Особливості спілкування дітей дошкільного віку

На заняттях з художньої літератури дітей навчають сприймати художні твори різних жанрів. У процесі навчання на першому етапі звертати увагу на вживання у творах різноманітних мовних засобів, мовленнєвих еталонів. Для цього використовуються вправи «Кольорові твори», «Чарівні слова», «Впізнай казку». Комунікативні уміння дітей потрібно розвивати на основі зразка, поданого у вигляді діалогічного тексту, що буде найкращим взірцем для навчання ведення діалогу, збагачення арсеналу мовленнєвих еталонів. У процесі цієї роботи вживати такі види діалогів: діалог - бесіду, діалог - інсценівку, бесіду дітей між собою і з педагогом. Бесіда за змістом художнього твору вимагатиме зосередження на певній темі розмови, передбачатиме достатній рівень знань про те, що будуть обговорювати. Під час бесіди звертати увагу, щоб дошкільники логічно та послідовно висловлювали власні думки. Щоб діти більш упевнено могли поводитися в будь - якій ситуації спілкування зі знайомими, друзями, рідними, незнайомими людьми виділено такі: «Знайомство», «Прощання», «Заблукав», «Подяка», «Поздоровлення» тощо [13].

З метою засвоєння дошкільниками мовленнєвих стереотипів, ініціативних реплік вводити діалоги та завдання, що ініціюють спонтанне мовлення. Норми мовленнєвого етикету діти повинні засвоювати в ігрових ситуаціях з діалогами, спрямованих на розвиток уміння домовлятися, запитувати співрозмовника, дотримуватися правил мовленнєвого етикету, висловлювати співчуття, відстоювати свою думку. У діалогах на запропоновані теми: «У тебе в гостях подруга», «Прощання з гостем», «Ранкове привітання», «Ввічлива розмова по телефону», «Поведінка у транспорті», «Поведінка в кафе».

Для формування культури спілкування і культури мовлення розігрувати жартівливі інсценівки за змістом художніх творів, під час яких у спільній діяльності і в реальних ситуаціях спілкування діти вільно використовували різні форми мовленнєвих висловлювань: звертання, згоду, заперечення, зустрічні запитання, прохання, дозвіл, відмову, подяку, пораду, підтвердження тощо [13].

Особлива увага приділяється іграм-інсценізаціям за змістом художніх творів, оскільки саме через цю діяльність закріплювалися набуті з художніх творів мовленнєві еталони.

Творчий напрям включає використання творчих завдань, використання віртуального діалогу з героями художніх творів. Розробка сценаріїв із залучанням дітей у складанні й відтворенні діалогів. З цією метою використовуваються такі завдання: «Збери діалог», «Озвучування епізодів», «Зустріч».

Формуванню мовленнєвого спілкування дітей дошкільного віку сприяє показ театру іграшок і петрушок. У театрі іграшок використовуються звичайні дитячі іграшки, розігруваються і показуваються невеликі цікаві сценки за участю дітей. До показу дітей потрібно навчити передавати через дії відповідний стан почуттів персонажів, їх переживання (зайчик радіє - стрибає, якщо плаче - закриває мордочку, якщо здивований - розводить лапки тощо).

Досвід участі в організованих театралізованих іграх діти використовувають в стійких іграх у театр, розігрувають рольові діалоги за мотивами казок, добирають ляльки, костюми, елементи декорацій. При цьому, сюжет казки і досвід спільного розігрування вистави сприяють налагодженню взаємодії, діти знаходять репліки для рольового діалогу і діють узгоджено.

Формувати комунікативні уміння під час бесід, обговорення різних ситуацій спілкування, розігрування ігрових мовленнєвих ситуацій на зразок: «Розмова з хворим товаришем», «Що з тобою сталося?», «У крамниці (аптеці, перукарні, транспорті)», «У кого який настрій», проведення ігрового тренінгу спілкування - «вітання», «невербальна розминка», «емоційний ланцюжок», «подарунок на день народження», «контакт очей» «незвичайна розмова» тощо (Т. Пироженко) [13].

Організаційно-комунікативна компетентність передбачає практичне оволодіння дітьми вербальними і невербальними прийомами вступу в мовленнєвий контакт, підтримки та розгортання діалогу, ввічливого й логічного завершення спілкування; готовність ініціювати спілкування з дорослими та однолітками; вміння знаходити співрозмовника серед однолітків, пропонувати тему розмови, спрямовувати її в потрібне русло, організовувати спілкування під час спільної діяльності, планувати й коригувати спільну практичну діяльність.

Для розвитку цього виду компетентності пропонуємо використовувати такі методи: комунікативні доручення на заняттях та в повсякденному житті; моделювання ситуацій спілкування на заняттях і в інших видах дитячої діяльності; використання природних ситуацій спілкування дорослого з дітьми і дітей між собою з навчальною метою; народні й дидактичні ігри; побудову діалогів за змістом картинки; побудову діалогів в ігрових мовленнєвих ситуаціях («Знайомство», «Запрошуємо до розмови», «Запрошуємо до гри» тощо); розігрування міні-інсценівок за сюжетами з повсякденного життя дітей; введення у словник вихованців лексико-граматичних засобів, спрямованих на встановлення й підтримку розмови (знаєш, бачиш, скажи, кажу тобі, я думаю, ясно, зрозуміло, добре, гаразд, так, авжеж, ні-ні), зразків комунікативно значущих діалогічних форм запрошення до розмови («Приєднуйся до нашої розмови», «Ходи до нас», «Розкажи нам», «Ми говоримо про…, а ти як гадаєш?»), вступу до розмови («Про що ви розмовляєте? Можна приєднатися до вас?», «Хочете, я розповім, що я знаю про…?») тощо [13].

До методів формування мовленнєвої компетентності відносимо навчання дітей складати розповіді, діалоги; словесні дидактичні ігри; моделювання ситуацій спілкування; завдання на розв'язання комунікативно-мовленнєвих задач у навчальному й повсякденному спілкуванні.

2.3 Аналіз та узагальнення емпіричної інформації

Наведена вища інформація дозволяє зробити такі основні висновки:

* першим і найавторитетнішим соціальним інститутом для дошкільника є родина, де різнопланово формується мовленнєва особистість;

* склад сім'ї, модель мовленнєвої взаємодії її членів накладає відбиток на взаємини дитини з ровесниками, що проявляється у виборі способів і засобів спілкування.

Дорослі виховують дітей своїми щоденними справами та вчинками. Все. що чують і бачать діти (і добре, і зле) знаходить відгомін в їхніх серцях.

Надзвичайно важливо забезпечити дитині емоційний комфорт, оскільки почуття захищеності, задоволеності своїми взаєминами з іншими сприяє формуванню довіри до людей, є основою розвитку самооцінки й реалізації особистісних потреб. Емоційно захищена дитина активна, самостійна, у неї яскраво виражені емоційні реакції.

Ефективність виховного впливу спілкування дитини з батьками залежить від вимог батьків, які мають бути справедливими, обґрунтованими, послідовними, спрямовуючими; від їх зауважень (важливо, щоб вони були необразливими, доброзичливими, не принижували гідності дитини), а також оптимального співвідношення позитивних і критичних оцінок.

Удосконалення психолого-педагогічної культури батьків є важливою передумовою правильного виховання дітей, оскільки первинна соціалізація, прищеплення культури взаємостосунків і розвиток гармонійної особистості належить сім'ї. Саме в сім'ї дитина набуває життєвого досвіду, вчиться культурі спілкування, засвоює норми поведінки. Вирішальний позитивний вплив на виховання дітей має почуття взаємної любові і поваги матері і батька, їхнє гуманне ставлення до інших людей.

Дитина потребує доброзичливого контролю і позитивної оцінки дорослого. Правильна поведінка в присутності дорослого - перший етап морального розвитку поведінки дитини. І хоча потреба поводити себе за правилами і набуває особистісного сенсу для дитини, її почуття відповідальності найкращим чином розкривається в присутності дорослого. Психологічний сенс того, що відбувається в поведінці дитини, полягає в тому, що хоча і за допомогою дорослого, але психологічно самостійно вона набуває почуття відповідальності за свою поведінку.

Потреба у визнанні виявляється в прагненні дитини утвердитися в своїх моральних якостях. Дитина рефлексує, намагається проаналізувати власний психічний стан, прогнозувати можливі реакції інших людей на свій вчинок, при цьому вона хоче, щоб люди відчували до неї доброзичливість, вдячність, визнавали і цінували її гарний вчинок. Дитина відчуває постійну потребу звертатися до дорослих за оцінкою результатів своєї діяльності і досягнень. У цьому випадку дуже важливо підтримати дитину, оскільки неувага, зневага, неповажне ставлення дорослого можуть призвести до втрати впевненості в своїх можливостях.

Спілкування з дорослими і однолітками дає можливість дитині засвоювати еталони соціальних норм поведінки. Дитина в певних життєвих ситуаціях зіштовхується з необхідністю підпорядковувати свою поведінку моральним нормам і вимогам. Тому важливим моментом в моральному розвитку дитини стає знання норм спілкування і розуміння їх цінності й необхідності.

За період дошкільного дитинства дитина проходить великий шлях в оволодінні соціальним простором з його системою нормативної поведінки в міжособистісних стосунках з дорослими і дітьми. Дитина засвоює правила адекватної лояльної взаємодії з людьми і в сприятливих для себе умовах може діяти відповідно за цими правилами.

Діти дошкільного віку виходять за межі сімейних зв'язків і починають спілкуватися з ширшим колом людей, особливо з однолітками. Розширення кола спілкування вимагає від дитини повноцінного оволодіння засобами спілкування, головним з яких є мова. Розвиток мови йде в кількох напрямах: удосконалюється її практичне вживання в спілкуванні з іншими людьми, разом з тим мова стає основою перебудови психічних процесів, знаряддям мислення.

У дошкільників продовжує збагачуватися словниковий запас. Цей процес залежить безпосередньо від умов життя і виховання; індивідуальні особливості тут найбільш помітні, ніж у будь-якій іншій сфері психічного розвитку. Дитина паралельно оволодіває умінням поєднувати слова в реченні за законами граматики, складними реченнями, а також більшістю поширених суфіксів (для позначення статі дітей, тварин тощо).

До кінця дошкільного віку дитина оволодіває складною системою граматики, включаючи діючі в мові закономірності синтаксичного і морфологічного порядку.

Висновки до розділу 2

Отже, для вивчення особливостей спілкування дітей в родинному колі та громадських місцях застосовують такі методи як спостереження за вихованцями у вільному спілкуванні на прогулянках, у різних видах діяльності; методика «дно миттєвих зрізів» структури групи в процесі вільного спілкування; методика «Рівень психосоціальної зрілості» (С. А. Банкова);методика Рене Жиля;проективний метод незакінчених речень; анкетування батьків, а також моделювання експериментальних ситуацій.

У процесі розвитку дитини від дня її народження і до семи років виникають і розвиваються чотири форми спілкування дитини з дорослим: ситуативно-особистісна, ситуативно-ділова, позаситуативно-пізнавальна, позаситуативно-особистісна.

Ситуативно-ділова форма найтиповіша для дошкільного дитинства. Наприкінці дошкільного віку виникає вища форма спілкування дитини з дорослим - позаситуативно-особистісна, у деяких дітей складається нова форма спілкування - позаситуативно-ділова. Дитина зосереджується на соціальному оточенні, світ людських проблем починає приваблювати її більше, ніж навколишній світ.

У старших дошкільників виникають різні мотиви спілкування: від ситуативно-ділових до найскладніших пізнавальних і особистісних. Провідним мотивом спілкування стає особистісний.

Мовленнєве спілкування дітей відбувається у процесі формування комунікативно-мовленнєвої діяльності. Змістовий бік її розвитку пов'язаний з формуванням когнітивно-комунікативної, орієнтувально-планувальної, організаційно-комунікативної, мовленнєвої, комунікативно-діяльнісної компетенцій.

Для розвитку в старших дошкільників потреби в мовленнєвому спілкуванні можливо використовувати такі методи і прийоми: комунікативні доручення на заняттях та в повсякденному житті; ранкові привітання; бесіди вихователя з дітьми та організація їх мовленнєвого спілкування; створення проблемних ситуацій; розігрування художніх творів у формі діалогу; ігри-драматизації, сюжетно-рольові ігри, підготовка і проведення свят, розваг, днів народження; моделювання ситуацій спілкування на заняттях та в інших видах діяльності, організація спілкування між дітьми різного віку; створення в групі доброзичливої атмосфери, налагодження вихователем емоційно-особистісних стосунків з кожною дитиною, індивідуальний підхід до дитини у процесі мовленнєвого спілкування (навчального й повсякденного); використання природних ситуацій спілкування дорослого з дітьми і дітей між собою з навчальною метою; народні й дидактичні ігри; побудову діалогів за змістом картинки; побудову діалогів в ігрових мовленнєвих ситуаціях.

Старші дошкільники вже оцінюють партнера по спілкуванню за різноманітними якостями - діловими, особистісними, пізнавальними. Гострий інтерес до однолітків у них виражається у формі активного наслідування, конкурентного ставлення. Діти починають оцінювати себе з точки зору інших людей, навчаються ніби з боку аналізувати свої дії та приймати рішення, враховуючи можливу реакцію на них партнерів, частіше намагаються показати одноліткам, що вони вміють робити, пишаючись власними досягненнями.

Наприкінці дошкільного віку в багатьох (але не в усіх) дітей складається нова форма спілкування - позаситуативно-ділова. Вони повідомляють одне одного, де були й що бачили, діляться планами чи уподобаннями, розповідають про своїх батьків та друзів, оцінюють якості та вчинки інших, обговорюють події, які відбуваються у них удома, охоче ходять у гості. Діти можуть розмовляти упродовж тривалого часу, не виконуючи при цьому ніяких практичних дій, розповіді точаться навколо тем про живу природу, тварин, предметний і соціальний світи.

Організовуючи ігрову діяльність дітей, варто приділяти особливу увагу формуванню їхніх комунікативних умінь, зокрема таких:

- адресувати свої висловлювання одноліткові;

- привертати його увагу до себе;

- спілкуватись у доброзичливій формі;

- переконливо аргументувати свої думки (висловлюючи прохання, оцінки, розпорядження, доручення тощо).

ВИСНОВКИ

спілкування дитина дошкільний

Бажання і вміння співпрацювати, потреба в спілкуванні, соціальний статус дитини в групі-це важливі моменти які вимагають спеціальної уваги як батьків так і педагогів. Якісна своєрідність міжособистісної взаємодії дітей дошкільного віку полягає в нерозривному зв'язку ставлення людини до оточуючих і самої себе.

Дошкільне дитинство є періодом первісного становлення особистості, періодом розвитку особистісних механізмів і утворень. Особистість дитини починає формуватися саме в цей цікавий і складний період. Основну роль в психічному розвитку, становлення особистості відіграє взаємодія дитини з середовищем і, в першу чергу, з соціальним оточенням, засвоєння нею досвіду дорослих в ігровій та навчальній діяльності.

А взаємодія із соціомумом не можлива без спілкування.

Спілкування - це це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера.

Перший досвід спілкування дитина отримує в колі своєї родини.

Сім'я - це особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми і сумніви. І якщо дитина не ділиться з батьками своїми переживаннями, варто задуматися над тим, чи справна їхня „машина сімейного виховання".

Психологи стверджують, що правильно організоване спілкування - запорука доброго настрою, душевного спокою. З іншого боку, встановлено, що ніде люди не ранять один одного так боляче, як вдома, в сімейних конфліктах.

В.О.Сухомлинський пише: "Без батьківської мудрості немає виховної сили сім'ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей; сімейні стосунки, побудовані на громадському обов'язку, відповідальності, мудрій любові й вимогливій мудрості батька та матері самі стають величезною виховною силою".

Не менш важливим є і уміння спілкуватися дитиною із своїми однолітками та іншими дорослими. Ці навички дошкільнята також отримують і у дитячих садочках.

Для вивчення особливостей спілкування дітей в родинному колі та громадських місцях застосовують такі методи як спостереження за вихованцями у вільному спілкуванні на прогулянках, у різних видах діяльності; методика «дно миттєвих зрізів» структури групи в процесі вільного спілкування; методика «Рівень психосоціальної зрілості» (С. А. Банкова);методика Рене Жиля;проективний метод незакінчених речень; анкетування батьків, а також моделювання експериментальних ситуацій.

Отже, спілкування дошкільників з дорослими та однолітками має певні характерні особливості, що проявляються у мотивах спілкування, його загальному рівні, дотриманні норм поведінки, ставленні до співрозмовника, наявності певних засобів спілкування. Знання цих особливостей допоможе правильно будувати роботу з кожною конкретною дитиною.

Вирішальний позитивний вплив на виховання дітей має почуття взаємної любові і поваги матері і батька, їхнє гуманне ставлення до інших людей.Таким чином, прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де мати і батьки по-справжньому люблять одне-одного і разом з тим люблять і поважають людей. У таких дітей - мир і спокій у душі, стійке моральне здоров'я, щиросердечна віра в добро, віра в людську красу.

Отож, батьківське спілкування допомагає встановлювати доброзичливі, правдиві і щирі відносини з дітьми, розвивати і збагачувати позитивні сімейні традиції і звичаї, виховувати дітей на позитивних прикладах родоводу та сім'ї. Тому, слід більше уваги приділяти дітям і по можливості активніше з ними спілкуватися.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Берн Е. Що ти кажеш після привітання? Харків:Клуб сімейного дозвілля,2018. 432 с

2. Виготський Л. С. Дитяча психологія / Л. С. Виготський // Збірка творів 6-ти томах,том 4. Москва:Педагогіка, 1984. 432 с.

3. Ельконін Д.Б. Детская психология. Москва: Видавничий центр «Академія»: 2007.384 с.

4. До історії дослідження спілкування. Спілкування як предмет наукового знання; дослідження проблеми спілкування в працях В. М. Бехтерева, В. Н. Мясищева, А. А. Леонтьєва, Б. Г. Ананьєва, А. А. Бодалева. Stud.com.ua.Сайт:https://stud.com.ua/49631/psihologiya/istoriyi_doslidzhennya_spilkuvannya_spilkuvannya_predmet_naukovogo_znannya_doslidzhennya_problemi_spilkuvann

5. Кононко О.Л.робота: Психологічні основи особистісного становлення дошкільника. Київ. Інститут психології ім. Костюка Г. С.,2001. 37 с.

6. Курсова робота «Розвиток навичок спілкування в дошкільному віці». Allbest.Сайт: https://knowledge.allbest.ru/pedagogics/d-2c0a65635b2ad69b4c43b89521306d26.html

7. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій). Київ: Центр учбової літератури. 2010, 128 с.

8. Мухина В.С. Детская психология. Москва. Просвещение,1985. 272 с.

9. Особливості спілкування дошкільника. Спілкування в сім'ї. Навчальні матеріали онлайн. Сайт:https://pidruchniki.com/1356061537076/psihologiya/osoblivosti_spilkuvannya_doshkilnika

10. Павелків Р.В. Вікова психологія. Київ. Кондор, 2015. 469 с.

11. Павелків Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія. Київ. Академвидав, САМ, 2011. 376 с.

12. Поняття про спілкування,його види,засоби та функції. Студопедія.

Сайт: https://studopedia.org/6-149125.html

13. Правильне спілкування дітей і батьків. Психологія дитини.

Сайт: https://childdevelop.com.ua/articles/psychology/175/

14. Психологія спілкування і міжособистісні відносини. TextReferat. Сайт:http://ua.textreferat.com/referat-10695.html

15. Психофізіологія мовлення. STUDENTAM.NET.UA. Сайт:http://studentam.net.ua/content/view/10745/86/

16. Савчин М.В., Василенко М.П. Вікова психологія. Київ, Академвидав,2005. с. 360.

17. Смольникова Г.В. Психологічні особливості спілкування дітей в різновікових групах дошкільного навчального закладу. Київ. Інститут післядипломної освіти Київського університету ім. Бориса Грінченка, 2015. с.82.

18. Спілкування як феномен соціальної психології. STUDENTAM.NET.UA. Сайт:http://studentam.net.ua/content/view/3179/97/

Размещено на Allbest.ru