Синдром емоційного вигорання у медичних працівників

На мезорівні гігієна виробничих відносин включає не тільки раціональну організацію робочого часу з суворим контролем дотримання режимів праці та відпочинку, і, що більш важливо, активну соціальну підтримку з підвищенням професійної мотивації лікаря шляхом встановлення балансу між затраченими зусиллями і отриманою винагородою, а також створення умов для зняття робочої напруги і підтримки соматичного здоров'я медпрацівників [20].

Мікрорівень - особистісний рівень профілактики (у груповому та індивідуальному варіантах) націлений на купірування стресових станів, що виникають у зв'язку з напруженою діяльністю, формування навичок саморегуляції, навчання методикам розслаблення і контролю власного фізичного і психічного стану, підвищення стресостійкості. Одним з методів профілактики даного синдрому є психологічне консультування медпрацівників і при необхідності - психокорекція. При цьому можуть здійснюватися: корекція негативних стереотипів буденної свідомості і неадекватних механізмів психологічного захисту, а також - формування професійної мотивації і адаптивних механізмів саморегуляції [19].

Таким чином, необхідно впроваджувати в систему медико-психологічного менеджменту програми групового навчання і особистого коучінгу для зменшення ймовірності того, що процес вигорання вийде з-під контролю.

З метою спрямованої профілактики СЕВ слід: намагатися розраховувати й обдумано розподіляти свої навантаження; вчитися переключатися з одного виду діяльності на інший; простіше ставитися до конфліктів на роботі; не намагатися бути кращим завжди й у всьому.

2.3 Практичні рекомендації подолання емоційного вигорання

При дослідженні синдрому вигорання багатьма дослідниками (Орел В., Елдишова О., Сидоров П.) встановлено, що синдром виникає там, де існує хаос. Тобто де немає чітких посадових інструкцій та планування діяльності. Звичайно, в клінічній практиці, яка нерідко супроводжується форс-мажорними обставинами, створення чіткого планування, м'яко кажучи, ускладнюється. Але, як зазначено вище, для профілактики вигорання серед медпрацівників ВОДКЛ важливим є наведення, перш за все, ладу у власному особистісному світі.

Перша і необхідна умова успішної та невиснажливої трудової діяльності - чітке визначення її цілей. Починаючи робочий день, необхідно чітко визначити ті результати, в досягненні яких є потреба впродовж цього дня. Це можуть бути як конкретні результати професійної діяльності (зміни стану пацієнтів, етапи роботи з документацією тощо), так і результати щодо перебігу робочого графіка. У пригоді тут можуть стати як звичайна уява, так і ручка з папером (наприклад у вигляді планера-нотатника).

Визначивши мету (бажані результати) власної трудової активності, необхідно також чітко окреслити поточну ситуацію. Чим більше нюансів перебуватиме в полі зору, тим краще. Основним гаслом тут буде: будь-яке глобальне явище складається з дрібниць. Хоча при оцінці цих дрібниць не варто забувати і про загальну картину, з якою, власне, і доводиться мати справу в кінцевому результаті.

Маючи в своєму арсеналі мету і оцінивши умови, можна і потрібно визначити програму дій та засоби для їх здійснення протягом робочого дня. Важливо, щоб ця програма була чіткою, конкретною та послідовною. Чітке окреслення подумки або на папері власних дій збереже не лише від викликаного втомою та напруженням забування, але й сприятиме більш спокійному та послідовному виконанню трудових завдань.

Відомий крилатий вислів застерігає: «Якщо хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани». Помилково було б вважати, що все, що ми окреслюємо в уяві або ж на папері, цілком і повністю реалізується в нашому житті. Навпаки - майже завжди мають місце форс-мажорні обставини, які доволі важко врахувати, плануючи власну діяльність. Саме з цієї причини не менш фундаментальною та необхідною, ніж мета, є ефективна та своєчасна корекція власних дій, а нерідко і власних цілей. Якщо на шляху трапляються складнощі та проблеми - це найперший сигнал про необхідність змін засобів та шляхів досягнення поставленої мети [40].

Ні для кого не секрет, що робота, навіть та, яка є покликанням людини, має здатність виснажувати. Однак емоції, навіть позитивні, виснажують організм і особливо нервову систему набагато відчутніше, ніж найнапруженіша фізична чи розумова праця. Тому з часом представники багатьох професій, не виключаючи і лікарів, ризикують вигоріти через певний час трудової діяльності, але й повна відсутність можливості працювати має деструктивний вплив на особистість. Основою працездатності та збереження власного здоров'я під час професійної активності є планомірний розподіл праці та відпочинку. Це стосується не лише вихідних та робочих днів або ж обідніх перерв чи кава-брейків. Важливим є не тривалість відпочинку, а його якість та періодичність.

Основним компонентом відпочинку у напруженій трудовій діяльності медпрацівників виступає розслаблення або релаксація - глибоке м'язове розслаблення, що супроводжується зняттям психологічного напруження. В нормальних умовах як тривалий, так і короткочасний відпочинок супроводжується релаксацією, що власне і визначає його якість. На рівні свідомої активності релаксації сприяє повне мисленнєве відволікання від роботи. На фізіологічному рівні процеси, що відповідають за релаксацію, не є підконтрольними волі та бажанням людини, але це не означає, що людина не може керувати цими процесами.

Проте що робити, якщо організм після тривалого перебування у напружених трудових умовах не може розслабитися? Така ситуація досить поширена серед медиків та призводить до виникнення м'язових спазмів та блоків переважно в ділянці грудного відділу хребта, провокуючи розвиток остеохондрозу, сприяє відмиранню нервових клітин, прискорює дегенеративні процеси в організмі тощо.

Під час 5- чи 10-хвилинної перерви або ж під час відносно тривалої обідньої перерви для підсилення якості відпочинку дуже доречно зробити декілька простих вправ, які не потребують особливих умов для їх виконання, але допоможуть розслабити м'язи шиї, рухові м'язи очей, органи дихання, м'язи спини та кінцівок. Головною умовою якісного відпочинку є повне розслаблення та відволікання від роботи [27].

Наприклад, така вправа: сядьте на край стільця, вирівняйте спину і декілька разів пообертайте головою в різних напрямах, щосили витягуючи шию. Піднімайте та опускайте плечі, послідовно супроводжуючи виконання вправи колоподібними рухами плечей. Опустіть руки, стискаючи та розслабляючи пальці, послідовно супроводжуючи виконання вправи колоподібними рухами кистей рук. Міцно закрийте очі, потім розслабте повіки та зробіть колоподібні рухи очима в обох напрямках послідовно. Під столом підніміть ноги та, не опускаючи їх, пообертайте стопами послідовно в обох напрямках. Стежте за тим, щоб приміщення, де ви працюєте, регулярно провітрювалося. Недостатність свіжого повітря викликає гіпоксію, яка супроводжується сонливістю та головним болем [39].

Доведено, що при прослуховуванні класичної музики покращується робота мозку, особливо якщо вона звучить негучно. Сильні, металеві звуки пригнічують нервову систему. В неробочий час різноманітні водні процедури також можна широко використовувати для сприяння загальній релаксації. Техніка дихальної релаксації є засобом, призначеним для екстреного та експрес-застосування, тому дає швидкий ефект. Для виконання необхідно виділити досить незначну кількість часу та виконувати цей прийом не лише в ситуаціях дискомфорту та напруження, але й протягом дня декілька разів (до 10-15), приділяючи максимум 1 хв. Тобто відволікаючись від роботи лише на 1 хв., ви полегшуєте свою свідомість, звільняючи її від поточних справ на певний час, стимулюєте розслаблення м'язів, а це сприяє відновленню сил та збереженню працездатності [33].

При першому виконанні потрібно сісти та прийняти найбільш зручну позу. Одну руку тримаємо в зоні пупка, а іншу на грудях (цю частину потрібно виконувати лише на початку опанування технікою при першому виконанні, для того щоб запам'ятати правильну послідовність дихальних рухів та адекватні відчуття). Робимо глибокий вдих, на початку якого трохи випинаємо живіт уперед, а потім здіймаємо груди (здійснюючи таким чином хвилеподібні рухи). Вдих має тривати не менше 2 с. Далі затримуємо дихання на 1-2 с. Видихаємо повільно та плавно не менш як протягом 3 с (видих обов'язково має бути довшим за вдих!). Далі знову, без паузи, йде глибокий хвилеподібний вдих, й цикл починає повторюватися. Необхідно здійснити 2-3 подібних цикли дихання (максимум 5 циклів за один підхід) [37].

Звичайно, не слід намагатися виконати техніку максимально досконало з першого разу. Вправа буде корисною, навіть якщо її виконання не буде ідеальним. Виконувати техніку необхідно в моменти емоційного збудження, у стані напруженості, при виникненні сильного серцебиття під час сильних переживань, для зменшення втомленості після роботи, за наявності конфліктних ситуацій для збереження спокою [19].

Особисте душевне благополуччя медпрацівника значною мірою залежить від того, як він керує своїми почуттями, думками та поведінкою. Психологічна саморегуляція не змінює навколишній світ людини, але змінює та організовує саму людину в потрібному їй напрямку. Адже відомо, що вплив будь-якої події на людину залежить не стільки від характеру самої події, скільки від глибини її переживання.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Психологічна саморегуляція не змінює навколишній світ людини, але змінює та організовує саму людину в потрібному їй напрямку. Адже відомо, що вплив будь-якої події на людину залежить не стільки від характеру самої події, скільки від глибини її переживання.

Сучасними психологами та лікарями розроблено чимало технік, прийомів та програм психологічної саморегуляції, більш детальне та обширне описання яких неможливе у межах однієї роботи. До них належать техніки аутотренінгу, програми особистісного розвитку, психотерапевтичні методи (арт-терапія, музикотерапія тощо) та безліч іншого. Але які б техніки не застосовувала людина, все починається з почуття відповідальності за свою долю та прагнення до змін на краще шляхом керування собою та власним життям.

Профілактичними засобами для попередження синдрому професійного вигорання можуть бути застосовані такі заходи (залежно від типу трудової мотивації медичних працівників): забезпечення матеріальної мотивації; попередження психоемоційного перевантаження у роботі; застосування нематеріальних стимулів; навчання методам управління емоціями; забезпечення високого рівня довіри в роботі; формування зацікавленості до роботи. Запропонований нами алгоритм може стати дієвим засобом для розробки Програми протидії синдрому професійного вигорання у працівників медичної сфери зокрема, і всієї соціальної сфери загалом.



ВИСНОВКИ

СЕВ - це процес поступової втрати емоційної, когнітивної та фізичної енергії, що виявляється в симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичного стомлення, особистої відстороненості та зниження задоволення виконанням роботи. Головною причиною СЕВ вважається психологічна, душевна втома, коли вимоги (внутрішні та зовнішні) тривалий час переважають над ресурсами (внутрішніми і зовнішніми) особи

Вперше синдром емоційного вигорання був описаний американськими психологами в сімдесятих роках минулого століття. Головною причиною появи синдрому вважається психологічна перевтома. Медицина - одна з сфер людської діяльності, де питання якості і його оцінки мають особливе значення. Виконувати роботу не для особистого споживання, а на благо суспільства, соціуму - це і є основна задача професій соціального типу, до яких безумовно відноситься і професія лікаря. Професійне вигорання -- це синдром, що розвивається на фоні хронічного стресу і ведучий до виснаження і особових ресурсів емоційно-енергій працюючої людини. Професійне вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них. Професійна діяльність працівників сфери здоров'я несе в собі потенційну загрозу розвитку СЕВ. Особові риси емоційної нестійкості, боязкості, підозрілості, схильності до відчуття вини, консерватизму, імпульсної, напруженості, інтроверсії мають певне значення у формуванні СЕВ.

Широко відомі наступні методики: опитувальник на «вигорання» К. Маслач і С. Джексон в модифікації Н.Е. Водоп'янової, опитувальник поведінки і переживання, пов'язаного з роботою У. Шааршмідт і А. Фішер [2], методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В.В. Бойко, методика «вибору медичної професії» А.П. Василькова.



Список використаної літератури

1. Алешина Т.Г. Проблема взаимосвязи индивидуально-личностных свойств и особенностей формирования «синдрома эмоционального выгорания» / Т.Г. Алешина // Психотерапия. - 2007. - №7. - С. 35-38.

2. Большакова Т.В. Личностные детерминанты и организационные факторы возникновения психического выгорания у медицинских работников: автореф. дис.... канд. психол. наук / Большакова Т.В.; [Яросл. гос. ун-т им. П.Г. Демидова]. - Ярославль, 2004. - 18 с.

3. Водопьянова Н.Е. Синдром выгорания: диагностика и профилактика / Н.Е. Водопьянова, Е.С. Старченкова. - 2-е изд. - М. [и др. ]: Питер, 2008. - 189 с.

4. Водопьянова Н.Е. Синдром выгорания: признаки и фазы / Водопьянова Н.Е., Старченкова Е.С. - СПб.: Питер, 2008. - 342 с.

5. Гавриленко М.А. К вопросу о развитии синдрома «выгорания» у врачей психиатров-психотерапевтов / М.А. Гавриленко // Архів психіатрії. - 2002. - №4. - С. 192-195.

6. Гремлинг С. Практикум по управлению стрессом / Гремлинг С., Ауэрбах С. - СПб.: Питер, 2002. - 285 с.

7. Додонов Б.И. Тест-анкета «Эмоциональная направленность» / Б.И. Додонов // Диагностика эмоционально-нравственного развития; ред. и сост. И.Б. Дерманова. - СПб.: Питер, 2002. - С. 132-134.

8. Дудяк В. Емоційне вигорання / В. Дудяк. - К.: Главник, 2007. - С. 3-125.

9. Евдокимов В.И. Оценка формирования синдрома профессионального выгорания у врачей и его профилактика / В.И. Евдокимов, А.И. Губин // Вестник психотерапии. - 2009. - №30. - С. 106-119.

10. Емоційне вигорання / упоряд: В. Дудяк - К.: Главник, 2007. - 132 с.

11. Загальна та медична психологія (практикум) / Під заг. ред. проф. І.Д. Спіріної, проф. І.С. Вітенка. - Дніпропетровськ: АРТ ПРЕС, 2002. - 243 с.

12. Качюнас Р. Психологическое консультирование и групповая психотерапия. - 3-е изд., стереотип. / Р. Качюнас. - М.: Академический проект; Трикста. - 2004. - 386 с.

13. Квашнина Г.А. Система поддержки принятия решений врачом-психологом при оценке степени психической адаптации лиц, работающих в экстремальных ситуациях / Г.А. Квашнина, Я.О. Мун // Вестник Воронежского государственного технического университета. - 2005. - Т. 1, №7. - С. 82-85.

14. Китаев-Смык Л.А. Стресе и психологическая экология / Л.А. Китаев-Смык // Природа. - 1989. - №7. - С. 99-105.

15. Ковальчук В.І. Емоційне виснаження як провідна детермінанта синдрому вигоряння / Ковальчук В.І. // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2001. - Т. З. - Ч. 6. - С. 78-83.

16. Конопкин О.А. Психическая саморегуляция произвольной активности человека (структурно-функциональный аспект) / О.А. Конопкин // Вопр. Психологи. - 2010. - №1. - С. 5-12.

17. Кравчук В.В. Синдром «професійного вигорання» як індикатор порушення здоров'я працівників окремих спеціальностей / В.В. Кравчук, А.І. Єна // Охорона здоров'я України. - 2009. - №1-2. - С. 28-32.

18. Кужель І.Р. Рівень емоційного вигорання як базовий критерій необхідності та змісту психоед'юкативної роботи з медичним персоналом хоспісів / Кужель І.Р., Маркова М.В. // Медицинская психология. - 2011. - №1. - С. 34-39.

19. Лаврова К. Синдром выгорания: профилактика и управление: пособие для сотрудников, работающих в программах снижения вреда / Лаврова К., Левин А. - М.: ССВЦВЕ. - 2006. - 69 с.

20. Леонтьев Д.А. Тест смысложизненных ориентаций / Д.А. Леонтьев. - М.: Смысл, 2006. - С. 3-15.

21. Лукьянов В.В. Взгляд на проблему исследования синдрома «эмоционального выгорания» у врачей-наркологов / В.В. Лукьянов // Вестн. психотерапии. - 2011. - №17 (22). - С. 34-39.

22. Лэнгле А. Эмоциональное выгорание с позиции экзистенциального анализа А. Лэнгле // Вопр. психологии. - 2008. - №2. - С. 3-16.

23. Максименко К.С. Переживання і подолання особистістю негативних психічних станів при хронічних соматичних захворювань: автореф. дис. канд. психол. наук: 19. 00. 04 / К.С. Максименко; Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України - К., 2010. - 18 с.

24. Малишева К.О. Синдром емоційного вигорання психолога-консультанта: психологічні чинники, профілактика та корекція: автореф. дис... канд. психол. наук. / Малишева К.О. - К., 2003. - 16 с.

25. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология / Менделевич В.Д. - М.: МЕДпресс-информ, 2011. - 432 с.

26. Михайлов Б.В. Синдром «выгорания»: причины и способы коррекции / Б.В. Михайлов, М.А. Гавриленко // Архів психіатрії. - 2001. - №4. - С. 32-37

27. Орел В.Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования перспективы / В.Е. Орел // Психологический журнал. - 2011. - Т. 1, №1. - С. 90-101.

28. Осухова Н.Г. Возвращение к жизни: методические материалы для ведущих тренингов и семинаров по профилактике профессионального выгорания / Осухова Н.Г., Кожевникова В.В. // Помощь помощнику: социально-психологическое сопровождение социальных работников; под ред. Н.Г. Осуховой. - М.: Изд-во «Амиго-пресс», 2006. - 253 с.

29. Осухова Н.Г. СгоМКБ-10шие на работе / Н.Г. Осухова // Здоровье. - 2010. - №9. - С. 54-58.

30. Пайнс Э. Практикум по социальной психологии / Э. Пайнс, К. Маслач. - СПб.: Питер, 2000. - 216 с.

31. Первичная профилактика психических, неврологических и психосоциальных расстройств. - М.: Смысл, 2002. - 127 с.

32. Профілактика професійного вигорання працівників соціальної сфери: методичні рекомендації / за заг. редакцією к. мед. наук М.Л. Авраменка. - Л.: Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів, 2008. - 53 с.

33. Рассказова Е.И. Психологические ресурсы саморегуляции личности / Рассказова Е.И. // Личность и стрессовые ситуации: материалы международной научно-практической конференции. - Ч. 1. - Петропавловск-Камчатский: КамГУ, 2009. - С. 100-103.

34. Роберте Г.А. Профилактика выгорания / Г.А. Роберте // Обзор современной психиатрии. - 2008. - № 1. - С. 39-46.

35. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи / Рубинштейн С.Л. - Санкт-Петербург: Питер, 2006. - 713 с.

36. Самикіна Н. Синдром вигорання у працівників пенітенціарної системи / Самикіна Н., Сулицький В. // Соціальна психологія

37. Сандомирский М.Е. Психосоматика и телесная психотерапія: практическое руководство / Сандомирский М.Е. - М.: Класс, 2008. - 592 с.

38. Сидоров П.П. Введение в клиническую психологию / Сидоров П.П., Парняков А.В. - В 2 т. - М., 2000. - Т. 2. - 381 с.

39. Синдром «професійного вигорання» та професійна кар'єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядиплом. освіти / За наук. ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової - К.: Міленіум, 2004. - 264 с.

40. Солонинкина Л.Ф. Модель профессиональной адаптации молодых специалистов в операционном блоке / Л.Ф. Солонинкина, З.В. Зайцева // Медицинская сестра. - 2007. - №2. - С. 15.

41. Тест-анкета «Эмоциональная направленность» (Б.И. Додонов) / Диагностика эмоционально-нравственного развития. Ред. и сост. И.Б. Дерманова. - СПб., 2002. - С. 132-134.

42. Шелков Ю.В. Профілактика синдрому вигорання у медичних працівників методами психологічної саморегуляції / Шелков Ю.В. // Український медичний часопис. - 2009. - №2 (70). - С. 43-47.



Додаток 1

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Рис 1.1 Модель взаємозв'язків між стресом і підтримкою у медичних працівників



Додаток 2

Діагностика рівня «емоційного вигорання» (за В. Бойко)

Таблиця 1.1

Фази стресу та симптоми вигорання (автор - В.В. Бойко)

Фаза	Симптом
Тривожна напруга	Переживання психотравмуючих обставин Незадоволеність собою Відчуття «Загнаності в клітку», Тривога і депресія
Резистенція	Неадекватне (виборче) емоційне реагування Емоційно-етична дезорієнтація Економія емоцій Редукція професійних обов'язків
Виснаження	Емоційний дефіцит Емоційна відчуженість Деперсоналізація Психосоматичні і психофізіологічні порушення

Відповідно до ключа визначається сума балів окремо для кожного з симптомів вигорання. Показник прояву емоцій коливається в межах від 0 до 30 балів.

Симптом не склався	Симптом, який склався	Симптом, який склався
9 і менш	10 - 15	16 і більш

Подальший крок в інтерпретації результатів опитування - підрахунок суми показників симптомів, який здійснюється для кожної з трьох фаз формування вигорання. Для кожної фази оцінка може бути від нуля до 120 балів. За кількісними показниками можна судити тільки про те, яка фаза сформувалася більшою чи меншою мірою.

Фаза не сформувалася	Фаза у стадії формування	Фаза сформувалася
36 і менш	37 - 60	61 і більш

Відповідно до ключа проводяться наступні підрахунки:

? визначається сума балів для кожного з 12 симптомів вигорання;

? підраховується сума показників симптомів для кожної з трьох фаз формування вигорання;

? встановлюється підсумковий показник синдрому емоційного вигорання, тобто сума 12 симптомів.

Методика діагностики емоційного вигорання В. Бойка

Інструкція. Якщо ви професіонал у будь якій галузі спілкування з людьми, то для вашої діяльності важливо, в якій мірі у вас сформований психологічний захист у формі «емоційного вигорання». Прочитайте твердження та дайте відповідь «так» або «ні». Там, де у запропонованих твердженнях опитувальника йдеться про «партнерів», маються на увазі суб'єкти вашої професійної діяльності - клієнти, учні та інші люди, із якими ви щоденно співпрацюєте.

1. Переживання психотравмуючих обставин	+1 (2), +13 (3), +25 (2), -37 (3), +49 (10), +61 (5), -73 (5)
2. Незадоволеність собою	-2 (3), +14 (2), +26 (2), -38 (10), -50 (5), +62 (5), +74 (5)
3. «Загнаність у клітку»	+3 (10), +15 (5), +27 (2), +39 (2), +51 (5), +63 (1), -75 (5)
4. Тривога і депресія	+4 (2), +16 (3), +28 (5), +40 (5), +52 (10), +64 (2), +76 (3)
Разом по фазі «Напруження»
1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування	+5 (5), -17 (3), +29 (10), +41 (2), +53 (2), +65 (3), +77 (5)
2. Емоційно-моральна дезорієнтація	+6 (10), -18 (3), +30 (3), +42 (5), +54 (2), +66 (2), -78 (5)
3. Розширення галузі економії емоцій	+7 (2), +19 (10), -31 (2), +43 (5), +55 (3), +67 (3), -79 (5)
4. Редукція професійних обов'язків	+8 (5), +20 (5), +32 (2), -44 (2), +56 (3), +68 (3), +80 (10)
Разом по фазі «Резистенція»
1. Емоційний дефіцит	+9 (3), +21 (2), +33 (33), -45 (5), +57 (3), -69 (10), +81 (2)
2. Емоційна відчуженість	+10 (2), +22 (3), -34 (2), +46 (3), +58 (5), +70 (5), +82 (10)
3. Деперсоналізація	+11 (5), +23 (3), +35 (3), +47 (5), +59 (5), +71 (2), +83 (10)
4. Психосоматичні та психоемоційні порушення	+12 (3), +24 (2), +36 (5), +48 (3), +60 (2), +72 (10), +84 (5)
Разом по фазі «Виснаження»



Опитувальник «Професійне вигорання» (ПВ)

Дану методику було розроблено на основі моделі К. Маслач та С. Джексон. Опитувальник містить 22 твердження про відчуття та переживання, пов'язані з виконанням робочої діяльності. Складається він з трьох субшкал (емоційне виснаження, деперсоналізація і персональні досягнення). Відповіді оцінюються за 7-бальною шкалою вимірювань і варіюються від «ніколи» (0 балів) до «завжди» (6 балів).

Існують варіанти опитувальника для різних професійних груп. Про наявність високого рівня вигорання свідчать високі оцінки по субшкалах емоційного виснаження та деперсоналізації і низькі - за шкалою персональних досягнень. Нижче представлені варіанти опитувальника для різних груп професій та ключ, що дозволяє визначити персональні характеристики вигорання.

Варіанти опитувальника ПВ

Інструкція. Вам пропонується 22 твердження про відчуття і переживання, які пов'язані з роботою. Будь ласка, прочитайте уважно кожне твердження і вирішите, чи бувають у вас такі думки або відчуття. На бланку для відповідей позначте, як часто ви відчуваєте ті або інші переживання. Позиція «0» - ніколи; позиція «6» - щодня. Для цього закреслюйте або обведіть кружком бал, відповідний частоті переживань того або іншого відчуття.

Бланк для відповідей

ПІП Вік

Професія/посада

Стаж роботи на посаді

№ питання	Ніколи	Дуже рідко	Рідко	Інколи	Часто	Дуже часто	Щодня
1	0	1	2	3	4	5	6
2	0	1	2	3	4	5	6
3	0	1	2	3	4	5	6
4	0	1	2	3	4	5	6
5	0	1	2	3	4	5	6
6	0	1	2	3	4	5	6
7	0	1	2	3	4	5	6
8	0	1	2	3	4	5	6
9	0	1	2	3	4	5	6
10	0	1	2	3	4	5	6
11	0	1	2	3	4	5	6
12	0	1	2	3	4	5	6
13	0	1	2	3	4	5	6
14	0	1	2	3	4	5	6
15	0	1	2	3	4	5	6
16	0	1	2	3	4	5	6
17	0	1	2	3	4	5	6
18	0	1	2	3	4	5	6
19	0	1	2	3	4	5	6
20	0	1	2	3	4	5	6
21	0	1	2	3	4	5	6
22	0	1	2	3	4	5	6

Опитувальник ПВ для медичних працівників

1. Я відчуваю себе емоційно спустошеним (ой).

2. Наприкінці робочого дня я відчуваю себе як вичавлений лимон.

3. Я почуваю себе втомленим (ой), коли встаю вранці і повинен (винна) йти до роботи.

4. Я добре розумію, що відчувають мої пацієнти, і використовую це для успішнішого лікування.

5. Я спілкуюся зі своїми пацієнтами (хворими) тільки формально, без зайвих емоцій і прагну звести час спілкування з ними до мінімуму.

6. Я відчуваю себе енергійним (ой) та емоційно піднесеним (ой).

7. Я вмію знаходити правильне рішення у конфліктних ситуаціях з хворими та їх родичами.

8. Я відчуваю пригніченість та апатію.

9. Я можу позитивно впливати на самопочуття і настрій хворих (пацієнтів).

10. Останнім часом, я став (а) черствішим по відношенню до хворих.

11. Як правило, люди, що оточують мене, дуже багато вимагають від мене. Вони швидше стомлюють, чим радують мене.

12. Я маю багато планів на майбутнє, я вірю в їх здійснення.

13. Я відчуваю все більше життєвих розчарувань.

14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багато чого, що радувало мене раніше.

15. Буває, мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими моїми хворими.

16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від всього і від всіх.

17. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості і оптимізму у відносинах з моїми колегами і у відносинах з моїми хворими.

18. Я легко спілкуюся з хворими і їх родичами незалежно від їх соціального статусу і характеру.

19. Я багато що встигаю зробити за день.

20. Я відчуваю себе на межі можливостей.

21. Я багато ще зможу досягти в своєму житті.

22. Хворі, як правило, - невдячні люди.

Ключ

Субшкала	Номер твердження	Максимальна сума балів
Емоційне виснаження	1, 2, 3, 6*, 8, 13, 14, 16, 20	54
Деперсоналізація	5, 10, 11, 15, 22	30
Редукція персональних досягнень	4, 7, 9, 12, 17, 18, 19, 21	48

*Відмічено «зворотне» питання, яке розглядається в зворотному порядку, тобто, відповідь «щодня» відповідає нульовому значенню.



Таблиця 1.2

Оцінка рівнів вигорання (дані української вибірки)

Субшкала	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Емоційне виснаження	0-15	16-24	25 і більше
Середнє значення по вибірці (бали)		19, 73
Деперсоналізація	0-5	6-10	11 і більше
Середнє значення по вибірці (бали)		7, 78
Редукція персональних досягнень	37 і більше	36-31	30 і менше
Середнє значення по вибірці (бали)		32, 93



Додаток 3

Тест-анкета: емоційна спрямованість (Б.І. Додонов)

Призначення тесту: виявлення емоційної спрямованості медпрацівників.

Інструкція до тесту:

Анкета призначена для встановлення таких відмінностей, які не можна визначити в термінах «краще-гірше». Тому будь-яка відповідь буде характеризувати вас однаково добре, якщо ви відповісте серйозно і щиро. Вам потрібно постаратися точно виконати інструкцію.

Виконайте в зазначеному порядку наступні завдання.

Уважно прочитайте нижченаведений перелік приємних переживань і запишіть номер того з них, яке ви найбільше любите випробовувати. Якщо абсолютно впевнені в правильності своєї відповіді, укладіть виписаний номер в кружок.

Решта номерів розташуйте вправо по рядку в порядку переваги, яку ви віддаєте одній емоції перед іншою.

Відокремте вертикальної рискою номери тих емоцій, яким ви явно віддаєте перевагу перед іншими.

Наприклад: 2, 8, 3, 5, 1, 6, 2, 4, 7, 10 (якщо не впевнені, що на перше місце поставили дійсно найбажаніше для вас переживання, укладати номер в кружок не треба).

Тестовий матеріал

Перелік переживань:

Почуття надзвичайного, таємничого, незвіданого, що з'являється в незнайомій обстановці, місцевості.

Радісне хвилювання, нетерпіння при придбанні нових речей, предметів колекціонування, задоволення від думки, що скоро їх стане ще більше.

Радісне збудження, підйом, захопленість, коли робота йде добре, коли бачиш, що добиваєшся успішних результатів.

Задоволення, гордість, підйом духу, коли можеш довести свою цінність як особистості або переваги над суперниками, коли тобою щиро захоплюються.

Веселощі, безтурботність, хороше фізичне самопочуття, насолоду смачною їжею, відпочинком, невимушеній обстановкою, безпекою та безтурботністю життя.

Відчуття радості і задоволення, коли вдається зробити щось хороше для дорогих тобі людей.

Гарячий інтерес, насолоду при пізнанні нового, при знайомстві з вражаючими науковими фактами. Радість і глибоке задоволення при осягненні суті явищ, підтвердження ваших здогадок і припущень.

Емоції і відповідні їм номери переживань у тестовому матеріалі представлені в таблиці 1.3:

Таблиця 1.3

Перелік емоцій та відповідні номери

Альтруїстичні комунікативні глоричні праксические пугнічні романтичні акізитівні гедоністичні гностичні естетичні	6 9 4 3 8 1 2 5 7 10

Обробка результатів тесту

В анкеті переживанню, яке поставлене випробуваним на перше місце, присвоюється оцінка в 10 балів, далі за зменшенням - 9, 8, 7 і т.д. Таким чином можна виявити провідну емоційну спрямованість особистості.



Інтерпретація результатів тесту

Для класифікації емоцій Б.І. Додонов вибирає напівемпіричний, за його висловами, шлях, при якому він йшов від потреб до емоцій, а від попередньо зібраного величезного сирого матеріалу про «цінні» переживання до «прозорих» через них кореспондентних потреб, покладених в основу класифікації. У цій класифікації використовуються тільки ті «мовні моделі», які обов'язково передають специфічний компонент емоції, її забарвленість «в колір» певної потреби. Б. І. Додонов виділяє 10 видів таких емоцій:

1. Альтруїстичні емоції виникають на основі потреби в сприянні, допомозі, заступництві іншим людям.

2. Комунікативні емоції виникають на основі потреби в спілкуванні.

3. Глоричні емоції пов'язані з потребою в самоствердженні, у славі.

4. Праксичні емоції викликаються діяльністю, її успішністю чи неуспішністю.

5. Пугнічні емоції походять від потреби в подоланні небезпеки, на основі якої пізніше виникає інтерес до боротьби.

6. Романтичні емоції виникають на основі прагнення до всього надзвичайному, незвичайному, таємничого.

7. Акізитивні емоції виникають у зв'язку з інтересом до накопичення, «колекціонування» речей, що виходить за межі практичної потреби в них.

8. Гедоністичні емоції пов'язані із задоволенням потреби в тілесному і душевному комфорті.

9. Гностичні емоції описуються часто під рубрикою інтелектуальних почуттів. Їх пов'язують з потребою в отриманні будь-якої нової інформації і з потребою в «когнітивній гармонії».

10. Естетичні емоції є відображенням потреби людини бути в гармонії з оточуючими.

Размещено на allbest.ru

...