Груповий психотерапевт

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Професійне і особистісне в діяльності психолога дуже часто бувають тісно пов'язані. Важко бути в особистісному плані одним, а у професійній діяльності абсолютно іншим. Тому особистісні якості становлять важливий фундамент професійної успішності психолога. Як сказав один студент, "у тих людей, яких я вважаю по-справжньому професійними психологами, я завжди помічав незвичайне злиття професії та життя, включеність внутрішніх переживань і напруженого духовного пошуку в контекст професійної діяльності і, навпаки, включеність професійної діяльності в загальний контекст всієї життя. Це для мене ідеальна ситуація - щоб усе, що я роблю як професіонал, ставало частиною мого духовного пошуку "[1, с. 25].

Важко знайти особистісні якості, однаково важливі для таких різних сфер діяльності психолога як наукова психологія, практична психологія, викладання психології. Кожна з них пред'являє до особистості психолога цілий ряд специфічних вимог.

Стану людини при взаємодії з навколишнім світом проявляються як людські якості. Основними людськими станами і якостями є адекватність ситуації, активність, доцільність, духовність, сприйнятливість.

Для професійної діяльності визначають значення мають професійно важливі якості. Саме ці якості дозволяють успішно реалізовувати необхідну діяльність. У процесі своєї діяльності психолог неминуче проектує свої переживання, свій внутрішній світ па виникаючі ситуації. Також на його роботу впливає ставлення як до світу, так і соціально-економічних та політичних проблем[12, с. 155].

Проблема співвідношення рівня професійної підготовки та особистісних якостей фахівців, що працюють у сфері консультаційної, досить складна і неоднозначна. В даний час робота консультантів розрізняється за методиками, що використовуються ними на практиці, по манері спілкування до замовниками, за підходами до вирішення проблем і т. д. Саме тому обговорення цієї проблеми - співвідношення професійних навичок і особистісних якостей консультанта - викликає безліч різних, часом суперечливих і взаємовиключних підходів, думок, позицій. У чому професійне становлення консультанта пов'язано з тим, якими він володіє здібностями як людина.

креативність стрес психотерапевт емоційний



1. Груповий психотерапевт: особистісні та професійні вимоги

Перше питання це- хто ж такий груповий психотерапевт - це фахівець з вищою медичною та психологічною освітою (в залежності від моделі психотерапії), який володіє груповими методами роботи, і спрямований на вирішення глибинних проблем. Кваліфікація групового психотерапевта здобувається за напрямом, який вибирає особисто фахівець в залежності від надання психотерапевтичних послуг[6, с. 55].

Який же мае бути взірцевий груповий психотерапевт - це спокійний, врівноважений фахівець середнього віку (або старший), який має ґрунтовну професійну підготовку, дотримується етичних принципів психотерапії. Такій людині властиві правдивість, автентичність і внутрішня гармонія. Вона класично вдягається, поважно поводиться, досконало володіє мовою і справляє враження інтелектуальної респектабельності[10].

З точки зору реалізації цілей і завдань роботи психотерапевта є головною фігурою психотерапевтичного процесу. Він привносить у нього індивідуальні риси, обумовлені його теоретичною орієнтацією, використовуваними психотерапевтичними прийомами, досвідом, а також особистісними особливостями. Всі ці фактори, пов'язані з індивідуальністю психотерапевта, впливають на груповий процес і результати лікування. В літературі широко дискутується проблема співвідношення професійних навичок та особистісних особливостей роботи психотерапевта, хоча при цьому і підкреслюється їх взаємозв'язок, оскільки рівень професійних навичок багато в чому визначається особистісними особливостями психотерапевта, а вони, у свою чергу, в значній мірі зумовлюють вибір терапевтичних прийомів[8, с. 163].

Серед особистісних характеристик роботи психотерапевта, традиційно розглядаються в якості сприяють ефективності групової психотерапії, можна вказати наступні:

· відкрита позиція психотерапевта щодо пацієнтів;

· вміння сприймати відмінні від власних погляди;

· позиції та судження;

· відсутність оцінок;

· гнучкість і терпимість;

· емпатичность;

· автентичність - це повне усвідомлення справжнього моменту - вибір способу життя в даний момент - прийняття відповідальності за свій вибір;

· повага до іншого;

· прагнення допомогти;

· сердечність;

· вміння створити доброзичливу, безпечну атмосферу в групі та ряд інших[6, с. 55].

Таким чином, ефективний консультант - це зріла особистість. Особистість, яка в своїй роботі керується не формулами і правилами, а вимогами ситуації, здатна здійснювати власний вибір, будувати глибокі відносини з іншими людьми, усвідомлювати себе і свої обмеження і розуміти іншу людину. При цьому важливо, щоб консультант мав високий рівень рефлексії і був здатний сам ефективно вирішувати власні проблеми. Якщо ви не впевнені же консультанту необхідно звертатися до супервізору за допомогою[12, с. 243].

Термін «керівництво психотерапевтичною групою» по суті справи передбачає аналіз поведінки роботи психотерапевта. При систематизації можливих типів поведінки роботи психотерапевта зазвичай використовують такі категорії, як:

· «роль»

· «орієнтація»

· «терапевтичний стиль».

Поняття «роль» в даному випадку зводиться до положення, яке займає психотерапевт в структурі групи. Ялом (Yalom I. D., 1970, 1975) виділяє 2 основні ролі роботи психотерапевта: технічний експерт,еталонний учасник[12, с. 245].

В якості експерта психотерапевт планомірно і цілеспрямовано використовує свої знання та професійні навички для досягнення психотерапевтичних цілей і в потрібний момент застосовує відповідні методи. Як еталонний учасник, він переслідує двояку мета: демонстрація бажаних зразків поведінки в групі та прискорення процесу соціального навчання. Відмовляючись від чільного становища в групі, він тим самим прискорює досягнення нею незалежності і згуртованості[11, с. 343].

Кратохвіл (Kratochvil S., 1978) виділяє 5 основних ролей роботи психотерапевта:

· активний лідер (керівник)

· аналітик

· коментатор

· посередник

· дійсний член групи.

Активний лідер (керівник) визначає активність групи, направляє її дії, роз'яснює, що управляє, вчить. У групі, керованої подібним чином, пацієнти часто звертаються до психотерапевта за вказівками, порадами, підтримкою і дуже залежні від нього. Позицію психотерапевта тут можна порівняти з роллю інструктора, вчителя і опікуна[3, с. 136].

Роль аналітика характерна для психотерапевтів в психоаналітично орієнтованих групах. Аналітик веде себе індиферентно, ніяк не проявляючи себе і залишаючись особистісно-нейтральним. Така поведінка психотерапевта повинно сприяти здійсненню пацієнтами перенесення інфантильних почуттів. Основні функції психотерапевта в даному випадку - інтерпретація і аналіз.

На відміну від індивідуальної психоаналітичної терапії, психотерапевт в групі може залишатися пасивним, його зусилля спрямовані на те, щоб стимулювати групу до аналізу[4, с. 143].

Коментатор, так само як і аналітик, не керує групою і не направляє її, дозволяючи вільно розвиватися груповим ситуацій і процесів. Через певні інтервали він узагальнює і коментує все, що відбулося за цей час у групі. Неличностний, описовий характер коментарів часто викликає агресивну реакцію групи. Тривають коментарі психотерапевта в кінцевому рахунку дозволяють учасникам групи зрозуміти сутність подій, що відбуваються. Роль коментатора має особливе значення при интеракционной орієнтації групової дискусії, коли існує необхідність навчити пацієнтів розуміти істинний сенс взаємодій і групових процесів[5].

Роль посередника близька до ролі експерта. Посередник не бере на себе повної відповідальності за те, що відбувається в групі, проте періодично втручається в її діяльність і орієнтує її так, щоб вона найбільш ефективно просувалася в потрібному напрямку. Він сприймається групою як експерт, який розбирається в багатьох питаннях і може надати необхідну інформацію, не нав'язує групі рішень, але не відмовляється сприяти. Посередник також використовує різні психотерапевтичні прийоми, але, на відміну від активного лідера (керівника), надає групі можливість самостійно переробляти отриманий матеріал. Експерт може коментувати, класифікувати, узагальнювати, проте його тлумачення та інтерпретації подаються у вигляді гіпотез. В ролі справжнього члена групи, автентичного особи психотерапевт робить у групі все, що роблять інші її учасники, і проявляє свої справжні почуття і переживання. Він стає, таким чином, еталонним учасником і показує членам групи, яку користь вони можуть отримати[6, с. 246]. Завдяки такій поведінці психотерапевт сприяє створенню у групі необхідних психотерапевтичних норм. Особливість даної ролі полягає в тому, що в ній психотерапевт намагається подолати суперечність між власними вимогами до іншим учасникам групи і власною поведінкою, яке особливо характерне для ролей аналітика і коментатора.

Проте автентичність психотерапевта, як підкреслює Кратохвіл, обмежена його особистісними особливостями, цілями групи і потребами її учасників. Ледер і Високиньска (Leder S., Wysokinska T., 1980) [12, с. 235], враховуючи такі критерії, як соціальна роль, до якої можна звести поведінка психотерапевта, спосіб впливу (навчання), ступінь директивності, ступінь активності, передача позитивних емоцій, анонімність або ступінь саморозкриття психотерапевта, професійна підготовка, виділяють наступні ролі роботи психотерапевта:

· технічний експерт

· ініціатор

· дидактик

· опікун

· товариш

· повірений.

Як найбільш важливі професійні якості психолога (крім якостей, які необхідні в будь-який інший професії: відповідальність, сумлінність, терпимість і т.п.) можна виділити наступні[9, с. 341].

· Емпатія -це здатність до співпереживання, ставити себе на місце іншого. Емпатія - спосіб розуміння без осмислення, проникнення в емоційний світ іншої людини.

· Відкритість - постійна готовність взаємодіяти з навколишнім світом.

· Самовладання - уміння контролювати свої настрій і почуття, збереження спокою і незворушності в будь-якій ситуації. Особливо це складно, коли замовник або клієнт поводиться агресивно, нав'язливо, капризно і т.п. Збереження кордонів власного "Я" дозволяє контролювати надходить через органи чуття інформацію із зовнішнього реального світу в будь-яких ситуаціях.

· Конгруентність (лат. - Співрозмірний, відповідний) - це процес безоціночного прийняття і усвідомлення людиною своїх власних реальних і актуальних відчуттів, переживань і проблем з їх подальшим точним озвучуванням в мові і виразом в поведінці способами, що не травмуючими інших людей. Даний термін був введений в психологію К. Роджерсом[7, с. 143].

· Інтерес до людей - емоційно позитивне, доброзичливе ставлення до оточуючих людей, що супроводжується бажанням і прагненням спілкуватися з ними, дізнаватися їх.

· Уміння визнавати помилки - це одне з важливих якостей, які дозволяють виправляти помилки і самовдосконалюватися.

· Стрессоустойчівості - здатність людини переносити значні інтелектуальні та емоційні навантаження, обумовлені навантаженнями професійної діяльності.

· Рефлексія - здатність людини до критичного самоаналізу, здатність до роздумів про сенс людського існування.

· Понятійного мислення - здатність адекватно сприймати реальну ситуацію, тобто вміння виділяти суть об'єкта чи явища, вміння бачити причину і прогнозувати наслідки, систематизувати інформацію і будувати цілісну картину світу.

· Комунікативність - здатність швидко і легко знаходити спільну мову з людьми. Для психолога необхідно розмовляти зрозумілою для замовника або клієнта мовою. Важливо вміти наближати свою промову до мови співрозмовника для поліпшення контакту при умінні психологічно коректно взаємодіяти із збереженням дистанції[1, с.87].

Важливо пам'ятати, що особистість людини не є механічною сумою психологічних якостей. Ці психологічні якості інтегровані в єдиній особистості. Ядром особистості, детерминирующим всі її приватні прояви, служить мотиваційна сфера, що представляє собою складну і взаємопов'язану систему прагнень і спонукань людини. Розвиток особистості передбачає формування ієрархічної мотиваційно-потребової структури, де домінують вищі духовні потреби.

Таким чином, практична етика є невід'ємною частиною будь-якої професійної діяльності, що передбачає безпосередній вплив на психічну реальність людини. Сучасне життя людини в суспільстві протікає так, що, по суті, будь-яка сфера суспільного життя надає в тій чи іншій мірі на нього такий вплив. Рішення професійно етичних проблем допомагає успішно функціонувати як у своєму професійному середовищі, так і в суспільстві в цілому[2, с. 133].

Цілі і ціннісні орієнтації професіонала виходять за рамки професії і стосуються не тільки етики (в її філософської традиції), але і зачіпають світогляд в більш широкому сенсі. Професійна самосвідомість фахівця починається з рефлексії проблем своєї професійної діяльності. Таке усвідомлення є відмінною мотиваційною основою і для отримання знань, необхідних для вирішення проблем, а для психолога - необхідних ще й для власного особистісного зростання. Саме відчуття безперервного процесу власного професійного та особистісного зростання (неминучого через подолання безлічі внутрішніх і зовнішніх проблем) в підсумку забезпечує відчуття справжнього щастя і задоволення професіонала[16, с. 157].

2. Професійно важливі якості і риси групового психотерапевта

Складовими професійної підготовки групового психотерапевта є наступні: є психічне здоров'я кандидата, оскільки психологічними спеціальностями часто прагнуть оволодіти люди з помітними особистими проблемами, які вони будуть переносити на робочі ситуації[5].

Значною складовою професійної діяльності групового психотерапевта є інтелект, особливо так званий «соціальний інтелект», який є центральним механізмом розуміння поведінки іншої людини.

Безумовно важливою для діяльності є мотиваційна сфера, гуманістична спрямованість особистості групового психотерапевта, а саме: альтруїстичні позиції, високий рівень мотивації до професії, значне переважання пізнавальних і емпатійних мотивів у роботі з клієнтом, готовність до співробітництва та націленість на його позитивний результат[17, с. 143].

Бажано, щоб освіта була такою, що включає вивчення основ психології (наприклад, різні спеціалізації психологів, педагогів, медиків, соціальних педагогів, соціальних працівників, певні менеджерські спеціальності, пов'язані з менеджментом персоналу тощо). Крім того, кандидат у тренери повинен пройти тренінг для тренерів як спеціальну програму, яка має включати такі компоненти:

* теоретична підготовка:

* спостереження за роботою досвідчених тренерів;

* супервізії перших тренінгів;

* набуття особистого досвіду учасника тренінгової групи;

* набуття особистого досвіду застосування прийомів психотерапії та психопрофілактики[18, с. 237].

Досвід, який отримує тренер під час навчання, є надзвичайно важливим для подальшої самостійної роботи, адже він одночасно охоплює кілька ролей: учасника, спостерігача, тренера.

Груповий терапевт зобов'язаний мати розвинуте почуття особистої ідентичності, знати свої психологічні потреби (напр., Що дає йому робота з групами), стиль поведінки, їх вплив на учасників і роботу всієї групи. Ясно розуміти свої роль і функції в групі; ознайомити з цим учасників. Бути достатньо підготовленим до роботи з групами певного характеру, тобто мати підготовку, відповідну вимогам професійної кваліфікації[24, с. 98].

Знати і розуміти теоретичні принципи роботи з психотерапевтичними групами. Це означає вміння терапевта пояснити учасникам та колегам, чому він так чи інакше веде себе в групі, до яких змін спонукає учасників, як розуміє роботу групи та її результати. Знати систему своїх цінностей і не нав'язувати її учасникам; поважати право учасників бути унікальними, самостійно мислити.

Ознайомити учасників з цілями групи і роз'яснити їх. Прагнути до того, щоб використовувані методи роботи відповідали цим цілям. Бути завжди психологічно і фізично готовим до роботи, щоб кожна зустріч була для учасників продуктивною[25, с. 172].

Не робити в групі того, до чого не готовий, не має досвіду ні як учасник, ні як терапевт групи.

Забезпечити і поважати права учасників: дозволяти їм вибирати, коли і про що говорити в групі; запобігти будь-які форми тиску на групу, що порушують право самовизначення учасників; припиняти пробивисміювання, приниження, витіснення з групи учасників[26, с. 96].

Утриматися від експлуатації учасників групи з метою задоволеннясвоїх психологічних потреб і довіряти їх датності розпоряджатися інаправляти своє життя.

Уникати "прив'язування" групи до себе, маніпулювання учасниками, еротичних і сексуальних зв'язків з ними.Попередити учасників про можливе психологічному ризик, пов'язаний із застосуванням окремих методів.

Суворо дотримуватися принцип конфіденційності, разом з групою обговорити кордону конфіденційності - як свої, так і учасників - на весь період роботи групи[28, с. 343].

Прийняти на себе відповідальність за більш об'єктивну оцінку ефективності використовуваних методів[29].

Одне з визначень психотерапії - це «зцілення душі душею». З цього випливає, що групова психотерапія - це «зцілення душі з допомогою багатьох душ»; це вплив, дія, підтримка, відкритість та відвертість, конфронтація та прямота, прийняття і справедливість, це все те, що ми можемо відчувати та приймати або не приймати. Те, з чим ми погоджуємось або відкидаємо. Група - це всесвіт в мініатюрі. І при достатній кількості часу учасники починають вести себе в групі дуже подібно до того, як ведуть себе в своєму соціальному оточенні. Якщо наприклад, в життєвих ситуаціях учасник поводить себе досить стримано чи навпаки, має надлишок прямоти, то таким він буде і в групі.

Група- це потужне джерело змін, так як для впливу на особистість і поведінку учасника використовуються не тільки навики психотерапевта, але і психотерапевтичний потенціал групи в цілому?")[12, с. 122].

Беручи участь в групі можна отримати новий досвід взаємостосунків, ділитись почуттями і думками, давати та отримувати зворотній зв'язок, віддавати та приймати підтримку. Для багатьох група може бути навіть ефективнішою чим індивідуальна терапія. Якщо в індивідуальній терапії спрацьовує «ефект дзеркала», то в груповій це «кімната з дзеркалами зі всіх сторін». І дуже важливо памятати, що чим більше учасник може віддати групі, тим більше може отримати від групи. Учасники групи можуть бути більш відвертими у своїх спостереженнях ніж психотерапевт і в цьому є велика психотерапевтична цінність?")[31].

Найважливішим психотерапевтичним фактором у груповій роботі є взаємостосунки її учасників та їхня взаємодія з терапевтом групи. Не применшуючи вкладу кваліфікованого терапевта, хотілося б підкреслити значення самої групи, як потужного джерела терапевтичних змін її учасників. Психотерапевтичний вплив самої групи на учасників відрізняє групову психотерапію від індивідуальної, основою якої є контакт одного клієнта з психотерапевтом (консультантом). Звісно, це не означає, що в груповій психотерапії об'єктом допомоги є тільки сама група. В будь-якому випадку ним і тут залишається окрема людина?")[33].

Будь-яка психотерапія перш за все це допомога окремій людині. Але в групі, для впливу на особистість і поведінку учасника, використовуються не тільки навички терапевта, але і психотерапевтичний потенціал окремих учасників і групи в цілому.

3. Мікронавики групового психотерапевта

Мікронавики групового психотерапевта"прийшли" в групову психотерапію з індивідуальної роботи і призначені для створення згуртованості групи, це:

ь Активне слухання. Слухання іншої людини залежить від наших установок. Навчитися правильно вислуховувати можна, ідентифікуючи в собі бар'єри, що заважають бути повністю уважним до слів іншої людини[11, с. 343].

ь Переформулювання тверджень. Це повторення терапевтом своїми словами утвердження учасника групи без спотворення його думки з метою упевнитися, чи правильно терапевт розуміє його слова.

ь Пояснення. Виділення суті висловлювання учасника групи за допомогою спрощення цього висловлювання. Це допомагає учасникам краще розібратися в невизначених і суперечливих почуттях і думках, а також краще зрозуміти, про що йдеться. Пояснення особливо цінно на початковій стадії роботи групи при формулюванні проблем, що потребують вирішення, і індивідуальних цілей в групі[12, с. 543].

ь Узагальнення. Зв'язування окремих моментів міжособистісної взаємодії та окремих елементів роботи групи. Воно надає напрямок роботі групи, робить її більш послідовною. Узагальнення особливо цінно після обговорення окремих тем, при закінченні занять групи.

ь Питання. Насамперед маються на увазі відкриті питання, які спонукають до самоаналізу. З їх допомогою можна заохочувати подальшу бесіду, отримувати інформацію, стимулювати мислення. У роботі групи значно ефективніше питання "хто?", "Що?" і "як?" ("Що найгірше може з вами трапитися, якщо ви розповісте про це?" "Як ви відчуваєте страх відкидання в цій групі?")[13, с. 132].

ь Інтерпретація. З її допомогою терапевт групи пояснює поведінку, почуття і думки учасників, їх взаємозв'язку. Інтерпретація спонукає учасників до більш глибокого самоаналізу, надає їм нову перспективу розуміння своєї поведінки. Перед інтерпретацією терапевт повинен відповісти собі на два питання: Чи правильна моя інтерпретація? Чи своєчасна моя інтерпретація?

ь Конфронтація. Це спонукання учасників звернути увагу на протиріччя в їх словах і діях, між окремими твердженнями, на розбіжність вербального та невербального поведінки. Конфронтація, яка допомагає усвідомити протиріччя, може допомогти учасникам групи щире аналізувати себе. Під час конфронтації повинна оцінюватися не особистість учасника, а його вчинки[7, с. 443].

