Самоставлення та перфекціонізм як кореляти вигорання вихователів дитячих дошкільних установ

Виходячи з отриманих даних, бачимо, що психологічний захист у процесі вигорання починається на фоні: «неадекватного й вибіркового емоційного реагування» як втрати можливості вловлювати різницю між двома явищами, що принципово відрізняються: економним проявом емоцій і неадекватним вибірковим емоційним реагуванням: вихователь починає неадекватно «економити» на емоціях, обмежує емоційну віддачу за рахунок вибіркового реагування на ситуації; встановлює емоційний контакт з іншими за принципом «хочу - не хочу» (Х=15,77, симптом домінує у 35,79 % досліджуваних, у 83,1% - сформований чи перебуває на етапі формування); «редукції професійних обов'язків» (Х=14,8, симптом домінує у 35,79 % досліджуваних, у 74,76% - сформований, чи перебуває на етапі формування), що характеризується згортанням професійних обов'язків у діяльності, бажанням якомога менше часу витрачати на неї; «розширення сфери економії емоцій» (Х=12,11, симптом домінує у 24,51 % досліджуваних, у 56,62% сформований чи перебуває на етапі формування), що виявляється в емоційній замкнутості, відчуженні, бажанні припинити будь-які комунікації; «емоційно-моральної дезорієнтації» (Х=11,51, симптом домінує у 14,22 %, у 55,4% сформований чи перебуває на етапі формування), що супроводжується розвитком байдужості у професійних стосунках; «емоційному відчуженні» (Х = 10,82, симптом домінує у 12,26 %, у 52,46 % сформований чи перебуває на стадії формування) як виключенні емоцій зі сфери власної професійної діяльності. Як бачимо, чотири з домінуючих симптомів - складові фази «резистенція».

Отже, вихователям з високим та середнім рівнями вигорання властиві: тривожно-депресивна симптоматика, пов' язана з роботою, за відсутності вдоволення від неї; усвідомлення психотравмуючих чинників професійної діяльності; зниження контактів поза робочим середовищем на фоні загальної напруги та виснаження; спустошення, цілковита чи часткова втрата інтересу до вихованців та інших учасників навчально - виховного процесу; відхилення в соматичних і психічних станах; почуття безвиході, інтелектуально - емоційний затор; порушення професійних стосунків, цинічне ставлення до колег, вихованців, професії; емоційна нечуттєвість на фоні перевиснаження; мінімізація емоційного внеску в роботу; автоматичне виконання професійних обов'язків тощо.

Надалі, використовуючи метод «полярних груп» Дж. Фланагана, за критерієм показників фаз вигорання та його підсумкового показника вибірку було розділено на 3 групи (n=180) по 60 досліджуваних кожна. Подальший аналіз здійснювався з урахуванням рівня сформованості синдрому вигорання.

Необхідність дослідження існування взаємозв'язків між професійним вигоранням і самоставленням та перфекціонізмом зумовлена тим, що останні є інтегративною диспозицією у структурі спрямованості й мотивації суб' єкта, а тому, залежно від змісту, можуть або сприяти професійному вигоранню, або протидіяти йому. З цією метою було застосовано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, результати якого вказують на наявність значної кількості статистично значущих кореляцій між змінними, а, отже, про підтвердження гіпотетичного припущення нашого дослідження. Крім того, нами з' ясовано такі закономірності: переважна більшість статистично значущих кореляційних взаємозв'язків між підсумковим показником сформованості вигорання, його складовими та компонентами самоставлен- ня обернені; у групах вихователів з високим і середнім рівнями вигорання виявлено більшу кількість статистично значущих взаємозв'язків за показниками цих методик, аніж у групі з низьким; між шкалою «самозвинувачення» та складовими фази «виснаження» виявлено прямі статистично значущі зв'язки в усіх групах. Це, на нашу думку, означає, що зростання усвідомлення неспроможності емоційно допомагати іншим, виключення емоцій зі сфери професійного життя, падіння енергетичного тонусу пов' язане зі зростанням інтрапунітивності, звинувачень тільки себе за власні невдачі та недоліки.

