Розвиток уваги в навчально-виховному процесі молодших школярів

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Факультет педагогіки і психології

Кафедра психології і педагогіки

КУРСОВА РОБОТА

з психології

на тему: «Розвиток уваги в навчально-виховному процесі молодших школярів»

Студентки 3 курсу 33-ПІ групи

напряму підготовки 6.010102

спеціальності «Початкова освіта» Пархоменко М. В.

Науковий керівник: викладач психології Халько М. С.

Київ 2017



Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади проблеми уваги молодших школярів

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження уваги молодших школярів

1.2 Вплив навчально-виховного процесу на розвиток уваги молодших школярів

Розділ 2. Експериментальне дослідження рівня розвитку уваги молодших школярів

2.1 Методи і методика дослідження рівня розвитку уваги молодших школярів

2.2 Аналіз результатів і методичні рекомендації

Висновки

Бібліографічна картотека

Додатки



Вступ

Уміння бути уважним має значення не тільки в збагаченні знаннями, уміннями і навичками, але і розвитку їхньої особистості. Так, якщо молодший школяр уважно виконує як цікаве так і нецікаве завдання, переборюючи при цьому неприємні емоції, тобто в нього тренується вольове уміння і формується наполегливість, цілеспрямованість; якщо молодший школяр уважний до товаришів, піклується про них, то в нього розвивається почуття товариства. Увага необхідна умова виконання будь-якої діяльності. Видатний український педагог і психолог К. Д. Ушинський влучно висловився про значення уваги: «Увага є саме ті двері, через які проходить усе, що тільки входить у душу людини з зовнішнього світу». Особистість, перебуваючи у бадьорому стані, активно, по-дійовому ставиться до предметів та явищ навколишньої дійсності, до власних переживань: щось сприймає, запам'ятовує, пригадує, про щось думає. У таких випадках вона зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, запам'ятовує, переживає, тобто у цей час вона буває до чогось уважною. Увага саме по собі не є особливим пізнавальним процесом. Вона властива будь-якому пізнавальному процесу (сприйняттю, мисленню, пам'яті, уяві) і виступає як форма, здатність організації цього процесу. увага молодший школяр віковий

Виконання завдань, поставлених перед школою, жадає від учителя глибокого знання учнів, їх вікових і індивідуальних особливостей (зокрема властивостей уваги) і умілого використання всього того, що дає педагогу сучасна психологічна наука. Не тільки для психолога, але і для вчителя вирішення завдання формування уваги учнів, це насамперед, здійснення заповітної мрії про розширення можливостей уваги. Адже вчитель на кожному кроці зустрічається з тим, що пропонований учнем програмний матеріал не відповідає рівню розвитку їхніх психічних процесів. Прийнято вважати, що завдання школи не тільки надати молодшому школяру визначену суму знань, але і навчити його з максимальною віддачею користуватися всіма психологічними функціями і процесами. Нерідко учні молодшого шкільного віку гостро мають потребу в тім, щоб учитель допоміг їм організувати увагу в процесі її роботи.

Проблема уваги широко досліджується у психології. У працях зарубіжних учених (В. Джеймса, В. Вундта, Е. Тітченера, Т. Рібо, К. Кофки) було сформульовано фундаментальні поняття психології уваги і запропоновано важливі парадигми його експериментального дослідження. У вітчизняній психології проблему уваги вивчали в межах загальнотеоретичних підходів Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, Є. Мілерян, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе. Дослідженням властивостей уваги займались учені під керівництвом М. Добриніна, І. Страхова, Ф. Гоноболіна. Глибоко досліджували розвиток уваги молодших школярів в учбовій діяльності Л. Божович, О. Леонтьєв, М. Добринін, І. Страхов та ін. Зокрема, П. Гальперін, С. Кабильницька обґрунтували формування уваги як розвиток самоконтролю у процесі поетапного формування розумових дій. М. Задесенець, Т. Лисянська, М. Горбач, М. Лила виявили співвідношення та динаміку мимовільної і довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку на різних етапах навчання у початковій школі.А. Осипова, Л. Малашинська досліджували проблему діагностики і корекції уваги у молодших школярів.Л. Бадалян, Л. Журкова, Є. Мастюкова вивчали синдром дефіциту уваги та причини його появи у дітей. Та все ж залишилося ще багато невисвітлених аспектів даної проблеми. Сучасна психологія продовжує науковий пошук нез'ясованих питань методологічного, теоретичного та експериментального плану.

Для сучасного учителя-практика постає нагальна необхідність організації цілеспрямованої роботи з розвитку уваги в учнів початкових класів, яка сприятиме покращенню результатів їх учбової діяльності та забезпечуватиме відповідний рівень функціонування пізнавальної сфери дітей. Зважаючи на гостру актуальність означеної проблеми, значущість її ґрунтовного розгляду для вчителя початкових класів, ми й обрали тему дипломної роботи "Розвиток уваги в навчально-виховному процесі

молодших школярів».

Об'єктом дослідження - увага дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження - особливості розвитку уваги молодших школярів у навчально-виховному процесі.

Мета полягає в теоретичному розкритті та експериментальному дослідженні видів та властивостей уваги у молодших школярів, з'ясуванні ролі уваги в навчально-виховному процесі учнів початкових класів та визначенні сприятливих психолого-педагогічних умов для її розвитку, корекції та виховання.

Завдання дослідження:

• Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми уваги молодших школярів

• Визначити сутність основних понять досліджень

• Експериментально перевірити рівень уваги молодших школярів

• Проаналізувати результати та розробити методичні рекомендації

Методи дослідження. У ході дослідження розроблено і застосовано комплексний підхід, який полягає у поєднанні теоретичного аналізу наукових джерел, порівнянні, систематизації, узагальненні здобутої інформації із застосуванням взаємодоповнюючих психологічних методів вивчення проблеми. До психодіагностичного інструментарію увійшли ряд діагностичних методик для дослідження властивостей уваги. Для обробки та інтерпретації отриманих у ході експериментальної роботи даних використовувалися кількісний і якісний аналізи.



Розділ 1. Теоретичні засади проблеми уваги молодших школярів

1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження уваги молодших школярів

Увага - одна з найдавніших проблем психології, яка завжди викликала у дослідників підвищений інтерес. Сучасні вчені зазначають, що на сьогоднішній день у психології щодо проблеми уваги залишається багато нерозв'язаних питань. Тому багато вчених зазначають й свої визначення поняття "увага".

