Психологічні критерії інтелекту і творчого мислення: проблеми взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні критерії інтелекту і творчого мислення: проблеми взаємодії

Павко А.І.,

Курило Л.Ф.

Анотація

У статті на основі використання творчих здобутків вітчизняної та зарубіжної психологічної думки розкрито інтегративні зв'язки між креативним мисленням та інтелектом, окреслено перспективні напрямки їх дослідження. У ній акцентується увага на тому, що у психологічному сенсі творче мислення пов'язане, насамперед, зі здатністю не лише усвідомлювати, але й формулювати проблему. В якості важливого критерію творчого мислення розглянуто емоційний інтелект.

Ключові слова: психологія, інтелект, творче мислення, креативність, інноваційність. креативний мислення інтелект

PSYCHOLOGICAL CRITERIA OF INTELLIGENCE AND CREATIVE THINKING: PROBLEMS OF INTERACTION

Pavko Anatolii, Kurylo Lyudmyla

The article, based on the use of creative achievements of domestic and foreign psychological thought, reveals the integrative links between creative thinking and intelligence, outlines promising areas of their research. It emphasizes that in the psychological sense, creative thinking is associated primarily with the ability not only to realize but also to formulate a problem. Emotional intelligence is considered as an important criterion of creative thinking.

Key words: psychology, intelligence, creative thinking, creativity, innovation.

Такі взаємопов'язані між собою термінологічні поняття як "інтелект" і "творче мислення" є важливими категоріями психологічної науки і займають чільне місце в її структурі. Значною мірою це обумовлено тим, що з філософської точки зору будь-яка раціональна, осмислена і цілеспрямована діяльність людини є творчим процесом або актом, чи в крайньому випадку містить їх окремі структурні елементи. Разом з тим психологічний аналіз передбачає поділ розумової діяльності на творчу та репродуктивну складові з врахуванням впливу дії на неї об'єктивних і суб'єктивних чинників.

Взаємодія психологічних чинників інтелекту і творчого мислення лише частково висвітлені на сторінках наукових праць таких вітчизняних та зарубіжних дослідників, як І. Грекова, С. Смирнов, О. Степанов, Ж. Адамар, Д. Веклер, Дж. Гілфорд, Д. Кун та ін. Разом з тим у психологічній та філософській думці практично відсутні комплексні узагальнюючі праці, присвячені зазначеній проблемі. Виходячи з цього, мета даної статті полягає в тому, щоб спираючись на творчі здобутки сучасних представників вітчизняної та зарубіжної психологічної думки, здійснити спробу її дослідження з комплексних, системних позицій.

Слід зазначити, що творче мислення і вирішення теоретичних і практичних проблем гармонійно пов'язані з інтелектом. Як і багато інших фундаментальних понять в психології, він не може сприйматись безпосередньо, візуально. В одному з новітніх сучасних енциклопедичних видань у царині психологічної думки інтелект визначається як система пізнавальних здібностей індивіда, яка виявляється в здатності швидко і легко набувати нові знання і вміння, долати несподівані перешкоди, знаходити вихід із нестандартних ситуацій, глибоко розуміти те, що відбувається навколо, в умінні адаптуватися до складного та мінливого середовища [5, с. 156]. Найчастіше фахівці визначають інтелект як загальну розумову здібність, пов'язану з іншими пізнавальними процесами - сприйманням, пам'яттю, уявою тощо.

Одне із загальноприйнятих визначень інтелекту свого часу було запропоноване американським психологом Д.Веклером. Він, зокрема, визначає інтелект як загальну здатність діяти цілеспрямовано, мислити раціонально та ефективно адаптуватися до середовища [3, с. 374]. У тестах Веклера інтелект розглядається як здатність особистості розуміти навколишній світ і готовність діяти відповідно до його вимог. Ці тести на вимірювання інтелекту було стандартизовано в багатьох країнах і дотепер їх успішно використовують психологи-професіонали.

Серед пріоритетних напрямків дослідження інтелекту є вивчення його типів, видів та складових. Так, за можливістю виявлення деякі психологи виокремлюють три типи інтелекту: генетичний (не може бути виявлений жодною з методик); поведінковий (проявляється у поведінці і діяльності людини) і вимірюваний (той, що визначається за оцінкою результатів відповідного тестування); інші дослідники виокремлюють вербальний і не вербальний інтелект [5, с. 156-157].

Широке визнання в психології отримала розроблена американським психологом Дж. Гілфордом модель структури інтелекту. Її основою є здійснена ним класифікація п'яти великих груп інтелектуальних здібностей: фактори пізнання, пам'яті, конвергентного і дивергентного мислення та оцінки [7, с. 132]. Здібність до дивергентного мислення (генерування оригінальних і нестандартних рішень) зарубіжний дослідник розглядав як основу креативності, що протиставляється конвергентному мисленню, яке реалізується в діях за зразком. Експерти з питань інтелекту виокремлюють в структурі інтелекту такі елементи: 1) абстрактне мислення чи вимірювання; 2) здатність розв'язання завдань; 3) спроможність до здобуття нових знань; 4) пам'ять; 5) адаптація до свого оточення [3, с. 374]. Заслуговує також на увагу класифікація інтелектуальних здібностей, здійснена американським психологом Г. Гарднером із Гарвардського університету. Він, зокрема, в процесі дослідження психологічної проблеми, дійшов висновку про існування семи різних видів інтелекту, які пов'язані з професійною діяльністю: 1) мова - письменник, юрист, актор; 2) логіка і математика - вчений, бухгалтер; 3) візуальне і просторове мислення - інженер, винахідник, художник; 4) музика - композитор, музикант, музичний критик; 5) тілесні та кінетичні здібності - танцюрист, спортсмен, хірург; 6) внутрішньо-особистісні здібності (самопізнання) - поет, актор, міністр; 7) міжособистісні здібності (соціальні) - психолог, вчитель, політик [3, с. 380].

Отже, до ключових концептуальних положень, які визначають сутнісні засади і психологічну природу інтелекту, слід віднести наступні:

1. Інтелект - це загальна здатність діяти цілеспрямовано, мислити раціонально та ефективно взаємодіяти зі своїм оточенням.

2. Всі інтелектуальні тести в кращому випадку (наприклад, тест Торренса) дозволяють лише приблизно виміряти інтелектуальний потенціал індивіда.

3. Інтелект повинен поєднуватися з наполегливістю та мотивацією, для того, щоб забезпечити реальний життєвий успіх.

4. Інтелект певною мірою обумовлений спадковістю, а частково - впливом середовища, в якому діти виховуються, навчаються, формуються як особистості.

5. Альфою і омегою інтелекту є творче мислення. Слід наголосити на тому, що пізнання чи мислення належить до сфери психічної обробки інформації. Важливим завданням, яке має теоретичне і практичне значення, є завдання удосконалення концептуальних моделей психіки людини, які використовують в комп'ютерних системах. Центральною проблемою в цій галузі є узгодження якісних і кількісних, формальних і неформальних характеристик психічної діяльності. Психологія комп'ютеризації виступає в якості джерела нових ідей і принципів для інформатики. Вона пропонує здійснити переорієнтацію від алгоритмічної моделі людського розуму до неалгоритмічної моделі, яка обґрунтовується у вітчизняній і зарубіжній психологічній думці [2, с. 8]. Саме тому прийняття інтелектуальних рішень має враховувати, з одного боку, потенціал творчого мислення, а з іншого, - спиратися на діалог з сучасним комп'ютером. Зазначимо, що творче мислення - вид мислення, результатом якого є принципово чи суб'єктивно новий або вдосконалений образ певного аспекту дійсності [5, с. 203]. Воно вирізняється своєрідним перебігом, особливою складністю і потребує великої інтелектуальної активності суб'єкта. Вже згадуваний нами зарубіжний психолог Дж. Гілфорд охарактеризував творче мислення як оригінальне, гнучке, глибоке і нетривіальне. На думку Г. Ліндсея і К.-Л. Халла відсутність у людей творчого мислення обумовлена такими причинами, як: 1) нерішучість (небажання мати смішний вигляд); 2) конформізм (бажання не виділятися, бути таким, як усі); 3) неадекватне оцінювання своїх дій і як наслідок - їх приховування; 4) чутливість до критики, надмірна тактовність, ввічливість, невміння постояти за себе, відкрито виступити і обґрунтувати свою думку [5, с. 203]. За своїм змістом і характером творче мислення повністю протилежне репродуктивному мисленню, яке відбувається в процесі застосування готових знань і вмінь.

Творче мислення у психологічному сенсі пов'язане, насамперед, зі здатністю самостійно не лише бачити і усвідомлювати, але й формулювати проблему. Фахівці у царині математичних знань, наприклад, стверджують, що математичний талант полягає не в умінні розв'язувати складні завдання з математики, а, насамперед, у здатності сформулювати математичною мовою проблему, яка стосується реального життя чи певної області знання. Відомий французький математик А. Пуанкаре визначає теми своїх майбутніх наукових досліджень, виходячи не з можливостей власного розуму, а з потреб самої науки. На думку його співвітчизника Ж. Адамара, саме ці потреби, які дивовижним чином виникли у творчій уяві А. Пуанкаре, народжували те світло, яке спочатку помічав лише він один, а згодом "воно сяяло для всіх" [8, с. 44].

Важливим психологічним критерієм творчого мислення є наявність яскраво вираженого емоційного переживання, яке передує моменту знаходження рішення, а також окресленому в часі творчому інсайту (осяянню) [9, с. 143]. Зокрема, значний інтерес у психологів викликає математична творчість, в якій значну роль відіграють емоційні та естетичні почуття [1, с. 112-121].

Французький математик А. Пуанкаре вказував на велике значення для творчого мислення емоційного переживання, зокрема, почуття краси, яке визначає вектор наукового пошуку. Творчий пошук є необхідним як в науці, так і в мистецтві. Адже художня творчість, музичне чи образотворче мистецтво є синонімічними поняттями. Креативність, інноваційність в мистецтві визначаються, передусім, глибиною і оригінальністю творчої ідеї митця, його піднесеним психологічним станом. Аналізуючи основні параметри музичного мислення, відомий педагог Г. Нейгауз підкреслював необхідність поєднання пристрасті, інтелекту і техніки в діяльності музиканта, незалежно від того чи це досвідчений професіонал, чи той, хто лише готується ним стати. Тільки їх поєднання, взаємопроникнення народжують дійсно прикрасу мистецтва. На його переконання, пристрасть та інтелект, виступаючи у ролі своєрідного творчого інтегралу, ведуть музиканта у вірному напрямку. Відсутність чи навіть помітне послаблення одного з цих компонентів може завдати серйозної шкоди як мисленню музиканта, так і конкретним результатам його діяльності. Г. Нейгауз постійно наголошує у своїх працях: "Чим глибший інтелект, тим більш широкими є емоційні зв'язки та асоціації, тим більш яскравою є індивідуальність художника, тим більше радості він приносить людям і тим легше удосконалюється його техніка, оскільки він твердо знає, до чого він прагне". [4, с. 274]. Якісно новий рівень музичного мислення пов'язаний з мисленням творчим. Музично-інтелектуальні процеси на цьому рівні характеризуються посиленням креативності, переходом від репродуктивних дій до продуктивних, від відтворювальних до творчих. Творче музичне мислення може проявлятись в різних видах і формах, основними з яких є написання музики, музикознавчий аналіз, викладацька діяльність, інтерпретація та активне індивідуально-самобутнє переосмислення його у виконавських професіях [6, с. 246]. Потрібно також зазначити, що творче мислення з психологічної точки зору спирається на сталу і довготривалу або ж короткочасну, проте дуже сильну мотивацію, яку дослідники відносять до важливих критеріїв творчого мисленного акту. Необхідно підкреслити, що такі зарубіжні вчені, як Г. Гельмгольц, А. Пуанкаре та ряд інших визначили чотири стадії будь-якого творчого процесу: 1) стадія збирання емпіричних матеріалів, накопичення теоретичних знань, які можуть бути покладені в основу вимірювання проблеми; 2) стадія дозрівання чи інкубації, на якій вступають в дію механізми підсвідомості, а на рівні свідомих регуляцій людина може займатися будь-якою іншою діяльністю; 3) стадія осяяння чи інсайту, коли рішення зовсім раптово, у цілісному вигляді з'являється в свідомості; 4) стадія контролю та перевірки прийнятих рішень, яка вимагає повного включення свідомості [9, с. 143-144].

Отже, творче, креативне мислення є важливою ознакою і критеріальним чинником інтелекту. Разом з тим, між рівнем розвитку інтелекту хоч і існує глибокий зв'язок, проте його більш доцільно розглядати не в системі жорстких імперативних відносин підпорядкування, а в контексті діалектичної та інтегративної взаємодії фундаментальних і універсальних, емоційно та естетично привабливих категорій психологічної науки. В кінцевому підсумку в творчій діяльності, науковому пошуку мають домінувати і перемагати здоровий розум, розумне серце, емоційний інтелект.

Список використаних джерел

1. Адамар Ж. Исследование психологии процесса изобретения в области математики. - Пер.с франц. - М.: МЦМНО, 2001. - 128с.

2. Корнилова Т.В., Тихомиров О.К. Принятие интеллектуальных решений в диалоге с компьютером. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 192 с.

3. Кун Д. Основы психологии: Большая энциклопедия психологии. Все тайны поведения человека. - СПБ.: Прайм - ЕВРОЗНАК, 2007. - 720 с.

4. Нейгауз Г.Г. Размышления, воспоминания, дневники. Избранные статьи. Письма к родителям. - М.: Изд-во "Советский композитор", 1983. - 526 с.

5. Психологічна енциклопедія/Автор-упорядник О.М. Степанов. - К.: Академвидав, 2006. - 424 с.

6. Психология музыкальной деятельности. Теория и практика: Учеб.пособие для студ.вузов по спец. 030700 - Музыкальное образование/ Д.К. Кирнарская, Н.И. Киященко, К.В. Тарасова и др.; Г.М. Цыпин (ред.). - М.: Академия, 2003. - 368 с.

7. Психология мышления: Хрестоматия/ И.П. Грекова и др. (сост.) Сургутский гос.ун-т, факультет психологии. Кафедра психологии развития. - Сургут: Изд-во СурГИ, 2000. - 150 с.

8. Сажерс Ю., де Бройль Л., Адамар Ж., Анри Пуанкаре. - Ижевск: НИЦ "Регулярная и хаотическая динамика", 2001. - 64с.

9. Смирнов С.Д. Психология и педагогика для преподавателей высшей школы: Учеб.пособие. - М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2007. - 400с.

10. References

11. Adamar Zh. Yssledovanye psykholohyy protsessa yzobretenyia v oblasty matematyky. - Per.s frants. - M.: MTsMNO, 2001. - 128 s.

12. Kornylova T.V., Tykhomyrov O.K. Pryniatye yntellektual'nykh reshenyj v dyalohe s komp'iuterom. - M.: Yzd-vo MHU, 1990. - 192 s.

13. Kun D. Osnovy psykholohyy: Bol'shaia entsyklopedyia psykholohyy. Vse tajny povedenyia cheloveka. - SPB.: Prajm - EVROZNAK, 2007. - 720 s.

14. Nejhauz H.H. Razmyshlenyia, vospomynanyia, dnevnyky. Yzbrannye stat'y. Pys'ma k rodyteliam. - M.: Yzd-vo "Sovetskyj kompozytor", 1983. - 526 s.

15. Psykholohichna entsyklopediia/Avtor-uporiadnyk O.M. Stepanov. - K.: Akademvydav, 2006. - 424 s.

16. Psykholohyia muzykal'noj deiatel'nosty. Teoryia y praktyka: Ucheb.posobye dlia stud.vuzov po spets. 030700 - Muzykal'noe obrazovanye/ D.K. Kyrnarskaia, N.Y. Kyiaschenko, K.V. Tarasova y dr.; H.M. Tsypyn (red.). - M.: Akademyia, 2003. - 368 s.

17. Psykholohyia myshlenyia: Khrestomatyia/ Y.P. Hrekova y dr. (sost.) Surhutskyj hos.un-t, fakul'tet psykholohyy. Kafedra psykholohyy razvytyia. - Surhut: Yzd-vo SurHY, 2000. - 150 s.

18. Sazhers Yu., de Brojl' L., Adamar Zh., Anry Puankare. - Yzhevsk: NYTs "Rehuliarnaia y khaotycheskaia dynamyka", 2001. - 64 s.

19. Smyrnov S.D. Psykholohyia y pedahohyka dlia prepodavatelej vysshej shkoly: Ucheb.posobye. - M.: Yzd-vo MHTU ym. N.E. Baumana, 2007. - 400 s.

Размещено на Allbest.ru