Проаналізувавши найбільш статистично значущі кореляційні зв'язки між підсумковим показником сформованості вигорання та компонентами самостав- лення в усіх групах, ми виявили: у групі досліджуваних з високим рівнем вигорання наявні зворотні взаємозв' я- зки вигорання зі шкалами «самоповага» (rs = - 0,344, р<0,01), «глобальне самоставлення» (rs = - 0,318, р<0,05), «саморозуміння» (rs = - 0,310, р<0,05) та «самоінтерес» (rs = - 0,298, р<0,05). Це може свідчити про те, що розвиток вигорання супроводжується зниженням внутрішньо-недиференційованого почуття «за» щодо себе, розуміння власних дій і вчинків та спрямованості на самопізнання і аналіз власного потенціалу; в групах досліджуваних з середнім і низьким рівнями вигорання виявлено обернені взаємозв' язки між підсумковим показником сформованості вигорання і шкалою «очікуване ставлення з боку інших» (rs = - 0,398, р < 0,01, rs = - 0,279, р<0,05, відповідно), тобто зростання вигорання у них супроводжується усвідомленим очікуванням негативного ставлення з боку значущих інших; у групі з середнім рівнем вигорання наявні обернені зв'язки зі шкалами «ставлення з боку інших» та «аутосимпатія» (rs = - 0,296 та rs = - 0,283, відповідно, р<0,05), тобто зі зростанням рівня вигорання позитивне ставлення суб'єкта до себе та ставлення до нього інших погіршується.

Між професійним вигоранням і перфекціоніз- мом виявлено найбільше прямих статистично значущих взаємозв'язків у групі респондентів з високим рівнем вигорання; винятком стали взаємозв'язки між симптомами «емоційне відчуження» (rs = - 0,407, р<0,01), «редукція професійних обов'язків» (rs = - 0,259, р<0,05) і «перфекціонізмом, орієнтованим на інших» та між симптомом «неадекватне вибіркове емоційне реагування» (rs = - 0,340, р<0,01) і «соціально-приписаним пер- фекціонізмом».

Отже, чим більше вихователь виключає емоції зі сфери професійної діяльності, намагається спростити, зменшити сферу своїх професійних обов'язків, які вимагають значних емоційних затрат, тим менш вимогливим він стає до інших. Водночас, неадекватне обмеження діапазону емоцій вихователем редукує його переконання, що до нього висувають завищені вимоги.

Прямі статистично значущі кореляційні зв'язки виявлено також між: «підсумковим показником сфор- мованості вигорання» та «соціально приписаним пер- фекціонізмом» і «загальною шкалою перфекціоніз- му» (rs = 0,329, р < 0,05), симптомом «психосоматичні і психовегетативні порушення», фазою «виснаження» та «соціально-приписаним перфекціонізмом» (rs = 0,645 та rs = 0,525, відповідно, p<0,001). Тобто, зростання порушень у психічних і/чи соматичних станах (поганий настрій, безсоння, страх, загострення хронічних хвороб тощо) респондента, падіння енергетичного тонусу, ослаблення нервової системи вихователя посилюють його переконання в тому, що стандарти його праці нереалістично високі.

Аналогічний взаємозв'язок (rs=0,445, p<0,001) виявлено між симптомом «емоційний дефіцит» і загальним рівнем перфекціонізму. Це може означати, що зростання у вихователя відчуття неспроможності допомагати іншим, співпереживати, співчувати їм, переважання здебільшого негативних емоційних переживань, усвідомлення того, що ще зовсім недавно цього всього не було, стимулює зростання прагнення бути ще більш досконалим і бездоганним у роботі.

На рівні статистичної значущості р<0,01 наявні прямі взаємозв'язки між: симптомами «редукція професійних обов'язків», «неадекватне вибіркове емоційне реагування» та «перфекціонізмом, орієнтованим на себе» (rs = 0,394, rs = 0,405, відповідно). Отже, зростання спроб суб'єкта полегшити, зменшити перелік обов'язків, які вимагають від нього емоційних витрат, неадекватне обмеження інтенсивності та діапазону емоцій у професійному спілкуванні, спричиняє надмірне, нереалістичне завищення ним своїх професійних стандартів і водночас прагнення відповідати їм, а відтак хронічну незадоволеність собою як фахівцем і руйнівні коливанням самооцінки; і педагог потрапляє у безкінечне порочне коло, що пов'язує перфектне спрямування з вигорянням; симптомами «особистісне відчуження», «розширення сфери економії емоцій» і «соціально приписаним перфекціонізмом» (rs = 0,382, rs = 0,354, відповідно). Тобто, втрата суб'єктом інтересу до професійної діяльності, небажання спілкуватися в трудовому колективі стимулюють зростання його переконання, що висунуті до нього вимоги завищені, відповідати їм дуже важко, але необхідно, щоб не позбутись схвалення, прийняття, позитивного ставлення; симптомом «емоційний дефіцит» і «перфекціонізмом, орієнтованим на інших» (rs=0,392). Це означає, що посилення відчуття неспроможності емпатійно допомагати вихованцям і колегам стимулює зростання перебільшених і нереалістичних вимог щодо них, нетерпимість, небажання вибачати помилки, недосконалість (неперфектність) тощо.

