Етика професійної діяльності психолога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Глава 1. Нормативні засади діяльності психолога організації

1.1. Посадові вказівки психолога

1.2 Етичні принципи у роботі психолога

1.3 Вимоги до робочого місця психолога

1.4 Корпоративний кодекс "Софіївський центр первинної медико-санітарної допомоги"

Глава 2. Методики у дослідницькій роботі

2.1 Тест Люшера

2.2 Психогеометричний тест

2.3 Методика "Діагностика структури мотивів трудової діяльності"

2.4 Методика "Діагностика рівня емоційного вигоряння" МВІ

Психологічна характеристика досліджуваної особистості

Психологічна характеристика колективу

Доповідь на тему «Етика та деонтологія роботи з пацієнтами в акушерстві та гінекології»

Характеристика студента

Висновок

Використовувана література

Вступ

Я проходила навчально-ознайомчу практику на базі "Софіївський центр первинної медико-санітарної допомоги". Тривалість практики з 26 квітня до 26 червня 2023 року, за цей час я:

1. Ознайомилась із нормативними документами:

- Посадовими інструкціями психолога

- Етичними принципами у роботі психолога

- вимогами до робочого місця психолога

- Корпоративним кодексом "Софіївський центр первинної медико-санітарної допомоги".

2. Написала доповідь на тему «Етика та деонтологія роботи з пацієнтами в акушерстві та гінекології».

3. Провела низку діагностичних досліджень медичного персоналу в лікарні та проаналізувала результати.

4. Склала психологічну характеристику досліджуваної особистості.

У процесі виробничої практики було розроблено план психологічного дослідження:

- Знайомство з роботою підприємства.

- ознайомлення зі специфікою роботи психолога у цьому підприємстві.

- Ознайомлення з документацією.

- Вивчення соціально-психологічного клімату.

- Вибір об'єкта для проведення діагностичних робіт.

- Підбір методів та методик дослідження.

- Проведення діагностичних робіт.

- аналіз отриманих результатів.

- вироблення рекомендацій та висновків.

- ознайомлення посібника з отриманими результатами.

- Підбиття підсумків практики.

Мета практики:

- закріпити теоретичні знання та отримати навички їх практичного застосування.

- ознайомлення зі специфікою діяльності психолога у створенні.

- практичне проведення теоретичної та експериментальної роботи як психолога.

Завдання:

- поглибити теоретичні та практичні знання.

- розробити план проходження практики.

- Дослідити соціально-психологічний клімат колективу.

- Визначити типи особистості співробітників.

- Вивчити задоволеність працею.

- Дослідити рівень емоційного вигоряння.

- Вивчити емоційний та депресивний стан співробітників.

- написати доповідь на тему «Етика та деонтологія роботи з пацієнтами в акушерстві та гінекології».

- Скласти психологічну характеристику досліджуваної особистості.

- оформити звіт

Розділ 1. Нормативні основи діяльності психолога організації

1.1 Посадові вказівки психолога організації

Кваліфікаційна характеристика посади психолога організації

На основі Положення про психологічну службу можна визначити кваліфікаційну характеристику психолога-практика, що працює в організації (установі, підприємстві), яка визначається посадовою інструкцією, робочим місцем, вимогами до професійної компетенції.

Посадові інструкції є основним документом, що регламентує призначення та місце працівника у системі управління, його функціональні обов'язки, права, відповідальність та форми заохочення.

Посадові інструкції дозволяють:

? раціонально розподілити функціональні обов'язки між співробітниками;

? підвищити своєчасність та надійність виконання завдань за рахунок запровадження кількісних показників періодичності, трудомісткості, тривалості та календарних термінів їх виконання;

? поліпшити соціально-психологічний клімат у колективі, усунути конфлікти між керівниками та підлеглими;

? чітко визначити функціональні зв'язки працівника та його взаємини з іншими фахівцями, конкретизувати права працівника щодо підготовки та прийняття управлінських рішень та використання ресурсів;

? підвищити колективну та особисту відповідальність працівників за своєчасне та якісне виконання функціональних обов'язків;

? підвищити ефективність матеріального та морального стимулювання працівників;

? організувати рівномірне завантаження працівників за періодами з мінімальними втратами робочого часу та перевантаженнями.

Посадові обов'язки. Вивчає вплив психологічних, економічних та організаційних факторів виробництва на трудову діяльність працівників підприємства, установи, організації з метою розробки заходів щодо покращення їх умов праці та підвищення ефективності роботи. Виконує роботу зі складання проектів планів та програм соціального розвитку, визначення психологічних факторів, що впливають на працюючих. Проводить спільно з фізіологом обстеження індивідуальних якостей працівників, особливостей трудової діяльності робітників та службовців різних професій та спеціальностей, а також пов'язані з професійним підбором, перевіркою психологічних умов праці, виявленням інтересів та схильностей, задоволеністю працею. Бере участь у експериментах щодо визначення впливу умов праці на психіку працюючих. Аналізує трудові процеси та психологічний стан працівника під час роботи.

Спільно із соціологом та іншими фахівцями бере участь у визначенні завдань соціального розвитку. Здійснює вибір найбільш актуальних питань та проблем, що потребують вирішення (плинність кадрів, порушення трудової дисципліни, малоефективна праця), визначає шляхи усунення причин, що їх викликають. Розробляє професіограми та детальні психологічні характеристики професій робітників та посад службовців, що визначаються впливом виробничого середовища на нервово-психічну напругу працюючого. Дає рекомендації щодо умов оптимального використання особистих трудових можливостей людини з урахуванням перспективи розвитку її професійних здібностей. Бере участь у здійсненні заходів щодо виробничої та професійної адаптації молодих робітників та фахівців. Готує рекомендації та пропозиції щодо впровадження результатів психологічних досліджень у практику, а також заходи щодо конкретних напрямів удосконалення управління соціальним розвитком, які сприяють організації оптимальних трудових процесів, встановленню раціональних режимів праці та відпочинку, покращенню морально-психологічного клімату, умов праці та підвищенню працездатності людини, здійснює контроль за їх виконанням. Аналізує причини плинності кадрів, підбір та їх розстановку, виходячи з вимог організації праці та управління виробництвом, розробляє пропозиції щодо забезпечення стабільності кадрів, вжиття необхідних заходів щодо адаптації працівників. Бере участь у формуванні трудових колективів, у проектуванні систем організації праці (організації робочого часу, раціоналізації робочих місць) з урахуванням психологічних факторів та ергономічних вимог. Консультує керівників підприємства, установи, організації із соціально-психологічних проблем управління виробництвом та соціального розвитку колективу, а також працівників, які займаються кадровими та трудовими питаннями.

