Структура полісистемної цілісності особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 316.6+159.923 (043.3)

Структура полісистемної цілісності особистості

психологічний особистість адаптивний толерантний

В статті виокремлено соціально-психологічні типи цілісної організації особистості (“активні, практичні, совісні” - “толерантні”; “нерішучі, совісні, інтроективні” - “адаптивні”; “імпульсивні, залежні” - “сенситивні”; “нестабільні, емоційні” - “саморуйнуючі”; “неемпатійні, самовпевнені” - “схильні до накопичення”; “самодостатні, емоційно стабільні, радікальні” - “домінуючі”; “сенситивні, консервативні, залежні” - “боязкі”; “однозначні, конформні, ригідні, схильні до домінування” - “негативісти”; “стримані, напружені, совісні” - “залежні”) та визначено специфіку їх взаємозв'язку. Встановлено, що полісистемна цілісність особистості взаємопов'язана з факторами, які уособлюють цілісність особистості в концепції Л. Сонді. Так, стимулюючий вплив здійснюють соціально-психологічні фактори: “Фактор h ” (потяг до життя), ), “фактор е”+ (совісність, терпимість, доброта, готовність допомагати), “фактор к” (прийняття себе та світу - залучення до себе - інтроєкція (+). Негативно впливають на розвиток цілісності особистості такі фактори: “фактор р” (поширення влади над оточенням, підґрунтя щодо потреби трансформувати у свідомі (+) чи несвідомі (-) акції потягу), “фактор е” (відсутність совісті; нетерплячість; злобність; злорадство), “фактор hy” (механізми психологічного захисту за типом блокування чи мімікрії перед небезпекою, амбітендентністю у відношенні двох потреб: ніжне кохання або розбещеність), “фактор к” (позиція, що приймає чи не приймає). Функція пов'язана із протилежними тенденціями “Я”: залучення до себе - інтроєкція (+) або негативізм, зречення (-), “фактор т” (стремління чіплятися за життя й буття; залежність від батьків або, навпаки, бажання бути вільним. Визначені фактори виявили суттєвий кореляційний зв'язок із особистісними чинниками, що увійшли до структури цілісності особистості. Тобто зв'язок між факторами цілісності особистості, структурними складовими полісистемної цілісності й особистісними чинниками з означеним співвідношенням виявляє якісні і кількісні показники.

Ключові слова: особистість, цілісність, цілісність особистості, ґенеза цілісності особистості, полісистемна цілісність особистості.

Аннотация

Гейко Е.В., Завацкий Ю.А., Ковалева Е.В., Шостя И.В., Шаповалов А.А. СТРУКТУРА ПОЛИСИСТЕМНОЙ ЦЕЛОСТНОСТИ ЛИЧНОСТИ

В статье выделены социально-психологические типы целостной организации личности ("активные, практические, совестливые" - "толерантные", "нерешительные, совестливые" - "адаптивные", "импульсивные, зависимые" - "сенситивные", "нестабильны, эмоциональные" - "саморазрушающие", "неэмпатийные, самоуверенные" - "склонные к накоплению", "самодостаточные, эмоционально стабильные, радикальные" - "доминирующие", "сенситивные, консервативные, зависимые" - "робкие", "однозначные, конформные, ригидные, склонны к доминированию" - "негативисты"," сдержанные, совестливые" - "зависимые") и определена специфика их взаимосвязи. Установлено, что полисистемна целостность личности взаимосвязана с факторами, которые олицетворяют целостность личности в концепции Л. Сонди. Так, стимулирующее влияние оказывают социально-психологические факторы: "Фактор h" (влечение к жизни), "фактор е" + (совестливость, терпимость, доброта, готовность помогать), "фактор k" (принятие себя и мира - привлечение к себе - интроекция (+). Отрицательно влияют на развитие целостности личности следующие факторы: "фактор р" (распространение власти над окружением, необходимость трансформировать в сознательные (+) или бессознательные (-) акции влечения), "фактор е" (отсутствие совести; нетерпеливость; злобность; злорадство), "фактор hy" (механизмы психологической защиты по типу блокировки или мимикрии перед опасностью, амбитендентностью в отношении двух потребностей: нежная любовь или распущенность), "фактор k" (позиция, принимающая или не принимающая). Функция связана с противоположными тенденциями "Я": привлечение к себе - интроекция (+) или негативизм, отречение (-), "фактор m" (стремление цепляться за жизнь и бытие, зависимость от родителей или, наоборот, желание быть свободным. Факторы обнаружили существенную корреляционную связь с личностными факторами, вошедшими в структуры целостности личности, т.е. связь между факторами целостности личности, структурными составляющими полисистемной целостности и личностными факторами с определенным соотношением обнаруживают качественные и количественные показатели.