В.В. Богословський не вважав увагу самостійним процесом, але вона є, на його думку, необхідною умовою успішного одержання знань, якості і продуктивності трудової діяльності. Увага - це зосередження свідомості людини на певному об'єкті, яке забезпечує його чітке відображення в корі головного мозку [8].

За В.А. Крутецьким та М.В. Гомезо, увага - це спрямованість і зосередженість свідомості людини на визначених об'єктах або діяльності при одночасному відволіканні від інших. Увага завжди є виділенням чогось і зосередженість на цьому [11].

С.Д. Максименко відносить увагу до механізмів проектування майбутнього. Він визначає її як особливу форму психічної активності, яка виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на важливих для людини предметах, явищах оточуючого середовища або на власних переживаннях [2].

Тобто, можна зазначити, що людина уважна, коли спрямованість її думок регулюється спрямованістю її діяльності, і обидва напрямки співпадають.

В.С. Лозниця, Є.І. Рогов, А.В. Петровський вважають, що увага - це спрямованість і зосередженість свідомості на реальному або ідеальному об'єкті, які передбачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної, рухової активності індивіда. А.В. Петровський вважав, що з увагою в її вищих формах пов'язують регулювання протікання психічних процесів і свідомої поведінки людини. Увага - це психічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності і виражається в її зосереджуваності на дії, предметі, процесі, явищі, які стають усвідомленими і концентрують на собі психічні і фізичні зусилля людини протягом визначеного часу [19].

Таким чином, увага сама по собі не є пізнавальним процесом, але характеризує умови протікання кожного пізнавального процеса.

За С.Ю. Головіним, увага - зосередженість діяльності суб'єкта у визначений момент часу на будь-якому реальному чи ідеальному об'єкті-предметі, образі, судженні [12].

Оригінальне трактування уваги подав П.Я. Гальперін. Основні положення його концепції зводяться до слідуючого:

1. Увага - один з моментів орієнтовно-дослідницької

діяльності, яка є психічною дією, спрямованою на зміст образу, думки, іншого феномена, який присутній в психіці людини на даний момент часу.

2. За своєю функцією увага - контроль за змістом спостерігаємого, який є складовою дій людини.

3. Увага немає окремого, особливого продукта діяльності контролю.

4. Увага як окремий, самостійний, конкретний акт виділяється тоді, коли дія стає не тільки розумовою, але й скороченою: «Не всякий контроль есть внимание, но всякое внимание есть контроль». Контроль лише спиняє невірну дію, а увага сприяє її покращенню.

5. За наявності уваги контроль здійснюється за допомогою критерія, міри, зразка, що створює можливість порівняння результатів дій і його уточнення.

6. Довільна увага - це планомірна увага, контроль, який здійснений за складеним планом, зразком.

7. Увага як діяльність психічного контролю є результатом формування розумових дій [10].

А ось, наприклад, згідно з поглядами І.М. Сєченова, увага має рефлекторний характер [1].

Тобто, її спрямованість на об'єкт є специфічною відповіддю організму на зміни в зовнішньому середовищі, які мають для людини важливе значення.

В кожний момент діяльності людини на неї діє багато різних об'єктів, але не всі вони однаково нею відображаються. Одні предмети і явища відображаються нею чітко і ясно, а другі - наче відступають на задній план і майже не помічаються, треті у даний момент взагалі не існують для неї. Усвідомлення середовища має вибірковий характер. Людина уважна до одних і не уважна в цей час до інших об'єктів, вона не може усвідомлювати зразу все, що її оточує. Людина усвідомлює ті об'єкти, до яких вона уважна.

Підсумовуючи деякі з визначень, увага - це форма психічної діяльності людини, що виявляється в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об'єктах, які мають постійне або ситуативне значення.

Оцінюючи роль уваги в психічній діяльності, слід згадати слова К.Д. Ушинського про те, що увага є тими дверима, через які проходить все, що входить у душу людини із зовнішнього світу [2].

Більшість дослідників не розглядають увагу як особливий психічний процес, так як прийнято виокремлювати пам'ять, мислення тощо. Проте дослідники відзначають, що увага забезпечує успішну і чітку роботу нашої свідомості. Кожен пізнавальний процес є єдність образу й діяльності. Увага свого особливого змісту не має, вона виявляється усередині сприйняття та мислення. «Увага - це сторона всіх пізнавальних процесів свідомості, спрямована на пізнання об'єкту» зазначає М'ясоїд П.А [4].

Психологи відзначають, людина не може бути уважною постійно, увага завжди виявляється у певних, конкретних психічних процесах: ми вдивляємося, прислуховуємося, принюхуємося, вирішуємо задачу, пишемо твори, тобто коли відбувається підвищена активність пізнавальної діяльності в процесі чи пізнання відображення об'єктивної реальності взагалі [6].

Вчені розрізняють такі властивості уваги:

1. Зосередженість - здатність сконцентруватися на одному об'єкті.

2. Стійкість - постійно в увазі один об'єкт, без відволікань.

3. Об'єм і розподіл уваги - визначається кількістю предметів, які одночасно можуть перебувати у вашій увазі.

4. Розподіл - здатність розширення предметів.

5. Переключення уваги - здатність переключення з одного предмета на інший і швидкість цієї дії [10].

Концентрація (зосередженість) - ступінь зосередженості індивіда на певному об'єкті. Як і інші, ця властивість уваги характеризує зв'язок індивіда з певним об'єктом і водночас засвідчує ступінь його інтенсивності. Як правило, індивід зосереджується на якомусь одному об'єкті, його увага ніби поглинається ним тим більше, чим більше значення він для нього має. Щоб утримати цей об'єкт в колі своєї уваги, індивід іноді докладає вольових зусиль. Проте така концентрація може мати й післядовільний характер. Однак концентрація уваги має природні обмеження, і вони залежать від властивостей нервової системи індивіда.

Стійкість - властивість, яка визначається часом, упродовж якого об'єкт є предметом діяльності - і внутрішньої, і зовнішньої. Загалом стійкість залежить від ступеня складності об'єкта, змісту відповідних йому дій, їх числу для індивіда, а також властивостей його нервової системи. Чим складніша задача і чим більше зусиль докладатиме індивід розв'язуючи її, тим більшою буде стійкість його уваги. Чим більше його захоплює процес розв'язування, тим тривалішим й інтенсивнішим буде його зосередження. За певних умов навіть у дітей 10-11 років увага може бути стійкою протягом 40 хв [4].

Переключення - властивість уваги, яка виявляється при довільному переході індивіда від однієї дії до іншої. Воно може бути легким чи важким, повним та неповним. Подекуди буває нелегко перейти від одних дій до інших, особливо, якщо новий об'єкт не приваблює. Неповне переключення має місце тоді, коли індивід перебуває від впливом попередньої діяльності. Ця властивість уваги також залежить від характеру об'єкта, виконуваних дій, їх змісту та індивідуально-психологічних особливостей індивіда. При цьому здатність до переключення є характеристикою гнучкості уваги, що істотно відрізняє одну людину від іншої. Наприклад, одна людина може легко перейти до іншого виду діяльності, тоді як для другої це буде нелегким завданням. Якість переключення також знижується при переході від нескладних дій до складніших, від значущої діяльності до нецікавої. Що цікавою була попередня діяльність, то важче зосереджуватись на наступній. Переключення може мати мимовільний характер. У цьому разі воно набуває вигляду відокремлення уваги, що спричиняється тими самими подразниками, які привертають до себе мимовільну увагу.

Обсяг - властивість уваги, що визначається кількістю об'єктів, на них одночасно зосереджується індивід. В школярів ця властивість формується в міру становлення навчальної діяльності, а в дорослих - оволодіння професією [6].

Розподіл - властивість уваги, з якою пов'язана можливість одночасного виконання індивідом дій з різнорідними об'єктами. Завдяки цій властивості індивід може займатися відразу кількома справами. Це залежить від характеру, ступеня складності дій і, особливо, рівня оволодіння ними. Що складніша дія, то важче розподіляти увагу, що більше автоматизований операційний склад однієї з них - то легше.

У процесі реальної діяльності властивість уваги виконують різні функції і перебувають між собою в різних відношеннях. Так, стійкість і концентрація нерідко порушуються під впливом переключення, останній може змінитися розподілом, який, у свою чергу, залежатиме від обсягу.

Водночас кожна властивість має відносну самостійність: висока концентрація уваги може поєднуватися зі слабким переключенням, що характерно, наприклад, для нервовості людей, зосереджених на якійсь проблемі.

У зв'язку з відносною самостійністю кожної з цих властивостей можна говорити про типи уваги. Відтак, увага може бути стійкою або нестійкою, концентрованою або флуктуюваною (від лат. fluctuatio - хвилювання, безперервний рух), з гарним чи поганим переключенням, вузьким чи широким обсягом, з ефективним чи неефективним розподілом [5].

Стійкість уваги - це властивість, яка полягає у тривалому утриманні уваги на предметі чи якійсь діяльності. Вона визначається тривалістю зосередженої та інтенсивної уваги.

Отже, стійка увага - це тривала, висококонцентрована увага. Особливо важливим є вміння зберігати стійкість уваги за несприятливих умов, коли діють різні подразники.

Стійкість уваги залежить від особливостей об'єктів, на які вона спрямована. Так, цікаві об'єкти підвищують стійкість уваги, і навпаки, одноманітні об'єкти не сприяють підтриманню уваги.

Стійкість уваги залежить також від активності особистості. Увага може бути стійкою, коли суб'єкт надає об'єктові чи діяльності важливого значення, коли ставиться до них з інтересом і виявляє практичну або відповідну пізнавальну активність, веде пошукову роботу в розв'язанні перцептивних та мисленнєвих завдань.

Коливання (флуктуації) уваги - це періодична короткочасна мимовільна зміна напруження уваги щодо певного об'єкта або діяльності. Це короткочасне та мимовільне підсилення або послаблення уваги, пов'язане зі зміною збудливості відповідних ділянок кори великих півкуль.

Стійка увага може зберігатися впродовж 10-15 хвилин, а короткочасні послаблення уваги не мають значення для діяльності, вони дають можливість зробити маленьку перерву в зосередженості.

Отже, тимчасове зниження уваги є короткочасним і необхідним відпочинком, він непомітний і не руйнує стійкості уваги, дає змогу зберегти увагу до певної діяльності до 45 хвилин і більше.

Стан, протилежний стійкості уваги, називають нестійкістю уваги. Нестійкість уваги виявляється в її відвертанні, або відволіканні, іншими об'єктами, тобто в зміні під їхнім впливом спрямованості діяльності людини. Що менш стійка увага, то частіше і легше вона відволікається другорядними для певної роботи зовнішніми і внутрішніми чинниками, внаслідок чого така робота тимчасово або й зовсім припиняється. Відволікають увагу ті ж агенти, що її мимовільно привертають, а саме: раптові, сильні, різкі, динамічні зовнішні подразники, а також різкі зміни стану організму.

Що менше розвинена особистість, то сильнішою є дія побічних подразників. Тому треба дбати про усунення всього, що може відволікати увагу дітей під час уроку (відчинення дверей, шум у коридорі тощо). Різні засоби унаочнення, які невчасно з'являються в полі зору учнів, відвертають їхню увагу від того, про що говорить учитель. Нестійкість уваги виникає в умовах непосильної, важкої, нецікавої та невмотивованої діяльності.

Якщо учень виявляє нестійку увагу, вчитель має з'ясувати її причину. Вона може бути зумовлена зовнішніми обставинами, умовами, в яких навчається школяр, невихованістю його уваги або недисциплінованістю. У першому випадку треба дбати про поліпшення умов та методики викладання, у другому - тренувати властивості уваги, у третьому - впливати на особистість школяра з метою підвищення почуття відповідальності та дисциплінованості [6].

За активністю людини в організації уваги розрізняють три види: мимовільна, довільна, післядовільна.

Довільна увага називається активною або вольовою. Всі визначення підкреслюють, що в зосередженні уваги на об'єкті ініціатива належить суб'єкту.

Довільна увага - це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності [15].

Вона виникає, якщо в діяльності людина ставить перед собою певну задачу та свідомо виробляє програму дій. Це і визначає виділення об'єктів її уваги. Таким чином, проявляється активність особистості, при цьому увага, інтереси мають опосередкований характер. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Саме завдяки наявності цього виду уваги людина здатна активно, вибірково "витягати" з пам'яті потрібні їй відомості, виділяти головне, суттєве, обирати правильне рішення.

Післядовільна увага, як переконує досвід і спеціальні дослідження, виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги.

Тобто, післядовільна увага - зосередження свідомості на об'єкті, значущому та цінному для особистості.

Мимовільну увагу в деяких дослідженнях називають пасивною, в інших - емоційною [22].

Обидва таких терміни допомагають розкрити її особливості. Коли говорять про пасивну увагу, то підкреслюють відсутність зусиль з боку людини, спрямованих на зосередження на об'єкті уваги. Коли мимовільну увагу називають емоційною, то виділяють зв'язок між об'єктом уваги та емоційними інтересами, потребами, викликаними даним об'єктом. У цьому випадку також нема вольових зусиль, спрямованих на зосередженість.

Таким чином, мимовільна увага - це зосередженість свідомості на об'єкті в силу особливості цього об'єкту як подразника.

Мимовільну увагу викликають подразники, які відрізняються фактично однією загальною властивістю - новизною, привертають увагу тому, що реакція на них не ослаблена в результаті звикання [13].

Якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими та значущими стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат як при довільному зосередженні, то є підстава говорити про післядовільну увагу. Діяльність так захоплює в цьому випадку людину, що їй не треба помітних вольових зусиль для підтримки уваги.

Таким чином, післядовільна увага, проявляючись слідом за довільною, не може бути зведена до неї. Так як ця увага пов'язана з свідомо поставленою метою, вона не може бути зведена і до мимовільної уваги. Увага, спочатку підтримана вольовим зусиллям, переходить у післядовільну. Післядовільна увага характеризується пов'язують найбільш інтенсивну та плідну розумову діяльність, високу тривалою високою зосередженістю, з нею обґрунтовано продуктивність всіх видів праці [22].

Поділ уваги на зовнішню і внутрішню, звичайно, умовний, але ці форми вияву уваги мають свої особливості, на які потрібно зважати, організовуючи й керуючи навчальною, трудовою та спортивною діяльністю людини.

Зовнішня (сенсорна) увага відіграє провідну роль у спостереженні за предметами і явищами навколишньої дійсності, виявляється в активній установці, у спрямуванні органів чуття на об'єкт сприйняття. Вона виявляється у своєрідних рухах очей, голови, виразах обличчя, у мімічних і пантомімічних виразах і рухах людини.

Зосередження на предметах і явищах дійсності сприяє підвищенню чутливості, тобто сенсибілізації органів чуття -- зору, слуху, нюху, смаку, дотику, а також станів організму та його органів. Внутрішня (інтелектуальна) увага спрямована на власні думки та переживання.

1.2 Вплив навчально-виховного процесу на розвиток уваги молодших школярів

Увага дитини розвивається у зв'язку з розвитком її життєдіяльності, виникненням нових потреб. Проте оптимальні умови для розвитку уваги дитини створюються у процесі учбової діяльності, коли починає формуватися довільність психічних процесів, у тому числі уваги й уважності як властивості особистості.

Розвиток уваги у молодшому шкільному віці пов'язаний із оволодінням новим видом діяльності - учбовою, яка стає провідною і формує нові інтереси, розширює кругозір, сприяє оволодінню новими видами практичної діяльності [Аверин В.А. Психология детей и подростков: Учеб. пособ. - 2-е изд., перераб. и доп. - СПб, 1998. - 379 с.]. Молодший школяр усе більше звертає увагу на ті сторони реальної дійсності, що раніше залишалися поза увагою.

Переважним видом уваги молодшого школяра на початку навчання є мимовільна, фізіологічною основою якого служить орієнтовний рефлекс. Реакція на все нове, яскраве, незвичайне, сильна в цьому віці. Дитина не може ще управляти своєю увагою і часто опиняється під владою зовнішніх вражень. Навіть при зосередженні уваги учні не помічають головного, суттєвого. Це пояснюється особливостями їх мислення. Наочно-образний характер розумової діяльності призводить до того, що учні всі свою увагу направляють на окремі, впадаючі в очі предмети або їх ознаки. Виникаючі в свідомості дітей образи, уявлення викликають сильні переживання, які роблять гальмівний вплив на розумову діяльність. Тому якщо суть предмета не знаходиться на поверхні, якщо вона замаскована, то молодші школярі і не помічають її. З розвитком і вдосконаленням мислення молодші школярі все більшою мірою стають здатними зосередити свою увагу на головному, основному, суттєвому Савчин М . В.. В аси ленко Л . П.

С 12 В ікова психологія : Н авчальний посібник . -- К .:

А кад см видав, 2005 . -- 360 с. (А л ь м а -м а т е р ).

Увага молодшого школяра тісно пов'язана з розумовою діяльністю - учні не можуть зосередити свою увагу на неясному, незрозумілому. Вони швидко відволікаються і починають займатися іншими справами. Необхідно важке, незрозуміле зробити для учнів простим і доступним, розвивати вольове зусилля, а разом з ним і довільну увагу.

Впродовж молодшого шкільного віку мимовільна увага розвивається. Дитина швидко реагує на те, що її цікавить, що пов'язано з її потребами. Якщо дитина захопилася читанням книги, то мимовільна увага її буде дуже стійкою, що пов'язано з виникненням стійкого домінуючого вогнища збудження в корі головного мозку дитини. Тому дуже важливо виховувати пізнавальні інтереси і потреби [7].

Великого значення розвитку довільної уваги молодших школярів надавав К. Д. Ушинський. Він виступав проти того, щоб весь учбовий процес в початкових класах будувався тільки на інтересі і цікавості: "Звичайно, зробивши цікавим свій урок, ви можете не боятися наскучити дітям, але пам'ятаєте, що не все може бути цікавим у навчанні, а неодмінно є й нудні речі, і повинні бути. Привчіть же дитину робити не тільки те, що захоплює, але й те, що не захоплює, - робити ради задоволення виконати свій обов'язок". К.Д. Ушинський підкреслював, що "однієї пасивної уваги ще недостатньо, і навіть розвинена передчасно, надмірно і без сприяння активної уваги... вона може перетворитися на хворобливий стан душі, яка робиться якоюсь безсилою, ледачою, вимагає безупинно збудження цікавими розповідями або цікавим читанням" [17].

Як показують дослідження вітчизняних психологів розвиток довільної уваги у разі керівництва цим процесом в перші роки навчання може відбуватися досить інтенсивно. Велике значення має розвиток у учнів уміння працювати цілеспрямовано. Спочатку мету перед учнями ставлять дорослі (батьки, вчителі), і, якщо це необхідно, дорослі надають допомогу дітям в її досягненні.

Вищим ступенем довільної уваги є здатність учня керуватися самостійно поставленими цілями. Розвиток довільної уваги у дітей і йде в напрямі від виконання цілей, які ставлять дорослі, до цілей, які ставить сам учень, контролюючий їх виконання [9].

Розвиток довільної уваги тісно пов'язаний з розвитком відповідальності у молодших школярів за засвоєння знань. Учні з відповідальним відношенням до навчання уміють примусити себе уважно виконувати будь-яке завдання, як цікаве, так і нецікаве. Учні без відчуття відповідальності уважно працюють тільки з цікавим матеріалом. От чому дуже важливо виховувати у учнів відчуття відповідальності.

Довільність уваги розвивається разом з розвитком її властивостей. Наприклад, об'єм уваги молодшого школяра менший, ніж у дорослої людини, розподіл уваги - слабкіший. Невміння розподілити увагу між різними видами робіт, наприклад, між слуханням товариша, що читає книгу, і своїм читанням, призводить до того, що учень збивається з темпу читання, або відстає, або забігає вперед. Те ж саме спостерігається і при швидкій лічбі, коли діти всю увагу направляють тільки на ті числа, з якими безпосередньо оперують в даний момент, а інші забувають і не можуть перевірити хід рішення. Відсутність розподілу уваги при читанні по складах призводить до того, що дитина не розуміє сенсу читаного, оскільки вона всю свою увагу зосереджує на процесі читання.

Увага молодшого школяра відрізняється великою нестійкістю, легким відволіканням. Нестійкість уваги пояснюється тим, що у молодшого школяра переважає збудження над гальмуванням. Увага може відволікатися з різних причин, наприклад із-за новизни обстановки, через дію орієнтовного рефлексу, при неправильному використанні наочного посібника і т.д. Одним і тим же видом діяльності молодший школяр може займатися вельми нетривалий час у зв'язку з швидким настанням стомлення, позамежного гальмування. Тому вчитель повинен різноманітити види діяльності учнів [17].

Однією з особливостей уваги, яку також необхідно знати і враховувати педагогу, є те, що молодші школярі не вміють швидко перемикати свою увагу з одного об'єкта на іншій. Поступово, при правильній організації учбового процесу, удосконалюється і дана якість уваги молодших школярів: при необхідності учні вільно переходять від одних дій до інших.

Пізнавальна активність дитини, спрямована на обстеження довкілля, організує її увагу на досліджуваних об'єктах доволі довго, поки не пропаде інтерес. Якщо 6-7-річна дитина зайнята важливою для неї грою, то вона, не припиняючи може грати дві, а то й три години. Так само довго вона може бути зосереджена і на продуктивній діяльності, наприклад, малюванні. Однак такі результати зосередження уваги - наслідок інтересу до того, чим зайнята дитина. Вона ж буде томитися, відволікатися та відчувати себе зовсім нещасною, якщо треба бути уважною в тій діяльності, яка їй байдужа, або зовсім не подобається.

Дорослий може організувати увагу дитини за допомогою словесних вказівок. Їй нагадують про необхідність виконання заданої дії, вказуючи при цьому способи дії.

Молодший школяр деякою мірою може й сам планувати свою діяльність. При цьому він словесно промовляє те, що він повинен і в якій послідовності буде виконувати ту чи іншу роботу. Планування, безумовно, організує увагу дитини [23].

Необхідно відзначити також і особливості довільної уваги молодших школярів с точки зору тієї задачі, якій вона підпорядкована. У старших учнів та у дорослих цей вид уваги утримується на об'єкті й у тих випадках, коли задача пов'язана з далекою мотивацією. Так, людина може наполегливо й глибоко зосереджуватися на важкій та нецікавій роботі заради результату, який очікується в далекому майбутньому. Молодший школяр може діяти подібним чином більшою частиною в тих випадках, коли до цієї віддаленої мотивації приєднується більш близька задача (одержати добру оцінку). За такої мотивації вольові зусилля незначні, тому що вимоги моменту змушують учня бути уважним, так би мовити, в силу необхідності.

В умовах шкільного життя увага молодшого школяра багато в чому залежить від уваги інших дітей, і в цьому розумінні колектив та навчальна праця - головні фактори розвитку уваги [20].

Таким чином, на уроці молодший школяр буває уважним не тому, що він сам перемагає себе, свою неуважність та відволікання, а тому, що на нього впливає учитель, який стимулює його роботу, примушує зосередитися.

Увага дітей молодшого шкільного віку нестійка, вона часто переключається з одного об'єкта на інший. Тому, з поля уваги дітей треба віддалити все, що не має відношення до роботи на уроці. Учитель іноді і не здогадується, що служить причиною неуважності дітей.

Неуважність молодших школярів особливо часто виникає, якщо навчальний матеріал здається їм нецікавим, нудним, не збуджує у них емоцій. Це трапляється тоді, коли учитель не мобілізував увагу учнів, не вказав на необхідність зрозуміти та запам'ятати те, що він повідомляє, не виділив в ньому головне, суттєве.

Багато недоліків уваги зникають в учня в процесі правильно організованої навчальної роботи. При добре заповненому працею уроці, учні молодшої школи можуть бути тривалий час уважними не

відволікаючись від навчальних занять, навіть якщо ці заняття не представляють для них інтересу [21].

В перші місяці навчання в школі дитина однаково уважна до різних видів робіт, її більше цікавить не зміст навчального матеріалу, а процес навчання. Але поступово їх увага стає більш зосереджена на заняттях з певних навчальних предметів або про виконанні тих самих видів навчальної роботи. Це залежить від розвитку диференційованих інтересів учня.

Таким чином, хоч у дітей велику роль відіграє мимовільна увага, але вже в дошкільному віці в них починає розвиватися довільна увага. Вона є результат виховання, спілкування дітей з дорослими, спільної діяльності з ними.

Нерідко дітям буває важко підтримувати довільну увагу не лише тому, що вони не звикли до вольових зусиль й у них ще не має вміння працювати терпляче, не поспішати. Це особливо відчувається коли діти мають зрозуміти суть задачі. Навчальне завдання як на уроці, так і вдома, не можна виконати, якщо на них не зосередитися. Поступово учень звикає працювати уважно, у нього розвивається післядовільна увага.

Зосередженість, концентрація уваги в учня може бути інтенсивною, особливо під час виконання цікавої роботи. У ці моменти він не помічає того, що відбувається навколо.

А обсяг уваги значною мірою залежить від набутого досвіду людини. У молодшого школяра досвіду небагато. Тому діти майже не спроможні тримати в полі зору кілька об'єктів. Так, першокласник знає, що переходити вулицю можна лише на зелене світло світлофора і обов'язково треба дивитися, чи не їде машина. Проте дитина не завжди виконує це, тому що обсяг її уваги малий. Навіть пізніше, коли вона переходить до наступного класу, дитина може захопитись грою в м'яча і побігти за ним на середину вулиці, не звертаючи уваги на транспорт, що рухається.

В навчальні роботі молодшому школяреві важко, додавати числа, перевіряти здобутий загальний результат, наприклад 4+3+2, додавши 2 до 7 учень уже не помічає, з яких чисел вийшло 7, бо він не в змозі фіксувати увагу на всіх трьох числах. Те саме буває і при розв'язанні задач на дві дії. Повторити умову задачі учень може, але тримати в полі зору обидві дії для нього спочатку дуже важко [3].

Вміння розподіляти увагу в школярів початкових класів розвинене ще не досить. Якщо учень знаходить відповідь на запитання задачі, то він уже не в змозі стежити за своєю поведінкою, підстрибує, піднімає високо руку, забуваючи, що цього не можна робити. Так само учневі важко правильно сидіти під час письма: адже при цьому треба бути уважним і до процесу написання слів, ідо змісту своєї роботи, і до того, як лежить зошит, як він тримає руку, яка в нього поза, чи не лягає він грудьми на парту. Тому вчителю доводиться витрачати немало сил і часу, щоб привчити школяра правильно сидіти під час письма.

Іноді невміння розподіляти свою увагу педагог помилково оцінює як неуважність і недисциплінованість школяра. Так, коли учень, якого викликали продовжувати читати оповідання, не знаходить місця, на якому зупинився товариш, що перед ним читав, вчитель думає, що дитина займалася чимось стороннім. Насправді школяреві важко читати про себе і стежити за читанням товариша. Для цього треба певною мірою розподіляти увагу.

Проте не можна сказати, що молодші школярі взагалі неспроможні розподіляти увагу. Завдяки навчальні роботі в класі і вдома швидко розвиваються ця якість, і діти звикають працювати, стежити за собою, слухати вчителя і бачити, що пише товариш на дошці.

Про переключення уваги з одного предмета на інший можна сказати те саме. На початку уроку учні після дзвінка на урок не відразу можуть зосередитися на заняттях, і вчителю доводиться їх заспокоювати, настроювати на роботу. Зміна занять теж пов'язана з деякою втратою часу. Але потім при переході до 2-го класу, 3-го, 4-го, діти звикають все швидше і швидше переключати свою увагу з відпочинку під час перерви на роботу, або ж з одного виду занять на інший [18].

Дитині недостатньо розуміти, що вона повинна бути уважною, необхідно навчити її цього. Основні механізми довільної уваги закладаються в дошкільному дитинстві і розвиваються у процесі навчання. У цей період розвиток довільної уваги передбачає формування трьох умінь: прийняття інструкцій, які поступово ускладнюються; утримання увагою інструкцій упродовж усього заняття; розвиток навичок самоконтролю [Гоноболин Ф.Н. Внимание и его воспитание. - М.: Педагогика, 1972. - 236 с.].

Увага молодшого школяра тісно пов'язана й з мовленням, і в цьому віці довільна увага формується в зв'язку з загальним зростанням його ролі в регуляції поведінки дитини [56, 171]. Що краще розвинуте мовлення у дитини цього віку, то вищим є рівень розвитку сприймання і раніше формується довільна увага.

Упродовж молодшого шкільного віку використання мовлення для організації власної уваги різко зростає. Це виявляється в тому, що виконуючи завдання за інструкцією вчителя, школярі проговорюють вголос інструкцію в 10-12 разів частіше, ніж дошкільники. Таким чином, довільна увага формується в молодшому шкільному віці у зв'язку з віковим розвитком мовлення і його ролі в регуляції поведінки.

Одне із завдань розвитку уваги у процесі учбової діяльності полягає у формуванні контрольної функції, тобто здатності контролювати свої дії і вчинки, перевіряти результати своєї діяльності. У цьому багато психологів вбачають основний зміст уваги: становлення розумової дії контролю можна забезпечити під час самостійної роботи дітей із навчальним матеріалом [20, 179].

Основні досягнення в розвитку уваги молодших школярів виявляються у формуванні в них вищих, довільних і післядовільних її проявів, виробленні вмінь свідомо спрямовувати увагу на певні об'єкти, концентруватися на них, переборювати відвертання, переключати увагу на нові завдання, розподіляти її, зосереджувати на об'єктах, даних їм мислено [50, 215-216]. Цей процес пов'язаний із подальшим загальним психічним розвитком дітей, що відбувається під впливом навчання і виховання.

Необхідні умови для виникнення і розвитку довільної уваги створюються в процесі спілкування дитини з дорослими, у ході якого вона усвідомлює необхідність виконувати певні навчальні завдання, доручення батьків і вчителя, підпорядковуватись правилам і володіти своєю поведінкою у школі та в позаурочний період. Це пов'язано зі зростанням ролі другої сигнальної системи в регуляції ставлень дитини до оточуючого середовища.

Спочатку довільна увага молодшого школяра дуже нестійка і потребує постійної підтримки з боку педагога. У подальшому з'являється вміння самостійно, з власної ініціативи, ставити перед собою нескладні завдання і спрямовувати свою увагу на їх виконання. У зв'язку з розвитком розумової діяльності, виникненням мислительних дій зароджується внутрішня увага [44], що виявляється в актах пригадування минулих подій, лічбі про себе тощо. Досягнення в розвитку мимовільної і довільної уваги у дітей є складовим моментом їх готовності до шкільного навчання.

Джерела довільної уваги знаходяться поза особистістю дитини. Це означає, що сам по собі розвиток мимовільної уваги не гарантує виникнення довільної. Остання формується завдяки тому, що дитина включається в нові види діяльності і за допомогою певних засобів спрямовує і організовує свою увагу. Керуючи увагою дитини, учитель тим самим дає їй засоби, за допомогою яких вона згодом починає і сама керувати своєю увагою.

Для підтримки стійкої довільної уваги молодших школярів необхідні наступні умови:

- чітке розуміння конкретної задачі виконуваної діяльності;

- звичні умови роботи (якщо дитина виконує роботу у постійному місці, у певний час, якщо її предмети і робоче приладдя утримуються в порядку, а сам процес роботи чітко структурований, це створює умови для розвитку і концентрації довільної уваги);

- виникнення непрямих інтересів (сама учбова діяльність може не викликати в дитини зацікавленості, але в неї існує стійкий інтерес до результату діяльності);

- створення сприятливих умов для учбової діяльності, тобто усунення сторонніх негативних подразників (шум, голосна музика, різкі звуки, запахи і т. ін), проте легка, приємна і неголосна музика, слабкі звуки не тільки не порушують уваги, але навіть і підсилюють її);

- тренування довільної уваги (шляхом повторень і вправ) з метою виховання спостережливості у дітей [55, 36-37].

Велике значення для розвитку цілеспрямованої уваги в молодшому шкільному віці має навчальна гра, оскільки вона завжди має задачу, правила, дії і вимагає зосередженості. Щоб вчасно розвивати в дітей певні якості уваги (цілеспрямованість, стійкість, зосередженість) і здатність керувати ними, необхідні спеціально організовані ігри і вправи [52, 4-6].

В одних іграх треба враховувати різні вимоги задачі, в інших - уміти виділяти і пам'ятати ціль дії, у третіх - вчасно переключати увагу, у четвертих - потрібна зосередженість і стійкість уваги, оскільки необхідно помітити й усвідомити актуальні зміни.

Під впливом різних видів діяльності увага молодшого школяра досягає досить високого ступеня розвитку, що забезпечує дитині можливість навчатися.

Розвиток післядовільної уваги у молодшому шкільному віці відбувається через становлення довільної, він також зв'язаний зі звичкою докладати вольові зусилля для досягнення мети [53, 83-90].

Таким чином, особливостями розвитку уваги в молодшому шкільному віці є те, що:

- складаються елементи довільності в керуванні увагою на основі розвитку мовлення, пізнавальних інтересів;

- увага стає опосередкованою;

- з'являються елементи післядовільної уваги.

Учбова діяльність молодших школярів висуває нові вимоги, потребує уваги, незалежно від того, приваблює їх предмет чи ні. Навчання збагачує досвід дитини, розвиває якості особистості, що дають змогу переходити до досконалої внутрішньої організації й регуляції своєї діяльності. У процесі шкільного навчання роль уваги змінюється залежно від ступеня новизни і складності матеріалу. Добре засвоєний матеріал не вимагає напруження уваги. Зосередженість свідомості потрібна там, де виникають труднощі, а чим вони більші, тим більше напруження уваги необхідне.

У молодшому шкільному віці обидва види уваги (мимовільна та довільна) потребують цілеспрямованого розвитку. Увага розвивається через спеціальні психологічні й дидактичні вправи, які можуть використовувати у своїй роботі психолог і вчитель молодших класів [69; 74].

Висновки до першого розділу.

Підсумовуючи деякі з визначень, увага - це форма психічної діяльності людини, що виявляється в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об'єктах, які мають постійне або ситуативне значення.

Для учнів увага є одним з головним інструментів, що допомагає їм у навчально-виховному процесі. Таким чином, з мимовільної нестійкої вона перетворюється під впливом навчання та виховання в довільну та стійку.

Головною особливістю розвитку уваги молодшого шкільного віку є посилення їх пізнавальної діяльності під впливом шкільного навчання. Діяльність молодшого школяра з перших днів підпорядковане чіткому режиму, загальному ритму життя школи, новим для нього вимогам поведінки.

Тому вчитель повинен з перших уроків наполегливо вчити дітей умінню працювати в колективі, спілкуватися один з одним і з учителем, оволодівати навичками користування навчальним приладдям, уважно слухати пояснення на уроках, адже все це впливає на розвиток їх рівня уваги.



Розділ 2. Емпіричне дослідження емоційного стану дітей молодшого шкільного віку

2.1 Методи і методика дослідження рівня розвитку уваги молодших школярів

Для більш обґрунтованого й точного вивчення властивостей уваги в психології використовують ряд методик, які дають змогу отримати емпіричні показники й дати їм якісну та кількісну оцінку.

Ми проводили дослідження на базі Українського коледжу імені В.О. Сухомлинського (СШ 272) м. Київ. В досліджені прийняли участь 25 учнів 1-Г класу.

Метою нашого дослідження було обрано експериментальне дослідження особливостей розвитку уваги молодшого школяра в навчально-виховному процесі.

Об'єктом дослідженням став розвиток уваги дітей молодшого шкільного віку.

Предметом стали особливості розвитку уваги молодших школярів у навчально-виховному процесі.

З метою вивчення рівня розвитку властивостей уваги молодший школярів ми використовували дві методики, які були апробовані науковцями на великих групах школярів, пройшли оцінку на валідність і дають змогу отримати інформацію про середні величини та закономірності розподілу показників, які вивчаються. Для досягнення цілей дослідження нами обрано наступний діагностичний інструментарій:

1. «Коректурна проба. Буквений варіант» (Додаток 1)

Автор: Б. Бурдон.

Мета: визначити обсяг уваги (за кількістю переглянутих букв) і її концентрацію (за кількістю зроблених помилок).

Обладнання: таблиці з буквами, олівець, секундомір.

Клас: 1 клас (6-7)років.

Хід проведення. Експериментор надає учням таку інструкцію: "Подивися уважно на ці фігури. Ти повинен будеш викреслювати деякі з них за певним правилом. Завдання полягає у тому, щоб, переглянувши ряди букв зліва направо, викреслювати такі ж букви, як перша у ряді. Працювати слід швидко і точно. Час роботи - 5 хвилин. Ти запам'ятав, що і як треба робити? Повтори, будь ласка, а потім починай працювати."

Оцінка результатів. Норма обсягу уваги для дітей 6-7 років - 400 знаків і вище, концентрації - 10 помилок і менше.

Шкала оцінювання обсягу уваги.

Значення	Рівень
400 і більше	високий рівень.
300-400	середній рівень.
менше 300	низький рівень.

Шкала оцінювання концентрації уваги.

Значення	Рівень
0-7 помилок	високий рівень.
8-10 помилок	середній рівень.
більше 10 помилок	низький рівень.

Таким чином, в даному завданні вимірюють рівень концентрації уваги (кількість помилок), ступінь довільної регуляції поведінки (зменшення кількості помилок після того, як з'являється чіткий критерій закінчення роботи), і рівень обсягу уваги, тобто, скільки знаків сприймає учень за відведений час роботи.

2. «Кільця Ландольта» (Додаток 2)

Автор: Е. Ландольт

Мета: визначення рівня розподілу уваги.

Обладнання: таблиці з кільцями, олівець, секундомір.

Клас: 1 клас (6-7)років

Хід проведення. Експериментатор надає учням таку інструкцію: «Зараз ми з тобою пограємо в гру, яка називається "Будь уважний і працюй якнайшвидше". У цій грі ти будеш змагатися з іншими дітьми, потім ми подивимося, якого результату ти домігся в змаганні з ними. Я думаю, що у тебе це вийде не гірше, ніж у решта дітей».

Далі дитині показується бланк із кільцями Ландольта і пояснюється, що він повинен знаходити і по-різному закреслювати одночасно два різних види кілець, що мають розриви в різних місцях, наприклад зверху і зліва, причому перше кільце слід закреслювати одним способом, а друге - іншим.

Робота проводиться протягом 5 хв. Через кожну хвилину експериментатор вимовляє слово «риска», в цей момент дитина повинна поставити риску в тому місці бланка з кільцями Ландольта, де його застала ця команда.

Після того, як 5 хв минули, експериментатор вимовляє слово «стоп». За цією командою дитина повинна припинити роботу і в тому місці бланка з кільцями, де застала його ця команда, поставити подвійну вертикальну риску.

Аналіз результатів. При обробці результатів необхідно визначити кількість кілець, переглянутих дитиною за кожну хвилину роботи і за всі п'ять хвилин, протягом яких тривав психодіагностичний експеримент. Також визначається кількість помилок, допущених ним в процесі роботи на кожній хвилині, з першу по п'яту, і в цілому за всі п'ять хвилин.

Розподіл уваги дитини визначаються за формулою:



де: S - показник розподілу уваги;

N - кількість кілець, переглянутих дитиною за хвилину (якщо за допомогою цієї формули визначається загальний показник розподіл уваги за всі п'ять хвилин, то, природно, N буде дорівнює числу кілець, переглянутих в проміжку п'яти хвилин, наступний показник n - числу помилок, пропущених протягом п'яти хвилин, а знаменник даної формули - 300);

n - кількість помилок, допущених дитиною за цей же час.

Окремо оцінюються рівні розподілу уваги за 10-бальною шкалою:

10 балів - показник S у дитини вище від 1,25 бала - дуже високий рівень.

8-9 балів - показник S знаходиться в межах від 1,00 до 1,25 бала - високй рівень.

4-7 балів - показник S знаходиться в межах від 0,50 до 1,00 бала - середній рівень.

2-3 бали - показник S знаходиться в межах від 0,24 до 0,50 бала - низький рівень.

0-1 бал - показник S знаходиться в інтервалі від 0,00 до 0,2 бала - дуже низький.

Також варто зазначити, що дані методики проводились з інтервалом у 7 днів після четвертого уроку.

Усі методики взаємодоповнювали одна одну та дали змогу зібрати багатий емпіричний матеріал щодо розвитку властивостей уваги досліджуваних першокласників для подальшого кількісного та якісного їх аналізу.

2.2 Аналіз результатів дослідження та методичні рекомендації

Для молодших школярів навчально-виховна діяльність - особлива форма активності учня, спрямована на зміну самого себе як суб'єкта навчання і виховання - стає провідною і набуває характерних особливостей.

Своєрідність навчально-виховної діяльності полягає в тому, що її зміст в основному становлять наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способи розв'язання завдань, а її основна мета та головний результат полягає в засвоєнні наукових знань та відповідних їм умінь, розуміння світу через наукові факти. І дуже важливо дізнатися, як дитини сприймає інформацію, а особливо рівень розвитку уваги учня, що є однією зі складових успішного навчання та виховання.

Аналізуючи результати проведеної методики «Коректурна проба» на учнів 1-Г класу, було встановлено, що високий рівень обсягу уваги має 4 учня, середній - 16 учні, а низький - 5 учнів (Таблиця 2.2.1).

1-Г	Обсяг уваги
Білик В.	367
Бойко М.	406
Дзюбенко І.	361
Зелінська С.	452
Казакова Ю.	347
Казимирович М.	392
Колесник К.	357
Краснов І.	281
Крупа В.	503
Кручкова В.	369
Макаренко К.	358
Марченко Д.	329
Павлов О.	275
Пастушенко Д.	399
Пугачов С.	362
Сандуляк К.	331
Сеник Д.	327
Смовж Н.	318
Соколов Д.	374
Стецюк А.	298
Тимошенко К.	356
Флорес А.	334
Хрищенюк Т.	283
Хуторний О.	269
Чиста Є.	501

У відсотковому співвідношені ці результати мають такий вигляд: високий рівень обсягу уваги має 4 учня, що становить 16% дітей у класі, середній - 16 учні, що становить 64% дітей, а низький - 5 учнів і це становить 20%. (Мал. 2.2.1).

Аналізуючи результати проведеної методики «Коректурна проба» на учнів 1-Г класу, було встановлено, що високий рівень концентрації уваги має 3 учня, середній - 13 учні, а низький - 9 учнів (Таблиця 2.2.2).

1-Г	Концентрація уваги
Білик В.	10
Бойко М.	5
Дзюбенко І.	13
Зелінська С.	8
Казакова Ю.	12
Казимирович М.	9
Колесник К.	11
Краснов І.	6
Крупа В.	8
Кручкова В.	9
Макаренко К.	12
Марченко Д.	3
Павлов О.	14
Пастушенко Д.	10
Пугачов С.	8
Сандуляк К.	11
Сеник Д.	9
Смовж Н.	8
Соколов Д.	15
Стецюк А.	8
Тимошенко К.	11
Флорес А.	9
Хрищенюк Т.	16
Хуторний О.	9
Чиста Є.	8

У відсотковому співвідношені ці результати мають такий вигляд: високий рівень концентрації уваги має 3 учня, що становить 12% дітей у класі, середній - 13 учні, що становить 52% дітей, а низький - 9 учнів і це становить 36%. (Мал. 2.2.2).

Аналізуючи результати методики «Кільця Ландольта» (Додаток 2), яка допоможе нам визначити рівень розподілу уваги, ми можемо зробити висновок, що дуже високий рівень розподілу уваги мають 2 учнів 1-Г класу, високий - 4 учні, середній - 9, низький - 7, дуже низький - 2 учнів (Таблиця 2.2.3).

...