Подолання кризи ідентичності в підлітковому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С. КОСТЮКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Подолання кризи ідентичності в підлітковому віці

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Краєва Оксана Анатоліївна

Київ - 2014

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України. - Київ, 2014.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню теоретичних та методичних підходів до дослідження психологічних особливостей прояву кризи ідентичності підліткового віку та розробці шляхів її подолання. Систематизовано й узагальнено наукові погляди на поняття “ідентичність”, “криза ідентичності” досліджуваного віку, розкрито багатогранність сучасного розуміння досліджуваного феномену. Представлено модель кризи ідентичності, що надає змогу комплексного підходу до вивчення обраної проблематики, виокремлення наслідків, що характеризують і супроводжують її. На основі моделі запропоновано та апробовано програму подолання кризи ідентичності підліткового віку. Проаналізовано психологічні особливості фізичної, особистісної та соціальної ідентичності підлітків на етапі перебігу кризи ідентичності. Розкрито особливості показників кризи ідентичності осіб обраних вікових категорій. Показано існування статистично значущої різниці між суттєвими ознаками ідентичності підлітків досліджуваних груп на етапі перебігу кризи ідентичності. Обґрунтовано психологічні умови перебігу й подолання кризи ідентичності.

Ключові слова: криза ідентичності, компонентний склад фізичної, особистісної та соціальної ідентичності, показники кризи ідентичності, модель кризи ідентичності, умови подолання кризи ідентичності.

АННОТАЦИЯ

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии имени Г. С. Костюка НАПН Украины. - Киев, 2014.

Диссертация посвящена изучению психологических особенностей проявления и преодоления кризиса идентичности подросткового возраста. Систематизированы и обобщены научные подходы относительно исследования проблемы кризиса идентичности подростков, раскрыта многогранность современного понимания исследуемого понятия.

Проанализированы и охарактеризованы динамические характеристики кризиса идентичности во взаимосвязи с идентификацией, “Я-концепцией”, “самостью”, рефлексией и кризисом подросткового возраста. Предложено определение кризиса идентичности в качестве феномена, под влиянием которого происходит смена детской идентичности индивида, выражающаяся в изменении ценностных ориентаций, интересов, убеждений, взглядов, социальных ролей; постижение и приобретение новой формы идентичности с помощью идентификационных механизмов, развития рефлексии с опорой на центральнообразующее ядро личности - самость. Кризис идентичности рассматривается как нарушение предварительно приобретенной внутренней стабильности “Я”, необходимость выбора идентификационных моделей в период расширения спектра социальных ролей.

Разработанная модель кризиса идентичности подросткового возраста указывает на комплексный подход к изучению избранной проблематики, определению факторов, характеризующих и сопровождающих её.

В результате теоретического обобщения научного материала, предложена схема эмпирического исследования показателей кризиса физической, личностной, социальной идентичности подросткового возраста и проанализированы их психологические особенности. Обоснована выборка испытуемых, в которой группы представлены подростками тринадцати и четырнадцати лет. Раскрыты особенности компонентного состава идентичности подростков на этапе прохождения кризиса, которые выявлялись путем сравнения эмпирических результатов группы четырнадцатилетних испытуемых с тринадцатилетними. Выявлено существование статистически значимых различий среди показателей идентичности подростков исследуемых возрастных групп. Показано, что идентичность подростков четырнадцати лет более подвержена изменениям в сравнении с идентичностью тринадцатилетних. Исследуемые различия касаются осознаваемых и неосознаваемых характеристик идентичности, наряду с которыми выявлены и совокупные показатели кризиса идентичности подросткового возраста.

На основе разработанной модели создана программа преодоления кризиса идентичности подросткового возраста. Её цель: осознание подростком своего психологического состояния в кризисе, формирование здоровой позитивной формы идентичности на личностном, социальном, физическом уровне. Успешная апробация программы свидетельствует об эффективности её использования в работе психологической службы общеобразовательных учреждений. В работе выявлены и обоснованы психологические условия преодоления кризиса идентичности подростками, которые заключаются в: осознании здоровой, позитивной идентичности в исследуемом возрасте, формировании идентичности при условии проявления заботы, интереса и любви со стороны родителей в период детства, условии определения позитивных идентификационных образцов, согласовании противоречий “Я-образа” (между “Я-реальным” и “Я-идеальным”). С учетом полученных в ходе исследования результатов, разработаны рекомендации для психологических служб образовательных учреждений.

Ключевые слова: кризис идентичности, компонентный состав физической, личностной, социальной идентичности, признаки кризиса идентичности, модель кризиса идентичности, условия преодоления кризиса идентичности.

Annotation

The dissertation for obtaining the scientific degree of Candidate of psychological sciences, speciality 19.00.07 - Pedagogical and Age Psychology. - The institute of psychology named by G. S. Kostiuk NAPS of Ukraine. - Kyiv, 2014.

The thesis work discovers the theoretical and methodological approaches to the study of psychological characteristics in the moment of identity crisis in teenagers and creating ways to overcome it. Systematized and generalized scientific views on the concept of “identity”, “the crisis of identity” in the investigated age, found out the manysidedness of present-day understanding of the investigated conception. Formulated the model of identity crisis, which empowers comprehensive approach as for the studying the chosen problematic, distinguishes consequences, which are characterized and accompanied by. By the results of empirical research the program of passing through the identity crisis is proposed and approved. Analysed the features of the component structure of the psychological, personal and social identity of teenagers on the stage of passing the crisis. Described the features of exponent identity crisis of teens in selected age categories. Proved there is a significant difference between essential indications of teenagers identity in studying groups on the stage of passing the crisis. Determined psychological conditions of passing and overcoming the identity crisis.

Key words: identity crisis, a component structure of identity, physical, personal and social identity, indicators of identity crisis, the model of identity crisis, the conditions of the overcoming the identity crisis.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології імені Г.С. Костюка НАПН України, лабораторія методології і теорії психології.

Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент Зливков Валерій Лаврентійович, Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, лабораторія методології і теорії психології, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Кузікова Світлана Борисівна, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, кафедра практичної психології, завідувач;

кандидат психологічних наук Барашева Дар'я Євгенівна, Севастопольський міський гуманітарний університет, кафедра загальної психології, доцент.

Захист відбудеться «15» квітня 2014 р. об 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.02 в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 010333, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 010333, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий «13» березня 2014 р.

Заступник голови спеціалізованої вченої ради М.Л. Смульсон.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКа РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні перетворення, що відбуваються останнім часом у суспільстві, на тлі перебігу кризи національної свідомості, супроводжують навіть зрілу особистість кризовою трансформацією уявлень про власну “Я-концепцію”, не кажучи вже про особу підліткового віку, ідентичність якої потерпає від загострення перебігу кризи ідентичності.

У науковій літературі загалом, проблема ідентичності, на відміну від досліджуваного феномену кризи ідентичності підліткового віку, досить широко висвітлена в працях Г.Брейкуел, А.Ватермана, Е.Еріксона, Г.С.Костюка, Д.Марсіа, Дж.Міда, С.Московічі, С.Л.Рубінштейна, Г.Теджфела, Дж.Тернера, Л.Б.Шнейдер, З.Фройда, які зазначали необхідність вивчення умов збереження особистістю самототожності в процесі становлення та розвитку.

Криза ідентичності молодої особи на тлі економічного, політичного, морального стану суспільства, негативно переживається та позначається на “Я-концепції”, ціннісних орієнтирах, які тільки-но набувають вирішального наповнення і загального значення для подальшого життєвтілення та життєтворчості. Підліток, зустрівшись із багатоваріативністю спектру соціальних ролей та інформаційного простору, шляхів самовизначення на кризовому етапі, постає неготовим самостійно долати кризу ідентичності, пов'язану з усвідомленням суперечностей складових “Я-концепції”, неповторної “самості”, балансу часової й життєвої перспективи.

Вельми актуальною для сучасного стану наукової парадигми постає проблема становлення та набуття нової форми ідентичності молодої особи, пов'язана з процесами смислової перебудови самосвідомості, за рахунок переструктурування і суттєвої зміни попередньо набутої ідентифікаційної матриці, розширення кола соціальних ролей. Сучасний підліток, при некомпетентному володінні засобами конструктивного подолання кризи ідентичності, постає вразливим перед пошуком позитивних ідентифікаційних взірців для наслідування та вибором адекватної нової форми ідентичності.

Отже, необхідність вивчення розвитку індивіда в кризовий підлітковий період, недостатність даних про основні показники кризи ідентичності, невизначеність особливостей компонентного складу фізичної, особистісної та соціальної ідентичності підлітка, недостатня розробленість економного та зручного дослідницького інструментарію, придатного для вивчення психологічних умов перебігу кризи ідентичності досліджуваного віку, недосконалість напрямків психологічного супроводу особистості на етапі перебігу та подолання кризи ідентичності, визначають необхідність відповіді психологічної науки на соціальний запит, пов'язаний із суттєвими суспільними змінами й зумовлюють актуальність теми дослідження стану ідентичності та перебігу її кризи.

Дослідженнями кризи ідентичності зрілої особистості тією чи іншою мірою, поряд із фундаментальним аналізом ідентичності, займалися А.Г.Амбрумова, Н.А.Антонова, Л.Ф.Бурлачук, П.І.Гнатенко, Е.А.Донченко, М.В.Заковоротна, В.І.Павленко, Е.Еріксон. Вказана проблема ускладнюється й тим, що для психології, незважаючи на популярність проблематики, характерна багатозначність, понятійна нечіткість, відсутність узгодженості в різних підходах до трактування складових ідентичності та показників кризи.

На сьогодні проблематика зміни та набуття нової форми ідентичності, тим більш подолання кризи ідентичності підліткового віку, порівняно мало розроблена в психології, тому є одним з актуальних і перспективних питань сьогодення, вивчати які досить складно. Тож, беззаперечним постає факт неволодіння соціальним середовищем засобами подолання кризи позитивними та конструктивними методами, які призвели б до осягнення адекватно-позитивної форми ідентичності та сприяли б загальному формуванню цілісної ідентичності підростаючої особи.

Отже, небезпідставна соціальна значущість, недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів проблеми психологічних особливостей перебігу кризи ідентичності підліткового віку та шляхів її долання, зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження “Подолання кризи ідентичності в підлітковому віці”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно тематики науково-дослідної роботи лабораторії методології і теорії психології Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України - “Інтегративно-особистісний підхід у психологічній науці та практиці” (номер державної реєстрації 0107U000308) та “Психологічні умови становлення професійної ідентичності особистості” (номер державної реєстрації 00111U000357). Тему затверджено на засіданні Вченої ради Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (протокол № 1 від 29 січня 2009 року) та узгоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук України (протокол № 2 від 31 березня 2009 року).

Мета дослідження - дослідити психологічні особливості прояву кризи ідентичності в підлітковому віці та запропонувати шляхи її подолання.

Об'єктом дослідження є криза ідентичності підлітків 13-14 років.

Предметом дослідження виступають психологічні особливості подолання кризи ідентичності за певними компонентами фізичної, особистісної та соціальної ідентичності підлітків.

У відповідності з метою, об'єктом і предметом дослідження висунута гіпотеза про те, що:

- існують відмінності у структурі ідентичності підлітків чотирнадцяти років порівняно з підлітками тринадцяти років, відповідно існують відмінності в способах подолання кризи ідентичності;

- успішний процес перебігу кризи ідентичності підліткового віку та набуття позитивної ідентичності обумовлений специфікою існуючої “Я-концепції”, ступенем розвитку рефлексивних навичок, готовністю до саморозвитку;

- застосування тренінгу “Подолання кризи ідентичності підлітків 13-14 років” поглиблює процес самоусвідомлення та сприяє гармонійному перебігу кризи ідентичності.

Для перевірки висунутої гіпотези дослідження й досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. На основі аналізу теоретичних та емпіричних досліджень обґрунтувати концептуальний підхід до вивчення кризи ідентичності підлітків, розробити модель кризи ідентичності.

2. Запропонувати програму в якості діагностичного засобу дослідження особливостей показників кризи ідентичності підліткового віку.

3. Емпірично дослідити компоненти фізичної, особистісної та соціальної ідентичності, особливості прояву її кризи, проаналізувати їх динаміку у підлітків 13-14 років.

4. Розробити та апробувати на основі здійсненого теоретико-емпіричного дослідження тренінгову програму “Подолання кризи ідентичності підлітків 13-14 років” для застосування в закладах освіти.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали теоретичні засади з питань ідентичності та її компонентного складу (О.П.Белінська, Г.Брейкуел, Х.Босма, А.Ватерман, М.Гоффман, Е.Еріксон, Дк.Колеман, Л.Краппман, Д.Марсіа, Д.Маттесон, Дж.Мід, С.Московічі, Т.Г.Стефаненко, Дж.Стефенсон, Г.Теджфел, Дж.Тернер, Р.Фогельсон, Ю.Хабермас, Л.Б.Шнейдер, Г.Г.Шпет, А.Штраусс); теорії соціальної ідентичності (Г.М.Андрєєва, Д.Келлі, С.Рейчер, Г.Теджфел, Дж.Тернер); основні положення, пов'язані з вивченням стану ідентичності особистості (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Д.Б.Ельконін, І.С.Кон, Г.С.Костюк, К.М.Поліванова, О.В.Скрипченко); теорії ідентифікації (А.Бандура, О.О.Бодальов, Е.Еріксон, М.Кун, Т.Макпартленд, Дж.Мід, Б.Д.Паригін, А.В.Петровський, Г.Тард, Дж.Тернер, З.Фройд, В.О.Ядов); дослідження криз вікового розвитку (Б.Г.Ананьєв, П.П.Блонський, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, О.М.Леонтьєв, Ж.Піаже); уявлення про кризу ідентичності (Н.В.Антонова, С.А.Баклушинський, Т.М.Буякас, Ф.Ю.Василюк, Л.С.Виготський, П.І.Гнатенко, О.А.Донченко, В.Л.Зливков, Ю.Л.Каганова, І.С.Кон, Г.Крайг, Ю.Г.Овчиннікова, О.Б.Орлов, В.М.Павленко, Н.І.Пилат, О.П.Саннікова, І.Я.Середницька, Т.Г.Стефаненко, Т.М.Титаренко, Л.Б.Шнейдер та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс теоретичних методів: аналіз наукової літератури з проблеми, узагальнення, систематизація науково-теоретичного матеріалу; емпіричних методів: спостереження, бесіда, експертна оцінка, анкетування, тестування, експеримент, метод активного соціально-психологічного навчання; математичних методів: метод рангової кореляції r-Спірмена, t-критерій Стьюдента, ?-кутове перетворення Фішера з подальшою їх кількісною та якісною інтерпретацією, змістовним узагальненням.

Етапи й експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась у відповідності до поставлених завдань впродовж 2008-2012 рр. На першому етапі (2008 - перша половина 2009 рр.) вивчався стан проблеми кризи ідентичності в науці, розроблялася модель кризи ідентичності; на другому етапі (друга половина 2009 - перша половина 2010 рр.) здійснювалося емпіричне дослідження відмінностей ознак кризи ідентичності в структурі ідентичності підлітків 13 і 14 років; на третьому етапі (друга половина 2010 - перша половина 2011 рр.) проводилася апробація авторської тренінгової програми та порівняльний аналіз результатів у групах. Четвертий етап (друга половина 2011 - 2012 рр.) був присвячений узагальненню та систематизації одержаних результатів, оформленню тексту дисертаційної роботи.

Експериментальне дослідження проводилося на базі Бердянських загальноосвітніх шкіл Запорізької області. Середній вік респондентів складав 13,5 років. Дослідно-експериментальною роботою охоплено 171 респондента, з них 85 осіб - підлітки 7-х класів ЗОШ № 2, ЗОШ № 3, гімназії № 3, ЗОШ № 11, ЗОШ № 13 та 86 осіб 8-х класів ЗОШ № 2, ЗОШ № 3, гімназії № 3, ЗОШ № 11, ЗОШ № 13.

Наукова новизна та теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у тому, що: здійснено теоретичний аналіз особливостей фізичної, особистісної та соціальної ідентичності на етапі переживання кризи ідентичності; визначено відмінності в компонентах ідентичності підлітків 13 і 14 років на етапі перебігу кризи ідентичності; розроблено модель кризи ідентичності підліткового віку; науково обґрунтовано тренінгову програму “Подолання кризи ідентичності підлітків 13-14 років” спрямовану на усвідомлення складових ідентичності в момент її кризи; поглиблено та розширено знання про психологічні особливості перебігу кризи ідентичності підлітків; визначено та обґрунтовано умови ефективного подолання кризи ідентичності досліджуваного віку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та апробації тренінгової програми, спрямованої на формування здорової особистісної, соціальної та фізичної ідентичності в період кризи ідентичності, яка може бути використана практичними психологами та соціальними педагогами у роботі.

Одержані результати можуть бути застосовані для створення програм психологічної підтримки підлітків, у роботі психологічних служб закладів освіти з метою психологічного супроводу кризи ідентичності та набуття позитивної ідентичності, для діагностики компонентного складу ідентичності на етапі кризи, виявлення ознак негативної ідентичності, у консультативній практиці, при організації психокорекційної роботи.

Надійність і вірогідність результатів дослідження, зроблених на їх підставі висновків, забезпечувалася теоретичним опрацюванням існуючих підходів до вивчення психологічних особливостей прояву кризи ідентичності, відповідністю методів дослідження поставленій меті, завданням, значним об'ємом і репрезентативністю вибірки, використанням комплексу валідних, надійних методик, поєднанням прямих та проективних методів, адекватних меті дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів, застосуванням сучасних методів математичної статистики.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє впровадження у навчально-виховному процесі Бердянських загальноосвітніх шкіл Запорізької області (акт № 12 від 13.02.2012, довідка від 23.05.2012) та у роботі психологічної служби м. Бердянська Запорізької області (акт від 03.10.2012).

Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження доповідалися на: Всеукраїнській науково-методичній конференції “Компетентнісний підхід в управлінні закладом освіти” (м. Херсон-Ялта, 1-2 жовтня 2010р.); Першій регіональній науково-методичній конференції “Психолого-педагогічні засади діяльності вчителя: історія, теорія, практика” (м. Херсон, 23 листопада 2010 р.); ІХ Всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблеми післядипломної освіти педагогів: інноваційна андрагогіка” (м. Ужгород, 15-16 жовтня 2010 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми переживання життєвої кризи” (м. Ніжин, 7-8 квітня 2011 р.); Науково-методичній Інтернет-конференції лабораторії фундаментальних і прикладних проблем спілкування Інституту соціальної та політичної психології НАПН України “Актуальні проблеми когнітивної психології спілкування: практика оптимізації професійного спілкування” (15-30 листопада 2011 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Ґенеза буття особистості” (м. Київ, 19-20 листопада 2011 р.); ІV Севастопольському Міжнародному науково-практичному симпозіумі “Особистість у просторі культури” (м. Севастополь, 28 вересня 2012 р.), Севастопольський міський гуманітарний університет (СМГУ); Міжнародній науково-практичній веб-конференції “Психолого-педагогічні засади діяльності вчителя (історія, теорія, практика)” (м. Херсон, 15-16 травня 2013 р.); IX Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji “Europejska nauka XXI powieka - 2013” (Польща, 7-15 травня 2013 р.); V Севастопольському Міжнародному науково-практичному симпозіумі “Особистість у просторі культури” (м. Севастополь, 27 червня 2013 р.), Севастопольський міський гуманітарний університет (СМГУ).

Основні експериментальні результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях лабораторії методології і теорії психології Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (2008-2013 рр.), на засіданні психологічної служби м. Бердянська Запорізької області (2009-2013 рр.), семінарах Бердянської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 13 (2009-2013 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 одноосібних наукових робіт, з них 6 статей у фахових наукових виданнях, затверджених МОН України, 2 статті у зарубіжному науковому виданні, 4 - матеріали конференцій та симпозіумів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та літератури з 260 найменувань (з них 42 - іноземною мовою), додатків. Основний обсяг дисертації складає 194 сторінки, загальний обсяг - 260 сторінок. Робота містить 25 таблиць на 13 сторінках, 14 діаграм на 6 сторінках, 2 рисунка на 1 сторінці і 9 додатків на 40 сторінках.

криза ідентичність підлітковий психологічний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення, представлено дані щодо сфери апробації основних положень, результатів впровадження, наведено структуру роботи.

У першому розділі - “Теоретичні засади дослідження кризи ідентичності підліткового віку” - подано результати теоретичного аналізу проблеми кризи ідентичності досліджуваного віку, які розкриваються крізь призму взаємозв'язку із поняттям ідентичність, категоріями “ідентифікація”, “Я-концепція”, “самість”, “рефлексивна свідомість”. Представлено результати теоретичного узагальнення матеріалу з проблеми, розкрито сутність поняття “криза ідентичності” в науці, визначено дві форми (негативна та позитивна) набутої ідентичності особи підліткового віку, узагальнено концептуальні підходи щодо вивчення досліджуваного феномену. Виокремлено основні методологічні підходи у вивченні проблеми кризи ідентичності в підлітковий період.

За висновками вчених (С.А.Баклушинського, І.В.Бринзи, А.Г.Констинської, І.П.Манохи, О.П.Саннікової, Т.Г.Стефаненко, В.О.Татенка, Л.Б.Шнейдер), криза ідентичності розуміється як нелінійний нерівномірний розвиток переживання цілісності буття індивідом, втілення “самості”, реалізованості “Я”.

Констатовано, що в підлітковий період, на тлі розгортування вікової кризи, індивід вперше стикається з фактом кризи ідентичності, під впливом якої зазнає певної трансформації аж до зміни ідентифікаційної матриці, “Я-образу”, соціальних ролей. Криза ідентичності змушує особу набувати цілковито нової форми ідентичності, діапазон якої може коливатися між двох полюсів: призводити індивіда, за умови вмілого подолання психологічної напруги, або до стрімкого розвитку (набуття позитивної ідентичності), або може піти деструктивним шляхом, внаслідок чого формується негативна ідентичність, яка не відповідає суспільно-культурним цінностям і морально-етичним нормам.

У розділі зазначається, що саме ідентичність особи підліткового віку, піддаючись суттєвим психологічним змінам під впливом досліджуваної нами кризи ідентичності, втілює в себе весь спектр особистісних репрезентацій і є необхідною умовою саморозвитку, свідомості, творчої спрямованості й продуктивності (Е.Еріксон, І.Кон, В.Малахов, Дж.Марсіа, З.Фройд, Л.Шнейдер).

Систематизація предметного поля наукового матеріалу надала можливість виокремити для подальшого дослідження структурні компоненти фізичної, особистісної і соціальної ідентичності підліткової особи на етапі перебігу кризи та прослідкувати наслідкові впливи кризи ідентичності на них.

Цей факт дозволив нам сформулювати цілісний підхід до вивчення проблеми психологічних особливостей та умов подолання кризи ідентичності за компонентами фізичної, особистісної і соціальної ідентичності підлітків, проблемі їх співвідношення (Г.Брейкуел, І.Ґоффман, К.Коростеліна, Дж.Мід, С.Московічі, В.Павленко, Г.Теджфел, Дж.Тернер, Ю.Хабермас). З'ясовано, що компонентний склад ідентичності, відображаючи собою синтез усіх характеристик особи, зазнає з віком певної трансформації і зміни під впливом перебігу кризи ідентичності. Етап переживання підлітком кризи ідентичності призводить до відчуття підвищеної психологічної напруги, дискомфорту, намагання визначитися в соціальній системі життєво-ціннісних орієнтирів та пошуків “Я-образу”.

Важливе значення саме в контексті теми подолання кризи ідентичності приділяється теоретичному аналізу дослідження саморефлексії в різних концептах соціально-психологічної думки. За нашим узагальненням, почуття набуття нової форми ідентичності особи підліткового віку, на етапі перебігу кризи ідентичності, повинно стати фактом усвідомлення, бути відрефлексоване суб'єктом. Оскільки в підлітковому віці, на момент кризи, відбуваються бурхливі й значущі характерологічні зміни, в центрі уваги багатьох дослідників перебуває саме особистісна рефлексія (А.М.Виногородський, Н.І.Гуткіна, Т.В.Комар, А.І.Ліпкіна, В.В.Столін, Л.Д.Тодорів, І.І.Чеснокова). Уявлення про рефлексію явно або неявно співвідноситься із поняттям “Я-образ”, у ширшому значенні з “Я-концепцією” і безпосередньо з ідентичністю. Характерною особливістю, на етапі перебігу кризи ідентичності, є підвищена схильність індивіда саме до рефлексивного процесу. І від того, наскільки успішно пройде цей процес, залежить безболісна зміна попередньо набутої (дитячої) ідентичності особи в процесі розвитку. Вміло впоратися, здолати кризу ідентичності в досліджуваному віці, підліткам допомагає розвиток саморефлексії. Цей факт надає можливість синтезувати всі ідентифікації в єдину ідентифікаційну матрицю, соціальні ролі - в єдине цілісне поле, погодити їх між собою та подолати суперечності “Я-концепції”.

В якості глибинного перетворюючого ядра особи, на етапі кризи ідентичності, виступає самість, яка нерідко пов'язується з ідентичністю, але, на відміну від неї, виступає неусвідомлюваною силою, що рухає розвиток вперед та допомагає перебігу кризи. Втілення власної самості в житті індивіда здійснюється в процесах самоідентифікації, саморозвитку, самовизначення, самоактуалізації і самореалізації. Самозаглиблення у власну психіку за допомогою саморефлексії призводить до виходу за межі усвідомленої “Я-концепції”, до відкриття справжнього глибинного “Я”, яким і виявляється самість, що здатна інтегрувати психіку індивіда в нову узгоджену цілісну систему. Самість, за умови розвитку саморефлексії, усвідомленого рефлексивного аналізу, призводить особу до самоздійснення в життєвому контексті подолання кризи вікового розвитку та кризи ідентичності. Основне завдання, що постає перед підлітком, у невизначений період зміни ідентичності на етапі перебігу кризи - це інтеграція компонентів “Я-образу”, з урахуванням незмінного ядра неповторної “самості”, всіх набутих соціальних досягнень у період дитинства.

Таким чином, криза ідентичності в досліджуваному віці виступає як феномен, під впливом якого відбувається зміна дитячої ідентичності, що виражається в зміні ціннісних орієнтирів, інтересів, переконань, поглядів індивіда, його соціальних ролей; осягнення та набуття нової форми ідентичності за допомогою ідентифікаційних механізмів, стрімкого розвитку рефлексії підліткового періоду з опорою на центрально-утворююче ядро особистості - самість. Криза ідентичності розглядається як порушення сталої, попередньо придбаної внутрішньої стабільності “Я”, виникнення необхідності вибору ідентифікаційних можливостей у період розширення кола соціальних ролей. Найгостріше криза ідентичності переживається особою в підлітковому віці.

Узагальнення проявів кризи ідентичності підліткового віку виражаються в п'яти формах (невизначена ідентичність, наслідувана, криза ідентичності (психосоціальний мораторій), негативна ідентичність, псевдоідентичність), які втілені у виокремлених психологічних ознаках і проявах.

Проведене теоретичне узагальнення наукового матеріалу з досліджуваної проблеми дозволило розробити “Модель кризи ідентичності підліткового віку”, яка представлена на рисунку 1.

Психологічний механізм дії кризи ідентичності в підлітковому віці наступний: криза ідентичності спочатку стосується ідентифікаційної сфери особи, що на тлі зміни соціальних ролей, виражається в конфлікті ідентифікаційної матриці, призводить до порушень та утруднень, пов'язаних із самоідентифікацією.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Модель кризи ідентичності підліткового віку

Наступним етапом дії кризи ідентичності відбуваються зміни саме в ідентичності індивіда, що виражається в неузгодженості модальностей “Я-образу”: між “Я-реальним” та “Я-ідеальним”, непогодженості фізичного, особистісного та соціального аспектів “Я-концепції”, ревізії внутрішнього світу, що призводить до зміни ідентичності, за умови адекватного сприйняття підлітком рівня соціальних вимог та осягнення кола нових ролей. Якщо особа не в змозі своєчасно впоратися зі зміною ідентифікаційної матриці, обрати адекватні взірці для наслідування, криза може заглиблюватися й загострюватися, безпосередньо торкатися кризового аспекту, що виражається в дисбалансі часової системи “минуле-сьогодення-майбутнє”, конфлікті конструктивної й деструктивної тенденції в становленні рефлексії підліткової особи та призводити до глибокої кризи глибинних структур “самості”, важкої кризи “Я-концепції”, що може виражатися в різних асоціальних формах, призводити до набуття негативної форми ідентичності або ж до набуття псевдоідентичності.

Таким чином виявлено, що психологічною основою кризи ідентичності підліткового віку є конфлікт ідентифікаційної матриці особи, непогодженість особистісного і соціального аспектів “Я-концепції”, поглиблення суперечностей “Я-реального” з “Я-ідеальним”, дисбаланс часової перспективи “минуле-сьогодення-майбутнє”.

У процесі теоретичного узагальнення зроблено висновок, що окрім наукових робіт Е.Еріксона, який доволі масштабно розглядав межі підліткового віку (11-20 років), специфіка вивчення проблеми кризи ідентичності осіб 13-14 років не була спеціальним предметом наукових досліджень.

У другому розділі - “Емпіричне дослідження показників кризи ідентичності” - наведено обґрунтування засад емпіричного дослідження, подано опис схеми експерименту, характеристику вибірки, етапи й методи, обґрунтовано вибір інструментарію, здійснено інтерпретацію результатів ознак компонентного складу фізичної, особистісної і соціальної ідентичності підлітків тринадцяти років у порівнянні з чотирнадцятирічними на етапі кризи ідентичності, проаналізовано показники кризи ідентичності респондентів, проведено узагальнення експериментальних результатів, їх аналіз і висновки.

Організація емпіричного дослідження базувалася на основі обґрунтованої програми вивчення структурних ознак кризи ідентичності підлітків 13-14 років, адекватної меті роботи - дослідженню психологічних особливостей прояву кризи ідентичності в підлітковому віці.

До комплексу психодіагностичних засобів емпіричної частини увійшли методики, спрямовані на вивчення компонентів тілесної, соціальної, особистісної ідентичності та показників кризи ідентичності: тест М.Куна і Т.Макпартленда “Хто Я?”, тест “Автопортрет” розроблений Р.Бернсом, методика вивчення Я-концепції в модифікації А.М.Прихожан (підлітковий варіант), методика “Ціннісні орієнтації” М.Рокіча, методика визначення рівня рефлексивності В.В.Пономарьової, тест “Готовність до саморозвитку” В.О.Павлова, методика “Вивчення статусів професійної ідентичності” А.А.Азбель. Доцільними поряд із стандартизованими, виявилися проективні методики, які надали можливість вивчити суб'єктивні показники, що стосуються усвідомленої та неусвідомленої самоідентичності підлітка.

Експериментальна вибірка дослідження представлена в кількості 171 респондента, з них 85 осіб - учні 7 класів та 86 - учні 8 класів Бердянських загальноосвітніх шкіл Запорізької області.

Оскільки не існує спеціального інструментарію для спостереження за перебігом кризи ідентичності підліткового віку, в ході експерименту виникла потреба у розробці певних методик та підборі психодіагностичного інструментарію з метою вивчення особливостей цього процесу. Результатом чого стали розроблені авторські анкети, які застосовувалися у пілотажній частині дослідження з метою виявлення особливостей розвитку ідентичності та спрямовувалися на експертну оцінку особливостей переживання підлітками кризи ідентичності: анкета для психологів, вчителів, класних керівників, анкета для підлітків. За результатами одержаних експертних даних було виявлено, що криза ідентичності досліджуваного віку призводить до: поведінкових та характерологічних змін (98 %), порушення емоційної сфери (95 %), зміни мотиваційної спрямованості навчальної діяльності (91 %), зміни інтересів, ідеалів, цінностей, переконань (90 %), особливостей спілкування з однолітками та дорослими (90 %), зміни “Я-образу” (суперечності “Я-концепції”) (72 %), зміни соціального статусу за рахунок розширення кола соціальних ролей (70 %), вживання підлітками психоактивних речовин (58 %).

Наведемо виявлені результати констатувальної частини емпіричного дослідження компонентного складу фізичної, особистісної та соціальної ідентичності, які за допомогою методів математичної статистики показали достовірно значимі відмінності стану ідентичності підлітків чотирнадцяти років у порівнянні з підлітками тринадцяти років на етапі перебігу кризи ідентичності.

Згідно отриманих результатів, суттєві відмінності в складі ідентичності підлітків досліджуваних груп на момент кризи, стосуються: адекватності самооцінювання власної ідентичності (р?0,01) (адекватність самооцінки з віком знижується); характеристик ідентичності (ідентичність підлітків чотирнадцяти років набуває більшої нейтральності за рахунок переважання розширення спектру соціальних ролей) (р?0,01); валентності ідентичності (нейтральний рівень валентності ідентичності чотирнадцятилітніх підвищується (р?0,01) при зниженні показника завищеного рівня валентності (р?0,05)); ідентифікаційних характеристик видів ідентичності (середній показник за “соціальним Я” чотирнадцятилітніх підвищується (р?0,01) на тлі зниження показника “особистісного Я” (р?0,01)); психолінгвістичного аспекту ідентичності (іменникова складова ідентичності восьмикласників підвищується (р?0,01) при статистично достовірному зниженні прикметникової та складової дієслова (р?0,05));

неусвідомлених показників ідентичності підлітків (реалістичність зображення власного “Я-образу” підвищується на тлі достовірного зниження метафоричності ідентичності підлітків чотирнадцяти років) (р?0,01); неприйняття себе “не-Я” в трьох психологічних станах: минулому, сьогоденні, майбутньому (показник неприйняття себе підлітками восьмих класів підвищується) (р?0,05); балансу часової перспективи “минуле-сьогодення-майбутнє” (баланс часової перспективи чотирнадцятилітніх коливається (р?0,01), в першу чергу виділяється стан “сьогодення” (р?0,05)); акцентування психологічного часу в період кризи ідентичності (акцент уваги підлітків у віці чотирнадцяти років припадає на “сьогодення” (р?0,05)); динаміки зростання та зміни “Я-образу” (серед чотирнадцятилітніх підвищується динаміка зміни “Я-образу” при достовірно значимому зниженні динаміки зростання зображення) (р?0,05); динаміки життя (перспективи) на етапі кризи ідентичності (позитивність динаміки життя підлітків чотирнадцяти років знижується у бік невизначеності (р?0,05)); неузгодженості модальностей “Я-образу”: (між “Я-реальним” та “Я-ідеальним”) (підвищення відсутності суперечностей “Я-образу” - між “Я-реальним” та “Я-ідеальним” підлітків восьмого класу (р?0,05));

самооцінки успішності в інтелектуальному плані (висока самооцінка інтелекту підлітків чотирнадцяти років знижується (р?0,01) при підвищенні долі більш реалістичного оцінювання шкільної успішності (р?0,01)); самооцінки власної зовнішності (рівень високої самооцінки зовнішності підлітків восьмих класів знижується (р?0,01) при підвищенні її середнього рівня (загального незадоволення собою) (р?0,01));

термінальних цінностей у сфері “задоволення”, “кар'єри” та “розваг” (підлітки з віком починають більше цінувати кар'єру, мають схильність до задоволення при зменшенні показників цінності розваг); інструментальних цінностей у сфері “чесність” та “чуйність” (у ціннісній сфері підлітків чотирнадцяти років знижуються рангові показники чесності та чуйності); можливостей самовдосконалення (загальний показник щодо можливості самовдосконалення підлітків чотирнадцяти років на етапі кризи ідентичності знижується (р?0,05)).

Поряд із структурними показниками ідентичності, які певним чином відрізняються, на констатувальному етапі виявлена подібність складових ідентичності підлітків тринадцяти і чотирнадцяти років, яка стосується: складової часу ідентичності (часових категорій “минуле Я”, “теперішнє Я”, “майбутнє Я”); рівня диференційованості ідентичності; позитивної та негативної валентності; “фізичного Я” (тілесного); неусвідомлених показників “Я-концепції” (психологічних аспектів прояву “позитивного Я” та “негативного Я”); психологічного сприйняття віку в “минулому” та “майбутньому”; відсутності динаміки зростання та зміни “Я-образу”; втрати перспективи (негативної життєвої динаміки); значності та незначності суперечностей “Я-образу” (між “Я-реальним” та “Я-ідеальним”); акцентування психологічного стану “Я-реального, ідеального, фантастичного”;

рівнів самоставлення, тривожності, упевненості в собі; низької самооцінки інтелекту; поведінкового фактору; самооцінювання шкільної ситуації; рівнів самооцінки спілкування; задоволення життєвою ситуацією і положенням у сім'ї; збігу термінальних (сім'я (1 ранг), саморозвиток (7 ранг), щастя інших (13), творчість (14), краса природи та мистецтва (18)) та інструментальних (вихованість (1 ранг), акуратність (2 ранг), сміливість (7), творчість (14), непримиренність (18)) цінностей; рефлексії майбутньої, нинішньої діяльності, рефлексії взаємодії з іншими, ретроспективної рефлексії; рівнів розвитку рефлексії; загального рівня готовності пізнавати себе; розподілу значень статусів ідентичності серед підлітків.

Аналіз емпіричних даних дозволив з'ясувати сукупні показники кризи ідентичності підліткового віку, які стосуються свідомості та неусвідомленої сфери психіки. Серед загальної сукупності показників кризи ідентичності, стосовно свідомої сфери психіки учасників експериментальних груп виділяються: неадекватність (завищений, занизький рівні) та невизначеність самооцінки підлітків; загострення акценту свідомості на часовій категорії “теперішнє Я”; відсутність представлення як індивідуальних характеристик, так і соціальних ролей в ідентифікаційній матриці; низька загальна та слабка психолінгвістична диференційованість ідентичності; завищена та негативна валентність;

неприйняття “Я-образу” в трьох станах: минулому, сьогоденні, майбутньому; підвищення акцентування уваги на “сьогоденні” у вирішенні проблеми ідентичності та відчуття розмивання часу в “майбутньому”, коливання з визначенням “Я” на етапі кризи ідентичності; дисбаланс часової перспективи “минуле-сьогодення-майбутнє”; коливання сприйняття психологічного часу; психологічний дискомфорт у межах “сьогодення”;

дуже високий, низький та рівень “групи ризику” самоставлення в підлітковому віці; низька самооцінка інтелекту та успішності, високий рівень тривожності, невпевненість у собі або ж, навпаки, надмірно високий її рівень; нереалістичне ставлення до власної поведінки, несприятлива оцінка шкільної ситуації, аж до неприязні, тривоги, нудьги, незадоволення потреби в спілкуванні, незадоволеність життєвою ситуацією та ситуацією в сім'ї; низька самооцінка зовнішності, загальне невдоволення собою.

Емпіричним шляхом вдалося виокремити сукупність показників кризи ідентичності підлітків досліджуваних груп, які стосуються неусвідомленої сфери психіки: нецілісність реалістичного зображення “Я-образу”; “невизначеність Я” (“латентність Я”); відсутність динаміки зростання та зміни “Я-образу” в трьох станах (минулому, сьогоденні, майбутньому) або ж у деяких станах, намальований знак питання в деяких станах, утруднення при зображенні автопортрету або повна відсутність зображення, підписування зображення “не знаю”, неадекватність самооцінки, втрата перспективи (динаміка життя до негативу), негативний емоційний фон зображеного автопортрету; суперечності “Я-образу” - між “Я-реальним” та “Я-ідеальним” (значність й відсутність розбіжностей між “Я-реальним” та “Я-ідеальним”).

Зокрема, виходячи з урахування виявлених показників кризи ідентичності підлітків, були з'ясовані й позитивні ознаки “Я-образу”, які, за нашим узагальненням, сприятимуть гармонійному подоланню кризи ідентичності досліджуваного віку: адекватна самооцінка ідентичності, рівноцінна присутність в ідентифікаційній матриці підлітків як індивідуальних характеристик, так і соціальних ролей, якісний високий рівень диференційованості ідентичності, позитивна валентність, розширення спектру характеристик “соціального Я”, якісна психолінгвістична диференційованість ідентичності;

цілісність реалістичного зображення “Я-образу”, “позитивність Я” психологічного аспекту “Я-концепції”, “прийняття “Я” в трьох станах (минулому, сьогоденні, майбутньому), баланс часової перспективи “минуле-сьогодення-майбутнє”, адекватне сприйняття психологічного часу, динаміка зростання та зміни “Я-образу” в трьох станах (минулому, сьогоденні, майбутньому), зображення у дії, набуття перспективи (позитивна динаміка життя), позитивний емоційний фон зображеного автопортрету, незначні суперечності між “Я-реальним” та “Я-ідеальним”; адекватний рівень самоставлення (відповідність соціальному нормативу), середній рівень тривожності, упевненість у собі, реалістичне ставлення до власної поведінки та до життєвої ситуації, сприятлива оцінка шкільної ситуації, задоволеність потреби в спілкуванні та ситуацією в сім'ї, адекватна самооцінка зовнішності; адекватний рівень розвитку рефлексії, готовність до саморозвитку.

Отже, здійснене експериментальне дослідження надало підстави стверджувати, що підлітки тринадцяти років певним чином стикаються з фактом кризи ідентичності, дія якої, завдяки виокремленому наслідковому прояву, розігрується значною мірою в чотирнадцять років та набуває в цьому віці неадекватності й невизначеності у вираженні характеристик ідентичності вікового етапу.

У третьому розділі - “Експериментальне вивчення особливостей подолання кризи ідентичності” - наведено опис розробленої та впровадженої у навчально-виховний процес програми подолання кризи ідентичності, представлено результати емпіричного дослідження ефективності її дії стосовно якісних змін у компонентах ідентичності підлітків експериментальних груп у порівнянні з контрольними на етапі перебігу кризи ідентичності.

Методологічною основою побудови експерименту стали роботи Л.Ф.Анн, І.В.Вачкова, О.П.Горбушиної, Т.Д.Зінкевич-Євстигнеєвої, С.І.Макшанова, Т.А.Міщенко, В.Г.Пузікова, О.В.Сидоренко, С.Г.Шебанової, Л.П.Шумакової, Т.С.Яценко.

Дослідженням було охоплено 40 підлітків Бердянської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 13 Запорізької області. Розвивальна робота серед учасників експериментальних груп проводилась нами з опорою на розроблену тренінгову програму “Подолання кризи ідентичності підлітків 13-14 років”, мета якої полягала в сприянні подоланню кризи ідентичності підліткового віку, за рахунок розроблених занять психологічного супроводу кризового віку та спеціально організованої діяльності, спрямованої на формування здорової позитивної форми ідентичності індивіда на особистісному, соціальному, фізичному рівні. Впроваджена програма ґрунтувалася на розробленій моделі кризи ідентичності підліткового віку та включала три основні змістовні блоки: блок ідентичності, кризовий блок, попереджувальний блок (блок долання кризи). Кожен блок, у свою чергу, складався з підблоків: особистісний (“Я”), самісний (Моя самість), ціннісний; конфлікт “Я-реальне”-“Я-ідеальне”, зміна соціальної ролі, самоідентифікація; розвивальний підблок, усвідомлювальний, рефлексивний підблок (саморефлексія).

Групова робота з підлітками була розрахована на 22 заняття. Вона представляла собою комплекс психолого-педагогічних технік як прямого, так і опосередкованого впливу на усвідомлення власної “Я-концепції”, унікальної самості, формування позитивної ідентичності, на основі розвитку рефлексивного потенціалу особи; мала мотивуючий і розвивальний потенціал, оскільки в її змісті враховувалися психологічні та вікові особливості учасників. Основою успішного долання кризи ідентичності та адаптації до якісно нового психологічного стану є самоаналіз, саморефлексія, самоусвідомлення, звернення до внутрішнього світу, гнучкість і здатність до саморозвитку. Тому впроваджена програма була спрямована на усвідомлення “Я-образу”, ціннісних орієнтацій, розвиток рівня саморефлексії, ствердження потреби в самоактуалізації на етапі перебігу кризи ідентичності.

Перевірка ефективності дії психологічної програми відбувалася за рахунок кількісного та якісного порівняльного аналізу результатів контрольних і експериментальних груп, встановлення динаміки змін, констатованих в експериментальних групах.

Аналіз отриманих результатів емпіричного дослідження ефективності здійсненого впливу на підлітків експериментальних груп дозволив стверджувати, що розроблений тренінг “Подолання кризи ідентичності підлітків 13-14 років” досить по-різному відбивається на компонентному складі ідентичності підлітків і показниках її кризи.

Неоднозначність дії впровадженого тренінгу виявилася в односторонньому впливові серед показників: збільшення кількості прикметникової складової ідентичності підлітків ЕГ1 (р?0,01) при зменшенні показників складової дієслова (р?0,05); зменшення показників іменникової складової ідентичності (р?0,05) ЕГ2; зниження нейтральності ідентичності підлітків ЕГ2 (р?0,05); підвищення показників акцентування психологічного часу “сьогодення” на період кризи ідентичності (р?0,05) учасників ЕГ1; підвищення прийняття “Я-образу” в сьогоденні та майбутньому (р?0,01) ЕГ2; підвищення позитивності динаміки життя (перспективи) в ЕГ2; підвищення реалістичної самооцінки учасників ЕГ2 за рахунок зниження занадто високого рівня впевненості в собі (р?0,05); підвищення високої самооцінки зовнішності підлітків ЕГ2 (р?0,05); зниження низького рівня рефлексії ЕГ1 (р?0,05); зниження небажання знати себе (р?0,05) ЕГ2; зниження кількості підлітків ЕГ2, які знаходяться в статусі мораторію (кризи ідентичності) при достовірному підвищенні статусу сформованості професійної ідентичності (р<0,05). Саме за вищевказаними параметрами виявились основні розбіжності впливу формувального експерименту на ідентичність підлітків різновікових груп на етапі перебігу кризи ідентичності. Зазначений факт підтвердив припущення про те, що, поруч із виявленими констатувальним шляхом відмінностями структури ідентичності підлітків досліджуваних вікових категорій, існують відмінності в способах подолання кризи ідентичності.

Проведення формувального експерименту забезпечило підтвердження однозначних статистично достовірних змін у компонентному складі ідентичності підлітків експериментальних груп, стосовно: збільшення, як загальної кількості, так і індивідуальних характеристик ідентичності підлітків експериментальних груп, позитивної валентності, психолінгвістичного аспекту ідентичності (р?0,05); підвищення усвідомлення зміни “Я-образу” на етапі перебігу кризи ідентичності при зниженні неусвідомленого показника кризи ідентичності - відсутності динаміки зміни та зростання “образу Я” (р?0,01, р?0,05), підвищення усвідомлення (незначності розбіжностей) показників зміни “Я-образу” (р?0,05); зниження дуже високого рівня самоставлення (р?0,05), підвищення адаптивного рівня тривожності (р?0,05), підвищення високої самооцінки в спілкуванні (задоволеності потреби) (р?0,05) та реалістичного ставлення до поведінки (р?0,05); підвищення загального рівня готовності до саморозвитку на етапі кризи ідентичності ЕГ1 та ЕГ2 (р?0.05, р?0,01), готовності “хочу знати себе” і “можу змінюватися” (р<0,05). Таким чином, одержані якісні зміни складових ідентичності учасників експериментальних груп підтверджують успішне розв'язання кризи ідентичності досліджуваного вікового етапу. Отже, аналіз результатів дослідження особливостей ідентичності підлітків експериментальних і контрольних груп, одержаних після проведення формувального експерименту, дозволив підтвердити припущення про те, що впроваджена програма “Подолання кризи ідентичності підлітків 13-14 років” сприяє ефективному перебігу кризи ідентичності підліткового віку. Цей факт засвідчили статистично достовірно виявлені зміни в компонентному складі ідентичності підлітків експериментальних груп у порівнянні з контрольними.