Annotation

Geiko E.V., Zavatsky Yu.A., Kovaleva E.V., Shostya I.V., Shapovalov A.A.

STRUCTURE OF THE POLYSISTEMIC INTEGRITY OF THE PERSON

The article singles out the socio-psychological types of the integral organization of the individual ("active, practical, conscientious" - "tolerant", "indecisive, conscientious" - "adaptive", "impulsive, dependent" - "sensitive", "unstable, emotional" self-defeating "," non-empathic, self-confident "-" inclined to accumulation "," self-sufficient, emotionally stable, radical "-" dominant, "" sensitive, conservative, dependent "-" timid, "" single-valued, conformal, rigid, "-" negativists "," restrained, conscience s "-" dependent ") and determined the specifics of their relationship. It is established that the polysystemic integrity of the personality is interconnected with the factors that personify the integrity of the personality in the concept of L. Sondi. So, the socio-psychological factors have a stimulating effect: "Factor h" (attraction to life), "factor e" + (conscientiousness, tolerance, kindness, willingness to help), "factor k" (acceptance of oneself and the world - attraction to oneself - introjection (+). The following factors negatively influence the development of the integrity of the personality: "factor p" (the spread of power over the environment, the need to transform into conscious (+) or unconscious (-) actions of attraction), "factor e" (lack of conscience; maliciousness, gloating), "factor hy" (mechanisms of psycho or a mimicry before danger, ambition for two needs: tender love or promiscuity), "factor k" (a position that accepts or does not accept.) The function is associated with opposite tendencies of the "I": attraction to oneself - introjection +) or negativism, renunciation (-), "factor m" (the desire to cling to life and being, dependence on parents, or, conversely, the desire to be free.) The factors found a significant correlation with personal factors included in the integrity structures and personality, i. the connection between personality integrity factors, the structural components of the polysystemic integrity, and personal factors with a certain ratio reveal qualitative and quantitative indicators.

Key words: personality, integrity, integrity of personality, genesis of integrity of personality, polysystemic integrity of personality.

Постановка проблеми. Проблематика цілісності особистості постає в психологічних теоріях гуманістичного напряму. Зокрема, гештальт-психологія розкриває проблему границь поля сприйняття й практичного руху до фокусу “Я”; гуманістична психологія акцентує увагу на глибинній цілісності людини й розвитку її потенціалу; екзистенційна психологія розглядає цілісність особистості як практичний рух екстатики в напрямку “можливість-дійсність”. Саме спроба ствердження унікальності й розуміння складності функціонування цілісної особи в реальному світі є головним постулатом гуманістичних теорій особистості. Принцип холізму артикулюється вченими щодо завершення гештальта (гештальт-психологія) і самоактуалізації (гуманістична психологія), екстатичного руху (екзистенціальна психологія) і руху до цілісності (трансперсональна психологія) [1; 2; 4]. Однак гуманістична психологія, здійснюючи антропоцентричний наголос і застосовуючи принцип холізму, не надає вичерпного визначення всієї повноти людського існування. Тому з'ясування умов цілісності особистості й основних принципів її методологічної тематизації в дослідженні пов'язано, в першу чергу, з системним підходом [3; 5; 6].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результати аналізу літератури з питань, пов'язаних із проблематикою цілісності особистості, надають підстави стверджувати, що ця проблема не нова. Досліджено загальні аспекти цілісності, як-то: цілісне світоставлення, цілісність людини в теоцентричному вимірі (І. Беляєв); цілісність і рефлективний рівень самосвідомості та запропоновано цілісно-особистісний підхід (Н. Непомняща); аксіогенез особистості, збалансованість розвитку усіх складових Я-концепції як основи цілісної особистості (З. Карпенко); концепція цілісної людини у православ'ї (М. Дворецька); ідеї цілісності людини в антропологічних учіннях (І. Євлампієв); цілісність людини з позиції діалектики (К. Топоркова); цілісність як духовна зрілість (С. Бєлорусов); визрівання цілісної особистості у єдності з природою (Ю. Іванов); психіка як цілісне системне утворення (Т. Яценко); цілісність особистості через антропоцентровану терапію (К. Роджерс).

Встановлено, що через аналіз феноменологічної традиції відстежується динаміка осягнення цілісності від трансцендентального пізнання (Е. Гуссерль) до онтологічного (М. Ґайдеґґер). Так, суттєвими складовими трансцендентного постають “зусилля збирання себе” (М. Мамардашвілі) й “експансія тілесності” (М. Мерло-Понті). Тобто проблема цілісності щільно пов'язана із визначенням умов і меж антропологічного фокусу.

У загально-психологічному контексті проблематика цілісності особистості розглядається у психосоціальному контексті як ідентичність особистості (А. Борисюк, З. Ковальчук та ін.); у соціально-когнітивному й диспозиційному ракурсах - як становлення цілісності особистості (І. Ващенко, Н. Завацька, А. Коваленко, О. Кононенко, В. Турбан та ін.).

У працях Л. Виготського, О. Леонтьева, С. Рубінштейна висвітлюється соціокультурний контекст, інтерсуб'єктивне підґрунтя цілісності особистості.

Предметом емпіричної верифікації слугували структурні складові полісистемної цілісності особистості: субмодальності, полярні категорії, біполярні категорії. Емпіричними припущеннями вважалися такі: структурними складовими полісистемної цілісності особистості є чотири субмодальності (“Цілісність-самість”; “Цілісність-втілена”, “Цілісність-перетворена”; “Цілісність-повторювальна”); структурними складовими полісистемної цілісності особистості є система “Особистість”, котра включає дві субмодальності (“Цілісність-самість”; “Цілісність-втілена”), система “Світ”, яка включає дві субмодальності (“Цілісність-перетворена”; “Цілісність-повторювальна”). Водночас структурними складовими модальності “Цілісність” є дві субмодальності (“Цілісність-самість”; “Цілісність-повторювальна”), структурними складовими “Інша цілісність” є дві субмодальності (“Цілісність- перетворена”; “Цілісність-втілена”). Структурними складовими диспозиції “відділення” є дві субмодальності (“Цілісність-самість”; “Цілісність- перетворена”), структурними складовими диспозиції “поєднання” є дві субмодальності(“Цілісність-втілена”,“Цілісність-повторювальна”);

Показано, що базову модель (субмодальностей) складають такі чинники: субмодальності “Самість”, “Втілена”, “Перетворена”, “Повторювальна”. Базові моделі з корелюючими і некорелюючими чинниками мають достатній ступінь свободи. Так, субмодальності “самість” і “втілена” можуть бути корелюючими і некорлюючими чинниками системи “Цілісність”, субмодальності “самість” і “повторювальна” некорелюючими і корелюючими чинниками модальності “цілісність”. З'ясовано, що майже з однаковим ступенем субмодальність “самість” і “перетворена” можуть бути корелюючими і некорелюючими чинниками диспозиції “відділення”, субмодальності “втілена” і “повторювальна” - некорелюючими і корелюючими чинниками диспозиціїі “поєднання”. Таким чином, базові моделі диспозиції “відділення” і диспозиції “поєднання” мають достатній ступінь придатності. Тобто базові моделі системи “відділення” і диспозиції “поєднання” є придатними і невипадковими.

Показано, що специфічними ознаками “Особистість - самість” є суверенність, незалежність “Особистості”. “Особистість - втілена” виявляє володіння “Іншою особистістю”. “Особистість - перетворена” толерантність, прийняття “Іншої особистості”. “Особистість - повторювальна” демонструє залежність від “Іншої особистості”. Специфічні ознаки взаємозв'язку субмодальностей “особистості” можна охарактеризувати таким чином. З одного боку, зростання суверенності або незалежності “особистості” підвищує її спрямованість щодо володіння “іншою особистістю”, а з іншого боку, толерантність, прийняття “іншої особистості” зумовлює зменшення ступеня залежності від “іншої особистості”. Спрямованість щодо володіння “іншою особистістю” спричинює збільшення суверенності “особистості” й водночас залежності від “іншої особистості”. Залежність від “іншої особистості” посилює зростання спрямованості щодо володіння “іншою особистістю” й зменшує толерантність, прийняття “іншої особистості”. Саме так встановлено баланс у взаємовідносинах субмодальностей. Взаємопов'язані субмодальності є протилежними і врівноважуюють одна одну (незалежність і залежність, суверенність і володіння, суверенність і прийняття, залежність і володіння, залежність і толерантність).

Зазначено, що базові моделі біполярних категорій варто прийняти в якості придатних і невипадкових. Система “Особистість” і система “Інша особистість” утворюють бісистему і є її факторами. Модальність “особистість” і модальність “інша особистість” утворюють бімодальність і є її чинниками. Диспозиція “відділення” і диспозиція “поєднання” утворюють бідиспозицію і є її факторами. Чинники біполярних категорій можуть корелювати і не корелювати майже з одним ступенем імовірності. В бісистемі фактори системи “Особистість” і система “Інша особистість” корелюють позитивно. У бімодальності фактори модальності “особистість” і модальність “інша особистість” корелюють позитивно. У бідиспозиції фактори “відділення” і “поєднання” не корелюють. Такі взаємозв'язки більш точно відтворюють рівневу структуру полісистемної цілісності особистості в аспекті її біполярних категорій. Тобто балансність властива взаємозв'язку полярних категорій у бісистемі і бімодальності. Балансність має прояв у тому, що в бісистему і бімодальність однієї полярної категорії залучається інша полярна категорія. Проте в бідиспозиції залучення диспозиції “відділення” і диспозиції “поєднання” є перпендикулярними, тому що вони не корелюють. Отже балансність не є властивою бідиспозиції. Так, біполярні категорії проявляються у таких чинниках, як: незалежність, володіння і толерантність, залежність (бісистема), незалежність, залежність і толерантність, володіння (бімодальність), незалежність, толерантність і володіння, залежність (бідиспозиція). Стосовно міжрівневої структури полісистемної цілісності особистості слід зазначити таке. Вагомим є той факт, що полісистемна цілісність особистості розподілюється на окремі субмодальності, полярні категорії і біполярні категорії. Субмодальності залучаються в полярні категорії, а полярні категорії в біполярні категорії.

Статистичний аналіз уможливлювався завдяки застосуванню факторного аналізу, методу головних компонент. За результатами факторного аналізу було виокремлено 17 головних факторів із власними значеннями більше одиниці, їх піддано обертанню за методом Varimax. Такі фактори пояснюють 77,5 % сукупної (загальної) дисперсії.

I фактор - “самоздійснення”. До зазначеного фактору ввійшли такі змінні: самодостатність; самоприйняття; флексибільність; емоційність; самоповага; комунікабельність; реалістичність; стресостійкість; ціннісні орієнтації.

II фактор - “життєтворчість”. До цього фактору ввійшли змінні: локус контролю; життєві цілі; самоконтроль; продуктивність життя; результативність.

III фактор - “інтегративність”. Він включає змінні: єдність; аутосимпатія; самовпевненість; самоповага; саморозуміння; очікуване ставлення інших; самоприйняття; ставлення інших. Ортогональною точкою даного фактору є “самозвинувачення”, високий рівень цього фактору спричинює дезінтеграцію власного “Я”, підвищене почуття провини, нестійкість власного “Я” через регресивні процеси або емоційну незрілість.

IV фактор - “мотивація”. Складові, що увійшли до цього фактору: внутрішній мотив; пізнавальний мотив. Ортогональною точкою даного фактору є “значимість результатів діяльності” та “мотив до зміни поточної діяльност”, запобігання неуспіху домінує над мотивацією досягнення, страх помилки стимулює успішність. Переважає пасивно-стриманий стиль міжособистісної поведінки.

V фактор - “пізнавальна діяльність”. Складові, що ввійшли до цього фактору: естетична орієнтованість; дослідницька діяльність. Ортогональною точкою даного фактору є “прив'язаність до близьких родичів” та “інфантильна прихильність”. Особистість демонструє залежну позицію від близьких, від “значущих інших”, не відділяє себе від близьких родичів, деформована ідентичність.

VI фактор - “самореалізація”. Складові, що ввійшли до цього фактору: життєва самореалізація; професійна самореалізація. Ортогональною точкою цього фактору є “надмірна захопленість розвагами”, марнотратність, непомірність у всьому, радикальний настрій, веселий запал, грайливість.

VII фактор - “образ світу, образ людини”. До його складових увійшли: “образ людини”; “образ світу”.

VIII фактор - “допитливість”. Його складовими є: самоінтерес; самозацікавленість.

IX фактор - “асертивність”. Складові, що ввійшли до цього фактору: конгруентність.

X фактор - “успішність”. Складові, що увійшли до цього фактору: рівень домагань; мотивація досягнення; конкурентоспроможність.

XI фактор - “шанованість”. Складові, що ввійшли до цього фактору: високий соціальний статус; високий матеріальний статус. Ортогональною точкою цього фактору є “альтруїстичність”, схильність до суспільних рухів, переважання інтересів близьких над власними, самопожертва.

XII фактор - “об'єктивна самооцінка”. До його складових увійшли: потенціал; прогностичність.

XIII фактор - “здоров'я”. Складовими цього фактору: здоров'я.

XIV фактор - “результативність”. Складові, що увійшли до цього фактора: задоволеність результатом.

XV фактор - “освіченість”. Складові, що ввійшли до цього фактора: ерудованість, компетентність. Ортогональною точкою цього фактора є “легковажність”, невідповідальне ставлення до обов'язків, острах перед відповідальністю, прийняттям відповідальних рішень і дій, потяг до розваг.

XVI фактор - “довільність”. Складові, що ввійшли до цього фактора: вольовий характер.

XVII фактор - “духовність”. Складові, що ввійшли до цього фактора: релігійність.

Визначено провідні чинники, що сприяють розвитку полісистемної цілісності особистості. Так, ключовим чинником полісистемної цілісності особистості у студентів-майбутніх психологів є “самоздійснення”. До зазначеного чинника ввійшли такі змінні: самодостатність; самоприйняття; флексибільність; емоційність; самоповага; комунікабельність; реалістичність; стресостійкість; ціннісні орієнтації. Окрім цього, суттєвим чинником є “життєтворчість” зі змінними: локус контролю; життєві цілі; самоконтроль; продуктивність життя; результативність. Вагомим чинником є “інтегративність”. До вказаного чинника ввійшли такі змінні: єдність; аутосимпатія; самовпевненість; самоповага; саморозуміння; очікуване ставлення інших; самоприйняття; ставлення інших.

У студентів третього курсу зі спеціальності: “Практична психологія” відбуваються суттєві зміни в розвитку полісистемної цілісності особистості. Провідними факторами є “самоздійснення”, “допитливість”, “шанованість”. Тобто стремління щодо самопізнання й набуття відповідного соціального статусу є визначальними мотивами щодо самоорганізації. Окрім цього, прояв кризи професійної ідентичності характерний саме для студентів третього курсу (Л. Шнейдер), що відображено у дихотомічності таких факторів: “інтегративність”, “самореалізація”, “пізнавальна діяльність”. Отже, правильний професійний вибір сприяє не лише становленню професійного мислення, професійної ідентичності майбутнього фахівця, й самоорганізації полісистемної цілісності особистості в цілому. Таким чином, внутрішня інтегрованість, стремління до самореалізації, пізнавально-пошукова активність, спрямованість до успіху сприяють полісистемній цілісності особистості й, навпаки, дезінтегрованість, марнотратність, інфантильна прихильність перешкоджають самоорганізаційним процесам.

З'ясовано специфіку розвитку полісистемної цілісності особистості й психологічних властивостей, які взаємопов'язані з даним явищем у студентів: майбутніх психологів, філологів, політологів. Загальна тенденція щодо представленої вибірки виявилася такою. У студентів першого курсу провідним є пізнавальний мотив, зацікавленість як процесом, так і результатом власної діяльності. У студентів п'ятого курсу відстежується тенденція щодо об'єктивності самооцінки, усталеності ціннісних орієнтацій, стремління до самоконтролю, життєвого успіху. У студентів (політологів, філологів) специфіка розвитку полісистемної цілісності особистості пов'язана із представленими факторами, проте домінуючими є: “життєтворчість”, “самоздійснення”, “мотивація”. Прангення до самоусвідомлення й саморозвитку передують у процесах розбудови полісистемної цілісності особистості. Однак, негативні прояви дезінтегрованості “Я” особистості, що впливають на самовизначення як на особистісному рівні, так і професійному, заважають інтеграційним процесам. Таким чином, для студентів другого курсу (політологи, філологи) характерними чинникамирозвиткуполісистемноїцілісностіє“життєтворчість”, “самоздійснення”, “мотивація”, “інтегративність”. Зазначені фактори є провідними, утім кожен з них здійснює свою дію у процесі організації подісистемної цілісності особистості.

Для студентів третього курсу (політологи, філологи) характерними чинникамирозвиткуполісистемноїцілісностіє“самоздійснення”, “поважливість”, “довільність”, “шанованість”. Втім для студентів четвертого курсу (політологи, філологи) характерними факторами розвитку полісистемної цілісності є “самоздійснення”, “мотивація”, “інтегративність”, “внутрішня свобода”. Для студентів п'ятого курсу (політологи, філологи) характерними факторами розвитку полісистемної цілісності є “самоздійснення”, “мотивація”, “духовність”, “образ світу, образ людини”. Зазначені фактори є провідними, проте кожен із них здійснює свій вплив на процес організації полісистемної цілісності особистості.

На підставі одержаних експериментальних даних визначено провідні фактори, що сприяють розвитку полісистемної цілісності особистості, а саме: “життєтворчість”, “самоздійснення”, “мотивація”, “інтегративність”, “результативність”, “поважливість”, “духовність”, “довільність”, “образ світу, образ людини”, “шанованість”. Утім виокремлено ортогональні полюси чинників, які, навпаки, стримують або не сприяють розвитку полісистемної цілісності особистості (негативні значення факторів): “значимість результатів діяльності”, “мотив до зміни поточної діяльності”, “самозвинувачення”, “етноцентричні цінності”, “самоінтерес”, “освіченість”, “цікава робота”, “конкурентність”, “здоров'я”.

Група адаптивних стратегій поведінки студентів-психологів за результатами кластерного аналізу утворюється з двох типів - перший відрізняється від другого більш вираженою емоційною стабільністю (“С”) (17 із 28 осіб), соціальною сміливістю (“Н”), енергійністю і життєрадісністю (“F”), практичністю (“М”), а також більшою соціабельністю, орієнтуванням на групову думку (“Q²”). У осіб зазначеного типу не так чітко представлений “фактор h”, але більш вираженим є “фактор е”. Назва типу: “Активні, практичні, совісні - “толерантні”.

Представники другого емпірично виокремленого типу адаптивних стратегій поведінки студентів-психологів (11 із 28 осіб) виявляють меншу соціальну сміливість та силу “Я”, вони менш практичні й більш тривожні. Також менш вираженою у них є залежність від групи, однак вони більше спираються на логіку, ніж на почуття, виявляють високу совісність і “фактор k+”. Цей тип одержав назву: “Нерішучі, совісні, інтроективі”. Отже, обидва паттерни рис (типу адаптивних) виявляють загальні особливості, найсуттєвіші з яких - відсутність мімікрії та залежність.

Студенти-психологи, які використовують неадаптивні стратегії у процесі розвитку цілісності особистості, розподілилися на три типи. Перший тип (5 із 28 осіб) характеризується життєрадісністю, енергійністю, низькою тривожністю. Окрім цього, їм притаманний знижений самоконтроль, імпульсивність, опора на почуття, безпосередність. При цьому спостерігається більш виражена, ніж у інших неадаптивних, м'якість та чутливість (“І”), висока залежність від думки групи (“Q2”), у меншій мірі проявляється ригідність, схильність відкладати рішення і висновки. Зазначений тип (“Імпульсивні залежні - “сенситивні”) вирізняється високим показником “фактору m”, а також вони більш виявляють потяг до життя. Імовірно, складність під час розвитку цілісності особистості пов'язана із труднощами у соціальній адаптації, особливо у взаємодії із однолітками, викладачами.

Другий тип неадаптивних стратегій у процесі розвитку цілісності особистості студентів-психологів демонструє більш високу тривожність (9 осіб), стурбованість (“F”), меншу емоційну стабільність (“С”). Їм властива соціальна боязкість (“Н”), депресивні тенденції (“О”), фрустрованість (“Q4”), обачна, але “штучна” поведінка (“N”). У порівнянні із іншими неадаптивними стратегіями поведінки, у представників типу “Нестабільні емоційні - саморуйнуючі” чітко представлений “фактор k”, а також - “фактор m”.

Третій тип - єдиний серед неадаптивних у процесі розвитку цілісності особистості студентів-психологів, котрий характеризується чітко вираженим “фактором р” (14 із 28 осіб). Тобто сама по собі схильність до матеріальних цінностей не є чинником успішного розвитку цілісності особистості. Цікаво, що, при високому рівні потреби у спілкуванні у досліджуваних, спостерігається знижений рівень міжособистісної чутливості, самовпевненість. Імовірно, усе це зумовлює труднощі у взаємодії з одногрупниками, а також створює перепони у процесі самоорганізації. Назва типу: “Неемпатійні, самовпевнені схильні до накопичення”.

Серед студентів політологів, філологів, які обирають адаптивні стратегії розвитку цілісності особистості, за результатами кластерного аналізу виокремлено два типи. Перший демонструє “фактор р” (13 із 20 осіб), емоційну стійкість та водночас енергійність, соціальну сміливість. У них високий показник “радикалізму” (“Q1”), тобто домінують інтелектуальні інтереси, сприйняття нового. Окрім цього, їм притаманні розвинена уява, здатність до абстрагування, поширення влади над оточенням. Назва типу: “Самодостатні, емоційно стабільні радикальні - “владні”.

Другий тип адаптивних студентів політологів, філологів (7 осіб) з високим рівнем особистісної тривожності, більш низьким рівнем “сили “Я” (але не за межею середнього значення) (“С”). Вони більш боязкі (“Н”), стримані, серйозні та розсудливі (“F”). Означений тип демонструє чутливість, підвищене почуття провини (“О”) та фрустрованість (“Q4”). А також вони характеризуються схильністю спиратися більш на факти, ніж на почуття; їм властиво підпорядковувати власну картину світу соціальній реальності та життєдіяльності, швидко приймати однозначні рішення. Представники типу “Сенситивні консервативні залежні - “боязкі” консервативні, уважають за необхідне дотримуватися чітких правил й цінностей. Показник “фактору m” - середній.

Студенти політологи, філологи, які використовують неадаптивні стратегії у процесі розвитку цілісності особистості, - також розподіляються на два типи. Перший тип представляють (12 із 20 осіб), енергійні, сміливі, проте орієнтовані на підтримку групи, конформні, ригідні. Характерним для представників типу “Однозначні, конформні, ригідні схильні до домінування - “негативісти” є те, що вони менше керуються логікою, ніж почуттями, виявляють схильність до однозначних оцінювань та визначеної, несуперечної картини світу (“фактор p-”, “фактор k-”).

Другий тип студентів політологів, філологів, котрі використовують “неадаптивні” стратегії у процесі розвитку цілісності особистості, - стримані, серйозні, напружені. Слід зазначити, що вони більш самодостатні (“Q2”), ніж перші, але майже в однаковій мірі керуються як логікою, так і почуттями. Ще більш яскравою є схильність до однозначних суджень, оцінок, до підтримки простої, чіткої та несуперечливої картини світу. У порівнянні із попереднім типом, вони в більшій мірі виявляють “фактор е”, тенденцію до “фактору m”. Назва типу: “Стримані, напружені совісні - залежні від батьків”.

Для визначення можливих нелінійних залежностей між характеристиками полісистемної цілісності особистості та індивідуально-психологічними властивостями особистості застосовано дисперсійний аналіз (Breakdown & oneway ANOVA). Крім того, зроблено акцент на кластерний аналіз даних, завдяки чому уможливлюється виокремлення однорідних за проявами полісистемної цілісності особистості і індивідуально-психологічних характеристик субгрупи й визначення найсуттєвіших ознак, що дозволяють виявити відмінності паттернів поведінки з різними психологічними поєднаннями. Контрастні групи “цілісних” і “нецілісних” стратегій виокремлювалися серед досліджуваних, оскільки розподіл балів за деякими тестовими показниками значно відрізняється в одних та інших. Окрім цього, респонденти, які увійшли до групи “цілісних”, за допомогою кластерного аналізу (метод “Complete linkage”) були згруповані за їх психологічними характеристиками. Програма кластеризації формувала групи осіб, схожих між собою за низкою значущих психологічних властивостей, і таких, які суттєво відрізняються від інших груп.

Застосування кластерного аналізу дозволило визначити групи досліджуваних: “полісистемна цілісність, субмодальність - нецілісність”, “полісистемна цілісність, полярні категорії - нецілісність”, “полісистемна цілісність, біполярні категорії - нецілісність”.

За тестом Л. Сонді представлено такі показники: S - вектор сексуальності, Р - вектор пароксизмального потягу, Sch - “Я” - потяг, С - вектор контактного потягу. Варто зауважити, що кожен вектор має дихотомічну природу, розподіляється на фактори. Утім додаткові показники теста (фактори) мають власні зв'язки із властивостями. Необхідно зазначити, що важливим є встановлення граничних значень показника вектора, який відділяє суб'єктів із полисистемною цілісністю від нецілісних. При цьому є суттєві відмінності в розподілі показника на вибірці студентів: політологів, філологів і студентів- психологів. Так, середній показник “полісистемної цілісності” студентів: політологів, філологів - 1,8; стандартне відхилення 0,6. На вибірці студентів- психологів середній показник - 2,9; стандартне відхилення 1,1. Отже, до “полісистемних цілісних” студентів-психологів варто віднести осіб з показником вектору більше 2,9 балів, а до “полісистемних цілісних” студентів-політологів, філологів з показником вектора більше 1,8. При подальшому інтерпретуванні результатів ми розглянемо окремо групи студентів-політологів, філологів і студентів-психологів, а також сукупну вибірку. Варто відзначити, що слабко виявлені лінійні зв'язки “полісистемної цілісності-нецілісності” із характерологічними рисами.

За допомогою кореляційного аналізу виявлено статистично значущі зв'язки параметра “полісистемна цілісність-нецілісність” (показник вектору) із особистісними чинниками. На вибірці студентів-психологів: “О” (“схильність до почуття провини - самовпевненість») - 0,64 (р<0,001); на вибірці студентів: політологів, філологів І (“м'якосердечність - реалістичність”) - 0,68 (р<0,001). На сукупній вибірці студентів: політологів, філологів та студентів-психологів: “О” (“схильність до почуття провини - самовпевненість”) - 0,79 (р<0,001); І (“м'якосердечність - реалістичність”) - 0,67 (р<0,001); “Q²” (“самостійність - залежність від групи”) - 0,60 (р<0,001); Т (“ригідність - гнучкість”) - 0,61 (р<0,001). Одержані результати свідчать, що “полісистемним цілісним” студентам-психологам більш притаманна “упевненість в собі” (“О”), “полісистемним цілісним” студентам: політологам, філологам “реалістичність” і “практичність” (“І”). За сукупною вибіркою ми виявили, що “полісистемна цілісність особистості” статистично достовірно пов'язана з “О” (“схильність до почуття провини - самовпевненість”), І (“м'якосердечність - реалістичність”)/^” (“самостійність - залежність від групи”), Т (“ригідність - гнучкість”).

За результатами кореляційного аналізу зв'язку “цілісність особистості» з рисами особистості (тест Л. Сонді) показники: S-вектор - бажання міжстатевої близькості; P-вектор - пароксизмальні потяги або вектор демонстративності; Sch-вектор - Я-потяг, Я-стимули (“мати або бути”); C-вектор - соціальний потяг (потяг до контактів).

На вибірці студентів-психологів: “Q³” (“високий - низький самоконтроль поведінки») - 0,76 (р<0,001); на вибірці студентів: політологів, філологів В (“високий інтелект - низький інтелект”) 0,69 (р<0,005); шкала “інтроверсія” 0,57 (р<0,005). На сукупній вибірці: “Q¹” (“гнучкість - ригідність”) - 0,65 (р<0,005); “сенситивність” - 0,55 (р<0,005). Одержані результати свідчать, що “емоційним” студентам-психологам властивий низький рівень самоконтролю поведінки (“Q3”), а “емоційним” студентам-політологам, філологам - інтровертованість та високий рівень інтелектуального розвитку. Сукупна вибірка демонструє, що висока “емоційність” у структурі цілісності особистості пов'язана із флексибільністю і сенситивністю.

Зазначено, що виявлений зв'язок між “емоційністю” та “самоконтролем поведінки” має досить вагоме значення. Оскільки дозволяє зробити суттєві висновки стосовно психологічної природи полісистемної цілісності студентів- психологів, а саме: особливості самоконтролю взаємопов'язані із аналітичним та синтетичним стилями мислення студентів. Окрім цього, значущою є відзначена кореляція між “фактором h” потяг до життя (любов, ніжність, відчуття наповненості життя) й “залежністю від групи”. Імовірно, тут важливо враховувати професійне середовище, що визначає необхідність поєднання конформності і потягу до життя студентів-психологів.

Здійснено психологічний опис співвідношення “фактору h” й особистісних рис відповідно із урахуванням специфіки вибірки - студентів: політологів, філологів та студентів-психологів. На підставі статистично значущих лінійних кореляцій виокремлено декілька особистісних лінійних кореляцій, пов'язаних із полюсами “фактору h”.

“Фактор h”, представлений у полісистемній цілісності особистості студентів такими показниками: упевненість у собі, у власних успіхах і можливостях, життєрадісність; практичність і реалізм й більша довіра раціональним аргументам. Відповідальність, незалежність, проте думка групи є досить важливою й визначає його поведінку. Тобто “фактор h” у структурі полісистемної цілісності особистості має прояв у студентів-психологів у сміливості, активності у поєднанні із ригідністю та соціальною залежністю. Означена категорія досліджуваних більше поважає прийняті ідеї, власні думки, способи реалізації, дії виявляють терпіння до традиційних труднощів. Для студентів-психологів із вираженим “фактор h” характерним є високий рівень інтелекту і незалежності. Отже, “фактор h” як структурна складова полісистемної цілісності особистості демонструє на сукупній вибірці студентів: політологів, філологів та студентів-психологів статистично значущі, але слабкі кореляції із ригідністю та сенситивністю. Тобто студенту-психологу із “фактор h” притаманна напруженість, а студенту-політологу, філологу - інтровертованість, високий рівень інтелекту, відповідальність.