Прийоми розвитку пам’яті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Проблема пам'яті привертала увагу людей в усі часи. У давніх греків навіть була богиня пам'яті Мнемозина -- мати дев'ятьох муз наук і мистецтв. Адже, лише завдяки пам'яті людина накопичує свій досвід, одержує знання, уміння та навички. Пам'ять - це основа особистості.

Усе, що людина безпосередньо відображає за допомогою процесів відчуття і сприймання, фіксується, упорядковується, зберігається в її мозку, утворюючи індивідуальний досвід, і за потреби використовується в подальшій діяльності.

Пам'ять -- це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття. Вона являє собою ряд складних психічних процесів, активне оволодіння якими надає людині здатності засвоювати й використовувати потрібну інформацію. Пам'ять включає такі процеси: запам'ятовування, зберігання, забування та відтворення. Запам'ятовування пов'язане із засвоєнням і накопиченням індивідуального досвіду. Його використання вимагає відтворення запам'ятованого. Регулярне використання досвіду в діяльності суб'єкта сприяє його збереженню, а не використання -- забуванню.

Щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, дитина має засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і вмінь. Все це пов'язано з роботою пам'яті. Якби людина не запам'ятовувала те, що сприймала, переживала, робила, її психічний розвиток був би неможливий.

Успіх розвитку пам'яті залежить від того, як забезпечують батьки та педагоги керівництво цим процесом. Важливе значення для розвитку пам'яті учнів має передусім знання вчителем умов продуктивності запам'ятовування, відтворення та вміння керувати ними в навчальній діяльності на уроках і поза ними.

За статистикою людина використовує не більш ніж 10 % можливостей своєї пам'яті. Тож 90 % "марнуються", тому що ми не вміємо користуватися природними процесами запам'ятовування.

Дослідження свідчать про те, що пам'ять дітей можна значно покращити за умови систематичної та цілеспрямованої роботи. Однак, слід не тільки тренувати механічну пам'ять, а й прагнути того, щоб дитина добре розуміла те, що запам'ятовує. Однією з найважливіших умов оволодіння засобами логічного запам'ятовування є певний рівень розвитку операцій мислення.

Найбільші можливості для навчання прийомів усвідомленого запам'ятовування дає класифікація.

Після того як дитина навчилася групувати предмети за вихідними ознаками, слід показати їй, що легше запам'ятати однорідні предмети, виділяючи їхні групи.

Ще одним способом запам'ятовування є змістове співвідношення, в основу якого покладено методику О.Р. Лурії та Л.С. Виготського. Суть цього способу - встановлення зв'язку за змістом між словом та малюнком.

Розвитку опосередкованої пам'яті сприяють усі завдання, що спрямовані на навчання дітей використанню схем та моделей. Особливо корисно навчити дітей складати схематичний план тексту при підготовці до переказу.

Дитину слід обов'язково вчити прийомів запам'ятовування. Спочатку текст необхідно усвідомити в цілому. Потім розділити його на частини, виокремити опорні слова, скласти план або схему, розглянути малюнки, які допомагають запам'ятовувати. Матеріал для запам'ятовування слід уводити невеликими порціями через певний час. Оптимальний розмір порцій і тривалість перерви залежить від індивідуальних особливостей пам'яті, тому їх необхідно підбирати дослідним шляхом.

Навчаючись оволодівати будь-яким способом запам'ятовування, дитина вчиться виділяти мету запам'ятовування - згадати - та здійснювати для її реалізації певну роботу з матеріалом. Вона починає розуміти необхідність повторювати, порівнювати, узагальнювати, групувати матеріал з метою запам'ятовування. Таким чином у дітей розвивається довільна пам'ять.

Немає сумнівів, що мнемічні процеси (процеси пам'яті) займають центральне місце і в інтелектуальній сфері особистості, і в загальному психічному розвитку школяра.

Отже, пам'ять - відтворення минулого досвіду, одна з основних властивостей нервової системи, що виражається в здатності тривалий час зберігати інформацію про події навколишнього світу, реакції організму і багаторазово виводити її в середовище свідомості та поведінки. Здійснюючи зв'язок між минулим, теперішнім і майбутнім, пам'ять забезпечує стійкість життєвому досвіду, підтримує неперервність існування людського “я” і виступає в якості однієї з передумов формування індивідуальності та особистості.



Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНОЛОГІЇ ТРЕНУВАННЯ ТА ПОКРАЩЕННЯ ПАМ'ЯТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Психологічні особливості пам'яті дітей молодших школярів

Про серйозні недоліки в роботі над розвитком пам'яті школярів пише відомий психолог А. В. Петровський: "Неважко відповісти на питання, коли і на яких уроках школяр одержує відомості про війни, рівняння з двома невідомими, будову квітки. Але легко поставити в глухий кут питанням - коли, де і як школяра вчать прийомам успішного запам'ятовування, дають йому відомості про те, як боротися з забуванням суттєвого, значного в учбовому матеріалі, розповідають хоч трохи про те, що таке пам'ять, які її механізми, закономірності, особливості, як нею слід правильно розпоряджатися. Очевидно, припускається, що учні самі знайдуть шлях до вирішення цих завдань і що в даному випадку спеціальне втручання не потрібне".

Навички механічного запам'ятовування, що склалися у школярів, негативно впливають і в подальшому, наприклад, в учбовій діяльності студентів, в роботі по саморозвитку.

Важлива роль в розвитку пам'яті молодших школярів належить вчителю, що безпосередньо організує учбовий процес і прямо та постійно впливає на учня.

Щоб вийти на вищий рівень керування навчальним процесом, створити досконаліші педагогічні технології, треба мати й глибші уявлення про процеси переробки інформації людиною, що відбуваються в системі "засвоєння-забування". Психофізіологічний аспект проблеми досліджений достатньо ґрунтовно, чого не можна сказати про педагогічний, який для оптимальної організації навчально-виховного процесу має бути вивчений передусім.

Розпочнемо з уточнення педагогічного смислу понять. Запам'ятовування - довільне або мимовільне, засвоєння - те ж саме, але для усвідомленої інформації. Забування - це стирання з пам'яті, зникнення раніше зафіксованих у ній відомостей. Збереження знань, умінь трактується як різниця між вивченим і забутим, фактично це та ж їхня частина, що залишається в свідомості на момент діагностування.

Засвоєння і забування - взаємні процеси, що відбуваються одночасно. Це взаємонеобхідні процеси: засвоюючи, учень одночасно забуває, забуваючи - засвоює нове. В момент засвоєння розпочинається забування і лише ціною значних інтелектуальних зусиль вдається стримати цей процес, забезпечити виживання необхідних знань, умінь, навичок.

Саме з таких міркувань ми виходимо, формулюючи гіпотезу: засвоєння і забування є дзеркальними процесами - хід засвоєння повинен повторювати хід забування і навпаки. Якщо це так, то, дослідивши в усіх деталях один з процесів, ми мали б точне уявлення про дзеркально-супутний процес, не витрачаючи додаткових зусиль на його вивчення.

Припущення про взаємооберненість процесів засвоєння і забування висловлюється не вперше, але наступний крок робиться лише тепер. Без сумніву, таке запізнення - це наслідок розведення проблем, негативні результати диференціювання науки, коли процеси засвоєння і забування досліджувалися розрізнено, вивчати ж їх у нерозривному зв'язку навіть не намагалися: дослідження могли б бути надто складними, а тлумачення їх результатів наштовхувалося б на нищівну критику. Нині, коли наука повертається до інтегрованого дослідження проблем, в умовах накопичення достатньої кількості знань як у царині засвоєння, так і в царині забування, створилися передумови для теоретичного осмислення їх єдності шляхом зіставлення вибудуваних кривих.

Розвиваючи і поглиблюючи ідеї гуманної педагогіки, В.О. Сухомлинський спирався на наукові теорії видатних психологів Ж. Піаже та Л. Виготського.

"Повноцінне навчання, тобто навчання, яке розвиває розумові сили і здібності, було б немислимим, якби не спеціальна спрямованість, скерованість навчання - розвивати розум, виховувати розумну людину навіть за умови відносної незалежності розумового розвитку творчих сил розуму від обсягу знань" - писав Сухомлинський. У працях вченого є чимало психологічних і дидактичних знахідок, які розкривають складний процес керівництва вчителем розумовою діяльністю дитини.

Зокрема, ці знахідки можна побачити в таких працях як "Серце віддаю дітям", "Павловська середня школа", "Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості", "100 порад учителю", "Духовний світ школяра", "Розмова з молодим директором школи", "Гармонія трьох начал" та ін.

На думку В. О. Сухомлинського, одна з найгостріших проблем школи - це поглиблення інтелекту дитини, розвиток її розуму. А це - розвиток образного і логіко-аналітичного мислення, усунення його уповільненості. Тому в школі необхідні спеціальні уроки мислення - це і живе безпосереднє сприймання довкілля, і сам процес здобування знань, і розумові вправи.

Незамінною школою мислення, яка допоможе усунути тугість, уповільненість мислення, може стати сама організація здобування знань: на уроці необхідно створити такий логічний ланцюжок, щоб наслідок одного ставав причиною другого. І тоді, утримуючи цей ланцюжок в полі своєї уваги і пам'яті, дитина, навіть з уповільненим розумовим процесом, проходить незамінну школу мислення.

У прямій залежності від рівня виховання мислення, думки, розуму знаходиться уміння запам'ятовувати. Дитина, яка побачила і охопила тільки поверхово навчальний матеріал, не зробила жодного "відкриття", не пережила почуття подиву на уроці, має слабку, "діряву" пам'ять: сьогодні вона пам'ятає, а завтра - забула. Такі учні часто намагаються просто зазубрити матеріал, заучити його порціями, а потім порціями його ж "відтворити" і дістати оцінку.

Ця інфантильність розуму і пам'яті в поєднанні зі спробами опанувати основи наук, призводить до обмеженості сфери інтелектуальної і суспільної діяльності.

Виключити зубріння можна, якщо установити розумне співвідношення довільного і мимовільного запам'ятовування, а це передусім залежить від вчителя.

Запалюється вогник - і дитині хочеться знати більше, проникати у глибини нових явищ. Це бажання і є поштовхом, який розвиває розумову силу кожної дитини.

Реальні умови навчання потребують, як ніколи, орієнтації учнів на засвоєння значного обсягу різноманітного матеріалу, гарного зберігання його в пам'яті, швидкого та ефективного використання при вирішенні учбових та практичних завдань. Перевантаження школярів, що виникає в цих умовах, часто є наслідком їх нераціональної мнемічної діяльності, так само, як і певною пасивністю вчителя, його недостатніми знаннями про психологічні особливості дітей, зокрема, про такий феномен, як пам'ять, про особливості й шляхи її розвитку у школярів.

Радянські психологи внесли великий внесок в установлення загальних закономірностей пам'яті. Відомими є фундаментальні психологічні дослідження П.П. Блонського, Л.С. Виготського, Л.В. Занкова, П.І. Зінченка, А.А. Смирнова, А.П. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, які висвітлюють також і питання педагогічної практики. Цінні відомості про пам'ять знаходяться в працях прикладного характеру, зокрема, в тих, що розкривають її в зв'язку з особливостями засвоєння школярами змісту різних учбових дисциплін.

Але робіт, присвячених особливостям мнемічної діяльності школярів в зв'язку з засвоєнням ними тих чи інших учбових предметів, ще дуже не вистачає. Можливо, практичним наслідком цього є те, що учні і молодших і старших класів часто не йдуть по шляху осмисленого запам'ятовування учбового матеріалу, а вдаються до механічного запам'ятовування, "зазубрювання".

Першокласник приходить до школи... І з першої ж чверті першого класу він стикається з необхідністю запам'ятовувати великий обсяг інформації. Цю необхідність можна перетворити на веселу захоплюючу гру. І тут повинні допомогти дорослі - батьки, вчитель, шкільний психолог. Допомогти весело, ненав'язливо, непомітно, цікаво, щоб запам'ятовування відбувалося саме по собі, а не було важкою працею. Згадаймо, як Том Сойєр перетворив нудну роботу - фарбування паркану - на захоплюючу гру для хлопчаків. Учитель певною мірою повинен стати Томом Сойєром, але при цьому й розвивати творчу ініціативу дитини, учити доводити правильність відповіді, розв'язувати завдання нестандартно, відстоювати свою точку зору. Навчати, граючись.

Домінуючою функцією в молодшому шкільному віці стає мислення.

Завершується намічений в дошкільному віці перехід від наглядно-образного до словесно-логічного мислення.

Шкільне навчання будується таким шляхом, що словесно-логічне мислення набуває переваги у розвитку. Якщо в перші два роки діти працюють з наглядними зразками, то в наступних класах об'єм такого роду занять зменшується. Образне мислення все менш потрібне в навчальній діяльності.

В кінці молодшого шкільного віку (і пізніше) проявляються індивідуальні відмінності: серед дітей психологами виділяються групи "теоретиків" або "мислителів", які легко вирішують учбові задачі в словесному плані, "практики", яким потрібна опора на наглядність та практичні дії, та "художники" з яскравим образним мисленням.

Молодший шкільний вік характеризується значними якісними змінами, які відбуваються в розвитку пам'яті дитини. Під впливом навчання в неї формується логічна пам'ять. Дослівність запам'ятання, що спостерігається в дітей цього віку зумовлюється не віковими особливостями, а рядом факторів їх життєвого досвіду.

Позитивне в дослідженні запам'ятання важливий засіб нагромадження словникового запасу і культури дитячого мовлення, розвитку довільної пам'яті.

У молодшому шкільному віці значно підвищується здатність заучування і відтворювання. Зростає продуктивність запам'ятання. У цьому віці продуктивність запам'ятовування конкретного матеріалу підвищується на 28%, абстрактного на 68%, емоційного на 55%.

Ефективність запам'ятовування матеріалу зростає за рахунок оволодіння учнями досконалішими мнемічними прийомами. Порівняно менше зростає продуктивність запам'ятовування конкретного матеріалу, його зображення. Інтенсивність розвиває точність запам'ятовування тексту.

Розвиток пам'яті молодших школярів полягає в зміні співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування (у бік зростання ролі довільного), образної та словесно логічної пам'яті.

При вмілому керуванні учні можуть виділяти у зрозумілому для них матеріалі опорні пункти, головні думки, пов'язувати їх між собою і завдяки цьому успішно їх запам'ятовувати.

У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток довільної пам'яті, довільне запам'ятовування, відтворення.

Розвиток довільної пам'яті не означає послаблення мимовільних видів запам'ятовування. Вони відіграють важливу роль у збагаченні досвіду молодших школярів. У дітей довільне запам'ятовування буває найбільш продуктивним тоді, коли запам'ятовувальний матеріал стає змістом їх активної діяльності, хоч ця діяльність і не має спеціального мнемічного спрямування.

Дослідження С.Г. Бархатової, П.П. Пальцевої, В.І. Самохванової, З.М.Істоміної показують, що є певні але дуже варіативні відношення між повнотою, швидкістю і міцністю запам'ятовування та їх зміною на різних вікових ступенях розвитку дітей.

З початку молодшого шкільного віку сприйняття - недостатньо диференційовано.

Через це дитина іноді плутає схожі по написанню букви або цифри наприклад (цифри 9 і 6 або букви д і б ). Хоча він може цілеспрямовано розглядати предмети та малюнки, їм виділяються також, як і в дошкільному віці, найбільш яскраві якості, в основному - колір, розмір.

Для того, щоб дитина більш тонко аналізувала якість об'єктів, вчитель повинен проводити спеціальну роботу, навчаючи його спостеріганню.

Якщо для школярів було характерне аналізуюче сприйняття, то к кінцю молодшого шкільного віку, при відповідності навчання, проявляється синтезуюче сприйняття. Інтелект, що розвивається створює можливість створити зв'язки між елементами сприймаємого. Це легко простежити при описанні дитиною картини.

Стадії:

2-5 років - стадія перерахування предметів на картині.

6-9 років - описання картини.

Після 9 років - логічне пояснення картини.

У молодшому шкільному віці істотні якісні зміни відбуваються в тому що і як зберігає пам'ять. Переважання в навчальному матеріалі словесного змісту починає швидко розвиватися в них уміння запам'ятовувати словесний, часто абстрактний матеріал.

Переважання запам'ятання наочного матеріалу зберігається протягом усього періоду початкового навчання.

Найбільш різко зростає можливість запам'ятання словесного матеріалу внаслідок застосування спеціальних мнемічних прийомів. Найменш різко зростає продуктивність пам'яті при запам'ятанні конкретних предметів і їх зображення.

Змістова пам'ять має великі переваги порівняно з механічною і виявляється в особливостях відтворення засвоєного матеріалу (А. Біне, Е. Мейман, А. А. Смирнов, О. П. Нечаєв та інші).

Ці особливості зводяться до таких:

1) діти змінюють малознайомі важкі слова або поняття більш звичними (будова - будинок, огорожа - тин);

2) пропускають деякі деталі, подробиці, передають основне;

3) можуть змінити порядок викладу, послідовність окремих епізодів, не порушуючи логіки;

4) доповнюють сприйнятий текст від себе рядом подробиць і деталями, які прикрашають відтворюване;

5) можуть узагальнено викладати факти, подробиці, характеристики, доповнюючи власним міркуванням, оцінками.

Молодші школярі також як і дошкільники, володіють доброю механічною пам'яттю. Багато з них на протязі всього навчання механічно заучують учбові тексти, що призводить до значних труднощів в середніх класах, коли матеріал стає складніше і більше за обсягом. Вдосконалення смислової пам'яті в цьому віці дасть можливість створити достатньо широке коло мнимічних прийомів тобто раціональних способів запам'ятовування (поділення тексту на частини, складання плану і т. д.)

В молодшому шкільному віці розвивається увага. Без достатнього формування цієї психічної функції процес навчання неможливий.

Запам'ятовування, для якого характерна наявність завдання запам'ятати та використання різних методів і прийомів, направлених на якомога успішніше закріплення матеріалу в пам'яті, називають довільним запам'ятовуванням.

Виділяють особливу форму довільного (свідомого) запам'ятовування - заучування. Воно здійснюється в процесі багаторазових повторень. При заучуванні особливу роль має завдання, а також способи та прийоми, що слугують якомога кращому закріпленню матеріалу в пам'яті. Заучування необхідно тоді, коли потрібно запам'ятати матеріал з великим ступенем точності та зберегти його в пам'яті на довгий час.

В процесі учбової роботи велике місце займає свідоме запам'ятовування.

Коли вчитель повідомляє та пояснює учням новий матеріал, вони зосереджують на ньому увагу, намагаються зберегти в пам'яті повідомлені їм відомості.

Коли учень готує уроки вдома, він ставить перед собою завдання якомога краще запам'ятати матеріал, що йому задано. В тому чи іншому випадку він вдається до таких прийомів та засобів, які сприяють точному закріпленню в пам'яті вивчаємого матеріалу.

Зрозумівши зміст статті, школяр розбиває її на окремі частини, виділяє основні думки, відмічає зв'язок між ними та ін. Він контролює себе, перевіряє, чи все добре запам'ятав, і тоді зосереджує зусилля на тих місцях, які являють собою найбільші труднощі для запам'ятовування. Коли потрібно вивчити вірш, формулювання закону чи правило, школяр свідомо намагається досягти точного, дослівного запам'ятовування.

До школи дитина займається грою, яка його цікавить. В цей час дитина запам'ятовує легко і швидко те, що її цікавить. Зауважено, що вірші, картинки, казки, що призвели на неї велике враження, визвали сильні почуття, діти запам'ятовують, а те, що залишилось поза їхньою увагою, вони легко забувають. Продуктивність запам'ятовування збільшується, коли в процес сприйняття включається смислова активність.

У дітей, які йдуть до школи мимовольне запам'ятовування розвинуто слабкіше.

Навчальна діяльність потребує від учня вольових зусиль. Щоб запам'ятати та утримати в пам'яті учбовій матеріал, незалежно від того цікавить він його чи ні. Продуктивність залежить від того які умови створює вчитель, і способи, якими дитина користується під час запам'ятовування.

В залежності від розуміння дитиною запам'ятовувального матеріалу виділяють: осмислено (логічне), механічне запам'ятовування.

Основою першого являється розуміння, основою другого - механічне повторювання.

Дослідження Смирнова, Зинченка та інших показують, що механічне заучування у дітей, меньш ефективне ніж осмислюване.

В той самий час відомо такі фактори: діти легко запам'ятовують невідоме (об'єктивно-безсмислене), учбовий матеріал нерідко заучується буквально. А.А.Смирнов вважає, що основана причина легкого запам'ятовування незрозумілого і безсмисленого, зв'язано з особливими відносинами до цього дітей.

Часто незрозуміле робиться особливо значним для дитини.

Збереження - одна з традиційних виділяємих складових цілісності актів пам'яті. Збереження тісно пов'язане з забуванням.

Можливі дві точки зору про збереження. Перша розглядає процес збереження, як достатньо пасивний процес зберігання сліду вражень. Інша трактує збереження більш широко - як важкий , динамічний та активний процес.

Забування - процес, який призводить до втрати чіткості і зменшенню об'єму закріпленого матеріалу, неможливості відтворити, а в рідких випадках навіть не впізнати, що було відомо з минулого навику.

Процес забування залежить від того, як діти запам'ятовують, які прийоми використовують. Впродовж всього молодшого шкільного віку учні потребують того, щоб їх робота по запам'ятовуванню спрямовувалась вчителем, оскільки самим їм ще важко поставити перед собою визначене, конкретне завдання: запам'ятати точно або запам'ятати, щоб передати своїми словами і так далі. Часто учень забуває те, що він довго і, здавалося б, добре завчив, оскільки:

- Учні прагнуть запам'ятовувати без попереднього осмислення матеріалу.

- Учні не володіють раціональними прийомами заучування.

Відтворення - один з процесів пам'яті, при якому актуалізуються відомі по минулому досвіду думки, образи, відчуття, рухи.

В молодшому шкільному віці відтворення представляє великі труднощі, в зв'язку з тим, що він потребує вміння ставити ціль, активізувати мислення до цього учні приходять поступово.

Найбільш легким відтворення є процес впізнання. Тут відбувається зімкнення довільного відтворення в пам'яті.

З віком при відтворенні учбового матеріалу підсилюють його розумову обробку в плані систематизації та узагальнення. В результаті вони відтворюють учбовій матеріал більш вільно і зв'язано.

Отже, ми бачимо, що основні процеси пам'яті - запам'ятовування, зберігання та відтворення - при всій своєрідності кожного з них, нерозривно пов'язані один з одним.

В будь-якій діяльності людини можна побачити в тому чи іншому вигляді процеси пам'яті. Оволодіння основами наук було б неможливим, якби учні не були б здатні запам'ятовувати знання. Ми можемо користуватися засвоєними знаннями завдяки тому, що вони зберігаються в нашій пам'яті та можуть бути поновлені в свідомості тоді, коли це буде потрібно. Неможливо мати гарну освіту та добре володіти матеріалом з різних галузей людської культури, не маючи розвинутої пам'яті. Пам'ять є необхідною умовою накопичення досвіду, а також формування свідомості людини. Якби в нашій пам'яті не зберігалось те, що було пережито, кожний з нас кожну хвилину починав би життя спочатку, все було б для нас постійно новим, незнайомим.

пам'ять тренування покращення школяр

1.2 Мнемотехніка як засіб розвитку пам'яті молодших школярів

Вияви пам'яті простежуються в дитини з народження, про що свідчить можливість вироблення умовних рефлексів (відповідь на положення під час годування). Дитина у два місяці впізнає матір. Дана реакція згодом, з розвитком інших пізнавальних процесів і накопиченням досвіду, вдосконалюється. Наприкінці першого півріччя впізнавання поширюється на все оточення і доповнюється відтворенням образу предмета. Дитина шукає зниклий з поля зору предмет, а згодом і названий предмет. Образна пам'ять з'являється у виразній формі на восьмому місяці життя.

Активний спосіб життя, ходіння, засвоєння мови в ранньому дитинстві розширює можливості пізнавальної діяльності, сприяє розвиткові словесно-логічної пам'яті. Пам'ять набуває більшої стійкості й міцності, тривалішим стає зберігання того, що запам'ятовувалося. В цей час ще домінує мимовільна пам'ять, однак уже з'являється довільне запам'ятовування.

Важливим етапом розвитку пам'яті є дошкільне дитинство. Воно характеризується інтенсивним розвитком мимовільної пам'яті, чому значною мірою сприяє ігрова діяльність. Дошкільники починають відображати предмети не тільки за зовнішніми, а й за внутрішніми, істотними їх властивостями та зв'язками. Розвиток доцільної діяльності й мови поступово приводить до виникнення і початкового формування довільної пам'яті. Це -- головне надбання дошкільного віку, що відкриває шлях до навчальної діяльності в школі. Розвиток мови сприяє засвоєнню абстрактних положень і закономірностей, приводить до формування поняттєвого логічного мислення друга умова готовності до школи.

У молодших школярів розвиваються всі види пам'яті. Але особливо інтенсивно формується словесно-логічна пам'ять як умова й результат успіхів у навчанні. Відомо, що в знаннях, якими оволодівають молодші школярі, переважає матеріал конкретний, а не абстрактний. Однак, вивчаючи природничі дисципліни, вони знайомляться з причинними зв'язками, простими узагальненнями.

На перший план виступає довільна пам'ять, до якої висуваються певні вимоги, але вона в дітей ще достатньо не сформована. Через це учні молодших класів натрапляють на труднощі, не вміють проконтролювати розуміння матеріалу, перевірити себе. Вихід вони бачать у механічному заучуванні. Нагальною потребою для них є засвоєння прийомів логічного запам'ятовування. Потрібно вчити дітей розрізняти у своїй роботі завдання розуміти матеріал і завдання його запам'ятати, поступово виробляти досконаліші прийоми заучування. Процес запам'ятовування в них ще не досконалий, тому, приділяючи увагу одному, вони не можуть одночасно займатися іншим. Формування навичок і вмінь удосконалює і згортає цей процес, розвантажує свідомість, і в молодших школярів з'являється можливість поєднувати різні завдання.

Подальший розвиток мимовільної й довільної пам'яті відбувається у підлітків у процесі оволодіння більш складною системою знань. Перехід від елементарних понять до вивчення законів природничих і суспільних наук сприяє тому, що учні даного віку переходять від конкретно-логічної до абстрактно-логічної пам'яті. Слід і далі збагачувати і вдосконалювати логічні прийоми обробки матеріалу для запам'ятовування: класифікацію і систематизацію, уявне складання плану тексту, порівняння, довести їх до узагальнених умінь. Важливо навчити підлітків швидко піддавати текст аналізу та синтезу, розуміти зміст, головні факти, робити висновки. В міру формування в учнів уміння розуміти, осмислювати матеріал удосконалюється і їхня логічна пам'ять, спочатку мимовільна, а потім і довільна. Існує залежність формування вміння запам'ятовувати від формування вміння розуміти матеріал. Загальне оволодіння цими вміннями сприяє продуктивності логічної пам'яті, особливо абстрактно-логічної.

Розвиток абстрактно-логічної пам'яті має свою специфіку в старших школярів. Їхні знання являють собою чітку систему поглядів на природу й суспільство. Тому пам'ять характеризується високим рівнем оволодіння складною системою узагальнених умінь розуміння і запам'ятовування. Це відкриває можливість подальшого розвитку абстрактно-логічної пам'яті учнів, формування таких прийомів, які допомагають запам'ятовувати складні системи фактів, понять, законів, їх пояснення і доведення.

Пам'ять потрібна для засвоєння нових знань, а набування їх сприяє вдосконаленню пам'яті. Тому цей процес не завершується у старшому шкільному віці: вдосконалення пам'яті триває і в дорослих завдяки професійному навчанню. Зростання самостійності в навчальному процесі збільшує роль довільного запам'ятовування, абстрактно-логічної пам'яті студентів.

У період пізньої юності загальний розвиток пам'яті відбувається в тісній взаємодії з мисленням, досягаючи максимальних значень. Мислення в цей період значно відстає від рівня розвитку пам'яті, що знижує ефективність запам'ятовування і зберігання, тому що матеріал, який засвоюється належним чином не обробляється. Першою умовою нових досягнень є подальша інтелектуалізація процесів пам'яті, що сприяє інтенсивнішому розвиткові мислення. У взаємодії розвитку пам'яті і мислення помітна пульсація змін, які чергуються між собою. Піки максимумів розвитку пам'яті готують основу для подальшого розвитку мислення, а пікові значення змін у мисленні створюють сприятливі умови для нових зрушень у розвитку пам'яті.



Хоча пам'ять у цей період і досягає високого рівня, проте потік інформації, що її необхідно засвоїти, зростає набагато швидше. Подолати цю розбіжність можна тільки шляхом осмислення інформації та конспективного структурування матеріалу. Однак і це не вирішує повністю проблеми. Розгортання процесів переробки інформації потребує спеціалізації навчання і продуктивної діяльності, тобто природного обмеження потоків інформації й підвищення компетентності суб'єкта. Особливо великого значення набуває уміння самостійно працювати з книгою, словником, довідником, складати плани й реферувати спеціальні матеріали, вести конспекти й дослідження на професійному рівні.

У зрілому віці розвиток пам'яті тісно пов'язаний з професійною діяльністю, спочатку з практичним засвоєнням знань та вмінь, яких потребує виконання обов'язків, а потім фаховим зростанням, творчим розв'язанням виробничих питань, удосконаленням праці, науковими дослідженнями й організацією виробництва. Ініціативна, творча робота вимагає величезного досвіду й безперервного засвоювання нових знань, високої лабільності процесу відтворення відомостей, що зберігаються в пам'яті. Отже, зростає мотивація до діяльності, підвищуються компетентність та інтерес, відбувається становлення професійної майстерності особистості.

У похилому віці продуктивність пам'яті дещо знижується. Проте посилення мотивації у виробничій діяльності й наявність значного досвіду компенсують потреби в даних пам'яті для продуктивної праці. Розвиток пам'яті залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Педагоги мають створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти і зберегти в пам'яті знання. Особистість тільки тоді матиме вагомі успіхи, коли буде достатньо наполегливо докладати зусиль до запам'ятовування необхідного як найбільше, загалом і в деталях.

Пам'ять погіршується від неповного її використання. Розвиток пам'яті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу або досягнення нових результатів діяльності. Чим вагоміші мотиви супроводжують діяльність суб'єкта, тим успішніші результати запам'ятовування. При цьому запам'ятовування є результативним незалежно від того, чи ставилася мета запам'ятати. Виховання пам'яті нерозривно пов'язане з вихованням самої особистості. Для розвитку пам'яті в учнівської молоді потрібно виховувати передусім позитивні мотиви навчання і праці, любов до знань і трудової діяльності, зацікавленість у результатах діяльності та почуття відповідальності за виконання своїх обов'язків. Тільки повноцінна діяльність особистості сприяє розвиткові доброї пам'яті. Інтерес, зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам'ятовуванню.

Слабка пам'ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага і розпорошена спостережливість, спрямована одночасно на кілька предметів.

Тому потрібно систематично розвивати довільну увагу й навички концентрації думки спеціальними вправами. Крім того, сила уяви залежить від ступеня уважності -- репродукування в подробицях за допомогою уяви на тлі загального уявлення про предмет. Для запам'ятовування важливим є перше враження, його якість і глибина. Воно посилюється комплексним сприйманням об'єкта різними органами чуття. Вся інформація має сприйматись як щось змістовно ціле й значуще, логічно пов'язане.

Краще, якщо вона є предметом активної діяльності, зацікавлених роздумів, розумової переробки: виділення головного, істотних зв'язків, структурування, аргументації тощо. Легко й надійно запам'ятовується новий матеріал, пов'язаний з попереднім досвідом, коли він його чимось доповнює і збагачує, розширює можливості діяльності особи. Ефект запам'ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб'єкта необхідною, пов'язана з метою його діяльності, становить певний інтерес. Наприклад, готуючись до польоту і вивчаючи заданий маршрут, штурман не тільки визначає й обчислює основні етапи і контрольні пункти шляху, а й без спеціальних зусиль добре запам'ятовує найважливіші орієнтири, супровідні ознаки, які допоможуть надійно ідентифікувати його з місцевістю, показниками приладів тощо. Така мобілізація пам'яті пояснюється тим, що в польоті всі дані можуть виявитися дуже потрібними й важливими і без них не можна якісно виконати завдання. Незнання цих даних може призвести навіть до аварії.

Удосконалення пам'яті вимагає постійних тренувань. Регулярна й напружена робота пам'яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам'яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного й того самого. Тренуючи пам'ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість, волю та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам'ятовування. Не потрібно надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню пам'яті дуже шкодять перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Важливою умовою ефективного запам'ятовування є дотримання певних правил. Запам'ятовувати треба в доброму настрої й на «свіжу голову», коли ще не настала втома. Під час запам'ятовування не потрібно чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Слід обробляти інформацію для запам'ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виділяючи опорні сигнали («вузлики на пам'ять»). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв'язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам'яті.

Головний сенс мнемотехнічних прийомів полягає в тому, що матеріал для запам'ятовування глибше аналізується, структурується і більше усвідомлюється. Так, при запам'ятовуванні історичних дат можна використати порівняння за схожістю і контрастом з відомими подіями, ігри при запам'ятовуванні іноземних слів -- з уже засвоєними словами або зі словами рідної мови тощо.

Чим більше людина знає, тим легше їй запам'ятати нове, пов'язуючи маловідоме з нагромадженим досвідом. Засвоєння понять та інших інформативних даних у процесі багаторазового повторення створює базу для подальших асоціацій з новим матеріалом запам'ятовування. Тому на початкових етапах навчання, коли нову інформацію немає з чим пов'язувати, виникають значні труднощі й доводиться багато разів повторювати, щоб добре запам'ятати. Оволодіння поняттєвим апаратом і знаннями певної галузі значно збільшує можливості швидкого й міцного запам'ятовування нової інформації завдяки смисловій пам'яті.

Основним способом поліпшення пам'яті людини є формування вміння запам'ятовувати й відтворювати. Пам'ять розвивається тренуванням і наполегливою працею, спрямованою на запам'ятовування, тривале збереження, цілковите й точне відтворення.

Пропонуємо вправи, що зміцнюють спостережливість і пам'ять:

1. Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, закривши очі, образно уявіть його собі в подробицях. Відкривши очі, ще раз погляньте на нього і зазначте, які деталі були вами випущені.

2. Вивчений предмет спробуйте намалювати з пам'яті. Потім виявіть, що забули намалювати.

З Опишіть із пам'яті риси добре знайомої людини. Спостерігаючи за цією людиною під час зустрічі, уточніть не помічені вами риси її обличчя.

4. Подивіться на 7--15 дрібних предметів, а потім з пам'яті опишіть їх.

5. Спробуйте добре роздивитися предмет, що падає. Потім опишіть його якомога точніше.

6. Огляньте кімнату, запам'ятайте, що в ній знаходиться. Потім закрийте очі й уявіть образ побаченого в подробицях.

7. Згадайте голос та інтонацію знайомої вам людини й спробуйте із закритими очима уявно знову почути її. Потім повторіть фразу вголос, а під час зустрічі з цією людиною порівняйте «оригінал» з імітацією.

Дані вправи розвивають пам'ять: образи об'єкта спостереження швидко запам'ятовуються і тривалий час зберігаються в пам'яті, водночас удосконалюється здатність уявляти, аналізувати об'єкт із пам'яті без особливих зусиль волі.

Не менш важливим моментом у розвитку пам'яті є формування вміння запам'ятовувати й відтворювати, засвоєння раціональних прийомів запам'ятовування і контролю, розуміння і запам'ятовування. Основні прийоми довільного запам'ятовування такі.

1. Потрібно чітко визначити мету, завдання запам'ятовування. Мнемічне завдання полягає в чіткому формулюванні того, що і як потрібно запам'ятати та міцно закріпити. Якщо таке завдання спеціально не ставиться, то матеріал запам'ятовується значно гірше. Так, у дослідженні одній групі ставилося завдання запам'ятати матеріал, щоб відповісти на другий день, а іншій -- запам'ятати надовго. Перевірку проведено через чотири дні, результати виявилися набагато кращими в другій групі -- адже відомо, як швидко забувається матеріал, вивчений тільки для іспиту.

2. У довільному запам'ятовуванні слід сформувати стійкі мотиви до запам'ятовування, набування знань, почуття відповідальності. Якщо людина належним чином не вболіває за справу, невідповідально ставиться до запам'ятовування, то вона швидко забуває те, що потрібно пам'ятати.

3. Необхідною умовою запам'ятовування є розуміння матеріалу, утворення смислових зв'язків, якщо вони недостатні, та використання ефективних прийомів запам'ятовування. Незрозумілий матеріал, як правило, не викликає інтересу й запам'ятовується гірше, ніж систематизований, зрозумілий.

Для поліпшення умов запам'ятовування варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим. Застосування того чи іншого способу запам'ятовування являє собою довільне асоціювання, пов'язування певних одиниць матеріалу, котрий потрібно запам'ятати. Щоб запам'ятати номер телефону, кожен якось кодує його цифрові значення, групує цифри з відомих дат, схожих номерів і складає смисловий вираз. Відомі також шкільні прийоми запам'ятовування числа, чергування кольорів спектра райдуги, тощо. Допомагають запам'ятовувати й прийоми аналізу матеріалу: складання плану, порівняння, класифікація, групування, систематизація. Кожна людина виробляє власні прийоми аналізу й асоціювання матеріалу для запам'ятовування. Крім залучення логіки і розуміння, така робота над матеріалом запам'ятовування дає змогу привернути увагу до нього, краще усвідомити та засвоїти.

4. Важливою умовою ефективного запам'ятовування є сприятливий психічний стан для засвоєння нового матеріалу. Погано сприймає матеріал людина втомлена, роздратована, пригнічена. Відомі випадки „осяяння” пам'яті перед сном і після пробудження вранці. Позитивний ефект досягається аутогенною стимуляцією пам'яті, що пояснюється приведенням організму в нормальний стан і сприятливою дією механізму релаксації.

5. Для кращого запам'ятовування і тривалого збереження потрібне повторення матеріалу при заучуванні. Правильна організація повторень вимагає дотримування ряду умов, зокрема розподілу повторень у часі. Перші повторення мають бути інтенсивнішими, оскільки забування матеріалу на початку відбувається швидше, а пізніше темп повторень може бути уповільнений. Проте не варто здійснювати повторення надто часто, багато разів підряд, оскільки це викликає гальмування й утруднення під час утворення нервових зв'язків. Для успіху в повторенні матеріалу потрібно урізноманітнити інформацію, активізувати пізнавальну діяльність особистості.

6. У керівництві розвитком пам'яті учнів важливе значення має врахування вчителем їх індивідуальних особливостей. При цьому слід більше спиратися на переваги мнемічних властивостей особистості.



Виховання пам'яті можна значно поліпшити, якщо до цього процесу залучити самих учнів. Зацікавившись, вони виявлятимуть прагнення до вдосконалення та самовиховання.

1.3 Прийоми розвитку пам'яті

Особливо ми хочемо наголосити на тому, що дослідження психологів свідчать, що пам'ять дітей можна значно поліпшити за умови систематичної і цілеспрямованої роботи. Але тренувати механічну пам'ять малоефективно. Необхідно, щоб дитина добре розуміла те, що вона запам'ятовує. Крім того, дітей потрібно вчити різних способів організації матеріалу, що полегшує його запам'ятовування, адже від цього на пряму зростає успішність школяра.

Часто доводиться чути від батьків скарги на те, що в їхньої дитини погана пам'ять, їй дуже важко вдається розучування віршів, пісень, будь-якої інформації, яку вона отримує в школі.

Перш за все необхідно розповісти про особливості пам'яті першокласників. Важливо знати, що дитині шестирічного віку значно легше запам'ятовувати те, що супроводжується наочністю -- тобто, коли ми показуємо ілюстрації, картинки, малюнки. Крім того, легше вдається запам'ятовування, якщо розучування відбувається мимоволі, непримусово, за власним бажанням дитини. Довільність психічних процесів у дітей сформована недостатньо, тому і сконцентрувати зусилля на запам'ятовуванні дитині значно важче, ніж дорослому.

Добре, якщо створюється ігрова ситуація, або дитина виконує якісь практичні дії, рухається. Також слід знати, що пам'ять у дітей молодшого шкільного віку короткочасна -- тобто дитина досить швидко забуває те, що вивчила, якщо ця інформація не повторюється.

Розвивати й зміцнювати пам'ять потрібно для того, щоб покращити успішність і це варто робити як вчителям так і батькам. Але при цьому слід дотримуватись таких правил:

* ніколи не можна казати дитині (або при дитині), що в неї погана пам'ять. Навпаки, потрібно хвалити, бо віра у свої сили додає впевненості в собі і збільшує бажання займатися;

* робота з розвитку пам'яті не повинна мати примусовий, нав'язливий характер, заважати грі, спілкуванню з іншими дітьми, відбуватись замість прогулянок, оздоровчих заходів;

* потрібно намагатися зробити цю діяльність цікавою для дитини, також потрібно придумувати ігрові сюжети, ситуації, що потребують напруження уваги і пам'яті.

Наприклад: «Нагадай мені, будь ласка, щоб я не забула», «Запам'ятай, скільки олівців ми залишили...» тощо;

* потрібно с поспостерігати, чи не помиляємось ми: можливо, дитина добре запам'ятовує те, що її цікавить, що відбувається в грі, супроводжується наочністю;

* при заучуванні повинні підбирати відповідні картинки, ілюстрації, пропонувати дитині схематично зобразити предмети, про які йдеться, в повторі, на папері, в рухах тощо; дотримуватись правил повторення -- через короткий проміжок часу, але без авторитарного нав'язування;

* використовувати зручні ситуації, щоб пограти з дитиною в цікаві ігри, що сприятимуть розвитку пам'яті.

Одна з найважливіших умов оволодіння способами логічного запам'ятовування - певний рівень розвитку розумових операцій.

Найкращі можливості для навчання прийомів осмисленого запам'ятовування надає класифікація. Після того як дитина навчилася групувати предмети за вихідними ознаками, потрібно показати їй, що, виділяючи і називаючи групи однорідних предметів, легше їх запам'ятати. Навчання дітей класифікації сприяє успішному оволодінню більш складним способом запам'ятовування - смисловим групуванням, з яким діти неми- нуче зустрічаються в школі. Процеси класифікації і смислового групування мають багато спільного за складом операцій, які входять до них, і ті труднощі, що на них натрапляють молодші школярі, розв'язуючи пізнавальні і мнемічні завдання, багато в чому є результатом недостатньо розвинутого логічного запам'ятовування.

Ще один спосіб запам'ятовування - смислове співвіднесення, в основі якого лежить методика А.Р.Лурії і Л.С.Вигодського. Цей спосіб полягає у встановленні смислового зв'язку між словом і картинкою. Перед дитиною ставлять завдання запам'ятати певну кількість слів. Для цього їй пропонують вибрати з картинок ту, яка б допомогла запам'ятати дане слово. Наприклад, до слова «ніч» дитина вибирає картинку, на якій намальована лампа, до слова «молоко» - картинку з зображенням склянки. Успішним відтворення слів буде в тому випадку, якщо дитина обґрунтує свій вибір. Пропонуємо варіант подібного завдання.

Завдання 1. «Смислове співвіднесення».

Картинки: лисиця, їжак, портфель, машина швидкої допомоги, сир, мітла, цвях. Слова для запам'ятовування: їжа, учень, лікар, двірник, зоопарк, молоток, яблуко. Через 20-30 хвилин після виконання завдання дитину про- сять назвати слова, які вона запам'ятала. Можна запропонувати дитині самій намалювати картинку (значок, символ, схему), що допомогла б їй згадати запропоновані слова.

Розвитку опосередкованої пам'яті сприяють усі завдання, спрямовані на навчання дітей використання схем і моделей.

Особливо корисно навчити дітей складати план тексту при підготовці до переказу. Для найменших доступне складання плану у вигляді послідовного ряду картинок. Якщо немає ілюстрацій, то можна лише називати, яку картинку варто було б намалювати до початку розповіді, яку наступну. Потім картинки варто замінити переліком основних думок: «Про що говориться на початку розповіді? На які частини можна розділити всю розповідь? Як назвати першу частину? Що головне?» - і т.д.

Можна також навчити дітей складати схематичний план. Пропонуємо варіант подібного завдання. Завдання

2. «Схематичний план». Спочатку запропонувати дитині схематично зобразити невелике висловлення. Наприклад: «Сашко й Марійка грали на подвір'ї». Для цієї фрази підійде зображення фігурок хлопчика й дівчинки (досить схематичне) з якою-небудь іграшкою. Можна намалювати зверху небо, щоб не забути слово «на подвір'ї». Згадувати фрази можна через кілька годин або наступного дня. Коли дитина навчиться схематично зображувати фрази, їй можна запропонувати намалювати невелику розповідь, що складається з 4-5 основних епізодів. Дорослий допомагає дитині виділити епізоди й зобразити їх за допомогою 2-3 умовних позначок. Зображення першого епізоду з другим і т.д. можна з'єднати стрілкою. Тепер нехай дитина спробує, користуючись намальованим, переказати оповідання чи казку.

Молодших школярів потрібно спеціально навчати прийомів запам'ятовування. Текст потрібно осмислити в цілому.

Потім розділити його на частини, виділити опорні слова, скласти план або схему, розглянути картинки, що допомагають запам'ятовувати. Читання тексту слід чергувати з його переказом. Матеріал, що запам'ятовується, потрібно вводити невеликими порціями через певний час. Оптимальна величина порцій і тривалість перерви залежать від індивідуальних особливостей пам'яті. їх треба підбирати шляхом проб.

Опановуючи будь-який спосіб запам'ятовування, дитина вчиться виділяти мету запам'ятовування - згадувати і здійснювати для її реалізації певну роботу з матеріалом. Вона починає розуміти необхідність повторення, зіставлення, узагальнення, групування матеріалу з метою запам'ятовування. Так у дітей розвивається довільна логічна пам'ять.

Пропонуємо кілька варіантів ігрових завдань, спрямованих на розвиток різних видів пам'яті.

Наступні завдання орієнтовані на використання в «групах розвитку» для корекції пам'яті молодших школярів.

Завдання 3. «Хто більше запам'ятає?». Перший учасник гри називає будь-яке слово, наприклад «квітка». Наступний учасник повторює назване слово і вимовляє якесь інше, наприклад «ліс». Третій учасник гри повторює вже два попередніх слова («квітка, «ліс») і вимовляє своє: «школяр» і т.д. Переможцем стає той, хто зможе відтворити більшу кількість слів.

Завдання 4. «Запам'ятовуємо малюючи». Ведучий послідовно називає слова, після кожного названого слова робить паузу. За цей час учасники гри повинні якимось малюнком зобразити назване слово. Нехай малюнок буде не зовсім зрозумілий для інших, аби гравець міг потім одне за одним назвати слова. Хто запам'ятав слів більше за інших, той і виграв.

Завдання 5. «Запам'ятовуємо слова». Гра проводиться в парах. Кожний із партнерів на аркуші паперу пише 20 будь-яких слів. Поки гравці пишуть, вони повинні запам'ятати ці слова. Дається обмеження в часі. Потім учасники гри обмінюються аркушами і перевіряють, наскільки добре кожний із них запам'ятав записані ним самим слова.

Завдання 6. «Кольори». Ведучий пропонує всім учасникам по черзі назвати п'ять предметів одного кольору (червоного, зеленого, синього і т.д.). Той із гравців, хто за 1 хвилину не зможе пригадати п'ять предметів названого кольору, вибуває з гри. Повторювати вже названі предмети не можна.

Завдання 7. «Форма предметів». Ведучий пропонує всім учасникам по черзі назвати п'ять предметів однакової форми (круглі, прямокутні і т.д.)- Той із гравців, хто за 1 хвилину не зможе пригадати п'ять предметів, що мають названу ознаку, вибуває з гри. Повторювати вже названі предмети не можна.

Завдання 8. «Чий предмет?». Гравці кладуть на стіл по одному предмету. Ведучий намагається запам'ятати, хто який предмет і в якій 18 послідовності поклав. Перемагає ведучий, який дав найбільшу кількість правильних відповідей.

Завдання 9. «Переказ по колу». Ведучий читає текст. Учасники гри уважно слухають. Переказ починають із будь-кого з гравців. Далі - за годинниковою стрілкою. Кожний говорить по одному реченню. Потім усі ще раз слухають текст і доповнюють переказ, виправляючи зроблені помилки.

Завдання 10. «Текст та іменники». Ведучий читає текст і пояснює, що треба якнайкраще запам'ятати його. Переказ буде здійснено колективно. Щоб краще запам'ятати, кожний з учасників повинен подумки розбити текст на багато маленьких частин і замість докладної розповіді має назвати іменник, який найбільше відповідає певній маленькій частині. Причому, кожний наступний учасник гри повторює іменник, названий попереднім гравцем, і додає свій. Ця гра не тільки розвиває пам'ять, але й навчає виділяти головне в тексті, організовувавти мислення і запам'ятовування.

Завдання 11. «Пісні». Основна мета гри - згадати якнайбільше пісень. Перший учасник співає куплет будь-якої пісні, другий повинен згадати і проспівати куплет іншої пісні, але в ньому обов'язково має бути хоча б одне слово з попередньої і т.д. Той з учасників, хто протягом однієї хвилини не може підібрати пісню, вибуває з гри.

...