Натомість у групі вихователів з середнім рівнем вигорання виявлено зворотний зв'язок між симптомом «розширення сфери економії емоцій» та «перфекціонізмом, орієнтованим на інших» (rs = - 0,346), тобто, втома від спілкування і редукція бажання спілкуватися навіть з рідними знижує вимоги суб'єкта щодо досконалості інших.

У групі досліджуваних з низьким рівнем вигорання існує прямий статистично значущий зв'язок між симптомом «емоційне відчуження» та «соціально приписаним перфекціонізмом» (rs=0,518), і зворотний - між «соціально приписаним перфекціонізмом» та симптомами «загнаність у кут», «емоційно-моральна дезорєнтація», «невдоволення собою» (rs=0,369, rs = 0,386, rs = 0,332, відповідно). Тобто, психічний захист шляхом майже цілковитого «вимкнення» емоцій зі сфери своєї праці стимулює переконання суб'єкта, що професійні вимоги до нього надто завищені, нереалістичні, але він мусить їм відповідати, щоб заслужити схвалення, позитивне ставлення інших; а от наростання невдоволення собою як фахівцем, своєю працею, байдужості до неї, почування безвиході редукує це переконання.

Застосування однофакторного дисперсійного аналізу Крускала-Уолліса (табл. 1) показало наявність статистично значущих відмінностей (р<0,01) між групою досліджуваних з низьким та групами з високим і середнім рівнями вигорання за шкалами (І) «самоповага» та (7) «саморозуміння»; між групою з високим та групами з середнім і низьким рівнями вигорання за шкалою (ІІІ) «очікуване ставлення з боку інших»; між групами з високим і низьким рівнями вигорання за шкалою (5) «самозвинувачення». Ці коефіцієнти дають підставу констатувати, що вихователів з низьким рівнем вигорання суттєво відрізняють від вихователів з його високим рівнем віра у власні сили та здібності, самостійність, вміння контролювати власне життя і бути послідовним, розуміння себе, очікування позитивного ставлення до себе. Водночас, у досліджуваних з високим рівнем вигорання переважають звинувачення себе, актуалізація психічних захистів, підвищена внутрішня напруга, фрустрація значущих потреб.

Між групою досліджуваних з високим рівнем вигорання та групами з середнім і низьким рівнями виявлено статистично значущі відмінності за субшкалою «перфекціонізм, орієнтований на себе» та «загальною шкалою перфекціонізму», а між групами з високим і низьким рівнями - за субшкалою «соціально приписаний перфекціонізм».

Отже, професійне вигорання вихователів закладів дошкільної освіти пов'язане зі зростанням «самозвинувачення», зниженням «самоповаги», «саморозуміння» й «очікуваного негативного ставлення з боку інших». Вихователі з високим рівнем вигорання прагнуть бути більш досконалими та бездоганними в усьому, вони, з одного боку, дуже вимогливі до себе, а з іншого, - вважають професійно-рольові експектації щодо себе завищеними, нереалістичними, а себе - неспроможними їм відповідати. Ця позиція узгоджується з результатам досліджень J.H. Childs, J. Stoeber (2010, 2012); G.L. Flett, P.L Hewitt et. al (2002); T.W. Taris, I.V. Beek, W.B. Schaufeli (2010); та ін., які виявили зв'язок між високим рівнем перфекціонізму та професійним вигоранням і пояснили його виснаженням психічної енергії суб'єкта внаслідок перфектної моделі його поведінки (Taris, et. al, 2010 : 1) та довели, що високий рівень соціально приписаного перфекціонізму педагогів - потенційний чинник ризику їх професійного вигорання, зокрема, тому, що він пов'язаний з глибоким переконанням щодо вельми високих професійних стандартів, а відтак фахово-рольових експектацій стосовно них, неналежна відповідність яким веде за собою відчутні негативні наслідки (Childs, Stoeber, 2012). Водночас, J.Y. Childs & J. Stoeber (2010) довели, що зниження рівня соціально приписаного перфекціонізму та підвищення рівня перфекціонізму, орієнтованого на себе, можуть істотно знизити рівень вигорання. Проте результати нашого дослідження показують, що саме висування надто високих професійних стандартів щодо себе та прагнення їм відповідати є підґрунтям професійного вигорання вихователів, оскільки спричинюють хронічне невдоволення собою як фахівцем, а відтак деструктивні коливання самооцінки.

Таблиця 1 Достовірність відмінностей в групах досліджуваних з різними рівнями професійного вигорання за шкалами самоставлення та перфекціонізму (N = 180)

Примітки: 1 -- група досліджуваних з високим рівнем професійного вигорання, 2 -- з середнім, 3 -- з низьким.

На цьому етапі дослідження неможливо говорити про існування каузальних зв'язків між досліджуваними конструктами. Тому логіка дослідження вимагала встановлення детермінантних зв'язків між досліджуваними змінними. Для цього було застосовано метод кореляційного відношення. Як видно з табл. 2, не всі компоненти самоставлення та перфекціонізму каузально впливають на професійне вигорання і навпаки. Різною є і сила впливу. Усе це свідчить про складність і взаємність зв'язків між досліджуваними конструктами.

У результаті проведених підрахунків більшість із визначених коефіцієнтів, що є індикаторами детермінації вигорання з боку компонентів самоставлення, виявилися статистично достовірними на рівні р < 0,01. Зважаючи на чималу їх кількість, було проаналізовано тільки ті з них, сила зв'язку яких з вигоранням вища за слабку (0,1--0,3).

Таблиця 2. Коефіцієнти кореляційного відношення та детермінації між професійним вигоранням, самоставленням і перфекціонізмом та їх компонентами

Примітки: * -- р<0,05, ** -- р<0,01.

Як видно з табл. 2, формування професійного вигорання вихователів у 15,3 % випадків зумовлене помірним впливом «очікуваного ставлення з боку інших», низькими показниками «аутосимпатії» (у 12,8 %) та «самоповаги» (у 9,6 %). Водночас, індикатором зворотного впливу вигорання на компоненти самоставлен- ня у 16,5 % випадків є погіршення «саморозуміння», у 9,2 % - зростання «самозвинувачення».

Варіація випадків формування професійного вигорання на 13,2 % обумовлює завищені чи нереалістичні вимоги до себе та неприйняття власних недоліків і невдач (р < 0,01), на 12,2 % зумовлена варіацією постійного прагнення до досконалості (р < 0,01) і на 4 % - висуванням перебільшених і нереалістичних вимог до інших (р < 0,05). А у 12,1% випадків вигорання детермінує впевненість суб'єктів, що вимоги до них завищені, але їх варто дотримуватися, щоб бути прийнятим, отримати схвалення тощо (р < 0,01). Воднораз, кореляція r-Spearman не підтверджує наявності лінійного зв'язку між «підсумковим показником сформованості вигорання» та «перфекціонізмом, орієнтованим на інших» в усіх групах досліджуваних, а коефіцієнт кореляційного відношення має достовірне значення (р < 0,05), що свідчить про існування нелінійного зв'язку між цими змінними.

Висновки

Теоретичний аналіз наукових доробків різних вчених, які досліджують вигорання, свідчить про відсутність у психологічній науці єдиного підходу як до трактування даного поняття, так і до виділення та пояснення його структури, симптомів, причин та специфіки розвитку. Проте, з-поміж існуючих зараз моделей і теорій вигорання найбільше поширеною і такою, що часто використовується іншими авторами, в чому числі для створення власних теорій вигорання, є трифакторна модель вигорання К. Маслач і С. Джексон, автори якої розуміють вигорання як комплексний феномен, що поєднує емоційне виснаження, деперсоналізацію та редукцію особистих досягнень, який є результатом пролонгованого дистресу через невідповідність можливостей і здібностей людини вимогам її професійної діяльності.

Базуючись на положеннях наукової літератури, що стосується проблеми вигорання, можна виділити такі основні групи його симптомів: афективні, когніти- вні, мотиваційні, поведінкові, соціальні, психосоматичні (фізіологічні).

Проаналізована нами симптоматика професійного вигорання дозволяє нам сформулювати таке робоче визначення вигорання: професійне вигорання - це процес поступового спустошення смислової наповненості професійної діяльності, що проявляється в психофізичному виснаженні внаслідок перенапруги енергетичних ресурсів людини через постійні спроби справитися з надмірними вимогами професії; це зумовлює економне використання енергії, що відображається на знеособленому ставленні до людей, з якими доводиться працювати, зниженні рівня власної участі та механічно- стереотипному виконанні професійних обов' язків й уникненні складних завдань.

Результати емпіричного дослідження вказують на те, що між професійним вигоранням і компонентами самоставлення та перфекціонізму наявні статистично значущі кореляційні та каузальні взаємозв'язки. Компоненти самоставлення більшою мірою детермінують професійне вигорання, яке є лише індикатором самозвинувачення та поганого саморозуміння. На формування професійного вигорання впливає постійне прагнення до досконалості, висунення завищених чи нереалістичних вимог до себе, неприйняття власних недоліків. Тоді як вигорання детермінує впевненість суб'єктів, що вимоги до них завищені, але їх необхідно дотримуватись, щоб бути прийнятим і отримати схвалення колег тощо.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні особливостей професійного вигорання в умовах карантину через COVID-2019.

References

1. Bakker, A.B., Le Blanc, P.M., & Schaufeli, W.B. (2005). Burnout contagion among intensive care nurses. Journal of advances nursing, 51 (3), 276-287.

2. Bakker, A.B., Schaufeli,W.B., Demerouti, E., & Euwema, M.C. (2007).

3. An organizational and social psychological perspective on burnout and work engagement. In M. Hewstone, H. Schut, J. de Wit [Eds.] The Scope of Social Psychology : Theory and Applications (pp. 227-250). New York: Psychology Press.

4. Beznosov, S.P. (2004). Professional'naja deformacija lichnosti [Professional personality deformation]. Sankt Peterburg: Rech' [in Russian].

5. Bojko, V.V. (1996). Jenergija jemocij v obshhenii: vzgljad na sebja i na drugih [The energy of emotions in communication: looking at yourself and others]. Moskva: Filin [in Russian].

6. Borisova, M. V. (2009). Professional'noye vygoraniye kak negativnyy fenomen professional'nogo stanovleniya lichnosti [Professional burnout as a negative phenomenon of professional formation of a personality]. Psikhologicheskiye aspekty professional'nogo stanovleniya: sb. materialov Vseros. mezhvuzovskoy nauch. konf. Moskva: RIPO IGUMO & IT [in Russian].

7. Burisch, M. (2006). Das Burnout-Syndrom. Theorie der inneren Erschopfung. 3. Auflage. Berlin: Heidelberg Springer Medizin Verlag.

8. Butyrina M., Novolajev A. (2016). Shljahy poperedzhennja «profesijnogo vygorannja» pedagogiv [Ways to prevent "professional burnout" of teachers]. Aktual'ni pytannja gumanitarnyh nauk, 15, 265-270 [in Ukrainian].

9. Chernenko-Dyba, A. (n.d). Profesijne vygorannja: jak ne «peregority», koly duzhe prypeche [Professional burnout: how not to "burn out" when it is very hot].

10. Cherniss, C. (1995). Beyond burnout: helping teachers, nurses, therapists, and lawyers recover from stress and disillusionment. New York: Routledge.

11. Childs, J.Y. Stoeber, J. (2012) Do you want me to be perfect? Two longitudinal studies on socially prescribed perfectionism, stress and burnout in the workplace. Work & Stress, 26 (4), 347-364.

12. Childs, J.Y, Stoeber, J. (2010). Self-oriented, other-oriented, and socially prescribed perfectionism in employees: Relationships with burnout and engagement. Journal of workplace behavioral health, 25(4), 269-281.

13. Chujko, G.V. Komisaryk, M.I. (2018). Problema emocijnogo vygorannja studentiv - predstavnykiv «dopomagajuchyh» profesij [The problem of emotional burnout of students - representatives of «helping» professions]. Virtus, 20, Part.1, 70-73.

14. Cunningham, W.G. (1983). Teacher burnout - solutions for the 1980s: A review of the literature. Urban Review, 15, 37-51.

15. Edelwich, J., Brodsky, A. (1980). Burn-out: Stages of Disillusionment in the Helping Profession. New York: Human Sciences Press.

16. Etzion, D. (1987). Burnout : The hidden agenda of human distress, IIBR series in Organizational Behavior and Human Resourcesn. [working paper no 930/87]. (pp. 16-17). Israel: The Israel Institute of Business Research, Faculty of Management, Tel Aviv University.

17. Flett, G.L., Hewitt, P.L. (Eds.) (2002) Perfectionism. Theory, Research and Treatment. American Psychological Association: Washington. Retrieved from: https://doi.org/10.1002/erv.543

18. Formanjuk T. V. Sindrom «jemocional'nogo sgoranija» kak pokazatel' professional'noj dezadaptacii uchitelja [The syndrome of "emotional burnout" as an indicator of professional maladaptation of a teacher]. Voprosy psihologii, 6, 57-64 [in Russian].

19. Freudenberger, H.J. (1974). Staff burn-out. Journal of Social Issues, 30, 159-165.

20. Freudenberger, H.J., Richelson, G. (1980). Burn-out : The high cost of high achievement. Garden City, NY: Archor Press.

21. Friedman, I.A. (2000). Burnout in teachers : Shattered Dreams of Impeccable Professional Performance. Psychoterspy in Practice, 56 (5), 595-606.

22. Ginsburg, S.G. (1974). The Problem of the Burned Out Executive.

23. Personal Journal, 53, 598-600.

24. Gracheva, I.I. (2006). Adaptacija metodiki «Mnogomernaja shkala perfekcionizma» P. H'juitta i G. Fletta [Adaptation of the methodology "Multidimensional scale of perfectionism" by P. Hewitt and G. Flett]. Psihologicheskij zhurnal, 27 (6), 73-81 [in Russian].

25. Greenglass, E.R., Burke, R.J., & Konarsi, R. (1998). Components of burnout, resources, and gender-related differences. Journal of Applies Social psychology, 28 (12), 1088-1106.

26. Grishhenko, A. A. (n.d.). Syndrom emocijnogo vygorannja ta jogo vplyv na ljudynu [Emotional burnout syndrome and its impact on humans].

27. Grubi, T., Karamushka, L. (2016). Diagnostychnyj instrumentarij vyznachennja perfekcionizmu osobystosti [Diagmostic methods of measuring perfectionism of personality]. Aktual'ni problemy psyhologii', I, 45, 35^0 [in Ukrainian].

28. Grycuk, O.V. (2012). Osnovni pryncypy ta pidhody v doslidzhenni syndromu emocijnogo vygorannja u zarubizhnij psyhologii' [Basic principles and approaches in the study of emotional burnout in foreign psychology]. Aktual'ni problemy psyhologii', 1, 35, 30-33.

29. Gusteleva, A.N. (2009). Lichnostnyye faktory ustoychivosti k sindromu vygoraniya v professii uchitelya [Personal factors of resistance to burnout syndrome in the teaching profession]. Candidate thesis. Khabarovsk.

30. Hardy, I.R. (1988). Vrach, sestra, bol'noy. Psikhologiya raboty s bol'nymi [Doctor, sister, patient. Psychology of work with patients]. Per. s veng. M. Aleksa. Budapesht: Izd-vo AN Vengrii [in Russian].

31. Huberman, M. (1993). Burnout in Teaching Careers. European Education, 25(3), 47-69.

32. ICD-11. International Classification of Diseases 11th Revision.

33. Iwanicki E. F., Schwab, R.L. (1981). Across-validation of the Maslach Burnout Inventory. Educational and Psychological Measurement, 41, 1167-1174.

34. Kitaev-Smyk, L.A. (2009). Psikhologiya stressa. Psihologicheskaya antropologiya stressa [Psychology of stress. Psychological anthropology of stress]. Moskva: Academic project, 2009.

35. Kitaev-Smyk, L.A. (2015). Soznanie i stress : Tvorchestvo. Sovladanie.

36. Vygoranie. Nevroz [Consciousness and Stress: Creativity. Coping. Burnout. Neurosis]. Moskva: Smysl [in Russian].

37. Koltunovych, T.A. (2016). Psychological conditions of professional burnouts' correction with preschool teachers at child educational institutions. Candidate's thesis. Ostrog: National University of Ostrog Academy [in Ukrainian].

38. Koltunovych, T. A. (2012). Jak ne zgority v polum'i' profesii'. Korekcijna programa dlja vyhovateliv doshkil'nyh navchal'nyh zakladiv [How not to burn in the flames of the profession. Correctional program for educators of preschool educational institutions]. Chernivci : ChNU [in Ukrainian].

39. Koval', I. (2017). Syndrom emocijnogo vygorannja u likariv onkologichnogo profilju ta shljahy jogo podolannja [Emotional burnout syndrome in oncologists and ways to overcome it.]. Psyhosomatychna medycyna ta zagal'na praktyka, 1, vol.2.

40. Kovacs, G. (2010). Stressors leading to teacher burnout in adult education and ways of prevention helping the language teacher. AARMS, 9 (1), 117-123.

41. Kuunarpuu, H. (1984). The burnout syndrome. Problems in practical psychology: Studies in social psychology. Ed. by Henn Mikkin. (pp. 65-75). Tallinn: Tallinn pedagogical institute [in Estonian].

42. Kyriacou C. (2001). Teacher stress : Directions for future research.

43. Educational Review, 53 (1), 27-35.

44. Lafferty, J.C., Lafferty, L. (1997). Perfectionism: a sure care of happiness. CA : Wilshire Book Co.

45. Leiter, M.P., Maslach, C. (2005). Banishing Burnout: six strategies for improving your relationship with work. SF, CA: John Wiley & Sons.

46. Lewis, R. (1997). The discipline dilemma : control, management, influence. Melbourne: Australian Council for Educational Research.

47. Lengle, A. (2008). Emocional'noe vygoranie s pozicii jekzistencial'nogo analiza [Burnout from an existential analysis perspective]. Per. s nem. O.M. Larchenko. Voprosy psihologii, 2, 3-16 [in Russian].

48. Luchik, A.V., Kolesnichenko, E.V. (2016). Sindrom «jemocional'nogo vygoranija» u vrachej-psihiatrov [Burnout syndrome in psychiatrists]. BMIK, 4.

49. Markova, A.K. (1996). Psihologija professionalizma [Psychology of professionalism]. Moskva: Znanie [in Russian].

50. Maslach, C. (1982). Burnout. The cost of caring. New York: Prentice-Hall.

51. Maslach, C., Jackson, S.E. (1981). The measurement of experienced burnout. Journal of occupational behavior, 2, 99-113.

52. Maslach, C., Jackson, S.E. (1984). Burnout in organizational settings.

53. Applied Social Psychology ; ed by S. Oskamp. [Annual 5]. (pp. 135-154). Beverly Hills, CA: Sage.

54. Maslach, C., Leiter, M.P. (1997). The truth about burnout : How organizations cause personal stress and what to do about it. SF, CA: Jossey-Bass.

55. Maslach, C., Schaufeli W.B. (1993). Historical and conceptual development of burnout. Professional burnout: recent developments in the theory and research (рр. 1-16). Washington D.C. : Taylor & Francis.

56. Maslach, C., Jackson, S.E., & Leiter, M.P. (1996). Maslach Burnout Inventory Manual. Palo Alto, California: Consulting Psychological Press Inc.

57. Mishhenko, M. S. (2013). Osoblyvosti syndromu emocijnogo vygorannja [Features of emotional burnout syndrome]. Aktual'ni problemy psyhologii'. Vol. 11 : Social'na psyhologija, 6, kn. 2, 103-113 [in Ukrainian].

58. Mishkina, E. A. (2015). Profilaktika sindroma jemocional'nogo vygoranija v professional'noj dejatel'nosti sotrudnikov predprijatija [Prevention of emotional burnout syndrome in the professional activities of employees of the enterprise]. Nauchno- metodicheskij jelektronnyj zhurnal «Koncept», 10, 96-100.

59. Myronchuk, N.M. (2017). Profesijne vygorannja vykladacha vyshhoi' shkoly: chynnyky, oznaky, sposoby protydii' [Professional burnout of a high school teacher: factors, signs, methods of counteraction]. In O.A. Dubasenjuk (Ed.) Teoretychni i metodychni zasady rozvytku i samovdoskonalennja osobystosti pedagoga-novatora v konteksti modernizacii' novoi' ukrai'ns'- koi' shkoly (pp. 62-67). Zhytomyr: Vyd-vo Jevenok O.O. [in Ukrainian].

60. Nerush, T.G. (2012). Professional'noe vygoranie kak specificheskaja forma professional'nyh destrukcij [Professional burnout as a specific form of professional destruction]. Izvestija Saratovskogo universiteta, 3, 12, 83-87.

61. Novgorodova, E.F. (2014). Vzaimosvjaz' projavlenij perfekcionizma i samootnoshenija lichnosti [The relationship between the manifestations of perfectionism and self-attitude of the individual]. The Emissia. Offline Letters: Jelektronnoe nauchnoe izdanie.

62. Orel, V.E. (2014). Sindrom psihicheskogo vygoranija. Mify i real'- nost' [Burn-out syndrome: myths and reality]. Har'kov: Gumanitarnyj centr [in Russian].

63. Perlman, B., Hartman, A.E. (1982). Burnout: summary and future research. Human Relations, 35 (4), 283-305.

64. Pines, A.M., Aronson, E., Kafry, D. (1981). Burnout: from tedium to personal growth. New York: Free Press.

65. Profesijne vygorannja - profilaktyka i vidnovlennja [Occupational burnout - prevention and recovery] (n.d.).

66. Schaufeli, W., Maslach C., Marek (Eds.) (1993). Professional burnout: Recent developments in theory and research. Washington DC: Taylor & Francis.

67. Proskurnjak, O.P., Chaplak, Ja.V., & Chujko, G.V. (2017). Perezhyvannja emocijnogo vygorannja ta depresii' u students'komu vici [The experience of emotional burnout and depression in a student's age]. Psyhologichnyj chasopys, 10 (6), 149-162

68. Roberts, G.A. (1997). Prevention of burn-out. Advances in Psychiatric Treatment, 3, 282-289.

69. Rukavishnikov, A.A. (2001). Lichnostnye determinanty i organizacionnye faktory genezisa psihicheskogo vygoranija u pedagogov [Personal determinants and organizational factors of the genesis of mental burnout in teachers]. Candidate's thesis. Jaroslavl': JGU [in Russian].

70. Sardzhveladze, N.I. (1974). Struktura samootnoshenija lichnosti i sociogennye potrebnosti [The structure of the personality's selfattitude and sociogenic needs]. Problemy formirovanija sociogennyh potrebnostej: M-ly І Vsesojuznoj konferencii (pp. 103-107). Tbilisi: Mecniereba [in Russian].

71. Sardzhveladze, N.I. (2007). Samootnosheniye lichnosti [Personality selfattitude]. Psikhologiya samosoznaniya: khrestomatiya posotsial. psikhologii lichnosti / sost. D.Ya. Raygorodskiy. (pp. 174-194). Samara: Izd. dom «BAKHRAKH-М» [in Russian].

72. Schaufeli, W.B., Enzmann, D. (1998). The Burnout Companion to Study and Practice. A Critical Analysis. Ed. by Tom Cox and Amanda Griffits. London : Taylor & Francis.

73. Schwab, R.L., Jackson, S.E., & Schuler, R.S. (1986). Educator Burnout: Sources and Consequences. Educational Research Quarterly, 10, 14-30.

74. Selye, H. (1992). Stress without distress Riga: Veda Semenova, N.V., Vjal'cin, A.S., Avdeev, D.B., Kuzjukova, A.V., & Martynova, T.S. (2017). Emocional'noe vygoranie u medicinskih rabotnikov [Burnout in healthcare professionals]. Sovremennye problemy nauki i obrazovanija, 2.

75. Smirnova, O.B. (2009). Razvitiye samootnosheniya v strukture Ya- kontseptsii uchitelya nachal 'nykh klassov [The development of self-attitude in the structure of the self-concept of a teacher of primary classes]. Candidate's thesis. Moscow : MGU.

76. Stolin, V.V., Pantileev, S.R. (1988). Oprosnik samootnoshenija [Selfattitude questionnaire]. In A.A. Bodalev, I.M. Karlinskaja, S.R. Pantileev, & V.V. Stolin (Eds.) Praktikum po psihodiagnostike. Psihodiagnosticheskie materialy (pp. 123130). Moskva: Izd-vo Mosk. un-ta [in Russian].

77. Taris, T.W., Beek, I., Schaufeli, W.B. (2010). Why do perfectionists have a higher burnout risk than others? The mediational effect of workaholism. Romanian Journal of Applied Psychology, 12 (1), 1-7.

78. Vodop'janova, N.E., Gusteleva, A.N. (2010). Pozitivnoe samootnoshenie kak faktor ustojchivosti k professional'nomu vygoraniju uchitelej [Positive self-attitude as a factor of resistance to professional burnout of teachers ]. Vestnik SPbGU, 12 (4), 166 -172.

79. Vodop'janova, N.E., Starchenkova, E.S. (2008). Sindrom vygoranija: diagnostika i profilaktika [Burnout syndrome: diagnosis and prevention]. Sankt-Peterburg: Piter [in Russian].

80. Yur'jeva, L.M. (2004). Profesiyne vyhorannya u medychnykh pratsivnykiv. Formuvannya, profilaktyka i korektsiya [Occupational burnout in medical professionals. Formation, prevention and correction]. Kyiv: Sfera [in Ukrainian].

81. Yatsenko, T., Ivanenko, B., Yevtushenko, I. (2008). Hlybynna psykhokorektsiya ta uperedzhennya psykhichnoho vyhorannya [Deep psychocorrection and prevention of mental burnout]. Part 2. Kyiv: Hlavnyk [in Ukrainian].

82. Zabotkina, V.I. (1989). Novaja leksika sovremennogo anglijskogo jazyka [New vocabulary of modern English]. Moskva: Vysshaja shkola [in Russian].

83. Zajchykova, T.V. (2005). Social'no-psyhologichni determinanty syndromu «profesijnogo vygorannja» u vchyteliv [Socio-psychological determinants of the syndrome of "professional burnout" in teachers]. Candidate's thesis. Kyi'v: IP APNU [in Ukrainian].

84. Zhogno, Ju. P. (2009). Psihologichni osoblivosti emocijnogo vigorannja pedagogiv [Psychological features of emotional burnout of teachers]. Candidate's thesis. Odesa: ODU [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru