Психологічний аналіз ревнощів в системі взаємовідносин молоді

Відомі випадки ревнощів матері-свекрухи до невістки: мати намагаються «повернути свого сина», щиро вважаючи, що жодна жінка, крім її, не здатна подбати про її «дитину». Така претензія на винятковість може привести до двоякого результату: або до розладу між чоловіками й «хронічному» холостяцтва чоловіка, або до втрати любові до матері, який би сильної вона не була. У кожному разі ревнощі не проходять безвісти ні для одного з люблячих, будь те батьки, закохані або які прожили багато років разом чоловік і жінка. Рано або пізно у відносинах намітиться розлад, що може привести до повного розриву відносин, якщо ревнивець або ревнивиця вчасно не зупиниться й не задумається над своїм поводженням . Часом люди грають ревнощі з якою-небудь метою: коли людині доводиться виправдуватися, він мимоволі стає поступливим. Немає нічого принизливіше, чим виправдуватися в неіснуючій невірності, каятися в гріхах, яких не робив. Ревнощі як суперництво, як острах втратити один одного ще зрозуміла, хоча й небажана. Ревнощі як хвороба, як егоїзм, як приниження улюбленого недовірою - ганебна й неприпустима. Від такого почуття можна й потрібно позбуватися.

Моє дослідження відбувалося на базі с. Ворокомле Вибірка склала 20 чоловік,

У процесі роботи я поставили перед собою наступного задачі:

1 Виявити ступінь прояву ревнощів.

3.Виявити види прояву ревнощів у людей з різним типом темпераменту.

4.Розробити рекомендації.

Мною були використані наступні методи:

1.Метод «тестування»(методики: «чи ревниві ви»);Метод Анкетування; Метод «спостереження»; Метод «самоспостереження»; Метод «бесіда».

Розглянемо в короткому змісті, обрані мною ,методики й методи:

«Методика « чи ревниві Ви»

Методика складається з 12 тестових запитань, спрямованих на вивчення ступеня прояву ревнощів.

Обробка результатів виробляється відповідно до ключа.

Метод Анкетування

Мною була складена анкета ,що має 10 питань спрямованих. на визначення, проявів ревнощів в обраних мною людей.

Анкета виглядає в такий спосіб:

1. П.І.Б?

2. Стать?

3. Як ви вважаєте , чи ревниві ви?

4. Якщо ревниві, то в чому це проявляється, або перелічіть в чому з'являється ваші ревнощі?

5. Як часто ви проявляєте ревнощі до партнера?

6. Чи вважаєте ви що ваш прояв ревнощів адекватний?

7. Чи часто ви можете перебороти в собі ці почуття?

8. Чи впевнені ви в собі?

9. Чи впевнені ви у своєму партнері, чи довіряєте ви йому?

10. Чи дає ваш партнер привід для ревнощів спеціально, щоб перевірити ваші почуття?

III. Метод «спостереження»

Метод «спостереження» використався для одержання більше достовірної інформації про випробуваних.

IV. Метод «самоспостереження»

Випробуваним, на початку мого дослідження було запропоновано поспостерігати за собою в тих або інших ситуаціях прояву ревнощів.

V. Метод «Бесіда»

Цей метод був спрямований на усунення емоційного бар'єра між випробуваними й експериментатором, для одержання більше відвертих і правдивих результатів, а також для їхнього уточнення.

2.3 Аналіз результатів

Моє дослідження складалося, з декількох серій;

В 1 серії мого експерименту, Я використала методику « чи ревниві ви», для того щоб скласти подальшу вибірку, у яку входять люди з високим рівнем ревнощів. Отримані результати відбиті в таблиці 2.1.

Рівень	Кількість досліджуваних в %
Високий	25%
Вище середнього	75%

Графічно це виглядає в такий спосіб:



Виходячи з таблиці 2.1 ,ми бачимо що випробуваних з високим рівнем 25%. Респондентам властиво ревнувати як без приводу так і з ним, Вони не довіряють своїм партнерам, не впевнені в собі. Бояться знайомити із друзями протилежної статі. Постійно підозрюють свого партнера в зраді. Залишившись наодинці зі своїми почуттями, Вони починають метатися, шукати прикмети того, що їхній партнер може бути не з ними! От що найстрашніше. Їм здається, що їх постійно обманюють, щось не договорюють, і респонденти починають улаштовувати перевірки листів, зв'язків, знайомих.

І 75% випробуваних мають рівень вище за середнє, їм властиво підсвідомо шукати привід для ревнощів, тому що з ними колись «таке» траплялося. Вони живуть минулими образами ,не довіряють і не завжди вірять своєму партнерові. Найчастіше не можуть придушити в собі почуття ревнощів, і часто влаштовують розбирання із цього приводу. Не дають партнерові не якого права на особисте життя, постійно перевіряють електронну пошту, повідомлення, листи, і т.д.

На основі отриманих результатів, Я пропоную наступні рекомендації.

Як впоратися з ревнощами:

? Отут є два варіанти: коли ревниві ви й коли ревнивий ваш партнер. Особливо дратує, якщо це почуття переходить у патологію й здається, що ваш улюблений або улюблена підозрює вас у зраді навіть із деревом. Цілком можливо, що це пов'язано от з якою ситуацією: один з вас занадто барвисто й жваво розповідав про попередні романи, зради й інші пригоди, як говориться, по молодості. Всі найменші подробиці немов в'їдаються у свідомість партнера, і він починає сам себе мучити яскравими постільними сценами вашої зради. Запитаєте, навіщо потрібний той, хто буде настільки болісно ставитися до всьому? Відповідаємо: якщо любите, то буде потрібний і таким. Головне, стриматися й не описувати всі ваші амурні пригоди, це не та людина, перед яким потрібно хвастатися подібного роду заслугами.

? Уникайте в розмові з ревнивцем розповідей про інтимні пригоди своїх друзів і подруг. Це може створити ґрунт для ревнощів, адже ви спілкуєтеся із цими людьми й, можливо, дивитеся так само на життя й відносини чоловіка й жінки.

¶ Стабільність відносин заспокоює дуже ревниву людину.

? Не бійтеся звернутися до психолога, лікар знає, як допомогти в даній ситуації. Тим більше що найчастіше через сором або скромність нам не з ким поговорити про проблему, а висловитися просто необхідно.¶

? Перестаньте сприймати свого парнера як свою власність. У нього є свої інтереси й особистий простір. Ви адже так само не хочете, щоб він знав про вас усе до останньої краплі.

? Постарайтеся бути менш залежної в матеріальному й моральному плані.

? І найголовніше , відповідайте для себе на чотири питання: Коли ви ревнуєте? Напишіть на окремому листку всі ситуації, які тільки згадаєте, що викликають у вас почуття ревнощів. Приміром, дзвінки колег протилежної статі в неробочий час, постійний час проводження на сайті, де спілкуються колишні однокласники й одногрупники, часті зустрічі в компанії друзів і так далі. Друге питання: що ви почуваєте, коли ревнощі проявляються особливо яскраво, і про що ви в цей момент думаєте? Третє питання: як ви можете допомогти собі в даній ситуації? І нарешті: як вам може допомогти партнер? Тобто що ви повинні зробити обоє, щоб ви перестали випробовувати подібні некомфортні відчуття. Після того як розберетеся в собі, звернетеся до партнера й порадьтесь. На листку повинні бути досить логічні висловлення, щоб ваші проблеми стали зрозумілі іншій людині.

Як допомогти ревнивцеві:

Як реаліст, ревнивим людям я б порадила б серйозно взятися за опрацювання проблеми невпевненості в собі з фахівцем - психологом чи психотерапевтом. У іншому випадку ця недуга буде завдавати все більше й більше неприємностей спочатку самому ревнивцю, а потім, розвиваючись і перетворюючись на певний нав'язливий стан і параною, буде заважати жити всім, хто його оточує, а найбільше - головній жертві ревнивця. Не правда, що коли не ревнує, значить не любить. Не ревнує - це означає, що поважає і себе, і свого обранця. Та й навпаки. Ревнує, означає, що нікого не поважає: ні себе, ні обранця. Чому хтось вирішив назвати це любов'ю - не зрозуміло. Лише дуже мудрі, цілісні особистості здатні подолати ревність свого партнера та разом, у співпраці, допомогти своїм стосункам. Найчастіше - це не просто можливо. А тому, щоб у вас не виникало ілюзій щодо того, що ви можете змінити когось після шлюбу, чи з часом стосунків, одразу застерігаю. Змінити когось ми не зможемо. Ми й себе дуже важко та невдало змінюємо. Правда ж про людину полягає в тому, що з роками всі наші пристрасті лише загострюються. Тому, тій парі, у якої ще до шлюбу виникають проблеми пов'язані з ревнощами, я б порадила б не одружуватися взагалі. Якщо той чи інший ваш обранець із самого початку проявляє свої нездорові риси - хутчіш утікайте від нього, поки не пізно. Ви не його мама, і не психіатр, щоб усе життя нести тягар чужих болячок. Особливо тієї людини, яка вперто не хоче змінюватися. Звичайно, ви можете на себе свідомо взятий такий хрест, і йти з ним усе життя. Однак, кожного разу, коли він буде вас сьомий раз за останній тиждень тероризувати чи лупцювати, влаштовувати істерики чи показово різати собі вени, ви повинні пригадати собі той день, коли ви при здоровому глузді обрали для себе та своїх дітей таке життя. Це ж саме я скажу молодим жінкам і дівчатам, які виходять заміж за суттєво старших від себе чоловіків. Із кожним роком ваш старіючий чоловік все більше й більше буде сам деградувати, а вас гнобити, забороняючи не тільки гарно одягатися, але й банально сходити в магазин за хлібом чи користуватися парфумами. Зважуйте всі ризики наперед.

1. Не заперечуйте обвинувачень. Розкрийте їхню вбогість, доведіть їх до парадокса, а потім відверто посмійтеся над дурістю, до якої дійшла доросла, утворена, культурна й любляча людина.

2. Зробіть вигляд, що ви винуваті, «зізнайтеся» у всьому, а потім покажіть чоловіку (дружині) повість або роман, звідки запозичені факти й події.

3. Намагайтеся вселяти ревнивцеві, що ревнощі - хвороба, щоб він, як й алкоголік, усвідомив це й сам засудив себе за те, що не удержався від спокуси. Ревнива людина повинен навчитися контролювати себе, керуватися не своїми підозрами, а тверезим розумом. Треба змусити себе зрозуміти, що ревнощі не піднімають ні чоловічого, ні жіночого достоїнства, що докорами й підозрами, а тим більше сварками й конфліктами не удержиш кохану людину, а скоріше відіпхнеш його від себе.

4.Аналізування ситуації. Цей метод являє собою роздуми про власну поведінку. Чоловік повинен постаратися уявити, що буде, якщо дружині набриднуть нескінченні скандали і з'ясування відносин. Чи зможе він адекватно сприйняти догляд дружини? Чи знайде в собі сили для створення нової сім'ї? Щоб уникнути руйнування любові, чоловік повинен перебороти себе і зрозуміти, що ревнощі не призводить ні до чого хорошого.

5.Підвищення самооцінки. Ревнивець повинен припинити порівнювати себе з іншими чоловіками. Вміння цінувати себе і приймати власні недоліки допоможе індивіду побороти ревнощі. Для цього потрібно постійно нагадувати собі про позитивні якості і вміння, які відсутні у ймовірних конкурентів.

6.Планування спільного дозвілля. Найчастіше подружжя мало часу проводять разом, а тому чоловік просто не знає, чим займається його дружина. Це непорозуміння можна усунути, взявши на себе відповідальність за проведення сімейних вечорів. Часті спільні прогулянки, романтичні вечері і розмови по душам допоможуть чоловікові відчути власну значущість і зміцнити союз.

7.Контролювання емоцій. Перш ніж висловлювати дружині підозри в зраді чоловікові необхідно тверезо оцінювати ситуацію. Надмірне фантазування і напади параної лише псують відносини, тоді як незлагод можна уникнути, якщо вчасно взяти себе в руки.

8.Пошук нових захоплень. Нерідко бажання тотального контролю виникає у чоловіка від нудьги. Щоб цього не сталося, йому варто знайти собі заняття по душі. Це можуть бути спортивні тренування після роботи або діяльність, пов'язана з ручною працею.

Деякі ревнивці глибоко переконані, що тридцяти хвилинне запізнення його дружини з роботи могло бути обумовлене лише її сексуальним контактом з кимось із колишніх друзів або знайомих в машині або під'їзді. Інших причин, окрім сексуальних, вони собі не уявляють. Ніякі розумні аргументи психологів, ніби: «Запізнитися можна внаслідок затримки транспорту»!, «Ваша дружина, інтелігентна людина і доцент солідного внз, навряд чи віддається коханцям на задньому сидінні автомашини»! і т. д. га нього не діяли. Він залишався при переконанні, що будь-якій жінці -- не лише його дружині -- тридцяти-сорока хвилин цілком достатньо, щоб у похідних умовах (у машині, в кущах, у підвалі) віддатися коханцеві і, обсмикнувши спідницю, з колишнім ентузіазмом мчати у своїх справах. Випадки лікування від цього розладу були одиничними: в абсолютній більшості випадків психотерапевти розписуються у своєму безсиллі перед феноменом ревнощів. Коли на прийом записується любовна або подружня пара з проблемою ревнощів, обличчя фахівця миттєво хмурніє: згадуєш усі ті випадки, коли вимушений був розписатися у власному безсиллі. Якщо не допомагає традиційний арсенал психотерапії, можна спробувати переконувати таких чоловіків: «Так, давайте зупинимося на тому, що Ваша дружина схильна до сексуальної невірності. В усьому іншому у Вас до неї претензій немає, Ви любите цю жінку і не збираєтеся з нею розлучитися. Давайте подивимося на цю її схильність як на людську слабкість і змиримося з нею, любитимемо її такою, якою вона є.». В результаті такої дії (часто неодноразової) напруженість і тривога ревнивця змінюються на декілька днів пригніченістю, нерідко навіть вираженою депресією, але незабаром емоційна рівновага практично відновлюється, він перестає мучити дружину, і подружнє життя істотно покращується. Парадоксально, але заміна підозр у зраді на переконаність в якихось конкретних фактах істотно покращує стан ревнивця. Депресію ревнивцеві перенести набагато легше, ніж тривогу і напруженість, викликану підозрами, і вже тим більше змученій дружині пацієнта жити легшає набагато. Звичайно ж, ця техніка працює далеко не завжди і далеко не з усіма клієнтами, що страждають цими розладами, але вона допомагає приблизно 75% ревнивців. Академік А. Амбрумова, не раз говорила своїм учням: «Коли ми зрозуміємо ревнощі і навчимося хоч скільки-небудь допомагати ревнивцям, ми можемо вважати нашу психіатрію і психотерапію наукою, а доти -- ні».



