Психологія за професійним спрямуванням

2. Суб'єкти конфлікту мають різний статус, що призводить до різної поведінки.

3. Різниця у віці та життєвому досвіді розводить їх позиції, породжує різну відповідальність за помилки у розв'язання конфлікту.

4. Різне тлумачення подій та їх причин учасниками (вчитель не завжди може зрозуміти глибину переживань дитини, а учень - справитися зі своїми емоціями.

5. Присутність інших школярів робить їх із свідків учасників, тому конфлікт набуває виховного значення.

6. Професійна позиція педагога змушує його взяти на себе ініціативу у розв'язання конфлікту, і на перше місце поставити інтереси школяра.

7. Будь-яка помилка педагога при розв'язання конфлікта породжує нові конфлікти, в які залучаються нові учні.

8. Конфлікт у педагогічній діяльності легше попередити, ніж розв'язати.

26. Психологічні передумови та засоби вирішення педагогічного конфлікту

В. Дьяконов у технології вирішення конфліктів виділяє дві частини:

- методику «ефективного спілкування»;

- методику посередництва у вирішенні важких ситуацій спілкування.

В основі ефективного спілкування лежить методика ефективного слухання і вміння говорити. Компонентами також є:

1) емпатія - вміння увійти в становище іншого і спробувати зрозуміти його почуття (може виражатися словами і невербально);

2) валідація - підтвердження переживань іншої людини, вираження віри і згоди з тим, вони дійсно серйозні;

Основні способи валідації:

- повторити те, що сказав інша людина, показати, що слухаєш і розумієш;

- підкреслити щось хороше, що людина зробила;

- використовувати приклади і посилання на те, що подібне сталося з вашими друзями;

3) усвідомлення і прояснення ситуації, відносин. Здійснюється за допомогою питань, що задаються з метою отримати потрібну інформацію про проблему конфлікту;

4) узагальнення - повторення, перефразування проблеми або її головних моментів, щоб у кожного учасника конфлікту була впевненість, що і як було зрозуміле в ході спілкування і конфлікту.

Поради слухачу:

- проявляйте терпимість, не переривайте, добре подумайте, що сказати;

- не давайте оцінок людині;

- Чи не аргументуйте занадто раціонально: не намагайтеся вирішити хто правий, хто винен, зосередьтеся на точці зору мовця;

- не давайте рад (краще рішення, яке він прийняв сам).

Поради мовцю:

- не звинувачуйте, не кажіть, що все сталося через чиїхось недоліків;

- не вигадували, не будуйте здогади про мотиви іншої людини, перш ніж він скаже;

- не захищає, відкрито скажіть про свої думки і почуття;

- не характеризує, що не потрібно описувати особистість опонента;

- Чи не узагальнюйте, тобто не говорите слів «завжди» і «ніколи».

Найбільш ефективною формою спілкування в конфліктній ситуації є діалог. Діалог- це форма продуктивного, безконфліктного, конструктивного спілкування. Вінвідбувається на паритетних засадах: позиціїсторінрівні. Умовою конструктивного вирішення конфлікту є адекватне сприйняття конфліктної ситуації, щирість та ефективність спілкування, готовність до обговорення проблеми, створення атмосфери довіри, знання індивідуальних особливостей. Першочерговим для розв'язання конфлікта є вміння визначити, у чому виявляються справжні причини протиборства. При вирішенні конфлікту людина володіє цілим арсеналом засобів: конфліктогенні (погрози, залякування), конфліктотерпимі (уникання, затягування, компромісні дій) конструктивні (гумор, переключення уваги, неординарні дії).

Засобивирішенняконфліктів:

Картографіяконфлікту: визначенняпроблеми, йогоучасників і хточогопобоюється, які потреби відстоюються. Коженвисловлює свою точку зору, вислуховуєінших, виникаєможливістьсформулюватиновийваріантвирішенняпроблеми, якийзадовольняєвсіх.

Виробленняальтернативнихваріантіввиходу з конфлікту, якіаналізуються. Обирається той, якийсправедливий для всіх, якийдостатній для задоволення потреб кожного.

Переговори проходятьпоетапно:

а) підготовчий - збірфактів, їханаліз; б) процеспереговорів; в) їхзавершення, прийняттязгоди.

Популярним прийомом подолання конфлікту є посередництво, яке представляє собою спеціально організоване спілкування двох конфліктуючих сторін за участю і допомогою третьої, нейтральної сторони (посередника). Це дозволяє перенести частину емоційного навантаження конфлікту на третього учасника. Завдання посередника - організація взаємодії між конфліктуючими сторонами, а не аналіз змісту конфлікту або відносин між учасниками та їх оцінка.

27. Психологія педагогічної діяльності і особистості вчителя

У психологічній структурі педагогічної діяльності виділяють наступні компоненти:

- конструктивна діяльність - перебудова умов, змісту процесу навчально-виховної роботи;

- організаційна діяльність - здійснюється у різних видах організації навчально-виховної роботи;

- комунікативна діяльність - проявляється у контактах з учнями, вчителями, батьками;

- гностична діяльність - планування пізнавальної діяльності учнів та власної.

Одним з найголовніших факторів, що обумовлюють вибір професії вчителя _ любов до дітей.

Вчитель - організатор навчального процесу. Він джерело знань на уроці та за його межами. Вчитель, якщо він класний керівник, є організатором виховного процесу. Він організує міжособистісні стосунки учнів. Приймає участь в організації діяльності педагогічного колективу. У звязку з багатьма функціями до педагога висуваються певні вимоги:

1) до особистісних якостей педагога:

- почуття відповідальності,

- самовладання;

2) до професійних якостей:

- глибоке володіння навчальним предметом,

- володіння методикою викладання та виховання,

- знання психології,

- володіння педагогічною технікою та педагогічним тактом,

- педагогічні здібності,

- професійно-педагогічна спрямованість.

28. Індивідуальний стиль діяльності педагога

Педагогічна діяльність, як і будь-яка інша, характеризується певним стилем. Стиль діяльності зумовлюється специфікою самої діяльності й індивідуально-психологічними особливостями її суб'єкта.

Стиль педагогічної діяльності _ стійка індивідуально специфічна система психологічних засобів, прийомів, навичок, методів і способів здійснення педагогічної діяльності.

Відображаючи специфіку педагогічної діяльності, педагогічний стиль охоплює стиль управління, стиль саморегулювання, стиль спілкування і когнітивний стиль її суб'єкта - учителя.

Формування стилю педагогічної діяльності залежить від багатьох чинників, найважливішими серед яких є:

індивідуально-психологічні особливості вчителя (індивідуально-типологічні, особистісні й поведінкові);

особливостідіяльності;

особливостіучнів (вік, стать, статус, рівеньзнаньтощо).

В основу розрізнення стилю в працівчителябулипокладенітакіпідстави: змістовні характеристики стилю, динамічні характеристики стилю результативність. На основіцьогобуввиділений ряд індивідуальнихстилівописанихнижче.

Емоційно-імпровізаційний стиль (ЕІС). Учителя з ЕІС відрізняєпереважнаорієнтаціяна процеснавчання. Пояснення нового матеріалутакий учитель будує логічно, цікаво, однак у процесіпояснення в нього часто відсутнійзворотнийзв'язок з учнями. Під час опитуваннявчитель з ЕІС звертається до великого числа учнів, в основному сильних, якіцікавлять .його, опитуєїх у швидкомутемпі, ставить неформальніпитання, але даєобмаль часу для їхвиступів, не чекає, коли вони сформулюютьвідповідьсамостійно. Для вчителя з ЕІС характерно недостатньоадекватнеплануваннянавчально-виховногопроцесу. Для відпрацьовування на уроці в вибираєнайбільшцікавийматеріал; меншцікавийматеріал, хоча й важливий, вінзалишає для самостійногорозборуучнями. Учителя з ЕІС відрізняютьвикористання великого арсеналу різноманітнихметодівнавчання. Він часто практикуєколективніобговорення, стимулюєспонтаннівисловленняучнів. Для вчителя з ЕІС характерна інтуїтивність, щовиражається в частому невмінніпроаналізуватиособливості і результатисвоєїдіяльності на уроці.

Емоційно-методичний стиль (ЕМС). Для вчителя з ЕМС характерна орієнтація на процес і результатинавчання, адекватнеплануваннянавчальновиховногопроцесу, високаоперативність, деякепереважанняінтуїтивності над рефлексивністю. Орієнтуючисьяк на процес, так і на результатинавчання, такийвчитель адекватно плануєнавчально-виховнийпроцес, поетапновідпрацьовує весь навчальнийматеріал, уважностежить за рівнемзнаньвсіхучнів (як сильних, так і слабких), у йогодіяльностіпостійнопредставленізакріплення і повтореннянавчальногоматеріалу, контроль знаньучнів. Такого учителя відрізняєвисокаоперативність, він часто практикуєколективнеобговорення. Використовуючинастільки ж багатий арсенал методичнихприйомів при відпрацьовуваннінавчальногоматеріалу, що і вчитель з ЕІС, на відмінувідостаннього, прагнеактивізуватидітей не зовнішньоюрозважальністю, а зацікавитиособливостями самого предмета.

Міркувально-імпровізаційний стиль (МІС). Для вчителя з МІС характерна орієнтаціяна процес і результатинавчання, адекватнеплануваннянавчально-виховногопроцесу. Порівняно з учителями емоційнихстилів, вчитель з МІС виявляєменшувинахідливість у підборі і варіюванніметодинавчання, не завждиздатнийзабезпечитивисокий темп роботи, рідко практикуєколективніобговорення, відносний час спонтанноїмовиучнівпід час уроку в ньогоменший, ніж у вчителя з емоційним стилем. Учитель з МІС менше говорить сам, особливо під час опитування, віддаючиперевагувпливати на учнівнепрямим шляхом (за допомогоюпідказок, уточнень і т. ін.), даючиможливістьтим, хтовідповідає, детально оформитивідповідь.

Міркувально-методичний стиль (ММС). Орієнтуючисьпереважно на результатинавчання й адекватно плануючинавчально-виховнийпроцес, вчительіз ММС виявляєконсервативність у використаннізасобів і способівпедагогічноїдіяльності. Високаметодичність (систематичність, повтореннянавчальногоматеріалу, контролю знаньучнів) поєднується з малим, стандартним набором використовуванихметодівнавчання, переважаннямрепродуктивноїдіяльностіучнів.

29. Педагогічні здібності вчителя. Педагогічний такт

Педагогічні здібності - це сукупність індивідуальних властивостей особистості, що визначають успіх в оволодінні педагогічною діяльністю. За В.А. Крутецьким, вони мають такі складові:

1) Дидактичні здібності вчителя - це здібності передавати знання у доступній зрозумілій формі;

2) Авторитарні здібності вчителя визначаються здатністю вчителя до безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів;

3) Академічні здібності вчителя визначаються здібностями до відповідної галузі наук;

4) Комунікативні здібності - це здібності до спілкування з дітьми;

5) Перцептивні здібності вчителя визначаються здатністю педагога проникнути у внутрішній світ вихованця;

6) Мовленнєві здібності - здатність зрозуміло та чітко висловлювати свої думки і почуття за допомогою мови;

7) Організаційні _ вміння організовувати діяльність свою та учнів;

8) Педагогічна уява _ здатність передбачити наслідки власних дій;

9) Здібності до розподілу уваги _ вміння розподіляти увагу між різними видами діяльності.

Професійно-педагогічна спрямованість включає інтерес до дітей, до творчості, до педагогічної діяльності, схильність нею займатися.

Істинно педагогічна спрямованість полягає у стійкій мотивації вчителя на формування особистості учня засобами предмета, що викладається, на переструктурування матеріалу з метою формування в них потреби у знаннях, носієм яких є педагог. Основним мотивом справжньої педагогічної спрямованості є інтерес до змісту педагогічної діяльності.

Педагогічний такт - це поведінка вчителя, що грунтується на адекватному сприйманні ним соціальних очікувань стосовно нього як до вихователя молоді, що виявляється у наявності почуття міри і вмінні підтримувати правильні стосунки. Психологічними основами педагогічного такту - є сукупність соціальних установок (внутрішній стан готовності сприймати та діяти певним чином), стереотипів (переконання) та особистісних якостей (тактовність).

30. Психологічні передумови ефективності діяльності вчителя

Ефективністьдіяльностівчителязалежитьвідбагатьохфакторів: економічного, політичного, наукового, організаційного. Всі вони впливають через внутрішніумовийогоособистості. Преломлюючись у йогопсихіці, змінюючиїїфункціонування, різніфакторипідвищуютьабознижуютьефективністьдіяльностівчителя.

Показникомефективностієуспішнедосягнення мети при найбільшраціональномувикористанні сил та засобів. Ефективністьдіяльностівчителя - цесукупнийпроявйогоособистості, вирішальноїйогопередумови_активності й функціонуванняпсихікивідповідно довимогвиконуванихзавдань. Об'єктивнаоцінкавласноїефективностівчителявключає в себе ряд показників, таких як результатиконтрольнихзрізів, олімпіад, якістьзнаньтощо

Але є ще й суб'єктивнаоцінкавласноїефективності_психологічний стан задоволеностісвоєюпрацею, тобтоемоційна, внутрішня, інтуїтивнаоцінкавласноїуспішності. Навіть при високихоб'єктивнихпоказниках вона буваєневисока, і цевпливає на задоволеністьсвоєюпрофесією і, в кінцевомупідсумку, на ту ж ефективність.

Психологічніпередумовиефективностідіяльностівчителяможнаподілити на двігрупи:

І група - особистісні (базові): позитивнірисиспрямованості; прояви темпераменту, адекватнівимогампрофесії; сприятливіособливості характеру; педагогічніздібності.

ІІ група - ситуативні (процесуальні): чіткерозуміннязавданьдіяльності; сильніситуативнімотиви; адекватніпізнавальніпроцеси; стенічніпсихічністани.

Размещено на Allbest.ru