, очікувань і домагань у шлюбі, сумісність подружньої пари досліджуються за допомогою спеціальних методик.

Опитувальник «Спілкування в сім'ї» (Альошина Ю. Е., Гозман Л. Я., Дубовська Є. М.) вимірюють рівень довіри спілкування в подружній парі, подібність у поглядах, спільність символів, взаєморозуміння подружжя, легкість спілкування. Методика «Рольові очікування й домагання в шлюбі» виявляє уявлення подружжя про значимість у сімейному житті тих або інших ролей, а також про бажаний розподіл їх між чоловіком і дружиною. [4, с. 70]

Методика «Розподіл ролей у сім'ї» (Альошина Ю. Е., Гозман Л. Я., Дубовська Є. М.) визначає ступінь реалізації чоловіком і дружиною тієї або іншої ролі: відповідального за матеріальне забезпечення сім'ї, хазяїна (господарки) будинку, відповідального за виховання дітей, організатора сімейної субкультури, розваг, сексуального партнера.

Методи дослідження сімейного дозвілля, інтересів і цінностей визначають духовну взаємодію партнерів, їхню духовну сумісність, проявляються на соціокультурному рівні подружніх відносин. Це спільність ціннісних орієнтації, життєвих цілей, мотивації, соціального поводження, інтересів, потреб, а також спільність поглядів на проведення сімейного дозвілля. Відомо, що подібність інтересів, потреб, цінностей тощо є одним з факторів подружньої сумісності та стабільності шлюбу. Саме ці якості подружжя і допомагає визначити тест-опитуваник задоволеності шлюбом (Столін В. В., Бутенко Г. П., Романова Т.Л.), призначений для експрес-діагностики ступеня задоволеності- незадоволеності, а також узгодження-неузгодженості задоволеності шлюбом у конкретній подружній парі. [33, с. 151]

Крім тестування в дослідженні подружньої пари можна використовувати опитування, бесіду, інтерв'ю. Метод опитування дозволяє виявити соціально-економічні й демографічні характеристики подружньої пари: житлові умови, сімейний бюджет, стаж шлюбу, вік подружжя й різницю у віці, рід занять, кількість і вік дітей. Метод бесіди або інтерв'ю може бути використаний, якщо буде потреба у вивченні мікрооточення сім'ї. Цей фактор також має значення для стабілізації шлюбу й сім'ї в цілому. Крім того, необхідно знати, на якій стадії шлюбу перебуває пара, тому що для кожної стадії характерні типові проблеми, структура відносин, уклад і спосіб життя сім'ї.

Найбільш частим неправильним поданням жінок про взаємини з чоловіком, є прагнення «переробляти» супутника життя на свій лад, намагаючись будувати відносини «під себе».

Деякі жінки, у яких ще немає серйозних сімейних конфліктів, вважають, що якщо подружжя люблять один одного, то вони повинні якомога більше часу проводити разом. Це з позиції дружини. А позиція чоловіків найчастіше інша - кожен чоловік повинен мати власне життя, тільки тоді він відчуває себе самостійною особистістю. І важко з цим не погодитися, оскільки чоловік цікавий жінці саме тим, що він - особистість.

Чоловік може любити дружину, але це не означає, що він повинен щовечора сидіти поруч з нею і ніколи не зустрічатися зі своїми друзями.

Треба вміти знаходити у своїх взаєминах з чоловіком компроміси, вміти поступатися один одному і конфлікт вирішиться. Не варто нав'язувати своєї точки зору своєму чоловікові, якщо ви бачите, що він явно не згоден, і у нього на цей рахунок інша думка.

Подружжю зовсім не обов'язково погоджуватися один з одним, поступаючись власними переконаннями, оскільки відстоюючи власну думку, подружжя допомагають один одному зберегти міцні відносини.

Потрібно навчитися сперечатися, і якщо в суперечці чоловік і дружина не зляться один на одного, - то у них хороші шанси залишитися друзями і поважати один одного як особистість. Краще постаратися зрозуміти, хто ж правий, а не промовчати, якщо дружина абсолютно не згодна з думкою чоловіка. Але, на жаль, підходять ці рекомендації не всім жінкам, а тільки тим, хто вміє сперечатися і переконувати чоловіка логічними доводами, а не «брати на крик». [46, с. 132]

Емоції в суперечці абсолютно зайві. А здатність гніватися і ображатися, не вміючи довести свою правоту аргументовано, властива багатьом жінками. І якщо вони не здатні переконати чоловіка, то вони вибирають найпростіший шлях - скандал, і це часом змушує чоловіка поступитися, хоча він дотримується зовсім іншої точки зору.

Чоловік більше здатен логічно доводити свою правоту. Але для того, щоб вона була правильно зрозуміла і сприйнята, його дружина теж повинна мати нормальну, а не «жіночу» логіку. Інакше може вийти як в старому анекдоті, коли чоловік всього лише говорить дружині: «Аню, та не права», - а та інтерпретує його слова, постійно загострюючи себе, і закінчує фразою: «Мамо, він назвав мене нікчемою!»

Розумна людина здатна визнати свої помилки, а людина обмежена буде вперто відстоювати свою правоту, не слухаючи ніяких заперечень.

Треба вміти поважати думку свого партнера і його право на власну точку зору. Чи не виходите з тези: «Я права, тому, що я краще знаю цю проблему». Вислухайте свого опонента уважно і без упередження, не перебивайте, дайте йому висловитися до кінця. А потім викладіть свою точку зору. Можливо, ви зумієте знайти в його словах розумні доводи, які змінять вашу думку. А можливо, ви зумієте його переконати, якщо впевнені, що ви маєте рацію. У кожному разі ви прийдете до компромісу. «У суперечках народжується істина», - так говорили древні. [46, с. 133]

Відома порада психологів - не вимагати від чоловіка повної відвертості абсолютно у всьому. Найчастіше цим страждають дружини. Те, що дружина сама розповідає чоловікові про всі справи, аж до дрібниць, ще не означає, що того ж потрібно вимагати від чоловіка. Бажання знати абсолютно все про свого партнера не має ніякого відношення до повного взаєморозуміння. Але буває, що і чоловік наполегливо домагається від дружини повного звіту у всьому, навіть якщо сам не вважає за потрібне присвячувати її в подробиці свого життя.

Не слід наполегливо домагатися, щоб чоловік розповів, де він сьогодні був і що робив, якщо він сам вам про це не розповідає. Якщо він не хоче вам цього говорити, то відповість ухильно, а ще гірше - збреше .

І не варто його за це звинувачувати. Може бути, він нічим поганим і не займався, просто вважає це своєю особистою справою. Або ж ви не схвалюєте якихось його захоплень або друзів, а він не хоче вас засмучувати або хоче уникнути з'ясування відносин. А ви своєю наполегливістю змусили його збрехати. А де раз, там і два. Він буде брехати вам постійно, щоб позбавити себе (і вас теж) від неприємних «розборок». [46, с. 134]

Наприклад, чоловік забіг по дорозі відвідати свою матір, а ви зі свекрухою в натягнутих відносинах. Він знає, що це викличе ваше несхвалення, тому хоче про цей факт приховати. Адже ви не можете змусити його ставитися до матері по-іншому, а він оберігає ваш спокій (і свій теж). Що толку, що у вас в кінці кінців з'явиться новий привід для докорів.

Чому багато дружин ревнують своїх чоловіків до матері, до образливих прізвиськ «мамин синочок» та інше? Якщо у вас є син, поставте себе на місце своєї свекрухи - ваш син одружиться і буде бігати до вас потай від дружини. Те, що матері нерідко ревнують своїх синів до невістки ще можна зрозуміти - раніше син цілком належав їй одній, а тепер вона змушена «ділити» його з іншою жінкою. А чому дружина повинна відчувати ревнощі до свекрухи через те, що чоловік любить свою матір - адже це зовсім інша любов.

Інший варіант - дружина затрималася з якихось суто жіночих справах - шукала блузку до нового костюма, або туфлі, чи була в перукарні, або забігла до подруги, але з якихось причин не хоче розповідати це чоловіку. Може бути, він не схвалює її захоплення «ганчірками», як зневажливо називають чоловіки те, що приносить чимало радості багатьом жінкам, або чоловік суворо контролює її витрати, або він не любить її подругу, а дружина не хоче зайвих сцен, тому мовчить про те , де вона була.

Не забувайте золоте правило - не лізьте без необхідності в душу один одному, якщо ваша половина не налаштована на відвертість. Це позбавить вас від багатьох непорозумінь і сімейних сцен.

Чоловіки найчастіше «допитують» своїх дружин з ревнощів, а дружини вважають, що люблячий чоловік і дружина повинні бути повністю відвертими одне з одним. [38, с. 82]

Дружини частіше звинувачують чоловіків в скритності або небажанні обговорювати свої справи. «Про що ти зараз думаєш», - найчастіше питання, яке недосвідчена дружина задає своєму чоловікові. І ви сподіваєтеся, що чоловік негайно «виверне душу навиворіт» і все розповість після ваших наполегливих розпитувань, якщо він сам цього не хоче?

Може бути, у нього неприємності на роботі, але він не хоче вас засмучувати. Можливо, його незаслужено образили або він зробив щось таке, про що йому не хочеться вам говорити, тому що він не хоче втратити вашу повагу. А може, він просто мріє чи фантазує.

А може бути, чоловік просто відпочиває і ні про що не думає - і це буває найчастіше. Чому людина повинна постійно про щось думати? Мозок теж має відпочивати. Тому відповідь на запитання дружини: «Ні про що», - цілком правомірна. Ваш чоловік просто розслабився і відключився від зовнішніх подразників, і не треба його турбувати і звинувачувати в скритності. Ви тільки викличете його роздратування своїми наполегливими розпитуваннями.

Психологи вважають, що немає нічого поганого в тому, що в даний момент чоловік не розташований до відвертості або не хоче розмовляти.

Чоловіки звикли вести себе інакше, ніж жінки. І в цілому чоловіки більш потайливі, ніж жінки. Небажання ділитися своїми переживаннями можна розцінювати як суто чоловічу рису. І цю якість в чоловіках ви повинні поважати. Припустимо, що чоловік буде довіряти дружині всі свої сумніви, вагання, роздуми перед прийняттям важливого рішення. Добре, якщо у вас з чоловіком довірчі відносини, а ви жінка розумна і здатні дати йому добру пораду. Проте є жінки, які не здатні оцінити довіру чоловіка і можуть розцінити його відвертість як слабкість. А йому не хочеться показати їй свою слабкість або невпевненість. Він хоче виглядати в її очах сильним, рішучим і впевненим. Або ж чоловік не ділиться своїми проблемами, вважаючи, що поради дружини принесуть йому не користь, а внесуть ще більшу плутанину в його сумніви, і хоче сам все ретельно обдумати і самостійно прийти до правильного рішення.

...