Повинен знати: постанови, розпорядження, накази, інші керівні та нормативні документи стосовно питань практичної психології; психологію праці та управління, інженерну та соціальну психологію; методи вивчення психологічних особливостей трудової діяльності працівників; технічні засоби, що застосовуються щодо умов праці; передовий вітчизняний та зарубіжний досвід роботи психологів; основи технології виробництва; основи економіки, організації виробництва, праці та управління; основи профорієнтаційної роботи; законодавство про працю; правила внутрішнього трудового порядку; правила та норми охорони праці.

Вимоги до кваліфікації

Психолог I категорії: вища професійна (психологічна) освіта та стаж роботи на посаді психолога II категорії не менше 3 років.

Психолог II категорії: вища професійна (психологічна) освіта та стаж роботи на посаді психолога не менше 3 років.

Психолог: вища професійна (психологічна) освіта без пред'явлення вимог до стажу роботи.

1.2 Робоче місце практичного психолога

Успішній практичній діяльності психолога сприяє організація його робочого місця. У вирішенні цього питання він сам має бути досить активним. Психолог повинен мати окремий кабінет. Однак це не означає, що більшу частину робочого часу він проводитиме у ньому. Необхідно досить часто контактувати з людьми на їхніх робочих місцях, бути повноправним членом колективу та активним учасником діяльності організації.

Робочий кабінет необхідний зберігання документації, методичних матеріалів, проведення індивідуальних розмов чи психологічної діагностики.

Безперечно, практичному психологу важливо самостійно, творчо підійти до організації робочого місця. Фахівці пропонують наступне зразкове матеріальне забезпечення робочого місця психолога:

1. Робочий кабінет психолога із сейфом для зберігання матеріалів.

2. Кімната психологічного розвантаження для:

? проведення психологічної релаксації;

? зняття нервово-психологічної напруги; емоційного розвантаження;

? індивідуального та групового психологічного консультування;

? психопрофілактичних та психокорекційних заходів;

? роботи пункту, пошти або телефону довіри.

3. Матеріальна основа психотерапевтичного впливу:

? аудіотехніка;

? аудіокасети із записами психотерапевтичного характеру;

? проекційна апаратура;

? проекційні матеріали психотерапевтичного характеру;

? специальная світлотехнічна система та інші засоби, що сприяють здійсненню психотерапевтичного впливу.

4. Матеріальна база психодіагностики:

? канцелярське приладдя;

? аудіотехніка із записами стимульного матеріалу, спеціальні бланки;

? персональний комп'ютер, калькулятор та інша організаційна техніка.

5. Матеріальна база психологічної освіти та психологічної підготовки:

? навчально-методичні матеріали;

? наочні посібники;

? спеціально обладнане приміщення.

У перспективі матеріальне забезпечення робочого місця психолога має розширитися та включати: технічні засоби спеціального призначення, комплекс психодіагностичних засобів, диктофон, відеотехніку та ін.

1.3 Етика професійної діяльності психолога

Етика - це сукупність норм поведінки, мораль будь-якої суспільної групи. У діяльності будь-якої професійної групи також виробляються свої норми, правила професійної поведінки, що у сукупності утворюють професійну етику. Так, говорять про лікарську етику, наукову етику.

Про значимість етики у діяльності лікаря знає багато хто. Знають і про те, що вже давньогрецький лікар та філософ Гіппократ сформулював етичні заповіді лікаря. Тепер вони відомі під назвою клятви Гіппократа та становлять основу професійної медичної етики.

Професійна діяльність психолога - це робота із внутрішнім світом людини, з людською особистістю. А цей об'єкт роботи потребує дотримання особливих принципів та правил етики. Психологія має у своєму розпорядженні такі інструменти, користування якими потребує особливої обережності. Розглянемо найважливіші принципи професійної етики психолога.

1. Принцип професійної компетентності. Психологу важливо знати свої права та обов'язки, можливості та обмеження. Він має чітко усвідомлювати свої професійні можливості та діяти лише в межах рівня професійної підготовленості. При застосуванні психодіагностичної методики, корекційної, консультаційної програми, що розвиває, психолог повинен знати їх теоретичні основи і добре засвоїти технологію їх проведення.

Для організації цілісної та компетентної психологічної допомоги він повинен вміти встановлювати контакти та проводити спільну роботу з колегами та представниками суміжних спеціальностей - психіатрами, лікарями-психотерапевтами, психоневрологами, нейропсихологами. Для кваліфікованого психолога відповідь клієнту: "Ні, я не працюю над цими питаннями, вам краще звернутися до іншого фахівця", - не є показником його професійної некомпетентності. Тільки недостатньо кваліфікований психолог працює без обмежень, береться за будь-яку проблему без необхідної підготовки, готовий відповісти на будь-які питання. Принцип професійної компетентності вимагає від психолога братися за вирішення лише тих питань, з яких він професійно обізнаний, і вирішення яких володіє практичними методами роботи. У зв'язку з цим психолог повинен повідомити замовника про свої реальні можливості в галузі поставлених замовником питань, про межі своєї компетентності.

При вирішенні психологічних завдань психолог спирається на аналіз літературних даних та практичного досвіду з поставленого питання. Результати дослідження формулюються в термінах та поняттях, прийнятих у психологічній науці та практичній психології. Висновки повинні ґрунтуватися на реєстрованих первинних матеріалах, коректній їх обробці, інтерпретації та позитивному висновку компетентних колег.

Психолог формулює висновки та рекомендації замовнику, повідомляє психологічну інформацію клієнту в адекватній формі і зрозумілою для нього мовою. При цьому він прагне уникати професійного жаргону та надмірного вживання спеціальних термінів.

2. Принцип ненанесення шкоди людині. Психолог здійснює свою діяльність виходячи насамперед із інтересів замовника. Однак при цьому слід дотримуватися принципу ненанесення шкоди будь-якій людині, яка так чи інакше включена в дослідження або практичну роботу. Важливо пам'ятати незворотність багатьох психічних процесів. Тому головний етичний принцип психолога - "не нашкодь". Сформульований Гіппократом стосовно лікарської етики, він має виняткове значення й у діяльності психолога. Процес та результати діяльності психолога не повинні завдавати шкоди здоров'ю, стану, соціальному становищу, інтересам людини. Психолог повинен використовувати безпечні та найбільш прийнятні методики, прийоми, технології роботи. Він повинен піклуватися про те, щоб клієнту не завдали шкоди люди, обізнані про отримані результати, попереджати неправильні дії замовника. Для цього психолог формулює свої рекомендації, організує зберігання, використання та публікацію результатів дослідження таким чином, щоб вони застосовувалися лише у рамках завдань, поставлених замовником.

Якщо клієнт (випробуваний) хворий, то застосування методів дослідження чи практичної психологічної роботи припустимо лише з дозволу лікаря чи з дозволу інших, які представляють інтереси клієнта. Виконувати психотерапевтичну роботу з хворим психолог може лише узгоджено з лікарем і за наявності спеціалізації з медичної психології.

3. Принцип об'єктивності. Психолог не повинен допускати упередженого ставлення до будь-якої людини. Необхідно займати об'єктивну позицію, яка залежить від суб'єктивної думки чи вимог третіх осіб. Неприпустимо формулювання висновків та виконання психологічної роботи на основі суб'єктивного враження від випробуваного, його юридичного чи соціального становища, позитивного чи негативного ставлення замовника до випробуваного. Для цього психолог повинен застосовувати методики, адекватні цілям та умовам дослідження, віку, статі, освіті, стану випробуваного. Методики мають бути стандартизованими, нормалізованими, надійними, валідними, адаптованими. Психолог повинен застосовувати методи обробки та інтерпретації даних, які отримали наукове визнання. Результати роботи не повинні залежати від особистісних якостей та особистих симпатій психолога. Отримані результати завжди мають бути науково обґрунтовані, вивірені та всебічно зважені. Психолог керується лише інтересами справи.

У своїй роботі психологу важливо розмежовувати сферу особистого та професійного життя. Він не повинен переносити свої особисті стосунки та проблеми на професійну діяльність.

Небажані тісні особисті стосунки між психологом та клієнтом. Важливо, щоб психолог міг зберегти об'єктивну та відсторонену позицію, необхідну для ефективного вирішення проблем клієнта.

4. Принцип шанування клієнта. Психолог повинен поважати гідність випробуваного, клієнта та виявляти чесність у спілкуванні з ним. У процесі психологічної роботи психолог повинен прагнути підтримки у клієнта почуття симпатії та довіри, задоволення від спілкування з психологом.

При проведенні дослідження необхідно повідомляти про його мету (у досить спільній та доступній формі), своєчасно попереджати випробуваного про те, як використовуватиметься отримана інформація.

Оптимальним стилем відносин практичного психолога та клієнта є взаємодія на рівних. Клієнт повинен почуватися повноправним партнером психолога. Одна з найпоширеніших помилок практичних психологів - позиція заступництва та опіки. У цьому психолог, вважаючи себе знавцем життя, починає впливати на клієнта те щоб той прийняв його критерії: що таке " правильно " і що таке " неправильно " . Це призводить до того, що психолог починає оцінювати дії людини як добрі чи погані. Це прояв непрофесіоналізму, схильності діяти, виходячи з життєвої психології.

Практичному психологу важливо уникати оціночних висловлювань щодо дій клієнта та утримуватися від прямих порад йому, оскільки в цьому випадку він бере на себе відповідальність за його долю та особистість. Для розвитку людини необхідно, щоб вона усвідомлювала і виявляла особисту відповідальність за прийняті рішення. Некваліфікований психолог схильний до шаблонних оцінок дій клієнта та стереотипного стилю реагування на ситуації клієнтів.

При проведенні просвітницької роботи, під час лекцій, семінарів психолог не повинен виявляти почуття переваги, повчальності, директивності тону та поведінки. Неприпустимий професійний снобізм. Допомога психолога замовнику повинна мати рекомендаційний, ненав'язливий характер, бути максимально делікатною та поважною стосовно його професійної компетентності.

Психолог повинен уникати стимулювати конфронтаційні відносини клієнтів. Наприклад, професійний такт психолога повинен полягати і в тому, щоб не протиставляти учня та вчителя у педагогічному процесі. Досвід роботи деяких психологів іноді виявляє таку тенденцію. Потрібно визнати, що діяльність деяких вчителів та стиль роботи окремих шкіл дають підстави для такого протиставлення. Однак психолог не повинен вставати між учителем та учнем і ставати єдиним захисником інтересів учнів. Найбільш продуктивною формою діяльності психолога буде ознайомлення вчителя із проблемами учня. Вчитель, хоч би яким він був, не повинен залишатися "за бортом" при здійсненні психологом своєї діяльності. Ще важливіше така поведінка психолога, коли їм створюється ілюзія, що педагог як би сам веде психологічну роботу серед своїх учнів, сам прагне знати та розуміти психологічні проблеми учнів.

5. Дотримання професійної конфіденційності. Психолог повинен зберігати конфіденційність психодіагностичних методик. Це означає, що професійні методики не повинні потрапляти до рук непрофесіоналів. Секрети, що зумовлюють їхню придатність, повинні зберігатися в таємниці. Справа професійної честі психолога - перешкоджати спробам некоректного та неетичного застосування психодіагностичних методик.

Психолог повинен зберігати і конфіденційність результатів психодіагностичного дослідження, уникати свідомого чи випадкового поширення матеріалу, отриманого від випробуваного (чи клієнта), щоб уникнути компрометації. При цьому важливо вести суворий облік отриманої інформації (аж до застосування системи кодування), обмежувати доступ до неї замовника, клієнта чи інших третіх осіб, коректно використовувати отримані відомості.

Для надійнішого гарантування конфіденційності матеріалів дослідження корисно використовувати систему кодування. При цьому необхідно на всіх матеріалах, починаючи від протоколів і закінчуючи підсумковим звітом, вказувати не прізвища, імена, по батькові піддослідних, а присвоєний ним код, який складається з кількох цифр і букв. Документ, у якому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові випробуваного та відповідний йому код, відомий лише психологу, оформляється в єдиному примірнику, зберігається окремо від експериментальних матеріалів у недоступному для сторонніх місці та передається лише замовнику, якщо це необхідно за умовами роботи.

Психолог повинен попередньо узгодити із замовником список осіб, які отримують доступ до матеріалів, що характеризують випробуваного, місце та умови їх зберігання, цілі їх використання.

Важливе чітке розмежування у поданні психологічної інформації замовнику, клієнту та користувачеві. Необхідно ретельно зважувати доцільність передачі замовнику тих чи інших відомостей, одержаних у процесі дослідження. Для психолога неприпустимо розголошення даних психологічного обстеження поза узгоджених із замовником та випробуваним умов. Відомості, отримані від клієнта на основі довірчих відносин, не можуть бути передані без його згоди до жодних громадських, державних організацій, приватних осіб. Особливо це важливо в тих випадках, коли анонімність результатів була обумовлена в процесі обстеження та гарантована випробуваному, а також тоді, коли відомості можуть завдати шкоди репутації випробуваного. Це - професійна таємниця психолога. Особливо ретельно необхідно стежити за тим, щоб конфіденційні відомості, отримані в ході психологічного дослідження, не стали відомі некомпетентним особам, а також не використовувалися явно у публікаціях та лекціях. У деяких випадках на користь випробуваного чи організації результати психологічного обстеження можуть бути надані у розпорядження офіційних осіб. При цьому важливо попередньо повідомити про це самого випробуваного і отримати від офіційних органів гарантію нерозповсюдження інформації, що повідомляється.

У той самий час психолог повинен орієнтуватися на принцип необхідності і достатності інформації, тобто надавати лише інформацію, яка необхідна і достатня на вирішення завдань організації та особистості. Однак і тут психолог має бути впевненим, що його інформація буде використана зацікавленими особами для досягнення гуманних цілей, а не для іншої, хоч би і дуже важливої, мети.

У середовищі професійних психологів і соціологів зазвичай вважають, що обов'язок суворо зберігати професійну таємницю втрачає чинність, якщо є згода випробуваного з її розголошення. Однак слід підкреслити, що і в цьому випадку психолог повинен по можливості не розголошувати відомості, якщо вони можуть зашкодити випробуваному. Усвідомити міру шкоди - професійний обов'язок психолога.

Під час проведення масових психологічних обстежень психолог доводить їх результати до замовника. При цьому психолог повинен виключити випадкове або навмисне повідомлення досліджуваному результатів його дослідження, які можуть його травмувати.

Відомості про випробуваного ні в якому разі не повинні підлягати відкритому обговоренню, передачі або повідомленню за межами форм, рекомендованих психологом. Окремі дані масового обстеження в узагальненому вигляді можуть бути повідомлені всім учасникам обстеження.

Деякі відомості загального характеру можуть повідомлятись і випробуваним. Випробувані часто цікавляться своїми психологічними особливостями, просять психолога, щоб розповів про результати діагностичної роботи. І тут психолог може надати деяку частину інформації. Але це треба обов'язково в індивідуальному порядку. Відомості повинні відноситися до питань самопізнання, саморозвитку та подаватися в тактовній формі. Розвиваючи ідею Р. Лессінга, можна сказати: "Клієнту треба говорити правду, тільки правду, але не всю правду..."

1.4 Корпоративний кодекс "Софіївський центр первинної медико-санітарної допомоги"

1. Загальний зміст та цілі Корпоративного кодексу

1.1. Цей Корпоративний кодекс є документом для ознайомлення працівників із основними принципами корпоративного управління Установою.

1.2. Корпоративний кодекс прийнято з метою підвищення якості обслуговування пацієнтів, узагальнення та уніфікації професійних та етичних норм, що застосовуються співробітниками Установи.

1.3. Корпоративний кодекс визначає базові етичні засади діяльності Установи та її співробітників, а також основні правила стосунків із пацієнтами Установи.

2. Сфера застосування Корпоративного Кодексу

2.1. Цей Кодекс розроблено на основі загальновизнаних принципів та норм законодавства України, Статуту "Софіївський центр первинної медико-санітарної допомоги".

2.2.Положення Кодексу змінюються та доповнюються за рішенням загальних зборів колективу.

2.3.Положення цього Кодексу рекомендовані для дотримання всіма структурними підрозділами Установи.

3. Принципи та цілі професійної діяльності Установи

3.1. Принципи професійної діяльності Установи:

3.1.1. Команда

Команда "Софіївський центр первинної медико-санітарної допомоги" - згуртована команда професіоналів. Установа пишається своїми людьми і прагне того, щоб кожен співробітник пишався тим, що він працює у "Софіївський центр первинної медико-санітарної допомоги". Ми спрямовуємо свої зусилля на постійний розвиток професійного потенціалу працівників. Ми домагаємося того, щоб творче та зацікавлене ставлення до роботи було повсякденною нормою, щоб кожен із співробітників поділяв наші цінності та вносив свій внесок у досягнення спільних цілей.

4.1.2. Пацієнт та його здоров'я - головна цінність

Ми прагнемо зміцнювати здоров'я населення України шляхом підвищення доступності та якості медичної допомоги.

4.1.3. Якість

Качество медицинских услуг и уровень обслуживания являются существенными факторами для достижения успеха. Повышение уровня медицинского обслуживания пациентов - основная забота всех сотрудников Учреждения. Учреждение полагает, что качество его работы является результатом того психологического климата, в котором трудятся ее сотрудники.

5. Наш девіз.

Здоров'я - шлях до щасливого життя!

6. Пріоритетні напрями розвитку.

- запровадження нових медичних технологій надання спеціалізованої медичної допомоги та створення центрів, відділень та підрозділів високоспеціалізованої медичної допомоги прикріпленого до смт Софіївка.

- розробка та впровадження технологій роботи відділень та служб з використанням сучасних інформаційних систем та техніки;

- розробка та впровадження екологічно безпечних медичних технологій;

- надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги населенню;

- підвищення обсягу та якості первинної медичної допомоги, застосовуючи та вводячи нові медичні технології;

- проведення профілактичних заходів, впровадження сучасних методів обстеження, лікування та реабілітації пацієнтів;

- проведення робіт з поліпшення, вдосконалення та розширення парамедичних та сервісних послуг населенню;

- Розширення ринку медичних послуг.

7. Ділова етика Установи

7.1. Керівник "Софіївський центр первинної медико-санітарної допомоги" прагне розвинути у своїх колег почуття причетності до досягнення Установою високих результатів, створюючи колектив однодумців, націлений досягнення поставлених стратегічних цілей.

7.2. Керівник повинен з усією увагою ставитися до запитів працівників установи.

7.3.Керівники (головний лікар, заступники, завідувачі відділеннями, лікарі, медичні сестри) зобов'язані поважати особисту гідність підлеглого і дозволяти собі яскравої емоційної оцінки його действий.

7.4. Співробітники Установи повинні вживати заходів для негайного усунення причин та умов, які ускладнюють або перешкоджають нормальному виконанню роботи та негайно повідомляти про такі випадки адміністрації Установи, а також не вчиняти дії, що тягнуть за собою заподіяння шкоди Установі, її майну та фінансам.

7.5. Співробітники зобов'язані планувати свою роботу і повинні координувати свої плани та дії з колегами свого та суміжних відділень.У всіх службових ситуаціях співробітник повинен діяти віддано та чесно по відношенню до Установи. У всіх випадках, коли неможливо отримати розпорядження або вказівки з якогось конкретного питання, діяти таким чином, щоб це максимально сприяло інтересам установи.

7.6.Будь-які питання стосовно специфічних заходів слід безпосередньо обговорювати з керівником. У ситуаціях, коли працівник повинен зробити дії, не описані в посадовій інструкції, установа розраховує на те, що співробітник прийме необхідні для Установи рішення, а не пошлеться на відсутність інструкції.

7.8. Запорукою успішної роботи установи є узгоджена та об'єднана діяльність усіх, без винятку, працівників на своїх робочих місцях. Індивідуалізм, неуважне ставлення один до одного, відсутність взаємної підтримки, провокування конфліктних ситуацій у колективі не допускаються.

8. Стандарти робочої поведінки

8.1. Професійні знання та навички. Володіти повним набором професійних навичок та знань, постійно прагнучи до їх удосконалення

8.2. Орієнтація на пацієнта. У взаємодії з пацієнтом керуватися найвищими стандартами ділового спілкування та медичної етики та деонтології

Мотивація успіху. Ставити амбітні цілі, намічати вимірні показники успіху, не заспокоюватися, поки мети не досягнуто, піднімати планку, як тільки взято попередню, йти на розумний ризик.

8.3. Творчість. Бачити нові можливості, пропонувати нові підходи, знаходити нестандартні рішення.

8.4. Організованість. Ставити чіткі цілі, точно планувати, формалізувати та стандартизувати процеси, чітко взаємодіяти з колегами та клієнтами.

8.5. Лідерство. Брати на себе відповідальність за кінцевий результат, пропонувати та здійснювати ініціативи.

8.6. Командная работа. Работать на общую цель, доверять и помогать коллегам, постоянно взаимодействовать и координировать свою работу с коллегами, конструктивно разрешать конфликты.

8.7. Развитие. Постоянно обучаться, все время осваивать новое, выступать наставником для коллег

9. Норми взаємодії між керівниками та підлеглими.

1. Керівництво установи надає співробітникам обладнані робочі місця, необхідні матеріали, інструменти; організовує своєчасну розробку та затвердження посадових інструкцій, що відображають трудові обов'язки персоналу. Керівництво створює для співробітника умови, необхідні успішного виконання прийнятих ним зобов'язань.

2. Керівник організує роботу підлеглих, з урахуванням їх знань,спеціальності та кваліфікації, своєчасно визначає основні завдання та забезпечує завантаження протягом усього робочого дня.

3. Керівник підтримує та заохочує ініціативність та винахідливість при виконанні звичайних функцій та обов'язків, а також і при вирішенні нестандартних завдань.

4. Роль та ступінь відповідальності кожного співробітника визначено посадовою інструкцією та розпорядженнями вищих керівників.

5. Система винагороди ґрунтується на обліку досягнутих результатів роботи кожного співробітника та його внеску у загальні результати установи загалом.

6. Співробітник установи повинен працювати чесно та сумлінно, виконувати свої посадові обов'язки, нести відповідальність за результати своєї роботи, дотримуватися трудової дисципліни, дотримуватися правил корпоративної поведінки, своєчасно та точно виконувати розпорядження адміністрації та безпосереднього керівника, використовувати робочий час для продуктивної роботи, утримуватися від дій, які заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов'язки.

7. Якщо співробітник не виконав розпорядження керівника, то останній зобов'язаний вжити відповідних заходів до працівника з метою забезпечення виконання надалі всіх розпоряджень та завдань.

8. Під час роботи працівникам не дозволяється залишати своє робоче місце без дозволу свого безпосереднього керівника. Кожен співробітник повинен утримувати своє робоче місце у порядку, а також дотримуватися встановленого порядку зберігання матеріальних цінностей та документів.

9. Установа оплачує відпустки та періоди тимчасової непрацездатності співробітників у відповідність до чинного законодавства Росії, а також надає безоплатну матеріальну допомогу при важливих подіях в особистому житті (весілля, народження дитини, смерть близьких).

10. Правила взаємодії між співробітниками Установи та пацієнтами.

1. Головною цінністю для лікувального закладу є пацієнт та його здоров'я.

2. До пацієнта має бути уважне та дбайливе ставлення.

3. Медичний персонал зобов'язаний діяти виключно на користь пацієнта незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового та посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до громадських об'єднань, а також інших обставин.

4. Персонал повинен виявляти високу повагу до життя.

5. Медичний працівник щодо хворих повинен бути коректним, уважним, не допускати панібратства.

6. Медичний персонал повинен мати знання в галузі практичної психології і мати більш гнучкий підхід до потенційних і реальних пацієнтів, тобто. вміти вчасно скоригувати свою стратегію взаємодії із нею.

7. Співчуття пацієнтові має виражатися у тому обсязі, у якому воно народжується у душі лікаря, тобто. медичний працівник має бути щирим.

8. Лікар повинен періодично удосконалювати спілкування з хворим.

9. Медичний заклад повинен безперервно покращувати та вдосконалювати якість допомоги, що надається пацієнтові.

10. Пацієнт, медичних послуг, потребує їх отримання своєчасно, ефективно, економічно, доступно. На ці вимоги якостей може відповісти лише лікувальна установа, яка:

- інтегрує увагу до питань якості з персоналом, функціями та умовами;

- об'єктивно та регулярно контролює послуги;

- оцінює послуги на підставі всіх елементів якості та з прагненням удосконалювати цю якість;

- вживає ефективних заходів для вирішення проблем та покращення якості послуг.

11. Медичний працівник повинен прагнути до тривалих партнерських відносин з пацієнтами та збереження в його очах репутації медичного центру.

12. Лікар повинен відповідати на всі питання пацієнта, що виникли під час захворювання.

13. Лікар не може виявляти сумнів щодо поставленого ним діагнозу інакше це може вплинути на недовіру хворого до лікаря.

14. Щоб не виникло конфліктних ситуацій між лікарем та хворим, лікар повинен уміти правильно поводитися з пацієнтом та завоювати до себе довіру.

11. Зовнішній вигляд працівників.

1. Основою робочого іміджу персоналу є медичний костюм. Повсякденний медичний костюм персоналу повинен свідчити про акуратність та охайність його власника. Взуття має бути чисте.

2. До медичного костюма належать:

- спідниці, жакети, халати (одяг адміністраторів),

- медичні костюми

- медичні халати

- медичні туніки

- Спеціальний одяг для роботи в підрозділах з особливими умовами праці.

3. На роботі кожен співробітник повинен мати робочий вигляд, одноманітний спецодяг.

4. Будь-які правила щодо зовнішнього вигляду співробітників діють всім без винятку і протягом усього робочого дня.

5. Співробітники повинні охайно виглядати і бути акуратно зачесані.

6. Обов'язковою вважається наявність у співробітника бейджу з логотипом установи, із зазначенням підрозділу, прізвища, імені та по батькові.

12. Відповідальність виконання Кодексу.

Корпоративна культура є справою всіх співробітників, які працюють у "Софіївський центр первинної медико-санітарної допомоги" однаково. Кожен співробітник установи несе відповідальність за виконання цього Кодексу. Порушення положень Кодексу розглядається як дія, яка несумісна зі статусом співробітника "Софіївський центр первинної медико-санітарної допомоги".

психолог корпоративний етика вигоряння

Глава 2. Методики, що використовуються в дослідної роботі

2.1 Колірний тест Люшера (скорочений варіант)

Кожен колір несе у собі певний енергетичний заряд, викликає в людини як фізіологічний, і психологічний ефект. Тому, залежно від стану людини (ситуативного та довготривалого), він може віддавати перевагу різним кольорам.

Наприклад, X. Айзенк стверджує, що яскраві кольори віддають перевагу суб'єктам з високою активністю.

Тест Люшера і заснований на тому, що вибір кольору нерідко відображає спрямованість випробуваного на певну діяльність, задоволення потреб, відображає його функціональний стан.

За Люшером, основні кольори символізують такі психологічні потреби:

- синій - потреба в задоволеності, спокої, стійкої позитивної прихильності;

- Зелений - потреба в самоствердженні;

- червоний - потреба активно діяти та досягати успіху;

- жовтий - потреба у перспективі, сподіваннях на краще, мріях.

Інструкція: Випробовуваний розкладає кольорові картки стандартного зразка (4 - з зазначеними вище основними кольорами і 4 - з додатковими: фіолетовим, коричневим, чорним і сірим) у визначеному порядку: спочатку колір, який найбільше подобається, потім колір, що стоїть за привабливістю наступним, і т.д. д. з таким розрахунком, що останнім буде колір, що викликає найменшу симпатію (або навіть антипатію). Таким чином, утворюється 8 позицій за кількістю кольорових карток.

Висновок: Якщо основні кольори знаходяться на 1-5-х позиціях, то вважається, що у людини потреби, що відповідають цим кольорам, певною мірою задовольняються, якщо ж на 6-8-х позиціях, то є напруга через їх незадоволеність.

2.2 Методика "Психогеометричний тест"

Методика призначена для визначення типу особистості цікавості людини з докладною характеристикою його особистісних якостей і особливостей поведінки у повсякденному.

Інструкція: Виберіть із цих фігурку, про яку можете сказати: "Це - я!". Намагайтеся відчути свою форму. Якщо ви відчуваєте скруту, виберіть ту, яка першою залучила вас. Запишіть назву під номером 1.

Тепер, в порядку вашої переваги, пронумеруйте чотири фігури, що залишилися..

Інтерпретація:

1 - це ваша основна фігура або суб'єктивна форма. Вона дає можливість визначити домінуючі риси характеру та особливості поведінки.

2, 3, 4 - це своєрідні модулятори, які забарвлюють провідну мелодію вашої поведінки.

Остання фігура вказує на форму людини, взаємодія з яким представлятиме вам найбільші труднощі

Короткі психологічні показники відповідних форм особистості.

КВАДРАТ - невтомний трудівник. Працьовитість, старанність, потреба доводити розпочату справу до кінця, завзятість, що дозволяє добиватися завершення роботи, - ось основні якості справжніх Квадратів. Витривалість, терпіння та методичність роблять Квадрата висококласним фахівцем у своїй галузі. Цьому сприяє і невгамовна потреба в інформації. Всі відомості, які вони мають, систематизовані і розкладені по поличках. Якщо ви вибрали собі квадрат - фігуру лінійну, то, найімовірніше, ви ставитеся до " лівопівкульним " мислителям, т. е. до тих, хто переробляє дані послідовно... Вони швидше " обчислюють результат " , ніж здогадуються про нього. Вони надзвичайно уважні до деталей, подробиць, люблять порядок. Їхній ідеал - розплановане, передбачуване життя. Вони постійно "впорядковують", організують людей та речі навколо себе.

Квадрати можуть стати добрими фахівцями - техніками, відмінними адміністраторами, але рідко бувають добрими менеджерами. Надмірна пристрасть до деталей, потреба в уточнювальній інформації для прийняття рішень позбавляє Квадрату оперативності. Крім того, раціональність, емоційна сухість, консерватизм в оцінках заважають Квадратам встановлювати контакти. Квадрати неефективно діють у аморфної ситуації.

Трикутник символізує лідерство, і багато трикутників відчувають у цьому своє призначення. Найхарактерніша особливість істинного Трикутника - здатність концентруватися на головній меті. Вони - енергійні та сильні. Трикутники, як та його родичі Квадрати, ставляться до лінійних форм й у тенденції також є " лівопівкульними " мислителями, здатними глибоко і швидко аналізувати ситуації. На противагу Квадратам, орієнтованим на деталі, трикутники зосереджуються на суті проблеми. Їхня прагматична орієнтація спрямовує розумовий аналіз і обмежує його пошуком ефективного в цих умовах рішення.

Трикутник - дуже впевнена людина. Потреба бути правим і управляти станом справ, вирішувати як за себе, а й інших, робить Трикутника особистістю, постійно конкурує, конкурує коїться з іншими. Трикутники важко визнають свої помилки! Вони бачать те, що хочуть бачити, не люблять змінювати свої рішення, часто бувають категоричними. На щастя (для них і оточуючих), трикутники швидко і успішно навчаються (вбирають корисну інформацію, як губка), щоправда, тільки тому, що відповідає їхній прагматичній орієнтації, сприяє досягненню головного.

Трикутники честолюбні. З них виходять чудові менеджери. Головна негативна якість Трикутників: сильний егоцентризм, спрямованість він. На шляху до вершин влади вони не виявляють особливої акуратності. Трикутники змушують все і всіх обертатися навколо себе... Можливо, без них життя втратило б свою гостроту.

ПРЯМОКУТНИК - фігура, що символізує стан переходу та зміни. Це тимчасова форма особистості, яку можуть " носити " інші чотири порівняно стійкі постаті у певні періоди. Це люди, які не задоволені тим способом життя, який вони ведуть зараз, і зайняті пошуками кращого становища.

Основний психічний стан прямокутників - замішання, заплутаність у проблемах. Найбільш характерні риси - непослідовність та непередбачуваність вчинків протягом перехідного періоду. Вони часто мають низьку самооцінку. Прагнуть стати кращими у чомусь, шукають нові методи роботи, стилі життя. Непередбачувані зміни у поведінці Прямокутника зазвичай бентежать і насторожують інших, і вони свідомо можуть ухилятися від контактів із " людиною без стрижня " .

Прямокутникам спілкування з іншими людьми необхідне. Це ще одна складність перехідного періоду. Прямокутник має і позитивні, привабливі якості: допитливість, допитливість, інтерес до того, що відбувається, і... сміливість! Вони відкриті для нових ідей, цінностей, способів мислення та життя, легко засвоюють все нове. Оборотною стороною цього є надмірна довірливість, навіюваність. Прямокутники легко маніпулювати. "Прямокутність" - лише стадія. Вона пройде!

КОЛО - це міфологічний символ гармонії. Той, хто впевнено вибирає його, щиро зацікавлений у добрих міжособистісних стосунках. Найвища цінність для Круга - люди. Коло - найдобріша з п'яти форм. Він стабілізує групу. Кола - найкращі слухачі. Вони мають високу чутливість, здатність співпереживати. Кола чудово "читають" людей і в одну хвилину здатні розпізнати удавальника, обманщика.

Кола "хворіють" за свій колектив і популярні серед колег по роботі. Однак вони, як правило, слабкі менеджери та керівники. По-перше, Кола спрямовані скоріше на людей, ніж на справу. Намагаючись зберегти світ, вони уникають займати "тверду" позицію та приймати непопулярні рішення. Для Круга немає нічого важчого, ніж вступати в міжособистісний конфлікт. По-друге, Кола взагалі не відрізняються рішучістю, часто не можуть подати себе належним чином. Однак їх не надто непокоїть, у чиїх руках перебуває влада. В одному колі виявляють завидну твердість - якщо справа стосується питань моралі чи порушення справедливості.

Коло - нелінійна форма, і ті, хто впевнено ідентифікує себе з колом, швидше відносяться до "правопівкульних" мислителів. "Правопівкульне" мислення - більш образне, інтуїтивне, емоційно забарвлене, ніж аналізує. Тому переробка інформації у Кругів здійснюється не послідовно, а скоріше мозаїчно, проривами. Це не означає, що кола не в ладах з логікою. Просто головна риса їхнього мислення - орієнтація на суб'єктивні чинники проблеми (цінності, оцінки, почуття) та прагнення знайти спільне навіть у протилежних точках зору. Коло - природжений психолог, але слабкий організатор.

ЗІГЗАГ - найунікальніша з п'яти фігур і єдина розімкнена. Ця постать символізує креативність, творчість. Якщо ви твердо вибрали зигзаг як основну форму, то ви, швидше за все, істинний "правопівкульний" мислитель, інакомислячий. Вам властиві образність, інтуїтивність, мозаїчність. Сувора, послідовна дедукція - це не ваш стиль. Думка Зигзага робить відчайдушні стрибки від "а" до "я", тому багатьом "лівопівкульним" важко зрозуміти Зигзагів.

"Правопівкульне" мислення не фіксується на деталях, тому воно, спрощуючи в чомусь картину світу, дозволяє будувати цілісні, гармонійні концепції та образи, бачити красу. Зигзаги зазвичай мають розвинене естетичне почуття.

Домінуючим стилем мислення Зигзага найчастіше є синтетичний стиль. Зигзаги не зацікавлені в консенсусі і домагаються синтезу загостренням конфлікту ідей та побудовою нової концепції, в якій цей конфлікт набуває свого вирішення, "знімається". Причому, використовуючи природну дотепність, вони можуть бути дуже уїдливими, "розплющуючи очі" іншим.

Зигзаги просто не можуть працювати у добре структурованих ситуаціях. Їх дратують чіткі вертикальні та горизонтальні зв'язки, суворо фіксовані обов'язки та постійні способи роботи. У роботі їм потрібна незалежність від інших та високий рівень стимуляції на робочому місці. Тоді Зигзаг "оживає" і починає виконувати своє основне призначення - генерувати нові ідеї та методи роботи.

Зигзаги - ідеалісти, звідси беруть початок такі їх риси як непрактичність, наївність.

Зигзаг - найбільш збудливий із п'яти фігур. Вони нестримні, дуже експресивні, що, поряд з їхньою ексцентричністю, часто заважає їм проводити свої ідеї в життя. До того ж вони не сильні у опрацюванні конкретних деталей і не надто наполегливі у доведенні справи до кінця (оскільки зі втратою новизни втрачається й інтерес до ідеї).

2.3 Методика "Діагностика структури мотивів трудової діяльності"

Методика розроблена Т.Л. Бадоєва і спрямована на вивчення задоволеності працею.

Інструкція: Оцініть своє ставлення до різних факторів, що впливають на задоволеність працею, за семибальною шкалою: «дуже задоволений» (+3 бали), «в основному задоволені» (+2 бали), «скоріше задоволені» (+1 бали), « не задоволені »(0 балів), «швидше не задоволений» (-1 бал), «в основному не задоволений» (-2 бали), «досконало не задоволений» (-3 бали).

Таблиця 1

	Оцениваемые факторы	Баллы
1	Значення професії	+3	+2	+1	0	1	2	3
2	Престижність професії	+3	+2	+1	0	1	2	3
3	Вид трудової діяльності	+3	+2	+1	0	1	2	3
4	Організація праці	+3	+2	+1	0	1	2	3
5	Санітарно-гігієнічні умови	+3	+2	+1	0	1	2	3
6	Розмір заробітної плати	+3	+2	+1	0	1	2	3
7	Можливість підвищення кваліфікації	+3	+2	+1	0	1	2	3
8	Ставлення адміністрації до праці, відпочинку та побуту працівників	+3	+2	+1	0	1	2	3
9	Взаємини з колегами	+3	+2	+1	0	1	2	3
10	Потреба у спілкуванні та колективній діяльності	+3	+2	+1	0	1	2	3
11	Потреба реалізації індивідуальних особливостей	+3	+2	+1	0	1	2	3
12	Можливість творчості у процесі роботи	+3	+2	+1	0	1	2	3
13	Задоволеність роботи загалом	+3	+2	+1	0	1	2	3

Обробка результатів та висновки:

Показником загальної задоволеності є сума набраних балів (з урахуванням їхнього знака).

2.4 Методика «Діагностика рівня емоційного вигоряння» МВІ

Авторами даної методики (опитувальника) є американські психологи К. Маслач та С. Джексон. Вона призначена для вимірювання ступеня «вигоряння» в професіях типу «людина-людина». Цей варіант адаптований Н. Є. Водоп'янової.

Інструкція: Дайте відповідь, будь ласка, як часто ви відчуваєте почуття, перераховані нижче в опитувальнику.

Для цього на бланку для відповідей відзначте по кожному пункту позицію, яка відповідає частоті ваших думок і переживань: ніколи, дуже рідко, іноді, часто, дуже часто, щодня.

Текст опитувальника.

1. Я почуваюся емоційно спустошеним.

2. Після роботи я почуваюся як «вичавлений лимон».

3. Вранці я відчуваю втому та небажання йти на роботу.

4. Я добре розумію, що відчувають мої підлеглі та колеги, і намагаюся враховувати це на користь справи.

5. Я відчуваю, що спілкуюся з деякими підлеглими та колегами як з предметами (без теплоти та прихильності до них).

6. Після роботи на деякий час хочеться усамітнитися від усіх і всього.

7. Я вмію знаходити правильне рішення у конфліктних ситуаціях, що виникають під час спілкування з колегами.

8. Я відчуваю пригніченість та апатію.

9. Я впевнений, що моя робота потрібна людям.

10. Останнім часом я став більш «черствим» стосовно тих, з ким працюю.

11. Я помічаю, що моя робота робить мене запеклим.

12. У мене багато планів на майбутнє, і я вірю в їхнє здійснення.

13. Моя робота все більше мене розчаровує.

14. Мені здається, що я надто багато працюю.

15. Буває, що мені справді байдуже те, що відбувається з деякими моїми підлеглими та колегами.

16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від усього та всіх.

17. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості та співробітництва у колективі.

18. Під час роботи я відчуваю приємне пожвавлення.

19. Завдяки своїй роботі я вже зробив у житті багато справді цінного.

20. Я відчуваю байдужість і втрачу інтересу до багато чого, що тішило мене у моїй роботі.

21. На роботі я спокійно впораюся з емоційними проблемами.

22. Останнім часом мені здається, що колеги та підлеглі все частіше перекладають на мене тягар своїх проблем та обов'язків.

Обробка результатів.

Опитувальник має три шкали: «емоційне виснаження» (9 тверджень), «деперсоналізація» (5 тверджень) та «редукція особистих досягнень» (8 тверджень).

Відповіді випробовуваного оцінюються: 0 балів - "ніколи", 1 бал - "дуже рідко", 3 бали - "іноді", 4 бали - "часто", 5 балів - "дуже часто", 6 балів - "кожен день".

Ключ до опитувальника.

Нижче перераховуються шкали та відповідні пункти опитувальника.

"Емоційне виснаження" - відповіді "так" за пунктами 1, 2, 3, 6, 8, 13, 14, 16, 20 (максимальна сума балів - 54).

"Деперсоналізація" - відповіді "так" за пунктами 5, 10, 11, 15, 22 (максимальна сума балів - 30).

"Редукція особистих досягнень" - відповіді "так" за пунктами 4, 7, 9, 12, 17, 18, 19,21 (максимальна сума балів - 48).

Висновки.

Чим більша сума балів за кожною шкалою окремо, тим більше у обстеженого виражені різні сторони «вигоряння». Про тяжкість "вигоряння" можна судити за сумою балів усіх шкал.

Психологічна характеристика дослідної особистості

За результатами методик можна сказати, що XX - цілком упевнена в собі людина, але не є лідером.

Наполеглива, наполеглива, енергійна. Критична по відношенню до соціальних явищ та оточуючих людей. Схильна підкоряться. Слухняна, вважає, що інші мають рацію. Доброзичлива, прагне бути добрим для всіх без урахування ситуації. Відповідальна, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти та співчуває всім.

XX із геометричних фігур віддає перевагу квадрату. КВАДРАТ - невтомний трудівник. Працьовитість, старанність, потреба доводити розпочату справу до кінця, завзятість, що дозволяє добиватися завершення роботи, - ось основні якості справжніх Квадратів. Витривалість, терпіння та методичність роблять Квадрата висококласним фахівцем у своїй галузі. Цьому сприяє і невгамовна потреба в інформації. Всі відомості, які вони мають, систематизовані і розкладені по поличках. Якщо ви вибрали собі квадрат - фігуру лінійну, то, найімовірніше, ви ставитеся до " лівопівкульним " мислителям, т. е. до тих, хто переробляє дані послідовно... Вони швидше " обчислюють результат " , ніж здогадуються про нього. Вони надзвичайно уважні до деталей, подробиць, люблять порядок. Їхній ідеал - розплановане, передбачуване життя. Вони постійно "впорядковують", організують людей та речі навколо себе.

Квадрати можуть стати добрими фахівцями - техніками, відмінними адміністраторами, але рідко бувають добрими менеджерами. Надмірна пристрасть до деталей, потреба в уточнювальній інформації для прийняття рішень позбавляє Квадрату оперативності. Крім того, раціональність, емоційна сухість, консерватизм в оцінках заважають Квадратам встановлювати контакти.

Домінуючий тип особистості XX - "Емотивний". Мають підвищене співпереживання по відношенню до інших, важко переживають "жорстокі кадри фільму", можуть надовго бути "вибитими з колії" і бути враженими від жорстоких подій. Болі та турботи інших людей знаходять у них участь, співпереживання та співчуття, на яке вони витрачають багато власної енергії, в результаті стає скрутною реалізація їх власних здібностей.

...