Особливості державної сімейної політики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Особливості державної сімейної політики в Україні

1.1 Соціально - демографічні дослідження стану молодих сімей в Україні

1.2 Напрямки державної сімейної політики в Україні

Розділ 2. Технології соціальної роботи з молодою сім'єю

2.1 Особливості соціальної роботи з молодими сім'ями в Україні

2.2 Інноваційні технології як ефективна форма підготовки молоді до сімейного життя

Висновки

Бібліографія

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сім'я є складним соціокультурним явищем. Вона представляє собою практично всі аспекти людської життєдіяльності і виходить на всі рівні соціальної практики: від індивідуального до суспільно-історичного, від матеріального до духовного. На сучасному етапі в житті українського суспільства сім'я та сімейний добробут серед переліку цінностей людини виходить на чільне місце. Особливо важливим для українського суспільства, яке шукає дійсні принципи власного розвитку, є дослідження проблем молодої сім'ї її взаємодії з суспільством, зумовлене необхідністю пошуків і впровадження в соціальну практику принципів розвитку суспільства і людини.

Негативні явища повсякденного життя, такі, як інфляція, соціальна і політична нестабільність, відсутність правових гарантій, невизначеність майбутнього і навіть сама ситуація соціальних змін дають поштовх соціальній дезадаптації людей у багатьох її проявах і розвитку девіацій. Завдяки цьому ієрархія загальнолюдських цінностей в індивідуальній свідомості зазнала істотної деформації. Цей процес, обтяжений станом хронічного емоційного стресу, охопив усі верстви населення і вплинув на складні соціальні структури. В умовах, що склалися особливого значення набувають міжособові стосунки, яким в більшій мірі, ніж інші соціальні структури, здатна забезпечити гармонійна сім'я.

Численні наукові дослідження свідчать про актуальність потреби соціально-педагогічного дослідження сім'ї, пошуку закономірностей функціонування сучасних молодих родин. До проблем молодої сім'ї зверталися такі науковці: А.Макаренко, В.Постовий, Т.Алєксєєнко, О.Черкасова (формування педагогічної культури батьків) [2, 9]; В.Сухомлинський, З.Зайцева, Д.Луцик, В.Кравець, В.Стахневич (підготовка молоді до сімейного життя) [2, 21]; А.Алексюк, І.Звєрєва, А.Капська, Л.Коваль, А.Терещенко (науково-педагогічні засади існування системи соціальних служб для молодої сім'ї) [6, 12].

Сучасна криза сім'ї пов'язана з цілою низкою суперечностей, найважливіша з яких виникає між суспільством і сім'єю. В умовах зміни демографічних процесів в Україні, що характеризуються кризовим станом: зростання кількості розлучень; самотніх людей; перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності; залишається високою материнська і дитяча смертність; смертність чоловіків і жінок працездатного віку, через що зберігається високий рівень овдовіння і сирітства простежується негативний вплив цих чинників на функціонування інституту сім'ї.

Усі ці болючі проблеми трансформації сучасної молодої сім'ї неможливо вирішувати без цілеспрямованої державної сімейної політики, яка набула особливого значення.

Проблема формування сучасної молодої української сім'ї досліджувалась недостатньо, тому виникла потреба детально розглянути аспекти демографічного розвитку на сучасному етапі. У зв'язку з цим наведена тема дослідження є актуальною та викликає особливий інтерес для дослідження.

Об'єкт дослідження: державна сімейна політика в Україні.

Предмет дослідження: інноваційні технології соціальної роботи з молодою сім'єю.

Мета дослідження: зробити теоретичний аналіз особливостей інноваційних технологій соціальної роботи з молодою сім'єю

Для реалізації поставленої мети визначено наступні завдання дослідження:

1. Проаналізувати психолого - педагогічну літературу з даної проблеми;

2. На основі соціально-демографічної характеристики молодої сім'ї розкрити особливості її сучасного існування;

3. З'ясувати особливості та сутність державної сімейної політики в Україні;

4. Проаналізувати ефективність інноваційних технологій соціальної роботи з сім'єю.

Методи дослідження : статистичний, аналітичний, узагальнення, обробка, вивчення і аналіз літературних джерел.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

1.1 Соціально-демографічні дослідження стану молодих сімей в Україні

Катастрофічна демографічна ситуація в Україні в цілому та в її регіонах, вкрай недостатня наукова розробленість цієї проблеми і, як наслідок, практична відсутність обґрунтованих прогнозів демографічних змін, не розвиненість державної та регіональної демографічної політики зумовили потребу комплексного дослідження процесів відтворення населення та їх типізації. Демографічна криза, спровокована, в свою чергу, кризовим станом економіки, зумовлює необхідність посилення уваги до сім'ї як первинного осередку відтворення населення. Першочергово це стосується дітородної ситуації в молодих сім'ях. Саме останні набувають вирішальної ваги як суб'єкти і об'єкти економічної, демографічної і загалом - всієї соціальної політики. З ними пов'язані перспективи подолання демографічної кризи і реалізація концепції розвитку людності України.

Згідно з порівняно стійкими традиціями шлюбно-сімейної ментальності українське населення проживає переважно сім'ями. Ринкова економіка змінює структуру матеріального забезпечення відтворення населення: воно все більшою мірою перекладається на прибуток від особистої праці і на сім'ю. Домашнє підсобне господарство і шлюбно-родинні стосунки у перехідний період сприяють виживанню населення, вони полегшують адаптацію до нових умов і тим самим пом'якшують соціальну напругу в сім'ї та суспільстві [15, 29]. Отже, в сучасний період посилюється роль сім'ї у відтворенні населення, а також у суспільному і особистому житті. Проте, труднощі перехідного періоду ускладнюють адаптацію молодої сім'ї до нових умов життя. Зазнає деформацій демографічний потенціал шлюбно-сімейної структури населення як бази його відтворення. Йдеться про необхідність та можливості як народження бажаної для подружжя, сім'ї, суспільства кількості дітей, так і забезпечення передумов для гармонійного материнства і дитинства, виховання дітей здоровими і соціально благополучними. До найбільш конфліктних і гостропроблемних деформацій і негативних структурних зрушень у шлюбно-сімейній сфері, які є проявом демографічної кризи, відносяться: різке зниження рівня показників шлюбності та зріст кількості розлучень і тенденції до наростання офіційно не оформлених шлюбно-сімейних стосунків; посилення регулювання народжуваності та поширення бездітності і безшлюбного материнства; збільшення кількості дітей-сиріт; зростання питомої ваги неповних сімей та посилення тенденцій до зменшення частки молодих сімей [24, 27].

Починаючи з 1993 року в країні стала зменшуватись чисельність населення. Так, на початок 2008 року вона становила 45,5 млн. чоловік, в тому числі міського - 34,3 млн. чоловік (68% від загальної чисельності населення).

Зменшення чисельності було обумовлено, насамперед, природним скороченням населення, яке за 2007 рік становило - 301,5 тис. чоловік. Основна причина природного скорочення населення України - зниження протягом тривалого часу рівня народжуваності і водночас - збільшення смертності. Так, якщо в цілому по країні у 1989 році кількість народжених на 1000 чоловік населення становила 13,3 чоловік, то в 2007 році - лише 8,7. Загальний коефіцієнт народжуваності в Україні ще ніколи не був таким критично низьким [8]. Співвідношення кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень не може не впливати на рівень народжуваності в Україні.

Так у 2007 році зареєстровано 345,0 тисяч шлюбів. Ніколи не перебували у шлюбі і одружилися вперше 73,9 % чоловіків і 74,7% жінок (в загальній кількості одружених відповідної статі у 2007 році). Повторно взяли шлюб у цьому році серед чоловіків 2,8% вдівців і 23,3% розлучених, серед жінок-вдів - 3,6% і розлучених - 21,7%. Неповнолітні чоловіки складали 0,7% наречених (2,3 тисячі осіб), а жінки - 9,3% (32,0 тисячі осіб).

Демографічна ситуація в Україні, що набула останніми роками стану гострої демографічної кризи, продовжує ускладнюватись і набирати катастрофічного характеру. Свідченням цього є абсолютне зменшення загальної чисельності населення, а також посилення міграційних та депопуляційних процесів.

Дуже яскраво виявляються територіальні відмінності в демографії: за рахунок яких регіонів і в якому напрямку відбуваються процеси відтворення населення, а демографічна ситуація кожного регіону може стати базою, на якій ґрунтуватимуться моделі майбутнього стійкого відтворення народу України в цілому та окремих її регіонах; формування демографічної політики держави.

Отже, основними джерелами зміни чисельності населення України та його регіональних відмін є інтенсивність його природного приросту населення, та його міграції.

У молодих сім'ях по всіх поселеннях серед чоловіків і дружин більше половини (відповідно 55,4% і 57,9%) мають середню - загальну чи спеціальну освіту; понад 2/5 (43,0% чоловіків, 39,8% дружин) - вищу чи незакінчену вищу; лише 1,6% чоловіків і 2,3% жінок із неповною середньою і початковою освітою. В умовах зменшення кількості дітей в сім'ї і поширення ситуації відкладання народження первістків, дещо зменшується диференціація цього показника в залежності від освіти подружжя. Проте найвища частка сімей із 1-2 дітьми зафіксована в разі, коли подружжя має завершену фахову освіту, середню - спеціальну чи вищу. Вирішальне значення тут має освіта дружини. Серед усіх сімей з однією дитиною біля 3/4 - це сім'ї в яких дружина-мати має вищу чи середню спеціальну освіту; серед сімей з двома дітьми - їх понад 2/3 - 69,8%. Незакінчена фахова освіта не сприяє народженню навіть первістка. Незалежно від рівня освіти жінок понад 1/2 міських сімей - мають одну дитину і біля 1/4 - бездітні, що пов'язане з економічною скрутою та соціальною невизначеністю перехідного періоду.

На кожну молоду сім'ю припадає в середньому 1,6 утриманців, середня кількість дітей-утриманців - віком до 18 років - 1,5 чоловік [16].

Рівень середньодушового грошового доходу сімей значно диференційований залежно від демографічного виду сім'ї. В найбільш скрутному становищі перебувають багатодітні (з трьома і більше дітьми) і неповні сім'ї, в яких дітей виховує один із батьків, переважно мати. Головним джерелом доходів молодих сімей лишається заробіток за основним місцем роботи у 9/10 міських і сільських сімей. Біля 2/3 міських сімей мають регулярну допомогу від батьків: кожна друга сім'я - продукти харчування, біля 1/5 - кошти на речі довгострокового користування; лише кожна четверта сім'я не отримує ніякої матеріальної допомоги від родичів. Вважають, що за останні 3 роки матеріальне становище сім'ї погіршилось - 2/3-4/5 подружніх пар ( 67,1%); дещо покращилось - (12,8%) [19].

Від матеріальних умов сім'ї значною мірою залежать можливості належного виховання дітей, особливо, якщо взяти до уваги поширеність платних послуг спеціалізованої сфери. За оцінками чоловіків і дружин лише кожна п'ята сім'я виховує дітей на цілком достатньому рівні; майже кожна друга не має для цього матеріальних умов і кожна п'ята - часу, внаслідок надзвичайної зайнятості батьків з метою матеріального забезпечення сім'ї, найбільш гостропроблемна ситуація з вихованням дітей, коли подружжя має неповну середню або початкову освіту, незавершену професійну підготовку; у біля 2/3 таких сімей відсутні для цього матеріальні можливості. Майже третина сімей, у яких є діти, відмітили, що вони відвідують державні безкоштовні навчальні заклади (школи, гімназії, ліцеї), 3,2% сімей посилають дітей у державні частково оплачувані заклади, 0,3% сімей - у приватні. Школи естетичного виховання, спортивні та різні курси і гуртки відвідують діти відповідно з 4,3%; 4,5% та 1,6% сімей. Дітей дошкільного віку, які відвідують дитячі дошкільні заклади, мали 47,4% сімей, з них відвідували державні та відомчі дитячі дошкільні заклади діти із 47,2% сімей, а приватні - із 0,2% сімей. Не всі діти дошкільного віку відвідують дитячі садки. П'ята частина сімей, у складі яких є діти, доглядають за ними самі (мама або бабуся не працює), для 8% таких сімей занадто дорогі послуги, для 4% - утримання незадовільне; 2,5% сімей хотіли б віддати дітей у приватний заклад з добрим вихованням [17].

До найгострішої проблеми шлюбно-сімейної ситуації людей молодого віку належать житлові умови. Окремий будинок чи квартиру має 2/5 молодих сімей, решта (біля 2/3) власного житла не мають. Проживає в окремому будинку чи квартирі разом з батьками кожна третя сім'я (36,2%); наймає квартиру кожна десята сім'я; 13,9% - проживають у гуртожитках чи квартирах комунальних та готельного типу. Частіше разом з батьками проживають подружжя без дітей та ті, що мають одну дитину, відповідно 1/3-1/2. При взятті шлюбу мали окреме житло (чоловік чи дружина) 13,5% від усіх опитаних сімей; лише кожна четверта сім'я (24,9%) отримала будь-яке житло протягом перших чотирьох років шлюбу. Не має надій на покращення житлових умов у найближчий період половина сімей; отримати державну квартиру сподівається лише 14,4% сімей. Отже, своєчасне забезпечення житлом з метою поліпшення дітородної ситуації в молодих сім'ях, та створення умов для виховання дітей здоровими лишається гостропроблемним [13, 18].

На стан відтворення населення ще тривалий час негативно впливатиме забруднення регіонів України радіоактивними елементами. Майже 3,7 млн. чоловік проживає на територіях із різним ступенем радіоактивного забруднення. Різноманітні чинники, пов'язані з цим явищем, зумовлюють погіршення показників демовідтворення та відтворення трудових ресурсів. Передусім, це стосується тяжких наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Станом на 1 січня 1998 року чисельність громадян, які мають статус постраждалих внаслідок катастрофи на ЧАЕС, становила 3,2 млн. чоловік, що складає більше 6% від загальної чисельності населення України. Майже 5% населення (2,3 млн. чоловік) проживає зараз на території, яка зазнала радіоактивного забруднення, із них діти у віці до 14 років - 523,0 тисяч чоловік, підлітки у віці 15-17 років - 104,6 тисячі чоловік. Області, що входять у Центральний та Столичний регіони, особливо в поліські частини Київської та Житомирської областей, стали регіоном демографічної катастрофи. Як свідчать соціологічні дослідження, в окремих населених пунктах майже повністю відсутні демографічні умови відтворення людей. Тут переважають сім'ї, що складаються з однієї-двох осіб перед пенсійного віку. Навіть сім'ї з трьох осіб формуються, переважно на базі родинних зв'язків дорослих людей, при майже повній відсутності дітей. Якщо ж додати до цього негативний вплив радіоактивного забруднення на фізичний та психічний стан населення, то з високим ступенем ймовірності можна стверджувати, що й цей регіон не можна вважати серйозним джерелом відтворення населення України. Забруднення навколишнього середовища (хімічне, радіаційне) привело до того, що в 1990 році парламент України проголосив нашу державу зоною екологічної небезпеки [17, 30].

Негативні тенденції в демографічних процесах призводять до поступового постаріння населення і зниження середньої очікуваної тривалості життя при народженні.

Таким чином, неухильно прогресуюча тенденція постаріння населення, що супроводжується такою негативною демографічною характеристикою, як зниження народжуваності, зменшення загальної чисельності населення на фоні високої смертності населення працездатного віку, обумовлюють надзвичайно складну ситуацію України в області народонаселення. Скрутні умови життя негативно позначаються на здоров'ї, особливо дітей, не сприяють реалізації належним чином виховного і загально-соціального потенціалу молодих сімей. Дітородна ситуація у сім'ях повинна стати приоритетним об'єктом державної соціально-демографічної політики та уваги всієї громадськості. До найгостріших проблем людей молодого віку відносяться: низький рівень доходів і споживання, особливо харчування, труднощі забезпечення житлом, проблеми зайнятості молоді і упорядкування трудового навантаження жінок на засадах їх гнучкої зайнятості, підвищення конфліктності шлюбно-сімейних стосунків і зниження демографічної культури, посилення дезінтеграції зв'язків молодої сім'ї, як осередку відтворення населення із спеціалізованою сферою і державними закладами.

Головні напрями концептуально нової державної і регіональної сімейної політики повинні мати в полі свого зору всі означені сфери життя сімей. Враховуючи обмеженість матеріальних ресурсів у держави для вирішення житлової проблеми молодих сімей, необхідно приділити особливу увагу досвідові інших країн стосовно поширення застосування кредитів. Біля 1/2 сімей погодились би взяти кредити під будівництво чи купівлю житла, а також побутових предметів довгострокового користування. Поліпшення умов для реалізації дітородної і виховної функції стосується своєчасного створення матеріальної бази сім'ї, забезпечення необхідного рівня доходів, підготовки молоді до виховання дітей і виконання шлюбно-сімейних обов'язків. За аналізом даних соціологічних досліджень по структурі мотивацій найбільш обтяжливими для сімей проблемами превалюють ті, які стосуються матеріального їх забезпечення. На них припадає понад 4/5 мотивацій; серед цих мотивацій кожна третя сім'я (34,9%: 33,1% у містах і 39,5% у селах) вважає занадто низькою заробітну плату і звертає увагу на труднощі матеріального утримання дітей. Найбільш обтяжливі проблеми матеріального забезпечення для багатодітних (з трьома і більше дітьми) і неповних сімей, у яких дітей виховує одна мати. Кожна сьома сім'я має проблеми особистих стосунків і виховання дітей; тільки кожна п'ята вважає, що виховання дітей здійснюється на достатньому рівні. Майже 2/3 чоловіків і більше половини жінок вважають, що зайнятість жінки і її трудове перевантаження несприятливо позначаються на зміцненні шлюбно-сімейних стосунків [17].

Отже, внаслідок відсутності належних матеріальних умов молоді люди відкладають шлюби і народження дітей “до кращих часів”, це свідчить про гостропроблемну шлюбно-сімейну, зокрема дітородну ситуацію, яка є проявом демографічної кризи. Розв'язання проблем молодих сімей потребує посиленої уваги до них як до об'єктів соціально-демографічної політики. З цими сім'ями пов'язані перспективи зупинення депопуляції і переміни тенденцій народжуваності і відтворення населення України на краще.

1.2 Напрямки державної сімейної політики в Україні

Соціальний інститут сім'ї потребує прийняття невідкладних заходів щодо його зміцнення і розвитку. Досвід світового товариства переконливо доводить, що інституціональні проблеми сім'ї більш ефективно вирішуються за допомогою спеціально організованої системи державної сімейної політики. Її суспільна значимість обумовлена специфічними проблемами сім'ї, необхідністю взаємної адаптації держави і сім'ї, підвищенням її ролі в суспільному розвитку, оптимізацією діяльності інших соціальних інститутів в інтересах сім'ї.

Особливого значення державна сімейна політика набуває за сучасних українських умов, коли сім'я зазнає трансформаційних процесів, які проходять хворобливо і суперечливо, переплітаються з гострими проблемами, викликаними соціально-економічною кризою. Водночас, коли сімейна політика як система діяльності держави ще не склалася, заходи, що вживаються в соціальній практиці, не охоплюють необхідного комплексу проблем, мають короткостроковий характер, і, як наслідок, докорінні інтереси соціального інституту сім'ї цілеспрямовано не враховуються.

За часів УРСР політика щодо сім'ї, переважно, ототожнювалася з соціальною, а інституціональні інтереси сім'ї свідомо не враховувались. Держава виходила із своїх економічних, виробничих, оборонних потреб, демографічної ситуації, необхідності забезпечення країни дешевою робочою силою. При цьому жінки максимально залучалися в суспільне виробництво, діти - в систему суспільного виховання. Члени їх сім'ї проводили переважну частину свого часу поза сім'єю, займалися виробничими і громадськими справами [14].

У перші післяреволюційні десятиліття існувала ідеологічна установка на соціальну політику “одержавлення” сім'ї, що суттєво прискорило процеси руйнування патріархальної сім'ї, її переорієнтування на позасімейні цінності, передачу безпосередньо державним інститутам деяких традиційно сімейних функцій. Неоднозначну роль в життєдіяльності сім'ї відіграли індустріалізація і колективізація. Руйнування сімейної економіки і виробництва позбавили сім'ю додаткових доходів, а країну такої галузі народного господарства, як сімейне підприємництво. Дезорганізація сімейного виховання зменшила вплив сім'ї на процеси розвитку дітей. Загострилися проблеми фізичних і психологічних перевантажень, погіршення здоров'я жінок, бездоглядності дітей, злочинності серед неповнолітніх [11].

Політика щодо сім'ї проявлялася переважно в регулюванні шлюбно-сімейних відносин, стимулюванні народжуваності, матеріальній підтримці сімей з дітьми. В період з 20-х до першої половини 30-х років ця політика зосереджувалась на допомозі міським жінкам, які поєднували материнські обов'язки з працею в суспільному виробництві [26]. Починаючи з другої половини 30-х до 70-х років особлива увага приділялась високій народжуваності і багатодітності, що було пов'язано з великими втратами населення в роки Великої Вітчизняної війни. У 70-80-х роках держава концентрує зусилля на подоланні малозабезпеченості сімей з дітьми, стимулюванні народжуваності, підтримці батьків у вихованні дітей [23]. Оцінюючи вжиті у той період заходи, слід зазначити, що крім їх обмеженості, викликаної як ідеологічними, так і іншими чинниками командно-адміністративної системи, вони відіграли важливу роль у забезпеченні соціального захисту материнства та дитинства [5, 25].

В останнє десятиліття в діяльності держави щодо сім'ї формуються певні позитивні тенденції. Суспільством усвідомлюється необхідність глобальних заходів щодо зміцнення сім'ї, сімейної політики. Підвищилася увага регіонів до проблем сім'ї, створюються територіальні органи влади, до сфери яких безпосередньо входять розв'язання її проблем, аналіз становища, розвиток соціального обслуговування. Розпочався процес формування громадських організацій, об'єднань, діяльність яких відбиває інтереси сім'ї. Наприклад, в останні роки були створенні і діють такі організації, як Всеукраїнська спілка багатодітних сімей, Дитячий фонд України, Рада солдатських матерів, Союз Українок, Жіноча громада, Спілка жінок України, завданням яких є поліпшення становища сімей, соціально-економічних умов їх життя, всебічний розвиток сім'ї, надання сім'ям різнобічної допомоги.

Тенденція зростання відповідальності держави за сім'ю знайшла відображення в законодавстві країни. У Конституції України зазначається, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст.48), закріплюються і гарантуються соціальні права щодо шлюбу і сім'ї, і наголошується, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Кодекс про шлюб та сім'ю України із змінами і доповненнями спрямований на подальше зміцнення сім'ї, побудову сімейних відносин на добровільному шлюбному союзі жінки і чоловіка, вільному від матеріальних розрахунків почутті і любові, дружби та поваги всіх членів сім'ї, всебічну охорону інтересів матері і дитини. Кодекс регулює сферу шлюбно-сімейних взаємин і встановлює порядок і умови укладання шлюбу, розірвання шлюбу і підстави для цього, порядок визнання шлюбу та сімейні обов'язки. Важливим принципом сімейного права є принцип моральної і матеріальної підтримки нужденних членів сім'ї [17].

Значні зміни щодо покращення становища сімей передбачені і в житловому законодавстві. Державна сімейна політика ґрунтується на розумінні сім'ї як найголовнішої цінності кожної людини зокрема і суспільства взагалі. Для більш ефективної допомоги держави щодо планування сім'ї Постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 1995 року № 736 затверджена довгострокова і багатопланова “Національна програма планування сім'ї”, заходи якої спрямовані на зміцнення інституту сім'ї. Широке коло проблем молодих сімей, студентських сімей входить до компетенції сімейної політики. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову “Про додаткові заходи щодо реалізації молодіжної житлової політики”, якою затверджено положення “Про порядок надання пільгового довгострокового державного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла”. Створено та діє: Фонд сприяння розвитку молодіжному житловому будівництву [18].

Державна сімейна політика передбачає додаткові пільги і компенсації сім'ям, які виховують дітей-інвалідів, прийомних дітей, сім'ям переселенців, сім'ям безробітних, сім'ям, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У числі проблем, які вимагають негайного вирішення, є безпритульність дітей і підлітків, зростання кількості дітей-сиріт. Ці причини безпосередньо чи опосередковано зумовлені ситуацією в сім'ї, тобто це теж входить до компетенції сімейної політики. В Україні законодавством встановлені різні форми утримання дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення (як пріоритетна форма), опіка, піклування тощо. Поширеною формою родинного виховання є будинки сімейного типу. Законодавством закріплено ряд заходів щодо сім'ї та жінок: створення матеріальної та соціально-економічної бази для зміцнення сім'ї та поліпшення становища жінок; посилення ролі жінки у національно-культурному, духовному розвитку суспільства, у процесі державотворення та соціально-економічному розвитку; підвищення результативності діючих заходів щодо охорони материнства та дитинства, забезпечення здорового генофонду країни; створення сприятливих умов для повноцінного розвитку та виховання дітей у сім'ї [25, 30].

Сімейна політика в Україні як діяльність держави, політичних партій, громадських організацій, спрямована на відродження сім'ї, сімейного способу життя, повернення сім'ї соціальних функцій, зміцнення сім'ї як соціального інституту, робить тільки перші кроки на шляху свого розвитку і становлення.

Структури, які мають вирішувати питання життєдіяльності сімей, жінок і дітей, створені на різних рівнях влади, як законодавчій, так і виконавчій. Так, у структурі Верховної Ради України функціонують Комітет з питань соціальної політики та праці; Комітет з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства; Комітет з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту; Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, завданням яких є вдосконалення законодавства стосовно різних аспектів становища сімей у суспільстві.

Головна увага Державного комітету як центрального органу виконавчої влади повинна спрямовуватись на удосконалення існуючої та створення нової законодавчої бази щодо реалізації державної сімейної політики. На розгляд Кабінету Міністрів України підготовлено ряд проектів Законів, постанов з метою покращення становища сімей з дітьми, удосконалення системи соціальної захищеності найбільш вразливих категорій сімей. Визначено правові, економічні та соціальні основи державної політики щодо охорони дитинства в Україні, встановлено визнані у всьому світі права дитини та передбачено механізм їх захисту. Вперше у законодавстві держави було дано визначення багатодітної та прийомної сім'ї, дитини-сироти.

Завданням Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, місцевих органів влади з цих питань на засадах державної сімейної політики є забезпечення та реорганізація Національних та державних програм поліпшення становища дітей, жінок, сімей, молоді.

Для вивчення реального становища сімей в Україні вперше було сформовано банк даних різних категорій сімей, підготовлено ситуаційний аналіз щодо чисельності, структури та складу сімей в Україні, забезпечено постійний контроль за дотриманням чинного законодавства стосовно сімей з дітьми, зокрема за виплатами на місцях державної допомоги сім'ям з дітьми.

3 метою проведення цілісної сімейної політики, щодо створення сприятливих умов для всебічного розвитку міцної і заможної української родини Державним комітетом розробляється міжгалузева програма “Українська родина” [30].

В Україні щорічно відзначають Міжнародний день сім'ї та Тиждень планування сім'ї, День захисту дітей, День Матері, що підвищує статус жінки-матері в суспільстві та відроджує традиції сімейної педагогіки в українському суспільстві. Проводяться різні акції в межах проведення яких кожній сім'ї, яка мешкає в регіоні, де проводиться захід, надається можливість одержати кваліфіковану допомогу провідних юристів, педагогів, медиків та психологів, відвідати усією родиною святкові вечори та концерти.

Щоб привернути до проблем сім'ї широкі кола громадськості, активізувати та скоординувати роботу місцевих органів самоврядування та громадських організацій проводяться Всеукраїнські естафети “Велика родина”. Протягом двох місяців у всіх містах, селищах та селах проходять різнопланові заходи під патронажем виконавчої влади, які мають на меті покращити становище незахищених категорій населення: теле-, радіо марафони, виступи і концерти місцевих аматорських колективів, благодійні акції з залученням спонсорів.

Розробляються та запроваджуються нові форми роботи з сім'ями різних вікових груп, наприклад експериментальні майданчики “Родинний дім”. На їх базі необхідно надавати сім'ям консультативну допомогу із залученням провідних фахівців з різних галузей, здійснювати правовий та соціальний захист різних категорій сімей.

Відповідно до національного плану дій щодо поліпшення становища жінок та підвищення їх ролі у суспільстві у Києві відбувся перший Всеукраїнський конгрес жінок “Жінка на порозі XXI століття: становище, проблеми, шляхи соціального розвитку”. Робота Конгресу, участь у ньому видатних жінок-політиків, Президента України, Прем'єр-міністра, керівників та працівників міністерств та відомств, представників посольств, делегатів від зарубіжних жіночих організацій мали широкий резонанс, активно висвітлювались засобами масової інформації. За його результатами підготовлено проект закону України “Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України”, прийнято постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження комплексних заходів щодо посилення охорони материнства та дитинства” [30].

Державному комітету підпорядкований Український державний центр соціальних служб для молоді, завданням якого є створення системи соціального обслуговування та соціальної допомоги молоді і молодим сім'ям в Україні, сприяння діяльності соціальних служб для молоді на місцях. Створено широку розгалужену систему, яка спроможна ефективно надавати інформаційну, психологічну, методичну, педагогічну, організаційну допомогу молодим сім'ям. Особлива увага діяльності центрів акцентується на соціальній підтримці кризовим сім'ям, соціальній роботі з дівчатами-підлітками, соціальній підтримці неповнолітніх та одиноких матерів, молодих жінок, що зазнали насильства, соціальній підтримці дітей з особливими потребами та дітей-сиріт.

Об'єктивно підвищується роль науки щодо вивчення життєдіяльності сім'ї, виявлення загальних закономірностей і особливостей її функціонування і розвитку. Під порядкуванням Державного комітету України функціонує Український інститут соціальних досліджень, основними напрямами діяльності якого є: проведення фундаментальних та прикладних досліджень з проблем сім'ї, жінок, молоді та дітей; вивчення процесу соціалізації молоді в період змін суспільно-економічних відносин; розробка економічних, соціальних, організаційно-правових механізмів формування і проведення державної політики в Україні стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей; розробка теорії та практики засад реалізації соціальної політики та соціальної роботи. Інститут здійснює фундаментальні та пошукові дослідження з актуальних питань державної політики щодо поліпшення становища сім'ї і жінок, заохочення материнства, забезпечення здорового, всебічного розвитку дітей і молоді. Інститут бере участь у розробці проектів законодавчих актів щодо вирішення проблем сім'ї, жінок, молоді та дітей. У його складі функціонує Центр дослідження сім'ї та жінок, який реалізує такі наукові проекти: “Молода сім'я в Україні”, “Сім'я та шлюб очима молоді”, “Соціально-демографічний портрет студентської сім'ї в Україні”, “Соціальні орієнтації сімейної молоді”, “Соціальні проблеми становища сільської родини в умовах розбудови незалежної України” [17].

Отже, основними напрямами реалізації державної сімейної політики стосовно сім'ї є:

ь поліпшення матеріальних умов життєдіяльності сім'ї та забезпечення її стабільного існування;

ь забезпечення належного співвідношення зайнятості у суспільному виробництві з виконанням сімейних обов'язків;

ь забезпечення охорони здоров'я сім'ї;

ь розвиток системи соціально-консультативної допомоги населенню.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З СІМ'ЄЮ

2.1 Особливості соціальної роботи з молодими сім'ями в Україні

сім'я соціальний молодий демографічний

Соціальна робота із сім'ями посідає найважливіше місце в діяльності центрів соціальних служб для молоді, тому що багато соціальних проблем коріняться саме в сім'ї, а вирішення соціальних проблем сучасної молоді (її працевлаштування, творчий розвиток і самовизначення, організація змістовного відпочинку та дозвілля, профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі тощо) сприятиме шлюбності, народженню бажаних і здорових дітей, якісному вихованню. Саме у сім'ї створюються умови для нормального, позитивного розвитку молоді, раціональної організації спілкування, діяльності та відпочинку.

Проводиться індивідуальна, індивідуально-групова, масова робота. Кожний з напрямів має свої форми і методи роботи, які допомагають більш ефективно досягти поставленої мети. Серед основних, найбільш ефективних форм роботи соціальної підтримки молодої сім'ї слід відзначити такі: клуби молодої сім'ї, школи батьківської підтримки, консультативні пункти, відеолекторії, служби знайомств, пошта довіри, благодійні акції, семінари, конференції, круглі столи, культурно-розважальні заходи, корекційний театр, експериментальні майданчики [3].

Найбільш поширеними при реалізації програм цього напряму є такі методи роботи, як лекції, бесіди, диспути, консультації (індивідуальні, групові), тренінгові заняття, рольові ігри, тестування, проективні методики, конкурси, сімейні вечори, свята, шоу-програми, фестивалі, спортивні змагання, ігри, різні види соціальної допомоги, в тому числі матеріальна.

До найбільш ефективних форм і методів роботи з молодою сім'єю відносять :

1. Підготовка молоді до сімейного життя.

2. Робота з сім'ями по стабілізації сімейних стосунків

3. Сімейна психотерапія

Підготовка молоді до сімейного життя. Працівники соціальних служб вважають, що найбільш ефективною для вирішення даної проблеми є просвітницька робота, яка здійснюється через постійно діючі лекторії, зустрічі в молодіжних аудиторіях старшокласників, учнів ПТУ, шкіл-інтернатів, ліцеїв, коледжів, студентів технікумів і вузів. Зазначимо, що лише у Чернігівській області діє 20 таких лекторіїв. Завдання лекторіїв - сформувати у молоді адекватні шлюбно-сімейні уявлення, допомогти їм оволодіти знаннями про індивідуальні особливості людини, культуру сімейних взаємин, сексуальну культуру, сімейні традиції, профілактику вагітності, захворювань, що передаються статевим шляхом, планування сім'ї та репродуктивне здоров'я. Такі лекторії працюють у багатьох обласних центрах соціальних служб для молоді.

Крім лекторіїв важливу роль у підготовці молоді до сімейного життя відіграють індивідуально-психологічні консультації, а також тренінги, семінари.

У ході реалізації програм по підготовці молоді до сімейного життя центри тісно співпрацюють з центрами планування сім'ї, які допомагають соціальним службам здійснювати інформаційно-просвітницьку, консультативну роботу в цьому напрямі. Надають допомогу медико-генетичні кабінети, куди може звернутись молодь з питань спадкової патології [17].

Цікавою є робота експериментального майданчика, створеного при Бердичівському центрі (Житомирська область) спільно з Центром планування сім'ї. Розроблено систему роботи по статевому вихованню, яка реалізується в усіх навчальних закладах. Лекції викладають як спеціалісти соціальної служби, так і Центру планування сім'ї. Розроблено факультативний курс “Психологія дошлюбної поведінки. Гігієна. Формування знань з статевої культури”.

У цьому ж напрямі працює і Сумський центр, який спільно з Центром плавання сім'ї і репродукції населення проводить лекції, консультації із залученням лікаря-гінеколога, сексопатолога. Широко використовують відеоматеріали. Так, у Житомирській області працюють 5 відео-лекторіїв з питань статевого виховання. Київським центром підібрані, тиражуються і вдаються для роботи в області відео-матеріали з питань планування сім'ї, статевого виховання. До роботи в цьому напрямі залучається і місцеве телебачення [30].

Однією з форм підготовки молоді до сімейного життя є організація діяльності служби знайомств. Мережа таких служб щорічно розширюється, вони утворюються не лише при обласних, а й у районних, міських центрах. Їх завдання - допомогти абонентам вирішити особисті проблеми у спілкуванні, з культури поведінки, створення власного іміджу. З цією метою з абонентами постійно працюють консультанти - психологи, які проводять індивідуальні, групові заняття. Крім того, раз на квартал або півріччя організовуються вечори відпочинку, конкурсні програми, які допомагають абонентам краще познайомитись один з одним.

Центри значну увагу приділяють роботі з питань соціальної адаптації жіночої молоді. Актуальним у діяльності центрів з жіночою молоддю є надання допомоги в оволодінні комплексом психолого-педагогічних, методичних знань та навичок, необхідних для самоствердження особистості, створення міцної та здорової сім'ї, збереження репродуктивного здоров'я жінок, профілактика жіночої злочинності. З цією метою запроваджуються такі форми роботи, як навчання у вечірній жіночій гімназії, діяльність різноманітних клубів для дівчат та молодих жінок, а також масові заходи (конкурси, виставки), навчальні курси (семінари, лекції, бесіди, тренінгові центри, круглі столи).

Спеціальну роботу проводять з тими, хто подав заяву до РАГСу. У більшості обласних, районних, міських центрів встановлені ділові контакти із РАГСами, що дозволяє їм спільними зусиллями вирішувати багато проблем майбутнього подружжя.

Така робота при РАГСах проводиться за такими формами, як школи молодого подружжя, лекторії, консультативні пункти, консультативно-діагностичні служби тощо, які надають індивідуальне консультування кожної пари перед шлюбом, враховуючи їхні особливості, допомагають укласти шлюбний контракт, проводять психологічні тестування щодо готовності подружньої пари до сімейного життя, діагностику психічної сумісності, надають методичну, інформаційну допомогу. До роботи консультативних пунктів залучаються соціальні педагоги і психологи, юристи, лікарі, економісти. У центрах розробляються і розповсюджуються пам'ятки для майбутнього подружжя.

Робота з сім'ями по стабілізації сімейних стосунків.

Основною формою роботи центрів у цьому напрямі є створення консультативних пунктів, які надають психолого-педагогічну, юридичну, соціально-медичну, інформативну, психотерапевтичну допомогу молодим сім'ям, проводять психокорекційну роботу з окремими категоріями сімей, профілактичну роботу по запобіганню сімейних конфліктів.

Важливого значення набуває удосконалення форм і методів такої роботи. Так, на Волині започатковано таку інноваційну форму, як організація діяльності центру “Родинний дім”, що виступає осередком роботи з різними категоріями сімей. Утворюються служби підтримки молодої сім'ї, служби адаптації молодої сім'ї (Донецька область), консультативні пункти з питань молодіжного кредитування, отримання довгострокового кредиту на будівництво житла, молодіжного житлового будівництва (Чернівецький, Миколаївський, Харківський центри) [17].

Проте, як показує практика, найбільш ефективною формою роботи з молодими сім'ями в цьому напрямі є клуби молодої сім'ї. Клуб - це самодіяльне об'єднання, яке створюється відповідно до бажань та інтересів його членів. Характерною особливістю роботи клубу є демократичність, довірлива атмосфера, партнерство, повага один до одного. Така форма сприяє розвитку ініціативи, творчого потенціалу, дозволяє використовувати індивідуальний підхід у роботі з різними категоріями сімей. Всього створено і діють при центрах 158 клубів. Завданням клубів є не лише організація дозвілля молодих сімей, а й розвиток їх творчої ініціативи, пізнавальних інтересів, зміцнення сімейних стосунків, надання допомоги у вихованні дітей, освіта молодих батьків.

Одним з перспективних напрямів соціальної роботи є соціальна підтримка студентських сімей. Створюються клуби студентських сімей. Так, при Рівненському центрі такий клуб діє на базі студентського гуртожитку Інституту культури. Такий же клуб створено Закарпатським центром у студентському гуртожитку Ужгородського університету.

Однією з ефективних форм роботи з молодими сім'ями є культурно-масові розважальні заходи. Це не лише найбільш раціональна на даному етапі форма організації дозвілля молодих сімей, а й зміцнення і пропаганда кращих сімейних традицій, народних звичаїв, обрядів, пошук сімейних талантів, розвиток пізнавальних інтересів членів сім'ї, творчої ініціативи, обмін досвідом сімейного виховання, зміцнення взаємовідносин у сім'ї, відродження родинно-побутової культури українського народу, збереження духовної спадщини, подружньої вірності, любові до дітей, поваги до батьків, поважного ставлення до родини.

Цей напрям діяльності центрів реалізується за такими формами і методами: тижні планування сім'ї; святкування Міжнародного дня сім'ї; календарні, православні, релігійні свята; обласні конкурси молодих сімей: “Родинна веселка”, “Роде наш красний, роде наш творчий...”, “Чарівне подружжя”, “Історія моєї родини”.

Спочатку такі конкурси відбуваються в районах та містах області, де збираються кращі пари для подальшої участі на обласному рівні: конкурси, вечори студентських сімей. Луганським центром проводився обласний шоу-конкурс “Творча студентська сім'я”; вечори молодих сімей “Яке це щастя бути разом”; свято молодих сімей - обряд буковинського весілля (Чернівецький центр); свята-конкурси: “Серця двох”, “Моя сім'я”, “Любов з першого погляду”; виставки декоративно-прикладного, художнього мистецтва “Світ очима дітей”; фестивалі сімей, сімейних творчих колективів. Творчі конкурси: сімейних ерудитів “Від роду до народу”, кращий міні-твір: “Сім'я - ключ до щастя”, “Співуча родина”, “Мій літопис сім'ї”, “Роде наш красний, роде наш прекрасний”, а також “Сім'я - сім Я”, сімейна гра “Щасливий випадок”, обласний конкурс плакатів “Родинне дерево”, фотовиставка “Сімейний вернісаж”, конкурс дитячого малюнка “Моя сім'я”, конкурс на краще молоде подвір'я (з використанням українських народних традицій) [17].

Сімейна психотерапія.

Сімейна психотерапія - один із напрямів роботи центрів з молодою сім'єю. У Донецькій області у п'яти районних та міських центрах працюють консультативні пункти по профілактиці сімейних конфліктів, проводяться індивідуальні консультації, психотренінги з виведення із стресових станів. У консультативних пунктах місцевих центрів, а також при кабінеті екстреної психологічної допомоги надаються медико-психологічні консультації конфліктним сім'ям (Волинський центр). У межах цього проекту проведено ряд психологічних ток - шоу, психологічних тренінгів [30].

Висвітлення проблеми у засобах масової інформації: радіопередачі, публікації, телепрограми. Всі центри активно співпрацюють із засобами масової інформації. Для реклами заходів, які проводять центри, ведуться репортажі по радіо, створюються цілісні радіопередачі. Крім того, у деяких областях створено спеціальні радіопередачі з проблем молодої сім'ї. Наприклад: “На молодіжній хвилі - молода сім'я” (щомісячна програма Чернівецького центру); рубрики радіожурналу “Радість сімейного спілкування” (Вінницький центр), “Сімейний затишок” (Полтавський), “Батьківська школа” (Хмельницький); радіоклуб “Довіра” (Чернігівський). Систематично проводяться радіопередачі з проблем молодої сім'ї Житомирським, Рівненським, Запорізьким, Херсонським, Харківським центрами. У цілому обласними, районними, міськими центрами тільки протягом 2002 році було підготовлено і проведено понад 100 радіопередач з різних проблем сім'ї та сімейного виховання (планування сім'ї, багатодітні родини, сімейне спілкування, готовність молоді до шлюбу, передачі до Міжнародного дня сім'ї, Тижня планування сім'ї).

Широко використовується центрами і місцеве телебачення: репортажі, конкурси, вечори, свята сім'ї, виступи спеціалістів, а також місцева преса (обласні, міські, районні газети) для реклами, пропаганди діяльності центрів, надання інформаційно-консультативної допомоги молоді, яка готується до шлюбу, молодим сім'ям і молодим батькам тощо.

Переважна більшість центрів систематично проводить соціологічні, соціально-психологічні, психолого-педагогічні дослідження. Вони свідчать, що складності переходу до ринкових відносин позначаються на деяких функціях сім'ї. Зокрема, це зростання кількості розлучень. Так, у Донецькій області у кварталі 2008 року на 5 тисяч 536 укладених шлюбів маємо 4 тисячі 45 розлучень (73 %). Збільшується кількість одиноких матерів, неповних сімей, неповнолітніх матерів. У Полтавській області за січень-травень 2001 року укладено 3 тисячі 448 шлюбів, зафіксовано 2 тисячі 760 розлучень, або 80 % загальної кількості шлюбів; за той же період 2002 року - відповідно 3 тисячі 159 і 2 тисячі 855 (90%). Головні причини такого становища за даними дослідження - незадовільні матеріальні умови. Відсутність житла, психологічна безпорадність у такій ситуації, і як наслідок - порушення внутрісімейних зв'язків [30].

Аналізувалися дослідження з проблем молодої сім'ї, що проводились у 20 центрах, не лише обласними, а й міськими та районними центрами. Всього - 58 досліджень, у яких взяли участь 13137 респондентів. Щодо тематики досліджень, то вона така: мотиви вступу в шлюб, з'ясування кола соціальних, психологічних проблем молодих сімей, порівняльний аналіз соціального самопочуття різних категорій сімей, особливості сучасної благополучної сім'ї, особливості взаємовідносин між молодим подружжям, причини розлучень (Херсонський, Тернопільський, Волинський, Дніпропетровський, Полтавський, Севастопольський центри); проблеми сучасної студентської сім'ї (Харківський, Київський); проблеми виховання дітей в молодих сім'ях, взаємостосунки батьків та дітей (Волинський, Полтавський, Луганський, Херсонський, Дніпропетровський центри); проблеми сучасної багатодітної сім'ї (Херсонський, Тернопільський центри); підготовленість молоді до сімейного життя, культура статевих стосунків, ранні шлюби, знання молоді щодо сучасних методів контрацепції, планування сім'ї та збереження репродуктивного здоров'я, погляди сучасної молоді на сімейні стосунки (Автономна Республіка Крим, Донецький, Вінницький, Полтавський, Запорізький, Тернопільський, Житомирський, Миколаївський, Луганський, Рівненський, Київський, Дніпропетровський центри).

Розглянемо результати деяких досліджень. Так, за даними опитування Харківського центру “Становище студентських сімей” (147 респондентів), на перше місце висуваються матеріальне становище та житлова проблема. Лише третина з них одержує стипендію, 61% - працює у вільний час, 89,1% жінок і 39,1% чоловіків одержують матеріальну підтримку від батьків. Власну квартиру мають 20% студентських сімей, з батьками живуть 50% сімей, 2 % - наймають кімнату, 26,7% - проживають у гуртожитках (з них 85,2% мають окрему кімнату, 14,8% - не живуть разом). 35,6% студентських сімей мають дітей; 18,8% - чекають дитину; 45,6% сімей не передбачає і не планує народження дитини [30].

Опитування Луганського центру “Моя майбутня сім'я” виявило, що для сучасної молоді дуже важливим є інститут сім'ї, проте значна частина до сімейного життя не підготовлена, не вміє знайти вихід з конфліктних ситуацій, будувати позитивні стосунки з оточуючими.

Отже, аналіз проведених досліджень показує, що центри цілком виправдано значну увагу приділяють питанням підготовки молоді до сімейного життя, поширенню інформаційно-профілактичної роботи з питань статевої культури, збереження репродуктивного здоров'я не лише серед дівчат, а і серед юнаків, і це дає центрам конкретний матеріал для подальшої роботи з молоддю, молодими сім'ями, які потребують соціально-психологічної, соціально-медичної, психолого-педагогічної та інформаційну допомоги.

Політика стосовно сімей в Україні - один з пріоритетних напрямів суцільної соціальної політики держави. І перші кроки вже зроблено. Разом з тим, найближчим часом необхідно на законодавчому рівні концептуально визначити державні і суспільні підходи щодо зміцнення і підвищення статусу сім'ї в Україні. Це передбачає формування нового іміджу сім'ї в Україні, зміни її стану і статусу і потребує відповідної соціальної підтримки. Складовою цього мають бути не державна опіка сімей, а створення державою нових умов щодо реалізації економічних, соціальних і демографічних функцій, тобто самореалізації сім'ї і усіх її членів, відродженні традиційно міцної, економічно спроможної і заможної української родини на основі нових соціально-економічних відносин, формування у населення потреб в реалізації прав на планування сім'ї, а саме: створення умов для народження бажаної кількості дітей та можливість гарантованого і належного їх виховання сім'єю та підготовка до самостійного життя.

Отже, серед проблем молодої сім'ї, які викликають особливе занепокоєння у суспільстві, слід назвати:

ь непідготовленість молоді до сімейного життя;

ь зростання кількості розлучень; незайнятість членів сім'ї у процесі суспільного виробництва;

ь значні житлово-побутові проблеми;

ь погіршення якості сімейного виховання;

ь відсутність у молоді чітких соціальних, моральних, духовних орієнтирів;

ь невміння самостійно орієнтуватись у змінюваних життєвих умовах;

ь зростання негативних явищ у молодіжному середовищі.

Для того, щоб сім'я як соціальний інститут українського суспільства в складних умовах перехідного періоду розвивалась і міцніла їй потрібна допомога державних і громадських установ. Тому сім'ям необхідна більш досконала юридична та практична допомога. Йдеться про запровадження чітких законодавчих ініціатив та виконавчих механізмів, а також надання дієвої соціально-педагогічної, психологічної допомоги нашим громадянам у вирішенні їх сімейних проблем.