У третьому підрозділі "Мотив інцесту з батьком як проекція кровозмісних бажань героїні" осмислюється сценарій подолання героїнею негативного батьківського Анімуса через усвідомлення власної інфантильності. Казок такого типу (510В) досить мало, що, на думку Р. Єфімкіної, можна пояснити тим, що такі сюжети "не користуються популярністю, їх друкують не в збірках для дітей, а лише в наукових виданнях, призначених для дорослих. Вони відрізняються від звичайних казок тим, що мають або "непристойний" зміст, або "поганий" кінець"*** Ефимкина Р. Пробуждение Спящей Красавицы. Психологическая инициация женщины в волшебных сказках / Римма Ефимкина. - Спб: Речь, 2006. - С. 129. *.

Інцестуальні мотиви в міфі і літературі досліджували передусім прибічники психоаналітичної школи - К. Абрахам, А. Адлер, Г. Закс, К. Левин, О. Ранк, Г. Рохайм, З. Фройд, Е. Фромм, К. - Г. Юнг - свої висновки вони робили переважно на матеріалі сюжету про Едіпа, у зв'язку з так званим едіповим комплексом, тобто пригніченим підсвідомим еротичним потягом сина до матері (рідше - брата до рідної сестри) або доньки до батька, що супроводжувався ревнощами - ненавистю до батька (рідше брата чи матері) і почуттям провини перед останнім. Переконливим видається спостереження американського вченого А. Дандеса, котрий, відштовхуючись від досліджень О. Ранка, писав про існування проективної інверсії в "жіночих" казках, де героїня набуває едіпальних рис. "Коли ми розглянемо типову "електральну" казку, наприклад, казковий тип №706 ("Безручка"), ми виявимо проективну інверсію, - пише дослідник. - Типове для дівчинки бажання знищити свою матір і вийти заміж за батька виражається в проективній формі. Мати помирає (без будь-якої провини з боку доньки), і батько хоче одружитися з кимсь подібним до померлої матері. Після певних пошуків він вирішує одружитися з власною донькою"** Дандес А. Проекция в фольклоре: в защиту психоаналитической семиотики / Алан Дандес // Фольклор: семиотика и/или психоанализ: сб. ст.; пер. с англ.А. А. Панченко; комент.А.С. Архиповой. - М.: Вост. лит., 2003. - С. 94. . Отже, вихідним пунктом у казках цього типу є тісний зв'язок дочки з батьком, а також проблема звільнення від нього в процесі розвитку.

Коли підійти до казки з точки зору жіночої психології, то виявиться, що основним її мотивом буде звільнення доньки від сильного й інтенсивного зв'язку з батьком, котрий є персоніфікованим образом негативного Анімуса героїні. У "жіночих" казках з мотивом інцесту принц є уособленням позитивного Анімуса героїні, на противагу негативному аспекту цього архетипу, що персоніфікується в образі батька.

Іншою передумовою індивідуації героїнь у чарівних казках є подолання негативного Анімуса (Синьобородого пана, розбійника, змія, шарканя, демона, чорта), що відбувається завдяки активним діям героїні ("Мельникова дочка", "Були в чоловіка три доньки") або через втручання позитивного Анімуса ("Синьобородий пан", "Дерево до неба", "Прядки"). Зустріч з негативним Анімусом є обов'язковим етапом на шляху пізнання героїнями власної суті. Витримавши випробовування демонічною маскулінністю, вони отримують можливість знайти шлях до власної Самості.

З'ясовано, що в казках, побудованих на мотиві інцесту між батьком і дочкою, зустрічається так звана проективна інверсія, яка маскує сексуальний потяг доньки до батька під мотивом переслідування батьком доньки. Відтак героїня усвідомлює безглуздість свого прихованого, табуйованого бажання й звільняється від одержимості негативним Анімусом. Тому, протестуючи проти демонічної любові батька, а в казках "Царівна вошливка", "Юліанка, чи дерев'яне чудо" й убиваючи його, героїня проходить через процес індивідуації. Символічна смерть батька є необхідною умовою психологічного переродження дівчини, що є свідченням подолання нею інцестуальних бажань, а відмова від інфантильного сприйняття маскулінності дає можливість героїні пізнати себе через свою протилежність - свій сформований Анімус.

У четвертому підрозділі "Трансформація зооморфного аспекту архетипу Анімус" проаналізовано чарівні казки, де є мотив звільнення від прокляття героя, що перебуває у зооморфній формі. Ці казки є розгорнутим метафоричним сценарієм психологічної ініціації жінки, маскулінна частина психіки якої є замкненою у сфері інстинктів і потребує трансформації. Такі казки, на нашу думку, варто інтерпретувати як метафоричний сценарій звільнення героїнею свого Анімуса від одержимості інстинктивною природою. Завчасно спалюючи шкіру свого зооморфного нареченого, героїня робить перший крок до його трансформації, однак для остаточного звільнення й набуття духовного аспекту (антропоморфного вигляду) героїні казок "Жених - жаба", "Жених-вуж і наречена-жаба", "Про вужа-царевича та вірну жону", "Казки про Герумію" повинні пройти через страждання, випробування дорогою, зустрітися зі світлою стороною своєї Самості (персоніфікованими божествами - Вітром, Сонцем, Місяцем тощо, або материнськими персонажами - бабусями, матерями божеств), подолати власну Тінь, що персоніфікується в образі ймовірної другої дружини їх коханих ("Жених-вуж і наречена-жаба", "Про вужа-царевича та вірну жону" "Казки про Герумію"), і лише тоді відбувається трансформація їх Анімуса, він позбувається одержимості інстинктивною сферою. У казці про "Про жениха-жабуна" метафоричний процес індивідуації жінки ми бачимо більш прозоро, її Анімус персоніфікується спочатку в образі товариша-однолітка - хлопчика, потім постає у вигляді жаби, і нарешті любов дівчини відкриває під тваринною оболонкою прекрасний, духовний зміст - він постає в образі гарного юнака. Стосунок зооморфного жениха до сфери несвідомого об'єктивується через його тимчасове перебування у колодязі - через одержимість темною стороною Самості (демоном з колодязя). У казках "Чарівна косиця" та "Як дівоче кохання врятувало заклятого королевича Машкару" індивідуації героїнь сприяє батьківський персонаж, який через посередництво чарівного подарунка (квітів, що символізують перетворюючий аспект Самості) об'єктивує перед героїнею зооморфний аспект її Анімуса, що згодом теж зазнає трансформації.

У п'ятому підрозділі "Доленосний аспект архетипу Матері" осмислено образ дивовижної пряхи, яка сприяє ініціації героїні, переводячи її у клас жінок. У закарпатських казках можна побачити героїнь, що близькі до богинь долі, праслов'янських рожаниць або ж грецьких мойр. Ці образи тісно пов'язані з обрядами жіночих ініціацій і переважно з'являються у так званих "жіночих" казках, де їх функціональна роль зводиться до успішного переведення дівчини у соціальний стан жінки.

Архетипу матері відводиться особлива роль серед архетипів несвідомого, оскільки він тісно пов'язаний з напередвизначеністю долі людини; тому міфологічні образи долі, як правило, жіночі, а часто - материнські** Биркхойзер-Оэри С. Мать: архетипический образ в волшебной сказке / Сибилл Биркхойзер-Оэри; под ред.М. - Л. фон Франц; пер. с англ.В. Мершавки. - М.: Когито-Центр, 2006. - С. 185. . В Давній Греції вважалося, що долю кожної людини визначають три мойри, які С. Біркхойзер-Оері визначила як "три різні аспекти єдиного материнського архетипу. Те, що називається нитками долі в людському житті, - це одна загальна доля, одна нитка, котру пряде мати, єдине ціле […] Доленосна риса материнського образу найчастіше постає в образі пряхи"*** Там само. - С. 186. *. На думку С. Біркхойзер-Оері, прядіння в казках символізує психічну діяльність, котра відбувається у несвідомому і власне є його діяльністю: "Прядіння - це поєднання безлічі окремих фрагментів в єдине безперервне ціле; щось подібне відбувається, коли певні образи пов'язуються у фантазію. Завдяки асоціативному процесу ці зв'язки поступово посилюються […]. Тому образ жінки-пряхи часто вважається символом неминучої долі"**** Там само. - С. 186. **.

У слов'янських народів не збереглося згадок про обряди ініціацій молодих дівчат, а їх свідченням власне є чарівні казки. Те, що вони були, не залишає сумніву, оскільки обряд ініціації переосмислений чарівною казкою є "відображенням нормативної вікової психологічної кризи жінки, або кризи ідентичності"***** Ефимкина Р. Пробуждение Спящей Красавицы. Психологическая инициация женщины в волшебных сказках / Римма Ефимкина. - Спб: Речь, 2006. - С. 117. ***.

У Висновках систематизовано результати дослідження. Чарівні казки є тим матеріалом, який дає змогу заглянути в найпотаємніші куточки людської душі і простежити етапи еволюції особистості. Герої чарівних казок є персоніфікованими образами архетипів колективного несвідомого, які "оживають" у канві казки, а тому їх боротьба та взаємодія - це відтворення метафоричного процесу становлення людини.

Основний зміст роботи викладено в таких публікаціях

1. Тиховська О. Мотив спокути у чарівних казках Закарпаття / Оксана Тиховська // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Збірник наукових праць. - Ужгород, 2006. - Вип.10. - С.255-263.

2. Тиховська О. Образи й мотиви чарівної казки (зб. „Казки Верховини”) крізь призму обряду ініціації та психоаналізу / Оксана Тиховська // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія: Філологія. - Ужгород, 2006. - Випуск 13. - С.134-137.

3. Тиховська О. Переосмислення уявлень про смерть та обряд ініціації в закарпатських народних казках / Оксана Тиховська // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія: Філологія. - Ужгород, 2006. - Випуск 14. - С. 190-193.

4. Тиховська О. Мотив духа в чарівних казках Закарпаття / Оксана Тиховська // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія: Філологія. - Ужгород, 2007. - Випуск 15. - С.54-58.

5. Тиховська О. Інтерпретація мотиву загадування загадок в чарівних казках Закарпаття / Оксана Тиховська // Науковий вісник Ужгородського університету. - Серія: Філологія. - Ужгород, 2007. - Випуск 16. - С.46-50.

6. Тиховська О. Доленосний аспект архетипу матері в чарівних казках Закарпаття / Оксана Тиховська // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. - Вип.11: Творчість Івана Чендея в загальноукраїнському літературному контексті. - Ужгород, 2007. - С.153-157.

7. Тиховська О. Психологічна ініціація та архетип Аніми в закарпатських казках та казках Арво Валтона / Оксана Тиховська // Міжнародна наукова конференція „Гуманістичне світорозуміння у творах Арво Валтона" (17-19 вересня 2007). - Ужгород, 2008. - С.7-22.

8. Тиховська О. Архетип Страшної матері в чарівних казках Закарпаття / Оксана Тиховська // Науковий вісник Ужгородського ун-ту. - Серія: Філологія. - Ужгород, 2008. - Випуск 18. - С.48-53.

9. Тиховська О. Об'єктивація та трансформація архетипу "Анімус" у чарівних казках Закарпаття / Оксана Тиховська // Acta Hungarica. Збірник наукових статей. - Ужгород - Ungvar, 2008. - №8. - С.290-299.

Размещено на Allbest.ru