Висновок

Проаналізувавши теоретичні джерела і провівши експеримент по виявленню особливостей прояву ревнощів у людей з різним типом темпераменту, Я можу зробити наступні висновки:

Отже, ревнощі - це складне, суперечливе почуття. Незважаючи на те що вона давно внесена в список страстей низинних, у свідомості сучасної людини, сприймається як прояв , власності над іншою людиною. Експериментальне дослідження, в якому я використала методики, спрямовані на виявлення: ступеня прояву ревнощів; типу особистості, її характерних рис; проявів ревнощів в обраних мною людей; показало наступні результати:

За результатами методики « Чи ревниві ви», випробуваних з високим рівнем 25%. Респондентам властиво ревнувати як без приводу так і з ним, Вони не довіряють своїм партнерам, не впевнені в собі.

І 75% випробуваних мають рівень вище за середнє, їм властиво підсвідомо шукати привід для ревнощів, тому що з ними колись «таке» траплялося. Вони живуть минулими образами ,не довіряють і не завжди вірять своєму партнерові. Якщо ж ревнощі - наслідок подружньої невірності, то потрібно спробувати по-новому поглянути на всю ситуацію, подивитися на все з позиції партнера, проаналізувати всі розбіжності та ускладнення взаємин, знайти власні помилки, спробувати побудувати нові відносини з партнером. Ситуацію зради допомагає подолати деяке обезцінювання партнера й самої ситуації, зіставлення їх із низкою інших життєвих цінностей, чи формування певної позиції прощення. У тому випадку, коли подружня невірність понесла за собою розрив відносин і розпад сім'ї, найбільш ефективними ліками може послужити пошук нового партнера, зміна способу життя, формування інших міжособистісних зв'язків. Проаналізувавши позитивну та негативну роль ревнощів у взаєминах, можна стверджувати, що для багатьох людей ревнощі - один із приємних доказів любові, і сприймаються вони ними - у певних дозах - із задоволенням. Ці природні ревнощі відіграють активізуючу роль у коханні. "Ніщо так не прив'язує, як ревнощі", - пише Андре Моруа. Ревнощі, залишаючись на високоморальних позиціях, не ведуть до підозрілості, образ, підглядання, взаємної ненависті, не створюють атмосфери недовіри до об'єкта своїх почуттів і хвилювань. Вони викликають смуток про втрачені хвилини спілкування, тугу за можливою втратою коханої людини. Любовні задоволення, на думку філософів, потребують певного стимулятора. Вони ніколи не можуть довго існувати "безхмарно". Задоволення блідніти, коли відсутній контраст незадоволення. Ось чому, на їхню думку, коханню необхідний легкий напад суму, трохи ревнощів, сумнівів, драматичної гри [1]. Проте ревнощі можуть ставати цілком домінуючим переживанням, відділеним від почуття любові, здатні стати нав'язливими, навіть ілюзорним страхом, що може викликатися будь-якими чинниками. Ревнощі охоплюють, крім емоційної, інтелектуальну сферу особистості - порушуються логіка, мислення, часові зв'язки теперішнього, минулого й майбутнього, страждає воля, порушується правильне сприйняття того, що відбувається. Поведінка ревнуючого часто викликає "в обвинуваченого" не ту реакцію, на яку він розраховував, викликає почуття страху, страждання, неприязні, нервові розлади, провокує іншого на брехню, помсту, зраду, розлучення. Життя з такою людиною може виявитися нестерпним для іншого партнера, зіпсувати психічне й фізичне здоров'я, відобразитися на вихованні та здоров'ї дітей, стати мотивом злочину проти особистості того, кого ревнують, чи суперника, або навіть випадкової людини. Заради уникнення у відносинах почуття ревнощів потрібно із самого початку сімейного життя створити таку атмосферу в сім'ї, щоб не було місця докорам, приниженням, суперечкам, щоб кожен із подружжя міг відчути свою необхідність й особливу значимість у сім'ї. Створення благополучного психологічного клімату, основаного на взаємній довірі та взаємній відвертості, взаєморозумінні й взаємній повазі, сімейного клімату, що дало б змогу кожному відчути свою цінніспотрібністьдля іншого, залишаючись при цьому самим собою, - це найкращий захист від усіляких спокус, брехні, сумнівів та недовіри.



Список використаних літературних джерел

1. Титаренко Т.М. Життеві кризи :технології консультування.-К.:Главник, 2007.-143с.

2 .Шингаров Г.Х. Емоції та почуття, як форми відображення дійсності.

3. М.:Наука,1971.-223с.

4. Фром Ерих. Чоловік та жінка..-М.:Аст,1998.-509с.

5. Мей Ролис. Кохання та воля:пер. с. англ.-К.:Векслер,1997.-376с.

6. Навайти С. Тайни сімейного (не) щастя .-М.-1998.

7. . Максименко С. Д. Особистість починається з любові / С. Д. Максименко // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - №9. - С.1-8

8. Каліщук В. В. Минуще все, любов лиш вічна: (Літературний вечір) / В. В. Каліщук, В. Д. Валящук // Шкільна бібліотека. - 2005. - № 3. - С.94-96.

9. Наконечна М. М. Гендерні уявлення та інтимність / М. М. Наконечна // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. - Рівне : РДГУ, 2003. - Вип. 27, Ч.1. - С.95-97.

10. Коноплицька І. Тема кохання в новелах І.О.Буніна / І. Коноплицька // Філологічні витоки. - Рівне : РДГУ, 2005. - Вип.5. - С.124-128.

11. Данилевська О. У чому сила любові: (Конспект уроку. Етика. 6 клас) / О. Данилевська // Історія в школах України. - 2006. - №10. - С.8-13.

12. Барабаш Ю. "...Людей і Господа любить" (любов як ментальна й поетична константа творчості Тараса Шевченка) / Ю. Барабаш // Слово і час. - 2007. - №3. - С. 3-19

13. Мартинюк Т. В. Всеперемагаюча сила кохання: (урок з елементами інсценізації за романом Гюго "Собор Паризької Богоматері". 8 клас) / Т. В. Мартинюк // Зарубіжна література в школах України. - 2009. - №2. - С.57-58

14. Ненич Г. М. Багатогранність ренесансного кохання: (урок-літературний салон за сонетами Шекспіра. 8 клас) / Г. М. Ненич // Зарубіжна література в школах України. - 2009. - №3. - С.26-27.

15. Курочкін О. Етнічні стереотипи освідчення у коханні (від символічних жестів до вербальних кліше) : (від символічних жестів до вербальних кліше) / О. Курочкін // Університет. - 2009. - №2. - С.64-77.

16. Литовченко Н. Ф. Психологічна допомога у випадку нерозділеного кохання / Н. Ф. Литовченко // Практична психологія та соціальна робота. - 2009. - №11. - С.5-12.

17.Сопівник Г. С. Вічна таїна любові: шекспірівські Ромео і Джульєтта : конспект інтегрованого уроку / Г. С. Сопівник // Всесвітня література та культура. - 2009. - №11. - С. 16-18.

18. Котик-Чубінська М. Кохання в "Ідеалізованій біографії" Юрія Тарановського: поміж вірою і відчаєм / М. Котик-Чубінська // Слово і час. - 2010. - №5. - С. 46-55.

19. Томенко М. В. Теорія українського кохання [Текст] / М. В. Томенко. - 3-тє вид. - К. : Генеза, 2010. - 127 с.

20. Баган О. Кохання і дух позитивізму (про деякі типологічні паралелі романів Івана Франка "Перехресні стежки" і Болеслава Пруса "Лялька") / О. Баган // Дивослово. - 2010. - №10. - С. 59-63..

21. Гаврилюк О. Чи вміємо ми "відчувати людину, як рана сіль" / О. Гаврилюк // Бібліотечка "Дивослова". - 2011. - № 2. - С. 4-9.

22. Никончук М. В. Тріумфальна арка [Текст] : поетич. кн. про видатних коханок світу / М. В. Никончук. - Житомир : Полісся, 2000. - 146 с.

23. Васильєва Т. Любов. Секс. Шлюб [Текст] / Т. Васильєва, І. Потікський. - Черкаси : Відлуння-Плюс, 2003. - 79 с.

24.Титаренко Т.М життєві кризи: технології консультування К: Главник,2007-143с.

25.Веселюк Ф .Е. психологія хвилювань -М.1984-200с.

26.Климов Е.А.Загальна психологія М.Юніті - ДАНА 1999-511с.

27.Щербатих Ю.В Психологія стресу. Популярна енциклопедія - М.:Ексмо.-2006.

28.Дрижинина В.Н.Психологія. Посібник для гуманітарних вузів.2001-656с.

29.Панок В.,Титаренко Т., Чепелєва Н. та ін.. Основи практичної психології: Підручник.-К.: Либідь ,1999 - 536с.

30.Еникова Д.Д.Сексуальне життя в нормі та патології.- Донецьк: Сталкер.-2007.

31.Рубенштейн С.Л. Темперамент та характер . Основи загальної психології .- М.: Наука,1989.- 220с.

32.Сімонов П.В.,Ершов П.М Характер особистості . М .: Наука 1984.-161с.

33.Мерлін В.С Питання теорії темпераменту .(Збірник статей ).- Перль.-1974.

34. Мірошниченко В. Чуже кохання в масовій культурі / В. Мірошниченко // Дніпро. - 2012. - № 2. - С. 128-131.

35. . Борблик О. Любов як готовність до пожертви. Авраам та Ісаак (урок християнської етики, 5 клас) / О. Борблик // Імідж сучасного педагога. - 2012. - № 3. - С. 54-57



Додаток №1

I.Метод тестування: Чи властива вам така риса , як ревнивість?

Багато людей думають, що вони просто показують своїм партнерам, наскільки вони їх люблять, коли ревнують. Хоча ревнощі можуть бути нормальним явищем, вони можуть змусити людей наробити багато помилок через засліплення цим почуттям, що може пошкодити їхні стосунки. Хочете дізнатися більше?

1.Якщо ваш партнер кидає погляд на незнайому жінку, ви влаштовуєте йому скандал прямо на вулиці?

2.Якщо ваш партнер спізнюється на вечерю, ви впевнені, що він був з іншою?

3. Ви розпитує його про роботу, про колег?

4.Ви вважаєте, що кожну вільну хвилину повинні проводити разом?

5.Він для вас - світло у віконці?

6.Ви перевіряєте кореспонденцію, перебираєте його речі?

7.Чим частіше він говорить про свої почуття, тим менше ви вірите?

8. Ви хочете, щоб він цікавився тільки тим, чим цікавитеся ви?

9.Ви завжди питаєте у нього, куди він ходить і з ким зустрічається?

10.Якщо ви на нього ображені, то мовчите по кілька днів?

11.Вас мучать думки про його колишнє кохання?

12.Він стверджує, що не ревнує вас, тому що довіряє. Для вас це означає, що любов пройшла?

Підрахуйте кількість відповідей «так».

Результати тесту:

10 і більше відповідей «так».

Ви болісно ревниві. Не думайте, що якщо обранець вас любить, то він автоматично стає вашою власністю. Ви вважаєте себе непривабливою і боїтеся, що він кине вас заради якої-небудь красуні. Ви ні в чому не впевнені, особливо в ньому. Задумайтесь над цим, тому що не можна бути настільки ревнивою і агресивною, це може привести до конфліктів і навіть до розриву відносин.

5-9 відповідей «так».

Ваша ревнивість діє на вас мобілізуюче, але не вона одна управляє вашою поведінкою. У хвилину слабкості трапляється і вам влаштовувати скандали. Але, заспокоївшись, ви розумієте, що для ваших ревнощів не було ніяких підстав.

Менше 5 відповідей «так».Вам абсолютно незнайоме почуття ревнощів. Але тривога і неспокій можуть накопичуватися з часом. Ви повинні вирішувати хвилюючі вас проблеми зі своїм партнером.



Додаток№2

II. Метод Анкетування

Мною була складена анкета ,що має 10 питань спрямованих. на визначення, проявів ревнощів в обраних мною людей.

Анкета виглядає в такий спосіб:

1. П.І.Б?

2. Стать?

3. Як ви вважаєте , чи ревниві ви?

4. Якщо ревниві, то в чому це проявляється, або перелічіть в чому з'являється ваші ревнощі?

5. Як часто ви проявляєте ревнощі до партнера?

6. Чи вважаєте ви що ваш прояв ревнощів адекватний?

7. Чи часто ви можете перебороти в собі ці почуття?

8. Чи впевнені ви в собі?

9. Чи впевнені ви у своєму партнері, чи довіряєте ви йому?

10. Чи дає ваш партнер привід для ревнощів спеціально, щоб перевірити ваші почуття?



Додаток№3

III. Метод «спостереження»

Одним із основних емпіричних методів психологічного дослідження є спостереження, яке полягає в умисному, систематичному та цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою вивчення їхніх специфічних проявів у конкретних умовах та з'ясуванні смислу цих явищ, який не може бути даний безпосередньо. Спостереження використовується у процесі дослідження явищ, що підлягають безпосередньому сприйманню, і як метод наукового пізнання змістовно відрізняється від спостереження як засобу пізнання в буденному житті. Психологічне спостереження -- це метод наукового пізнання, спрямований на аналіз зовнішніх проявів індивідуального світу «Я» людини (предмета психології) у безпосередній сенсорно-перцептивній взаємодії з ним. Спостереження включає елементи теоретичного мислення (задум, система методичних прийомів, осмислення та контроль результатів) та набір кількісних і якісних методів аналізу (узагальнення, факторизація даних та ін.). Методика спостереження як детально описана послідовність реалізації методу включає: вибір ситуації та об'єкта спостереження, узагальнення теоретичних уявлень про досліджувану реальність та виділення цілей дослідження; побудову програми (схеми) спостереження у вигляді змінного переліку ознак (аспектів) явища, що сприймається, одиниць спостереження з детальною їх презентацією, а також спосіб і форму фіксації результатів спостереження (запис, кіно-, фото-, аудіо-, відеореєстрація у суцільній, щоденниковій та катетеризованій формах); опис вимог до організації роботи спостерігача; опис способу обробки та представлення отриманих даних [2, с. 65]. Розрізняють неструктуралізоване спостереження, що виявляє недостатньо формалізований процес реалізації методу, і структуралізоване спостереження. Цьому типу відповідає високий ступінь стандартизації, для фіксації результатів використовуються спеціальні документи, бланки, досягається достатня близькість даних, отриманих різними спостерігачами. Включеним спостереженням називається такий його вид, при якому психолог-дослідник, безпосередньо включений, залучений у досліджуваний процес, контактує, діє разом з учасниками дослідження. Характер залученості може бути різним: в одних випадках дослідник повністю зберігає інкогніто, й інші учасники ніяк його не виділяють серед інших членів групи, колективу; в інших ситуаціях -- спостерігач бере участь у досліджуваній діяльності, але при цьому не приховує своїх дослідницьких цілей. Залежно від специфіки ситуації, яка спостерігається, а також дослідницьких завдань будується конкретна система відносин і взаємодій спостерігача та інших учасників дослідження. Вказаний тип спостереження часто використовується у процесі дослідження соціально-психологічних явищ та професійної діяльності людини. Спостереження називається польовим, якщо воно відбувається в природних для досліджуваного явища умовах. Іноді необхідною є лабораторна форма спостереження, яка створює можливість направленої організації умов, характеру та специфічних особливостей розгортання досліджуваного явища. Систематичні спостереження проводять регулярно та протягом визначеного проміжку часу. Це може бути подовжене спостереження, яке триває безперервно, або спостереження, що проводиться в циклічному режимі (один раз на тиждень, фіксований термін року та ін.). Як правило, систематичне спостереження здійснюється за достатньо структуралізованою методикою, з високим ступенем конкретизації всієї діяльності спостерігача. Несистематичне спостереження використовується часто в незапланованих ситуаціях, у випадку взаємодії з явищами, що попередньо не очікувалися і не включалися в програму спостереження [6, с. 76]. Важливим для визначення сутності спостереження як методу психологічного дослідження є поділ його за ознакою «об'єктивність-суб'єктивність». Об'єктивне (або зовнішнє) спостереження спрямоване до зовнішньої сторони протікання психічних процесів та розгортання психологічних явищ. Проте дотримання принципу єдності об'єктивних характеристик психологічних явищ і суб'єктивного змісту їх сутності вимагає чіткої диференціації та спеціалізації аналітичних моделей і засобів тлумачення даних спостереження, коли стає можливим наукове обґрунтування та презентація процесу «перекладу» змісту «зовнішніх» даних як осягнення змісту протікання «внутрішніх» процесів предмета дослідження.



Додаток №4

IV.Метод: « Самоспостереження»

Інтроспекція (від латів. introspecto -- дивлюся всередину) -- метод психологічного дослідження, що полягає в спостереженні дослідника за власними почуттями, думками й т. ін.; самоспостереження. Інше визначення: Інтроспекція -- метод поглибленого дослідження і пізнання людиною моментів власної активності: окремих думок, образів, почуттів, переживань, актів мислення тощо.

Самоспостереження в психології -- унікальний метод «проникнення» у внутрішнє психічних процесів та явищ, проте для дослідника використання цього методу пов'язане з цілим комплексом труднощів, подолання яких постає як чітка та методична організація пізнавальної роботи спостерігача (самого піддослідного): дані самоспостереження повинні даватися не в інтерпретованому, а в сутнісному вигляді; у тій послідовності, в якій вони виникають, а словесний вираз почуттів та переживань у цей момент має бути чітким та максимально спонтанним (умовно вільним від осмислюваних дій учасника дослідження). Хід і дослідницький ефект застосування методу самоспостереження багато в чому залежить від умілих та вправних дій дослідника, який організовує та забезпечує процес дослідження від початку до його логічного кінця. Інтроспективна психологія охоплює низку напрямів. Загальним для них є те, що всі вони використовують як один метод вивчення психіки самоспостереження, тобто, спостереження людини за змістом і актами власної свідомості. Одним із напрямків інтроспективної психології є вчення про «внутрішній досвід», з позиції якого психічні явища пізнаються принципово іншим способом, ніж матеріальні (Дж. Локк, Р. Декарт та інші). Такі думки були предметом особливої критики з боку деяких радянських психологів. Проте, цей напрям психології слід розглядати як важливий етап у її розвитку, а вироблені інтроспективною психологією методи заслуговують на увагу. Зрештою, майже всі сучасні психологи вважають, що свідомість є сукупністю феноменів, частину яких можна вивчати за допомогою самоспостереження, тобто, інтроспекції. Асоціативна психологія бере свій початок із стародавньої філософії. У межах цього напряму психічні явища пояснювалися головне за допомогою поняття про асоціації. Цей напрям у психології існував досить довго. Пізніші дослідження спонукали відмовитись від абсолютизації цього напряму. Проте, положення представників асоціативної психології плідно використовуються в сучасній психологічній науці. ревнощі кохання темперамент

Історія методу

Вперше метод обґрунтований Рене Декартом і потім розвинутий у працях Джона Локка. Останній, зокрема, виокремив внутрішній і зовнішній досвід людини. Перший (внутрішній) досягається шляхом інтроспеції (самоспостереження, самовивчення). Другий спрямований на зовнішній світ. Вільгельм Вундт об'єднав метод інтроспекції з інструментальними методами. Метод В.Вундта використовується у структуралізмі. Різновиди інтроспекції: аналітичне самоспостереження, систематичне самоспостереження, феноменологічне самоспостереження, інтроспективна психологія.

Плюс методу в тому, що ніхто не знає людину краще, ніж вона сама. У цьому контексті інтроспекція пов'язана з рефлексією.



Додаток № 5

V. Метод « Бесіда»

Бесіда в психології -- емпіричний метод одержання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Цей метод досить широко використовується в різних сферах психології: соціальній, медичній, дитячій та ін. В окремих випадках бесіда виступає основним засобом отримання фактичних даних, застосовується також як спосіб введення піддослідного в ситуацію психологічного експериментування: від чіткої інструкції до вільного спілкування в психотерапевтичній ситуації. Специфічними видами бесіди можуть бути такі:

"введення в експеримент", метою якого є настроювання співрозмовника на характер експерименту та перелік основних дій і діяльностей, передбачених експериментом, надання інструкції перед кожним з виконуваних циклів дій та елементів експерименту;

"експериментальна бесіда" як форма емпіричної взаємодії використовується в тих експериментальних ситуаціях, де кожний окремий елемент діяльності передбачає повну змістову завершеність попереднього, а отже, контакт експериментатора з піддослідним як "підбиття підсумків" є необхідним елементом дослідження;

"клінічна бесіда" -- форма емпіричної взаємодії психолога з пацієнтом у ситуації індивідуального консультування або, власне, в психотерапевтичній ситуації.

Стосовно розподілу змістових складових перетворюючих дій психолога та виділення прикладних впливів психолога на предмет взаємодії, метод бесіди дістає специфічний зміст відносно кожного з типів перетворюючих дій: бесіда в теоретико- стверджуючому впливі, бесіда в психотерапевтичному впливі, бесіда в професійно-педагогічному діянні психолога, бесіда в акті вчительського відношення та духовного посередництва та ін. Таким чином, якщо в ситуації емпіричної пізнавальної дії психолога метод бесіди відіграє, як правило, допоміжну роль, то в ситуації перетворюючих дій психолога може застосовуватися як основа організації взаємодії.

Размещено на Allbest.ru

...