Розвиток особистісної готовності до навчання в школі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Курсова робота

з дисципліни Психологія

на тему: Розвиток особистісної готовності до навчання в школі



Вступ

Актуальність дослідження. Сьогодні, коли в нашій країні відбуваються широкомасштабні процеси соціально-економічних і політичних змін, коли максимально загострюються суспільні суперечності, зростає небезпека виникнення відхилень у поведінці дітей, досить актуальною проблемою для психологів, педагогів, фізіологів, лікарів є саме проблема готовності дитини до навчання в школі.

Безперечно, чим краще підготовлений організм дитини до всіх змін, які пов'язані з початком навчання у школі, труднощами, які неминучі, тим легше він з ними впорається, тим спокійніше і не так болісно буде проходити процес адаптації.

Чому ж так необхідно визначити готовність дитини на самому початку навчання, а ще краще до вступу в школу? Доведено, що в дітей, які не готові до систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації, пристосування до школи, в них частіше проявляються різноманітні труднощі навчання. Серед них значно більше тих, які управляються з вправами, і не лише в першому класі, але і в подальшому навчанні ці діти частіше знаходяться серед тих, які не встигають, і саме в них спостерігають порушення стану здоров'я.

Однак, незважаючи на велику кількість існуючого з даної проблеми матеріалу, існує укорінене оману, що готовність до школи - це багаж знань і умінь, які дитина встигла придбати за роки дошкільного дитинства, в тому числі вміння читати і рахувати. У формуванні такого підходу майбутніх учнів взяли участь самі школи, влаштовуючи тестування дітей перед вступом до першого класу. І батьки, замість того щоб своєчасно давати дитині необхідні для його віку знання, знайомити його з особливостями навколишнього світу, закріплюючи отриману інформацію в ході ігор, просто натаскувати дітей на заповнення всіляких тестів. Батьки сприймають дитину як глечик, який можна наповнити знаннями і основним завданням яких є турбота про те, щоб не розплескати ці знання.

Наше завдання полягає в тому, щоб розібратися, що ж це означає «бути готовим до школи», які якості необхідні майбутньому першокласнику для того, щоб пристосуватися до нових умов і бути здатним сприймати пропонований матеріал. Актуальність проблеми дослідження полягає в тому, що зараз дуже високі вимоги життя до організації виховання і навчання змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність з вимогами життя.

Бурхливий інтерес до вказаної проблеми виник в нашій країні в результаті переходу на навчання з шести років, що призвело до масових фізіологічних, педагогічних і психологічних проблем, що виникли при навчанні шестирічок.

Метою курсового дослідження є теоретичне обґрунтування проблеми психологічної особистісної готовності до навчання дитини дошкільного віку.

Відповідно до мети об'єкту та предмету дослідженням були поставлені наступні завдання :

- дати аналіз поняттю психологічної особистісної готовності до школи дітей дошкільного віку;

- визначити структуру психологічної особистісної готовності до навчання;

- охарактеризувати значення мотивації та розвиток мотивів навчання у дітей дошкільного віку;

- експериментально дослідити такі компоненти особистісної готовності до навчання у школі, як інтелектуальний, емоційний та соціальний.

Об'єктом дослідження є особистісна готовність до навчання дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: психологічні особливості особистісної готовності до навчання дітей дошкільного віку.

Методи дослідження.

Теоретичні - вивчення, аналіз наукової літератури з проблеми розвитку інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та соціальної готовності до школи дітей дошкільного віку; емпіричні - спостереження, тестування, статистична обробка експериментальних даних.

Для дослідження інтелектуальної готовності до шкільного навчання використовувався тест - запитання, що адаптовані до даного віку.

Для дослідження особливостей емоційної готовності, незахищеності, тривожності та недовіри до себе використовувався «Тест-спостереження тривожності». Діагностика адекватності емоційних проявів та реакцій відбувалася за допомогою методики-гри «Абетка настрою» (Н.Л. Белопольська).

З метою діагностики соціальної готовності до навчання у школі, ставлення старшого дошкільника до себе та своїх ровесників використовувався проективний тест «Дві хатки».

Базою дослідження виступив спортивний клуб «Барс» (м. Кривий Ріг Дніпропетровська область). Всього в експерименті брало участь 15 дітей старшого дошкільного віку.

Теоретична значимість дослідження полягає у тому, зібрані дослідженням дані дозволяють більш докладно розглянути проблему психологічної готовності до школи, виділити її компоненти і їхню роль в оволодінні навчальними навичками.

Практичне значення - одержані результати дослідження, пов'язані з уточненням сутності, змісту, критеріями сформованості мотиваційного, емоційного контролю та мисленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі.

Матеріали та результати дослідження також можуть використані при написання наукових, курсових, дипломних та інших робіт, пов'язаних з даною проблематикою.



1. Теоретичний аналіз особливостей психологічної особистісної готовності до навчання в школі

1.1 Сутність та основні підходи до визначення особистісної готовності до навчання в школі

Поняття готовності дитини до школи багатогранне. Воно охоплює фізіологічну, педагогічну і психологічну (особистісну, соціальну, інтелектуальну) зрілість дитини. Успішне розв'язання питань розвитку особистості дитини, підвищення ефективності процесу навчання, подальше професійне становлення та соціальну самореалізацію особистості багато в чому визначає те, наскільки враховується рівень фізіологічної, педагогічної та психологічної готовності дитини до шкільного навчання.

На сучасному етапі суспільного розвитку досить важливим вважають медичний підхід до готовності до школи, що зумовлено значним погіршенням стану здоров'я сучасних дітей, зниженням їх функціональних можливостей та збільшенням вимог школи. Основними медичними критеріями готовності до шкільного навчання є: рівень біологічного розвитку дитини (зріст, наявність постійних зубів); стан здоров'я на момент вступу до школи; динаміка захворюваності за попередній рік.

Отже, підставою для відстрочення терміну вступу до школи є: прибавка у рості за останній рік менше ніж 4 см; відсутність постійних зубів; наявність хронічних хвороб; наявність за останній рік захворюваності частотою 4 та більше разів за тривалості 25 і більше днів; дітей, які не досягли станом на 1 вересня віку 6 років та 6 місяців, оскільки початок систематизованого навчання раніше визначеного строку призводить до відхилів в стані здоров'я вже на початковому етапі освітнього процесу.

Щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку особливо важливим є комплексне медичне обстеження та висновок медико-психолого-педагогічної комісії стосовно можливості навчання такої дитини в загальному чи спеціальному навчальному закладі [9, 16].

Також, незважаючи на реформу освіти та впровадження навчання з шестирічного віку, актуальним лишається педагогічний підхід до визначення готовності до шкільного навчання. Основними педагогічними критеріями готовності дитини до шкільного навчання є: навички читання, писання та рахування.

Однак, варто враховувати, що спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї висувають такі вимоги до першокласника, які значно перевищують можливості шестирічної дитини, що не є правомірним. Так, Н.М. Стадненко та інші зазначають, що навички читання та письма потрібно формувати в школі, а у дошкільний віковий період треба закладати лише передумови, які дають змогу дитині більш-менш швидко оволодіти цими навичками у школі [9, 14].

Отже, готовність до школи в межах педагогічного підходу трактують переважно як сукупність знань і умінь, сформованості окремих способів розумових дій (з математики, читання, образотворчої діяльності, іноземної мови тощо), що не може забезпечити повноцінну готовність дитини до навчання.

Крім наявності знань, умінь і способів розумової діяльності, готовність до шкільного навчання передбачає сформованість необхідних особистісних якостей, які допомагають дитині подолати труднощі, пов'язані з ломкою динамічного стереотипу в період переходу з дитячого садочка до школи [9, 1, 7].

Широко й багатогранно подано психологічний підхід до розгляду готовності до шкільного навчання (Л.І. Божович, Л.А. Венгер, А.Л. Венгер, Л.С. Виготський, А.В. Запорожець, В.С. Мухіна і багато інших). Однак, й досі, в сучасній психології немає чіткої визначеності поняття психологічної готовності до шкільного навчання [9, 15].

Отже, в загальному значенні, психологічна готовність до шкільного навчання - це сукупна характеристика дитини, що розкриває рівні розвитку психологічних якостей, і є найважливішою передумовою для гармонійного входження дитини у нове соціальне середовище.

1.2 Компоненти, з яких складається психологічна готовність дитини до навчання у школі

Зі вступом дитини до школи наступає абсолютно новий етап її життя і до цього етапу вона повинна бути достатньо підготовлена. Раніше за все ‚ повинна бути готовою виконувати серйозну діяльність, що дає їй не тільки нові права, але і що покладає нелегкі обов'язки. Маленький школяр вправі розраховувати на пошану тих, що оточують його на учбових заняттях, і сам зобов'язаний систематично виконувати всі завдання вчителя, поводитися відповідно до шкільних правил, незалежно від того, хоче він цього в даний момент чи ні.

Більшість дітей, що досягають семирічного віку, прагнуть до статусу школяра, але не у всіх випадках вони достатньо ясно уявляють собі, в чому це положення полягає. Іноді їх привертає виключно зовнішня сторона справи: хочеться мати портфель, бути великим, отримувати відмітки і т.д. По-справжньому готовою до положення школяра виявляється така дитина, яку школа привертає не зовнішніми аксесуарами, а можливістю отримувати нові знання, тобто дитину з достатньо розвинутими пізнавальними інтересами. Тільки на цій основі діти виявляються здатними достатньо відповідально ставитись до своїх шкільних обов'язків. Проте одного бажання бути школярем і серйозного відношення до навчання виявляється недостатньо, адже потрібно ще зуміти підпорядкувати цьому бажанню, цьому відношенню ситуативної спонуки, примусити себе бути уважним на уроці, вивчати деколи нудні правила, наполегливо обдумувати рішення важкої задачі. Іншими словами, майбутньому школяру необхідно довільно управляти своєю поведінкою, зокрема своєю пізнавальною діяльністю, впливом її на рішення учбових задач. А це стає можливим, якщо у дитини склалася ієрархічна система мотивів, що дозволяє підпорядковувати особистісні спонуки більш значущим стійким цілям і намірам.

Сучасна школа не починає навчання з нуля. Вона розраховує на те, що діти приходять в перший клас з достатнім колом знань і навиків, а головне - з розвиненим сприйняттям і мисленням, що дозволяє систематично спостерігати явища, що вивчаються, виділяти в них істотні особливості, міркувати і робити висновки. Це пред'являє певні вимоги до рівня розумового розвитку дитини, яка повинна володіти планомірним і розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного відношення до матеріалу, що вивчається, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам'ятовуванням. Крім того, дитина повинна володіти початковими вміннями в області учбової діяльності (увагою не до результату, а до самого способу виконання учбових завдань, самоконтролем та ін.).

З приходом в школу дитина відразу ж потрапляє в групу однолітків, які зайняті загальною серйозною справою. Це істотно відрізняє шкільну групу від групи дитячого саду. Взаємини між школярами будуються на іншій основі, ніж в дитячому саду. Положення дитини в класі визначається іншими критеріями, перш за все його успіхами в навчанні для того, щоб в цих умовах зуміти ввійти в колектив, дитині необхідно володіти достатньо гнучкими способами встановлення взаємостосунків з іншими дітьми, розвиненим відчуттям товариства [14, 2-3].

Легко побачити, що психологічна готовність до школи, яку б сторону ми не взяли, є підсумком усього передування психічного розвитку дитини, результатом всієї системи виховання і навчання в сім'ї і дитячому садку. Якості, необхідні для успішного навчання, виникають не відразу. Вони формуються поступово, починаючи буквально з моменту народження. Потрібно підкреслити значення, яке мають для формування цих якостей такі дитячі види діяльності, як гра, малювання, конструювання та ін. Адже саме в них вперше виникають суспільні мотиви поведінки, складається ієрархія мотивів, формуються і вдосконалюються дії сприйняття і мислення, розвиваються взаємини між дітьми. Звичайно, це відбувається не само собою, а при постійному керівництві діяльністю дітей з боку дорослих, які передають підростаючому поколінню досвід суспільної поведінки, повідомляють необхідні знання і виробляють навики. Деякі навички можуть бути сформовані тільки в процесі систематичного навчання дошкільника на заняттях. Це елементарні уміння в області учбової діяльності, достатній рівень продуктивності в пізнавальних процесах.

Традиційно виділяються три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний. Під інтелектуальною зрілістю розуміють диференційоване сприйняття (перцептивна зрілість), що включає виділення фігури з фону; концентрацію уваги; аналітичне мислення, яке виражається в здатності осягнення основних зв'язків між явищами; можливість логічного запам'ятовування і уміння відтворювати зразок, а також розвиток тонких рухів руки і сенсомоторна координація. Можна сказати, що інтелектуальна зрілість, що розуміється таким чином, в істотній мірі відображає функціональне дозрівання структур головного мозку.

Емоційна зрілість в основному розуміється, як зменшення імпульсивних реакцій і можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання [3, 5].

До соціальної зрілості відноситься потреба дитини в спілкуванні з однолітками і вміння підпорядковувати свою поведінку законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання.

На підставі виділених параметрів створюються тести визначення шкільної зрілості.

«Зона найближчого розвитку» набагато істотніше визначає можливості дитини, чим рівень актуального розвитку. Дві дитини, що має однаковий рівень актуального розвитку, але різну «зону найближчого розвитку», розрізнятимуться в ході навчання в динаміці розумового розвитку. При однаковому рівні актуального розвитку відмінність «зон найближчого розвитку» може бути пов'язана з індивідуальними психофізіологічними відмінностями дітей, а так само спадковими чинниками, що визначають швидкість протікання процесів розвитку під впливом навчання. Таким чином, «зона» одних дітей буде «ширше і глибше ніж у інших» і, відповідно, одного і того ж вищого рівня актуального розвитку вони досягають в різний час з різною швидкістю. Те, що сьогодні є для дитини «зоною найближчого розвитку», завтра стане рівнем його актуального розвитку [9].

