Тривожність молодших школярів

Завдання полягає в тому, щоб дослідити і оцінити тривожність дитини в типових для неї життєвих ситуаціях, де відповідну якість особистості виявляється найбільшою мірою. При цьому сама тривожність розглядається як риса особистості, функція якої полягає у забезпеченні безпеки людини на психологічному рівні і яка водночас має негативні наслідки. Вони полягають, зокрема, у гальмуванні активності дитини, спрямованої на досягнення успіхів. Висока тривожність супроводжується зазвичай високо-розвинутою потребою уникнення невдач, що істотно перешкоджає прагненню до досягнення успіхів.

Тривожність, досліджувана людиною по відношенню до конкретної ситуації, не обов'язково буде точно так само проявляться в іншій соціальній ситуації, і це залежить від від'ємного емоційного досвіду, набутого дитиною в даній або інших життєвих ситуаціях. Саме негативний емоційний досвід підвищує і породжує тривожність як рису особистості і тривожну, неспокійну поведінку дитини.

Підвищений рівень особистісної тривожності свідчить про недостатньо хорошу емоційну пристосованість, адаптованості дитини до життєвих ситуацій, викликаючи занепокоєння. Психодіагностика тривожності оцінює внутрішнє ставлення даної дитини до певних соціальних ситуацій, дає корисну інформацію про характер взаємин, що склалися у даної дитини з навколишніми людьми.

Психодіагностичний матеріал в цій методиці представлений серією малюнків розміром 8,5 х 11 см (мал. 1-14). Кожен малюнок сюжетно представляє собою деяку типову для життя школяра ситуацію (зображення надані в додатку № 1)

Кожен з описаних малюнків виконаний у двох варіантах: для хлопчиків (на малюнку зображений хлопчик) і для дівчаток (на малюнку представлена дівчинка). У процесі тестування досліджуваний ідентифікує себе з дитиною тієї ж статі, що і він. Особа цієї дитини не промальовано повністю, даний лише загальний контур його голови.

Кожен малюнок забезпечений двома додатковими зображеннями дитячої голови, за розмірами точно відповідними контуру обличчя дитини на малюнку. На одному з додаткових зображень представлено усміхнене обличчя дитини, а на другому - сумне.

У процесі психодіагностики малюнки пред'являлись дитині в тій послідовності, в якій вони тут представлені, один за іншим. Показавши дитині малюнок, ми до кожного з них давали інструкцію - роз'яснення такого змісту:

До мал. 1. Гра з молодшими дітьми: «Як ти думаєш, яке у дитини буде обличчя, веселе чи сумне? Він (вона) грає з малюками».

До мал. 2. Дитина і мати з немовлям: «Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) гуляє зі своєю мамою і малюком».

До мал. 3. Об'єкт агресії: «Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне?»

До мал. 4. Одягання: «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) одягається».

До мал. 5. Гра зі старшими дітьми: «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) грає зі старшими дітьми ».

До мал. 6. Укладання спати на самоті: «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) йде спати».

До мал. 7. Умивання: «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) у ванній».

До мал. 8. Догана: «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне?»

До мал. 9. Ігнорування: «Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне?»

До мал. 10. Агресивний напад: «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне?»

До мал. 11. Збирання іграшок: «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) прибирає іграшки».

До мал. 12. Ізоляція: «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне?»

До мал. 13. Дитина з батьками: «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) зі своїми мамою і татом».

До мал. 14. Їжа на самоті: «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) їсть».

Вибір кожною дитиною відповіді фіксувався у відповідному протоколі. Результати відображені у таблиці № 1.

Таблиця № 1

Загальні результати діагностичної проективної методики«Вибери потрібне обличчя»

Як видно з загального протоколу отриманих даних за результати діагностування рівня тривожності (за допомогою проективної методики) у дітей достатньо високий показник рівня тривожності.

Окрім загальних даних нами було визначено індекс тривожності для кожної дитини, за наступною формулою:

Розрахунки за даною формулою та отримані результати дали змогу отримати наступні кількісні показники:

Таблиця № 2

Наявні рівні тривожності учнів молодшої школи

Отже, як видно з результатів констатуючого діагностування, молодші школярі мають переважно виский та середній рівень тривожності. Про це вказують не лише отримані дані, а й спостереження за дітьми під час уроків та на перервах.

Так, відповідаючи на уроках, певна кількість дітей червоніють, заїкаються, намагаються тримати в руках певний предмет (ручку, куточок зошита, ґудзик тощо). Спостерігаючи за дітьми на перевах, можна констатувати, що дітям складно першими пропонувати організацію гри чи спільної бесіди (свідчить про низький рівень самооцінки та вискоий рівень тривожності) тощо.

Таким чином, слід говорити про необхідність організації та впровадження корекційно-розвивальної програми, що буде спрямована на подолання тривожності у молодших школярів.

2.2 Організація корекційної роботи з подолання тривожності у молодших школярів

Корекційна програма спрямована на зниження рівня тривожності, подолання негативних проявів у спілкуванні та гуманізацію міжособистісних стосунків дітей.

Програма розрахована на 8 занять по 40-45 хвилин, що відповідає віковим особливостям молодших школярів та вимогам до організації корекційної роботи з ними.

Основна мета програми - забезпечення можливостей для підвищення самооцінки, розвиток навичок саморегуляції емоційних станів, в першу чергу, тривожності, розвиток комунікативних умінь та сприяння процесу становлення позитивних відносин у дитячій групі.

Основні завдання програми:

- Набуття на закріплення молодшими школярами навичок позитивної вербальної та невербальної комунікації.

- Розвиток навичок експресивної виразності.Розвиток уміння щиро ділитися своїми почуттями та розуміти почуття інших.

- Розвиток взаємної підтримки, довіри, емпатії.Підкріплення позитивного образу «Я».

- Оволодіння навичками саморегуляції власного емоційного стану.

- Розвиток уміння здійснювати самопред'явлення в групі однолітків.

- Стимулювання побудови сприятливих взаємовідносин у групі.

Запропонована програма включає комплекс психолого-педагогічних технік прямого і опосередкованого впливу, що забезпечує розвиток емоційної стабільності та стресостійкості дітей та позитивно впливає на формування сприятливих стосунків в дитячому колективі.

Тривалість кожного заняття може складати 35-50 хвилин в залежності від стану дітей та складності запропонованих вправ та інших видів роботи.

Головний зміст групових занять складають ігри та психотехнічні вправи, спрямовані на розвиток емоційно-вольової сфери, зниження рівня тривожності та формування навичок соціальної поведінки молодших школярів. В ході роботи важливо створити позитивний мікроклімат в групі, забезпечити групову динаміку та взаємодію між дітьми та керівником групи.

При цьому слід пам'ятати, що розвивальний ефект має бути досягнутий не за рахунок збільшення психотехнічних прийомів, а за рахунок найбільш повного використання потенціальних можливостей кожної з комплексних вправ, відібраних для заняття.

Елемент тренінгової програми

«Подолання тривожності у молодших школярів»

Заняття 1. Мета: знайомство, розвиток навичок невербальної взаємодії, емоційної чутливості, емпатії.

Діти сідають в коло. Керівник повідомляє дітям, що вони будуть зустрічатися разом на спеціальних заняттях. Ці заняття не будуть схожі на уроки. На них можна буде гратися, малювати, а головне - поділитися своїми радощами і проблемами, отримати добру пораду, допомогу або підтримку, навчитися краще розуміти себе та інших, взнати про себе та інших багато нового та корисного.

Гра «Знайомство»

Кожному учаснику пропонується обрати собі будь-яке ім'я, яким він хотів би, щоб його називали інші. Ця процедура має діагностичний зміст, вона виявляє бажаний об'єкт ідентифікації дитини. Найчастіше молодші школярі обриють імена дівчаток і хлопчиків, іноді не ті, якими називають їх самих. Вибір не свого імені може бути ознакою неприйняття себе. Так може виявлятися відчуття власного неблагополуччя у дитини. На першому занятті не слід виявляти, чому дитина назвала себе по іншому, щоб не відштовхнути її. Зробити це можна пізніше, коло діти адаптуються до нової форми роботи та відчують довіру до керівника групи. Повторивши по черзі (по колу) своє ім'я, діти придумують і малюють його символ-образ, наприклад у вигляді піктограми. Цей символ діти малюють на обкладинці власного щоденника, як би підписуючи його. Після цього пропонується гра «Гості», яка дозволяє запам'ятати нові імена учасників групи та виявити характер міжособистісних стосунків.

Гра «Гості»

Керівник групи повідомляє дітям, що для того, щоб вони змогли швидко та добре запам'ятати свої нові імена, вони зараз пограють в цікаву гру. Кожен учасник подумки уявляє собі якесь свято, яке недавно відбулося або відбудеться (найчастіше діти уявляють свій день народження). При цьому можна запропонувати дітям протягом 1-2 хвилин заплющити очі і уявити собі це свято, знову побувати на ньому, відчути святкову атмосферу. Після цього дітям пропонується уважно подивитися один на одного і по черзі (по колу) назвати нові імена тих учасників групи, яких вони б запросили на свято. Гра соціометрична. Керівник отримує можливість зафіксувати ієрархію взаємовідношень дітей, статус кожного з них, виявити групу, що потребує статусної корекції.

Рухлива гра «Море хвилюється…»

Знайома всім дітям і дорослим гра була дещо змінена відповідно до мети програми. Діти обирають одного, хто повертається спиною до інших, і промовляє «Море хвилюється раз…». Після рахунку «три» діти повинні завмерти в незвичайній позі. Керівник гри підходить по черзі до кожного учасника «включає» його и намагається відгадати кого і в якому стані він зобразив. Потім дитина сама розповідає, що вона хотіла зобразити. При цьому керівник обов'язково аналізує разом з групою виразні невербальні засоби передачі задуманого образу (міміка, погляд, жести, тощо), обговорює наскільки вдалим був їх вибір. Під час даної гри діти навчаються розпізнавати і «читати» емоційні стани інших людей, адекватно передавати свій. Гра також допомагає коректувати нетерплячість. Слід пам'ятати, що участь у всіх вправах є добровільною, не можна заставляти дитину, можливо вона ще не досягла необхідного рівня адаптації в групі.

Етюд «Слухаємо себе» (Вправа на ауторелаксацію)

Дітям пропонується сісти в зручній позі. На 1-2 хвилини заплющити очі, розслабитися, прислухатись до себе, «заглянути в себе» і подумати: що кожен почуває, який у нього настрій. В той же час керівник малює крейдою на дошці або прикріплює плакат з зображеннями різних емоційних станів людини: радості, злості, страху, подиву, спокою. Діти по черзі розповідають, не відкриваючи очей, як вони себе почувають, який у їх настрій. Після цього тренер пропонує дітям відкрити очі і подивитися на схематичні зображення різних емоційних станів. Разом з керівником групи обговорюються особливості мімічної експресії обличчя в кожному випадку: положення брів, куточків рота, очей. Вправа дозволяє діагностувати емоційне самопочуття учасників групи, ступінь прийняття ними форм і методів роботи. Завершуючи вправу, керівник просить дітей швидко та схематично зобразити свій стан та настрій.

Вправа «Шосте почуття»

Ця вправа використовується як діагностичний метод вивчення ступеня єдності групи. Для цього дітям пропонується відповісти на питання , але не від себе, а як би від усіх учасників групи, так, як, на їх думку, відповіла би більшість. Відповіді діти повинні мовчки записувати. Не називаючи ніяких варіантів вголос, інакше гра не відбудеться, «не буде цікаво». Пропонуються питання наступного плану: який у більшості групи улюблений день тижня? Яка найулюбленіша пора року? Яке найулюбленіше число 2, 3, 4 чи 9? Яку геометричну фігуру вибрала група: ромб, трикутник, квадрат чи коло? Що хотіли б робити учасники групи у даний момент? Після виконання першої частини завдання керівник знову зачитує питання і варіанти відповідей, а кожна дитина піднімає руку в тому випадку, якщо прозвучала його відповідь. Проводиться експрес-обробка результатів виконання завдання. Найбільша кількість відповідей на дане питання вважається думкою групи, діти визначають його по кількості піднятих рук. Так, керівник говорить «понеділок» і рахує скільки учнів підняло руки, потім «вівторок» і знову підраховується кількість піднятих рук і т.д. по кожному питанню. Діти тут же отримують інформацію про ступінь розвитку в них «шостого почуття». Ця вправа повторно проводиться на заключному етапі тренінгу для того, щоб порівняти наскільки зросла групова єдність та згуртованість дітей.

Малювання на тему «Мій самий щасливий день»

Дітям пропонується протягом 2-3 хвилин пригадати і намалювати самий щасливий день у своєму житті. Керівник групи просить дітей пригадати, що вони відчували в той день, чим він запам'ятався, пропонує «поділитися» своєю радістю з іншими дітьми. Малювання сприяє невербальному вираженню переживань, про які дитина не завжди може розповісти. Аналіз розповідей, кольорових рішень, змісту малюнків дає змогу в певній мірі діагностувати рівень їх домагань. Доброзичливе обговорення малюнків, розуміння почуттів дітей, стимулююча похвала знімає бар'єри спілкування, емоційну напругу дітей і створює відчуття «захищеності в групі». По закінченню обговорення малюнків керівник бажає дітям, щоб в їхньому житті було більше щасливих днів, і звертає увагу нате, що часто це залежить від них самих.

Етюд «Веселка» (вправа на ауторелаксацію)

Діти сідають зручно, заплющують очі і протягом 1-2 хвилин уявляють легку, прекрасну веселку, гру кольорів і себе в спокійному, приємному, розслабленому стані. Керівник настроює дітей на відчуття спокою, розслабленості. По закінченні вправи обговорюється, що відчули діти під час її виконання, хто «бачив» щось незвичайне. Закінчується заняття тим, що діти встають, потягаються та рухами рук над головою зображують веселку.

Етюд «Посмішка по колу»

Всі беруться за руки і «передають» посмішку по колу: кожна дитина повертається до свого сусіда праворуч чи ліворуч і, побажавши щось хороше та приємне, посміхається йому. При цьому можна образно «взяти посмішку» в долоні і обережно передавати її по колу, з рук в руки. Така форма прощання може стати традиційним ритуалом за час роботи групи. Керівник цікавиться враженнями дітей від заняття, дякує групу за роботу та запрошує на наступну зустріч.

Повна програма тренінгу надана у додатку № 2.

2.3 Порівняльний аналіз констатуючого та контрольного експерименту

Для перевірки ефективності розробленої нами корекційно-розвивальної програми (тренінгової роботи) нами був організований контрольний експеримент, в якому взяли участь ті ж учні початкової школи.

Для організації контрольного експерименту нами була використана діагностична проективна методика «Неіснуюча тварина».

Використання даного малюнкового тесту дає змогу визначити такі особистісні якості як самооцінка, рівень агресивності, наявність стархів, прагнення до демонстрації тощо.

В контексті нашої курсової роботи, вагомість для нас становить діагностика проявів тривожності.

Деякі зразки малюнків надані в додатках (додаток № 3).

Розглядаючи учнівські малюнки, ми звертали уваги на ознаки, котрі вказують на наявність тривожності. Зокрема, велику кількість штрихування, чітко промальовані контури, розміщення тварини на аркуші, наявність «стійкості» у тварини (стопи, земля тощо).

Таким чином, результати проективного тесту «Неіснуюча тварина» вказують на позитивні зрушення в проявах тривожності.

Оскільки, за даними методики «Неіснуюча тварина» лише у 3 дітей спостерігалась велика кількість штриховки - тривожність та «відрваність» від землі - низька самооцінка, що призводить до проявів тривожності у поведінці.

Окрім цього, нами було повторно проведено проективну діагностичну методику «Вибери потрібне обличчя», результати відображено в таблиці № 3.

Таблиця № 3

Результати повторного діагностування Проективна методика «Вибери потрібне обличчя»

Для порівняльного аналізу констатуючого та контрольного експерименту нами було побудовано наступну діаграму.

Отже, як видно із діаграми, рівень тривожності у молодших школярів значно зменшився. Дані результати засвідчують ефективність та доцільність розробленої та впровадженої корекційно-розвивальної програми.

Таким чином, розроблений тренінг можна використовувати як корекційну програму з метою подолання тривожності як негативного прояву особистості. Дану тренінгові програму можна використовувати як практичним психологам, так і класним керівникам.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

школяр поведінка психолог тривожність

На сучасному етапі розвитку психологічної науки актуальним залишається питання використання проективних методів, які створюють окрему групу досліджень прихованих, несвідомих психологічних особливостей суб'єкта.

Аналіз наукової літератури свідчить, що проективно-тестові методики виникли як альтернатива об'єктивним, стандартизованим тестам, у зв'язку з потребою у прикладних психологічних дослідженнях.

Проблемі використання проективних методик в діагностико-корекційному процесі присвячені праці таких вчених: Л. Абта, Л. Беллака, В.М. Блейхер, Н.С. Бурлакової, Л.Ф. Бурлачука, А.Л. Венгера, Б. Клопфера, А. Корнера, Т. Ліндсея, Б. Мюрштейна, В.І. Олешкевич, О.Т. Соколової, В.В. Століна, О.Г. Суркової, Т.С. Яценко та ін.

Окрему групу проективних методик складають графічні (малюнкові) методики. Аналіз літератури свідчить, що спочатку малюнок використовувався в клінічній практиці для виявлення психопаталогій пацієнта, пізніше графічні методики почали використовувати для дослідження індивідуально- типологічних особливостей індивіда.

Інструкція до виконання малюнків спрямована на прояв спонтанності та невимушеності в процесі малювання. Теми малюнків актуалізують емоційні аспекти минулого, пережитого досвіду що втілюються у певному графічному образі.

Малюнки дають змогу побачити відношення до чого-небудь: теми малюнку, життєвих ситуацій, інших людей, соціальних норм, життєвих понять. За допомогою малюнку психолог може прояснювати значимість пережитої події, яка структурує психіку, пізнавати індивідуальну неповторність логіки несвідомо, системну впорядкованість та направленість психіки, психологічні зони ризику в житті суб'єкта.

Також малюнок структурує глибинно-психологічний матеріал, так як процес малювання послаблює керівну роль розуму, що дозволяє проявитися образно-символічним засобам.

Інтерпретація малюнків здійснюється психологом на основі знань архетипів, функціональних тенденцій несвідомого та у діалозі з автором комплексу психомалюнків.

За допомогою проективних методик практичні психологи мають змогу діагностувати особистісні якості та поведінкові прояви, зокрема - агресивність, самооцінку, страхи, рівень домагань тощо.

У розрізі нашої курсової роботи, за допомогою проективних методик ми діагностували рівень тривожності у молодших школярів.

Для цього нами було використано наступні проективні методики - «Вибери потрібне обличчя» (констатуючий та контрольний експеримент) та «Неіснуюча тварина» (контрольний експеримент)..

Результати констатуючого експерименту засвідчили необхідність розробки та впровадження тренінгової програми, спрямованої на подоланя тривожності.

Розроблена нами тренінгова програма складається з 4 занять, ожне з яких спрямоване на вирішення особистісних проблем, що в загальному плану акумулюють в собі вирішення проблеми тривожності молодших школярів.

По завершенню тренінгової роботи ми провели контрольний експеримент - повторне діагностування.

Результати останнього етапу експериментальної роботи демонструють позитивну динаміку у подолання тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Отже, результати теоретичної та практичної роботи дають змогу говорити про успішність у процесі вивчення окресленої нами проблеми - «Малюнкові техніки як засіб психодіагностики та корекції тривожності у молодших школярів», оскільки поставлені завдання були виконані.

Размещено на Allbest.ru