Вплив особистісної та ситуативної тривожності на навчальну успішність студентів психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТРИВОЖНОСТІ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА

1.1 Проблема тривоги і тривожності у психологічній літературі

1.2 Особливості прояву тривожності у студентів

Висновки до розділу І

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ ТРИВОЖНОСТІ НА НАВЧАЛЬНУ УСПІШНІСТЬ СТУДЕНІВ

2.1 Організація та методи психодіагностичного дослідження

2.2 Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження

Висновки до розділу ІІ

РОЗДІЛ 3. КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА ІЗ СТУДЕНТАМИ З ПІДВИЩЕНИМ РІВНЕМ ТРИВОЖНОСТІ

3.1 Профілактика тривожних станів

3.2 Особливості психокорекційної роботи із студентами з високим рівнем особистісної тривожності

Висновки до розділу ІІІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблема тривоги і тривожності - є однією з центральних проблем сучасності. У вітчизняній літературі досліджень з проблем тривоги і тривожності досить мало, на відміну від зарубіжної. Це обумовлено не тільки відомими соціальними причинами, а й тим впливом, який справили на розвиток іноземної громадської і наукової думки такі напрямки, як психоаналіз, екзистенціальна філософія, психологія і психіатрія.

Також варто відзначити що, проблема тривожності займає особливе місце у сучасному науковому знанні. Знайдеться не так багато таких психологічних явищ, значення яких одночасно оцінюється і надзвичайно високо, і досить вузько, навіть функціонально. З однієї сторони, це „центральна проблема сучасної цивілізації ” (Р. Мей, 1950, Є. Єріксон, 1950), найважливіша характеристика нашого часу: їй надається значення основного „життєвого переживання сучасності” (Ф. Готвалд, В. Ховланд, 1992). Тому не дивно, що цій проблемі присвячена велика кількість досліджень, причому не тільки у психології та психіатрії, але і в біохімії, фізіології, філософії та соціології [12].

Жодна з психологічнх проблем не проходила стільки етапів підйому та спаду у своєму вивченні, як проблема тривожності. Якщо у 1927 році у науковому журналі Psychological Abstracth наводилось всього 3 статті, то у 1960 - вже 222, а у 1995 - більше 600. У російській психології період активних досліджень тривожності проходив з 1970 і до початку 1990 років. Не зважаючи на велику кількість досліджень, можна було б передбачити, що предмет, позначений цим терміном, має чітке і загальноприйняте визначення. Проте як і в психіатрії, так і в психології, ми стикаємось з великою кількістю думок у визначенні тривожності. Багатозначність і семантична невизначеність поняття „тривожність” у психології є наслідком його використання у різних значеннях[12].

Об'єкт дослідження: студенти психологи.

Предмет дослідження: вплив особистісної та ситуативної тривожності на навчальну успішність студентів психологів

Мета дослідження: полягає у теоретичному визначенні та експериментальному дослідженні впливу тривожності на навчальну успішність студенів та її взаємозв'язку із ефективністю засвоєння навчального матеріалу.

Гіпотезa дослідження: у студентів з високим рівнем особистісної та ситуативної тривожності будуть проявлятись низькі показники навчальної успішності.

Завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз досліджень проблеми тривожності в зарубіжній та вітчизняній психології.

2. Проаналізувати та обґрунтувати поняття особистісної та ситуативної тривожності.

3. Емпірично визначити рівень тривожності студентів та охарактеризувати особливості її взаємозв'язку з ефективністю засвоєння навчального матеріалу.

4. Розробити психологічні порaди і рекомендaції щодо зниження високого рівня тривожності.

Реалізація мети та завдань дослідження здійснювалася за допомогою таких методів:

теоретичні - аналіз, синтез, класифікація та систематизація психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; емпіричні - спостереження, бесіди, психодіагностичні методики: шкала реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна; статистичні: виведення середніх показників навчальної успішності, та виконання розрахунків за допомогою кореляційного аналізу Пірсона для визначення кореляційних зв'язків між рівнем тривожності та навчальною успішністю студентів з використанням прикладної комп'ютерної програми універсальної обробки табличних даних Microsoft Excel.

Експериментальне дослідження проводилося на базі Тернопільського Національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Усього в дослідженні взяли участь 79 осіб, студенти інституту педагогіки та психології.

Теоретичнa знaчущість дослідження полягaє у тому, що здійснено aнaліз основних теоретичних підходів вчених до дослідження тривожності; уточнено сутність понять «особистісна тривожність» та «ситуативна тривожність»; обґрунтовано основні причини, які її зумовлюють; визначено особливості прояву тривожності у студентів; виявлено особливості впливу особистісної та ситуативної тривожності на навчальну успішність студенів, розроблено корекційно-розвивальну програму роботи психолога з метою зниження рівня тривожності у студентів.

тривожність студент засвоєння навчальний матеріал

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТРИВОЖНОСТІ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА

1.1 Проблема тривоги і тривожності у психологічній літературі

У сучасній психології проблема тривоги і тривоги є однією з найактуальніших проблем. Фрейд першим звернувся до цієї проблеми. Багато інших відомих психологів, зокрема К. Хорні, Дж. Тейлор, А. М. Прихожан і Р. Мей, також займалися дослідженнями і тривожністю.

Під тривожністю розуміють і гіпотетичну „проміжну змінну” і тимчасовий психічний стан, який виникає під впливом стресових факторів, і фрустрацію соціальних потреб, і властивість особистості, яка дається через опис внутрішніх факторів і зовнішніх характеристик, і мотиваційний конфлікт. З іншої сторони, між дослідниками існує згода з деяких основних моментів, які дозволяють окреслити „загальні контури” тривожності (розгляд її у співвідношенні „стан-властивість”, розуміння функцій стану тривоги, стійкої тривожності) і виділення тривожного типу особистості.

Зауважте, що книги про тривожність стають все більш популярними в книгах з психології. Це свідчить про готовність вивчати це питання.

У сучасних домашніх підручниках дослідження проблем тривожності йдуть інакше. Це пов'язано не лише з соціальними факторами, а й із впливом, який він справив на розвиток соціальної психології та зарубіжної науки в таких галузях, як психоаналіз (Фрейд поставив проблему тривоги в психологію), існуючу філософію, психологію та психіатрії.

В англійській мові тривога і тривожність позначаються одним словом -anxiety, і при читанні іноземної літератури для розведення цих понять треба звертати увагу на контекст їх застосування. У російській чи українській мовах це різні слова, і вказати на відмінності між ними досить просто.

Як справедливо підкреслював З. Фрейд: «Проблема тривожності - це пункт, в якому сходяться найрізноманітніші і найважливіші питання, таємниця, розгадка якої має пролити яскраве світло на все наше душевне життя».

Тривога - це стан занепокоєння, що виникає у людини в ситуації, яка представляє для нього певну фізичну або психологічну загрозу. За З. Фрейдом, неприємний стан тривоги є корисним адаптивним механізмом, що спонукає індивіда до захисної поведінки для подолання небезпеки.

Тривожність, в свою чергу, це індивідуальна психологічна особливість, що виявляється в схильності людини часто переживати сильну тривогу з відносно малозначних приводів. Термін «тривожність» часто застосовується і для позначення більш широкого кола переживань, що виникають незалежно від конкретної ситуації. В ранніх наукових роботах З. Фрейда виявляється два варіанти пояснення тривожності:

· Як результат розрядки пригніченого сексуального потягу;

· Як сигнал про наявність небезпечної ситуації, що вимагає від індивіда адекватного пристосування.

Найчастіше терміни «тривога» і «тривожність» використовуються в двох значеннях:

· Тривога як психічний стан (безпосередньо тривога);

· Тривога як властивість особистості (тривожність).

На думку А. Прихожана, тривога -- це емоція, а тривога -- особистість. Для нього певний рівень тривожності є загальним для всіх людей і важливо, щоб люди добре уживалися з правдою. Тривога як стійке виховання - свідчення хаосу в розвитку людини, що гальмує нормальний розвиток, дії, спілкування. Тривога вважається емоційною, емоційною та фізичною активністю.

Головна відмінність між цими термінами полягає в тому, що під тривогою розуміють емоційний стан, що виникає в певний момент часу і пов'язаний з конкретною загрозливою ситуацією, а під тривожністю - стійку властивість, рису особистості, що передбачає підвищену схильність до переживань стану тривоги.

Всі люди - індивідуальні і неповторні, також як і рівень їх тривожності. Для вимірювання подібних індивідуальних відмінностей в 1953 році американський вчений Дж. Тейлор розробив тест, що складається з ряду тверджень типу «Мені часто сняться кошмари» або «Мене легко збентежити». З часом дослідникам стало зрозуміло, що існує два види тривожності: один - як більш-менш стійка риса особистості, і другий - як реакція індивідуума на загрозливу ситуацію. У першому випадку мова йде про тривожність як властивість особистості, а в другому - про тривогу як ситуативну характеристику, як реакції на майбутню загрозу.

Досліджуючи тривожність як особистісну властивість і тривогу як стан, Ч. Д. Спілбергер розділив ці два визначення на «реактивну» і «активну», «ситуативну» та «особистісну» тривожність. Ситуативна тривожність - це зазвичай тимчасовий стан, але може бути стійким, для конкретних ситуацій. Це можуть бути іспити, розмова з керівництвом, спілкування з незнайомими або неприємними людьми. У свою чергу, особистісна тривожність стає рисою особистості людини і відображається на її негативному (тривожному, неспокійному) відношенні до будь-яких життєвих ситуацій, постійно передбачаючи в них небезпеку. Особистісна тривожність, породжена емоційною реакцією на небезпеку, може мати глибокі корені, що йдуть в раннє дитинство, з нею важко боротися, але і важко жити, коли перед тобою постійне очікування небезпеки.

1.2 Особливості прояву тривожності у студентів

Юність - період життя після отроцтва до дорослості (вікові межі умовні - від 15-16 до 21-25 років). Це - період, коли людина може пройти шлях від невпевненого, непослідовного підлітка, до дійсного дорослішання. Також цей період називають «студентським».

В юності у молодої людини виникає проблема вибору життєвих цінностей. Юність прагне сформувати внутрішню позицію по відношенню до себе («Хто Я?», «Яким Я повинен бути?»), По відношенню до інших людей, а також до моральних цінностей. Саме в юності молода людина свідомо відпрацьовує своє місце серед категорій добра і зла [4].

Як би пристрасно не була спрямована юність на пошук свого місця у світі, скільки б не була вона інтелектуально готова до осмислення всього сущого, багато чого вона не знає - ще немає досвіду реальної практичної і духовного життя серед близьких людей [4].

Крім того, підлітковий вік - це період, коли пробуджуються сексуальні бажання. Це бажання може охоплювати, навіть якщо розуміння, знання, переконання та цінності молодої людини вже утвердилися. Підлітковий вік - це період життя, коли над іншими емоціями може домінувати пристрасть людини. У ці роки спостерігаються гендерні відмінності, тобто розвиток моделей поведінки чоловіків і жінок у хлопчиків і дівчаток.

Вони знають як себе вести в тих чи інших ситуаціях, їх рольова поведінка є достатньо гнучким. Поряд з цим спостерігається своєрідна інфантильність - рольова ригідність, негнучкість поведінки в ситуаціях спілкування з різними людьми і з різних приводів [4].

В юності молода людина продовжує рефлексувати на свої стосунки з родиною в пошуках свого місця серед близьких по крові. Він проходить через відокремлення, і навіть відчуження від усіх тих, кого любить, хто був відповідальним за нього в дитинстві та підлітковому віці. Це вже не підлітковий негативізм, а часто лояльне, але тверде відсторонення рідних, які прагнуть зберегти колишні безпосередні стосунки з зростаючими сином або дочкою. Добре для всіх, якщо в кінці свого боріння юнак чи дівчина повернуться оновленими духовно з любов'ю і довірою до своїх близьких [4].

Юність - час, коли молода людина цінує свої рефлексивні вправи, змістом яких є він сам, його друг, його дівчина, все людство. Юнак і дівчина - кожен сам по собі - прагнуть до ідентифікації з собою, з однолітками тієї ж статі, а також один з одним [4].

У цьому віці юність готова пережити почуття першого кохання. У кожного вона індивідуальна не тільки за часом прояви (за віком), але і по силі її переживання. Одні відчувають глибоке почуття, інше - поверхневі емоції. Саме від духовних якостей особистості в юності залежить, як проявляє себе молодий чоловік в перипетіях любовних відносин, якою мірою достойно він вирішує проблеми, пов'язані з успіхом і неуспіхом в любові. Багато чого при вирішенні проблем залежить від міри розвитку морального самосвідомості [4].

У підлітковому віці він почав розвивати свою особистість, вибудовуючи бажання спілкуватися, і юнак продовжив цей процес виховання ключових якостей в молодості. Однак для одних це духовне зростання через самосвідомість, а для інших - вибір наслідування героям і наслідкам людського розвитку [4].

Юнак продовжує відкриває через постійні рефлексії свою вислизає сутність. Він залишається легкоранимі - іронічний погляд, влучне слово іншої людини можуть разом обеззброїти молоду людину і збити з нього так часто демонстрований апломб. Період юності характеризується великими суперечностями, внутрішньої неузгодженістю і мінливістю. У юнаків і дівчат можна виявити такі акцентуації характерів, які не зустрічаються ні в якому іншому віці, причому між окремими рисами характеру та їх проявами є безліч протиріч [4].

З поведінкової точки зору ознакою розвитку людини є її здатність слідувати своїм внутрішнім переконанням у дуже непростому житті, що не змінює відповідальності за інших, сліпо покладаючись на речі та опираючись, втручаючись. події, які показують їхню волю, їх характер.

Тому розвиток людини - процес становлення особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих соціальних і природних факторів. Розвиток проявляється як прогресивне ускладнення, поглиблення, розширення, як перехід від простого до складного, від незнання до знання, від нижчих форм життя і діяльності до вищих.

Соціальний розвиток людини є продовження психічного розвитку. Воно полягає в поступовому входженні в його суспільство - в громадські, ідеологічні, економічні, виробничі, правові, професійні та інші відносини, в засвоєнні своїх функцій у цих відносинах. Засвоївши ці відносини і свої функції в них, людина стає членом суспільства. Вінцем є духовний розвиток людини. Воно означає осмислення ним свого високого призначення в житті, поява відповідальності перед справжніми і майбутніми поколіннями, розуміння складної природи світобудови і прагнення до постійного морального вдосконалення. Мірою духовного розвитку може бути ступінь відповідальності людини за своє фізичне, фізіологічне, психічне та соціальний розвиток. Духовний розвиток все більш визнається серцевиною, ядром становлення особистості в людині.

Особливу увагу К. Маркс і Ф. Енгельс приділяють питанням освіти та виховання молоді. До них звертаються люди різного, але тісно пов'язаного прошарку - соціального, ідеологічного, освітнього тощо, які оцінюють роль освіти на найвищому рівні - вплив на розвиток людини, шлях суспільного розвитку [21].

У сукупності думки Маркса і Енгельса про виховання цільну діалектико-матеріалістичну концепцію, яка грунтується на наступних положеннях: виховання зумовлено пануючими суспільними відносинами; носить історичний і класовий характер; має свої об'єктивні закономірності [22].

Під розумовим (інтелектуальним) вихованням основоположники марксизму розуміли «розумовий освіту», яке підростаюче покоління повинно отримувати, насамперед, в школі. Маркс і Енгельс закликали молодь до наполегливої, систематичної навчанні, до постійної самоосвіти, що настійно диктується життям [21].

У будь-якому випадку думка основоположників марксизму так чи інакше була спрямована на найважливішу проблему - всебічний розвиток особистості. Її формуванню в кінцевому рахунку повинні служити і кожна з цих складових частин, і весь процес виховання в цілому.

Враховуючи, що майже всі вони стикаються з серйозними проблемами у своєму житті, залишаючи глибокі, а часом і незагойні рани, слід усвідомлювати, що це дуже серйозно для дітей та молоді. Шкільні проблеми, сварки з однолітками, сексуальні проблеми, сімейні конфлікти, відсутність любові, батьківська жорстокість і виховання чи неконфліктність у плані покарань і оплати праці, фінансові проблеми - це далеко не повний перелік речей, які ранять свідомість молодих людей.

Якщо це емоційно незахищений студент, то він на тлі пасивно-захисної реакції на них починає відставати в навчанні, постійно перебуває в стані страху та тривоги, безвихіддя та апатії, знижується його загальна активність і погіршується здоров'я.

Але використовуючи термін «тривога», більшість людей навіть не замислюються про те, що він насправді означає. Дуже багато молодих людей, якщо їх попросити пригадати, що саме вони відчували в стані тривоги, скажуть, що це були недобрі передчуття, хвилювання, неспокій, і можливо, навіть тремтіння. Всі ці описи свідчать про те, що в основі феноменології тривоги лежить переживання страху. Він, як будь-яка базова емоція, може варіювати за своєю інтенсивністю, відповідно і при тривозі він може бути виражений слабо, помірно або сильно [4].

Висновки до розділу І

Здійснивши теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, ми можемо говорити про те, що тривожність - це особливий психічний стан організму людини, який супроводжується його емоційною напругою при взаємодії з навколишньою дійсністю.

Також, як вже зазначалось раніше можна виділи два види тривожності:

· особистісну тривожність - яка формується як риса особистості ;

· ситуативна тривожність - яка є не постійною і може проявлятися лише в конкретних ситуаціях.

Тривожність може проявлятися на фізіологічному і психологічному рівнях та проявляється зазвичай у безпорадності, невпевненості в собі і в перебільшенні значущості ситуацій і відчуття безсилля перед ними

Також, розглянувши дану проблему можна сказати, що тривожність впливає на діяльність людини, особливо на навчальну діяльність студентів (її якісні та кількісні показники), яка викликає у них невпевненість у собі, боязкість, сором'язливість, і що виявляється, як правило, у певних формах тривожності.

Таким чином, тривожність впливає на міжособистісну взаємодію студентів, на саму поведінку, а отже, і на навчання. Студенти, які мають високий рівень тривожності не можуть бути лідерами, з тієї причини що вони не впевнені в собі, замкнуті, сором'язливі, тому не товариські. Як правило, такі студенти самотні. Підвищений рівень тривожності може свідчити про недостатність емоційної пристосованості до ситуації, в якій знаходиться студент.

Виходячи з усього сказаного вище, можна стверджувати що, вивчення рівня тривожності виступає важливим фактором для підтримки успішності студента в навчальній діяльності.

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ ТРИВОЖНОСТІ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

2.1 Організація та методи психодіагностичного дослідження

Дослідження впливу тривожності на навчальну успішність студентів вимагає використання надійних психодіагностичних методик. Мета теоретичного етапу полягала у вивченні та аналізі літератури, підборі методів дослідження. На емпіричному етапі ми діагностували, аналізували та інтерпретували одержані дані, підводили підсумки емпіричного дослідження.

Під час підготовки та реалізації етапу дослідження ми продовжили виконання його місії - дослідити взаємозв'язок між тривогою студентів та успіхом. Для досягнення мети застосовуваний метод визначається об'єктом, точкою, метою та метою дослідження. Практично - психодіагностичні методи; статистика - пошук балансу, процентна ставка, форум Pearson.

Психодіагностичні:

- шкала реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна.

Статистичні:

- Методи знаходження середніх значень, процентних ставок виокремлених показників ситуативної та особистісної тривожності,

- Метод експертних оцінок, середнє значення успішності за всіма дисциплінами;

Статистичні розрахунки виконані з використанням пакету прикладних комп'ютерних програм універсальної обробки табличних даних Microsoft Excel.

Експериментальне дослідження проводилося на базі Тернопільського Національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Усього в дослідженні взяли участь 79 осіб, студенти інституту педагогіки та психології, спеціальності «психологія» та «практична психологія».

Формування вибірки здійснювалося на основі таких критеріїв:

– змістового критерію - відбір груп визначався предметом та гіпотезою дослідження;

– критерію еквівалентності досліджуваних - результати дослідження вибірки поширюються на кожного її члена.

Участь студентів у дослідженні ґрунтувалася на їхній добровільній згоді. Мотивацією було бажання випробуваного отримати зворотний зв'язок (оброблені результати з інтерпретацією заповнених ними методик).

Гіпотези дослідження:

· пряма (основна експериментальна): у студентів з високим рівнем особистісної та ситуативної тривожності буде проявлятись низька ефективність засвоєння навчального матеріалу.

· контргіпотеза: тривожність не впливає на пізнавальні процеси студента;

Метою нашого дослідження є визначення чинників, які впливають на виникнення особистісної та ситуативної тривожності та дослідження їх впливу нанавчальну успішність студентів. Ми не здійснювали безпосередній вплив на учасників чи умови експерименту, а лише користувалися вже існуючими групами для вивчення явища, яке нас цікавить.

Діагностичний етап складався із проведення діагностичних методик:

· Шкала реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна (додаток А).

Етап обробки результатів складався з аналізу результатів за методикою, а також визначення взаємозв'язку між показниками.

Шкала реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності

Ч.Д. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна

Дана методика дозволяє зробити перші й істотні уточнення про якість інтегральної самооцінки особистості: чи є нестабільність цієї самооцінки ситуативної або постійної, тобто особистісної. Результати методики відносяться не тільки до психодинамічних особливостям особистості, а й до загального питання взаємозв'язку параметрів реактивності й активності особистості, її темпераменту і характеру. Методика є розгорнута суб'єктивна характеристика особистості, що зовсім не зменшує її цінності в психодіагностичному плані.

Ю.Л. Ханін приводить в цьому зв'язку думку А.А. Ухтомського: «...Так звані «суб'єктивні» свідчення так само об'єктивні, як і всякі інші, для того, хто вміє їх розуміти і розшифровувати». («Фізіологія рухового апарату». Вип. 1, Л., 1927.) З 1950 року у світовій науковій літературі з'явилося більше 5000 статей і монографій з питань дослідження тривожності як особистісної властивості і тривоги як стану. З роками ці два поняття поступово зблизилися в найменуванні «тривожність», розділившись в той же час у визначеннях: «реактивна» і «активна», «ситуативна» і «особистісна».

Курі Ю.Л. Ханіна, тривога (або тривога) - означає те саме: "ST" - виникає як відповідь людини на різноманітні проблеми, часто соціально-психологічні (очікування негативного або негативного ставлення, погане самопочуття, відчуття загрози, самооцінка ). З іншого боку, особиста тривога (ОТ), як-от особистість, власність, поведінка, припускає розділення людей у ??легкий спосіб хвилюватися.

Отже, тут мова йде про відносно стійкої схильності людини сприймати загрозу своєму «Я» в самих різних ситуаціях і реагувати на ці ситуації з підвищенням СТ. Величина ОТ характеризує минулий досвід індивіда, тобто наскільки часто йому доводилося відчувати СТ. Шкала реактивної та особистісної тривожності (ШРОТ) має дві самостійні підшкали для окремого вимірювання тієї й іншої форми тривожності: - підшкали оцінки СТ з головним питанням про самопочуття в даний момент і підшкал оцінки ОТ з формулюванням про самопочуття зазвичай (м). Оскільки нижче тривожність оцінюватися може і за іншими методиками, СТ і ОТ мають індекси: CT і ОТ.

Результати оцінюються зазвичай в градаціях:

· до 30 балів - низька;

· 31-45 - середня ;

· 46 і більше - висока тривожність.

Це не заважає на шкалі 20-80 співвіднести отримані результати з діапазонами (квартиля) нормального розподілу індивідів з різною тривожністю за параметром активності.

Отже, запропонований нами діагностичний матеріал дає можливість проаналізувати взаємозвязок тривожності і навчальної успішності студентів психологів та дослідити особливості цього процесу.

2.2 Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження

Збір інформації на першому етапі дав нам можливість узагальнити первинний емпіричний матеріал щодо актуальності вибраної нами проблеми дослідження. З цією метою ми використали: методику діагностики реактивної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна, а також провели моніторинг успішності студентів (Додаток Б).

За допомогою методу експертного оцінювання ми виявили показники успішності студентів, які навчалися на всіх рівнях. На третьому курсі виявилося, що з восьми учнів, тобто 55% середнього бала, у старшокласників - 25%. Троє учнів показали низький рівень навчальних досягнень - 20%. На рисунку (рисунок 1) наведено показники успішності студентів ІІІ курсу Інституту педагогіки і психології.

Рис. 2.1. Рівень успішності студентів третього курсу

На четвертому курсі виявлено високий рівень навчальної успішності у п'ятнадцяти студентів, що становить 38%. Середній рівень навчальної успішності виявлено у сімнадцяти студентів - 44%, а низький рівень навчальної успішності на четвертому курсі виявлено у семи студентів - 18%. На діаграмі (рис. 2) відображено кількісні показники успішності студентів четвертого курсу інституту педагогіки та психології.

Рис. 2.2. Рівень успішності студентів четвертого курсу

На п'ятому курсі високий рівень навчальної успішності виявлено у п'ятнадцяти студентів, що становить 60%. Середній рівень навчальної успішності виявлено у восьми студентів п'ятого курсу - 32% а низький рівень навчальної успішності виявлено у двох студентів - 8%. На діаграмі (рис. 3) відображено кількісні показники успішності студентів п'ятого курсу інституту педагогіки та психології.

Рис. 2.3. Рівень успішності студентів п'ятого курсу

Як видно з наведених результатів у студентів п'ятого курсу найвищі показники навчальної успішності. Також, помітно, що з кожним роком навчання успішність студентів підвищується.

За отриманими результатами за допомогою шкали реактивної та особистісної тривожності Ч.Д.Спілбергера - Ю.Л.Ханіна слід зазначити що на третьому курсі виявлено п'ять студентів з показниками високого рівня ситуативної і особистісної тривожності, що становить 30% . Сім студентів із показниками середнього рівня ситуативної і особистісної тривожності - 50%. А також виявили троє студентів із показниками низького рівня ситуативної і особистісної тривожності - 20%. На діаграмі (рис. 4) відображено кількісні показники особистісної та ситуативної тривожності студентів третього курсу інституту педагогіки та психології.

Рис. 2.4. Рівень тривожності студентів третього курсу

На четвертому курсі виявлено у восьми студентів показники високого рівня ситуативної та особистісної тривожності що становить 20%. Середній рівень ситуативної та особистісної тривожності виявлено у двадцяти студентів четвертого курсу - 50%. Низький рівень ситуативної і особистісної тривожності виявлено у одинадцяти студентів - 30%. На діаграмі (рис. 5) відображено кількісні показники особистісної та ситуативної тривожності студентів четвертого курсу інституту педагогіки та психології

Рис. 2.4. Рівень тривожності студентів четвертого курсу

На п'ятому курсі високий рівень ситуативної і особистісної тривожності виявлено у п'яти студентів, що становить 20%. Середній рівень ситуативної та особистісної тривожності виявлено у п'ятнадцяти студентів - 60%. Низький рівень ситуативної та особистісної тривожності виявлено у п'яти студентів - 20%. На діаграмі (рис. 6) відображено кількісні показники особистісної та ситуативної тривожності студентів п'ятого курсу інституту педагогіки та психології.

Рис. 2.5. Рівень тривожності студентів четвертого курсу

Як видно з наведених діаграм, у студентів п'ятого курсу найвищі показники середнього рівня особистісної та реактивної тривожності, а у студентів третього курсу найвищі показники високого рівня тривожності. Також помітно і те, що з кожним роком навчання рівень особистісної та ситуативної тривожності зменшується.

Отже, відповідно до отриманих результатів, можна стверджувати, що у студентів з високим рівнем особистісної та ситуативної тривожності відповідно спостерігається нижчий рівень успішності.

Для детальнішого вивчення впливу ситуативної та особистісної тривожності на навчальну успішність студентів психологів, у процесі дослідження було використано кореляційний аналіз Пірсона. Проаналізовано статистично значущі коефіцієнти кореляції, які характеризують особливості впливу ситуативної та особистісної тривожності на навчальну успішність.

Отож статистичний аналіз, при опрацюванні показників студентів третього курсу, показує відсутність суттєвого впливу реактивної тривожності на середні показники навчальної успішності (n=15, при р?0,05%, r=-0,68608). А також наявність негативного кореляційного зв'язку між показниками шкали особистісної тривожності (за методикою Спілбергера - Ханіна) та середньою оцінкою успішності студентів (n=15, при р?0,01%, r=-0,58989) (Додаток В).

Негативна кореляція свідчить про те що, із збільшенням змінної Х - зменшується змінна У, звідси при підвищенні рівня особистісної тривожності, показники успішності будуть зменшуватись.

Висновки до розділу ІІ

Порівнюючи результати проведеного дослідження відповідно до наведених вікових категорій, можна говорити про те, що у старшокурсників рівень тривожності значно нижчий, ніж у студентів молодших курсів. Таким чином, найвищий рівень навчальної успішності виявлено у студентів п'ятого курсу, а високий рівень ситуативної та особистісної тривожності виявлено на першому курсі, з курсом підвищується рівень навчання і знижується рівень навчальної та особистісної тривожності.

Також варто зазначити що у студентів третього та четвертого курсу де наявні яскравіші показники високого рівня тривожності, наявний вплив особистісної тривожності на загальну середню оцінку успішності, натомість у студентів п'ятого курсу де показники свідчать про адекватний рівень тривожності та значно вищий рівень успішності порівняно із молодшими курсами, вплив ситуативної та особистісної тривожності не простежується.

Цей процес на нашу думку закономірний і є показовим в професійному становленні студентів, саморозвитку, професійному та особистісному ствердженні. Результати які ми отримали в ході дослідження дають можливість стверджувати, що гіпотеза про вплив тривожності на навчальну успішність студенів підтверджується. Для кращого вивчення даного феномену слід провести детальніше дослідження особливостей описаного нами явища із врахуванням самооцінки студентів та рівня адаптації.

РОЗДІЛ 3. КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА ІЗ СТУДЕНТАМИ З ПІДВИЩЕНИМ РІВНЕМ ТРИВОЖНОСТІ

3.1 Профілактика тривожних станів

Для зниження психоемоційного напруження та емоційної нестабільності молодих людей можуть бути використані різні методи. Є.Ю. Воротнікова, Є.В. Соколова, В.І. Мельников вважають найбільш ефективними наступні методи.

Перш за все, потрібно подумати про те, як розслабитися. Характер відпочинку характеризується загальним зниженням психофізіологічної активності. Цей стан відрізняється від тривоги. Однак часто буває, що розважальна система викликає раптову реакцію у визначенні. Можуть проявлятися почуття емоційного розладу, підвищеної тривоги та гніву. Тому на початку відпочинку можна використовувати метод розвитку м'язів Джейкобсона.

У ході його виконання спочатку формується здатність вловлювати напругу в м'язах, потім відчуття м'язового розслаблення, і нарешті, відпрацьовується навик оволодіння довільним розслабленням напружених м'язових груп.

Потім приєднуються традиційні методи релаксації, спрямовані на викликання відчуття тяжкості і тепла, а також методи аутогенного тренування, медитації-візуалізації. Для посилення стану релаксації може використовуватись спокійна малознайома (щоб виключити асоціації) музика і різні звуки, наприклад, шум моря, шелест листя та ін.

Також можливо поєднувати релаксацію з поведінковою психотерапією. Цей метод заснований на тому, що тривога може бути пригнічена, якщо об'єднати у часі стимули, що викликають тривогу, і стимули, антагоністичні їй. У стані релаксації учасникам групи може бути запропоновано відтворити в уяві події, що викликають тривогу, починаючи з менш значущих. При цьому вони повинні стежити за своїм внутрішнім станом, порівнювати свої тілесні відчуття в стані тривоги і в стані спокою. Потім учасникам пропонується намалювати свою тривогу, а в разі необхідності використовувати зниження тривожності за НЛП-методикою з встановленням меж тривожності і подальшим зісковзуванням на більш низький рівень.

Дієвими є також і методи раціонально-емоційної психотерапії Елліса та рефреймінг сенсу. Даний метод забезпечує знаходження позитивного сенсу будь-яких подій. З емоціями тісно пов'язані когнітивні чинники, які часто і породжують емоції і можуть призвести до несприятливих наслідків. Тому зміна дисфункціональних когніцій і побудова дисфункціональних когнітивних реакцій є обов'язковим компонентом при корекції тривожності. Цей метод якраз і використовується для впливу на когнітивну сферу.

Варто також в роботі з тривогою використовувати вправи на підвищення почуття впевненості в собі та підвищення рівня суб'єктивного контролю. Для підвищення рівня самооцінки можна використовувати тренінг у формі рольових ігор.

Крім того, важливо формувати у студентів з високим рівнем тривожності почуття власної відповідальності за своє життя, за свої вчинки, підвищувати рівень самосвідомості та розвивати навички рефлексії [.Воротникова Е.Ю., Соколова Е.В., Мельников В.И. Психологические методы коррекции состояния тревожности у педагогов // Актуальные проблемы специальной психологии в образовании: Сб. докл. межрегион. науч. - практ. конф.: В2-х ч. Новосибирск, 2003. Ч. 1.

Наведемо ще декілька прийомів для роботи з тривогою як особистісним утворенням у студентів.

1. «Переінтерпрітація» симптомів тривожності

Часто люди з підвищеною тривожністю деморалізують перші ознаки прояви цього стану. У багатьох випадках виявляється корисним розповісти, пояснити їм, що це природні ознаки готовності людини діяти в стресовій ситуації. А отже тривожність можна розглядати як сигналізуючий фактор, який можна використати собі на користь. При цьому варто обговорити яку користь може принести тривога.

2. «Налаштування на певний емоційний стан»

Людині пропонується подумки створити певні асоціативні звязки. Спочатку необхідно пов'язати тривожні емоційні переживання з якоюсь мелодією, кольором, пейзажем або характерним жестом. Спокій та розслаблення пов'язати з іншою асоціацією, а впевненість, відчуття перемоги - з третьою асоціацією. При сильному хвилюванні спочатку згадати перший образ, потім другий, потім переходити до третього, повторюючи останній образ кілька разів.

3. «Приємний спогад»

Учень просить розібратися в проблемі, він відчуває себе дуже спокійно, розслаблено і, швидше за все, намагається згадати всі емоції, думаючи про проблему. Також важливо запам'ятати ці приємні спогади, коли ви хвилюєтесь, і коли-небудь подумати про них, щоб ви могли всіляко візуалізувати свій розум. Ця вправа допомагає усунути зайву корекцію.

4. «Подих»

Варто розповісти про значення ритмічного дихання, та запропонувати способи використання дихання для зняття напруги, наприклад, робити видих вдвічі довше, ніж вдих; у разі сильної напруги зробити глибокий видих вдвічі довше; у разі сильного напруги зробити глибокий вдих і затримати дихання на 20-30 секунд.

5. «Уявне тренування»

Ситуація, що викликає тривогу, заздалегідь уявляється у всіх подробицях, важких моментах, що викликають її переживання, ретельно, детально продумується власна поведінку.

Важливим етапом у роботі з студентами з високим рівнем тривожності як стійким особистісним утворенням є формування у них критеріїв власного успіху. Оцінка успіху у них часто утруднена, у зв'язку з цим значна кількість досить вдалих ситуацій розглядається ними як неуспішні. Продуктивним в таких випадках виявляється обговорення разом з студентом об'єктивних показників успіху в тій чи іншій ситуації, як би «домовитися» з ним, який результат вважається успішним, і потім максимально розгорнуто записати ці критерії до різних ситуацій, після чого постійно в бесідах звертатися до цих критеріїв, спонукаючи студента оцінювати свої результати.

Г.С. Аракелов і Л.В. Шишкова вважають, що образне уявлення стресогенних ситуації і формування внутрішнього позитивного ставлення до неї з використанням вербалізації та підключенням дихальних і фізичних вправ сприяють посиленню кровотоку до мозку в момент вирішення конкретного завдання. Всі ці процедури роблять позитивний вплив на стан вегетативної нервової системи, знімають внутрішнє напруження і тривожний стан.

У.П. Морган, К.А. Еліксон, також як і Г.С. Аракелов і Л.В. Шишкова, стверджують, що фізичні вправи, медитація і відпочинок однаково ефективні в зниженні тривоги.

Для ефективного результату важливим є забезпечення і обговорення практики реалізації нових навичок і вмінь в реальному житті, допомога і підтримка з боку психолога за межами навчальної ситуації. Необхідне також перенесення отриманих умінь, засобів діяльності в повсякденне життя, їх пристосування, а в разі необхідності деяка корекція і закріплення.

Отже, психопрофілактична та психокорекційна робота, пов'язана з тривожністю, повинна відбуватись в п'яти взаємопов'язаних напрямках: психологічне просвітництво того хто страждає високим рівнем тривожності та його близького оточення за можливості, навчання конкретним способам подолання підвищеної тривожності. Безпосередня робота із студентами орієнтована на вироблення і зміцнення впевненості в собі, власних критеріїв успішності, вміння поводити себе у важких ситуаціях, ситуаціях неуспіху, забезпечення та обговорення практики реалізації нових навичок і вмінь у реальному житті. Профілактика та психокорекція тривожності у студентів повинна носити не обмежений функціональний, а загальний особистісно-орієнтований характер. Головна мета такої роботи навчити студента розбиратися в причинах своїх переживань, не впадати у відчай в складних ситуаціях, а шукати і знаходити рішення завдань, які ставитиме перед ним життя. https://www.b17.ru/article/11805/

3.2 Особливості психокорекційної роботи із студентами з високим рівнем тривожності

Психокорекційну роботу із студентами з високим рівнем тривожності можна проводити як в індивідуальній формі, так і в груповій. Вважається що групова форма має певні переваги, адже саме в таких умовах студенти отримують можливість максимально наблизитись до імітації стресових ситуації та ефективно відпрацювати необхідні навички поведінки. окрім того групова форма роботи дозволяє кожному учаснику отримати значний досвід взаємодії з іншими людьми, поділитись та отримати певні знання.

Тому для здійснення психокорекційної роботи із студентами з високим рівнем тривожності ми пропонуємо психокорекційну програму, що має на меті зниження рівня тривожності у студентів.

1. Інформаційний блок

Тема: Зниження рівня тривожності .

Мета: Зниження ситуативно-особистісної тривожності у студентів під час здачі сесії, підведення до усвідомлення необхідності впевненої поведінки в ситуації іспиту

Завдання:

1. Аналіз своєї поведінки і стану під час здачі екзаменаційної сесії.

2. Підвищення стресостійкості.

3. Розвиток навичок самоконтролю з опорою на внутрішні резерви.

4. Тренування навичок впевненої поведінки.

5. Розвиток емоційно-вольової сфери .

Організація занять:

Форма роботи - групова;

Кількість членів групи - 10;

Вік - 18-23 рокив;

Кількість занять - 3;

Тривалість проведення - 4год.;

Ресурси: спеціально обладнане приміщення для тренінгу, аркуш ватману, маркери, папір і ручки, довгі білі планки, старі газети, невелике дзеркало, набір всіляких предметів у кількості, трохи більшому, ніж число учасників, порожні картки, папір, повітряні кульки за кількістю учасників, годинник з секундною стрілкою або пісочний годинник , невеликий м'яч, кольорові олівці чи фломастери, м'які стільці, магнітофон з релаксаційної музикою, картонна коробка.

2. Обґрунтування програми

Відомо, що певний рівень тривожності в нормі властивий всім людям і є необхідним для нормальної життєдіяльності. Тому велике значення набуває вивчення цього стану в практичній діяльності людини з метою підвищення його надійності в екстремальних умовах. Для студента найбільш екстремальною ситуацією є здача іспиту.

Існують два основних види тривожності:

Особиста тривожність (риса характеру) свідчить про стійку схильність сприймати велике коло ситуацій як загрозливі, реагувати на такі ситуації тривоги. Особи з низьким рівнем тривожності показують кращі результати в ситуації стресу як при виконанні легшої, так і більш важкої діяльності. У студентів з підвищеною тривожністю виконання діяльності в стресогенних умовах викликає значне нервово-психічне напруження, обумовлене їх надмірною вимогливістю до себе. Такі люди частіше й інтенсивніше відчувають стан тривоги. Однак підвищений рівень тривожності може надавати і позитивний вплив на діяльність в ситуаціях контролю знань. Так, високий рівень інтелекту поряд з високим рівнем особистісної тривожності сприяє прояву високих показників успішності.

Реактивна тривожність (стан) характеризується занепокоєнням, напругою, нервозністю в конкретний момент або інтервал часу.

Як емоційна реакція на стрес тривожність істотним чином впливає на поведінку, надаючи або активізуючий, або дезорганізуючий вплив. Цей стан може проявлятися відчуттями напруги, занепокоєння, похмурих передчуттів.

На деяких студентів іспити можуть здійснити значний травмуючий вплив на психіку, аж до появи невротичного розладу. Можливість провалу на іспиті стає сигналом життєвої неспроможності, людської неповноцінності. Тоді дана ситуація стає перешкодою, яка може позбавити людину поваги в очах інших людей і своїх власних. Справжня причина такого стану в ранньому досвіді невдач, а майбутній іспит робить його актуальним.

Однією з форм роботи, спрямованої на контролювання своєї тривожності, є корекційна програма. Дана програма спрямована на збереження психічного здоров'я студентів в умовах стрессогеної ситуації, а також формування навичок поведінки в стресових ситуаціях та здатності до саморегуляції власних емоційних станів.

3. Діагностичний блок

· Методика визначення рівня особистісної та ситуативної тривожності Ч. Спілбергера в обробці Ю.Л. Ханіна;

· Проективна методика «Будинок - Дерево - Людина» в інтерпретації Р.Ф. Беляускайте;

· Анкета для виявлення успішності студентів старших курсів вузів.

4. Корекційний блок

Заняття №1

1. Вправа «Знайомство з цілями тренінгу»

Час виконання: 20 хвилин.

Мета вправи: Знайомство з цілями тренінгу.

Інструкція: Доброго дня, мене зовуть Ольга, і зараз я познайомлю вас з цілями нашого тренінгу.

Хід вправи: Ведучий представляється і знайомить учасників з цілями тренінгу.

Питання для обговорення: Чи все вам зрозуміло? Ви згодні з цілями?

2. Вправа «Вироблення правил поведінки на заняттях»

Час виконання: 20 хвилин.

Мета вправи: Прийняття правил роботи в групі

Інструкція: Для плідної роботи та створення довірливої атмосфери я пропоную прийняти правила, за якими житиме група:

· Ми рівні у можливості висловлюватися.

· Ми вільні у виборі своєї точки зору.

· Ми поважаємо думку іншого і його право на свій вибір.

· Ми ніколи не принизимо свого товариша.

· Ми не будемо розповідати про особисті таємниці за межами групи.

· Ми не перенесемо ігрові ситуації на наше життя поза групою.

· Ми поважаємо думку тренера і вважаємо його членом своєї групи

Хід вправи: Тренер пропонує учасникам самим виробити свої правила, це додасть їм цінність, і учасники виконуватимуть їх просто тому, що самі запропонували.

Питання для обговорення: Чи всіх влаштовують дані правила?

3. Вправа «Мовчанка-розмовлянка»

Час виконання: 20 хвилин.

Мета вправи: Розвиток навичок слухання в ситуації, коли говорять інші, вміння тримати паузу.

Інструкція: Обєднайтесь у пари. Правила гри: спочатку партнерам протягом двох хвилин необхідно мовчати і дивитися один одному в очі. Важливо утримувати увагу без розмов і дотримуватися дистанції. Наступні дві хвилини - говорити про щось, обговорювати що-небудь (можна застосувати скоромовки, прислів'я, будь-які вірші, афоризми, все, що можна сказати, не ображаючи партнера і не зачіпаючи його особисте).

Хід вправи: Студенти об'єднуються у пари, дві хвилини мовчать, дві хвилини говорять.

Питання для обговорення:

- як ви себе почували в ситуації мовчання і як, коли вас не слухали, а говорили?

- Що вам більше сподобалося, що здалося важким?

Висновки до яких потрібно підвести: людям часом важко витримувати пильний погляд іншої людини, тому не потрібно «ховатись» очима або намагатися «переглядіти» партнера, а навпаки, дивитися як ніби ви доброзичливо спостерігаєте щось знайоме і не дуже значуще, ви не розглядаєте через мікроскоп недоліки партнера, а просто диветесь на нього. Мовчання удвох - досить важке випробування. Але його необхідно витримати, потрібно вчитися тримати паузу.

4. Вправа «Дружня рука».

Час виконання: 20 хвилин.

Мета вправи: Формування довірливої атмосфери в групі.

Інструкція: Зараз всі сідайте спинами у колі, закриваєте очі. Потрібно підійти і покласти руки на плечі тому, кому захочеться, хто найбільше подобається. Я підійду до учасників і підніму того, хто буде продовжувати класти руки так, щоб інші не знали, хто до них підходить. Ваше завдання не відкривати очі, важливо терпіння.

Хід вправи: Всі учасники сідають спинами у колі, закривають очі. Потрібно тихо підійти і покласти руки на плечі тому, кому захочеться, хто більше всіх подобається. Тренер підходить до учасників і піднімає того, хто буде класти руки, так, щоб інші не знали, хто до них підходить.

Питання для обговорення:

- Чи важко було не відкривати очі?

- Чи були терплячими?

- Приємно чи неприємно було відчувати чужі руки у себе на плечах?

Висновки до яких потрібно підвести: коли ми відчуваємо по відношенню до людини негативні почуття, будь-яку її дію ми будемо сприймати негативно, навіть якщо простягається дружня рука. Але ж ця людина підходили до вас з добрими намірами. Навіщо ж відкидати його доброзичливий настрій?

5. Вправа «Вузький міст».

Час виконання: 20 хвилин.

Мета вправи: Розвиток навичок розуміння та вміння йти на компроміси у скрутних ситуаціях.

Інструкція: Я поклала на підлогу дві планки на деякій відстані одна від одної, позначивши таким чином «міст». Вибираються два учасники, які йдуть назустріч один одному з різних сторін мосту, обоє квапляться. Ви повинні самі вибрати спосіб проходження моста.

Хід вправи: Тренер кладе дві планки на деякій відстані одна від одної, позначаючи таким чином «міст». Вибираються два учасники, які йдуть назустріч один одному з різних сторін мосту. Тренер звертає увагу учасників, що вони повинні самі вибрати спосіб проходження моста.

Питання для обговорення:

- Чи зуміли ви ввічливо розійтися?

- Про кого ви думали в першу чергу, коли потрібно було зробити вибір: про себе чи про партнера?

Висновки до яких потрібно підвести: У всіх є свої інтереси, потрібно вміти враховувати все.

6. Вправа «Доторкнися до ...»

Час виконання: 20 хвилин.

Мета вправи: Розвиток навичок чуття команди, знаходити спосіб для емоційної розрядки.

Інструкція: За моєю командою ви повинні доторкнутися до: залізного, дерев'яного, холодного, скляного, прозорого, червоного кольору, живого, блідого і т.д.

Хід вправи: Ведучий дає команду за якою учасники повинні доторкнутись до предмет з певною характеристикою.

Питання для обговорення:

- Як ви відчуваєте себе після цього упражения?

...