Формування особистісного простору: оцінка, тенденції і закономірності

Таким чином, представлені заняття дали змогу здійснити навчально-розвивальну роботу з конструювання особистісного простору студентської молоді. Після реалізації розвивальної програми стояло завдання перевірити її результативність.

Програма реалізувалась із залученням студентів 2-4 курсів (віком від 18-ти до 22-х років), які увійшли в групу із низькими показниками суверенності психологічного простору (n=65). Кількість досліджуваних, які брали участь у формувальному експерименті, склала 32 особи (експериментальна група); контрольну групу склали 33 особи. Якісно-кількісна оцінка ефективності впровадження наведеної програми навчально- розвивального тренінгу здійснювалася шляхом порівняльного аналізу із результатами досліджуваних контрольної групи (а також шляхом оцінки внутрішньогрупових відмінностей) за допомогою методів первинної і вторинної математичної статистики.

Після проведення тренінгу у студентів експериментальної групи відмічено підвищення рівня соціально-психологічної адаптації, що проявляється передусім у вираженій відповідальності людини, на яку завжди можна покластися, така людина завжди приймає правила і вимоги, яким слідує; вміє управляти собою і власними вчинками, любить розмірковувати і переважно розраховувати на власні можливості. Їм властиві: самоприйняття, що виражається у прийнятті своєї зовнішньої та внутрішньої привабливості, переживанні задоволеності собою та рефлексивному самопізнанні; прийняття інших, що виражається у створенні теплих й довірливих відносин із ними, вмінні дивитися на світ очима інших, любити людей і як наслідок знаходити з ними контакт, толерантне ставитися до інших. Зафіксовані високі показники прагнення до домінування доводять присутність у цих студентів переживання надмірного прагнення до успіху та схвалення, а високі показники інтернальності доводять підвищений внутрішній контроль, що виражається у високих вимогах до себе.

Повторне вивчення таких компонентів мотиваційної сфери як самоактуалізація, самоствердження та соціальна зрілість досліджуваних студентів показало статистично значущі відмінності в розподілі даних показників після тренінгової програми в експериментальній групі за усіма шкалами методик, за виключенням показника «Я- концепції».

Також відмічено цілеспрямований формувальний вплив у межах особистісно- поведінкових характеристик студентів: студенти демонструють впевненість у собі, незалежність, виражену орієнтацію на оригінальність мислення та думок, прямолінійність, наполегливість у досягненні мети, скептичну установку на реалістичність як власних суджень та вчинків, так і інших людей, схильність перебирати на себе чужі обов'язки та рішучість; також відмічається зниження роздратованості, реактивної агресивності та емоційної лабільності за рахунок підвищення комунікабельності, врівноваженості та відкритості оточуючим.

Матрицю цих емпіричних даних, отриманих у ході повторного констатувального експерименту, було піддано множинному регресійному аналізу за допомогою зворотного покрокового методу (Backward), в результаті використання якого було отримано остаточну модель множинної регресії: найбільший внесок у дисперсію залежної змінної («суверенність особистісного простору») внесли такі фактори як самоприйняття (Р=0,280), потреба в пізнанні (Р=0,221), автономність (Р=0,204) та особистіша відкритість (Р=0,187).

В моделі суб'єктивного образу життя виділяються такі його ознаки як напружений, раціональний, забезпечений, радикальний, активний.

Таким чином, результати реалізації тренінгової програми з конструювання особистісного простору студентів, яка спрямована на актуалізацію індукованих форм цілісності, самоорганізації та відкритості психологічного простору, підтверджують положення про те, що адекватний рівень соціально-психологічної адаптації та становлення соціальної зрілості, самоствердження і самоактуалізації студента визначають внутрішню інтенцію структурно-функціональної організації особистісного простору.

Відразу варто зазначити, що говорячи про зазначений комплекс структурно- функціональной організації особистісного простору, нами підтверджується низка суттєвих положень генетичної психології. Так С. Максименко зазначає, що «...структура є не тільки цілісністю, а ще й неподільною цілісністю. Ми не можемо знайти в психіці людини нічого не особистісного. Тому, коли ми штучно, для аналізу, виокремлюємо різні ланки особистості і досліджуємо їх, не слід забувати, що неподільність виступає головним і суттєвим моментом» [3; с.149]. Адже виділяючи структурні компоненти особистісного простору, таким чином враховується їх складно влаштована цілісність, яка відповідає за функціонування кожного окремо взятого компоненту.

Кожен з виділених компонентів особистісного простору у функціональному прояві оформлює відповідні зони - зона адаптаційно-поведінкової активності (1), адаптаційно-мотиваційної спрямованості (2) та особистісно-мотиваційної рефлексії (3). Їх взаємодетермінований зв'язок виражається у цілісній єдності оформлення особистісного простору: формування адекватного рівня соціально-психологічної адаптації та становлення соціальної зрілості, самоствердження і самоактуалізації на різних етапах соціалізації є неоднозначним, адже їх характер і зміст змінюються під впливом багатьох соціально-психологічних факторів, надає їм характеру постійного динамічного розвитку. Для нас важливим є акцентування цієї функціональної цілісності, яка дає можливість вибудувати нормативно-розвивальні вимоги щодо формування особистісного простору.

Розглядаючи кожну з окреслених зон, знаходимо тенденційні закономірності їх функціонування, які вміщують альтернативні варіанти формування особистісного простору, які визначаються особливостями (критеріями) оптимального режиму функціонування.

Так зона адаптаційно-поведінкової активності особистісного простору студента може послідовно втілюватися в цілі та конкретні дії особистості, демонструючи при цьому особистішу інтенцію оформлення психічного життя. Саме енергетично-динамічне наповнення таких структурних компонентів як адаптаційний та особистісно-поведінковий виступає специфічною площиною загальної психічної активності особистості. Саме тут розгортається взаємодія внутрішніх та зовнішніх процесів відображення та саморозвитку особистості: загальна активність запускає процес мобілізації внутрішніх можливостей індивіда для вирішення протиріч об'єктивних ситуацій життя тощо, - головне полягає у тому, що це не зовнішні протиріччя, а внутрішні протиріччя, зумовлені самим способом існування та здійснення психічної активності. Загалом активність ініціюється умовами конкретних проявів життя та особливостями структури особистості. Тому цю зону особистісного простору, яка має енергетично-динамічну природу, постійно розвивається, і, розвиваючись, ініціює та формує поведінкові якості особистості, можна розглядати через такий режим оптимального функціонування як становлення психоенергетичної рівноваги.

Сформованість психоенергетичної рівноваги є найвищою ознакою адекватної життєздатності за рахунок включення об'єктів і предметів зовнішнього світу, і насамперед людського світу, у внутрішній «світ», структуру життєдіяльності індивіда, який реалізує свої життєвий досвід засобом спрямованої діяльності, що передбачає практично-дійову взаємодію із соціальною дійсністю.

Зона адаптаиійно-мотиваиійної спрямованості особистісного простору відображає інтенцію потребово-мотиваційної сфери людини, що поряд із усвідомленням особистісних цінностей самоствердження є головними умовами формування творчо активної й соціально зрілої особистості. Мотиваційна сфера людини відповідальна за процес спонукання людини до здійснення тих чи інших дій, вчинків, який вимагає аналізу й оцінки альтернатив, вибору та прийняття рішень. Тобто будь-який поведінковий акт є певним чином мотиваційним спонуканням, котре опосередковується потребою і сукупністю дій, спрямованих на задоволення цієї потреби. Адаптаційні ресурси співвідношення зовнішніх та внутрішніх мотиваційних чинників поведінки визначають виникнення, напрямок і способи здійснення конкретних форм діяльності. Тому цю зону особистісного простору, яка відповідальна за свідоме й активне сприйняття навколишнього світу, а також активне внутрішнє відтворення особистістю прийнятих норм і цінностей у своїй діяльності, можна розглядати через такий режим оптимального функціонування як сформованість мотиваційної зрілості.

Сформованість мотиваційної зрілості припускає прийняття на себе відповідальності, інтерпретацію значущих подій як результату власної життєдіяльності. В першу чергу це стосується активного обрання людиною своєї позиції щодо суспільно виробленої системи ціннісних орієнтацій й окресленню на цьому ґрунті змісту свого існування, що у найбільш узагальненій формі виявляється у мотиваційно-смисловій природі особистісного самовизначення.

Зона особистісно-мотиваційної рефлексії особистісного простору відображає психологічний факт забезпечення стабільними та впорядкованими властивостями, які у соціально-поведінковій формі відображають взаємодію людини із соціальним середовищем. Взаємодія людини з різними соціальними системами, входження в різноманітні надіндивідуальні інтеграції, зумовлює специфічну складність психічного розвитку як системи, яка включає різні за походженням компоненти, різні типи розвитку та проявляється у різнорівневій організації особистісних якостей, у якій провідним виступає соціальний. Фактично усі соціальні зв'язки та відносини, які визначають спосіб життя людини, детермінують та визначають її соціально-особистісні якості. Соціальні системи, які детермінують мотиваційні процеси, трансформують суспільні вимоги у внутрішні властивості, які особистість переживає як продовження себе, як власне Я, яке постійно збагачується та розвивається. Вцілому програма якісних змін психіки в індивідуальному житті людини створюється самим суспільством в системах навчання і виховання, які реалізуються у відповідних соціальних інститутах. Соціальні програми є багатоцільовими та включають велику кількість детермінацій, які повинні привести до прижиттєвого формування цілої низки психологічних ефектів багатопланового соціального розвитку особистості.

Тому цю зону особистісного простору, яка відповідальна за ідентифікацію суб'єкта з обраною ним альтернативною перспективою здійснення діяльності, яка забезпечує реалізацію його особистісних здібностей, можна розглядати через такий режим оптимального функціонування як сформованість рефлексивної компетентності.

Сформованість рефлексивної компетентності передбачає наявність набору різноманітних регулятивно-вольових і емоціонально-оціночних ознак, та проявляються в певних властивостях особистості через потребно-мотиваційні та узагальнено-смислові характеристики. У такий спосіб людина дістає можливість самостійно обирати і розвивати ціннісну систему координат свого життя і відносно неї вибудовувати свою життєву траєкторію. Розвинута рефлексія визначає тенденцію постійного пошуку власних життєвих взірців, що дає змогу побачити логіку пізнання світу у певному сутнісному саморозгортанні. А це, в свою чергу, передбачає вироблення поведінкової позиції у погляді на самого себе, усвідомлення своїх норм, вихідних абстракцій, категорій мислення на експлікацію еталонів оцінки і контролю дій, виділення орієнтирів та інваріантів пошуку переживання рефлексивних станів.

З огляду на результати проведеного дослідження слід відмітити, що у структурно- функціональній організації особистісного простору студентів найбільшого вираження отримала зона особистісно-мотиваційної рефлексії, що відображено у таких зафіксованих засобом регресійного аналізу найбільш інформативних особистісних прогностичних детермінантах формування суверенного особистісного простору студентів - відповідальності, прямолінійності, недовірливості та автономності, факторне навантаження яких повністю окреслює їх структурну зумовленість як цілісних підсистем.

Таким чином, запропоновану концепцію дослідження психологічних особливостей особистісного простору студентської молоді та розроблену програму емпіричного дослідження проблеми можна розглядати як оптимальний спосіб вивчення структурно-функціональної організації феномену особистісного простору. Такий спосіб дає змогу виявити та охарактеризувати детермінацію будь-якого явища не тільки у вигляді його аналітичних «одиничних» зв'язків з окремими індивідуальними якостями і процесами, але й в плані його комплексної зумовленості їх цілісними підсистемами, якими й виступають найбільш виражені та інформативні особистісні прогностичні детермінанти формування суверенного психологічного простору студентів.

В статистичних матрицях наданий вичерпний комплекс взаємозвяз'ків досліджуваних адаптаційних, мотиваційних та особистісно-поведінкових ознак особистісного простору студентської молоді. Значущі цих зв'язків відображаються у вигляді корелограм множинного регресійного аналізу, які експлікують собою комплекс адаптаційних, мотиваційних та особистісно-мотиваційних показників, а також патерн зв'язків між ними (тобто структуру), який лежить в основі визначення зони особистісного простору (адаптаційно-поведінкової активності, адаптаційно-мотиваційної спрямованості та особистісно-мотиваційної рефлексії), та критеріїв їх оптимального функціонування (психоенергетичної рівноваги, мотиваційної зрілості та рефлексивної компетентності).

З метою підтвердження ефективності проведеного тренінгу з конструювання особистісного простору, повторно застосовано метод множинного регресійного аналізу, результати якого виступили остаточним узагальнюючим матеріалом щодо відображення адаптаційних, мотиваційних та особистісно-поведінкових особливостей студентів у ході формування (конструювання) власного особистісного простору.

Матрицю цих емпіричних даних, отриманих у ході повторного констатувального експерименту, було піддано множинному регресійному аналізу за допомогою зворотного покрокового методу (Backward). В результаті використання методу множинного регресійного аналізу було отримано остаточну модель множинної регресії, яка пояснює 70 % дисперсії залежної змінної («суверенність особистісного простору»), що дає змогу перейти до її змістової інтерпретації. В результаті регресійного аналізу було виключено цілу низку діагностичних критеріїв, регресійні коефіцієнти яких виявилися статистично незначущими.

Величини стандартизованих коефіцієнтів регресії (Р) дають змогу зробити висновки щодо вкладу кожного з них в остаточну модель множинної регресії. Так, найбільший вклад у дисперсію залежної змінної («суверенність психологічного простору» студентської молоді) здійснили: октанта 1 (Р= -0.083), октанта 2 (Р= -0.090), октанта 3 (Р= 0.073), октанта 4 (Р= 0.077), октанта 7 (Р=0,187), самоприйняття (Р= 0.280), погляд на природу (Р= 0.133), потреба в пізнанні (Р=0,221), автономність (Р=0,204), аутосимпатія (Р= 0.124), близькість з іншими людьми (Р= 0.097), гнучкість в спілкуванні (Р= 0.154), мотивація досягнень (Р= 0.083).

Зафіксовані домінуючі фактори множинної регресії показали їх належність до адаптативного (самоприйняття), мотиваційного (потреба в пізнанні, автономність) та особистісно-поведінкового компонентів (відкритість), а отже рівномірне розташування в зонах адаптаційно-поведінкової активності, адаптаційно-мотиваційної спрямованості та особистісно-мотиваційної рефлексії.

Таким чином, отримані результати дають змогу підтвердити дієвість програми навчально-розвивального тренінгу «Формування особистісного простору студентської молоді»: у блоці актуалізації індукованих форм цілісності особистісного простору ознаки соціально-психологічної адаптації відображаються через розвинуті показники самоприйняття; у блоці актуалізації індукованих форм самоорганізації особистісного простору мотиваційні показники виражені у розвинутій потребі в пізнанні та автономності; у блоці актуалізації індукованих форм відкритості особистісного простору розвинутою ознакою наділена особистісна відкритість досліджуваних студентів.

Отриманий матеріал дає можливість виснувати, у зоні адаптаційно-поведінкової активності, основною ознакою якої є становлення психоенергетичної рівноваги, сформованість соціально-психологічної адаптованості через самоприйняття визначає уміння студентів переборювати дратівливість, демонструвати витримку, самовладання, самоконтроль і саморегуляцію, а при роботі над собою сутнісно виявляється в емпатії, любові, інтересі та повазі до інших. У зоні адаптаційно-мотиваційної спрямованості особистісного простору, основною ознакою якої є сформованість мотиваційної зрілості, відбувається переосмислення власного досвіду засобами особистісно-мотиваційної рефлексії, які дають змогу змінювати, вдосконалювати, переосмислювати та перетворювати власний досвід особистісної реалізації засобами вироблення соціально-поведінкової позиції, усвідомлення своїх поведінкових норм і вихідних абстракцій на експлікацію еталонів оцінки і контролю дій, виділення орієнтирів та інваріантів діяльності конструктивного пошуку особистісного зростання, що передбачає передбачає сформованість здатності особистості до перебудови неадекватних установок, ставлень, конструктів і водночас спроможність до соціально унормованої поведінки та гуманних вчинків.

У зоні особистісно-мотиваційної рефлексії особистісного простору, основною ознакою якого є сформованість рефлексивної компетентності, відбувається актуалізація соціальної спрямованості, основними ознаками якої є відкритість світу, швидка мобільність мислення і практичної дії, незалежність від зовнішніх впливів та опертя на свій потенціал, самодостатність поглядів, моральна зрілість, соціальна компетентність і самовідданість, свобода ситуативного вибору і відповідальності за його наслідки.

В цілому виділені показники в структурно-функціональній організації особистісного простору охоплюють інтегральні ознаки розгляду людини як найвищої даності, яка розгортається в різних особистісних сенсах життя, програмах самореалізації особистості, що дає можливість сучасному студентству стати не тільки носієм, але й творцем і розповсюджувачем соціальної культури суспільства. Запропонований варіант емпірико-діагностичного вивчення психологічних особливостей формування особистісного простору студентської молоді ще раз доводить, що запропонована модель дослідження є продуктивним інтенсивним засобом гармонійного розвитку особистості в процесі її цілеспрямованої соціалізації.

Усі досліджені структурно-функціональні характеристики особистісного простору можна звести до процесуально-психологічного плану їх прояву, адже обґрунтування процесуального статусу особистісного простору зумовлено трансформацією цього психологічного феномену у бік соціально-регулятивної установки загальної методології науки. Тому реалізація отриманих результатів повинна сприяти подальшому розвитку досліджень психології особистісного простору та сприяти розробці конструктивного і за можливістю, узагальненого концептуального підходу до цієї проблеми. психологічний адаптація студент соціальний

У завершенні хотілося б зазначити, що запропонована схема структурно-функціональної організації особистішого простору студентів суттєво уточнює уявлення про цей феномен в межах періоду юнацького віку. З точки зору представлених емпірико-діагностичних результатів щодо формування особистісного простору студентської молоді, аналітична картина розуміння феномену особистісного простору як внутрішнього плану дій особистості може бути вміщена у соціально-психологічний профіль соціально зрілої особистості, із вираженими тенденціями самоактуалізації та самоствердження, аналіз якого може бути основою для подальших досліджень та осмислення проблем внутрішньої просторової конфігурації соціально-психологічної дійсності.

Запропонований варіант емпірико-діагностичного вивчення психологічних особливостей формування особистісного простору студентської молоді доводить її доступність та доцільність використання у вищих навчальних закладах. Перспективи подальших наукових досліджень вбачаємо у теоретичному осмисленні та емпіричному вивченні проблеми внутрішньої просторової конфігурації соціально-психологічної дійсності в межах інших вікових груп, а також у впровадженні психотехнологій формування особистісного простору студентської молоді шляхом вдосконалення існуючих та побудови нових навчальних програм.

Література

1. Абрамова Ю. Г. Психология среды: истоки и направления / Ю.Г. Абрамова. - Вопросы психологии. - 1995. - № 2. - С. 130-137.

2. Вірна Ж.П. Самореалізація особистості та координати соціально-психологічної адаптації / Ж.П. Вірна. - Збірник наукових праць: серія «Педагогічні та психологічні науки» - № 63 / Національна Академія державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького [гол. ред. Потапчук Є.М.]; - Хмельницький, 2012. - С.163-166.

3. Коширець В.В. Психологічні особливості формування особистісного простору студентської молоді: Національний «Острозька Академія» Острог 14204. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологи / С.Д. Максименко. - М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000. - 320с.

5. Нартова-Бочавер С.К. Человек суверенный: психологическое исследование субъекта в его бытии / С.К. Нартова-Бочавер. - СПБ.: Питер, 2008. - 400с.

6. Серкин В. П. Методы психосемантики / В.П. Серкин - М.: Аспект Пресс, 2004. - 207 с.

7. Татенко В.А. Психология в субъектном измерении: [монография] / В.А. Татенко. - К.: Просвита, 1996. - 404с.

8. Уилбер К. Интегральная психология: сознание, дух, психология, терапия / К. Уилбер; [пер. с англ. под ред. А. Киселева]. - М.: ООО «Издательство ACT», 2004. - 412с.

9. Черноушек М. Психология жизненной среды / М. Черноушек ; [пер. с чеш. И.И. Попа]. - М.: Мысль, 1989. - 174 с.

10. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон; [пер. с англ.; общ. ред. и предисл. А. В. Толстых]. - М.: Издательская группа «Прогресс», 1996. - 344 с.

References

1. Abramova Yu.T. Psikhologiya sredy: istochniki i napravleniya [Environment Psychology: sources and directions] / Yu.T. Abramova. - Voprosy Psikhologii [Questions of psychology], №3, 1995, - 130-141 pp.;

2. Virna Zh.P. Samorealizatsiya osobystosti ta koordynaty sotsialno-psykholohichnoyi adaptatsiyi [Self-realization and coordinates of social and psychological adaptation] / Zh. P.Virna.

- Collected scientific works: series “Pedagogical and Psychological Sciences” - № 63 / National Academy of State Border Guard Service of Ukraine named after B.Khmelnytskyi [Ch. ed. Potapchuk E.N.] - Khmelnytskyi, 2012, -163 -166 pp.;

3. Maksimenko S.D. Geneticheskaya psikhologiya (metodologicheskaya refleksiya problem razvitiya v psikhologii) [Genetic psychology (methodological reflexion of development problem in psychology)] / S.D. Maksimenko. - M.: Refl-buk, K.: Vakler, 2000, - 320 p.;

4. Koshirets V.V. Psihologichni osoblivosti formuvannya osobistisnogo prostoru studentskoyi molodi [Psychological peculiarities of the personality space formation of the student youth]: avtoref.... kand. psihol. nauk: 19.00.07 / Koshirets V.V.; Natsionalniy Universitet «Ostrozka Akademiya». - Ostrog, 2014. - 20 s.

5. Nartova-Bochaver S.K. Chelovek suverennyi: psikhologicheskoye issledovaniye subyekta v yego bytii [Sovereign man: psychological study of subject in his existence] / S.K. Nartova-Bochaver. - SPb.: Piter, 2008, - 400 p.;

6. Serkin V.P. Metody psikhosemantiki [Methods of psychosemantics] / V.P.Serkin. - М.: Aspekt Press, 2004, - 207 p.

7. Tatenko V.A. Psihologiya v sub'ektnom izmerenii [Psychology in the subject dimension]: [monografiya] / V.A. Tatenko. - K.: Prosvita, 1996. - 404s.

8. Uilber K. Integralnaya psihologiya: soznanie, duh, psihologiya, terapiya [Integral Psychology: Consciousness, Spirit, Psychology, Therapy] / K. Uilber; [per. s angl. pod red. A. Kiseleva]. - M.: OOO «Izdatelstvo ACT», 2004. - 412s.

9. Chernoushek M. Psihologiya zhiznennoy sredyi [Psychology of the living environment] / M. Chernoushek; [per. s chesh. I.I. Popa]. - M.: Myisl, 1989. - 174 s.

10. Erikson E. Identichnost: yunost i krizis [Identity: Youth and Crisis] / E. Erikson; [per. s angl.; obsch. red. i predisl. A. V. Tolstyih]. - M.: Izdatelskaya grappa «Progress», 1996. - 344 s.

Размещено на Allbest.ru