Функціонування і розвиток свідомої здатності у спілкуванні, грі, художній діяльності

А задля змістової повноти дискурсів цього і двох попередніх повідомлень автора [5; 7] доречно означити ігровий стрижень, ігрове єство сучасного спорту. Використовуємо для цього відповідні міркування відомого французького письменника і філософа Жана д'Ормессона, тому що в них влучно й вичерпно представлено сутність проблеми і підходу до вирішення її: “У сучасному світі спорт - вельми важлива галузь діяльності, одна з тих, що приваблюють, змушують переживати силу-силенну учасників та глядачів. Надто важливо не потрапити в пастку грошей, не скотитися в лабети насильства, не породити ненависті між народами, регіонами, містами, клубами. Треба цілком зберегти за спортом такі його прикмети, як азарт і запал, чистоту, молодощі, гідність. Треба повернути йому статус гри. <...> За активної підтримки Міжнародного комітету фізкультури й спорту та Міжнародного фонду розвитку фізкультури й спорту ЮНЕСКО, яка постійно дбає. про збереження та поширення традиційних ігор, розглянула й небезпеку, що йде від спорту, перенасиченого засобами масової інформації та насильством. До прикладу, ЮНЕСКО підкреслила вагу чесної гри, повернення до справжньої, шляхетної, незацікавленої гри, сутність якої полягає в тому, щоб грати аби грати, а не грати заради виграшу. Заперечуючи насильство, виграш будь-яким коштом, заперечуючи надуживання технікою, цей підхід означає повернення як до критерію втіхи, що зникає від гостроти й технологічності спортивних змагань, так і до моральних норм, за якими суперника мали б не за перепону, а за живу істоту, гідну поваги. Спортивне поле повинне лишатися місцем зустрічі ентузіазму та правил. Спорт повинен і далі бути грою, де змагання передовсім - знак злагоди і єдності. Певна річ, не всі ігри - спорт. Покер, театр, рулетка, кросворди, захоплення каламбурами можуть уважатися спортом лише умовно. Але спорт завжди має бути грою. Грою, яка вимагає зусиль, наполегливості, хоробрості, а часом і геройства. Велич спорту в тім, що тілесне задоволення в ньому стає етичним вдоволенням. Воля у самообмеженні - ось правило, яке він установлює сам для себе. Поза грою лишається насильство, ницість, розрахунок, ненависть. Спорт - цей синонім боротьби, змагання, подолання труднощів, конкуренції - має виступати насамперед як дружба, щастя, примирення з собою та з іншими, адже він - гра. Люди - діти дітей - грають лише для щастя. Грають лише з тими, хто твій. Як і гра, спорт - це братерство” [9, с. 37-38]. Вочевидь, і дискурс наших повідомлень, присвячений психології гри, і ці міркування відомого мислителя-гуманіста, семантично цілком взаємовідповідні.

Висновки

1. Існування свідомої здатності у спосіб корелятивної співвіднесеності між площинами ноез і ноем - психічних актів і змістів-сенсів (А. Гурвіч) уможливлюється лише в діяльності суб'єкта. Тому діяльність - це необхідна умова існування свідомої здатності в такий спосіб.

2. Посередництвом спілкування здійснюється обмін інформацією, досягається порозуміння між людьми задля взаємодії в усіх видах діяльності. В таких функціях спілкування - не мета, а засіб досягнення інших цілей, задоволення не власне комунікативних потреб. Його слушно назвати комунікативним змістом інших видів діяльності. Але є й суто комунікативна діяльність - спілкування, провідний мотив якого - воно саме. Психологічні й тілесні контакти з об'єктом такого спілкування - самодостатня мета для суб'єкта. Основа його мотивації - всі види любові та приязні як сталого позитивно забарвленого емоційного ставлення. Воднораз депривація спілкування завдає серйозних руйнацій психічному здоров'ю майже всіх людей. Тобто спілкування як таке ( “в собі й для себе суще” ) - засаднича умова нормального функціонування свідомої здатності людини.

3. Спілкування - необхідна умова та головний чинник розвитку свідомості немовлят і дітей раннього віку. Притім вони конче потребують спілкування, сповненого виразними проявами любові й ніжності посередництвом відповідного мовлення, міміки тощо. Депривація такого спілкування спричиняє “госпіталізм” - діти, які потерпають від неї, помітно відстають у розвитку, зокрема мовлення власного та розуміння зверненого до них, інтелекту, самосвідомості, адекватної емоційності, соціальної активності та адаптивності. В подальшому житті суб'єкта руйнівні наслідки госпіталізму виявляються у соціальній дезадаптивності, відсутності інтересу до людей, гри, навчання, праці, релігії тощо. Відтак спілкування, сповнене емоційною експресією позитивного ставлення, - базова умова і провідний фактор нормального розвитку свідомої здатності немовлят і дітей раннього віку. Цей розвивальний процес забезпечується головно емоційним зараженням - передачею від індуктора до реципієнта емоційних переживань і відповідного їм ставлення посередництвом емоційної експресії. Напевне, що немовлята й діти раннього віку, які ще не можуть усвідомлено рефлексувати ставлення до них, виражене емоційною експресією, “вловлюють” та “інтеріоризують” його посередництвом “зародків” тієї інтуїції, котра забезпечує неусвідомлювані аспекти процесу людського спілкування.

4. До цього процесу поступово “підключаються” інші механізми соціально-психологічної інтеракції, сутність якої полягає в тому, що змістову основу сфери спрямованості свідомості суб'єкта (ноемно-диспозиційної свідомої здатності) утворюють ставлення до нього, до інших людей, до світу референтних й авторитетних для нього осіб і груп.

5. Автентично-суб'єктні вольові зусилля дитини уможливлюються лише в грі й задля гри. Тому найбільш потужний суб'єктний фактор ефективності особистісного розвитку дитини - автентична активність її свідомості посередництвом вольових зусиль, яких вимагає дотримання правил гри, котра вабить і захоплює. Діти доброхітно приймають обмеження своєї свободи правилами гри і вдоволено дотримуються їх, тому що це - умови для виявлення й випробування їх психічного та фізичного життєвого потенціалу. І це природно, адже у процесі гри “грають” життєві сили дитини, що захоплює і тішить її. Це вдоволення - емоційно-мотиваційна матриця всілякої “для себе і в собі сущої” гри - і дитячої, і дорослої. В цій матриці полягають глибинні засновки психологічної спорідненості добровільного ігрового самоподолання та самообмеження з моральністю й духовністю особистості.

6. Якщо бажання і здатність доброхітного самоподолання сукупно з вдоволенням автентичного самообмеження не сходять нанівець разом з дитячою грою, то вони утворюють емоційно-мотиваційну основу “психологічного імунітету” супроти “ідолопоклонства”, тобто схильності до “Втечі в Натовп” (“Escape to Crowd”), до “Гонитви за Ідолами”, що призводить до негативної “Втечі від Свободи” (“Escape from Freedom”) та інших проявів бездуховності, а відтак є важливим автентично особистісним фактором формування й розвитку моральності та духовності суб'єкта. Цей фактор зміцнюється й розвивається у справжніх іграх за правилами в підлітковому, юнацькому і дорослому віці й у такий спосіб гартуються шляхетні диспозиційні і вольові риси характеру суб'єкта. Водночас доброхітне і вдоволене дотримання правил гри розвиває естетичну чутливість завдяки тому, що вони є необхідною умовою і фундаментом того гармонійного ладу, який створює красу гри.

7. Глибинно-психологічним підґрунтям мотивації творення й сприймання мистецтва, що узагальнено можна назвати художньо-образною діяльністю, є іманентно сокровенне людське прагнення - свободи духу, вивільнення від сковуваних його природних і суспільних “кайданів”. Тобто основним ідейно-емоційним змістом образів високого мистецтва є вільнолюбний людський дух, якому підвладні і потяги, зумовлені біологічною природою людини, і суспільні табу та імперативи, котрі гноблять його. В процесі художньо-образної діяльності суб'єкт поринає у віртуальну свободу духу, що тішить і вабить його. Ця діяльність може належати тільки самому своєму перебігу “тут” і “тепер” (подібно до ігрової та комунікативної), а може переслідувати й інші цілі - спонукатись і мотивами заробітку та/чи самоствердження, або освітньо-розвивальними. Але, незалежно від цих особливостей мотивації, суб'єкти справжньої художньо-образної діяльності зацікавлено, із захопленням поринають у колізії художніх творів, емпатійно ідентифікуються з боріннями духу їх героїв. Ці емпатійні, втішні для суб'єкта духовні відрухи його душі у процесі художньо-образної діяльності розвивають емоційно-диспозиційне підґрунтя ноем його свідомої здатності. Вочевидь означені мотиваційні засади цієї діяльності семантично споріднені з мотивацією ігрової та комунікативної діяльностей, де свідома здатність функціонує та розвивається у їх процесі подібним чином.

8. Необхідна умова і безальтернативний спосіб повноцінного розвитку дитини - пізнавальна діяльність, яка вимагає серйозного ставлення і важких зусиль. Найдужче спонукає до них зацікавленість змістом учіння. Один з потужних чинників такої зацікавленості - ігровий психологічний зміст навчальних предметів. Іншими словами, питання перетворення пізнавальної діяльності в ігрову має сенс лише як сповнення процесу учіння ігровим психологічним змістом. Органічно поєднати важкі зусилля учнів, яких конче вимагає пізнання та засвоєння наукових істин і духовних цінностей з ігровою привабливістю, - справа дуже нелегка, але можлива, насамперед і головно щодо предметів художньо-естетичного циклу внаслідок семантичної спорідненості мотивації ігрової та художньо-образної діяльностей.

9. Спорт несе гуманістичну місію тільки тоді, коли він є щирою грою за правилами, що уможливлює органічне поєднання тілесного й морально-етичного вдоволення й унеможливлює ненависть, ницість, підступність тощо. Відтак боротьба, змагання, подолання труднощів, конкуренція у справжньому спорті утверджують і розвивають порядність, шляхетність, благородство, приязнь, щастя, адже він - гра. А люди - діти дітей - грають тільки задля щастя і лише з тими, хто “їхній”.

немовля спілкування ігровий художньо образний

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Амонашвілі Ш. Хай буде все, як є. Гра та ігри. Кур'єр ЮНЕСКО. 1991. №4. С. 22-26.

2. Гегель Г.В.Ф. Лекции по эстетике. Сочинения. Т. XIV. Москва: Институт философии АН СССР, 1958. 438 с.

3. Гейзінга Й. Homo Ludens. Київ: “Основи”, 1994. 250 с.

4. Москалець В. Види діяльності з позицій суб'єктного підходу в психології. Психологія і суспільство. 2012. № 4. С. 66-78.

5. Москалець В. Психологія гри та ігрового змісту інших видів діяльності. Психологія і суспільство. 2020. №. 2. С. 46-66. DOI: https://doi.org/10.35774/ pis2020.02.046

6. Москалець В. Психологія особистості: підручник. Київ: Ліра-К, 2020. 364 с.

7. Москалець В. Функціонально-психологічна сутність свідомості як рамкової умови пізнання, методологування, віри, мислення, діяльності. Психологія і суспільство. 2019. № 1. С. 35-52. DOI: https://doi.org/10.35774/pis2019.01.035

8. Набоков В. Лолита: роман. Москва: Известия, 1989. 368 с.

9. Ормессонд Ж. Ігри без жартів. - Гра та ігри. Кур 'єр ЮНЕСКО. 1991. №4. С. 34-39.

10. Рубинштейн С.Л. Человек и мир. Методологические и теоретические проблемы психологии. Москва: Наука, 1969. С. 348-374.

11. Сігов К.Б. Людина поза грою і людина, що грає. Вступ до філософії гри. Філософська і соціологічна думка. 1990. № 4. С. 28-44; № 10. С. 44-60.

12. Фурман А.В. Свідомість як рамкова умова пізнання і методологування. Психологія і суспільство. 2017. №4. С. 16-38. DOI: https://doi.org/10.35774/ pis2017.04.016

13. Шіллер Ф. Естетика. Київ: “Мистецтво”, 1974. 360 с.

14. Claparede E. Experimentale pedagogie et psychologie de l“efant. Neuchatel: Gallimard, 1951. 360 р.

Размещено на Allbest.ru

Необхідна умова існування свідомої здатності у спосіб корелятивної співвіднесеності між площинами психічних актів (ноез) і змістів-сенсів (ноем) - діяльність. Попри комунікативний зміст інших видів діяльності, існує і власне комунікативна діяльність - спілкування, провідним мотивом якого є воно саме. Психологічні й тілесні контакти з об'єктом такого спілкування - самодостатня мета для суб'єкта. Емоційно-диспозиційна основа його мотивації - всі види любові та приязні. Депривація спілкування завдає серйозних руйнацій психічному здоров'ю майже всіх людей. Тому спілкування - засаднича умова і спосіб нормального функціонування свідомої здатності людини, головний чинник психічного розвитку мовлення як підгрунтя цієї здатності немовлят і дітей раннього віку, які конче потребують спілкування, сповненого експресивними проявами любові й ніжності. Діти, які потерпають від депривації такого спілкування, помітно відстають у розвитку: мовлення власного та розуміння зверненого до них, інтелекту, самосвідомості, адекватної емоційності, соціальної активності й адаптивності. До процесу інтуїтивної “інтеріоризації” немовлят і дітей раннього віку поступово “підключаються” механізми соціально-психологічної інтеракції, сутність якої полягає в тому, що у ноемах свідомої здатності суб'єкта відображаються ставлення до нього, до інших людей, до світу авторитетних і референтних для нього осіб і груп. Найбільш потужний суб'єктний чинник ефективності особистішого розвитку дитини - автентична активність посередництвом вольових зусиль, яких вимагає дотримання правил гри, котра вабить і захоплює її. Діти доброхітно приймають обмеження, яких вимагають правила гри, і вдоволено дотримуються їх, тому що це - умови для випробування їх психічного та соматичного життєвого потенціалу, тому що у процесі гри “грають” життєві сили дитини, котрі тішать її. Таке вдоволення - емоційно-мотиваційний базис будь-якої справжньої гри та глибинний засновок психологічної спорідненості ігрового самообмеження і самоподолання з моральністю й духовністю особистості, а відтак суб'єктний фактор розвитку її духовно- моральної свідомої здатності. Воднораз розвивається її естетична чутливість завдяки тому, що ігрові правила утворюють той гармонійний лад, який справляє естетичне враження краси гри. Г либинна основа мотивації художньо-образної діяльності (творення і сприймання художніх творів) - сокровенне людське прагнення - свободи духу, звільнення від сковувальних його біологічних і суспільних “кайданів ”. Тому ідейно -ем оційним стрижнем образів високого мистецтва є вільнолюбний людський дух, якому підвладні і потяги, зумовлені біологічною природою людини, і суспільні табу та імперативи, котрі гноблять його. У процесі художньо-образної діяльності суб'єкт емпатійно ідентифікується з боріннями духу героїв художніх творів. Ці емпатійні відрухи власної духовно-моральної здатності тішать суб'єкта, що розвиває емоційно-диспозиційні основи відповідних ноем його свідомої здатності. Пізнання вимагає серйозного ставлення і важких зусиль, до яких найдужче спонукає зацікавленість його змістом. Ефективний спосіб такого зацікавлення - ігровий психологічний зміст учіння. Загалом питання включення гри у пізнавальну діяльність має сенс лише як сповнення процесу учіння ігровим психологічним змістом. Органічно поєднати важкі зусилля учнів, яких конче вимагає пізнання та засвоєння наукових істин і духовних цінностей з ігровою привабливістю - справа нелегка, але можлива, насамперед щодо предметів художньо-естетичного циклу внаслідок семантичної спорідненості мотивації ігрової та художньо-образної діяльностей. Необхідна умова гуманістичної місії спорту - він мусить бути шляхетним змаганням, себто справжньою грою.

Ключові слова: свідома здатність, мотивація, спілкування, комунікативна діяльність, інтеракція, гра, ігрова діяльність, ігрове самоподолання і самообмеження, моральність, духовність, художньо-образна діяльність, свобода духу.

Размещено на Allbest.ru

Viktor Moskalets

Functioning and development of conscious ability in communication, play, artistic activity

A necessary condition for the existence of conscious ability in the way of correlative correlation between the planes of mental acts (noesis) and content-meanings (noema) - is an activity. Despite the communicative content of other activities, there is actually a communicative activity - communication, the leading motive of which is communication itself. Psychological and physical contact with the object of such communication is a self-sufficient goal for the subject. The emotional-dispositional basis of his motivation is all kinds of love and amicability. Deprivation of communication causes serious damage to the mental health of almost all people. Therefore, communication is a basic condition and a way of normal functioning of human conscious ability, the main factor of mental development of speech as a basis for this ability of infants and young children, who desperately need communication, full of expressive manifestations of love and tenderness. Children, who suffer from the deprivation of such communication, noticeably lag behind in development: their own speech and understanding of what is addressed to them, intelligence, self-awareness, adequate emotionality, social activity and adaptability. Mechanisms of social-psychological interaction are gradually “connected” to the process of intuitive “interiorization” of infants and young children, the essence of which is that in the noems of the subject's conscious ability, the attitude to him, to other people, to the world of authoritative and referent for him individuals and groups is reflected. The most powerful subjective factor of the effectiveness of a child's personal development is authentic activity through the volitional effort required to follow the rules of the game that attracts and captures it. Children benevolently accept the restrictions required by the rules of the game and are happy to follow them, because these are the conditions for testing their mental and somatic life potential, because in the process of the game «play» the vital forces of the child that please her. Such pleasure is the emotional-motivational basis of any real game and the deep foundation of the psychological affinity of game selflimitation and self-overcoming with the morality and spirituality of a personality, and thus a subjective factor in the development of his spiritual-moral conscious ability. At the same time, its aesthetic sensitivity develops due to the fact that the rules of the game form the harmonious system that gives the aesthetic impression of the beauty of the game. The deep basis of motivation of artistic-figurative activity (creation and perception of works of art) is a secret human desire - freedom of spirit, liberation from the shackles of its biological and social “handcuff'. Therefore, the ideological-emotional core of the images of high art is the freedom-loving human spirit, which is subject to the urges caused by the biological nature of human and social taboos and imperatives that oppress him. In the process of artistic-figurative activity, the subject empathically identifies with the struggles of the spirit of the art works' heroes. These empathic shifts of one's own spiritual-moral ability delight the subject, who develops the emotional-dispositional foundations of corresponding noems of his conscious ability. Cognition requires a serious attitude and hard work, which is most motivated by interest in its content. An effective way of such interest is the game psychological content of teaching. In general, the question of including the game into cognitive activity makes sense only as a fulfillment of the learning process with game psychological content. To organically combine the hard efforts of students, which requires knowledge and assimilation of scientific truths and spiritual values with game attractiveness - is not easy, but possible, especially concerning subjects of artistic-aesthetic cycle due to the semantic affinity of motivation of game and artistic-figurative activities. A necessary condition for the humanistic mission of sport is that it must be a noble competition, that is, a real game. Размещено на Allbest.ru

Key words: conscious ability, motivation, communication, communicative activity, interaction, game, game activity, game self-overcoming and self-limitation, morality, spirituality, artistic and figurative activity, freedom of spirit.