Особливості державної сімейної політики в Україні

Загальнодержавна політика в Україні щодо молодої сім'ї, дитинства і материнства здійснюється на основі широкомасштабних програм. Реалізація цих програм сприятиме активізації уваги державних і політичних органів, громадськості до складних проблем сім'ї та їх вирішення. Їх суспільна значимість обумовлена специфічними проблемами сім'ї, необхідністю взаємної адаптації держави і сім'ї, підвищенням її ролі у суспільному розвитку, оптимізацією діяльності інших соціальних інститутів в інтересах сім'ї.

Важливого значення набула в Україні галузева “Національна програма планування сім'ї”. Внаслідок реалізації цієї програми підвищилась допомога сім'ям і окремим особам у розв'язанні питань щодо дітонародження, збереження здоров'я батьків і дітей, захисту прав інтересів сім'ї, жінок та дітей. Вжиті заходи дозволили створити діючу мережу центрів планування сім'ї, поширити принципи і методи більш оптимального планування сім'ї, удосконалити роботу реабілітаційних центрів для дітей з функціональними обмеженнями. Саме завдяки зваженості і обґрунтованості цієї програми вона стала важливим підґрунтям для розробки територіальних програм з урахуванням різноманітних особливостей і традицій населення регіонів. Реалізація програми відбувалася на основі інтеграції діяльності державних установ з громадськими та іншими організаціями у сфері планування сім'ї [17].

Демографічна адаптація до принципово нових умов життєдіяльності в період соціально-економічної трансформації українського суспільства має наслідки, які можуть чинити вплив на майбутні показники якості населення та соціальної структури суспільства. Не буде перебільшенням оцінка демографічної ситуації в Україні як такої, що загрожує національній безпеці країни. Все вище сказане актуалізує проблему розробки дієвої сімейної політики.

Необхідно здійснювати аналіз досвіду європейських країн у сфері соціальної допомоги молодим сім'ям і правового забезпечення. З нашої точки зору одним з пріоритетних напрямів державної політики в Україні повинна стати ефективна сімейна політика, спрямована на нормалізацію демографічних процесів, на відродження цінності сім'ї в суспільстві, виховання сімейного способу життя, а також підготовку молоді до сімейного життя. В межах цього напрямку необхідно особливу увагу приділити проблемам молодої сім'ї, бо вона є одним з найважливіших суб'єктів соціально-демографічного розвитку суспільства і виступає однією з найбільш дискримінованих соціальних категорій. Проблеми матеріального забезпечення найгостріші саме для цієї категорії сімей, оскільки у таких сімей ще не сформована матеріальна база.

Досвід реалізації в Україні соціальних програм, за цільовим призначенням, щодо поліпшення становища сім'ї і її фізичного здоров'я та виховання в ній дітей показав, що вони більш точно і швидше находять свого конкретного адресата, тобто діють значно ефективніше. Серед таких програм помітно вирізняються регіональні програми “Студентська сім'я”, “Молода сім'я”, які своїми заходами спрямовані на молоді сім'ї незалежно від їх соціального статусу. Такий підхід дозволив ефективніше використовувати системи різноманітних пільг, спрямованих, саме, на певну категорію населення. Реалізація регіональних програм “Соціальна підтримка молодої сім'ї” передбачала комплекс заходів, щодо підготовки молодої сім'ї до сімейного життя, аналізу соціально-економічних проблем молодих сімей, надання юридичної, психологічної, педагогічної і медико-соціальної допомоги, створення умов для стабілізації порушених сімейних стосунків і повноцінного виховання дітей, профілактики у молодіжному середовищі негативних явищ засобами сімейної психотерапії. Разом з тим, молода сім'я в Україні у сучасних умовах потребує значно більшої уваги і допомоги, щоб забезпечити їй пріоритетне становище і повноцінний соціальний статус у суспільстві. Досить ефективно і цілеспрямовано працювали галузева “Програма розвитку дитячих будинків сімейного типу” та цільова комплексна “Програма генетичного моніторингу в Україні на 1999-2003 роки”. Остання програма суттєво стимулювала розвиток спеціалізованих служб медичної генетики і пренатальної діагностики.

Розробляються нові програми, спрямовані на розширення їх сфери дії в оновленому українському суспільстві, для забезпечення повної реалізації економічних, соціальних і демографічних функцій сім'ї. Так, за даними багатьох досліджень, населення України протягом останніх десяти років перебуває в стані глибокої демографічної кризи, що характеризується депопуляцією, постарінням населення та зменшенням середньої тривалості життя. Така ситуація спонукала державні органи України до подальшого здійснення комплексу заходів, щодо поліпшення репродуктивного здоров'я населення України та розробки національної програми “Репродуктивне здоров'я - 2000-2005 роки”.

Важливим напрямом подальшого розвитку державної сімейної, соціальної, освітньої і культурної політики в сучасних умовах стала підготовка національної програми “Українська родина”. В ній сфокусовано увагу на зміцнення української родини на основі національної культури, духовності і світогляду народу та досягнень науки, економіки і передових засобів господарювання в нових соціально-економічних, суспільно-політичних та культурних умовах. Програма передбачає формування високої культури сучасної української родини на підставі національних традицій та засвоєння кращого світового досвіду сімейної педагогіки і функціонування сім'ї, поліпшення матеріальних умов життєдіяльності сім'ї та забезпечення її стабільного існування, забезпечення належного співвідношення зайнятості у суспільному виробництві з виконанням сімейних обов'язків, забезпеченню охорони здоров'я сім'ї [17].

Програма, її основні заходи передбачають комплексне розв'язання питань сім'ї і шлюбу, освіти, виховання і культури, переведення основних показників життєдіяльності сім'ї відповідно до нових соціально-економічних, соціально-політичних, демографічних умов і потреб суспільства. Водночас, реалізація цієї програми сприятиме вирішенню комплексу соціально-економічних проблем, зміцненню економічної функції сім'ї, поліпшенню демографічної ситуації в країні, зміцненню здоров'я дорослого населення і дітей, стимулюванню народження дітей у родині, підвищенню авторитету і ролі сім'ї у суспільстві, забезпеченню нових засад соціального і правового захисту сімей з дітьми, дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, дітей-інвалідів.

Практика розв'язання багатьох важливих проблем сім'ї, розробки сімейної політики в Україні на основі державних та регіональних програм засвідчує свою ефективність. Вона і надалі повинна широко використовуватись в соціальній роботі держави з розвитку і зміцнення української родини.

Пропонуються такі напрями роботи в межах програми соціального захисту молодої сім'ї:

- запровадження механізму експертизи в системі державної діяльності;

- здійснення багатопланової підготовки молоді до сімейного життя: через батьківські сім'ї, школи, клуби молодих сімей, спеціальні шлюбно-сімейні консультації, кабінети сімейної психотерапії, засоби масової інформації;

- в межах концепції гуманітарної освіти варто започаткувати вивчення самостійних курсів з соціології сім'ї;

- забезпечення матеріальної підтримки молодих сімей (пільгове оподаткування сімей з дітьми; збільшення розмірів допомоги на дітей та її регулярна виплата; індексація прибутків; надання кредитів; пільг та проектів, пов'язаних з можливістю отримання житла);

- сприяння підвищенню якості життя населення, визначення державних гарантій громадянам на безкоштовну медичну допомогу, пропаганда здорового способу життя;

- державне фінансування дитячих установ з метою припиненні їх руйнації;

- організація повноцінного дозвілля сімей з дітьми забезпечення доступності для них змістовного відпочинку, розробка проекту індустрії сімейного дозвілля;

- сімейне консультування з різних проблем.

Таким чином, необхідно вдосконалювати механізм здійснення сімейної політики на рівні центральних органів державної влади і регіональних структур. Одним із пріоритетних напрямів роботи є підтримка громадських організацій, діяльність яких повинна бути спрямована на вирішення нагальних проблем дітей та сімей, адже подолання негативних явищ у суспільстві можливе за умов плідної співпраці громадських об'єднань та органів виконавчої влади.

2.2 Інноваційні технології як ефективна форма підготовки молоді до сімейного життя

З метою підготовки до майбутнього сімейного життя і формування адекватних уявлень про родину доцільно використовувати активні методи навчання, зокрема тренінги.

Тренінг - не будь - яка форма групової роботи, це особлива форма зі своїми можливостями, обмеженнями, правилами й проблемами. По суті, тренінг є формою навчання, здобування нових навичок, відкриття в собі інших психологічних можливостей. Особливість цієї форми навчання в тому, що той, хто навчається, займає в ній активну позицію, а засвоєння навичок відбувається в процесі проживання, особистісного досвіду поведінки, почуттів, дій [1].

Тренінг - форма активного навчання, що дозволяє людині само формувати навички й уміння побудови продуктивних соціальних міжособистісних стосунків, продуктивної навчальної й іншої діяльності, аналізу виникаючих ситуацій зі своєї точки зору й позиції партнера, розвивати в собі здібності пізнання й розуміння себе й інших у процесі спілкування й діяльності [7].

Психологічні тренінги умовно можна розділити на три категорії.

1. Комунікативні тренінги

2. Тренінги особового зростання.

3. Бізнес-тренінги.

Основна задача комунікативного тренінгу - це постановка поведінкових навиків. В ході цього тренінгу навчають ефективній поведінці в різних ситуаціях спілкування. Передбачається, що уміння і навики, сформовані в штучно створених і «безпечних» умовах психологічного тренінгу, допоможуть подолати труднощі в реальному житті.

На таких тренінгах навчаються вирішувати складні проблеми, які виникають в процесі міжособистісного або ділового спілкування у кожної людини. Для цього використовуються спеціальні вправи, що моделюють різні життєві ситуації. Виконуючи їх, учасники тренінгу вчаться налагоджувати відносини з іншими людьми і краще за них пізнавати, проявляти увагу до всього, що відбувається на невербальному рівні і вступати в контакт за допомогою інших засобів, ніж слово (погляд, поза, дотик, жести і т.п.).

Тренінги особового зростання є різновидом комунікативних тренінгів, в яких за допомогою різної техніки учасники намагаються усвідомити і подолати свої комплекси.

Такий тренінг актуалізує переживання, які учасники смутно відчувають як перешкоди життєвого успіху і професійного просування. За допомогою інших учасників, витягуються назовні свої неусвідомлювані страхи, позбавляються від внутрішніх бар'єрів, пізнають те, як самих учасників сприймають навколишні люди. Це дозволяє виявити і надалі ефективніше застосовувати свої позитивні якості, сформувати адекватнішу оцінку своїх здібностей, побачити власні помилки і недоліки в спілкуванні. Основний упор робиться на емоційних переживаннях людей в групі, на виникаючих у них відчуттях і на соціальних масках, до яких вдаються деякі учасники групи, тоді як інші намагаються ці маски видозмінити. На цих тренінгах досліджуються і беруться під сумнів, здавалося б, незаперечні точки зору про те, як учасники бачать мир, тому, відвідуючи його, треба бути готовим до серйозних змін поглядів на власне життя.

Бізнес-тренінги - це незліченні варіації перших двох категорій, зорієнтовані на рішення конкретних бізнес-задач. Популярними бізнес - тренінгами є тренінги введення переговорів, рішення конфліктних ситуацій, «розвиток персоналу» (формування команди).

На сьогоднішній день основний недолік бізнес-тренінгів полягає у тому, що вони побудовані переважно на західному досвіді і підході до введення бізнесу, які у нас працюють далеко не завжди. У результаті те, що у нас пропонується під виглядом «бізнес-тренінгу», часто таким взагалі не є [4].

Кожній молодій людині необхідно допомогти придбати систему знань про сімейне життя, усвідомити свою відповідальність як майбутнього сім'янина, розвинути навички повноцінного між статевого спілкування, навчити адекватних способів поводження з протилежною статтю, допомогти розкрити свій внутрішній потенціал у вираженні почуттів і емоцій [4].

Основним завданням тренінгової роботи є гармонізація всіх трьох під структур особистості - когнітивної (уточнення, конкретизація і розширення системи знань про себе і сімейного життя, свого „Я” - образу майбутнього сім'янина), афективної (вироблення позитивного само відношення, адекватне оцінювання своїх можливостей і потенціалу у майбутньому сімейному житті) і поведінкової ( закріплення власної „Я” - концепції в конкретних ситуаціях взаємодії і спілкування з протилежною статтю).

Необхідність формування в процесі емоційних, когнітивних і поведінкових аспектів особистості вимагає перегляду принципів побудови системи навчання і розробки нових її форм. При цьому конструювання нових спеціалізованих форм навчальної діяльності варто робити на основі природних її форм, пов'язаних з формуванням значеннєвої сфери особистості. Розробляючи програму тренінгу, слід спиратися на комплекс психолого-педагогічних методів, що містять елементи психодіагностики і психотерапії, ситуаційно-рольові ігри, тренінгові техніки і прийоми, застосовувані в різних психологічних і психотерапевтичних школах: гештальттерапії, психодрамі, трансактному аналізі [4].

В програму доцільно включити теоретичну та практичну частину.

Завданням теоретичної частини є розширення і збагачення знань молоді про родину і шлюб, особливості життєдіяльності і рольову структуру родини, права і обов'язки членів сім'ї, різноманіття сімейних функцій. Пропонована нами теоретична частина програми "Основи сімейного життя" складається з 3 частин:

1) "Родина починається з "Я";

2) "Я" і інші в родині. Міжособистісні відносини";

3) "Уявлення про родину і шлюб" і розрахована на 24 години.

Даний теоретичний курс спрямовано на створення образу сучасної родини, усвідомлення якостей, необхідних людині для сімейного життя, формування об'єктивних критеріїв оцінки свого майбутнього сімейного життя і своєї особистості як майбутнього чоловіка і батька. Заняття можуть проходити у формі лекцій, бесід і дискусій.

З метою формування когнітивного, емоційного і поведінкового компонентів уявлень про своє майбутнє подружнє життя, а також їхньої гармонізації найбільш ефективною є тренінгові форми роботи. З огляду на три площини очікуваних змін (когнітивну, емоційну і поведінкову) конкретними завданнями групового тренінгу є:

Пізнавальна сфера (когнітивний аспект) - кожен учасник тренінгу повинен усвідомити:

особливості свого поводження й емоційного реагування;

як він виглядає збоку, як сприймається його поводження іншими;

особливості міжособистісної взаємодії з протилежною статтю;

міжособистісні конфлікти і їхні причини;

більш глибокі причини переживань, способи реагування, починаючи з дитинства;

умови й особливості формування системи відносин у сімейному житті.

Емоційна сфера - кожен учасник тренінгу повинен:

- навчитися щирості у відношенні до себе, до людей протилежної статі;

навчитися більш точно розуміти і вербалізувати свої почуття;

- модифікувати спосіб переживань, емоційного реагування, сприйняття самого себе і своїх відносин із протилежною статтю.

Поведінкова сфера -- кожен учасник тренінгу повинен: - оволодіти навичками більш щирого, глибокого і вільного спілкування з протилежною статтю;

розвинути форми поведінки, пов'язані з відповідальністю, співробітництвом, взаємодопомогою;

закріпити нові форми поведінки, зокрема ті, котрі будуть сприяти адекватній адаптації і функціонуванню в майбутньому сімейному житті;

виробити і закріпити адекватні форми поведінки і реагування в сімейному житті на основі досягнень у пізнавальній і емоційній сферах.

Тренінгова робота з визначення молоддю своїх життєвих планів й усвідомлення перспективи по створенню майбутньої родини має ряд наступних переваг:

груповий досвід допомагає рішенню міжособистісних проблем;

група відбиває суспільство в мініатюрі, у ній моделюється система взаємин і взаємозв'язків, характерна для реального життя учасників;

- можливість одержання зворотного зв'язку і підтримки від людей з подібними проблемами;

- у групі людина може навчатися новим умінням, експериментувати з різними стилями відносин серед рівних партнерів;

- у групі учасники можуть ідентифікувати себе з іншими, "зіграти" роль іншої людини для кращого розуміння її і себе, і для знайомства з новими ефективними способами поведінки;

- група полегшує процеси саморозкриття, самодослідження і самопізнання [14].

Тренінгову роботу з підготовки до сімейного життя слід будувати на базових загальноприйнятих принципах:

принцип "тут і тепер", що орієнтує на аналіз процесів, що відбуваються у групі в даний момент, сприяє глибокої рефлексії учасників, розвиває навички самоаналізу;

принцип "щирості і відкритості", що сприяє одержанню та наданню іншим чесного зворотного зв'язку, тобто тієї інформації, що так важлива кожному учаснику і яка запускає не тільки механізми самосвідомості, але і механізми міжособистісної взаємодії в групі.

принцип "Я", що забезпечує концентрацію уваги на процесах самопізнання, самоаналізу і рефлексії, учить брати відповідальність на себе і приймати себе таким, який є;

принцип "активності", який має на увазі обов'язкову активну участь усіх у тому, що відбувається на заняттях;

принцип "конфіденційності", що забезпечує створення атмосфери психологічної безпеки і саморозкриття, і полягає в нерозголошенні того, про що говориться в групі щодо конкретних учасників [10].

Пропонована тренінгова програма "Основи сімейного життя" складається з двох взаємозалежних тематичних блоків.

Перший блок поєднує заняття, присвячені усвідомленню учасниками деяких своїх особистісних особливостей, визначенню своєї власної ідентичності, формуванню адекватних міжособистісних відносин між юнаками і дівчатами, оптимізації міжособистісного спілкування. Він повинен містити вправи, спрямовані на розвиток психологічних можливостей особистості, її соціально - перцептивних і комунікативних здібностей, усвідомлення звичних способів спілкування з протилежною статтю, аналіз помилок у міжособистісній взаємодії. Особливе значення в цьому блоці приділяється системі прийомів невербальної комунікації, відпрацьовуванню навичок оптимального спілкування і взаємодії з протилежною статтю.

Другий блок орієнтований на усвідомлення учасниками себе в системі сімейних взаємин, спілкування і діяльності. На цьому етапі основний акцент робиться на відпрацьовування вправ, спрямованих на розвиток широкого кола здібностей, навичок і умінь, необхідних для сімейного життя, вивчення психологічних основ спілкування в родині, закріплення нових поведінкових моделей.

Кожне заняття складається з декількох частин:

Вітання.

Опитування самопочуття - занурення учасників тренінгу в атмосферу "тут і тепер", рефлексія своїх емоційних і фізичних станів, повідомлення своїх думок і очікувань стосовно майбутнього заняття.

Пропозиція ведучим теми заняття.

Групова дискусія.

Розминальні вправи.

Основна частина - практичні вправи, обговорення цих вправ, рефлексія.

Підведення підсумків заняття - висловлення учасників по колу про свій актуальний стан, осмислення проробленої роботи.

Резюмування ведучого.

Прощання.

Незважаючи на розмаїтість конкретних вправ, прийомів і технік, використовуваних у тренінговій роботі при розробці програми слід спиратися на базові методи тренінгу. До таких базових методів традиційно відносять групову дискусію і ситуаційно-рольові ігри. Крім того, до числа базових методів доцільно додати техніки невербальної взаємодії, що розвивають сприйнятливість до "мови тіла".

Групову дискусію в "психологічному тренінгу" доцільно використовувати для спільного обговорення якого-небудь спірного питання, що дозволяє прояснити (можливо, змінити) думки, позиції й установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування.

В психологічній літературі виділяють:

тематичні дискусії, у яких обговорюються значущі для всіх учасників тренінгової групи проблеми;

біографічні, орієнтовані на минулий досвід;

інтеракційні, матеріалом яких служать структура і зміст взаємин між учасниками групи.

Метою використання групових дискусій у тренінгу є як надання можливості учасникам побачити обговорювану тему з різних сторін - уточнити взаємні позиції, зменшити опір сприйняттю нової інформації, так і використання її як способу групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань, що підсилює згуртованість групи й одночасно полегшує саморозкриття учасників тренінгу. Крім цього розв'язується і ряд проміжних цілей, таких як актуалізація і вирішення прихованих конфліктів, усунення емоційної упередженості в оцінці позиції партнера шляхом відкритих висловлювань, надання можливості учасникам виявити свою компетентність і тим самим задовольнити потребу у визнанні і повазі.

Не менше значення в тренінговій роботі мають ігрові методи, що включають ситуаційно-рольові, творчі, організаційно - діяльнісні, імітаційні ігри. Використання ігрових методів у тренінгу є надзвичайно продуктивним, тому що гра створює нову модель світу, прийнятну для її учасників. У рамках цієї моделі задається нова уявлювана ситуація, змінюються семантичні змісти предметів і дій.

У психології практично загальноприйнятною є точка зору, відповідно до якої гра виступає ефективним засобом соціалізації й адаптації до обставин життя, нейтралізації стресопороджуючих навантажень. У середовищі психологів інтерес до гри є вже традиційним.

На першій стадії групової роботи ігри використовуються як спосіб подолання скутості і напруженості учасників, як умова безболісного зняття "психологічного захисту". Частково ігри є інструментом діагностики і самодіагностики, що дозволяє ненав'язливо, м'яко, легко виявити труднощі у спілкуванні і серйозні психологічні проблеми. Завдяки грі інтенсифікується, як свідчить практика, процес навчання, закріплюються нові поведінкові навички, знаходяться недоступні раніше способи оптимальної взаємодії з однолітками, закріплюються вербальні і невербальні комунікативні уміння [1].

Виконуючи в уявлюваних ситуаціях ті чи інші функції сім'янина і зіставляючи їх особливості з власним реальним досвідом, учасники починають розрізняти зовнішню і внутрішню сторони життя в родині. Вони відкривають в себе наявність переживань і починають осмислено орієнтуватися в них, завдяки чому виникає нове ставлення до самого себе. Ці переживання, накопичуючись, породжують ефекти узагальнення, з'являється своєрідна "логіка почуттів", що неминуче відбивається на поведінці.

У наступний блок доцільно вводити методи, спрямовані на розвиток соціальної перцепції. Учасники групи за їх допомогою мають можливість розвинути уміння сприймати, розуміти й оцінювати однолітків протилежної статі, самих себе. У ході тренінгових занять за допомогою спеціальних вправ ("Особистий герб і девіз", "Рекламний ролик", "Взаємні презентації", "Угадування по асоціаціях", "Подібності і розходження", "Шлюбне оголошення") учасники одержують вербальну і невербальну інформацію про те, як їх сприймають інші люди, наскільки є точним їхнє власне самосприйняття. Вони виробляють уміння глибокої рефлексії, значеннєвої й оцінної інтерпретації об'єкта сприйняття.

Одним з важливих процесів життя родини є взаємне спілкування членів родини за допомогою мови, міміки, жестів. Тому в програмі тренінгу варто використовувати методики, спрямованих на формування "мистецтва активного слухання". У ході цих вправ ("Передача емоцій", "Подарунки", "Слухання") формуються на перший погляд елементарні, але насправді надзвичайно важливі в повсякденному сімейному житті, навички комунікації, передачі і сприйняття інформації без перекручувань, здатності вербального і невербального вираження своїх почуттів.

Ефективними є і деякі техніки з гештальттерапії ("Полярності", "Виправдання чужих очікувань", "Переможи самотність"), основна мета яких полягає в збільшенні потенціалу особистості, підвищенні її сили, можливостей шляхом інтеграції і розвитку, розширення усвідомлення самих себе, своєї ідентичності. Основна корекційна процедура використовуваних вправ полягає у створенні для учасників тренінгу умов переживання контакту із самим собою, з оточенням, підвищення усвідомлення різних установок, способів поводження і мислення, що закріпилися в минулому і залишаються стійкими сьогодні.

У процесі взаємодії дитини з батьками, у раннім дитинстві в неї виробляється свого роду план життя, чи сценарій, який буде диктувати йому тип поведінки в різних ситуаціях. Відповідно до теорії сценаріїв

Е. Берна, людина, базуючись на рішеннях, прийнятих у раннім дитинстві, вибирає партнерів, а остаточною метою людської поведінки стає досягнення бажаної кульмінації сценарію. У процесі тренінгової роботи важливо допомогти учасникам усвідомити свій життєвий сценарій, використовуючи прийоми трансактного аналізу ("Ідентифікація життєвих сценаріїв", "Характер сімейних впливів"), допомогти учасникам тренінгу змінити трагічні сценарії, яскравіше усвідомити неконструктивні способи спілкування, звільнитися від виконання нав'язаних програм поведінки.

Для придбання учасниками тренінгу комунікативних умінь, досвіду аналізу міжособистісних відносин доцільно використовувати техніки з

Т-груп ("Хто Я", "Уміння вести розмову", "Постановка жесту"). З їхньою допомогою учасники починають краще усвідомлювати власні і чужі потреби, розширюють діапазон своїх поведінкових можливостей, стають більш підготовленими до рішення життєвих проблем, у тому числі сімейних, більш сприйнятливими до почуттів інших людей.

Для вироблення визначених навичок соціальної взаємодії, що виявляються на рівні поведінки, ефективно використовувати техніки з біхевіорально орієнтованих груп чи тренінгу життєвих умінь ("Яку куртку одягне Ваня?", "Казка", "Весілля", "Сніданок, обід і вечеря", "Продукти прозапас", "Бюджет родини", "Пізніше повернення", "Справи домашні"). Їх завданням є навчання учасників справлятися з тими чи іншими побутовими проблемами, виробити уміння пристосовуватися до визначених життєвих обставин, планування сімейного життя, оволодіти батьківськими функціями, комунікативними уміннями.

Відповідно до концепції сімейної терапії В. Сатир, для нормального функціонування родини необхідно, щоб її члени мали високу самооцінку, прямі і чіткі комунікації, рухливі і гуманні правила, орієнтовані на прийняття і відкриті соціальні зв'язки. Для формування цих структур у молоді, ми включили в програму тренінгу наступні вправи зі школи

В. Сатир: "Декларація самоцінності", "Побудова зорового образа", "Слухання", "Перефразування", "Чорний список", "Стоячи-сидячи" [12].

Для створення почуття спільності і розвитку в учасників тренінгу здатності до встановлення близьких міжособистісних відносин, доцільно включати в програму тренінгу вправи з груп зустрічей: "Довірче падіння", "Довірча прогулянка", "Живі руки", "Спілкування в парі". Зустріч відповідно до визначення W. Schutz, - це спосіб установлення відносин між людьми, що базуються на відкритості, чесності, впевненості в собі, самоконтролі. Метод психодрами має таке багатство і своєрідність своїх технік, що його охоче використовують представники самих різних напрямків групового руху. Для подолання неефективних стереотипів поведінки й актуалізації свого творчого і людського потенціалу в програмі тренінгу ефективні є наступні психодраматичні вправи: "Зовні - усередину" (для розкриття свого Я), "Техніка свічки" (для одержання зворотного зв'язку), "Незаселений острів" (для одержання досвіду ефективного співробітництва), "Телефонна розмова" (для відкритого вираження почуттів).

Таким чином, з метою формування у молоді уявлень про майбутню родину, перш за все варто навчити їх щиро відноситися до себе, до людей протилежної статі, більш точно розуміти і вербалізувати свої почуття, вирішувати міжособистісні конфлікти, взаємодіяти з протилежною статтю, придбати навички більш щирого, глибокого і вільного спілкування з протилежною статтю, закріпити нові форми поведінки, зокрема ті, котрі будуть сприяти адекватній адаптації і функціонуванню в майбутньому сімейному житті.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи наукову психолого - педагогічну та методичну літературу вітчизняних і зарубіжних авторів ми дійшли наступних висновків:

1. В сучасний період посилюється роль сім'ї у відтворенні населення, а також у суспільному і особистому житті. До найбільш гостропроблемних деформацій і негативних зрушень у шлюбно-сімейній сфері відносяться: різке зниження рівня показників шлюбності та зріст кількості розлучень; поширення бездітності і безшлюбного материнства; збільшення кількості дітей-сиріт; посилення тенденцій до зменшення частки молодих сімей; природне скорочення населення, яке за 2007 рік становило - 301,5 тис. чоловік. На стан відтворення населення ще тривалий час негативно впливатиме забруднення регіонів України радіоактивними елементами. Передусім, це стосується тяжких наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Таким чином, неухильно прогресуюча тенденція постаріння населення, що супроводжується такою негативною демографічною характеристикою, як зниження народжуваності, зменшення загальної чисельності населення обумовлюють надзвичайно складну ситуацію України в області народонаселення. Розв'язання проблем молодих сімей потребує посиленої уваги до них як до об'єктів соціально-демографічної політики.

2. Одним з пріоритетних напрямів державної політики в Україні повинна стати ефективна сімейна політика. За змістом сімейна політика повинна бути комплексною і відбивати відносини держави і родини в основних сферах життєдіяльності суспільства. Водночас вона повинна зосереджуватись на специфічних проблемах сім'ї, пов'язаних з реалізацією її основних соціальних функцій (репродуктивної, економічної, виховної). У зв'язку з цим має значення чітка диференціація сімейної і соціальної політики щодо загально соціальних і специфічних проблем родини, підвищення правової обізнаності сім'ї, дітей та молоді стосовно їх власних прав.

3. У зв'язку з цим конкретні завдання соціальних служб з реалізації програми соціальної підтримки різних категорій молодих сімей повинні включати соціальну роботу (профілактичну, корекційну та реабілітаційну), надання різного роду послуг і соціальної допомоги різним категоріям сімей, поліпшенню ситуації сприяло б, наприклад, повернення такої традиції, як бесіди психолога з людьми, що прийшли до РАЦСу подати заяву, - і про одруження, і про розлучення (що навіть важливіше). Необхідні також поширення практики будування сімейних дитячих будинків, а також спрощення процедури усиновлення сім'єю покинутих дітей, профілактична робота з підлітками.

4. Важливий аспект проблемної ситуації простежується в неграмотності молодих людей у питаннях психології статевої диференціації, сім'ї та шлюбу. Тому, підготовка молоді до сімейного життя повинна бути комплексною, у тому числі включати в себе формування уявлень про різні сторони сімейного життя. З метою підготовки до майбутнього сімейного життя доцільно використовувати інноваційні методи навчання, зокрема тренінги. Тому необхідна підготовка спеціалістів з питань сім'ї та шлюбу, які могли б викладати цей курс, також корисно було б запровадити викладання спеціалізованого курсу у вищих навчальних закладах.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Бітянова М. Дитина у школі : технології розвитку. - К.: Главник, 2007. - 143 с.

2. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах: тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2001 року.- К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2002.-144с.

3. Гайдис В.А., Рапопорт С.С.,Турейките Д.П. Брачные объявления: некоторые результаты.эксперимента журнала„Шейма” // Социологические исследования. - 1985. - №4. - С. 66 - 75.

4. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства / Г. Алексєєва, О. Балакірева, В. Бондаровська та ін. - К.:

Вид-во Укр. ін-ту соц. дослідж., 2002. - 122 с.

5. Журавлев Д. В. Тренинг специальных учений. - СПб.: Питр, 2004. - 324 с.

6. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Cоціальна педагогіка: Навчальний посібник. - К.: ІЗМН., - 1997р. - С. 157

7. Кравець В.П. Підготовка учнівської молоді до виконання батьківських ролей: гендер-ний аспект // Наук. зап. Терноп. держ. пед. ун-ту (Сер. «Педагогіка»). - Т., 2003. - С. 33-45.

8. Куценко В.И. Общественная проблема: генезис и решение (Методологический анализ). - К.: Наукова думка, 1984. - 440 с.

9. Макаренко А.С. Книга для родителей. - М.: Педагогика, 1993. - 160 c.

10. Методичні рекомендації по проведенню тренінг - курсу для підлітків. - К.: Навчальна книга, 2002. - 47 с.

11. Михальченко Н.И. Марксистская политическая идеология. - К.: Наукова думка, 1991. - 156 c.

12. Молода сім'я : проблеми та умови її ставлення / За ред.проф. А.Й.Капської.- К.:ДЦССМ, 2003.-184с.

13. Напуск А.Х. Роль сім'ї в процесі передавання культурних традицій / Філос. думка. - 1987. - №1. - С. 21 - 27.

14. Общественнное отношение (Социально-философский анализ) / И.В. Бойченко, Ю.Д. Прилюк / Под ред. В.И. Куценко. - К.: Наукова думка, 1991. - 288 с.

15. Островская Е.С. Семинар по проблемам современной семьи // Социол. исследования. - 1985. - №1. - С. 188 - 189.

16. Прибиткова І.М. Єва і Адам у дзеркалі статистики // Філос. і соціол. думка. - 1984. - №4. - С. 34 - 38.

17. Про становище сімей в Україні. Доповідь Г.В. Святненко, Є.М. Луценко. Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Український інститут соціологічних досліджень. - К.: НВФ студцентр, 2001. - 232 с.

18. Рентюк М.В. Виховні функції суспільства і сім'ї. Деякі соціологічні проблеми взаємозв'язку суспільства і сім'ї. - К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1969. - 102 c.

19. Седельников С.С. Феноменологія розлучення і еволюція поведінки після розлучення // Філос. і соціол. думка. - 1990. - №11. - С. 81 - 88.

20. Соціально - психологічні особливості готовності молоді до подружнього життя (В. Г. Захарченко) // Український соціум. - 2004. - № 1 (3). - C.14-23

21. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - K.: Наукова думка, 1978. - 122 c.

22. Проблемы методологии и современная наука. - Кишинев: Штиинца, 1988. - 188 с.

23. Семья - здоровье - общество. - М.: Мысль, 1986. - 238 c.

24. Семья: проблемы и перспективы: Сб. статей / Сост.В.Я. Белич. - Днепропетровск: Промінь, 1982. - 95 с.

25. Тадевосян Э.В. Словарь-справочник по социологии и политологии. - М.: Знание, 1996. - 272 с.

26. Тартаковский М.С. Человек - венец эволюции? - М.: Знание, 1990. - 44 с.

27. Шабанова М.А. Социальная адаптация в контексте свободы // Социологические исследования. - 1995. - №9. - С. 81-88.

28. Шимин Н.Д. Противоречия между семьей и социальной средой // Социально-полит. науки. - 1990. - №6. - С.19 - 23.

29. Экономика семьи / Под ред. Ю.Н. Нетесина. - Рига: Зинатне, 1988. - 166 с.

30. Якубова Ю.М., Волинець Л.С. Молода сім'я України 90-х. - К.: УНДІ проблеми молоді. - 1996. - 104 с.

Размещено на Allbest.ru

...