ь Відображення почуттів. Це розкриття змісту почуттів учасникам. Воно дозволяє учасникам групи знати, що терапевт почув їх і зрозумів те, що приховано за словами.

ь Надання підтримки. Воно означає підбадьорення учасників групи, що допомагає створювати безпечну атмосферу в групі, заохочує довіру. Підтримка обов'язково потрібна, коли учасник переживає кризу, коли він намагається змінюватися і сумнівається в плідності і конструктивності своїх зусиль і т.п.

ь Емпатія. Це ототожнення з учасниками групи, здатність побачити події через призму їх суб'єктивного світу. Воно стимулює згуртованість групи, показує зусилля терапевта зрозуміти учасників[12, с. 253].

ь Фасилітація. Це заохочення відкритого спілкування в групі, допомогу учасникам в поступовому возлаганні на себе всі більшої відповідальності за хід роботи в групі. Терапевт допомагає учасникам відкрито виражати свої очікування і страхи, створює атмосферу взаємної довіри, в якій надається підтримка учасникам, які намагаються змінюватися або відкриває свої глибокі проблеми[32].

ь Висування цілей. Формулювання конкретних цілей групи і допомогу учасникам у визначенні конкретних особистих цілей. Це надає більш певний напрям активності групи (про формулювання цілей більш докладно буде говоритися при обговоренні роботи терапевта на початковій стадії роботи групи) [3, с. 344].

ь Оцінка. Це постійна оцінка що відбувається групового процесу та індивідуальної динаміки учасників. Після кожної зустрічі групи слід оцінити, що сталося з окремими учасниками і між ними, що має відбуватися під час наступної зустрічі. Терапевт повинен постійно запитувати себе, які зміни відбуваються в групі, які психотерапевтичні та антитерапевтічні сили діють в групі і т.п. Слід спонукати і самих учасників оцінювати те, що відбувається в групі. Це розширює самосвідомість учасників і допомагає краще зрозуміти, що відбувається в групі[21, с. 143].

ь Реагування (зворотний зв'язок). Терапевт групи зобов'язаний конкретно і відверто реагувати на вчинки, почуття, висловлені думки учасників. Це допомагає їм створити більш чітке уявлення про те, як їх поведінка бачать інші, і тим самим заохочує розширення самосвідомості (про реагування більш докладно піде мова при обговоренні роботи групи на початковій стадії) [20, с. 48].

ь Інформування. Це вміння вчасно надати учасникам групи потрібні знання або дати поради, що допомагають знайти альтернативні способи поведінки. Про це більш детально вже говорилося при обговоренні інформування як одного з психотерапевтичних факторів групи[22, с. 15].

ь Оберігання. Це захист учасників від непотрібного психологічного ризику в роботі групи, утримування від необдуманих вчинків, занадто глибокого саморозкриття, коли інші учасники групи не готові до достатнього розуміння.

ь Саморозкриття. Відкрите емоційне реагування терапевта групи на "тут і тепер" події, що відбуваються. Це сприяє більш глибокого спілкування в групі, підвищує взаємну довіру, допомагає учасникам зрозуміти, як можна належним чином показати себе. Розкриття терапевта в групі більш докладно буде обговорюватися нижче[27, с. 143].

ь Моделювання. Демонстрація терапевтом своїми діями бажаного поведінки в групі. Така поведінка терапевта сприяє більш продуктивному поведінки учасників.

ь Використання пауз мовчання. Що виникають з ініціативи терапевта паузи мовчання допомагають учасникам сконцентруватися, глибше пережити емоційно інтенсивні події в групі, краще розібратися в собі і в груповому процесі[7, с. 343].

ь Блокування. Це зупинка непродуктивної поведінки в групі, наприклад, постійного запитування, балаканини, втручання в особисте життя інших учасників, непродуктивних пауз і т.п[11, с. 443].

ь Завершення. Це допомога учасникам групи у завершенні окремої зустрічі або всього курсу групової психотерапії[14, с. 153].

Проблема співвідношення рівня професійної підготовки та особистісних якостей фахівців, що працюють у сфері консультаційної, досить складна і неоднозначна. В даний час робота консультантів розрізняється за методиками, що використовуються ними на практиці, по манері спілкування до замовниками, за підходами до вирішення проблем і т. д. Саме тому обговорення цієї проблеми - співвідношення професійних навичок і особистісних якостей консультанта - викликає безліч різних, часом суперечливих і взаємовиключних підходів, думок, позицій. У чому професійне становлення консультанта пов'язано з тим, якими він володіє здібностями як людина.

Для психолога необхідні наступні риси особистості:

1) ентузіазм стосовно до роботи та її завданням,

2) старанність - здатності та нахили до тривалого і посидючість праці,

3) дисциплінованість,

4) здатність до критики і самокритики,

5) неупередженість ,

6) вміння ладити з людьми



Теоретичні питання

Питання	Відповідь
1.Який мае бути психотерапев?	Це спокійний, врівноважений фахівець середнього віку (або старший), який має ґрунтовну професійну підготовку, дотримується етичних принципів психотерапії. Такій людині властиві правдивість, автентичність і внутрішня гармонія. Вона класично вдягається, поважно поводиться, досконало володіє мовою і справляє враження інтелектуальної респектабельності.
2.Які е стилі роботи групового психотерапевта?	Можна виділили 6 найважливіших типів групових терапевтів. 1. "Агресивний лідер". Це терапевт, що нав'язує свою думку, схильний до конфронтації, вимогливий, але в той же час проявляє турботу про учасників групи. Свої психотерапевтичні зусилля він зосереджує на вирішенні проблем окремих учасників, а не групи в цілому. Учаснику надається певна схема для розуміння себе і світу. Терапевт цього типу є авторитарним, єдиновладним керівником групи. Разом з тим він не уникає відкриватися перед учасниками групи. Це лідер харизматичного типу. До цього типу були віднесені терапевти груп гештальттерапии, психодрами, зростання особистості. 2. "Люблячий лідер". Це дбайливий терапевт, який приймає до уваги потреби учасників групи. Він дає учасникам не тільки свою любов, але і потрібну інформацію про те, як змінити себе, вирішувати свої проблеми. Це "мудрий і дбайливий батько". До цього типу були віднесені терапевти Т-груп, марафонів, трансакційного аналізу. 3. "Соціальний інженер". Він більше керує роботою групи як цілого. Індивідуальні потреби учасників, їх міжособистісні стосунки в нього на другому плані. Терапевт цього типу рідко протистоїть групі, не надто вимогливий; учасниками оцінюється як неавторитарного лідер. До цієї категорії були віднесені терапевти Т-груп, груп "зустрічей" і психодрами. 4. "Лідер, що не втручається". Він малоактивний, ніколи не буває в стані конфронтації з групою, нічого не вимагає від учасників, не допомагає їм, взагалі схильний триматися на великій відстані від учасників. Терапевт цього типу бере участь у діях групи номінально. До цієї категорії були віднесені терапевти психоаналітичних груп і трансакційного аналізу. 5. "Холодний і агресивний лідер". Він менш агресивний, ніж терапевт першого типу, і відрізняється від нього тим, що намагається не впливати на хід роботи групи, учасникам надає мінімальну допомогу. У центрі уваги терапевта цього типу - груповий процес як ціле. До цієї категорії були віднесені терапевти груп зростання особистості. 6. "Технік". Він пропонує групі безліч різноманітних групових вправ та ігор, постійно контролює хід роботи групи і є авторитарним. До цієї категорії були віднесені терапевти груп зростання особистості.
3. Які є фази розвитку групи?	Настановча фаза. Починається з першого спілкування керівника з членами групи. В ході першої зустрічі узагальнюються програма, план, мета, завдання, що стоять перед учасниками, процедурні та методичні аспекти. Головним завданням, яке вирішується на цій фазі, - зацікавити членів групи, створити атмосферу інтриги та очікування чогось нового, несподіваного. Під час занять важливо підтримувати її, не давати шансу для виникнення почуття розчарування. Фаза орієнтації. Суть цієї фази полягає в тому, що у членів групи починає здійснюватись орієнтація у стосунках з іншими, в тому числі і з керівником, а також й змісті форми групової діяльності. У членів групи орієнтація проявляється в ставленні до існуючих стереотипів (очікування при відповіді, страх брати відповідальність на себе та ін.) як з колегами, так і з керівником. Дана фаза здійснює перехід від продекламованих на першій фазі правил до їх дотримання та активізації групової роботи. З точки зору психології -- це подолання індивідуальних та групових бар'єрів взаємодії як членів групи один до одного, так і всієї групи до керівника. Головна мета даної фази -- розкутість членів групи, доброзичливе ставлення та довіра один до одного. Фаза конфронтації. Дана фаза відрізняється від попередніх тим, що обачливість та обережність, з якою члени групи вступили на першу фазу, поступається місцем різкій . В цей період група умовно ділиться на 2 частини: тих, хто сприйняв установки керівника, а найголовніше зміст занять, і тих, хто ще не розібрався, не знайшов відповідь напитання “Для чого це потрібно? В результаті виникають протиріччя, які вирішуються зовні між першими та другими. Накопичення незадоволеності останніх виражається в зворотному зв'язку, стимулюючи більш відкриту позицію як одних так і інших. Вище викладене зорієнтоване на змістовний елемент діяльності керівника: спостереження та контроль за динамікою відносин в групі. За таких умов діяльність керівника наслідує ряд завдань: * формування групи з колективістськими рисами; * орієнтування учасників в проблемі, яка повинна стати предметом групового дослідження; * формування навичок та вмінь аналізу міжособистісного спілкування. Фаза структурування та інтеграції. Характерною ознакою цієї фази є втрата керівником значення взірця, коли учасники постійно орієнтуються на нього, апелюють до, очікують підказки. Увага керівника значно більше приділяється тепер змісту навчально-пізнавальної діяльності групи. Ознакою групової характеристики на цій фазі служить своєрідне “ми-почуття”. Фаза референтних. Референтність стосунків -- це значимі для особистості еталони стосунки. Їх основа - вищий рівень інтеграції членів групи, коли кожен стає значимою персоною для решти. Ознаки референтності в групі: високий рівень взаєморозуміння, установка на спів робітництво і надання взаємної допомоги. При наявності даних ознак акцент на заняттях переводиться з власне групових процесів на зміст учбового матеріалу, на реалізацію мети навчання.
4. Чкий мае бути відбір учасників у груповій психотерапії?	Психотерапевтична група набирається за принципом кола проблем, які мають вирішуватися, до таких проблем відносяться: ь Самотність; ь Ізоляція; ь Агресія; ь Невміння підтримувати близькі стосунки; ь Труднощі у взаєминах з людьми; ь Екзистенційні проблеми; ь Трудоголізм; ь Страх смерті; ь Втрата сенсу життя. Виноградов виділяє критерії відбору. ь Здатність долати групові завдання; ь Мотивація до психотерапії (бажання переконувати); ь Відповідність особистої проблеми проблемам групи; ь Можливість постійно відвідувати заняття і працювати у групі ь Здатність до саморозкриття; ь Бажання допомагати іншим у груповій взаємодії ь Прийняття особистої відповідальності за свої дії ь У групу не слід включати на людей, які мають наступні захворювання, а саме: параноїдальних особистостей; з соматичними захворюваннями; особистостей, що мають істеричні розлади, з формами залежності.
6. 5. Які мають бути передумови ефективної участі у психотерапевтичній групі?	Психотерапевтичний потенціал групи реалізується, коли учасники: ь вірять, що терапевт надасть їм компетентну допомогу і впевнені у своїй здатності отримати користь з роботи в групі; ь готові відкрито обговорювати свої проблеми, вчитися новим способам поведінки і допомагати іншим учасникам у досягненні своїх цілей; ь задоволені групою - складом її учасників, напрямком роботи, цілями і способами їх досягнення; ь приймають відповідальність за вирішення своїх проблем, зміна, за допомогу іншим учасникам, за підтримання психотерапевтичної атмосфери в групі; ь почувають себе безпечно в групі; ь відкрито говорять про себе, по можливості намагаються розкритися в групі; ь і думками, і почуттями реагують на поведінку інших учасників. Щоб поведінку учасників в групі було якомога ближче до такої моделі, важливо, щоб вони володіли і певними навичками продуктивної участі в групі, освоєння яких терапевт повинен заохочувати з самого початку роботи групи. Згадаємо найбільш важливі з них: уважність і реагувангня, емпатія, щирість, взаємоповага, конкретність, розкриття, конфронтація.
6.Які є фази розвитку психотерапевтичної групи?	Адаптаційна фаза: навчання групи, орієнтація і залежність, адаптація до нових людей, відповідальність переноситься на терапевта, нерозуміння значення власної активності, члени групи чекають інструкцій і вказівок. Це інфантильна фаза. На цьому етапі відсутні загальні проблеми, учасники підтримують розмови «ні про що», уникають почуттів і переживань. Терапевт займає пасивну позицію для того, щоб група дозріла. Найхарактерніша риса першої фази -- висока напруга. Активна фаза. Характеризується боротьбою, конфліктами і протестами. Поведінка учасників групи стає активною, афективно зарядженою, з прихованою або явною агресією стосовно ведучого. Починається боротьба за лідерство, за місце і роль у групі, виникають внутрішньогрупові конфлікти, зростає опір. Відмінна риса цієї фази -- підвищення агресії до терапевта, яка може ховатися за великою кількістю питань, розумування, сумнівів в результаті і компетенції, звинувачень у безвідповідальності або байдужості. Напад може відбуватися й на фігуру, яка заміщає ведучого. Головною темою обговорення на цій фазі повинні бути почуття, які члени групи відчувають до терапевта, їх відкрите вираження та обговорення, а також аналіз ситуації в групі. Фаза структурування групи, розвитку і співпраці. Фаза розвитку згуртованості, група проявляє активність, самостійність, бере на себе відповідальність. Згуртованість створюється спільною діяльністю з вирішення кризових ситуацій і через спільні переживання. Виникає відчуття приналежності до групи, виробляється групова культура, виникає емоційна підтримка і співчуття, щирість, спонтанність самовираження завдяки почуттю безпеки і прийняття. Третя фаза характеризується процесом структурування групи, розвитком групової культури, виробленням групових норм, цілей, цінностей, формуванням згуртованості, взаємодопомоги та взаємопідтримки. Фаза активноі роботи групи. Група стає робочим колективом, зрілою соціальною системою. Налагоджується позитивний зворотний зв'язок, спокійно приймаються негативні емоції. Ця фаза спрямована на вирішення конкретних терапевтичних завдань. Це робоча фаза і повинна обіймати 70-80 % часу роботи групи. Четверта фаза є «робочою» -- фазою активно й цілеспрямовано працюючої психотерапевтичної групи. Виниклі в попередній фазі згуртованість, щирість, спонтанність, зацікавленість, почуття безпеки створюють необхідні умови для власне психотерапевтичного процесу в групі.
7.Які бувають групи в груповій психотерапії?	Групи бувають двох типів: Закриті, одномоментні (одночасно формують групу, проводять лікувальну роботу, закінчують, розпускають її і набирають нову); Відкриті, безперервні (група йде весь час, надходять нові хворі, «старожили» закінчують лікувальний процес в групі і виписуються, а нові поповнюють ряди групи). В закритій групі склад учасників не змінюється, а якщо хтось і покидає групу, то нові не приймаються. Тривалість роботи групи обмежена в часі, хоча такі групи теж можуть тривати роками. В таких групах більше згуртованості та довіри.
8. Які вимоги до особистості групового психотерапевта?	Груповий терапевт мае мати відповідну освіту і кваліфікацію, наявність досвіду консультативної роботи під керівництвом супервізора, особистісні якості психолога, добре теоретично і практично розбиратися в динаміці групи, вміти досить точно діагностувати і застосовувати різні методи в групі, і тим не менш бути нездатним допомогти учасникам змінюватися і вдосконалюватися. Кожен терапевт, незалежно від його теоретичних поглядів, приходить в групу зі своїми унікальними особистісними властивостями, цінностями і життєвим досвідом. Це накладає своєрідний відбиток на кожну групу, з якою він працює. Однак особистість терапевта не повинна заважати розкриттю психотерапевтичного потенціалу групи; навпаки, терапевт повинен бути каталізатором такого розкриття. Це можливо лише в тому випадку, коли він свою роботу засновує на відповідних світоглядних, філософських установках. Терапевт повинен швидше служити групі, а не вказувати, що їй робити, в якому напрямку йти і чого досягати. Терапевт групи, безумовно, поважає кожного учасника. Він здатний в кожному побачити щось цінне, незалежно від характеру проблем, соціального статусу, професії, особистості, зовнішності, віросповідання учасників та ін. Кожна людина є значущим і цінним, оскільки він є складним і досконалішим організмом, втіленням дива життя. Терапевт повинен вірити, що кожен учасник має достатні можливості для позитивного, конструктивного, зрілого поведінки.
9.Які є етапи розвитку групи?	1. Знайомство /перший контакт/, народження групи (включає організацію групи і знайомство з групою; завершується знайомством з групою). 2. Емоційне притирання (стадія індивідуальних цілей), стадія приєднання (на цій стадії метою у кожного учасника є справити враження). 3. Стадія агресії /регресії, конфронтації/, усвідомлення групової цілі /хаосу/. Цей етап не завжди несе в собі тільки негатив. 4. Конструктивна робота /цілісність/, гармонія. Мета для учасників: усвідомлення, що вони є єдиним цілим. На цьому етапі починається конструктивна діяльність, формується єдина групова мета. 5. Завершення /вмирання, прощання/, завдання на новий етап. На цьому етапі може з'явитися нова мета, і це може бути нова група, незважаючи на те, що можуть бути ті ж люди. 6. Рефлексія /спогад/, накопичення інформації.
10.Які психотерапевтичні чинники впливають на членів групи?	* Відверта сповідь учасника, розкриття себе перед групою. * Зворотний зв'язок, наявність інформації про те, як сприймають учасника, його вчинки інші члени групи. * Переживання сильних емоцій. * Переживання належності до спільноти. * Можливість допомагати іншим, альтруїзм. * Можливість спостерігати досвід чужих переживань, взаємодій. Немає повного розуміння того, як впливає цей чинник, проте ефект особистісних змін учасників групи, що не беруть активної участі в груповому процесі, а займають позицію пасивного спостерігача, не викликає сумнівів. * Виявлення схожості. У процесі тренінгу учасник виявляє схожість своїх проблем, які раніше здавалися йому унікальними, з проблемами інших учасників. * Можливість експериментувати, випробовувати себе в нових формах взаємодії. * Народження нових надій. Участь в групі породжує сподівання на можливість змінити себе і своє життя. * Когнітивні чинники. У процесі проходження тренінгу на свідомому і підсвідомому рівні змінюється уявлення про себе і навколишній світ.
11.Які е техніки групової психотерапії?	В груповій психотерапії передбачається застосовування таких психотехнік та методів: ь Группова дискусія ь Игрові методи ь Методи, направлені па розвиток соціальної перцепції ь Методи тілесно-орієнтованої психотерапії ь Медитативні техніки.



Альтернативні питання

1	Чи можна стверджувати, що вплив групової психотерапії спирається на три найважливіших компоненти, що характеризують будь-який психотерапевтичний процес: почуття, мислення і поведінку?	Так, у психотерапевтичних групах терапевт насамперед спонукає учасників групи назвати свої почуття і висловити їх. Емоційний катарсис становить важливу частину психотерапевтичного впливу, але він у багатьох випадках недостатній. Не менш важливо зрозуміти свою життєву ситуацію, сенс переживань.
2	Чи можна стверджувати, що з запитом «третьої особи» про допомогу, це допоможе людині?	Так варто, але продуктивність і терапевтичний ефект від такоі роботи будуть невисокими, оскільки людина, за яку клопотають, не має власноі мотиваціі, не виявила власного бажання і внутрішньо не готова до відкритоі співпраці з психотерапевтом. У такому випадку, з етичноі точки зору, психотерапевту варто розпочати з однієі консультаційноі сесіі. Цілком може виявитись, що людина дійсно має бажання попрацювати зі своєю проблемою, а безпосередньо сама не зверталась до психотерапевта виключно по причині внутрішніх опасінь і психологічних опорів.
3	Чи можна стверджувати, що психотерапевт розповідае про свого кліента іншим людям?	Так, психотерапевт може розповісти іншим, але не стороннім людям, а більш досвідченим фахівцям на регулярних супервізіях у рамках професійних об'єднань . І розповідати він буде не про клієнта конкретно з вказанням ім`я і прізвища, а про сам випадок і про свою роботу з цією проблемою. Кваліфікований психотерапевт, який є членом професійної спілки, працює відповідно до стандартів етики та норм професійної поведінки у психотерапевтичній практиці і не може розголошувати особистих даних клієнтів.
4	Чи можна стверджувати, що психотерапевт понен бути однієї статі із кліентом?	Наше завдання являється ступінь комфорту, довіри і емоційного зв`язку між клієнтом і психотерапевтом. Тому звертатись потрібно до того психотерапевтом з яким людина готова говорити більш відкрито і відверто. І людина часто сама відчуває з психотерапевтом якої статі вона готова це робити. Різні люди мають різний рівень комфорту з представниками різної статі по причині минулого досвіду, базових переконань, довіри до світу чи стилю комунікаціі. Коріння цього може знаходитись у дитинстві і залежати від того з ким з батьків були більш довірливі стосунки: з батьком чи з матір`ю.
5	Чи можна стверждувати, що звертання до психотерапевта є ознакою слабкості?	Звертання за допомогою до психотерапевта, являється не ознакою слабкості, а навпаки, свідченням сили і зрілості людини. Тільки по-справжньому сильна людина може прийняти фахову допомогу психотерапевта з метою покращення свого життя.
6	Чи правда, що досвідчені психотерапевти час від часу теж звертається за допомогою до своіх колег, тому що у їх житті теж можуть виникати проблеми?	Так звертаються ,тому що у їх житті теж можуть виникати проблеми, які неможливо вирішити самостійно, навіть при наявності професійних знань.
7	Чи можна стверджувати, що у розв`язанні психологічних проблем і звертанням до психотерапевта не означає, що людина є «психічно хворою»?	З психічними хворобами працюють психіатри і лікування полягає у застосуванні фармакологічних засобів плюс психотерапія. До психотерапіі також звертаються цілком здорові люди, які хочуть вирішити якусь певну проблему або прагнуть до самовдосконалення.
8	Чи можна стверджувати, що якщо я почну спілкування з психотерапевтом, я стану від нього залежним?	На час проходження психотерапіі людина стає у певній мірі залежною, але не від психотерапевта, а від самого процесу, який потрібно пройти і завершити.
9	Чи правда, що кліент, який проходить психотерапію, може вільно вибирати психотерапевтичний метод і психотерапевта?	Так, якщо вважає це необхідним, і може переглянути свій вибір.
10	Чи можна стверджувати, що терапевт повинен заохочувати учасників певними навичками ?	Так , згадаємо найбільш важливі з них. 1. Уважність і реагування. Увагу до того, про що говорить інша людина - словами і поведінкою, - є передумовою будь-яких ефективних відносин. Відносини в групі не є винятком - без уваги один до одного немає справжнього слухання, а без взаємної вислуховування чи не виникнуть щирі відносини між учасниками 2. Емпатія. Це одна з найважливіших якостей, необхідних для виникнення в групі щирого контакту і взаємної довіри між учасниками. Коли учасники намагаються проникнути в почуття один одного - зрозуміти один одного без оцінок, легше стає розкриватися, так як з'являється впевненість, що все буде прийнято і зрозуміле. 3. Щирість. Це означає чесність, спонтанність, доброзичливість у взаєминах. Вона забезпечує відкрите спілкування в групі без приховування за загальними фразами або історіями з минулого, інакше кажучи, створює психотерапевтичну атмосферу в групі. 4. Взаємоповага. Вона найкраще виражається в прагненні зрозуміти один одного. Тут набагато важливіше реальні дії, ніж слова про повагу. Щира повага один до одного в групі вимірюється тим, як учасники поводяться по відношенню один до одного. 5. Конкретність. Коли в групі кажуть загальними фразами, абстрактно, знеособлено, спілкування стає туманним, в'язким, нудним, втрачає динамічний характер. Тому важливо, щоб учасники говорили про себе конкретно, задавали один одному конкретні питання і конкретно реагували один на одного. 6. Розкриття. 7. Конфронтація. Цей навик обговоримо ширше, оскільки він дуже важливий у спілкуванні учасників групи. Неправильна конфронтація руйнує психотерапевтичний процес у групі.
11	Чи можна ствероджувати, що спілкування з психотерапевтом радикально відрізняється від розмов з членами сім`ї, друзями чи знайомими?	Так, психотерапевт перебуває за межами вашої сім`ї і кола друзів, він не пов*язаний з вами попередніми емоційними стосунками і не має упередженого ставлення до вас, він не має жодних особистих пов`язаних з вами потреб, але він має спеціальну освіту по вирішенню складних когнітивних, поведінкових та емоційних проблем і його реальна мета - вирішення ваших проблем.
12	Чи правда, що психотерапевт може примусити кліента говорити про неприємні йому речі?	На справді психотерапевт не може просто так залишити проблему без обговорення, він буде тактовно намагатись підвести клієнта до усвідомлення того чи іншого стану речей. У будь-якому випадку, свобода вибору залишається за клієнтом.
13	Чи можна стверджувати, що психотерапія занадто нудна і серйозна?	Психотерапія е надзвичайно цікавим процесом пізнання і розуміння самого себе та оточуючого світу. Крім страждань, які клієнт може переживати під час вирішення проблеми, з якою він звернувся за допомогою, процес психотерапіі, поза всяким сумнівом, принесе і багато приємних моментів. Від вирішення проблеми та покращення психо-емоційного стану, від кращого розуміння себе і інших людей, від засвоєння механізмів, які дозволять самостійно справлятись з труднощами у майбутньому.
14	Чи доцільно в психотерапії використовувати аналіз із дитинства?	Так, аналіз дитинства допомагає психотерапевту зрозуміти особливості нинішніх проблем людини і виробити найбільш ефективну стратегію роботи
15	Чи можна стверджувати, що психотерапевт оцінює і шукати у помилки у кліента?	Наше завдання допогти і зрозуміти, чому людина так думає; чому людина робить те, що вона робить; чому людина реагує саме у такий спосіб і чому це створює для неі проблеми. Чим більше відкриється людина, тим швидше можна буде вирішити іі проблему.
16	Чи можна стверджувати , що психотерапія не потрібна, адже токого ж результату можна добитись, керуючись здоровим глуздом?	Важливо розуміти, «що» потрібно змінити, але ще більш важливо - знати «як» це зробити. Саме на це і направлена робота психотерапевта, який навчений різноманітним психотерапевтичним технікам.
17	Чи можна стверджувати, що психотерапевт використовує у своій роботі різні техніки пливу на кліента без його згоди?	Так, дійсно, існують психотехніки, які використовують елементи навіювання, але вони завжди застосовуються професійним психотерапевтом тільки за згодою людини, і тільки в тих випадках, коли вони дійсно необхідні. І то їх ефективність далеко не завжди вища за інші методи, які звертаються безпосередньо до свідомості людини.
18	Чи можна при спілкуванні з психотерапевтом дозволити собі прояв емоцій, наприклад плакати?	Так психотерапія для того і існує, щоб людина у безпечній обстановці могла відкрито розповісти про всі свої психологічні проблеми. Якщо при цьому вона починає плакати (а так часто буває вже на першій зустрічі), значить запит поданий вірно і ця проблемо дійсно має для людини велике значення. Психотерапевт сприймає кожного клієнта безоцінково і прояв емоцій він сприймає як відкритість і готовність до подальшої спільноі роботи. Часто психотерапевт для таких випадків навіть має приготовлені серветки.
19	Можна стверджувати, що розказавши психотерапевту про свої проблеми і мені відразу стане добре?	Нажаль, один з багатьох розповсюджених міфів про психотерапію полягає у тому, що клієнт вважає, що достатньо розповісти психотерапевту про свою проблему, а спеціаліст сам все вирішить. Відкрите і відверте спілкування з психотерапевтом - це лише одна з необхідних умов ефективності психотерапіі. Відверте обговорення проблеми, з одного боку, дозволяє клієнту психологічно і емоційно «очиститись» і відчути полегшення, а з іншого - дозволяє психотерапевту краще зрозуміти суть проблеми для вибору найбільш ефективноі стратегіі роботи. А далі багато залежить не тільки від професійного рівня психотерапевта, а і від самого клієнта, у першу чергу від його готовності щось у собі змінювати. ...

Подобные документы

• Визначення сутності особистісно-професійних цінностей психолога

  Сутність цінності з точки зору С.Л. Рубінштейна, М. Рокича, Л.В. Романюка. Аналіз структури особистості, проведений Н.І. Непомнящою, з позиції цілісного підходу. Професійно важливі якості та особистісно-професійні цінності практичного психолога.
  
  статья [18,9 K], добавлен 27.03.2012
  

• Професійно важливі якості

  Психологічні особливості індивіда. Професійно важливі якості як важлива складова психологічних основ підготовки фахівця. Мета культурної політики. Індивідуально-психологічні особливості, які є умовою для успішного здійснення продуктивної діяльності.
  
  контрольная работа [21,9 K], добавлен 22.07.2014
  

• Різні аспекти роботи психотерапевта

  Особливості та методи роботи психотерапевта з пацієнтами похилого віку, способи впливу на них та оцінка практичної результативності. Бажання зблизитися й пізнати хворого як основна умова психотерапії. Суб'єктивний вік як компонент автопортрета людини.
  
  реферат [20,7 K], добавлен 27.09.2010
  

• Прояви стресу та успішні способи його подолання

  Поняття і ознаки стресу. Його фази і компоненти. Характеристика стресорів та ступені стресу. Успішні способи подолання стресу. Експериментальне дослідження для визначення ступенів розвитку стресу. Приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту стресу.
  
  курсовая работа [54,9 K], добавлен 24.05.2010
  

• Психолог. Моя мрія. Моя професія. Моє майбутнє

  Головні цілі діяльності та функції психолога на сучасному етапі: допомога людині в стані стресу та страху, підготовка дитини до дитячого садка, робота з "проблемними" підлітками. Вимоги до особистісних якостей психолога, напрямки його діяльності.
  
  презентация [2,8 M], добавлен 01.05.2016
  

• Система роботи шкільного психолога з профілактики та подолання проблем статево-рольової поведінки старшокласників

  Проблема статево-рольової поведінки особистості та її вивчення у сучасній психолого-педагогічній літературі. Пубертат та особливості того, як він відбувається. Комунікативні риси та стиль спілкування юнаків та дівчат. Вивчення структури самосвідомості.
  
  дипломная работа [58,9 K], добавлен 03.06.2011
  

• Особистісні відмінності осіб з різним типом нервової системи

  Поверхові риси особистості за Р.Б. Кеттеллом. Чотири категорії людей за описом Айзенка. Психофізіологічні відмінності особистостей. Особливості взаємозв'язку особистісних рис та типу нервової системи. Динамічна та емоційна сторони поведінки людини.
  
  курсовая работа [189,2 K], добавлен 29.04.2014
  

• Психологічний театр "Шанс"

  Досвід роботи практичного психолога Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Черкаської області по створенню ситуації успіху, бажання позитивної самореалізації. Розвиток уяви, вмінь та навичок самопрезентації особистісних досягнень.
  
  презентация [879,5 K], добавлен 31.01.2015
  

• Психологічні особливості адаптації працівників колекторської компанії до специфічних професійних стресів

  Вивчення психологічного феномену стресу, його значення в професійній діяльності працівників колекторної компанії. Проблема адаптації до професійного стресу. Рекомендації щодо уникнення стресових ситуацій в процесі діяльності колекторської компанії.
  
  дипломная работа [619,4 K], добавлен 15.10.2013
  

• Психологічний тренінг формування професійно важливих якостей особистості майбутніх соціальних працівників

  Застосування психологічного тренінгу для розвитку професійних навичок, професійно важливих якостей особистості на прикладі майбутніх соціальних працівників. Програма тренінгу, мета, структура, зміст групових занять з формування професійних якостей.
  
  статья [23,5 K], добавлен 07.11.2017
  

• Особливості невербальної комунікації в професійній діяльності медпрацівників

  Розвиток знань про невербальну мову й сучасні напрямки досліджень. Структура невербального спілкування. Професійно важливі якості медичних працівників. Практичне дослідження навичок невербальної комунікації в професійній діяльності медпрацівників.
  
  курсовая работа [60,6 K], добавлен 12.02.2014
  

• Креативність і творчість

  Креативність - творчий потенціал людини, що проявляється у мисленні, почуттях, окремих видах діяльності; наукові підходи та гіпотези походження; фази розвитку. Риси творчої особистості, соціальні фактори і особистісні мотивації формування здібностей.
  
  курсовая работа [66,4 K], добавлен 15.10.2012
  

• Психологічні особливості релігійних аддиктів

  Аналіз поняття релігійного сектантства, релігійної аддикції. Проблема сектантства та особистісних особливостей релігійних аддиктів у вітчизняній і закордонній літературі. Діагностика особистісних особливостей представників сектантської й атеїстичної групи
  
  магистерская работа [138,8 K], добавлен 30.09.2009
  

• Психофізіологічний механізм виникнення стресу як наслідок дії екстремальних впливів

  Теоретичне узагальнення функціонального стану організму людини під час виникнення стресу. Основні підходи та погляди на сутність стресу, характер стресорів та його симптоми. Аналіз компонентів емоційного стресу, що дозволить попередити його виникнення.
  
  статья [20,6 K], добавлен 07.11.2017
  

• Психотерапевт и священник: их роль в вопросе исцеления души

  Исследование роли психотерапевта в вопросах исцеления души. Определение основных целей психотерапии. История введения душепопечительской практики в христианских церквях. Раскрытие особенностей деятельности психологических консультаций при храмах.
  
  курсовая работа [40,7 K], добавлен 09.11.2011
  

• Спілкування, його роль у формуванні особистості

  Поняття спілкування як однієї з основних сфер людського життя. Роль спілкування в розвитку пізнавальних здібностей, поведінки і особистісних особливостей людини. Дослідження залежності психічного розвитку людини від його спілкування з іншими людьми.
  
  реферат [21,5 K], добавлен 17.12.2014
  

• Зв’язок особистісних характеристик та стратегії поведінки в конфліктах у старшокласників

  Психологічна характеристика конфлікту і конфліктної взаємодії в малій групі. Характеристика юнацького віку, особливості його конфліктної поведінки у школі та у відносинах з батьками. Емпіричне дослідження стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях.
  
  дипломная работа [637,0 K], добавлен 12.03.2010
  

• Стрес, види стресу і його значення у житті людини

  Поняття стресу - реакції, що виводить з рівноваги фізичні чи психологічні функції людини. Види стресів, стадії тривоги, опору та виснаження. Боротьба зі стресом, його наслідки та профілактика. Наукові роботи по загальному адаптаційному синдрому.
  
  презентация [653,4 K], добавлен 12.05.2014
  

• Психологічні особливості креативності працівників банку

  Креативність як особливість інтелекту. Теоретичні засади дослідження психологічних особливостей людини. Процедура та методика дослідження психологічних особливостей креативності працівників банку. Рекомендації щодо подальшого розвитку цих якостей.
  
  дипломная работа [136,1 K], добавлен 11.07.2014
  

• Основні психологічні чинники поведінки

  Загальнотеоретичні основи дослідження конфліктного поводження в сучасній психології. Психологічний аналіз особистісних чинників та методів вирішення конфлікту. Емпіричне дослідження особистісних чинників, що лежать в основі конфліктної поведінки людини.
  
  курсовая работа [90,4 K], добавлен 06.02.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам