Психологічні особливості формування професійної "Я-концепції" майбутніх юристів під час навчання у ВНЗ (на прикладі юридично-психологічного факультету ВНПЗ ДГУ

Размещено на http://www.allbest.ru

Вищий навчальний приватний заклад

«Дніпровський гуманітарний університет»

Кафедра загальної психології

Звіт

з переддипломної практики

напряму підготовки 053 «Психологія»

Виконала: Магістрант групи ПЗ-19-5

Кириленко Любов Іванівна

Керівник роботи: ст. викладач кафедри ЗП

М. В. Реуцький

м. Дніпро - 2020 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ ПРОФЕСІЙНОЇ «Я-КОНЦЕПЦІЇ»

МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

ВИСНОВОК

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ І ЧИННИКІВ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ «Я-КОНЦЕПЦІЇ» МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

2.1 Організація та методи емпіричного дослідження становлення «Я-концепції» студентів - юристів

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Під час проходження практики на базі Центру «Студія практичної психології» (ФОП М.В. Реуцький), я закінчила проводити дослідження (було розпочате в 2019 р.), яке відповідає темі моєї магістерської роботи «Психологічні особливості формування професійної “Я-концепції” майбутніх юристів під час навчання у ВНЗ (на прикладі юридично-психологічного факультету ВНПЗ ДГУ)».

Актуальність дослідження. Проблема професійної підготовки юристів є надзвичайно актуальною в умовах сучасних суспільних реалій. У нашій державі, що переживає складні трансформаційні зміни, діяльність юриста залишається однією з найбільш затребуваних. Специфіка юридичної професії обумовлює відповідні вимоги до її суб'єктів, зокрема щодо їх професійного й особистісного розвитку.

У центрі уваги дослідників насамперед перебуває особистість педагога та психолога (І. П. Андрійчук, О. Ф. Бондаренко, І. С. Булах, М. Ю. Варбан, С. В. Васьківська, Ж. П. Вірна, Т. А. Вілюжаніна, Л. В. Долинська,Д. М. Дубровська, Є. Г. Єфремов, Л. Л. Жердецька, М. М. Заброцький, В. Л. Зливков, Л. М. Карамушка, С. Д. Максименко, Л. М. Мітіна, Н. І. Пов'якель, Л. Г. Подоляк, О. П. Саннікова, В. А. Семиченко, В. В. Третьяченко, Н. В. Чепелєва, Н. Ф. Шевченко, Ю. М. Швалб, Т. Д. Щербан, В. І. Юрченко, Т. С. Яцен­ко та ін.). Професійна «Я-концепція» розглядається у працях, присвячених професіоналізму державних службовців та керівників (В. С. Агапов, А. О. Деркач, І. В. Куликов, О. Д. Ковшуро, С. В. Кошелєва, О. В. Москаленко, С. Ф. Мурашко та ін.); вивчається означена проблема в галузі військової психології (В. А. Бараннік, С. Д. Максименко, Ю. О. Овчаренко, М. І. Томчук, та ін.), економічної психології (І. Д. Пасічник); професійну самосвідомість студентів технічних університетів вивчала Н. І. Мащенко; особливості формування Я-концепції в професійному становленні особистості досліджувалися В. О. Швидким; питання корекції Я-концепції були предметом дослідження С. Б. Кузікової тощо.

Останнім часом з'явився ряд психологічних досліджень, присвячених особистості фахівця-юриста: працівників органів внутрішніх справ (В. Г. Анд­росюк, В. І. Барко, О. С. Губарєва, Г. Є. Запорожцева, Ю. Б. Ірхін, Л. І. Казміренко, О. В. Кобець, Я. В. Мацегора, Л. І. Мороз, А. В. Москаленко, В. С. Медведєв, Н. В. Онищенко, О. В. Тімченко, Г. О. Юхновець), а також майбутніх правоохоронців, підготовка яких відбувається у вузах закритого типу системи ОВС (П. В. Макаренко; Н. П. Сергієнко); працівників прокуратури (В. І. Анушкевич, Я. Й. Радзівідло); працівників правосуддя (О. В. Кащенко, Ю. В. Позиненко); проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ розкриті В. С. Медведєвим та ін. Досліджувались також соціальні стереотипи як чинники формування професійної свідомості майбутніх юристів (Т. В. Кушнірова); соціально-психологічні чинники становлення комунікативної культури майбутнього юриста в процесі професійної підготовки (А. В. Білоножко); формування психологічної готовності майбутніх юристів до професійної діяльності (Ю. Ю. Бойко).

Водночас, незважаючи на підвищення наукового інтересу до проблематики професійної Я-концепції, вона досить фрагментарно розкрита стосовно початкового етапу оволодіння юридичною професією у ВНЗ, відсутні узагальнені, інтегративні, концептуальні її дослідження.

Недостатньо розкритими залишаються питання щодо закономірностей становлення професійної Я-концепції на різних етапах професійного навчання; системи критеріїв та показників рівнів розвитку досліджуваного феномена.

Мета дослідження є з'ясування місця та ролі професійної Я-концепції у процесі особистісно-професійного розвитку майбутніх юристів, встановлення психологічних закономірностей і механізмів її формування на етапі професіоналізації у ВНЗ.

Завдання: 1. Дослідити теоретико-методологічні підходи до вивчення професійної Я-концепції майбутніх юристів.

2. Проаналізувати соціально-психологічні особливості та специфіку професійної юридичної діяльності.

3. Здійснити емпіричне дослідження особливостей і чинників становлення професійної «Я-концепції студентів-юристів».

Предмет дослідження - психологічні особливості розвитку професійної «Я-концепції» майбутніх юристів на етапі їх підготовки у вищому навчальному закладі. концепція особистісний професійний

Об'єкт досліджень - Я-концепція особистості в процесі професіоналізації.

Метою дослідження є з'ясування місця та ролі професійної Я-концепції у процесі особистісно-професійного розвитку майбутніх юристів, встановлення психологічних закономірностей і механізмів її формування на етапі професіоналізації у ВНЗ, визначення та апробація шляхів її оптимізації.