У психологічній підготовці дітей до школи важливу роль грає спеціальна виховна робота, яка ведеться в старшій і підготовчій групах дитячого саду. Але вона повинна бути не спробою надання швидкої допомоги, а спиратися на всі попередні досягнення в психічному розвитку. Не може бути нічого шкідливішого, ніж загрузити пам'ять дітей великою кількістю розрізнених відомостей або механічне вдовблювання навиків читання і рахунку. Зовсім інша справа, коли діти отримують узагальнені і систематизовані знання, коли їх навчають орієнтуватися в нових областях дійсності (у кількісних відносинах речей, в звуковій матерії мови) і організовують оволодіння навичками на цій широкій основі. В процесі такого навчання у дітей виробляються ті зачатки теоретичного підходу до дійсності, які дають їм можливість в майбутньому свідомо засвоювати будь-які знання.

1.3 Структура особистісної готовності до навчання у школі дітей дошкільного віку

Чим краще підготовлений організм дитини до всіх змін, які пов'язані з початком навчання у школі, труднощами, які неминучі, тим легше він з ними впорається, тим спокійніше і не так болісно буде проходити процес адаптації. Успішний розвиток особистості, ефективність навчання дитини багато в чому залежить від того, наскільки правильно враховується рівень підготовки її до школи. Загалом, готовність дитини до навчання у школі передбачає інтелектуальну, особистісну та соціально-психологічну, вольову складові.

Інтелектуальна готовність дошкільника до навчання у школі. Тривалий час рівень інтелектуального розвитку дитини визначали за кiлькiстю виявлених у неї знань, обсягом її розумового інструментарію, про який свідчить передусім словниковий запас. Однак таких показників недостатньо. На думку А. Усової дошкільник мусить мати високоякісний рівень научуваностi, тобто вміння виокремити навчальне завдання та перетворити його на самостійну мету пізнавальної діяльності. Це передбачає володіння допитливістю й спостережливістю, здатністю дивуватися та шукати причини виявленої новизни.

Проте не всі дошкільники інтелектуально готові до навчання в школі, причиною чого є обмеженість їхніх інтелектуальних вражень та інтересів. Однак вони швидко виконують найпростіші навчальні завдання, якщо їх перевести в практичну площину або гру. Загалом, такі діти потребують особливої уваги педагогів [5].

Особистісна та соціально-психологічна готовність дошкільника до навчання у школі. Підготовка дитини до школи передбачає формування у неї готовності до прийняття нової соціальної ролі - школяра, що виражається у серйозному ставлення до школи, до навчальної діяльності та вчителя.

Як правило, старші дошкільнята відчувають великий потяг до школи. Часто їх приваблює зовнішній аспект шкільного життя. Але це не найголовніший мотив. Більшість з них прагне вчитися. До учіння вони ставляться як до дуже серйозного завдання («навчуся писати», «навчуся читати»). Якщо дошкільник не готовий прийняти соціальну позицію школяра, то навіть за наявності необхідних умінь i навичок, високого рівня інтелектуального розвитку, йому буде важко адаптуватися до шкільного життя. Є діти, які взагалі не хочуть іти до школи. Причиною такого ставлення, як правило, є помилкове виховання дошкільників.

Виникнення позитивного ставлення дитини до школи часто пов'язане зі способом подання дорослими інформації про неї. Важливо, щоб відомості, які діти отримують зі слів дорослих про школу, були не тільки зрозумілими, а й доступними для усвідомлення ними. Особистісна та соціально-психологічна готовність до школи передбачає сформованість у дітей навиків спілкування i взаємодії з ровесниками й дорослими [5].

Вольова готовність дошкільника до навчання у школі. Під кінець дошкільного віку в дошкільника вже сформовані основні елементи вольові дії - внутрішньо вольові зусилля, необхідні для виконання певної діяльності. Дошкільник здатен поставити мету, прийняти рішення, окреслити план дій, виконати його, виявити зусилля для подолання перешкод, оцінити результат своєї дії. За твердженням психологів, які досліджували волю у дітей, у дошкільному віці вони успішніше досягають мети за наявності ігрових мотивацій, коли їх поведінку оцінюють однолітки (командна гра).

Про вольову готовність дошкільників свідчать високий рівень довільності їх рухів i поведінки. Довільність рухів виявляється у письмі, правильному використанні навчального приладдя, підтриманні порядку на письмовому столі, парті, у портфелі. Довільність поведінки у навмисному заучуванні віршів, можливості побороти певне бажання, відмовитися від гри заради іншої справи, наприклад, допомогти матері. Здатність підкоряти свою поведінку поставленій меті має важливе значення для майбутнього школяра. Вольова готовність передбачає здатність стримувати свої імпульсивні дії, зосереджуватися на виконуваному завданні, слуханні мови старшого тощо.

Актуальною лишається проблема структурних складників та критеріїв психологічної готовності дитини до шкільного навчання. Так, на основі теоретичного аналізу поглядів І.Д. Беха, Л.І. Божович, Л.А. Венгер, Б.С. Волкова, Н.В. Волкової, Н.І. Гуткіної, В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, С.Д. Забрамної, А.І. Запорожця, Р.С. Немова, Н.В. Нижегородцева, Л.Г. Парамонової, Н.Г. Салміної, А.А. Харченко, В.Д. Шадрікова, О.А. Шварцман та інших, щодо психологічної готовності дитини до шкільного навчання, можна визначити нормативні критерії психологічної готовності дитини до шкільного навчання, систематизувавши їх відповідно до виділених базових складників психологічної готовності [9, 18].

Таким чином, у психологічній готовності до шкільного навчання можна виділити такі базові складники: інтелектуальна готовність (пізнавальні процеси, сенсомоторні навички, здатність до научуваності); особистісна готовність (мотивація, воля, емоції, спрямованість особистості, самосвідомість); соціальна готовність (комунікативна та соціальна компетентність). Співвідношення базових і похідних складників (параметрів) з критеріями психологічної готовності дітей до шкільного навчання докладно подано в табл. 1.

Таблиця 1. Нормативні критерії психологічної готовності дитини до шкільного навчання

Психологічна готовність до шкільного навчання
Інтелектуальна готовність
Сприймання	Сформованість зорового сприймання. Розвиток тонкого та достатньо диференційованого зорового аналізу та синтезу, сформованість зорово-просторових уявлень: уміння виокремити фігури з фону; вміння розрізняти предмети та геометричні фігури за їх формою (круглий, овальний, квадратний, прямокутний, трикутний і т.п.); уміння розрізняти предмети та геометричні фігури за розміром (великий, маленький, середній) і розуміти їх співвідношення (великий - маленький, більше - менше; довгий - короткий, довше - коротше; високий - низький, вище - нижче; товстий - тонкий, товщий - тонший; ширший - вужчий, ширше - вужче); уміння визначати місце знаходження предметів і геометричних фігур у просторі відносно один одного, тобто розуміти просторові відношення між ними (високо - низько, вверху - внизу, вище - нижче; далеко - близько, далі - ближче, попереду - позаду; зліва - справа). Сформованість слухового сприймання. Диференціація звуків мовлення (фонематичний слух): сформованість початкових форм звукового аналізу та синтезу слів; можливість чіткої слухової диференціації акустично близьких звуків.
Увага	Довільна увага: достатньо сформовані обсяг, стійкість, розподіл, переключення, концентрація; здатність до тривалого зосереджування.
Пам'ять	Довільна пам'ять: сформована вербальна механічна пам'ять, легкість запам'ятовування слів на слух; розвинена образна зорова оперативна пам'ять; наявна здатність до логічного запам'ятання.
Мислення	Сформованість основних видів мислення: наочно-дійового, наочно-образного, словесно-логічного мислення (у початковій стадії розвитку); Сформованість операцій мислення: аналітичне мислення (виділення істотного в явищах навколишньої дійсності); встановлення причинно-наслідкових зв'язків та закономірностей між явищами; здатність до порівняння та зіставлення (уміння бачити схоже та відмінне); здатність до узагальнення та умовиводу (вміння міркувати, виділяти загальний спосіб дій, здатність схоплювати ситуацію цілісно, розуміти її зміст та робити висновки).
Мовлення	Розвиток діалогічного та монологічного мовлення , як засобу спілкування та передумови оволодіння письмовим мовленням: правильна вимова всіх звуків мовлення (перш за все не повинно бути заміни одних звуків іншими); володіння достатнім обсягом словникового запасу за умови правильного розуміння значення засвоєних слів; уміння граматично правильно оформлювати речення, тобто відповідно до законів граматики з'єднувати окремі слова між собою задля висловлювання закінченої думки; володіння зв'язним мовленням, тобто вміння логічно й послідовно пов'язувати окремі речення між собою для побудови зв'язного вислову.
Сенсомоторика	Сенсомоторна координація: розвиток аналізувальних систем (орієнтування у просторі); розвиток дрібної моторики (графічні навички, маніпулювання дрібними деталями, дії з ґудзиками, шнурками, малювання) моторні здібності, рухові навички (уміння бігати, стрибати, лазити, повзати, кидати, ловити; виконання вправ на координацію та спритність).
Научуваність	Психологічні передумови оволодіння навчальною діяльністю: здатність розуміти та приймати навчальне завдання; уміння дитини свідомо підпорядковувати свої дії правилу, загально визначеному способу дій; уміння дитини орієнтуватись на систему правил у роботі; уміння працювати за зразком; уміння слухати, розуміти та виконувати інструкції дорослого; уміння сприймати допомогу дорослого; уміння переносити засвоєні знання та способи дій на виконання аналогічних завдань; уміння планувати власні дії та контролювати їх.
Особистісна готовність
Мотивація	Достатній рівень мотиваційного розвитку дитини: сформованість мотиву учіння (пізнавальні й соціальні мотиви учіння); позитивне ставлення до учіння; підпорядкованість мотивів (ієрархія мотивів).
Воля	Достатня сформованість довільності: здатність тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання; уміння долати труднощі; здатність довести розпочату роботу до завершення; здатність до довільної регуляції поведінки (посидючість); здатність до довільної регуляції поведінки та пізнавальних процесів за допомогою слова.
Емоції	Сформованість емоційної сфери: здатність розпізнавати та розуміти невербальні та вербальні прояви емоцій інших людей; розвиток вищих почуттів й емоцій (співчуття, відповідальність, гордість тощо); глибина та стійкість у прояві почуттів; довільність у керуванні емоціями та почуттями.
Спрямованість особистості	Сформованість внутрішньої позиції школяра: наявність пізнавальних інтересів (зацікавленість у навчанні, здобуванні знань, умінь і навичок, у отримання нової інформації про довкілля); сформований особистий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять (грамоти і лічби); готовність до зміни соціальної позиції; бажання вчитися, дитина виявляє "почуття необхідності навчання"; допитливість, потреба в самостійному пошуку відповідей на питання, що цікавлять; наявність змістовного уявлення у дитини про підготовку до школи; віддання переваги колективним заняттям перед індивідуальним навчанням удома; дисциплінованість; прийняття традиційного для навчання способу оцінювання (оцінку); визнання авторитету вчителя; виникнення першого схематичного, цілісного дитячого світогляду.
Самосвідомість	Здатність до рефлексії своєї діяльності; ідентичність особистісна та соціальна (початкові форми); диференційованість образу «Я» (Я-реальне і Я-ідеальне); потреба в досягненні успіху; уміння правильно оцінити свої реальні й потенційні можливості; адекватна самооцінка та рівень домагань, відповідний реальним можливостям; Специфічна самооцінка, оцінка «Я» в конкретній діяльності.
Соціальна готовність
Комунікативна компетентність	Передумови: наявність потреби та бажання дитини у спілкуванні з однолітками та дорослими; наявність позитивного ставлення до комунікативної діяльності; сформованість комунікативних рис характеру - товариськість, контактність, відгукуваність, сумлінність, наполегливість тощо. Знання: знання та розуміння мовленнєвої культури спілкування; знання та розуміння невербального спілкування; Уміння та навички: сформованість навичок спілкування, вміння вступати в контакт як з однолітками, так і з дорослими; вміння гармонійно поєднувати виразні, вербальні та невербальні засоби спілкування; довільність у спілкуванні з дорослими (уміння прийняти навчальне завдання та вказівку дорослого); здатність до взаємодії на партнерських засадах, (уміння справедливо розподіляти функції, домовлятися, обґрунтовувати свою думку, поступатися, запобігати конфліктам і справедливо їх розв'язувати).
Соціальна компетентність	Передумови: усвідомлення свого соціального «Я» (сприймання себе в контексті стосунків з іншими, відчуття своєї належності до певної соціальної групи); здатність почувати себе впевнено за межами дому, в іншому соціальному середовищі (відсутність страху, нерішучості). Знання: знання основних норм і правил поведінки в соціальному середовищі; розуміння ролі вчителя, що відрізняється від ролі вихователя та матері; розуміння своєї соціальної ролі майбутнього учня, для якого провідна діяльність - навчання.
Соціальна компетентність	Уміння та навички: сформованість навичок суспільного життя, дотримання правил і норм поведінки; вміння об'єктивно оцінювати вчинки навколишніх відповідно норм поведінки; здатність і готовність до співпраці; вміння будувати взаємовідносини з однолітками в процесі спільної діяльності (уміння брати до уваги думку іншого, зважати на нього, доброзичливо взаємодіяти); уміння підпорядковувати свою поведінку законам дитячої групи; здатність знаходити своє місце в групі; здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання; сформованість необхідних елементарних трудових умінь та навичок (уміння організувати робоче місце та підтримувати порядок на ньому тощо); сформованість навичок самообслуговування.

У запропонованій табл. 1 узагальнено та систематизовано основні критерії психологічної готовності дітей до шкільного навчання, що подано в психолого-педагогічній літературі. Результати цього узагальнення свідчать про обмеженість розгляду самосвідомості як важливого складника особистісної готовності дитини до шкільного навчання.

Так, аналіз методик дослідження психологічної готовності дитини до школи, запропонованих Н.І. Гуткіною, Н.М. Стадненко [19] та інших, свідчить про більшу їх зосередженість на діагностиці інтелекту та дрібної моторики, тоді як особистісний складник шкільної готовності практично не досліджено, а його діагностику, зазвичай, обмежено дослідженням мотивації та самооцінки. Це зумовлено, на думку О.А. Шварцман [19], більшою доступністю для дослідження за допомогою наявних психологічних методик пізнавальних здібностей і зорово-моторної координації, ніж особистості дитини.

На думку багатьох науковців майбутній школяр повинен: мати навички спілкування з дорослими та ровесниками, знати певні норми та правила суспільної поведінки, вміти правильно оцінювати свої реальні та потенційні можливості, мати певні уявлення про себе, як особистість.

Отже, у дошкільника має бути сформована, відповідно його віку, гармонійна Я-концепція, оскільки особистість дитини для себе та інших людей представлена саме у її Я-концепції, яка має образно-понятійний зміст, забарвлений емоційно-оцінними ставленнями, що зумовлюють дії та поведінку дитини. Під гармонійною Я-концепцією ми розуміємо сукупність узгоджених знань дитини про себе, прийняття дитиною себе такою, якою вона є, тобто усвідомлення нею власних переваг та вад, позитивне ставлення до себе, що сприяє саморозвитку та формуванню психологічно й соціально зрілої особистості, здатної до самореалізації в соціальному середовищі.

Таким чином, від народження до вступу у школу дитина долає ряд важливих етапів: новонародженість, немовля, раннє дитинство, дошкільний вік. Кожному з них властиві специфічні ситуації розвитку, певні провідна діяльність, новоутворення i досягнення у психічному та особистісному розвитку, особливі кризи i поєднання процесів дозрівання й розвитку.

Метою психолого-педагогічного супроводу дитини - забезпечення нормального розвитку і попередження проблем розвитку. Слід зазначити, що робота з психолого-педагогічного супроводу складається з: профілактики; діагностики; консультування; розвиваючої та колекційної роботи; психологічної просвітницької роботи з педагогами, батьками; експертизи. Комплексним напрямком психолого-педагогічного супроводу є розробка (проектування) освітніх програм. В освітній програмі головним є становлення, розвиток і виховання особистості в сукупності її когнітивних, емоційних та мотиваційних характеристик. Таким чином, на освітню програму покладається завдання у виконанні не лише діагностичної, прогностичної, корекційної функцій, а й побудова системи супроводу освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі. Отже, основою для проектування освітніх програм є вікова модель розвитку дитини. Завдання супроводу на різних рівнях розвитку:

- дошкільна освіта - рання діагностика і корекція порушень в розвитку, забезпечення готовності до школи;

- початкова школа - визначення готовності до шкільного навчання, розвиток пізнавальної та навчальної мотивації, розвиток самостійності і самореалізації, підтримка в формуванні бажання і вміння вчитися, розвиток творчих здібностей.

Вочевидь, що основними принципами роботи психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу дошкільників за інклюзивною освітою є:

- пріоритет інтересів дитини;

- неперервність і комплексний підхід в організації супроводу;

- рекомендуючий характер здійснення допомоги і послуг;

- робота за методом міждисциплінарної команди.



2. Організація, методи та результати дослідження психологічної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку

2.1 Методика та організація дослідження

Експериментальна частина дослідження була організована та проведена на базі спортивного клубу «Барс» м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Дослідженням було охоплено 15 дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження : вивчити рівень інтелектуальної, емоційної та соціальної готовності до навчання у школі дітей старшого шкільного віку.

Завдання дослідження: провести серію спостережень та тестувань дітей старшого дошкільного віку; проаналізувати отримані емпіричні дані; зробити узагальнення й висновки.

Методи дослідження . Для одержання повноцінних і достовірних результатів дослідження, було використано методи: спостереження, тестування дітей, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.

Етапи дослідження: процедура емпіричного дослідження проходила в три етапи. На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження. Формуючи вибірку, виходила з необхідності залучити до дослідження дітей старшого дошкільного віку. На підготовчому етапі був здійснений відбір варіативних та надійних методик для дослідження сформованості інтелектуальної готовності: діагностика словесно-логічного та розвиток образно-логічного мислення (Додаток 1); для дослідження емоційної готовності: діагностика рівня тривожності ( Додаток 2), визначення ставлення старшого дошкільника до себе та своїх ровесників - Тест «Дві хатки» (Додаток 3), діагностика адекватності емоційних проявів та реакцій відбувалася з допомогою методики-гри "Абетка настрою" (Н.Л. Белопольської) (Додаток 4); діагностика вміння орієнтуватися на систему вимог - методика "Намисто" (Додаток 5).

На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики психологічної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку. На протязі цього етапу з кожною дитиною проводилася індивідуальна консультація за результатами психологічного дослідження.

На третьому етапі - заключному - відбувалося підведення підсумків, розробка психологічних рекомендацій для коригування низького рівня інтелектуальної, емоційної та соціальної готовності до навчання у школі, оформлення матеріалів дослідження.

2.2 Психологічний аналіз сформованості психологічної готовності до навчання

Дослідження інтелектуального компоненту готовності до шкільного навчання

Методика дослідження словесно-логічного мислення

Визначення понять, пояснення причин, виявлення подібності й розходжень об'єктів - це операції мислення, оцінюючи які ми можемо судити про ступінь розвиненості в дитини інтелектуальних процесів. Дані особливості мислення встановлюються по правильності відповідей.

Таблиця 2.1. Оцінка словесно-логічного мислення досліджуваної вибірки

ПІ / ВІК	Правильні відповіді	Кількість балів	Рівень розвитку
Безугла Дар'я 6 років	16	8	Високий
Борисов Кирило 6 років	10	5	Середній
Вовк Артем 6 років	12	6	Середній
Галич Поліна 6 років	6	3	Низький
Дарієнко Анастасія 6 років	8	4	Середній
Желудкова Анна 6 років	14	7	Середній
Клітко Катерина 6 років	8	4	Середній
Литвин Ангеліна 6 років	16	8	Високий
Мутило Ярослав 6 років	6	3	Низький
Рудь Кіра 5 років	14	7	Середній
Семенова Анастасія 6 років	18	9	Високий
Слобоцька Стелла 6 років	8	4	Середній
Тимчишина Орина 6 років	14	7	Середній
Чабанець Артем 5 років	6	3	Низький
Якимчук Катерина 6 років	16	8	Високий

Із п'ятнадцяти досліджуваних дітей високий рівень розвитку словесно-логічного мислення показали лише четверо, середній рівень - восьмеро, низький рівень - троє, дуже низький рівень - показників немає.

Методика дослідження розвитку образно-логічного мислення.

«Четвертий зайвий». Дитині зачитується 4 слова, три з яких пов'язані між собою за змістом, а одне слово не підходить до інших. Дитині пропонується знайти зайве слово, і пояснити, чому воно зайве.

Таблиця 2.2. Оцінка образно-логічного мислення досліджуваної вибірки

ПІ / ВІК	Правильні відповіді	Кількість балів	Рівень розвитку
Безугла Дар'я 6 років	9	9	Високий
Борисов Кирило 6 років	5	5	Середній
Вовк Артем 6 років	7	7	Середній
Галич Поліна 6 років	4	4	Низький
Дарієнко Анастасія 6 років	6	6	Середній
Желудкова Анна 6 років	7	7	Середній
Клітко Катерина 6 років	6	6	Середній
Литвин Ангеліна 6 років	8	8	Високий
Мутило Ярослав 6 років	3	3	Низький
Рудь Кіра 5 років	7	7	Середній
Семенова Анастасія 6 років	10	10	Високий
Слобоцька Стелла 6 років	6	6	Середній
Тимчишина Орина 6 років	7	7	Середній
Чабанець Артем 5 років	3	3	Низький
Якимчук Катерина 6 років	8	8	Високий

психологічний готовність школа

Із п'ятнадцяти досліджуваних дітей високий рівень розвитку образно-логічного мислення показали четверо, середній рівень - восьмеро, низький рівень - троє, дуже низький рівень - показників немає.

Таким чином, співставляючи результати двох етапів дослідження мислення маємо показники, які абсолютно збігаються.

Із проведених вище викладених досліджень ми бачимо, що на поріг школи приходять діти з різним рівнем підготовки й розвитку, і це стосується не тільки розвитку мислення, але й розвитку пам'яті, уяви, мови й ін. характеристик шкільної зрілості. Психодіагностика готовності до навчання в школі відіграє величезну роль в організації навчального процесу. Учитель повинен ознайомитися з Картою Психологічного Розвитку кожного учня, щоб визначити методи й прийоми побудови процесу навчання, провести роботу з батьками й залучити їх до психологічної роботи з дітьми, тому що для одержання високих результатів навчання необхідна єдність вимог школи й родини. Повинні додаватися однакові зусилля, спрямовані на те, щоб за менш короткий час адаптуватися в новій "шкільному" середовищі.

Методика "Намисто"

Обрана діагностика дозволила оцінити сформованість передумов навчальної діяльності.

Мета: виявити кількість умов, які може утримати дитина в процесі діяльності при сприйнятті завдання на слух.

Робота складається з двох частин:

I частина (основна) - виконання завдання (малювання бус),

II частина - перевірка роботи і, в разі необхідності, перемальовування бус.

Інструкція до I частини: на зображеної нитці намалювати п'ять круглих намистин так, щоб нитка проходила через середину бусинок. Всі намистини повинні бути різного кольору, середня намистина повинна бути синя.

Інструкція до II частини завдання. Повтор завдання для самостійної перевірки малюнків дітьми. У разі помилки поруч створюється малюнок.

Оцінка виконання завдання:

- відмінний рівень - завдання виконано правильно, враховані всі п'ять умов: положення намистин на нитці, форма намистин, їх кількість, використання п'яти різних кольорів, фіксований колір середньої намистини.

- хороший рівень - при виконанні завдання враховані 3-4 умови.

- середній рівень - при виконанні завдання враховано 2 умови.

- низький рівень - при виконанні завдання враховано не більше одної умови.

Таблиця 2.3. Оцінка проведення методики «Намисто»

ПІ / ВІК	Правильні відповіді	Кількість балів	Рівень розвитку
Безугла Дар'я 6 років	9	9	Високий
Борисов Кирило 6 років	6	6	Хороший
Вовк Артем 6 років	7	7	Хороший
Галич Поліна 6 років	3	3	Низький
Дарієнко Анастасія 6 років	6	6	Хороший
Желудкова Анна 6 років	7	7	Хороший
Клітко Катерина 6 років	5	6	Середній
Литвин Ангеліна 6 років	8	8	Високий
Мутило Ярослав 6 років	2	2	Низький
Рудь Кіра 5 років	5	5	Хороший
Семенова Анастасія 6 років	10	10	Високий
Слобоцька Стелла 6 років	5	5	Середній
Тимчишина Орина 6 років	7	7	Хороший
Чабанець Артем 5 років	3	3	Низький
Якимчук Катерина 6 років	9	9	Високий

Проходження методики, яка передбачає виявити кількість умов, які може утримувати дитина в процесі діяльності при сприйнятті завдання на слух, показало, що більше половини групи справляється з даним завданням на хорошому рівні, і приблизно третина відчуває труднощі при його виконанні.

Дослідження емоціонального компоненту готовності до шкільного навчання

Визначення рівня тривожності дитини старшого дошкільного віку

Словник практичного психолога подає таке визначення тривожності - це стан цілеспрямованого підготовчого підвищення сенсорної уваги і моторної напруги в ситуації можливої небезпеки, який забезпечує відповідну реакцію на страх.

Очікування небезпеки, що насувається, співвідноситься з почуттям невідомого: людина не усвідомлює, звідки вона може загрожувати. На відміну від емоції страху, тривожність не має конкретного джерела.

Такі слабко виражені прояви тривоги, як почуття переживання, невпевненість у правильності своєї поведінки є невід'ємною частиною емоційного життя будь-якої людини.

Тривожність негативно впливає не лише на емоційне самопочуття людини, а й у подальшому її житті порушує функціональні можливості психіки - занижена самооцінка, низький рівень навчальності в силу ригідності мислення, відсутності креативу уяви, продуктивності пам'яті - відбувається деструкція і гальмування розвитку особистості. Так звані «хронічні тривоги» здебільшого перетворюються на патопсихологічні розлади. Значна кількість тривожних дітей мають проблеми зі здоров'ям.

Висока тривожність здобуває стійкість при постійному невдоволенні навчальною роботою дитини з боку вихователя і батьків, якщо робити дитині багато зауважень, докорів.

Через наростання тривожності і зв'язаної з нею низької самооцінки, знижуються навчальні досягнення, закріплюється неуспіх. Непевність приводить до ряду інших особливостей - бажанню бездумно слідувати вказівкам дорослого, діяти тільки за зразками і шаблонами, остраху проявити ініціативу формальному засвоєнню знань і способів дій.

Висока тривожність дитини свідчить про низький рівень емоційної готовності до навчання у школі. Тому дослідження рівня тривожності у дітей старшого шкільного віку в контексті емоційної готовності до шкільного життя є необхідним.

Вирішення цієї проблеми, а саме - виявлення чітких детермінант появи тривожності, об'єктивна оцінка наслідків наявності в емоційному житті дитини надмірної тривоги і страху, створення найбільш оптимальної бази тих соціальних інститутів, які супроводжують людину на шляху її соціалізації, розробка дієвих корекційних програм усунення особливо дитячої тривожності - значно допоможе у таких соціальних аспектах як навчально-виховний процес у закладах освіти, родинне виховання, соціалізація особистості, індивідуальний розвиток і саморозвиток.

Діагностика адекватності емоційних проявів та реакцій - Методика "Абетка насторїв"

Розвиваюча, емоційно-комунікативна гра "Абетка настроїв", розроблена Н.Л. Белопольською, використовувалась нами у якості методики для вивчення адекватності емоційних проявів та реакцій досліджуваних дітей старшого дошкільного віку. Заняття з дітьми можна проводити індивідуально або в невеликих групах. За допомогою цієї методики визначається індивідуальна емоційна чуттєвість досліджуваного. Якщо емоційна чуттєвість вище вікової норми, то це може свідчити про емоційну неготовність дитини старшого дошкільного віку до навчання у школі. Тому рекомендуються корекційні заняття з психологом дитячого дошкільного закладу.

Дослідження соціального компоненту готовності до шкільного навчання

Визначення емоційного ставлення старшого дошкільника до себе та своїх ровесників - Тест «Дві хатки»

Тест «Дві хатки» - один з варіантів соціометрії для виявлення дітей з проблемами спілкування з ровесниками (в контексті нашого дослідження це емоційні порушення у спілкуванні).

Уже в старшій групі дитячого саду існують досить міцні виборчі відносини. Діти починають займати різне положення серед однолітків: одні більше популярні серед більшості дітей, а інших - менш. Зазвичай переваги одних дітей перед іншими позв'язують із поняттям «лідерство». Однак більш правильно для даного віку говорити не про лідерство, а про привабливість або популярність таких дітей, що на відміну від лідерства не завжди пов'язана з рішенням групового завдання. Ступінь популярності дитини в групі ровесників має велике значення. Від того, як складаються відносини дошкільника в групі однолітків, залежить наступний шлях його особистісного, соціального та емоційного розвитку.

Для проведення тесту потрібний лист паперу, на якому малюють два будиночки. Один з них побільше - червоного кольору, інший поменше - чорного кольору. Як правило, цей малюнок не заготовлюють заздалегідь, а роблять на очах у дитини чорним і червоним олівцями.

Дитини говорять: «Подивись на ці хатки. Уяви собі, що червона хатка належить тобі, у ній багато гарних іграшок, і ти можеш запросити до себе всіх, кого захочеш. А в чорній хатці іграшок зовсім немає. Подумай і скажи, кого із діток своєї групи ти запросив би до себе, а кого оселив би в чорній хатці».

Особливу увагу варто звернути на тих дітей, які основну масу однолітків відправляють у чорну хатку, залишаючись на самоті або оточують себе дорослими. Як правило, це або дуже закриті, емоційно нестабільні, тривожні, нетовариські діти або конфліктні, які встигли посваритися майже з усіма. З великою ймовірністю можна сказати, що таких дітей очікують труднощі в спілкуванні з однокласниками в школі.

З іншого боку, якщо дитина не відчуває складнощів у спілкуванні с однолітками, та її товариство є бажаним для багатьох інших дітей, то це свідчить про те, що емоційна готовність дитини до навчання у школі на достатньому рівні. Адже прийшовши у перший клас діти повинні будуть налагоджувати контакти з новим оточенням - своїми однокласниками. Відповідно, можна прогнозувати, що діти, які не мали проблем в емоційному спілкуванні у дошкільному закладі, не будуть їх мати і у школі.

Психологічний аналіз сформованості емоційної та соціальної готовності до шкільного навчання у дітей старшого дошкільного віку

Для узагальненого визначення наявного рівня тривожності був використаний тест тривожності. (Додаток 2). Тестування проводилося серед 15 дітей. Зважаючи на те, що вік досліджуваних дітей становить 5-6 років, то нами була обрана, як найоптимальніша методика-спостереження. Методика призначена для виявлення рівня дитячої тривожності на основі зіставлення результатів спостереження, отриманих від самого дослідника, батьків дитини й вихователів. Фіксація спостережень відбувається в кілька етапів. На першому етапі дослідник протягом 2-3 днів спостерігає за дитиною в різних видах діяльності (грі, на заняттях, новій обстановці й т.д.) і заносить результати в спеціальний лист спостережень (Додаток 2). За результатами дослідження високий рівень тривожності склав - 4 дітей; середній рівень - 6 дітей; низький рівень - 5 дітей .

При високому рівні тривожності подразник за силою майже завжди переважає індивідуально психофізіологічну здатність організму дитини успішно його подолати чи швидко адаптуватися до нього, щоб знизити тривожність. При середньому рівні - подразник часто переважає здатність до адаптації. При низькому (в рамках активізуючої ситуативної тривожності) - лише інколи призводить до неадекватної реакції. Коли вплив подразника закінчується, то реакція у вигляді страху, агресії, апатії тощо при високому рівні тривожності зберігається ще тривалий час (дні, тижні, місяці, роки); при середньому рівні - певний час (години, дні); при низькому - зникає повністю при усуненні дії подразника. У схожих обставинах, навіть коли подразник не діє, реакція тривожності при високому рівні особистісної тривожності виникає завжди; при середньому - часто; при низькому - інколи.

Виявлені фактори виникнення особистісної тривожності та показники її прояву вказують на необхідність організації спеціальної роботи з дітьми старшого дошкільного віку по її подоланню, оскільки високий рівень тривожності негативно впливає на формування емоційної готовності до навчання у школі, на розвиток емоційної сфери загалом і затримує розвиток пізнавальної сфери та дегармонізує особистість на подальших етапах її становлення. Виявлення рівнів особистісної тривожності свідчить про необхідність проведення роботи з подолання тривожності, яка базувалась би на усуненні факторів її виникнення, розвитку і закріплення у дітей старшого дошкільного віку.

Наступним етапом дослідження стала діагностика адекватності емоційних проявів та реакцій досліджуваних дітей старшого дошкільного віку. Для цього нами була використана розвиваюча, емоційно-комунікативна гра "Абетка настроїв", розроблена Н.Л. Белопольською [2] (Додаток 4).

Дітям пропонувалися дидактичні картки з малюнками людей або тварин, що відображають різні настрої - радість, горе, переляк, самовдоволення, агресію, невдоволення. Діти описували, як вони розуміють кожен з запропонованих малюнків, згадували коли вони відчувають ту чи іншу емоцію. Також дітям пропонувалося намалювати лінію інтенсивності своїх емоцій. Якщо емоція хороша, то її потрібно було намалювати червоним олівцем, якщо погана - чорним.

Таблиця 2.4. Зведена таблиця результатів всіх етапів дослідження

П. І	Рівень тривожності	Рівень індивідуальної чуттєвості	Соціометричний статус у групі однолітків
Безугла Дар'я	низький	достатній/середній	"Зірка"
Борисов Кирило	середній	достатній/середній	Переважна більшість хоче з нею спілкуватися
Вовк Артем	середній	достатній/середній	Переважна більшість хоче з ним спілкуватися
Галич Поліна	високий	підвищений	"Ізольований"
Дарієнко Анастасія	низький	достатній/середній	"Зірка"
Желудкова	середній	достатній/середній	Переважна більшість хоче з ним спілкуватися
Клітко Катерина	високий	підвищений	"Ізольований"
Литвин	низький	низький	Переважна більшість хоче з нею спілкуватися
Мутило Ярослав	високий	підвищений	"Ізольований"
Рудь Кіра	середній	достатній/середній	Переважна більшість хоче з нею спілкуватися
Семенова Анастасія	низький	достатній/середній	"Зірка"
Слобоцька Стелла	середній	достатній/середній	Переважна більшість хоче з ним спілкуватися
Тимчишина Орина	середній	підвищений	Переважна більшість хоче з нею спілкуватися
Чабанець Артем	високий	достатній/середній

Подобные документы

• Шляхи забезпечення психологічної готовності дитини до навчання в школі

  Сутність психологічної готовності до шкільного навчання. Діагностика загальної шкільної зрілості. Критерії готовності дошкільнят до школи та їх розвиток. Особливості психодіагностики дітей дошкільного віку. Процедура визначення готовності дитини до школи.
  
  курсовая работа [72,6 K], добавлен 25.11.2011
  

• Психологічна готовність дитини до навчання в школі

  Історія становлення проблеми, сутність поняття та критерії психологічної готовності дітей до шкільного навчання. Особистісна готовність до школи і формування позиції школяра. Мотиваційна, інтелектуальна, вольова та моральна готовність до навчання.
  
  курсовая работа [74,6 K], добавлен 26.12.2013
  

• Формування у дошкільників психологічної готовності до навчання в школі

  Специфіка розвитку особистості дошкільника. Мотиваційна, розумова та емоційно-вольова готовність до навчання. Врахування аспектів психологічної зрілості малюків. Умови успішного виховання та розвитку дитини при її підготовці до школи в сім'ї та ДНЗ.
  
  курсовая работа [48,1 K], добавлен 31.01.2011
  

• Особливості психологічної готовності дітей до навчання в школі

  Проблема періодизації розвитку психіки дитини. 3агальна характеристика розвитку, особистості дітей старшого дошкільного віку. Психолого-педагогічна діагностика готовності дітей до навчання в школі. Програма корекційно-розвивальної роботи з дошкільниками.
  
  дипломная работа [797,5 K], добавлен 25.01.2013
  

• Психологічна готовність дошкільників до шкільного навчання

  Кризисні явища в психологічному розвитку. Психологічна характеристика дошкільного віку. Увага та сенсорні здібності. Мислення та пам'ять. Уява та творчі здібності. Методика визначення психологічної готовності дитини дошкільного віку до навчання.
  
  курсовая работа [53,5 K], добавлен 16.03.2012
  

• Психологічна готовність дітей із фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення до школи

  Загальні особливості дітей дошкільного віку із фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення. Соціальна ситуація розвитку дитини при переході із дитячого закладу в школу. Основні методики визначення психологічної готовності дітей до навчання в школі.
  
  курсовая работа [59,4 K], добавлен 01.08.2013
  

• Психологіна готовність дитини до навчання у школі

  Підходи до визначення психологічної готовності дошкільника до шкільного навчання. Організація та методи дослідження психологічної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку. Емоційна та соціальна готовність до шкільного навчання.
  
  курсовая работа [445,7 K], добавлен 16.06.2010
  

• Психологічна готовність до школи дітей дошкільного віку

  Розвиток педагогічної, психологічної думки у нашій країні. Теоретичний аспект проблеми готовності дітей дошкільного віку до навчання у школі. Визначальна роль мотивації у готовності до шкільного навчання. Гра дошкільника як показник готовності до школи.
  
  курсовая работа [41,0 K], добавлен 03.07.2009
  

• Емоційна готовність дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі

  Природа, сутність та функції емоцій. Емоційна сфера дитини-дошкільника, її розвиток та особливості. Особливості емоційної готовності до навчання у школі дітей. Корекція емоційної готовності до навчання у школі за допомогою групових занять та ігор.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 16.06.2010
  

• Загальна характеристика психічного і особистісного розвитку дитини у підлітковому віці

  Психологічна характеристика розвитку дитини на всіх етапах дошкільного дитинства. Рушійні сили та етапи розвитку дитини. Формування дитини за теорією "Я-концепції". Психологічні новоутворення підліткового віку. Розвиток спонукальної (мотиваційної) сфери.
  
  курсовая работа [109,9 K], добавлен 04.02.2015
  

• Активність дитини як умова психічного розвитку

  Фактори, соціальні та біологічні умови психічного розвитку дитини. Вікові еволюційні зміни психіки і поведінки індивіда, їх стійкість і незворотність на відміну від ситуаційних змін. Рушійні сили, умови і закони психічного і поведінкового розвитку дитини.
  
  реферат [32,8 K], добавлен 03.01.2011
  

• Психічний розвиток дитини у трудовій діяльності

  Основні завдання та особливості трудового виховання у дошкільному віці. Принципи та методи ознайомлення дошкільників з працею дорослих. Загальна характеристика організації трудової діяльності у дошкільному закладі. Сім'я та трудове виховання дитини.
  
  курсовая работа [54,4 K], добавлен 06.08.2013
  

• Основні проблеми педагогічної психології

  Визначення педагогічної психології. Виникнення педагогічної психологі. Педагогічний вплив і психологічний розвиток. Поєднання навчання і виховання. Розвиток дитини. Зв'язок дозрівання і навчання. Готовність дітей до навчання. Індивідуалізація навчання.
  
  реферат [24,3 K], добавлен 11.11.2008
  

• Психологічні особливості дітей з затримкою психічного розвитку

  Психолого-педагогічна характеристика дітей із затримкою психічного розвитку. Формування загальної здібності до навчання у дітей з затримкою психічного розвитку. Поради батькам та вихователям. Затримка психічного розвитку як одна з форм дизонтогенезу.
  
  дипломная работа [4,5 M], добавлен 16.09.2010
  

• Психологічні особливості підлітків

  Особливості психічного розвитку дитини підліткового віку. Криза підліткового періоду, її головні причини та фактори. Дослідження особливостей спілкування та самооцінювання в даний період розвитку дитини: спілкування та поведінка, вплив на навчання.
  
  курсовая работа [60,2 K], добавлен 02.10.2014
  

• Психологічні особливості мотиваційної готовності до школи дитини старшого дошкільного віку

  Теоретичні аспекти проблеми підготовки до навчання в школі, психологічні особливості дітей старшого дошкільного віку, критерії підготовки до навчання. Специфіка та методи визначення психологічної підготовки, експериментальне навчання та обстеження дітей.
  
  курсовая работа [48,8 K], добавлен 05.06.2010
  

• Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку

  Фізичний розвиток. Дозрівання організму дитини. Соціальна ситуація розвитку. Трудова діяльність. Особливості навчання. Сенсорний розвиток. Інтелектуальний розвиток. Психологічні особливості розвитку особистості дошкільника.
  
  реферат [12,9 K], добавлен 10.04.2007
  

• Особливості діагностики і корекції затримки психічного розвитку в молодшому шкільному віці

  Особливості вияву затримки психічного розвитку (ЗПР) в молодшому шкільному віці. Специфіка готовності дітей із затримкою психічного розвитку до шкільного навчання. Основні принципи і напрями в організації психолого-педагогічної корекції дітей із ЗПР.
  
  курсовая работа [38,2 K], добавлен 28.11.2009
  

• Вплив сімейних відносин на розвиток особистості підлітка

  Фактори, що впливають на психічне здоров’я дитини. Стилі та типи батьківського виховання. Характеристика особливостей психічного розвитку підлітка залежно від сімейного виховання. Аналіз взаємовідносин між батьками і їх вплив на емоційний стан дитини.
  
  курсовая работа [245,9 K], добавлен 05.12.2014
  

• Обґрунтування програми психолого-педагогічного супроводу формування конструктивного самоствердження у дитини дошкільного віку

  Підходи щодо розуміння форм прояву, динаміки та рівнів розвитку феномена самоствердження особистості. Оцінка ефективності розвивальної програми психолого-педагогічного супроводу формування конструктивного самоствердження молодших і старших дошкільників.
  
  статья [24,3 K], добавлен 24.11.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам