Універсальність законів цілісності психічного – основа професійної підготовки практичного психолога

Сказане вище доводить необхідність дотримання у процесі пізнання психічного принципу додатковості, який єднається з архетипною його здатністю до самоплинногоперекодування внутрішніх, прихованих латентних змістів в іншу площину, що відкриває можливості сприйняття та науково-практичного дослідження цілісної психіки. Створення людиною візуалізованого презентанта (самопрезентанта) за своєю суттю є архетипно обумовлене. В даному форматі архетип є інстинктом інтеграції усіх підструктур психічного. Архетип не задає і не несе в собі конкретного змісту психічного, але володіє здатністю до символічного перекодування через презентацію в площину дії законів фізичного (твердого) світу (в сферу спостережуваного).

При цьому свідомо здійснений суб'єктом акт самопрезентації відіграє подвійну роль - з одного боку, він об'єктивує самосприйняття (саморефлексію), а з іншого - маскує, зберігає невидимим для “Я” латентний зміст психіки. Іншими словами, смислове навантаження спостережуваного презентанта залишається поза свідомістю респондента, що долається його “оживленням” в процесі діалогічної взаємодії. Таким чином, презентація психічного у сферу спостереження дає лише шанс глибинного його пізнання. Скористатись ним можна лише в процесі діалогічної взаємодії психолога з респондентом за якої презентант набуває функцій посередника між свідомим та несвідомим. Архетип як інстинкт здатен інтегруватися з психікою суб'єкта в її цілісності, що забезпечує перспективи його “посередництва” в інтеграції функційно-асиметричних підструктур психіки (свідоме-несвідоме). Таким чином, візуалізований презентант (ліпка, малюнки, модель із каменів) набуває посередницьких функцій між зовнішнім (спостережуваним) та внутрішнім (невидимим). У психоаналітичному процесі психолог керується законами реального світу, що, в єдності з розумінням механізмів символізації (натяк, згущення, зміщення, генералізація, локалізація), дозволяє дешифрувати “інформаційні еквіваленти”, за якими знаходяться смисли.

Архетип єднає в собі внутрішнє і зовнішнє. Зовнішнє потребує дослідження шляхом діалогічної взаємодії з респондентом, за якої запитання психолога зорієнтовані на пробудження імпульсу, припливу енергії, що пов'язано з емотивною складовою вербальної реакції респондента. Останнє передбачає прицільність запитань психолога та їх узгодженість із внутрішнім порядком психічного, що має вияв у системній впорядкованості поведінки. Експлікування прихованого, перекодованого смислового навантаження презентанта цілісного психічного є довготривалою, сутністно діалогічною процедурою, в процесі якої відбувається його “оживлення” за рахунок долання розмежувань між сферами свідомого та несвідомого. Проблема “оживлення” заслуговує на окрему увагу з методологічної та практичної точок зору і окреслює перспективи подальших досліджень. Діалогічна взаємодія психолога з респондентом сприяє розширенню самосвідомості об' єкта та відкриває перспективи пізнання психічного в його цілісності.

Варто звернути увагу на таку інстанцію несвідомого, як Ід - вроджений, інстинктивний спадок “Я”, що об'єднує в собі потяги, які мають різне енергетичне спрямування, зокрема - “до життя” та “до смерті”. Ід характеризується двома важливими різновидами енергії - “лібідо” і “мортідо”. В полі дослідницької уваги знаходиться не Ід (це в принципі не є можливим), а наслідки неприйняття, блокування та витіснення її імпульсів цензорською активністю Супер-Его, яка стоїть на сторожі просоціальних інтересів Я.

Витіснені осередки безпосередньо зберігають енергетичний потенціал, заданий Ід, що виявляється в імперативі емотивних реакцій за активності механізмів проекції, заміщення, ідентифікації, перенесення тощо. З огляду на це, Ід здійснює не прямий, а опосередкований вплив на формування такого різновиду несвідомого як передсвідоме, функційні особливості якого враховуються в глибинному пізнанні. Передсвідоме, завдяки витісненням, отримує певний досвід соціалізації. Витіснення в їх першопочатковій темпоральності (розведеності у часі) нівелюються в процесі синтезу слідів на латентному рівні. Одним із результатів цього процесу є їх логічна впорядкованість, що, зрештою, інтегрується у внутрішньому порядку психічного з пріоритетністю емотивної домінанти в активності суб'єкта. Тенденцію до матеріалізованої візуалізації несвідомого С. Д. Максименко назвав “натхненням”. Зокрема, він пише: “людина крок за кроком, користуючись логікою, починає розуміти у невідомому відоме” [10, с. 131]... “рушієм цього є нужда, що задає постійний енергетичний план самотворення особистості” [9, с. 9].

“Оживлення” матеріалізованих презентантів в діалогічній взаємодії спирається не лише на пробудження емотивності сприйняття, але й на залучення “іншої” (несвідомої) сфери, що обумовлює необхідність вбудови запитань психолога у внутрішній порядок психіки респондента. Приплив емотивної енергії, в процесі діалогічної взаємодії психолога з респондентом, об'єктивує (в поведінці) континуум позадосвідних утворень.

Останнє підтверджується висновком К. Прібрама про голографічну природу функцій мозку [15]. У розділі “Голограми” він вказує - може існувати кодування і наступне декодування просто в результаті повернення до першопочаткового стану обертів на певній іншій стадії” [15, с. 170]. Оберти електрона (720°) є передумовою повернення в першопочаткове положення. У зв'язку з цим П. Девіс зауважує: “... дивне “двоїсте” уявлення про світ, що властиве електронам і іншим мікрочасткам прийнято вважати фундаментальною властивістю природи”, а “суб'єктивні елементи квантової фізики вимагають перегляду традиційних уявлень про фізичну реальність і про свідомість у фізичному світі” [4, с. 19].

У контексті психодинамічного підходу з огляду на розуміння цілісності психічного та голографічності функціонування іншої сфери, важливими є зауваження П. Девіса щодо “необхідності розгляду часток лише у взаємозв'язку з цілим”. Він наголошує, що “... було б хибним вважати елементарні частки матеріальними об'єктами, які при з'єднанні у ансамблі створюють більш масштабні об'єкти... світ - це сукупність відношень” [4, с. 26].

Таким чином, квантова фізика суперечить ньютонівському розумінню речовини, що складається із часток - своєрідних “будівельних блоків” для більших конструкцій. В контексті глибинного пізнання психічного фахівцю вкрай важливо розуміти двоїсту природу феномену психічного: свідоме (підкорене Ньютонівським законам) та несвідоме, в його голографічності функцій, з характерною їм згорнутістю у часі та просторі. Саме тому у процесі глибинного пізнання ми маємо можливість за частковими виявами психіки пізнавати її в цілісності. Ми солідаризуємося з С. Д. Максименком в тому, що психологічні дослідження потребують методів, адекватних об'єкту пізнання. Не менш важливим є твердження, що “метод є втіленням і методологічно-рефлексивним вираженням підвалин теоретичної позиції” [9, с. 8]. В контексті глибинного пізнання, яке має справу із живою, емотивно-пульсуючою феноменологією психічного в її темпоральній розлогості (тривалості у часі), особливої значущості набувають його критичні слова зазначеного науковця щодо методів суто академічного спрямування, зокрема - “практично всі методи і методичні процедури спрямовані на “зупинку” в часі і розкладання складного об'єкта на елементарні частки, тим самим відбувається фактичне знищення об'єкта” [там же].

Важливою особливістю психічного є подвійність його функцій. Гіпотетично можна припустити, що це може бути пов'язаним з двоїстістю спіна елементарної частки, що представлено на рис. 3, що ілюструє необхідність проходження частки на двох рівнях. Без сумніву, що подвійна дротяна петля дає приблизне уявлення про властивості власного спіна електрона. Зокрема, щоб розкрити смислове навантаження авторського презентанта у “видимому” (“360°”), та проникнути в невидиме (“інше”) - це потребує додаткових “360°” (на що інтуїтивно звернув увагу сам респондент, зробивши фото (відбиток на скляному покритті столу). Таким чином, без врахування сфери “іншого” (несвідомого) ми сприймаємо світ лише наполовину. Сказане загострює актуальність більш ретельного дослідження іншої сфери, у взаємозв'язках із свідомим.

Психодинамічний підхід інтегрує сучасні результати квантової фізики, фізіології, хімії, що сприяє доланню бар'єрів розуміння свідомого і несвідомого як розімкнутих (суперечливих) між собою інстанцій і доводить на практиці їх єдність за збереження функційної автономії. Врахування функційних особливостей несвідомого відкриває перспективу цілісного розуміння психічного, що пов'язано з наближенням результатів глибинно-психологічного дослідження до висновків квантової фізики. Остання доводить, що дві ізольовані частки на великій відстані ведуть себе узгоджено. “Електрон якимось утаємниченим способом отримує інформацію. і поводиться відповідним чином” [4, с. 22]. Беручи до уваги, що макросвіт і мікросвіт знаходяться у тісному взаємозв'язку, у завдання глибинного пізнання входить дослідження характеру та причин порушень природних взаємозв'язків між свідомим і несвідомим, а це закладає основу особистісної корекції майбутнього психолога.

Існування “квантової невизначеності” переконує нас у тому, що неможливо завжди все знати про частку, як і про психічне. Важливим моментом в квантовій фізиці є введення в дослідження зовнішнього спостерігача задля отримання більш повної інформації [4, с. 22]. Якщо у Всесвіті, за таких обставин, знайшлося місце для людини, то, тим паче, у дослідженні психічного присутність “спостерігача” є просто необхідною. Стверджуємо, що пізнання несвідомих аспектів психіки суб'єкта є можливим лише за участі іншої людини (фахівця в цій галузі), яка у своїх діях спирається на знання законів функціонування цілісного психічного.

Невловимість квантових часток асоціюється з механізмами раціоналізації, які актуалізуються в складній для суб'єкта ситуації. Подібно тому, як частка “вислизає” за умов її “пришпилювання”, люди схильні “вислизати” із будь-якої проблемної ситуації завдяки розширенню семантичного простору раціоналізації. Виходячи з багаторічного досвіду практики глибинного пізнання, ми підтверджуємо справедливість позиції А. Ейнштейна, що “за квантовим світом з його непередбачуваністю, невизначеністю і хаосом приховується звичний класичний світ конкретної діяльності, де об'єкти володіють чітко визначеними характеристиками й закономірностями”. Далі він пише: “... це лише фасад за яким “божевільність” поступається місцем безроздільному господарюванню розуму” [4, с. 23]. Наш досвід глибинного пізнання дозволяє внести уточнення: “фасад безроздільного царювання фізичного світу” має продовження в глибинах несвідомого, що існує поза часом та поза простором. Ці два світи - єдині в можливості взаємопереходів, за посередництва інформаційних еквівалентів.

Сподіваємось, що виклад цих положень буде спонукати майбутніх практичних психологів на більш ретельне дослідження феномену психічного в його динаміці та суперечливій єдності. Важливим є розуміння функційної асиметрії двох сфер психічного, які “зливаються” в інформаційних еквівалентах. Наведений вище матеріал загострює увагу майбутніх фахівців до універсальності законів психічного та їх інтегрованості із законами Всесвіту.

свідомий пізнання психологічний

Література

1. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв'ю / В. П. Андрущенко. 2- ге видання, доповнене. - К.: Знання України, 2008. - 819 с.

2. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. - К.: Укртехпрес, 1997. - 215 с.

3. Бор Н. Причинность и дополнительность // Избранные научные труды / Под ред. И. Е. Тамма, В. А. Фока, В.Г. Кузнецова (В 2-х тт). - М.: Наука, 1971. - Т. 2. - С. 204-212.

4. Девис П. Суперсила: Пер. с англ./ Под ред. и с предисл. Е. М. Лейкина. - М.: Мир, 1989. - 272 с.

5. Какабадзе В. Л. Понятие бессознательного в глубинной психологии // Проблемы сознания: Материалы симпозиума. / Под. ред. В. М. Банщикова. - М., 1966.

6. Капра Ф. Дао физики: Общие корни современной физики и восточного мистицизма / Пер. с англ. - М.: ООО Издательство “София”, 2008. - 416 с.

7. Кучеровская Н. Профессиональное сознание психолога-практика как предмет исследования // Журнал практикующего психолога. - 2001. - № 7. - С. 84-95.

8. Левин К. Теория поля в социальных науках // Динамическая психология: избранные труды. - М.: Смысл, 2001. - С. 251-270.

9. Максименко С. Д. Психологія учіння людини: генетико-моделюючий підхід: монографія / К.: Видавничий Дім “Слово”, 2013. - 592 с.

10. Максименко С. Д. Психологічні механізми зародження, становлення та здійснення особистості. / С. Д. Максименко, В. В. Клименко, Л. В. Толстоухов - К.: Вид. Європейського університету, 2010. - 151 с.

11. Носков В. І. Проблеми підготовки психологів у системі вищої освіти, // Зб. наук. пр. - Психологія. - Вип. 4 (7). - К., 1999. - С. 210 - 219.

12. Осипова А. А. Общая психокоррекция / А. А. Осипова. - М.: ТЦ Сфера, 2004. - 512 с.

13. Панок В. Г. Психологічна служба. / В. Г. Панок. - Кам'янець-Подільский, 2012. - 486 с.

14. Пов'якель Н. І. Професійна рефлексія психолога-практика / Н. І. Пов'якель // Практична психологія та соціальна робота. - 1998. - № 6/7. - С. 3-6.

15. Прибрам К. Языки мозга /Перевод с англ. Н. Н. Даниловой и Е. Д. Хомской под ред. и с предисловием действительного члена АПН СССР А. Р. Лурия. - М.: Прогресс, 1975 - 463 с.

16.Чепелева Н. В. Личностная подготовка психолога в условиях ВУЗа. Психологопедагогические основы личностно-ориентированного образования: сб. научн. трудов / Н. В. Чепелева. - Ялта: Артек; ГИА, 2001. - С. 34-41.

17. Шерозия А. Е. Диалектика, принцип дополнительности и проблема познания психологической целостности: к неклассически ориентированной стратегии научного эксперимента в психологии / А. Е. Шерозия. - В сб.: Бессознательное. Тбилиси, 1978. - Т. 3. - С.751-788.

18. Шибутани Т. Социальная психология / Пер. с англ. В. Б. Ольшанского. - Ростов н/Д.: Изд-во “Феникс”, 1999. - 544 с.

19. Штепа О. С. Особистісна зрілість: Модель. Опитувальник. Тренінг: Монографія. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - 232 с.

20. Яценко Т. С., Глузман А. В. Глубинная психология. Тенденция к психологической смерти: диагностика и коррекция / Т. С. Яценко, А. В. Глузман, И. В. Калашник; Под ред. Т. С. Яценко. - К.: ВИЩА ШКОЛА - XXI, 2010. - 231 с.

21. Глузман А. В. Личностно-ориентированная подготовка студентов университета к профессионально-педагогической деятельности: теория и практика. - Киев-Ялта, 2012. - 272 с.