Аналітичний огляд психологічних джерел з проблеми і результати наукових досліджень дали змогу сформулювати такі гіпотези дослідження:

- професійна Я-концепція майбутніх юристів є інтеграційною ланкою системи «особистість майбутнього фахівця - професійна діяльність - умови юридичної діяльності». Згідно з нею відбувається самовизначення студентів щодо напряму професійної самореалізації в конкретних юридичних професіях, конструюються еталони і стандарти оцінювання себе як суб'єкта професійної діяльності, закладаються основи індивідуального стилю діяльності та професійної майстерності в юридичній професії;

- соціономічний тип юридичної діяльності актуалізує трансформацію професійної Я-концепції майбутніх юристів у напрямку діалогізму, що пов'язано з комплексом адекватних внутрішніх умов;

- індивідуально-типологічні відмінності в метакогнітивній перцепції пов'язані з існуванням регуляторних особливостей Я-концепції полезалежних і поленезалежних студентів, які доцільно враховувати на етапах профорієнтаційного відбору, навчально-професійної діяльності та вибору професійної спеціалізації з метою сприяння успішному самовизначенню майбутніх юристів.

Методи дослідження. Зміст дослідження та його спрямованість зумовили використання комплексу теоретичних та емпіричних методів у їх взаємозв'язку:

а) теоретичні: теоретико-методологічний аналіз, узагальнення та систематизація отриманої інформації, синтез емпіричних фактів, побудова аналогій, порівняння при визначенні співвідношення близьких за змістом понять, системно-структурне моделювання;

б) емпіричні: психодіагностичні методики;

в) статистичні: результати експериментальних досліджень опрацьовувались з використанням методів математичної статистики за допомогою t-критерію Ст'юдента для незалежних вибірок, кореляційного аналізу Пірсона, критерію кутового перетворення Фішера ц для залежних вибірок, визначення середніх значень та середньоквадратичного відхилення. Математичне опрацювання результатів дослідження здійснювалось на основі комп'ютерної програми SPSS-13.

Наукова новизна роботи визначається тим, що:

Вперше:

- цілісно досліджено проблему формування професійної Я-концепції майбутніх юристів як інтеграційної ланки в системі «особистість майбутнього фахівця-професійна діяльність-умови юридичної діяльності»;

- обґрунтовано трансформацію Я-концепції майбутніх юристів від егоцентричної та низькодиференційованої її форм до діалогічно-орієнтованої як необхідної умови творчого саморозвитку в юридичній професії;

- систематизовано показники, що характеризують когнітивні Я-схеми як репрезентативні одиниці Я-концепції (обсяг змісту, когнітивне відокремлення Я, прототиповість Я, гомогенність/гетерогенність оцінювання, негативна/позитивна валентність) та емпірично досліджено особливості взаємозв'язку між ними;

- емпірично доведено аперцептуючий вплив навчально-професійної діяльності, що проявляється в семантичному змісті образу юридичної діяльності, образів типових представників різних юридичних спеціальностей (судді, прокурора, адвоката, слідчого, нотаріуса), образу себе як майбутнього професіонала, уявленнях про теоретичну та практичну компетентність, семантичній відстані між модальностями образу Я;

- обґрунтовано доцільність введення метакогнітивного рівня аналізу професійної Я-концепції на засадах теорії психологічної диференціації; емпірично доведено існування стильових відмінностей регулюючої функції емоційно-орієнтованої Я-концепції у полезалежних та когнітивно-орієнтованої Я-концепції у поленезалежних студентів, що проявляється в емоційно-насичених ситуаціях спілкування та прийняття рішень;

- обґрунтовано систему психологічних критеріїв та показників рівнів розвитку професійної складової Я-концепції майбутніх юристів: низького дезадаптивного, середнього адаптивного, високого інтегративного, високого творчого.

Теоретична значущість дослідження полягає у подальшому розвитку теорії професійної самосвідомості юристів; у розширенні наукових уявлень про особливості становлення і розвитку професійної Я-концепції майбутніх юристів.

Практичне значення: дослідження полягає в тому, що розроблені засади психологічного супроводу процесу професійної підготовки майбутніх юристів можуть використовуватись у вищих навчальних закладах. Теоретичні положення та практичні висновки дослідження можуть використовуватись викладачами ВНЗ під час проведення лекційних і практичних занять з курсів «Вступ до спеціальності», «Вікова та педагогічна психологія», «Юридична деонтологія», «Юридична психологія», «Психологія та педагогіка вищої школи»; при організації ознайомчої та виробничої практики студентів-юристів; практичними психологами при здійсненні психодіагностичних досліджень професійної придатності та професійної готовності майбутніх юристів, проведенні профілактичної роботи з попередження можливих майбутніх професійних деформацій.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ ПРОФЕСІЙНОЇ «Я-КОНЦЕПЦІЇ»

МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

Проблема поліпшення професійної підготовки юристів є надзвичайно актуальною в умовах сучасних реалій. У нашій державі, що переживає складні трансформаційні зміни, діяльність юриста залишається однією з найбільш затребуваних та досить складною. Специфіка юридичної професії обумовлює відповідні вимоги до її суб'єктів, зокрема щодо їх професійного й особистісного розвитку.

Ознайомлення з працями вітчизняних авторів показало, що теоретичні тлумачення щодо розуміння професійної самосвідомості й професійної Я-концепції досить повно представлені в літературі. Найчастіше виділяють такі сутнісні ознаки професійної Я-концепції, як: усвідомлення себе суб'єктом професійної діяльності (І.В.Афанасенко, П.А.Шавір, С.Т.Джанер'ян та ін.); представленість професійних значень, смислів, ставлень (Н.В.Чепелєва, Н.Ф.Шевченко); усвідомлення власної належності до професійної спільноти (Б.Д.Паригін); наявність еталонних критеріїв та образів професіоналізму (Т.С.Шевцова, О.Л.Доценко, В.М.Просєкова); усвідомлення та оцінка власних професійно-важливих якостей (В.Д.Брагіна, Є.О.Клімов); саморегуляція та планування саморозвитку себе як професіонала (Л.Г.Терлецька, В.В.Васьківська) тощо. При визначальній ролі професійної Я-концепції відбувається входження людини до професійної спільноти, формування індивідуального стилю діяльності, розвиток і самовдосконалення людини в її професії, вибір, планування, реалізація кар'єр тощо (С.Т.Джанер'ян, Є.В.Прокоп'єва та ін.).

Відзначається тісний зв'язок професійної Я-концепції з процесами професійного самовизначення та професійною ідентичністю (Є.Г.Єфремов, М.С.Коро- льчук,В.М.Крайнюк, Т.В.Кудрявцев, Л.М.Мітіна, В.І.Моросанова, Ю.П.Пова- рєнков, Л.Б.Шнейдер та ін.).

Водночас, незважаючи на підвищення наукового інтересу до досліджуваної проблематики, професійна Я-концепція досить фрагментарно розкрита стосовно початкового етапу оволодіння юридичною професією у ВНЗ, бракує її узагальнених, інтегративних, концептуальних досліджень.

Професійне становлення людини - це тривалий і динамічний процес, що має певні стадії (етапи). Ефективність процесу професіоналізації залежить від успішного проходження всіх його стадій та етапів. Таким чином, становлення професійної Я-концепції теж повинно відбуватися постадійно й на кожній стадії повинно вирішуватися відповідне завдання.

На етапі професійного навчання тільки починає формуватися професійна компетентність та професійна готовність до юридичної діяльності. Тим не менше, саме етап вузівської професіоналізації є надзвичайно важливим у суб'єктно-професійному розвитку особистості.

На нашу думку, етапи формування професійної Я-концепції студентів-юристів доцільно розглядати відповідно до етапів професіоналізації в вузі: адаптаційний (1 курс навчання); стабілізаційний (2-3 курс навчання); самовизначення (4 курс навчання в бакалавраті та 5-6 курс - в магістратурі).

При визначенні етапів ми орієнтувалися на неспецифічні (обумовлені

загальними особливостями онтогенезу самосвідомості) та специфічні (обумовлені особливостями юридичної діяльності) закономірності в процесі перетворення самосвідомості у вузі. Ми виходили з таких міркувань:

- при виділенні етапів формування Я-концепції доцільно орієнтуватися на етапи професійного навчання у вузі, оскільки зміст навчання за спеціальністю, співвідношення теоретичного навчання та практики істотно впливає на розвиток Я-концепції, на діапазон критеріїв професіоналізму, інтеріоризацію етичних та нормативно-правових цінностей;

- кінцевим продуктом професійного навчання майбутніх юристів у ВНЗ в контексті їх професійної самосвідомості повинно бути професійне самовизначення, яке ми розуміємо як свідоме з'ясування індивідом власної сутності, власного місця в професійній діяльності;

- потрібно враховувати специфічні умови професійного самовизначення юристів, обумовлені характером і специфікою юридичної діяльності:

майбутні юристи повинні по суті досягти подвійної професійної ідентичності і подвійного самовизначення - із юридичною діяльністю загалом, а також із конкретною юридичною професією; потрібно враховувати різне співвідношення суб'єкт-суб'єктного та суб'єкт-об'єктного принципів організації юридичної діяльності в різних юридичних професіях; деонтологічний статус та високу соціальну значимість професії, що пов'язані з особливою відповідальністю; внутрішню психологічну суперечливість юридичної діяльності та престижний статус юридичної професії в мотиваційній основі самовизначення тощо.

Для виявлення найбільш ефективних шляхів формування професійної самосвідомості майбутніх юристів, а також для проведення спостережень за становленням та розвитком професійної Я-концепції майбутніх юристів необхідно визначитися стосовно її критеріїв та показників. При цьому ми опирались на такі положення: критерії та показники повинні охоплювати всі складники компонентів професійної Я-концепції (професійний образ Я, самооцінку, самоставлення, елементи професійної ідентифікації, образ професії, професійні еталони тощо), а також співвідноситись з особистісними компонентами (когнітивним, емоційним, мотиваційним, поведінковим).

Визначено таку систему критеріїв оцінки рівня розвитку професійної Я-концепції майбутніх юристів:

1) критерій внутрішніх суб'єктивних передумов, що характеризує особливості сприйняття, обробки та інтерпретації індивідом інформації про світ, самого себе та власний досвід;

2) когнітивний критерій, що характеризує складність та диференційованість образу Я майбутнього фахівця, особливості взаємозв'язку різних аспектів і модальностей Я-образу та узгодженість часових перспектив цього образу;

3) емоційно-оцінний критерій, що характеризує самоставлення, адекватність та зрілість самооцінки (загальна професійна самооцінка; самооцінка своїх професійних здібностей; самооцінка професійної теоретичної та практичної компетентності; самооцінка своїх особистісних і професійно важливих якостей) й рівня професійних домагань;

4) мотиваційний критерій, що характеризує мотиваційну готовність до майбутньої професійної діяльності;

5) операціональний критерій, що характеризує компоненти професійної придатності майбутніх юристів, пов'язані із кваліфікаційними вимогами до їх особистості (рівень знань, умінь, навичок);

5) поведінковий критерій, що характеризує конкретні дії, реальні поведінкові прояви (у тому числі вербальні) чи потенційні поведінкові реакції у сфері навчально-професійної, професійної діяльності, професійного спілкування, самовдосконалення та самореалізації майбутніх юристів. Кожному критерію відповідає певний набір конкретних показників. Найбільш оптимальним до виділення рівнів розвитку професійної Я-концепції вважаємо підхід, в основі якого покладено стан Я-концепції як системи, що діагностується не тільки рівнем розвитку її структурних складових й особливостями взаємозв'язків між ними, а також їх взаємопроникненням з особистісно-смисловою сферою майбутнього фахівця. Останнє визначає регулюючі функції Я-концепції в напрямі дезадаптивної, адаптивної чи творчої активності в професійній сфері. Відповідно, ми виділяємо чотири рівні сформованості професійної Я-концепції майбутніх юристів: низький дезадаптивний рівень; середній адаптивний рівень; високий інтеграційний рівень; високий творчий рівень.

Вагомим чинником у формуванні професійної Я-концепції майбутніх юристів є спеціально створені психолого-педагогічні умови.

Поняття «умови» найчастіше трактується як: 1) середовище, в якому перебувають і без якого не можуть існувати; 2) як обстановка, в якій щось відбувається. Об'єднуючою ланкою в таких трактуваннях є те, що умови розглядаються як категорія відношення предмета з навколишнім світом, без якого він існувати не може.

У навчально-виховному процесі психолого-педагогічні умови часто розуміють як обставини; сукупність заходів; те, що сприяє успішному перебігу чогось; як педагогічно комфортне середовище, що сприяє успішності процесу професійної підготовки.

Під психолого - педагогічними умовами ми розумітимемо середовище, що створюється завдяки спеціальній системі заходів, яке сприяє успішній професійній підготовці майбутніх юристів та формуванню їх професійної Я-концепції, серед яких зазначимо:

- забезпечення якості референтного середовища, яке повинно спонукати до розвитку професійних, моральних, особистісних якостей;

- насичення ціннісною проблематикою змісту навчальних курсів;

- актуалізація потреб студентів у самопізнанні, самовдосконаленні, саморозвитку, творчості;

- актуалізація психологічних механізмів ідентифікації, рефлексії;

- активізація цілепокладання як способу зв'язування засобів професійної діяльності, якими оволодівають студенти під час навчання, з цінностями;

- розвиток правової свідомості, правової культури, юридичної етики, в яких об'єктивуються цінності юридичної діяльності та юридичної спільноти;

- подолання егоцентричних тенденцій, розвиток діалогізму в ставленнях та самоставленні;

- формування мотиваційної готовності до майбутньої професійної діяльності як засади успішної професійної ідентифікації та самовизначення студентів-юристів;

- роз'яснення психологічної сутності професійно важливих якостей фахівця-юриста, що включають правову спрямованість, моральні, інтелектуальні, комунікативні, організаційно-вольові якості, їх розвиток та корекція уже на етапі навчання у вищому навчальному закладі;

- формування уявлень про зміст, специфіку та сучасні вимоги юридичної професії до особистості майбутнього фахівця, подолання стереотипних уявлень про юридичну професію та її представників.

ВИСНОВОК

Отже, на етапі професійного навчання тільки починає формуватися професійна компетентність та професійна готовність до юридичної діяльності. Тим не менше, саме етап вузівської професіоналізації є надзвичайно важливим у суб'єктно-професійному розвитку особистості.



РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ І ЧИННИКІВ

СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ «Я-КОНЦЕПЦІЇ» МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ

У другому розділі розкрито особливості організації та методи емпіричного вивчення процесу становлення професійної «Я-концепції» студентів-юристів нашого університету і його чинників. Презентовано одержані якісні та кількісні показники вікової динаміки становлення компонентів професійної «Я-концепції» студентів 1-6-х курсів. Висвітлено та охарактеризовано виявлені особливості та основні чинники становлення професійної «Я-концепції» студентів-юристів.

2.1 Організація та методи емпіричного дослідження становлення «Я-концепції» студентів - юристів

Емпіричне дослідження професійної Я-концепції передбачало виявлення ступеня вираженості професійної ідентичності в образі Я, змістових характеристик та динаміки образу «Я-майбутній професіонал», особливостей та динаміки самооцінки, характеристик самоставлення студентів-юристів, а також з'ясування імпліцитних передумов побудови професійних ставлень студентами-юристами.

Емпіричне вивчення професійного Я в структурі Я-образу здійснювалося з використанням методики Куна-Мак-Партленда «Хто Я?», а також застосовувався психосемантичний метод дослідження професіонала. Ми виходили з того, що наявність професійних Я-конструктів (Я-майбутній юрист, Я-майбутній бакалавр, Я-майбутній магістр, Я-юрист тощо) в межах перших десяти відповідей свідчить про актуалізованість професійної ідентичності. Розташування професійних Я-конструктів в другій десятці списку свідчить про її нижчу актуалізованість, а їх відсутність серед відповідей - про низький рівень актуалізованості професійної ідентичності. Відсотковий розподіл студентів за представленістю різних рівнів актуалізованості професійної ідентичності в розрізі курсів засвідчує послідовне збільшення числа студентів з високим рівнем та зниження з низьким рівнем актуалізованості професійної ідентичності (табл. 1):

Таблиця 1.Рівень актуалізованості професійної ідентичності студентів-юристів (за методикою Куна-Мак-Партленда «Хто Я?»)

Рівні	1,2-й курс	3-й курс	4-6-й курс
	Чол., %	Чол., %	Чол., %
високий	27,8%	37,8%	41%
середній	35,6%	44,4%	51%
низький	36,7%	21%	11%

За допомогою методів психосемантики нами здійснювалося дослідження образу «Я-майбутній професіонал» з використанням спеціалізованого бланку оцінки професіонала (за В. П. Серкіним). Оцінювалась динаміка образу «Я-майбутній професіонал» впродовж навчання студентів-юристів за спеціальністю шляхом порівняння семантичних універсалій, що описують даний образ у розрізі курсів навчання та семантичної універсалії студентів заочного відділення правничого факультету, що уже працюють у юридичній сфері (табл. 2). Привертає увагу, що на відміну від студентів старших курсів семантична універсалія першокурсників образу «Я-майбутній професіонал» містить дескриптори, які описують якості, що більшою мірою пов'язуються з процесом набуття знань і умовами успішного навчання. Натомість групова семантична універсалія, що описує груповий портрет «Я-майбутній професіонал» студентів-третьокурсників уже відрізняється наявністю дескрипторів «Цілеспрямований», «Розвивається».

На 4-му курсі (бакалаври) та 1-2-х курсах магістратури групова семантична універсалія образу «Я-майбутній професіонал» ілюструє тенденцію до ідентифікації себе більшою мірою як професіонала, ніж студента, оскільки містить такі дескриптори, як «Працьовитий», «Активний», «Ініціативний», «Вирішує проблеми», «Корисний». Попри позитивну динаміку показників, що характеризують шкалу «Досвідчений-Новачок», не у всіх випускників за час професійного навчання усталилося відчуття впевненості в собі як у майбутньому професіоналові. 50% суджень студентів 3-х курсів перебувають у площині «Новачок» (середнє значення: -0,31). Студенти заочної форми навчання за згаданою шкалою оцінюють себе ще нижче, ніж студенти-випускники бакалаврату стаціонару (середнє значення: - 0,74). Професійна ідентичність, передбачаючи відповідність людини і професії, включає, зокрема, відчуття людиною компетентності. Таким чином, актуалізується завдання створення умов для досягнення професійної ідентичності студентів-юристів, підвищення впевненості у собі в плані оцінки набутого під час професійного навчання досвіду.

Встановлена позитивна кореляція між показниками самооцінки за методикою Будассі й шкалою «Вискочка - Заслужений» у студентів 4-6 курсів (0,63 р ?0,05) та студентів заочної форми навчання (0,51 р ?0,05), що свідчить про значимість в механізмі самооцінювання уявлень щодо особистих зусиль, здобутків, власного практичного досвіду.

Таблиця 2.Груповий портрет «Я-майбутній професіонал» студентів-юристів за методикою визначення семантичних універсалій

№ з/п	4-6-й курс	3-й курс	1,2-й курс
	Назва дескриптора	Оцінка	Назва дескриптора	Оцінка	Назва дескриптора	Оцінка
1.	Працьовитий	2,63	Відповідальний	2,70	Відповідальний	2,91
2.	Відповідальний	2,38	Добросовісний	2,43	Добросовісний	2,59
3.	Розвивається	2,38	Здібний	2,42	Здібний	2,50
4.	Активний	2,31	Цілеспрямований	2,32	Уважний	2,38
5.	Впевнений	2,30	Розумний	2,17	Зацікавлений	2,36
6.	Здібний	2,06	Розвивається	2,09	Розумний	2,30
7.	Вирішує проблеми	2,28
8.	Добросовісний	2,13
9.	Розумний	2,25
10.	Корисний	2,19
11.	Освічений	2,13
12.	Ініціативний	1,94

Ситуація переходу студентів-випускників до нового соціального статусу професійного юриста може викликати нову кризу професійної ідентичності. Це пов'язано з підвищенням рівня відповідальності за рішення і дії в професійній сфері, новим соціальним середовищем, новою професійною групою, зіткненням з специфічними реаліями юридичної професії.

Експериментальними дослідженнями доведено, що професійна самооцінка демонструє велику мінливість під час усього професійного шляху людини, у тому числі й під час навчання у ВНЗ (Є. Г. Єфремов, М. С. Корольчук, В. М. Крайнюк та ін.). Порівняння рівнів самооцінки студентів-випускників стаціонарної форми навчання з рівнем самооцінки студентів заочної форми навчання, які вже працюють за спеціальністю, засвідчило існування додаткового резерву в бік заниження високого рівня самооцінки і стабілізації середнього рівня (табл. 3).

Таблиця 3. Розподіл рівня самооцінки серед студентів-випускників стаціонару та заочного відділення (у %)

Рівень самооцінки	Студенти-випускники стаціонару	Студенти-випускники заочного відділення
	Розподіл за рівнем самооцінки, у %	Середнє значення рівня самооцінки	Середнє відхилення	Розподіл за рівнем самооцінки, у %	Середнє значення рівня самооцінки	Середнє відхилення
Високий	40%	0,80	0,12	33%	0,77	0,05
Середній	27%	0,47	0,05	47%	0,46	0,04
Низький	33%	0,20	0,12	20%	0,15	0,16

Рівень і стабільність професійної Я-концепції, яка сформувалась під час вузівської професіоналізації, безумовно визначатиме якість подальшої професіоналізації.

Дослідження самоставлення студентів-юристів за методикою В. В. Століна засвідчило існування окремих проблемних тенденцій, пов'язаних насамперед з негативним самоставленням (внутрішня конфліктність та самозвинувачення). Близько третини опитаних студентів-юристів випускних курсів навчання переживають внутрішні конфлікти, незгоду з самим собою, тривожні стани, що супроводжуються почуттям вини. Зокрема 36% опитаних студентів-юристів показали високі показники (>7 стенів) внутрішньої конфліктності й 25% - самозвинувачення. Разом з тим 9 % опитаних продемонстрували досить низькі значення за шкалою конфліктності (2-3 стени), що свідчить про тенденцію до заперечення проблем, закритість, показне самозадоволення. Більше половини респондентів (55%) мають показники внутрішньої конфліктності, що перевищують середньогрупове значення (6,8 стени).

З'ясування імпліцитних передумов побудови професійних ставлень студентами-юристами ґрунтувалося на порівняльному аналіз таких репрезентативних одиниць Я-концепції, як схеми «Я», «Ми» та «Інші». За результатами опитування (методика опитування за М. Яримович) було виділено чотири групи осіб за показниками прототиповості Я (табл. 4):

Таблиця 4.Розподіл учасників опитування за рівнями прототиповості Я та його середні показники

Рівень прототиповості Я	1,2 курси, к-сть осіб у %	Середній показник	3-й курс, к-сть осіб у %	Середній показник	4-6-й курси, к-сть осіб у %	Середній показник
Низький (0 ? 0,35)	21	0,25	6	0,28	18	0,30
Середній (> 0,35 ? 0,70)	41	0,51	21	0,61	18	0,52
Вище середнього (> 0,70 ? 1,05)	26	0,88	31	0,94	29	0,79
Високий (> 1,05)	16	1,62	46	1,78	35	1,81

Помітно, що представленість осіб з високим рівнем прототиповості-Я досить різко зростає серед досліджуваних студентів 3-го та 4-6-х курсів порівняно зі студентами 1,2 курсів. Отже, серед студентів старших курсів помітно більше осіб, в самоописах яких переважають неповторювані атрибутивні ознаки. Показник прототиповості-Я слугує відображенням ступеня когнітивного відокремлення Я від оточення, усвідомлення власної унікальності. Останнє визнається однією з головних умов формування об'єктивного, діалогічного ставлення до інших (М. Яримович, Х. Маркус та ін). Проведений нами порівняльний аналіз гомогенності/гетерогенності схем «Я» та «Інші» у розрізі виділених рівнів прототиповості-Я засвідчив, що високий ступінь прототиповості власного «Я» тільки тоді можна вважати сприятливою передумовою особистісного і професійного розвитку, якщо він буде результатом неупередженого, критичного, гетерогенного оцінювання і самооцінювання. Натомість, як в підгрупі з низьким рівнем прототиповості Я, так і в підгрупі з високим рівнем прототиповості Я серед студентів старших курсів помітним є негативне атрибутування інших, у той час як критерії самооцінювання мають позитивну гомогенність.

Негативні установки можуть заважати формуванню навичок критичного оцінювання учасників професійної ситуації, самого себе, прийняттю обґрунтованих, оптимальних рішень.

У підгрупах з середнім та вище середнього рівнями прототиповості «Я» не доводиться констатувати протиставлення себе іншим людям, тут переважає діалогізм в самосприйнятті та сприйнятті інших.

Вплив професійного навчання у ВНЗ на розвиток професійної Я-концепції майбутніх юристів проявляється в розширенні семантичного простору образу «Я-майбутній професіонал», зростанні рівня актуалізованості професійної ідентичності в образі «Хто Я?», стабілізації самооцінки, позитивних показниках самоповаги. Однак значна частина студентів-юристів закінчує професійне навчання з недостатньою впевненістю у своєму досвіді, компетентності, має занижену самооцінку й переживає внутрішн конфлікти й незгоду з самим собою.

Проведено психологічний аналіз різних сторін діяльності юристів; досліджено мотивацію професійного вибору, динаміку семантичного змісту образу юридичної професії; описано особливості уявлень студентів-юристів щодо професійно-важливих якостей еталонного образу юриста-професіонала, а також семантичний зміст образу типових представників окремих юридичних професій; виокремлено етапи становлення професійної Я-концепції майбутніх юристів під час професійної підготовки у ВНЗ та охарактеризовано їх зміст.

Вичленення в юридичній діяльності таких її окремих сторін, як соціальна, пошукова, реконструктивна, комунікативна, організаційна, засвідчувальна, носить доволі умовний характер, оскільки усі вони тісно взаємопов'язані в єдину цілеспрямовану діяльність юриста. Однак, слід враховувати різну інтенсивність прояву того чи іншого компоненту діяльності в різних юридичних спеціальностях. До того ж одна й та сама складова має свої функціональні особливості в професійній діяльності судді, слідчого, адвоката, прокурора тощо. Це все пов'язано з уявленнями про вимоги, які висуває юридична діяльність до особистості професіонала, його професійно-важливих якостей.

При всій різноманітності підходів, більшість дослідників в якості спільної основи професійно-важливих якостей представників юридичної професії виділяють спрямованість їх світогляду, правову свідомість та юридичну етику фахівця-юриста. Відповідно було проведено емпіричне дослідження, спрямоване на виявлення місця морально-етичних засад та складових правосвідомості в уявленнях щодо образу юриста-професіонала.

Аналіз суджень студентів засвідчив, що моральні характеристики займають провідне місце в цих уявленнях. При цьому більшість опитаних, незалежно від курсу навчання, називають такі якості, як відповідальність, добросовісність, працьовитість, чесність, толерантність, принциповість. Однак, недостатньо експлікованою залишилась така якість, як справедливість, що відповідає стрижневому принципу професійної моралі юриста незалежно від виду юридичної діяльності (з числа студентів 1,2 курсу її виділили тільки 18% опитаних, з числа випускників - 30%). Те ж саме стосується і таких виключно важливих етичних принципів юриста, як об'єктивність, неупередженість, незалежність. При достатньо високій частоті представленості такої характеристики, як глибокі знання права і законодавства, зовсім не експлікованими виявилися такі складові правосвідомості, як глибока повага до прав людини, повага до права і закону, переконаність в їх справедливості, корисності, необхідності тощо.

Результати опитування за методикою «Діагностика полімотиваційних тенденцій в «Я»-концепції особистості» (С. М. Петрова) засвідчили існування проблемних тенденцій щодо інтеграції правової свідомості, як одного з найважливіших критеріїв професіоналізму майбутніх юристів, до їх професійної Я-концепції. Стимульним матеріалом слугували два списки із 32 прислів'їв кожен, які адекватно відображають мотиваційну обумовленість Я-концепції особистості. При аналізі нормативної мотивації, яка відображає ступінь поваги індивіда до закону, орієнтацію на виконання соціальних норм, відповідальність, належність з'ясувалося, що з числа опитаних студентів 1,2 курсу тільки 8% мають чітко виражену нормативну орієнтацію, а з числа випускників 4-6-х курсів - тільки 28% опитаних. Відповідно інші 92% та 72% характеризуються амбівалентним ставленням до закону, оскільки одночасно погоджувалися чи однаково не погоджувалися з альтернативно спрямованими прислів'ями, наприклад: «Для чого закони писати, якщо їх не виконувати» та «Закон, що дишло: куди повернеш, туди й вийшло». Нестійкість, імпліцитність правосвідомої саморегуляції небезпечна для майбутніх юристів, на нашу думку, тим, що в кризових, конфліктних, неоднозначних, незручних ситуаціях важко однозначно передбачити її результативність.

Уявлення щодо привабливості/непривабливості, задоволеності майбутньою професією встановлювались за допомогою методів опитування (методика А. Реана, М. В. Кузьміна «Вивчення факторів привабливості професії», анкетування стосовно зміни уявлень про професію під час навчання у вузі), психосемантичного методу семантичних універсалій (бланк оцінки професії за В. П. Серкіним).

В розрізі усіх курсів зафіксовано найбільшу суперечливість стосовно такого чинника привабливості професії, як творчість (робота вимагає постійної творчості/ недостатньо умов для творчості): для одних він на полюсі позитивного значення, для інших - негативного. Коефіцієнт значення творчості перебуває в межах від 0 серед студентів 1,2 курсів до 0,16 серед випускників. Такі результати, на нашу думку, свідчать про невідрефлексованість уявлень стосовно однієї із найбільш важливих характеристик юридичної діяльності - її творчого характеру.

Якісний аналіз відповідей студентів випускних курсів на питання стосовно того, як змінилися їх уявлення про майбутню професію засвідчив переважання позитивної динаміки під впливом навчання, проходження професійної практики.

Зміни пов'язані, перш за все, із суттєвою корекцією уявлень в сторону зниження «романтизації» на основі пізнання сутності професії, усвідомленні важливості, відповідальності роботи; уточненням сутності й операційно-предметного боку окремих юридичних спеціальностей. Разом з тим 18% відсотків студентів-випускників висловилися про своє розчарування професією, при цьому вказавши, переважно, на такі причини, як зіткнення із «тіньовим» боком майбутньої професії, невідповідність власним здібностям та інтересам, внутрішня психологічна суперечливість з приводу виконання професійних функцій.

Порівняння семантичних універсалій образу юридичної професії засвідчило, що найбільш усталеними характеристиками, присутніми як в уявленнях студентів 1,2 курсів, так і студентів випускних курсів, є такі, що фіксуються дескрипторами: «Високовідповідальна», «Розповсюджена», «Пов'язана з людьми», «Комунікабельна», «Напружена», «Складна», «Перспективна», «Престижна», «Кваліфікована», «Затребувана», «Допомагаюча», «Цікава», «Розвиваюча». Для студентів-випускників вона до того ж «Активна», «Широка», «Осмислена», «Особистісно значима», що свідчить про розширення семантичного простору професії під аперцептуючим впливом навчання за спеціальністю.

Уявлення студентів-юристів стосовно образів типових представників юридичних спеціальностей досліджувалися методом семантичних універсалій (В. П. Серкін, Бланк оцінки професіонала). З'ясовано, що спільними для семантичних універсалій студентів усіх курсів є ті уявлення про типового суддю, адвоката, прокурора, нотаріуса, які стосуються сфери кваліфікації, життєвого та професійного досвіду, професійної теоретичної і практичної підготовки, а також відображають ставлення до роботи (дескриптори: «Кваліфікований», «Освічений», «Досвідчений» (vs «Недосвідчений»), «Досвідчений» (vs «Новачок»), «Підготовлений», «Працьовитий»). Крім того для семантичних універсалій, що описують уявлення студентів стосовно образу типового судді, спільними є дескриптори - «Компетентний», «Знаючий», «Відповідальний», «Умілий», «Його поважають», «Розумний»; стосовно образу типового адвоката - «Високооплачуваний», «Уміє подати себе», «Відповідальний», «Розумний», «Розвивається»; стосовно образу типового нотаріуса - «Об'єктивний», «Високооплачуваний», «Рутинний» (vs «Творчий») та «Рутинер» (vs «Іноватор»); стосовно образу прокурора - «Його поважають», «Вирішує проблеми», «Лідер».

Разом з тим, досліджувані образи достатньо диференційовані. Примітно, що семантична універсалія студентів 1,2-го курсів щодо типового судді, на відміну від студентів старших курсів, містить якості, які належать до універсальних морально-етичних характеристик юриста («Розсудливий», «Справедливий», «Об'єктивний», «Незалежний»). Очевидно, що образ типового представника суддівського корпусу, попри збереження його загального позитивного бачення, значно збіднюється за рахунок редукції важливих морально-етичних ознак в уявленнях студентів старших курсів. Натомість в семантичній універсалії випускників містяться дескриптори, що відображають уявлення про лідерські, організаторські якості судді: «Лідер», «Керівник», «Заслужений» (vs «Вискочка»).

В уявленнях студентів 3-х та 4-6-го курсів типовий адвокат є людиною, яка будує кар'єру («Кар'єрист»). Студенти 1-го, 2-го курсів одностайні в тому, що типовий адвокат «Справедливий», «Впевнений», «Добросовісний», «Визнаний», «Уважний», крім того першокурсники вважають адвоката «Об'єктивним», «Лідером».

Образ типового нотаріуса в уявленнях студентів є досить позитивним. Рутинність, очевидно, пов'язана не з самою особистістю фахівця-нотаріуса, скільки з уявленнями про його функції, оскільки семантичні універсалії містять одночасно з вищеназваними такі дескриптори, як «Справедливий», «Розвивається» (1,2-й, 4-6-й курси),«Гуманний» (4-6-й курси), «Розсудливий» (1-3-й курси) тощо.

Уявлення студентів 3-го та випускних курсів щодо типового слідчого різко відрізняються від їх уявлень стосовно інших представників юридичних спеціальностей, а також від уявлень першокурсників та другокурсників. Студенти 1,2 курсу демонструють позитивне бачення образу типового слідчого. В їх семантичній універсалії представлені дескриптори, які свідчать про готовність ідентифікуватися з представниками цієї професії.

В семантичних універсаліях щодо образу слідчого у третьокурсників та випускників відсутні згадувані нами дескриптори, які є спільними для усіх інших досліджуваних образів типових представників юридичної професії. Натомість в них представлені негативні якості юриста: «Байдужий», «Залежний». Крім того, в уявленнях третьокурсників і випускників типовий слідчий «Практик» та «Рутинний». Оцінка типового слідчого за усіма шкалами значно нижча порівняно з іншими представниками юридичної професії.

Закономірні розбіжності у ієрархії ціннісних орієнтацій студентів вивчалися за допомогою порівняння вираженості кар'єрних орієнтацій за методикою «Якорі кар'єри» Е. Шейна. З'ясувалося, що для студентів-випускників найбільш вираженими є кар'єрні орієнтації на стабільність роботи (8,1 б.), служіння (7,9 б.) та інтеграцію стилів життя (7,3 б.), у той час як для першокурсників - автономія (8,2 б.), виклик (7,6 б.), стабільність роботи (7 б.). Провідні ціннісні кар'єрні орієнтації першокурсників та другокурсників пов'язані, насамперед, із їх власною особистістю й відображають кризовий етап в формуванні ідентичності. Представлена ціннісна ієрархія відображає уявлення студентів 1,2 курсу про себе як про недостатньо володіючих автономією. Очевидно, що порівняно з випускниками, вони мають менший досвід самостійного прийняття відповідальних рішень, зберігають більшу залежність від батьків, тому на даному етапі професійного навчання більшою мірою орієнтовані на сам процес діяльності, який переважає над осмисленістю цілей та досвіду. У студентів-випускників цінність служіння виражена набагато більше порівняно з першокурсниками. На нашу думку, це свідчить про інтерналізованість суспільного призначення обраної професії, оскільки альтернатива служіння передбачає такі основні цінності, як «робота з людьми», «служити важливій меті», «приносити користь людям», «допомагати людям», «прагнення зробити світ кращим».

На основі існуючих теоретичних напрацювань та отриманих результатів емпіричних досліджень нами виділено три етапи формування професійної Я-концепції студентів-юристів: адаптаційний (1 курс навчання), стабілізаційний (2-3 курс навчання), етап самовизначення (4-6 курс навчання).

Означені етапи відображають зміни в актуалізованості професійної ідентичності в образі «Хто Я?», ієрархії та вираженості кар'єрних орієнтацій, системи критеріїв професіоналізму, динаміці змісту образу «Я-майбутній професіонал» та його наближення до еталонного образу юриста-професіонала, динаміці образу професії та образів типових представників юридичних спеціальностей, самооцінці, мотиваційній готовності до майбутньої фахової діяльності тощо.

«Дослідження Я-концепції майбутніх юристів у контексті стильового підходу» - вивчено взаємозв'язок професійної Я-концепції та індивідуального стилю діяльності, обґрунтовано виокремлення метакогнітивного рівня аналізу Я-концепції, здійснено емпіричне дослідження Я-концепції майбутніх юристів у контексті когнітивного стилю полезалежність-поленезалежність, викладено результати формувального експерименту.

Застосування стильового підходу передбачало дослідження Я-концепції у контексті когнітивно-стильових відмінностей. Когнітивні стилі обумовлюють індивідуально-психологічні особливості у відображенні індивідом не тільки зовнішньої інформації, що надходить із предметного та міжособистісного світу, а й із внутрішнього, пов'язаного із самовідчуттям та Я-концепцією.

Обрання для емпіричного дослідження когнітивного стилю полезалежність-поленезалежність обґрунтовується тим, що цей стиль розглядається в контексті теорії психологічної диференціації, згідно з якою важливими аспектами становлення самосвідомості є ступінь артикульованості світо- й самосприйняття (Г. Віткін), зокрема, диференціація від соціуму (І. І. Чеснокова, В. В. Столін), диференціація суб'єкта і об'єкта в процесах самопізнання (А. О. Деркач, Є. В. Селезньова). Аналіз індивідуальних відмінностей в характеристиці Я-концепції у контексті диференціації від навколишніх, чітко простежує зв'язок із когнітивним стилем полезалежність-поленезалежність, оскільки саме він відповідає за розмежування між простором Я та зовнішнім світом й за вибір інперсональної чи інтерперсональної орієнтації при прийнятті рішень.

Знання про себе, свої професійні якості, здібності, еталонний образ професіонала можуть бути як продуктом роботи власної самосвідомості, так і можуть бути інтроектованими. Залежно від цього вони різною мірою інтегруються до власного Я. Врахування відмінностей між полезалежними та поленезалежними в означеному плані є важливим для прогнозування мотивуючої та регулюючої функції Я-концепції. Крім того, полезалежність-поленезалежність, виражаючи по суті соціально-психологічну дихотомію, виявляє свою детермінуючу роль в спілкуванні, зокрема в контексті ситуаційного чинника. Останнє є актуальним з огляду на комунікативну складову юридичної діяльності.

Проведений аналіз теоретичних напрацювань стосовно когнітивних стилів дає можливість осмислити проблему методичного забезпечення емпіричного дослідження Я-концепції у контексті когнітивних стилів та враховувати їх в процесі інтерпретації результатів,

а саме:

1. Когнітивний стиль (КС) проявляється більше там, де є дія (реальна поведінка, об'єктивні тести), а методичний інструментарій вивчення Я-концепції заснований переважно на рефлексії (опитувальники).

2. На сьогодні складається тенденція досліджувати не окремі КС, а їх комплекси, які утворюють типові форми когнітивного реагування; дискутуються питання про динамізм КС, зокрема під впливом чинника професіоналізації у виші; досліджується феномен розщеплення когнітивних полюсів. Тому не доводиться очікувати однозначності, лінійності при дослідженні таких двох складних психічних утворень, як Я-концепція та когнітивний стиль.

Дослідження зв'язку когнітивного стилю полезалежність-поленезалежність з індивідуально-психологічними характеристиками, що є емпіричними референтами Я-концепції, відбувалося із використанням тесту «Включені фігури» за Готтшальдом, методики виявлення тривожності Ч. Спілбергера-Ю.Ханіна, тесту 16-PF Р. Кеттелла (форма А). Статистична обробка результатів відбувалася за допомогою визначення значимості відмінностей середніх показників (за t-критерієм Ст'юдента), методу інтеркореляційного аналізу за критерієм Пірсона. У дослідженні взяли участь студенти-юристи 1-6-го курсів.

Результати емпіричного дослідження засвідчили:

Статистично вагомі кореляційні зв'язки полезалежності-поленезалежності з особистісними характеристиками за тестом 16-PF Р. Кеттелла відсутні. Параметр «поленезалежність» утворює значимий позитивний кореляційний зв'язок з навчальною успішністю студентів-юристів 3-го та 4-6-го курсів (відповідно: 0,83*; 0,78*). Серед студентів першого курсу такого зв'язку не виявлено. На нашу думку, це закономірно, оскільки в них ще не вироблено індивідуального стилю освоєння діяльності й переваги структурної організації перцептивного поля ще не використовуються повною мірою. Порівняння процентного співвідношення поленезалежних та полезалежних студентів 3-го та 4-6-го курсів у підгрупах з різним рівнем успішності (висока, середня, нижче середнього) засвідчило, що полезалежні й поленезалежні однаково успішно оволодівають навчально-професійною діяльністю, про що свідчить їх рівномірний розподіл в групах з різним рівнем успішності.

Порівняльний аналіз усереднених особистісних профілів полезалежних і поленезалежних студентів за результатами тесту 16-PF Р. Кеттелла засвідчив існування в усіх підгрупах статистично значимих відмінностей (за t-критерієм Ст'юдента) між показниками, що описують фактори Q3 ««низький-високий самоконтроль». А саме - загальною тенденцією є зростання цих показників у поленезалежних студентів. Згідно з тестом 16-PF Р. Кеттелла фактор Q3 ««низький-високий самоконтроль» відображає поведінкові особливості, властивості і якості, значимі для діяльності й пов'язані з успішністю її здійснення. Тому для ефективного здійснення майбутньої професійної юридичної діяльності, особливо в ситуації несподіваної появи додаткових навантажень, важливими є не тільки високі показники фактора Q3, а навіть формування полюсу самоконтролю даного фактора, тобто показників не нижчих 8 стенів.

Значні відмінності між полезалежними і поленезалежними спостерігаються також в показниках О «впевненість в собі-тривожність» та І «суворість-чутливість», які в підгрупі студентів 5-6-го курсу є статистично значимими за t-критерієм Ст'юдента. Загальною тенденцією для полезалежних студентів-юристів 3-го, 4-6-го курсів є прямування показника тривожності за фактором О у напрямку вищому середнього рівня, у поленезалежних студентів він перебуває на рівні середнього значення. Фактор О «впевненість в собі-тривожність» в тесті 16-PF

Р. Кеттелла орієнтований на оцінку станів, що переживаються особистістю в різних системах соціальної взаємодії.

В професійній юридичній діяльності важливо приймати рішення, ґрунтуючись на об'єктивних обставинах. Тому наближеність до полюсу спокою відображає певну частину особистісних властивостей, які дозволяють оптимально і ефективно організовувати діяльність, проявляти об'єктивність в системі особистісних взаємодій і при цьому підтримувати оптимальний для діяльності базовий психологічний стан.

Порівняння середніх показників ситуативної та особистісної тривожності, отриманих за методикою Ч. Спілбергера-Ю. Ханіна, засвідчило, що для полезалежних студентів 3-го та 4-6-го курсів характерний високий рівень особистісної тривожності, для поленезалежних - помірний рівень. Відмінностей в рівнях вираженості тривожності серед студентів першого курсу навчання залежно від когнітивного стилю полезалежність/поленезалежність виявлено не було.

Констатуємо, що середній показник фактора І - «суворість-чутливість» для полезалежних студентів 5-6-го курсу має досить високе вираження, близьке до полюсного значення (7,5 б.), у той час як показник для поленезалежних знаходиться на рівні середніх значень (4,75 б.). Це дає підстави інтерпретувати полезалежних студентів за цим фактором як сенситивних, чутливих, недостатньо самостійних, надмірно обережних, здатних до емпатії, співпереживання, більш терпимих до себе та навколишніх, іноді нав'язливих, чутливих до уваги оточуючих, схильних діяти згідно з інтуїцією. Натомість поленезалежні за цим фактором схильні демонструвати більшу самостійність, незалежність, стриманість в стосунках, покладатися на себе, діяти більш практично і логічно, вони швидше орієнтовані на справу, ніж на людей.

Аналіз коефіцієнтів інтеркореляції, які утворює фактор Q3 ««низький-високий самоконтроль» засвідчив його негативну інтегрованість на статистично значимому рівні з фактором О «впевненість в собі-тривожність» в усіх підгрупах полезалежних студентів. Натомість в підгрупах поленезалежних статистично значимих кореляційних зв'язків між означеними факторами не виявлено.

...